Живопис Володимира Микити. Образно-пластична мова

Здійснюється спроба систематизації та мистецтвознавчої інтерпретації живописного пошуку власного, індивідуального стилю видатного закарпатського художника, академіка Академії мистецтв України, народного художника України Володимира Васильовича Микити. Основні акценти проставлені на досліджені форм...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Гейза, Д.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2014
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94571
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Живопис Володимира Микити. Образно-пластична мова / Д. Гейза // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1547-1553. — Бібліогр.: 3 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94571
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-945712016-02-12T03:06:34Z Живопис Володимира Микити. Образно-пластична мова Гейза, Д. Статті Здійснюється спроба систематизації та мистецтвознавчої інтерпретації живописного пошуку власного, індивідуального стилю видатного закарпатського художника, академіка Академії мистецтв України, народного художника України Володимира Васильовича Микити. Основні акценти проставлені на досліджені формотворчих рис та образно-пластичних пошуків живописної стилізації митця. The article has presented an attempt in systematization and scholarly artistic interpretation of pictorial search after own individual style made by Volodymyr Vasylyovych Mykyta, an outstanding Transcarpathian painter, Academician of Ukrainian Academy of Arts, people’s artist of Ukraine. Main accents of the paper have been laid on the study of principal formcreating features as well as on imaginative plastic search of pictorial stylization. Visual series of the mentioned materials, i.e. author’s paintings has been exposed with the aim to enable the whole perception of his work and to bring generalized essence of this paper. В статье сделана попытка систематизации и искусствоведческой интерпретации живописного поиска собственного, индивидуального стиля выдающегося Закарпатского художника, Академика Академии искусств Украины, народного художника Украины Володымыра Васыльовыча Мыкыты. Главные акценты исследования поставлены на основ- ных формотворческих чертах и образно-пластических исканиях живописной стилизации. Представлен также визуальный ряд упомянутого матерала-картины автора, создающие целостное впечатление о творческом вкладе художника и излагающими обобщенную сущность данной статьи. 2014 Article Живопис Володимира Микити. Образно-пластична мова / Д. Гейза // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1547-1553. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94571 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Гейза, Д. Живопис Володимира Микити. Образно-пластична мова Народознавчі зошити
description	Здійснюється спроба систематизації та мистецтвознавчої інтерпретації живописного пошуку власного, індивідуального стилю видатного закарпатського художника, академіка Академії мистецтв України, народного художника України Володимира Васильовича Микити. Основні акценти проставлені на досліджені формотворчих рис та образно-пластичних пошуків живописної стилізації митця.
format	Article
author	Гейза, Д.
author_facet	Гейза, Д.
author_sort	Гейза, Д.
title	Живопис Володимира Микити. Образно-пластична мова
title_short	Живопис Володимира Микити. Образно-пластична мова
title_full	Живопис Володимира Микити. Образно-пластична мова
title_fullStr	Живопис Володимира Микити. Образно-пластична мова
title_full_unstemmed	Живопис Володимира Микити. Образно-пластична мова
title_sort	живопис володимира микити. образно-пластична мова
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94571
citation_txt	Живопис Володимира Микити. Образно-пластична мова / Д. Гейза // Народознавчі зошити. — 2014. — № 6 (120). — С. 1547-1553. — Бібліогр.: 3 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT gejzad živopisvolodimiramikitiobraznoplastičnamova
first_indexed	2025-07-07T01:02:50Z
last_indexed	2025-07-07T01:02:50Z
_version_	1836948045581778944
