Сучасна українська сценографія на прикладах вистав Київського академічного Молодого театру

На прикладі таких вистав Київського академічного Молодого театру, як «Загадкові варіації» (за твором Е.Е.Шмідта), «Янгольська комедія» (за мотивами п’єси А. Ручелло «Фердінандо»), «Гоголь-моголь з двох яєць» (за твором М. Ердмана «Самогубець»), і сценографії зокрема, простежується вплив світових т...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Триколенко, С.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2014
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94557
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Сучасна українська сценографія на прикладах вистав Київського академічного Молодого театру / С. Триколенко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1443-1447. — Бібліогр.: 2 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94557
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-945572016-02-12T03:06:09Z Сучасна українська сценографія на прикладах вистав Київського академічного Молодого театру Триколенко, С. Статті На прикладі таких вистав Київського академічного Молодого театру, як «Загадкові варіації» (за твором Е.Е.Шмідта), «Янгольська комедія» (за мотивами п’єси А. Ручелло «Фердінандо»), «Гоголь-моголь з двох яєць» (за твором М. Ердмана «Самогубець»), і сценографії зокрема, простежується вплив світових тенденцій на місцеві традиції та залучення українського театру до міжнародного мистецького процесу. Exemplified by Kyivan Academical Young Theatre decorative inclinations and particularly its scenography to productions of Mysterious Variations (after E.E. Schmidt’s piece), Angelic Comedy (after E. Rucello’s Ferdinando), Egg-hog of two eggs (after N. Erdman’s Self-murderer) the article has traced some world influential tendencies upon local traditions and introduction of Ukrainian theatre to international artistic process. На примере таких представлений Киевского академического Молодого театра, как «Загадочные вариации» (по произведению Е.Е. Шмидта), «Ангельская комедия» (по мотивам пьесы А. Ручелло «Фердинандо»), «Гоголь-моголь из двух яиц» (по произведению Н. Эрдмана «Самоубийца»), и сценографии в частности, прослеживается влияние мировых тенденций на местные традиции и привлечения украинского театра к международному художественному процессу. 2014 Article Сучасна українська сценографія на прикладах вистав Київського академічного Молодого театру / С. Триколенко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1443-1447. — Бібліогр.: 2 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94557 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Триколенко, С. Сучасна українська сценографія на прикладах вистав Київського академічного Молодого театру Народознавчі зошити
description	На прикладі таких вистав Київського академічного Молодого театру, як «Загадкові варіації» (за твором Е.Е.Шмідта), «Янгольська комедія» (за мотивами п’єси А. Ручелло «Фердінандо»), «Гоголь-моголь з двох яєць» (за твором М. Ердмана «Самогубець»), і сценографії зокрема, простежується вплив світових тенденцій на місцеві традиції та залучення українського театру до міжнародного мистецького процесу.
format	Article
author	Триколенко, С.
author_facet	Триколенко, С.
author_sort	Триколенко, С.
