Українська мультиплікація як самобутній вид образотворчого мистецтва

Досліджено українську мультиплікацію як самобутній жанр у сфері образотворчого та акторського мистецтва. Показано процес формування вітчизняної анімаційної школи в часи СРСР та періоду Незалежності України. Розглянуто внесок українських акторів театру і кіно, художників, сценаристів та режисерів...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2014
Автор: Колодко, А.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут народознавства НАН України 2014
Назва видання:Народознавчі зошити
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94620
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Українська мультиплікація як самобутній вид образотворчого мистецтва / А. Колодко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 1027-1034. — Бібліогр.: 23 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-94620
record_format dspace
spelling irk-123456789-946202016-02-12T03:07:00Z Українська мультиплікація як самобутній вид образотворчого мистецтва Колодко, А. Статті Досліджено українську мультиплікацію як самобутній жанр у сфері образотворчого та акторського мистецтва. Показано процес формування вітчизняної анімаційної школи в часи СРСР та періоду Незалежності України. Розглянуто внесок українських акторів театру і кіно, художників, сценаристів та режисерів у розвиток українського мальованого та лялькового кіно. The production of Ukrainian animated cartoons has been analyzed as a unique genre of fine art and actor’s skill. Formation of native animation school under conditions of USSR and in the independent Ukraine has been exposed. Characteristics have been given of the contributions by Ukrainian theater and cinema actors, artists, writers, and directors in the development of Ukrainian painted and puppet films. Анализируется украинская мультипликация, как самобытный жанр в сфере изобразительного и актерского искусства. Показан процесс формирования отечественной анимационной школы во времена СССР и в эпоху Независимости. Рассмотрен вклад украинских актеров театра и кино, художников, сценаристов и режиссеров в развитие украинского рисованного и кукольного кино. 2014 Article Українська мультиплікація як самобутній вид образотворчого мистецтва / А. Колодко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 1027-1034. — Бібліогр.: 23 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94620 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Статті
Статті
spellingShingle Статті
Статті
Колодко, А.
Українська мультиплікація як самобутній вид образотворчого мистецтва
Народознавчі зошити
description Досліджено українську мультиплікацію як самобутній жанр у сфері образотворчого та акторського мистецтва. Показано процес формування вітчизняної анімаційної школи в часи СРСР та періоду Незалежності України. Розглянуто внесок українських акторів театру і кіно, художників, сценаристів та режисерів у розвиток українського мальованого та лялькового кіно.
format Article
author Колодко, А.
author_facet Колодко, А.
author_sort Колодко, А.
title Українська мультиплікація як самобутній вид образотворчого мистецтва
title_short Українська мультиплікація як самобутній вид образотворчого мистецтва
title_full Українська мультиплікація як самобутній вид образотворчого мистецтва
title_fullStr Українська мультиплікація як самобутній вид образотворчого мистецтва
title_full_unstemmed Українська мультиплікація як самобутній вид образотворчого мистецтва
title_sort українська мультиплікація як самобутній вид образотворчого мистецтва
publisher Інститут народознавства НАН України
publishDate 2014
topic_facet Статті
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94620
citation_txt Українська мультиплікація як самобутній вид образотворчого мистецтва / А. Колодко // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 1027-1034. — Бібліогр.: 23 назв. — укp.
