Кримськотатарське ювелірне мистецтво: традиції та сучасний стан.

Досліджується кримськотатарське ювелірне мистецтво, виокремлюється творчість сучасних художників, які відроджують традиційний для культури кримських татар вид декоративно-прикладного мистецтва після повернення з депортації....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Пасічник, Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2014
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94586
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Кримськотатарське ювелірне мистецтво: традиції та сучасний стан. / Л. Пасічник // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 921-928. — Бібліогр.: 19 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94586
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-945862016-02-28T11:36:15Z Кримськотатарське ювелірне мистецтво: традиції та сучасний стан. Пасічник, Л. Статті Досліджується кримськотатарське ювелірне мистецтво, виокремлюється творчість сучасних художників, які відроджують традиційний для культури кримських татар вид декоративно-прикладного мистецтва після повернення з депортації. The article has been dedicated to the studies in jewellery art by Crimean Tatar nation. Characteristics of traditional jewellery artistry have been presented as well as creative features by contemporary artists who breathe new life into centuries-proven schemes of Crimean Tatar decorative and applied art after their people’s return out of exile. Эта статья посвящена изучению крымскотатарского ювелирного искусства. Автор характеризирует традиционное ювелирное искусство этого народа и выделяет творчество современных художников, которые возрождают традиционный для культуры крымских татар вид декоративно-прикладного искусства по возвращению из депортации. 2014 Article Кримськотатарське ювелірне мистецтво: традиції та сучасний стан. / Л. Пасічник // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 921-928. — Бібліогр.: 19 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94586 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Пасічник, Л. Кримськотатарське ювелірне мистецтво: традиції та сучасний стан. Народознавчі зошити
description	Досліджується кримськотатарське ювелірне мистецтво, виокремлюється творчість сучасних художників, які відроджують традиційний для культури кримських татар вид декоративно-прикладного мистецтва після повернення з депортації.
format	Article
author	Пасічник, Л.
author_facet	Пасічник, Л.
author_sort	Пасічник, Л.
title	Кримськотатарське ювелірне мистецтво: традиції та сучасний стан.
title_short	Кримськотатарське ювелірне мистецтво: традиції та сучасний стан.
title_full	Кримськотатарське ювелірне мистецтво: традиції та сучасний стан.
title_fullStr	Кримськотатарське ювелірне мистецтво: традиції та сучасний стан.
title_full_unstemmed	Кримськотатарське ювелірне мистецтво: традиції та сучасний стан.
title_sort	кримськотатарське ювелірне мистецтво: традиції та сучасний стан.
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94586
citation_txt	Кримськотатарське ювелірне мистецтво: традиції та сучасний стан. / Л. Пасічник // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 921-928. — Бібліогр.: 19 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT pasíčnikl krimsʹkotatarsʹkeûvelírnemistectvotradicíítasučasnijstan
first_indexed	2025-07-07T01:03:57Z
last_indexed	2025-07-07T01:03:57Z
_version_	1836948115197788160
fulltext	ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 Ювелірне мистецтво та мистецтво художньої обробки металу в історії культури кримських татар має давні традиції і є одним з найпоширені- ших видів декоративно-прикладного мистецтва цьо- го народу, що розвивалося на ґрунті та під впливом культур інших етносів, які проживали на території Кримського півострова, проте воно склалося як окреме, відмінне від мистецтв інших народів, яви- ще — самобутнє та символічне. Ювелірне мисте- цтво кримських татар насамперед було пов’язане зі створенням цілого комплексу традиційних прикрас, які відображали як матеріальну, так і духовну куль- туру цього народу, закумулювавши в собі низку на- ціональних естетичних, світоглядних та релігійних