Образ Св. Георгія у мистецтві Візантії

Проаналізовано три основні образи св. Георгія: мученика, патрона, рятівника. Обґрунтовано зміну іконографічних типів (мученика, пішого воїна, вершника) під впливом релігійних, політичних та соціальних факторів. Розглянуто смислове навантаження образу Св. Георгія на різних етапах еволюції культу....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Колпакова, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2014
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94609
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Образ Св. Георгія у мистецтві Візантії / Н. Колпакова // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 936-945. — Бібліогр.: 26 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94609
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-946092016-02-12T03:06:00Z Образ Св. Георгія у мистецтві Візантії Колпакова, Н. Статті Проаналізовано три основні образи св. Георгія: мученика, патрона, рятівника. Обґрунтовано зміну іконографічних типів (мученика, пішого воїна, вершника) під впливом релігійних, політичних та соціальних факторів. Розглянуто смислове навантаження образу Св. Георгія на різних етапах еволюції культу. Проведено аналіз вираження цих смислів у пам’ятках мистецтва Візантії. Three main images of St. George have been put under analytical study: those of martyr, patron, protector. Changes in iconographic types (typified by the sequence of martyr — warrior — rider) have been substanitated under the influence of religious, political and social factors. The meaning of St. George’s image has been considered on the different stages of its cult evolving. The sense of those expressions has been defined by creations of Byzantine art. Проанализированы три основныx образа св. Георгия — мученика, покровителя, защитника. Обоснованы изменения иконографических типов (мученика, воина, всадника) под влиянием религиозных, политических и социальных факторов. Рассмотрена смысловая нагрузка образа св. Георгия на разных этапах эволюции культа. Проведен анализ выражения этих смыслов в памятниках искусства Византии. 2014 Article Образ Св. Георгія у мистецтві Візантії / Н. Колпакова // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 936-945. — Бібліогр.: 26 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94609 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Колпакова, Н. Образ Св. Георгія у мистецтві Візантії Народознавчі зошити
description	Проаналізовано три основні образи св. Георгія: мученика, патрона, рятівника. Обґрунтовано зміну іконографічних типів (мученика, пішого воїна, вершника) під впливом релігійних, політичних та соціальних факторів. Розглянуто смислове навантаження образу Св. Георгія на різних етапах еволюції культу. Проведено аналіз вираження цих смислів у пам’ятках мистецтва Візантії.
format	Article
author	Колпакова, Н.
author_facet	Колпакова, Н.
author_sort	Колпакова, Н.
title	Образ Св. Георгія у мистецтві Візантії
title_short	Образ Св. Георгія у мистецтві Візантії
title_full	Образ Св. Георгія у мистецтві Візантії
title_fullStr	Образ Св. Георгія у мистецтві Візантії
title_full_unstemmed	Образ Св. Георгія у мистецтві Візантії
title_sort	образ св. георгія у мистецтві візантії
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94609
citation_txt	Образ Св. Георгія у мистецтві Візантії / Н. Колпакова // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 936-945. — Бібліогр.: 26 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT kolpakovan obrazsvgeorgíâumistectvívízantíí
first_indexed	2025-07-07T01:05:32Z
last_indexed	2025-07-07T01:05:32Z
_version_	1836948216454578176
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 Образу св. Георгія присвячено чимало дослі- джень, позаяк культурна багатоаспектність святого спричинила появу наукових розвідок у різ- них галузях — історії релігії, мистецтвознавстві, фольклористиці, культурології, філософії, психоло- гії. Тим не менше, надалі залишається актуальною проблема узагальнення та систематизації цих відо- мостей, використання наявних матеріалів у царині мистецтвознавства, зокрема аналіз взаємозв’язку смислового навантаження образу св. Георгія на різ- них етапах еволюції культу та вираження цих смис- лів мовою мистецтва. Такий комплексний підхід дасть змогу здійснити глибший аналіз різноманітних типів іконографії святого, точнішу атрибуцію його складових та специфіку зображення цього святого в українській культурі. Важливою складовою мистецтвознавчого аналі- зу іконографії св. Георгія в українському мистецтві є дослідження впливу культу св. Георгія від часів його зародження на формування різних варіантів зображень святого. Позаяк образ св. Георгія при- ходить в українську культуру з прийняттям христи- янства східного обряду, предметом нашого дослі- дження постає еволюція образу св. Георгія та його іконографічні типи у мистецтві Візантії від періоду становлення культу святого. У царині мистецтвознавства базовими з вивчен- ня іконографії св. Георгія є праці: Й. Мислівца, Х. Волтера, П. Гротовського, В. Лазарєва. Чесь- кий мистецтвознавець Й. Мислівец представив ґрунтовний іконографічний аналіз образу св. Геор- гія у праці «Св. Георгій у східно-християнському мистецтві» [19]. Вивчення зображень св. Георгія у контексті іконографії, агіографії та культу святих воїнів міститься у монографічній роботі британсько- го візантолога Х. Волтера «Святі воїни у візантій- ській традиції» [22]. У дослідженні «Новий пам'ятник станкового жи- вопису ХІІ ст. і образ Георгія в візантійському і древ- ньоруському іконописі» російський дослідник В. Ла- зарєв розглядає культ та трансформацію образу св. Георгія-мученика у постать воїна [7]. Вчений на- водить різноманітні іконографічні типи св. Георгія на доказ того, що ідейний зміст образу Георгія зміню- вався залежно від впливу ідеологічних факторів того чи іншого періоду. Польський вчений П. Гротов- ський комплексно досліджує агіографію та іконогра- фію посмертного чуда св. Георгія у статті «Чудо св. Георгія про порятунок юнака з полону і його ві-© Н. КОЛПАКОВА, 2014 Наталя КОЛПАКОВА ОБРАЗ СВ. ГЕОРГІЯ У МИСТЕЦТВІ ВІЗАНТІЇ Проаналізовано три основні образи св. Георгія: мученика, патрона, рятівника. Обґрунтовано зміну іконографічних типів (мученика, пішого воїна, вершника) під впливом ре- лігійних, політичних та соціальних факторів. Розглянуто смислове навантаження образу св. Георгія на різних етапах еволюції культу. Проведено аналіз вираження цих смислів у пам’ятках мистецтва Візантії. Ключові слова: мистецтвознавство, іконографія, св. Геор- гій, Візантія. 