Особливості формування та розвитку ювелірної промисловості України XX—XXI століття

Стаття присвячена висвітленню основних етапів становлення, розвитку та сучасного стану ювелірної промисловості України. Автор характеризує діяльність чотирьох ювелірних підприємств: в м. Києві, Харкові, Одесі та Львові, заснованих у першій половині минулого століття....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Пасічник, Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2014
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94560
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Особливості формування та розвитку ювелірної промисловості України XX—XXI століття / Л. Пасічник // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1529-1539. — Бібліогр.: 20 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94560
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-945602016-02-12T03:06:53Z Особливості формування та розвитку ювелірної промисловості України XX—XXI століття Пасічник, Л. Статті Стаття присвячена висвітленню основних етапів становлення, розвитку та сучасного стану ювелірної промисловості України. Автор характеризує діяльність чотирьох ювелірних підприємств: в м. Києві, Харкові, Одесі та Львові, заснованих у першій половині минулого століття. The article has brought light upon main stages in development and current state of Ukrainian jewellery industry. The author has presented general review of activities of four jewellery enterprises in Kyiv, Kharkiv, Odessa and Lviv, founded in the first half of the last century. В статье приведен обзор основных этапов становления, развития и современного состояния ювелирной промышленности Украины. Автор характеризует деятельность четырех ювелирных предприятий в гг. Киеве, Харькове, Одессе и Львове, основанных в первой половине прошлого века. 2014 Article Особливості формування та розвитку ювелірної промисловості України XX—XXI століття / Л. Пасічник // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1529-1539. — Бібліогр.: 20 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94560 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Пасічник, Л. Особливості формування та розвитку ювелірної промисловості України XX—XXI століття Народознавчі зошити
description	Стаття присвячена висвітленню основних етапів становлення, розвитку та сучасного стану ювелірної промисловості України. Автор характеризує діяльність чотирьох ювелірних підприємств: в м. Києві, Харкові, Одесі та Львові, заснованих у першій половині минулого століття.
format	Article
author	Пасічник, Л.
author_facet	Пасічник, Л.
author_sort	Пасічник, Л.
title	Особливості формування та розвитку ювелірної промисловості України XX—XXI століття
title_short	Особливості формування та розвитку ювелірної промисловості України XX—XXI століття
title_full	Особливості формування та розвитку ювелірної промисловості України XX—XXI століття
title_fullStr	Особливості формування та розвитку ювелірної промисловості України XX—XXI століття
title_full_unstemmed	Особливості формування та розвитку ювелірної промисловості України XX—XXI століття
title_sort	особливості формування та розвитку ювелірної промисловості україни xx—xxi століття
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94560
citation_txt	Особливості формування та розвитку ювелірної промисловості України XX—XXI століття / Л. Пасічник // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1529-1539. — Бібліогр.: 20 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT pasíčnikl osoblivostíformuvannâtarozvitkuûvelírnoípromislovostíukraínixxxxistolíttâ
first_indexed	2025-07-07T01:02:06Z
last_indexed	2025-07-07T01:02:06Z
_version_	1836947999002984448
fulltext	ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 Діяльність ювелірних підприємств — малодослі- джена тема в українському мистецтвознавстві. Одними з найдавніших підприємств, організованих ще в першій половині XX ст., є ювелірні заводи в Києві, Харкові, Одесі та Львові. Основні відомості про діяльність цих виробництв містять книги Н. Ма- тюх «Що дорожче срібла-золота» та М. Назимка «Золотарство в Україні» [2; 3], проте, на наш погляд, варто також охарактеризувати сучасний стан цих під- приємств, що й визначило актуальність нашої стат- ті. Метою публікації є огляд історії становлення та діяльності ВАТ «Київський ювелірний завод» (далі КЮЗ), ДП «Львівський державний ювелірний за- вод», ПАТ «Харківський ювелірний завод», а та- кож ЗАТ «Аурум». Об’єктом дослідження є огляд розвитку ювелірної про мисловості в Україні, осно- вних проблем цієї галузі та стану сучасної діяльнос- ті. Предмет дослідження: особливості становлення та сучасної діяльності ювелірних виробництв Києва, Львова, Харкова та Одеси. Для написання статті ав- тор також використала матеріали інтерв’ю, записані під час безпосереднього візиту та ознайомлення з ді- яльністю ювелірних заводів. Виникненню перших ювелірних заводів на тери- торії України передувало існування кустарних май- стерень та ремісничих об’єднань, зокрема з виготов- лення, ремонту та реставрації металевих виробів та годинників. Про те, що саме Київ, Львів, Харків та Одеса були провідними центрами цієї галузі, свід- чить той факт, що з 1927 по 1958 рр. в цих містах функціонували чотири пробірні установи, де дозво- лялося таврувати свою продукцію різним дрібним майстерням, зокрема застосовувалося пробірне клей- мо із зображенням профілю робітника з молотом, шифру пробірної установи (шифр Київської пробір- ної установи була літера (v) (ню); Львівської — «μ» (мю); Одеської — «κ» (каппа); Харківської — «ι» (йота)) [3, c. 65]. Саме в цих осередках протя- гом 1920—1940-х рр. дрібні ремісничі виробництва, поступово сформовані централізованими владними структурами в підприємства, забезпечували весь ри- нок України ювелірною продукцією, що, проте, не вирізнялася різноманітністю асортименту та обмеже- ними технологічними можливостями самого вироб- ництва, де протягом тривалого часу чільним залиша- лося використання ручної праці. Часткову модерні- зацію було запроваджено протягом 1960—1980-х рр., проте загальний художній рівень більшості цієї ма- сової продукції залишався збідненим та застарілим © Л. ПАСІЧНИК, 