уявлень та вірувань. Досі немає окремого монографічного досліджен- ня, присвяченого вивченню ювелірного мистецтва кримських татар, яке б детально висвітлювало його історичний розвиток та найбільш важливі трансфор- маційні зміни, що, зокрема, трапилися в цій сфері у зв’язку з культурними впливами на ювелірне мис- тецтво культури інших народів та зміни релігійних переконань від язичництва до ісламу. Деяку епізо- дичну інформацію містять, переважно, записи ман- дрівників (Челебі, Кондаракі, Орловської, Радде тощо) та праці У. Боданінського та П. Нікольсько- го, опубліковані до середини XX ст. [4; 11]. Лише у 2000-х рр. ця проблематика була частково акту- алізована сучасними дослідниками. Нині найбільш вагомими працями про ювелірне мистецтво в кон- тексті загального дослідження про культуру та мис- тецтво кримськотатарського населення є моногра- фії І. Заатова [6] та Н. Акчуріної-Муфтієвої [2], окремі розрізнені відомості про сучасних майстрів ювелірної справи містять публікації різних авторів у періодичних виданнях. Зразків традиційного ювелірного мистецтво крим- ських татар XX ст. вкрай обмаль, що пов’язано з тра- гічними подіями в історії життя цього народу — го- лодом, репресіями, депортацією, зокрема у 1944 р. було втрачено великі колекції ювелірних виробів у то- дішніх центрах вивчення матеріальної культури — Бахчисарайському палаці-музеї та Ялтинському іс- торичному музеї, багаті фонди яких були сформовані під час низки археологічно-етнографічних експедицій у 1920-х рр. до різних регіонів півострова [6, с. 212]. У цей період тимчасового сплеску зацікавлення крим- ськотатарською культурою кращі вироби бахчисарай- ських ювелірів, разом з іншими творами, були експо-© Л. ПАСІЧНИК, 2014 Лілія ПАСІЧНИК КРИМСЬКОТАТАРСЬКЕ ЮВЕЛІРНЕ МИСТЕЦТВО: ТРАДИЦІЇ ТА СУЧАСНИЙ СТАН Досліджується кримськотатарське ювелірне мистецтво, вио- кремлюється творчість сучасних художників, які відроджують традиційний для культури кримських татар вид декоративно- прикладного мистецтва після повернення з депортації. Ключові слова: кримськотатарський народ, традиційне ювелірне мистецтво, сучасний стан розвитку. лілія ПаСІЧНИк922 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 новані в 1925 р. в Парижі на виставці Декоративно- го мистецтва та сучасної ху дожньої промисловості [5, с. 13]. Після примусової депортації кримських татар та дисперсного розселення в різних частинах Радян- ського Союзу ювелірна справа як окремий вид декоративно-прикладного мистецтва припинила своє існування, і лише з кінця XX — початку XXI ст. й донині, після повернення на Батьківщину виселених татарських жителів Кримського півострова, відбува- ється певне відродження цього мистецтва, завдяки діяльності, по суті, декількох майстрів. Найбільшими центрами ювелірного мистецтва в Криму ще з середньовіччя були міста Бахчисарай та Карасубазар, де до початку XX ст. функціонували такі форми організації праці, як цехи, у яких суворо дотримувалися вузької спеціалізації. Так, у галузі художнього металу виокремлювали професії зброя- рів («тюфекчилер»), слюсарів («чиленгирлер»), мід- ників і лудильників («бакирджилар» і «калайджи- лар»), ювелірів («куюмджи-ве-алтынджи» — від слова «кюймак», що значить «лити золото, срібло»). Цехи філігранників і золотих справ майстрів розмі- щували в центральній частині міста, цей фах вважав- ся одним з найприбутковіших та шанованих. До най- більш відомих серед бахчисарайських ювелірів на- лежить ім’я Веліша Уста. Майстри-ювеліри працювали переважно зі срі- блом, проте також використовували золото, мідь, залізо, коштовне та виробне каміння (сердолік, бі- рюзу, яшму, діаманти), бурштин, перламутр, перли, скло, штучне каміння. Володіючи різноманітними видами ювелірних технік виготовлення та оздоблен- ня виробів особливої майстерності ремісники дося- гли переважно у техніці філіграні («чильтер») [3, с. 106]. Ювелірні прикраси — натільні та елементи одягу (нашивні та знімні) — були неодмінною скла- довою частиною жіночого та чоловічого вбрання, тому вимоги ансамблевості з народним костюмом та функціональності майстри дотримувалися досить чіт- ко. Вказуючи на соціальний статус власника, юве- лірні вироби