series Народознавчі зошити
work_keys_str_mv AT kolodkoa ukraínsʹkamulʹtiplíkacíââksamobutníjvidobrazotvorčogomistectva
first_indexed 2025-07-07T01:06:18Z
last_indexed 2025-07-07T01:06:18Z
_version_ 1836948263365771264
fulltext ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 © А. КОЛОДКО, 2014 Арсен КОЛОДКО УКРАЇНСЬКА МУЛЬТИПЛІКАЦІЯ ЯК САМОБУТНІЙ ВИД ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА Досліджено українську мультиплікацію як самобутній жанр у сфері образотворчого та акторського мистецтва. Показано процес формування вітчизняної анімаційної школи в часи СРСР та періоду Незалежності України. Розглянуто внесок українських акторів театру і кіно, ху- дожників, сценаристів та режисерів у розвиток українсько- го мальованого та лялькового кіно. Ключові слова: театр, мультфільм, студія, режисер, фестиваль. Одним з новітніх явищ в історії культури ХХ сто- ліття, окрім появи кінематографу, можна впев- нено назвати жанр анімаційного мистецтва в усіх його проявах та різновидах. На сьогоднішній день є чотири види мультиплікації: 1) мальована мультиплікація (показ намальова- ного середовища та персонажів на екрані з допомо- гою кольорових та графічних замальовок на целуло- їдних форматах); 2) об’ємна мультиплікація (створена за допомо- гою скульптурних елементів, де персонажі приво- дяться в рух за допомогою акторів перед знімаль- ною камерою); 3) силуетна мультиплікація (театр тіней, або гра- фічна заливка силуетів на целулоїдних форматах); 4) комп'ютерна анімація (створення анімаційних стрічок за допомогою комп’ютерних 3-D технологій). Першоджерелами мистецтва будь-якого виду мультиплікації можна вважати історію театру маріо- неток. Сам термін «маріонетка» не точний, оскільки він визначає лише один з різновидів видовища. Тут взаємодіють театр тіней, вистави за участю вигада- ного фольклорного персонажа «Петрушки», знаме- нитий «король веселощів Полішинель» і все те, що заслуговує своїм самобутнім змістом на детальне ви- вчення культурологами та етнографами [17, c. 130]. Театр маріонеток був відомий у світі ще з часів Ан- тичної Греції та Римської імперії. Згодом ляльководи з числа мандрівних артистів почали з’являтися із сво- їми театрами на вулицях та площах Європи Серед- ньовіччя. Мислитель Доби Просвітництва Вольтер, Джонатан Свіфт — автор «Гулівера», та «Острова скарбів», письменник Анатоль Франс, філософ Жан Жак Руссо та інші захоплювалися ляльковими виста- вами тих часів, а також майстрували ляльки власно- руч та писали до них комедійні вистави [17, c. 137]. Популярність ляльок давнього театру маріонеток і сучасної анімації в тому, що вона не наслідує жи- вого актора, а узагальнює, конденсує образ, здат- ний передати будь-яку, навіть найскладнішу філо- софську думку. Інтерес до мистецтва лялькової та мальованої муль- типлікації у наш час не випадковий. З кожним роком відкриваються нові можливості цього виду мисте- цтва. Змістом, чи предметом художньої анімації, як і будь-якого іншого виду мистецької діяльності, є ото- чуючий людину світ і все, що з ним пов’язане. На сьогоднішній день світ мальованих та лялько- вих героїв сформував цілу індустрію, де обертаєть- арсен кОлОДкО1028 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 ся капітал у сотні мільйонів доларів. З появою но- вітніх цифрових технологій на Заході простір штуч- но створених персонажів відкриває для себе внутрішній ринок інших країн світу [2, c. 63]. Продукція цього ринку здобуває колосальні при- бутки та славу серед глядацької аудиторії. Най- більш популярними у світі є анімаційні стрічки із США, виробництво яких, нарівні з голлівудівським кіно, серйозно підвищують зростання ВВП цієї країни. До американського медіа-ринку за успіш- ністю просування свого інформаційного продукту наближається Японія із власними видами мульти- плікації. Це мультфільми в жанрі седзе, екраніза- ція коміксів-манги, кодомо, етті, кіберпанк, які дав- но вже знайшли своїх шанувальників в країнах ци- вілізованого світу [10, с. 53]. 