Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва

Стаття присвячена дослідженням в галузі єврейського мистецтва українського мистецтвознавця Данила Щербаківського (1877—1927); Тема розглядається крізь призму біографії та професійної діяльності вченого в контексті розвитку українського мистецтвознавства. Аналізуються світлини, малюнки, щоденники...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Date:	2014
Main Author:	Котляр, Є.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Інститут народознавства НАН України 2014
Series:	Народознавчі зошити
Subjects:	Статті
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94583
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!
Journal Title:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Cite this:	Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва / Є. Котляр // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 884-913. — Бібліогр.: 51 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94583
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-945832016-02-12T03:05:50Z Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва Котляр, Є. Статті Стаття присвячена дослідженням в галузі єврейського мистецтва українського мистецтвознавця Данила Щербаківського (1877—1927); Тема розглядається крізь призму біографії та професійної діяльності вченого в контексті розвитку українського мистецтвознавства. Аналізуються світлини, малюнки, щоденники експедицій та чернетки статей Д. Щербаківського 1906—1926 рр. з його авторського фонду та інших зібрань Інституту археології НАН України. На значному корпусі матеріалів демонструється систематичний інтерес вченого до пам’яток єврейського мистецтва як невід’ємної частини українського мистецтва, бажання зрозуміти художню культуру єврейських містечок колишньої «смуги осілості», особливості архітектури та розписів синагог, ритуальної атрибутики, типологію надгробків і єврейську символіку. Показується величезна цінність збережених візуальних та теоретичних розробок вченого для історіографії та сучасної науки з урахуванням подальшого зникнення цього пласта єврейської культури. In the article have been described some research-works by Ukrainian art scholar Danilo Shcherbakivsky (1877—1927) who had been expert in the field of Jewish art; the mentioned data have been considered through the prism of the sсientist’s biography and professional activities in the context of Ukrainian Art. Photographs, pictures, expeditionary diaries and drafts of articles by D. Shcherbakivsky of 1906 to 1926 and other materials taken in the Shcherbakivsky’s fund as well as in the Institute of Archaeology of National Academy of Sciences of Ukraine have been put under analysis. Quite substantial volume of items has proven reseacher’s deep systematic interest in monuments of Jewish art as an integral part of Ukrainian art and desire to understand traditional artistic culture of small town (shtetl) in the former Jewish pale of settlement, features of architecture and wall-paintings of the synagogues, ritual objects, the typology of Jewish gravestones and symbols etc. Great value of the receacher’s visual and theoretical heritage for the historiography and present-day science has become more evident in the view of gradual disappearance of Jewish culture. Статья посвящена исследованиям в области еврейского искусства украинского искусствоведа Даныла Щербакивского (1877—1927); данная тема рассматривается сквозь призму биографии и профессиональной деятельности ученого в контексте развития украинского искусствознания. Анализируются фотографии, рисунки, дневники экспедиций и черновики статей Д.Щербакивского 1906—1926 гг. из его авторского фонда и других собраний Института археологии НАН Украины. На большом корпусе материалов демонстрируется систематический интерес ученого к памятникам еврейского искусства как неотъемлемой части украинского искусства, желание понять художественную культуру еврейских местечек бывшей «черты оседлости», особенности архитектуры и росписей синагог, ритуальной атрибутики, типологию надгробий и еврейскую символику. Показывается огромная ценность сохранившихся визуальных и теоретических разработок ученого для историографии и современной науки с учетом последующего исчезновения этого пласта еврейской культуры. 2014 Article Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва / Є. Котляр // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 884-913. — Бібліогр.: 51 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94583 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Котляр, Є. Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва Народознавчі зошити
description	Стаття присвячена дослідженням в галузі єврейського мистецтва українського мистецтвознавця Данила Щербаківського (1877—1927); Тема розглядається крізь призму біографії та професійної діяльності вченого в контексті розвитку українського мистецтвознавства. Аналізуються світлини, малюнки, щоденники експедицій та чернетки статей Д. Щербаківського 1906—1926 рр. з його авторського фонду та інших зібрань Інституту археології НАН України. На значному корпусі матеріалів демонструється систематичний інтерес вченого до пам’яток єврейського мистецтва як невід’ємної частини українського мистецтва, бажання зрозуміти художню культуру єврейських містечок колишньої «смуги осілості», особливості архітектури та розписів синагог, ритуальної атрибутики, типологію надгробків і єврейську символіку. Показується величезна цінність збережених візуальних та теоретичних розробок вченого для історіографії та сучасної науки з урахуванням подальшого зникнення цього пласта єврейської культури.
format	Article
author	Котляр, Є.
author_facet	Котляр, Є.
author_sort	Котляр, Є.
title	Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва
title_short	Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва
title_full	Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва
title_fullStr	Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва
title_full_unstemmed	Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва
title_sort	данило щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94583
citation_txt	Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва / Є. Котляр // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 884-913. — Бібліогр.: 51 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT kotlârê daniloŝerbakívsʹkijnaukovírozvídkitavídkrittâêvrejsʹkogomistectva
first_indexed	2025-07-07T01:03:41Z
last_indexed	2025-07-07T01:03:41Z
_version_	1836948098774990848
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 Чотири роки тому у київському журналі «Єгу- пець» вийшла моя стаття «Юдаїка Павла Жол- товського» [26]. Друзі та колеги, які продивлялися цей матеріал, висловлювали свої думки щодо трагіч- ної долі видатних українських науковців та їх розві- док, яким, з драматичних обставин, не судилося ста- ти громадським надбанням. Торкаючись слідів цих людей, відкриваючи їхні щоденники та архіви, ми мимоволі стаємо свідками їх внутрішнього світу, ідей і роздумів, заглиблюємося до колізій особистого і професійного життя, стаємо довіреними людьми на- ших героїв, відчуваємо їхні масштаби, характери, а часом, здається, навіть їх волю... Данило Щербаківський був старшим колегою Павла Жолтовського, і, напевно, вони могли б зу- стрітися в експедиціях і на колегіях, якби не трагічна загибель Щербаківського. Це сталося в 1927 р., за півроку до його п’ятдесятиріччя. Біографи та дослід- ники вченого дотепер намагаються зрозуміти справ- жні причини того, що офіційна влада констатувала як самогубство. У передсмертній записці Щербаків- ський писав, що не може більше боротися із чинов- никами від мистецтва і свавіллям, які гублять плоди його життя і всю ідею українського культурного від- родження [43, с. 71]. Особливо тонка натура Д. Щер- баківського, вочевидь, раніше за інших, відчула, що наближається безодня, і його смерть стала своєрід- ним застереженням всьому суспільству.... З одного боку, в цей період українські науковці й музейники вже були готові до нового етапу наукового осмислен- ня української, в т. ч. і єврейської спадщини. Однак, з іншого — для всієї прогресивної гуманітарної нау- ки та її найкращих представників, почав відрахову- ватися «час Ч». Фатальним роком став 1933, коли була сфабрикована «справа харківських мистецтвоз- навців» [40], але першим передвісником цього ста- ла загибель Щербаківського. В архівах і рукописах вченого залишилося безліч не- опублікованих матеріалів і щоденників. Подібно до ба- гатьох своїх старших і молодших сучасників — Г. Пав- луцького, М. Біляшівського, В. і Д. Антоновичів, Ф. Ернста, С. Таранушенка, П. Жолтовського, Г. Лу- комського, В. Гагенмейстера та ін., він стояв біля ви- токів формування українського мистецтвознавства, а також під час експедицій збирав і досліджував пам’ятки єврейського мистецтва. Вперше я доторкнувся до його архівів та запові- тних папок «Єврейське мистецтво» майже 15 років тому, коли працював над дисертацією про українські © Є. КОТЛЯР, 2014 Євген КОТЛЯР ДАНИЛО ЩЕРБАКІВСЬКИЙ: НАУКОВІ РОЗВІДКИ ТА ВІДКРИТТЯ ЄВРЕЙСЬКОГО МИСТЕЦТВА Стаття присвячена дослідженням в галузі єврейського мистецтва українського мистецтвознавця Данила Щерба- ківського (1877—1927); Тема розглядається крізь призму біографії та професійної діяльності вченого в контексті роз- витку українського мистецтвознавства. Аналізуються світ- лини, малюнки, щоденники експедицій та чернетки статей Д. Щербаківського 1906—1926 рр. з його авторського фонду та інших зібрань Інституту археології НАН Украї- ни. На значному корпусі матеріалів демонструється систе- матичний інтерес вченого до пам’яток єврейського мисте- цтва як невід’ємної частини українського мистецтва, ба- жання зрозуміти художню культуру єврейських містечок колишньої «смуги осілості», особливості архітектури та розписів синагог, ритуальної атрибутики, типологію над- гробків і єврейську символіку. Показується величезна цін- ність збережених візуальних та теоретичних розробок вче- ного для історіографії та сучасної науки з урахуванням по- дальшого зникнення цього пласта єврейської культури. Ключові слова: єврейське мистецтво, Данила Щербаків- ський, архіви, щоденники, смуга осілості, синагоги, розпис, надгробки, іконографія, символіка. 885Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 синагоги в науковому архіві Інституту археології НАН України. На цю спадщину вченого, як і у ви- падку з Жолтовським, мене наштовхнула публікація Юлія Ліфшиця про їхні збірки матеріалів з юдаїки. Вона вийшла в петербурзькому збірнику 1994 р. «Іс- торія євреїв на Україні і в Білорусії: Експедиції. Па- мятки. Знахідки» [34], з якої почалися систематич- ні дослідження пам’яток єврейської культури. Ми- нуле відкривалося крок за кроком, вірніше сказати, рік за роком, — саме з такою періодичністю я потра- пляв в архів. Поступово переді мною виростала ди- вовижна постать вченого зі своїм особливим психо- логічним і надзвичайно привабливим портретом. До початку 1990-х рр. спадщина Щербаківсько- го вкривалася пилом в архівах і не була розроблена. За часи незалежності України про нього писали Г. Шовкопляс, І. Шарафутдинова, Л. Сержант, С. Білокінь, Я. Верменич, В. Луц, О. Франко, І. Ходак, Є. Шудря, Г. Станіцина. Внесок вченого в галузь юдаїки та дослідження ним єврейського мистецтва також розглядалися у статтях В. Лукіна [36] і автора цієї публікації [25]. Разом з тим, справ- жня професійна реабілітація діяльності та заслуг вче- ного трапилася вже в наші дні. Завдяки доктору іс- торичних наук, професору Львівського національ- ного університету Оксані Омелянівні Франко, яка протягом 15 років, з 1975 по 1990-ті рр. була заві- дуючою науковим архівом Інституту археології та бе- регинею звітного фонду № 9 Д. Щербаківського, в 2009 р. була опублікована розгорнута джерелознав- ча стаття про документи і матеріали цього архівного зібрання та інших фондів, зокрема Всеукраїнського археологічного комітету (ВУАКу), що мали відно- шення до нашого фігуранта [43]. Раніше вона також реабілітувала для української науки ім’я його брата Вадима Щербаківського (1876—1957), історика, археолога, етнографа і мистецтвознавця, фактично, сподвижника Данила. За своє життя Данило Михайлович опублікував близько 50-ти наукових праць, і серед них такі важ- ливі видання з українського мистецтва, як «Козак Мамай» (1913), «Символіка в українському мисте- цтві», «Українські дерев’яні церкви» (обидві в 1921), «Український портрет до кінця ХVІІІ століття» (стаття в каталозі виставки, підготовлена спільно з Ф. Ернстом в 1925), «Українське мистецтво» (дру- гий том; видав разом з братом, 1926), «Український килим» (1927) і багато інших. Крім ретельного біо- графічного тексту, О. Франко буквально розклала по поличках його архівну спадщину, де серед іншо- го вона вказала і на його працю «Синагоги та єврей- ське мистецтво» [43, с. 74], написана на основі зі- браних раніше матеріалів. Стаття О. Франко дає змогу осмислено працювати з його архівом, хоча і не висвітлює «єврейську частину» його спадщини — її не було виділено в окремий блок. Безпосередньому вкладу вченого в українське мис- тецтвознавство присвячено багато статей Ірини Хо- дак та її головна робота — кандидатська дисертація про наукову діяльність Данила Щербаківського в кон- тексті історії українського мистецтвознавства першої третини ХХ ст., яка була захищена в 2010 р. [47]. Окремий підрозділ в цьому дослідженні був присвя- чений юдаїці, причому автор пропорційно віддала на- лежне вченому, виходячи з його уваги до єврейсько- го і українського мистецтва. В своєму авторефераті вона так окреслила зусилля вченого в цієї галузі: «Д. Щербаківський усвідомлював необхідність міжетнічних культурних досліджень, тому впро- довж усієї діяльності значну увагу приділяв зби- ранню / фіксації й дослідженню традиційного єв- рейського мистецтва в Україні, зокрема синагогаль- ного зодчества, житлового будівництва, мацев, ритуальних предметів. У роботі засвідчено тя- глість інтересу вченого до окресленої проблемати- ки, уточнено хронологію та топографію його екс- педицій, указано на зусилля, які він уживав для за- цікавлення цією тематикою молодих науковців» [46, с. 15]. В цьому інтересі до єврейського мисте- цтва вона бачила усвідомлений підхід Щербаківсько- го, який вважав необхідним для історика українсько- го мистецтва вивчення мистецтва народів, які мешка- ли на українських етнічних землях. У цьому, зокрема, і складалася його концепція українського мистецтва, яку поділяли його колеги, зокрема Федір Ернст (1891—1942). У ті роки обидва працювали у Все- українському історичному музеї ім. Шевченко: Ернст очолював його художній відділ, а Щербаківський — історико-побутовий і етнографічний (згодом — від- діл народного мистецтва). Так, скажімо, в «Нарисі історії українського мистецтва» — плані-концепті першого підручника з українського мистецтва (1925), який вони разом розробляли, відводилося місце і пам’яткам єврейського мистецтва. Пізніше, вже піс- Євген кОТлЯР886 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 ля смерті Щербаківського, Ернст озвучував їх загаль- не розуміння суті українського мистецтва та його на- ціональних кордонів. Воно повинно було в себе вклю- чати: творчість українських майстрів в Україні (під цим, як вказує І. Ходак, Ернст розумів майстрів усіх національностей, які мешкали в Україні); творчість українських майстрів, які працюють за межами Укра- їни; творчість «чужих» майстрів на Україні (очевид- но, емігрантів), окремі художні твори, сюжетно пов’язані з Україною [45, с. 266]. У цьому і складав- ся україноцентризм їхньої ідеї. Не буде перебільшен- ням сказати, що єврейська частина спадщини Щер- баківського, особливо в контексті того часу, гідна окремої дисертації, яка обіцяє багато відкриттів. Ми ж спробуємо розглянути інтерес Д.