Бісерний декор народного одягу Буковини першої половини XX ст.
Досліджено бісерний декор буковинського народного одягу першої половини ХХ століття. Визначені локальні художньо-композиційні прикмети буковинських творів.
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2014
|
| Назва видання: | Народознавчі зошити |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94635 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Бісерний декор народного одягу Буковини першої половини XX ст. / О. Федорчук // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 984-997. — Бібліогр.: 39 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94635 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-946352016-02-12T03:06:12Z Бісерний декор народного одягу Буковини першої половини XX ст. Федорчук, О. Статті Досліджено бісерний декор буковинського народного одягу першої половини ХХ століття. Визначені локальні художньо-композиційні прикмети буковинських творів. The article explores beads decor of folk clothes from Bukovyna of the first half 20th c. Local artistic and compositional features of Bukovyna items have been determined. Исследовано бисерный декор буковинской народной одежды первой половины ХХ в. Определены локальные художественно-композиционные черты буковинских работ. 2014 Article Бісерний декор народного одягу Буковини першої половини XX ст. / О. Федорчук // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 984-997. — Бібліогр.: 39 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94635 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Федорчук, О. Бісерний декор народного одягу Буковини першої половини XX ст. Народознавчі зошити |
| description |
Досліджено бісерний декор буковинського народного одягу першої половини ХХ століття. Визначені локальні
художньо-композиційні прикмети буковинських творів. |
| format |
Article |
| author |
Федорчук, О. |
| author_facet |
Федорчук, О. |
| author_sort |
Федорчук, О. |
| title |
Бісерний декор народного одягу Буковини першої половини XX ст. |
| title_short |
Бісерний декор народного одягу Буковини першої половини XX ст. |
| title_full |
Бісерний декор народного одягу Буковини першої половини XX ст. |
| title_fullStr |
Бісерний декор народного одягу Буковини першої половини XX ст. |
| title_full_unstemmed |
Бісерний декор народного одягу Буковини першої половини XX ст. |
| title_sort |
бісерний декор народного одягу буковини першої половини xx ст. |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94635 |
| citation_txt |
Бісерний декор народного одягу Буковини першої половини XX ст. / О. Федорчук // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 984-997. — Бібліогр.: 39 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT fedorčuko bísernijdekornarodnogoodâgubukoviniperšoípolovinixxst |
| first_indexed |
2025-07-07T01:07:07Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:07:07Z |
| _version_ |
1836948315099365376 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014
Традиція бісерного декору народної ноші укра-
їнців Північної Буковини (як також інших за-
хідноукраїнських ареалів) пройшла кілька етапів
розвитку, кожен з яких представляє окреме явище
українського народного мистецтва.
Зокрема, становлення та перший етап розвитку
буковинської традиції відбувся у ХІХ столітті. Клю-
човою ознакою цього етапу стало розповсюдження
в ансамблі народного одягу накладних бісерних при-
крас, локальне поширення декорованих бісерними
матеріалами головних уборів, а також перші спроби
фрагментарного використання бісеру 1 у декорі устав-
кових сорочок та наміток. Упродовж першого етапу
відбулося становлення художньо-композиційних за-
сад орнаментики автентичних творів [39].
Другий етап традиції бісерних виробів, що тривав
у першій половині ХХ ст., характеризувався значно
ширшою типологією бісерних виробів та зрослим ба-
гатством орнаментики. Зокрема, бісерні компонен-
ти народної ноші буковинців поповнилися новими
типами накладних прикрас; бісер також стали зна-
чно ширше застосовувати у декоруванні компонен-
тів одягу. Поряд із нанизуванням набули розвою
ткання та вишивання бісерними матеріалами. Роз-
виток технологічних засад сприяв розширенню за-
собів та прийомів художньої виразності, водночас
появі нових мотивів та композиційних схем. Розпо-
всюдження широкої палітри бісерних матеріалів бо-
гемського виробництва забезпечило зростання варі-
ативності кольорової гами творів.
Наповнена бісерними виробами українська народ-
на ноша буковинців першої половини ХХ ст. поста-
ла як винятково багате на художні ідеї мистецьке яви-
ще, що розвивалося в ареалах чотирьох локальних
комплексів: Буковинського Поділля, Верхнього Бу-
ковинського Попруття, Буковинського Прикарпат-
тя (Передгір’я) та Буковинської Гуцульщини.
Про жіночі та чоловічі буковинські бісерні наклад-
ні прикраси, декоровані бісером дівочі головні убо-
ри та компоненти одягу першої половини ХХ ст. ко-
ротко писали Ярослава Кожолянко [31], Георгій Ко-
жолянко [30] та Мірра Костишина [33]. Інформацію
про композиційні прикмети бісерних прикрас та ве-
сільних вінків буковинок подала Ганна Врочинська
1 У мистецтвознавчих текстах, зокрема й у нашій статті,
термін «бісер» часто вживається як відповідник терміна
«бісерні матеріали», тобто може означати як бісер (ко-
ралики круглої форми), так і січку (січений склярус) чи
склярус (скляні трубочки).© О. ФЕДОРЧУК, 2014
Олена ФЕДОРЧУК
БІСЕРНИЙ ДЕКОР
НАРОДНОГО ОДЯГУ БУКОВИНИ
ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XX ст.
Досліджено бісерний декор буковинського народного одя-
гу першої половини ХХ століття. Визначені локальні
художньо-композиційні прикмети буковинських творів.
Ключові слова: бісер, прикраса, бісерний декор, одяг.
985Бісерний декор народного одягу Буковини першої половини XX ст.
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014
[29, с. 83—97, 173—181]. До мистецтвознавчих
розвідок особливостей бісерного декору буковин-
ського народного одягу належать також праці ав-
торки статті [34; 35; 36].
Дослідженню творчості буковинських народних
майстрів XX ст. сприяє достатній пласт матері-
альних пам’яток, які зберігаються у державних та
приватних колекціях 2. Суттєво доповнюють дане
дослідження артефакти, усні повідомлення та фо-
томатеріали, зібрані на теренах Чернівецької обл.
під час експедиційних досліджень 2007—2008 ро-
ків [35; 36].
Актуальність пропонованого дослідження поля-
гає у потребі ґрунтовного систематизованого аналі-
зу бісерного декору буковинського народного одягу
першої половини ХХ ст. як окремого явища україн-
ського народного мистецтва. Наукову новизну ста-
новлять передовсім результати такого дослідження,
як також історичні джерела, виявлені у ході ціле-
спрямованих мистецтвознавчих експедицій та впер-
ше введені авторкою в науковий обіг.
Мета статті — виявити мистецьку цінність бісер-
ного декору українського народного одягу Північ-
ної Буковини першої половини ХХ ст. як художньо
вагомого явища декоративного мистецтва України.
Зважаючи на те, що Північна Буковина належить
до найдавніших та водночас провідних ареалів ху-
дожніх виробів з бісеру, запропоноване досліджен-
ня має вагоме наукове значення. Знання художньо-
го спадку буковинських народних майстрів першої
половини ХХ ст. сприятиме подальшому з’ясуванню
локальних особливостей усіх осередків української
традиції в порівняльному аспекті.
Наукова розвідка бісерного декору ансамблю одя-
гу українців Північної Буковини виконувалося у від-
ділі народного мистецтва Інституту народознавства
НАН України в рамках колективного дослідження
«Історія та теорія українського народного декора-
тивного мистецтва: видова специфіка».
Особливістю буковинської народної ноші почат-
ку — середини ХХ ст. стало зросле багатство типів
її бісерних компонентів, їхні локальні художньо-
композиційні прикмети.
