Миргородський період життя й творчості академіка Василя Кричевського
Висвітлюється життя і творчість академіка Василя Кричевського під час роботи в Миргородському художньо-промисловому інституті. На основі архівних документів, опублікованих джерел і наукової літератури зроблено спробу висвітлити передумови, які спонукали його переїхати в Миргород і стати директором...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Назва видання: | Народознавчі зошити |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94559 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Миргородський період життя й творчості академіка Василя Кричевського / В. Короткевич // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1521-1528. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94559 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-945592016-02-12T03:06:49Z Миргородський період життя й творчості академіка Василя Кричевського Короткевич, В. Статті Висвітлюється життя і творчість академіка Василя Кричевського під час роботи в Миргородському художньо-промисловому інституті. На основі архівних документів, опублікованих джерел і наукової літератури зроблено спробу висвітлити передумови, які спонукали його переїхати в Миргород і стати директором і викладачем МХПІ; з’ясувати, які гончарські здібності й знання він продемонстрував під час роботи, і як це відобразилось на навчальному процесі й творчості студентів; виявити, чи займався він в цей час творчістю, зокрема пов’язаною з гончарством. In the article have been presented some data as for Vasyl Krychevsky`s life and creative activities during his work in Myrhorod іnstitute of industrial arts. On the basis of archival documents, published sources and scientific literature an attempt has been made to throw light upon conditions that prompted him to move in Myrgorod and to become director and lecturer at the іnstitute of industrial arts. The author also has tried to define pottery skills and knowledge demonstrated by Krychevsky in the course of his creative and instructive works as well as reflections of his influence in processes of teaching and students’ creativity, to discover the the level of his engagement in creative work, in the art of pottery in particular. В статье речь идет о жизни и творчестве Васыля Крычевского во время работы в Миргородском художественно-промышленном институте. На основе архивных документов, опубликованных источников и данных научной литературы сделана попытка осветить предпосылки, побудившие его переехать в Миргород и стать директором и преподавателем МХПИ; выяснить, какие гончарные способности и знания он продемонстрировал во время работы, и как это отразилось на учебном процессе и творчества студентов, выявить занимался ли он в это время творчеством, в частности связанным с гончарством. 2014 Article Миргородський період життя й творчості академіка Василя Кричевського / В. Короткевич // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1521-1528. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94559 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Короткевич, В. Миргородський період життя й творчості академіка Василя Кричевського Народознавчі зошити |
| description |
Висвітлюється життя і творчість академіка Василя Кричевського під час роботи в Миргородському художньо-промисловому інституті. На основі архівних документів,
опублікованих джерел і наукової літератури зроблено спробу висвітлити передумови, які спонукали його переїхати в
Миргород і стати директором і викладачем МХПІ; з’ясувати,
які гончарські здібності й знання він продемонстрував під час роботи, і як це відобразилось на навчальному
процесі й творчості студентів; виявити, чи займався він в
цей час творчістю, зокрема пов’язаною з гончарством. |
| format |
Article |
| author |
Короткевич, В. |
| author_facet |
Короткевич, В. |
| author_sort |
Короткевич, В. |
| title |
Миргородський період життя й творчості академіка Василя Кричевського |
| title_short |
Миргородський період життя й творчості академіка Василя Кричевського |
| title_full |
Миргородський період життя й творчості академіка Василя Кричевського |
| title_fullStr |
Миргородський період життя й творчості академіка Василя Кричевського |
| title_full_unstemmed |
Миргородський період життя й творчості академіка Василя Кричевського |
| title_sort |
миргородський період життя й творчості академіка василя кричевського |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94559 |
| citation_txt |
Миргородський період життя й творчості академіка Василя Кричевського / В. Короткевич // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1521-1528. — Бібліогр.: 15 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT korotkevičv mirgorodsʹkijperíodžittâjtvorčostíakademíkavasilâkričevsʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-07T01:02:01Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:02:01Z |
| _version_ |
1836947993616449536 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
У 1918 р., в період становлення України як неза-
лежної держави, культурно-мистецький світо-
гляд українців змінювався, усвідомлювалась значу-
щість народної творчості. У цей час на території Лі-
вобережної України був створений перший вищий
гончарний навчальний заклад — Миргородський
художньо-промисловий інститут (далі — МХПІ),
реорганізацією й керівництвом якого займався ака-
демік Василь Кричевський (1873—1952).
МХПІ (1918—1919) потрапив у сферу зацікав-
лень науковців, які досліджували як гончарне шкіль-
ництво, так і його персоналії, зокрема роботу дирек-
тора В. Кричевського. У публікаціях, присвячених
навчальному закладу, зокрема керамолога Людми-
ли Овчеренко [12], при аналізі роботи МХПІ звер-
тається увага й на його співробітників і керівника.