937Образ св. Георгія у мистецтві візантії ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 дображення в мистецтві» [26]. Російська дослідни- ця Т. Жарикова у Православній енциклопедії, по- дає інформацію про іконографію св. Георгія у мис- тецтві Візантії та Київської Русі [3]. У дослідженні іконографічні типи св. Георгія роз- глядаються в контексті трьох основних образів свя- того: мученика, патрона, рятівника («Чудо про по- рятунок юнака з полону», «Чудо про змія»). До основних іконографічних типів ми відносимо не лише зображення, які превалювали кількісно, але й відо- бражали певну ідеологію правлячої верхівки або то- гочасну запотребуваність у соціумі. Однією з осно- вних є проблема трансформації цих образів під впли- вом релігійних, політичних та соціальних факторів. Домінування одного з цих образів вплинуло на пре- валювання відповідного іконографічного типу в мис- тецтві Візантії. Особливо яскраво проявився образ захисника на територіях, що входили до візантій- ського ареалу і потерпали від загарбників. Іконографія св. Георгія є однією з найбільш роз- винутих у мистецтві Візантії. Вона зародилася у ранньому візантійському мистецтві і пройшла пев- ні етапи формування у середньовізантійський та пізньовізантійський період. Окрім образу мучени- ка, відомо чотири іконографічних типи воїна: рат- ник, який стоїть, опираючись на спис та щит; воїн, який сидить з мечем в руках; Кефалофос — Геор- гій в обладунках зі списом у молитовній позі з усі- ченою головою в лівій руці; Діасоріт (визволитель) — півфігурне зображення воїна зі списом, мечем та круглим щитом. У свою чергу образ вершника представлений в шести іконографічних типах: св. Георгій-тріумфатор; «Св. Георгій вбиває Діо- клетіана»; «Чудо про змія» «лаконічний» і «роз- горнутий» варіанти сюжету, «Чудо про порятунок юнака з полону» та «Подвійне чудо». У пізньові- зантійський період на іконах із зображенням св. Ге- оргія з’являються грецькі епітети: переможець, змі- єборець, захисник. Досліджуючи витоки іконографії найбільш відо- мого святого не лише Візантії, а й її культурного аре- алу, слід звернути увагу на територію зародження його культу. Вшанування св. Георгія, як і ранні його зображення, мають східно-християнське походжен- ня [7, с. 68]. Поклонінню іконам св. Георгія пере- дував тривалий культ його реліквій (V—VI ст.) [13, с. 405]. Зображення святого відомі тільки з ІІ пол. VI ст., коли ікона стає невіддільним елемен- том християнської культури [6, с. 51]. До іконобор- чого періоду (730—843 рр.) у візантійському мис- тецтві іконографічний тип мученика в іконографії св. Георгія є основним, позаяк образ страстотерпця найбільше сприяв розповсюдженню християнства. Спершу мучеників сприймали як персон, наділе- них особливою силою, здатних допомагати і засту- патися, що відображало їхню основну роль посе- редництва між Богом та молільником [12, с. 334]. Саме у такому образі мученика св. Георгій пред- ставлений на найбільш давніх з відомих його зобра- жень. На сирійському хресті VI ст. святий зобра- жений з молитовно складеними руками в позі адо- рації (молитви). Таким чином, Георгій надає заступництво замовниці хреста, представляючи її (відсутньому) Ісусу. Два написи містять моління про допомогу та звернення до Бога за посередни- цтвом св. Георгія [7, с. 68]. Також збереглася деталь пояса, знову ж таки, си- рійського походження, VI — І пол. VIІ ст. На ній св. Георгій зображений у короткому хітоні і пишно- му плащі з піднятими вгору руками, типу оранти (зі- брання C.S., Німеччина). По боках постаті святого міститься грецький напис: AΓΙΟΣ ΓΕΟΡΓΙΣ [3, с. 682]. Звернення до звичного сюжету стародавнього мис- тецтва — адорації є підтвердженням практики мо- литви до мучеників про допомогу і заступництво, яка існувала вже в ІІІ ст. До ранніх пам’яток належать написи в римських катакомбах. В IV—V ст. моли- товні звернення до мучеників про допомогу та не- бесне заступництво стають важливим елементом ре- лігійної практики [12, с. 334]. До зображень святого мученика Георгія VI ст., окрім згаданих творів дрібної пластики, належить і відома енкаустична ікона з монастиря св. Катерини на Синаї (Єгипет). На іконі Богоматір зображена з Немовлям на престолі, який фланкують архангели та предстоячі мученики. Не зважаючи на те, що страс- тотерпці не мають ідентифікуючих підписів, дослід- ники вважають їх Теодором та Георгієм [8, с. 146]. Вчені беруть до уваги найбільшу популярність свя- тих на цій територія та враховують елементи їхньої зовнішньої подібності — бороду одного і шапку ку- черявого волосся другого. Обидва мученики зобра- жені з чотирикінцевими золотими хрестами в прави- цях, одягнені в хітони та довгі крупно-орнаментовані Наталя кОлПакОва938 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 хламиди з табліонами та фібулами, застебнутими біля правого плеча кожного. На думку Х. Волтера, без- бородим святим міг бути і св. Димитрій Солунський, адже їхні портрети є подібними. На іконі ХVІІІ ст. (Національна галерея мистецтв, Софія, Болгарія) обоє святих зображені з такими ж портретними ри- сами в образі вершників [22, с. 124]. В монастирі преподобного Аполлонія Фиваїдського в Бауіті VI— VII ст. (Єгипет) збереглося фрескове зображення св. Георгія цього ж типу мученика [3, с. 682]. До VII ст. належить представлення св. Георгія у церкві св. Іоанна Хрестителя в регіоні