Відгідрографічні гідронімні утворення басейну Стрию
Власні назви протічних вод басейну Стрию, в основі яких лежить гідрографічна номенклатура, становлять 12% від загальної кількості зібраних гідронімів..
Збережено в:
| Дата: | 2000 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України
2000
|
| Назва видання: | Культура народов Причерноморья |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94739 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Відгідрографічні гідронімні утворення басейну Стрию / М.Д. Матiїв // Культура народов Причерноморья. — 2000. — № 14. — С. 101-106. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94739 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-947392016-02-12T03:04:14Z Відгідрографічні гідронімні утворення басейну Стрию Матiїв, М.Д. Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Власні назви протічних вод басейну Стрию, в основі яких лежить гідрографічна номенклатура, становлять 12% від загальної кількості зібраних гідронімів.. 2000 Article Відгідрографічні гідронімні утворення басейну Стрию / М.Д. Матiїв // Культура народов Причерноморья. — 2000. — № 14. — С. 101-106. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. 1562-0808 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94739 uk Культура народов Причерноморья Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| spellingShingle |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ Матiїв, М.Д. Відгідрографічні гідронімні утворення басейну Стрию Культура народов Причерноморья |
| description |
Власні назви протічних вод басейну Стрию, в основі яких лежить гідрографічна номенклатура, становлять 12% від загальної кількості зібраних гідронімів.. |
| format |
Article |
| author |
Матiїв, М.Д. |
| author_facet |
Матiїв, М.Д. |
| author_sort |
Матiїв, М.Д. |
| title |
Відгідрографічні гідронімні утворення басейну Стрию |
| title_short |
Відгідрографічні гідронімні утворення басейну Стрию |
| title_full |
Відгідрографічні гідронімні утворення басейну Стрию |
| title_fullStr |
Відгідрографічні гідронімні утворення басейну Стрию |
| title_full_unstemmed |
Відгідрографічні гідронімні утворення басейну Стрию |
| title_sort |
відгідрографічні гідронімні утворення басейну стрию |
| publisher |
Кримський науковий центр НАН України і МОН України |
| publishDate |
2000 |
| topic_facet |
Вопросы духовной культуры – ФИЛОЛОГИЧЕСКИЕ НАУКИ |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94739 |
| citation_txt |
Відгідрографічні гідронімні утворення басейну Стрию / М.Д. Матiїв // Культура народов Причерноморья. — 2000. — № 14. — С. 101-106. — Бібліогр.: 22 назв. — укр. |
| series |
Культура народов Причерноморья |
| work_keys_str_mv |
AT matiívmd vídgídrografíčnígídronímníutvorennâbasejnustriû |
| first_indexed |
2025-07-07T01:19:13Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:19:13Z |
| _version_ |
1836949076046774272 |
| fulltext |
Матіїв М.Д.
ВІДГІДРОГРАФІЧНІ ГІДРОНІМНІ УТВОРЕННЯ БАСЕЙНУ СТРИЮ
Власні назви протічних вод басейну Стрию, в основі яких лежить гідрографічна номенклатура,
становлять 12% від загальної кількості зібраних гідронімів [1]. Серед них є похідні від термінів потік,
поточина, звір і їх демінутивів потічок, поточинка (потючанка), зворець. Жителі верхів’я басейну
Стрию терміни потік, поточина, звір часто розрізняють, а саме: потік – водотік середньої плинності,
може бути різної глибини; поточина – мілкий водотік, у який стікається багато потічків. Від поточини
можуть відбочуватися струмки і стікатися в основне русло; звір – стрімка течія з водопадами, у яку
впадає багато потоків, що утворюють завороти. Пор.: потік “потік, струмок”, поточина “невеликий
струмок”, “русло потоку” [2, ІІІ, с. 378, 381], поточина “струмок”, “потік”, “вижоблене заросле місце,
яким тече вода”, “береги потоку”, “провалля між горами” [3, ІІ, с. 126], звір “яр, лощина, улоговина” [2,
ІІ, с. 132], “водопад між горами”, “потік”, “провалля”, “великий непрохідний ліс з яругами й
вертепами” [3, І, с. 300], “яр, западина, видолинок”, зворина “притока”, ізвір “тс.; гірська річка в
ущелині; скупчення кількох сильних джерел води на поверхні землі” [4, ІІ, с. 251], поток “все, что
льется, бежит, течет струей по руслу, что само собой несется связано и непрерывно; река, речка, ручей,
рукав, непрерывно текущая вода” [5, ІІІ, с. 928], поточина “ручевина, дождевой, либо половодн?й,
временн?й поток”; “водороина, руслина, овражек” [5, ІІІ, с. 934], “родники с хорошей пресной водой
(Восточная Сибирь)” [6, с. 181].