fulltext	ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 Володимир Микита — одна з найвагоміших твор- чих постатей образотворчого мистецтва Закар- паття другої половини ХХ століття. Він прихильник традицій та новаторських пошуків тематичної ком- позиції, що сформували образно-пластичну мову та методи художньої стилізації, які мають українську і загальноєвропейську значимість. Володимир Васильович Микита народився 1 лю- того 1931 р. в с. Ракошино Мукачівського району Закарпатської області (колишня Підкарпатська Русь у складі Чехословаччини). Закінчив Ужгород- ське училище прикладного мистецтва, де його вчи- телями були А. Ерделі, Й. Бокшай, Ф. Манайло, Е. Контратович, В. Берец та інші відомі художники Закарпаття. З 1950 р. — учасник обласних худож- ніх виставок, з 1957-го — республіканських, з 1961- го — всесоюзних, з 1966 р. бере участь у виставках за кордоном (Угорщина, Чехословаччина, Франція, Румунія, Італія, Кіпр). Лауреат обласної премії ім. Й. Бокшая та А. Ерделі (1995 р.). За творчу пра- цю нагороджений багатьма громадськими та державни ми відзнаками. Творчості художника притаманна піднесеність у трактуванні природи та народного побуту, органіч- ний контакт з фольклором. Характерний також ти- повий для закарпатської школи інтерес до проблем динаміки форми й образу. Картини В. Микити можна побачити у постійних експозиціях Закарпатського обласного художнього музею ім. Й. Бокшая, в музеї автора та закордоном. Великий громадський резонанс мали персональні ви- ставки В. Микити в Ужгороді, Львові, Києві, Мо- скві, у Пряшеві та Попраді. Це художник, який тя- жіє в мистецтві до метафоричності через глибоке фі- лософське узагальнення і символічне тлумачення реалій повсякденного життя і праці. Незважаючи на вплив радянської ідеології у мистецке життя закар- патського осередку, В. Микита зумів залишитись са- мим собою. Тематична обмеженість стимулювала митця шукати нестандартні форми вираження в умо- вах соцреалізму. Однією з надійних платформ, де велися творчі пошуки, ста ло звернення до традицій народного мистецтва. Звернення про фесійних художників до джерел на- родної творчості було відчутно не тільки в їхньому уявленні про життя, природу, а й простежувалося у стильових ознаках живопису. Для закарпатських ху- дожників це стало своє рідним мостом до витоків тра- дицій закарпатської школи живопису часів 20—© Д. ГЕЙЗА, 2014 Дьерке ГЕЙЗА ЖИВОПИС ВОЛОДИМИРА МИКИТИ. ОБРАЗНО-ПЛАСТИЧНА МОВА Здійснюється спроба систематизації та мистецтвознавчої інтерпретації живописного пошуку власного, індивідуаль- ного стилю видатного закарпатського художника, академі- ка Академії мистецтв України, народного художника Укра- їни Володимира Васильовича Микити. Основні акценти проставлені на досліджені формотворчих рис та образно- пластичних пошуків живописної стилізації митця. Ключові слова: Володимир Микита, живопис, пластика, композиційна структура, виражальні засоби, метафорич- ність образів. Дьерке ГЕЙЗа1548 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 30-х рр. ХХ ст. і одночасно «творчою лабораторією», де проявилися найсміливіші експерименти. Володимир Васильович у постійних пошуках та експериментах своєрідного сучасного способу ви- словлення. Притаманними стали зміни образотвор- чої пластичної форми, насиченої фактурності та контрастності живопису, спостерігається еволюція композиційного мислення та інтерес до площиннос- ті, насиченої фактурності та контрастності. Усе це спрацьовує на тему, створює відповідне емоційне звучання. Кожна картина за своїм колоритом, ком- позицією і технікою виконання — це ціле явище у творчості митця, бо Микита ніколи не повторює раз знайдене. У нього нема експерименту заради експе- рименту, технічні і колористичні засоби кожного разу підпорядковані задуму. Твори Володимира Микити завжди вирізняються своєю живописною манерою, самобутністю, чіткіс- тю образно-пластичного рішення. Вони мають свій особливий індивідуальний стиль, який митець виро- бив протягом свого творчого шляху, спираючись на здобутки новітнього мистецтва Центральної Євро- пи, як французького постімпрессіонізму, так і укра- їнського народного живопису, якому завжди були притаманні декоративність та інтенсивність кольору. У 1950-х — на початку 60-х рр. він широко вико- ристовує застосований тоді в творчості художників його генерації набір прийомів: «…лапідарність зо- бражальної мови, площинно-декоративне трактуван- ня форми, кольорову, пляму, креслену контуром і т. п. прагнення до багатозначності в той час нерідко обер- талося декларативністю, злободенність-ілюстра- тивністю і прямолінійністю