виконували також інвестиційну, есте- тичну, практичну, ритуальну та, як вважалося, на- віть магічну функції. За призначенням традиційні натільні прикраси кримськотатарського населення можна об’єднати у декілька груп: 1) для голови — корони (сургуч, сте- фан); налобні стрічки з підвісками («баш-алтын»); скроневі підвіски («алтин-тас», «зилиф-аскъы»); сережки («купе», «ай-купе», «чарх», «купе-ка нат- лы», «купе-фенер»); 2) шийні — намиста з бісеру, перлів чи коралів («боюнджакъ»); металеве філі- гранне намисто («инджили-алтын»); пов’язка на шию з монетами («герданлыкъ»); 3) нагрудні — філігранні намиста («тёпяу-инме»); суцільні мета- леві прикраси, що з’єднували сережки та нагрудне намисто («герданлы-купе», або «сыргъа ве боюн- джакъ»); прикраси-решітки із перлів, монет, камін- ня («кафессы», «керги», «къапас», «ильван-пул»); 4) для рук — браслети («билезлик», «джебе»); персні («юзюк», «алкъа»). Лаконічний та стриманий колорит національного костюму кримських татар підкреслювали та допо- внювали елементи одягу та прикраси, що пришива- ли або одягали поверх костюму: металеве навершя для жіночого головного убору (феса) — «тёпелик»; брошки та шпильки («алтын-сургуч», «ине», «зий- нет-инеси», «топлу-ине»); металева прикраса- нагрудник («кокослюк», за іншою версією — «герданлыкъ» [5, с. 11]); ґудзики («дёгме»); пояси («къушакъ», «къолан»), пряжки для поясів («къушакъ-баш»), елементи поясу («сулюк»). Іззет Аблаєв. Браслет. Мельхіор. Техніка філіграні. 2000 р. Власність автора 923кримськотатарське ювелірне мистецтво: традиції та сучасний стан ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 До окремої групи, на думку Н. Акчуріної-Муф- тієвої, слід віднести різноманітні нашийні та нагруд- ні амулетниці з молитвами («дувалыкъ», «къасиде», «дуа», «сачь-дуа») [2, с. 222]. У зв’язку з нівелюванням давніх обрядів, зміною політичної влади та, відповідно, європеїзацією та стандартизацією костюму, більшість видів традицій- них прикрас до середини XX ст. уже не користува- лася попитом і тому зникла (наприклад, скроневі, нагрудні, прикраси для одягу). Протягом останніх десятиліть увага до традиційних прикрас відновлю- ється — переважно, людей зацікавлюють сережки, браслети та каблучки, а також високо цінуються по- яси та амулетниці, зокрема, під час здійснення об- ряду весілля за традиційними канонами використо- вують срібний філігранний пояс як обов’язковий атрибут вбрання нареченої. Для кримськотатарських ювелірних виробів ха- рактерні графічна чіткість зображуваного, ажурність та мініатюрна деталізація композиції, символізм та багатоваріантність зображуваного. Досить стійка традиція у виготовленні ювелірних прикрас крим- ськотатарськими майстрами полягає не лише у ви- користанні тих самих технологічних засобів, а й у збереженні найбільш типових художніх ознак: форм, розмірів, композицій, орнаментів тощо. Техніка фі- ліграні, що полягає в укладанні та напаюванні тон- кого скрученого металевого дроту у фігурну компо- зицію на підготовлену поверхню-пластину виробу (фонова філігрань) або в суцільному з’єднанні між собою за допомогою паяння складених фігур зі скру- ченого дроту, які утворюють наскрізний мережив- ний візерунок (ажурна філігрань), досі залишаєть- ся головною у виготовленні ювелірних виробів. Від- повідно до ісламських переконань, за якими було заборонено зображати людину, в оздобленні крим- ськотатарських ювелірних прикрас немає антропо- морфних мотивів, зате за допомогою великої кіль- кості варіантів геометричних, рослинних та епігра- фічних типів орнаментів, а іноді — за допомогою поєднання всіх зазначених, майстрам вдається пе- редати глибокий символізм та багатозначне змісто- ве навантаження виробів. Деякі рослинні мотиви (квітки, листя, гілки, плоди, виноград, кипариси, мигдаль) у прикрасах, окрім композиційної основи візерунку, мають також формотворчу функцію — «пряжки поясів у вигляді квітки, виноградного лист- ка або мигдалю «бадем» [6, с. 228] і є відображен- ням колись одухотвореної навколишньої природи Криму. В основі найпоширеніших мотивів геоме- тричного типу орнаменту (круга, трикутника, ром- ба, циліндра, волюти, восьми- та шестикутних зі- рок) — космогонічні уявлення