Демінутиви потічок, поточинка (потючанка), зворець є також свідченням того, що гідрографічні
терміни потік, поточина, звір стають власними назвами протічних вод різного характеру, наприклад:
Потічок (1. л. С.; с. Нижнє Висоцьке Турківськ. р-ну; 2. п. Східничанки л. С.; с. Східниця Дрогобицьк.
р-ну); Потічки (п. Рожанки – д. Рожаночка – п. Опору п. С.; с. Нижня Рожанка Сколівськ. р-ну);
Потючанка (п. Звору п. Опору п. С.; с. Либохора Сколівськ. р-ну), пор. ще: Поточинка (с. Сможе
Сколівськ. р-ну); Поточинки (п. Сможанки п. С.; с. Сможе Сколівськ. р-ну) [7, с. 445]; Зворець (1. п.
Пшончанки п. Головчанки – д. Головечанка – л. Опору п. С.; х. Пшонець Сколівськ. р-ну (х. Пшонець
належить до Головецької сільської Ради Сколівськ. р-ну); 2. л. Під Рипи п. Сухої п. Кам’янки п. Опору
п. С.; с. Кам’янка Сколівськ. р-ну; 3. п. Сигли п. Опору п. С.; с. Либохора Сколівськ. р-ну), пор. Зворик
(дві назви в басейні Тиси, одна – у с. Нижньому Бистрому Закарпатської області); Зворинка (с. Нижній
Бистрий Хустськ. р-ну Закарпатської області); Зворинцева (басейн Тиси), Зворець (1. 11 водототоків у
басейні Тиси; 2. п. С.; с. Комарники Турківськ. р-ну) [7, с. 210-211].
Творення гідронімних назв від гідрографічних термінів потік, поточина, звір не є частим і, отже,
закономірним. Із понад 1300 зафіксованих автором назв, таких налічується 24: Потік (1. п. Сигли п.
Опору п. С.; с. Либохора Сколівськ. р-ну; 2. п. Головчанки – д. Головечанка – л. Опору п. С.; с.
Головецьк Сколівськ. р-ну; 3. п. Опору п. С.; с. Лавочне Сколівськ. р-ну; 4. п. С.; с. Нижнє Синьовидне
Сколівськ. р-ну; 5. п. Оряви л. Опору п. С.; с. Козеве Сколівськ. р-ну; 6. як п. Затіні – д. Ровень – п.
Опору – д. Опорець д. Опір – п. С.; с. Опорець Сколівськ. р-ну; 7. п. Волосянської п. Опору п. С.; смт.
Славське Сколівськ. р-ну; 8. л. Головечанки л. Опору п. С.; с. Тухля Сколівськ. р-ну; 9. п. Либохірки л.
С.; с. Либохора Турківськ. р-ну; 10. п. С.; с. Тишивниця Сколівськ. р-ну; 11. п. Климчанки п. С.; с.
Климець Сколівськ. р-ну; 12. л. С.; с. Старий Кропивник Дрогобицьк. р-ну); Поточина (1. л. За
Хамниковатою л. Рожанки – д. Рожаночка – п. Опору п. С.; с. Верхня Рожанка Сколівськ. р-ну; 2. л.