М. Щер- баківського до єврейського мистецтва крізь при- зму його біографії, особистого і професійного жит- тя, зустрічів з «єврейським контекстом», та осмис- лення самобутніх форм єврейської традиційної художньої культури на українських теренах у сво- їх наукових студіях. Майбутній вчений народився у селі Шпичинці Сквирського повіту Київської губернії 17 грудня 1877 р. Нині це Ружинський район Житомирської області. Цей регіон у всього єврейського світу асоці- юється з фігурою легендарного Ружинського цади- ка Ісраеля Фрідмана (1797—1850), який в 1830-х рр. заснував у Ружині розкішний хасидський двір, вті- люючи т. зв. «царську» модель керування паствою [22, с. 123—124, 134]. Щоправда, пізніше, він був змушений тікати через переслідування російською владою за кордон, в австрійську Буковину, де про- довжив свою династичну лінію через родинну Садгірського-Вижницьку гілку хасидизму. Після його втечі тут на єврейській ниві запанували послі- довники іншого найбільшого хасидського двору — Чорнобильського (Тверського), численні сини ребе Мордехая (Мотале) Тверського (1770—1837) з Чорнобиля [22, с. 123—130]. У свою чергу, він був сином Менахема Нахума Тверського (1730—1797), учня засновника хасидизму Баал Шем Това. Саме село Шпичинці хоча і складалося з переваж- ної чисельності українського населення, але було за- тиснуте з усіх боків єврейськими містечками. Згада- ний Ружин знаходився від нього в 15 км. Південні- ше, трохи далі нього в тому ж напрямку, лежало старовинне єврейське містечко Погребище; на пів- денному сході, в 35 км від цього села розташовува- лася Сквира, де більше третини населення було єв- рейським. З цим містечком пов’язана довга історія однієї з гілок чорнобильської династії — Сквирської, яка проживає нині в американських селах Нова Скви- ра (New Square) і Кирьят Сквира (Kiryas Square), що в штаті Нью-Йорк, де осіли нащадки сквирських цадиків і їх послідовники. Однак у той історичний час сквирськими хасидами керував засновник цієї ди- настії, сьомий син чорнобильського ребе Іцхох зі Сквири (1812—1885). Близькість між зазначеним селом і цим містечком не можна було не помітити. Та- кож у 40 км західніше розташовувалося головне єв- рейське містечко російської провінції — Бердичів, а на півночі — Макаров, між якими встановилося цир- кулювання ще однієї чорнобильської гілки, яка схо- дила до р. Нахума з Макарова (1805—1852), чет- вертого сина чорнобильського ребе. І це тільки до- вколишні поселення з хасидськими дворами, не кажучи про інші, більш віддалені вотчини чорнобиль- ських нащадків, а також інших хасидських династій, про що буде сказано. Цей щільний «хасидський» контекст свідчить про те, що на цих теренах єврей- ський фактор був дуже помітним і впливовим, щоб не потрапити в поле зору місцевого населення. Данило Щербаківський з’явився на світ у спадко- вій родині сільського священика, отця Михайла Пи- липовича Щербаківського (1848—1920), який сла- вився на всю округу як доброчинець і меценат, що став не тільки духовним, а й культурним пастирем для селян. Він був поборником і збирачем всього українського, підтримував зв’язки з видатними укра- їністами, діячами культури і науки, «шістдесятника- ми XIX століття», які сформувалися під впливом українського народництва, т. зв. «хлопоманства». Се- ред них був той же Володимир Антонович (1834— 1908), який згодом стане вчителем братів Данила й Вадима в Київському університеті, а також Тадей Рильський (1841—1902). Михайло Щербаківський передавав в дар київським музеям безцінні зразки церковного мистецтва [50]. Немає сумніву, що як освічена і обізнана людина він відчував ауру цих зе- мель і добре знав людей, в оточенні яких жив, у тому числі і євреїв. Вочевидь, така широта душі і толерант- ність передалися і його дітям, які не тільки стали ви- датними у своїй справі, а й виховувалися у високій духовності та порядності. Все це впливало на атмо- 887Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 сферу, в якій складалася особистість Данила Щер- баківського, та може пояснувати те, яке враження він справляв на тих, кому трапилося з ним зустрітися в житті. Не випадково його вихованці називали свого вчителя «Пеліканом» [51], проводячи зв’язок між ним і відомим сюжетом християнського мистецтва з образом пелікана, що розривав власну плоть, щоб на- годувати нею голодних пташенят. Данило навчається в Київській гімназії, після за- кінчення якої, в 1897 р. (іл. 1), вступає на історико- філологічний факультет Київського університету, де формується під впливом професора В. Антоновича. Після блискучого закінчення університету в 1901 р. його беруть на кафедру російської історії, щоб готу- вати до професорства. Він їздить в археологічні екс- педиції, видає свої перші статті, збирає матеріали для XIII Археологічного з’їзду [43, с. 69], але тут в його майбутню кар’єру історика втручаються етнографія і мистецтво. Людиною, яка відкрила для молодого вче- ного шлях у цей захоплюючий світ, був Микола Бі- ляшівський (1867—1926), директор Київського художньо-промислового і наукового музею. Під його впливом Данило Щербаківський стає «кореспонден- том» цього музею, починає збирати для нього, а піз- ніше і для полтавського музею, зразки української на- родної творчості. Водночас в гімназіях Києва він по- чинає педагогічну роботу, викликаючи захоплення, любов і нескінченний авторитет у своїх учнів, заря- джає їх ентузіазмом і допитливістю. Восени 1904 р. Щербаківського закликають артилеристом в армію і після демобілізації він повертається до своєї праці. Щоправда, роботу він знаходить не в Києві, а в Умані — влітку 1906 його запрошують учителем іс- торії та географії в місцеву гімназію [41, с. 227]. Щербаківський залишався в Умані чотири роки і за цей час міг чудово дізнатися про місто і його особли- вий єврейський світ зі своїм трагічним минулим і міс- тичним сьогоденням. Дві обставини зробили єврейську історію Умані надбанням усього єврейства. Перше — жахлива за своїми масштабами кривава уманська різня часів Ко- ліївщини, вчинена гайдамаками в 1768 р., яка, згід- но з єврейською традицією, забрала за три дні жит- тя декількох тисяч євреїв 1 [23, с. 56—57]. Друге — 1 Хоча масштаби уманської різанини в єврейській колек- тивній пам’яті були гіперболізіровні, ця трагедія стала одним із символів масового знищення євреїв, а в самій упокоєння в цій землі знаменитого цадика, ребе Нахмана з Брацлава (1772—1810), який став ле- гендою ще за життя. Власне, ребе Нахман запові- дав бути похованим саме на цьому цвинтарі, де, за словами цадика, душі померлих за віру євреїв чека- ли на нього [22, с. 126—128]. На той час минуло близько століття з дня його смерті. Крім того, що Умань стала паломництвом брацлавських хасидів, в ній мешкало на межі XIX і XX ст. більше 20-ти ти- сяч євреїв, що становило близько 60% від чисель- ності населення [31, кол. 1281—1282]. В містечку було близько 20 синагог, а за рік до приїзду Щер- баківського, в 1905 р., по містечку прокотилися по- громи, спровоковані царською владою 2. Поблизу Умані знаходилося багато містечок — єврейських штетлів, де жили чорнобильські хаси- ди. Найближче з них, містечко Тальне, розташоване трохи більше 30 км від Умані, було знамените завдя- ки легендарному цадику, шостому синові чор но- Умані в річницю трагедії єврейською громадою був вста- новлений пост, а також по синагогах виголошувалася осо- блива поминальна елегія [42, кол. 109—110]. 2 Масові єврейські погроми у жовтні 1905 р. стали наслід- ком перших революційних подій і вимушеного прийняття Миколою II «Найвищого маніфесту» про вдосконалення державного порядку, в результаті чого країною прокоти- лася погромна хвиля. Її сумним підсумком стало 690 по- громів у 660 населених пунктах. Іл. 1. Данило Михайлович Щербаківський (Світлина із зі- брання НАІА) Євген кОТлЯР888 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 бильського ребе Давиду Тверському (Тальнер-ребе, 1808—1882) [31, кол. 781—784]. До його будин- ку, а пізніше — і його онука Менахема Нахума, в свята з’їжджалися тисячі хасидів з усієї України. Щербаківський бував у цьому містечку. Втім, не тільки зовнішні фактори, а й інші, доле- носні події у житті вченого сподвигли його наблизи- тися до єврейської теми. Пролити на це світло до- помогло його особисте листування в архіві, яке ви- вело до одвічного сюжету Cherchez la femme 3… Серед епістолярію вченого зберігається значна час- тина матеріалів, фотографій і листів уманського пе- ріоду. Працюючи на початку 2000-х рр. з цим фон- дом, я натрапив на його листування з якоюсь Євою Гольденберг (його ученицею), яка носила дуже осо- бистий характер і відкривала абсолютно невідомі сто- рони внутрішнього життя й натури Щербаківсько- го. Декілька років тому в журналі «Ант» були опу- бліковані ці та інші матеріали, що розкривають особу вченого. Авторка публікації, Галина Станіци- на, колишня завідуюча науковим архівом Інституту археології, реконструювала його листування зі зга- даної юної ученицею з Умані та представила справ- жній і досить драматичний роман, який тривав ба- гато років [41, с. 227—229]. Найбільш гострий пе- ріод був до 1910 р. — часу його від’їзду до Києва, хоча листування тривало навіть під час його мобілі- зації на Першу світову війну, аж до 1916 р. Втім, цьому зв’язку не судилося перерости в щось інше, що могло б змінити життя обох: Щербаківський так і не мав сім’ї, цілком присвятивши себе науці. Разом з тим, це залишило глибокий слід у кожно- му з них. Характер цього листування показують щиру любов і воздихательство юної дівчини, яка була зваб- люючи особистістю, розумом, чарівністю, благород- ством і інтелігентністю свого вчителя і сподівалася на взаємність. Практично всі листи Єви пройняті тур- ботою про Данилу Михайловича, сповнені наполе- гливих пояснень в любові, туги, обурень і обра ́з на невизначеність їх взаємин. У свою чергу, сам Щер- баківський, зберігаючи чемність і симпатії до своїй вихованці, робив як явні, так і одночасно невловимі визнання, не зумівши в підсумку остаточно визначи- тися зі своїми почуттями, а головне, з бажаннями. Вочевидь, з одного боку, він побоювався давати їй 3 Від фр. — «шукайте жінку». привід для серйозних надій і відносин, а з іншого, від- чував, що у нього в житті інше призначення... Ось кілька його відповідних рядків на її душевні визнання : «... коли я перебираю своє минуле, свої минулі мрії, мені здається, що я мріяв завжди саме про вас, про вас ще незнайомую, невідомую. коли на кавказі йшов я в гори один і сумував про щось — це ніби про вас я сумував. Потужні спо- кійні гори, закутавшись в хмари, спідлоба диви- лися на мене і мовчали тоді про щось. Це вони про вас мовчали і думали, тільки мені нічого не сказали...» [41, с. 227; 14, 168/9—1591]. Підне- сена романтика цих пасажів в іншому листі зміню- ється болісно розривання пристрастями: «Так, я лю- блю вас, які б сумніви іноді ні тужили в душі моїй, люблю, люблю, люблю вас, щастя моє, ра- дість моя, серце моє... Душа моя повна як чаша, сповнена любов’ю до вас, я боюсь пролити її, пле- кати, а життя штовхає її... Я не хочу думати про це...» [41, с. 227—228; 14, 168/9—1593]. Навесні 1909 р., в чернетці своєї чергової відпо- віді їй він пише про свої суперечливі почуття, які, по суті, і визначили фінал їх відносин: «Я належу до тих людей, які довго живуть односторонньо, не- нормальним життям, не всією повнотою своєї суті. Як це не дивно, до теперішнього часу я не жив... особистим життям, не переживав того, що вам, здається, вже довелося пережити. Моє серце рвалося до людей, але завжди воно було по- вно, правда, глибоким, але якимось колективним почуттям до класу, в якому я викладав, взагалі до людей, але не до кого-небудь одного. І ось тепер на 32 році прийшло це почуття в обстановці, яка нічого, окрім низки тяжких мук мені не дала. воно мене всього захопило і тримає як в кліщах, змушуючи забути навіть друзів» [41, с. 228; 14, 168/9—1580, арк. 22]. Можна було б наводити ще багато рядків з їх лис- тування, однак головна думка в їх відносинах, була висловлена самої Євою в останній період їхнього лис- тування, в 1916 р., коли вітаючи його зі святом, ймо- вірно з Великоднем, вона написала: «вітаю вас, Да- нек, зі Святом і бажаю вам доброго життя з ва- шою єдиною обраницею — археологією, моєю давньою суперницею [41, с. 229; 14, 168/8—1550]. Вибірки з листування, які наводить Г. Станіцина, не вказують на особистість, сім’ю і походження са- 889Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 мої Єви Гольденберг, що є важливим, якщо не клю- човим моментом для нашої розповіді. Єврейське по- ходження Єви Натанівни Гольденберг виявляється в декількох листах до Щербаківського, з яких ви- пливає, що сам Данило Михайлович цілком розумів проблеми «смуги осілості» 4 і взагалі особливе ста- новище євреїв в імперії. Його інтерес до юдаїки та єврейської культури міг бути мотивований рівно тією мірою, в якій чуттєві стосунки з жінкою могли спри- яти бажанню зрозуміти світ близької людини. Лис- тування між ними тривало не менше восьми років, і саме на початку їхнього знайомства і закладалися професійні інтереси та дослідницькі напрями вчено- го. Різниця в їхньому віці складала 15 років (в од- ному з листів 1912 р. Єва згадувала, що їй всього 20 років). Також треба думати, що Данило Михай- лович був вхожий до її родини. Батько Єви — На- тан Гольденберг був вельми заможною людиною в Умані та просив Щербаківського подбати про долю своєї дочки, коли їй необхідно було отримати освіту. Важливо підкреслити, що Щербаківський взагалі до- помагав своїм вихованцям, багатьом своїм учням він позичав гроші на утримання і навчання, а пізніше від- мовлявся їх приймати назад, переадресовуючи ці ко- шти іншим нужденним. Листи, про які йде мова, від- носяться до 1912—1914 рр., коли Щербаківський перебував у Києві. В одному зі своїх листів Єва вка- зує, що хоче отримати право проживання, для чого їй необхідна освіта. Вона радилася з Данилом Щер- баківський щодо свого навчання на акушерсько- фельдшерських курсах при університетській клініці. Єва підкреслювала, що за існуючої 10% нормі для євреїв 5 у неї є шанс при її золотій медалі отримати перше місце, на яке з 10 в наборі могли претендува- ти євреї, просила довідатися про її можливості на- вчання, навести деякі довідки [14, 168/7—1434]. Можна припустити, що спілкуючись з нею, Да- нилові Михайловичу ставав ближчим і зрозумілішим 4 Смуга єврейської осілості — в Російській імперії з 1791 по 1917 рр. — встановлена територія, за межами якої заборонялося постійне проживання єврейського населення, за винятком декількох категорій т. зв. «ко- рисних євреїв». 