Çavuşin — Каппадо- кія (сучасна Туреччина) з розбірливим написом: О AΓΙΟΣ ΓΕΩΡΓΙОΣ. Георгій зображений як мученик з хрестом в правиці [22, с. 125]. У південній наві храму Küçük Tavşan Adası (Бо- друм, Туреччина), знаходиться маловідоме зобра- ження св. Георгія VІ ст., де він представлений в одя- зі патриція з мечем [22, с. 125—126]. Ототожнен- ня мученика і воїна на початку зародження їхніх іконографічних типів є логічним. Образи Старого і Нового Заповіту також сприяли цьому, адже меч постає персоніфікацією хреста (2 Маккавеїв 15, 16; Послання до Ефесян 6, 14—17). Перші християни жили у суспільстві, у якому військовий стан був об’єднаний з цивільним. Ко- жен громадянин, незалежно від його віросповіда- ння, був потенційним солдатом, і навпаки, кожен солдат був цивільним. Ці два стани були пов’язані, незважаючи на те, що цивільна та військова влада існувала окремо [22, с. 20]. Прикладом особи по- двійних зобов’язань, цивільного та військового, є сотник Корнилій (Діян. 10). Об’єднання військо- вого типу з цивільним зустрічається у візантійсько- му мистецтві за поодинокими винятками, напри- клад, на іконі ХІІ ст. з монастиря св. Катерини на Синаї [3, с. 686]. На іншій пам’ятці з м. Виниця (Македонія) св. Георгій представлений зі св. Христофором (збе- рігається у музеї Скоп’є, Македонія). На терако- товій пластині святі зображені без німбів, також як мученики з військовими атрибутами. Обоє пред- ставлені зі списами, що пронизують змія з люд- ською головою, та хрестом, який тримають разом. Внизу знаходиться щит. Датування теракоти є спір- ним, ймовірно, пам’ятка створена не раніше ніж у 733 р. [22, с. 125]. З розписів храмів в Бауіті (Єгипет) VІ ст. похо- дять два зображення, на яких св. Георгій представ- лений в образі воїна [3, с. 682]. Кількість зобра- жень св. Георгія-воїна різко зросла вже в Македон- ський період (867—1056 рр.), особливо у Каппадокії, де з пошаною ставилися до військових святих [22, с. 126]. На нижній частині процесійного хреста (колиш- ня приватна колекція Г. Шлюмберже, тепер у Ка- бінеті медалей, Париж) зображено св. Георгія з нім- бом навколо голови у військовому вбранні. Святий тримає щит у лівій руці, а правою рукою тягне фі- гуру, що уклінно стоїть. Французький дослідник українського походження А. Грабар датує пам’ятку VІ ст. та припускає, що жест Георгія означає «ви- зволитель». Подібно зображають Христа у сцені Воскресіння (грец. «Anastasis»), де Ісус тягне Ада- ма до своїх ніг. Також відомі легенди св. Георгія: «Господи, допоможи Геннадію», «Світло життя», «Св. Георгій, допоможи Mesembrius Theognis», «Допомога» [21, с. 318]. Наступне зображення, присвячене св. Георгію до періоду іконоборства, уціліло у Каппадокії (сучасна Туреччина) у церкві Маврикан номер 3, регіон Çavuşin. Святий представлений верхи на коні зі св. Теодором, обоє нападають на двох зміїв, що об- вилися навколо дерева. Зображення відносять до поч. VІІ ст. Мотив двох змій, скручених довкола де- рева, у пізнішій іконографії св. Георгія не зустріча- ється [22, с. 125]. Свідченням того, що до сер. VII ст. вже були зо- браження св. Георгія в образі мученика, є їхній опис в «Житії преподобного Теодора Сикеота» (BHG 1748; Bibliotheca hagiographica Graeca, нада- лі — BHG). Твір написаний в Малій Азії (Туреч- чина) близько 640—641 рр. учнем ігумена Сикеон- ського монастиря Теодора — Георгієм (Єлевсієм). Джерелознавча цінність цього тексту оцінюється іс- ториками дуже високо [4, с. 8]. Учень Георгій не тільки розповідає про життя і діяння Теодора, але й подає нам цінну інформацію про зовнішність свого тезоіменитого святого, а також про його культ та мощі. У житії наводяться численні оповідання про з’явлення великомученика; храм св. Георгія; практи- ку молитовного звернення про заступництво і допо- могу; покровительство (адже Георгій був покрови- телем Теодора); походження і день смерті святого. 939Образ св. Георгія у мистецтві візантії ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 Детальніший опис зображення святого мучени- ка Георгія подає «Житіє св. Теодора» у розповіді про видіння Ельпіди: вночі до жінки прийшов гар- ний юнак, в блискучому одязі, з кучерявим волос- сям, що сяяло золотом, «подібний на зображення мученика Георгія» (гл. 32) [4, с. 47—48]. Не зва- жаючи на те, що рання іконографія святих мучени- ків мала безліч спільних рис у трактуванні ликів, за св. Георгієм закріпилося зображення молодого об- личчя з густою шапкою золотистого волосся, по- трактованого у вигляді кілець, розташованих у де- кілька рядів [7, с. 59]. Варто уточнити, що мова йде не про характерні портретні особливості св. Ге- оргія, а скоріш про ідеальний образ молодого му- ченика чи воїна, який використовували до зобра- жень св. Георгія на підставі літературних текстів. Підтвердженням того, що зазначені портретні риси не були створені зі зображення св. Георгія, є поді- бні образи й інших мучеників. Наприклад, синай- ська ікона свв. Сергія і Вакха VІ ст., зображення цих та інших святих в Менологію Василія ІІ (ХІ ст.) тощо [19, с. 315]. Важливо відзначити, що «Житіє Теодора Сике- ота» сер. VII ст., описуючи зображення св. Геор- гія, свідчить про те, що у тогочасному візантійсько- му мистецтві іконографічний тип мученика був до- мінуючим. Для підтвердження звернемося до ранніх збережених зображень св. Димитрія Солун- ського. Мозаїчні композиції V—VII ст. свідчать, що до VII ст. у Фессалоніці (Греція) склалася іко- нографія мученика Димитрія Солунського, образ якого вміщувався також у вотивні композиції. За зображенням Димитрія вже закріпилися стійкі іко- нографічні ознаки: святий представлений юнаком з коротким прямим русявим волоссям, одягнений як патрицій в орнаментований хітон та хламиду з великим табліоном [23]. Зміна статусу місцевого мученика на патрона ім- ператора відбулася, як в культі св. Георгія, так і в його іконографії, після іконоборства (730—843 рр.) в період Македонського ренесансу (867—1056 рр.). Для того часу притаманне зміцнення могутності