Стинавки л. С.; с. Верхня Стинава Стрийськ. р-ну; 3. л. Сигли п. Опору п. С.; с. Либохора Сколівськ. р-
ну; 4. п. Шавутинця п. Сигли п. Опору п. С.; с. Либохора Сколівськ. р-ну; 5. п. Ясениці п. С.; с. Ясениця
Турківськ. р-ну); Поточини (1. л. Шавутинця п. Сигли п. Опору п. С.; с. Либохора Сколівськ. р-ну; 2. л.
Труханового п. С.; с. Труханів. Сколівськ. р-ну); пор. ще: Поточанський Потік (с. Довжки Сколівськ.
р-ну) [7, 444]; Звір (1. п. Славки – д. Волосянська – п. Опору п. С.; с. Волосянка Сколівськ. р-ну; 2. п.
Заніцького л. Тарасівки як п. Кам’янки п. Опору п. С.; с. Кам’янка Сколівськ. р-ну; 3. як п. Рожанки – д.
Рожаночка – п. Опору п. С.; с. Нижня Рожанка Сколівськ. р-ну; 4. п. Сигли п. Опору п. С.; с. Либохора
Сколівськ. р-ну).
У більшості випадків утворення наведених вище назв потоків зумовлено втратою попереднього
найменування. Так, наприклад, у с. Либохорі Сколівськ. р-ну назва мікрогідроніма Солотвина
витісняється назвою Потік. Оповідачі розповідають, що давно потоки називалися по-іншому, тепер їх
не пам’ятають. Що стосується терміна звір, то він завжди переходить у власні назви. Спричинено це
тим, що звори, які течуть гірськими ущелинами, виділяються своєю красою (водопадами, стрімкою
течією, чистою водою) серед потоків і поточин, сприймаються як кращі.
Чималу групу становлять назви, що за структурою відповідають сполученню слів, першим
компонентом яких є терміни потік, потічок, поточина. Вони вказують на місцезнаходження водотоків
відносно таких мікротопонімів:
а) гори: Потік з Кичірки (п. Мити – д. Завадка – п. С.; с. Мита Сколівськ. р-ну); Потік із-під
Маґури (д. Коростовець л. Оряви л. Опору п. С.; c. Коростів Сколівськ. р-ну); Потік із-під Острого (л.
Вадрусівки – д. Укерник д. Головчанка д. Головечанка – л. Опору п. С.; с. Плаве Сколівськ. р-ну);
Потік із-під Прислопа (л. Глибокого Потоку л. Опору п. С.; с. Лавочне Сколівськ. р-ну); Потік із-під
Тростяна (л. Опору п. С.; с. Тернівка Сколівськ. р-ну); Потічок із-під Укерника (л. Укерника – д.
Головчанка д. Головечанка – л. Опору п. С.; с. Риків Сколівськ. р-ну); Поточина з-під Високого (л.
Рожанки – д. Рожаночка – п. Опору п. С.; с. Верхня Рожанка Сколівськ. р-ну);
б) лісу: Потік із-під Буковинок (1. л. Звірця п. Сигли п. Опору п. С.; с. Либохора Сколівськ. р-ну; 2.
