Передумови та еволюція східних впливів у європейській моді XVIІI — початку ХХ ст.

Аналізуються східні впливи у європейській моді XVIІI — на початку ХХ ст., висвітлюються їх історично-культурні передумови, визначаються основні чинники еволюції східних впливів. Охарактеризовані явища шинуазрі, орієнталізму і японізму, простежені їх прояви у європейській художній культурі означено...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Янковська, Д.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2014
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94612
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Передумови та еволюція східних впливів у європейській моді XVIІI — початку ХХ ст. / Д. Янковська // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 1016-1020. — Бібліогр.: 9 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94612
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-946122016-02-12T03:06:17Z Передумови та еволюція східних впливів у європейській моді XVIІI — початку ХХ ст. Янковська, Д. Статті Аналізуються східні впливи у європейській моді XVIІI — на початку ХХ ст., висвітлюються їх історично-культурні передумови, визначаються основні чинники еволюції східних впливів. Охарактеризовані явища шинуазрі, орієнталізму і японізму, простежені їх прояви у європейській художній культурі означеного періоду. The article has presented an analytical study in Eastern influences upon European fashion of XVIІI to early XX cc. with corresponding historical and cultural backgrounds as well as main factors in the development of Eastern influences have been defined. Phenomena of chinoiserie, orientalism, and japanism, their manifestation in European artistic culture of the mentioned period have been traced. Анализируются восточные влияния в европейской моде XVIІI — начале ХХ ст., освещаются их историко-культурные предпоссылки, определяются основные факторы эволюции восточных влияний. Охарактеризованы явления шинуазри, ориентализма и японизма, прослежены их проявления в европейской художественной культуре обозначенного периода. 2014 Article Передумови та еволюція східних впливів у європейській моді XVIІI — початку ХХ ст. / Д. Янковська // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 1016-1020. — Бібліогр.: 9 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94612 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Янковська, Д. Передумови та еволюція східних впливів у європейській моді XVIІI — початку ХХ ст. Народознавчі зошити
description	Аналізуються східні впливи у європейській моді XVIІI — на початку ХХ ст., висвітлюються їх історично-культурні передумови, визначаються основні чинники еволюції східних впливів. Охарактеризовані явища шинуазрі, орієнталізму і японізму, простежені їх прояви у європейській художній культурі означеного періоду.
format	Article
author	Янковська, Д.
author_facet	Янковська, Д.
author_sort	Янковська, Д.
title	Передумови та еволюція східних впливів у європейській моді XVIІI — початку ХХ ст.
title_short	Передумови та еволюція східних впливів у європейській моді XVIІI — початку ХХ ст.
title_full	Передумови та еволюція східних впливів у європейській моді XVIІI — початку ХХ ст.
title_fullStr	Передумови та еволюція східних впливів у європейській моді XVIІI — початку ХХ ст.
title_full_unstemmed	Передумови та еволюція східних впливів у європейській моді XVIІI — початку ХХ ст.
title_sort	передумови та еволюція східних впливів у європейській моді xviіi — початку хх ст.