ім- ператорської влади, що знайшла своє відображення в культі св. Георгія, та відродження традицій анти- чного мистецтва, звернення до античних зразків [6, с. 61]. Свідченням цього є розповсюдження з Х ст. у візантійській іконографії численних у дав- ньоримському мистецтві образів воїнів, що взорува- лися на античні моделі. Подібно, як зображення му- чеників сприяли розповсюдженню християнства, так і образи святих воїнів допомагали централізації та зміцненню влади імператора. Візантолог А. Грабар стверджує, що більшість іконографічних типів походять від греко-римської художньої традиції. Вони були перейняті як «мова», до якої додали нові значення. Подібним чином по- ширене в античному мистецтві зображення постаті воїна, який стоїть, сидить на троні або їде на коні, переосмислене християнською іконографією. Візан- тійська армія, як спадкоємниця пізньоантичної вій- ськової традиції, адаптувала у своїй воєнній формі запозичені античні елементи: шолом, панцир, ко- ротку туніку, котурни (високі закриті черевики) та різноманітну зброю: спис, меч, щит, лук та стріли тощо [22, с. 21—22]. Іконографічний тип пішого воїна був сформова- ний у Х—ХІ ст. та превалював у мистецтві Візан- тії як образ патрона (заступника) імператора. На думку В. Лазарєва, іконографічний тип пішого Георгія-воїна зі списом в правій руці та щитом у лі- вій є аналогом зображень імператора на повен зріст, наприклад на монетах і молевдовулах [7, с. 76]. Інспіровані ідеалами античної краси, святі воїни постають юнаками атлетичної статури у військових обладунках. Св. Георгій у іконографічному типі пі- шого воїна зазвичай представлений у повен зріст чи по пояс, у відповідному військовому вбранні: пан- цир, коротка туніка, плащ. Його озброєння склада- ють: спис, меч, щит та лук. Панцир як головна де- таль військового спорядження святого ратника зу- стрічається різних типів. У візантійських воїнів були поширені: кольчуга, лускоподібний та пластинчас- тий панцир, з перевагою останнього [1, с. 33]. На- приклад, на триптиху зі слонової кістки Х—ХІ ст. св. Георгій зображений у шкіряній броні, яка на той час візантійською армією вже не використовувалась («Сорок мучеників Севастійських і святі воїни», Державний Ермітаж, Санкт-Петербург, надалі — ДЕ). На плечах і талії святого зображено шкіряні смуги — птеруги [1, с. 28]. На іконі свв. Георгій і Димитрій кінця ХІ—ХІІ ст., святий одягнутий у кольчужний обладунок з птеругами (ДЕ) [1, с. 39]. В свою чергу, на константинопольській іконі ХІІ ст. св. Георгій зображений у клибанионі (пластинчас- Наталя кОлПакОва940 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 тий панцир) з птеругами на плечах і талії («Святі Теодор, Георгій і Димитрій», Національний запо- відник «Херсонес Таврійський») [1, с. 35]. Оздо- блений панцир, наприклад, прикрашений погруддям благословляючого Христа, з’являється на іконах св. Георгія з ХV—ХVІ ст. [5, табл. 20]. Навколо броні святого, вище грудей, часто зав’язаний на по- двійний вузол сукняний пояс, який можливо засвід- чував ранг воїна [1, с. 38]: стеатитова іконка ХІ ст. (монастир Ватопед, Греція); рельєфи зі слонової кістки X—XI ст. зі збірок Лувру, Венеції та Вати- кану; срібна ікона св. Георгія-воїна ХІІ ст., монас- тир Джуматі (Грузія). Найчастіше Георгій зобра- жений у короткій, до колін військовій туніці зі складками внизу. Тим не менше, зустрічається до- вга туніка з облямівкою внизу, що свідчить про франкський вплив [1, с. 39]. У такому вбранні свя- тий зображений на згадуваній іконі свв. Георгія і Димитрія кін. ХІ—ХІІ ст. (ДЕ) [2, с. 32]. Важ- ливим компонентом одягу св. Георгія є плащ, пред- ставлений в двох видах, які використовувались у візантійській армії: σάγιου (короткий плащ) і χλαμύς (довгий плащ, інколи з табліоном). Переважно хламида, застібнута у святого на правому плечі, зрідка під підборіддям, ще рідше — з лівого боку. До одягу необхідно додати і взуття, яке здебіль- шого є у вигляді високих чобіт [1, с. 33]. Інколи їх доповнювали металеві поножі (елемент захисного озброєння), прикріплені до передньої сторони го- мілки, вони зазвичай сягали її половини. Харак- терним для зображення св. Георгія є те, що його голову не покриває ніякий головний убір, за ви- нятком стемми (грец. στέμμα — «царський ві- нець») [19, с. 316—317]. Важливим атрибутом святого воїна Георгія є меч. Слід звернути увагу, що на срібній іконі ХІІ ст. (мо- настир Джуматі, Грузія) меч святого знаходиться за його постаттю. Східний характер меча підкреслює невелике за розміром кругле навершя та відсутня хрестовина. У пізніших зображеннях холодна зброя святого дотримана у відносно сталій формі — до- вгий меч з хрестоподібним руків’ям. У XV ст. у по- одиноких випадках зустрічається меч-шабля — не- велика за розміром вигнута, без гострого завершен- ня, що свідчить про турецько-дамаський її характер [5, табл. 135]. Відносно рідкісною зброєю св. Геор- гія є лук з сагайдаком та стрілами (запозичення з монгольської традиції — шкіряна сумка або дерев’яний футляр для стріл), які зустрічаються з XIV ст. [19, с. 318]. З другої пол. IX ст., визначальною особливістю візантійського мистецтва стає канонічність. Перева- га надається міметичним зображенням [10, с. 21— 22]. Святі воїни, поміж яких і св. Георгій, зустріча- ються переважно в невеликих творах, пов’язаних з особистим благочестям. Характерною особливість тогочасних пам’яток із зображенням святого є те, що Георгій найчастіше представлений поряд з ін- шими святими воїнами. Серед таких творів — ре- льєфи зі слонової кістки в триптихах «Деісіс зі свя- тими воїнами» X—XI ст. зі збірок Лувру, Венеції та Ватикану, де св. Георгій зображений у верхньо- му регістрі юним воїном з шапкою кучерявого во- лосся. Подібні зображення Арбавільского трипти- ха (Лувр, Париж) на правій стулці, поряд з Євста- фієм та триптихом «Розп’яття зі святими», Borradaile (Британський музей) на лівій стулці з Теодором Стратилатом [25]. Слід зазначити, що в цих пам’ятках верхні ряди стулок