Особливості традиційної сорочки Сокальщини кінця ХІХ — початку ХХ ст.

Висвітлюються художні особливості народної сорочки Сокальщини: принципи її формотворення (крій), способи декорування та символіка орнаментики і колористичного вирішення. Досліджуються також причини зміни зовнішнього вигляду сокальської сорочки, що відбувалися впродовж її еволюції, та глибина вплив...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Приймак, Х.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2014
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94614
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Особливості традиційної сорочки Сокальщини кінця ХІХ — початку ХХ ст. / Х. Приймак // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 1056-1061. — Бібліогр.: 11 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94614
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-946142016-02-12T03:03:05Z Особливості традиційної сорочки Сокальщини кінця ХІХ — початку ХХ ст. Приймак, Х. Статті Висвітлюються художні особливості народної сорочки Сокальщини: принципи її формотворення (крій), способи декорування та символіка орнаментики і колористичного вирішення. Досліджуються також причини зміни зовнішнього вигляду сокальської сорочки, що відбувалися впродовж її еволюції, та глибина впливу сусідніх культурних традицій. The article has thrown light upon some peculiarities of traditional women’s chemises produced in Sokal region. Attention has also been paid to the creation principles, decoration and symbolic meaning in traditional ornament. Probation of reasons as for the changes in original appearance of chemises, that took place in evolution of their decorative means and the influence of nearby cultural traditions. Излагаются художественные особенности народной рубашки Сокальщины: принципы ее формотворения (крой), способы декорирования и символика орнаментики и цветового решения. Исследуются причины изменений внешнего вида сокальской рубашки, которые происходили на протяжении ее эволюции, глубину влияния соседних культурных традиций. 2014 Article Особливості традиційної сорочки Сокальщини кінця ХІХ — початку ХХ ст. / Х. Приймак // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 1056-1061. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94614 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Приймак, Х. Особливості традиційної сорочки Сокальщини кінця ХІХ — початку ХХ ст. Народознавчі зошити
description	Висвітлюються художні особливості народної сорочки Сокальщини: принципи її формотворення (крій), способи декорування та символіка орнаментики і колористичного вирішення. Досліджуються також причини зміни зовнішнього вигляду сокальської сорочки, що відбувалися впродовж її еволюції, та глибина впливу сусідніх культурних традицій.
format	Article
author	Приймак, Х.
author_facet	Приймак, Х.
author_sort	Приймак, Х.
title	Особливості традиційної сорочки Сокальщини кінця ХІХ — початку ХХ ст.
title_short	Особливості традиційної сорочки Сокальщини кінця ХІХ — початку ХХ ст.
title_full	Особливості традиційної сорочки Сокальщини кінця ХІХ — початку ХХ ст.
title_fullStr	Особливості традиційної сорочки Сокальщини кінця ХІХ — початку ХХ ст.
title_full_unstemmed	Особливості традиційної сорочки Сокальщини кінця ХІХ — початку ХХ ст.
title_sort	особливості традиційної сорочки сокальщини кінця хіх — початку хх ст.