2014 Лілія ПАСІЧНИК ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА РОЗВИТКУ ЮВЕЛІРНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ XX—XXI СТОЛІТТЯ Стаття присвячена висвітленню основних етапів станов- лення, розвитку та сучасного стану ювелірної промисло- вості України. Автор характеризує діяльність чотирьох ювелірних підприємств: в м. Києві, Харкові, Одесі та Львові, заснованих у першій половині минулого століття. Ключові слова: ювелірна промисловість, ювелірні заводи України, асортимент, міжнародна спеціалізована виставка. лілія ПаСІЧНИк1530 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 порівняно із тодішньою естетикою та тенденцій у моді на одяг. Так, основою для розвитку ювелірної справи КЮЗу була невелика майстерня, що виникла в 1930 р., де здійснювали ремонт годинників та рес- таврацію ювелірних виробів [3, c. 134]. Це було на- півкустарне підприємство з використанням ручної праці та примітивного обладнання, малі обсяги ви- робництва якого не могли задовольнити зростаючо- го попиту населення, тому в 1936 р. за ініціативи «Ювелірторгу» було організовано Київську ювелірно- годинникову фабрику із штатом 80 ювелірів. Пер- шою продукцією нового підприємства стали срібні портсигари і золоті корпуси до годинників «Звезда» і «Тоно», також на підприємстві було організовано збір годинників, їх реставрацію, виробництво й ре- монт технічного устаткування. Після повернення з евакуації (під час війни у м. Свердловськ було нала- годжено виробництво оборонної продукції) на під- приємстві почали активно виготовляти ювелірні при- краси. Спочатку це були прості срібні каблучки та се- режки зі скляними вставками. Згодом, після проведення низки виробничих вдосконалень, там функціонували два цехи: ювелірний і годинниковий. У ювелірному цеху виготовляли золоті та срібні ви- роби, у годинниковому — здійснювали збір годин- ників «Звезда» та «Победа», окрім того, на фабри- ці виконували реставраційні роботи (прикрас та го- динників) [3, c. 134]. З 1950 р. виробництво годинників на фабриці було ліквідовано, а підприєм- ство почало займатися винятково випуском ювелір- них виробів. Реорганізаційні зміни виробництва по- зитивно вплинули на якість та рівень ювелірної про- дукції підприємства, що було відзначено низкою нагород. Так, ще в 1981 р. вироби здобули перемогу в міжнародному конкурсі «Де Бірс», а в 1984 — ви- шукане золоте кольє (художниця Л. Шепель) отри- мало гран-прі на міжнародній виставці в Лондо- ні [10]. На першій в Україні виставці «ЮвелірЕкспо Україна-99» приз в номінації за найкращу срібну прикрасу отримало кольє «Лілія» (художник Н. Ма- каренко, ювелір М. Рибалко) [2, c. 153]. Згодом ви- роби підприємства здобули чимало інших відзнак на традиційних виставках «ЮвелірЕкспо Україна» та іменних дипломів у різних номінаціях [11]. Починаючи з 2000 р. на підприємстві відбува- ється докорінна модернізація виробничого процесу та утвердження в домінантній позиції в українсько- му економічному просторі ювелірної галузі. Розпо- чався випуск ювелірних виробів зі сплаву платини, а в 2004—2005 рр. асортимент ланцюжків, які ви- готовляли на італійській лінії устаткування, скла- дався з 250 одиниць (загальний асортимент підпри- ємства був понад 6000 одиниць), що мали різний дизайн, зокрема було налагоджено виготовлення ланцюжків із алмазною обробкою та родієвим по- криттям [2, c. 170]. З 2001 р. ВАТ «Українські ювеліри» переймено- вано на ВАТ «Київський ювелірний завод». Осо- бливої уваги потребує висвітлення діяльності ювелір- ного підприємства в аспекті створення прикрас за ін- дивідуальними замовленнями та прикрас для участі в різноманітних конкурсах та виставках. На жодно- му з досліджуваних нами підприємств, окрім сучас- ного київського ювелірного заводу, немає окремих художників, які б створювали одиничні вироби висо- кого художнього рівня, адже сама специфіка ювелір- ного виробництва передбачає, що розроблені худож- никами та модельєрами зразки тиражуватимуться. Окрема дільниця з виготовлення виробів за індиві- дуальним замовленням у ВАТ «Українські ювеліри» була створена в 1996 р. на чолі з І. Грищенко [2, Гарнітур «Монпасьє» (сережки, кольє). ВАТ «Київський ювелірний завод». Золото, аметисти, смарагди, хризоліти, родаліти. 2003 р. 1531Особливості формування та розвитку ювелірної промисловості україни XX—XXI століття ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 c. 145]. Протягом тривалого часу на підприємстві ви- кристалізовувалася власна творча естетика, прита- манна ексклюзивним виробам, що неодноразово ста- вали переможцями та дипломантами різноманітних виставок та конкурсів в Україні та за кордоном. До когорти основоположників особливої «кюзівської» ювелірної естетики належить творчість таких худож- ників, як П. Бабінський, В. Маслій, К. Кезь, Л. Ше- пель, В. Хоменко, Л. Щербина та інші. Таланови- тими художниками, чия творчість, своєрідне бачен- ня краси, гармонії та стилю, що відображається в творчості, є особливою «візитівкою» підприємства у сфері створення ексклюзивних виставкових та кон- курсних творів, є Н. Макаренко, О. Богачова, Г. Дмитрієва, Т. Пуртова, Т. Кропіна, а також юве- ліри О. Єфимич, О. Філіпенко, С. Мотозюк, М. За- дорожний, М. Білорус та інші [2, c. 184]. Творчість зазначених провідних художників КЮЗу, що створюють одиничні ексклюзивні виро- би, є результатом індивідуального авторського сві- тогляду і мають певну художню цінність, чим виріз- няються серед масової продукції. Нині ВАТ «Київський ювелірний завод» є про- відним виробником ювелірної галузі України, одним з лідерів в опануванні новітніх технологій та неодмін- ним учасником всіх галузевих промислових виста- вок, представляючи там свої нові колекції та зразки виробів [1, c. 13]. Мережа фірмових магазинів (біль- ше 70) КЮЗу функціонує в багатьох містах Укра- їни. Асортимент продукції (близько 10000 одиниць) включає як дрібні прикраси (каблучки, сережки, під- віски, ланцюжки, кольє, брошки, шпильки, затис- качі для краваток та ін.), інтер’єрні прикраси та ви- роби сувенірного характеру, посуд, так і шати для ікон, різну релігійну атрибутику та церковне начин- ня, нагороди та відзнаки [12]. Вироби, створені на підприємстві, вирізняються