Лизавета Левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років)

Зроблена спроба реконструкції життєвого й наукового шляху історика мистецтва Лизавети Левитської (1899—1933), яка по закінченні Київського художнього інституту навчалася в аспірантурі Науково-дослідної кафедри мистецтвознавства. Суттєва увага приділяється встановленню факторів, що спонукали Л. Лев...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2014
Автор:	Ходак, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2014
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94647
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Лизавета Левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років) / І. Ходак // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 867-883. — Бібліогр.: 61 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94647
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-946472016-02-12T03:06:36Z Лизавета Левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років) Ходак, І. Статті Зроблена спроба реконструкції життєвого й наукового шляху історика мистецтва Лизавети Левитської (1899—1933), яка по закінченні Київського художнього інституту навчалася в аспірантурі Науково-дослідної кафедри мистецтвознавства. Суттєва увага приділяється встановленню факторів, що спонукали Л. Левитську звернутися до дослідження хатніх стінописів, дерев’яних синагог і портретного малярства. З цією метою проаналізовано її участь у роботі семінару з українського народного мистецтва (керівник — Д. Щербаківський) та нового українського мистецтва (керівник — Ф. Ернст) у Київському археологічному інституті та на Науково-дослідній кафедрі мистецтвознавства. The paper has brought an attempt to reconstruct CV and research path of Lyzaveta Levytska (1899–1933) — an art historian, who after graduation of the Kyiv Art Institute took a post-graduate course at the Art Studies Chair. Especial attention has been paid to the reasons that led L. Levytska to studies in murals of people’s lodgings as well as in wooden synagogues and portrait painting. With this aim under analysis have been put L. Levytska’s contributions to a seminars dedicated to Ukrainian folk art (headed by D.Shcherbakivsky) and new Ukrainian art (headed by F. Ernst) in the Kyiv Archaeological Institute and in the Research Department of Art Studies. В статье сделана попытка реконструкции жизненного и научного пути историка искусства Лизаветы Левитской (1899—1933), которая после окончания Киевского художественного института училась в аспирантуре Научно-исследовательской кафедры искусствознания. Значительное внимание уделено установлению факторов, побудивших Л. Левитскую обратиться к изучению настенных росписей, деревянных синагог и портретной живописи. С этой целью проанализировано ее участие в работе семинара украинского народного искусства (руководитель — Д. Щербаковский) и нового украинского искусства (руководитель — Ф. Эрнст) в Киевском археологическом институте и на Научно-исследовательской кафедре искус- ствознания. 2014 Article Лизавета Левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років) / І. Ходак // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 867-883. — Бібліогр.: 61 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94647 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Ходак, І. Лизавета Левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років) Народознавчі зошити
description	Зроблена спроба реконструкції життєвого й наукового шляху історика мистецтва Лизавети Левитської (1899—1933), яка по закінченні Київського художнього інституту навчалася в аспірантурі Науково-дослідної кафедри мистецтвознавства. Суттєва увага приділяється встановленню факторів, що спонукали Л. Левитську звернутися до дослідження хатніх стінописів, дерев’яних синагог і портретного малярства. З цією метою проаналізовано її участь у роботі семінару з українського народного мистецтва (керівник — Д. Щербаківський) та нового українського мистецтва (керівник — Ф. Ернст) у Київському археологічному інституті та на Науково-дослідній кафедрі мистецтвознавства.
format	Article
author	Ходак, І.
author_facet	Ходак, І.
author_sort	Ходак, І.
title	Лизавета Левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років)
title_short	Лизавета Левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років)
title_full	Лизавета Левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років)
title_fullStr	Лизавета Левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років)
title_full_unstemmed	Лизавета Левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років)
title_sort	лизавета левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років)
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94647
citation_txt	Лизавета Левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років) / І. Ходак // Народознавчі зошити. — 2014. — № 5 (119). — С. 867-883. — Бібліогр.: 61 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT hodakí lizavetalevitsʹkazístorííukraínsʹkogomistectvoznavstva1920hpočatku1930hrokív
first_indexed	2025-07-07T01:07:51Z
last_indexed	2025-07-07T01:07:51Z
_version_	1836948360615952384
fulltext	ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 © І. ХОДАК, 2014 Ірина ХОДАК ЛИЗАВЕТА ЛЕВИТСЬКА (З ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОГО МИСТЕЦТВОЗНАВСТВА 1920-х — початку 1930-х років) Зроблена спроба реконструкції життєвого й наукового шля- ху історика мистецтва Лизавети Левитської (1899—1933), яка по закінченні Київського художнього інституту навчала- ся в аспірантурі Науково-дослідної кафедри мистецтвознав- ства. Суттєва увага приділяється встановленню факторів, що спонукали Л. Левитську звернутися до дослідження хат- ніх стінописів, дерев’яних синагог і портретного малярства. З цією метою проаналізовано її участь у роботі семінару з українського народного мистецтва (керівник — Д. Щерба- ківський) та нового українського мистецтва (керівник — Ф. Ернст) у Київському археологічному інституті та на Науково-дослідній кафедрі мистецтвознавства. Ключові слова: семінар, кафедра мистецтвознавства, ас- пірантура, хатні стінописи, синагога, портрет. Дослідження історії мистецтва України нині не- можливо уявити без використання напрацю- вань учених 1920-х — початку 1930-х років — того короткого, але надзвичайного плідного періоду, коли, попри матеріально-фінансову скруту й постій- но зростаючий ідеологічний тиск в УСРР, вдалося накопичити значний фактографічний матеріал, част- ково систематизувати, опрацювати й опублікувати його. Розгорнутий в наступні роки процес знищен- ня монументальних пам’яток, реорганізації музеїв, що неодмінно супроводжувалася перерозподілом і втратою частини колекцій, фізичного винищення на- уковців або позбавлення їх можливості працювати за фахом надав цим матеріалам статус унікальної джерельної бази. Останнім часом дослідники ак- тивно звертаються до збережених в архівах неопу- блікованих праць і рукописів знищених видань озна- ченого періоду, проте недостатнє висвітлення історії вітчизняного мистецтвознавства як на біографічно- му, так і на інституційному рівнях нерідко заважає контекстуально оцінити той чи інший архівний (і не лише архівний) артефакт. Усе це стосується дороб- ку і відомих учених, і молодшої генерації тогочасних істориків мистецтва, насамперед аспірантів Науково- дослідної кафедри мистецтвознавства та провідних київських музеїв, які в середині 1920-х — на по- чатку 1930-х років активно займалися натурними обстеженнями пам’яток. Донедавна на ім’я Лизавети Левитської 1 як ав- торки праці «Селянський стінний розпис на Поді- ллі (Зіньківський та Солобковецький р.)» [45] мож- на було натрапити хіба що в розвідках про хатні сті- нописи України [27, с. 122; 37, с. 300, 386; 31, с. 115, 117, 134; 50, с. 6, 18, 33, 37; 8, арк. 167; 9; 56, с. 23; 58, с. 92, 96, 149, 150, 168]. Нині воно все частіше згадується дослідниками єврейського мистецтва, насамперед Є. Котляром, який плідно використовує відомості збереженого в архіві Всеу- країнського археологічного комітету (далі — ВУА- Ку) звіту Л. Левитської про обстеження 1930 року синагоги в подільському містечку Михалполі (нині — с. Михайлівка Ярмолинецького району Хмельницької області) [41, с. 59, 63, 64, 67, 68, 69; 38, с. 124; 40]. Минулого року Є. Котляр при- святив цьому архівному документові окрему розвід- 1 Як за життя дослідниці, так і нині її прізвище часом наво- дять у формі Левицька, а також називають Єлизаветою, хоча в усіх відомих нам джерелах вона іменувала себе Лизаветою Левитською. Ірина ХОДак868 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 ку [42] 2, у якій критично проаналізував його в кон- тексті дослідження михалпільської синагоги україн- ськими мистецтвознавцями Г. Павлуцьким і П. Жолтовським та єврейської художньої традиції. Водночас низка тверджень автора викликає засте- реження, що, здебільшого. пов’язані з ігнорування того наукового контексту, у якому відбувалася екс- педиція Л. Левитської. Зарахування документа до категорії щорічних звітів, які надсилали до ВУАКу центральні й місцеві музеї, а також твердження, ніби артефакти єврейської етнографії та мистецтва ху- дожники, музейники й мистецтвознавці збирали в другій половині 1920-х — на початку 1930-х років винятково «незалежно один від одного», суперечать щонайменше цілеспрямованій політиці ВУАКу з до- слідження пам’яток єврейського мистецтва, принай- мні на рівні їх вербальної та візуальної (світлини, за- мальовки, кальки) фіксації. Вочевидь, з тієї самої причини Є. Котляр висунув безпідставне припущен- ня про єврейське походження авторки звіту, єдиним аргументом на користь якого стала її обізнаність з основами єврейської традиції [42, c. 436]. Окремі згадки про підготовку Л. Левитською розвідки з історії українського портретного маляр- ства, збереження її архіву К. Білоцерківською, на- міри включити до «Хроніки археології та мистецтва» її звіт про обстеження синагоги в Михалполі містять- ся у працях С. Білоконя [28, с. 79; 33, с. 174; 30, с. 591; 29, с. 158, 170, 772], який нещодавно подав коротку біографічну довідку про дослідницю в ко- ментарях до власного листування з П. Жолтовським [36, с. 481—482]. Для висвітлення життєпису Л. Левитської та кола її наукових інтересів використано в основному архів- ні матеріали. Серед них варто виокремити особову справу дослідниці з фонду Київського художнього інституту (далі — КХІ), що зберігається в Держав- ному архіві м. Києва (далі — ДАК) [10], неопублі- кований некролог (автор — Ф. Ернст) і два її лис- ти до Ф. Ернста та Є. Спаської, виявлені в архів- 2 Доповідь Є. Котляра «Розписи дерев’яної синагоги в Михалполі в натурних дослідженнях Єлизавети Левит- ської (1930 р.)» також віднотована в програмі XVI Між- народної науково-практичної конференції «М.