title	Сучасна українська сценографія на прикладах вистав Київського академічного Молодого театру
title_short	Сучасна українська сценографія на прикладах вистав Київського академічного Молодого театру
title_full	Сучасна українська сценографія на прикладах вистав Київського академічного Молодого театру
title_fullStr	Сучасна українська сценографія на прикладах вистав Київського академічного Молодого театру
title_full_unstemmed	Сучасна українська сценографія на прикладах вистав Київського академічного Молодого театру
title_sort	сучасна українська сценографія на прикладах вистав київського академічного молодого театру
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94557
citation_txt	Сучасна українська сценографія на прикладах вистав Київського академічного Молодого театру / С. Триколенко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1443-1447. — Бібліогр.: 2 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT trikolenkos sučasnaukraínsʹkascenografíânaprikladahvistavkiívsʹkogoakademíčnogomolodogoteatru
first_indexed	2025-07-07T01:01:53Z
last_indexed	2025-07-07T01:01:53Z
_version_	1836947985018126336
fulltext	ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 Сучасний український театр є важливою складо- вою культурно-художнього процесу. Розвиток мистецтва на початку ХХІ ст. тісно пов’язаний з гло- бальними соціальними й технологічними процесами. Незважаючи на величезну роль нових медіа, він не втрачає свого значення, привертаючи глядачів саме безпосередністю контакту, споглядання театрально- го дійства, правдою переживання, імпровізаційніс- тю. Структура театрального дійства передбачає по- єднання всіх складових вистави — декораційного, музичного, хореографічного оформлення, акторської гри. Саме таке живе поєднання не притаманне ін- шим видам медійного мистецтва. Місце театру в су- часному українському суспільстві важливе й впли- вове: на прикладі театру, і сценографії зокрема, мож- на простежити, осмислити події сучасної української культури; проаналізувати вплив світових тенденцій на місцеві традиції та залучення українського театру до міжнародного мистецького процесу. На початку ХХІ ст., коли новітні технології займа- ють велике місце у людському житті, поволі витісня- ючи живе спілкування, приємно відзначити приплив людей до театру, особливо молоді. Пошук живого до- тику до мистецтва приводить глядачів до музеїв і те- атрів, спонукає активно взаємодіяти з акторами, об- мінюючись емоціями сприйняття. Сценографія, яка створює візуальне середовище для режисерського рі- шення і акторської гри, є невід’ємною частиною ви- стави. Вона втілює у собі інтегрований синтез мис- тецтв. Застосування різних матеріалів, новостворе- них чи просто раніше не використовуваних у театрі, дає широкі можливості для художника: формування фантастичних, феєричних, метафоризованих декора- цій відбувається саме завдяки використанню нетипо- вих для традиційного театру матеріалів. Цікаві приклади сценографічного оформлення пред- ставляють такі вистави Київського академічного Мо- лодого театру, як «Загадкові варіації», «Янгольська комедія», «Гоголь-моголь з двох яєць». Вистава «За- гадкові варіації» за твором Е.Е. Шмідта — режисер- постановник Андрій Білоус, сценографія Володими- ра Карашевського, художник по костюмах Борис Орлов — отримала жанрове визначення як «дуель». Сценографія відкрита перед початком вистави. Над сценою під кутом приблизно 45 градусів висять шість однакових білих екранів, розташованих попар- но в три ряди. На них проекціюється зображення води з невеличкими хвилями. На передньому плані сцени — довгий невисокий стіл, накритий білою ска-© С. ТРИКОЛЕНКО, 2014 Софія ТРИКОЛЕНКО СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА СЦЕНОГРАФІЯ НА ПРИКЛАДАХ ВИСТАВ КИЇВСЬКОГО АКАДЕМІЧНОГО МОЛОДОГО ТЕАТРУ На прикладі таких вистав Київського академічного Моло- дого театру, як «Загадкові варіації» (за твором Е.