2 Авторка статті дякує Івану Снігуру, Петрові та Ользі
Василюкам, Ганні Чуприні за результативний діалог та
надану можливість сфотографувати експонати приватних
колекцій.
Відомі з ХІХ ст. накладні оздоби з бісеру набу-
ли ще більшого поширення. У процесі розвитку тех-
нологічних та стилістичних засад художня структу-
ра оздоб зазнала істотних змін.
Зокрема, найулюбленішою прикрасою одягу за-
лишався стрічковий ґердан («йордан», «ґьордан»,
«дьордяник», «усьорок»), який дівчата носили на
голові, шиї, грудях [36, с. 151]. Стрічковим ґерда-
ном, поряд із трясунками, ковилою, пір’ям «павуна»
або півня, надалі оздоблювали солом’яний або фе-
тровий капелюх парубка [32, с. 9, 32]. Довгий стріч-
ковий ґердан з підвішеним до нього дзеркальцем па-
рубки носили на грудях. Так само жіночою та чоло-
вічою нагрудною прикрасою відпочатково був
розетковий ґердан («ліци», «басми», «йордан»,
«йорданик», «згарда», «усьорок», «шлярка з ця-
ток») [33, с. 93; 36, с. 153].
Лише в ансамблі жіночого одягу традиційно по-
бутували мониста, стрічковий ґердан з підвісками,
однодільна й зубчаста силянка («силєнка», «ков-
нір»), об’ємна плетінка. Чоловічу святкову ношу й
надалі звеселяли трясунками («тріпалом», «трісуль-
ками», «ґушками»), квіткою та декорованим бісе-
ром шкіряним поясом («чересом»). У першій поло-
вині ХХ ст. серед чоловічих прикрас з’явилися та-
кож хрещатий ґердан, котильон та краватка [33,
с. 70; 37, с. 458].
Традиційними для орнаментики буковинських
прикрас, виконаних технікою нанизування, були ін-
варіанти графем простого чи ріжкатого ромба, усе-
Іл. 1. Карта-схема: Комплекси традиційного народного
одягу північної частини Буковини XIX—XX ст. — (Опу-
бліковано: Кожолянко Ярослава. Буковинський традицій-
ний одяг ... — С. 218)
Олена ФЕДОРЧУк986
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014
редині з меншим ромбом, або ромба, переділеного
хрестом із крапками-насінинами, скісного та рівно-
раменного хреста, восьмипелюсткової розети, пів-
ромба (трикутника), зиґзаґа, косиці та S-видного
знаку [39, с. 1084]. На початку ХХ ст. такі моти-
ви найширше побутували у декорі нанизаних стріч-
кових ґерданів [3]. (Іл. 2).
Зміни художньо-образної структури накладних
прикрас щонайбільше були пов’язані з поширенням у
творчості буковинських майстрів техніки ткання. Зо-
крема, у цій техніці стали виконувати ґердан стрічко-
вий, ґердан стрічковий з підвісками, ґердан розетко-
вий, ґердан хрещатий, котильон, краватку. Впрова-
дження новітньої техніки сприяло збагаченню
орнаментальної стилістики. Поряд з геометричними
з’явилися та дуже швидко набули популярності гео-
метризовані (ступінчасто-гранчасті) форми фітоморф-
них мотивів, першість серед яких належала заквітча-
ній галузці. (Іл. 3). Особливо прикметними рослинні
композиції стали для розеткових ґерданів [2].
Значним багатством орнаментальних мотивів ха-
рактеризувався стрічковий ґердан, на якому буко-
винські майстри розміщували геометричні, рослин-
ні та орнітоморфні мотиви [4]. (Іл. 4).
Найбільшою ж композиційною варіативністю
з-поміж накладних прикрас першої половини
XX ст. вирізнявся котильон, що з’явився в чоло-
вічому народному одязі буковинців на початку
XX ст. і побутував під назвами «вівсюрок», «ві-
всьорок» чи «вівсьорочок», а на Буковинській Гу-
цульщині — «котильон» та «вістончик» [35,
с. 541]. На теренах Північної Буковини котильон
чіпляли на сорочку або хутряну безрукавку з ліво-
го боку грудей. Мешканці ж Буковинського Поді-
лля носили таку прикрасу на грудях, або підвіше-
ною до пояса [35, с. 543].
Застосування техніки ткання уможливило вико-
нання на котильоні геометричних [27], рослинних
[12], орнітоморфних [5], антропоморфних [13] мо-
тивів, а також поряд із ними символічних зображень
[9], як от, корони, лева у короні, тризуба, прапора,
року виконання, ініціалів власника абощо. (Іл. 5).
Зустрічалися також котильони, виконані у техніці
нанизування, що мали геометричний декор з ромбіч-
ними мотивами [6].
У рівнинній та передгірній зонах традиційною
оздобою парубочого капелюха залишалася наниза-
на з бісеру «квітка» [30, с. 276]. Прикраса, що час-
то виконувала роль атрибута молодого не змінила
своєї композиційної ідеї: як і в XIX ст. основою де-
кору шестикутної (уподібненої до кола-сонця) при-
краси залишався мотив ріжкатого ромба — симво-
лу єдності жіночого та чоловічого начала. Проте, за-
вдяки впровадженню у практику народних майстрів
бісеру дещо більшого (аніж у ХІХ ст.) розміру
збільшився масштаб орнаментального мотиву. Змі-
нився й колорит квітки (як також інших типів при-
крас). Традиційну палітру доповнили відтінки від-
критих барв [14]. (Іл. 6).
Модною окрасою жіночого одягу 1940—
1950-х рр. у селах Заставнівського та Кіцмансько-
го р-нів стали нанизані з бісеру та прозорого скля-
русу ажурні однодільні силянки «цимблики». У
селах Путильського р-ну широко побутували ви-
ни зані з бісеру «силянки» [33, c. 111]. Техніку на-
низування незмінно продовжували застосовувати
й у виготовленні зубчастих силянок та об’ємних
плетінок. Традиційним для орнаментики наниза-
них прикрас усіх типів залишалися мотиви геоме-
тричних форм.
Окремі прикраси буковинські майстри виготов-
ляли технікою вишивання. Зокрема, півхрестиковим
стібом вишивали краватку, яка з’явилася у святко-
Іл. 2. Яворська М.І. Ґердан стрічковий «ґерданик». Бісер,
нитки, нанизування «сіточкою». Фрагмент. 1920-ті рр.,
с. Веренчанка Заставнівського р-ну Чернівецької обл.
ЧОДМНАП, ПР-30
Іл. 3. Ґердан стрічковий. Тасьма, бісер, нитки, ткання.
Фрагмент. Початок XX ст., с. Іспас, Вижницького р-ну
Чернівецької обл., ЧОКМ, III-7353
Іл. 4. Ґердан стрічковий. Бісер, нитки, ткання. Перша
половина ХХ ст., Північна Буковина. Приватна колек-
ція Івана Снігура
987Бісерний декор народного одягу Буковини першої половини XX ст.
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014
вому чоловічому одязі у середині XX ст. 3 Новомод-
ну оздобу могли виконувати також прийомами на-
низування або ткання.
Компонентом святкової ноші буковинських гуцу-
лів був вишитий бісерними матеріалами «черес» [30,
с. 276]. У XІX ст. таку прикрасу декорували бісе-
ром та січкою, застосовуючи шиття «у прикріп» [39,
с. 1082, іл. 4], а з ХХ ст. композиції на чересі по-
чали вишивати «півхрестиком» [15]. Вишивку січ-
кою та бісером виконували на полотняних ушивках,
які пізніше аплікували на шкіряний виріб.