5 Згідно з «процентною нормою» для прийому євреїв у гімназії та вищі навчальні заклади, введеною Міністер- ством освіти в 1887 р., визначалися такі квоти: 10% — у межах «смуги осілості», 5% — в решті частини Росії, 3% — в столицях [33, c. 48]. єврейський світ і культура. Ця тема детально не спливала в листуванні, а лише іноді прослизала в лис- тах Єви, як непряма згадка про своє єврейство, коли вона писала про бажання вирватися за межу осілос- ті і здобути освіту, про «відсоткову норму» для єв- реїв чи про її задоволення з реабілітації у справі Бей- ліса 6 [14, 168/7—1472]. Щоб зрозуміти, чи мав цей імпульс на фактичний науковий результат, подивимося на розвідки вчено- го в його уманський період і наступний час, що пре- красно відображено в збережених записних книж- ках експедицій. Як відомо, перебуваючи в Умані, Щербаківський не втрачав зв’язок з Києвом, про- водив активну експедиційну і збиральну роботу, за- лучав до цього своїх учнів, керував етнографічним гуртком, заклав основу уманського краєзнавчого му- зею [41, с. 229]. Багато здобуті ним експонати піз- ніше перейшли в київський музей, куди він переїхав працювати після Умані. До 1906 р. відноситься експедиція Щербаківсько- го на Київщину та Полтавщину [4]. Серед недатова- них матеріалів з його архіву, які можна віднести до цього періоду, найбільш цікаві фото Великої синаго- ги в Умані (іл. 2) та, особливо, креслярські замальов- ки з обмірами та фотографії унікальної дерев’яної си- 6 Справа Бейліса — найгучніший судовий процес з т. зв. «кривавого наклепу» в дореволюційній Росії. Відбувся у Києві за звинуваченням єврея Менахема Менделя Бей- ліса в ритуальному вбивстві 12-річного Андрія Ющин- ського. Після двох років в’язниці, тривалого розгляду і ярих протестів світової громадськості проти сфабрикова- ної кампанії, Бейліс був повністю виправданий. Іл. 2. Велика синагога в Умані. Фото 1906—1909 рр. (НАІА. — Ф. 9. — С. 73. — Од. зб. 3 (83)) Євген кОТлЯР890 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 нагоги у згаданому містечку Тальне (іл. 3). Синагога була побудована в перехідному барочно- класицистичному стилі, судячи з усього, у другій по- ловині XIX ст. [27, с. 94—96]. На думку сучасно- го наслідника тальненського ребе Давида Тверсько- го, адмора 7 ребе Якова Вайнберга, ця синагога була побудована його дідом після його переїзду до Тально- го, між 1852 та 1860-ми рр. 8 Це було досить крупна 7 Адмор — титул хасидських цадиків. 8 З листування автора статті з Я. Вайнбергом, який про- живає нині зі своїми послідовниками в Ізраїлі. Фотогра- фії синагоги в Тальному з архіву Щербаківського стали безцінним матеріалом для перенесення окремих елементів з їх «родового гнізда» — синагоги «малої батьківщині» в Україні до нової синагоги в Єрусалимі. Будівля була придбана у 2013 р., і в неї планується встановити такий арон кодеш, який був в синагозі у м. Тальне. Ця тенден- ція стала характерною для низки хасидських дворів, які «емігрували» на початку XX ст. з охопленої революці- ями, війнами і геноцидом Європи в інші частини світу. двоповерхова будівля красивих пропорцій зі спадаю- чим чотирискатним дворівневим дахом і витонченою прибудовою з балконом — жіночою галереєю на стов- пах з боку західного фасаду (іл. 4). Внутрішній про- стір фокусувався на хибному восьмигранному купо- лі — традиційному для синагог ще з другої половини XVIII ст., під яким знаходилася біма — своєрідна ка- тедра для читання Сувою Тори. Другим, головним «фокусом» був багатоярусний вівтарний арон кодеш, розташований по центру східної стіни (іл. 5). У вирі- шенні інтер’єру поєднувалося просте, навіть грубува- те оздоблення і неймовірно вишукана різьба арон ко- дешу, амуда (головний аналой, як правило, справа від арон кодешу, з якого ведеться молитва в синаго- зі), а також оригінальний для синагогальної традиції розпис східної стіни. Цей розпис розташований по обидви боки від арон кодешу і представляє дві міс- тичні алегорії, які відображали два протилежних про- стори прийдешнього світу: квітучий райський сад, уго- тований праведникам (іл. 6), і інший світ, аскетичний і лякаючий, призначений для тих, кому доведеться тримати сувору відповідь перед Всевишнім. Ці ком- позиції, що втілюють милість і гнів Божий до свого народу, відсилають до двох сюжетів з Тори. Так, в знак нагороди за виконання заповідей євреям будуть послані дощі, урожай, плодоносність дерев, спокій життя і мир в країні (Левит, 26:3—5), а в іншому випадку, їх спіткає посуха, голод, розруха, навала диких тварин (хижаків), хвороби, смерть і вигнан- ня (Левит, 26:16—39). Це застереження і демон- струють розписи. Ніде в інших синагогах ми не зу- стрічаємо подібних сюжетів, що, ймовірно, було ви- кликано сильним впливом хасидської філософії, зокрема, династії чорнобильських цадиків. В осно- ві їх вчення, пов’язаного з кабалою, було покладено ідею боротьби доброго і злого початків, де перемо- га світла над темрявою досягалася безперервним спілкуванням і розчиненням людини у божестві. Ця синагога не пережила лиха громадянської війни та єврейських погромів, безчинств солдатів денікінської армії, які влітку 1919 р. влаштували грабежі і спали- ли велику частину містечка [27, с. 94—96]. Мате- ріали Щербаківського, мабуть, єдине відоме дже- рело з цього об’єкта. Подібні ремінісценції старих синагог з Белза і Вижниці можна сьогодні побачити в архітектурі синагог белзьких та вижницьких хасидів в Єрусалимі [24, c. 345—347]. Іл. 3. Креслення синагоги в містечку Тальне, Черкаська обл. 1906—1909 рр. З фонду Д.М. Щербаківського. (НАІА. — Ф. 9. — С. 75) 891Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 Серед численних фотографій Тального ми виявля- ємо і фото прилеглої забудови, і будинку рабина, — на жаль, від цього колоритного матеріального сере- довища містечка нічого не дійшло до нашого часу. До уманського періоду, треба думати, відносилась і фо- тосесія містечка Іллінці, що випливає з розмірів і мар- кування негативів. Щербаківський фотографує тут церкву, колоритну єврейську забудову і заїзди, а та- кож, знамениту оборонну синагогу XVIII ст., яка ре- монтувалася, згідно з написом на фасаді, декілька ро- ків тому, у 1903 р. 9 Знімки доносять до нас зовніш- ній і внутрішній вигляд синагоги в лісах, ймовірно, у процесі подальшого ремонту будівлі (іл. 7). Отож ми спробували стисло оцінити зафіксовані вченим пам’ятки, які пізніше були втрачені. Матері- али про синагогу в Тальному, разом із світлинами та інформацією про інші дерев’яні синагоги в Базалії, Животові, Конелі, Кульчинах, Уланові, Острополі, Погребище, Полонному, Тернівцях, Янушполі, Яри- шеві та ін. містечках, зібрані науковцем, можуть дати безцінні відомості про ці типі єврейської архітектури кінця XVIII — початку XX ст. на Придніпровщи- ні, Київщині та Поділлі. До слова, в архіві було ви- явлено і світлини дерев’яних синагог на білоруських теренах — у Кожан-Городку та Наровлі, які типо- логічно більш тісно пов’язані з Галичиною і взагалі польськими землями. Не менш унікальний матеріал зібрав учений і про муровані синагоги у цілій низці містечок, таких як: Гусятин, Ізяслав, Корниця, Оза- ринці, Рашків, Садагура, Сатанів, Старокостянти- нів, Судилків, Умань, Шепетівка та ін. Всього в ар- хіві виявлено близько 70 світлин екстер’є рів та інтер’єрів синагог разом з начинням. Негативи бага- тьох з цих фотографій, а також низка інших зобра- жень, зберігаються нині в архівних фондах Інститу- ту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Рильського у Києві. Фотовідбитки синагог разом зі знімками єврейських надгробків і містечко- вої забудови, що знаходяться у фондах наукового ар- хіву Інституту археології, дають уявлення про єврей- ську спадщину майже у півсотні населених пунктів. Так, у записній книжці Щербаківського з «екс- курсією» 1908 по Вінницькій області [5] виявляємо опис знаків Зодіаку — мабуть із розпису — в си- 9 Напис зашифрований, відповідно до традиції, івритськи- ми літерами. Дякую д-ру Сергію Кравцову за встанов- лення дати на фасаді. нагозі Вінниці, а також влаштування в ній жіночих відділень. Там же, як і в інших записних книжках — списки світлин, серед яких синагоги в тій же Вінни- ці та М’ясківці. Наступна експедиційна книжка 1910 р. віддзер- калює подорож по Волині [6]. Спроби відновити в Іл. 4. Вид на головний фасад синагоги в Тальному. Фото 1906—1909 р. (НАІА. — Ф. 9. — С. 73. — Од. зб. 57 (4)) Іл. 5. Тальне. Реконструкція інтер’єру дерев’яної синагоги за світлинами Д. Щербаківського. Автори Є. Котляр, А. Рудич. 2009 Євген кОТлЯР892 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 багатьох місцях текст виявляються марними — вче- ний побіжно й уривчасто записує найголовніші спо- стереження та почуту інформацію ... «Мацієв. Синагога. За розповідями урен- койдеш (арон кодеш. — Є. к.) 130-ти років, чуд- ний наскрізного різьблення з тваринами (дракон, леви, вівці, ведмідь, єдиноріг і олень, і птиці), 2 тазу (рефлектора (?) мідних, аршини 2 в діа- метрі, зверху однією орел, леви і єдиноріг, колон- ки з виноградною лозою, капітелі зазвичай ко- ринфские <... Турійськ. кладовище єврейське (тут автор за- лишає лист з замальовками сюжетів різьблення над- гробків. — Є. к.) (іл. 8). Ратне. Синагога побудована невідомо коли, була крита гонтою, перекроєна в 1865 р. залізом, урень- койдеш того ж 1965 року. Орнамент тваринний, вгорі знаки зодіаку, виноградні грона, містечко старе, крите гонтою. <...> Рожище. Синагога <...> У Заблудові (місто в Польщі, де знаходилася знаменита дерев’яна синагога, відома за багатьма дослідженнями і світлинами. — Є. к.) близько Бі- лостока стара синагога <...>». 1910 р. став для вченого ключовим на початку його професійної кар’єри. Він повертається до Києва, тепер за запрошенням М. Біляшівського для завідування історико-побутовим та етнографічним (згодом народ- ного мистецтва) відділами в Київському художньо- промисловому і науко вому музеї (з 1924 р. — Всеу- країнський історичний музей ім. Т.Г. Шевченка), де він і працював до останнього фатального дня 1927 р. За цей період він збирає для музею величезну колек- цію творів українського народного мистецтва — біль- ше 30 тис. експонатів. Пізніше на основі цього музею було створено три окремих музєї, сьогодні це Націо- нальний музей Тараса Шевченка, Національний ху- дожній музей України та Національний музей україн- ського народного декоративного мистецтва, які, відпо- відно, розділили і колекції, зібрані Д. Щербаківським. У перші роки своєї роботи вчений активно шукає шля- хи модернізації діяльності музею, для вивчення росій- ського та зарубіжного досвіду він їде до Москви (1912), а перед самою Першою світовою війною і до Європи (1913), де відвідує понад тридцять музеїв у Німеччи- ні, Австрії, Франції, Італії та Польщі, в т. ч. у Львові, у яких вивчає організацію музейної справи [32]. Як учасник Першої світової війни, Щербаків- ський — тоді поручик артилерії, перебуває разом з армією в Галичині, Карпатах та Буковині і замальо- вує, фотографує історичні пам’ятки, намагається ря- тувати від вогню і знищення стародавні церкви, ікони, книги та ін. [48] Тут він ще тісніше знайомиться з са- мобутньою єврейською культурою. Світлини в його колекції синагог у Гусятині (1915) (іл. 9), Садагурі, Рашкові (нинішня Молдова) — з того часу. Збере- глася і його записна книжка 1917 р. з величезним спис- ком архітектурних пам’яток, які він сфотографував під Іл. 6. Фрагмент розпису східної стіни синагоги в Тальному. Фото 1906—1909 рр. (НАІА. — Ф. 9. — С. 73. — Од. зб. 45 (47) Іл. 7. Велика синагога в Іллінцях, Поділля. Фото 1906— 1909 рр. (НАІА. — Ф. 9. — С. 73. —Од. зб. 51 (21)) 893Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 час війни [2]. Так театр бойових дій у період затишку ставав місцем наукових пошуків Данила Щербаків- ського. У його книжці наведені численні світлини з близько сотні населених пунктів, і серед них чимало єврейських об’єктів. Це синагоги і єврейські кладови- ща в Галичі, Герці, Грозинцях, Делятині, Дорохові, Ко- ломиї, Могилеві-Подільському, Новоселиці, Садагу- рі, Сухоставі, Хотині. Особливо багато світлин було зроблено вченим з надгробків у Коломиї (більше 20- ти) і ще більше в єврейському містечку в Герці (біль- ше 50-ти), що нині знаходиться на кордоні з Румунією. Там же він фотогра фує велику і малу синагоги — мате- ріал, надзвичайно важливий (хоча і не знайдений в ар- хіві) з урахуванням особливого інтересу до розписів буковинських синагог. Така увага до цього регіону була пов’язана з книгою Б. Хаймовича про розписи у чер- нівецькій синагозі «Бейт Тфіла Беньямін» (2008) [44] і відкриттями аналогічних розписів у синагозі Ново- селиці (2009) [35; 28], а також інших за програмою та іконографією розписів малої молитовні в приміщен- ні Великої синагоги у Чернівцях (2013). Ці матеріали пізніше стають основою наукових розробок вченого з єврейського мистецтва. У післяреволюційні роки Щербаківський стає за- требуваним на всіх культурних «фронтах» і невтом- но працює. З 1917 р. він є вченим секретарем у ство- реній Українській академії мистецтв, а також членом комісії з охорони пам’яток старовини, з 1918 р. ви- кладає в Археологічному і Архітектурному інститу- тах, з 1922 р. — в Інституті пластичних мистецтв (пізніше — Художньому інституті), стає заступни- ком голови ВУАК. Крім того, він керує мистецтво- знавчими семінарами при історичному музеї, засно- вує Київське Етнографічне суспільство тощо. Окре- ма лінія його роботи — порятунок «експро прійованих» культурних цінностей з церков у період націоналіза- ції і боротьби з релігією. Завдяки цьому до Києва з Москви повернулося кілька вагонів (!) з безцінни- ми експонатами церковного мистецтва [43, с. 70]. І всі ці роки він продовжує працювати в музеї, вод- ночас ініціює різні науково-дослідні проекти у ВУАК, організує експедиції, рятує твори мистецтва з колишніх панських будинків, відданих війною і не- статками на розграбування, не забуває і за юдаїку. Серед матеріалів 1923 р., що відносяться до органі- зації експедицій гуманітарного відділу краєзнавчої сек- ції при Академії наук, читаємо в його чернетках і за- мітках про різні проблеми вивчення і збереження пам’яток культури, і перш за все фінан сові, які необхід- но вирішувати, звертаючись до влади [7]. Торкаючись одного з таких питань, які він обговорював з ініціатив- ною групою ВУАН, він пише: «За останнє десяти- літтє на стан культури України як в духовних так і в матеріальних її здобутках вплинули 3 фактори: світова війна, громадянська війна від доби револю- ції і єврейські погроми. Завдяки цим трьом факто- Іл. 8. Замальовки сюжетів різьблення з надгробків єврей- ського кладовища м. Турійська. (Щоденник екскурсії 1910 р. ІА. — С. 9. — С. 77)) Іл. 9. Гусятин. Загальний вигляд міста, зруйнованого під час Першої світової війни, з оборонною синагогою право- руч від центру. Фото 28 червня 1915 р. (НАІА. — Ф. 9. — С. 11. — Од. зб. 30) Євген кОТлЯР894 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 рам на Україні більш ніж в інших частинах федера- ції було знищено пам’ятників культури, музеїв, бі- бліотек, архивів і т. і. <…>» [7, с. 1]. Далі він вказує на те, що турботу про збереження і вивчення національ- ної спадщини має взяти на себе Академія наук, яка по- винна просити на це фінансування держави, в т. ч. і за рахунок тієї допомоги, яку пропонують владі «приват- ні організації», такі як «АРА» 10, Комітет Нансена 11 і комітет «Джойнт» 12. Іншими словами, вже тут, опосе- редковано через державу Щербаківський думає про залучення коштів, зокрема, Американського єврей- ського комітету «Джойнт» не тільки для економічної допомоги, а й задля спасіння культури, у даному ви- падку, єврейської. Далі вчений визначає стратегію по- льових досліджень, а також оптимальний склад експе- дицій та їх бюджет. На його думку: «в основу підра- хунку наукових і технічних сил, необхідних для обстеження найбільш постраждалих від воєн і єв- рейських погромів місцевостей, покладено кількість, необхідну для одночасної роботи трьох різних груп в 3-х смугах України: лісовій, степовій, середній, в кожну з груп має увійти по два вчених-спеціаліста та по одному малювальнику і фотографу. При двомісячній подорожі вони змогли б побу- вати в головних пунктах кожного району, зроби- ти необхідні знімки, замальовки і придбати хоч типові предмети, що відносяться до різних сто- рін побуту обстежуваних місцевостей. Плата поставлена всім однакова — 6 доларів (! — Є. к.) на місяць, відповідна платні середнього службовця в Наросвіти за ставками профспілки. Добові поставлені з розрахунку 1/30 платні на добу» [7, арк. 2 зв.]