Дослідники життєвого й творчого шляху Василя Гри-
горовича часто нехтували цим періодом його діяль-
ності, чи то описували його поверхово. Мистецтвоз-
навець Євген Блакитний [7] та етнограф Вадим
Щербаківський [15] у статтях, присвячених пам’яті
В. Кричевського, висвітлили і його миргородський
період, але здебільшого звертаючи увагу на життє-
вий шлях й умови, в яких йому доводилось працюва-
ти. Хоча поміж цього згадуються й творчі моменти
його роботи, навіть пов’язані з гончарством. Пасинок
академіка, мистецтвознавець Вадим Павловський, у
своїй монографії доповнив роботу попередників ма-
теріалами з родинного архіву й розділив її по різних
розділах: «Життьовий шлях в.Г. кричевського»,
«Педагогічна діяльність», а також виокремив у
окремий підрозділ його гончарську творчість: «Мис-
тецька праця в кераміці» [10]. Мистецтвознавець
Валентина Рубан-Кравченко систематизувала й
проаналізувала роботу попередників, збагатила їх
архівними документами [13]. Проте, при опрацю-
ванні архівних матеріалів виявилось, що частина з
них залишилася поза увагою цих дослідників. Окрім
того, в опублікованих працях не враховано, що
МХПІ як мистецький навчальний заклад мав спе-
ціалізацію гончарство.
Метою нашої статті є здійснити керамологічне до-
слідження життєвого й творчого шляху В. Кричев-
ського під час роботи в МХПІ. Для досягнення мети
необхідно виконати такі завдання: висвітлити й про-
аналізувати передумови, які спонукали його переї-
хати в Миргород і стати директором і викладачем
МХПІ; з’ясувати, які гончарські здібності й знання
він продемонстрував під час роботи, і як це відобра-© В. КОРОТКЕВИЧ, 2014
Вікторія КОРОТКЕВИЧ
МИРГОРОДСЬКИЙ ПЕРІОД
ЖИТТЯ Й ТВОРЧОСТІ АКАДЕМІКА
ВАСИЛЯ КРИЧЕВСЬКОГО
Висвітлюється життя і творчість академіка Василя Кри-
чевського під час роботи в Миргородському художньо-
промисловому інституті. На основі архівних документів,
опублікованих джерел і наукової літератури зроблено спро-
бу висвітлити передумови, які спонукали його переїхати в
Миргород і стати директором і викладачем МХПІ; з’ясу-
вати, які гончарські здібності й знання він продемонстру-
вав під час роботи, і як це відобразилось на навчальному
процесі й творчості студентів; виявити, чи займався він в
цей час творчістю, зокрема пов’язаною з гончарством.
Ключові слова: Василь Кричевський, директор, викла-
дач, Миргородський художньо-промисловий інститут, ре-
організація, навчальний процес, гончарство, орнамент,
проекти глиняних виробів, музей при інституті.
вікторія кОРОТкЕвИЧ1522
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
зилось на навчальному процесі й творчості студен-
тів; виявити, чи займався він в цей час творчістю,
зокрема пов’язаною з гончарством.
На початку ХХ ст. кілька років поспіль на Пол-
тавщині у мистецькому середовищі порушували пи-
тання створення вищого гончарного навчального за-
кладу на базі Миргородської художньо-промислової
школи ім. М. Гоголя. У 1912—1916 рр. в школі ді-
яли національно-революційні гуртки, які виголошу-
вали запити про реорганізацію школи в інститут. Од-
нак ця вимога не була задоволена. Та вже в трав-
ні — червні 1917 р. (після лютневої революції) на
засіданні Губернської земської управи порушили пи-
тання про реалізацію цієї ідеї [8, с. 5].
5 липня 1917 р. Об’єднаний комітет з реорганіза-
ції школи, який складався з учнів, викладачів шко-
ли й земських діячів, звернувся до Центральної Ради
з проханням взяти школу під свою опіку й реоргані-
зувати її у вищий навчальний заклад [13, с. 254].
Голова Полтавського губернського земства Ми-
хайло Токаревський за допомогою звернувся до ака-
деміка В. Кричевського. Він на той час вже був зна-
ною і поважною постаттю, прихильною до україн-
ської культури й мистецтва. А під час забудови
Полтавського губернського земства й Опішнянсько-
го гончарного показового пункту зарекомендував
себе ще й як знавець традиційного гончарства й вза-
галі як працелюбна й відповідальна особистість. Та-
кож на вибір кандидатури директора міг вплинути
товариш і шуряк (брат дружини) В. Кричевського
Вадим Щербаківський — завідувач відділу архео-
логії Природно-історичного музею Полтавського гу-
бернського земства [13, с. 257].
Та, як згадує Євгенія Кричевська у своїх спога-
дах, він «не зхотів їхати до Миргорода» і тому від-
мовився [6, арк. 2]. Причин відмовитись, на нашу
думку, у нього було декілька: по-перше, не хотів змі-
нювати сповнену культурним життям й можливос-
тями столицю на провінційне містечко; по-друге, не
любив адміністративної роботи, саме тому незадов-
го до цього навіть знехтував пропозицією стати рек-
тором Української академії мистецтв (далі — УАМ);
по-третє, активно працював у нещодавно (7 січня
1917 р.) створеній УАМ, яку не міг залишити; по-
четверте, мав гарно влаштоване житло, в будинку
Михайла Грушевського, в якому були необхідні умо-
ви для роботи, відпочинку й життя сім’ї.