1029Українська мультиплікація як самобутній вид образотворчого мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 За силою дії на дитячу уяву анімаційні фільми не поступаються стрічкам для дорослого глядача. Саме з перегляду мультиплікаційних картин починається знайомство дитини з кіномистецтвом [18, с. 155]. Законодавці моди на анімацію, які в середови- щі медіа-ринку відтіснили на другий план продук- цію багатьох європейських країн, сьогодні дикту- ють свої правила гри у цьому бізнесі. Багатьом державам (і Україні зокрема) важко популяризу- вати у світі свої культурні надбання в галузі муль- типлікації. Така інформаційна політика відбуваєть- ся завдяки популярності у світі великої кількості часто аморальних за своїм змістом анімаційних іс- торій, створених американськими чи японськими компаніями [5, с. 15]. На відміну від західної та азійської анімаційної продукції українські мультфільми створювалися мит- цями з метою навчати молоде покоління добра й справедливості, любові до ближнього, поваги до старших. З допомогою дотепів та народного гумору чимало українських анімаційних стрічок висміюва- ли негативні людські риси характеру, все те, що сьо- годні пропонує іноземна анімація [5, с. 16]. Сутність української мультиплікації та мультиплі- кації країн колишнього СРСР глибоко національна. Її основу становить народна творчість. Це казки, байки, легенди, народні пісні, традиції та звичаї, при- таманні тій чи іншій народності. Радянська анімація почала розвиватися в 1920-х рр. в Москві, поступово поширюючись по всіх союзних республіках. Рання анімація Радян- ського Союзу мала яскраве національне забарв- лення, залежно від республіки, в якій вона ство- рювалася. Українські мультфільми за своєю обра- зотворчою та сюжетною побудовою суттєво відрізнялися від мультфільмів інших союзних рес- публік СРСР [8, с. 141]. На зразках радянської мультиплікації виховува- лося не одне покоління дітей як в СРСР, так і за його межами. Міжнародна спільнота з питань куль- тури та мистецтва свого часу визнала радянські ані- маційні стрічки кращими дитячими фільмами серед мультфільмів інших країн. Радянські режисери- мультиплікатори отримували численні премії на ба- гатьох міжнародних кінофестивалях. В Україні перший мультиплікаційний фільм був створений у 1927 р. на Одеській кіностудії. Це була «Казка про солом’яного бичка» режисера В’яче- слава Левандовського. На той час було створено лише 10 мультфільмів. Перші кроки радянської мультиплікації як інду- стрії почалися у 1933 р. в Москві, де відбулися по- дії, що багато в чому визначили шлях анімації на до- вгі роки. Того ж року в СРСР вперше пройшов фес- тиваль американських фільмів, де, зокрема, був показаний «Пароплавчик Віллі» — перший у сві- ті звуковий мультфільм з героєм Міккі Маусом (ав- тор Уолт Дісней). А в 1936 р. була створена студія «Союзмультфільм», співробітники якої отримали вказівку робити фільми, що наслідують диснеївську мультиплікацію [9]. Розвиток української та радян- ської анімації було призупинено із початком Другої світової війни. Відродження її розпочалося в кінці 1950-х років [8, с. 56]. Основу українського мультфільму формує фоль- клор, на відміну від американської мультиплікації, яка базується на коміксах. Графічна мова радянської муль- типлікації, за диснеївськими стандартами, була побу- дована на чіткій виразності. Працюючи над створен- ням анімаційного персонажа художник-мультиплікатор арсен кОлОДкО1030 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 подавав інформацію про зовнішній та внутрішній стан свого героя, його позитивну або негативну характе- ристику. Риси, притаманні людям, вдало втілювали- ся в казкових представників рослинного, тваринного, предметного світів [12, с. 78]. Робота над мультфіль- мами мальованого жанру радянської анімації базува- лася на копіюванні західних зразків мультиплікації. Художники часто імітували характери облич, міміку, комічні епізоди із анімації США. Порівнюючи аме- риканський мультфільм «Білосніжка і сім гномів» режисера Уолта Діснея (1937 р.) та радянський ані- маційний фільм «Сіра шийка» режисера Володими- ра Полковникова (1948 р.), в образах тварин бачи- мо майже ідентичні риси. Мультфільми режисера Бо- риса Дьожкіна «Незвичайний матч» (1955 р.), «Пригоди Цибуліно» (1961 р.), що створені на ра- дянських студіях, повторювали графічну манеру сту- дій «Warner Bros.» та «Paramount Pictures». На початку 1960-х рр «Союзмультфільм» почав власний творчий шлях, відійшовши від західних стандартів Диснеївської школи. У ці роки був ство- рений осередок української мультиплікації — Ки- ївська студія науково-популярних фільмів «Київ- наукфільм» (1959 р.). В 1960 р. на її базі почало діяти Об’єднання художньої анімації. Враховуючи зарубіжний досвід «Союзмультфільму», спостері- гаючи за розвитком мультиплікації в Польщі, Ру- мунії, Франції, українська анімація поступово ви- робила індивідуальний образотворчий і розповід- ний стиль. Майстри студії «Київнаукфільм» почали менше звертатися до модної на Заході «роз- важальної» складової у своїх творчих роботах. Вони почали орієнтуватися на досвід роботи колег з Хор- ватії, використовуючи сюжети з елементами патрі- отизму і моралі [3, с. 241]. Завдяки праці у «Київнаукфільм» колективу різ- ножанрових художників українська анімація стала різноманітною за технічними вирішеннями. Осно- воположниками української мультиплікації були такі митці як Євген Сивоконь, Давид Черкаський, Во- 1031Українська мультиплікація як самобутній вид образотворчого мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 лодимир Дахно. Євген Сивоконь писав притчі та повчальні історії до 5—10-ти хвилинних мультфіль- мів [11, с. 630]. Картину Євгена Сивоконя «Людина і слово» український кінознавець Борис Крижанівський у 1981 р. назвав однією з кращих робіт в сучасній мультиплікації. Візитною карткою української муль- типлікації стали фільми про пригоди трьох козаків, створених художником Володимиром Дахном. Найбільшого розвитку «Київнаукфільм» досяг- нув в кінці 1970-х — на початку 1980-х років. Сту- дія виготовляла до 15 мальованих і лялькових філь- мів на рік. Цікаві сюжети для українського аніма- ційного кіно створювала талановита сценарист Наталія Гузеєва. Це «Капітошка» (1980 p.), «По- вертайся Капітошко» (1989 p.), «Як Петрик Пя- точкін слоників рахував» (1984 p.), «Любов та смерть Картоплі Звичайної» (1990 p.), «Це ще що таке?» (1989 p.), «Твір про дідуся» (1987 p.), «Тополя» (1996 p.) та інші. Героїв популярних укра- їнських мультфільмів озвучували видатні актори та співаки театру та кіно: Богдан Бенюк, Лідія Ігнатен- ко, Лариса Недін, Едуард Слободяник, Наталія Рожкова, Тетяна Шиманська, Павло Зібров, Тетя- на Горобець, С. Святненко, О. Басько, Л. Томашев- ська та інші [13, с. 84]. На початку 90-х рр. минулого століття в зв’язку з розпадом