К. Реріх і його сучасники. Колекції та колекціонери», що від- булася в жовтні 2013 року в Одеському будинку-музеї ім. М.К. Реріха. них наукових фондах рукописів і фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та ет- нології ім. М. Рильського НАН України (далі — АНФРФ ІМФЕ) [4; 2; 7, арк. 36]. У фонді ВУАКу в науковому архіві Інституту археології НАН Украї- ни (далі — НА ІА НАНУ), крім звіту про обсте- ження 1930 року синагоги в Михалполі, опрацьова- но рецензію Л. Левицької на працю Д. Чукіна про Д. Левицького [19], а також низку документальних матеріалів, що висвітлюють її співпрацю з цією ака- демічною інституцією. Звісно, з’ясування питань, пов’язаних з функціонуванням установ, у яких на- вчалася чи з якими співпрацювала дослідниця, по- требувало залучення й інших архівних джерел з кіль- кох державних і відомчих архівів, зокрема особових фондів Ф. Ернста в АНФРФ ІМФЕ, Д. Щерба- ківського в НА ІА НАНУ й О. Новицького в Ін- ституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського (далі — ІР НБУВ), науково- го архіву Національного художнього музею України (далі — НА НХМУ), а також музейних колекцій, насамперед Національного музею українського на- родного декоративного мистецтва. Лизавета Анатоліївна Левитська народилася 24 (12 за ст. ст.) листопада 1899 року в місті Вінни- ці в родині вчителів 3. Після смерті батька (1912) — сільського учителя Анатолія Августовича Левит- ського 4 [10, арк. 4] — її взяла на виховання роди- на батькових родичів, також педагогів [4, арк. 5]. У 1917 році Лизавета закінчила вісім класів Лу- бенської жіночої гімназії [10, арк. 4 зв., 6, 19—20]. Прагнучи здобути вищу освіту, вона вступала до різ- них навчальних закладів, зокрема Московського уні- верситету [4, арк. 5], і навіть, за її власним зізнанням, деякий час навчалася на Вищих жіночих курсах і в Українській академії мистецтва в Києві 5 [10, арк. 6], 3 В одних документах указано, що дослідниця народилася 25 листопада, у других — 12 листопада 1899 року [10, арк. 4, 6], а це дає змогу припустити, що, визначаючи дату її народження за н. ст., до 12 числа помилково додали не дванадцять днів, як варто було б зробити, а тринадцять. 4 Батько дослідниці був народним учителем у містечку Да- шеві (нині — смт. Іллінецького району Вінницької облас- ті), довідку про його смерть видала сільрада с. Польового (нині входить до складу Дашева) [10, арк. 24, 26]. 5 Особову справу дослідниці в архівах Вищих жіночих курсів та Української академії мистецтва, що нині збері- гаються в ДАК, розшукати не вдалося. 869лизавета левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років) ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 але чи то через непевність революційної ситуації, чи через родинні обставини невдовзі залишила їх. Упродовж 1918—1920 років дівчина працювала в художньо-технічній майстерні Спілки кооператорів, а в 1920—1921 роках — у художньо-технічній май- стерні відділу соціального забезпечення в Києві [10, арк. 6]. У 1921 році вона перебралася до Тарасівської цукроварні (Тарасівка — нині село Ярмолинецького району Хмельницької області) на Поділля, де до 1923 року працювала бібліотекаркою, завідувала клу- бом, створювала декорації для ро бітничого театру, на- вчала малюванню в трудовій школі й на заводських робітничих курсах, а також входила до складу куль- ткомісії цукроварні й комісії з ліквідації неписьменнос- ті Тарасівської сільради [10, арк. 4 зв., 6; 4, арк. 5]. Що змусило Л. Левитську залишити Київ, достемен- но невідомо, але слід нагадати, що 1921 року чимало містян, зокрема мистців і науковців, рятувалися від голоду в провінції. Можливо, місце роботи дівчина обрала, щоб бути ближче до матері, яка мешкала в містечку Зінькові (нині — село Віньковецького ра- йону Хмельницької області) поблизу Тарасівки 6. У 1922 році Л. Левитська стала членом профспіл- ки цукровиків, яка в серпні наступного року видала їй направлення для вступу в Київський художній тех- нікум [10, арк. 3]. Завіривши відрядження в Губерн- ському відділі професійної освіти, вона вирушила до Києва, де вступила не до художнього технікуму, що вів свій родовід від Київського художнього учили- ща, а на малярський факультет Інституту пластич- них мистецтв (з 1924 року — КХІ), організовано- го 1922 року на основі Української державної ака- демії мистецтва 7. В інституті Л. Левитська демонструвала неабия- кі успіхи, хоча жилося їй скрутно. У 1924—1925 ро- 6 Саме 1921 року мати дослідниці полишила вчителювання й з того часу перебувала на її утриманні [10, арк. 4]. 7 Реорганізація значно знизила статус навчального за- кладу й стала помітним кроком на шляху його совєтиза- ції. Ще наприкінці 1918 — на початку 1919 року було розроблено законопроект, що передбачав створення на основі Київської художньої школи (училища) і Київ- ського архітектурного інституту Українського товариства архітекторів Інституту пластичного мистецтва з чотирма відділами: 1) живописним і скульптурним; 2) художньо- архітектурним; 3) художньо-педагогічним; 4) художньо- промисловим. Тоді цей заклад задумувався як школа нижчого рівня, що, власне, і мала готувати кадри для Української академії мистецтва [24, арк. 16]. ках дівчину, що мешкала в прохідній кімнатці на ву- лиці Рейтарській, 16, матеріально підтримувала спіл- ка цукровиків [10, арк. 5], а надалі вона мусила покладатися на власні заробітки — викладала ма- лювання в 64-й і 27-й трудових школах Києва, а заодно організовувала там художні гуртки, оформ- ляла шкільну сцену [10, арк. 4 зв.; 4, арк. 5]. Під час канікул виїздила на Поділля, де виконувала якісь роботи з оформлення будівель, зокрема в сільраді с. Тарасівки [10, арк. 15]. Водночас Л. Левитська не полишала громадської роботи. Її обирали профуповноваженою від студент- ської спілки цукровиків (1924—1925), делегаткою 1-ї міжвузівської студентської конференції, старо- стою майстерні 4-го курсу малярського факультету (1927—1928). Вона входила до Міжнародної ор- ганізації допомоги борцям революції — комуністич- ної доброчинної інституції, створеної 1922 року за рішенням 4-го конгресу Комінтерну для надання юридичної, моральної та матеріальної допомоги за- судженим революціонерам, їх родинам і родинам за- гиблих соратників [10, арк. 4 зв., 24]. 10 червня 1930 року Л. Левитська отримала ди- плом КХІ [10, арк. 29]. Ще під час проходження практичного стажу, чи, як сказали б нині, виконан- ня дипломної роботи (29 травня 1929 року) місцев- Лизавета Левитська Ірина ХОДак870 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 ком київської філії профспілки робітників освіти під- тримав її висування в аспірантуру КХІ [10, арк. 21], проте дипломниця звернулася до комісії малярсько- го факультету й ректора навчального закладу з про- ханням підтримати її висування в аспірантуру Нау- ково-дослідної кафедри мистецтвознавства 8. При цьому вона наголосила, що під час навчання брала участь в окремих семінарах Кафедри, а також щолі- та виконувала доручення Всеукраїнського історич- ного музею ім. Т. Шевченка (далі — ВІМШ) 9 й ВУАКу [10, арк. 23, 24]. До співпраці з обома інституціями — музеєм і ВУАКом — студентку КХІ, найвірогідніше, залу- чив Д. Щербаківський. По-перше, цей знаний істо- рик мистецтва, який завідував відділами історико- побутовим і народного мистецтва ВІМШ й був од- ним з очільників ВУАКу 10, одночасно викладав курс 8 Науково-дослідна кафедра мистецтвознавства була створена за розпорядженням Головпрофосвіти 1922 ро- ку в Києві й формально існувала при Вищому (з 1926 року — Київському) інституті народної освіти. У 1922—1924 роках її очолював дійсний член і керівник Кафедри всесвітнього мистецтва ВУАН Ф. Шміт, а в 1924—1930 роках — дійсний член і керівник Кафедри українського мистецтва (історії українського мистецтва) ВУАН О. Новицький. Наприкінці 1922 року Київський археологічний інститут був приєднаний до кафедри як ар- хеологічні курси. З 1926 року функціонувала харківська секція кафедри. 