19 травня 1918 р. з’їзд з питань керамічної про-
мисловості, у зв’язку з занепадом гончарного вироб-
ництва в Україні, постановив ужити заходів для його
розвитку, зокрема створити мережу гончарних на-
вчальних закладів [9, с. 155]. Того ж року Полтав-
ське губернське земство розпочало реорганізацію
Миргородської художньо-промислової школи ім.
Миколи Гоголя в інститут. Метою реорганізації на-
вчального закладу була «підготовка для розвитку
в Україні художньої промисловості та кустарної
справи спеціально вихованих, художньо і техніч-
но, техніків і художників для фабрик і заводів, ін-
структорів для кустарних промислів і художни-
ків з індустріальної композиції» [2, арк. 4]. Голо-
ва Полтавського губернського земства Михайло
Токаревський повторно звернувся до академіка
В. Кричевського з проханням допомогти реоргані-
зувати школу в інститут й очолити його.
У цей час Київ був у центрі політичних і військо-
вих конфліктів. 7-го лютого 1918 р., під час захо-
плення більшовиками столиці України, було знище-
но будинок Голови Центральної Ради Михайла Гру-
шевського, в якому мешкала сім’я Кричевських. Того
дня вони втратили житло, все особисте й творче май-
но, а самі ледве не загинули. З часом суспільно-
політична ситуація в Києві не стабілізувалася. Умо-
ви для життя й творчості В. Кричевського також
були незадовільні, оскільки родина мешкала в під-
вальній кімнаті Військово-історичного музею Київ-
ського відділу Російського військово-історичного
товариства (нині — Національний художній музей
України) [10, с. 41]. Працювати в УАМ також було
некомфортно у зв’язку з конфліктами академіків. В
одному із листів до брата, Вадима Щербаківського,
Євгенія Кричевська розповіла, що всі ці події спо-
нукали його погодитися на переїзд до Миргорода:
«…Центральна рада була розігнана, ми погоріли,
а в академії Мистецтв вже почалася гризня меж
Бойчуком і Мурашком та Федором кричевським,
од яких він переманював до себе ліпших учнів, осо-
бливо тіх, які вже скінчили київську художню
школу і були артистами. крім того той дух
«единой неделимой», який запанував в канцеля-
ріях гетьмана і Петроградських столичних бю-
рократіях, перенесений у києві, були не по-душі
вас. Григ. і він вирішив переїхати до Миргоро-
да…» [6, арк. 2—3].
1523Миргородський період життя й творчості академіка василя кричевського
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
Вадим Павловський стверджував, що В. Кричев-
ський сприймав цю роботу як тимчасову. На один
рік домовився про відпустку в Українській академії
мистецтв. Майстерню композиції залишив на Ми-
хайла Бойчука, з яким досі спільно керували нею, та
планував підтримувати зв’язок [10, с. 43].
Вже влітку 1918 р. В. Кричевський брав участь у
засіданнях комісій з реорганізації школи в інститут,
які відбувалися у Полтаві і в Миргороді [6, арк. 3],
внаслідок чого було сформовано план реорганізації і
статут. До зарахування у вищий навчальний заклад
допускалися особи віком від 14 до 21 року із закінче-
ною вищою початковою освітою (семирічка) чи шко-
лою з відповідною програмою і складанням іспиту з
малювання. Навчання було безкоштовним, здійсню-
валося українською мовою, тривало чотири роки. Ін-
ститут мав два відділи: декоративного народного мис-
тецтва і керамічний, який поділявся на художню й
декоративно-будівельна кераміку [12, с. 150—151].
За словами Вадима Павловського, саме В. Кри-
чевський «запровадив у новому інституті укра-
їнську мову — і для викладів і для загального
вжитку» [10, с. 43]. Проте важко сказати, кому
належала така ініціатива, оскільки всі пропозиції
щодо реорганізації обговорювалися, як уже згаду-
валося, на відповідних засіданнях. Тобто, напевно,
це, все ж, спільна ухвала членів комісії з реорганіза-
ції школи в інститут.
Наприкінці серпня сім’я Кричевських приїхала до
Миргорода [6, с. 73]. Одразу ж після цього при-
значення, до земської управи в Полтаві й у Києві
надійшов донос, що новопризначений директор
МХПІ не має спеціальної освіти й тому не може обі-
ймати займану посаду. Проте наступного дня, 3 ве-
ресня 1918 р., надійшла відповідь, що він є академі-
ком УАМ, і тому може керувати вищим навчальним
закладом [13, с. 256].
16 вересня 1918 р. В. Кричевський приступив до
обов’язків директора МХПІ [3, арк. 2—6]. Цього
ж дня «залишили службу» 10 викладачів, одним із
яких був і учитель малювання Пельше Рудольф Ан-
дрійович, який два роки виконував обов’язки дирек-
тора школи. Причиною звільнення педагогів зазна-
чено «вийшов за штат» [3, арк. 67, 69, 71, 73,
75, 77, 79, 81, 83, 84].