сюжетно-образних рі- шень» [2, с. 21]. Виховані на традиціях тогочасного європейського мистецтва, художники Закарпаття у пошуках нових просторово-пластичних концепцій по- єднували у творах особливості художнього вислову екс пресіонізму, пост-імпресіонізму, фовізму та імп- ресіонізму із мовою рідної етнокультури. Це особли- во помітно у довоєнній творчості Ф. Манайла та Е. Контратовича, для яких основою стало народне мис- тецтво, що переплелося з рафінованою експресією та концептуальним узагальненням. Тему власних творів Микита передає як на рівні колориту, так і композиції. Він бездоганний май стер композиції, де чуття доведеного простору на площи- ні полотна завжди співвіднесене з розумінням ситу- ації, яку породжує уява, де кожна деталь візуально- го ряду зіставлена з розумінням цілісності образу й образної повноти. Композиційна будова зіставлена з таким передчуттям, що окремі деталі не вигляда- ють випадковим елементом, вони є сутнісною оди- ницею задуманого живописного простору і в контек- сті структури сприймаються невід’ємно. Визнача- ється особливість власної за живописними ефектами манери письма. Світ Карпат і його жителів став для Володимир Микита. Смуток. 1966 Володимир Микита. Дідо-садівник. 1968 1549Живопис володимира Микити. Образно-пластична мова ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 Микити джерелом пізнання і творчості, ідеалом, який згодом визначатиме ідейно-естетичні та об- разно-пластичні засади багатьох його творів. Ло- кальна живописність, насичений колорит вдало до- повнює та підтримує максимально виразні засоби об’ємно-просторової площини та різні типи лінійної конструкції у великих пластичних структурах. Конструктивні зіставлення кольорових площин у синтезі з декоративним трактуванням на родного мо- тиву в його комбінаціях перетворюють звичайний сюжет на розгорнуту метафору-притчу. На почат- ку 1960-х митець починає нівелювати тривимірну систему інтерпретації об’єму форми за рахунок по- силення акцентів на колірно-символічні характерис- тики зображальних засобів: «Гірський пейзаж» (1967), «Дерева» (1967), «Гірське озеро» (1968), «Народна готика» (1968). За концепцією фор- мально-структурованого моделювання форми та ко- льору роботи Микити стилістично наближаються до авангардного напряму початку XX століття. [3, с. 55]. Кожна тематична картина має свій камертон тонально-колористичних рішень, внутрішня енергія кращих речей організована міцною конструкцією форми, розробленим до найдрібніших деталей рит- мом, вмотивуванням сюжетно-ситуаційних ходів. Виразний колорит контрастів, колірної зав’язки про- тиріччя світлого та темного, холодного і теплого від- повідають глибині сенсу та темі мистецької задум- ки. Колірний лад картин побудований на зіставлен- ні двох гармонійних кольорових пар: блакитне і золотисто-жовте, червоне і синьо-зелене, які ство- рюють емоційне напруження та драматизм. Варто лише згадати картину «Зона» 1990 р., «Молитва» 1968 р., або роботи із серії «Катаклізми». Внутрішнє переживання художника створює осно- ву для вибору кольорової гами та виразності кон- кретних асоціацій, які пов’язані зі сприйняттям про- блем сьогодення. Завдяки цим прийомам і живопис- ною системою проявляється «…смислова і живо писна композиційна єдність зображеного, які є засобами своєрідної монументалізації картинного образу, про- йнятого благоговійною серйозністю автора та персо- нажів…» [2, с. 29]. Композиційний простір картин формально розподілений на зони зображальних пла- нів, що є певною категорією просторової перспекти- ви. Важливі пластичні елементи, такі як масштаб, відстань між предметами вирішуються через умовно- площинне трактування кольору, поперемінність контрастних теплих та холодних відтінків, що від- творюється в загальному площинному вимірі, ніби композиція народного килиму або декоративного панно. Спостерігаються характерні авторські фор- мотворчі риси констатації об’єктів, властиві митцю. Еліпсоподібні конфігурації ландшафтної поверхні гармонійно переходять у моделювання округлими лі- ніями колоподібних крон дерев, що, в свою чергу, ін- тегруються в закруглені обриси гірських схилів і пе- реходять в округлі силуети хмар. Автор свідомо по- збавився академічних зобов’язань тривимірного Володимир Микита. Молитва. 1968 Володимир Микита. Ягнятко. 