Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації

Внаслідок аналізу відомих і маловідомих праць та музейних фондових колекцій у статті висвітлюється проблема дослідження предметів народної ноші українців Західного Поділля ХІХ — першої половини ХХ ст. Вперше подається спроба створення розширеної класифікації традиційного вбрання західних подолян з...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Іваневич, Л.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2014
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94625
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації / Л. Іваневич// Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 1062-1072. — Бібліогр.: 41 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94625
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-946252016-02-12T03:03:07Z Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації Іваневич, Л. Статті Внаслідок аналізу відомих і маловідомих праць та музейних фондових колекцій у статті висвітлюється проблема дослідження предметів народної ноші українців Західного Поділля ХІХ — першої половини ХХ ст. Вперше подається спроба створення розширеної класифікації традиційного вбрання західних подолян з урахуванням відмінних ознак їх комплексів. Analytical review in widely- and less-known specimen of dress, articles and museum collections has forwarded the problem of studies as for the pieces of Western Podilian Ukrainians’ folk clothes through ХIX and the first past ХХ cc. The expanded classification of the Western Podilian Ukrainians’ traditional clothes has been proposed for the first time with taking. into account the Distinctive signs of dress complexes have been taken into account. В ходе анализа известных и менее известных работ и музейных фондовых собраний в статье отображается проблема исследования предметов народной одежды украинцев Западного Подолья ХІХ — первой половины ХХ вв. Впервые представлена попытка создания расширенной классификации традиционной одежды западных подолян с учётом отличительных признаков костюмных комплексов. 2014 Article Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації / Л. Іваневич// Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 1062-1072. — Бібліогр.: 41 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94625 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Іваневич, Л. Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації Народознавчі зошити
description	Внаслідок аналізу відомих і маловідомих праць та музейних фондових колекцій у статті висвітлюється проблема дослідження предметів народної ноші українців Західного Поділля ХІХ — першої половини ХХ ст. Вперше подається спроба створення розширеної класифікації традиційного вбрання західних подолян з урахуванням відмінних ознак їх комплексів.
format	Article
author	Іваневич, Л.
author_facet	Іваневич, Л.
author_sort	Іваневич, Л.
title	Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації
title_short	Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації
title_full	Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації
title_fullStr	Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації
title_full_unstemmed	Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації
title_sort	традиційне вбрання українців західного поділля: особливості класифікації
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94625
citation_txt	Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації / Л. Іваневич// Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 1062-1072. — Бібліогр.: 41 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT ívanevičl tradicíjnevbrannâukraíncívzahídnogopodíllâosoblivostíklasifíkacíí
first_indexed	2025-07-07T01:06:35Z
last_indexed	2025-07-07T01:06:35Z
_version_	1836948280735432704
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 Серед широкого спектру традиційно-побутової культури українців історико-етнографічного ре- гіону Поділля особливо виділяється народна ноша як цінна матеріальна та духовна спадщина України в цілому. Актуальність дослідження цієї проблема- тики, починаючи від середини ХІХ ст., не зникає й до сьогодні. До того ж усі субрегіони Поділля, зо- крема Буковинський, Західний, Східний та Цен- тральний характеризуються, окрім спільних ознак. певними специфічними відмінностями в крої, оздо- бленні, способі поєднання й носіння та, як наслі- док, класифікації складових народного костюма. Особливо своєю багатоаспектністю і оригінальніс- тю вражає комплекс традиційного вбрання україн- ців Західного Поділля. З огляду на це саме пробле- матиці дослідження та класифікації народної ноші українців Західного Поділля ХІХ — першої поло- вини ХХ ст. присвячується наша стаття. Працюючи у фондах музеїв, ми насамперед зі- штовхнулися з проблемою чіткого та однозначного визначення історико-етнографічних кордонів Захід- ного Поділля. Аналіз минулих досліджень відобра- жає значний спектр різних поглядів щодо обрисів Поділля як історико-етнографічного регіону та За- хідного Поділля як його субрегіону. Враховуючи історію виокремлення території Поділля й аналіз на- укових концепцій стосовно проблеми формування кор- донів регіону, спробуємо визначити історико- етнографічні межі його Західної локальної зони. Західне Поділля охоплює рівнинно-горбисту те- риторію між Прикарпаттям і Східним Поділлям і становить значну частину Тернопілля, за винятком теренів, які входять до історичних Волині й Опілля. Насамперед, окреслимо приблизні кордони Західно- го Поділля по річках, зокрема, на заході — Стрипа, на півдні — Дністер, на сході — Збруч. На півночі межа проходить по обрисах Підволочиського і Тер- нопільського районів. Виходячи з цього, ми викорис- таємо в історико-етнографічних дослідженнях Захід- ного субрегіону Поділля наступні райони Тернопіль- ської області: Борщівський, Бучацький, Гусятинський, Заліщицький, Підволочиський, Теребовлянський, Тернопільський і Чортківський [21]. За цією кон- цепцією Західне Поділля межує із Буковиною, Во- линню, Опіллям, Покуттям та Східним Поділлям. Історіографія досліджуваної теми охоплює праці видатних науковців й етнографів кінця ХІХ — по- чатку ХХ ст. та радянського періоду, що містять найперші спроби класифікації українського тради-© Л. ІВАНЕВИЧ, 2014 Лілія ІВАНЕВИЧ ТРАДИЦІЙНЕ ВБРАННЯ УКРАЇНЦІВ ЗАХІДНОГО ПОДІЛЛЯ: ОСОБЛИВОСТІ КЛАСИФІКАЦІЇ Внаслідок аналізу відомих і маловідомих праць та музей- них фондових колекцій у статті висвітлюється проблема дослідження предметів народної ноші українців Західного Поділля ХІХ — першої половини ХХ ст. Вперше пода- ється спроба створення розширеної класифікації традицій- ного вбрання західних подолян з урахуванням відмінних ознак їх комплексів. Ключові слова: народна ноша, традиційне вбрання, україн- ці Західного Поділля, фондові колекції музеїв, класифікація, костюм, натільний, поясний, плечовий і верхній одяг, головні убори, взуття, прикраси, пояси, доповнення до одягу. 