У 1950-х рр. у народному вбранні буковинських
гуцулок з’явився полотняний пояс «бав’янка» ши-
риною 8—10 см, що застібувався збоку на 1—2 гач-
ки. Типовою для вишитої півхрестиковим стібом
прикраси став орнамент з рослинних мотивів, який
виконували різнокольоровим бісером та лелітками
[31, с. 138].
У деяких селах рівнинної Буковини, наприклад, у
с. Топорівці Новоселицького (колишнього Садгір-
ського) р-ну Чернівецької обл. дівчата поверху спід-
ниці (з вовняної або бавовняної тканини чорного або
коричневого кольору) клали вишиті бісером широкі
стрічки — так звані «спускачі» [1]. Зазвичай, квіт-
ковий узор таких поясних прикрас, що звисали по
обидва боки спідниці, виконували з кораликів яскра-
вих барв [33, c. 71].
Аналіз художньо-композиційних особливостей
буковинських народних накладних оздоб першої по-
ловини ХХ ст. засвідчує використання народними
майстрами широкого арсеналу технічних засобів.
Прикраси виконували техніками нанизування, ткан-
ня та вишивання. Зокрема, буковинські майстри
успішно застосовували у своїй творчості усі прийо-
ми нанизування: «сіточкою», «у хрестик», поєднан-
ням прийомів «сіточкою» та «у хрестик». В орна-
ментиці нанизаних виробів продовжувала панувати
стилістика ХІХ ст., а саме, мотиви геометричних
форм, щонайбільше інваріанти ромба та хреста.
У композиції тканих та вишитих виробів буковин-
ські майстри стали впроваджувати досі невідомі гео-
метризованої форми графеми фітоморфних та орні-
томорфних мотивів. Значне зростання варіативнос-
ті орнаментики накладних прикрас уможливили
3 ПМА. Записано 21 червня 2008 р. у с. Селятині Пу-
тильського р-ну Чернівецької обл. від Олександрюк Ві-
кторії Михайлівни, 1933 р. н.
формотворчі можливості нових технік, особливо ткан-
ня. Проте, ткання позбавило технічний орнамент 4
прикраси такого важливого (притаманного нанизу-
ванню) засобу художньої виразності як ажурність.
Тому, щоб урізноманітнити декоративну структуру
бісерної прикраси, щонайбільше розеткового ґерда-
ну, буковинські майстри застосовували одночасно із
тканням (основні орнаментальні площини) техніку
4 Технічний орнамент (ажурна структура) — композиція
з ритмічно повторюваних елементів, зумовлена технікою
виготовлення речі.
Іл. 5. Котильон. Бісер, нитки, ткання. Перша половина ХХ ст.,
Північна Буковина. Приватна колекція Івана Снігура
Іл. 6. Квітка. Бісер, нитки, нанизування «сіточкою». 1920-
ті рр., с. Веренчанка Заставнівського р-ну. ЧОДМНАП,
ПР-36
Олена ФЕДОРЧУк988
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014
набирання в разки або нанизування (проміжки між
основними орнаментальними площинами) [18].
З поширенням у практиці українських майстрів
якісно (розміри, ґатунок) нових богемських (замість
венеційських) бісерних матеріалів відбувалися змі-
ни й іншого характеру. Зокрема, через використан-
ня намистин більших розмірів (№ 11, 10) укрупнив-
ся масштаб орнаментальних мотивів і орнаментика
накладних прикрас стала втрачати колишню ювелір-
ну витонченість. Водночас, ще більш вагомим засо-
бом художньої виразності став колір.
Так, типовими для композиції прикраси ХІХ ст.
були біла та приглушені відтінки зеленої, червоної,
синьої та теракотової барв, до яких іноді долучали
вкраплення рожевої й чорної барви [36, с. 1084—
1085]. На оздобах першої половин ХХ ст. тради-
ційна гама все ще зустрічалася, але уже не доміну-
вала. Палітра накладної прикраси доповнилася від-
критими відтінками жовтого, червоного, синього
зеленого кольорів. Збільшилася чисельність відтін-
ків (в середньому від 8 до 12 барв), поєднуваних в
одному творі, відповідно, зросла й варіативність ко-
льорових рішень [19].
Багатство художньої мови, нагромаджене майстра-
ми накладних прикрас з бісеру, знайшло втілення у
постійних композиційних змінах головних уборів.
Зокрема, нанизаний та шитий «у прикріп» декор
чільця та весільного вінка майстри стали змінювати
на орнаментику, виконану тканням [28].
Поступова відмова від узвичаєних графем геоме-
тричних мотивів, які традиційно виконувалися у тех-
ніці нанизування та вишивання і які у XІX ст. були
важливою складовою семантики бісерного твору,
суттєво змінила образний світ дівочого головного
убору. Набуваючи нових форм декоративності, він
став втрачати окремі складові свого оберегового зву-
чання. Для прикладу, виконану технікою нанизу-
вання композицію з увінчаним ріжками ромбом
(оберегом дітородної функції) можна розшукати на
більшості відомих нам капелюшинь ХІХ ст. [38,
с. 651]. Водночас, на тканих бісерних стрічках
ХХ ст., зокрема й тих, які нашивали на капелюшин-
ня, ріжкатий ромб не трапляється. З 1920-х рр., з
впровадженням тканих композицій, на весільних
вінках стали з’являтися геометричні (розети-квіти)
та геометризовані форми (квітка, галузка, гірлян-
да) рослинних мотивів. (Іл. 7). Відрадно, що озна-
кою дівочих головних уборів залишилася їхня бага-
та варіативність, що залежала від часу та місця ви-
готовлення убору.
Упродовж першої половини XX ст. прикметним
компонентом буковинської ноші залишалася узорно-
ткана намітка («рушник», «ручник»), якою, за спо-
стереженням Еріха Кольбенгаєра, не тільки зави-
вали голови, а й часто прикрашали святі образи по
домах та в церкві. Трохи коротшими «ручниками»
в південних околицях Буковини обрамляли рамці
хатніх вікон [32, с. 8].
Майстри Буковинського Поділля, Верхнього Бу-
ковинського Попруття та Передгір’я декор узорнот-
каного «рушника» доволі часто доповнювали вишив-
кою різнобарвними бісерними матеріалами, іноді та-
кож нитками.
На Буковинському Поділлі продовжували побу-
тувати намітки, в яких зустрічалися доповнення з
різнобарвного бісеру у вигляді крапок, пунктирних
або суцільних ліній, мотивів нескладних ромбів рів-
нораменних чи скісних хрестів, колечок, що органіч-
но вписувалися в будову орнаментальної смуги, ви-
твореної перебірним тканням та іноді доповненої ви-
шиванням нитками. На зміну монохромним прийшли
композиції, у яких поліхромну колористику витка-
ного орнаменту стали підсилювати ще й барвами бі-
серу. Вишивання бісером майстри переважно здій-
снювали стібом «у перед голкою», що візуально на-
гадувало віджиле шиття «у прикріп» [16]. Ближче
Іл. 7. Вакарюк М.І. Весільний вінок «капелюшиння».
Картонний корпус, нитки, бісер, ткання. 1920-ті рр.,
с. Брідок Заставнівського р-ну Чернівецької обл. ЧОХМ,
Т-102
989Бісерний декор народного одягу Буковини першої половини XX ст.