високим рівнем якості та сучасним дизайном, що забезпечує ювелірній про- дукції успіх на вітчизняному та зарубіжному торгово- економічному просторі. Подібні умови передували створенню найдавні- шого діючого ювелірного підприємства України в м. Харків. У 1920—1930-х рр. там було утворено дві державні (годинникова та ювелірно-годинникова) майстерні, а також Харківську годинникову фабри- ку — дрібне напівкустарне господарство з низьким рівнем механізації та переважанням ручної праці [3, c. 126]. На фабриці наприкінці 1930-х почали виго- товляти прості жіночі прикраси та браслети «змій- ка» із відходів годинникового виробництва, автором ескізів яких був директор фабрики Я. Гончаренко. Таким чином на підприємстві за розпорядженням центрального відділення «Союзювелірторг» було ор- ганізовано ювелірний цех, де різні прикраси створю- вали без допомоги художників чи модельєрів самі майстри-ювеліри. Спочатку асортимент був не ши- роким: у цеху виготовляли переважно жіночі при- краси, браслети та діадеми. Згодом, у повоєнний час, після повернення з евакуації, фабрика перейшла в інше підпорядкування (1949 р.), а з 1951 р., коли виробництво годинників у Харкові було припинено, підприємство перейменовано на Харківську ювелір- ну фабрику Головного управління з виробництва і торгівлі ювелірними виробами Міністерства торгів- лі СРСР [3, c. 127]. Тоді ж продукція фабрики впер- ше представлена на Всесоюзній виставці ювелірних виробів, де було відзначено високий рівень виготов- лення обручок харківськими ювелірами, яких згодом було запрошено до м. Тбілісі, Єреван та Баку для передачі досвіду на інших галузевих виробництвах. Саме на Харківській ювелірній фабриці був уперше виготовлений верстат для клеймування виробів, а його креслення розмножені для інших ювелірних під- приємств країни. Головним завданням фабрики було виробництво та реставрація ювелірних виробів з коштовним ка- мінням і кольоровими металами, виробництво ко- штовного й напівкоштовного каміння та реставра- ція годинників. У 1961 р. на підприємстві створе- ні дільниці із закінченим циклом виробництва, розпочато виготовлення виробів з нейзильберу. Най більший попит із золотих виробів мали обруч- ки, сережки, брошка «Весна», зі срібних — се- режки, обручки, брошки «Горобина», «Ромашка», «Бантик» [3, c. 128]. Від 1970 р. Харківську ювелірну фабрику було передано в підпорядкування Всесоюзному держав- ному промисловому госпрозрахунковому об’єднанню ювелірної промисловості «Союзювелірпром», а від 1973 — підприємство перейменовано на Харків- ський ювелірний завод [3, c. 128]. Було розвинено виробничі потужності, здійснено модернізацію, що, відповідно, позитивно вплинуло на якість та на ху- дожній рівень виробів підприємства. лілія ПаСІЧНИк1532 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 У 1976 р. було затверджено до масового випус- ку 82 нових вироби, а в 1977 — їх кількість збіль- шилася більш ніж удвічі [3, c. 129]. Окрім налаго- дженого випуску срібних прикрас зі вставками з ко- рунду, скла, виробного каміння та без вставок, із застосування позолоти, на Харківському ювелірно- му заводі було введено технологію оксидування срібних виробів. Наприкінці 1988 р. Харківський ювелірний за- вод стає орендним підприємством, затверджено ста- тут підприємства, де визначено предмет подальшої діяльності заводу — «виробництво ювелірних виро- бів із дорогоцінних металів, напівкоштовного і ви- робного каміння…» [17]. Активно провадилася ви- робнича діяльність, зокрема розширювався асорти- мент виробів серійного випуску. Період з 1989 по 1994 р. був часом стабільної продуктивної діяльнос- ті підприємства, протягом якого зростали обсяги ви- робництва і реалізації продукції, здійснювалися тех- нічна модернізація та розширення виробництва. Ювелірні вироби Харківського ювелірного заво- ду ще від 1976 р. були представлені на міжреспублі- канських ярмарках, конкурсах на створення кращих зразків ювелірної та сувенірної продукції, а праця художників та модельєрів була відзначена низкою премій за створення виробів високого художнього рівня, що було виокремлено також художньою ра- дою при «Союзювелірпром» [3, c. 129]. Продукція підприємства користувалася особливим попитом у 1985 р. на XXVII Міжреспубліканському ярмар- ку з оптового продажу ювелірних виробів на 1986 р., де Харківський ювелірний завод уперше представив свої вироби із перлами, а на ярмарку наступного року — 107 ювелірних виробів, серед яких було осо- бливо відзначені прикраси з малахітом, зеленим гра- натом, корундом [17]. Найкращі зразки серійного випуску та перспективних виробів було експонова- но на міжнародній спеціалізованій виставці «Консум- Експо 89» [3, c. 130]. Як зазначає головний інженер Харківського юве- лірного заводу А. Бурлака, раніше на заводі збері- галися всі зразки виробів цього підприємства, почи- наючи з 1970-х рр., проте цейтнотна ситуація із си- ровинною базою, коли централізоване постачання металу на державні підприємства було припинено і через брак матеріалу стояло питання про подальше функціонування підприємства взагалі, було прийня- то рішення переплавити всі зразки виробів для по- треб виробництва 1. Проте залишилися самі майстер- моделі екземплярів тих років, окремі з яких, до речі, зараз запускають у виробництво (моделі 1980— 1990-х рр.), що свідчить про те, що на підприємстві працювали талановиті художники, які, випередивши свій час, створювали вироби, актуальні нині. Зміна власника в 2013 р. сприятливо позначила- ся на діяльності заводу, підприємство почало актив- но розвиватися, налагоджується новий технологіч- ний процес та здійснюється раціоналізація виробни- цтва, розширюється асортимент, на підприємстві наразі немає постійного штату відділу художників, робота з ними провадиться на умовах угод, що до- зволяє художникам бути вільними у творчому про- цесі створення ескізів виробів. За індивідуальними замовленнями на підприємстві створюють нагоро- ди, пам’ятні знаки, медалі із відповідною символі- кою 2. Раніше діяла співпраця між Харківським юве- лірним заводом та постачальниками натурального каміння з Китаю, звідти надходило каміння лише певного гранування, тому на підприємстві тоді ство- рювали вироби, адаптованими