1063Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 ційного вбрання чи його окремих груп, а саме: Я. Го- ловацького (1877) [17], Х. Вовка (1928) [14], В. Білецької (1929) [6], К. Гуслистого і С. Колоса (1961) [4], О. Воропая (1966) [15], І. Спаського (1970) [37], К. Матейко (1977) [29], Г. Горинь (1986) [18], Д. Крвавича і Г. Стельмащук (1988) [40]. Вдосконаленню запропонованих класифікацій сприяли ґрунтовні дослідження таких зарубіжних і вітчизняних учених, як: Л. Бурачинської (1992) [12], Г. Стельмащук (1993, 2013) [38; 39], Т. Кари- Васильєвої (1994) [25], Т. Ніколаєвої (1994, 1996, 2005) [33; 34; 35], К. Матейко (1996) [30], М. Бі- лан і Г. Стельмащук (2000) [5], Т. Кари-Васильєвої та А. Чорноморець (2002) [26], Л. Лиганової (2003) [28], Л. Булгакової-Ситник (2005, 2008) [10; 11], Л. Булгакової-Ситник і Т. Лозинського (2013) [19], З. Васіної (2006) [13], О. Федорчук (2007) [41], О. Косміної (2008) [27] та Г. Врочин- ської (2008) [16]. Певне значення для формування класифікації строю західних подолян мають праці: Л. Булгакової (1994, 1996) [8; 9], Н. Николин (1994) [32], Г. Савки (2008) [36], Г. Медведчук (2010) [31] та Л. Іваневич (2013, 2014) [20; 22; 23; 24]. Безпосередньої класифікації костюма українців Західного Поділля ще не сформовано, окрім запро- понованого огляду народної ноші подолян Борщів- щини в альбомі-каталозі музейних фондів Борщів- ського краєзнавчого музею [7]. Як бачимо, актуаль- ність озвученої проблеми все більше привертає увагу науковців, і не лише. Переконливим доказом цього стала наша дослід- ницька робота з фондовими колекціями подільсько- го строю різноманітних музеїв і, передусім, Терно- пільського обласного краєзнавчого музею, що яскра- во презентує одіж західних подолян. Загальна чисельність етнографічної групи «Тканини» складає 12 тис. 48 предметів, з яких, завдяки плідній спів праці з директором музею Костюком Степаном Володи- мировичем, головним зберігачем фондів Ленчук Іри- ною Мирославівною та завідувачем сектором збере- ження фондів Крохіною Наталією Іванівною, ми опрацювали 9532 предмети. Найбільше у колекції представлений народний стрій українців насамперед Західного Поділля, значно меншу частку займають зразки ноші з Опілля й Волині та інших регіонів Укра- їни. Причому традиційний костюм західних подолян яскраво презентований складовими елементами прак- тично усіх груп народного комплексу вбрання, насам- перед оригінальними вишитими жіночими й чоловічи- ми сорочками, поясним жіночим (запаски, обгортки та спідниці) і чоловічим одягом, нагрудним (камі- зельками, кептарями тощо) та різноманітним верхнім (особливо кожухами різного крою) одягом, головни- ми уборами, поясами, прикрасами і взуттям [3]. Цінні за обсягом і довідковим апаратом колекції зразків народної ноші містяться в Музеї етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України у Львові. Експозиція музею склада- ється з етнографічного відділу (понад 44000 оди- ниць) і відділу мистецького промислу (більше 28000 одиниць). Містять етнографічні фонди й окремі предмети традиційного комплексу вбрання українців Західного Поділля. Зокрема завдяки співпраці з директором Інституту народознавства НАН України Павлюком Степаном Петровичем, заступником директора з музейної роботи Чмели- ком Романом Петровичем та провідними зберігача- ми фондів музею Янчук Олесею Любомирівною, Супонєвою Ольгою Іванівною і Петрів Галиною Ярославівною ми дослідили вишиті сорочки, пояс- ний, плечовий і верхній одяг та пояси. Але головну вартість для нашого дослідження склали унікальні головні жіночі й чоловічі убори та різноманітні при- краси, особливо з бісеру [1]. Особливу цінність становлять фонди Національ- ного музею ім. А. Шептицького у Львові, які на сьогодні налічують понад 100 тис. експонатів укра- їнського мистецтва та національної культури. На окрему увагу заслуговує зібрання складових еле- ментів традиційного строю західних подолян. Пе- редусім внаслідок співпраці з директором музею Кожаном Ігорем Володимировичем і заввідділом народного мистецтва Собуцькою Любавою Андрі- ївною нам вдалося опрацювати цікаві зразки виши- тих сорочок, жіночого поясного й верхнього одягу, взуття та прикрас [2]. На основі аналізу створених класифікацій та опра- цьованих власноруч фондових колекцій названих му- зеїв здійснимо спробу вперше сформувати класифі- кацію народної ноші українців Західного Поділля з урахуванням відмінних ознак їх комплексів на фоні загальнорегіональних ознак. Зауважимо, що при складанні класифікації ми зазначали про статеву приналежність певних складових подільського кос- лілія ІваНЕвИЧ1064 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 тюма за необхідністю. В усіх інших випадках маєть- ся на увазі, що названий елемент строю могли носи- ти як жінки, так і чоловіки. Крім того, ми познача- ли окремо ті різновиди складових національної ноші (або їх другорядні назви), які побутували лише на території Західного Поділля в цілому чи, зокрема, у якомусь його куточку (районі, селі). Загалом українське народне вбрання ХІХ — пер- шої половини ХХ ст. характеризується передусім комплексністю. Базову основу цих комплексів, у свою чергу, складають різноманітні за ознакою функ- ціонального використання групи компонентів. Отож, за визначеними критеріями у традиційному костюмі українців Західного Поділля ХІХ — першої поло- вини ХХ ст. виділяють: І. Основний комплекс вбрання, до якого відносять: 1). Групу натільного одягу — до кінця ХІХ ст. цей вид як чоловічого, так і жіночого строю склада- ла виключно сорочка, що різнилася способами крою, декорування та носіння: а) жіночі сорочки за способом крою плечової час- тини ділять на: • без плечових швів (тунікоподібні, вперекидку (Борщівський р-н, Зах. Под.), перекидні, перегин- кові сорочки (с. Міжгір’я, Борщівський р-н, Зах. Под.), хлоп’янки) бувають: з бочками або без — поширений на Зах. Под. тип сорочок; • з плечовими вставками (уставкові, вуставко- ві, поликові, як їх підтипи: зморщені (морщенки), рясовані сорочки, сорочки з відрізною підточкою- спідницею або галькою) — найбільш поширений на Зах. Под. тип сорочок; • з суцільнокрійним рукавом (безуставкові, без- вуставкові чи безполикові) — найдавніший поши- рений на Зах. Под. тип сорочок; • з нагрудними, плечовими або нагрудно-плечовими кокетками (сорочки на кокетці) — на Зах. Под. зустрічаються з початку ХХ ст.; • сорочки-блузки (блузи, блузки, блюзки) — довжиною до талії, переважно з рукавами реглан, набули поширення на Зах. Под. з 30-х рр. ХХ ст.; б) чоловічі сорочки за способом крою плечової частини поділяють на: • без плечових швів (тунікоподібні, вперекидку (Борщівський р-н, Зах. Под.), перекидні, перегин- кові) бувають: з бочками або без — найбільш по- ширений на Зах. Под. тип сорочок; • з плечовими вставками (уставкові, вуставко- ві або поликові) — поширений на Зах. Под. тип со- рочок (місцева назва — кошуля); • з нагрудними, плечовими або нагрудно-плечовими кокетками (сорочки на кокетці) — поширений на Зах. Под. тип сорочок; 2). Групу поясного або стегнового одягу становить: а) жіночий поясний одяг, зокрема: • незшитий: одно- та двоплатові запаски (ткані килимовою технікою (килимові) або поперечними смугами (перебірні); рясовані в дрібні складки; ви- шиті; з вовняними френзелями або без); • частково зшитий розпашний: горбатки (горбот- ки), обгортки, опинки; • зшитий глухий — це спідниці різної конструк- ції: бурка (спідниця з трьох пілок — Тернопільський р-н), гранатова спідниця (темно-синя оксамитова спідниця в три пілки, призібраних у складки — Під- волочиський р-н, Зах. Под.), димка (смугаста по- лотняна спідниця), мальованка (вибійчана полот- няна спідниця), мушестрова або смушестрова спідниця (оксамитова спідниця — Підволочись- кий р-н, Зах. Под.), пікова спідниця (з тонкої вов- няної фабричної тканини бордового кольору з узорною фактурою — Бучацький р-н, Зах. Под.), спідниця в складки плісе або рясна спідниця (Бор щівський р-н, Зах. Под.), спідниця вибійка або димка (з домотка- ного узорчастого вибитого полотна — Тернопіль- ський р-н), спідниця-літник (літник — з майже прозорої вовняної тканини у тонкі смуги або клітин- ку), репсова спідниця (Гусятинський р-н, Зах. Под.), рясована спідниця або цісарська (тонко вов- няна темно-синя у білі смужки, пошита з трьох пря- мих пілок, зібраних крім передньої у дрібні складки, по низу з тасьмою «щіточка» — Підволочись- кий р-н, Зах. Под.), шаленівка (шалянівка, шалі- нова — вибійчана спідниця з домотканого полотна чи фабричної вовняної тканини з рослинним орна- ментом; спідниця шеланова або квітчаста — Тер- нопільський р-н); • додатковий поясний одяг: фартух-запаска (тканий або з тканин), фартух (хвартух, попе- редниця — полотняний, оксамитовий або з інших тканин); б) чоловічий поясний одяг — різноманітні сезонні штани: з лляних чи конопляних полотен або тканин — 1065Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 гачі (гате, гаши), порти (портки, поркениці, пор- тяниці), рисовані штани (гармонійки, рісовані, рясовані), сподні (Чортківський р-н, Зах. Под.), штани вибиванки; з сукна — холошні (холоші). ІІ. Допоміжний нагрудний або плечовий одяг, що включає: 1). Нагрудний одяг без рукавів: жіночий — бай- бараки (довгі прямоспинні безрукавки з оксамиту (ма- шестру) — с. Самолусківці, Гусятинський р-н, Зах. Под.), безрукавки (з різних тканин середньої довжи- ни), горсети (лейбики — безрукавки з панбархату се- редньої довжини (с. Самолусківці, Гусятинський р-н, Зах. Под.)), горсети (горсетки, горсики — пере- важно короткі безрукавки), жупани (прямоспинні безрукавки з оксамиту середньої довжини — Гусятин- ський та Тернопільський р-ни, Зах. Под.), камізель- ки, кафтани (довгі камізельки з оксамиту, призібра- ні в талії — Підволочиський р-н, Зах. Под.), кепта- рі (кептарики, кожушки, куці кожушки, мунтяни, півкожушки — короткі хутряні безрукавки), кожу- шини (кожу шанки — хутряний нагрудний одяг з цільнокроєними короткими рукавами — с. Шупарка, Борщівський р-н, Зах. Под.), кірсетки (корсетки — безрукавки середньої довжини), лейбики (хутряні без- рукавки різної довжини), сердаки (довгі прямоспин- ні безрукавки з вовняного сукна — Тернопільський р-н, Зах. Под.), станіки (безрукавки з оксамиту — Бучацький р-н; станічки — Гусятинський р-н, Зах. Под.); чоловічий — безрукавки, бруслики, жилет- ки, кептарі (кептарики, кожушки, мунтяни — ко- роткі хутряні безрукавки), кожушини (хутряний на- грудний одяг з цільнокроєними короткими рукава- ми — с. Шупарка, Борщівський р-н, Зах. Под.), лейбики (хутряні безрукавки); 2). Нагрудний одяг з рукавами: жіночий — ка- батики (кабати), катанки (смугасті полотняні або сукняні), кохти (кофти, кофти-польки), курта- ки, куртки, літники (з легкої смугастої домороб- ної тканини); чоловічий — піджаки (Гусятинський р-н, Зах. Под.), полотняні куртки (чисто білі або біло-сині смугасті — Зах. Под.). ІІІ. Верхній або становий одяг, у якому виокрем- люють: 1). Осінньо-весняний: а) плащоподібний верхній одяг: • кабат — верхній жіночий одяг з оксамиту, роз- ширений від талії (Чортківський р-н, Зах. Под.); • опанча — довгий верхній прямоспинний одяг із коміром стійкою та капюшоном (бородицею, бого- родицею, каптуром, кобкою) із сірого або темно- коричневого домотканого сукна, розширений до низу бічними клинами (у Борщівському р-ні місцева на- зва капюшона — капиця, капуза); б) довгий верхній одяг з сукна: • гунька — довгий прямоспинний одяг з корич- невого сукна без коміра (гуня — Гусятинський р-н; манта-гунька — Зах. Под.); довгий одяг з корич- невого сукна приталеного крою, до низу розшире- ний рясами, з виложистим коміром (місцева на- зва — кафтан, Підволочиський р-н, Зах. Под.); • жупан — жіночий одяг з крамної чорної ткани- ни, відрізною талією і двома складками позаду та окса- митовим коміром (Підволочиський р-н, Зах. Под.); • капота — верхній довгий жіночий суконний одяг з великим шалеподібним