. 10 В оригіналі «ARA» (American Relief Administration) — «Американська адміністрація допомоги» — благодійна американська організація, створена в 1919 р. для надання допомоги європейським країнам, що постраждали під час Першої світової війни, а також для зміцнення економіч- них і політичних позицій США; в 1921—1923 рр. пра- цювала на радянських теренах, допомагаючи, зокрема, голодуючим в Україні. 11 Міжнародний комітет допомоги Росії (The International Committee for Russian Relief (ICRR), створений в 1921 р. на чолі з доктором Фрітьофом Нансеном, верховним ко- місаром Ліги націй з питань біженців. 12 Американський єврейський об’єднаний розподільчий комітет «Джойнт», створений в 1914 р.; легально працював в СРСР з 1920 по 1938 рр. (з 1924 р. ще і як «Агро-Джойнт»), по- вернувся на пострадянський простір у 1989 р. Ці та інші матеріали дають уявлення про ті часи і умови, коли закладалися основи та база української етнографії та мистецтвознавства, а також заходи, пов’язані з охороною пам’яток. У післявоєнні роки подорожі вченого зосереджу- ються на Київщині, Поділлі і Волині. Проглядаючи його рукописи, стає зрозумілим, що дослідник не ро- бить будь-яких уподобань тих чи інших видів і пам’яток єврейського мистецтва. Його цікавлять над- гробки, синагогальна архітектура, розписи синагог, ритуальне начиння. Він переписує тексти на коронах Тори, замальовує найбільш характерні сюжети різь- бленого декору мацев, складає схеми розписів сина- гог, намагається виокремлювати й аналізувати склад- ний комплекс символічних і орнаментальних сюже- тів єврейського мистецтва. Важливу частину його єврейських розвідок скла- дають рукописні матеріали, виписки з літератури, бі- бліографічні джерела з синагогальної архітектури (в основному іноземні) [3]. Серед посилань на видання з єврейського мистецтва ми бачимо праці В. Стасова «Єврейське плем’я у тво реннях сучасного мистецтва» (1873), випущений ним спільно з бароном Д. Гінзбур- гом альбом «Єврейський орнамент» (1905), і, у свою чергу, матеріал Гинцбурга «Стасов і єврейське мисте- цтво» (Збірник спогадів, 1907), відповідні статті з єв- рейської енциклопедії Брокгауза-Ефрона, праці істо- риків С. Дубнова, М. Балабана, М. Кулішера, А. Гар- каві, Г. Лукомського. Серед іншого ми виявляємо посилання на Праці XII археологічного з’їзду в Хар- кові (1902), де автор виділяє матеріал про символіку семисвічника-менори і його зв’язок з «Деревом жит- тя». Він також наводить відомості зі статті Луком- ського «Волинська старина» (1913) про те, що мечеть у містечку Старокостянтинів була перероблена в си- нагогу і т. д. Розбираючи існуючі публікації, вчений перелічує синагоги починаючи зі статті його вчителя Г. Павлуцького «Старовинні дере в’яні синагоги в Ма- лоросії» (1910) з фунда мен тального багатотомника «Історії російського мистецтва», а також іншого відо- мого етнографа і мистецтвознавця А. Прусевича. Він згадує про єврейський музей у Львові, відкритий за ініціативою М. Гольдштейна, і єврейський музей М. Берзона у Варшаві, який розпочав роботу в 1910 р. У великій бібліотеці Щербаківського, що налічувала 1600 одиниць, зберігалося багато видань з єврейської історії, культури та мистецтва. Серед них монографії 895Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 Е. Гехта «Нарис історії єврейського народу від укла- дення Біблії до наших часів» (1866), М. Бараца «Біблійно-агадичні паралелі до літописних оповідей про Володимира Святого» (1908), 1-й том «Історії єв- рейського народу» (1914), монографія М. Лаврсько- го «Мистецтво і євреї» (1915) та ін. [4]. У документах архіву зберігаються два цінних ру- кописи, що стосуються методології його досліджень єврейських пам’яток. На жаль, вони не датовані, але, судячи з усього, відносяться до 1920-х рр., можли- во навіть до останнього періоду життя вченого, коли він вже набув значний досвід у цій галузі. Одна з них — це згаданий у статті О. Франко матеріал «Синагоги і єврейське мистецтво», присвячений до- слідженню типології синагогальних будівель та їх ідентичності, принципам опису та аналізу. Автор на- водить два переліки опису єврейських культових спо- руд, які практично дублюють і доповнюють один од- ного. До першого він відносить «Старі синагоги і мо- литовні будинки» [3, с. 1], при описі яких визначає наступні позиції анкети: Назва споруди. Матеріал основний (дерево, цегла, камінь), форма кладки. Додаткові матеріали — коли частини побудо- вані з додаткових матеріалів. конструкції: чи є колони, склепіння, арки, як влаштований стелю. Чи верхній поверх. Як влаштовано відділення для жінок, кагальні камери і т. д. Чи є зовні кутові вежі, ганок, декоративні ар- кади, калонади, аттики. Покриття (дах і покрівля. — Є. к.), його кон- струкція, форма. вікна, двері та їх форма. ліплення або розпис стелі та стін (сюжети (в іншому Спису «знаки зодіаку, архітектурні мотиви, звірі». — Є. к.), характер напису). Урень-койдеш. Матеріал, число ярусів, харак- тер різьблення, завіса. Біма: характер колонок, куполу, грат. Чи є старовинне начиння: світильники, хану- кальні лампади, корони для Тор, указки, крісло для обрізання, завіси шиті і т. д. Написи про будівництво молитовного будин- ку, підписи на начиннях з іменами жертводавців і майстрів, які їх робили. кладовище, зображення на пам’ятках, написи на пам’ятках видатних і місцевих діячів 13. Обміри, плани, розрізи поздовжні і поперечні. Час заповнення. У другому списку «Синагоги, талмудтори» він вказує на талмуд-тори 14, а в самому переліку, до сло- ва, більш скороченому, ніж перший, вчений виділяє окремою позицією «чи є цехові синагоги» [3, с. 2]. Ймовірно, що він мав на увазі не інші божниці, а окремі відділення у Великих або Старих синагогах, де з кінця XVIII—XIX ст. стали влаштовувати малі молитовні кімнати, в яких збиралися представники різних професійних шарів: шойхети (різники), крав- ці, меламеди (вчителі), члени хевра кадіша (похо- вального братства) та ін. На Подолії і Волині було багато подібних прикладів, таких як в Острозі, Ше- петівці або Шаргороді [21, с. 420]. Ще більш ґрунтовно досліджує вчений маце- ви — єврейські надгробки, якими захопився ще у воєнні роки. В архіві зберігся надзвичайно цікавий і досить великий за обсягом матеріал на восьми сто- рінках, який називається «Уривки з праці «Єврей- ські надгробки»» [3]. На початку він наводить план цього дослідження, який включає в себе наступні розділи (слідом за авторським текстом): вступ: значення надгробків для старого мис- тецтва. Форма (пропорції, верх, задня сторона, схо- жість з іншими). Орнамент: а) загальна композиція: 1) без орнамента на- пис; 2) напис в картуші; 3) кольонкі і фронтон. b) звірі (архаічність, парні звірі, зв’язок з ви- ходним листом книжок, книгами ренессанса і вза- галі книгами, геральдичність, архаічність трак- товки): 1) лев; 2) птах; 3) олень; 4) гріфон; 5) інші звірі (єдинорог, бій його з левом). c) свічники (романські [пересікані]) d) руки e) інші (розетки…) f) рослини — [більш нові], вазон і корзина 13 Вочевидь, що вчений хотів представити художню спад- щину містечка в цілому, можливо простежити взаємо- вплив сюжетів. 14 Талмуд-тора — єврейський релігійний навчальний за- клад, який часто розміщувався у божниці, а також поєд- нував у собі функції молитовні та навчального закладу. Євген кОТлЯР896 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 g) складні (природні і штучні об’єднання) сим- волічне значення орнаменту (коліна народу єв- рейського, сан, написи і т. д.) Хронологія. Спосіб трактовки: 1) шерстки; 2) пір’я; 3) го- лови й шії; 4) хвости; (пересікоємість ліній — романська деталь) Далі дається дуже детальний розбір скульптурної типології, особливо іконографії зображень, а також аналізується їх стилістика і професійний рівень вико- нання. До цієї роботи Щербаківський виконує про- риси характерних деталей в різних надгробках, зама- льовує різні за трактуванням портали, колонки, всі- лякі обрамлення, детальні малюнки переплетіння менор (семісвічників — від світильника в Єрусалим- ському Храмі) та свічників, птахів, а також типоло- гію вазонів і розеток. Він нумерує свої малюнки і по- дає близько сотні схематичних начерків мацев, поси- лаючись на них у зазначених рукописних матеріалах. Безумовно, ця робота потребує ретельного вивчення і окремої публікації разом з ілюстративним рядом. Слід закцентувати увагу на кількох спостережен- нях вченого. Вивчаючи надгробки на Прикарпатті, Бу- ковині та в Галичині, він вказує на низку зразків, що є прикладами скульптурного, а не горельєфного різь- блення, підкреслює незвичайність аматорських при- йомів, які використовували майстри-різьбярі, що по- єднували реалістичну і умовну манеру. Досвідчені очі науковця відразу розпізнали професійну руку майстра, а також посередню різьбу, де автор «копіюючи щось, не зрозумів орігиналу, і передав якісь мотиви, в яких сам погано розбирався…, і далі, після ретельного ана- лізу сюжетів: «Не всі надгробки одинакової худож- ньої вартості, єсть в’ялі беспомощні композиції ремесничої роботи, особливо серед нових надгроб- ків. але більшість старих композицій зберегла в собі гарні традиції великого стилю, свідчить про розуміннє декоративних прийомів, про розуміння сили й краси лінії, краси гри світо-тіні і дає цілий ряд інтересних декоративних прийомів <…>». В інших місцях він виокремлює типологію розе- ток у різьбленні надгробків, підрозділяючи їх на ро- зетки «двох сортів»: 1) чисто геометричні, в основу яких покладені вписані в коло шестерні розетки, що розвиваються тим же шляхом далі; 2) вінок з листя, часом дуже витримано стилізований. Він підкрес- лює, що іноді зустрічаються розетки із зображення- ми «шести «баранячих рогів»» в центрі, а також те, що сама верхня частина надгробків іноді видозміню- валася, згідно з формою розетки, і зорово полегшу- вала її [3, с. 161]. Вчений намагається розібрати і символіку кипариса, посилаючись на думку відомо- го історика античності і археолога М. Ростовцева про поховальне значення цього символу в надгроб- ках євреїв, вірмен і татар [3, с. 192]. Примітно, що своїх студентів він також заражає цим інтересом. Так, деякі його учениці, пізніше відо- мі дослідниці Євгенія Спаська, Марія Новицька і Ма- рія Вязьмітіна, ймовірно, не без його участі, захоплю- ються єврейською старовиною. Є. Спаська у своєму листі з Криму з натхненням пише про караїмські ке- наси, музей та бібліотеку в Євпаторії [13, с. 692], а обидві інші роблять докладне дослідження і спільну доповідь про єврейське окописько в Борисполі на Ки- ївщині (1924) [8], яке потім було знищено. В остан- ньому матеріалі, який вимагає окремого вивчення, да- ється типологія надгробних пам’яток і орнаменталь- ного різьблення, наводяться малюнки олівцем надгробків та естампажі їх декору. У подорожі, орга- нізовані під керівництвом Д. Щербаківського, їздив на початку 1920-х рр. і Микола Васильович Валукін- ській (1886—1950), випускник Київського худож- нього училища, згодом відомий археолог, етнограф і художник. Серед численних замальовок культових і житлових сільських будівель він також фіксує об’єкти єврейської культури — надгробок єврейського кла- довища з Браїлова і синагогу в Козятині. 22 лютого ВУАК видав йому відкритого листа, згід- но з яким вченому доручалося «розшукувати, реє- струвати, обміряти, зарисовувати, фотографува- ти й естампувати пам’ятки старовини в районі його дослідів і збирати їх для Музею» [17, с. 8, 8 зв.]. У тексті було звернення до всіх держустанов, партійних та громадських організацій й цивільного на- селення всіляко сприяти йому в цій справі. Подібне посвідчення про відрядження від ВУАКу з проханням про сприяння до всіх інстанціях на місцях було видано Щербаківському та його асистенту М. Гвоздецькому 23 липня, і вже наступного дня дослідники виїхали на «екскурсію», як тоді називали наукові експедиції. В особистому фонді вченого в Інституті археології зберігся щоденник експедиції того часу [9], який в 1999 р. був опублікований волинським дослідником Віктором Луцем [37]. На титульному аркуші щоден- 897Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 ника зазначено період з 24 липня по 10 вересня 1926 р. Судячи з послідовності щоденникових запи- сів, маршрут поїздки включав такі основні пункти по- дорожі: Могилів-Подільський — Озаринці — Яри- шів — Кукав ка — Шепетівка — Славута — Ган- но піль — Рівки — Малий Скнит — Миньківці — Дяків — Старокостянтинів — Корниця — Ізяслав, а також десятки попутних сіл і містечок, які трапля- лися по ходу (іл. 10). В інших документах Щерба- ківський наводить загальний список з 50-ти дослі- джених ним містечок: 12 в Могилевському і 32 в Ше- петівському округах, а також шість на Волині. Ми наведемо вибірки з цього щоденника, що відносять- ся до вивчення єврейських пам’яток, водночас про- стежуючи маршрут пересування експедиції. Оригі- нальні записи наведені в мінімальній редакції. Екскурсія на Поділля й Волинь 24 липня — 10 вересня 1926 р. Щоденник Да- нила Щербаківського 24 липня. Зробивши потрібні закупки альбо- мів, паперу, пластівок фотографічних, приладів для обмірів, виїхав я вечером з київа на Могилів- Подільський з Михайлом Пантелеймоновичем Гвоздецьким, студентом другого курсу архітек- турного факультету, якого я взяв для обмірів й замальовок. 26 липня. … Могилів. На старому єврейському кладовищу, з якого у мене зроблено декілька знім- ків ще 1917 року, я дав зробити декілька малюнків Гвоздецькому. За 5 приблизно годин він накреслив, але не закінчив три надгробки — робота повільна. 27 липня. Містечко Озаринці невелике захолуст- не. Перед невеличким пляцом стоїть «ратуша», як її називають, — будинок з кольонадою по фронту й широким в’їздом — типа «заїзда» й також при- близно структурою, лише по бокам не один ряд кім- нат — номерів, як це буває звичайно в заїздах, а ба- гато. в містечку багато підсіниевих будинків з дерев’яними а іноді цегляними кольонками. Дерев’яних кольонок зарисовано 15 типів, незважаючи на їх за- гальну простоту. Іноді в них з чола робиться при- будова з одного боку й підсіння тогді займає лише половину, або 3/5 фронта. Будинки покриті чере- пицею. Синагога з кольонадою цегляна (іл. 11); ко- льони масивні; збудована 621 року (1860? року). Дата написана вгорі над урен-койдешом (арон ко- деш. — Є. к.), як звичайно шифрована — в данно- му разі в фразі «коли прийде Месія»: (іл. 12). Стеля синагоги з восьмигранним куполом. в центрі купола навколо гака, що тримає панікаді- ло, намальовано чотири зайці — що можливо сим- волізують біг часу 15. На моє запитання у старих євреїв, що показували мені синагогу, про значен- ня ціх зайців й інших виображень, вони казали лише що це — «так собі», очевидно ними забута символіка єврейська стара, вони могли лише від- повісти, що знакі зодиака це — місяці 16. Далі на 8 гранях купола такі виображення: (іл. 13, 13 а) взагалі, маємо в розписі цій типові для розпи- сі стелі синагоги знаки зодіака з добавкою квітів й ще декількох виображень — левіафана й інших. 15 У куполі яришівської синагоги (сер. XVIII ст.) було зобра- жено три зайці, але це був не єдиний мотив, який вінчав ку- польний розпис синагог; розповсюджувалися й інші мотиви. 