п. Дашківця п. Сигли п. Опору п. С.; с. Либохора Сколівськ. р-ну); Потік із-під Явірника (як л. Потоку
з-під Поломистого п. Укерника – д. Головчанка д. Головечанка – л. Опору п. С.; с. Риків Сколівськ. р-
ну); Потік із-під Ялини (п. Укерника – д. Головчанка д. Головечанка – л. Опору п. С.; с. Риків
Сколівськ. р-ну); Поточина з-під Яворини (п. Секульської п. Рожанки – д. Рожаночка – п. Опору п. С.;
с. Верхня Рожанка Сколівськ. р-ну);
в) поля: Потік із-під Лана (п. Уричанки л. С.; с. Урич Сколівськ. р-ну); Поточина з Долини
Берчакової (п. Опірця – д. Опір – п. С.; с. Опорець Сколівськ. р-ну);
г) пасовища: Потік з Долини (л. Ліщоватих п. Опору – д. Опорець д. Опір – п. С.; с. Опорець
Сколівськ. р-ну); Поточина з-під Полянки (п. Річки л. Сигли п. Опору п. С.; с. Либохора Сколівськ. р-
ну);
?) мікрооб’єкта: Потік із-під Багринцівського Хліва (п. Ягистівого л. Опору п. С.; с. Тухля
Сколівськ. р-ну); Потік із-під Пилипового Хліва (п. Ягистівого л. Опору п. С.; с. Тухля Сколівськ. р-
ну) та ін.
Привертають увагу водотоки, які утворені на базі апелятива розтока: Розтічка (п. Великої Славки –
д. Славка д. Волосянська – п. С.; с. Ялинковате Сколівськ. р-ну); Розтічки (п. Звору п. Рожанки – д.
Рожаночка – п. Опору п. С.; с. Нижня Рожанка Сколівськ. р-ну); Розточини (л. Верхнього л. Ботевки л.
С.; с. Верхнє Турківськ. р-ну); Розточка (л. Орявчика л. Оряви л. Опору п. С.; c. Козеве Сколівськ. р-
ну); З Розточин (п. Погарської – д. Орява – л. Опору п. С.; с. Погар Сколівськ. р-ну); Чорні Розтічки
(п. Сиглянського п. С.; с. Матків Турківськ. р-ну). Гадячі Розтічки (л. С.; с. Ісаїв Турківськ. р-ну).
У праці Й.О. Дзендзелівського “Українські народні назви гідрорельєфу: відгалуження річки, рукава
річки, затоки” відзначено, що для потоку, який відійшов у бік від головного русла річки,
найпоширенішою назвою в різних районах України є рукав. До назв з більш-менш широкими ареалами
виявлення відносяться: відножина, зарічок, потік, розтока, розтоки pl. t., розточина та ін. [8, с. 3-6]. У
досліджуваному басейні гідроніми з апелятивом розтока пов’язані з поняттям “притока”, рідше – зі
значенням “місце злиття двох водотоків в одне русло”. Ілюстрацією є власні спостереження:
1. Розтока – перша притока у верхів’ї: Розтока (п. Орявчика л. Оряви л. Опору п. С.; с. Орявчик
Сколівськ. р-ну). За Розтокою течуть такі потоки: За Кутьом (п. Орявчика...), Площа (п. Орявчика...),
Звинова (п. Орявчика...), Долина (л. Орявчика...); Розтоки (як п. Шкуранки – д. Волосаня – п.
Вадрусівки – д. Укерник д. Головчанка д. Головечанка – л. Опору п. С.; с. Плаве Сколівськ. р-ну). Після
Розтоки у с. Плав’ї Сколівськ. р-ну фіксуються притоки: Потік із Присліпців (л. Шкуранки...), Пасіки
(п. Волосанів...), Мелинівське (п. Волосанів...); Розтічки (як л. Кального л. Вадрусівки – д. Укерник д.
Головчанка д. Головечанка – л. Опору п. С.; с. Кальне Сколівськ. р-ну). За Розтічками у с. Кальному
Сколівськ. р-ну записано такі притоки: Федьковичів Потік (п. Кального...), Їжаків Потік (п. Кального...),
Кракусів (п. Кального...), Дуцеловичів (п. Кального...).
2. Розтока може бути в будь-якому місці серед інших допливів:
а) другою притокою: Розтока (п. Бориньки л. С.; смт. Бориня Турківськ. р-ну). Перший доплив
Бориньки є Хомовець (п. Бориньки...), третій – Діл (п. Бориньки...), четвертий – Громадський (п.