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014
до середини XX ст. стали застосовувати також ви-
шивання «півхрестиком» 5. (Іл. 8). Краї наміток об-
рамляли «корунками», які в’язали гачком з ниток
двох-трьох кольорів.
На Верхньому Буковинському Попрутті та При-
карпатті упродовж першої половини XX ст. бісерна
вишивка на намітці набула ще більшого розвитку.
Декор узорнотканих уборів органічно прикрасили
вишиті бісерними матеріалами орнаментальні стріч-
ки з розкішними багатобарвними рослинними та
орнітоморфними мотивами [17]. Вишивальниці ви-
конували такі композиції дрібним бісером (№ 12—
11) стібами «уперед голкою», «стебнівкою», «півхрес-
тиком», «вільною гладдю». Вишивку січкою та бісе-
ром іноді поєднували з вишивкою нитками. Наприклад,
тамбурним швом нитками вишивали контурні та ліній-
ні елементи. (Іл. 9).
Краї намітки іноді мережили або викінчували ме-
режкою та робили з бісеру різних кольорів орнамен-
тальні френзелі-підвіски. Кожна підвіска, що була
частиною однієї орнаментальної стрічки, мала свою
відповідну комбінацію різнобарвних бісерин.
(Іл. 10).
У першій половині ХХ ст. вишивання бісерними
матеріалами знайшло розвиток у декорі компонен-
тів жіночого та чоловічого вбрання. У багатьох се-
лах об’єктом творчих новацій став натільний одяг.
Ще на початку XX ст. буковинські майстри вико-
ристовували бісер у вигляді вкраплень у різноколір-
ну вишивку нитками. Зокрема, панування компози-
цій, вишитих нитками та зрідка доздоблених бісером
зафіксував на початку ХХ ст. Еріх Кольбенгаєр (в
альбомі «Взори вишивок домашнього промислу на
Буковинї») [32].
Як засвідчують музейні пам’ятки, з 1920-х рр.
стали з’являтися також сорочки декоровані, голов-
но, бісерними матеріалами, поряд з якими уживала-
ся супутня вишивка нитками [20].
Поступовий перехід до нових художніх матеріалів
стимулював поширення в святковому одязі буковин-
ців тунікоподібної сорочки «хлоп’янки» (з широким
закінченням рукавів), прямокутні (без призбируван-
ня) форми деталей якої є найбільш вдалим тлом для
виконання та «прочитання» бісерної вишивки. Чоло-
вічі тунікоподібні сорочки відрізнялися від жіночих
5 ПМА. Виявлено за 26 червня 2007 р. у с. Мосорівка
Заставнівського р-ну Чернівецької обл.
Іл. 8. Намітка «рушник». Лляні та бавовняні нитки, пере-
бірне ткання, бісер, вишивання «півхрестиком». Фрагмент.
Перша половина XX ст., с. Мосорівка Заставнівського
р-ну Чернівецької обл. ПМА за 26 червня 2007 р.
Іл. 9. Намітка «рушник». Лляні та бавовняні нитки, пере-
бірне ткання, бісер, вишивання «уперед голкою» та «віль-
ною гладдю» (бісер), «стебнівкою» (нитки). Фрагмент.
1930-ті рр., с. Діброва Кіцманського р-ну Чернівецької
обл. ЧОДМНАП, КВ-6244
Іл. 10. орнаментовані бісерними френзелями краї намітки.
Нитки, бісер, набирання в разки. Приватна колекція Віри
Наконечної (Філадельфія, США)
Олена ФЕДОРЧУк990
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014
тим, що не мали підтички — вони були коротшим за
жіночі — мали довжину до колін, їх кроїли із пере-
гнутого навпіл суцільного куска полотна.
Поступово на зміну геометричним стали прихо-
дити геометризовані форми рослинних (галузка, гір-
лянда), а в окремих селах — орнітоморфних моти-
вів [21]. Розвиток бісерного декору буковинських
сорочок відбувався суголосно з вишивкою нитками.
Бісером на сорочках вишивали композиційні схеми,
подібні до тих, які вишивали нитками. Особливо ще-
дро декорувалася жіноча одіж.
Попри загальнопоширені естетичні вподобання
розвиток бісерного декору буковинської сорочки від-
бувався у середовищі певного локального осередку
й проявлявся у появі творів з помітними художньо-
композиційними відмінностями.
Так, у комплексі вбрання Буковинського Поділля
у першій половині XX ст. стає популярною вишита
бісерними матеріалами святкова («святошна») со-
рочка тунікоподібного крою з круглою, рідше —
прямокутною горловиною та пазушним розрізом.
Рукави такої сорочки були вільними й не призбиру-
валися на нитку чи у манжет.
Тунікоподібну сорочку декорували стрічковим
орнаментом, який вишивали довкола розрізу пазу-
хи, обіруч горловини (т. зв. «плечики», що тяглися
по грудях, плечах і спині), уверху та унизу рукавів,
низом виробу. Одіж з таким типом композиції діс-
тала назву «сорочка плечиками».
Побутували також «святошні» сорочки, що, окрім
стрічкового орнаменту, мали декоративні компози-
ції у вигляді букету чи вазона, вишиті у центральній
частині рукава (т. зв. «стовп») [22]. Рослинний
декор-мотив на рукаві мав більший масштаб аніж
рапортний мотив стрічкового орнаменту, через що
привертав до себе особливу увагу. Таке по-особливому
декороване натільне вбрання називали «сорочкою з
плечиками та рукавами» 6. (Іл. 11).
Поряд із стрічковими орнаментами, вишитим бі-
серними матеріалами, нерідко розташовували так
звані «курудзяні шви» — доповнюючі орнаменталь-
ні смуги, вишиті жовтими нитками 7. Нешироким
«курудзяним швом» (з геометричними або геоме-
тризованими формами мотивів) також маскували
стик рукава зі станком. Особливою вишуканістю від-
значалися фітоморфні мотиви, головні елементи (кві-
ти, грона винограду) яких складалися з квадратних
модулів, на кшталт мережки, виконаної із застосу-
6 ПМА. Записано 25 червня 2007 р. у с. Брідок Застав-
нівського р-ну Чернівецької обл. від Гоменюк Анни Ва-
силівни, 1952 р. н.
7 ПМА. Записано 25 червня 2007 р. у с. Мосорівка За-
ставнівського р-ну Чернівецької обл. від Захарійчук Єф-
росини Іванівни, 1916 р. н.
Іл. 11. Сорочка тунікоподібна жіноча додільна «плечиками
та рукавами». Полотно, бісер, січка, вишивання «півхрес-
тиком». Кінець 1930-х рр., с. Самушин Заставнівського
р-ну Чернівецької обл. ЧОХМ, Т-1190 (Експозиція)
Іл. 12. Сорочка тунікоподібна жіноча додільна. Полотно,
січка, бісер, нитки, вишивання «півхрестиком», в’язання
гачком. Низ рукава. Середина XX ст., с. Чорний Потік
Заставнівського р-ну Чернівецької обл. Приватна колек-
ція Петра та Ольги Василюків
991Бісерний декор народного одягу Буковини першої половини XX ст.
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014
ванням «вирізування». У вічка такого орнаменту
вкрапляли бісер темних відтінків, що посилювало
ефект мережки. Загальна композиція набувала до-
даткових контрастних нюансів.
Доповнюючі неширокі орнаментальні смуги мо-
гли вишивати поєднуючи жовтий бісер (замість ни-
ток) та різнобарвну січку. Художній прийом виши-
вання мотивів темних відтінків на візерунковому бор-
дюрі жовтого кольору практикували й у декору ванні
сорочок самими лише нитками.