зайняті зобра- женнями святих воїнів, а нижні — фігурами муче- ників в одязі патриціїв. Серед святих воїнів Георгій швидко зайняв одне з головних місць, виконуючи роль патрона імпера- тора та його війська [7, с. 73]. Одним з ранніх по- казових прикладів іконографії св. Георгія як захис- ника імператора є вихідна мініатюра з Псалтиря Василія II (Marc. gr. 17. Fol. IIIa; бл. 1004 р.) [23]. На символічному золотому тлі імператор-тріумфатор зображений як воїн з мечем та списом в руках, на голові — стемма, внизу — підкорені болгари. За покровительство в боротьбі і перемогу над ворога- ми навколо постаті імператора представлено по три зображення святих, військових покровителів Ва- силія ІІ [7, с. 73]. Серед святих воїнів у верхньо- му правому зображенні й св. Георгій з вінцем на голові, як з короною «небесної слави». Різьблена ікона зі слонової кістки XІ ст. (монастир Ватопед, Греція) — рідкісний варіант одинокого зображен- ня св. Георгія-воїна — є прикладом сформованої іконографії: фронтальна постать воїна в плащі зі зброєю, у правій руці спис, лівою опирається на щит [3, с. 682]. Окрім ролі заступника імператора та його війська, св. Георгій з Х ст. стає й охоронцем Христа та Бого- 941Образ св. Георгія у мистецтві візантії ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 матері. Якщо в VI ст. Богородиця зображується по- ряд з предстоячими мучениками (синайська ікона Богородиці з Теодором та Георгієм), то з Х ст. по- ряд з Христом і Богоматір’ю вже зображено святих воїнів («Деісіс зі святими воїнами», триптих Арба- віля, Х ст., Лувр) [7, с. 73]. У монументальних розписах храмів XI—XII ст. св. Георгій також представлений поряд з іншими найбільш шанованими святими воїнами (Дими- трієм Солунським, двома Теодорами та ін.). Рід- кісним є зображення св. Георгія-воїна на ділянці склепіння храму, наприклад, у монастирі Осіос Лукас (30-ті рр. XI ст.). З ХІІ ст. фігури воїнів- мучеників розміщували в нижньому регістрі роз- пису в безпосередній близькості до молільників, які надіялися на їхнє заступництво. Розташуван- ня св. Георгія поруч з Димитрієм Солунським свідчить про встановлення їх парного вшануван- ня, як найвидатніших воїнів-мучеників. В апсиді собору в Чефалу (о. Сицилія, Італія) близько 1148 р., збереглося мозаїчне представлення св. Георгія-воїна разом з мучениками Нестором та св. Димитрієм Солунським [23]. В XI—XII ст. під пануванням Комнінів перебу- вала значна частина Балкан. Образ св. Георгія-воїна і надалі відображав зміцнення імператорської влади, адже постать святого ратника інспірувала земних во- їнів віддати життя за імператора. Таким чином, рат- ники на Землі наслідували небесних мучеників-воїнів (пор. [23]). Образ пішого воїна, як основний іконо- графічний тип зображень св. Георгія, зазнав незна- чних типологічних змін, характерних й для іконогра- фії інших святих воїнів. З’являються п’ять варіантів трактування образу св. Георгія-воїна: ратник, який стоїть, опираючись на спис та щит; воїн, який сидить з мечем в руках; воїн на коні. та змієборець [7, с. 72], і як окреме зображення — Георгій в молитві. Всі ці види порівняно з іконографічним типом пішого рат- ника зустрічаються побіжно. Іконографічні типи зображень св. Георгія — вої- на і мученика — з’являються майже одночасно, у пізніші століття домінує перший з них. Варто зазна- чити, що ані перший, ані другий іконографічний тип не є закріплений виключно за св. Георгієм, а є за- гальним типом для християнських мучеників, які. згідно з агіографічною легендою, були воїнами [19, с. 325]. В свою чергу іконографічні зміни, які відбувалися з образом св. Георгія, притаманні й ін- шим святим воїнам, наприклад св. Димитрію Солун- ському, Теодору Тирону та іншим. Пам’ятки іконографічного типу мученика знахо- димо на емалевих творах ХІ—ХІІ ст., що походять з Константинополя. Погрудне зображення свято- го зображено на емалі колишньої збірки Звениго- родського (Лувр, Париж); на емалевій іконі хрес- та блаженної Єфросинії Полоцької (1105— 1173 рр.). Натомість стеатитова ікона ХІ ст. зі збірки Беарн (Лувр, Париж) представляє повно- фігурне зображення св. Георгія поряд з постатями Димитрія Солунського, Теодора Стратилата, Про- копія [20, с. 233—234]. До традиційного, класичного напряму Комнінів- ского мистецтва належать дві мозаїчні ікони ІІ пол. XII ст. — св. Георгій і св. Димитрій з монастиря Ксеноф на Афоні (Греція). Самостійні ікони, ймо- вірно, входили до складу темплона і фланкували його з двох сторін. Мученики одягнені в багатий патри- ціанський одяг і представлені в позі молитовного звернення до Христа [14, с. 60]. В позі адорації представлений святий у середнику житійної різьбле- ної ікони св. Георгія-воїна ХІІІ ст. (Візантійський музей, Афіни, Греція) [19, с. 320]. До подібного представлення святого воїна в молінні до Спасите- ля відноситься й інший іконографічний тип св. Геор- гія — Кефалофорос (грец. κεφάλι — «голова»), де святий зображений тримаючи свою голову в руках. Св. Георгій озброєний мечем і списом, праву руку простягає, кланяючись поясному зображенню Хрис- та, розміщеному у верхньому правому куті. Обидві постаті тримають розгорнутий згорток, на якому на- писаний такий діалог: «Ти бачиш, що зробили без- законники, о Боже. Ти бачиш, що мою голову від- тяли за тебе. — Я бачу тебе, мученику, і дарую тобі корону» (напр. крітська ікона кін. XV—XVI ст., Російський державний історичний музей, надалі — РДІМ) [22, с. 143]. Російська дослідниця Є. Овчин- никова виникнення цього іконографічного типу від- носить до ХІ—ХІІ ст. За припущенням науковця, у такому вигляді святий міг бути зображений на мо- заїці фасаду собору монастиря св. Георгія в Палер- мо, Італія (втрачена у 1769 р., відома з рисунку ху- дожника ХVІІІ ст.). Проте до нашого часу дійшли ікони зазначеного іконографічного типу лише з пост- візантійського періоду [3, с. 685]. Наталя кОлПакОва942 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 В кін. ХІІ ст. виникає рідкісний іконографічний тип