коміром (Зах. Под.); • полька — верхній довгий жіночий суконний одяг з відрізною спинкою та зборами, облямований чор- ним атласом або вельветом (Зах. та Сх. Поділля; полька або ще місцева назва блузка, блуза — Те- ребовлянський р-н, Зах. Под.); • пешек (сіряк) — верхній довгий чоловічий одяг з темно-коричневого сукна, прямоспинного крою, з двома боковими фалдами і коміром стійкою (Бучаць- кий р-н, Зах. Под.); • свита — довгий верхній одяг з білого, брунат- ного, сірого або чорного сукна, прямоспинного крою, з приталеними підрізними чи відрізними спинками та боковими клинами або без них, із коміром стій- кою або виложистим коміром, а чоловічий — ще й з кобкою (Зах. Под.); довгий верхній одяг з корич- невого сукна, коміром-стійкою, прямоспинного крою та з боковими клинами (Борщівський та Бучацький р-ни, Зах. Под.); • свитка — довгий, широкий верхній святковий чоловічий одяг з сукна, з великим шалевим коміром з кольоровою вишивкою і шнурами (Зах. Под.); в) короткий верхній одяг з сукна: • катанка — верхній одяг із чорної тонкої фа- бричної вовняної тканини прямоспинного крою, по- довжена та розширена донизу з відкладним коміром (Теребовлянський р-н, Зах. Под.); • куртина — верхній суконний одяг до пояса; • сермяга (гунька, сукман) — верхній чолові- чий одяг із темно-коричневого, рідше білого (сіро- лілія ІваНЕвИЧ1066 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 го) сукна приталеного крою із коміром стійкою (Зах. Под.); • сіряк (сірак, сірячина (Чортківський р-н) — Зах. Под.) — короткий верхній одяг приталеного крою, довжиною до колін або до середини колін, з доморобного білого, темно-коричневого, сірого або чорного сукна, з широким відкладним коміром чи невеликим коміром стійкою, жіночий — відрізний у талії та рясований по низу; г) довгий верхній одяг з полотна: • жупан — прямоспинний верхній жіночий одяг з крамної сірої у чорні смужечки тканини (Зах. Под.); • каптан — прямоспинний верхній одяг з домот- каного тонкого або чиноватого полотна чи лляної тка- нини з вибитими узорами (вибійки) (Підволочись- кий р-н, Зах. Под.); • плахта (плахтина — Гусятинський р-н, Зах. Под.) — полотняний прямоспинний без перехватів по боках верхній чоловічий одяг; • полотнянка — довгий (нижче колін) під стан, з перехватами по боках верхній чоловічий одяг з полотна; • юпка (біла свитка, кафтан, «приятелька») — верхній жіночий одяг середньої довжини з домотка- ного білого полотна, з відрізною по талії спинкою, призібраним у складки низом, коміром стійкою (Тер- нопільський р-н, Зах. Под.); 2). Зимовий суконний плащоподібний: • бунда — довгий верхній зимовий чоловічий одяг з коричневого битого сукна трапецеподібного крою, з відкладним коміром (Підволочиський р-н, Зах. Под.); • сердак (сардак — Борщівський та Заліщиць- кий р-ни, Зах. Под.) — верхній довгий зимовий чо- ловічий і жіночий одяг із домотканого сукна, оздо- блений кольоровими шнурами, приталений та до низу розширений, із коміром стійкою; 3). Зимовий хутряний: а) кожухи довгі (до п’ят) білого, жовтого (корич- невого), синього (фарбовані) та чорного кольорів; б) кожухи середньої довжини (до середини стег- на або трохи нижче коліна); в) кожухи прямоспинні короткі (до талії): • бунда — короткий жіночий кожушок з корот- кими рукавами (Борщівський р-н, Зах. Под.); • кожушок — короткий жіночий чи чоловічий ко- жух з довгими рукавами; г) кожухи до колін, криті тонким фабричним сукном або напівсукном: • бекеші (бекешки) — хутряний приталений верх- ній одяг зі зборами, критий синім сукном (Зах. Под.); ІV. Головні убори, серед яких розрізняють у за- лежності від статті і віку: 1). Дівочі головні убори, до яких відносяться: а) начільні головні убори: • бинди (лєнти, лянти, стрічки, стьонжки) — начільні пов’язки-стрічки (парчеві або шовкові, зо- лотисті або сріблясті) без оздоблення або вишиті квітковими орнаментами нитками чи бісером; ткані з різнокольоровими орнаментами стрічки; одноко- лірні гладенькі шовкові стрічки; • стрічки (лянти) — ткані стрічки з нашитими квітами і листочками (Зах. Под.); • стрічки-намушниці — начільні стрічки, де- коровані намистинами і золотим позументом (Зах. Под.); б) вельон (велян, вильон) — фата весільна; в) віночки (вінки): • «білі» весільні вінки (з лою та парафіну); • барвінковий вінок — старовинний весільний вінок молодої; • весільні вінки зі штучних квітів з різнокольо- рового паперу і стружки; • виті (звиті) вінки із зілля (барвінку, василь- ка, м’яти, рути, шавлії й інших лікарських рослин); • вінки-шнури (у вигляді стрічки, оздобленої різ- нокольоровими кульками з вовни чи квітами зі стрі- чок, намистин та бісеру або у вигляді сплетених у шнур стрічок чи цупких кольорових ниток); • вінки площинні (з картону, обшитого тканиною або стрічками та оздобленого різноманітними намис- тинами чи бісером): як різновид — карабулі — він- ки, виготовлені з картону, який оздоблювався ґер- данами, малими скляними перлами, павиними пір’ями та стяжками; вінки зі штучних квітів, прикрашені скляними намистинами й стрічками (Буковинське та Західне Поділля); • вінець — весільний вінок молодої; • плетені (сплетені) вінки із зілля, польових кві- тів, рожі (ружі) й ягід (вишні, горобини, калини): купальські та весільні; • шиті (зшиті) вінки (у вигляді зшитих між со- бою квітів із зілля, стрічок або стружки); 1067Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 г) вінкоподібні головні убори: • ввиванка — дівочий головний убір у вигляді ва- лика з чорних ниток, накручених на солом’яну пле- тінку та декорованих різнокольоровими скляними намистинками і зі стрічками-зав’язками з обох бо- ків (с. Сапогів, Борщівський р-н, Зах. Поділля); • вінкоподібні убори із живих квітів; • вінок-обруч — дівочий головний убір у вигляді обруча, обтягнутого стрічками, які декоровані ряд- ком блискучих скляних намистин; плетений з вовня- них ниток обручоподібний головний дівочий убір (Зах. Поділля); • весільний вінок-зав’язка, виготовлений з бі- лої хустки; • галянок — дівочий головний убір з бісеру; • заушники — дівочий головний убір у вигляді стрічки з нашитими по обидва боки квітками з при- збираних стрічок, прикріплених до кружечків із вовняної тканини, що оздоблені в свою чергу бісе- ром, кутасиками з лучки (вовняними кульками), намистинками; • обручі з