Вишитий бісером чи нитками декор святкової со-
рочки майстрині Буковинського Поділля дуже час-
то поєднували з в’язанням гачком («ключкою»): на-
вколо горловини й пазушного розрізу, краєм рукава,
а також подолом сорочки в’язали мереживо («корун-
ку»). Примітно, що на Буковинському Поділлі такі
«корунки» зазвичай відрізнялися між собою кольо-
ровим вирішенням: мереживо довкола горловини,
краєм рукава та подолом сорочки виконували з ни-
ток відмінних (рожевого, фіалкового, синього, чер-
воного, зеленого) кольорів. Поєднання різних ху-
дожніх матеріалів (бісер, нитки) та технік виконан-
ня (вишивання, гачкування) розширяло коло засобів
та прийомів художньої виразності, робило сорочку
декоративно багатшою. (Іл. 12).
Дещо іншою була натільна одіж з Верхнього Бу-
ковинського Попруття Зокрема, вишита бісерни-
ми матеріалами жіноча та чоловіча святкова сороч-
ка мала поширений тут від початку XX ст. туніко-
подібний крій з широкими не зібраними у чохлу
рукавами. Горловину викроювали у вигляді прямо-
кутного або трикутного вирізу. Неглибокий прямо-
кутний виріз міг мати наспинний або нагрудний роз-
різ. У чоловічій ноші Верхнього Буковинського По-
пруття ужитку набув своєрідний спосіб носіння
двох сорочок одночасно [33, с. 82]. Декоровані ви-
шивкою фрагменти нижньої сорочки (краї рукавів,
горловина, пазушний розріз) виглядали з-під верх-
ньої [30, с. 298]. Тому нижня чоловіча сорочка, зо-
крема й та, яку іноді декорували бісером, зазвичай
мала вишивку унизу рукавів, навколо горловини та
пазушного розрізу.
Для пошиття святкової сорочки використовува-
ли полотно, на якому чергувалися узорноткані сму-
ги жовтого кольору, що розміщалися на краях ру-
кавів та подолу [30, с. 297]. В декоруванні сороч-
ки широко застосовували поєднання вишивки
бісерними матеріалами та вишивки «білими по біло-
му», головно, прийомами «вирізування», «мереж-
ки», «гладі». Іноді замість білих вживали світло-
жов ті нитки. Як і на Буковинському Поділлі, так і
на Верхньому Буковинському Попрутті горловину,
низ рукавів та поділ сорочки іноді оздоблювали гач-
кованим мереживом, яке зазвичай вив’язували бі-
лими «шпульковими» нитками.
Бісерну вишивкою у вигляді стрічкового орнамен-
ту та декору-мотиву розташовували на усіх части-
нах жіночої сорочки — в обрамленні горловини та
розрізу, на т. зв. «плечиках», на грудях, в централь-
ній та нижній частині рукава, низом додільної сороч-
ки. Живописний декор у вигляді квіткової галузки
та вазона особливо широко побутував на сорочках з
Кіцманщини. (Іл. 13).
Сорочка з трикутним вирізом горловини декору-
валася мотивом заквітчаної галузки, що плавно
огортала виріз й нерідко змикалася у вінок («сороч-
ка вінком»). Квіткові елементи нагрудного мотиву
галузки або вінка могли мати однакові розміри або
ж складалися з великої центральної заквітчаної га-
лузки (у центрі грудей) від якої укладалися щораз
менші. (Іл. 14).
Прикметою кіцманських сорочок було також час-
те уживання взорів із сітчастим типом композиції,
яку розміщували на рукавах, іноді також — в
нагрудно-наплічній частині сорочки. Так, на сороч-
Іл. 13. Сорочка жіноча тунікоподібна. Полотно, січка, бі-
сер, білі шовкові нитки, вишивання «півхрестиком», «вирі-
зуванням», «гладдю». Середина XX ст., Кіцманський р-н
Чернівецької обл. Колекція Петра та Ольги Василюків
Олена ФЕДОРЧУк992
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014
ці з с. Кліводин Кіцманського р-ну, основним моти-
вом бісерної вишивки є вписана у квадрат асиме-
трична квітка [10]. Конструкція мотиву дає змогу
вибудовувати з нього як стрічкову, так і сітчасту ком-
позиції. Зокрема, виріз прямокутної горловини об-
рамлено стрічковою композицією. Ідентична орна-
ментальна смуга прикрашає й т. зв. «плечики» со-
рочки. Натомість усе поле рукава заповнює сітчаста
композиція, вибудувана з тої ж таки окресленої ква-
дратною рамкою графеми квіткового мотиву. Під-
порядковані прямокутним площинам строгі орнамен-
тальні форми «пом’якшує» вишита у нагрудній час-
тині сорочки умовно вписана в овал розлога
асиметрична заквітчана галузка. Ще одним «по-
м’якшувальним» засобом у композиційному вирі-
шенні наведеного народного твору виступає вишив-
ка білими нитками («вирізування», «гладь», «ме-
режка»), широкі смуги якої прикрашають низ
рукавів та поділ сорочки. (Іл. 15).
Відзначимо, що сітчастий тип композицій, хоч і
рідше, можна зустріти на творах з інших теренів Бу-
ковини. Так само й квіткова галузка, як нагрудний
декор-мотив, зустрічався в середині ХХ ст. на ви-
шитих бісером чи нитками буковинських сорочках
доволі часто. Однак, у різних осередках Північної
Буковини розміри та малюнок такої галузки дещо
різнилися між собою. Поєднання ж сітчастої ком-
позиції з мотивом заквітчаної галузки практикували
найчастіше кіцманські вишивальниці.
Певними особливостями художнього вирішен-
ня вирізнялися твори з Буковинського Прикар-
паття (Підгір’я). Упродовж 1900—1920-х рр. ви-
шивальниці Прикарпаття декорували бісером
уставкову сорочку «морщенку» [24]. Згодом на-
була поширення сорочка тунікоподібного крою,
прямокутний виріз горловини якої мав нагрудний
або наспинний розріз. Побутувала також сорочка
з достатньо глибоким вирізом горловини, що не
мала розрізу. У деяких селах Буковинського При-
карпаття сорочку шили з коміром-стійкою або від-
кладним коміром. Іноді вільно спадаючі рукави со-
рочки збирали у чохлу («манжет», «брицарь») [31,
с. 88]. В чоловічому одязі також побутувала туні-
коподібна сорочка, від круглого вирізу горловини
якої йшов нагрудний розріз, що іноді закривався
вузькою манишкою.
Вишивання бісером («півхрестиком») зазвичай
поєднували з мережкою білими або жовтими нитка-
ми по білому тлу. Іноді замість вишитої мережки до
країв сорочки доточували гачковане білими або жов-
тими нитками мереживо. У вишивці бісером і так
само нитками панували рослинні мотиви з геометри-
зованими обрисами. Важко визначити що саме до-
мінувало у декорі сорочки з Передгір’я — чи виши-
тий багатобарвними бісерними матеріалами, чи ви-
Іл. 14. Сорочка жіноча тунікоподібна. Полотно, січка, бісер,
жовті шовкові нитки, вишивання «півхрестиком», «вирізу-
ванням», «гладдю». Середина XX ст., с. Ошихліби Кіцман-
ського р-ну Чернівецької обл. Колекція Ганни Чуприни
Іл. 15. Сорочка жіноча тунікоподібна додільна. Полотно,
січка, бісер, білі шовкові нитки, вишивання «півхрести-
ком», «вирізуванням», «гладдю», «мережкою». Перша
половина XX ст., с. Кліводин Кіцманського р-ну Черні-
вецької обл. Колекція Петра та Ольги Василюків
993Бісерний декор народного одягу Буковини першої половини XX ст.
