Андрій Петрович Сухорський. До 85-ліття від дня народження
Gespeichert in:
| Datum: | 2014 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94628 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Андрій Петрович Сухорський. До 85-ліття від дня народження / М. Горбаль // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 1085-1087. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94628 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-946282016-02-12T03:06:34Z Андрій Петрович Сухорський. До 85-ліття від дня народження Горбаль, М. Ювілеї 2014 Article Андрій Петрович Сухорський. До 85-ліття від дня народження / М. Горбаль // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 1085-1087. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94628 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Ювілеї Ювілеї |
| spellingShingle |
Ювілеї Ювілеї Горбаль, М. Андрій Петрович Сухорський. До 85-ліття від дня народження Народознавчі зошити |
| format |
Article |
| author |
Горбаль, М. |
| author_facet |
Горбаль, М. |
| author_sort |
Горбаль, М. |
| title |
Андрій Петрович Сухорський. До 85-ліття від дня народження |
| title_short |
Андрій Петрович Сухорський. До 85-ліття від дня народження |
| title_full |
Андрій Петрович Сухорський. До 85-ліття від дня народження |
| title_fullStr |
Андрій Петрович Сухорський. До 85-ліття від дня народження |
| title_full_unstemmed |
Андрій Петрович Сухорський. До 85-ліття від дня народження |
| title_sort |
андрій петрович сухорський. до 85-ліття від дня народження |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Ювілеї |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94628 |
| citation_txt |
Андрій Петрович Сухорський. До 85-ліття від дня народження / М. Горбаль // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 1085-1087. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT gorbalʹm andríjpetrovičsuhorsʹkijdo85líttâvíddnânarodžennâ |
| first_indexed |
2025-07-07T01:06:44Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:06:44Z |
| _version_ |
1836948290520743936 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014
Ювілеї
© М. ГОРБАЛЬ, 2014
Марія ГОРБАЛЬ
АНДРІЙ ПЕТРОВИЧ СУХОРСЬКИЙ.
До 85-ліття від дня народження
Коли говоримо про Андрія Петровича Сухор-
ського, Заслуженого майстра народної твор-
чості України (1984) (нар. 21 серпня 1929 р., с. Віль-
ка Сяніцького повіту), то засвідчуємо яскравий при-
клад безсмертя генної пам’яті.
Батько Андрія Сухорського, Петро (нар. 13 лип-
ня 1903 р.), — народний лемківський різьбяр, змал-
ку вчився різьбити у свого батька. А якщо заглиби-
тись у подальше родове коріння, то прабатьки — теж
різьбярі. Сини Андрія Сухорського: Бог дан — різь-
бяр по дереву, Володимир і Андрій — скульптори-
професіонали. Усі три — провідні українські митці.
У серпні 2014 р. Андрій Петрович Сухорський від-
значає свій 85-літній ювілей. А отже робить певний
підсумок — звіт прожитого життя. А він чималий.
В 11-літньому віці залишився сиротою — помер-
ла мама. У 1945 році родина Петра Сухорського,
як і весь народ Лемківщини, були депортовані з рід-
них земель. Опинилась родина Сухорських на Тер-
нопільщині. Життя впроголодь. Єдина надія — на
свої руки.
Весною 1947 року, нарізьбивши різноманітних ви-
робів із дерева, юний хлопчина їде до Львова, щоб
продати їх, щоб заробити якусь копійчину. Та кому
продась? — Голодний 1947-й! А ноги чомусь несуть
до Музею народних промислів (нині Музей етногра-
фії та художнього промислу ІН НАН України). Зу-
стріч із директором музею Володимиром Паньківим.
Директор узяв усі вироби, заплатив так, що Андрій
не сподівався. Сказав робити і принести ще. А на-
ступного року директор музею В. Паньків допоміг
йому прописатися у Львові, згодом ввів у творчий
колектив лемківських різьбярів — у цех лемківської
різьби, який він, Володимир Паньків, і створив.
Першими, хто увійшов до цього цеху, були брати
Василь та Іван Одрехівські, Петро Орисик, Антін
Фігель, інші земляки, та він, Андрій Сухорський.
Він уже серед своїх.
Мені тринадцятий минало.
Я пас ягнята за селом.
Шевченкові слова обпалювали серце кожної ди-
тини. А особливо сироти.
Мені здається, що це я,
Що це ця молодість моя.
І Андрій, який зазнав сирітської долі, всю душу
вкладає у скульптурну композицію «Мені тринад-
цятий минало» (1951). Через три роки — інший ва-
ріант цього твору, а ще через три роки — третій, ще
Марія ГОРБалЬ1086
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014
Андрій Сухорський. Фото В. Максимовича, США
інший варіант своїх і Шевченкових переживань.
Його Шевченкіана 1956—1964 років — це «Най-
мичка», «Малий Тарас», «Гайдамаки», «Ой три
шляхи широкії», «Перебендя», «Дума» тощо. До
170-річного ювілею Т. Шевченка (1984) створив
кілька скульптурних портретів Шевченка, два варі-
анти «Кобзаря» та інші вироби з персонажами його
творів. Разом із сином Богданом створив кілька ви-
сокохудожніх виробів до 175-річчя від дня наро-
дження Т. Шевченка (1989).
Крім гірських орлів та диких звірів Андрій Су-
хорський різьбить побутові сцени з життя у формі
малих скульптур — «Мати» , «Сопілкар» , «Чабан
з вівцями», «В найми до пана», «Лисичка-сестричка»
тощо. Вже ранні роботи (до 1949 р.) «Орел», «Ко-
валь», «Верблюд», «Дід і собака» були високо оці-
нені. Після 1949 року створив композиції «Бідняк
з плугом», «Повернення з війни», «Прикордонни-
ки» і ряд інших. Скульптура малих форм: «Собаки
напали» (1949), «Юна гусятниця» (1959), «Коб-
зар» (1964), «Господар Верховини» (1969).