9 Заклад розпочав діяльність в серпні 1899 року як му- зей Київського товариства старожитностей і мистецтв (Київський музей старожитностей і мистецтв). З 8 грудня 1904 року він називався Київським художньо- промисловим і науковим музеєм ім. государя-імператора Миколи Олександровича, 30 грудня 1904 року (усі дати — за ст. ст.) відбулося його церковне освячення й офіційне відкриття. У роки української державності його неодноразово намагалися реорганізувати в Український національний музей. З 23 червня 1919 року, після біль- шовицької націоналізації, він називався Першим держав- ним музеєм, а з 16 серпня 1924 року — ВІМШ. Нині на основі його колекції функціонують Національний музей історії України, НХМУ, Національний музей україн- ського народного декоративного мистецтва, а значна частина експонатів зберігається в Національному музеї Тараса Шевченка, Київському національному музеї ро- сійського мистецтва, Музеї історії міста Києва та ін. 10 Данило Михайлович Щербаківський (18/30.12.1877, с. Шпичинці, нині Ружинського району Житомир- ської області — 6.06.1927, Київ) очолював історичний (історико-побутовий) відділ ВІМШ у 1910—1927 ро- ках, а етнографічний (народного мистецтва) — у 1910— «Українське народне мистецтво» на малярському й архітектурному факультетах КХІ 11. По-друге, збе- режені в архіві вченого джерела засвідчують, що Л. Левитська не лише відвідувала його лекції, а й долучалася до роботи семінару з українського на- родного мистецтва, який він проводив для студентів етнографічного й мистецького (мистецтвознавчого) відділів Київського археологічного інституту в Пер- шому державному музеї. Серед згаданих джерел найбільший інтерес становить чернетка недатовано- го звіту про роботу семінару, вірогідно, у 1923— 1924 навчальному році 12, з відомостями про його за- вдання й тематику доповідей [22]. Прагнучи ознайомити студентів з літературою з різних галузей народного мистецтва, навчити само- стійно збирати матеріал й описувати його, а також привчити їх до самостійного опрацювання накопи- чених артефактів, тобто до наукового дослідження, керівник семінару сформував три групи тем, які ко- жен мав розробляти самостійно. Перша група пе- редбачала підготовку огляду історії дослідження яко- гось з видів народного мистецтва (хатнього будів- ництва, церковної архітектури, шитва, кераміки, тканини, скла, золотарства, писанкарства тощо), друга — студіювання зібраних власноруч (переваж- но під час канікул чи свят на малій батьківщині) ма- теріалів, третя — студії ритміки орнаментики. Се- ред другої групи доповідей, виголошених на семіна- рі за результатами самостійних експедицій, Д. Щербаківський згадав доповіді «Одежа селянок в с. Степашках 13 Ушицького повіту на Поділлі» Н. Коцюбинської, «Різьба по дереву в Золотонісь- 1926 роках. З грудня 1924 року він виконував обов’язки товариша (заступника) голови ВУАКу, а з липня 1925 року — ще й голови мистецького відділу Комітету. 11 Через непорозуміння з ректором і деякими професора- ми КХІ восени 1925 року Д. Щербаківський припинив викладацьку діяльність, хоча керівництво закладу не- одноразово зверталося до нього з проханням взяти участь у конкурсі на заміщення професорських і викладацьких посад, обговорити програму курсу «Українське народне мистецтво» тощо [58, с. 106]. 12 Одна із згаданих у звіті слухачок — Є. Спаська — на- вчалася в Інституті в 1923—1924 роках. 13 Можливо, йдеться про с. Степанки Літинського повіту Подільської губернії (нині Мурованокуриловецького ра- йону Вінницької області) або с. Степашки Гайсинського повіту Подільської губернії (нині Гайсинського району Вінницької області). 871лизавета левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років) ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 кому повіті і полтавські назви орнаментів» А. Тере- щенка, «Техніка настінного малювання на Остерщи- ні Чернігівської губернії» Волобуєвої, «Ічнянські гончарі і кахляні печі» Є. Спаської та «Настінне ма- лювання в хатах с. Соснівки на Чигиринщині» Л. Левитської [22]. При цьому він зазначив, що всі доповідачі зібрали в селах цілі альбоми художнього матеріалу. Як вдалося встановити, напрацювання Л. Левитської невдовзі поповнили колекцію ВІМШ: у 1925 році до інвентарної книги відділу народного мистецтва було вписано альбом з таблицями-копіями й окремі замальовки розписів хат у с. Соснівці (нині Олександрівського району Кіровоградської облас- ті), зібрані членами семінару з українського народ- ного мистецтва (інв. № 26267—26312) та достав- лені Л. Левитською (інв. № 26313—26325) 14 [23]. Отже, студентка КХІ не тільки брала участь у ро- боті семінару, але й виїздила разом з його членами в експедицію, у ході якої змальовувала типові мотиви хатніх стінописів. Слід зауважити, що до семінару Д. Щербаків- ський допускав лише тих студентів Київського ар- хеологічного інституту, котрі прослухали його лек- ційний курс і здали іспит, тобто були підготовлені до самостійної дослідницької роботи [54, с. 274]. Що- правда, траплялися й винятки, одним з яких стала Л. Левитська. Якщо врахувати, що в той самий час учений дозволив долучитися до семінару Є. Спась- кій, котра щойно вступила в Інститут і відповідно не прослухала лекційний курс, але довела, що вміє зби- рати матеріал, добре його відчуває та ілюструє, а та- кож має необхідну дослідникові упертість і завзят- тя [54, с. 274—275], можемо припустити, що по- дібні якості продемонструвала й Л. Левитська. З іншого боку, Д. Щербаківський завжди наполягав, щоб під час експедицій учениці не обмежувалися вер- бальною фіксацією відомостей, а виконували світ- лини, замальовки, знімали кальки [54, с. 282], для чого наша героїня надавалася якнайкраще. Через рік після повернення Л. Левитської до Ки- єва влада закрила Київський археологічний інсти- тут, у зв’язку з чим припинив роботу семінар Д. Щербаківського. Лише наприкінці 1925 року, коли кілька спроб створити Вищі археологічні кур- си при ВУАКу, Вищому інституті народної освіти чи 14 Нині замальовки зберігаються в Національному музеї українського народного декоративного мистецтва. ВІМШ виявилися марними, учений поновив робо- ту семінару з українського народного мистецтва в музеї. За мету він ставив підготовку наукових спів- робітників музеїв, які б володіли навичками збиран- ня експонатів 15, а не лише дослідження існуючих ко- лекцій, тому основними завданнями семінару вва- жав: 1) організацію екскурсій для збирання матеріалу; 2) опрацювання зібраних у музеях тво- рів; 3) виголошення та обговорення доповідей; 4) ознайомлення з літературою та методами роботи різних авторів [5, арк. 1]. Позаяк чимало членів семінару Д. Щербаківсько- го одночасно входили до складу гуртка «Студіо», що працював під керівництвом академіка О. Но- вицького при Кабінеті українського мистецтва ВУАН, наприкінці 1926 року вони вирішили об’єднатися в один гурток при Науково-дослідній 15 Д. Щербаківський намагався передати учням власний досвід збирацької діяльності, який називав «збирацько- дослідницьким» методом праці [54, с. 282—283]. Він постійно наголошував, що «збірання є вже дослід», а успішна експедиція — «наполовину пророблена робота» [5, арк. 1]. Цей підхід давав змогу реалізовувати один із основних принципів ученого — вивчати твори в їхньо- му життєвому середовищі, тобто в ширшому історико- культурному контексті. Л. Левитська. Замальовка розпису («вазон») у с. Соснів- ці (нині Олександрівського р-ну Кіровоградської обл.). 1924 рік. Національний музей українського народного де- коративного мистецтва Ірина ХОДак872 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 кафедрі мистецтвознавства (голова — О. Новиць- кий, дійсний член — Д. Щербаківський), де про- довжували працювати як аспіранти чи кандидати в аспіранти 16. Невдовзі до них приєдналися деякі ас- піранти харківської Кафедри історії української куль- тури та інші особи, що досліджували вітчизняне мис- тецтво, головно народне, чи розробляли орієнталь- ну проблематику. Л. Левитська спорадично долучалася до роботи семінару Д. Щербаківського, тепер уже при Науково-дослідній кафедрі мистецтвознавства. Саме тут, здогадно в першій половині 1927 року 17, вона виголосила доповідь про хатні стінописи Зінь- ківського й Солобковецького районів Кам’янецької 16 Формально гурток «Студіо», до складу якого входило 14 дійсних (К. Білоцерківська, М. і Н. Венгрженов- ські, М. Вязьмітіна, Н. Геппенер, А. Іванова-Артюхова, Н. Коцюбинська, П. Кульженко, Т. Мішківська, Л. Мулявка, Г. Мороз, М. Новицька, О. Сафоно- ва, Є. Спаська) і троє почесних (Д. Щербаківський, Ф. Ернст, В. Зуммер) членів, припинив існування 31 грудня 1926 року [6, арк. 49]. 17 У передмові до праці Л. Левитська вказала, що матері- али були зібрані в 1927—1928 роках [45, с. 5], тобто доповідь відбулася не раніше 1927 року. З іншого боку, вона не могла відбутися після 6 червня 1927 року, коли загинув Д. Щербаківський. округи 18, матеріали для якої зібрала в містечку Зінь- кові, селах Гута Морозівська, Морозів, Сприсівка (нині останні три — Дунаєвецького району Хмель- ницької області), Проскурівка (нині Ярмолинець- кого району Хмельницької області), а також Люд- виківці — присілку містечка Виньківці (нині — смт. Хмельницької області), розташованих поблизу вже згадуваного с. Тарасівки. Хоча протокол цього за- сідання семінару не зберігся, з нотаток О. Новиць- кого відомо про висловлені з приводу доповіді зау- важення Д. Щербаківського: учений наполягав, якщо збирач виконує малюнки не натурального роз- міру, то мусить фіксувати розмір оригінала [14, арк. 1]. Після зауважень і порад керівника семіна- ру та його учасниць Л. Левитська продовжила зби- рати матеріали про селянські розписи Зіньківсько- го й Солобковецького районів, а виконані замальов- ки передала до кустарного відділу Київського сільськогосподарського музею та Промислово- показової виставки ім. Г. Петровського 19, де їх пла- нували використати як зразки для розроблення ма- люнків шпалер. Ці дві установи видали її працю «Селянський стінний розпис на Поділі (Зіньків- ський та Солобковецький р.)» [45]. 18 Створена 1923 року Кам’янецька округа ввібрала терито- рію колишніх Кам’янецького, Ушицького і Летичівського повітів, яку розподілили на дев’ять районів. Зіньківський район утворили з частин колишніх Зіньківської, Михал- пільської та Ярмолинецької волостей, а Солобковець- кий — з частин Дунаєвецької, Куявської, Мукарівської та Солобковецької волостей [32, с. 7]. Л. Левитська стверджувала, що обстежені нею населені пункти лежали в смузі лісів колишнього Ушицького повіту Подільської губернії [45, с. 11], хоча деякі з них, наприклад містечко Зіньків, раніше входили до складу Летичівського повіту Подільської губернії. 