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014
конаний білими (жовтими) нитками ажурний
ві зерунок — настільки органічно краса обох типів
декору доповнювала один одного.
Зокрема, жіночу сорочку з Буковинського Пе-
редгір’я прикрашали неширокі орнаментальні смуги з
мотивом гірлянди, які вишивали бісером унизу рука-
вів, часто також у наплічно-нагрудній частині станка.
Мотивом заквітчаної галузки місцеві майстрині деко-
рували також центральну частину рукава. Лаконічну
вишивку бісером доповнювали широкі смуги вишив-
ки «білим по білому», що облямували край рукавів,
виріз горловини та поділ сорочки. (Іл. 16).
Майстри Глибоцького р-ну іноді вишивку бісером
та «вирізування» сполучали в одне ціле: дрібними
бісерними матеріалами вишивали поверху сніжно-
білої мережки, створюючи поверху монохромного
орнаментального мережаного тла багатоколірний ві-
зерунок [25]. (Іл. 17).
Дуже скромним був декор чоловічої сорочки, на-
віть, якщо вона призначалася для нареченого. Для
прикладу, весільна чоловіча сорочка зі с. Ропчі Сто-
рожинецького р-ну має тунікоподібний крій з
коміром-стійкою та нагрудним розрізом, закритим
вузькою манишкою. Вишита з бісеру композиція у
вигляді центральносиметричної заокругленої гірлян-
ди розташована у нагрудній частині сорочки. Низ
рукавів та поділ сорочки оздоблено нешироким ме-
реживом з білих лляних ниток [11].
Упродовж початку — середини XX ст. на тере-
нах Гуцульщини вишивка сорочок бісерними мате-
ріалами не дістала такого ж стрімкого розвитку як
у решті зон Буковинського краю. На думку Міри
Костишиної, віддаленість горян позбавляла їх мож-
ливості продавати залишки своєї сільськогосподар-
ської продукції на ринку і мати хоч якісь грошові
збереження, щоб купувати бісер, лелітки, тасьму,
шовкові нитки [33, с. 84]. Тому в ансамблі святко-
вої ноші гуцулів продовжувала панувати уставкова
сорочка, вишита нитками.
Декорована бісерними матеріалами святкова со-
рочка тунікоподібного крою з’явилася у 1940-х ро-
ках 8. Поодинокі горянки освоювали вишивання бі-
8 ПМА. Записано 11 червня 2008 р. у с. Виженка Ви-
жницького р-ну Чернівецької обл. від подорожньої пані
Василини, 1938 р. н.; ПМА. Записано 16 червня 2008 р.
у с. Бісків Путильського р-ну Чернівецької обл. від Кі-
щук Варвари Томівни, 1935 р. н.; Записано 20 червня
сером, взоруючись на твори майстринь із сусідніх
осередків буковинського краю, як от, Буковинсько-
го Прикарпаття 9. Вишиті бісером сорочки іноді ку-
пували на базарі в Кіцмані 10.
Поряд з декорованою бісером сорочкою, у свят-
ковому чоловічому вбранні буковинців побутувала
накладна манишка, яку викроювали з полотна та ви-
шивали бісером та січкою. Зокрема, про вишиті бі-
серними матеріалами манишки й досі пам’ятають у
селах Селятин («пазуха») та Шепіт Путильського
р-ну («платва»), також Мосорівка Заставнівсько-
го р-ну («нагрудник») [35, с. 544—545]. Вишита
бісерними матеріалами манишка прямокутної форми
з округлим (прямокутним) вирізом та двома петель-
ками у верхній частині кріпилася до ґудзиків, розта-
шованих біля коміру сорочки. Орнамент бісерної ма-
нишки міг мати композицію з геометричних або рос-
линних мотивів, на зразок тих, що побутували на
місцевих сорочках, вишитих нитками.
2008 р. у с. Селятин Путильського р-ну Чернівецької
обл. від Мороз Параска Василівна 1931 р. н.
9 ПМА. Записано 17 червня 2008 р. у с. Конятин Пу-
тильського р-ну Чернівецької обл. від Тодосійчук Євдо-
кії Юріївни, 1931 р. н.
10 ПМА. Записано 13 червня 2008 р. у с. Конятин Пу-
тильського р-ну Чернівецької обл. від Мінгереш (діво-
че — Григоряк) Анастасії Федорівни, 1919 р. н.
Іл. 16. Сорочка жіноча. Полотно, січка, бісер, білі шовкові
нитки, вишивання півхрестиком, мережка, м. Вашківці Ви-
жницького р-ну Чернівецької обл. 1940—1950-ті рр.
Приватна колекція Петра та Ольги Василюків
Олена ФЕДОРЧУк994
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014
Попри різні локальні особливості, творчість бу-
ковинських вишивальниць першої половини ХХ ст.
мала чимало спільних рис. До таких відноситься ви-
користання аналогічних бісерних матеріалів, а саме
дрібної (№ 12—11) різноманітних ґатунків: мато-
вої («шовкові цітки»), прозорої й непрозорої глян-
цевої («королькові цітки») та вкритої ззовні наша-
руванням металевої фарби («гадючі цітки») січки,
рідше — різного ґатунку бісеру 11.
Прикметою буковинських творів було одночасне
поєднання кількох оздобних технічних прийомів: ви-
шивання «півхрестиком» (січка, бісер), «вирізуван-
ням», «мережкою», «гладдю» (нитками), в’язання
гачком (нитки).
У вишиванні сорочок та у виконанні накладних
прикрас використовували бісерні матеріали анало-
гічних кольорових відтінків, з тією різницею, що со-
рочку переважно декорували січкою, а накладну при-
красу виконували з бісеру.
На початку ХХ ст. бісерне декорування сорочки,
яке доповнювало вишивку нитками (як і в кінці
ХІХ ст.) виконували найчастіше «шиттям у прикріп».
Оздобна вишивка січкою та бісером, якою стали за-
повнювати значні орнаментальні площі, вимагала
кардинально іншого технічного рішення. Найпридат-
11 ПМА. Записано (місцеві назви бісерних матеріалів)
22 червня 2007 р. у с. Чуньків Заставнівського р-ну
Чернівецької обл. від Вальчук Марії Іванівни, 1940 р. н.
нішим для виконання складних багатоелементних різ-
ноколірних композицій, які вишивали об’ємними
скляними кораликами, виявився півхрестиковий стіб.
Важливим засобом художньої виразності такої ви-
шивки став технічний орнамент — тобто структура
ритмічного декору, зумовлена технікою виготовлен-
ня речі. На роботах початку ХХ ст. короткі цилін-
дричні коралики (січку) та бісер укладали півхрести-
ковим стібом, пильнуючи, щоб усі коралики мали од-
наковий, зазвичай правобічний, нахил. Ближче до
середини ХХ ст. стали практикувати також двосто-
ронній уклад намистинок: мотиви вишивали пара-
лельними рядами кораликів, ритмічно чергуючи на-
хил направо й наліво (під кутом 450 до ниток основи
та утоку полотна). Заповнені такою кривулястою ви-
шивкою площини набували ефекту рухомої світлоті-
ні, а загальна композиція — додаткової динаміки.