ґерданами, квітами, пір’ям, стекля- русом та стрічками; ґ) платові весільні головні убори білого кольору: • гимбер (имбер, імбер) — головний убір біло- го кольору, яким покривали молоду; • нафрамиця (нафрама) — платовий убір, яким молодій у день весілля жінки пов’язували голову; • рантух (рантушок) — платовий весільний го- ловний убір білого кольору з домотканого полотна, як фата; • серпанок — фата або головний убір, виготовле- ний із тонкого прозорого домотканого полотна біло- го кольору та яким покривали молоду поверх капту- ра, очіпка, чепця; д) стрічкоподібні уплітки у коси: • волічкові упліти (волічки, уплітки) — вузень- кі стрічки або шнурки з різнокольоровими вовняними кульками (кутасиками) (Буковинське і Зах. Под.); • кісники (випліточки, вплітки, косники) — вузенькі биндочки, стрічки (стенжки, стьожки) або шнурки, які дівчата вплітали у коси; е) хусткоподібні убори: • хустки — пов’язували на голову вінкоподібно, щоб маківка була відкрита; у холодну пору року хуст- ки носили поверх вінкоподібних головних уборів; є) прикраси до дівочих вінків чи у коси: • фавори — штучні (зі стрічок) квіти з нашити- ми лелітками, як прикраса до дівочих вінків, зокре- ма, весільних (Зах. Поділля); • фарбоване гусяче пір’я та квіти — прикраси, які дівчата занурювали в розплавлений віск і оздоблю- вали позолотою (шумихою), щоб вплітати у коси; 2). Жіночі головні убори, до яких належать: а) обручеподібні убори: • кибалка (кибалочка) — головний убір заміж- ньої жінки, підкладка під очіпок, скручена та зшита з полотна у формі валика; дерев’яний обруч, що до- бре підтримував хустку (Зах. Поділля); б) рушникоподібні убори: • намітка (перемітка) — рушникоподібний убір з лляної, зрідка конопляної або взагалі прозорої (іно- ді підкрохмаленої) тканини; • намітка-убрус (убрус) — рушникоподібний убір, який починали носити після весільного обряду розплітання коси; • рантух (рантушина, рантушок) — головний убір заміжньої жінки білого кольору з тонкого до- мотканого або фабричного полотна; в). хусткоподібні убори: • хустка (платок, хустина, хустинка, хусточ- ка, фустка) — головний убір у вигляді квадратного (прямокутного) шматка тканини (з вишивкою або без білі полотняні чи кольорові з тканини (бавовняної, вов- няної, шовкової) хустки) або в’язаний: байкова хуст- ка; баранкова хустка (чорна вовняна з довгими френ- зелями — с. Деренівка, Теребовлянський р-н, Зах. Под.), оксамитова хустка; ша ля нова хустка (з тон- кої вовняної тканини «шалянівки» — с. Шляхтинці, Тернопільський р-н, Зах. Под.); штапельна хустка; г) шапкоподібні убори: • каптур (каптура, каптурчик) — різновид очіпка з круглим дном з кольорової тканини і стін- ками з обох боків (Західне та Східне Поділля); • очіпок (чепець, чіпець) — м’який чи твердий го- ловний убір складної форми з кольорової тканини; 3). Чоловічі головні убори, насамперед це: а) башлик — каптур сукняний з довгими кінцями- китицями, що вдягали поверх шапки; б) капелюхи: • бриль — солом’яний капелюх; • капелюхи з павичим пір’ям, ґерданами — ве- сільні або святкові парубоцькі головні убори (Захід- не Поділля); лілія ІваНЕвИЧ1068 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 • крисаня — парубоцький капелюх з солом’яних плетінок (Західне Поділля); • габик — чоловічий святковий капелюх синього або чорного кольору м’який з широкими крисами чи твердий з вузькими крисами (Зах. Под.); в) картуз — головний убір із фабричної або домашньої тканини з чорним козирком із блис- кучого твердого матеріалу «сапи» (набув загаль- ного поширення з другої половини ХІХ ст.); г) кашкет — головний убір із синього та зе- леного сукна, рідше чорного із більшим розмі- ром козирка — «сапою» ніж у картуза (набув поширення на початку ХХ ст.; чорні вовняні та оксамитові парубоцькі кашкети з вишитими оточками (обичайками) — Зах. Поділля); ґ) шапки: • конічні шапки із сірого і чорного овечого смуш- ка, підбиті всередині дешевим хутром; • кучма — висока конусоподібна або циліндрич- на шапка з овчини чи іншого хутра; • смушкові шапки — високі чорні (зрідка сиві) шап- ки (чоловічі — вищі, парубоцькі — нижчі), із сукон- ним темним (коричневого, чорного, рідше блакитного або вишневого кольорів) верхом (Зах. Поділля); • шапки на завісах — циліндричні зимові висо- кі, смушкові, чорні або сірі із суконним (синім або зеленим) верхом шапки, з розрізом позаду чи збо- ку, який стягувався пришитими стрічками (на Зах. Поділлі — червоними або синіми; на Поділлі — червоними); • чорні баранячі шапки конусовидної форми зі стоячим чи загнутим всередину верхом. V. Взуття, залежно від виду і техніки виготовлен- ня, складається з: 1). взуття, що прикриває стопу ноги: а) плетене взуття — личаки (Західне Поділля); б) стягнуте взуття — шкіряні постоли, ходаки; в) зшите взуття — мешти (літні туфлі, Зах. Под.), туфлі, черевики (черевички або чобітки), румунки (Гусятинський, Теребовлянський і Терно- пільський р-ни, Зах. Под.); 2). взуття, що прикриває стопу та гомілку: а) зшите взуття — валянки (зшиті), сап’янці, чобітки, чоботи (боксові, гвоздьові, жовтинці, зеленинці, писані, підшивані, хромові, червонинці, шкапові та юхтові), чорнобривці; б) валяне взуття — валянки (биті); 3). Різноманітні допоміжні види утеплення ноги — суконні онучі. VІ. Пояси, які здавна насамперед виконували за- хисну й оберегову функції, а пізніше естетичну, по- діляли на: 1). крайки: а) бісерні крайки (Буковинське та Західне Поділля); б) вузькі плетені крайки; в) вузькі ткані крайки; 2). Пояси: а) плетені: • вузькі, довгі пояси з вовни; • очкур — лляний плетений шнурок, який вико- ристовували як пояс до чоловічих штанів; б) ткані: • вовняні вузькі, довгі пояси (з довгими китицями); • рушникоподібні вишиті пояси; • широкі ткані пояси (в клітинку, одноколірні або смугасті); в) шкіряні: — череси — шкіряні широкі пояси (Буковинське та Зах. Поділля); 3). Шкіряні ремені (ремінці). VІІ. Прикраси поділяються на: 1). Жіночі, до яких належать: а) вушні прикраси — заушники (ковтки з бовти- цями — сережки з підвісками), кульчики, сережки; б) головні прикраси: • баламути — дівоча прикраса у вигляді стрічки з ґерданами, які звисають над вухами як сережки (Західне Поділля); • бісерні стьожки — стрічки з різнокольорового бісеру як оздобні деталі для дівочих головних уборів (Буковинське та Західне