Бориньки...); Розтоки (л. Ріки л. Завадки п. С.; Заділ.). Перша притока Ріки – Аталівки (л. Ріки...), третя
– Діл (л. Ріки...). Праві притоки після Розтоки: Сигли, Плисня;
б) третьою притокою: Розтока (п. С.; с. Верхнячка Сколівськ. р-ну). Перший доплив витоку Стрию у
с. Верхнячці Сколівськ. р-ну – Ясенівка (п. С.), другий – З Погари (п. С.), четвертий – Чорний Потік (п.
С.), п’ятий –Лабаничів (п. С.), шостий – Чепізький (п. С.). Відповідно ліві допливи – З Бескіда, Вайдин
Потік, Кирилів Потік, Марусинцівський.
Фіксуються Розтоки, які є четвертими, п’ятими і т. д. притоками.
Назви Розтока (Розтоки pluraliа tantum) прививаються тим допливам, які мають приблизно таку ж
глибину та ширину, як і ті водотоки, у які впадає притока. В одному селі може бути кілька Розток.
Наприклад, у с. Либохорі Сколівськ. р-ну є три Розтоки: Маґурянська Розтока (п. Сигли п. Опору п.
С.); Ляхова Розтока (як л. Бердової Розтоки – д. Потік (Солотвина) – п. Сигли п. Опору п. С.); Бердова
Розтока (як п. Ляхової Розтоки – д. Потік (Солотвина) – п. Сигли п. Опору п. С.).
Мешканці с. Побуку Сколівськ. р-ну Розтоки розрізняють за допомогою порядкових числівників:
Перша Розтока (п. Побуку л. Труханового п. С.); Друга Розтока (п. Побуку л. Труханового п. С.);
Третя Розтока (л. Другої Розтоки п. Побуку п. С.).
Слід зазначити, що жителі верхів’я басейну Стрию допливи річок рахують проти течії: праві
притоки – це ліві, а ліві – це праві. Таке розуміння є результатом міграції людей уверх по течії рік. Всі
притоки по праву руку йменувалися правими, по ліву – лівими [9, с. 65].
У нп. Крушельниці, Уричі, Сопоті Сколівськ. р-ну і Зубриці Турківськ. р-ну є назви гідронімів з
апелятивом розсоха: Розсоха (1. п. Хробаківця л. С.; с. Крушельниця; 2. п. Уричанки л. С.; с. Урич);
Розсоха-Табрична (л. Бригади п. С.; с. Сопіт); Розсохачка (л. Зубриці л. Майдану – д. Рибник п. С.;
Зубриця). Розсохи омивають клиноподібну місцевість у горах. З двох боків такого рельєфу можуть
витікати два потоки, вливаючись в одне русло. У конкретному випадку найменування відбулося з
погляду “низ – верх”, тобто спостерігач знаходиться під клиноподібною горою, а не за нею. Такі потоки
нагадують розсоху. Пор.: розсоха “розвилка, розвилина, місце, де що-небудь роздвоюється, наприклад,
колода з вилоподібним кінцем, місце, де розходяться ноги, розпуття і ін.”, “дерев’яні вила для гною” [2,
ІІІ, с. 58], разсоха “(соха, сошка, кол, шест: разсоха, раздвоенная соха) развилина, вилы, двурожка,
раздвоенный конец чего-либо, разведенные врознь концы, например, ветви, сучья, рога и пр.”. Разсоха
кряжа “отрог, горная цепь, разбившаяся надвое”. Дорога разсохой пошла “разошлась на две дороги,
под острым углом”. Разсоха реки “разречье, верхние два притока, которые сливаются под острым
углом”; зовут разсохой и всякий порядочный приток, рукав реки, а разсохи “безыменные ручья,
вливающиеся в оголовок или голову, вершину горы” [5, ІІІ, с. 1563].