СРСР архів Київської студії науково- популярних та анімаційних фільмів було повністю зни- щено. Через непрофесіоналізм чиновників Міністер- ства культури загинули майже всі артефакти, що свід- чили про багаторічну і багатогранну працю величезної кількості українських мультиплікаторів. Декілька де- сятків целулоїдних форматів, фонові заставки та по- одинокі ескізи до вже відзнятих стрічок та сценаріїв майбутніх — це все, що залишилося від мистецького спадку української анімації. Найбільш видатними здо- бутками, що збереглися, були: «Пригоди капітана Врунгеля» (1979 р), «Лікар Айболить» (1984 р.), «Острів скарбів» (1986 р.) режисера Давида Чер- арсен кОлОДкО1032 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 каського, художників Радни Сахалтуєва, Ніни Гузь та «Як козаки…» (1969—1986 рр.) режисера Во- лодимира Дахна, художника Едуард Кирича [13, с. 84]. Наступні серії згаданих стрічок у 1990-ті рр. залишились нереалізованими, оскільки їх просуван- ням ніхто не займався. Економіка України до почат- ку 2000-х була у досить скрутному становищі. Пи- тання культури відійшло на другий план. Кошти на розвиток української мультиплікації з бюджету дер- жави не виділялися. Студії, що раніше славилися сво- їми творчими успіхами, припиняли своє існування. Багато українських мультиплікаторів через відсут- ність роботи міняли рід діяльності, знаходили роботу за кордоном. Серед них колишній співробітник студії «Київнаукфільм» аніматор Сергій Кушнеров. На ру- бежі 1980—1990-х рр. більшість мультфільмів сту- дії було створено за його участі. Це епізоди «Остро- ва скарбів», ескізи та фонові заставки до анімаційних стрічок «Лікар Айболить» та «Пригоди капітана Врунгеля» автора Давида Черкаського [4, с. 13]. Мультиплікатори, які жили і працювали в Украї- ні, отримували замовлення на студіях Польщі та Болгарії [4, с. 18]. У 2000-х рр. основу української мультиплікації складають короткометражні (тривалістю 5—30 хв.) авторські некомерційні стрічки, створені на замовлен- ня Міністерства Культури України. На сьогоднішній день цей жанр образотворчого мистецтва стикається з трьома основними проблемами. Це процедура отри- мання бюджетного фінансування на створення мульт- фільму. Чиновники самі вирішують, наскільки той чи інший проект цікавий державі. Наступний етап — порядок надходження виділених коштів. Конкретний художник їх не отримує. Вони перераховуються на рахунок студії «Укранімафільм» (м. Київ; виробни- цтво художньої анімації; з 1990 р.). Більша частина незначного бюджету іде на податки. У результаті творчій групі залишається приблизно третина від ви- діленої суми. Наприклад, на 8-хвилинний фільм Єв- гена Сивоконя «Засипле сніг дороги» було виділено близько 100 тис. доларів. Після фінансових операцій з податками та проплатою за оренду студійного об- ладнання залишилося 32 тис. доларів [6, с. 158]. У світі некомерційне авторське короткометражне (фестивальне) кіно існує або на гранти, або на до- тації держави. Воно не прибуткове, але «працює» на імідж держави. Українська школа мультиплікації на Заході добре відома. З року в рік авторські філь- ми наших майстрів отримують призи на престижних міжнародних фестивалях, незважаючи на складні умови, в яких їм доводиться працювати. Наприклад, пластиліновий мультфільм Степана Коваля «Йшов трамвай № 9», створений на студії «Укранімафільм», отримав «Срібного ведмедя» на 53-му Берлінсько- му міжнародному фестивалі у 2003 р., та ще ряд на- город на інших конкурсах. Експресивна і гуморис- тична манера, в якій створено цю анімаційну стріч- ку, досить успішно застосовувалася у наступних 1033Українська