Поділля); • ґардан (валок) — дівоча головна прикраса у ви- гляді вовняної стрічки-пов’язки, оздобленої бісером (с. Кривче, Борщівський р-н, Зах. Поділля); • ґердан стрічковий — дівоча оздоба на голову у вигляді стрічки з різнокольорового бісеру, іноді на- шитої на вовняну тасьму і доповненої металевими бляшками (Буковинське та Західне Поділля); • ґердан стрічковий з підвісками — дівоча оздоба на голову у вигляді стрічки з підвісками, ви- готовлених із кольорового бісеру (Буковинське та Зах. Под.); 1069Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 в) нагрудні прикраси: • баламути (баламута) — нагрудна прикраса у вигляді довгого разка річкового бурштину; намисто із перламутрових зерен черепашок морських молюс- ків у дві-три низки; • бісерна криза — нагрудна прикраса з бісеру у вигляді широкого заокругленого коміра; • бісерна стрічка — нагрудна прикраса з бісеру, об- низана бісерними китичками, які викладались півколом на середині грудей, прикриваючи разки намиста; • бу́кет весільний — нагрудна прикраса у вигля- ді букетика з барвінку та штучних квітів із різнома- нітного матеріалу; • венеціанське намисто (венеційські коралі) — нагрудна прикраса у вигляді намиста, виготовлено- го із сплаву скла-смальти та інкрустованого і розпи- саного золотом; • гранати — нагрудна прикраса у вигляді довго- го разка гранатів; • ґерда ́н (ґерда ́ник) — нагрудна оздоба у вигля- ді стрічки з різнокольорового бісеру, нанизаного на нитяну чи волосяну основу, що утворюють строка- тий геометричний або рослинний орнамент; • ґердан кутовий — нагрудна оздоба, виготовле- на з однієї довгої або двох коротших, нанизаних чи тканих стрічок із кольорового бісеру (Зах. Под.); • ґердан кутовий з монетами чи медальйоном (Зах. Под.; Гусятинський р-н); • ґердан стрічковий — нагрудна прикраса у вигля- ді стрічки, виготовленої з різнокольорового бісеру; • ґердан стрічковий з монетами (Буковинське та Західне Поділля); • дзюмбали — ґерда ́н (Західне Поділля — Борщівщина); • дукати (дукачі) — нагрудна прикраса із золо- тих монет; • дукачі-образки — нагрудна прикраса із двома круглими, оправленими в мідний обідок скельцями, між якими вкладена фольга із зображенням святого; • зґарди — нагрудна прикраса у вигляді хрести- ків (мідних кружляків), нанизаних в кілька рядів; • корали (кара ́лі, кора ́лі, коралове намисто, ба- гате, добре, мудре або правдиве намисто, справ- жні або щирі коралі) — нагрудна прикраса у вигля- ді довгого разка намиста з натуральних (шліфова- них чи рублених (тятих)) або штучних коралів; нагрудна прикраса у вигляді скріплених між собою багатьох разків коралів, центральні намистини яких мали більший розмір та були обгорнуті мідним або срібним обручиком; • кора́лі — нагрудна прикраса у вигляді 5-12 раз- ків натуральних коралів, на кінцях якої були дрібні скляні сині намистини та петлі з домотканих ниток і волосіння для просування довгих червоних стрічок, що вив’язувалися у бант на поясі чи нижче (Залі- щицький р-н, Зах. Под.); • криза — нагрудна прикраса з бісеру у вигляді ши- рокого заокругленого суцільно плетеного коміра, що накриває груди, плечі й спину (Західне Поділля); • ланцюжки (клокички) — нагрудна прикраса у вигляді довгого разка намиста з насіння овочів, пло- дів (сім’я рослини клокички); • лускавки — дуте скляне намисто (Західне По- ділля — Борщівщина); • медалики (мета́лики)— медальйони із зобра- женням хреста або святого; • монисто з бісеру (мониста) — нагрудна оздо- ба у вигляді довгого разка з бісеру, яке намотувало- ся навколо шиї багато разів або у вигляді декількох разків з бісеру (Західне Поділля); • намисто (монисто, пацьорки) — нагрудна прикраса у вигляді довгого разка з дорогих природ- них матеріалів (бурштину, гранатів, перлів, смаль- ти); нагрудна прикраса у вигляді семи або більше разків, прив’язаних до однієї стрічки й зібраних із різних матеріалів (бісеру, дерев’яних і керамічних намистин, дутого і кольорового скла, дешевого ка- міння — Зах. Под.); • пацьорки — нагрудна прикраса з кольорового ду- того скла (на Західному Поділлі ще називали — дуті пацьорки); разки намиста з різнокольорового скла, пе- реважно чеського виробництва (Західне Поділля); • перли (перла) — нагрудна прикраса у вигляді довгого разка перлів; • плетінка об’ємна — нагрудна бісерна прикра- са у вигляді довгого порожнистого шнура; • салби — нагрудна прикраса зі срібних монет, нашитих на тасьму або фетрову основу; • скляні буси — нагрудна прикраса з привізних різнобарвних скляних намистин, інкрустованих смальтою, емаллю, позолотою; • скляне намисто (бранзульєти, кулі, лускав- ки, надуванці, пацьорки) — нагрудна прикраса з кольорового дутого скла; лілія ІваНЕвИЧ1070 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 • силянка-комір — широка нагрудна бісерна при- краса у вигляді однодільного коміра або кризи; • смальта — намисто зі смальти (Західне По- ділля); намисто зі смальти червоного кольору — кровавниця (с. Виноградне, Заліщицький р-н, Зах. Под.); • смолянки — нагрудна жіноча прикраси у вигля- ді низки коралів з глини (Західне Поділля); • хрестики (переважно дерев’яні на шовкових стріч- ках, рідше металеві на шнурочках або ланцюжках); г) наручні прикраси (зустрічаються дуже рід- ко) — браслети, обручі (з металу, а з 20-х рр. ХХ ст. — також із дерева і натурального каміння); ґ) нашийні (шийні) прикраси: • бісерна стрічка — нашийна прикраса з виши- тої бісером смужки оксамиту; • ґердан з дукачами — нашийна прикраса у вигля- ді вузької шовкової стрічки вишитої спереду бісером та оздобленої підвісками-дукачами (монетами); • ґердан стрічковий — нашийна прикраса у ви- гляді стрічки виготовленої з різнокольорового бісеру, іноді нашитого на вовняну або полотняну тасьму; • ґердан стрічковий з підвісками — нашийна оздоба у вигляді стрічки з підвісками, виготовленої з кольорового бісеру (іноді на вовняній тасьмі); • ґердяник — оздоба у вигляді стрічки з різноко- льорового бісеру, що утворює геометричний або рос- линний орнамент та щільно облягає шию; • монисто — нашийна прикраса у вигляді корот- кого разка з бісеру; • монисто обплетене — нашийна прикраса у ви- гляді разка з кульок, що мають бісерні обплетення; • плетінка об’ємна — нашийна бісерна прикра- са у вигляді короткого порожнистого шнура; • силянка-комір — вузька нашийна