під кріплення саме та- ких каменів. Співпрацюючи з декількома іншими підприємствами, на заводі виконують також особли- ві сакральні замовлення, до яких, наприклад, нале- жить велика срібна ікона Вознесіння Богородиці 3. Нині Харківський ювелірний завод є одним із представників ювелірної галузі виготовлення юве- лірних виробів зі срібла в Україні. Асортимент ви- робів складається з ювелірних прикрас (сережок, каблучок, обручок, брошок, шпильок для одягу, ко- льє, підвісок, різноманітних ланцюжків машинного та ручного плетення, браслетів, запонок, затискачів для краваток, іонізаторів води — особливого виду ювелірних виробів, що виготовляють лише на де- кількох підприємствах в Україні), столового срібла та сувенірної продукції, застосовуються такі техні- ки, як лиття, штампування та ручна праця, чорнін- 1 Матеріали інтерв’ю з головним інженером ПАТ «Хар- ківський ювелірний завод» А. Бурлакою / записано Лі- лією Пасічник у вересні 2012 року. — С. 2. 2 Матеріали інтерв’ю з головним інженером ПАТ «Хар- ківський ювелірний завод» А. Бурлакою / записано Лі- лією Пасічник у вересні 2012 року. — С. 8. 3 Матеріали інтерв’ю з головним інженером ПАТ «Хар- ківський ювелірний завод» А. Бурлакою / записано Лі- лією Пасічник у вересні 2012 року. — С. 11. 1533Особливості формування та розвитку ювелірної промисловості україни XX—XXI століття ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 ня срібла, патинування, позолота срібла, так звана холодна емаль, інкрустування та ін., проте найбіль- ше славиться Харківський ювелірний завод саме срібним посудом, беручи активну участь в тради- ційних спеціалізованих виставках «ЮвелірЕкспо Україна» [6, c. 9]. Продукція харківського ювелір- ного заводу, крім реалізації на внутрішньому ринку України, також експортується до республік Білору- сі, Казахстану, Молдови 4. Основою для створення Одеського ювелірного заводу (в останній час до ліквідації підприємства — ЗАТ «Аурум») у 1920-х рр. минулого століття була невелика майстерня з ремонту ювелірних виробів, яку організували одеські ювеліри. Ювелірну фабри- ку на базі цієї та інших дрібних майстерень було створено у 1939 р. відповідно до статуту «Ювелір- торгу», тут виготовляли годинники-будильники, дрібні срібні прикраси та галантерею з металу. Під час Другої світової війни підприємство було еваку- йоване до м. Ташкент і відновило свою діяльність у 1945 р. як одеська ювелірно-годинникова фабри- ка [3, c. 138]. На фабриці, окрім годинників, поча- ли масово випускати срібні прикраси: сережки, ка- блучки, медальйони, ланцюжки, що згодом стало пріоритетним у діяльності підприємства, а з почат- ку 1949 р. — ювелірні вироби з дорогоцінних ме- талів і коштовного каміння. Поступово технологіч- ний процес вдосконалювався, а асортимент розши- рювався. Так, на початку 1950-х тут було створено невеликий цех з виробництва серійних золотих ви- робів, здебільшого, каблучок, яких спочатку виго- товляли вручну по 5—10, іноді 20 шт. за місяць [3, c. 138]. За умов складної ситуації з сировинною ба- зою та низьким рівнем купівельної спроможності населення в час післявоєнних років замість вставок з коштовного та напівкоштовного каміння викорис- товували звичайне скло, згодом — корунди, що по- стачалися з м. Свердловськ (РФ). Управління дорогоцінних металів Міністерства фі- нансів СРСР у 1955 р. видало фабриці реєстрацій- не посвідчення на весь період роботи з дорогоцінни- ми металами та технічними алмазами, у 1959 — Ювелірторг затвердив статут Одеської ювелірної фабрики Укрювелірторгу Міністерства торгівлі 4 Матеріали інтерв’ю з головним інженером ПАТ «Хар- ківський ювелірний завод» А. Бурлакою / записано Лі- лією Пасічник у вересні 2012 року. — С. 11. УРСР, а з 1967 р. перейменувати фабрику на Одесь- кий ювелірний завод [3, c. 139]. Діяльність підприємства до 1992 р. (коли відбу- лися великі майнові та реорганізаційні зміни і за- вод отримав новий статус — Орендне підприєм- ство Одеський ювелірний завод «Аурум», а з 1994 р. — ЗАТ «Аурум») визначається активною діяльністю в галузі ювелірної промисловості Укра- їни. Вироби із маркуванням «Аурум» характеризу- ються вишуканим лаконічним дизайном компози- ційних схем на основі переважно рослинних та аб- страктних мотивів. На початку 1994 р. очільники Одеського ювелір- ного заводу на підприємстві, як і на інших потужних виробництвах масової продукції, вжили низки захо- дів, аби стати на нові коліщата самостійної ринкової політики. Було здійснено модернізацію та техноло- гізацію виробництва: зокрема було налагоджено ав- томатичну дільницю ланцюгов’язання з коштовних металів; дільницю механічної обробки виробів забез- печено установками голчатого магнітного поліруван- ня, на дільниці литва запроваджено сучасне вакуум- не устаткування, на ливарній дільниці — налагодже- но безперервне литво срібного та золотого дроту тощо [3, c. 141]. На підприємстві виготовляли юве- лірні вироби із золота та срібла трьох типів — без каміння, з напівкоштовним та коштовним камінням (діаманти, смарагди, сапфіри, гранати та ін.). Асор- тимент продукції ЗАТ «Аурум» включав широке коло виробів: каблучки, сережки, персні, браслети, Набір посуду. ПАТ «Харківський ювелірний завод». Сріб ло, синтетичні корунди. 2000 ні роки лілія ПаСІЧНИк1534 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 кольє, підвіски, медальйони, ланцюжки, брошки, ви- роби сакральної тематики (підвіски-хрести), запон- ки, затискачі для краваток, грошей та сувеніри, оновлення відбувалося весь час і складало не мен- ше 200 ви робів на рік. На жаль, у 2009 р. ЗАТ «Аурум» остаточно при- пинило свою діяльність, виробництво було ліквідо- ване, тому глибше дослідити діяльність підприєм- ства не вдалося у зв’язку з відсутністю інформації про завод в доступних джерелах [7]. В основі сучасного ДП «Львівський державний ювелірний завод» — діяльність Львівського заводу металевих виробів з підпорядкуванням народному комісаріату місцевої промисловості УРСР і облас- ному управлінню місцевої промисловості, створений у 1944 р. в м. Львові, де було налагоджено вироб- ництво товарів широкого вжитку [18]. У 1950 р. на базі заводу було створено Львівську ювелірну фа- брику — підприємство всесоюзного значення з