Шевченкіана в монументальній скульптурі Василя Одрехівського (1921—1996)

Розглядаються монументальні твори скульптора Василя Павловича Одрехівського, в яких втілений образ Т.Г. Шевченка. Аналізується еволюція образно-змістовних та композиційно-пластичних принципів творів митця в контексті тенденцій розвитку української монументальної скульптури кін. ХХ ст. — поч. ХХІ...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Одрехівський, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2014
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94639
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Шевченкіана в монументальній скульптурі Василя Одрехівського (1921—1996) / В. Одрехівський // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 857-866. — Бібліогр.: 5 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94639
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-946392016-02-12T03:06:52Z Шевченкіана в монументальній скульптурі Василя Одрехівського (1921—1996) Одрехівський, В. Статті Розглядаються монументальні твори скульптора Василя Павловича Одрехівського, в яких втілений образ Т.Г. Шевченка. Аналізується еволюція образно-змістовних та композиційно-пластичних принципів творів митця в контексті тенденцій розвитку української монументальної скульптури кін. ХХ ст. — поч. ХХІ ст. The article has brought a descriptive study in monumental works by the artist Vasyl Odrekhivsky, namely his sculptures incarnating the image of Taras Shevchenko. Evolving of imagery content as well as artist’s compositional and plastic principles have been considered. The present article is a part of an extended research-work on the development of Ukrainian monumental sculpture at the late XX and early XXI cc. Рассматриваются монументальные произведения скульптора Васыля Павловича Одрехивского, в которых воплощен образ Т.Г. Шевченко. Анализируется эволюция образно-содержательных и композиционно-пластических принципов произведений художника в контексте тенденций развития украинской монументальной скульптуры кон. ХХ ст. — нач. XXI века. 2014 Article Шевченкіана в монументальній скульптурі Василя Одрехівського (1921—1996) / В. Одрехівський // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 857-866. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94639 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Одрехівський, В. Шевченкіана в монументальній скульптурі Василя Одрехівського (1921—1996) Народознавчі зошити
description	Розглядаються монументальні твори скульптора Василя Павловича Одрехівського, в яких втілений образ Т.Г. Шевченка. Аналізується еволюція образно-змістовних та композиційно-пластичних принципів творів митця в контексті тенденцій розвитку української монументальної скульптури кін. ХХ ст. — поч. ХХІ ст.
format	Article
author	Одрехівський, В.
author_facet	Одрехівський, В.
author_sort	Одрехівський, В.
title	Шевченкіана в монументальній скульптурі Василя Одрехівського (1921—1996)
title_short	Шевченкіана в монументальній скульптурі Василя Одрехівського (1921—1996)
title_full	Шевченкіана в монументальній скульптурі Василя Одрехівського (1921—1996)
title_fullStr	Шевченкіана в монументальній скульптурі Василя Одрехівського (1921—1996)
title_full_unstemmed	Шевченкіана в монументальній скульптурі Василя Одрехівського (1921—1996)
title_sort	шевченкіана в монументальній скульптурі василя одрехівського (1921—1996)
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94639
citation_txt	Шевченкіана в монументальній скульптурі Василя Одрехівського (1921—1996) / В. Одрехівський // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 857-866. — Бібліогр.: 5 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT odrehívsʹkijv ševčenkíanavmonumentalʹníjskulʹpturívasilâodrehívsʹkogo19211996
first_indexed	2025-07-07T01:07:21Z
last_indexed	2025-07-07T01:07:21Z
_version_	1836948329222635520
fulltext	ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 В наш час, на початку ХХІ ст., важливо з позицій сучасності розглянути і грунтовно проаналізува- ти фактори художнього процесу, який відбувався з 1960-х по 1990-ті рр. і мав вагомий вплив на подаль- ший розвиток образотворчого мистецтва. Саме в до- слідженні і узагальненні найбільш цінних композиційно- пластичних і образно-ідейних вирішень творів митців другої половини ХХ столітя, а в нашому випадку творчої діяльності Василя Павловича Одрехівського (1921—1996), мистецькі здобутки якого можуть ста- ти сьогодні основою новаторських пошуків і неорди- нарних рішень, і полягає актуальність даної теми. Окрім того, проаналізувавши відповідну літературу [1—5], ми бачимо відсутність грунтовних наукових праць, згрупованих в єдиному дослідженні, з метою висвітлення образу Т. Шевченка у творчості скуль- птора В. Одрехівського, що спонукає нас до звертан- ня до окресленої проблематики. Метою нашого дослідження є висвітлення твор- чості В. Одрехівського, аналіз