Степан Кищак та його енциклопедія «Лемківські різьбярі»

Степан Кищак та його енциклопедія «Лемківські різьбярі»

Рецензія на книгу: Степан Кищак. Лемківські різьбярі у Львові після депортації 1945— 1947 років. Історичні нариси / Степан Кищак. — Львів : СПОЛОМ, 2013. — 136 с.

Gespeichert in:
Bibliographische Detailangaben
Datum:2014
1. Verfasser: Мушинка, М.
Format: Artikel
Sprache:Ukrainian
Veröffentlicht: Інститут народознавства НАН України 2014
Schriftenreihe:Народознавчі зошити
Schlagworte:
Рецензії
Online Zugang:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94576
Tags: Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:Степан Кищак та його енциклопедія «Лемківські різьбярі» / М. Мушинка // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 1088-1090. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-94576
record_format dspace
spelling irk-123456789-945762016-02-12T03:06:10Z Степан Кищак та його енциклопедія «Лемківські різьбярі» Мушинка, М. Рецензії Рецензія на книгу: Степан Кищак. Лемківські різьбярі у Львові після депортації 1945— 1947 років. Історичні нариси / Степан Кищак. — Львів : СПОЛОМ, 2013. — 136 с. 2014 Article Степан Кищак та його енциклопедія «Лемківські різьбярі» / М. Мушинка // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 1088-1090. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94576 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії
Рецензії
spellingShingle Рецензії
Рецензії
Мушинка, М.
Степан Кищак та його енциклопедія «Лемківські різьбярі»
Народознавчі зошити
description Рецензія на книгу: Степан Кищак. Лемківські різьбярі у Львові після депортації 1945— 1947 років. Історичні нариси / Степан Кищак. — Львів : СПОЛОМ, 2013. — 136 с.
format Article
author Мушинка, М.
author_facet Мушинка, М.
author_sort Мушинка, М.
title Степан Кищак та його енциклопедія «Лемківські різьбярі»
title_short Степан Кищак та його енциклопедія «Лемківські різьбярі»
title_full Степан Кищак та його енциклопедія «Лемківські різьбярі»
title_fullStr Степан Кищак та його енциклопедія «Лемківські різьбярі»
title_full_unstemmed Степан Кищак та його енциклопедія «Лемківські різьбярі»
title_sort степан кищак та його енциклопедія «лемківські різьбярі»
publisher Інститут народознавства НАН України
publishDate 2014
topic_facet Рецензії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94576
citation_txt Степан Кищак та його енциклопедія «Лемківські різьбярі» / М. Мушинка // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 1088-1090. — укp.
series Народознавчі зошити
work_keys_str_mv AT mušinkam stepankiŝaktajogoenciklopedíâlemkívsʹkírízʹbârí
first_indexed 2025-07-07T01:03:11Z
last_indexed 2025-07-07T01:03:11Z
_version_ 1836948067001040896
fulltext ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 Рецензії Депортація лемків, тобто їх примусове виселен- ня із первісної батьківщини на території пів- денної Польщі, проводилася двома етапами і в двох напрямах: 1. 1945—1946 роках — в Україну, головним чи- ном, на Дрогобичину, Самбірщину, Тернопільщину, але й до промислових областей Донбасу. Це було формально ніби «добровільне» переселення дешевої робочої сили, спрямованої на відновлення різних га- лузей сільського господарства та промислу, знище- них в Другій світовій війні. Переселенцям було дозволено брати з собою ру- хоме майно (збіжжя, худобу, сільськогосподар- ський інвентар тощо). Правда, значна частина їх- нього майна пропала вже в дорозі, бо в той час і в тих областях України панував голод, від якого, згід- но з оцінками спеціалістів, загинуло біля півтора мільйона людей. 2. Ті, що уникли переселення 1945—1946 рр., були 1947 року (в рамках акції «Вісла») насильно депортовані під дулами автоматів без майна (крім особистих речей) в західну Польщу на колишні ні- мецькі т.зв. «землі одзискані» з явною метою їх аси- міляції, тобто насильного ополячення. Лемки в Україні, незважаючи на післявоєнні не- гаразди, були у більш вигідному становищі, ніж лемки Польщі. Влада не забороняла їм групува- тися у свої стихійні «земляцтва» і плекати свою лемківську культуру, тоді як лемки Польщі до 1956 р. не сміли змінювати місця призначеного їм поселення та займатися будь-якою роботою, пов’язаною з рідною культурою. Навіть розмов- ляти рідною говіркою та українською мовою для них було небезпечно. Про відмінне ставлення польської та української (радянської) влади до лемків переконливо свідчить монографія Степана Кищака, видана до 85-річчя з дня його народження. У першій частині автор привабливо і переконли- во подав свій життєпис. Народився він 12 січня 1928 року в невеличкому (50 дворів), але націо- нально свідомому селі Балутянка Сяноцького пові- ту у курній солом’яній хаті. Початкову освіту здо- був у рідному селі та в сусідньому Риманові. Дев’ятирічним, втративши маму, став напівсиро- тою. У 1940 році закінчив бухгалтерські курси у Ри- манові, а через рік поступив до учительської семі- нарії у Криниці, яку не закінчив, бо в січні 1945 року першим ешелоном був депортований у товарному © М. МУШИНКА, 2014 Микола МУШИНКА СТЕПАН