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94614
citation_txt	Особливості традиційної сорочки Сокальщини кінця ХІХ — початку ХХ ст. / Х. Приймак // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 1056-1061. — Бібліогр.: 11 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT prijmakh osoblivostítradicíjnoísoročkisokalʹŝinikíncâhíhpočatkuhhst
first_indexed	2025-07-07T01:05:57Z
last_indexed	2025-07-07T01:05:57Z
_version_	1836948242855624704
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 Одяг відображає всі сторони буття соціуму. Саме тому вчені мистецтвознавці та етнологи звер- таються до нього, щоб глибше зрозуміти історію на- роду в процесі його етнічного самовизначення. Кожен регіон України, навіть кожне село має свої особливості у декоруванні, колористиці й ношенні одягу. Мета моєї статті — дослідити художньо- конструктивні особливості сорочок Сокальщини. Сокальщина цікава тим, що народний одяг цьо- го району має багато спільних рис з одягом Поді- лля, Опілля, Холмщини. Провести чітку межу між цими етнографічними районами складно, оскільки еволюційні процеси розвитку культури того чи іншого народу завжди передбачають вза- ємозбагачення через взаємовпливи сусідніх куль- турних традицій . Українська традиційна сорочка привертала увагу дослідників-етнографів ще з ХІХ століття, коли від- бувався активний процес колекціонування творів на- родного мистецтва та формування музейних колек- цій. Деякі відомості збереглися у рідкісних видан- нях, в архівах та фондах у вигляді рукописів, а також у живописних та графічних роботах. Значні матері- альні цінності знаходяться в музейних та приватних колекціях, а також у фотоархівах. Власне вже з дру- гої половини ХІХ ст. музеї поповнюються завдяки етнографічним експедиціям у регіони. В цей період почалося наукове опрацювання традиційного укра- їнського народного вбрання, в т. ч. сорочок, і їх чис- ленних локальних відмінностей. Основною частиною статті є фактологічний мате- ріал, що охоплює понад 30 одиниць жіночих соро- чок досліджуваного періоду, що здебільшого збері- гаються в музейних фондах, а також в приватних ко- лекціях. Для вивчення відбирались зразки з найбільш оригінальним декором. Наприклад, «Сорочка зі шнурками». Це харак- терна у художньому вирішенні техніка, яка застосо- вувалася у цьому локальному осередку. Використан- ня снурка — тут і оригінальний мотив, і техніка ви- шивання. Вважалося, що слово снурок є ніби якимсь випадковим місцевим, чи запозиченим діалектом, але це зовсім не так. Словник Б. Грінченка подає: «Снуровиці і шнуровиці — слова тотожні» [4, с. 163]. Звідси і пояснення назви сорочки, прадідів- ська глибинність її походження. Ця сорочка за конструкцією — уставкового типу. На її уставках основним композиційним мо- тивом є «волове око». Мотив укомплектований з © Х. ПРИЙМАК, 2014 Христина ПРИЙМАК ОСОБЛИВОСТІ ТРАДИЦІЙНОЇ СОРОЧКИ СОКАЛЬЩИНИ кінця ХІХ — початку ХХ ст. Висвітлюються художні особливості народної сорочки Со- кальщини: принципи її формотворення (крій), способи де- корування та символіка орнаментики і колористичного ви- рішення. Досліджуються також причини зміни зовнішнього вигляду сокальської сорочки, що відбувалися впродовж її еволюції, та глибина впливу сусідніх культурних традицій. Ключові слова: cорочка, Сокальщина, натільний одяг, ви- шивка, орнамент, декорування. 1057Особливості традиційної сорочки Сокальщини кінця ХІХ — початку ХХ ст. ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 елементів «волові голівки» у восьмигранну геоме- тричну фігуру за допомогою вміло використаних доповнень вушко- та ріжко-подібних відростків. Живописно-унікальним є колористичне виконан- ня елементів у мотиві. Восьмигранник обрамлений лінією чорного кольору на білому тлі орнаменталь- ного поля. Характерно, що біле тло (прозір в орна- ментах не вишивається, а залишається просто біле полотно) тканини у цьому орнаменті зашито біли- ми нитками муліне. Основна орнаментальна стрічка уставки обрам- лена шнурками з обох сторін. Два із них виконані в монохромній гамі (чорним або темнокоричневим ко- льором), а решта в поліхромній гамі поперемінно відрізками кольорів, що переважають і в основно- му орнаменті уставки. Кольорові відрізки в шнур- ку розміщені в такому повторі, що знизу і згори утворюють діагональні лінії, які створюють ілюзію динамічного ритму (безконечного повтору) орна- ментальної стрічки уставки. Для вишивок Сокальщини характерні легкі узо- ри рукавів жіночих сорочок, які справляють вражен- ня тонкого мережива. Вони виконуються переваж- но чорним кольором поверхневим шиттям — хрес- тиком, стебнівкою. З часом у виробах цього району поширюються густі, без пробілів геометричні візе- рунки, колірна гама насичується жовтим, червоним, синім. Найкраще проявляються у вишитих сорочках Сокальщини своєрідність і багатство вміло скомпо- нованого рослинного орнаменту. Рослинні і геоме- тричні орнаменти поєднані в них у безлічі варіантів, внаслідок чого створена велика кількість найбільш різновидних, багатих візерунків [6]. Як згадує Б. Сокальський [11], який на власні очі ще бачив ці сорочки, вишивка у сокальчан була гео- метричною, дрібного рисунку, червоного або чорно- го кольорів, або й обох разом, інколи з додатком жовтого. В ХІХ ст. вишивали переважно манжети і коміри, які було видно з-під верхнього одягу. Є під- стави припускати, що в давніших часах Сокальщи- на користувалась геометричними взорами. Їх зраз- ки залишились і до сьогодні, хоча й в невеликій кіль- кості; для них є характерним дрібний рисунок і невелика різноманітність [6, с. 10]. Десь на зламі ХІХ—ХХ століть з’являється квітчастий орнамент. Спершу у формі «віночків» — гирлянд, великих бу- кетів різнорідних квітів — майже завжди по одно- му рядові. Взір квітистий, вишитий по обох боках шва, віддзеркалений. Творились прекрасні компо- зиції з різнорідних квітів, колосся, винограду, кали- ни, з пташками чи метеликами. Як відзначають зна- вці, взори ці не мають подібних, хіба дещо у вишив- ці Чернігівщини [7, с. 269—270]. Знавець українського народного мистецтва Лідія Бурачинська характеризує квітчастий орнамент со- кальської вишивки як «далекий відгук козацького бароко» [8, с. 187—196]. Рослинні орнаменти відзначаються особливою легкістю композиції і малюнка. Характерним для більшості вишивок цього походження (кінець XIX ст.) є чорний колір, який контрастує з білим фоном лляного доморобного полотна. Згодом (в XX ст.) спостерігається сполучення кольорів: чор- ного з червоним і золотисто-жовтим, а в 1930-х ро- ках у вишивках уже переважає багатоколірність (7—10 різних кольорів). В цілому добір кольорів у вишивках народних майстрів Сокальського району вказує на високо розвинений естетичний смак та ро- зуміння краси їхніх майстринь. Сокальські вишив- ки виконані переважно хрестиками на численних нитках полотна, а також мереживом, стебнівкою, рідше пласким гаптом. Збережені у Національному музеї у Львові (НМЛ) зразки народного мистецтва Сокальщини походять з кінця XIX — початку XX століть У НМЛ зберігається жіноча сорочка, вишита у 1906 році Ганною Томашівською з села Бишева. Зроблена з льняного полотна, з широким відклад- ним коміром, який зв’язується червоною гарасівкою (вовняною стрічкою). Ця сорочка є типовим зраз- ком сокальської вишивки, її орнаменту і способу його розміщення. Орнамент сорочки однокольоровий, викладений чорною ниткою, хрестиковим швом і стебнівкою. Ко- мір вишитий довкола вузьким візерунком, який в’ється по кривулі. Закінчення творить два ряди стебнівки. Багато прикрашений рукав. Вишивка на ньому поєднана з уставкою-мереживом, зробленим у ви- гляді прозорої кривульки. Прикраса складається ніби з двох частин квітчастого