основних тенденцій образно-пластичних і просторово-архітектурних рі- шень творів скульптора, а також виокремлення об- разу Т. Шевченка як невід’ємної частини творчого доробку митця. Нашою метою є також визначити характер традицій, розкрити їх роль у формуванні художніх особливостей монументальної скульптури Василя Одрехівського. Покоління митців, до якого належить В. Одре- хівський, вийшло на творчий шлях наприкінці 1950-х рр. і разом зі своїми вчителями, художника- ми старшої генерації, сприяло розвитку українсько- го мистецтва другої половини XX століття. Жодні спроби постмодерністичного «розмивання грунту» в художній практиці останнього десятиліття не змо- гли завдати шкоди базовим елементам досвіду тієї частини молоді 1950-х, яка входила у свій фах наці- онально свідомими творчими одиницями [3]. Василь Одрехівський народився 18 лютого 1921 р. у відомому своїми різьбярськими традиціями селі Вілька на Лемківщині (тодішнього Сяноцького по- віту Львівського воєводства). У 1945 р. внаслідок переселення українців з Лем- ківщини, Холмщини, Надсяння (нині території Польщі), В. Одрехівський опиняється на Одещи- ні. У 1947 р. він переїжджає у Львів, де активно вливається у творче післявоєнне життя, популяри- зуючи лемківську різьбу по дереву, яка серед інших західноукраїнських шкіл народної різьби відзнача- ється об’ємністю форм [4]. © В. ОДРЕХІВСЬКИЙ, 2014 Василь ОДРЕХІВСЬКИЙ ШЕВЧЕНКІАНА В МОНУМЕНТАЛЬНІЙ СКУЛЬПТУРІ ВАСИЛЯ ОДРЕХІВСЬКОГО (1921—1996) Розглядаються монументальні твори скульптора Василя Павловича Одрехівського, в яких втілений образ Т.Г. Шев- ченка. Аналізується еволюція образно-змістовних та композиційно-пластичних принципів творів митця в контек- сті тенденцій розвитку української монументальної скуль- птури кін. ХХ ст. — поч. ХХІ ст. Ключові слова: скульптура, Шевченко, образ, фігура, монументальність, пам’ятник. василь ОДРЕХІвСЬкИЙ858 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 Навчання в училищі стало перехідним етапом між спонтанно рефлексуючою та професійно-націленою творчістю. Опінія народного майстра, успішно заяв- леного на відповідних виставках, дещо конкурувала з дидактикою спеціалізованої освіти. Але саме в цьому пункті незбігання методичних підходів формується одна з перших програмних установок В. Одрехівсько- го. Не бажаючи ламати принципи образотворення в системі традиційного мистецтва, молодий автор ро- бить проекцію деяких естетичних властивостей дере- вяної різьби на формально-виражальний комплекс прийомів професійної скульптури. Зовні нескладна трансформація на морфологічному рівні творчості на- справді стала відкритим актом етнічної ідентифікації мистецького контексту, в якому, на противагу нав’язаному соцреалізму, бажав розвиватися митець. У 1952 р. В. Одрехівський вступає до Львівсько- го державного інституту прикладного та декоратив- ного мистецтва, де навчається у таких педагогів як Іван Севера та Микола Рябінін. У 1957 р. він успіш- но закінчує скульптурне відділення вузу, пройшов- ши довгий шлях від народного майстра-різьбяра до скульптора з вищою професійною освітою. З того часу В. Одрехівський активно включається в про- цес творення львівської скульптури, поповнивши мо- лоде покоління п’ятдесятників. Власне визначну роль у розвитку і укріпленню но- вих тенденцій відіграло покоління, яке прийшло в мистецтво на межі 1950—1960-х років. Творчість Д. Крвавича, В. Борисенка, Е. Миська, В. Одре- хівського, Т. Бриж, І. Самотоса, Л. Біганича, А. Пи- лєва, В. Усова, В. Подольського, Й. Садовського, Л. Лесюка вже на самому початку їх діяльності була відзначена інтенсивними пошуками засобів худож- ньої виразності. Головною рушійною силою творчої думки була національна ідея, незважаючи на жор- сткі заходи з боку властей тоталітарної держави, які намагались її знищити. Нові риси складалися під впливом багатьох чин- ників. Суттєву роль відіграло звернення скульпто- рів до художніх традицій карпатського народного мистецтва, його філософсько-поетичного образного ладу, до львівської монументально-декоративної скульптури ренесансу, бароко, класицизму, до твор- чості митців, які працювали у Львові в першій тре- тині XX століття. Аналізуючи монументально-декоративну і стан- кову скульптуру прикарпатських майстрів 1960— 1970-х рр., можна дійти висновку, що їй властива єдина концепція, зміст якої полягає в утвердженні зовні стриманого, глибоко змістовного, часто симво- лічного образу, а також лаконічної монолітної плас- тичної форми. Широко використовується прийом композиції монумента «ансамблевість», значну роль в структурі комплексу відіграє простір, в творах ряду майстрів проявляються риси декоративності. Монументальна узагальненість (основна образна і пластична властивість більшості скульптурних тво- рів) давала змогу вирішувати завдання станкового і монументального жанрів одночасно. Насамперед цей стиль поширюється в історичному портреті, що