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94612
citation_txt	Передумови та еволюція східних впливів у європейській моді XVIІI — початку ХХ ст. / Д. Янковська // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 1016-1020. — Бібліогр.: 9 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT ânkovsʹkad peredumovitaevolûcíâshídnihvplivívuêvropejsʹkíjmodíxviíipočatkuhhst
first_indexed	2025-07-07T01:05:47Z
last_indexed	2025-07-07T01:05:47Z
_version_	1836948231198605312
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 Художня культура Сходу була і залишається по- стійним джерелом впливів, запозичень та ін- терпретацій для європейської цивілізації. Мода (у широкому значенні) є яскравим прикладом дії схід- них впливів, оскільки вбирає в себе елементи най- різноманітнішого походження, потужну частку яких складають запозичення та інтерпретації з культур Сходу (Китай, Японія, Індія, країни Близького Схо- ду, Північної Африки, Середньої Азії). Постійні стилізації, комбінування і трансформації елементів, зачерпнутих із різних першоджерел, художнє обі- грування мотивів традиційних культур є характер- ним для розвитку модних циклів. Спеціального дослідження на тему східних впли- вів у європейській моді немає. Опосередковано це питання висвітлюється у працях і лекціях історика моди О. Васильєва [1]. Нечисленні розвідки дослід- ників стосуються насамперед впливу певного регіо- ну (Китаю чи Японії [8]) і не розкривають пробле- матику комплексно. У контексті дослідження історично-культурних передумов, які спричинилися до поширення східних впливів у європейській куль- турі XVIІI — початку ХХ ст., варто назвати праці російських авторів Ву Ю Фанга [3], Н. Ніколаевої [4; 5]. Контроверзійна праця професора Колумбій- ського університету Е. Саїда «Орієнталізм» (1978), що продовжує викликати неоднозначні відгуки че- рез антизахідну позицію, залишається обов’язковою при дослідженнях орієнталізму як явища [6]. У XVIІI — на початку ХХ ст. постійні контакти з країнами Сходу стали важливим механізмом куль- турного впливу. У попередній період (XV—XVІІ ст.) східні впливи особливо помітно проявилися у країнах Східної Європи в силу певних передумов — історич- них, культурних; і у багатьох аспектах були пов’язані з географічним розташуванням східноєвропейських територій на межі двох культурних зон — Заходу (Європи) і Сходу (Азії). Сусідство із мусульманськи- ми територіями (Кримським ханством, Османською Туреччиною) було вагомим фактором проникнення здобутків східних культур і спричиняло посилення різ- нопланових зв’язків, адже взаємовпливи культур най- більш помітно проявляються на терені контакту. У XVIІI ст. вектор східного впливу змінюється: за- хоплення китайським мистецтвом спричинило появу стилістики шинуазрі (фр. Chinoiserie, від фр. chi nois — «китайський», тобто китайщина). Вплив мусульман- ського Сходу поступився місцем китайському впливу (зберігаючи, однак, сильні позиції на східноєвропей-© Д. ЯНКОВСЬКА, 2014 Дарія ЯНКОВСЬКА ПЕРЕДУМОВИ ТА ЕВОЛЮЦІЯ СХІДНИХ ВПЛИВІВ У ЄВРОПЕЙСЬКІЙ МОДІ XVIІI — ПОЧАТКУ ХХ ст. Аналізуються східні впливи у європейській моді XVIІI — на початку ХХ ст., висвітлюються їх історично-культурні передумови, визначаються основні чинники еволюції схід- них впливів. Охарактеризовані явища шинуазрі, орієнта- лізму і японізму, простежені їх прояви у європейській ху- дожній культурі означеного періоду. Ключові слова: східні впливи, мода XVIІI — початку ХХ ст., шинуазрі, орієнталізм, японізм, художня культура Сходу. 1017Передумови та еволюція східних впливів у європейській моді XvIІI — початку ХХ ст. ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 ських територіях). Історичні передумови моди на Ки- тай, китайську образність і китайське мистецтво тісно пов’язані з діяльністю голландської Ост-Індської ком- панії та пожвавленням китайсько-європейських зв’язків. Ост-Індська компанія (1602—1798 рр.) три- валий час була монополістом з завезення і продажу ки- тайського фарфору, на долю якого припадав доміну- ючий процент товарів китайського виробництва, що надходили у Європу (Голландська Ост-Індська ком- панія монополізувала торгівлю не лише з Китаєм, але і з Японією, Цейлоном, Індонезією). Окрім фарфо- ру, в Європу масово вивозили шовк, чай, рисову пу- дру, віяла, вироби з нефриту, емалі, лакові меблі, фе- йерверки — загалом екзотичні для європейського сприйняття товари [1, с. 17]. Прагнення до встановлення культурних і економіч- них зв’язків з Китаєм спостерігається ще з середини XVІI ст. У другій половині століття потік імпортова- них китайських товарів ставав все більш значним, ці вироби викликали все більший інтерес екзотичними формами і незвичними декоративними мотивами. Мода на шинуазрі виникла на початку XVIІI ст., коли китайські новинки набули значної популярності, ви- кликаючи хвилю наслідувань, і розповсюдилася у Франції, Англії, Іспанії, Німеччині, Швеції, Росії. На відміну від екзотичних і доволі поширених творів мистецтва країн ісламу, вишукане китайське мистецтво набагато більше відповідало характеру стилю рококо, який знаходився у стадії формування в той час. Філо- софські ідеї часу також сприяли появі моди на китай- щину, адже на формування філософії епохи Просвітни- цтва великий вплив спричинило знайомство з філософ- ськими вченнями Сходу, зокрема Китаю. Китай став предметом особливої уваги і зацікавлення: завдяки пе- рекладацькій діяльності місіонерів-єзуїтів наприкінці XVІI ст. в Європі з’являється ряд видань, присвячених конфуціанству. Твори єзуїтів містили інформацію про китайські звичаї та державний устрій, з появою нових перекладів китайської філософської і художньої літера- тури дані про Китай все більше розповсюджувалися. Так, у 1702—1706 рр. в Парижі були опубліковані 34 томи, присвячені Китаю. Європейські вчені приді- ляли велику увагу ідеям конфуціанства, співзвучним по- шукам філософів-просвітителів, які уявляли Китай му- дрою і справедливою державою [3, с. 61—62]. Колекціонування східних виробів стало престижною розвагою багатих людей. Європейці захоплювались ки- тайським звичаєм чаювання з використанням фарфо- рових чашок. Інтер’єри в китайському стилі, оформле- ні китайськими виробами, намагались створити в своїх маєтках як представники вищої знаті, так і дрібні дво- ряни. Так звані «китайські кабінети» чи «фарфорові кім- нати» (в яких зберігалися і демонструвалися колекції китайських виробів, головним чином фарфору) були об- лаштовані у багатьох палацах XVIІI ст. (у Франції, Ні- меччині, Австрії, Італії, Голландії, Швеції, Росії). Для їх оформлення застосовували велику кількість фарфо- ру, який розташовували по кутах і між картинами на поличках-консолях. Такі китайські кабінети використо- вувались як місце, де можна було відчути спосіб життя китайських інтелектуалів, доторкнутися до загадково- го екзотичного світу, яким уявлялась Китайська імпе- рія. Китайські мотиви і вироби в оформленні інтер’єрів поєднувалися з європейською стилістикою рококо, тоб- то тут не йшлося про дослівне копіювання китайських зразків. На відміну від європейських наслідувань, ори- гінальні китайські інтер’єри були втіленням східної ес- тетики, яка тяжіла до мінімалізму [3, с. 66—67; 4]. Мода на екзотичну декорацію спричинила насліду- вання і запозичення китайських форм в садово-парковій архітектурі: палаци і паркові павільйони копіювали ки- тайські багатоярусні пагоди (наприклад, комплекс спо- руд «Китайське село» у Швеції біля палацу ,Дрот- тнінгхольм комплекс у Царському Селі в Росії, паго- ди в Королівському ботанічному саду в Лондоні і Англійському пейзажному парку в Мюнхені; на тери- торії України — Китайська зала\ Підгорецького зам- ку