населення та віруван- ня про їх вплив на життя та долю людей. Часто, надаючи геометричним мотивам магічного значен- ня, їх також брали за основу форми, так, зокрема, трубчасті та трикутні форми в амулетниці вважали- ся поєднанням жіночого і чоловічого начал та асоці- ювалися з ідеєю плодючості, багаточисленного по- томства. Значення прикрас як амулетів-оберегів, у чому втілено пережитки доісламських вірувань — тотемізму, магії, культу природи [12, с. 10], повніс- тю не зникло й донині. Апотропейна функція напи- сів, цитат із Корану та молитов, вигравіюваних на прикрасах арабською мовою, завжди була чільною серед інших, а такі вироби мали найвагоміше магіч- не змістове навантаження. Сучасних майстрів кримськотатарського ювелір- ного мистецтва — вкрай мало, тому що за довгі роки депортації, де суворі реалії життя змушували ювелі- рів займатися зовсім іншою діяльністю, шукаючи можливості для заробітку, де, власне, їхнє мистецтво було не затребуваним, було втрачено більше півсто- ліття, а це — ціле покоління тих майстрів, яким би старші наставники передали свої вміння та майстер- ність. Молоде покоління художників, народжених у Енвер Аблаєв. Нагрудна прикраса «Пори року». Мідь, кераміка, перламутр, мельхіор. 2000 р. Власність автора лілія ПаСІЧНИк924 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 депортації, відірване від своїх коренів, поповнювало лави діячів узбецького, таджицького, казахського, російського мистецтва і тільки наприкінці 1980-х рр., після масового повернення великої частини кримських татар на Батьківщину, стало можливим відроджен- ня національних ремесел. З початку 1990-х рр. окре- мі художники докладають свої творчих зусиль для відродження народного мистецтва Криму. Чимало старань для відродження ремесел та пропагування кримськотатарської культури зробив член Націо- нальної спілки народних майстрів України, Заслуже- ний художник України, майстер ткацтва, вишивки, кераміки, живопису, дослідник-етнограф та педагог Мамут Чурлу [7, с. 7; 17, с. 8], який зумів згурту- вати цілу когорту сучасних майстрів-прикладників. Він — автор і куратор масштабного проекту «Крим- ський стиль» [13, с. 10; 19, с. 8], до якого, серед ін- ших, входять і майстри-ювеліри. Саме тому так важливо, аби творчість тих неба- гатьох майстрів, які займаються ювелірною справою, була загальновідомою, гідно оціненою сучасниками, щоб привернути увагу до катастрофічного стану цьо- го традиційного для кримськотатарського народу виду декоративно-прикладного мистецтва, адже є реальна загроза, що воно зникне назовсім. Одним із перших серед тих, хто, повернувшись на етнічну Батьківщину, почав відроджувати ювелірне мистецтво, є сімферопольський майстер Іззет Абла- єв (1940 р. н.) — різносторонній обдарований ху- дожник — ювелір, живописець, кераміст та поет, якого шанобливо називають «Іззет-уста», — цей титул — як найвище поцінування його творчого до- робку високого рівня. Творчість цього художника, члена Спілки художників України, Заслуженого ху- дожника АРК, є яскравим прикладом самовідданої праці заради мистецтва, зокрема його внесок у збе- реження та розвиток кримськотатарського ювелір- ного мистецтва важко переоцінити. Народившись в селі Бахча-Елі (Карасубазарський р-н АРК) в сім’ї народних умільців, протягом життя в період депор- тації Іззет Аблаєв навчався в художніх студіях у Ташкенті (Узбекистан), де, захопившись багатими художніми можливостями кераміки, працював у су- венірному цеху керамічного заводу, а згодом — очо- лював Ташкентський експериментально-творчий комбінат прикладного мистецтва, створивши чима- ло монументальних керамічних творів, його фонта- ни, панно, скульптури й досі прикрашають різні об’єкти в містах Середньої Азії та Росії [15, с. 6]. Паралельно з тим, Іззет Аблаєв опановував ювелір- не мистецтво, зокрема традиційну техніку кримсько- татарських ремісників — філігрань, а після повер- нення на початку 1990-х рр. до Криму основною творчою діяльністю художника стало ювелірне мис- тецтво та живопис. Звернувшись до виготовлення традиційних народних прикрас, майстер сприяє від- родженню та спадкоємності культури народу, яка протягом тривалого часу була позбавлена можливос- ті