про- довжує посідати значне місце в творчості багатьох художників, вплинувши на підвищення художнього рівня портретного монумента. Дослідження монументальної і станкової скульпту- ри другої половини ХХ ст. як явища і прагнення зна- йти належне місце кожному скульпторові в процесі його еволюції є нелегким завданням. Адже історич- но цей період, за винятком короткої «духовної відли- ги» кінця 1950-х — початку 1960-х рр. і другої по- ловини 1980—1990-х рр., позначених бурхливими суспільно-політичними рухами за здобуття Україною незалежності та її встановлення у 1991 р., припада- Іл. 1. Василь Одрехівський, «Тарас Шевченко», штучний камінь, м. Городок, 1970 859Шевченкіана в монументальній скульптурі василя Одрехівського (1921—1996) ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 ють на роки застою, коли розвиток мистецтва був де- термінований диктатом казенної ідеології. Але, незважаючи на складні умови, в яких пере- бувала скульптура, а особливо монументальна, не можна не помітити певної якісної динаміки в творах львівських скульпторів. Нехтуючи старі норми і до- гми, митці надають перевагу своєму розумінню про- цесів, які відбуваються у суспільстві, своїй образній системі, основу якої творять лаконізм і концентро- ваність образів, втілених в простих мону мен тальних формах. Звернення львівських скульпторів до дже- рел національної культури, пізнання самобутнього світу її образів визначило стилістичну різноманіт- ність пластики, відкрило нові шляхи для розвитку творчої думки. Заслужений діяч мистецтв України, член Націо- нальної спілки художників України В. Одрехівський належить до когорти скульпторів, чия творчість не- віддільна від загального процесу становлення львів- ської скульптурної школи [5]. Весь життєвий і твор- чий шлях скульптора був пов’язаний з пластикою, в якій поєдналися досвід народного майстра різьби по дереву і знання професійного скульптора. Худож- ник працював у портретному жанрі, станковій і мо- нументальній скульптурі, створюючи свої твори в де- реві, камені і бронзі. Тематичний діапазон робіт Ва- силя Одрехівського широкий і різноманітний, але в центрі його уваги завжди залишається Людина. Пам’ятник, в якому втілюється образ конкретної особистості — один із найскладніших видів мону- ментального мистецтва. Скульптор повинен віднай- ти співвідношення між філософським узагальненням і характерними особливостями характеру і зовніш- ності зображуваного героя. Вагоме місце у творчості В. Одрехівського займає образ Тараса Шевченка [5]. Протягом багатьох ро- ків скульптор наполегливо вивчає спадщину велико- го Кобзаря, прагне осмислити сутність його творів, осягнути в його поезії все, що дало б змогу переда- ти глядачеві найтонші нюанси духовного обличчя ге- нія українського народу. В 1970 р. В. Одрехівський створює півфігурний пам’ятник Тарасу Шевченкові для м. Городка Львів- ської області (архітектор В. Блюсюк) (іл. 1). У цьо- му пам’ятнику утверджується концепція лаконічно- го лапідарного стилю 60-х років. Автор створює внутрішньо-заглиблений, філософськи осмислений образ, в якому зберігає специфічну для портрета ба- гатогранність характеристики, неоднозначність об- разу. Таким чином, від станковізму взяті не зовніш- ні прийоми, а його глибинні особливості, його здат- ність до багатостороннього, глибокого, психо логічного розкриття образу. Перед глядачем постає погрудне зображення по- ета — спокійного, врівноваженого, внутрішньо зо- середженого. Руки Тараса Шевченка опираються на книгу. В пам’ятнику відсутні декларативно-парадні елементи. Вся побудова композиції, починаючи від Іл. 3. Василь Одрехівський, Володимир Одрехівський, Та- рас Шевченко (фрагмент монумента «Будителі»), бронза, камінь, м. Стрий, 1995 Іл. 2. Василь Одрехівський, Володимир Одрехівський, «Будителі», бронза, камінь, м. Стрий, 1995 василь ОДРЕХІвСЬкИЙ860 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 ледь поверненої голови, пластично взаємозв’язаного положення рук і закінчуючи динамічним трактуван- ням форми, що утворює контрастну світлотінь, спря- мована на створення образу великої внутрішньої на- повненості, бурхливого пульсу думки. В композиції В. Одрехівський велику увагу приділяє окремим пластично осмисленим деталям. Так у фор- мальній розробці рук він поєднує прийоми монумен- тальної і станкової пластики. Скульптор вміло «вкла- дає» їх в загальну композицію, досягаючи природності загального враження. В такій пластично-образній ком- позиції вся увага зосереджується на головному — на вираженні думки і волі Тараса Шевченка. Лаконізм і виразність загального рішення в поєднанні з образ- ною значимістю створюють особливе «естетичне поле» довкола пам’ятника, налаштовують на серйоз- ність і заглибленість сприйняття твору. Погруддя Кобзаря невеликого розміру і встановлене на невисо- кому постаменті, що наближає поета до глядача. Вдалим є архітектурне вирішення пам’ятника — постамент витриманий