без- посереднім підпорядкуванням Головювелірторгу Мі- ністерства торгівлі СРСР, по виготовленню ювелір- них виробів зі срібла та некоштовних металів, проте вже в 1960 р. тут було розпочато випуск ювелірних виробів із золота. Вироби Львівської ювелірної фа- брики були представлені на Всесоюзному ярмарку (1963 р.), а окремі прикраси, створені в стінах під- приємства, були високо оцінені на всеукраїнських та закордонних виставках — так, наприклад, срібні брошки «Трембіта» були експоновані на міжнарод- ній виставці в м. Монреалі (Канада) [3, c. 142]. Цікавою сторінкою історії діяльності підприєм- ства є відкриття в 1970 р. в с. Завидовичі Городоць- кого р-ну Львівської області цеху з метою збільшен- ня випуску товарів народного споживання (значки, сувеніри) і виробництва нестандартного обладнан- ня (уже того ж року фабрика експонувала свої ви- роби на Всесоюзній виставці) [3, c. 142]. Відтоді особливо успішним напрямом у діяльності підпри- ємства було виготовлення фалеристичних об’єктів — нагород, пам’ятних знаків, медалей. Так, у 1971 р. тут виготовляли на державне замовлення партію уря- дових нагород — срібних орденів із застосуванням для декорування техніки емалі. Продукцію так званого експортного виконання, виробництво якої було налагоджено на фабриці на початку 1970-х рр., було вперше представлено на всесоюзному ярмарку, тоді ж було розпочато масо- вий випуск ювелірних виробів із золота, а з 1973 р. — із коштовним камінням (діаманти, сма- рагди) [3, c. 143]. У 1972 р. Львівську ювелірну фабрику було пе- рейменовано на Львівський ювелірний завод, відпо- відно, обсяги виробництва значно збільшилися, роз- почалася якісна модернізація всього технологічного процесу, для чого й було створено на базі Львівсько- го ювелірного заводу і Львівського спеціального кон- структорського технологічного бюро в 1974 році Львівське виробничо-технічне об’єднання «Юве- лірпром», основною метою діяльності якого був ви- пуск ювелірних виробів, нових високопродуктивних видів технологічного обладнання, засобів механіза- ції та автоматизації [18]. Особливо цікавим з художньої точки зору є пе- ріод 1970—1980-х рр., коли на підприємстві здій- снювали виробництво ювелірних виробів з коштов- ними вставками, природним виробним та синтетич- ним камінням, що супроводжувалося численними запровадженнями нових технологій і устаткування. З 1990 р. на Львівському виробничому об’єднанні було здійснено перехід на випуск ювелірних виро- бів із золота [3, c. 144]. Після 1991 р. та здобуття Україною суверенності, у зв’язку з переходом економіки на ринкові умови господарювання, підприємство було реорганізовано в Львівський державний ювелірний завод. Такий ста- тус він зберігає й донині і є єдиним державним юве- лірним заводом в Україні. Незважаючи на складну економічну ситуацію, заводу вдалося, не зупинивши виробничу діяльність, здійснити низку заходів, спря- Брошка. ЗАТ «Аурум». Золото, діаманти. 1990 ті — по- чаток 2000-х рр. 1535Особливості формування та розвитку ювелірної промисловості україни XX—XXI століття ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 мованих на переустаткування, частково перепрофі- лювати виробництво та розширити асортимент юве- лірних виробів. Донині здійснено повну реконструк- цію підприємства (запроваджено технологічний процес із вилучення золота з сипучих відходів юве- лірного виробництва; розширено дільницю переплав- лення відходів ювелірного виробництва), розвинено потужності, для сприяння реалізації продукції під- приємства при заводі відкрито магазин-салон (нині функціонує два власних фірмових магазини у Льво- ві та низка торгових партнерів по всій Україні) [19]. До найголовнішої зміни належить налагодження тех- нологічного процесу випуску ювелірних виробів зі срібла (персні, сережки, браслети, підвіски, посуд тощо). Окремо варто відзначити створення дільни- ці з виготовлення виробів із некоштовних металів (знаки, нагороди, значки), а також дільницю з ви- пуску індивідуальних ювелірних виробів одиничного виробництва. Серійні срібні вироби з емалями, зо- крема прикраси та посуд, на підприємстві почали створювати від вересня 2011 року. У кінці 1980-х рр. на підприємство прийшли пра- цювати такі художники-дизайнери, як О. Оверко, Р. Кирилейса, за ескізами яких було створено чима- ло виробів, що користувалися успіхом та були ціка- вими з художньої точки зору 5. Особлива естетика притаманна виробам Львівського державного юве- лірного заводу, спроектованим художницею І. Ан- друсів, яка працювала на підприємстві протягом три- валого часу. Нині на підприємстві працює декілька художників, що розробляють та створюють ескізи виробів для тиражування у виробничому секторі, що- місяця вони створюють приблизно 40—50 нових зразків. Окрім художнього відділу, де створюють ескізи виробів, функціонує відділ майстрів-модельє- рів, так, у 1960-х рр. на Львівському державному ювелірному заводі працювало близько 30 модельє- рів, нині — 15 6. Ці ювеліри-модельєри створюють ливарні майстер-моделі для тиражування виробів та виготовляють первинні зразки у матеріалі, також майстри-ювеліри можуть створювати власні вироби 5 Матеріали інтерв’ю з головним інженером ДП «Львів- ський державний ювелірний завод» Б. Салагаєм / за- писано Лілією Пасічник у грудні 2012 року. — С. 1. 