мотиву і укладається відповідно на уставці і частині рукава. Більші квіти, чергуючись з дрібними китичками, проходять пас- мом по всій ширині рукава. Вони становлять одну Христина ПРИЙМак1058 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 композиційну цілість. Вишитий на уставці орнамент має трохи інший характер. Він виразніший, перева- жають в ньому мотиви великих листків. Вздовж рукава розміщені три візерунки: два ближче до уставки, а один — на невеликому відсту- пі від манжета — «дудів». Чим ближче до низу візерунки звужуються й ком- позиційно легшають. У першому зверху є пишна ки- тиця з квіток — волошок, маку та буйного пшенич- ного колосся на легко хвилястій гілці. Нижчий ском- понований з пуп’янків і листочків. Він ніби доповнення попереднього. Ближче до зап’ястя на рукаві вишита вузька смужка з дрібного листя і ягідок. Відокремлену час- тину становить зап’ястя, вишите квітками і викінче- не обвідкою з клинців, кривуль і стебнівки. На декор рукава спрямована вся творча думка вишивальниці. Вишивка на ньому викладена се- рією горизонтальних візерунчастих смужок, від- далених одна від одної гладкими полями білого фо- ну різної ширини. В такому поєднанні малюнок правильно і красиво заповнює площу: оздоба со- рочки творить одну завершену цілість. В цьому своєрідність мистецького таланту вишивальниці Томашівської. З настанням зими, а саме в перід вечорниць, в се- лах, та й навіть у містах України, дівчата та старше жіноцтво брались до рукоділля. Найпоширенішим і найулюбленішим заняттям дівчат і молодиць (а іно- ді й хлопців) у цей час було вишивання. Це було обу- мовлено не тільки розкішним розмаїттям візерунків, які хотілося відшити, але й те, що в такий майстер- ний спосіб кожна дівчина ладнала собі майбутній ве- сільний посаг, тобто придане. Відтак, вишивали ве- лику кількість рушників, хусточок, готували весіль- ну сорочку собі та нареченому. На Сокальщині багато вишивальниць здобуло славу прекрасних талановитих майстрів. В селі Іль- ковичі були відомі своїми роботами Марія Коваль- ко і Марія Маковська, в селі Довжнів — Марія Піндюк, Параска Пінковська, Ксеня Костюк, в Стенятині — Катерина Шамбровська та Параска Яценюк. Їхні прегарні вишивки експонувалися на виставці «Показ льону, конопель і вовни», влашто- ваній в 1934 році в Сокалі. Згодом славилися виши- вальниці й ткалі Ганна Седолус з села Ромош, Емі- лія Ворона з Комарова, Марія Олійник та Катери- на Дяків з Тетевчиць, Катерина Баран з села Сушно [9, с. 64—72]. У зібраних зразках є сорочки, виткані з конопля- ного прядива, лляного полотна. Перші були для буд- ня, а другі — на свято. Жіночі сорочки Сокальщини пошиті з домоткано- го полотна з поликами, уставками. Полик — це чо- тирикутний шматок полотна, вшитий у плечовій час- тині. Полики часто є вишиті. Уставка — це вишивка у верхній частині рукава, яка з’єднується, при ме- режується до полика. Внизу рукав завершується ман- жетом. Жіночі сорочки були з домотканого полотна з уставками і, переважно, виложистим коміром. Со- рочки були додільні, тобто довгі, а також з попере- чним підрізом нижче талії, які називалися сорочка з підточкою. У сорочці з підточкою низ — підточ- ку — пришивали з грубшого полотна. Проаналізувавши жіночі сорочки, що вдалося оглянути в музеях та приватних садибах, можемо сказати, що вони мають три види комірів: невисо- ка стійка, невеликий виложистий комірець, який паралельно поширений на всій Сокальщині, та ко- мір великий виложистий, не зовсім звичної фор- ми. Спереду на шиї він викладається, а на карку опущений нижче, але не круглий, а зрізаний рів- но, як у матроській формі, або має форму трикут- ника. В народі побутувала думка, що розмір комі- ра свідчив про посаг нареченої, — чим більший був комір, тим багатша була дівчина, адже не всі жінки були спроможні витрачати полотно на таку додаткову розкіш [6, с. 5]. Окрім того, зустрічаються ще сорочки без комі- рів, а лише з квадратним зрізом. Що стосується характеру засобів шиття, то тут більш поширеною є вишивка хрестиком і сам стиль орнаментальних мотивів. Завдяки простоті і доступ- ності ця техніка була легкою для виконання і перезні- мання узорів, надавала широкі можливості для колір- ної розробки площини орнаментальних мотивів, на- самперед у червоно-чорній гамі. Техніка вишивання хрестиком повсюдно витісняє давні традиційні засо- би шитва, сталу колористичну гаму та орнаменти, ти- пові для кожного етнографічного регіону [5, с. 35]. У жіночих сорочках робили розріз-пазуху спереду, збоку, а в більшості — посередині. Пазуха у жіночих сорочках досить велика, може бути не вишита, а може бути й вишита. Цю вишивку на грудях спереду нази- 1059Особливості традиційної сорочки Сокальщини кінця ХІХ — початку ХХ ст. ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 вають манишкою. Найчастіше у сорочках вишиті ко- мір, манишка, полики, уставки, рукави. Традиційно вишивані узори не переносилися ме- ханічно, як зараз, із чужих зразків. Кожна виши- вальниця досконало володіла «мовою» орнаменталь- ного письма, відчувала енергетику кольорів, поєд- нувала їх зі своїми почуттями і помислами в єдине мереживо, що мало стати оберегом як для неї самої, так і для чоловіка чи дитини. Саме після найбільш спустошливих набігів татар- ських орд, а це було на початку XVIІ ст., які зали- шали по собі лише згарища і руїни, у тяжкому смут- ку жінки цього краю поклялися носити на білих со- рочках лише чорну вишивку. Чи це легенда, чи переказ, але традиційна сорочка Сокальщини — ви- шивка чорним по білому. Цікаво те, що така леген- да поширена і на Західному Поділлі. У вишивальниць було, і понині зберігається без- ліч «таємниць», пов’язаних не лише з технікою ви- шивання, добором ниток, а й із так званим «закри- ванням» сорочки: цей магічний обряд вивершення, «закривання» був присутній у всіх видах людської діяльності. У будівництві хати кожен етап будівни- цтва основних конструкцій теж завершували так зва- ною «квіткою». А вишивальниця залишала у пота- ємному місці свій «замочок» — особливий оберіг від чужого ока. Рука вишивальниці, нитка, ведена її ру- кою, завиває, закручує ті промінці енергій, що тво- рять на полотні мережані узори [10, с. 11]. Важливо, що вишивка Сокальщини зберегла дав- ні магічні мотиви-символи. Вишивальне мистецтво, майже нічого не втрачаючи із своїх надбань, посту- пово нагромаджувало орнаментальне багатство. В орнаменті переважали геометричні елементи-ромби або геометризовані квіти-розетки. Кожне село Сокальщини могло б дати цікаві фраг- менти оригінальних зразків вишивок. Час їх вишиван- ня — самий кінець ХІХ — початок ХХ століття, є і пізніші. Вони — зразкові еталони-символи цього, поки що маловідомого вишивального осередку Львів- щини. Їх аналіз дає можливість охарактеризувати орнаментально-композиційну систему вишивок, про- стежити перехід від геометричних до геометризовано- рослинних, квітково-галузкових узорів, побачити ва- ріанти їх вдалого взаємопоєднання [3, с. 5] Птахи в українців завжди були священними, самі боги перетворювались на птиць, тому люди покло- нялися їм. «Барвінок» — символ немеркнучого жит- тя. Ромбічні узори були символом родючості. Ромб із крапкою посередині — символ засіяного поля. Круг, розетка — зображення Сонця. Казковими ві- зерунками прикрашали сорочки, підтички, очіпки — прагнули до краси, до самобутності. Готували дівча- та собі на все життя з тонкого вибіленого полотна. Вишивана сорочка — символ здоров’я, краси, щасливої долі, родової пам’яті, любові, святості, обе- ріг. Народ ставився до вишиванок як до святині. Вони ревно зберігалися і передавалися з покоління в покоління, з роду в рід як родинні реліквії. Вишив- ка на грудях захищає душу людини від руйнування