Е. Шмід- та), «Янгольська комедія» (за мотивами п’єси А. Ручелло «Фердінандо»), «Гоголь-моголь з двох яєць» (за твором М. Ердмана «Самогубець»), і сценографії зокрема, про- стежується вплив світових тенденцій на місцеві традиції та залучення українського театру до міжнародного мистець- кого процесу. Ключові слова: сучасний український театр, декорації, музичне та хореографічне оформлення, акторська гра. Софія ТРИкОлЕНкО1444 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 тертиною. Білими чохлами накрито всі меблі. Спра- ва великий білий глобус, всередині якого ховаються пляшки з випивкою. На початку вистави світло стає яскравим, проекцій- ні зображення зникають. Коротка мізансцена, в осно- ву якої покладена гра тіньових силуетів на білому за- днику. Актори в смішних хутряних й лоскуткових пальто вибігають на сцену. Вбрання Абеля Знорко (Заслужений артист України Станіслав Боклан) — сірий комбінезон, поверх якого накинуте біле пальто, ідеальне маскування на тлі арктичного снігу. Костюм Еріка Ларсена (Заслужений артист України Олексій Вертинський) — строкатий плащ з різнокольорових лоскутків, і хутряний капелюх. Абель Знорко — епа- тажний письменник, який нещодавно опублікував кни- гу «Невисловлена любов». У нього крутий норов, і він зазвичай стріляє в усіх, хто з’явиться на його острові без попередження. Ерік Ларсен — журналіст провін- ційної газетки, прийшов взяти в нього інтерв’ю. Коли письменник нарешті згадав, що сам запросив журна- ліста, він шокує його своєю гостинністю: випивка під загрозою дула рушниці, кумедний діалог, в якому Абель ставить запитання репортеру, а не навпаки, по- стійне акцентування уваги на зневазі до почуттів… Тема інтерв’ю — особистість загадкової жінки, Єви Лармор, на переписці з якою вибудувана вся книга. Чи була ця жінка насправді, і чи був у них роман? Письменник категорично заперечує її фізичне існуван- ня: він стверджує, що вигадав її. Положення екранів змінюється: тепер вони схожі на жалюзі, які закрива- ють вихід: розсерджений таким поворотом розмови Ларсен кілька разів намагається піти, але, замкнений в будинку, мусить повертатися на своє місце. Він ви- слуховує філософський монолог Абеля Знорко про не- обхідність розлуки між чоловіком та жінкою, для по- рятунку пристрасті, яка може перейти в суто побуто- вий союз. Саме через листування розкривається найбільша глибина пристрасті, повнота бажання. Лис- ти не дають зів’янути пристрасті, відстань посилює ба- жання… Втомившись від полеміки з напівбожевіль- ним відлюдником, Ларсен, освоївши пульт дистанцій- ного керування, що управляє жалюзі, вкотре намагається піти. Проте письменник сказав й запитав не все, що хотів, тому повертає свого вимушеного спів- бесідника під дулом рушниці. Врешті-решт, від специ- фічних запитань, які ставить Знорко, стає зрозуміло, що його аж надто цікавить доля однієї з мешканок міс- течка Нобровзнік, з якого прибув Ларсен. Поступо- во журналіст дізнається, що саме ця жінка, ще буду- чи студенткою, стала найбільшим коханням Абеля Знорко. Через складні, заплутані діалоги герої виста- ви витягають один в одного інформацію, відкриваючи правду про їхню, як виявилося, спільну кохану — Елен Меттерніх, яка приховується під присвятою Е.М Пе- репади. Освітлення доповнює загальну картину сце- нобудови: кульмінаційний епізод піднесення, що су- проводжує відкриття Абеля, ілюструють яскраві спа- лахи, а також рух жалюзі-екранів. Здається, ніби вони виконують своєрідний танок. Звістка про смерть ко- ханої приголомшила Абеля, але не так сильно, як те, що всі ці шокуючи-відверті листи, які він отримував, з яких сформував свою книгу, насправді писав її чоло- вік — Ерік Ларсен! Мотивація останнього виявляєть- ся сентиментальною: йому здавалося, що таким чином він воскрешає свою дружину, вона продовжує своє іс- нування в якомусь фантастичному, ірреальному світі, зіставленому з листів та почуттів, у них прихованих. Вона тепер живе там, де