Зрідка буковинські вишивальниці у фактурній ви-
шивці бісером поряд з півхрестиковим стібом засто-
совували також вишивання нерахунковими стібами
(за обрисами орнаменту). До таких творів відно-
ситься сорочка зі с. Брусниці Кіцманського р-ну,
мотиви якої мають плавні обриси, на кшталт тих,
яким прикрашали вишиті нитками «мальованки» 12.
Щоб досягти максимальної плавності малюнку, усі
елементи композиції (зі ступінчасто-гранчастими об-
рисами) майстриня облямувала тоненькою плавною
лінією, виконавши її схожими на «півхрестик» стіб-
ками, укладеними за малюнком а не рахунком [10].
У загальному колориті вишитої бісерними матері-
алами сорочки першої половини ХХ ст. домінували
підсилені чорною барвою насичені темні відтінки,
яким «слухняно» підпорядковувалися світлі відтін-
ки жовтого, червоного, синього, зеленого кольорів.
В одному творі використовували зазвичай 9—12 ко-
льорових відтінків. Примітно, що для вишивання со-
рочки використовували нитки, кольори яких узго-
джувалися з барвами бісерних кораликів (які на них
набирали). Така умова технічного виконання усклад-
нювала роботу майстрині, проте робила вишиту січ-
кою та бісером композицію винятково ошатною.
У першій половині XX ст. буковинські майстри по-
чали оздоблювати бісерними матеріалами також тра-
12 «Мальованка» — в даному тексті означає назву сороч-
ки, з рослинним декором, який має плавні обриси і який,
перед тим як вишити, майстриня малювала безпосеред-
ньо на тканині.
Іл. 17. Іфтодій Єлизавета Іллівна. Сорочка жіноча доділь-
на. Нижній край рукава. Полотно, білі шовкові нитки, січ-
ка, бісер, вишивання «вирізуванням», «півхрестиком».
1940-ві рр., с. Молодія Глибоцького р-ну Чернівецької
обл. ЧОКМ, III-21528
995Бісерний декор народного одягу Буковини першої половини XX ст.
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014
диційний нагрудний одяг — кептар («кожух», «кіп-
тар»). Бісерне декорування на одязі такого типу було,
щоправда, відомим не скрізь і не в однаковій мірі.
У селах Буковинської Гуцульщини кептар тради-
ційно продовжували прикрашати аплікацією із шкі-
ри та металевими капсулами («капслями»). Побу-
тував також кептар, оздоблений різнокольоровими
шнурами [31, с. 209]. Водночас, у 1920—1930-х рр.
модною окрасою гуцульського жіночого та чолові-
чого одягу стала хутряна безрукавка, краї якої при-
крашали орнаментальною смугою з квіткових моти-
вів, вишитих кольоровими вовняними нитками. Для
додаткового художнього збагачення такої вишивки
іноді у невеликій кількості використовували бісерні
матеріали та лелітки 13.
У цей само час у передгірських та рівнинних зо-
нах краю на кептарях з’явилися стрічкові компози-
ції, вишиті бісерними матеріалами на замшевому боці
білої овчини. Зазвичай, композиція будувалася з
рослинних мотивів: заквітчаної галузки або квітки-
розети [26]. (Іл. 18).
Орнаментальні смуги з квіткових розет чи галу-
зок розташовували упритул до чорного або сірого
смушка, яким обрамляли краї виробу. Вишита стріч-
ка огортала краї передніх пілок (від горловини й до
низу або лише угорі пілки), низ кептаря, іноді та-
кож — пройми. У центрі передніх пілок і спинки
кептаря, також на його кишеньках вишивали декор-
мотив заквітчаної галузки. Графема поодинокої га-
лузки і тієї, з якої вибудовували орнаментну стріч-
ку біля смушка, зазвичай були дуже схожими між
собою, проте не ідентичними. Уживання двох-трьох
інваріантів мотиву збагачувало художню мову на-
родного твору.
Поєднання фактурного чорного, а у східних селах
Верхнього Буковинського Попруття — сірого,
смушка з вишитим по білому замшевому тлу поліх-
ромним орнаментом, надавало загальній композиції
контрастності та барвистості, робило хутряну без-
рукавку вишуканою домінантою святкової ноші.
При вишиванні кептарів використовували дещо
крупнішу (№ 11, 10), аніж при вишиванні сорочок,
січку різних ґатунків, що впливало на масштаб мо-
тивів. Часто елементи мотивів виконували застосо-
13 ПМА. Записано 17 червня 2008 р. у с. Конятин Пу-
тильського р-ну Чернівецької обл. від Тодосійчук Євдо-
кії Юріївни, 1931 р. н.
вуючи не лише півхрестиковий а також стебловий
(лінії) стіб та гладь (площини). Різниця між деко-
ром сорочки та кептаря проявлялася також у гра-
фічних формах мотивів. Великі площини на сороч-
ці та дрібні бісерні матеріали дали змогу створюва-
ти композиції, наповнені контрастом форм. Вишитий
же на кептарі декор, що займав порівняно невеликі
площі, передбачав суттєво іншу, значно лаконічні-
шу графіку мотивів, однак мав достатньо багатий
(до 10 відтінків) колорит.
У 1940—1950-х рр. в ансамблі святкової чолові-
чої ноші рівнинних сіл Північної Буковини з’явилося
вишите бісерними матеріалами поясне вбрання
(«портяниці», «поркениці»), яке носили в комплек-
ті із аналогічно декорованою сорочкою [33, с. 82].
Зокрема, декор сорочки (навколо вирізу горловини,
на рукавах, нижнім крає сорочки) вишивали оперу-
ючи кількома інваріантами одного мотиву [7]. Орна-
мент унизу холош, переважно, повторював той, яким
оздоблювали нижній край чоловічої сорочки [8]. Та-
кий композиційний прийом сприяв цілісності ансамб-
лю чоловічої ноші, який включав декоровану бісе-
ром натільну та поясну одіж.
Отже, на початку — у середині XX ст. традиція
художніх виробів з бісеру на теренах Північної Бу-
ковини дістала значного розвитку. Зросло число ти-
Іл. 18. Кептар. Вибілена шкіра, сірий смушок, січка, бісер,
вишивання. Середина XX ст., с. Топорівці Новоселицько-
го р-ну Чернівецької обл. ЧОКМ, III-18938 (Експозиція)
Олена ФЕДОРЧУк996
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014
пів накладних прикрас; продовжувала розвиватися
їхня орнаментика.
Загалом упродовж першої половини XX ст. в на-
родному вбранні буковинців побутувало найбільше
(за весь час розвитку традиції) число накладних
прикрас: ґердан стрічковий, ґердан стрічковий з під-
вісками, ґердан розетковий, ґердан хрещатий, си-
лянка однодільна, силянка зубчаста, плетінка об’єм-
на, «квітка», трясунки, котильон, краватка, виши-
тий бісером на тканині пояс та декорований
уставками з бісерною вишивкою шкіряний черес.
Завдяки широкому впровадженню техніки ткан-
ня та вишивання поряд з мотивами, що мали геоме-
тричні обриси, з’явилися ще й мотиви з геометри-
зованими контурами, щонайбільш з рослинною та
орнітоморфною семантикою. Найбагатшою (серед
інших накладних прикрас) графічною варіативністю
та символічним наповненням відзначалася компози-
ція котильону.
Помітних композиційних змін зазнали дівочі го-
ловні убори — чільце та весільний вінок, у декорі
яких з’явилися геометризовані форми рослинних
мотивів.