розвиватися на Батьківщині. Ювелір Іззет Абла- єв — учасник багатьох виставок, уперше його твор- чий ювелірний доробок експонувався в 1990 році в Будинку Спілки художників Криму (м. Сімферо- поль), а його власні персоналії, що відбулися в 2000, 2004, 2007-му рр., засвідчили високий рівень май- стерності та творчий підхід до традиційного ювелір- ного мистецтва, адже, окрім усталених сторіччями канонів виконання та використання традиційних ма- теріалів та технік, майстер по-авторському перео- смислює багатий мистецький досвід свого народу, збагачуючи та трансформуючи його власними твор- чими знахідками, відповідно до здобутих знань та вмінь з інших видів мистецтва, зокрема кераміки та живопису. Так, художник вводить до своїх тради- ційних за формою творів авторські вставки з полив- ної кераміки та каміння, що надає виробу нового звучання і дає змогу виокремити такі твори в про- міжну видову категорію ювелірних прикрас — на межі традиціоналізму та авторського мистецтва, що гармонійно поєднують кращі художні ознаки тра- диційних виробів з сучасними тенденціями викорис- тання нетрадиційних матеріалів в авторському юве- Айдер Асанов. Браслет. Срібло. Техніка філіграні. 2005 р. Приватна колекція 925кримськотатарське ювелірне мистецтво: традиції та сучасний стан ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 лірному мистецтві. Іззет-уста створює вишукані фі- лігранні прикраси, це, переважно, пояси, аму летниці, сережки та браслети, перевагу віддає гарнітурам (сережки, кольє або намисто, підвісок, браслет), адже, за його словами, «вони пов’язані між собою характером» [8, с. 4]. Творчий доробок майстра збе- рігається в Етнографічному музеї Берліна, Сімфе- рополя, Бахчисарайському палаці-музеї та приват- них колекціях у Великобританії, Фінляндії, США, Данії, Японії та Канади. Спадкоємність передачі досвіду молодшому по- колінню є невід’ємною умовою збереження та роз- витку культурного надбання народу. Син Іззета Аблаєва Енвер Аблаєв (1973 р. н.) — ювелір, три- валий час працював реставратором по металу в Кримському етнографічному музеї, перейнявши від батька навички роботи з металом та керамікою, а також під час навчання в Республіканському ху- дожньому училищі ім. П.П. Бенькова на відділен- ні кераміки (м. Ташкент, Узбекистан), згодом — у Кримському індустріально-педагогічному універси- теті за спеціальністю «Скульптура». Нині Енвер Аблаєв — старший науковий співробітник відділу експозиційно-виставкової та культурно-масової ро- боти КРУ «Кримськотатарський музей мистецтв». Він також продовжує сімейну справу, створюючи особливі авторські прикраси в авангардному стилі та в контексті традиційного ювелірного мистецтва у техніці філіграні, де художник експериментує з формами, матеріалами, залучаючи каміння, керамі- ку, однак залишаючи домінантні для кримськота- тарського народного мистецтва мотиви та елементи- символи, що мають давній сакральний зміст. Також Енвер Аблаєв працює в жанрах графіки, малих пластичних форм та батіку [16, с. 5]. Персональні виставки художника відбулися в 1996 та 1999 рр., він також бере активну участь у багатьох колектив- них виставках. Його вироби засвідчують творчу зрілість митця, його нестандартне авторське бачен- ня світу та призначення художника в ньому. У ко- лекціях музеїв Криму, приватних збірках України, Росії, Вірменії, Польщі, Німеччини та Швейцарії зберігаються твори художника, що є кращими зраз- ками авторського ювелірного мистецтва, яке розви- нулося на національній основі. Унікальним осередком, де дбають про збережен- ня та розвиток традиційного ювелірного мистецтва, є Центр відродження народних ремесел у Бахчиса- раї, де справу передачі власного досвіду ювелірного ремесла молодшому поколінню продовжує нащадок ювелірної династії в Бахчисараї Айдер Асанов (1928 р. н.) — лауреат премії імені Марії Прийма- ченко в галузі народного мистецтва, Заслужений майстер народної творчості України, член Націо- нальної спілки народних майстрів України, педаго- гічна лепта якого є особливо цінною для безперерв- ності традицій ювелірного мистецтва в Криму. Його батько мав власну майстерню, працював в артілі «Куюмджі», тому з дитинства майбутній майстер