першої половини XVIІI ст. (не збереглася). Китайська тематика використовувалася в декорі шпалер, гобеленів, ширм, парасольок, віял. Втілення шинуазрі в європейському костюмі відобразилось в першу чергу у тканинах, декорованих китайськими мотивами — зображеннями імператорів, танцівниць, драконів, пагод, рослин (орхідеї, півонії, лотоси), з асиметричним рисунком, особливому крої рукавів «а ля пагода», наближеному до китайських пагод, запо- зичених формах взуття (туфлі мюлі без задника), різ- номанітних аксесуарах китайських форм (віяла, га- манці, парасольки), декорованих китайськими сю- жетами і рослинною орнаментикою [1, с. 17]. Відкриття Помпей і Геркулануму змістило акцен- ти інспірацій і модних запозичень до античної спад- щини. У ХІХ ст. китайський вплив занепадає, і сфе- ра орієнтальних зацікавлень зміщується у напрямі до Дарія ЯНкОвСЬка1018 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 країн Близького Сходу, а у другій половині ХІХ ст. — Японії. Китайські впливи повертаються на початку ХХ ст. і у 1920-х рр., виразно зазначаючись в кос- тюмі — у формах пальт і накидок, декоративних мо- тивах (пагоди, півонії, дракони, хмари, велика кіль- кість золотого шиття). Зокрема, ескізи костюмів до Китайського балу у Паризькій опері 1923 р. створив Поль Пуаре, викликавши хвилю наслідувань. Поштовхом до повернення в моду турецького впливу у другій половині XVIІI ст. стали Російсько- турецькі війни (1768—1774, 1787—1792 рр.). Ту- рецькі бані, турецькі дивани, що прикрашали інтер’єри новомодних кав’ярень, тюрбани з еґрета- ми з пір’я були поширені у період перед французь- кою революцією 1789 р. Світле жіноче вбрання (сук- ня) в поєднанні з колоніальними шалями близькос- хідного походження (т.зв. «кашмірські шалі» з тонкої вовни з характерними східними мотивами) протрималося до 1810 р. [1, с. 18—19]. Похід Наполеона в Єгипет (1798—1799 рр.) став серйозним історичним важелем для нової хвилі впли- вів з близькосхідного регіону і дав потужний поштовх до вивчення єгипетських і мусульманських пам’яток. Зокрема, проявилась зацікавленість єгипетською, турецькою, арабською культурами не лише на рівні модних запозичень (кашмірські шалі як елемент жі- ночого вбрання), але й у науковому контексті, спри- чинивши новий етап розвитку орієнталізму. Орієнталізм як термін обіймає всю сукупність до- сліджень Сходу і увесь комплекс наук про Схід. Також орієнталізм розуміється як напрям у мистецтві, озна- ками якого є використання східних мотивів і поверхне- ве, відірване від реальності сприйняття країн Сходу. Традиційна орієнталістика спочатку займалася лише Близьким Сходом, тобто Східним Середземномор’ям, і лише згодом — Індією, Китаєм, Японією. Вважаєть- ся, що формально орієнталізм почав своє існування з Віденського церковного собору 1312 р., на якому вирі- шили заснувати низку кафедр «арабської, грецької, ге- брейської та сирійської мов» у Парижі, Авіньйоні, Ок- сфорді і Болоньї. До середини XVIІI ст. спеціалістами по Сходу були переважно дослідники мов, фахівці з Бі- блії чи ісламської релігії [6, с. 72]. Варто зазначити, що інтерес до регіону Середнього Сходу значно посилив- ся у зв’язку з перекладом Авести і упанішад французь- ким вченим А. Анкетиль-Дюперроном у 1770 рр. Піс- ля єгипетського походу Наполеона по всій Європі зрос- ла кількість орієнтальних студій і професорських кафедр, періодичних видань (наприклад, «Археоло- гія Сходу» 1809 р.). Виникають різноманітні науко- ві товариства, торгові та перекладацькі фундації — Азійське товариство у Франції (Societe asiatique), Королівське азійське товариство в Англії (Royal Asiatic Society), Німецьке товариство з вивчення східних країн, Американське орієнтальне товариство (American Oriental Society) [6, с. 62]. Орієнталізм, як корпус західного знання про Схід, був витворений уявою європейців, асоціюючи