1969 Дьерке ГЕЙЗа1550 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 моделювання та освоїв технічні прийоми гармоніза- ції площини шляхом декоративно узагальнених за- собів художнього відтворення. Органічна єдність усіх тих елементів, що станов- лять мистецький образ, потребує не лише первинної першооснови із смисловою домінантою та інтегрую- чим центром, а й своєрідного повторення, причому в кожному окремому випадку немовби народження знову й знову порядку і гармонії. Суть усіх цих зо- бражальних елементів у вдивлянні, екзистенційній заглибленості у буденні справи. Саме ця медитатив- ність, заглибленість у образи аж до їх фізіологічно- го відчування, розкладання на найдрібніші елемен- ти і складання докупи з перехресними шарами зо- браження є основою чуттєвого сприйняття. Таким чином, з картин віє духовністю, переживанням, і, ра- зом з тим, любов’ю до життя у його деталях. В. Ми- кита демонструє хист майстра композиції, схоплює окремі фрагменти, а з їх синтезу вибудовує модель цілого. Подібного роду творів у В. Микити багато: «Електрифікація» (1968), «Народна готика» (1968), «Самотність» (1973), «Збір яблук» (1984), «Мірка-мішання» (1987), «Овеча кошара» (2004) і з десяток інших, не менш значних, вагомих, філо- софськи пережитих. Навколишній світ доповнює прагнення душі, при- родний потяг людського єства до безмежно могутньо- го, досконалого, підтримує радість існування на зем- лі, допомагає пізнати себе, осмислити філософію ві- чного життя. Поряд з ритмом кисті і лінії імпульсивно і пристрасно виражаєтся зовнішнє й, очевидно, саме внутрішнє, сокровенне, збагачуючи зображення жит- тєвістю і психологічною глибиною. Відбувається це, знову ж, через наочність, чуттєву відчутність самого виконавського процесу. Тому такий метод можна ви- значити як поглиблений психологізм: глибоко внутріш- нє виражене в самому зовнішньому. Поверхня з її ви- разно застиглими сплесками чуттєвого мазка, з її фак- турністю і кольорово-світловими вібраціями, мальовничими нерівностями і шорсткостями (як і бентежно-гармонійні лінії і штрихи малюнків) — всі ці «поверхневі» чинники безпосередньо свідчать про сокровенне «До сонця» (1972), «Початок весни» (1971), «Біля вікна» (1976), «Вечірній ганок» (1982), «Веселка» (1984). Значну, і навіть визначальну роль відіграє саме динамічне «дійство листа». Тут особливо важливі енергетика і достовірність образів, ритм і темп чут- тєвого мазка і виразного контура, часто в поєднан- ні з різкою чіткою метафоричністю композиційних структур, що підкреслює важливе і характерне в об- разі. Тут ми маємо відчувати довіру речей «невипад- кової випадковості», спонтанного осяяння, раптово- го натхнення, стихії інтуїції. Автор намагається фор- мально не виходити за межі традиційних матеріалів живопису, повідомляючи навіть камерними техніка- ми гуаші та акрилу потужну дієвість і свого роду мо- нументальність. І, все ж, при всій відкритості і чут- тєвій наочності письма, зберігає деяку загадковість, прихованість методу. Пластично висловлює на по- вну силу, залишаючи образ недомовленим, потаєм- ним, «непрозорим». Роботи мають динамічний ха- рактер композиційного рішення, активність тону на- ростає до композиційного центру, результатом якого виступає рельєфна фактурність та ретельна Володимир Микита. Пужало. 1981 Володимир Микита. Вечірній ганок. 1982 1551Живопис володимира Микити. Образно-пластична мова ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 прописка деталей. Фронтальне компози ційне роз- міщення об’єктів, відсутність глибини простору, осо- блива манера ритмічної будови площи ни картини, перевага у живописному вирішенні декоративного начала — втілення неперервності кращих традицій народного життя у професійному живописі. Просту- пає тенденція до образного узагальнення, що визна- чає дещо декоративний лад структурованої модифі- кації об’єкта композиції. Індивідуальність бачення та темперамент обумовлює структуру композиції, на перший план виступає чітка продумана просторова побудова з акцентами локальних плям. Дуже важливу роль відіграє пластична компози- ційна структура і всі різкі зрушення форм, згармо- нізованість у фігуративних зображеннях. Мета і спрямованість цих зрушень полягає у відображенні одухотворенного життєвими чинниками середови- ща. Домінують виразність і вираз. З одного боку, перед нами в кращому сенсі слова особисте самови- раження, одкровення подій внутрішнього світу