так і не могла опинитися про- тягом свого фізичного існування: у чистому, незапля- мованому побутом почутті. Переписка чоловіка з ко- ханцем здається гротескною, абсурдною ідеєю, проте мотивація виправдовує засоби. Вибух емоцій Абеля Знорко цілком зрозумілий, проте він погоджується з аргументами свого суперника. Він теж зізнається у своїх справжніх мотивах, що спонукали його оприлюд- нити ці листи: його пожирає рак, і останнє бажання, яке утримує його на цьому світі — ще раз побачити Елен. В своїх листах він благав її приїхати, але вона щоразу відмовляла (зі зрозумілих тепер причин), зре- штою, він вирішив її спровокувати друком своєї з нею переписки. Результат виявився абсолютно неочікува- ним. Зрештою, він пробачає Еріку, адже той, фактич- но, значно подовжив і йому життя — прагнення ба- чити кохану змушувало його боротися з хворобою. Конструкції жалюзі піднімаються вгору, відкри- ваючи вихід. Освітлення повільно згасає. Завершу- ється вистава словами Абеля: «Я Вам напишу». «Янгольська комедія» визначається як іронічне фентезі з антрактом, за мотивами п’єси А. Ручелло «Фердінандо». Режисер та автор пластичного рі- шення — Лев Сомов, сценографія і костюми — Бо- рис Орлов, балетмейстер — Аліна Баглай. Сценічне оформлення вибудовується на асоціа- тивних образних конструкціях, які легко рухаються 1445Сучасна українська сценографія на прикладах вистав київського академічного Молодого театру ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 та трансформуються на очах у глядачів. На початку вистави посередині сцени встановлене велике нахи- лене ліжко, на якому лежить хвора — Донна Кло- тільда. З двох боків встановлені величезні гіпертро- фовані трони з рухомими елементами, на одному з них куняє Донна Джезуальдо. Відразу за ліжком розміщені дві вигнуті конструкції, на яких натягну- ті брудні, пописані полотна: вони відділяють пере- дній план, візуально наближують дію до глядачів. Конструкції з полотнами формують усередині коло, в якому концентрується дія. У другій картині «стіни» розсуваються, відкриваючи інтер’єр старого замку ба- ронеси: вглибині сцени стоїть вертикальна площинна конструкція з жесті, в якій прорізане стилізоване де- рево. Що воно уособлює? Радше за все, це дерево роду баронеси — колись могутнє, тверде, мов метал, але тепер покрите іржею та похмуре, як, власне, і рід. У роду залишилися дві жінки, немолоді, похмурі, спо- внені ненависті до оточуючих. Вони не мають дітей, з їхньою смертю рід припиниться, дерево роду зачах- не. Комічні епізоди перепалки сестер між собою та зі священиком Доном Кателліно сприймаються як про- яв безсилої люті — за сюжетом, Донна Клотільда важко хвора, вона залежить від кузини, яку ненави- дить за це. Донна Джезуальдо опікується хворою ку- зиною, сподіваючись отримати спадок, при цьому по- вністю залежить від неї матеріально, за це ненавидить її. Дон Кателліно теж матеріально залежить від Кло- тільди, а Джезуальдо знає таємницю його садоміч- них нахилів, тому він ненавидить їх обох. Брудні по- лотна, іржа, тьмяне освітлення формують сценогра- фічну атмосферу для містичної, фантастичної історії, що постала з ненависті та обману і поступово прямує до свого трагічного завершення. Раптове пожвавлення сценічної дії дає сподівання на щасливий фінал: Клотільда отримує листа, який сповіщає, що вона стала опікуном юнака, сина свого родича. Обидві сестри переживають невимовне під- несення — в домі буде дитина, про яку вони потайки мріяли. Дитина змінить їхнє життя, внесе у нього ве- селі клопоти, відволікатиме їх від постійних супере- чок. Дитина стане загальним улюбленцем, супрово- джуватиме їх у соборі на заздрість міщанам та духо- венству… Але дитина вже зовсім не дитина — це зрілий юнак, який викликає в обох сестер сексуаль- ний потяг. Його появу супроводжує кордебалет на- півоголених молодиків, які переставляють меблі, роз- сувають конструкції з полотнами. Тепер відкрита біль- ша