Схід з ек- зотикою та романтичними історіями. Схід став уявною культурною протилежністю, культурним контрастом до Заходу, з цілим комплексом власних ідей і уявлень, тор- гівлею східними товарами, присутністю колоніальних військ. На Сході відкривалися школи і місії, консуль- ські установи, збільшився потік європейців, які відві- дували східні країни — вчені-орієнталісти, наукові і ар- хеологічні експедиції, працівники консульських служб, купці. Популярний орієнталізм створив моду на Схід і дуже помітно відобразився в мистецтві — у захоплен- нях, запозиченнях та інтерпретації східних мотивів. Впродовж ХІХ ст. Схід, зокрема Близький Схід, був місцем, куди особливо любили подорожувати, і про яке багато писали — утворився цілий корпус лі- тератури орієнтального стилю (напр., Ф.-Р. де Ша- тобріан «Подорож з Парижа в Єрусалим і з Єруса- лима в Париж» 1810—1811 рр., А. де Ламартін «Ман- дрівка на Схід» 1833 р.). Варто також підкреслити значення романтизму в популяризації орієнтальних впливів. Міфологія європейського романтизму прово- кувала моду на мандрівки і подорожі, з якими був пов'язаний культ екзотики і Сходу. Зокрема, у 1815— 1835 рр. англійський поет Дж. Байрон побував у Гре- ції, яка боролась за незалежність з Османською імпе- рією (1821—1829 рр.), і захопив учасників чарівніс- тю Сходу. Орієнтальні захоплення були надзвичайно поширені в період романтизму, з легендою підвищеної чуттєвості та романтичним ореолом. У ХІХ ст. все східне стало синонімом екзотичного і таємничого. Орієнтальні елементи проникали у сферу візуаль- ної експресії і з’являлися у творах десятків худож- ників (Ежен Делакруа, Жан Огюст Домінік Енгр, Ежен Фромантен, , Фредерік Лейтон, Жан-Леон Жером, Леон Бонна, Фредерік Бріджмен). Ежен Делакруа побував у Алжирі і Марокко у 1830-х рр. у складі французької дипломатичної місії, серед його 1019Передумови та еволюція східних впливів у європейській моді XvIІI — початку ХХ ст. ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 творів численні зображення, інспіровані культурою цих регіонів Північної Африки. Характерно, що ху- дожники зображали не лише побачене, але і уявне, оскільки деякі з них ніколи не були на Сході [6]. Після періоду панування античних форм і моти- вів в одяговій моді, інспірації почали шукати на Схо- ді, зокрема мусульманському. Франція, будучи ко- лоніальною імперією, охоче приймала певні запози- чення від арабів — мотиви східної орнаментики, особливо рослинні, тюрбани для вечірнього вбран- ня. Чоловіча мода, окрім орнаментальних мотивів, збагатилась фесками, вишитими жилетами і гаман- цями у східному стилі (1815—1820 рр.) [1, с. 20]. В Іспанії під впливом французької моди з’являється зацікавлення власною арабською історією, маври- танським мистецтвом, з відповідним привнесенням його елементів в тогочасну декоративну систему, в оформлення архітектурних споруд та інтер’єрів. Зо- внішня атрибутика мусульманської архітектури у так званому «мавританському стилі» характерна для споруд періоду еклектики, риси близькосхідних за- позичень позначилися на зовнішньому вигляді бу- динків, садиб, кафе, театрів тощо. У 1882 р. Англія окупувала Єгипет. Станом на кі- нець ХІХ ст. майже всі території Близького Сходу (окрім Туреччини) були окуповані європейцями. У пе- ріод розквіту колоніалізму (початок ХХ ст.) екзотич- ні східні елементи в моді були дуже поширеними — іранські, арабські, індійські, далекосхідні мотиви. Наступна хвиля східного впливу в одяговій моді була інспірована гастрольними виступами російського ба- лету в Парижі. Балет «Шехерезада» Римського- Корсакова в паризькому театрі «Шатле» 1910 р., де- корації і костюми до якого створив Лео Бакст, вразив публіку східними образами і колоритом. В жіночу моду увійшли тюрбани з пір’ям, шаровари і кафтани. Легкі тканини розшивалися золотом і бісером у