в строгих лапідарних формах. Вдале і «паркове» розташування пам’ятника. Вста- новлений у міському сквері, він добре пов’язується з загальним простором, але не розчиняється в ньо- му, зберігаючи власне мікросередовище. Можливості нових, широких і сміливих емоційно- образних і просторово-пластичних побудов несе в собі проект монумента «Будителі», створеного Ва- силем Одрехівським у співавторстві з сином Воло- димиром (архітектор В. Сколоздра) для міста Стрия Львівської області (іл. 2). Відкриття пам’ятника від- булося 24 серпня 1995 р. і було присвячене 4-й річ- ниці незалежності України. Як і всі інші твори істо- ричного жанру, пам’ятник несе у своєму образі дві часові характеристики — вони зображають час, коли жив і творив герой, і вони відображають час свого створення. Пам’ятник «Будителі» — це пам’ятник- символ. В ньому переконливо і органічно поєдну- ються зображальні і незображальні елементи. Це просторова архітектурно-скульптурна споруда, в якій загальна архітектурна композиція відіграє провідну роль, а емоційно-філософський лад визначають об- рази Тараса Шевченка, Лесі Українки та Івана Франка. Унікальність пам’ятника «Будителі» поля- гає в тому, що в одному комплексі поєднані три ге- нії українського народу і світової культури. Автори надають образам історичних діячів України актуаль- ність, наповнюючи їх новим, сучасним змістом, по- єднують суб’єктивну гостроту сприйняття світу і об’єктивну значимість, масштабність, історизм під- ходу до матеріалу дійсності, знаходять оригінальні, яскраві і переконливі сміливі пластичні, композицій- ні, просторові рішення. Основою композиції є невисокий круглий поста- мент, на якому встановлені три об’єднані дзвоном арки, в ніші кожної з яких встановлені постаті пое- тів, кожний на окремому постаменті. Пам’ятник встановлений на центральному майда- ні міста. Майдан з двох сторін оточений автомобіль- ними дорогами, а з двох інших — міським парком. Пам’ятник тут не лише взаємодіє з простором, але і є його ідейною домінантою. Система сходів і пло- щадок зв’язали композицію із активним міським ото- ченням, сформувавши таким чином своєрідне полі- функціональне середовище. Специфіка пам’ятника полягає в тому, що всі його сторони рівноцінні за своєю мистецькою вартістю і призначені для кругового огляду. Труднощі вирішен- ня композиції (а особливо постаті Тараса Шевчен- ка) полягали в тому, що погляд глядача від основних вулиць спрямований проти сонця. Тому В. Одрехів- ський вирішив зробити пам’ятник із закритими ні- Іл. 4. Василь Одрехівський, Володимир Одрехівський, Іван Франко (фрагмент монумента «Будителі»), бронза, камінь, м. Стрий, 1995 861Шевченкіана в монументальній скульптурі василя Одрехівського (1921—1996) ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 шами, так, щоб темні бронзові скульптури чітко про- читувались на світлому фоні ніші. Таким чином, ком- позиція пам’ятника побудована на контрастах: світлого штучного каменя арок і темної бронзи скуль- птур, а також ввігнутих формах арки, об’ємних фі- гур і круглих постаментів. В стрийських «Будителях» найбільш наглядно вті- лена одна з важливих особливостей монументальної пластики, а саме — багатоплановість змісту, різно- манітність образних асоціацій, змістова складність і неоднозначність. З пластичної точки зору фігури ор- ганічно поєднані з арками і нішами, оскільки увігну- ті форми останніх підкреслюють і «зав’язуються» з ними, творячи єдину просторову структуру. І спра- ва тут не лише в органічному поєднанні пам’ятників відомих діячів української культури в єдину архітек- турну композицію. Образи Івана Франка, Лесі Українки і Тараса Шевченка — кожний сам по собі є багатим змістовно. Умовно об’єднані, вони сприй- маються символічним втіленням будителів духу на- роду України. Образи «Будителів» втілені в монументальній виразно-експресивній пластиці, що бере початок в українському бароко. Постава фігури Тараса Шев- ченка велична, стійка (іл. 3). Композиція симетрична, пірамідальна, зовні статична. Поет впевнено стоїть, ледь подавшись уперед. Цей легкий рух не знімає, од- нак, монументальної статики фігури, а надає йому по- трібної природності та достовірності. Накинутий на плечі плащ створює цільний і нерозчленований силу- ет, який чітко прочитується на фоні ніші. Руки Тараса Шевченка з книжкою, складені на грудях, і обличчя поета складають головний акцент композиції. Ледь похилена голова з драматичним обличчям, у погляді — неспокій і, разом з тим, рішучість. Авторам вдалося не тільки відтворити пор третну схожість, але й втіли- ти основні риси образу: непорушну твердість переко- нань, гіркі роздуми про долю рідного краю і незламну віру в його сили та краще майбутнє. Обличчя поета суворе і натхненне, переповнене думами, почуттями. В ньому виражена сила волі і нескореність духу. Вну- трішню динаміку образу визначає бароковий рух не- спокійних драперій плаща-накидки. Образ Івана Франка (іл. 4) побудований за прин- ципом стійкого балансу фігури, що стоїть. Характер руху скульптури більше підкреслили динамізм та ак- тивність натури Івана Франка, його рішучість та не- примиренність. Це виразна просторова композиція, елементи якої (рука з книжкою, плащ) активно охоп- люють великі маси простору. Образ поета сповне- ний високого благородства. Образ Лесі Українки (іл. 5) потрактований авто- рами велично і в той же час — романтично. Автори надають особливого значення жесту і виразу облич- чя як засобам передачі людських емоцій. Поетичну чарівність натури, романтичне піднесення скульпто- ри поєднують з пластичною цільністю, плавним пе- реливом ліній, красою форм. Плавні лінії підкрес- люють граціозний рух голови, красиво посадженої на гнучкій шиї. Вишукана грація рухів, відточена ви- шуканість об’ємів, кожної лінії надають образу Лесі Українки особливої натхненності і одухотвореності. Монументальність форм пам’ятника «Будителі» відповідає масштабності задуму. Для досягнення об- разної глибини твору автори звертаються до мови символів. Символічною є арка, що уособлює велич Іл. 5. Василь Одрехівський, Володимир Одрехівський, Леся Українка (фрагмент монумента «Будителі»), бронза, камінь, м. Стрий, 1995 василь ОДРЕХІвСЬкИЙ862 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 і славу, а дзвін над об’єднаними арками — це сим- вол заклику до єдності, до пробудженя, до активно- го громадського життя. Василь Одрехівський працює над пам’ятниками різного типу. Він створює одно- і багатофігурні ком- позиції. Одні з них є зображеннями реальних істо- ричних діячів, інші — це твори символічного харак- теру. В. Одрехівський завжди досягає того, щоб під- вищена емоційність, змістовна наповненість відзначали не тільки ідейно-психологічний стрій, а й композиційно-пластичну структуру його робіт. Багатство творчої думки автора розкривається в них перш за все через стрій почуттів, динаміку, під- несеність переживань. В. Одрехівський веде безпе- рервний пошук нових, більш сконцентрованих спо- собів досягнення емоційності, виразності повноти образно-пластичної системи своїх робіт. Однією з особливостей розвитку монументально- декоративної скульптури досліджуваного періоду є взаємовідносини пам’ятника як об’ємно-просторової форми з оточенням і дія скульптурного твору на ото- чуюче середовище. Творчість Василя Одрехівського тісно пов’язана з цими концепціями. Скульптор усвідомлює ті мож- ливості, які закладені в самому принципі просторово- композиційних побудов, тобто розширення можли- востей скульптури шляхом зміни її відношення до середовища. Він не прагне до створення розвиненої в просторі композиції, що складається з цілого ряду компонентів. В. Одрехівський знаходить можли- вості задіяти в емоційно-змістовний і формальний стрій пам’ятників, в їх внутрішню структуру все те, чим може емоційно і пластично збагатити їх оточу- юче середовище. У 1993 році Василь Одрехівський у співавторстві зі своїм сином Володимиром створив ще один пам’ятник Т. Шевченку. Незважаючи на те, що про- цес встановлення відкладався і робота була встанов- лена аж за 10 років у м. Севастополі, в результаті архітектурне рішення площі та п’єдесталу вирізни- лось оригінальною композицією (іл. 6, 7). 3,5- метрова постать Кобзаря встановлена на гранітно- му монументальному блоці, стилізована форма яко- го асоціюється з українськими народними інструментами: бандурою, кобзою. Ця пропозиція підставки рішуче, але в той же час стримано, відхо- дить від класично-усталених елементарних геоме- тричних розв’язань проблем п’єдесталу. Завдяки цьому вона нашаровує якісно новий ряд асоціацій і смислів, які суттєво збагачують композицію мону- мента. Що стосується скульптури, то вона викона- на у вже виробленій стилістиці митців і відзначаєть- ся своєрідною впізнаваністю почерку батька і сина Одрехівських. Автори акцентують на внутрішньо- му стані та енергії зображуваної постаті, не переван- тажуючи фігуру Шевченка зайвими атрибутами та ознаками: він постає в узагальненому плащі з опер- тою на праву припідняту ногу книгою в руці. Скуль- Іл. 7. Василь Одрехівський, Володимир Одрехівський, «Тарас Шевченко», бронза, граніт, м. Севастополь, Крим, 1994 (встановлено 2003 р.) Іл. 6. Василь Одрехівський, Володимир Одрехівський, «Тарас Шевченко», бронза, граніт, м. Севастополь, Крим, 1994 (встановлено 2003 р.) 863Шевченкіана в монументальній скульптурі василя Одрехівського (1921—1996) ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 птурі, як і іншим творам В. Одрехівського такого ха- рактеру, притаманна особлива благородна монумен- тальність, яка при очевидній відсутності пафосу надає пам’ятнику вагомості та естетичної цінності. Останнім монументальним твором Василя Одре- хівського став пам’ятник Тарасові Шевченку для міста Новий Розділ Львівської області (іл. 8, 9). Цей пам’ятник було виконано також у співавторстві з сином