19 Київський крайовий сільськогосподарський музей і По- стійна промислово-показова виставка ім. Г. Петровсько- го були засновані 1924 року, а 25 квітня 1925 року відбу- лося їхнє урочисте відкриття в приміщенні Маріїнського (Царського) палацу в Києві [55, c. 224, 226; 53, c. 425, 431]. Завдання кустарного відділу, що організаційно перебував у складі Постійної промислово-показової ви- ставки, полягало в збиранні, аналізі й систематизації матеріалів різних кустарних промислів з економічного, організаційно-кооперативного, хіміко-технологічного й мистецького боків. Планувалося, що наукові напрацю- вання його фахівців сприятимуть підвищенню техніки й мистецького рівня промислів, стандартизації продукції [26, c. 234]. Л. Левитська створювала для цих установ плакати та етикетаж. Світлина виконаних Л. Левитською замальовок хатніх сті- нописів у Зіньківському й Солобковецькому р-нах Ка м’я- нецької округи. 1927—1928 роки 873лизавета левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років) ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 Розвідка Л. Левитської складається з семи роз- ділів — «Принципи монументальності в селянських розписах», «Особливості розписів даної місцевос- ті», «Майстри», «Техніка», «Розпис. Орнамент», «Типи орнаменту», «Впливи», у яких послідовно розглянуто архітектоніку й функціональне призна- чення, характерні особливості стінописів обраного району, зокрема їх залежність від традиційного міс- цевого промислу — гончарства, а також статевий і віковий склад майстрів, техніку й прийоми малю- вання, ритміку, колористику й композицію орнамен- тальних елементів. В останньому розділі дослідни- ця поділилася кількома цікавими спостереженнями щодо територіальних, соціальних і мистецько- видових впливів, яких, на її думку, зазнали розгля- дувані розписи. Розмисли авторки доповнив хоч і не багатий, але цінний візуальний матеріал, викона- ний нею особисто. Заставки й кінцівки розділів пра- ці відтворювали окремі фризи, «вазони», «квітки» та витинанки, а наприкінці книжечки на шести та- блицях було вміщено замальовки загального вигля- ду хати, хліва, стодоли й водяного млина з розпи- сом, різних варіантів фризу, композицій внутріш- нього і зовнішнього розпису («вазон», «під шпалер»), оздоблення вікна. Праця дослідниці одразу привернула увагу колег. В. Кулєша в рецензії наголосив, що «в невеличких сьоми розділах книжки Л.А. Левитська дала май- же вичерпливу картину про стінні розписи в дослі- джених нею районах Поділля» [44, с. 171], хоча й не уникла випадкових пояснень і необґрунтованих висновків. Скажімо, якщо авторка пояснювала гра- фічність розписів Зінькова впливом гончарського промислу, то рецензент узалежнював манеру розпи- су від характеру фарб. На його думку, куповані фар- би провокували графічність, а саморобні — мальов- ничість розпису. Зауважив В. Кулєша також непо- вноту бібліографії з розглядуваної проблематики, неоптимальний підбір ілюстративного ряду, але все це, як він гадав, жодним чином не применшувало значення праці. Т. Мішківська в огляді літератури про розписи селянських хат відзначила останній роз- діл праці Л. Левитської, присвячений різнорідним впливам на розписи осередку — близьких і далеких сусідів, інших соціальних верств населення (скажі- мо, міста з його фабричними шпалерами чи містеч- ка з характерними для нього розписами єврейських заїздів) і деяких видів народного мистецтва (писа- нок, посуду, скринь) [48, с. 315]. Обидві відомі нам доповіді, виголошені Л. Левит- ською на семінарі Д. Щербаківського ще до вступу в аспірантуру Науково-дослідної кафедри мисте- цтвознавства, не випадково були присвячені хатнім стінописам різних регіонів України. Студіюванню цього виду народного мистецтва керівник семінару приділяв особливу увагу, адже залишитися в мис- тецькому й ширшому історико-культурному контек- сті розписи, які селянки регулярно забілювали й по- новлювали у видозміненому варіанті, мали шанс лише тоді, коли знаходилися люди, здатні оцінити їх і зафіксувати на світлинах, кальках чи власних зама- льовках. Д. Щербаківський наполягав, щоб учени- ці під час експедицій поряд із згаданими традицій- ними способами фіксації спонукали майстринь ви- конувати зразки розписів на папері зі збереженням традиційної техніки. Утім, досягти цього було вкрай складно, та й подібні зразки дуже швидко псували- ся, тому молоді дослідниці надавати перевагу апро- бованим методам збирацької роботи. У тому випадку, коли збирач обмежувався світ- линами чи замальовками, Д. Щербаківський вима- гав фіксувати загальну композицію розписів, де, на його думку, найбільше виявлялася творчість селян, Обкладинка праці Л. Левитської «Селянський стінний роз- пис на Поділлі (Зіньківський та Солобковецький р-ни)». 1928 рік Ірина ХОДак874 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 бо мотиви могли запозичуватися. Наприклад, якщо майстрині використовували трафарет, учений убачав необхідність порівнювати їхні малюнки з оздоблен- ням єврейських заїздів. Також він орієнтував дослід- ників селянського стінопису на висвітлення історії цього виду народної творчості в конкретному осе- редку, фіксацію змін, що відбулися в процесі його розвитку, з’ясування джерел творчості тогочасних майстрів, особливостей техніки виконання, компо- зиції, архітектоніки розписів 20 [57, с. 94—95]. Пра- ця Л. Левитської засвідчує, що вона ретельно вико- нувала настанови керівника 21. 20 Напередодні канікул або свят, коли студенти Інституту вирушали в експедиції чи проводили стаціонарні дослі- дження на батьківщині, Д. Щербаківський присвячував кілька семінарів методам збирацької роботи [54, с. 276]. 21 Поряд з Л. Левитською інші учасниці семінару Д. Щер- баківського також цілеспрямовано чи принагідно студію- вали й фіксували хатні стінописи. Лише під час експеди- цій 1926 року Т. Мішківська дослідила розписи в містеч- ку Козині (нині — смт. Обухівського району Київської області), Л. Мулявка — в с. Бандуровому (нині Олек- сандрівського району Кіровоградської області), Н. Ко- цюбинська — у селах Клембівці (нині Ямпільського району Вінницької області), Воєводчинцях і Сказинцях (нині Могилів-Подільського району Вінницької облас- ті), Гнатівці та Ярмолинцях (нині Гайсинського району У 1929 році Л. Левитська стала аспіранткою Науково-дослідної кафедри мистецтвознавства 22. Як уже зазначалося, інститут аспірантури Кафедри поповнювали головно члени колишнього гуртка «Студіо» при Кабінеті українського мистецтва ВУАН й семінару з українського народного мисте- цтва Д. Щербаківського, серед них — уже згадані Н. Коцюбинська, Є. Спаська, Л. Мулявка, а також К. Білоцерківська, М. Вязьмітіна та ін. З деякими застереженнями до цього кола можна зарахувати Л. Левитську, яка спорадично долучалася до робо- ти семінару Д. Щербаківського. Щоправда, на від- міну від більшості аспіранток Кафедри, які мали за плечима здобуту на московських, петербурзьких чи київських Вищих жіночих курсах і в Інституті на- родної освіти історико-філологічну освіту, а також досвід навчання етнографічному чи мистецькому (мистецтвознавчому) відділах Київського археоло- гічного інституту, Л. Левитська прийшла в аспіран- туру з багажем фахової художниці. Упродовж навчання в аспірантурі, молоді дослід- ниці не обмежувалися підготовкою промоційного (кандидатського) дослідження. Разом з кандидата- ми в аспіранти й аспірантами провідних київських му- зеїв вони розробляли ширший спектр питань історії мистецтва, опрацьовували фахову літературу, писа- ли рецензії на мистецтвознавчі праці, відвідували се- мінари, проводили експедиції, виступали з допові- дями. На переконання Д. Щербаківського, який най- більше опікувався організацією педагогічною роботи кафедри на початковому етапі, кожен аспірант мусив провести щонайменше дві експедиції в сільські регі- они, дві — у міста й одну — поза межі України (зва- жаючи на скрутний матеріальний стан молодих нау- ковців, остання експедиція не була обов’язковою), а також виголосити дев’ять доповідей з різних питань історії та технології мистецтва [14, арк. 1]. Вінницької області). Крім того, Н. Коцюбинська, яка в Кабінеті українського мистецтва ВУАН займалася під- готовкою карти художньої промисловості України, з до- помогою місцевих кореспондентів зібрала відомості про селянські розписи та їхні зразки з різних регіонів Укра- їни, що дало змогу суттєво збагатити уявлення про цей вид народного мистецтва [57, с. 96—97]. 22 Деякі дослідники помилково вважають, що Л. Левит- ська була аспіранткою Кафедри українського мистецтва ВУАН [56, с. 23], хоча академічна кафедра не мала ін- ституту аспірантури. Машинописний варіант розвідки Л. Левитської «Розписи культової єврейської памятки XVIII ст. у м. Михалполі на Поділлі» з правками редактора. Початок 1930-х років 875лизавета левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років) ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 Щодо тематики семінарів, то в 1928—1929 ро- ках аспіранти й кандидати в аспіранти секції україн- ського образотворчого мистецтва кафедри мали можливість працювати в п’яти семінарах: старого українського мистецтва (керівник — О. Новиць- кий), нового українського мистецтва (керівник — Ф. Ернст), трипільської культури (керівник — П. Курінний), нового західноєвропейського та укра- їнського малярства (керівник — А. Таран), техніки старого українського малярства (керівник — М. Касперович) [59, с. 86]. Планували також за- провадити лекції О. Гермайзе з методології марксиз- му й курс музеєзнавства, а після обрання 12 жовтня 1928 року дійсним членом кафедри С. Гілярова — семінар усесвітнього мистецтва [12, арк. 2]. Під час навчання в аспірантурі Л. Левитська бра- ла участь в роботі семінарів з діамату, старого та но- вого українського мистецтва [4, арк. 5]. Згадані С. Білоконем розвідки дослідниці «Картини Історич- ного музею типу «народних картинок», «Ігорівська ікона», «Еллінська церква на Подолі. Церква Ми- коли Доброго на Подолі» [36, с. 481] цілком коре- люються з проблематикою деяких з них 23. У 1929— 1930 навчальному році вона активно відвідувала се- мінар Ф. Ернста з нового українського мистецтва у ВІМШ 24, 18 лютого була обрана його секретаркою, а 8 березня виголосила доповідь «Українські жіночі портрети XVII—XVIII ст.» [1, арк. 16 зв., 17]. Во- чевидь, доповідь була пов’язана з темою її промоцій- ної праці, принаймні лист Л. Левитської до Ф. Ерн- ста, який варто датувати 17 червня 1930 року, засвід- чує, що на початку вона звернулася до історії давнього українського портретного малярства, а зго- дом вирішила розширити хронологічні межі дослі- дження: «Я найшла досить цікавий матеріял що до нового укр. портрету. Мені б дуже хотілось взяти й цей розділ. Може Вас вражає така сміливість, але я буду дуже старатись і взагалі мене ця справа захоп- лює до краю [...]