мультиплікація як самобутній вид образотворчого мистецтва ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 проектах С. Коваля, таких як: «Злидні» (2005 р.), «Моя країна — Україна» (2008—2012 рр.). Сте- пан Коваль, у своїй пластиліновій техніці повністю сам створив і відзняв відео-кліп на пісню «Щедрик» (2010 р.), яку виконує фронтмен рок-гурту «Воплі Відоплясова» Олег Скрипка. Один з найкращих мультиплікаторів України Степан Коваль працює на своїй власній студії «Новаторфільм» [16, с. 33]. В Україні комерційною анімацією займається франко-українська студія «Борисфен-Лютес». Вона створює серіали і повнометражні стрічки для західно- го ринку, звідки надходять замовлення і фінансуван- ня. Виконують замовлення українські художники. Сьогодні в Україні створено двa повнометражнi проекти. Це мальований фільм «Пригоди бравого солдата Швейка» кіностудії «Ялта-Фільм». Робо- та над ним тривала два роки і коштувала його авто- рам два мільйони доларів. Другий проект — перший український 3D-мультфільм «Микита Кожум’яка» виробництва студії «Олівець» (2006 р.), створен- ня якого зайняло півтора року. Витрати на роботу над цим проектом становили три мільйони євро. 23-го січня 2012-го рр. київський режисер та сце- нарист Олексій Шапарєв зняв у форматі 3-D 26 се- рій мультфільму «Ескімоска» по 5 хв. кожна. Мульт фільм був створений на Столичній Студії ди- тячих і юнацьких фільмів ім. О.О. Ханжонкова. Загальний бюджет проекту — понад 12 млн. грн. Створення цього анімаційного серіалу частково про- фінансувала держава. Фільм купили телеканали США, Канади, Індії та Китаю. За роки Незалеж- ності це перший комерційний анімаційний проект, який вийшов на закордонний медіа-ринок [23]. У 2014 р. колектив Студії дитячих і юнацьких фільмів ім. О. Ханжонкова планує випустити повно- метражний мультфільм «Як я стала чарівницею». Готується сценарій та створення образу головної ге- роїні. Колективом подано заявку на державний тен- дер. Серйозним здобутком для втілення проекту в життя є згода європейських партнерів частково про- фінансувати роботу над цим мультфільмом [23]. Таким чином, при висвітленні нашої теми було до- сліджено і описано історію розвитку мультиплікації. Було показано історичний першопочаток анімації у ви- гляді лялькових вистав театрів маріонеток від Антично- го періоду до Нового часу, а також ті анімаційні стріч- ки, які були створені у першій пол. ХХ ст. (зокрема проекти Уолта Діснея у США та розвиток радянської школи мультиплікації). Зразки українського лялько- вого та мальованого кіно як окремого виду мистецтва з’являлися вже на рубежі 1950—1960-х років. До про- голошення Незалежності України українська радян- ська мультиплікація повністю фінансувалася державою, а робота режисерів, художників високо цінилася на Все- союзних конкурсах та за мажами СРСР. Незважаю- чи на фінансові проблеми в Україні періоду 1990-х рр. окремі режисери продовжували і надалі працювати у жанрі мультиплікації. Українська анімація, незважаю- чи на труднощі, високо цінилася на різних фестивалях і кінопоказах у країнах Європи, Азії, США. З 2000-х рр. окремі приватні телевізійні та Інтернет-студії України починають відроджувати вітчизняне мальова- не кіно у новітніх цифрових форматах та техніках, на- магаючись зберігати самобутність і особливість укра- їнського мультфільму, закладену ще зі старої школи «Укранімафільм» та «Київнаукфільм». 