та занепаду. Як правило, ці українські обереги про- йшли крізь віки i нині символізують чистоту почут- тів, глибину безмежної любові. Узагалі сорочки, що побутували в Сокальсько- му районі наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст., орнаментовані рослинними, геометричними і рослинно-геометричними візерунками (чорно-біла, червона-бордова-синя-жовта, бордова-чорна- синя — здебільшого кольорова гами). Такою ж є і орнаментика рушників: рідкісні елементи архаїки і панування руж (троянд). Це явище є елементом за- гального процесу зниження семіотичного статусу речей, що саме й уможливлює використання в да- ному випадку таких мотивів. Орнамент як такий мав уже здебільшого декоратив- не значення, його мотиви втратили глибинне прочитан- ня. Використання саме таких мотивів знижує значення цих речей як фактів народного мистецтва (втрачення самобутності), але вони повною мірою зберігають своє значення як факти етнографічні (свідчення об’єктивного процесу модернізації суспільства). В орнаменті пере- важали геометризовані квіти — розетки. В деяких селах (Завишень, Перетоки) сорочки трапляються з багатоколірною вишивкою, в інших — вишиті червоною заполоччю технікою низинки (с. Княже), ще в інших — червоно-чорне вишиття рослинним орнаментом, який або геометризований, стилізований, або реалістичний (с. Ільковичі). Тут дуже малий відсоток геометричного декору. В осно- ві композицій хвилясті гілочки, китиці квітів, маки, лілії, листочки винограду, виноград. В деяких селах були розповсюджені сорочки, ви- шиті червоними і чорними нитками з переважанням орнаменту рослинного характеру: рожа серед дубово- Христина ПРИЙМак1060 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 го листя, волошки (с. Стенятин), стилізоване дубове листя, грона ягід калини або винограду, кривуляста гілка з листочками конюшини (с. Поториця), багато- пелюсткові квітки, восьмипелюсткові, симетрично укладені чорні й червоні розетки-зірки (с. Скоморо- хи), троянди (Сокаль), лілії (с. Угринів). Вишиття виконували техніками хрестик (майже на всій території), іноді гладь за ниткою — штам- пування (с. Спасів) та низ (с. Ільковичі). Сорочки з чорним геометричним малюнком носили жінки Сокальщини протягом досить довгого періоду на знак тяжких спустошливих набігів татар на цей край. Пізніше такі сорочки носили вже лише літні жінки, а вишиті здебільшого червоним полюбляли молодиці. Та це були святочні сорочки, а в будень надягали сороч- ки, вишиті хрестиком лише на поликах і погрудках. По Першій світовій війні у сокальський взір при- ходять різні барви. Поряд з темно-червоним, зеле- ним, фіолетовим, звичайно й національні кольори. Цими кольорами вишивали і краватки, і пояси, роби- ли ґердани. За ці національні взори, коли знайдено в когось у час вивозу українців у 1946—1948 роках, суворо карали, тому багато жінок, щоб не нищити всього, в поспіху випорювали частину вишиття [9]. Сьогодні важко говорити про архетипи колористи- ки, бо у минулому столітті для українського орнамен- тального мистецтва були часи еклектичного руйнуван- ня архетипів. Все ж гармонія вишивки — це завжди відображення внутрішнього світу вишивальниці. Вишивка в наш час активно мігрує, приміром, зразки сокальської сорочки знаходимо на Сколів- щині, Бродівщині, Радехівщині, а також в Горохів- ському районі Волині тощо. Переплітаються в су- часному шитві мотиви подільських, буковинських, гуцульських, надбужанських сорочок. Але типові відмінності все ж можна помітити. Зібрана колекція зразків автентичних сорочок Со- кальщини, що вирізняються елементами крою, ко- лористикою, композиційним розміщенням елемен- тів вишивки, орнаментикою спонукала до збережен- ня вишивки рідного краю. Адже збирати давні зразки найтиповіших вишивок з окремих сіл Сокаль- щини, одного з регіонів нашої України, — актуаль- на і вкрай необхідна