опановував секрети цього ремесла, а згодом, уже в депортації, Айдер Асанов отримав освіту за фахом «Холодна обробка металу». Працюючи на заводах, він не полишав улюбленого заняття, створюючи при- краси на замовлення, набуваючи практичного досві- ду та відточуючи навички роботи з металом. Після повернення на Батьківщину, майстер лише в 2000-му році, завдяки створенню Фондом «Відро- дження Криму» та Турецьким агентством співпра- ці і розвитку «ТІКА» Центру відродження народ- них ремесел: філіграні, карбування, в’язання, тка- цтва, вишивки, гончарства, отримав змогу займатися улюбленою справою, продовживши обі- рвану на півстоліття нитку зв’язку поколінь [18, с. 7]. У Центрі Айдер Асанов передає учням влас- ну ювелірну майстерність, зокрема вміння працюва- ти в традиційній для кримськотатарських майстрів техніці філіграні. Декілька його учнів згодом всту- пили до Львівської академії мистецтв на відділення «Художній метал», що також є показником рівня здобутих у його «ювелірній школі» знань та вмінь. Майстер, відкриваючи секрети роботи з металом мо- лодим людям, які вирішують займатися цим мисте- Ельміра Асанова. Пряжка пояса. Срібло, позолота. Техні- ка філіграні. 2003 р. Приватна колекція лілія ПаСІЧНИк926 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 цтвом, робить свій внесок у справу пропагування та збереження цього давнього ремесла в Криму, допо- магає їм робити високоякісні речі, гідні бути пред- ставленими в експозиції музеїв. Виставкова діяль- ність самого автора розпочалася в 2003 році у Ґдан- ську (Польща), згодом — у Стамбулі (Туреччина), відтоді він — учасник багатьох виставок та проек- ту «Кримський стиль». У конкурсі «Золотий обе- ріг», що відбувався в рамках виставки «Ювелір Київ Міжнародна» (2004), майстер був нагороджений дипломом у номінації «За збереження національних традицій» [9, с. 12]. У своїх виробах Айдер Асанов використовує різ- ні матеріали, поєднуючи срібло, мельхіор, мідь, смальту, він домагається майстерного опрацювання кожної деталі, багатоваріантності традиційних мо- тивів, збереження того символічного наповнення та значення, якого століттями надавали ювелірним при- красам кримськотатарські майстри, внаслідок чого його вироби — пояси, нашийні та нагрудні прикра- си, браслети, сережки, амулетниці — мають не лише високу якість виконання, але й є уособленням вишу- каного естетичного та художнього рівня традиційно- го ремесла «куюмджи». Творчий доробок майстра є добрим зразком кримськотатарського ювелірного мистецтва, що ґрунтується на багатовіковій народ- ній традиції художньої обробки металу, однак уже його учні розвивають здобуті навички, стаючи на по- шуки нових декоративних форм, вносячи власні ху- дожні акценти та дещо трансформуючи традиційні види прикрас відповідно до нового естетичного ба- чення, для того, аби це мистецтво існувало в контек- сті сучасності, не втративши при цьому своєї тради- ційної форми та символічного значення. У Центрі навчається також донька Айдера Аса- нова Ельміра Асанова (1965 р. н.) — народна майстриня-ювелір, яка, зацікавившись батьковим фахом, після роботи викладачем музики у депорта- ції та повернення до Криму, з 2001 року навчалася ювелірному мистецтву майстерні свого батька, вищу освіту здобула в Кримському інженерно-педаго- гічному інституті за спеціальністю «Декоративне мистецтво» і вже досягла певних успіхів у цій спра- ві, неодноразово беручи участь у виставках в Укра- їні та за кордоном, вона також — учасник проекту «Кримський стиль» [9, с. 37]. Річ у тім, що тради- ційно до ремісничих цехів кримських татарів ніколи не приймали жінок, тому цілком ймовірно, що вона є єдиною представницею цього народу, яка перейня- ла майстерність від свого батька — потомственно- го представника династії ювелірів-цеховиків і, вико- ристовуючи набуті знання у своїй творчості, ство- рює ефектні мереживні прикраси — амулетниці, пояси, нагрудні прикраси, підвіски, браслети, сереж- ки, які є гідним продовженням національного стилю ювелірного мистецтва і, працюючи в Центрі відро- дження народних ремесел, разом з батьком навчає своєму ремеслу учнів [14, с. 7]. Ще один учень Айдера Асанова Руслан Деніс- лямов (1987 