частина сцени: вигнуті стіни оточують великий зал, посередині якого встановлене ложе баронеси, дерево вглибині стає вищим — адже тепер є надія на продо- вження роду. Проте разом з ангелоподібним юнаком в світлому костюмі на сцені з’являється його альтер- нативний образ демона — юнак в сексуальному темно-сірому шкіряному вбранні з відкритим торсом, який то пасивно спостерігає за вчинками персонажів, то активно втручається в дію, спокушуючи обох ку- зин та старого дона Кателліно. Донна Клотільда, отримавши молодого коханця, раптово видужує, у її спальні відбувається перестановка: конструкцію ліж- ка встановлюють на ребро, утворюючи таким чином своєрідний постамент. Її костюм також змінюється: замість безформенної сорочки хворої на ній спокус- лива сукня з великими розрізами та панчохи; вона втя- гується у шалений, пристрасний танок з демоном Фердинанда і його підтанцьовкою, у той час як ангел Фердинанда незворушно стоїть на постаменті з ме- чем в руках, немов страж людських вад. Сповнені ревнощами один до одного, Клотільда, Джезуальдо і Кателліно обмінюються взаємними звинуваченнями, використовуючи специфічні кон- струкції тронів як сповідальні. Обожнюваний всіма Фердинанд нацьковує їх один на одного, вивідуючи родинні таємниці та ділячись ними зі своїми кохан- ками і коханцем. Він розбурхує зміїне кубло, набу- ваючи подоби то ангела, то демона, залежно від того, кого хоче бачити поруч із собою той чи інший персо- наж. Дізнавшись, що Донна Клотільда колись обі- крала свого коханця, поцупивши в нього скриньку з коштовностями, він розповідає про це Дону Кател- ліно, провокуючи таким чином всіх учасників цієї за- плутаної, жорстокої любовної гри до активних дій. Кузини вирішують об’єднатися, аби позбутися Ка- телліно, який може позбавити їх опіки над Фердинан- дом. Їх змова відбувається за закритими конструкція- ми, що приховують інтер’єр зали. Тепер вони вбрані в нібито розкішні, але шаржовані костюми, шви яких ви- вернуті назовні. Вони обирають рішення вбити Кател- ліно, бо він знає про історію з коштовностями. Розсу- ваючи конструкції, вони заходять до зали, де і відбу- вається розправа. Кузини змушують священика прийняти отруту, але стає зрозуміло, що це їх не вря- тує. Фердинанд прибув до них не просто так, він уо- соблює могутню силу долі, яка має покарати їх за грі- Софія ТРИкОлЕНкО1446 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 хи і злочини. Кара не забариться: ангел Фердинанда виносить скриньку зі злощасними коштовностями, але там лише пил: матеріальні скарби перетворилися на по- піл, а духовних вони вже давно не мають. Ангел, який міг їх врятувати, через їхню розпусту та зацикленість на матеріальних й фізіологічних благах, перетворився на демона. Кузини засуджені, їх життя завершується, і вони зустрінуть смерть знеславленими, самотніми, по- збавленими співчуття. На постаменті, встановленому навпроти родинного дерева, ангел і демон Фердинан- да утворюють своєрідну скульптуру — ангел тримає меч, демон — сурму. Тепер сцена залита похмурим червоно-жовтим світлом, в якому особливо чітко про- читуються брудні плями та надписи на полотнах. «Гоголь-моголь з двох яєць» за твором Миколи Ердмана «Самогубець», витриманий в стилістиці шаржованого, гіпертрофованого реалізму. Режисер- постановник — Олександра Меркулова, художник- постановник — Лариса Чернова. Сценографія — захаращена комунальна квартира: в приміщення, де мешкають герої, виходять вхідні две- рі, двері трьох кімнат, кухні, й туалету — основного ді- йового центру сценічного дійства. Посередині сцени ліжко головних героїв — на ванній намощені дошки, зверху вистелена постіль. Вгорі підвішені численні лю- стри — тканинні абажури з лампочками всередині. За- гальну картину доповнюють дрібні предмети інтер’єру: рукомийник з раковиною, фікус, ширма, стільці… За- гальний колорит вистави мутно-червоний: колись роз- кішні портьєри з червоно-чорної парчі оздоблюють