бісерна при- краса у вигляді однодільного, дводільного або зуб- частого коміра; д) поясні прикраси — крайка (пояс у вигляді стрічки з бісеру); е) прикраси на пальці — каблучки, обручі (перс- ні дерев’яні або залізні), обручки (вінчальні перс- ні), персні (перстні); 2). Чоловічі, до яких відносяться: а) головні прикраси: • бісерні стьожки або ґердан́и стрічкові — оздо- би на капелюхи у вигляді стрічки з різнокольорово- го бісеру (Буковинське та Західне Поділля); • буке́тик весільний — головна прикраса у ви- гляді букетика з барвінку та живих квітів, який чі- плявся до шапки (Західне Поділля); • віночок або вінок весільний — головна прикра- са у вигляді маленького (чіплявся до шапки) чи ве- ликого (накладався на шапку) вінка з барвінку і жи- вих квітів (Зах. Поділля); б) нагрудні прикраси: • бу́кет весільний — нагрудна прикраса у вигля- ді букетика з барвінку та живих чи штучних квітів із різноманітного матеріалу; • котильон (кутальйон, вівсюрик, висьорок, ґер- даник) — нагрудна бісерна прикраса у формі неве- ликого п’ятикутника переважно з підвісками; • краватка — нагрудна бісерна оздоба (Західне Поділля); • купочки — нагрудна прикраса у вигляді весіль- ного букетика з бісеру (Західне Поділля); в) нашийні прикраси: • гарасівки — тканні вовняні різнокольорові стріч- ки для зав’язування чоловічих сорочок, через петлі на комірі (Зах. Под.); гарусні червоні стрічки для зав’язування чоловічих сорочок (Зах. Под.); • мідна шпонка (запонка) — для застібання ко- міра сорочки (Зах. Поділля); г) поясні прикраси — крайка (пояс у вигляді стрічки з бісеру); ґ) прикраси на пальці — обручки (вінчальні персні). VІІІ. Доповнення до одягу, серед яких: 1). кошель (кошіль) — чоловіча сумка через пле- че, плетена із лика (Західне Поділля); 2). кошики та кошики-сумки плетені з соломи різноманітних розмірів (Західне, Східне та Цен- тральне Поділля); 3). Табівка (тобівка) — святкова плоска шкіря- на торбина, оздоблена мідними бляшками (бленда- ми) (Буковинське та Західне Поділля); 4). Тайстра (дзьобанка, дзьобенка) — буденна вовняна сумка через плече зіткана узорною стріч- кою (Буковинське та Західне Поділля); 5). Торба (торбина) — мішечок-сумка із при- шитим з обох боків ручкою-поясом для носіння че- рез плече; 6). Рушники — вишиті прямокутні полотнища, які використовувались нареченими як обереговий одяговий елемент на весіллі. 1071Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 Таким чином, у цілому жіночі й чоловічі комп- лекси народної ноші українців Західного Поділля містили загальноукраїнські та регіонально поділь- ські різновиди традиційного одягу, головних убо- рів, взуття, прикрас, поясів і доповнень до одягу. Разом з тим, були окремі типи складових націо- нального костюма, які західні подоляни не носили, і навпаки, складові, які були характерні лише для них. Звичайно, передусім це пояснюється специ- фікою межування Західної локальної зони Поді- лля з найрізноманітнішими історико-етнографічними регіонами та районами України, а саме: Волинню, Буковиною, Опіллям і Покуттям. Однак запропо- нована нами класифікація не претендує на повніс- тю завершений та остаточний варіант, оскільки в процесі подальших етнографічних досліджень у рамках дисертаційної роботи ми плануємо продо- вжити її вдосконалення. 1. Фонди Музею етнографії та художнього промислу Ін- ституту народознавства НАН України (Львів). Група «етнографія і промисли». ЕП — 20559, 20579, 21573, 21582, 21606, 21971, 21972, 21978, 21994, 21997, 22037, 22096, 22263, 22266-22268, 22273, 22294, 22295, 23005, 69325, 69376, 72698, 72703, 72706, 75233, 75240, 75241, 75267, 77731, 77858, 77861, 77888,79342, 80529, 80530, 81754/1-8, 82706; група «головні убори». ГУ — 2, 6, 43, 62, 63, 73, 106, 109, 118, 120, 121, 157, 201, 287, 289, 295, 304, 308, 309, 316, 318, 320, 328, 345, 349, 381. 2. Фонди Національного музею ім. А. Шептицького (Львів). Група «народне мистецтво, тканини». НМТ — 113, 658, 854, 1251, 1234/2, 1778, 1800, 2372, 2384, 2794, 2800, 2802, 2807, 2808, 2811, 3012, 3172, 3181. 3. Фонди Тернопільського обласного краєзнавчого му- зею. Група «тканини». Т — 1-9532. 4. Альбом. Українське народне мистецтво: Вбрання / за заг. ред. К. Гуслистого, С. Колоса. — К. : Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної лі- тератури УРСР, 1961. — 328 с. : іл. 5. Білан М. Українській стрій / М. Білан, Г. Стельма- щук. — Львів : Фенікс, 2000. — 328 с. 6. Білецька в. Українські сорочки, їх типи, еволюція й орнаментація / В. Білецька // Матеріали до етнології й антропології. — Львів, 1929. — Т. ХХІ—ХХІІ. — Ч. І. — С. 43—109. 7. Борщівщина. Народне мистецтво, побут та звичаї. Аль- бом — каталог музейних фондів Борщівського крає- знавчого музею / автор тексту Любов Волинець. — Нью-Йорк : Український музей, 1994. — 64 с. 8. Булгакова л. Традиційний хутряний одяг Борщівщи- ни / Л. Булгакова // Літопис Борщівщини : науково- краєзнавчий збірник. — Вип. 8. — Борщів, 1996. — С. 54—57. 9. Булгакова л. Художні особливості чоловічих сорочок Борщівщини кінця ХІХ — початку ХХ ст. / Л. Бул- гакова // Літопис Борщівщини : науково-краєзнавчий збірник. — Вип. 5. — Борщів : Джерело, 1994. — С. 55—58. 10. Булгакова-Ситник л. Борщівські сорочки з колекції Віри Матковської / Л. Булгакова-Ситник ; НАН Укра їни. Інститут народознавства. — Львів : Укрпол, 2008. — 255 с. : іл. 11. Булгакова-Ситник л. Подільська народна вишивка: Етногр. аспект / Л. Булгакова-Ситник ; ред. О.М. Ко- закевич. — Львів : Ін-т народознавства НАН Украї- ни, 2005. — 328 с. 12. Бурачинська л. Поділля / Л. Бурачинська // Укра- їнський народний одяг (укр. і англ. мовами). — То- ронто ; Філадельфія, 1992. — С. 93—111. 13. васіна З.О. Український літопис вбрання : Книга- альбом. Т. 2. ХІІІ — початок ХХ ст.: Наук.-худож. реконструкції. Текстівки / З.О. Васіна. — К. : Мис- тецтво, 2006. — 448 c. : іл. 14. вовк Х. Одежа / Х. Вовк // Студії з української етнографії та антропології. — Прага, 1928. — С. 124—170. 15. воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний на- рис / О. Воропай. ; перевидання 1966 р. (Мюн- хен). — К. : Оберіг, 1993. — 592 с. 16. врочинська Г. Українські народні жіночі прикраси ХІХ — поч. ХХ ст. / Г. Врочинська ; вид. 2-ге, до- пов. — К. : Родовід, 2008. — 230 с. : кольор. іл. 17. Головацкий Я.