св. Георгія, де святий возсідає на троні. Харак- терною особливістю цього зображення є те, що свя- тий показово тримає меч перед собою. На іконі ХІІ—ХІІІ ст. з Пловдива (Болгарія) представле- не фронтальне зображення святого, який сидить на троні (престолі), правою рукою Георгій виймає меч з піхов, а лівою її притримує [3, с. 683]. На кам’яному рельєфі кін. ХІІ ст., який розміщений на західному фасаді храму св. Марка у Венеції, пред- ставлене парне зображення свв. Георгія та Дими- трія, які возсідають на тронах. Окрім латинського напису, в рельєфі присутні й деякі ознаки західно- го впливу, як, наприклад, стилізоване курульне крісло. Типовим є тримання меча, який святий ви- тягує правою рукою з піхви, а лівою притримує. В одязі присутній згаданий сукняний пояс, обв’язаний навколо грудей. На стеатитовій іконі ХІІІ ст. (?) під аркою зображено на вузькій лаві святих Геор- гія — ліворуч та Теодора Тирона — праворуч. Св. Георгій лівою рукою тримає руків’я меча, а в правій, перед плечем, нижній кінець плаща. У свою чергу св. Теодор витягує меч з піхви [19, с. 319]. Таким чином, цей жест переймає не лише св. Геор- гій, а й Теодор Тирон та св. Димитрій Солунський (ікона Успенського собору кін. ХІІ — поч. ХІІІ ст., м. Дмитрів, Росія). Літературним джерелом зазначеного іконогра- фічного типу є слова візантійського поета — Ма- нуїла Філа (бл. 1275 — бл. 1345 рр.), звернені: «великому Георгію воїну, який сидить перед містом і витягує меч з піхви»: «Припинивши бій, в якому ти вигнав ворога душі, знову ти є у роздумах на від- починку» [3, с. 683]. Наступний етап формування іконографії св. Геор- гія пов’язаний зі зміною основного образу св. Геор- гія — пішого воїна, зображенням вершника- захисника у кін. ХІІ — поч. ХІІІ ст. На нашу дум- ку, тут також відбувся композиційний перехід, статичного зображення на динамічне. Трансформа- цію пішого воїна у вершника найбільш характерно демонструє саме образ св. Георгія. Його зображен- ня верхи на коні виконувало апотропеїчну (захисну) функцію і було частиною багатовікової традиції зо- браження кінних воїнів. Використання образів свя- тих вершників поширилось з приходом латинян (так візантійці називали хрестоносців). Останні в 1204 р. захопили столицю Візантійської імперії Константи- нополь. Це спричинило активну еміграцію грецьких художників та експансію візантійського мистецтва на Захід. Регламентоване мистецтво вже не мало сталого впливу, відтак активізувалися місцеві наці- ональні школи [6, с. 123]. Розповсюдження образу вершника надало поста- ті св. Георгія значущості, особливо на територіях ві- зантійського ареалу. До раннього зображення св. Георгія-вершника (дракон замінений фігурою скованої людини) належить зовнішній рельєф гру- зинської церкви св. Хреста в Ахтамар (915— 921 рр.) [26]. Доволі символічні взірці — тричі зма- льований св. Георгій на коні на фресках печерного храму в Еске-Кермен (Крим) ХІІ—ХІІІ ст. та церк- ві св. Антонія в с. Келії (Кіпр) ХІІІ ст. [16, с. 11]. У візантійському мистецтві образ св. Георгія- змієборця зустрічається рідко. Зображення «Чудо про змія» на основі апокрифічної легенди відоме з ХІІ ст. (стеатитовий рельєф ХІІ ст., Художня гале- рея Уолтерса, Балтимор, США; фреска ХІІ ст. церк- ви св. Лікарів в Касторії, Греція; мозаїчна ікона кін- ця ХІІІ — початку ХІV ст., Лувр, Париж). Відо- мі зображення св. Георгія-вершника без змія, в правій піднятій руці — ратище та щит за лівим пле- чем святого (позолочений медальйон на дні візан- тійської срібної чаші ХІІ ст., ДЕ) [3, с. 684]; ре- льєф з жировика ХІ—ХІІ ст., монастир Ватопед, Греція; стеатитовий рельєф ХІІ ст., Археологічний музей в м. Анже, Франція; стінопис церкви св. Анни ХІІ—ХІІІ ст., Трапезунд (сучасне м. Трабзон), Ту- реччина; розпис ХІІІ—ХІV ст. храму св. Євфимії в Константинополі) [7, с. 79]. З XIII ст. національні мистецькі школи в осно- вному інтерпретують св. Георгія у вигляді тріумфа- тора на коні у зображеннях «Чудо про змія» та «Чудо про порятунок юнака з полону». На Кіпрі — це фрески храму Панагії Хриселеуса в Ембе, св. Ані- онія в Келлі, св. Феодосія в Ахелі, Панагії Форви- отисі Асину в Нікітарі, Панагії Мутула [16, с. 11]; в Криму — згадане малярство в печерному храмі Ескі-Кермену. Невеликий за розміром храм Мар- тирія, названий в честь фрески «Трьох вершників» ХІІ—ХІІІ ст. На ній представлено три воїни, з нім- бами, на конях, зі списом та щитом за плечем кож- ного. Три вершники зображені з подібними іконо- графічними рисами. Припускають, що зображено 943Образ св. Георгія у мистецтві візантії ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 св. Георгія в трьох іконографічних типах: Георгій- тріумфатор, «Чудо про змія» та «Чудо про поряту- нок юнака з полону». Зображення ілюструють мо- тив визволення та порятунок від полону в образі вершника-захисника. Місцеве населення, потребу- ючи захисту від ворогів у період визвольної бороть- би з татарами, споруджує ряд храмів в Криму та звертається до образу вершника-рятівника. Важли- вим є те, що зображення двох чудес святого, пов’язаних з дивовижним визволенням, присутні в одній фресковій композиції, але як окремі іконогра- фічні типи. Об’єднання «Чудо про змія» та «Чудо про порятунок юнака з полону» отримало назву «Подвійне чудо», що ще раз підкреслює запотребу- ваність образу захисника на територіях, що потер- пали від завойовників. До найдавнішого зображен- ня іконографічного типу «Подвійне чудо» Є. Овчин- никова відносить грецьку ікону 1327 р. (?) з церкви в Александрополі (Греція) [11, с. 230—232]. У період латинського завоювання іконографія святих воїнів продовжує розвиватися. В мистецтві виникають нові сюжети внаслідок співдії католиць- кої та православної культур. Активно розвиваєть- ся західноєвропейська іконографія святих воїнів [16, с. 18]. У монастирі св. Катерини на Синаї збереглася ве- лика група ікон пензля майстрів з м. Акри (Ізраїль). Ці твори переважно другої пол. XIII ст., і вони сти- лістично близькі з рукописами, створеними у