лю- дини. З іншого — вираження через лаконічний мі- німум плям, ліній, форм самої сутності зображува- ного, його ідеї. Однак йдеться не про абстрактну ідею чи інтелектуальну концепцію, а, скоріше, ідею в її найдавнішому сенсі. Символіка образів має пев- ні культурні, умоглядні метафізичні побудови і зна- кові ремінісценції. Так, в фігуративних мотивах, при всій умовності граничного, «знакового» узагальнен- ня, ми все одно бачимо в моделях дуже різних лю- дей. Різноманітність прийомів — широка варіатив- ність трактування зображених осіб і фігур, конфігу- рацій форм і ліній — видають не тільки інтенсивність і оголеність суб’єктивного переживання. Тут також відчутні і свідоцтва натурного імпульсу, пристрасно- го, стрімкого осягнення конкретних реалій. Часом підкреслені особисті прикмети, загострені з якимось тривожним драматизмом або сумним ліризмом: «Моя мамка» (1967), «Цимборки» (1970). Намагаючись виявити аж ніяк не байдужу кон- кретну різницю персонажів, прикметні особливості кожного з них спрямовані насамперед всередину са- мого себе, тобто відбувається інтроверсія поряд з автопроекцією свого особистого в зовнішнє. І тут, у цьому монологічному процесі, але все ж саме діа- логу з натурою, через волю уяви відбувається ори- гінальне і захоплене освоєння реально видимого або колись побаченого. Про це говорять ті ж прикмети підвищеної характеризації зображень фігуративно- го ряду, як і деякі специфічні та показові прийоми пластичної метафори. «Дідо садівник» (1968), «Дідо казкар», «Ягнятко», «Смуток» (1966), «На чужині», — тому при перегляді ряду робіт, при всій множинності приватних рішень, при всій відміннос- ті пластичних і, до певної міри, психологічних ха- Володимир Микита. Веселка. 1984 Володимир Микита. Світанок. 1985 Володимир Микита. Вечірній дзвін. 1988 Дьерке ГЕЙЗа1552 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (120), 2014 рактеристик, при всій різноманітності емоційних станів несподівано приходить розуміння того, що це, одночасно, ще й якась єдина особа. Ми маємо справу і з виходом на певну об’єктивність через якесь радикальне узагальнення: «Збірний образ верховинця» наскрізні теми і одночасно потужні стійкі пластичні символи — згустки сенсу, уособле- ні уявлення, чуттєво-зримі ідеї — універсалії. Одна особа проглядає у багатьох роботах, — знакове вті- лення ідеї Особи в цілому як такого. Саме при та- кому підході до фольклорної творчості особистість художника розчиняється в канонізованих смисло- вих і образотворчих моделях. Художникові вдалося надати віковічним архети- пам сучасного звучання. Створюючи інспіровані об- раним джерелом картини, автор намагається спо- відувати основну мету — доносити ідею творів, роз- кривши її максимально художніми засобами. У процесі роботи над композиціями, ґрунтовно дослі- дивши і виявивши провідні тенденції монументаль- ного мистецтва, прослідкувавши та проаналізував- ши історію монументального живопису, сформував власну, основну тему творів, яка є виявом власного бачення, неповторного індивідуального сприйняття світу. Таким чином, суб’єктивне бачення трансфор- мувалося в об’єкт творчості, синтезувалися реалії зовнішньої дійсності і реалії внутрішнього автор- ського сприйняття. Ретельно проведений пошук технологічних, сюжетно-образних, композиційних прийомів, про- порцій, колористично-фактурних комбінацій, силу- ету обраних мотивів. Домінуючими в роботах стали не тільки естетична функція самого живопису, але і його символічне значення. В. Микита виробляє уже властиву тільки йому знакову систему, символічний уклад. В картинах буденна праця селян підноси ться до рівня ритуального магічного дійства. В цьому про- являється тверде переконання художника, що пра- ця селян на землі є основою людського буття. До того ж, кожній такій композиції властива своя дина- міка. Особливо наочно це видно в полотнах «Зво- зять сіно» (1971), «Весняні турботи» (1973), «Збір яблук» (1985). Композиція «Звозять сіно» побудо- вана на якомусь особливому спірально-серпантинному русі, що робить глядача співучасником важливого в гірсь кому селі дійства [1, с. 131]. Глядач проникає в таїну його розмаїтих семантичних відтінків настіль- ки, щоб пройнятися емоційністю і уявою, співпере- живати, що перетворює інформативний процес у творчо продуктивний. В цей момент кожна людина дивиться очима художника на по-новому відкритий перед ним знайомий і водночас незнайомий диво- вижний світ. Митець ніби відходить убік, залишаю- чись поза власним творінням, зводячи його віч-на- віч з тим, кому належить сприймати і оцінювати, вживаючись у саме мистецтво — це своєрідний про- цес його другого народження. Образно-пластична мова В. Микити примушує по-новому дивитися на світ. Він знайшов свою мис- тецьку правду у високій простоті, майже наївності точно окреслених площин, в яких на перший погляд не відчуваються роки роботи й вагань. Гра з плас- Володимир Микита. На порозі вічного. 