Виявлено шість гідронімів, похідних від апелятива ріка, річка: Ріка (л. Завадки п. С.; с. Задільське
Сколівськ. р-ну), Річка (л. Сигли п. Опору п. С.; с. Либохора Сколівськ. р-ну); Заріка (1. п. С.; с. Новий
Кропивник Дрогобицьк. р-ну; 2. п. С.; с. Верхнє Висоцьке Турківськ. р-ну; 3. п. С.; с. Ісаїв Турківськ. р-
ну); Заріч (л. С.; с. Комарники Турківськ. р-ну). Мотивом номінації назв типу зарічок, заріччя могло
бути знаходження цього відгалуження за основним руслом, за рікою, або значення “затока”
розвинулось із “заливна низина коло річки” [8, 1982, с. 39]. Назви водойм у н.п. Новому Кропивнику
Дрогобицьк. р-ну, Верхньому Висоцькому, Ісаєві, Комарниках Турківськ. р-ну мотивовані від
“зарічний, протилежний берег річки”. На цьому ґрунті виникли такі своєрідні слова як тамторіка
“місце за річкою”, тамторічани “люди, які живуть за річкою”.
Водойми Плисня (п. Ріки л. Завадки п. С.; с. Задільське Сколівськ. р-ну) і Плюсина (п. Рибника п.
С.; с. Рибник Дрогобицьк. р-ну) мотивовані від гідрографічного терміна плесо, який у “Словнику
бойківських говірок” означає “тихе глибоке місце в воді” [3, ІІ, с. 80], пор. плесо “озеро за течією ріки,
сильно розширене місце ріки, чисте, незаросше, з тихою течією” [2, ІІІ, с. 194], “русло річки”,
“тиховоддя, позадь річки”, “місце злиття двох річок в одну” [8, с. 50-51], “открытая широкая часть
течения реки”, укр. плесо, др. плесь, ч., слц. pleso “глубокое место в озере” [10, ІІІ, с. 280], нл. ploso
“широке місце в річці, озері, болоті”, п. діал. ploso “острів на зарослому озері”, “глибоке місце в річці”
[11, с. 102]. Назви Плоснина (1. л. Оряви л. Опору п. С.; с. Коростів Сколівськ. р-ну; 2. п. Ягистівого л.
Опору п. С.; с. Тухля Сколівськ. р-ну) мотивовані від значення “повільна, мілка течія”.
Рідко вживається термін джерело у власних найменуваннях водотоків: Джерело (1. л. Запусти л.
Уричанки л. С.; с. Підгородці Сколівськ. р-ну; 2. п. С.; с. Івашківці Турківськ. р-ну.); Джерело з-під
Коротищевого Верха (п. Сигли п. Опору п. С.; с. Либохора Сколівськ. р-ну). У гірській частині
басейну Стрию географічний термін джерело заступає потічок. У с. Івашківцях Турківськ. р-ну
паралельна назва Джерела – Квасна Вода (п. С.). З апелятивом вода, який є компонентом назв
гідронімів, фіксуються ще такі утворення: Вода з Гнилої (л. Великої Славки – д. Славка д. Волосянська
– п. Опору п. С.; с. Ялинковате Сколівськ. р-ну); Студена Вода (л. Бесідного л. Уричанки л. С.; с. Урич
Сколівськ. р-ну); Межи Водами (л. Сигли л. Бориньки л. С.; смт. Бориня Турківськ. р-ну). За
“Словником бойківських говірок”, вода, крім загального значення, ще означає “піт”, “річка” [3, І, с.
138-139]. Ці значення збережені у нп. Верхній Рожанці, Волосянці, Кальному, Нижній Рожанці, Рикові,
Уричі, Хитарі, Ялинковатому Сколівськ. р-ну, Борині, Верхньому Висоцькому, Івашківцях, Мохнатому,
Нижньому Висоцькому Турківськ. р-ну.