цьому місті. Серед згаданих пам’яток знаходиться також ікона «Святі Теодор та Георгій Діасоріт з ктитором Георгієм Паризьким», бл. 1260 р. [24]. Дослідник П. Гротовський зазначає, що епітет Діасоріт (Diasoritis), ймовірно, має топонімічний характер і походить від античної назви Antigous (сучасне м. Ортакей (Ortaköy), Туреччина). Згід- но з однією легендою це місце народження свято- го в Каппадокії (сучасна Туреччини). За іншою версією епітет походить від назви однойменного монастиря на о. Аморгос (Кіклади, Греція). У на- уковій літературі, як стверджує П. Гротовський, вираз Діасоріт (Diasoritis), як правило, пов’язують із однойменним написом поряд із зображенням св. Георгія з цього монастиря, де святий представ- лений фронтально по пояс зі списом у правій руці та круглим щитом у лівій [26]. Найбільшим та най- багатшим островом комплексу Кікладських остро- вів є Наксос, який відігравав роль культурного цен- тру. Тут також знаходиться храм св. Георгія Діа- соріта (St. George Diassotitis) ХІ ст. У храмі St. Nicholas at Sa(n)gri, на цьому ж острові, збере- глося фрескове півфігурне зображення св. Георгія Діасоріта 1270 р. Святий воїн зображений фрон- тально з вінцем на голові, зі списом в правій руці та мечем у лівій, якою притримує і круглий щит [19, с. 283—286]. Поділяємо думку, що цей епі- тет має значення рятівника (визволителя, спасите- ля) [17, с. 245] та з’являється під час Латинської окупації у місцевих національних школах, де біль- ше проявилися народні традиції. Застосування епі- тета свідчить про необхідність підкреслити захис- ну функцію святого. Можливо, слово Діасоріт було пов’язане з культом місцевого божества, від якого і пішла ця назва, адже спочатку на території остро- вів з’являються однойменні храми, а в ХІІІ ст. мо- нументальні та станкові зображення. До пам’яток такого типу можна віднести ще два зображення піз- нішого виконання: фреска іконостаса Старе- Нагоречане, Македонія (1313—1318 рр.) та ікона св. Георгій Діасоріт ІІ пол. ХV ст. (Держаний ро- сійський музей, надалі — ДРМ) [19, с. 322]. Наголосимо, що для візантійського двору був не- обхідний образ Георгія Переможця, який інспірував воїнів до захисту імператора. Водночас місцеві на- ціональні школи звертаються до образу рятівника- спасителя. Молільники вірили, що застосування епі- тета рятівника (Діасоріт) поряд з постаттю воїна зі списом, мечем та щитом, захистить їх від наступу загарбників. Це підтверджує і той факт, що епітет зринає в сюжеті, пов’язаному з чудесним порятун- ком з полону — «Чудо про порятунок юнака з по- лону», на що звернув увагу німецький вчений Т. Раф. Прикладом є фреска (до 1293 р. або й пізніше) трьохапсидного храму в згаданому місті Antigous [26]. Для віруючих був актуальним образ воїна- рятівника, адже вони очікували чуда про дивовиж- не врятування з полону або визволення міста («Чудо про змія»). Після втрати впливу регламентованого мистецтва столиці на територіях, що входили до ві- зантійського культурного ареалу, зринає постать воїна-рятівника (Діасоріт) та з’являються сюжети, пов’язані з чудесним визволенням («Чудо про по- рятунок юнака з полону», «Чудо про змія» та «По- двійне чудо»). Один і той самий образ визволителя Наталя кОлПакОва944 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 в різних сюжетах виринав у місцевих національних школах як форма захисту від нападу загарбників. У XIII—XIV ст., в період культурного розквіту Візантії при Палеологах [9, с. 214], відзначено най- більше вшанування образу св. Георгія Переможця. Для візантійців звернення до елліністичних тради- цій насамперед означало відродження колишньої слави та могутності імперії.. Домінування цього іко- нографічного типу засвідчують два літературні тво- ри: «Римська історія» Никифора Григори (1294— 1359 рр.) та трактат Псевдо-Кодина «Про придво- рні чини» (не раніше сер. XIV ст.) [3, с. 684]. Збереглися відомості про те, що Андронік II Пале- олог (1282—1328 рр.) молився перед іконою св. Георгія-вершника [22, с. 133]. Це свідчить про домінування у ХІІІ—XIV ст. іконографічного типу св. Георгія-воїна верхи на коні, який зображується і на військових хоругвах [7, с. 71]. Для станкового живопису періоду Палеологів ха- рактерні нескладні іконографічні поясні зображення св. Георгія, співзвучні зі зображенням св. Димитрія Солунського. Проте і в них акцент поставлений на військовий і захисний аспект вшанування святого. У XIV ст. образ св. Георгія часто зустрічається з грець- кими епітетами «Швидкий» (O Gorgos), «Змієбо- рець» та «Діасоріт», що відображає вшанування свя- того як заступника проти загарбників, яке посили- лося з турецьким завоюванням візантійських та балканських теренів [23]. Культ св. Георгія посідав одне з центральних місць в ієрархії візантійських святих, а його іконографія вважається однієї з найбільш розвинутих у мисте- цтві Візантії. Трансформація образу святого від му- ченика до патрона та рятівника вплинула на прева- лювання того чи іншого іконографічного типу у ві- зантійському мистецтві. Іконографія Георгія почергово змінювалася в межах основних типів му- ченика (епоха Юстиніана), пішого воїна (Македон- ський період та епоха Комнінів), вершника (період Палеологів), залежно від смислового навантаження на різних етапах еволюції культу. Те, що за образом св. Георгія «закріплювалися» різні функції, підкрес- люють і його грецькі епітети: переможець, змієбо- рець, захисник тощо. Запотребуваність образу за- хисника вплинула й на об’єднання цих двох діянь святого в іконографічному типі «Подвійне чудо» як посилений захист від завойовників. Показовим, на нашу думку, є те, що в країнах, історія яких пов’язана із затяжною національно-визвольною боротьбою, лейтмотивом постає сюжет, пов’язаний із чудесним визволенням («Чудо про порятунок юнака з поло- ну», «Чудо про змія» та «Подвійне чудо»). Домі- нування того чи іншого образу св. Георгія та зміна його іконографічних типів були зумовлені релігійни- ми, політичними та соціальними факторами. 