Володимиром (архітектор В. Каменщик) у 1996 році. На жаль, відкриття пам’ятника у 1997 році відбулося вже без Василя Одрехівського. В цей архітектурно-скульптурний ансамбль вклю- чено бронзову фігуру Тараса Шевченка, праворуч від неї — двохфігурну композицію «Українська піс- ня» і ліворуч — заплановано трифігурну компози- цію «Українська родина». Архітектурно-скульптурний комплекс зведений в центральній частині міста на ви- сокому пагорбі. Навпроти комплексу, через дорогу, знаходиться міський парк. До пагорбу ведуть голо- вна алея парку і центральна вулиця міста, яка, роз- двоюючись, огинає комплекс з обох боків. Постаті цього скульптурного ансамблю приваблю- ють спокійною пропорційністю, ясною врівноваже- ною архітектонікою, гармонією цілого і складових його частин. Скульптури мають пластично виразні силуети і добре прочитуються. Комплекс домінує в оточуючому ландшафті і добре сприймається з усіх напрямків. Ідейним і композиційним центром ансамблю є по- стать Тараса Шевченка. Пам’ятник поета становить бронзову фігуру (4,6 м), встановлену на значно мен- шому по висоті гранітному постаменті (1,8 м). Його композиція вертикальна і симетрична. Головний ак- цент фігури зосереджено на обличчі поета і його ру- ках, які тримають книгу. Всі інші деталі вирішено узагальнено і підпорядковано загальному пірамідаль- ному рухові знизу вгору. Постать Тараса Шевченка передано в складному динамічному стані (іл. 8), коли фігура, на перший по- гляд, перебуває, немов у стані спокою, хоча насправ- ді це є початок руху. Тут поєднані і статика, і динамі- ка. Авторам вдалося уникнути як застиглості, так і надмірного вияву зовнішнього руху. Виразний порив фігури стримується станом внутрішньої зосередже- ності, в якому перебуває поет. Його обличчя сповне- но роздумів, внутрішньо зосереджене. Контрастом до цільної монолітної фігури є складки плаща-накидки, які вільно розвиваються на вітрі. При всій узагальне- ності образу, в пам’ятнику досягнута висока одухот- вореність і психологічна насиченість. Доповнюють і розвивають тему основної компо- зиції скульптурного ансамблю образи Кобзаря і ді- вчини в українському народному строї (іл. 9). Коб- зар сидить на придорожньому камені, поклавши на коліна бандуру. Біля нього, поклавши руку на пле- че бандуриста, стоїть дівчина, як символ української пісні. Поєднавши в одній композиції літературні пер- сонажі, реальні постаті і постаті-символи, автори не протиставили поета і його героїв, зобразивши їх од- наково активних по руху і внутрішньому стану. «Українська пісня» не є другорядною, ілюстратив- ною по відношенню до основної постаті скульптур- ного ансамблю. Автори успішно реалізували чіткий композицій- ний задум, це твір, в якому синтетично поєдналися рішення ідейно-художніх, пластичних і архітектур- них завдань. У цьому справді монументальному тво- рі, який відразу ж відповідно організував оточуючий простір, скульптори зуміли емоційно наснаженою мовою пластики виразити сьогоднішнє розуміння ба- гатоплановості шевченкового генія. Таким чином, монументальні твори Василя Од- рехівського виділяються продуманою композицією, Іл. 8. Василь Одрехівський, Володимир Одрехівський, «Тарас Шевченко», бронза, граніт, м. Новий Розділ, 1997 василь ОДРЕХІвСЬкИЙ864 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 динамічним трактуванням скульптурних мас, ро- зумним узагальненням. Узагальнення образу Одрехівського-монументаліста невіддільне від за- глиблення в емоційно-психологічний світ особис- тості. Свої творчі задуми скульптор здійснює в різ- них матеріалах: в бронзі, камені, дереві. Творчість скульптора пронизана традиціями української різь- би і пошуками сучасних ритмів, а останні роботи явно тяжіють до органічного зв’язку пластичних і архітектурних форм. Для кожного свого твору скульптор прагне знайти певний настроєвий лейтмотив, що стає визначальним елементом у розв’язанні психологічних завдань. З творчих робіт Василя Одрехівського, присвя- чених образу Тараса Шевченка, слід згадати півфі- гурну композицію в дереві, яка власне зображує по- ета (іл. 10). Це монолітна, компактна композиція з цільного дерев’яного стовбура. У роботі над образом Тараса Шевченка скульптор завжди йшов шляхом відтворення багатого внутріш- нього змісту, розкриття величі і мудрості генія укра- їнського народу. Автор намагався проникнути у гли- бинну сутність шевченківського образу і художньо досконало передати найсуттєвіші його риси. Тарас Шевченко зображений з книжкою в лівій руці, яку він міцно притискає до грудей. Стиснена в кулак права рука відведена назад, за рахунок чого досягається більша внутрішня динаміка постаті. Форма потрактована делікатно без контрастного різця. Головний акцент скульптор зосереджує на пластиці голови. Обличчя поета опрацьоване вираз- ними гранчастими формами. Досягаючи максимальної портретної подібності, автор водночас розкриває образ мислителя і творця у широкому