Фіксуються три назви з апелятивом озеро: З Озера (п. Кам’янки п. Опору п. С.; с. Кам’янка
Сколівськ. р-ну); Озірець, Озорець (п. Оряви л. Опору п. С.; с. Козева Сколівськ. р-ну); Озірець (п.
Сигли п. Опору п. С.; с. Либохора Сколівськ. р-ну). У зазначених селах слово озеро, озірець означає
“невелика затока із стоячою водою”.
Гідронім Гребля (л. Кобильця л. Опору п. С.; с. Тухля Сколівськ. р-ну); Під Греблі (л. Тарасівки як
п. Кам’янки п. Опору п. С.; с. Кам’янка Сколівськ. р-ну) утворені від значення “природна загата”, пор.
гребля “запд. и юж. гать, плотина, запруда, насыпь, или вал от воды” [5, І, с. 970]. Назви Стави pluralia
tantum (1. л. С.; с. Нижнє Висоцьке Турківськ. р-ну; 2. л. С.; с. Новий Кропивник Дрогобицьк. р-ну) –
від “загата, яка зроблена людиною”.
Гідрографічний термін криниця досить часто зустрічається у власних найменуваннях водотоків:
Кирниця з Погари (л. Звірця п. Сигли п. Опору п. С.; с. Либохора Сколівськ. р-ну); Кирниця на
Задніх Ораницях (л. Шавутинця п. Сигли п. Опору п. С.; с. Либохора Сколівськ. р-ну). У бойківських
говірках криниця має таку семантику: “криниця”, “криниця в полі, але без цямрини”, “джерело”,
“джерело під горою” [3, І, с. 347]. У с. Кам’янці Сколівськ. р-ну назва потічка Кирничка (п. Кам’янки
п. Опору п. С.) виникла на ґрунті значення “вимурована камінням криниця у витоці”. Назви
мікрогідронімів Кирнички pluralia tantum (1. л. Брешиці як л. Кам’янки п. Опору п. С.; с. Кам’янка
Сколівськ. р-ну; 2. л. Оряви л. Опору п. С.; с. Коростів Сколівськ. р-ну; 3. л. Погарської – д. Орява – л.
Опору п. С.; с. Погар Сколівськ. р-ну), Кирниці (п. Бичкової п. Ямельниці л. С.; с. Верхнячка
Сколівськ. р-ну) утворені від “місцевість, яка багата ключами”, пор. криниця “холодна джерельна вода”,
“район джерел”, “товсті молочні жили у корови”, криничовина “джерело; сукупність джерел” [4, ІІІ, с.
93].
У селі Верхній Рожанці Сколівськ. р-ну виявлено два гідроніми, які похідні від апелятива нора:
Нора (1. п. Звору п. Рожанки – д. Рожаночка – п. Опору п. С.; 2. п. Рожанки – д. Рожаночка – п. Опору
п. С.). Дві однакові назви дають змогу вбачати в апелятиві значення “джерело”, яке фіксується у
“Словнику бойківських говірок” [3, ІІ, 347], пор. ще нора “маленьке водне джерело”, “місце витікання
підземної води на поверхню під час зливи” [12, с. 78].
До назв гідрооб'єктів, похідних від гідрографічних термінів, належать ще такі водотоки:
Топільський (л. Опору п. С.; смт. Славське Сколівськ. р-ну), похідне на -ськ- від Топило; Завалина (л.
Яблунівки п. С.; с. Ясенка-Стецьова Турківськ. р-ну); Завалини (л. Погарської – д. Орява – л. Опору п.