Із митців-викладачів школи залишилися худож-
ник Опанас Сластьон, майстри Станіслав Патков-
ський, Іван Назаров, Антон Боровічка, Ігнат Бере-
зовський, Дмитро Мильніков. На вільні викладаць-
кі посади були запрошені столичні митці і педагоги:
графіка Софію Налепинську-Бойчук, маляра Юхи-
ма Михайлова, художника-реставратора Миколу
Касперовича [3, арк. 63]. Несприятливі умови для
життя й творчості в Києві спонукали їх допомогти в
становленні вищого гончарського навчального за-
кладу. Тим більше, що за це вони ще й отримували
велику (900 руб.), порівняно з місцевими виклада-
чами (355 руб.), заробітну плату [3, арк. 101—104].
Василь Григорович як директор також отримував
гарну платню (2000 руб.) та ще й мав помічника
Миколу Зеленьова (з/п 750 руб.), який виконував
усю адміністративну, фінансову й господарську ро-
боту. Хоча колишній виконуючий обов’язки дирек-
тора школи Рудольф Пельше помічника не мав і
отримував платню на рівні з іншими викладачами
(327 руб.) [3, арк. 101—104].
Звісно, посадовий оклад залежав від значних чин-
ників, зокрема: рівень освіти, науковий ступінь,
звання. Столичні викладачі, на чолі з академіком
В. Кричевським, мали вищу художню освіту й уже
були знаними митцями, що й давало їм право на ви-
соку заробітну плату. Та інші викладачі, які вже ба-
гато років пропрацювали на благо навчального за-
кладу, вважали таку різницю в платні несправедли-
вою. Про це свідчить заява викладача точіння на
гончарному крузі Ігната Березовського: «…Мне
странно, почему одним учителям мастерам жа-
лование назначено больше, другим меньше. Рас-
суждая справедливо, все учителя мастера должны
получать одинаковые жалование, потому что и
работают они одинаково полезно» [4, арк. 126].
Таким чином, конфлікти, пов’язані з різними поса-
довими окладами нових і старих викладачів, призве-
ли до напружених відносин між ними, що заважало
реорганізації навчального закладу й налагодженню
ефективного навчального процесу.
Вороже налаштовані викладачі, серед яких було
багато товаришів і прихильників попереднього ди-
ректора й старих правил, агітували студентів вла-
штувати бойкот в інституті: не відвідували лекції
В. Кричевського й нових викладачів. Близько міся-
ця так і було, але згодом все змінилося. Один із сту-
дентів згадував, як, бойкотуючи лекції директора,
від інших студентів почув, як хвалять його виклади
вікторія кОРОТкЕвИЧ1524
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
«за його доброту, й дуже лагідне поводження з
учнями, і особливо — за його малярський та-
лант». Однак він, все ж, вирішив «хоч одним ухом
послухати» його лекцію. Він «сховався в другій
кімнаті за шкляними дверми, які були закриті
папером, прорвав дірочку, дивився й слухав…» і
був вражений тим, «…як просто й легко він пояс-
нює, як треба підходити до покриття предмета
орнаментом, потім він наніс на великій чорній
дошці чотири крапки крейдою на віддалі до пів-
тора метра одна від другої і показав, як їх треба
сполучити кривими, складавшими орнамент, при-
чім він одним рухом, легким і простим, проводив
півтораметрові лінії, криві, і кожна без жадних
поправок лягла на призначену крапку… я побачив
справжнього геніального мистця. Наші попередні
учителі не могли жадної бажаної, зовсім корот-
кої лінії провести без перетирань, без проводжен-
ня маленькими кусочками сеї лінії, а тут сміло і
граціозно кожна лінія лягла на своє місце, та при-
тім — яка ж велика і гарна» [14, с. 82].
Після лекції студент підійшов до Василя Григоро-
вича й запитав, чи може він, незважаючи на попе-
редні негаразди й пропущений місяць навчання, від-
відувати його виклади. В. Кричевський відповів, що
на плітки він не звертає уваги і кожний бажаючий
може записатися в його групу. А також, сказав: «Я
приїхав сюди учити й помогти дійсним мистцям
найти свій шлях в мистецтві, показати дорогу,
а ремісникам облегшити їхню працю». «Тоді, —
згадує студент, — записався я й інші…, а старі
наші учителі упали в наших очах дуже низько»
[14, с. 82]. Хоча, можливо, не лише викладацький
талант і мистецькі знання й вміння стали для студен-
тів стимулом для відвідування його лекцій, а й побо-
ювання, що за пропуски їх могли відрахувати з на-
вчального закладу.
Не менше студенти були приголомшені тим, що
«василь Григорович теж уміє робити рисунки на
горшку чи на мисці поливою з ріжка (В. Щерба-
ківський помилився, поливою з ріжка ніколи не на-
носили орнамент, це робили ангобами), як гончар, і
все вміє показати» [15, с. 268]. А шкільні учителі
останнім часом надавали перевагу закордонному
мистецтву, і тому, напевне, близькі за духом україн-
ські орнаменти вправно представлені новим столич-
ним директором підкорили студентство.