розумінні цих понять. Перед глядачем постає людина, яка уособлює типове і характерне для своєї епохи, свого часу — високий духовний злет, благородний порив, відданість своєму народові. Дослідження творчого доробку Василя Одрехів- ського у галузі скульптури представляє нам майстра широкого діапазону. Художник, який працював по- руч з такими відомими скульпторами як Еммануїл Мисько, Дмитро Крвавич, Валентин Борисенко, Олександр Пилєв, Теодозія Бриж та багато інших з успіхом заявив про себе як самобутній майстер як в галузі монументальної, так і станкової скульптури. У творчій спадщині Василя Одрехівського ми бачи- мо різноманітність композиційних рішень постатей, погрудь. У кожному з цих видів, жанрів і форм скульптури ним досягнуто визначних результатів. Незалежно від жанру, значимості задуму, у кожній роботі він завжди ставив перед собою велике твор- че завдання. Ця висока вимогливість до власної творчості органічно жила в ньому, вона відчуваєть- ся і в численних ескізах майстра, портретах, станко- вих композиціях, і в монументах і пам’ятниках. В ході постійного творчого розвитку для Василя Одрехівського поступово приходить нове бачення мистецьких проблем, нова художня система, осно- ву якої складають лаконізм і концентрованість об- разу. Скульптор відображає не тільки зовнішній емоційно-психологічний стан персонажа, але і його внутрішній світ. Тематика творчих робіт Василя Одрехівського, створених за творче життя, різноманітна і вагома. У творчому доробку скульптора велика галерея пор- третів сучасників та історичних діячів. У кожному окремому образі портретованого В. Одрехівський дає виразну проекцію індивідуальних особливостей їхнього характеру, риси, типові для певного соціаль- ного середовища, і кожний портрет розглядає як від- биток свого часу. Його образи — то поетичні, сповнені ліризму, то героїчні — несуть в собі ознаки духовного багатства, певний емоційний стан. Для скульптора передача пси- Іл. 9. Василь Одрехівський, Володимир Одрехівський, монумент «Пісня України», бронза, граніт, м. Новий Роз- діл, 1997 865Шевченкіана в монументальній скульптурі василя Одрехівського (1921—1996) ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 хологічного стану людини була реальною проблемою, яку він вирішував у кожному конкретному творі. Своєрідність творчості митця полягає не лише в підкресленні духовного начала зображуваних, але особливо — у поєднанні народних і професійних за- сад образо- і формотворення. Скульптор успішно використовує прийоми народної різьби у дереві і про- фесійного трактування форми. Завдяки цьому мето- ду Василь Одрехівський вигідно вирізняється свої- ми роботами у дереві із характерною динамічною ви- разною грою світлотіні форм, площин і ліній, ство рених слідами різця. Василь Одрехівський був активним учасником творчих процесів, які проходили і в монументально- декоративній скульптурі західного регіону України. Монументальна скульптура першого повоєнного де- сятиліття знаходилась в складних умовах, адже її основним завданням було утверджувати ідеологію радянської системи. Монументальна скульптура ра- дянського зразка відзначалась емоційною піднесе- ністю, зовнішньою схвильованою оповідністю, афек- тацією пози і руху, акцентуванням натуральної ідеї. Але починаючи з 1960-х років і в цій ділянці скуль- птури відбувається певна еволюція образо- і фор- мотворення. Ці зміни можна спостерігати вже в пам’ятнику Іванові Франку у Львові, який став ве- ликою культурно-мистецькою подією не лише у Львові, а й на Україні в цілому. Цей пам’ятник став першим великим монументальним твором, викона- ним Василем Одрехівським у співавторстві з інши- ми львівськими скульпторами. Нові риси образної системи монументальної скуль- птури складалися під впливом художніх традицій кар патського народного мистецтва, його філософсько- поетичного образного ладу, львівської монументально- декоративної скульптури ренесансу, бароко, класи- цизму та творчості митців, які працювали у Львові в першій третині ХХ століття [4]. Основною тематикою монументальних робіт Ва- силя Одрехівського є звернення до образів історич- них культурних діячів, чиє життя було пов’язане з Україною. В цих творах він повністю розкриває себе, самобутньо і широко заявляє про свої багаті творчі можливості. Створюючи пам’ятники діячам української куль- тури, В. Одрехівський майстерно вибудовує кон- структивну, змістовну пластичну форму, знаходить повну її відповідність до поставленого ідейно- образного завдання. Він завжди осмислено і емоцій- но відноситься до зображуваних образів і прагне та- кого художнього відображення, яке б відповідало його задуму, несло би в собі правдивість життя і не меншу правду мистецтва. В. Одрехівський надає перевагу роботі над об- разами узагальнено-символічного звучання, зв’язок яких з реальністю наших днів має опосередкований характер. Працюючи над своїми творами, скуль- птор завжди йде шляхом