. Я забула з Вами скласти умову про те, щоб Ви дуже суворо контролювали все, що я буду робить по нашій роботі і взагалі взяли б мене «під во- 23 Під час навчання в аспірантурі Л.Левитська також ви- голосила доповідь про революційний плакат [4, арк. 6]. 24 Історик мистецтва, музейник, пам’яткоохоронець, пе- дагог Федір (Теодор-Ріхард) Людвигович Ернст (28.10/9.11.1891, Київ — 28.10.1942, Уфа) з кінця 1923 року завідував художнім відділом ВІМШ. гонь самокритики». Я ні в якій мірі не страждаю під- вищенним самолюбієм і дуже люблю, коли до мене ставляться з суворими вимогами» [2]. Звернення Л. Левитської до історії вітчизняного портретного малярства видається цілком симптома- тичним, адже обидва її наставники — Д. Щерба- ківський і Ф. Ернст — зробили непроминущий вне- сок в дослідження цього жанру. Організована ними 1925 року у ВІМШ виставка «Український портрет XVII—XX ст.», на якій експонувалося понад дві з половиною сотні малярських і графічних творів, та підготовлений ними каталог імпрези з аналітичними розвідками [61] вперше унаочнили еволюцію укра- їнського портретного малярства й через визначення конкретного мистецького явища фактично окресли- ли межі вітчизняної художньої культури. Д. Щер- баківський опікувався розділом виставки, присвяче- ним давнім портретам, а Ф. Ернст — портретам від кінця XVIIІ ст., тобто аспірантка намагалася про- довжити наукові дослідження обох наставників. Закінчити навчання в аспірантурі Науково- дослідної кафедри мистецтвознавства Л. Левитській не судилося, позаяк 1 серпня 1930 року Раднарко- мом УСРР вирішив з 15 вересня ліквідувати інсти- туцію, запропонувавши аспірантам влитися в аспі- рантуру відповідних музеїв [13]. Фрагмент листа Л. Левитської до Є. Спаської із замальов- ками шкіряних капелюшків і сумки. 1930—1931 роки Ірина ХОДак876 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 З 19 грудня 1930 року Л. Левитська вже як спів- робітниця Всеукраїнського музейного містечка ра- зом з іншими аспірантами та працівниками київ- ських музеїв, художніх навчальних закладів та де- яких інших установ долучилася до роботи семінару з історії й соціології українського мистецтва, орга- нізованого Ф. Ернстом у ВІМШ. Упродовж 1930—1931 навчального року вона виголосила три доповіді: «Творчість Д.Г. Левицького» (19 берез- ня), «Рецензія на книжку Д. Чукіна «Д.Г. Ле виць- кий» (9 квітня) та «Розпис синагоги в містечку Михалполі на Поділлі» (19 квітня) [1, арк. 22 зв.]. Дві з трьох доповідей дослідниця присвятила твор- чості відомого портретиста XVIII ст. Дмитра Ле- вицького, що опосередковано потверджує її сталий інтерес до історії українського портретного маляр- ства. Доповідь про Д. Левицького, як і ще одна розвідка з історії портрета («Мистецтво портрета на Україні в XVII—XVIII ст. (Портрет в маляр- стві)»), зберігаються в приватній збірці й залиша- ються недоступними для більшості дослідників, тому в оцінці її праць змушені довіритися Ф. Ерн- сту, який їх неодмінною ознакою називав висвіт- лення класово-соціального боку питання [4, арк. 6]. У цьому розвідки Л. Левитської не різнилися від праць її сучасників, що постали в обставинах жор- сткого ідеологічного тиску, перманентних кадрових чисток і обов’язкових реляцій про оволодіння марк- систською методологією 25. Якщо для більшості на- уковців старшого покоління й аспіранток кафедри соціологізація й ідеологізація досліджень були ви- мушеною даниною часу, то наша героїня навряд чи сприймала ці тенденції вороже, адже в аспірантурі вона брала активну участь у діяльності осередку антирелігійних войовничих безбожників, секрета- рювала в аспірантській комісії Спілки наукових ро- бітників, входила до складу комісій з обстеження роботи науково-дослідних кафедр, Будинку науко- вих робітників тощо. Дуалізм ситуації, у якій перебували тогочасні мистецтвознавці, яскраво увиразнює рецензія Л. Левитської на книжку «Д. Левицький», що по- бачила світ 1930 року у серії «Українське маляр- ство» з передмовою К. Буревія та вступною стат- тею харківського історика мистецтва Д. Чукина [35]. Автор передмови назвав розвідку Д. Чукина першою марксистською монографією, що поверну- ла ім’я видатного художника в лоно української культури, тобто, як бачимо, класова природа тоді ще не заступила національної, хоча й не надовго. З огляду на тогочасну ситуацію рецензентці не зали- шалося нічого іншого, як констатувати, що автор «добре оперує матеріялом соціального та економіч- ного порядку», зокрема, змальовуючи ситуацію у Києві наприкінці XVIII ст. та характеризуючи мис- тецький світогляд Д. Левицького з притаманним йому міщанським речовим сприйняттям світу й від- повідно тверезим ставленням до натури, правди- вим її відтворенням. Водночас Л. Левитська вка- зала на реферативність розвідки, побіжне висвіт- лення української традиції у творчості художника, а також на відсутність аналізу творчої манери май- стра на прикладі окремих творів, брак розгляду ко- лористики [19]. Якщо дві доповіді Л. Левитської були пов’язані з проблематикою її промоційного дослідження, то чим зумовлене звернення до єврейського мистецтва? Гадаємо, інтересом до синагогальних зодчества й розписів Л. Левитська також мусить завдячувати Д. Щербаківському, у наукову орбіту якого пам’ятки єврейського мистецтва як невід’ємна складова куль- тури України потрапили з перших кроків експеди- 25 Можна згадати ще одне неопубліковане дослідження з проблематики портретного малярства — «Малярство художників-кріпаків» (1932) Т. Мішківської [3]. Жінка у шкіряних капелюшку й рукавичках, виконаних за ескізами Л. Левитської. 1930—1931 роки 877лизавета левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років) ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 ційної діяльності, тобто з 1904 року 26. Під час остан- ньої експедиції, проведеної 1926 року до Шепетів- ської та Могилівської округ, учений обстежив чимало синагог, з-поміж яких виділив дерев’яну си- нагогу в містечку Яришеві (нині — село Могилів- Подільського району Вінницької області), а невдо- взі наполіг, щоб виконання обмірів та дослідження розписів (включно з фіксацією) пам’ятки було вклю- чене до планів мистецького відділу ВУАКу на 1927 рік [60, с. 205; 47, с. 19; 39, с. 163]. 4 травня 1927 року Д. Щербаківський поінформу- вав учасників засідання мистецького відділу ВУАКу, що незалежно від нього студентка КХІ Л. Левитська влітку замальовуватиме розписи яришівської сина- гоги та інших пам’яток [18, с. 36—37; 58, с. 197] 27. 26 Попри те, що дослідники юдаїки вже неодноразово звер- талися до цього аспекту діяльності Д. Щербаківського [46; 39], його внесок у фіксацію, вивчення та збереження пам’яток єврейської культури залишається недостатньо висвітленим. Наразі зауважимо, що в 1920-х роках уче- ний послідовно наполягав на нагальності фіксації та дослі- дження єврейських пам’яток у зв’язку з численними втра- тами світової та громадянської воєн, погромами. Зокрема, у 1923 році він був серед ініціаторів проведення гумані- тарним відділом Краєзнавчої комісії ВУАН комплексної експедиції з вивчення найбільш унебезпечених пам’яток культури, зокрема єврейської, для якої мали намір залуча- ти кошти закордонних недержавних інституцій. Аналогічні заходи передбачав розроблений 1923 року перспективний план розвитку Першого державного музею, що мислився як музей не лише української культури, але й культури всіх етносів, які віддавна мешкали на території України, та план діяльності мистецького відділу ВУАКу. Турботу вченого про збереження чи, щонайменше, фіксацію єврейської культурної спадщини засвідчує розроблена ним за за- вданням Наркомату освіти УСРР наприкінці 1923 — на початку 1924 року картка реєстрації синагог і молитовних будинків, що передбачала фіксацію відомостей не лише про матеріал, техніку будівництва, конструктивні особли- вості й внутрішнє оздоблення споруди, ритуальні предме- ти, фундаторські й авторські написи, але й про єврейські кладовища, зображення та написи на надгробках, а також виконання обмірів, планів, повздовжніх і поперечних пере- кроїв пам’яток [58, с. 193, 195]. 27 На студіювання єврейського мистецтва одночасно з власне українським матеріалом Д. Щербаківський орі- єнтував і інших учениць. Так, за результатами одно- денної експедиції до Борисполя, проведеної вченим ра- зом зі студентами Київського археологічного інституту 5 червня 1924 року, її учасники підготували низку допо- відей, серед яких — «Єврейське кладoвище в Бориспо- лі» М. Вязьмітіної та М. Новицької. Улітку 1926 року М. Новицька виконала біля двадцяти малюнків і від- Цілком вірогідно, що незважаючи на наглу загибель наставника, дівчина виконала поставлене завдання, принаймні у звіті 1931 року вона порівнювала роз- писи михалпільської та миньківецької синагог з яри- шівськими, що опосередковано підтверджує наше припущення. По смерті Д. Щербаківського інтерес Л. Левит- ської до цього типу культових пам’яток не зник, тим більше, що мистецький відділ ВУАКу приділяв осо- бливу увагу пам’яткам єврейського мистецтва, на- самперед надгробкам і синагогам [11, арк. 21]. 