16 Знаки Зодіаку відповідали місяцям єврейського кален- даря, який був космологічним уособленням єврейської картини світу. Іл. 10. Маршрут експедиції Щербаківського по Поділлю та Волині в 1926 р. (Основні населені пункти). Схема Є. Котляра Євген кОТлЯР898 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 Цікаво одмітити, що журавлі й журавель з змі- єм в дзьобі — ті сюжети, що їх Широцький при- водить як зразки розписі української хати. Гори- зонтальна частина стелі, на яку спирається ку- пол розписана квітами в пасочки безконечником, а в чотирьох кутах стелі намальовані музичні ін- струменти: 1) контрабас й 2 труби; 2) 3 ліри, 2 труби, скрипка, дві тарілки; 3) бубни, дві скрип- ки; 4) цимбали, труба, дві флейти. Манєра ма- лювання вьялувата, видно невеликого майстра, інтересна заміна «дєви» — двома руками з відра- ми 17. Умед (амуд. — Є. к.) гарної різьби — гріфони, птахи, намальовані в ріжні фарби; чотири кольон- ки. Біма дерев’яна проста, але інтересна своїми пе- рілами на східцях й лавочкою навколо — просто до- тепной дуже витримано зробленими. Подібна різь- ба на східцях — перілах уренкойдеша 1860 р. Зроблені хори з ходом з середини синагоги. Окрім головної синагоги оглядали ще й невеличку шко- лу, т. зв. «школу рабина» — в архітектурному відношенні нічого особливого не уявляє. Інтерес- ний полотняний розмальований «умед» з напи- сами, які допомогають розкрити деякі сімволи. Семисвічник — це той підсвічник, що був в ієру- салимському храмі. «к роботам, що відносяться до бога, будь кріпок, як лев, й біжи як олень». «Будь сміливий, як тигр, легкий, як орел й швид- кий як олень» 18. Біля свічки — два змії з висоло- пленими язиками. Цікаві ослончики й аналойчи- ки, подібні тім, що змальовано іх в головній сина- гозі. кладовище старе й нове вкупі єврейські «Мацейво» (мацева. — Є. к.), окрім звичайних форми стели, єсть дольменовідні XIX ст. й один старий в формі даху хатки. На дольменовидних чільній бік являє собою стелу з виображеннями й написами. вони переважно XIX ст. Пішов я до майстра надгробків — Гольденберга, аби він з’ясував, чим він керується, коли робить на «ма- цейво» те, або инакше виображення, чи певними законами, чи традиціями, чи бажанням родичів 17 На підставі матеріалів вченого автором публікації було зроблено реконструкцію програми розпису склепіння (іл. 14). Деяке уявлення про характер стінопису може дати фото розпису купола анонімної синагоги з колекції вченого. Судячи зі стилю розпису, це подільська синаго- га другої половини XVIII ст. У зеніті бані зображений двоголовий орел, що тримає в лапах зайців — середньо- вічних символів євреїв (таке ж зображення ми зустрічає- мо у синагозі з м. Ходорів на Прикарпатті, розписаної у 1714 р.) [21, с. 109—111]. Видно, що склепіння багато- разово ремонтувалося, і дошки монтувалися абияк, не по- годившись із початковим малюнком (див. збиті гірлянди і написи, відсутність голів і корону, яка з’їхала на праве крило!) (іл. 15). 18 Відомий дидактичний вислів р. Єгуди бен Тейми із ко- дексу «Піркей Авот» («Повчання батьків»), який став одним з улюблених мотивів у розписах синагог. Іл. 11. Синагога в Озаринцях. Фото 1926 р. (НАІА. — Ф. 9. Д. 40. — С. 15 (10)) Іл. 12. Інскрипція над арон кодешем синагоги в Озаринцях. Малюнок зі щоденника Д. Щербаківського. 1926 (НАІА. — Ф. 9. — С. 80 а. — С. 9) Іл. 13, 13а. Схема розпису купола синагоги в Озаринцях. Малюнок зі щоденника Д. Щербаківського. 1926 р. (НАІА. — Ф. 9. — С. 80а. — С. 9, 10) 899Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 покійного, чи власною фантазією. Майстер моло- дий й очевидно теж мало знає старі традиції. всеж він сказав, що звичайно такі виображення роблять: 1) на могилі молодої дівчини — обруба- не дерево, ялинку, вінок, птах; 2) на «мацейво» поважної жінки — подсвічник (бо хазяйка му- сить запалювати подсвічник в суботу), 2 під- свічники, 2 птахи; 3) «мацейво» молодого чоло- віка — орел, квітка, лев, 2 леви, олень, єдинорог, герб [у тексті тут рисунок маген-давиду — шести- кінцевої зірки. — Є. к.]; 4) подвійне мацейво, коли поховані чоловік й жінка, або скоро вмерли один по одному, або коли забито покійного; 5) дві руки благословляючи — на могилі «койен» (коген (свяще ник). — Є. к.) — нащадків аарона, що мали право благословляти в перехідні праздники; 6) на могилі племени «лейві» (левіти. — Є. к.) — прислужників — глечик, ще є «каце» (ймовірно, призвіще «Кац» та його похідні варіанти. — Є. к.) теж потомки аарона й ізраїльтяне. взаємовід- носини поміж колінами він не міг мені докладно зясувати. За його словами символіка ця не явля- ється необхідною, й часто роблять виображен- ня відповідно розміру й форми камня. У цього Гольденберга я звернув увагу на порцеля- нову сільничку з гербом графським й велике люстро від землі до стелі й гарні меблі. Почав обережно розпитувати. Посуду порцелянового сказався ці- лий сервіз, весь з гербами Маркових з кукавки (село Могилів-Подільського району. — Є. к.). Сервіз цей, мебля й інші речі придбано, за словами хазяйки в кукавці підчас «розпродажу» (?!) на початку ре- волюції. Такої меблі, посуду й інших речей, за її сло- вами, багато є у Озаринецьких євреїв. 30 липня. Почав розшукувати по єврейських родинах старовинне срібло єврейське. використав для цього Ісаака вайнштока, молодого єврейчи- ка, півінтелегента містечкового, який займався збиранням лікарських рослин й був один час заві- дувачем озаринецької бібліотеки. він дуже заці- кавився моїми дослідками й почав міні допомога- ти. Ті срібні речі, що мені доводилось бачити у євреїв переважно невеличкі чарочки, бокальчики, ложечки усі XIX століття і то переважно серед- ини й другої половини, здибались також гадеси 19 19 Годес — прилад для кадіння пахощів, який використовують для символічного відділення суботи від початку буднів. й підсвічники. Найшлись тут і корони й «ціци» 20, яких я не міг найти в синагозі (іл. 16, 16 а, б). клейма такі: (автор наводить малюнки клейм з да- тами виготовлення ритуального начиння. — Є. к.) На мої запроси, де само роблять срібні ці речі, євреї спочатку говорили, що майстром в м. Город- ку був Гольдшмид Шимон Бер, й показували його роботи — дві ложечки срібні золочені з гравиро- ваними квітами на звороті, але клейма у них ска- зались московські. Можливо, що він гравірував ві- зерунки на чистих ложечках під єврейський смак. але з’ясувати не пощастило, чи давали вони по- кривати орнаментом чисті ложечки (скоріше, що не давали). Орнамент — квіточки. З’ясувати можна буде лише, порівнявши орнамент ціх ло- жечок з орнаментом ложечок й інших предметів, що перебувають на території Росії. Сторож си- нагогальний запевняв, що корона великої синаго- ги робилась в Хмільнику, таким робом, можливо 20 «Ціци» (?) — можливо, тази (торашилди) — деко- ративні щитки з металу, які підвішували на ланцюгах до Сувію Тори. Іл. 14. Схема розміщення сюжетів розпису склепіння сина- гоги в Озаринцях (за малюнками та описом Д. Щербаків- ського). Реконструкція Є. Котляра. 2013 р. Євген кОТлЯР900 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 можна буде топографічно датувати одно з клейм (№ 5). Розшукуючи срібло, наткнулись на ціка- вого 72 років старого єврея, що колись робив над- гробки. Ніяких візерунків нагробкових у нього не залишилось, але оказалось три витинанки 21 з па- перу в єврейському стилі, які я й забрав (іл. 17— 19). Їх він робив сам і охоче дав нам, коли довіда- вся, що вони підуть до музею. Призвіще його Мен- дель 22. Інтересно, що коли ми прийшли до нього, то він був сам й писав листа до жінки старої, яка поїхала на весілля, писав про те, що він один й що у нього хата на п’ять кімнат і що він щасливий. 31 липня. Продовжував фотографувати містеч- кові будівлі, синагогу, ратушу. апарат зіпсувався, щілевий шторний затвор погано працює й спиня- ється на половині. Довелось купити в Могилеві пла- тівок 9 х 12 й попросити місцевого вчителя Івана Федоровича Цуцмана зробити знімки кріпости… 21 Витинанка, або вирізка в єврейській традиції іменується як рейзеле. Це техніка для виготовлення декоративних серветок, оберегів, а також мізрахів — декоративних східників — панно для східної стіни будинку або сина- гоги, які вказували напрямок Єрусалима, куди слід було підносити молитви. 22 Дві з них зараз знаходяться у фондах Національного ху- дожнього музею України, а ще одна — у Російському етнографічному музеї, куди вона потрапила у 1938 р. з Державного українського музею для участі у виставці «Євреї у царській Росії та у СРСР» [38, с. 21—27]. 1 серпня. Залишив Гвоздецького продовжува- ти обміри Озаринецької кріпості, а сам поїхав по селам, взявши з собою молодого вайнштока для того, щоб краще мати доступ до єврейської старовини… в м. Яришеві панська садиба й будинок зали- шились цілі зараз там міститься райвиконком. Містечко старе й інтересне, багато підсінньових будинків з дерев’яними й камінними кольонками. Інтересні керамічні орнаменти плити в нижній частині одного будинку старого з ганком ампір- ним. Єсть двохповерхові будинки над річкою з га- лерейками на колонках. Синагога прекрасна дерев’яна початку XvII ст. з барочним дахом й дуже інтересним портиком, над яким галерейка крита. вхідні двері синагоги з українськими зрі- зами. вся синагога зверху донизу покрита пре- красною розписью — в горі на стелі знаки зодіака й інші виображення, а стіни покриті квітчастим плетеним орнаментом певного пензля, але трохи крикливих фарб. Розпис розбита на окремі площи з картушами, в яких написи, коли саме розмальо- вана та або инакша частина. Дати від 1744 до 1780 рр. З написів відно, як каже равін, що євреї давали гроші окремо на розпись тої або інакшої частини синагоги. Я взяв три латунні рефлекто- ри від ліхтарів до музею. коли я брав ці рефлек- торі, а також фотографував синагогу й равина, його довго мучили сумніви, чи не на глум і посміх це все робиться, й тут багато допоміг своїм впли- вом вайншток. Равін показав мені ще дві школи, з них інтересна та, що ближче до головної сина- гоги. Равін старий, по російські майже не говорить і все хотів вступити зо мною в історичний діс- пут з приводу деяких фактів, які на його думку, християнскькі історики неправдиво передають. Синагога Яришівська потрібує спеціального до- сліду, обмірів й зарисовок в фарбах. Я зробив де- кілька знімків синагоги великої зовні, менойри, школи поруч з синагогою, типові будинки містеч- кові, а також статую мадонни висічену з каме- ню місцевого виробництва біля костела грубої ро- боти, явище аналогічне з статуєю святої, що в капличці на православному кладовищі в Озарин- цях, і як кажуть подекуди і в наших селах. На кла- довищи єврейському я зняв нагроби 5525, 5541 (з зайцями) й 5546 років. Найстарша дата на над- Іл. 15. Розпис купола анонімної синагоги. Поділля. Друга половина XVIII ст. (НАІА. — Ф. 9. — С. 73. — Од. зб. 26) 901Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 гробках 5481 (1721 р.). Євреї кажуть, що в м. Оринині єсть теж стара синагога, розмальо- вана так само як і в Яришеві… Друга записна книжка (початок — 10 серп- ня) [10]. 10 серпня. Шепетівка, досить велике містеч- ко з дуже скученими єврейськими будинками під черепицею сплош. Під черепицею значна частина й заводських построек й построек службовців. За- вод зберігся й функціонує зараз. в місті 7 сина- гог — камінні. З них дві мають барочні фронто- ни з обох боків. в головній синагозі на фронтонах декоративні поливні глечики невеликі, а з півдня також два скульптурні леви на даху глиняні (?). всередині дві менойри (великі ханукальні мено- ри. — Є. к.) прекрасні литі з міді недавно (ро- ків 30) батьком ключаря, але по старим тради- ціям. Цей ключар каже, що цей ж такі роботи єсть менойри у Славуті й була у Заславлі, але останню під час війни забрали москалі. Два єврей- ських кладовища — на старому не був, бо за сло- вами цього ж єврея там вже нема надгробків. Нове велике й на ньому чимало старих надгробків. Най- більш улюблений мотив — розводи, але єсть і леви парні, підсвічники, птахи й інше. На двох старих здибались крилаті дракони з левами й пта хами будують також з цілого каменю з оли- вом ззаду як на цьому малюнкові. Багато дере- в’яних з дерев’яними надгробками, але без орна- ментики лише з написами вглиб. Будинки в містечку досить хаотичної архітек- тури, дахів двоскатних. в багатьох стільки біч- них прибудов, що трудно розібратись в загальній архітектурі. Збереглись повсюди деталі старі — різьба на балкончиках й піддашшях. Славута резиденція одного з найбільших маг- натів українсько-польських. Приїхав вечором й зараз же пішов на містечко — цікаве з великими будинками часто двоповерховими, інтересними торговими рядами підковою. Містечко погоріло. Славута. Два єврейських кладовища. Невдалий час — як раз був поминальний день й багато євре- єм голосили, особливо на новому кладовищу. Над- гробки дерев’яні й камінні. Дерев’яні, як звичайно, лише з написами врізаними вглиб іноді ро зетка шестилопастна трапиться. камінні досить різ- номанітні. Одмітив більш 30 типів. Семисвічни- Іл. 16, 16а, 16б. Листи записної книжки з малюнками, тек- стами і датами, знятими з предметів ритуальної юдаїки з Озаринців, 1926 р. (НАІА. — Ф. 9. Д. 81) ки й п’ятисвічники трапляються того ж типу, який здибався мені в Румунії й Галичині. Найчас- Євген кОТлЯР902 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 тіше розводи того ж типу, що й у Шепетівці. Ба- гато парних левів. леви трактовки різноманіт- ної. Єсть з цікаво ритмічно трактованою гривою; єсть пізні реалістичні. Єсть олені парні, єдино- роги парні, боротьба лева з єдинорогом, птахи дзьобають, птахи з гілками в дзьобі. Славута. …Містечко інтересне: в центрі під- ковою ратуша, навколо чотирикутних хат бага- то двоповерхових з мезонінами, а також збаноч- ками. в великій синагозі englaсhter — панікадило, подражаніє звичайним панікадилам, в чотири ряди по 8 кронштейнів в кожному. в верхньому збереглось лише 2. всі вони завершуються ажур- ними щитками вгорі більш старого типу, внизу пізнішого XIX ст. в нижньому ряді поміж кронш- тейнами ввернуті в шість пелюсток. Меж трьо- ма верхніми рядами — пояски ажурні широкі, се- редні гранчасті. внизу яблуко ажурне з таким же придатком. Над верхнім рядом пташки. Зробле- на вона мабуть в 2-й половині XIX ст. Менойра великої синагоги того ж майстра, що й у Шепетівці (в 607 р. єврейської ери) [т. зв. «мале числення», без «тисяч», — мається на увазі 5607 / 1846] лита з латуні. в основі її трьохкутник ажурний, що з його кутів виглядають пів поста- ті лева, бика й орла. вище ажурне коло з пташка- ми на ньому. Ще вище самий підсвічник з 9 свічок. До масивного поршня з двох боків прикріплені по 4 кронштейни складної цільної композиції — в од- ній площі 3 нижніх уявляють собою руку, що три- має рослини, кінця яких стилізовані в голові гри- фів, у двох середніх вони з крилами. кожна части- на завершується розеткою-підставкою під ліхтар (зараз електрика). внизу 4 леви на площадці з ажурним бар’єром під яким вісюльки. Два леви під кронштейнами повернуті до стержня, а два дру- гих повернені од нього. Один держить теж кронш- тейн на стилізованою як і дві перші. він завершу- ється одною свічкою й картушем з написом про те, що менойра зроблена в Шепетівці майстром До- вбером. картуш в ажурній орнаментиці з левами. Під ним теж картуш пустий (може теж був на- пив). Четвертий лев теж тримає картуш з на- писом про те, що зроблено в Шепетівці (іл. 20). Умед ще з дерев’яної старої синагоги з грудами потрійних колонок, різьбою й грифонами вгорі кри- латими. в ньому 2 пергамента з малюнками (схід?), причому нижній уявляє семисвічник, зро- блений плетінкою, не тільки свічки, але й склад- на розетка внизу, ніби взята цілком з старого ру- копису — тип плетеної заставки або кінцівки. Третя записна книжка (початок — 24 серпня) [11]. корниця. Маленьке містечко з дуже цікавою ка- мінною ратушою, на якій чогось литовське. вона двічі перебудовувалась яшо XvIII ст. Синагога по Іл. 17. Майстер Мендель. Кімпецетл (оберіг над дитячою колискою). Озаринці, Поділля. 1874 р. Папір, рейзеле, чорнило. 16 х 22. Надійшов до ВІМШ в 1926 р. від Д. Щербаківського після експедиції на Волинь і Поділля. НХМУ. Гр-3054 Іл. 18. Майстер Мендель. Святкова серветка. Озаринці, Поділля. Друга половина XIX — початок XIX ст. Папір, рейзеле. 