р. н.) — майстер-ювелір, належить до молодшого покоління майстрів декоративно- прикладного мистецтва, на яких покладено великі сподівання як на самостійну творчу когорту, які, перейнявши культурний та практичний досвід сві- точів народного мистецтва, зможуть з належною повагою та професіоналізмом збагачувати націо- нальну скарбницю культури кримськотатарського народу. Навчаючись з чотирнадцяти років у Цен- трі відродження традиційних ремесел та в Сімфе- ропольському ювелірному коледжі, молодий май- стер уже отримав певне визнання свого професіо- налізму та творчості, неодноразово беручи участь у всеукраїнських виставках та проекті «Кримський стиль» [9, с. 36]. Створюючи різні прикраси — пояси, сережки, амулетниці, кольє та навіть запон- ки, Руслан Деніслямов варіює різні орнаменталь- ні мотиви, по-своєму трансформуючи традиційне мистецтво, шукаючи нові художні засоби та фор- ми, адже, за його словами: «Кожен новий виріб — Руслан Деніслямов. Гарнітур «Бант». Срібло, об’ємна фі- лігрань, 2013 р. Приватна колекція 927кримськотатарське ювелірне мистецтво: традиції та сучасний стан ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 як нова подія в житті. І чим вдаліший виріб, тим яскравіша подія» [1, с. 6]. Представник ще однієї династії майстрів та на- родних умільців, який займається художньою об- робкою металу — Асан Галімов (1951 р. н.) — художник-орнаменталіст, ювелір, член Національ- них Спілок художників України та Криму, За слу жений художник АРК, онук знаменитого кримськотатарського майстра-карбувальника, зброяра, ювеліра, орнаменталіста, члена Союзу Ра- дянських художників Кримської РСР Амета Ка- лафатова — одного з найбільш яскравих та обда- рованих представників кримськотатарського декоративно-прикладного мистецтва кінця XIX — початку XX ст. За більш ніж півстоліття своєї творчості він створив близько трьохсот високоху- дожніх орнаментів для настінних розписів, тканин, вишивок, карбованих робіт. Тому творчість Асана Галімова є тією творчою ланкою, що єднає та зба- гачує національне мистецтво кримських татар різ- них поколінь. Здобувши добру практику «під час стажування в майстерні Спілки художників Узбе- кистану у відомого скульптора, карбувальника Амона Азізова» [6, с. 229—230], художник отри- мав фах ювеліра в Ташкентському спеціальному професійно-технічному училищі і, переїхавши до Криму, у будинку свого відомого предка створив майстерню. Розробляючи нові авторські орнамен- тальні композиції на основі традиційних зразків та форм, майстер використовує їх під час створення карбованих робіт на міді та латуні, застосовуючи іноді такі матеріали, як перламутр, смальту, скло. Здебільшого, це мідний орнаментований посуд (таці, тарелі, джезве, скриньки, візитниці тощо), але також і мельхіорові ювелірні прикраси — пряж- ки поясів, браслети, сережки, каблучки. Художник бере участь у багатьох виставках та етнофестива- лях, також він є учасником проекту «Кримський стиль» [9, с. 24] і власним творчим прикладом сприяє відродженню та розвитку традиції мисте- цтва карбування кримськотатарського народу. Його вироби зберігаються в багатьох музеях, зокрема в Сімферопольському краєзнавчому музеї, приват- них збірках України, Росії, США, Німеччини, Ве- ликобританії, Польщі та Туреччини. Отже, характеристика діяльності тих небагатьох майстрів, що працюють на основі традиційного наці- онального мистецтва, засвідчує, що сучасне ювелір- не мистецтво кримських татар — яскраве явище в культурі народу, яке розвинулося на ґрунті квінте- сенції культурних впливів багатьох етносів і нині ро- бить лише перші кроки до відродження та збагачен- ня славетного культурного надбання предків. Звер- нення до національних мотивів та давніх ремісничих технік активних і небайдужих до долі культури сво- го народу художників подає надію на продовження написання історії кримськотатарського декоративно- го мистецтва та ювелірного мистецтва зокрема. Су- часні майстри — старшого та молодшого поколінь, створюючи свої вироби, знаходяться в постійному творчому пошуку нових, актуальних для сьогодення форм, мотивів та матеріалів, по-новому використо- вуючи та інтерпретуючи національне традиційне на- родне мистецтво. Маємо надію, що багатовікова спадщина збагатиться творчим доробком сучасних майстрів-ювелірів і стане новим щаблем розвитку та поступу кримськотатарського декоративного мисте- цтва до світового культурного простору [10, с. 5]. 