сті- ни й двері, червоні оксамитові штори оточують двері. Абажури також витримані в червоно-оранжевому ко- лориті. Ванна накрита червоним покривалом. Вся квар- тира колись була розкішною, залишки цієї розкоші й досі залишилися, але тепер вона спотворена типовими атрибутами радянського побуту. Основні декорації за- лишаються незмінними, лише деякі трансформації здій- снюються самими акторами: ліжко знімається і відкри- ває ванну, в якій то хтось з мешканців комуналки ку- пається, то ховається сам Подсєкальніков, а у фіналі її використовують, як труну. Також актори переставля- ють стільці й ширму, ще сильніше захаращуючи і так тісну квартиру. Комічні перепалки біля туалету вкотре демонструють абсурдність радянського побуту: різні за культурним, соціальним та духовним рівнем особис- тості загнані в єдине помешкання, змушені стояти в черзі до туалету, тобто позбавлені елементарних ком- фортних умов існування. А на ванній, на підмостку, спить родина Подсекальнікова… Всі кульмінативні епізоди відбуваються в туалеті, який встановлений зліва сцени, й оформлений у від- повідності до загального декорування квартири. Две- рі розписані різноманітними фразами, типовими для написів у туалеті; над унітазом встановлені полиці з книжками. Книги з такої «бібліотеки» використову- ють в якості туалетного паперу. Саме там і розпочи- нається дія: Семен Подсєкальніков читає книжку Те- одора Гуго Шульца про гру на бейному басі, з яким пов’язує мрії про майбутні фантастичні заробітки. У нього є все, що потрібно для гри: бажання, кошторис, підручник, а от духової труби немає… Не витриму- ючи відчуття своєї непотрібності й зайвості, а також усвідомлення того, що він ніколи не освоїть бейний бас, Семен Семенович вирішує накласти на себе руки. Чи просто злякати родину… І тут виявляється любов людей до видовищ й мученичества: загибель Подсє- кальнікова намагаються обставити найблагородніши- ми намірами: він має загинути за ідею. А ідей безліч: «От живе такий собі звичайний громадянин, Семен Семенович Подсєкальніков — і нікому жодної спра- ви немає до його життя: головне, щоб світло у спіль- ному туалеті не забував вимикати, чужі харчі з кому- нальної кухні не тягав, та з дружиною сварився лише пошепки — так, щоб сусідам за стіною спати не за- важав. Але варто чоловікові взяти до рук револьвер і тремтячою рукою нашкребти на клапті паперу хрес- томатійне «У моїй смерті прошу нікого…», як гро- мадськість накинеться на нього не гірше за розлюче- ного тигра. Як це так — «нікого»?! «Ви егоїст, това- ришу Подсєкальніков, ви — безсовісний індивідуаліст! Якщо вже вирішили стрілятися — не можна розтра- чувати свою смерть задарма, адже помирати потріб- но за ідею! За яку саме? А це ми зараз вам розкаже- мо, і записочку відповідну напишемо, від вас же по- просимо лише підпис…» [1]. А раптовий сюрприз дружини — поява омріяної труби лише на мить від- волікає його від ідеї самогубства: Гуго Шульц стра- шенно розчаровує Семена Семеновича, саме його він сам готовий звинуватити в своїй смерті. І тут починається шалений круговерть бажаючих «заволодіти» самогубцем — розкішна спокусниця, справжній інтелігент, робітник, митець, піп, ще одна спокусниця… На майбутньому «мученику» заро- бляють гроші, обіцяючи переконати його віддати 1447Сучасна українська сценографія на прикладах вистав київського академічного Молодого театру ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 своє життя за конкретну ідею. Тепер Подсєкальні- ков —герой, якому все дозволено. Він навіть ро- бить те, що ніхто з присутніх нізащо не міг собі уя- вити, тим більше втілити у життя: телефонує у Кремль, та посилає вождя і «всіх» в непристойне місце! Цю серйозну телефонну розмову він також проводить біля туалету, на стіні якого висить теле- фон. Як всі доленосні рішення в цій виставі, ця бе- сіда проходить в просторі відхожого місця, тим са- мим викриваючи всю суть ставлення влади до про- блем народу