6 Матеріали інтерв’ю з головним інженером ДП «Львів- ський державний ювелірний завод» Б. Салагаєм / запи- сано Лілією Пасічник у грудні 2012 року. — С. 2. і пропонувати їх до виробництва. Одним із таких ювелірів-модельєрів, який не лише втілює ескізи ху- дожників, а й створює нові вироби, є М. Тинка- люк — ювелір-модельєр, що вже більше сорока ро- ків працює на підприємстві і вважається одним із почесних працівників заводу. Чимало створених ним виробів були масово тиражовані, а його ідеї успішно використані для поліпшення художнього рівня про- дукції заводу 7. Так, на підприємстві можна замовити роботу ін- дивідуального характеру. Особливий попит на таку роботу, як зазначив головний інженер заводу Б. Са- лагай, був протягом 1990-х років 8. Викликає заці- кавлення виготовлення на заводі з 2003 по 2007 рр. низки індивідуальних виробів, створених в одному екземплярі. Це стосується цілої колекції ювелірних прикрас — перснів, підвісок та сережок, оздобле- них натуральним камінням, зокрема бурштином, який підприємство закуповувало на Рівненщині, що славиться багатими покладами бурштину. Тоді, від- повідно до природної форми кожного каменю, ху- дожниками заводу було розроблено індивідуальні ескізи під кожен виріб. Ці прикраси виготовлялися винятково з використанням ручної праці та в оди- ничній кількості 9. Продукція Львівського ювелірного заводу експо- нувалася на всеукраїнських та міжнародних ювелір- них виставках у Києві, Харкові, Донецьку, Трускав- ці, Одесі, Запоріжжі з 2000-х рр., зокрема була на- городжена дипломами «Ювелірний світ-2007 рік», «Золота Фортуна», «Еліт-Експо-2009» [18]. Львівський державний ювелірний завод своєю про- дукцією бере незмінну участь в двох щорічних масш- табних виставках «ЮвелірЕкспо», що відбувають- ся в м. Києві щовесни та щоосені. Нині на Львівському ювелірному заводі створю- ють вироби як із золота, так і зі срібла. Асортимент включає вироби різних груп: це й прикраси (персні, сережки, підвіски, ланцюжки, каблучки, брошки, 7 Матеріали інтерв’ю з головним інженером ДП «Львів- ський державний ювелірний завод» Б. Салагаєм / за- писано Лілією Пасічник у грудні 2012 року. — С. 2. 8 Матеріали інтерв’ю з головним інженером ДП «Львів- ський державний ювелірний завод» Б. Салагаєм / за- писано Лілією Пасічник у грудні 2012 року. — С. 1. 9 Матеріали інтерв’ю з головним інженером ДП «Львів- ський державний ювелірний завод» Б. Салагаєм / за- писано Лілією Пасічник у грудні 2012 року. — С. 1. лілія ПаСІЧНИк1536 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 кольє, гарнітури тощо); посуд (столові прибори, ке- лихи, таці та ін.); нагороди, медалі та знаки; пред- мети церковної атрибутики (потирі, хрести, шати до ікон); сувеніри та прикраси інтер’єру [20]. Комплекс виробництва фактично на кожному з досліджуваних підприємств здійснюється в такій по- слідовності: художник-дизайнер створює ескізний проект, який, після огляду та схвалення начальником відділу, втілюють у матеріалі майстри-модельєри в одному екземплярі. Переважно, ці вироби і проек- туються, і створюються, виходячи з технологічних можливостей підприємства, так, наприклад, компо- зиційні частини прикрас відливають в існуючих фор- мах. Періодично на підприємстві (переважно — раз на місяць) влаштовують засідання Художньої ради, куди входять представники керівницького апарату, керівник художнього відділу, головний інженер, представники відділу збуту та ін. Після схвалення виготовлених зразків виробів налагоджують їх ти- ражування. Представлені до тиражування вироби повинні за дизайном відповідати сучасній ювелірній моді, задовольняючи смаки різних соціальних верств населення. До уваги, крім естетичних ознак виробу, також береться трудомісткість, рентабельність та технологічні можливості виробничих потужностей. Решту ж екземплярів, що не були затверджені до випуску або переплавляють, або реалізовують у влас- них фірмових магазинах, торгових представництвах, причому, трапляються поодинокі випадки, що моде- лі, не затверджені до масового виробництва, корис- туються попитом, тому їх можуть навіть запустити у масове виробництво. На шляху до завершеного ви- гляду виріб проходить різні ділянки технологічного процесу, де кожен майстер чітко виконує своє за- вдання, відповідно, на підприємствах функціонують відділи ливарників, монтувальників, шліфувальни- ків, закріпників та інші. Кінцевою ланкою, куди по- трапляють вироби, є відділ технічного контролю, працівники якого стежать, аби вся продукція була належної якості та відповідала нормам та вимогам, встановленим для ювелірних виробів. Донедавна найбільші ювелірні виробництва Укра- їни мали право здійснювати процес регіонального пробірного контролю безпосередньо на виробництві та, зокрема, таврувати вироби з коштовних металів державним пробірним клеймом. Проте з грудня 2012 р. Київський, Вінницький, Львівський та Хар- ківський ювелірні заводи втратили таку можливість і відтоді перевірка та таврування виробів входить ви- нятково до компетенції Пробірної служби України (що позначається на вартості виробів), незважаю- чи на тривалий судовий процес, ініційований керів- ництвом заводів для скасування рішення Кабміну від 2012 року [13]. Нові постанови щодо внутріш- ньодержавної політики таврування виробів, недо- сконала та застаріла митна політика, складна еконо- мічна ситуація — усе це негативно позначається на стані ювелірної галузі України [15]. Отож, нині після завершального етапу на вироб- ництві всю продукцію тричі на тиждень завозять до Пробірної служби, де її перевіряють та ставлять клей- мування. Експерти цієї установи перевіряють партії виробів декількома способами — як за допомогою натирочного каменю, так і хімічного, спектрального аналізу та інших методів 10. У разі виявлення експер- том невідповідності між заявленою підприємством пробою та реальним вмістом до рого цінного металу у виробах уся партія продукції визнається такою, що є браком і підлягає повному переплавленню. Якщо ж вміст складових відповідає заявленому виробни- ком, після експертизи на кожну партію виписуєть- ся висновок про належну якість, ставлять клеймо і відвозять назад на підприємство, звідки вона по- трапляє для реалізації у фірмові магазини та інші центри збуту [14]. Такий усталений принцип виробничої діяльності на підприємстві був сформований ще за радянсько- го часу, коли офіційне право працювати з дорогоцін- ними металами та коштовним камінням мали лише майстри на державних підприємствах. Отже, варто відзначити явище штучної монополії державних під- приємств на виготовлення та продаж ювелірних ви- робів з дорогоцінних металів, обмеженість міжнарод- них контактів та співпраць, що на тривалий час за- гальмувало прогресивний розвиток цієї трудомісткої, технологічно складної та енерговитратної галузі, а та- кож зумовлювало загальний низький рівень худож- ньої якості виробів та технологічних можливостей у радянський період історії України. На заводах масо- во виробляли тиражовану продукцію з використан- ням здебільшого синтетичного каміння та скла, осо- 10 Матеріали інтерв’ю з головним інженером ПАТ «Хар- ківський ювелірний завод» А. Бурлакою / записано Лі- лією Пасічник у вересні 2012 року. — С. 6. 