27 квіт- ня 1930 року вже як аспірантка Науково-дослідної кафедри мистецтвознавства та співробітниця (поза штатом) мистецького відділу ВУАКу вона звернула- ся з проханням видати відкритий лист для досліджен- ня дерев’яних синагог XVIII ст. у містечках Михал- битків з різьблених намогильних плит на єврейському кладовищі в Катеринославі (нині — Дніпропетровськ), а Н. Коцюбинська, яка одночасно збирала матеріал для доповідей «Кам’яні та дерев’яні хрести старих цвинтарів на Поділлі» та «Надгробки старих єврейських цвин- тарів на Україні», — п’ятдесят естампажів з мацевот у Ладижині (нині — місто Вінницької області), Томаш- полі (нині — смт., районний центр Вінницької області), Ярузі (нині — село Могилів-Подільського району Ві- нницької області), Могилеві-Подільському (нині — ра- йонний центр Вінницької області). Молоді дослідниці не обмежувалися надгробними пам’ятниками, наприклад Є. Спаська, збираючи за дорученням Д. Щербаківсько- го в 1926—1927 роках матеріали про ніжинських зо- лотарів, спеціально відзначила персоналії та продукцію єврейських майстрів, а також вироби неєврейських май- стрів у місцевій синагозі [58, с. 197—198]. Шкіряна сумка, виконана за ескізом Л. Левитської. 1930—1931 роки Ірина ХОДак878 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 полі Проскурівської округи й Миньківцях Кам’я- нецької округи (нині — село Дунаєвецького району Хмельницької області). Відділ мистецтва ВУАКу підтримав Л. Левитську й прохав Укрнауку видати їй відкритий лист на дослідження згаданих двох си- нагог «з правом фотографувати, замальовувати, об- міряти та знімати пляни з архітектурних пам’яток» [16, арк. 4]. Звіт ВУАКу за 1930 рік засвідчує, що заплановані дослідження михалпільської та минькі- вецької синагог були проведені [15, арк. 7], і 1 люто- го 1931 року Л. Левитська розповіла про їхні резуль- тати на засіданні відділу мистецтва ВУАКу, щедро проілюструвавши доповідь власноруч виконаними малюнками [17, арк. 2]. Синагога в Михалполі, що нині відома насамперед завдяки світлинам П. Жолтовського (1930), потра- пила в поле зору українських науковців на самому початку ХХ ст. Проте не у зв’язку з підготовкою «Истории русского искусства» за редакцією І. Гра- баря, як уважають нині [42, с. 436], а завдяки роз- гортанню діяльності створеної по завершенню ХІ ар- хеологічного з’їзду в Києві (1899) при Історичному товаристві Нестора-літописця комісії для обстежен- ня й опису старожитностей п’яти, як тоді їх назива- ли, південноросійських губерній — Київської, По- дільської, Волинської, Чернігівської та Полтавської. Розпочавши зі складення програми обстеження куль- тових (церковних) і світських старожитностей, чле- ни комісії на наступному етапі отримали від Імпера- торської археологічної комісії метрики церков п’яти згаданих губерній, а від місцевих священиків, учите- лів — короткі відомості про пам’ятки, після чого про- вели кілька експедицій. У 1903 році за дорученням Московського археологічного товариства Г. Пав- луцький зібрав додаткові матеріали про пам’ятки, го- ловно дерев’яні церкви Київської, Подільської та Во- линської губерній, опрацював експедиційні матеріа- ли колег і підготував перший том видання «Старожитності України» [51, с. І—ІІІ]. Слідом за першим випуском у світ мав вийти дру- гий, у якому планували вмістити матеріали про інші типи дерев’яних будівель підросійської України, зокре- ма синагоги [52, с. 39]. У доповіді «Старовинні дерев’яні синагоги в Південно-Західному краї», виго- лошеній на засіданні Історичного товариства Нестора- літописця 19 жовтня 1906 року, Г. Павлуцький окрес- лив основні особливості дерев’яних синагог та їхніх інтер’єрів, зауваживши мотиви розпису михалпільської синагоги, яку він оглядав безпосередньо: «У містечку Михалполі (Под. губ.) зберігся купол, розписаний жи- вописом, який представляє зображення: Єрусалима, виноградника, корови з телятком, а в медальйонах — риб, зайців, оленів, слонів, однорога в боротьбі з ле- вом і т. п.» [52, с. 40]. На жаль, другий випуск у світ так і не вийшов, а Г. Павлуцький повторив наведений щойно опис розпису куполу та опублікував власні світ- лину, план і повздовжній перекрій синагоги в Михал- полі в «Истории русского искусства», на яку й покли- каються нині дослідники [42, с. 436]. З анонсу, уміщеного в третьому числі «Хроніки археології та мистецтва», відомо, що звіт Л. Левит- ської про обстеження синагоги в Михалполі плану- вали опублікувати в наступному числі цього періо- дичного видання ВУАКу. 4—5 (здвоєне) число «Хроніки» здали до дру- ку 5 грудня 1932 року. У світ воно вийшло в берез- ні наступного року [49, с. 206] і одразу стало об’єктом різкої критики апологетів т. зв. «марксист- ського мистецтвознавства», у результаті чого його наклад повністю знищили, принаймні донині не ви- явлено жодного примірника. Покликаючись на розгромну рецензію Т. Мовча- нівського [49], деякі дослідники роблять, як нам здається, поспішний висновок, що до розглядувано- го числа ввійшли тільки ті матеріали, про які згадав рецензент, тобто редакційне «Переднє слово», «Ко- роткий звіт науково-археологічної експедиції для до- Шкіряні сумки (ридикюлі), виконані за ескізами Л. Ле- витської. 1930—1931 роки 879лизавета левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років) ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 слідження території Дніпрельстану» Д. Яворниць- кого, статті про Всеукраїнську археологічну вистав- ку 1931 року та «Відомості про деякі городища південної частини Київської Наддніпрянщини (ХІ— ХІІ ст.)» В. Козловської, «До питання про після- трипільський період мідяної доби на Україні» Л. Дин- цеса, «Деякі форми кам’яного знаряддя та його при- значення» і «До питання про первісне текстильне виробництво» К. Коршака, «Найстаріші фаянсово- порцелянові заводи на Україні» К. Білоцерківської [30, с. 591—592; 29, с. 773]. В архіві ВУАКу вдалося розшукати три машино- писні аркуші зі змістом 4—5 числа «Хроніки архео- логії та мистецтва» [21], згідно з яким початковий ва- ріант видання мав містити редакційну передову «На новому етапі», статті «До чергових завдань україн- ської археології» П. Курінного, «Короткий звіт науково-археологічної експедиції по дослідженню те- риторії Дніпрельстану року 1930» Д. Яворницького, «Деякі форми кам’яного знаряддя та їхнє призначен- ня» К. Коршака, «До питання про післятрипільський період мідяної доби на Україні» Л. Динцеса, «Звіт за археологічні досліди на Старобільщині року 1928» О. Потапова, «Ново-Санджарівський «Скарб» р. 1928 (попереднє повідомлення)» О. Тахтая, «Ві- домості про деякі городища Київського Подніпров’я» та «Археологічна виставка ВУАК» у р. 1931» В. Коз- ловської, «З археологічних дослідів слов’янського го- родища у с. Райках у р. 1930» Т. Мовчанівського, «Найстаріші фаянсово-порцелянові заводи на Украї- ні (подорож до порцелянових заводів мм. Городниці та Барановки влітку 1930 р.)» К. Білоцерківської, «Розписи культової єврейської пам’ятки XVIII ст. у м. Михалполі на Поділлі» Л. Левитської, «До питан- ня про первісне текстильне виробництво» К. Корша- ка. На сторінках 146—164 мав був уміщений матері- ал розділу «Varia». Його відкривав підрозділ «Архе- ологія на послугах соціялістичного будівництва» з повідомленнями місцевих археологів і музейних пра- цівників 28, відомостями про діяльність Одеської та 28 Серед них — «Випадкові знахідки коло м. Павлограду на Дніпропетровщині» В. Соляника, «Кам’янські кучу- гури», Кам’янського р. кол. Запорізької округи» П. Ко- зара, «Археологічні досліди на Зінов’ївщині у р. 1927» С. Шевченка, «Розкопи могили біля м. Зінов’ївського у передмісті Ново-Олексіївська» Захарова, «Археологічні розкопи на Мелітопільщині у р. 1929» Д. Сердюкова, «Випадкові знахідки р. 1927 і раніше (з придбань Мир- Харківської крайових комісії охорони пам’яток куль- тури за 1929—1930 роки і матеріалом Д. Дмитрова «Деякі відомості про досліди в Криму 1930 р.». Під- розділ «Праця науково-дослідчих установ» включав три матеріали — «Прилюдні засідання Всеукраїнсько- го археологічного комітету ВУАН», «Справа дослі- дження торфовищ на Україні» та «Укладання архео- логічної мапи території Донбасу». Нарешті, підрозділ «Критика та бібліографія» мав містити рецензії П. Клименка на путівник «Київ» за редакцією Ф. Ерн- ста (1930), Ф. Ернста на книжку «Архітектурні пам’ятники старої Одеси» В. Селінова (1930), В. Бар- вінка на «Марксистское искусствоведение. Библио- графический указатель литературы на русском языке» Р. Мандельштама (1929), автора, що підписався криптонімом М.Т. (Т. Мовчанівського?), на працю «Чернігів як об’єкт історико-краєзнавчих екскурсій» С. Баран-Бутовича (1931), В. Шугаєвського на вмі- щену в попередньому числі «Хроніки археології та мистецтва» статтю «Нумізматичні знахідки на Пер- вомайщині 1927—1929» П. Харламповича, Л. Ле- витської на книжку «Д. Левицький» (1930), крипто- німіста В.К. (В. Козловської?) на розвідку «Гальштат- ська культура Закарпаття в його природних межах» Я. Пастернака (1930). Завершувати число мала укла- дена Г. Вовк бібліографія «Нові видання за р. 1929— 1930», резюме німецькою мовою і зміст праці. Зі змісту підготовленого числа «Хроніки» викрес- лили редакційну передмову, статті П. Курінного, О. Тахтая та Л. Левитської, рецензії на провідник «Київ» і працю С. Баран-Бутовича. Отже, з двох ма- теріалів Л. Левитської у ньому, напевно, опублікува- ли лише рецензію на книжку про Д. Левицького. На щастя, підготовчі матеріали знищеного числа, включно з тими, які не потрапили до остаточного (віддрукованого) варіанта, збереглися в архіві ВУ- АКу, серед них — розвідка Л. Левитської «Розпи- си культової єврейської памятки XVIII ст. у м. Ми- халполі на Поділлі (Звіт про літню подорож 1930 р. за дорученням ВУАК’у)» [20] 29, яку нещодавно оприлюднив і проаналізував Є. Котляр. У коротко- му звіті авторка не лише описала місце розташуван- городського музею)» В. Омельченка, «Розвідки р. 1927 на Звенигородщині» С. Терещенкової. 