справа. Копітка пошукова ро- бота збирача зразків-фрагментів вишивки Сокаль- шини поки-що аматорська, але ця робота потрібна. Адже вишивку необхідно класифікувати, погрупу- вати за місцем виконання і походження, скомплек- тувати у відповідні альбоми. Аналіз фактологічного матеріалу дає змогу оха- рактеризувати орнаментально-компорзиційну сис- тему вишивок, простежити процеси виконання гео- метричних, геометрично-рослинних і квітково-га- лузкових узорів, спостерігати деякі варіанти їхнього взаємопоєднання. Хочеться виокремити цінність тих фрагментів ви- шивок, які вирізняються високою технічною, графіч- ною і орнаментальною культурою виконання. Вра- жає вишуканість кольорової гами: вишивки одно-, дво- і багатоколірні. Отже дослідження вишитих сорочок Сокальщи- ни дає змогу стверджувати, що цей район виділя- ється локальними художніми виражальними засоба- ми. Це оригінальне варте уваги явище в мистецтві вишивки українського народу — життєдайне дже- рело для творчості сучасних майстрів. 1. васіна З. Український літопис вбрання / З. Васі- на. — Т. 2. — К. : Мистецтво, 2006. — С. 164— 170. — (Книга-альбом). 2. вовк Х. Студії з української етнографії та антрополо- гії / Х. Вовк. — К. : Мистецтво, 1995. — 336 с. 3. возниця О. Вишивка рідного краю / О. Возниця. — Дрогобич : Коло, 2005. — 68 с. 4. Грінченко Б. Словник української мови. — Т. 4 / Б. Грінченко. — К. : Лексикон, 1996. — С. 163. — (Репринтне видання 1909 р.). 5. кара-васильєва Т. Декоративне мистецтво України ХХ століття. У пошуках «великого стилю» / Т. Кара- Васильєва, З. Чегусова. — К. : Либідь, 2005. — 280 с. 6. куцяба Н.П. Методичні розробки з технології виконан- ня та техніки вишивання сокальської сорочки / Н.П. Ку- цяба. — Сокаль, 2008. — 32 с. — (Рукопис). 7. Стельмащук Г.Г. Етнологи української діаспори про національні строї українців / Г.Г. Стельмащук // Народознавчі зошити. — 1996. — № 4. — С. 269—270. 8. Стельмащук Г.Г. Лідія Бурачинська — дослідниця на- родного мистецтва (на матеріалах 1930—1939 рр. часо- пису «Нова хата» / Г.Г. Стельмащук // Мистецтво- знавство-2000. — Львів, 2001. — С. 187—196. 9. Чехович С. Сокальщина / С. Чехович // Надбужан- щина. Історико-мемуарний збірник. — Львів ; Торон- то, 2004. — С. 64—72. 10. Чумарна М. Вишивання долі. Символіка і техніка виши- вання / М. Чумарна. — Львів : Апріорі, 2009. — 87 с. 11. Sokalski B. Powiat Sokalski pod wzgledem geografichnym, etnograficznym, historycznym i ekonomicznym / B. So- kalski. — Lwow, 1899. — 345 s. 1061Особливості традиційної сорочки Сокальщини кінця ХІХ — початку ХХ ст. ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 khrystyna Pryimak ON PECULIARITIES OF TRADITIONAL SOKAL CHEMISES in the late XX and early XX cc. The article has thrown light upon some peculiarities of tradi- tional women’s chemises produced in Sokal region. Attention has also been paid to the creation principles, decoration and symbolic meaning in traditional ornament. Probation of rea- sons as for the changes in original appearance of chemises, that took place in evolution of their decorative means and the influ- ence of nearby cultural traditions. Keywords: Chemise, Sokal, clothes worn next to the skin, em- broidery, ornament, decoration. Хрыстына Прыймак ОСОБЕННОСТИ ТРАДИЦИОННОЙ РУБАШКИ СОКАЛЬЩИНЫ конца XIX — начала XX вв. Излагаются художественные особенности народной ру- башки Сокальщины: принципы ее формотворения (крой), способы декорирования и символика орнаментики и цвето- вого решения. Исследуются причины изменений внешнего вида сокальской рубашки, которые происходили на протя- жении ее эволюции, глубину влияния соседних культурных традиций. Ключевые слова: рубашка, Сокальщина, нательная одеж- да, вышивка, орнамент, декорирование.

Особливості традиційної сорочки Сокальщини кінця ХІХ — початку ХХ ст.

Institution

Ähnliche Einträge