1537Особливості формування та розвитку ювелірної промисловості україни XX—XXI століття ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 бливо в післявоєнний час. Зростаючій промисловос- ті потрібне було устаткування, яке можна було купити за кордоном за золото та інші цінності. Періодом певного розвитку промислової ювелір- ної галузі стали 1970-ті рр., у цей час запроваджен- ня нових технологій та устаткування, налагодження виробництва нових моделей виробів на підприєм- ствах мало позитивний вплив на якість та асорти- мент ювелірної продукції. Фахівці вивчали та визна- чали кон’юнктуру ринку, розробляли рекомендації з перспективних напрямів виготовлення прикрас і спе- ціалізації підприємств галузі. Відповідно дещо покращився рівень мистецької якості творів ювелірного мистецтва в період з кінця 1970-х та в 1980-х рр., коли українські підприємства почали активніше брати участь у міжнародних виставках-ярмарках, що спонукало поліпшувати якість та рівень художньої продукції, створюючи екс- клюзивні конкурсні та виставкові роботи. Тенденції ювелірного мистецтва цього періоду відзначалися розвитком образотворчого напряму в цій галузі, на- слідуючи природні зображальні мотиви — явища та предмети живої та неживої природи, художники ство- рювали натуралістичні та стилізовані вироби відпо- відних форм та декорування. Це була насамперед рос- линна тематика (квіти, листочки, гілочки, плоди, де- рева та ін.), біоморфна (змії, мушлі, морські зірки, риби, птахи, черепашки, тварини), антропоморфна (фігурки людей); тема побуту, спорту, техніки тощо (форми автомобілів, музичних інструментів, спортив- ного інвентаря, посуду та ін.) [2, c. 114]. Період 1990-х рр. для всієї ювелірної промисло- вості України, особливо залежної від централізова- ного сировинного забезпечення та мережі збуту, був надзвичайно складним. Значну частину масової про- дукції ювелірних підприємств реалізовували через торговельну мережу організації «Ювелірторг», юве- лірні виробництва перебували на повному господар- ському розрахунку і кваліфікувалися як планово- прибуткові підприємства. Це означало, що всю си- ровину, кольорові метали, ювелірні вставки, необхідне устаткування та допоміжні матеріали для ювелірного виробництва постачали з РФ (зокрема метал — із Московського заводу спецсплавів), і піс- ля розпаду Радянського Союзу ювелірні заводи України залишилися повністю безпорадними перед суворими ринковими реаліями самозабезпечення всім необхідним для подальшої виробничої діяльнос- ті. І якщо до 1991 р. ювелірні та алмазопереробні підприємства радянських республік підпорядкову- валися союзному відомству «Головалмаззолото», то вже від 1992 р. монополістом сировини став Кон- церн алмазовидобувної та золотопереробної промис- ловості, українські заводи не лише втратили поста- чання сировини, а й самі рахунки, куди можна було покласти прибутковий капітал та купити за ці кошти сировину. Відчутні складнощі придбання всього не- обхідного позначались на темпах та можливостях ви- робництва, адже ще не було налагоджено нової ме- режі закупівлі сировини, яку вперше в 1990-х рр. почали закуповувати в іноземних держав (РФ, Ні- меччина, США) [3, c. 131]. Так, наприклад, до 1994 р. включно спостеріга- ється відносно стабільне та прибуткове функціону- вання «Харківського ювелірного заводу», про що свідчать обсяги виробництва: за 1994 р. було пере- роблено 6 т 665 кг, витрачено 3 млн. 216 тис. шт. різноманітних вставок, що у 3,6 разів більше, ніж у 1990 році [3, c. 131]. Проте серйозним негативним чинником погіршення показників роботи підпри- ємств також стало введення в 1993 р. акцизного збо- ру на ювелірні вироби, який було скасовано лише в 2003 р. завдяки зусиллям всіх керівників ювелірних підприємств України [3, c. 131]. Через це швидки- ми темпами почала знижуватися рентабельність про- дукції, що негативно позначилося на економічному стані всіх ювелірних підприємств України. На початку 1990-х рр. значно пожвавилася ді- яльність ювелірних заводів на міжнародній арені — Кольє «Цвіт кульбаби». ДП «Львівський державний юве- лірний завод». Золото, діаманти, цитрин. 2004 р. лілія ПаСІЧНИк1538 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 українські виробники активно долучалися до світо- вого ринкового процесу, прагнучи знайти нові цен- три збуту (брали участь у виставках в Америці, Італії, Німеччині, Швейцарії, Великобританії, Япо- нії тощо) [3, c. 132]. І якщо до 1990 р. в Україні було лише чотири ювелірних підприємства, то після здо- буття Україною незалежності й донині відбувається бурхливе зростання кількості ювелірних підприємств та фірм (у 2002 р. їх зареєстровано понад 500), що вже тоді становило серйозну конкуренцію великим виробництвам [3, c. 132]. Крім того, невпинний по- тік імпортованої продукції, так званого тіньового обі- гу ювелірних виробів без державних пробірних клейм або з підробленими відбитками, здебільшого дуже низької якості, заполонив ювелірний простір збуту України [5]. Це змушує виробників шукати інші шляхи і дієві методи боротьби за українського спо- живача, абсолютно дезорієнтованого серед різнома- ніття збідненого, як за художнім задумом та рівнем виконання, так і за якістю металу, товару. Так, у 1999 р. в Києві відбулася перша широко- масштабна міжнародна виставка «ЮвелірЕкспо Україна-99», яку організували Київська міська ад- міністрація, Асоціація ювелірів України «Діамант» та АТ «Київський міжнародний контрактовий ярма- рок» [2, c. 152]. Близько сорока фірм та підприємств із Києва, Вінниці, Львова, Одеси, Харкова, Дніпро- петровська та з інших міст України (а також одна польська фірма) представляли свою продукцію в екс- позиції виставки. У рамках «ЮвелірЕкспо Україна-99» відбувся конкурс «Краща ювелірна при- краса року» (із визначенням переможців у чотирьох номінаціях: «Краща жіноча золота прикраса», «Кра- ща чоловіча золота прикраса», «Краща срібна при- краса», «Кращий дорогоцінний сувенір», де голо- вним призом стала золота статуетка «Скіфський олень»), що вже став традиційним і проводиться що- осені [8]. Відбуваючись щороку і ставши вагомою подією у ювелірній сфері, залучаючи все більше