Через місяць, у жовтні 1918 р., приїхала в інсти-
тут ревізія з Києва. Маляр Антон Середа був од-
ним із ревізорів. Перевірка констатувала, що «ре-
організація проведена зовсім правильно й навчан-
ня ведеться добре» [15, с. 268]. І це не дивно,
оскільки навчальний заклад суттєво змінився. В ін-
ституті навчання спрямовувалось здебільшого в мис-
тецькому напрямку, а не в технічному, як раніше [10,
с. 44]. Весь гончарський процес виконувався у по-
вному циклі, а не як у школі в останні роки, коли ви-
писували з інших фабрик, перед війною навіть з Ні-
меччини, порцелянові сервізи «десятками дюжин»,
а потім лише розмальовували [15, с. 268].
В. Кричевський надавав великого значення комп-
лектуванню й поповненню новими експонатами ко-
лекції музею при інституті. Вона була наочним при-
кладом для студентів і впливала на їх мистецьке ви-
ховання. На одному із перших засідань Педагогічної
Ради, 4 листопада 1918 р., ухвалили звернутися до
Полтавської управи з проханням допомогти з екс-
понатами для музею: «По вибору директора ін-
ституту, частково перевозяться до інститу-
ту і після зроблення з них копій повертаються
назад до музею, і так має провадитися доти,
доки музей інституту не поповниться бажаною
кількістю речей». В. Кричевський відбирав, перш
за все, високохудожні — класичні взірці україн-
ського народного мистецтва. Про те, що це були за
речі, свідчать архівні матеріали: 11 килимів, 4 плах-
ти, 36 мисок, 2 носатки, глечик, сулія, посудина «ба-
ран» [1, арк. 91]. У цій справі велику допомогу на-
дав Вадим Щербаківський — завідувач відділу ар-
хеології Природно-історичного музею Полтавського
губернського земства, який був авторитетним фахів-
цем, а також родичем і товаришем директора [13,
с. 257]. Згодом він став завідувачем музею при ін-
ституті [4, арк. 106—107].
Разом з тим художники-педагоги постановили:
«Одночасно необхідно приступити до копіюван-
ня зразків у київському музеї», а також придбати
деякі дублікати, на які необхідні кошти в розмірі
5000 карбованців [1, арк. 91]. Про розбудову му-
зею, зокрема, свідчить звіт з витрат інституту, у яко-
му зазначено «придбання різних зразків по худож-
ній промисловості і стародавніх народних виро-
бів: килимів, посуду, вишивок, тканини, різьби по
дереву, літографії, друку, одежі», на загальну суму
1525Миргородський період життя й творчості академіка василя кричевського
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
100000 карбованців [5, арк. 13]. Слід зазначити, що
до музейної збірки надходили оригінальні експона-
ти й безкоштовно, як пожертва від прихильників ді-
яльності інституту.
Державний архів Полтавської області зберігає
лист до музейної секції Черкаського Товариства
«Просвіта» за 26 листопада 1918 р., в якому Євге-
ній Адамович написав: «Сучасне гончарно-кустарне
робливо все більше відхиляється від сильної фор-
ми і сильного малюнку-орнаменту. кидається все
своє рідне, дороге, гарне, забуваються характерні
типові форми. Гончарі покинули робити куманці,
баклажні, миски, барильця, тикви, не видно вже
стильного і типового для місцевості орнаменту і
стильних форм і немає типового народного кольо-
ру і малюнку, не має робіт ріжком, дротиком…».
Далі автор захопливо розповів про традиційне гон-
чарство, демонструючи глибокі знання українського
мистецтва, культури й фольклору, зокрема творчос-
ті Тараса Шевченка. А потім, звертаючи увагу на
традиційність глиняної продукції інституту, конста-
тував: «Позаяк того, що гончарське робливо у му-
зеї (секції Черкаського товариства «Просвіта». —
в. к.) ніякими речами не представлено, я пропо-
ную Музейній Секції звернутися з проханням до
артистично-Промислової школи у Миргороді на
Полтавщині, де під керівництвом українських ар-
тистів виробляються дійсно типові, стильні
українські речі гончарних виробів, щоб вишречена
школа подарувала нашому музеєві колекцію своїх
виробів…» [4, арк. 129]. Документ свідчить, що ре-
зультатом роботи викладацького колективу на чолі з
Василем Григоровичем стало відродження традицій-
них гончарних технік, технологій, форм, видів деко-
рування глиняних виробів у Миргородському
художньо-промисловому інституті.
У жовтні того ж року В. Кричевський як дирек-
тор попросив В. Щербаківського прочитати декіль-
ка лекцій з теорії й філософії мистецтва. У своїх ме-
муарах В. Щербаківський згадує про відвідини
Миргорода. Василь Григорович показав йому інсти-
тут, майстерні, музей, і розповів, що «він тепер
звернув найбільшу увагу на кераміку і старався
поставити її на традиційний і мистецький шлях,
а не на одну техніку, як було раніше. Для сього
він… через місяць зібрав зразки… систематичної
поливи і на картонах, і на горщиках, починаючи з
найпростіших ліній і хвильок і кінчаючи дуже
складними взорами» [14, с. 81].