29 На берегах першої сторінки машинопису редактор зали- шив помітку: «а деж клясова аналіза? бо сама описовість нічого не говорить» [20, арк. 4]. Ірина ХОДак880 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 ня, план і конструкцію синагоги, композицію, сти- лістику, техніку виконання та колористику стінопи- су, подала відомості про автора розпису (майстра Ієгуду), вірогідну дату виконання (кінець XVIII ст.), але й висловила міркування щодо впливу традиції українського (україно-польського) цивільного бу- дівництва на конструкцію споруди та єврейської тра- диції — на характер стінопису, що, як слушно зау- важив Є. Котляр, відображає тогочасну точку зору інших українських дослідників [42, с. 444]. Аналі- зуючи звіт Л. Левитської, Є. Котляр обмежився його порівнянням з матеріалами Г. Павлуцького й П. Жол- товського, які безпосередньо обстежували синагогу в Михалполі, тоді як чимало тверджень дослідниці (від характеристики місця синагоги в структурі пра- вобережного містечка до опису способу подолання конфлікту між другою заповіддю Мойсея і необхід- ністю зобразити людину) знаходять прямі аналогії в текстах її безпосереднього наставника Д. Щербаків- ського, висловлених у зв’язку з натурними обстежен- нями інших синагог Поділля [60, с. 195, 205]. Щодо знання Л. Левитською основ єврейської традиції, то його слід шукати не в походженні (вона була україн- кою [10, арк. 4]), а в життєвих реаліях. Як уже за- значалося, дослідниця народилася, мешкала, працю- вала на Поділлі, де українська культура була тісно переплетена з єврейською. Скажімо, у Зінькові, де жила мати дослідниці, у середині 1920-х років функ- ціонувало одразу дві сільради — українська й єврей- ська, при чому перша з них мала лише на якусь со- тню дворів більше, ніж друга. Поєднання дослідницького й мистецького обдару- вання стимулювало звернення Л. Левитської до но- вих сфер діяльності, зокрема вона долучилася до ста- новлення того напряму українського дизайну жіночо- го вбрання й аксесуарів, представники якого плідно використовували традиції народного мистецтва. У 1931 році під керівництвом Є. Спаської було упорядковано шість альбомів, присвячених промис- ловій експортній вишивці Київщини. Основу кожно- го альбому мав скласти ілюстративний матеріал і спе- ціально розроблені кращими майстрами Київського міжрайонного об’єднання експортної вишивки табли- ці, що висвітлювали техніку виготовлення того чи ін- шого виробу. Попри те, що Державне видавництво України встигло видрукувати частину кольорових та- блиць, у світ альбоми так і не вийшли [25, арк. 6], розділивши долю більшості мистецтвознавчих праць кінця 1920-х — початку 1930-х років в УСРР. З листа Л. Левитської до Є. Спаської [7, арк. 36] ві- домо, що вона долучилася до підготовки матеріалів для шостого альбому, першу частину якого відвели аплікаціям шкірою, а другу — вишивкам вовною. Л. Левитська розробила проекти подушки, сумки та двох жіночих комплектів, один з яких складався з ка- пелюшка, сумки (ридикюля) та рукавичок, а другий — з плаща й капелюшка. Розробляючи оздоблення усіх цих шкіряних речей, художниця відштовхувала- ся від традицій однотонних і поліхромних аплікацій українських кожухів, чимало зразків яких було зібра- но у ВІМШ. Збережені Є. Спаською світлини по- душки, плаща й жіночих аксесуарів, які виготовили члени артілі «Портфель» під керівництвом майстра В.А. Колесникова та артілі «Кооподяг» під керівни- цтвом майстра М. Каганова, наочно демонструють напрочуд вдале поєднання характерних для епохи фа- сонів з інспірованими аплікаційним декором кожухів візерунками [7, арк. 25—29]. Останні роки життя Л. Левитська працювала у Всеукраїнському музейному містечку. В укладеному на початку 1933 року списку співробітників закладу її згадано як лектора-доцента [34, с. 51]. Поза нау- ковою діяльністю вона здобула, як стверджував Ф. Ернст, репутацію талановитого майстра револю- ційного та наукового плаката й діаграми. Серед остан- ніх її робіт у цій галузі — антирелігійне оформлення «Голгофи» в Києві й робітничого клубу Малинської гути, величезна кількість плакатів для будинку кол- госпника в Києві. Оформлюючи Києво-Печерську лавру, точніше, Всеукраїнське музейного містечка, що в той час діяло на території православної святині, до першотравневих свят 1933 року, Л. Левитська за- студилася. Застуда призвела до важкої форми запа- лення легенів, яке вже в лікарні ускладнилося висип- ним тифом. 5 червня 1933 року вона померла в Жов- тневій лікарні Києва, залишивши доньку-немовля та літню матір [4, арк. 5, 6]. Деякі матеріали дослідниці зберегла К. Білоцер- ківська 30 [33, с. 174; 29, с. 158], яка через три з лиш- ком десятиліття по смерті подруги (в грудні 1969 року) встановила на місці її поховання на восьмій дільниці Байкового цвинтаря надгробок [36, с. 482]. 30 Від К. Білоцерківської матеріали перейшли до С. Біло- коня [36, с. 437]. 881лизавета левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років) ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 Коротке життя Л. Левитської обірвалося напере- додні найчорнішої сторінки в історії вітчизняного мис- тецтвознавства, наслідки якої даються взнаки досі. З ліквідацією академічних мистецтвознавчих інститу- цій, тотальною кадровою чисткою в музеях колишні аспірантки Науково-дослідної кафедри мистецтвоз- навства були усунені від наукової діяльності, зазнали арештів і заслань, дехто, скажімо Н. Коцюбинська, був страчений. Невеличкому доробку Л. Левитської, попри всі ідеологеми доби, притаманна основна риса вітчизняного мистецтвознавства першої третини ми- нулого століття — пріоритетність, як його називав Д. Щербаківський, речового матеріалу, тобто безпо- середнього дослідження пам’ятки/твору в музейних колекціях чи в середовищі його побутування. 1. АНФРФ ІМФЕ. — Ф. 13. — Спр. 13. — 36 арк. (Матеріали семінару з нового українського мистецтва Ф. Ернста 1923—1933 рр.). 2. АНФРФ ІМФЕ. — Ф. 13. — Спр. 50. — Арк. 86—86 зв. (Лист Л. Левитської до Ф. Ернста. 17 червня [1930]). 3. АНФРФ ІМФЕ. — Ф. 13. — Спр. 249. — 58 арк. (Мішківська Т. Малярство художників-кріпаків [1932]). 4. АНФРФ ІМФЕ. — Ф. 13. — Спр. 272. — Арк. 5—6 зв. (Ернст Ф. Пам’яті молодого науково- го робітника [1933]). 5. АНФРФ ІМФЕ. — Ф. 43. — Спр. 315. — 31 арк. (Матеріали семінару з українського народного мисте- цтва Д. Щербаківського. 1926 рік). 6. АНФРФ ІМФЕ. — Ф. 43. — Спр. 316. — 49 арк. (Матеріали гуртка «Студіо» при Кабінеті українсько- го мистецтва. 1926 рік). 7. АНФРФ ІМФЕ. — Ф. 48. — Спр. 51. — 49 арк. (Підготовчі матеріали VI випуску серії альбомів, при- свячених експортній вишивці Києва. Кінець 1920-х — початок 1930-х рр.). 8. АНФРФ ІМФЕ. — Ф. 51. — Спр. 26. — 206 арк. (Бежкович а. Украинская народная настенная рос- пись. Средина 1950-х гг.). 9. Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека України ім. В. Заболотного. — Інв. № 241661 (Бу- шен в. Настенная роспись в народной архитектуре Украины. 1952 год). 10. ДАК. — Ф. Р-622. — Оп. 1. — Спр. 500. — 29 арк. (Особова справа Л.А. Левитської. 1923—1930 рр.). 11. ІР НБУВ. — Ф. Х. — Спр. 18617. — 24 арк. (Всеу- країнський археологічний комітет. Кінець 1920-х рр.). 12. ІР НБУВ. — Ф. 279. — Спр. 873. — Арк. 1—4 (Протокол засідання пленуму Науково-дослідної ка- федри мистецтвознавства. 12 жовтня 1928 року). 13. ІР НБУВ. — Ф. 279. — Спр. 889. — Арк. 1 (Лист уповноваженого Укрнауки в Києві до Науково- дослідної кафедри мистецтвознавства. 5 вересня 1930 року). 14. ІР НБУВ. — Ф. 279. — Спр. 903. — Арк. 1—2 (Новицький О. Записи обговорення доповідей. Друга половина 1920-х рр.). 15. НА ІА НАНУ. — Ф. ВУАК. — Спр. 311. — Арк. 4—14 (Звіт ВУАКу за 1930 рік). 16. НА ІА НАНУ. — Ф. ВУАК. — Спр. 322. — Арк. 4—6 (Журнал зборів № 3 мистецького відділу ВУАКу. 27 квітня 1930 року). 17. НА ІА НАНУ. — Ф. ВУАК. — Спр. 379. — Арк. 2—3 (Протокол № 2 засідання мистецького відділу ВУАКу. 1 лютого 1931 року). 18. НА ІА НАНУ. — Ф. ВУАКу. — Спр. 410/5. — Арк. 34—37 (Протокол зборів мистецького відділу ВУАКу. 4 травня 1927 року). 19. НА ІА НАНУ. — Ф. ВУАК. — Спр. 610. — Арк. 4—6 (левитська л. Реценція на книжку «Дми- тро Левицький» із серії «Українське малярство». 1931). 20. НА ІА НАНУ. — Ф. ВУАК. — Спр. 327/18. — Арк. 4—7 (левитська л. Розписи культової єврей- ської пам’ятки XVIII ст. у м. Михалполі на Поділлі (Звіт про літню подорож 1930 р. за дорученням ВУА- Ку). 1931). 21. НА ІА НАНУ. — Ф. ВУАК. — Спр. 613 в. — Арк. 11—13 (Зміст 4—5 числа «Хроніки археології та мистецтва». Початок 1930-х рр.). 22. НА ІА НАНУ. — Ф. 9. — Спр. 179. — Арк. 4—5 (Щербаківський Д. Звіт про роботу семінару з укра- їнського народного мистецтва в 1923—1924 навчаль- ному році). 23. НА НХМУ. — Оп. 1 (1885—1917 рр.). — Спр. 15. — Арк. 1—336. — Інв. № 17372—26500 (Інвентарна книга обліку експонатів етнографічного відділу КХПНМ / ВІМТШ за 1913—1926 рр.). 24. ЦДАВО України. — Ф. 3689. — Оп. 1. — Спр. 1. — Арк. 16 (Законопроект про перетворення Київської художньої школи та Київського архітектур- ного інституту Українського товариства архітекторів в Інститут пластичного мистецтва). 25. ЦДАМЛМ України. — Ф. 1289. — Оп. 1. — Спр. 4. — Арк. 6—8 зв. (Рукописи Є.Ю. Спаської, підготовлені чи передані до друку. 1968 рік). 26. александрович ю. Музей кустарної промисловості / Ю. Александрович // Український музей / за ред. П. Курінного, Ф. Ернста, Д. Щербаківського, М. Рудинського та С. Гілярова ; гол. ред. П. Курін- ний. — К., 1927. — Зб. 1. — С. 234—235. 