й навпаки — народу до влади. На «мученика» дивляться, як на божевільного, і сліпі бажання будь-що стати причиною його смерті явно похитнулися. У той же час сам «мученик», все біль- ше відчуваючи свою потрібність, значущість й не- замінність, все сильніше схиляється до відмови від останнього кроку. Він напивається на власних по- минках і залазить до ванни, яка сприймається, не- мов труна. Накритий бордовим покривалом, він ле- жить у ванній, мов Ленін у мавзолеї. Довкола кон- центрується обране товариство: адже всі вони мали честь жити з ним під одним дахом, і одержали його підписи на своїх записках… Отже, нещасний по- мер за інтелігенцію, за віру, за мистецтво, робочий клас, від кохання відразу до кількох жінок… Про- сто неймовірна особистість, цей покійник. Який на- справді не зовсім покійник. Істерика дружини про- буджує його від тривалого п’яного сну, і він постає з мертвих. Світлий силует на фоні темно-червоного покрову, обкладений вінками та квітами, він стоїть у променях люстри, немов святий, що вийшов до ві- рян з могили. Проте ареол святості швидко розві- юється: він просто не виконав своєї місії, він не за- стрелився! Звів намарне стільки зусиль, витратив стільки грошей на поминки, спокусив Капочку, точ- ніше, дав їй спокусити себе! Негідник! «Ви мерзот- ник. Ви боягуз, громадянин Подсекальніков!.. Тре- ба пам’ятати, що суспільне — вище особистого, в цьому суть всього суспільства» [2]. Фінал вистави, на відміну від п’єси, залишається оптимістичним: Семен Семенович ділиться своїми поглядами на життя, смерть, суспільство з глухоні- мим племінником сусідки, і, здається, хлопець ро- зуміє його. І головне: Подсєкальніков отримує жа- даний гоголь-моголь з двох яєць! Слід відзначити, що ці вистави демонструють вда- ле застосування сучасних матеріалів та технологій. Вони принципово різняться між собою за стилістич- ними рішеннями та сценічними модулями, кожна пе- редає цікаве трактування художником-постановником філософського підтексту вистави. Візуально-образні втілення драматургічної проблематики відповідають реаліям сучасної доби, проводять паралель обраних сюжетів з позачасовими, позатериторіальними за- гальнолюдськими проблемами. 1. Герасименко О. «Гоголь-моголь на сцені Молодого те- атру» / О. Герасименко. — Електронний ресурс. Ре- жим доступу http://vsiknygy.net.ua/neformat/27000/. 2. Эрдман Н. «Самоубийца» / Н. Эрдман. — Електро- нний ресурс. Режим доступу http://lib.ru/PXESY/ ERDMAN/samoubijca.txt. Sofiya Trykolenko ON CONTEMPORARY UKRAINIAN SCENOGRAPHY EXEMPLIFIED BY PRODUCTIONS OF KYIVAN ACADEMICAL YOUNG THEATRE Exemplified by Kyivan Academical Young Theatre decorative inclinations and particularly its scenography to productions of Mysterious Variations (after E.E. Schmidt’s piece), Angelic Comedy (after E. Rucello’s Ferdinando), Egg-hog of two eggs (after N. Erdman’s Self-murderer) the article has traced some world influential tendencies upon local traditions and introduc- tion of Ukrainian theatre to international artistic process. Keywords: present-day Ukrainian theatre, scenery, musical and choreographic design, acting. София Трыколенко СОВРЕМЕННАЯ УКРАИНСКАЯ СЦЕНОГРАФИЯ НА ПРИМЕРАХ ПРЕДСТАВЛЕНИЙ КИЕВСКОГО АКАДЕМИЧЕСКОГО МОЛОДОГО ТЕАТРА На примере таких представлений Киевского академиче- ского Молодого театра, как «Загадочные вариации» (по произведению Е.Е. Шмидта), «Ангельская комедия» (по мотивам пьесы А. Ручелло «Фердинандо»), «Гоголь- моголь из двух яиц» (по произведению Н. Эрдмана «Са- моубийца»), и сценографии в частности, прослеживается влияние мировых тенденций на местные традиции и при- влечения украинского театра к международному художе- ственному процессу. Ключевые слова: современный украинский театр, деко- рации, музыкальное и хореографическое оформление, ак- терская игра.

Сучасна українська сценографія на прикладах вистав Київського академічного Молодого театру

Репозитарії

Схожі ресурси