Подальшого розвитку набула бісерна вишивка
рушника. Особливо відчутного розвою вона за-
знала на теренах Верхнього Попруття та Перед-
гір’я. Місцеві майстри збагачували монохромну
композицію узорнотканого твору вишитими бісе-
ром багатобарвними стрічковими орнаментами у
вигляді заквітчаних галузок та гірлянд, а також га-
лузок з птахами.
Перша половина XX ст. стала початком розвою
бісерного декорування святкових сорочок. Добре зна-
ні на теренах Поділля, Верхнього Попруття та При-
карпаття твори, завдяки поєднанню різних засобів
художньої виразності, мали автентичні особливості.
У чоловічій ноші Буковинського Поділля (в комп-
лекті з сорочкою) з’явилися також прикрашені бісе-
ром портяниці. Серед нагрудного вбрання рівнинної
та передгірної зон краю поширився декорований бі-
серними матеріалами кептар.
Для усіх згаданих буковинських творів початку —
середини XX ст. типовим стало використання надзви-
чайно різних за ґатунком бісерних матеріалів. Колорит
декору накладних прикрас та оздоблених бісером го-
ловних уборів і одягу відзначався контрастною поліх-
ромією насичених темних та яскравих світлих барв.
Умовні скорочення
БІН — Бібліотека Інституту народознавства НАН
України
МЕХП — Музей етнографії та художнього про-
мислу Інституту народознавства НАН України
МНАПЛ — Музей народної архітектури та побу-
ту у Львові
МНАПУ — Музей народної архітектури та побу-
ту НАН України
ЧОКМ — Чернівецький обласний краєзнавчий
музей
ЧОХМ — Чернівецький обласний художній музей
ЧОДМНАП — Чернівецький обласний держав-
ний музей народної архітектури та побуту
1. Архів Інституту народознавства НАН України. —
Папка 35. — (Фонд Будзана А.Ф.).
2. МЕХП, ЕП-80533; ЧОКМ, III-14754.
3. МНАПУ, О-538, О-540; ЧОДМНАП, ПР-28,
ПР-24, ПР-30.
4. МНАПУ, О-977; ЧОКМ, III-7352, III-7353; III-
4047.
5. МНАПУ, О-264; ЧОКМ, III-8558.
6. МНАПУ, О-305.
7. НМУНДМ, В-4000.
8. НМУНДМ, В-4001.
9. Приватна колекція Івана Снігура (м. Чернівці).
10. Приватна колекція Петра та Ольги Василюків
(м. Львів).
11. Приватна колекція Ганни Чуприни (с. Ошихліби
Кіцманського р-ну Чернівецької обл.).
12. ЧОДМНАП, ПР-34.
13. ЧОДМНАП, ПР-31.
14. ЧОДМНАП, ПР-36.
15. ЧОДМНАП, ОДВ-1063.
16. ЧОДМНАП, ОДВ-966; МНАПУ, О-287.
17. ЧОДМНАП, ОДВ-121, ОДВ-1170, ОДВ-1342,
ОДВ-1518, КВ-6244.
18. ЧОКМ, III-20830.
19. ЧОКМ, III-7353; ЧОДМНАП, ПР-35; Приватна
колекція Івана Снігура (м. Чернівці).
20. ЧОКМ, III-1856, III-1856, III-18338; ЧОХМ,
Т-126.
21. ЧОКМ, III-1700; ЧОХМ, Т-1190, Т-131.
22. ЧОКМ, III-7370; ЧОХМ, Т-1190.
23. ЧОКМ, III-20255.
24. ЧОКМ, III-1856.
25. ЧОКМ, III-21528, III-24277.
26. ЧОКМ, III-18938; ЧОХМ, Ш-9.
27. ЧОХМ, Т-431.
28. ЧОХМ, Т-102.
29. врочинська Г.в. Українські народні жіночі прикраси
XIX — початку XX століть / Ганна Врочинська. —
997Бісерний декор народного одягу Буковини першої половини XX ст.
ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014
К. : Родовід, 2007. — 232 с. : іл. — (Бібліогр. : с. 224—
228 (203 назви) та в підрядк. приміт.).
30. кожолянко Г. Етнографія Буковини : у 3 т. / Георгій
Ко жолянко. — Чернівці : Чернівецький державний уні-
верситет ім. Ю. Федьковича ; Буковинське етнографічне
товариство ; Видавництво «Золоті литаври», 1999. —
Т. 1. — 384 с. : іл. — (Бібліогр. в кінці розд.).
31. кожолянко Я. Буковинський традиційний одяг /
Ярослава Кожолянко. — Чернівці ; Саскатун : Friesen
Printers ; Altona ; Manitoba, 1994. — 262 с. : іл. (укра-
їнською та англійською мовами). — (Бібліогр. :
с. 247—258).
32. кольбенгаєр Е. Взори вишивок домашнього промислу
на Буковинї (в період з 1902 по 1912 роки) / Еріх
Кольбенгаєр ; упоряд. Василь та Олекса Глібка. —
Чернівці : Колір-друк, 2008. — 100 с. : 67 табл.
33. костишина М.В. Український народний костюм Пів-
нічної Буковини. Традиції і сучасність / Мірра Кости-
шина. — Чернівці : Рута, 1996. — 192 с. : іл. — (Бі-
бліогр. : с. 181—184 (127 назв)).
34. Федорчук О. Українські народні прикраси з бісеру /
Олена Федорчук. — Львів : Свічадо, 2007. — 120 с. :
іл. — (Бібліогр. : с. 75—80).
35. Федорчук О. Бісер у декорі народного одягу буковин-
ців (за матеріалами мистецтвознавчих експедицій
2007—2008 рр.) / Олена Федорчук // Народо-
знавчі зошити. — 2008. — № 5—6. — С. 540—
551. — (Бібліогр. в тексті).
36. Федорчук О. Бісер в оздобленні буковинської народ-
ної ноші: типологічні особливості (польові розвідки
2007—2008 рр.) / Олена Федорчук // Вісник Хар-
ківської державної академії дизайну і мистецтв : зб.
наук. пр. / за ред. Даниленка В.Я. — Харків :
ХДАДМ, 2009. — № 8. — С. 149—162. — (Мис-
тецтвознавство. Архітектура).
37. Федорчук О. Бісер у декорі традиційного одягу укра-
їнців (питання типології) / Олена Федорчук // На-
родознавчі зошити. — 2012. — № 3 (105). —
С. 452—468.
38. Федорчук О. Головні функції бісерного декору народ-
ної ноші українців / Олена Федорчук // Народо-
знавчі зошити. — 2013. — № 4. — С. 648—659.
39. Федорчук О. Типологічні та художні особливості бісер-
ного декору буковинського народного одягу ХІХ сто-
ліття / Олена Федорчук // Народознавчі зошити. —
2013. — № 6 (114). — С. 1080—1086.
Olena Fedorchuk
BEADS DÉCOR OF FOLK CLOTHES
FROM BUKOVYNA OF THE first half 20th c.
The article explores beads decor of folk clothes from Bukovyna
of the first half 20th c. Local artistic and compositional features
of Bukovyna items have been determined.
Keywords: glass beads, decoration, glass beads decor, clothes.
Олена Федорчук
БИСЕРНЫЙ ДЕКОР НАРОДНОЙ ОДЕЖДЫ
БУКОВИНЫ ПЕРВОЙ ПОЛОВИНЫ ХХ ВЕКА
Исследовано бисерный декор буковинской народной одеж-
ды первой половины ХХ в. Определены локальные
художественно-композиционные черты буковинских работ.
Ключевые слова: бисер, украшение, бисерный декор,
одежда.
|