1995 Володимир Микита. Давно моє давно. 1995 1553Живопис володимира Микити. Образно-пластична мова ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 6 (120), 2014 тикою і фактурами привела до бажаної єдності ста- більного й спонтанного, матеріалу і живописної дії, синхронності жесту і знаку, живописні поверхні на- повнилися дивною енергією. Традиції народного мистецтва вплинули на стильові особливості живо- пису В. Микити. Підкре слена умовність живописно- пластичної мови сприймається як необхідний спо- сіб висловлення художником свого ставлення до події, а образне узагальнення — наслідок пережи- вань та вражень. Пошуки майстра завжди були відзначені тяжін- ням до узагальнень, до образного розуміння сутніс- них визначень світу. Тепер у роботах останнього пе- ріоду ці тенденції отримали характерну заверше- ність і виразну чіткість. Мистецьке дослідження граничних засад малярства дали змогу виявити структурні виміри кольору, лінії, рельєфу. Цим мо- тивуються і експериментування з формою на під- ставі найпростіших геометричних фігур, і медита- тивна, споглядальна робота з окремим, ніби-то очи- щеним від будь-яких зайвих домішок, кольором, і прискіплива увага до варіативних трансформацій фактури. Далекими від звичайного відтворення ба- ченого є образи жанрових картин. Спираючись на образну бу дову народного мистецтва, без будь-якої штучності, В. Микита створив ідеалізований образ лю дини з народу в її духовній і фізичній красі. Ла- конічно площинний малюнок, чистота просвітлено- го колориту відкриває перед глядачем національний колорит Карпат, де кожна деталь посилювала емо- ційність звучання образів. 1. Мельник л.О. Володимир Микита. Альбом / Л.О. Мель- ник ; вступ. ст. О. Сидор-Гібелінда. — Уж город : Ви- давництво Олександри Гаркуші, 2008. — 245 с. 2. Островський Г.С. Володимир Микита. Каталог ви- ставки живопису / Г.C. Островський. — К., 1979. 3. юрченко-Микита О. Володимир Микита / О. Юр- ченко-Микита ; вступ. ст. О. Федорук. — К. : Артанія Нова, 2006. — 208 с. — (Альбом). Geiza Derke PAINTING ART BY VOLODYMYR MYKYTA. PICTURESQUE AND PLASTICAL LANGUAGE The article has presented an attempt in systematization and scholarly artistic interpretation of pictorial search after own in- dividual style made by Volodymyr Vasylyovych Mykyta, an outstanding Transcarpathian painter, Academician of Ukrai- nian Academy of Arts, people’s artist of Ukraine. Main ac- cents of the paper have been laid on the study of principal form- creating features as well as on imaginative plastic search of pictorial stylization. Visual series of the mentioned materials, i.e. author’s paintings has been exposed with the aim to enable the whole perception of his work and to bring generalized es- sence of this paper. Keywords: Volodymyr Mykyta, painting, plastic art, compo- sitional structure, painted surface, means of expression, meta- phorical tune of images. Гейза Дьерке ЖИВОПИСЬ ВОЛОДЫМЫРА МЫКЫТЫ. ОБРАЗНО-ПЛАСТИЧЕСКИЙ ЯЗЫК В статье сделана попытка систематизации и искусствовед- ческой интерпретации живописного поиска собственного, индивидуального стиля выдающегося Закарпатского ху- дожника, Академика Академии искусств Украины, народ- ного художника Украины Володымыра Васыльовыча Мы- кыты. Главные акценты исследования поставлены на основ- ных формотворческих чертах и образно-пластических иска- ниях живописной стилизации. Представлен также визуаль- ный ряд упомянутого матерала-картины автора, создающие целостное впечатление о творческом вкладе художника и из- лагающими обобщенную сущность данной статьи. Ключевые слова: Володымыр Мыкыта, живопись, пла- стика, композиционная структура, живописная поверхность, средства выразительности, образная метафоричность.

Живопис Володимира Микити. Образно-пластична мова

Репозитарії

Схожі ресурси