східному сти- лі. Арабський Схід, Єгипет, Індія, Туреччина вкотре привернули до себе увагу як джерела інспірацій. Про- відний тогочасний дизайнер Поль Пуаре створював моделі з виразним східним забарвленням — у формах (туніки, тюрбани) і колориті, використовуючи араб- ські орнаменти, мотиви японського національного кос- тюма, китайські, індійські, іранські елементи. Сині, фі- олетові, зелені, рожеві і помаранчеві, червоні тони і по- золота додавали одягу екзотичного звучання і контрастували з властивою модерну пастельною ко- лірною гамою. Пуаре організовував театралізовані святкування у східному стилі, а також створював пар- фуми зі східними назвами: «Алладін», «Мінарет», «Китайська ніч». Завдяки Пуаре мода на Схід роз- повсюдилась у різних верствах суспільства [1, с. 23]. Після Першої світової війни і у 1920-х рр. в моді ви- разно помітні впливи колоніальних народів. Зі східних країн надходили декоративні тканини з Марокко і Ту- нісу, шалі та хустки, китайські, індійські, арабські еле- менти одягу і орнаментики. Важливим аксесуаром жі- ночого вбрання були вишиті шалі і хустки, часто в орі- єнтальному стилі. У східному стилі виконувалися вишивки, візерунки, аплікації тощо — зі складною на- сиченою орнаментикою. На Міжнародній виставці су- часних декоративних і промислових мистецтв (Exposition Internationale des Arts Décoratifs et Industriels Modernes) 1925 р. в Парижі, яка дала назву стилю Ар Деко, по- ряд з мотивами модерну і впливами кубізму, конструк- тивізму і функціоналізму, простежуються впливи екзо- тичного мистецтва колоніальних народів [7]. У другій половині ХІХ ст. джерелом східних впли- вів і запозичень стала культура Японії. Після відкрит- тя для світової торгівлі у 1860 рр. японських портів Кобе і Йокогама японські товари і твори мистецтва у великій кількості почали завозити до Європи та Америки. Це стало початком хвилі японізму і однією з передумов фор- мування образної системи стилю модерн [1, с. 19]. Ве- личезна кількість візуальної інформації про японське мистецтво і стилістику надходила в Європу, вражаючи новими ідеями композиції, кольору і дизайну. Ці ідеї на- дихали європейських художників імпресіонізму, симво- лізму і модерну. Першою доволі значною подією за межами Японського архіпелагу, завдяки якій почав фор- муватися образ Японії, стала Лондонська художня ви- ставка 1862 року, після якої образ Японії і японське мис- тецтво привернуло увагу європейських письменників і художників того часу. Всесвітня виставка 1967 р. в Па- рижі, на якій були продемонстровані зразки япон- ського декоративно-ужиткового мистецтва (керамі- ка, лаковані меблі, кімоно) і японської кольорової гра- вюри, також відіграла значну роль в ознайомленні з японською образністю і декоративною системою. Дія багатьох літературних творів стали відбуватися в Японії (напр. «Мадам Батерфляй» 1906 р.). Мотиви, техніка і подача кольору в японському мис- тецтві справили помітний вплив на європейське обра- зотворче мистецтво, зокрема на представників імпре- Дарія ЯНкОвСЬка1020 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 сіонізму, модерну, символізму, кубізму (Е. Мане, К. Моне, П. Гоген, Е. Дега, В. Ван-Гог, Дж. Уістлер, А. де Тулуз-Лотрек, Г. Клімт). Японські впливи, зо- крема класична японська гравюра з її плавними лінія- ми, гармонійним поєднанням чітко окреслених плям і довгих гнучких ліній, відіграли особливо важливу роль у становленні образної мови модерну, з використанням ліній і плоских плям, орнаментальністю, площинністю, асиметрією, наслідуванням і поетизацією природи. Японські впливи проявилися у садово-паркових ансамблях — створенні «японських» садів. З’явилися види вбрання на основі кімоно (театральні манто, чайні сукні для дому) і костюмів театру кабукі, у де- корі використовувалися мотиви хризантем, ірисів, сакури, драконів, метеликів, японських