Ф. О народной одежде и убранстве руси- нов или русских в Галичине и северо-восточной Венгрии / Я.Ф. Головацкий. — СПб., 1877. — 85 с. : ил. 18. Горинь Г.Й. Шкіряні промисли західних областей Укра- їни (друга половина ХІХ — початок ХХ ст.) / Г.Й. Го- ринь. — К. : Наукова думка, 1986. — 94 с. : іл. 19. Жіноча сорочка Борщівсько-Заставнівського Придні- стров’я. Альбом / упор. Л. Булгакова-Ситник, Т. Ло- зинський. — Львів : Інститут колекціонерства україн- ських мистецьких пам’яток при НТШ, 2013. — 336 с. — (Серія «Українське народне мистецтво»). 20. Іваневич л. До особливостей класифікації жіночого натільного одягу українців Поділля / Л. Іваневич // Народна творчість та етнологія / голов. ред. Г. Скрип- ник ; НАНУ, ІМФЕ ім. М. Рильського. — К., 2013. — № 3. — С. 91—98. 21. Іваневич л. Історико-географічні та історико-етно- графічні межі дослідження народного вбрання україн- ців Поділля / Л. Іваневич // Народна творчість та етнологія. — К., 2013. — № 5. — С. 88—100. 22. Іваневич л. Класифікація матеріалів для виготовлення й оздоблення традиційного строю українців Поділля / Л. Іваневич // Україна в етнокультурному вимірі сто- літь. До 175-річчя з дня народження видатного укра- їнського етнографа Павла Чубинського. Зб. наук. лілія ІваНЕвИЧ1072 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 праць / відповід. ред. П.М. Чернега. — К. : Націо- нальний педагогічний університет ім. М.П. Дра го- манова, 2014. — С. 309—322. 23. Іваневич л. Особливості класифікації складових на- родного костюма українців Поділля ХІХ — початку ХХ століття / Л. Іваневич // Освіта, наука і культу- ра на Поділлі. Збірник наукових праць. — Кам’янець- Подільський : Оіюм, 2013. — Т. 20: 95-річчю засну- вання Кам’янець-Подільського державного україн- ського університету присвячується. — С. 489—501. 24. Іваневич л. Характерні особливості класифікації голо- вних уборів українців Поділля ХІХ — першої полови- ни ХХ століття / Л. Іваневич // Матеріали ХХV Всеукраїнської наукової історико-краєзнавчої конфе- ренції: Вінниччина: минуле та сьогодення. Краєзнавчі дослідження. — Вінниця, 2013. — С. 129—141. 25. кара-васильєва Т.в. Українська сорочка. Альбом / Т.В. Кара-Васильєва. — К. : Томіріс, 1994 — 30 с. : іл. 26. кара-васильєва Т. Українська вишивка / Т. Кара- Васильєва, А. Чорноморець. — К. : Либідь, 2002. — 160 с. : іл. 27. косміна О. Традиційне вбрання українців / О. Кос- міна. — К. : Балтія-Друк, 2008. — Т. І. Лісостеп. — 160 с. : іл. — (Рез. англ.). 28. лыганова л.а. Сорочка-вышиванка конец ХХ — начало ХХ вв. / Л.А. Лыганова. — Донецк : ДОКМ, 2003. — 76 с. : ил. 29. Матейко к. Український народний одяг / К. Матей- ко. — К. : Наукова думка, 1977. — 224 с. : іл. 30. Матейко к. Український народний одяг: Етно гра- фічний словник / К. Матейко. — К. : Наукова думка, 1996. — 112 с. 31. Медведчук Г. Український народний одяг подільських селян ХVII — І пол. ХХ ст. / Г. Медведчук // Бере- гиня скарбів народних… / упоряд. А.М. Трем біцький, О.Г. Погорілець. — Хмельницький ; Меджибіж : ПП Мельник А.А., 2010. — С. 142—158. 32. Николин Н. Вишита сорочка в етнографічній колекції Борщівського краєзнавчого музею / Н. Николин // Літопис Борщівщини: науково-краєзнавчий збір ник. — Вип. 6. — Борщів : Джерело, 1994. — С. 72—79. 33. Ніколаєва Т. Історичні передумови формування традиційного одягу Поділля / Т. Ніколаєва // По- ділля / під ред. Артюх Л.Ф., Балушка В.Г., Болтаро- вич З.Є. та ін. — К. : Доля, 1994. — С. 260—276. 34. Ніколаєва Т. Історія українського костюма / Т. Ні ко ла- єва ; іл. З. Васіної, Л. Міненко, Т. Ніко лаєвої, О.Слін- чак, М. Старовойт. — К. : Либідь, 1996. — 176 с. : іл. 35. Ніколаєва Т. Український костюм. Надія на ренесанс / Т. Ніколаєва. — К. : Дніпро, 2005. — 320 с. : іл. 36. Савка Г. Одяговий жіночий комплекс південних райо- нів Тернопілля (за матеріалами збірки Тер нопільського обласного краєзнавчого музею) / Г. Савка // Народ- ний костюм як виразник національної ідентичності : збірник наук. праць за ред. д-ра мист-ва М. Селі ва- чова. — К. : ХІК, 2008. — С. 253—257. 37. Спаський І.Г. Дукати і дукачі України / І.Г. Спась- кий. — К., 1970. — 167 с. 38. Стельмащук Г. Традиційні головні убори українців / Г. Стельмащук ; НАН України. Інститут народознав- ства. — К. : Наукова думка, 1993. — 240 с. 39. Стельмащук Г. Українські народні головні убори / Г. Стельмащук. — Львів : Апріорі, 2013. — 276 с. 40. Український народний одяг XVII — поч. XIX ст. в ак- варелях Ю. Глоговського / aвт. та упоряд. Д.П. Крва- вич, Г.Г. Стельмащук ; ред. Ю.Г. Гошко. — К. : Нау- кова думка, 1988. — 272 с. : іл. 41. Федорчук О. Українські народні прикраси з бісеру / О. Федорчук. — Львів : Свічадо, 2007. — 119 с. : іл. lilia Ivanevych ON THE WESTERN PODILІAN UKRAINIANS’ CLOTHES. SOME PECULIARITIES OF CLASSIFICATION Analytical review in widely- and less-known specimen of dress, articles and museum collections has forwarded the problem of studies as for the pieces of Western Podilian Ukrainians’ folk clothes through ХIX and the first past ХХ cc. The expanded classification of the Western Podilian Ukrainians’ traditional clothes has been proposed for the first time with taking. into account the Distinctive signs of dress complexes have been taken into account. Keywords: folk dress, traditional clothes, Ukrainians of Wes- tern Podilia, collections of museums, classification, costume, body-, waist-, upper-and shoulder clothes, headwear, shoes, adornment, belts, accessories. лилия Иваневич ТРАДИЦИОННЫЕ ОДЕЯНИЯ УКРАИНЦЕВ ЗАПАДНОГО ПОДОЛЬЯ: ОСОБЕННОСТИ КЛАССИФИКАЦИИ В ходе анализа известных и менее известных работ и му- зейных фондовых собраний в статье отображается пробле- ма исследования предметов народной одежды украинцев Западного Подолья ХІХ — первой половины ХХ вв. Впервые представлена попытка создания расширенной классификации традиционной одежды западных подолян с учётом отличительных признаков костюмных комплексов. Ключевые слова: народная одежда, традиционное убран- ство, украинцы Западного Подолья, фондовые коллекции музеев, классификация, костюм, нательная, поясная, пле- чевая и верхняя одежда, головные уборы, обувь, украше- ния, пояс, дополнения к одежде.

Традиційне вбрання українців Західного Поділля: особливості класифікації

Institution

Ähnliche Einträge