1. Армия Византийской Империи, 430—1461 // Воен- но-исторический альманах : Новый солдат (Часть 1) / редактор Киселев В.И. — № 34. — Артемовск : Книга. — 40 с. 2. Гайдин С.М. Резная шиферная икона св. Димитрия и Георгия / С.М. Гайдин // Сборник ГЭ. — Пг., 1923. — Вып. ІІ. — С. 31—42. 3. Жарикова Т.а. Георгий. Иконография / Т.А. Жарико- ва // Православная энциклопедия. — М. : Православ- ная энциклопедия, 2005. — Т. X. — С. 681—690. 4. Житие преподобного Отца нашего Феодора, архи- мандрита Сикеонского, написанное Георгием, учени- ком его и игуменом той же обители / перевод с гречес- кого, предисловие и комментарий Д.Е. Афиногенова. — М. : Индрик, 2005. — 184 с. 5. кондаков Н.П. Русская икона ІІ. Альбом 136 та- блиц / Н.П. Кондаков. — М. : Культурно-просвети- тельный фонд им. народного артиста Сергея Столяро- ва, 2004. 6. лазарев в.Н. История византийской живописи / В.Н. Лазарев. — М. : Искусство, 1986. — 194 с. 7. лазарев в.Н. Новый памятник станковой живописи ХІІ в. и образ Георгия в византийской и древнерусской иконописи / В.Н. Лазарев // Русская средневековая живопись: статьи и исследования. — М. : Наука, 1970. — С. 55—102. 8. лидов а.М. Византийские иконы Синая / А.М. Ли- дов. — М. ; Афины : Христианский восток, 1999. — 146 с. 9. лихачева в.Д. Искусство Византии IV—XV веков / В.Д. Лихачева. — Л. : Искусство, 1986. — 310 c. 10. Овсійчук в.а. Українське малярство Х—XVIІІ сто- літь. Проблеми кольору / В.А. Овсійчук. — Львів : Ін-т народознавства НАН України, 1996. — 480 c. 11. Овчинникова Е.С. Вновь открытый памятник станковой живописи из собрания Государственного исторического музея / Е.С. Овчинникова // Ви- зантийский временник. — 1976. — Т. 37. — С. 228—234. 12. Парамонова М.ю. Мученики / М.Ю. Парамоно- ва // Словарь средневековой культуры / под ред. А.Я. Гу ревича. — М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2003. — C. 331—336. 13. Парамонова М.ю. Реликвии / М.Ю. Парамоно- ва // Словарь средневековой культуры / под ред. 945Образ св. Георгія у мистецтві візантії ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 А.Я. Гу ревича. — М. : Российская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2003. — C. 405—408. 14. Попова О. Византийские иконы VI—XV веков / О. Попова // История иконописи: Истоки ; Тради- ции ; Современность: VI—XX вв. — М. : Арт-БМБ, 2002. — С. 41—94. 15. Святе Письмо Старого та Нового завіту / переклад тек- сту о. І. Хоменко. — Мінськ : Місіонер, 2007. — 350 с. 16. Фукара к. Образы святых воинов в монументальной живописи Кипра XI—XVI вв. : автореферат диссерта- ции на соискание ученой степени кандидата искусство- ведения / Катерина Фукара. — М., 2011. — 20 с. 17. Belting H. Likeness and Presence Likeness and Presence: A History of the Image before the Era of Art / H. Belting ; translated by E. Jephcott. — Chicago : University Of Chicago Press, 1994. — 278 p. 18. Сrawford M. The Byzantine churches of Naxos / M. Сraw ford // American Journal of Archaeology. — Jul. — 1968. — P. 283—286. 19. Myslivec J. Svati Jiři ve Vychodokrstnskem Umeni / J. Myslivec // Byzantinoslavica. — Vol. V. — Praha, 1933—1934. — P. 330—356. 20. Schlumberger Gustave. Deux bas-reliefs byzantins de stéatite de la plus belle époque, faisant partie de la collection de Mme la comtesse R. de Béarn / Gustave Schlumberger // Monuments et mémoires de la Fonda- tion Eugène Piot. — Tome 9. — Fascicule 2. — 1903. — P. 229—236. 21. Walter Ch. The Origins of the Cult of St. George / Christopher Walter // Revue des Études Byzantines, 53. — France, 1995. — P. 295—326. 22. Walter Ch. The warrior saints in Byzantine art and tra- dition / Christopher Walter. — England : Ashgate, 2003. — 317 p. 23. Димитрий Солунский // Православная энциклопе- дия. — М. : Православная энциклопедия, 2007. — Т. XV. — С. 155—195 [електронний ресурс] // «Православная энциклопедия». — режим доступу : http://www.pravenc.ru/text/178231.html 24. Екатерины великомученицы монастырь на Синае // Православная энциклопедия. — М. : Православная энциклопедия, 2008. — Т. XVІІІ. — С. 170—214 [електронний ресурс] // «Православная энцикло пе- дия». — режим доступу : http://www.pravenc.ru/ text/189637.html. 25. Членова л.Г. Византийский рельеф «Св. Георгий с житием» / Л.Г. Членова // Восточноевропейский ар- хеологический журнал. — № 6 (7). — 2000 [елек- тронний ресурс] // Восточноевропейский археологи- ческий журнал. — режим доступу : http://archaeology. kiev.ua/journal/061100/chlenova.htm. 26. Grotowski P. The Legend of St. George Saving a Youth from Captivity and its Depiction in Art / P. Grotowski // Series Byzantina. I. — Warszawa, 2003. — P. 27—77 [електронний ресурс] // «Христианство в искусстве: иконы, фрески, мозаики…». — режим доступу http:// www. icon-ar t . in fo/book_contents .php?lng=en &skin=02&book_id=84. Natalia kolpakova ON THE IMAGE OF ST. GEORGE IN BYZANTINE ART Three main images of St. George have been put under analyti- cal study: those of martyr, patron, protector. Changes in icono- graphic types (typified by the sequence of martyr — war- rior — rider) have been substanitated under the influence of religious, political and social factors. The meaning of St. George’s image has been considered on the different stages of its cult evolving. The sense of those expressions has been defined by creations of Byzantine art. Keywords: art criticism, iconography, St. George, Byzantium. Наталя колпакова ОБРАЗ СВ. ГЕОРГИЯ В ИСКУССТВЕ ВИЗАНТИИ Проанализированы три основныx образа св. Георгия — му- ченика, покровителя, защитника. Обоснованы изменения иконографических типов (мученика, воина, всадника) под влиянием религиозных, политических и социальных факто- ров. Рассмотрена смысловая нагрузка образа св. Георгия на разных этапах эволюции культа. Проведен анализ выраже- ния этих смыслов в памятниках искусства Византии. Ключевые слова: искусствоведение, иконография, св. Ге- оргий, Византия.

Образ Св. Георгія у мистецтві Візантії

Репозитарії

Схожі ресурси