1. аксенов ю. Цвет и линия. Практическое руководство по рисунку и живописи / Ю. Аксенов, М. Левидо- ва. — М. : Советский художник, 1986. — 255 с. 2. Бандура а. Теория социального научения / А. Банду- ра. — СПб. : Евразия, 2000. — 320 с. 3. Безклубенко С. Відеологія. Основи теорії екранних мис- тецтв / С. Безклубенко. — К. : Альтерпрес, 2004. — 350 с. 4. Безклубенко С. Як робиться фільм (види і жанри). — № 5. Анімаційне кіно / С. Безклубенко // Питання культурології: Збірник наукових праць КНУКіМ. — 2009. — Вип. 25. — С. 13—18. 5. Борисів П. Українська кіно і медіаіндустрія — рух у ХХІ сторіччя / П. Борисів // Кінолев. Львів 21— 24 серпня 2008. Міжнародний фестиваль незалежно- го кіна. — С. 15—16. 6. квашук О.в. Сприймання дітьми молодшого шкіль- ного віку телевізійної інформації агресивно насиль- ницького змісту / О.В. Квашук // Наукові запис- ки. — Острог, 2010. — Вип. 14: Актуальні проблеми когнітивної психології. — С. 158—166. 7. котлер Ф. Все билеты проданы. Стратегии марке- тинга исполнительных искусств. Классика ХХІ / Ф. Котлер, Д. Шефф. — М., 2004. — 688 с. 8. крижанівський Б.М. Мальоване кіно України / Б.М. Кри- жанівський. — К. : Мистецтво, 1968. — 152 с. 9. крижанівський Б.М. Мистецтво мультиплікації / Б.М. Крижанівський. — К., 1981. 10. лессинг л. Свободная культура / Л. Лессинг ; пер. с англ. — М. : Прагматика культуры, 2007. — 272 с. 11. Мистецтво України: Біографічний довідник. — К., 1997. — С. 630. арсен кОлОДкО1034 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 12. Претте М. Творчество и Выраженние / М. Претте, А. Капальдо ; перевод с итальянского А.Б. Махова. — М. : Советский художник, 1985. — 89 с. 13. Спілка кінематографістів України. — К., 1985. — С. 84. 14. Хто є хто в Україні. — К., 1997. — С. 556. 15. Хто є хто в Україні. — К., 2000. — С. 523. 16. ШО 5—6 (67—68) (смотреть — слушать — читать) май-июнь 2011, 1960—1980/1990—2010 «Вкус сво- бо ды», 90—2000-ні : маємо те, що маємо. — С. 33. 17. юткевич С.И. Кино — это правда 24 кадра в секунду / С.И. Юткевич. — М. : Искусство, 1974. — 327 с. 18. Salil k. Mehra Copyright and Comics in Japan: Does Law Explain Why All the Comics My Kid Watches Are Japa- nese Imports? / K. Salil // Rutgers Law Re view 55. — 2002. — P. 155, 182. 19. Інформаційна аґенція культурних індустрій «ПРО» e-mail: info(at)i-pro.kiev.ua. 20. Київський національний університет культури і мис- тецтв abiturient@knukim.edu.ua — офіційний сайт. 21. Маккарти С. 60 культовых фильмов мирового кине- матографа. Редкие книги о кино на cinemanema ru. 22. Тарасенко Р. Лауреати премии Американской Акаде- мии Киноискусства «Оскар» romka-taraskins@mail.ru. 23. Українська анімація. «Ескімоска» реж. Е. Шапараєв / HANZHONKOVFILM, 2012 р./www. ukranimation. blogspot.com. arsen kolodko ON UKRAINIAN ANIMATED CARTOONS AS A KIND OF UNIQUE FINE ART The production of Ukrainian animated cartoons has been ana- lyzed as a unique genre of fine art and actor’s skill. Formation of native animation school under conditions of USSR and in the independent Ukraine has been exposed. Characteristics have been given of the contributions by Ukrainian theater and cinema actors, artists, writers, and directors in the development of Ukrainian painted and puppet films. Keywords: theater, cartoon, studio, director, festival. арсен колодко УКРАИНСКАЯ МУЛЬТИПЛИКАЦИЯ КАК ВИД САМОБЫТНОГО ИЗОБРАЗИТЕЛЬНОГО ИСКУССТВА Анализируется украинская мультипликация, как самобыт- ный жанр в сфере изобразительного и актерского искус- ства. Показан процесс формирования отечественной ани- мационной школы во времена СССР и в эпоху Независи- мости. Рассмотрен вклад украинских актеров театра и кино, художников, сценаристов и режиссеров в развитие украинского рисованного и кукольного кино. Ключевые слова: театр, мультфильм, студия, режиссер, фестиваль.