відтворення багатого вну- трішнього змісту, розкриття їх величі і мудрості, намагається проникнути у глибинну сутність кон- кретних історичних осіб і художньо досконало пе- редати найсуттєвіші їх риси. В. Одрехівський уни- кає зайвої зовнішньої патетики, різких ефектних рухів, надмірної зовнішньої напруженості, підкрес- леної героїзації. Суттєвою рисою пам’ятників мит- ця є виявлення внутрішньої структури, посилення напруги, закладеної всередині органічної форми, досягнення експресивної, динамічної пластики. За таким принципом скульптор виконував і пам’ятники, і станкові роботи. Проаналізована творчість Василя Одрехівського дає підстави вважати його однією з невід’ємних осо- бистостей з когорти творців сучасної української мо- нументальної скульптури другої половини ХХ сто- Іл. 10. Василь Одрехівський, «Тарас Шевченко», дерево, 1990-ті рр. василь ОДРЕХІвСЬкИЙ866 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 ліття, а відтак і історії українського образотворчого мистецтва. Подальші дослідження передбачають здійснення розгляду розширеного спектру творів Василя Одре- хівського, який включає в себе цілий ряд станкових і монументальних робіт з дерева, гіпсу, кованої міді та бронзи. Планується розглянути твори, спрямова- ні на розкриття образів інших видатних діячів куль- тури та історичних постатей, таких як Іван Франко, Леся Українка, Захар Беркут, Василь Барвінський, Марія Байко та ін. Основні пам’ятники скульптора Василя Одрехівського, присвячені Тарасові Шевченку: Пам’ятник Тарасові Шевченку, м. Городок, Львів- ська область, 1970, штучний камінь. Скульптор Ва- силь Одрехівський. Архітектор В.І. Блюсюк. Пам’ятник Тарасові Шевченку, с. Завадів, Стрий- ський район, Львівська область, 1989, бронза, ка- мінь. Скульптори Василь Одрехівський і Володи- мир Одрехівський. Архітектор В.І. Блюсюк. Пам’ятник Тарасові Шевченку, Перемишляни, Львівська область, 1991, бронза, граніт. Скульпто- ри Василь Одрехівський і Володимир Одрехівський. Архітектор К.І. Малярчук. Пам’ятник Тарасові Шевченку, Красне, Львів- ська область, 1991, кована мідь, граніт. Скульптори Василь Одрехівський і Володимир Одрехівський. Архітектор К.І. Малярчук. Пам’ятник Тарасові Шевченку, Лисятичі, Стрий- ський район, Львівська область, 1991, штучний ка- мінь. Скульптори Василь Одрехівський і Володи- мир Одрехівський. Архітектор К.І. Малярчук. Пам’ятник Тарасові Шевченку, Завидовичі, Го- родоцький район, Львівська область, 1992, кована мідь, граніт. Скульптори Василь Одрехівський і Во- лодимир Одрехівський. Архітектор К.І. Малярчук. Монумент «Будителі» (Тарас Шевченко, Леся Укра- їнка, Іван Франко), Стрий, Львівська область, 1995, бронза, камінь. Скульптори Василь Одрехівський і Во- лодимир Одрехівський. Архітектор В.І. Сколоздра. Монумент «Тарас Шевченко і Пісня України», Новий Розділ, Миколаївський район, Львівська об- ласть, 1997, бронза, граніт. Скульптори Василь Од- рехівський і Володимир Одрехівський. Архітектор В.В. Каменщик. Пам’ятник Тарасові Шевченку, Севастополь, Крим, 1994 (встановлений 2003), бронза, граніт. Скульптори Василь Одрехівський і Володимир Од- рехівський. Архітектор Григорій Григор’янц. 1. лупій С. Шевченкіана львівських скульпторів / С. Лупій // Науковий вісник Львівського державно- го інституту прикладного та декоративного мисте- цтва. — Львів : Світ, 1989. 2. Німенко а. Пам’ятники Тарасові Шевченку / А. Ні- менко. — К., 1969. 3. Німенко а. Українська скульптура другої половини ХІХ — початку ХХ ст. / А. Німенко. — К., 1963. 4. Одрехівський Р. Різьбярство Лемківщини / Роман Одрехівський. — Львів : Сполом, 1998. 5. Яців Р. Батько і син. Володимир Одрехівський / Ро- ман Яців // Образотворче мистецтво. — 2003. — № 3. vasyl Odrekhivsky SHEVCHENKIAN THEME IN VASYL ODREKHIVSKY’S (1921–1996) MONUMENTAL SCULPTURE The article has brought a descriptive study in monumental works by the artist Vasyl Odrekhivsky, namely his sculptures incarnating the image of Taras Shevchenko. Evolving of imag- ery content as well as artist’s compositional and plastic princip- les have been considered. The present article is a part of an extended research-work on the development of Ukrainian monumental sculpture at the late XX and early XXI cc. Keywords: sculpture, Shevchenko, image, figure, monumen- tality, monument. васыль Одрехивский ШЕВЧЕНКИАНА В МОНУМЕНТАЛЬНОЙ СКУЛЬПТУРЕ ВАСЫЛЯ ОДРЕХИВСКОГО (1921—1996) Рассматриваются монументальные произведения скуль- птора Васыля Павловича Одрехивского, в которых вопло- щен образ Т.Г. Шевченко. Анализируется эволюция образно-содержательных и композиционно-пластических принципов произведений художника в контексте тенден- ций развития украинской монументальной скульптуры кон. ХХ ст. — нач. XXI века. Ключевые слова: скульптура, Шевченко, образ, фигура, монументальность, памятник.

Шевченкіана в монументальній скульптурі Василя Одрехівського (1921—1996)

Institution

Ähnliche Einträge