Заслужене визнання митцеві принесли твори на
лемківську тематику. Це «Лемко-вівчар», «Лемко-
різьбяр» (1979), «Лемко в чугані», «Лемко везе
дрова» (1990), «Козак на коні» (1992) та інші.
Віртуозна багатофігурна композиція «Переселен-
ня» (1985, Музей українського народного декора-
тивного мистецтва, Київ). Понад сто найкращих
його творів представлені в експозиціях музеїв Мо-
скви, Санкт-Петербурга, Києва, Львова та інших
міст — «Козак-Мамай» (1981, 1991), «На ярма-
рок» (1988), «Чабан» (1993), «Різдво» (1994),
«Козак з дівчиною» (1995). Твори Андрія Сухор-
ського експонуються на обласних, республікан-
ських та зарубіжних виставках, зокрема в Болга-
рії, США, Канаді, Франції, Індії, Румунії, Німеч-
чині, Польщі, інших країнах. Тільки 87 експонатів
знаходиться в фондах Музею українського народ-
ного декоративного мистецтва в Києві, багатьох ін-
ших музеях України. Міністерство культури УРСР
закуповує багато творів Андрія Сухорського для
музеїв східних областей України: Дніпропетров-
ська, Луганська, Запоріжжя тощо. Тематика — як
побутова, так і Шевченкіана, в т. ч. композиції
«Кобзар з поводирем».
Репродукції творів Андрія Сухорського поміще-
ні в каталогах республіканських виставок: «Худож-
ня виставка, присвячена 100-річчю з дня смерті
Т.Г. Шевченка» (К., 1961), «Юбилейная художе-
ственная выставка» (К., 1964).
В 1980—1995 рр. дерев'яні бюсти Тараса Шев-
ченка (висотою 25—30 см) митця Андрія Сухор-
ського реалізовуються в Київському художньому са-
лоні. Реалізація настільки інтенсивна, що автор не
встигає задовольняти попит покупців. Однак змі-
нюється директор салону і бюстів Шевченка у мит-
ця більше не замовляє цілком.
Нашому ювіляру 85. У свій час через один голос
Художньої ради Андрієві Сухорському не присво-
їли звання Народного майстра України. Та він на-
родний. Його тисячі дерев'яних виробів розійшлися
по всій Україні, по всьому світу. На нього рівняють-
ся як вітчизняні, так і зарубіжні митці. Ось як пише
дослідник скульптури Леоніда Позена Л. Владич
(владич л. Леонід Володимирович Позен. — К.,
1961): «Підкреслена простота і невибагливість ком-
позиційної будови, властива творам Позена, без сум-
ніву, йде від народної скульптури... Дуже показове
порівняння групи «Оранка в Малоросії» з роботою
на цю ж тему відомого лемківського різьбяра, нашо-
го сучасника Андрія Сухорського».
21 серпня 2009 року в Національному палаці мис-
тецтв «Україна» в Києві проходила виставка творів
народних майстрів, на якій багато робіт представив
і Андрій Сухорський. Ці роботи були високо оціне-
1087андрій Петрович Сухорський. До 85-ліття від дня народження
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014
ні державою — митець був нагороджений орденом
«За заслуги» 3-го ступеня.
Незважаючи на поважний вік, Андрій Сухор-
ський і зараз є активний громадський діяч, член
правління Фундації дослідження Лемківщини у
Львові, заступник голови комітету лемківської церк-
ви св. Володимира і Ольги (знаходиться в Музею
архітектури і побуту, м. Львів).
Великою гордістю Андрія Сухорського є його
сини, професійні митці-скульптури Володимир
(8.VIII.1957) і Андрій (2.VIII.1960). Обидва —
члени Спілки художників України (з 1989). Вони —
автори багатьох скульптурних творів з дерева та ін-
ших матеріалів. Окремі їхні, виконані спільно тво-
ри, — це багатофігурний комплекс «Захар Беркут»
(1986), проект пам'ятника князю Данилу Галиць-
кому (1987), проект пам'ятника Тарасові Шевчен-
кові у Львові (1988), — у 1994 році пам'ятник було
відкрито. У 1997 році сини Андрія Сухорського ста-
ли переможцями конкурсу на найкращий проект
пам'ятника Юрію Змієборцю у місті Львові.
Пам'ятник відкрито в 1999 році.
У 2015 році, до 200-річчя від дня народження
Михайла Вербицького та 150-річчя від першого пу-
блічного світського виконання гімну «Ще не вмер-
ла Україна» (у Перемишлі, на вечорі, присвяченому
вшануванню пам’яті Великого Кобзаря), у Львові
заплановано звести архітектурну композицію «Ав-
тор і гімн України» — проект творчого колективу
скульпторів Андрія і Володимира Сухорських та ар-
хітектора Володимира Стасюка. Вирішення ідеї
пам’ятника спонукає глядача до прямого спілкуван-
ня з образом композитора. Михайло Вербицький
наче серед львів’ян та гостей міста.
67 років тому до Музею народних промислів
прийшов бідний лемківський хлопчина з десятком
різьблених з дерева композицій — робив те, що
робив його батько, його дід, прадід. В 2014 році в
цьому ж музеї, Музеї етнографії та художнього
промислу ІН НАН України, культурна громад-
ськість Львівщини відзначатиме 85-літній ювілей
митця, відомого всьому світові, Андрія Петрови-
ча Сухорського.
З роси і води Вам, дорогий ювіляре, на многії літа!
|