15,7 х 15,7. Надійшов до ВІМШ в 1926 р. від Д. Щербаківського після експедиції на Волинь і Поділля. НХМУ. Гр-3055 903Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 заяві євреїв збудована Сангушком ще раніше, але вона пізніша ніж ратуша, але дуже цікава ампір- на з рядом півциркульних вікон. Сама вона базі- лічна. в середині також півціркульні вікна зполу- чають середню частину з бабинцем з обох боків. Стіни її розписані квітами по трафарету. Дуже цікавий підбір мідних englaсhter чотирьох різних типів невеличких висячих й шости маленьких при- битих до стіни. Біма має грати в решетку. Урен- койдеша покривало (парохет — синагогальна заві- са. — Є. к.) має оксамитне червоне з синею оточ- кою з витими колонками й левами. Ізяслав. Синагога новоміська, з двома рельєф- ними левами на фронтоні, початку XIX ст. (іл. 21) Розмальована менора ніби славутська але так саме як в Шепетивці. Синагога стара згоріла 1924 р. <…>. Стіни складено з каменю, а не з цегли. кладка така ж, йде до самого карнизу, який зроблено з цегли. ві- кна укорочено майже на 1/3. в передній та задній стіні круглі вікна вгорі між великими вікнами. Урен-койдеш має з цегли й глини украшення — 4 пілястри з <капителями>, під ними два леви (голови назад), що підтримують великого двох- голового орла, шеї якого в вінках внизу під кольон- ками в чотирьох <…> гірлянди. Там фронтон прибудований пізніше. <…>. Остання дата в першому щоденнику — 4 серпня, коли Щербаківський поїхав до Києва лагодити не- справний фотоапарат, а його підопічний М. Гвоз- децький поїхав до Славути, чекати там свого керів- ника для продовження експедиції [9, с. 33—34]. Подальші записи поїздки, як випливає з викладено- го, наводяться в двох окремих записних книжках, які датуються, відповідно, 10 і 24 серпня. Ймовір- но, остання частина записів не збереглася, і ми тіль- ки можемо в цілому реконструювати фінальну час- тину маршруту, виходячи з логіки пересувань і за- значених автором містечок.... Матеріали цієї експедиції Щербаківський зби- рав і обробляв дуже ретельно. Вивчаючи цю части- ну його архіву в 2003—2008 рр., коли від випад- ку до випадку навідувався в Київ, я анітрохи не сум- нівався, що автор готував їх для публікації, яку так не встиг зробити. На це вказував і виявлений в його рукопису текст про пам’ятки мистецтва на Право- бережжі, що включав і розділ, присвячений єврей- ському мистецтву [18]. Тоді ж я загорівся ідеєю продовжити й завершити його справу через більш ніж 80 років після його загибелі. Лише через кіль- ка років, вже працюючи в самій бібліотеці Інститу- ту археології, я виявив, що ці матеріали все ж таки були опубліковані автором за життя [49]. Просто єврейському мистецтву в надрукованому звіті вче- ного відводився окремий розділ, а сама назва стат- Іл. 19. Майстер Мендель. Мізрах («східник»). Озаринці, Поділля. XIX ст. Папір, рейзеле, чорнило. Російський ет- нографічний музей. — СПб. — РФ. 6413-7, 35,5 х 43,5. Надійшов до ВІМШ в 1926 р. від Д. Щербаківського піс- ля експедиції на Волинь і Поділля Іл. 20. Лист з записної книжки з текстом на картуші хану- кальної менори у Славуті, зробленої майстром Довбером в Шепетівці в 5607/1846 р. 1926 р. (НАІА. — Ф. 9. — С. 81) Євген кОТлЯР904 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 ті прямо не говорило про це. Мова автора, його уза- гальнений і водночас конкретний погляд на єврей- ське мистецтво і спадщину України вразили мене. Враховуючи раритетність цієї публікації, я наводжу нижче цей текст. Автор також поміщає наприкінці список з 120 світлин пам’яток єврейського мисте- цтва, які були зроблені ним під час подорожі. Ці знімки в тій чи іншій повноті збереглися в його ар- хіві і чекають на більш розгорнуту публікацію. Крім щоденникових записів і чернеток статті, яка багато разів «нещадно» редагувалася автором, Щербаків- ський переписує і начисто править самий фінальний рукопис до публікації. Отже, підсумковий звіт Данила Щербаківського про цю поїздку вийшов у 1927 році в спеціальному виданні ВУАКу «Коротке звідомлення Всеукраїн- ського археологічного комітету за 1926 рік». У пе- редмові, що описує діяльність художнього відділу ВУАКу його голова, академік Олексій Новицький писав, що це був перший рік, коли відділ отримав фінансування на проведення досліджень шляхом екс- курсій, тобто експедицій. Щербаківський проводив дослідження у Подолії (Могилівщина) і на Волині (Шепетівщині) [39, с. 175]. Серед його завдань було вивчення панських садиб, містечкового будів- ництва і мистецтва в цілому. Спочатку передбачало- ся працювати т. зв. стаціонарним методом, але у ході досліджень з деяких обставин, перш за все, через поганий (дослівно «жахливий») стан пам’яток мис- тецтва, довелося перейти на метод об’їзду терито- рій. У його завдання також входило налагодити тіс- ний зв’язок з місцевими робітниками і залучити їх до справи вивчення пам’яток та їх охорони. Кінце- вою метою такої пропаганди і популяризації пам’яток мистецтва було створення краєзнавчого товариства в Могильові і організація музею в Заславлі (Ізясла- ві), а в плані наукової роботи — обміри та фотофік- сація збережених пам’яток старовини, а також ви- вчення та збір стародавніх археологічних пам’яток неоліту, трипільської та римської культур. Знову за- значимо, що через загальну назву статті «Пам’ятки мистецтва на Правобережжі», вона не стала широ- ко відомою в науковому середовищі дослідників єв- рейського мистецтва. На початку цієї статті, окреслюючи мету і завдан- ня своєї експедиції, вчений писав: «Мета моєї екс- курсії 1926 р. — дослідження містечкового будів- ництва (детальні обміри, кресленики, замальов- ки, фотознімки), а також дослідження пам’яток єврейського мистецтва, що як відомо, що як віди- мо, тісно та нерозривно зв’язане з містечком» [49, с. 191]. Щербаківський свідчить про страшний стан містечок, знищення в багатьох містечках пам’яток стародавнього будівництва, повсюдний розбір їх «на матеріал» при потуранні влади і без контролю з боку охоронних органів. Це унеможливило обміри більшої частини пам’яток, які вчений тільки фіксував на фо- топластинки, а його колега в малюнках. Багато ви- датних пам’яток Щербаківський брав на облік, а та- кож робив зусилля, щоб зупинити знищення старо- винної архітектури. Можна тільки уявити наскільки гнітючу картину застав дослідник через кілька років після закінчення кровопролитної громадянської ві- йни і поневірянь Першої світової, які розвалили всю матеріальну середу цього краю. Він вказує, що під час екскурсії було зроблено 36 креслень (ймовірно, обмірних), 102 замальовки архітектурних деталей і 294 світлини [49, с. 191— 192]. Причому, тільки єврейська частина фотоко- лекції, що відноситься до «єврейського мистецтва» становила 120 одиниць, не кажучи про числені світ- лини житлових єврейських будинків і заїздів, які були вказані в якості зібраного матеріалу до першої, загальної частини статті. Таким чином, більше по- ловини всіх експедиційних фотографій становила «єврейська колекція». Це говорить багато чого про наукову докладність досліджуваного матеріалу, про- Іл. 21. Ізяслав. Синагога на новому місці. Вид на головний фасад. Фото 1926 р. (НАІА. — Ф. 9. — С. 44. — Од. зб. 7) 905Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 фесійну широту зору вченого і в цілому про «пито- му вагу» єврейської художньої спадщини в скарб- ниці української провінції. Отже, знову повернемо- ся до тексту розповіді і наведемо два його розділу, що стосуються забудови містечок (наводяться ви- бірки з розділу) [49, с. 192—195] і єврейського мистецтва (публікується повністю, але без списку фотографій) [49, с. 204—206]. Ось який узагаль- нений портрет старим містечках, їх архітектурі, рин- ковим площам і особливо заїздам — типово єврей- ським заїжджим будинкам з їх характерною забу- довою і виглядом дає вчений: I. Місто та містечко «Містечко, навіть найменше, різко відріжняєть- ся від села не стільки великістю своїх будівель, скільки формою їх та конструкцією, не кажучи вже за відмінність самого плану осель. Ця відмін- ність є виявом різниці вимог економічного жит- тя містечка та села. Містечко зорієнтовано на торгівлю, село з його хатами та дворовими бу- динками на сільське господарство. Треба зазначи- ти, що в той час, як хата українського селянина зберігає глибокі традиції та пережитки прасло- в’янськоє доби, усі різноманітні типи будівель на- впаки яскраво відбивають на собі впливи власне Західної Європейської культури. Головні типи містечкових будівель на Право- бережжі — ратуша, торгові ряди, окремі лавки, заїзди, житлові будинки, промислові будівлі, а потім, звичайно, культові — костьоли, синаго- ги, церкви, каплиці, нарешті, іноді фортеця, що має захищати все містечко. в центрі містечка, як і в Західній Європі, чотирикутна велика пло- ща з великою простокутною будівлею торгових рядів і ратуша, а навколо площі тісне каре з бу- динків, що чільними вузькими боками повернені до площі. Ратуш зберіглося порівнюючи мало. З тих, що мені здибалися, цікава двічі, на жаль, пе- ребудована ратуша в корниці, що її збудував, як кажуть, Стах Сангушка 23. Центральна її час- тина має форму широкої круглої башти з сьома нишами в середині та чотирма вікнами вгорі; ба- 23 Євстахій Еразм Сангушко (1768—1844), польський воєначальник, генерал-майор польської повстанської ар- мії, яка підтримувала повстання Т. Костюшки, власник величезних маєтків на Волині. шту покрито півсферичною банею з флюгером на зразок за литовської погоні. Ратуші в Могилеві та Заславі [Ізяславі. — Є. к.] — невеличкі двох- поверхові будови з бароковими фронтонами. Ці три ратуші збудовано в XvIII ст. в Озаринцях ратушу збудовано за типом заїзду, за таким са- мим планом, — з широким проїздом через всю бу- дову з тою ріжницею, що проїзд не з вузького, а з широкого боку. Цей широкий бік, яким ратуша повернена до площі, має підсоння на шести тов- стих колонах цегляних, аналогічних до тих, що є в багатьох хатах у центрі містечка та в місце- вій синагозі. Іноді ратушу сполучено в одно ціле з торговими рядами, й тоді вона посідає чільне й показ ніше в них місце (Заслав). Ратушні будин- ки в тому вигляді, як нині збереглися, не дають ясного уявлення про те, як саме їх використову- вали. в деяких містах ще й досі збереглися пере- житки старих цехів: в Заславі, напр., ще на по- чатку XX ст. шевці запивали визволення й досі мають скарбоньку й книгу вписову з записами 1725—1825 рр. Торгові ряди в багатьох містечках знищено в не- давні часи. в Могилеві Подільському розібрано торгові ряди XvIII ст. з прекрасними кованого за- ліза дверима в лавках, знищено торгові ряди в Ше- петівці; на половину зруйновано в Заславі ряди з широкою критою галереєю. в Славуті вони мають вигляд не прямокутника, а видовженої підкови. в рядах на всі сторони були в’їзди з міцними брама- ми, що замикалися та давали достатній захист. Особливо характерні для українського містеч- ка «заїзди», — своєрідні отелі для приїжджих, розраховані не лише на людей, але й на підводи з кіньми. Це великі подовгасті будівлі з широким проїздом наскрізь через увесь будинок; проїзд має дві брами, з яких чільна з фірткою. Обабіч цього проїзду симетрично розплановані кімнати — но- мери для приїжджих в кількості 8—12 з двери- ма в цей проїзд. У крайній кімнаті з кухнею мешкає хазяїн. Далі йдуть попід стінами стійла для коней, а середню широку просторінь ставлять вози та екіпажі при- їжджих. все це вміщено під одною покрівлею. в та- кому заїзді, безпечному й захисному, могло одразу уміститися декілька десятків підвід к кіньми. Осо- бливо багато таких заїздів у містечках, де відбу- Євген кОТлЯР906 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 ваються великі ярмарки, або в тих, що лежать на великих торгових трактах (м. Заслав). Заїзди, житлові будинки повернені до площі або вулиці, звичайно, коротким боком, в якому міститься і вхід. Це викликала потреба вмістити максималь- ну кількість окремих будинків на чотирикутнику, що виходить до головної площі, де б’ється голо- вний пульс містечкового життя. Яскравим зраз- ком надто великої скупченості будівель є ряд до- мів на центральній площі в м. Суділкові, де хати остільки притиснуті одна до одної, що мають ви- гляд розплесканих — з одними дверима й з одним лише иноді вікном (зн. № 130). Заїзди, так і житлові будинки мають в дея- ких містечках підсоння з різьбленими дерев’яними колонами (Озаринці, Яришів, корниця, Заслав), або з товстими цегляними (Озаринці, Яришів). в двохповерхових будівлях часто бувають гале- реї, або відкриті балкони з різьбленими поренча- тами. З чільного боку роблять також часто льо- хи, вход до яких буває поруч з входом до будинку. в даху роблять мезоніни, иноді з балкончиками а ниші (Білгородка). Перекриття, звичайно, бувають двосхильні, иноді чотири схильні, але з цікавими бароковими східчастими короткими схилами. Рідко трапля- ється зустріти звичайний чотирисхильний дах (Шепетівка, корниця). в характері будівництва правобережного містечка яскраво видно впливи німецького міста: українське містечко імітує ні- мецькі зразки, пристосовуючи їх до своїх потреб і, звичайно, зменшуючи їх розміри. Щодо культових містечкових будівель, то треба зазначити, що на пейзажі правобережного містечка домінує звичайно величня сильветка ка- толицького костела або кляштора; синагога міс- титься хоч і в центральній частині містечка, але все ж десь збоку, або в кутку; церква ховається, звичайно, серед селянських хаток». II. Єврейське мистецтво Дослідження правобережного містечка немину- че викликає за собою також дослідження мис- тецтва євреїв — головного населення правобе- режного містечка. Потреба інтенсифікації цих дослідів викликається постійними пожежами, від яких містечка періодично вигорають, а над- то лихоліттям останніх часів світової й гро- мадянської війни, коли було знищено так бага- то старих єврейських осель. Праці дослідників єврейського мистецтва (взяти хоча б праці Бернштейна-вішніцер, Берзона, канделя, лущ- кевича, вержбицького, — навіть Павлуцького, Мокловського, Глогера, Бернштейна й т. і.) над- то побіжно торкаються пам’яток Наддніпрян- ської України, тому конче потрібно перейти до детальніших студій над пам’ятками мисте- цтва Євреїв. Найстарша з божниць району, що я оглянув під- час екскурсії 1926 р., це камінна божниця в Ста- роконстантинові. Своїми бічними прибудовами вона нагадує божницю в високому Мазовецькому на Підляссі, що її датують XvI століттям. Божниця в Заславі теж камінна (цегла почина- ється лише з карнизу) з бароковим фасадом, на жаль, зіпсована пізнішими перебудовами; дотого р. 1924 всередині зовсім вигоріла. камінну божни- цю в коринці збудував кн. Сангушко; особливого характеру надають їй півциркульні вікна стіни, оздоблені всередині квітами за трафаретом. Бож- ниця Озаринецька теж іншого типу, вона має кри- ту галерею на два поверхи й своїми товстими ко- лонами дуже нагадує ті галерейки, що їх бачимо в Іл. 22. Велика ханукальна менора в новій синагозі м. Ізяс- лава. Фото 1926 р. (НАІА.— Ф.— 9.— С.44.