КИЩАК ТА ЙОГО ЕНЦИКЛОПЕДІЯ «ЛЕМКІВСЬКІ РІЗЬБЯРІ» Степан Кищак. Лемківські різьбярі у Львові після депортації 1945— 1947 років. Історичні нариси / Степан Кищак. — Львів : СПОЛОМ, 2013. — 136 с. 1089Степан кищак та його енциклопедія «лемківські різьбярі» ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 вагоні в один з запущених колгоспів Одеської об- ласті, звідки він вирвався на учительські курси в м. Акерман, а після їх закінчення виїхав до своїх земляків на Тернопільщину — в с. Гутиська, між якими були і його батько, мачуха, брат та сестра — всі різьбярі. В 1946 році С. Кищаку вдалося посту- пити на філологічний факультет Львівського універ- ситету (англійська філологія). В 1948 році він спровадив до Львова десятьох своїх земляків із Гутиськ (між якими був його бать- ко та батько нині Генерального консула України у Пряшеві Ольги Бенч). Вони в художньому коо- перативі ім. Лесі Українки заснували цех лемків- ських різьбярів-надомників. Голова колгоспу в Гу- тиськах розцінив це як спробу розбиття новозас- нованого колгоспу і поскаржився у КДБ, після чого С. Кищака арештували. Лише на втручання високих представників обласної та київської орга- нів влади (які переконали районний КДБ, що різь- бярство як галузь народної художньої творчості теж сприяє побудові соціалізму) його було звіль- нено з тюрми. Перейшовши на заочне навчання в університеті, молодий ентузіаст став заочним май- стром цеху різьбярів згадуваного кооперативу. Після закінчення університету 1952 році С. Ки- щак став учителем англійської мови у середній школі м. Станіславова (нині Івано-Франківськ). Згодом поступив на роботу у Львівський політех- нічний інститут, а з 1998 року — у Львівську на- ціональну академію мистецтв, працював на поса- ді приват-доцента. Там різьба по дереву, яка до того часу була його захопленням, стала предметом його професії. У 1962 році С. Кищака було обрано членом Спілки художників УРСР. За час викладання в академії С. Кищак підготував дев’ятнадцятьох студентів у вступ в аспірантуру. Таким доробком може похвалитися не багато викладачів. Крім того, він організував виставки лемківської різьби разом з дружиною Терезою — знаменитою писанкар- кою і співачкою львівського лемківського хору «Лемковина». Одночасно він систематично зби- рав дані про лемківських різьбярів, які оприлюд- нив у монографії «корені лемківської різьби» (Львів, 2003, 2004). В 2006 році йому було при- суджено звання «Заслужений майстер народної творчості України». Окремі розділи в книзі «Лемківські різьбярі у Львові після депортації 1945—1947 років» присвя- чено історії села Балутянка, яка дала українській культурі цілу генерацію різьбярів (с. 34—38) та іс- торії Української учительської семінарії в Криниці (с. 39—46). Другий розділ монографії С. Кищака озаглав- лено «лемківська різьба та писанкарство». Розділ відкривається нарисами Терези Кищак «лемківські писанки» та «Музей лемківської різьби і писанок ім. Б.І. антонича». Останній було засновано 2009 року в родинному будинку Кищаків. Нині в ньому зосереджено 239 експо- натів, між ними твори 39 різьбярів (всі вони у кни- зі перераховані). Та найвизначнішим є третій розділ книги «Слов- ник різьбярів» (с. 59—109), в якому подано біо- графічні довідки про 233 різьбярів з переліком та оцінкою їх творів, участю на виставках, а у найви- значніших — і списком літератури про їх творчість. Це справжня енциклопедія лемківського різьбярства лише в одному місті Львові, яка переконливо свід- чить про те, що в Україні різьбярським мистецтвом займалися цілі роди лемків: 20 членів роду Ориси- ків, 17 — Одрехівських, 15 — Іляшів, 11 — Сте- цяків, 10 — Долинських, по 9 — з родини Бенчів, Потоцьких та Красівських, по 8 — Шалайдів та Микола МУШИНка1090 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 Сухорських, по 7 — Михайлишиних та Бердалів, 6 — Бояків, по 5 — Кищаків та Хропців. До найвизначніших з них належать професіональ- ні майстри різьби: Григорій Бенч (1905—1988), Іван Кищак (1901—1967), Осип Величко (1922— 1998), Степан Кищак (1928), Іван Красівський (1921—1999), Василь Одрехівський (1921—1998), Михайло Орисик (1885—1946), Григорій Пецух (1923—2008), Володимир Ропецький (1953), Ан- дрій Сухорський (1929), Василь Шалайда (1922— 1977), Василь Шпак (1929). Майже всі вони в Україні стали професійними різьбярами. Книжка закінчується сімома статтями С. Кища- ка про лемківське різьбярство, трьома ювілейними статтями про С. Кищака, вибірковим переліком його друкованих праць про лемківське різьбярство (60 по- зицій) та фотододатком (183 вітлини!), головним чи- ном, із сімейного альбому автора, портретів різьбя- рів та репродукціями їх творів. Книга є достойним вшануванням 85-ліття з дня народження вірного сина Лемківської землі, а також пам’ятником лемківським різьбярам, які, будучи проти своєї волі переселеними з рідних земель, в Україні відновили традиційне лемків- ське різьбярство і прославили його на весь світ. Чималу заслугу в цьому має автор книги, який і по сей день не випускає різець і дерев’яний мо- лоток із рук.

Ähnliche Einträge