Незадовго до приїзду В. Щербаківського відбу-
лася виставка малюнків близько шістдесяти студен-
тів інституту. В. Кричевський ознайомив прибуло-
го з нею, відзначивши твори сімох осіб, які навча-
лись в школі вже майже шість років і вважалися
безталанними, тому що не уміли копіювати роботи
своїх учителів. Та коли він дав їм волю в творчості,
то вони проявили свої мистецькі здібності значно
краще від своїх попередньо захвалених товаришів
[14, с. 81—82].
Окрім реорганізаційної роботи в навчальному за-
кладі, згідно з архівними документами, Василь Гри-
горович поєднував кілька посад: викладача орнамен-
тики й композиції; завідувача точильною, майолі-
ковою, живописною й декоративно-будівельною
майстернями [5, арк. 35]. Можливо це було по-
в’язано з ефективнішим здійсненням плану реорга-
нізації закладу.
В. Павловський зазначає, що працюючи в Мир-
городському художньо-промисловому інституті,
В. Кричевський також виготовляв проекти глиняних
ваз, комплекту письмового приладдя й кілька проек-
тів декоративних тарілок й кахель [10, с. 118]. Поки
не вдалось віднайти жодного проекту, як й готового
глиняного твору. Навіть у Музеї дипломних робіт
Миргородського художньо-промислового коледжу
імені Миколи Гоголя Полтавського національного
технічного університету імені Юрія Кондратюка (ко-
лишній МХПІ) вони відсутні.
У першій половині навчального року були спри-
ятливі умови для роботи В. Кричевського в МХПІ,
проте суспільно-політична ситуація в країні зали-
шилась нестабільною. На початку 1919 р. армія
більшовиків окупувала Наддніпрянську Україну, що
негативно впливало на роботу інституту й її співро-
бітників. У першу чергу потерпав директор, від до-
носів, арештів й інтриг у навчальному закладі [13,
с. 256—263].
В. Кричевський керував МХПІ лише протягом
одного навчального року, і за цей рік його тричі було
заарештовано. Не вдалося віднайти жодних доказів,
які б підтвердили хоч один із фактів арешту.
В. Павловський стверджує, що вперше В. Кри-
чевський був заарештований у січні 1919 р. за доно-
сом звільненого раніше зі школи протоієрея Діате-
вікторія кОРОТкЕвИЧ1526
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
ловича. Арештував його Павло Нечес — голова
Миргородського Чека, командир одного із загонів
червоноармійців. Незадовго до цього директор від-
мовився надати йому інститутську залу для прове-
дення зборів. Посадили його до камери смертників
чекати на розстріл. Василя Григоровича врятували
студентські делегацій, які вимагали звільнити дирек-
тора й навіть загрожували страйком. Їм це вдалося
і його звільнили [10, с. 44].
Другий арешт стався на початку березня 1919 року.
Причиною було вбивство кількох чекістів у Мирго-
роді. Знову П. Нечес звинуватив В. Кричевського,
хоча він в той час лежав дуже хворий, та його все
одно заарештували. І цього разу підтримка студен-
тів і викладачів інституту врятувала життя дирек-
тору [10, с. 45].
За доносом викладача точіння більшовика Ігна-
та Березовського, який також скаржився на неспра-
ведливу різницю в зарплатах, В. Кричевського за-
арештували втретє. Він звинуватив директора у
змові проти радянської влади. За такий злочин
йому неминуче загрожувала смертна кара. Студен-
ти знову зорганізували на його визволення делега-
цію, але намарно [15, с. 269]. Після цього вони на-
діслали до Чека протокол загальних зборів усього
колективу інституту, в якому винесли на розгляд
цю проблему: «Обсудивши факт нео жиданного
ареста художника кричевского, который за вре-
мя пре бывания его в Институте был занят
исключительно работой с учениками Институ-
та и Педагогических курсов в области художе-
ства, все силы покладая на эту работу, по под-
готовке будущих учителей-педагогов по худо-
жеству для высших начальных училищ и в
работе политической, по складу своего характе-
ра, никакого участия не принимал, работая с
утра до ночи в классах и дома за рисунками, при-
нимая во внимание, что Институт и Педаго-
гические курсы остались без незаменимого ра-
ботника и ученики принуждены сидеть сложа
руки в такой исключительный момент строи-
тельства народной жизни. а также и то, что
художник кричевский, как человек, обладаю щий
положительными душевными качествами, всег-
да шел навстре чу как беднейшим учащимся, так
и всем служащим Института — общее собра-
ние постановило ходатайствовать перед влас-
тью об освобождении т. кричевского от арес-
та» [4, арк. 95—96]. Директора відпустили.
Невдовзі після цього І. Березовський спровоку-
вав скандал із В. Кричевським, звинувачуючи його
в привласненні авторства на програму по спеціаль-
ності Ігната Березовського, а саме «точіння» [3,
арк. 94] (напевно, мається на увазі гончарювання,
яке іноді називають «точінням глиняних виробів»),
й звільненні 10 викладачів.