— Од. зб. 63 (13)) 907Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 місцевій ратуші й простих містечкових будинках. Інтересний її розпис: в центрі восьмикутної бані, наоколо гака, що на ньому висить люстра, виоб- ражено чотирьох зайців, що біжать один за од- ним (символізує біг часу?); на гранях бані нама- льовані 12 знаків зодіака, лев з однорогом, жура- вель із змієм, ведмідь, левіатан та інша символіка; в кутках стелі музичні інструменти. Умед гарної різьби з грифонами й птахами; і цікава також різь- ба на поренчатах біми й арон-койдеша. Побоюван- ня виобразити людське обличчя примусило худож- ника намалювати вивідачів без голов, а замісць діви — дві руки з відрами. З дерев’яних божниць найцікавіша Яришівська Могилівської округи. вона прекрасна своєю витри- маною бароковою архітектурою з цікаво розро- бленим портиком і галерією; вхідні двері в ній українського типу. Ще цікавіший у ній розпис, яким покрито її баню, стелю, й стіни. У кількох написах в картушах на стінах зазначено, коли й на чиї кошти зроблено яку частину розпису. Об- міри й копіювання розпису цієї божниці постав- лено в першу чергу на досліди 1927 року. З культових речей, що здибались в божницях, треба зазначити вироби з міді й мосяжу; мосяж- ні рефлектори для свічок з карбованим орнамен- том в Яришеві, декілька невеличких, але цікавих люстр у коринці, велика люстра в Славуті з чо- тирма рядами кронштейнів, оздоблених ажурни- ми щитками й розетками. Цікава менойра в Сла- вуті пізня — 1847 р., але велика й зроблена за традиційним стилем з головками грифонів, сти- лізованими рослинами й оригінальною підніжкою з литими фігурками лева, бика й орла. в карту- ші напис, що її робив майстер Довбер у Шепетів- ці. Цілком аналогичні менойри, такої самої робо- ти, є в Шепетівці й у Заславі (іл. 22, 23). Срібні речі здибаються рідко — корони на тору, кубки з цікавими клеймами. Мешканці в Озарин- цях робили вказівки на майстрів в м. Хмельнику й Городку (Гольдшміт Шимон Бер). Інтересні також «східники»: в умеді славутської божниці пергаміновий східник в формі семисвічника, сти- лізованого як плетінка на рукописній заставці або кінцівці XvI—XvII ст. великий інтерес являють собою єврейські над- гробки. в містечках Поділля й волині помітна одноманітність і традиційність надгробка; Сла- вута, Шепетівка, Заслав, корниця, Ямполь, Біл- городка, Озаринці, Могилів дають, звичайно, од- накової форми сторчові камінні плити (рідко дерев’яні) в 1 — 1 ½ м заввишки; рідко здибають- ся надгробки в формі хаток, або саркофагів без біч- них повздовжних стінок (Озаринці). але поруч з цією одноманітністю форми помічається над- звичайно велика різноманітність орнаментики, починаючи з простих і шаблонових волют, благо- словляючих рук, свічників і кінчаючи більш менш складними композиціями з ординарних і парних левів, оленів, грифонів, птахів. Трактовка цих сю- жетів буває часто виразна, сильна, повна експре- сії. Перводжерелом єврейського надгробку була мабуть ще стародавня єгипетська стела; візе- рунки — безумовно східні — своєю першоосновою відбили в собі яскраві сліди заходу, переважно сти- лю романського. леви з хвостами, що закінчують- ся квіткою, птахи з квіткою в роті, грифони, оле- ні в геральдичних позах своєю рухливістю й трак- товкою нагадують саме романську пласкорізьбу: ці біблійні леви, олені, птахи розмовляють мовою художніх форм романського стилю». У доданому до статті переліку світлин, зроблених під час подорожі, були вказані синагоги і синагогаль- не начиння в Яришеві, Заславі (Ізяславі, синагоги на т. зв. Новому і Старому місці), Шепетівці, Су- Іл. 23. Люстра в новій синагозі м. Ізяслава. Фото 1926 р. (НАІА. — Ф. 9. — С. 44. — Од. зб. 63 (14)) Євген кОТлЯР908 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 дилкові, Корниця, Озаринцях, а також велика кіль- кість надгробків з Заслава і Озаринців, а також Ше- петівки, Славути, Корниці, Яришева і Могилів- Подільського. Подаємо детальну схему розміщення сюжетів розпису склепіння синагоги в Озаринцях (за малюн- ками та описом Д. Щербаківського) (іл. 14): Програма розпису склепіння — ієрархія тради- ційних сюжетів, що репрезентують єврейський Кос- мос і Хронос у його божественному, есхатологічно- му русі (курсив — напис у Д. Щ., прямий шрифт — пояснення та коментарі Є. К.): Вершина склепіння — чотири зайці в колі — символ руху часу і нескінченності; Середина склепіння — на восьми пелюстках куполу зображення історичних та месіанських мотивів: • скрижалі (над арон кодешем) — образ теофа- нії, обдарування євреям Тори та її верховенство; • змія і рука — образ гріхопадіння і вигнання з Раю; • соглядатаї з виноградом — фігури ізраїльських розвідників (замість них могли зображуватися вед- меді), які вертаються до стану Ізраїлю в пустелі з виноградним гроном з Ханаану — символ родючос- ті Землі Обітованої; • слон — символ величі і тягаря Тори; • ведмідь — символ насолоди пізнання Тори (якщо з букетом в лапах), чи вигнання (якщо на ланцюгу); • лев — символ боротьби, сили і царської слави месіанського часу; ілюстрація вислову Мішни «Будь могутній. як лев..., виконуючи волю Отця твого не- бесного» (Авот 5:20); (також малювали битву лева з єдинорогом); • корзина з квітами — символи насолоди і до- статку месіанського часу; • квіти і вазони з квітами по кутах — символи райського саду. Нижня частина склепіння: Знаки Зодіаку, що чергуються з символічними тваринами: (Зодіакаль- ний цикл починається з рівня арон кодешу і руха- ється за годинниковою стрілкою): • віл — Телець; орел (поверх арон кодешу) — символ верховної влади і ілюстрація вислову «Будь легкий, як орел..., виконуючи волю Отця твого не- бесного» (Авот 5:20); баран — Овен; • дві риби — Риби; баран — ?; дві руки з відра- ми — Водолій; • козел — Козеріг; олень — символ краси землі Ізраїлю і ілюстрація вислову «Будь швидкий, як олень..., виконуючи волю Отця твого небесного» (Авот 5:20); лук й стріла — Стрілець; • віл — священний бик Шор (есхатологічний сим- вол; бик буде принесений на стіл праведників під час райської трапези); • рак — Скорпіон; журавель зі змієм в дзьобі (можливо, лелека) — символ праведника, який бо- реться зі злом; вага — Терези; • рука з квітами — Діва; два журавлі (можли- во, два лелеки) — символи праведників, яким уго- тований Рай; лев — Лев; • місто й навкого нього риба — Левіафан, свя- щенна риба, яка обхопила кільцем місто (есхатоло- гічний символ; Левіафан буде принесений на стіл праведників під час райської трапези) • риба — Рак; лебідь — ?; дві руки з серпами — Близнята. Чотири кути основи склепіння: зображено му- зичні інструменти — символи прославлення Все- вишнього музикою, які ілюструють Псалом 150. Горизонтальна частина стелі: «розписана кві- тами в пасочки безконечником» — безперервний квітковий стрічковий орнамент. По центру східної стіни розміщений арон кодеш, над яким є есхатологічна інскрипція «коли прийде Месія» — згідно з традицією євреї очікують прихід Месії (Машиаха) у кожному поколінні; у написі за- шифрована дата побудови (розписи чи ремонту) бу- дівлі (?) — 621 р. — 1860 р. (5621 — велике літо- числення; 621 — мале літочислення). Судячи з короткого опису сюжетів різьблення на надгробках, вченого найбільше цікавила анімалісти- ка і різноманітні зображення левів, птахів, грифонів, єдинорогів, зайців і орлів, оленів, світильників тощо. Понад півсотні світлин зроблено з єврейських над- гробків у Озаринцях. Багато з них були датовані у цьому списку, причому наводилися дати як за єврей- ським літочисленням, тільки написані цифрами, так і їх європейські (григоріанський) аналоги. Важко сказати, чи був Щербаківський знайомий з основа- ми гематріі 24, швидше за все хтось із місцевих єв- 24 Гематрія (івр.) — числове значення, яке відповідає в ів- ритському алфавіті кожній букві. Сума числових значень 909Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 реїв, можливо згаданий Ісаак Вайншток 25, допома- гав йому в розшифровці дат. Часовий діапазон від- знятих їм надгробків — від 1746 до 1909 рр. (у щоденнику вчений вказує дату найбільш раннього зі знайдених ним надгробків — 1721 р.) [9, с. 27]. Причому пізні надгробки початку XX ст. представ- ляли у своїй різьбі вінки і квіткові зображення, як, втім, і низка надгробків з 1860-х рр. Досить деталь- но сфотографував Щербаківський і озаринецьку си- нагогу, деталі її декору та оздоблення, але в архіві не вдалося знайти ці знімки. Аналіз цієї «екскурсії», її маршрут, щоденник і подальша публікація наштовхує на ряд роздумів. Зо- крема це стосується дослідження розписів синагог. Оглядаючи синагогу в Яришеві, Щербаківський просто фіксує її як пам’ятку, як артефакт, не приді- ляючи багато уваги її окремому дослідженню. Ма- буть, на відміну від Жолтовського, який мав у сво- єму розпорядженні незмірно великий час для дослі- джень «на маршруті» (хоча б тому, що він проводив у поїздках більшу частину року, від весни до осені і не був обтяжений іншою науковою та суспільно- організаційною роботою) [26], Щербаківський не міг собі дозволити занадто довго затримуватися на всіх об’єктах, які його цікавили. Він лише залишав позначки у своєму щоденнику, подібно того запису, де вчений свідчить, що яришівська синагога потре- бує окремого дослідження, обмірів і «замальовок у фарбах». Більший час він приділяє озаринецькій си- нагозі, детально описуючи розпис її купола і зали- шаючи у своєму щоденнику схему її розпису [9, с. 8—10]. Тут треба зробити загальний відступ і під- букв, що складають слово або слова на івриті, пов’язана за кабалістичним вченням з їх особливим змістом і функ- цією у божому Творінні. 25 Ісаак Вайншток (1905—1943), той самий «молодий єв- рейчик, півінтелегент містечковий», помічник і провідник Щербаківського по єврейській культурі, з яким уче- ний досліджував єврейську старовину в Озаринцях. У 1927 р., мабуть вже після смерті Д. Щербаківського, він привіз до Всеукраїнського історичного музею ім. Шев- ченка в Києві, де до останнього дня працював дослідник, 10 предметів, зібраних в містечку Озаринці. Завдяки зусиллям Данила Нікітіна, співробітника Національного художнього музею України, у фондах цього музею вда- лося ідентифікувати один мізрах з тієї колекції, разом з двома згаданими витинанками, які описував у своєму що- деннику та привіз до музею у 1926 р. Д. Щербаківський. Дякую своєму колезі за ці матеріали [38, с. 20—22]. креслити, що якщо судити з багатьох експедиційних світлин 1920—1930-х рр., на яких були зображені розписи подільських синагог XVIII ст., — саме ку- польні розписи, на відміну від настінних, дійшли до того часу у відносно доброму стані. Вчений писав, що його спроби розібратися в єв- рейській символіці були марні, — євреї самі вже не розуміли їх значення, ймовірно, ця традиція до того часу вже була перервана, і значення розписів, вико- наних півтора століття тому, було недоступне тепер для самих носіїв цієї культури. Лише найзагальніші і очевидні значення ряду символів і зображень, на- приклад трьох зайців або риб в колі як символів «бігу часу», могли бути зрозумілі вченим [9, с. 9]. Про це ж говорить і практика різьбярів надгробків, де сю- жетний репертуар «актуальних» образів був зведе- ний до певного мінімуму, пов’язаного з ім’ям помер- лого, його віком, статтю, приналежністю до роду свя- щеників (когенів чи левітів) [9, с. 12]. Разом з іншими українськими дослідниками, які бачили роз- писи подільських синагог (Жолтовський, Левиць- ка), вчений підкреслює зв’язок образної мови жи- вопису із забороною людських зображень, вказую- чи на певні хитрощі майстрів, які намагалися обійти або «обіграти» існуючу заборону [49, с. 205]. Цілком зрозуміло, що для Щербаківського важ- ливо було зробити загальний зріз ситуації — пока- зати різновиди і типологію пам’яток, широту їх роз- повсюдження. В щоденникових записах часто зустрі- чаються відсилання до інших подібних об’єктів або міст, де вони розташовані. Наприклад, описуючи роз- пис синагоги в Озаринцях, вчений посилався на міс- цевих євреїв, які вказували, що подібна розписна си- нагога була і в Оринині [9, с. 27]. (Через кілька ро- ків його колега П. Жолтовський зробить велику «фотосесію» розписів тієї ж яришівської синагоги, а також подібних їй дерев’яних синагог у Миньківцях, Міхалполе і Смотричі) [1]. Розглядаючи надгробки на кладовищі в Славуті, він встановлює паралелі в зображенні світильників з єврейськими надгробка- ми з Галіції та Румунії і т. д. Інтерес вченого до сина- гогального начиння показує його докладний опис ве- ликих синагогальних ханукій, які вчений, слідом за місцевими євреями, іменував розхожою назвою «ме- нойро» (від «ханукальна менора». Щербаківський вибудовує цілісний образ єврейської спадщини міс- течок. Перш за все, він вимальовує єврейську ділян- Євген кОТлЯР910 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 ку як частину історичної структури містечок, аналі- зує синагоги та заїзди, розписи та надгробки, риту- альні предмети, вказує на взаємодію єврейських пам’яток з місцевим, польським та українським мис- тецтвом та архітектурою. Зокрема, говорячи про Яришів, він вказує на її «витриману барочну архітек- туру», підкреслює, що вхідні двері зроблені з укра- їнськими зрізами. Ці зрізи — частина характерних для українського бароко двірних та віконних відтво- рів шестикутної форми. В декорі надгробків він ба- чить віддалені східні (єгипетські) прототипи, а та- кож європейські аналоги — романські. Те, що розвідки з єврейського мистецтва були б продовжені, не викликає ніяких сумнівів. Виходячи з його звіту, саме на 1927 рік — трагічний для вче- ного, першочерговим завданням були поставлені об- міри та копіювання розписів яришівської синагоги… Ці плани відсилають нас до іншого документа, — складеного в 1930-му р. звіту Єлизавети Левицької про дослідження дерев’яної синагоги в Міхалполі [30] (зберігається в тому ж архіві Інституту архео- логії): «Стан будівлі кепський, вона руйнується, вітром знесено дошки з даху, дощем розмиваєть- ся розпис. Треба як найшвидше зафіксувати цю цікаву пам’ятку. влітку 1930 р. я зробила в ній фотознімки та великі у фарбах кальки, що було дуже трудно виконати, бо вся будівля тріщить і обвалюється, а на голову сипляться купи поро- хів, що за релігійною традицією не обміталися кілька років» [20, с. 7]. На жаль, знайти ці кальки в архіві не вдалося, але тут важливо не тільки це. Саме в ці роки була реальна можливість повноцін- ного дослідження, фіксації і навіть консервації пам’яток єврейської культури. Згадаймо спроби Фе- одосія Молчанівського, засновника Бердичівського соціально-історичного музею та творця його єврей- ського відділу. надати статус заповідника місцевого значення бердичівському єврейського цвинтарю. Йому вдалося це зробити в 1928—1929 рр. [16]. Проте не вийшло інше — виклопотати присвоєння статусу Всеукраїнського державного єврейського за- повідника знаменитій дерев’яній синагозі в Погре- бище, що намагався зробити вчений [19]. Тривожні обставини роботи цієї плеяди досліджень, постійне коливання музейної політики «у верхах», вічне безгрошів’я музейних структур і ще більше зубожін- ня народу після припинення політики НЕПу в кін- ці 1920-х рр., і, нарешті, фактичне згортання полі- тики національного будівництва, подальші репресії та Голодомор не дали змоги розгорнутися цій робо- ті і перервали всі ці ініціативи. Повертаючись до Щербаківського, відзначимо, що вже в матеріалах своєї останньої експедиції він писав про постійне знищення пам’яток старовини, в т. ч. єврейського мистецтва, дикунство і свавілля. Його внутрішній протест цього вилився просто в людський крик, озвучений ним у великій статті «Культурні цінності в небезпеці», що вийшла дру- ком в 1927 р. в журналі «Життя й Революція» (чер- нетка збереглася в його архіві) [12]. У ній Данило Щербаківський дав невтішну панораму руйнувань воєнних років і особливо повоєнної вакханалії — ви- користання пам’яток архітектури «на матеріал і па- ливо», а також свавілля «копачів» — тих, кого ми сьогодні називаємо «чорною археологією», що при- звели до знищення безцінних пам’яток національної культури. Він закликав українську громадськість врятувати унікальне надбання республіки, бив у дзвони, намагаючись звернути розум і силу можно- владців на захист того, чому він віддав своє життя. Але крім таких, як і він, цей крик не був почутий. Тоталітарна машина вже набирала оберти. Він від- чував наближення цієї катастрофи на прикладі свого музею, де вже кілька років панувало чиновницьке сва- вілля. Ще в 1923 р. влада зняла з посади директора Київського історичного музею Миколу Біляшівсько- го, соратника і покровителя Д. Щербаківського, за- мінивши його інспектором музейної справи Наркомос- віти А. Вінницьким. Постійні доноси і брехливі зви- нувачення співробітників музею на Щербаківського, що почалися з цього часу, втоптували в бруд його ім’я. По суті, він тут залишився на самоті. Постійні кон- флікти за лідерство тих чи інших художніх концепцій і явна зневага багатьох колег з Київського художньо- го інституту змусили його ще раніше піти звідти. Як справжній інтелігент, який цілковито віддавав себе на- уці, українській культурі та освіті, він був беззахисний перед підлістю і людськими інтригами. Нормальні людські та професійні відносини все ще панували в са- мому Всеукраїнському археологічному комітеті, де Щербаківський працював у художньому відділі і для якого поїхав у свою останню експедицію. Саме ця по- їздка дала нам безцінний матеріал з єврейського мис- тецтва, який ще довго буде осмислюватися. 911Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 Однак життєдіяльна енергія вченого вже вичерпа- лася від цієї нескінченної боротьби зі злом. Рядки його останнього листа: «...Я втомився. Залишити му- зей, якому я віддав найкращі роки свого життя, не маю сили. Боротися з кваліфікованою підлістю Онищука (бібліотекар музею, який постійно доносив на Щербаківського. — Є. к.) і винницького не вмію, терпіти постійні провокаційні візити винницько- го далі не можу...» [43; 51], стали поясненням його трагічної смерті 6 червня 1927, коли він кинувся з мос- ту у води Дніпра. Хоча до цих пір сам факт самогуб- ства викликає запитання, абсолютно очевидно для всіх одне — безсилля культури перед фальшивою владою, а подвижництва і гуманізму — перед обличчям неві- гластва і свавілля. Його смерть стала застереженням, відчайдушним викликом і одночасно закликом до не- всипущого контролю за «ящиком Пандори». Саме він відчув свою відповідальність за єврейську спадщину, можливо, навіть якусь місію, щоб розповісти про це правду, витягти її з руїн Першої світової та громадян- ської воєн, погромів і забуття, віддати їй належне та зробити її частиною української культури. Умовні скорочення: ІР НБУВ — Інститут рукопису Національної бі- бліотеки України ім. В.І. Вернадського. ВІМШ — Всеукраїнський історичний музей ім. Т.Г. Шевченка. ВУАК — Всеукраїнський археологічний комітет. НАІА — Науковий архів Інституту археології НАН України. НХМУ — Національний художній музей України. УАН — Українська академія наук. 1. ІР НБУВ. — Ф. 278. Авторський фонд С. Тарану- шенко. — Д. 473. 2. НАІА. — Ф. 9. Авторський фонд Д.М. Щербаків- ського. — С. 33. Архітектура. Записна книжка зі списками зафотографованих архітектурних пам’яток. 1917 р. Автограф рос. мов., 28 арк. 16 х 10 (32 арк — 96 р.). 3. НАІА. — Ф. 9. — С. 74. Бібліографічні картки, но- татки, виписки з літератури, фото, малюнки на тему «Синагоги и еврейское искусство». 4. НАІА. — Ф. 9. — С. 75. Екскурсія 1906 р. на Київ- щину та Полтавщину. Матеріали з етнографії та архі- тектурі. Альбоми зарисовок олівцем з нотатками. 5. НАІА. — Ф. 9. — С. 76. Екскурсія 1908 р. у Ви- нницьку обл. Матеріали з етнографії та архітектурі. Чорнові зарисовки олівцем та нотатки. Записна книж- ка. — 104 арк., 17 х 11. 6. НАІА. — Ф. 9. — С. 77. Екскурсія 1910 р. на Во- линь. Матеріали з етнографії та архітектурі. Чорнові зарисовки олівцем та нотатки. Записна книжка. — 69 арк., 17 х 11. 7. НАІА. — Ф. 9. — С. 78. Матеріали до організації експедиції гуманітарного відділу краєзнавчої комісії при УАН, 1923 р. Автограф, укр. мов, 16 арк. різного розміру. 8. НАІА. — Ф. 9. — С. 79. Єврейське кладовище в Боришполі. Доповідь М. Вязмітінової та М. Новиць- кої. 30.VI.1924 р. Рукопис з малюнками. 9. НАІА. — Ф. 9. — С. 80 а. «Екскурсія на Поділля й Волинь 24 липня — 10 вересня 1926 року». Щоден- ник Данила Щербаківського. 10. НАІА. — Ф. 9. — С. 81. Щербаківський Д.М. Екс- курсія 1926 р. на Волинь та Поділля. Блокнот. Поча- ток 10 серпня (64 арк.). 11. НАІА. — Ф. 9. — С. 81. Щербаківський Д.М. Екс- курсія 1926 р. на Волинь та Поділля. Блокнот. Поча- ток 24 серпня (43 арк.). 12. НАІА. — Ф. 9. — С. 166. Щербаківський Д. «Куль- турні цінності в небезпеці». 1926 р. Машинописний друк, 14 арк. 13. НАІА. — Ф. 9. — С. 168. — Од. зб. 692. Лист Д. Щербаківському від Є. Спаської. 10.IX.1925 р. 14. НАІА. — Ф. 9. — С. 168/7; 168/8; 168/9. Листи Д.М. Щербаківському від Є. Гольденберг. 15. НАІА. — Ф. 9. — С. 169. Інвентар бібліотеки Д. Щербаківського. 16. НАІА. — Ф. 20. Авторський фонд Ф.М. Мовчанів- ського. 1920—1937. — С. 2. Мовчанівський Ф.М. Звіт о роботі в 1929 р. на Бердичівщині. 17. НАІА. ВУАК. — С. 80. Екскурсії по вивченню пам’яток архітектури та мистецтва на Волині, Поділлі, Полтавщи- ни та Київщини. 15.II.—4.XI.1926. (134 арк.). 18. НАІА. ВУАК. — С. 86/8б. Щербаківський Д. Па- м’ятки мистецтва на Правобережжі. Каталог рисунків та фотографій пам’яток мистецтва на звітній виставці Комітету, 1926 р. Автограф, машинопис укр. мов. (39 арк.): Пам’ятки мистецтва на Правобережжі (ру- копис) — 7 с. (С. 1 (7) — 7 (12)) ; Єврейське мисте- цтво (рукопис) — 3 с. (С. 17 (22) — 19 (24)) ; Єврей- ське мистецтво (перелік фотознімків-машинописом) — 6 с. (С. 20 (25) — 25 (30)). 19. НАІА. ВУАК. 309/6. Бердичівський музей. Корот- кій звіт про роботу співробітника Музею Мовчанів- ського Т.М. — 23.I.1929 (6 арк. + 1). 20. НАІА. ВУАК. — С. 327/18. левитька л. «Роз- писи культової єврейської пам’ятки XVIII ст. у м. Михалполі на Поділлі. Звіт про літню подорож 1930 р. за дорученням ВУАК. Лизавета Левитська). Звіт. 1930 р. 21. 100 еврейских местечек Украины : Подолия: Истори- ческий путеводитель / сост. В. Лукин, Б. Хаймович, Євген кОТлЯР912 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 А. Соколова). — СПб. : Издатель Александр Гершт, 2000. — Вып. 2. 22. асаф Д. Хасидизм в царской России: исторические и социальные аспекты / Д. Асаф, Г. Сагив // История еврейского народа в России. От разделов Польши до падения Российской империи, 1772—1917 / под ред. И. Лурье. Т. 2. — М. ; Иерусалим : Мосты культуры — Гешарим, 2012. — С. 101—146. 23. каустов а. Євреї під владою Литви та Польщі (XIV—XVIII ст.) / А. Каустов // Нариси з історії та культури євреїв України. Серія: «Бібліотека Інститу- ту юдаїки». — К. : Дух і літера, 2005. — С. 38—59. 24. котляр Е. Иерусалим, Храм, Эрец-Исраэль, места «силы и святости» в живописных декорациях сина- гог / Е. Котляр // Научные труды по иудаике : материалы XX Международной ежегодной конфе- ренции по иудаике. — М. : Сэфер, 2014. — Т. I. — С. 341—380. 25. котляр Е. Иудаика в полевых исследованиях Данилы Щербаковского / Е. Котляр // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — Харків : ХДАДМ, 2003. — № 2. — С. 156—164. 26. котляр Е. Иудаика Павла Жолтовского / Е. Кот- ляр // Егупець. Художньо-публіцистичний альма- нах. — К. : Центр досліджень історії та культури схід- ноєвропейського єврейства «Дух і літера», 2011. — Ч. 20. — С. 330—367. 27. котляр Е. Росписи деревянных синагог Надднепрян- щины: проблемы и перспективы исследования / Е. Котляр // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — Харків : ХДАДМ, 2012. — № 13. — С. 91—100. 28. котляр Е. Росписи синагог Северной Буковины в контексте восточноевропейской традиции / Е. Кот- ляр // Judaica Ukrainiсa. Peer-reviewed annual journal in Jewish Studies / ed. V. Chernoivanenko. — K. : The Publishing Center of Kyiv-Mohyla Academy, 2012. — Vol. 1. — P. 227—263. 29. котляр Е. Єврейське мистецтво та розписи синагог у дослідженнях Павла Жолтовського / Е. Котляр // Тра диції та новації у вищій архітектурно-художній освіті. — Харків : ХДАДМ, 2013. — Вип. 1. — С. 26—34. 30. котляр Є. До вивчення зниклих єврейських бож- ниць. Дослідження Єлизавети Левитської розписів дерев’яної синагоги у Михалполі, 1930 р. / Є. Кот- ляр // Народознавчі зошити. — Львів : Інститут на- родознавства НАН України, 2013. — Ч. 3 (111). — С. 435—446. 31. Краткая еврейская энциклопедия / под. ред. Ицхака Орена (Надель). — Иерусалим : Общ-во по исследо- ванию еврейских общин : Центр по исследованию и документации восточно-европейского еврейства : Ев- рейский университет в Иерусалиме, 1996. — Т. 8. 32. курінний П. Культура й мистецтво. Життя й наукова діяльність Данила Михайловича Щербаківського / П. Ку рінний // Пролетарська правда. — К., 1927. — 12 червня. — № 131. 33. лёве Х.-Д. От «исправления» к дискриминации: новые тенденции в государственной политике по отно- шению к евреям (1881—1914) / Х.-Д. Лёве // Ис- тория еврейского народа в России. От разделов Поль- ши до падения Российской империи, 1772—1917 / под ред. И. Лурье. — Т. 2. — М.-Иерусалим : Мосты культуры — Гешарим, 2012. — С. 38—65. 34. лифшиц ю. Две неизвестные коллекции по истории материальной культуры евреев восточной Европы / Ю. Лифшиц // История евреев на Украине и в Бело- руссии: Экспедиции. Памятники. Находки / сост. Лу- кин В.М., Хаймович Б.Н., Дымшиц В.А. — СПб. : Петербургский Еврейский университет ; Институт ис- следований еврейской диаспоры, 1994. — Вып. 2. — С. 152—158. 35. лифшиц ю. На грани забвения / Ю. Лифшиц // Егупець. — К. : Дух і літера, 2010. — № 19. — С. 401—423. 36. лукин в. Традиционное еврейское искусство глазами украинских краеведов / В. Лукин // Канон и свобо- да. Проблемы еврейского пластического искусства. — М. : Дом еврейской книги, 2003. — С. 72—84. 37. луць в. Щоденники волинських експедицій Данила Щербаківського / В. Луць // Пам’ятки сакрального мистецтва Волині на межі тисячоліть: питання дослі- дження, збереження та реставрації : матеріали VI між- народної наукової конференції по волинському іконо- пису, м. Луцьк, 1—3 грудня 1999 р. — Луцьк : Надстир’я, 1999. — С. 12—22. 38. Нікітін Д. Східник, оберіг і рейзеле: матеріали для до- слідження предметів юдаїки в НХМУ / Д. Нікітін // Наукова-практична конференція «Нові дослідження походження предметів юдаїки в музеях України» : зб. наук. ст. / упоряд. І. Ратушний, Н. Уфімцева. — Хмель ницький : Хесед Бешт, 2013. — С. 19—27. 39. Новицький О. Діяльність Мистецького Відділу Архео- логічного Комітету / О. Новицький // Коротке звідом- лення Всеукраїнського археологічного комітету за 1926 рік. — К. : УАН ; ВУАК, 1927. — С. 175—176. 40. Побожій С. «Жупани». Справа № 1029 про процес над харківськими мистецтвознавцями / С. Побожій // Родовід. — 1999. — № 1 (17). — С. 17—25. 41. Станіцина Г. Особистість Данила Щербаківського. За матеріалами наукового архіву Інституту археоло- гії / Г. Станіцина // Ант. Вісник археології, мисте- цтва, культурної антропології. — К., 2009—2010. — № 22—24. — С. 225—235. 42. Умань // Еврейская энциклопедия. Свод знаний о ев- рействе и его культуре в прошлом и настоящем / под ред. Л. Каценельсона. — СПб. : Изд. Общ-ва для научных еврейских изданий и изд-ва Брокгауз-Ефрон, 1908—1913. — Т. XV. — Кол. 109—110. 43. Франко О.О. Аналіз документів та матеріалів особис- того наукового архіву Данила Щербаківського / 913Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 О.О. Франко // Вісник Інституту археології Львів- ського університету. — Львів, 2009. — Вип. 4. — С. 68—80. 44. Хаймович Б. «Дело рук наших для прославления». Росписи синагоги Бейт Тфила Беньямин в Черновцах: изобразительный язык еврейского мастера / Б. Хай- мович. — К. : Дух и литера, 2008. 45. Ходак І. Концепція історії українського мистецтва Данила Щербаківського / І. Ходак // Мистецтвоз- навство України : зб. наук. пр. — К., 2009. — Вип. 10. — С. 265—275. 46. Ходак І. Наукова діяльність Данила Щербаківського в контексті історії українського мистецтвознавства першої третини XX століття : автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвоз- навства / І. Ходак. — К. : ІМФЕ, 2010. 47. Ходак І. Наукова діяльність Данила Щербаківського в контексті історії українського мистецтвознавства першої третини XX століття : дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата мистецтвознавства / І. Ходак. — К. : ІМФЕ, 2010. — 451 с. 48. Шарафутдінова І.М. Данило Щербаківський (1877— 1927) / І.М. Шарафутдінова // Археологія. — К. : Інститут археології НАН України, 1998. — № 3. — С. 140—142. 49. Щербаківський Д. Пам’ятки мистецтва на Правобе- режжі / Д. Щербаківський // Коротке звідомлення Всеукраїнського археологічного комітету за 1926 рік. — К. : УАН ; ВУАК, 1927. — С. 191—209. 50. атлантова л. Родовід Щербаківських / Л. Атлан- това. [Інтернет-ресурс]. Дата звернення до документа: 3.03.2014. URL: <http://www.mundm.kiev.ua/ HISTORY/PERSON/SCHER.HTM> 51. Ходак І. «Пелікан» і «пеліканеня» / І. Ходак // Дзеркало тижня. — 2013. — № 1. [Інтернет-ресурс]. Дата звернення до документа: 3.03.2014. URL: <http://gazeta.dt .ua/personal i t ies/pel ikan-i- pelikanenya.html> Yevhen kotlyar DANYLO SHCHERBAKIVSKY’S RESEARCHES AND DISCOVERIES IN JEWISH ART In the article have been described some research-works by Ukrainian art scholar Danilo Shcherbakivsky (1877—1927) who had been expert in the field of Jewish art; the mentioned data have been considered through the prism of the sсientist’s biography and professional activities in the context of Ukraini- an Art. Photographs, pictures, expeditionary diaries and drafts of articles by D. Shcherbakivsky of 1906 to 1926 and other materials taken in the Shcherbakivsky’s fund as well as in the Institute of Archaeology of National Academy of Sciences of Ukraine have been put under analysis. Quite substantial vo- lume of items has proven reseacher’s deep systematic interest in monuments of Jewish art as an integral part of Ukrainian art and desire to understand traditional artistic culture of small town (shtetl) in the former Jewish pale of settlement, features of architecture and wall-paintings of the synagogues, ritual ob- jects, the typology of Jewish gravestones and symbols etc. Great value of the receacher’s visual and theoretical heritage for the historiography and present-day science has become more evi- dent in the view of gradual disappearance of Jewish culture. Keewords: Jewish Art, Danilo Shcherbakivsky, archives, dia- ries, pale of settlement, synagogue, wall-painting, gravestone, iconography, symbols. Евгений котляр ДАНЫЛО ЩЕРБАКИВСКИЙ: НАУЧНЫЕ ИССЛЕДОВАНИЯ И ОТКРЫТИЯ ЕВРЕЙСКОГО ИСКУССТВА Статья посвящена исследованиям в области еврейского ис- кусства украинского искусствоведа Даныла Щербакив- ского (1877—1927); данная тема рассматривается сквозь призму биографии и профессиональной деятельности уче- ного в контексте развития украинского искусствознания. Анализируются фотографии, рисунки, дневники экспеди- ций и черновики статей Д. Щербакивского 1906—1926 гг. из его авторского фонда и других собраний Института ар- хеологии НАН Украины. На большом корпусе материалов демонстрируется систематический интерес ученого к па- мятникам еврейского искусства как неотъемлемой части украинского искусства, желание понять художественную культуру еврейских местечек бывшей «черты оседлости», особенности архитектуры и росписей синагог, ритуальной атрибутики, типологию надгробий и еврейскую символику. Показывается огромная ценность сохранившихся визуаль- ных и теоретических разработок ученого для историогра- фии и современной науки с учетом последующего исчезно- вения этого пласта еврейской культуры. Ключевые слова: еврейское искусство, Данылo Щерба- кивский, архивы, дневники, черта оседлости, синагоги, ро- списи, надгробия, иконография, символика.

Данило Щербаківський: наукові розвідки та відкриття єврейського мистецтва

Institution

Similar Items