ландшафтів, мотив «ранкове сонце за хмарами», асиметричні ви- рішення. Візерунки, створені під впливом японської ксилографії та живопису, використовували Жак Дусе і Маріано Фортуні — у дизайні одягу. Роками по- ширення японського впливу вважають 1880— 1920 рр., у 1930 рр. японізм відходить. У ХХ ст. східні впливи стали невід’ємною частиною модних циклів, швидко змінюючи першоджерела інспі- рацій (мистецтво арабських країн чи, наприклад, Япо- нії) та форму прояву: в орнаменті чи колориті, силует- ному вирішенні чи аксесуарах, конкретних запозиче- них видах одягу або легкому загальному стилістичному звучанні. Художня культура Сходу тепер — одне із постійних джерел запозичень та інтерпретацій. Контакти з країнами Сходу у період XVIІI — по- чатку ХХ ст. стали важливими механізмами культур- ного впливу. Поширення моди на мистецтво і образ- ність Китаю, країн мусульманського Сходу, Японії викликало численні наслідування і запозичення в єв- ропейській художній культурі, моді, звичаях, і спри- чинилося до розвитку нових для Європи ідей. Схід- ний вплив був територіально нестабільним, і в силу іс- торичних умов змінював регіони інспірацій. Китайські впливи найбільш чітко зазначилися у XVIІI і на по- чатку ХХ ст., вплив Японії простежується у період 1870—1920 рр., вплив різних регіонів мусульман- ського Сходу — у другій половині XVIІI — першій половині ХІХ, і на початку ХХ ст. 1. васильев а. Европейская мода. Три века / А. Васи- льев. — М. : Слово/Slovo, 2006. — 439 с. 2. васильев л.С. Восток и Запад в истории (основные параметры проблематики) / Л.С. Васильев //Альтер- нативные пути к цивилизации. — М. : Логос, 2000. — С. 96—114. 3. ву ю-Фанг. Китайский кабинет / Ву Ю-Фанг // Философский век. Альманах 10. — Санкт-Петербург, 1999. — С. 59—67. 4. Николаева Н.С. Утопия Востока в Европе и стиль (шинуазри) / Н.С. Николаева // Япония и Европа. Диалог в искусстве. — М. : Изобразительное искус- ство, 1996. — С. 379. 5. Николаева Н.С. Япония и Европа. Диалог в искус- стве / Н.С. Николаева. — М. : Изобразительное ис- кусство, 1996. — 388 с. 6. Саїд Е. Орієнталізм / Е. Саїд. — К. : Основи, 2001. — 511 с. 7. Dziekonska-kozlowska a. Moda kobieca XX wieku / A. Dziekonska-Kozlowska. — Warszawa : Arkady, 1964. 8. Заколябіна ю. Шинуазрі та японізм у європейсько- му костюмі XVIІI — ХХ ст. http://archive.nbuv.gov. ua/portal/soc_gum/Apmp/2012_4/267-269.pdf. 9. Oriental studies http://en.wikipedia.org/wiki/Oriental_ studies. Dariya Yankovska ON SOME PRECONDITIONS AND EVOLVING OF EASTERN INFLUENCES UPON EUROPEAN FASHION OF XVIII TO EARLY XX CENTURIES The article has presented an analytical study in Eastern influ- ences upon European fashion of XVIІI to early XX cc. with corresponding historical and cultural backgrounds as well as main factors in the development of Eastern influences have been defined. Phenomena of chinoiserie, orientalism, and japa- nism, their manifestation in European artistic culture of the mentioned period have been traced. Keywords: Eastern influences, fashion of XVII — beginning of XX centuries, chinoiserie, orientalism, japanism, artistic culture of the East. Дария Янковская ПРЕДПОССЫЛКИ И ЭВОЛЮЦИЯ ВОСТОЧНЫХ ВЛИЯНИЙ В ЕВРОПЕЙСКОЙ МОДЕ XVIІI — НАЧАЛА ХХ ст. Анализируются восточные влияния в европейской моде XVIІI — начале ХХ ст., освещаются их историко-куль- турные предпоссылки, определяются основные факторы эволюции восточных влияний. Охарактеризованы явления шинуазри, ориентализма и японизма, прослежены их про- явления в европейской художественной культуре обозна- ченного периода. Ключевые слова: восточные влияния, мода XVIІI — на- чала ХХ ст., шинуазри, ориентализм, японизм, художе- ственная культура Востока.

Передумови та еволюція східних впливів у європейській моді XVIІI — початку ХХ ст.

Institution

Ähnliche Einträge