В. Павловський і В. Рубан-Кравченко у своїх мо-
нографіях вказують, що В. Кричевський звільнив їх
[10, с. 43; 13, с. 256], хоча сам директор в одній із
заяв до Педагогічної ради МХПІ від 14 травня
1919 р. заявив: «Уволены эти служащие, как все
знают, по распоряжению Полт. губ. Земства
(Полтавського губернського земства) задолго до
моего вступления в должность…» [11, с. 74]. На-
певно, звільнення викладачів було одним з етапів ре-
організації школи в інститут, які обговорювалися й
затверджувалися на нарадах Полтавського губерн-
ського земства спільно з В. Кричевським.
А тим часом умови праці й життя ставали дедалі
гіршими. Частину студентів навесні було мобілізо-
вано до більшовицького війська. Коштів для функ-
ціонування інституту Полтавське губернське зем-
ство, до якого належав навчальний заклад, не нада-
вало. Підтримувати навчальний процес ставало все
важче. Невдовзі більшовицькі військові частини за-
йняли корпуси інституту, і решта студентів були зму-
шені залишити навчання [15, с. 269].
25 липня 1919 р. В. Кричевський повернувся до
Києва. У цей час у столиці було встановлено радян-
ську владу, а УАМ переживала складний період: ста-
тут, затверджений Центральною радою, був заміне-
ний радянською владою на новий, приміщення опе-
чатане і припинено фінансування [10, с. 45].
У зв’язку з проблемами у родині (дизентерія вра-
зила всю родину, а син, В. Павловський, взагалі опи-
нився у лікарні) [13, с. 264], в одному із листів до
Полтавського губернського земства В. Кричевський
пише: «все це ставить передомною питання, чи
зможу я взагалі вернутися в Миргород на поса-
ду…» [4, арк. 109]. І не повернувся. 27 вересня
1919 р. він звільнився з Миргородського художньо-
промислового інституту. Залишився в Києві й про-
довжив працювати в УАМ, як і планував рік тому.
З 15 жовтня 1919 р. за рішенням Полтавського Гу-
1527Миргородський період життя й творчості академіка василя кричевського
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014
бернського Земства МХПІ закрили на 1919/20 на-
вчальний рік. Приводом стала «мобілізація біль-
шості учнів і нестача коштів в Губернській Упра-
ві». Усіх працівників, окрім наглядача будівлі,
звільнили [45, арк. 181].
Згодом навчальний заклад відновив свою робо-
ту, але вже як технікум, а студенти, прагнучи по-
вернути свого директора — В. Кричевського, на-
діслали йому листа з проханням повернутися. 18 лю-
того 1920 р. він відповів: «…Я вже 1-й місяць
состою професором Української академії мис-
тецтв у києві і це перешкоджає мені стати зно-
ву на чолі Миргородського інституту, який ви
відбудовуєте» [11, с. 5]. Проте навчальний заклад
продовжив навчально-виховну роботу у руслі від-
родження традицій народної творчості, які заклав
В. Кричевський.
Отже, незадовільні суспільно-політичні умови для
життя й творчості в Києві 1918 р. підштовхнули
В. Кричевського й інших українських мистців-
педагогів тимчасово залишити столицю й переїхати
в провінційний Миргород для налагодження робо-
ти першого на Лівобережній Україні вищого гончар-
ного навчального закладу — МХПІ.
Він виявив свою обізнаність у традиційній кера-
міці: формах глиняних виробів, видах їх декоруван-
ня, зокрема мальовкою, а також вміння добирати
експонати й комплектувати музейну колекцію тво-
рів народного мистецтва, зокрема гончарства.
За період керівництва МХПІ В. Кричевським
відбулись зміни навчально-виховної системи у на-
прямку відродження традицій української народної
творчості; залучення до викладацької роботи відо-
мих українських художників і науковців; доповне-
ння й комплектування музейної колекції при інсти-
туті традиційними виробами, зокрема керамікою, яка
використовувалась як взірці в навчальному процесі
й виховувала, таким чином, мистецькі вподобання
студентів. Результатом цього стало відродження
традиційних технологій, технік, форм, декорування,
зокрема мальовки, у творчості студентів.
Окрім своїх прямих обов’язків в МХПІ, В. Кри-
чевський продовжував вивчення гончарної справи:
виконував орнаменти ріжком на гончарських виро-
бах, збирав зразки традиційних мальовок і полив
як на картонках, так і на кераміці, проектував гли-
няні вироби.
Нині Миргородський художньо-промисловий ко-
ледж імені М.В. Гоголя Полтавського національно-
го технічного університету ім. Юрія Кондратюка
(колишній — МХПІ) пишається тим, що профе-
сор Української академії мистецтв і славетний архі-
тектор В. Кричевський працював для його розви-
тку. На спомин про це на головному фасаді навчаль-
ного закладу встановлена пам’ятна дошка.
1. Державний архів Полтавської області (далі —
ДАПО). — Ф. 837. — Оп. 1. — Спр. 37. — 143 арк.
2. ДАПО. — Ф. 837. — Оп. 1. — Спр. 38. — 25 арк.
3. ДАПО. — Ф. 837. — Оп. 1. — Спр. 40. — 114 арк.
4. ДАПО. — Ф. 837. — Оп. 1. — Спр. 41. — 259 арк.