27. Біжкович О. Український народний настінний роз- пис / А.С. Біжкович // Народна творчість та етно- графія. — 1957. — № 4. — С. 121—128. 28. Білокінь С. В обороні української спадщини. Історик мистецтва Федір Ернст / Сергій Білокінь. — К., 2006. — 355 с. 29. Білокінь С. Масовий терор як засіб державного управ- ління в СРСР (1917—1941 рр.): джерелознавче до- Ірина ХОДак882 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 5 (119), 2014 слідження / Сергій Білокінь ; Нац. акад. наук Украї- ни ; Ін-т історії України ; Центр культуролог. студій. — Дрогобич : Коло, 2013. — Т. 2. — 1066 с. : іл. 30. Білокінь С. Про видання, заборонені на стадії вер- стки, або тиражі яких було знищено: (1920—1941) / Сергій Білокінь // До джерел : зб. наук. пр. на по- шану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя : у 2 т. — К. ; Львів, 2004. — Т. 2. — С. 554—602. 31. Бутник-Сіверський Б.С. Українське радянське на- родне мистецтво / Б.С. Бутник-Сіверський ; Акад. наук Української РСР ; Ін-т мистецтвознав., фолькло- ру та етнографії ім. М.Т. Рильського. — К. : Наукова думка, 1966. — 221 с. : іл. 32. врублевський О. Територіальна реформа: від моде- лювання до реалізації : інформаційні матеріали для Хмельницької області / Олександр Врублевський, Володимир Артеменко. — К. : Леста, 2006. — 87 с. 33. Геппенер-лінка Н.в. Спогади про Всеукраїнське му- зейне містечко 1929—1939 рр. / Геппенер-Лінка Н.В. ; публ. С. Білоконя // Лаврський альманах. — К., 2003. — Вип. 11: Києво-Печерська лавра в контексті української історії та культури. — С. 142—175. 34. Гришин а.Д. Відомості про співробітників заповідни- ка (20—30-ті роки): історична довідка / Гри- шин А.Д. // Лаврський альманах. — К., 2008. — Вип. 7. — С. 47—52. 35. Д. Левицький / передм. К. Буревія ; вступ. ст. І. Чу- кина. — К. : Рух, 1930. — 31 с. — XVIII табл. — (Серія «Українське малярство»). 36. Жолтовський П. Вибрані праці : в 3-х т. / Павло Жолтовський ; редкол. О.О. Савчук (голова), С.І. Бі- локінь, І.А. Довбиш та ін. — Х. : Савчук О.О., 2013. — Т. 1: Umbra vitae: спогади, листування, до- датки / ред. тому О.О. Савчук. — 605 с. : іл. 37. Історія українського мистецтва : в 6-ти т. / АН УРСР ; Гол. ред. укр. рад. енциклопедії. — К. : Гол. ред. УРЕ, 1970. — Т. 4. — Кн. 2: Мистецтво другої половини ХІХ—ХХ століть. — 435 с. : іл. 38. котляр Е. Еврейские музеи и коллекции первой тре- ти XX века: судьба и следы художественного насле- дия (Львов ; СПб. ; Одесса ; К.) / Евгений Кот- ляр // Вісник Харківської державної академії дизай- ну і мистецтв. — 2009. — № 12 (Сходознавчі студії ; вип. 2). — С. 113—133. 39. котляр Е. Иудаика в полевых исследованиях Данилы Щербаковского / Евгений Котляр // Вісник Харків- ської державної академії дизайну і мистецтв. — 2003. — № 2. — С. 156—164. 40. котляр Е. Иудаика Павла Жолтовского / Евгений Котляр // Егупець. — К., 2011. — Вып. 20. — С. 330—367. 41. котляр Е.а. «Не сотвори себе кумира…». Антропоморфные образы в росписях синагог: натурные исследования украинских искусствоведов (первая треть ХХ в.) / Котляр Е.А. // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтв. — 2007. — № 3. — С. 55—70. 42. котляр Є. До вивчення зниклих єврейських божниць. Дослідження Єлизавети Левитської розписів дерев’яної синагоги у Михалполі, 1930 р. / Євген Котляр // На- родознавчі зошити. — 2013. — № 3. — С. 435— 446. 43. крыжановский Б.Г. Подольская экспедиция / Б.Г. Крыжановский // Этнографические экспедиции 1924 и 1925 гг. ; Гос. Русский музей. — Л., 1926. — С. 22—38. 44. кулєша в. Рецензія / В. Кулєша // Червоний шлях. — 1929. — № 3. — С. 171—172. — (Рец. на кн.: Левитська Л.А. Селянський стінний розпис на Поділлі: Зіньківський та Солобковецький р. / Л.А. Левитська. — К. : Київ. краєвий с.-г. музей та П.П.П. виставка, 1928. — [5], 29 с., 6 табл.). 45. левитська л.а. Селянський стінний розпис на Поді- ллі (Зіньківський та Солобковецький р.) / Л.А. Ле- витська. — К. : Київ. краєвий с.-г. музей та ППП виставка, 1928. — [5], 29 с., 6 табл. 46. лифшиц ю. Две неизвестные коллекции по истории материальной культуры евреев Восточной Европы / Ю. Лифшиц // История евреев на Украине и в Бело- руссии: экспедиции, памятники, находки : сб. науч. тр. / сост. В.М. Лукин, Б.Н. Хаймович, В.А. Дым- шиц ; отв. ред. В.А. Дымшиц. — СПб., 1994. — С. 152—158. 47. луць в. Щоденники волинських експедицій Данила Щербаківського / Віктор Луць // Пам’ятки сакраль- ного мистецтва Волині на межі тисячоліть: питання до- слідження, збереження та реставрації : матеріали VI міжнар. наук. конф. по волинському іконопису, м. Луцьк, 1—3 грудня 1999 р. / Волин. краєзнав. Музей ; Музей волин. ікони. — Луцьк : Надстир’я, 1999. — С. 12—22. 48. Мішківська Т. Огляд літератури про розпис селян- ських хат / Тетяна Мішківська // Записки Всеукра- їнського археологічного комітету. — К., 1930. — Т. 1. — С. 313—317. 49. Мовчанівський Т. Рецензія / Т. Мовчанівський // Наукові записки Інституту історії матеріальної культу- ри. — К., 1934. — Т. 1. — С. 206—208. — (Рец. на кн.: Хроніка археології та мистецтва. — К., 1933. — Чис. 4—5). 50. Найден О. Орнамент українського народного розпи- су: витоки, традиції, еволюція / О.С. Найден ; Акад. наук Української СРСР ; Ін-т мистецтвознав., фоль- клору та етнографії ім. М.Т. Рильського. — К. : На- укова думка, 1989. — 132 с. : іл. 51. Павлуцкий Г. Древности Украины / Г. Павлуц- кий. — К., 1905. — Вып. 1: Деревянные и каменные храмы. — [6], ІІІ, 124 с., ХІ табл. 52. Сведения о заседаниях Исторического общества Нестора-летописца с 27 октября 1904 г. по 27-е октя- бря 1905 г. // Чтения в Историческом обществе 883лизавета левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років) ISSN 1028-5091. Серія мистецтвознавча. № 5 (119), 2014 Нестора-летописца. — К., 1906. — Кн. 19. — Вып. 2. — С. 3—43. 53. Спаська Є. Київський сільськогосподарський музей та постійна пром. виставка ім. Г.І Петровського / Є. Спаська ; за ред. Ф. Ернста ; НКО УСРР ; Все- укр. акад. наук ; Комітет святкування 10-річного юві- лею ВУАН. — К., 1930. — С. 425—434. — (Київ : путівник). 54. Спаська Є. Спогади про мого найсуворішого вчителя Данила Щербаківського / Євгенія Спаська ; публ. С. Білоконя // Україна. Наука і культура : щоріч- ник. — К., 1990. — Вип. 24. — С. 272—286. 55. Сташевський Є.Д. Київський краєвий сільськогос- подарський музей та Постійна Промислово-показна виставка імені голови ВУЦВК-у тов. Г.І. Петров- ського / Є.Д. Сташевський // Український музей / за ред. П. Курінного, Ф. Ернста, Д. Щербаківського, М. Рудинського та С. Гілярова ; гол. ред. П. Курін- ний. — К., 1927. — Зб. 1. — С. 224—233. 56. Студенець Н. Традиційний стінопис Поділля кінця ХІХ — першої половини ХХ століття / Наталя Сту- денець ; НАН України ; Ін-т мистецтвознав., фоль- клористики та етнології ім. М.Т. Рильського. — К. : Друк. Бізнесполіграф, 2010. — 222, [20] с. : іл. 57. Ходак І. Збирачі хатніх стінописів Уманщини : біогра- фічні нариси / Ірина Ходак, Олександр Найден // Квітка на комині. Настінні розписи Уманщини першої половини ХХ століття: історія, семантика, образи. — К. : Стилос, 2013. — С. 64—174. 58. Ходак І.О. Наукова діяльність Данила Щербаків- ського в контексті історії українського мистецтвознав- ства першої третини ХХ століття : дис. …канд. мисте- цтвознавства : 17.00.05 / Ходак Ірина Олександрів- на. — К., 2010. — 451 с. 59. Щепотьєва М. Науково-дослідча катедра мисте- цтвознавства в Києві в 1928—29 акад. р. / М. Ще- потьєва // Хроніка археології та мистецтва. — К., 1930. — Чис. 2. — С. 86—88. 60. Щербаківський Д. Пам’ятки мистецтва на Правобе- режжі / Данило Щербаківський // Коротке звідом- лення ВУАКу за 1926 рік. — К., 1927. — С. 191— 209. 61. Щербаківський Д. Український портрет: виставка українського портрета ХVІІ—ХХ ст. / Данило Щербаківський та Федір Ернст // Всеукр. іст. музей ім. Т. Шевченка. — К., 1925. — 64 с. : іл. Iryna khodak LYSAVETA LEVYTSKA — A NOTABLE HISTORICAL FIGURE OF UKRAINAIAN ART STUDIES IN 1920s AND EARLY 1930s The paper has brought an attempt to reconstruct CV and research path of Lyzaveta Levytska (1899–1933) — an art historian, who after graduation of the Kyiv Art Institute took a post-graduate course at the Art Studies Chair. Especial at- tention has been paid to the reasons that led L. Levytska to studies in murals of people’s lodgings as well as in wooden synagogues and portrait painting. With this aim under analy- sis have been put L. Levytska’s contributions to a seminars dedicated to Ukrainian folk art (headed by D. Shcherbakivsky) and new Ukrainian art (headed by F. Ernst) in the Kyiv Ar- chaeological Institute and in the Research Department of Art Studies. Keywords: seminar, Department of Art Studies, post-gradu- ate course, folk house murals, synagogue, portrait. Ирына Ходак ЛИЗАВЕТА ЛЕВИТСКА (ИЗ ИСТОРИИ УКРАИНСКОГО ИСКУССТВОВЕДЕНИЯ 1920-х и начала 1930-х гг.) В статье сделана попытка реконструкции жизненного и научного пути историка искусства Лизаветы Левитской (1899—1933), которая после окончания Киевского худо- жественного института училась в аспирантуре Научно- исследовательской кафедры искусствознания. Значитель- ное внимание уделено установлению факторов, побудив- ших Л. Левитскую обратиться к изучению настенных ро- списей, деревянных синагог и портретной живописи. С этой целью проанализировано ее участие в работе семина- ра украинского народного искусства (руководитель — Д. Щербаковский) и нового украинского искусства (руко- водитель — Ф. Эрнст) в Киевском археологическом ин- ституте и на Научно-исследовательской кафедре искус- ствознания. Ключевые слова: семинар, кафедра искусствознания, аспирантура, настенные росписи, синагога, портрет.

Лизавета Левитська (з історії українського мистецтвознавства 1920-х — початку 1930-х років)

Репозитарії

Схожі ресурси