учас- ників, зараз такий міжнародний захід, як спеціалізо- вана виставка «ЮвелірЕкспо Україна», відбуваєть- ся в Києві двічі на рік (весною та восени). В Одесі та Харкові раз на рік також відбуваються виставки «Юве лірний салон» та «Ювелір-Престиж», де бере участь низка учасників-виробників та представників ювелірної галузі [16]. Конкурс ескізних проектів у різних категоріях та номінаціях, що проводять про- тягом діяльності «ЮвелірЕкспо Україна» організа- тори з обов’язковим анонімним експонуванням в па- вільйоні самих проектів є чудовою нагодою для об- дарованих студентів, художників та майстрів, аби їх творчість була помічена [9]. Ще однією особливіс- тю виставок «ЮвелірЕкспо Україна» останніх років є те, що там мають змогу представляти свою твор- чість як потужні виробничі корпорації, що виготов- ляють тиражовану продукцію, невеликі ювелірні ате- льє, так і окремі художники-ювеліри, що працюють одноосібно. Так, зокрема, у цьогорічній весняній 27 Міжнародній спеціалізованій виставці «Ювелір- Експо Україна-2014» було представлено творчість Тетяни Калюжної, Олександри Барбалат, Вадима Лісогора та ін. [4, c. 11]. Отже, стан ювелірної промисловості України, за- початкований ще в кінці XIX ст., протягом всього радянського періоду в історії України залежав від централізованого державного керівництва, на три- валий час, виокремивши розвиток цієї галузі зі сві- тового, зокрема з європейського контексту розви- тку. Кожне з чотирьох ювелірних підприємств в м. Києві, Харкові, Львові та Одесі, що задоволь- няли ювелірний ринок України своєю продукцією, вирізнялися певними особливостями діяльності і були своєрідними гегемонами на терені України, що уне- можливлювало розвиток цієї галузі в умовах так зва- ної живої конкуренції. Після проголошення суверен- ності України активно почали виникати великі та се- редні фірми та підприємства з виготовлення та продажу ювелірної продукції, де активно викорис- товують здобутки технологічного прогресу, покра- щився художній рівень виробів, відображаючи пев- ні ознаки світових тенденцій моди на ювелірні при- краси. Нині єдиним ювелірним підприємством державної форми власності України є ДП «Львів- ський державний ювелірний завод». Міжнародні спеціалізовані виставки, що відбуваються в Україні, засвідчують подальший розвиток цієї галузі, незва- жаючи на низку суттєвих економічних та законодав- чих проблем у цій сфері. 1. Київський ювелірний завод. Нові колекції 2012 року // Ювелир Экспо. Мир роскоши и эле гант нос ти. — К., 2012. — 20 с. — (Журнал-путеводитель по выставке 16—19 мая 2012 г.). 2. Матюх Н. Що дорожче срібла-золота: історичний публіцистичний нарис. Київському ювелірному заво- 1539Особливості формування та розвитку ювелірної промисловості україни XX—XXI століття ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 ду — 70 / Н. Матюх. — К. : Асамблея ділових кіл ; Ін-т соціального іміджмейкінгу, 2006. — 312 с. 3. Назимок М. Золотарство в Україні / М. Назимок. — К. : Воля, 2003. — 256 с. 4. План экспозиции павильона № 1 // Ювелир Экспо. Мир роскоши и элегантности. — К., 2014. — 20 с. — (Журнал-путеводитель по выставке 15—18 мая 2014 г.). 5. Правоохоронці викрили підпільну ювелірну мережу, що діяла з кінця 90-х років // УНІАН Право. — 2010. — № 68 (102). — С. 20—21. 6. Харківський ювелірний завод // Ювелир Экспо. Мир ро- скоши и элегантности. — К., 2013. — 24 с. — (Журнал- путеводитель по выставке 14—17 ноября 2013 г.). 7. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.dragmet.com.ua/uk/yuvelirni-zavody.html. 8. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.jewellerexpo.kiev.ua/index.php?option=com_conte nt&view=category&layout=blog&id=9&Itemid=497 &lang=ru. 9. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.jewellerexpo.kiev.ua/index.php?option=com_conte nt&view=category&layout=blog&id=11&Itemid=496 &lang=ru. 10. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www. jewellerymuseum.ru/ucraine/ucraine.htm?id=ist_ucr7. 11. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// krashiy.com/rus/nominations2008/winners2008/ ?id=21660. 12. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://kuz. ua/ua/katalog_produkcii/. 13. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// lvivexpres.com/news/2013/05/07/45881-tretiy- misyac-stolychnyy-sud-niyak-ne-znahodyt-chasu- yuvelirnyy-zavod. 14. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// newsradio.com.ua/2013_02_26/Zakonodavstvo- zavazha-ukra-nskim-juvel-ram-ekspert/. 15. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.pohlyad.com/news/n/14478. 16. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.sterling9.com.ua/yuvelir-prestizh-2014-vyistavka. 17. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.xuz.com.ua/history.php. 18. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.zoloto.lviv.ua/history.php. 19. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.zoloto.lviv.ua/prodaz.php. 20. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http:// www.zoloto.lviv.ua/index.php. liliya Pasichnyk ON SOME PECULIARITIES IN FORMATION AND DEVELOPMENT OF UKRAINIAN JEWELLERY INDUSTRY DURING XX AND XXI cc. The article has brought light upon main stages in development and current state of Ukrainian jewellery industry. The author has presented general review of activities of four jewellery enter- prises in Kyiv, Kharkiv, Odessa and Lviv, founded in the first half of the last century. Keywords: jewellery industry, jewellery factories of Ukraine, range, international specialized exhibition. лилия Пасичнык ОСОБЕННОСТИ ФОРМИРОВАНИЯ И РАЗВИТИЯ ЮВЕЛИРНОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ УКРАИНЫ XX—XXI вв. В статье приведен обзор основных этапов становления, раз- вития и современного состояния ювелирной промышленно- сти Украины. Автор характеризует деятельность четырех ювелирных предприятий в гг. Киеве, Харькове, Одессе и Львове, основанных в первой половине прошлого века. Ключевые слова: ювелирная промышленность, ювелир- ные заводы Украины, ассортимент, международная спе- циализированная выставка.

Особливості формування та розвитку ювелірної промисловості України XX—XXI століття

Institution

Ähnliche Einträge