5. ДАПО. — Ф. 837. — Оп. 1. — Спр. 43. — 48 арк.
6. Бібліотека й архів ім. Т. Шевченка у Лондоні. Фонд
Вадима Щербаківського. Лист Євгенії Кричевської
до Вадима Щербаківського. 17.03.1954 р. — 6 арк.
7. Блакитний Є. Василь Григорович Кричевський. До-
повідь на Пленарній конференції і відкритті Виставки
творів В.Г. Кричевського, 29 грудня 1962 р., до деся-
тиліття з дня смерті — 1952—1962 / Євген Блакит-
ний. — 1963. — 32 с.
8. ковган в. Миргородському керамічному технікуму —
100 років / Володимир Ковган // Миргородський ке-
ра мічний технікум: історія, діячі, навчальний процес.
Матеріали ювілейної наукової конференції / за редак-
цією мистецтвознавця Віталія Ханка. — Миргород :
Миргородська районна друкарня, 1996. — С. 4—8.
9. лисін Б.С. Глини і глиняна промисловість на Україні. Че-
репиця, звончак для шляхів, труби, фарфор, фаянс, це-
мент, шкло / Лисін Б.С. — К. : Праця, 1918. — 160 с.
10. Павловський в. Василь Григорович Кричевський.
Жит тя і творчість : монографія / Вадим Павловсь-
кий. — Нью-Йорк : Укр. Вільна Академія Наук,
1974. — 350 с. : іл.
11. Пустовіт Т. Недруковані листи директора мирго-
родського художньо-промислового інституту проф.
Ва силя Кричевського / Тарас Пустовіт // Мир го-
родський керамічний технікум: історія, діячі, навчаль-
ний процес. Матеріали ювілейної наукової конферен-
ції / за редакцією мистецтвознавця Віталія Хан-
ка. — Миргород : Миргородська районна друкарня,
1996. — С. 72—77.
12. Овчаренко л. Утвердження традиційного гончар-
ства в Миргородській художньо-промисловій школі
імені Миколи Гоголя впродовж першої чверті ХХ
сто ліття: уроки й проблеми / Овчаренко Людмила //
Педагогічна майстерність як система про фесійно-
мистецької компетентності : збірник матеріалів ІХ
між на родних педагогічно-мистецьких читань пам’яті
професора О.П. Рудницької / гол. ред. І.А. Зя-
зюн. — Вип. 3 (7). — Чернівці : Зелена Букови-
на, 2011. — 640 с.
вікторія кОРОТкЕвИЧ1528
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014
13. Рубан-кравченко в. Кричевські і українська художня
культура ХХ століття. Василь Кричевський / Валентина
Рубан-Кравченко. — К. : Криниця, 2004. — 704 с. : іл.
14. Щербаківський в. Мемуари. 1918 рік / Вадим Щер-
баківський // Пам’ятки України: історія та культу-
ра. — 2007. — Ч. 4. — С. 71—84.
15. Щербаківський в. Пам’яті Василя Григоровича Кри-
чевського / Щербаківський В. // Пам’ятки України:
історія та культура. Науковий часопис. — 2007. —
№ 4. — С. 248—274. — (Репринтне видання :
Лондон, 1954).
victoriya korotkevych
ACADEMICIAN VASYL KRYCHEVSKY’S LIFE
AND WORK DURING MYRHOROD PERIOD
In the article have been presented some data as for Vasyl
Krychevsky`s life and creative activities during his work in
Myrhorod іnstitute of industrial arts. On the basis of archival
documents, published sources and scientific literature an at-
tempt has been made to throw light upon conditions that
prompted him to move in Myrgorod and to become director
and lecturer at the іnstitute of industrial arts. The author also
has tried to define pottery skills and knowledge demonstrated
by Krychevsky in the course of his creative and instructive
works as well as reflections of his influence in processes of
teaching and students’ creativity, to discover the the level of his
engagement in creative work, in the art of pottery in particular.
Keywords: Vasyl Krychevsky, director, lecturer, Myrhorod
іnstitute of industrial arts, reorganization, educative process,
pottery, ornaments, pottery designs, museum of institute.
виктория короткевич
МИРГОРОДСКИЙ ПЕРИОД ЖИЗНИ
И ТВОРЧЕСТВА АКАДЕМИКА ВАСИЛЯ
КРИЧЕВСКОГО
В статье речь идет о жизни и творчестве Васыля Крычев-
ского во время работы в Миргородском художественно-
промышленном институте. На основе архивных докумен-
тов, опубликованных источников и данных научной лите-
ратуры сделана попытка осветить предпосылки, побудив-
шие его переехать в Миргород и стать директором и пре-
подавателем МХПИ; выяснить, какие гончарные
способности и знания он продемонстрировал во время ра-
боты, и как это отразилось на учебном процессе и творче-
ства студентов, выявить занимался ли он в это время твор-
чеством, в частности связанным с гончарством.
Ключевые слова: Васыль Крычевский, директор, препо-
даватель, Миргородский художественно-промышленый
институт, реорганизация, учебный процесс, гончарство, ор-
намент, проекты глиняных изделий, музей при институте.
|