1. аЙ-мелевШЕ. Новое поколение крымских мастеров / АЙ-мелевШЕ // Avdet. — 2011. — № 23 (654). — С. 6—7. 2. акчурина-Муфтиева Н. Декоративно-прикладное искусство крымских татар XV — первой половины XX вв. : монография / Нурия Акчурина-Муфтиева. — Симферополь : Симферопольская городская типогра- фия, 2008. — 392 с. 3. акчуріна-Муфтієва Н. Ювелірне мистецтво крим- ських татар / Нурія Акчуріна-Муфтієва // Образот- ворче мистецтво. — 2013. — № 3. — С. 106—109. 4. Боданинский У. Ювелирно-филигранное производ- ство: (этнографическое изучение крымских татар) / Усеин Абдрефиевич Боданинский // Крымские тата- ры: хрестоматия по этнической истории и традицион- ной культуре. — К. : Стилос, 2005. — С. 73—74. 5. Желтухина О. Исчезающее искусство филиграни / Ольга Желтухина // Qasevet. — 2000. — № 1 (27). — С. 10—14. 6. Заатов І. Кримсько-татарське образотворче і декора- тивно-прикладне мистецтво XX ст. (Генезис, еволю- ція, сучасний стан) / Ісмет Заатов. — Сімферополь : Доля, 2002. — 279 с. 7. Зорина Е. Магическая сила старины: О творчестве М. Чурлу / Елена Зорина // Крымские известия. — 2007. — 29 марта. — С. 7. 8. керимова Г. Ювелир Иззет-уста / Гульнара Керимо- ва // Авдет. — 2000. — № 9 (243). — С. 4. 9. Кримський стиль : альбом-каталог / автор ідеї та ку- ратор проекту «Кримський стиль» Мамут Чурлу за лілія ПаСІЧНИк928 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 підтримки USAID від американського народу ; вступ. сл. О. Соболєва. — К. : ВХ студіо, 2011. — 40 с. 10. Мамут Чурлу. Народ жив, пока жива его культура: О возрождении национальных традиций / бесед. В. Аб- дураимов, А. Эмиров // Полуостров. — 2008. — 25—31 января. — С. 5. 11. Никольский П. Бахчисарай. Культурно-историческая екскурсия / П.В. Никольский. — Симферополь, 1924. — 75 с. 12. Османова З. Магическая функция крымскотатарских ювелирных украшений / Зера Османова // Avdet. — 2008. — № 12 (488). — С. 10—11. 13. Прокурашко О. Крымский стиль: О возрождении в Крыму народного искусства, утраченных ценностей и традиций / О. Прокурашко // Диалог. — 2006. — 20—27 января. — С. 10. 14. Сеитбекиров а. Искусство живет в веках: Айдер Аса- нов возрождает тайну филиграни / Адиль Сеитбеки- ров // Голос Крыма. — 2006. — 1 января. — С. 1. 15. Усеинова Г. Музыка узоров, живущая в серце / Гуль- нара Усеинова // Голос Крыма. — 2004. — 23 янва- ря. — С. 1, 6. 16. Усеинова Г. Творящий красоту достоин восхищения / Гульнара Усеинова // Голос Крыма. — 2000. — 24 марта. — С. 5. 17. Черкезова Э. Работы Мамута Чурлу представлены на выставке в Чикаго / Эльмира Черкезова // Голос Кры ма. — 2004. — 19 ноября. — С. 8. 18. Чурлу М. Айдер Асанов — филигранных дел ма- стер / Мамут Чурлу // Голос Крыма. — 2012. — 30 марта. — С. 1, 7. 19. Чурлу М. Неповторимый «Крымский стиль» / Ма- мут Чурлу // Авдет. — 2007. — 12 января. — С. 8. lilia Pasichnyk ON CRIMEAN TATARS’ JEWELLERY ART, ITS TRADITIONS AND THE PRESENT-DAY STATE The article has been dedicated to the studies in jewellery art by Crimean Tatar nation. Characteristics of traditional jewellery artistry have been presented as well as creative features by con- temporary artists who breathe new life into centuries-proven schemes of Crimean Tatar decorative and applied art after their people’s return out of exile. Keywords: Crimean Tatar nation, jewellery, traditional art, present stage of development. лилия Пасичнык КРЫМСКОТАТАРСКОЕ ЮВЕЛИРНОЕ ИСКУССТВО: ТРАДИЦИИ И СОВРЕМЕННОЕ ПОЛОЖЕНИЕ Эта статья посвящена изучению крымскотатарского юве- лирного искусства. Автор характеризирует традиционное ювелирное искусство этого народа и выделяет творчество современных художников, которые возрождают традици- онный для культуры крымских татар вид декоративно- прикладного искусства по возвращению из депортации. Ключевые слова: крымскотатарский народ, традици- онное ювелирное искусство, современное состояние развития.

Кримськотатарське ювелірне мистецтво: традиції та сучасний стан.

Репозитарії

Схожі ресурси