С.; с. Погар. Сколівськ р-ну), можливо, утворені від “обрив, крутий берег”, “яма”. У с. Ясениці
Турківськ. р-ну потоки Великі Валинища (п. Ясіночки л. Ясениці п. С.) і Малі Валинища (п. Ясіночки
л. Ясениці п. С.) течуть поряд гірськими ущелинами. Потоки з водопадами та заворотами: один водотік
вирує з більшою силою, другий – з меншою, що цілком зближує псл. valiti, valjati “крутити, вертіти,
котити” [4, І, с. 325]; З Язвин (д. Шутуство п. Верхнього л. Ботевки л. С.; с. Нижнє Турківськ. р-ну)
пов’язується з “вибоїна”, пор. язвина “яма під землею, вирита водою, в якій живуть лисиці”, “нора”;
“безодня” < стсл. язвина [3, ІІ, с. 401], язь (загорода в річці, ставку, призначена для риболовлі) яз,
гребля [13, ІІ, с. 579];
Найменування потоку Січки (л. Брешиці як л. Кам’янки п. Опору п. С.; с. Кам’янка Сколівськ. р-ну)
може походити від “сочитися”, пор. півд. зах. сечься “сочиться”, “точиться”, “течь” [5, ІV, с. 141]. Але
цілком можливо, що гідронім Січки може мати зв’язок з назвою прилеглої місцевості, пов’язаної з
сікти “вирубування дерев”.
Три назви, які утворені на базі терміна ключ, не виступають у значенні “джерело; витік, потічок
річки” [14, с. 97], “родник, водяная жила, источник, отпирающий недра земли” [5, ІІ, с. 307]. Два витоки
– З Ключа (л. Сухої п. Кам’янки п. Опору п. С.; с. Кам’янка Сколівськ. р-ну) і Потік із-під Ключа (д.
Труханів п. С.; с. Труханів Сколівськ. р-ну) вказують на вторинність гідронімних назв. Первинною є
гора Ключ з гострим кутом, який нагадує ключ журавлів у небі. Назва потоку Ключ (п. С.) збігається з
однойменною горою, що в с. Верхньому Висоцькому Турківськ. р-ну.
У говірках басейну Стрию відсутні назви Ключ у значенні “джерело”. Це служить на користь тези
В.А. Никонова, який прийшов до висновку, що термін ключ “джерело” в українській та білоруській
мовах не вживається [див.: 15, с. 15]. В.П. Шульгач зауважує, що ця теза потребує уточнення, наводить
відповідники в українській і російській мовах. Дослідник пише: “Сучасний ареал топооснови й
апелятива ключ <...> очевидно не відповідає його первісному станові. Мова, певне, повинна йти про
спільнослов’янське явище [16, с. 180-181; 17, с. 29], хоча кінцевий результат буде коригуватись в
зв’язку із залученням нового фактичного матеріалу” [15, с. 15-16].
У верхів’ї басейну Стрию багно частіше зустрічається зі значенням “мокра багниста сіножать”,
“підмокле поле”, рідше на означення “болота” вживається лексема багно (Турківськ. р-н).
Водотоки Багинський (л. Оряви л. Опору п. С.; с. Козеве Сколівськ. р-ну), Багна (л. Верху п.
Головської л. Зубриці л. Майдану – д. Рибник – п. С.; с. Головеське Турківськ. р-ну), Багнина (1. п.
Довбушової Кирниці п. С.; с. Явори Турківськ. р-ну; 2. л. Бобовища л. Стинавки л. С.; с. Орів
Сколівськ. р-ну), Багнини (л. Піску л. Ясіночки л. Ясениці п. С.; с. Ясениця Турківськ. р-ну), Багно (1.
п. Сиглів п. С.; с. Ісаїв Турківськ. р-ну; 2. л. Лугів п. С.; с. Ісаїв Турківськ. р-ну; 3. п. Жупанки п. С.; с.
Жупани Сколівськ. р-ну; 4. п. Брички п. С.; с. Крушельниця Сколівськ. р-ну), Багонський (1. л.
Ясіночки л. Ясениці п. С.; с. Ясенка-Стецьова Турківськ. р-ну; 2. п. Сможанки п. С.; с. Мохнате
Турківськ. р-ну), З-під Багнинки (л. Межибрідок п. Ясениці п. С.; с. Кіндратів Турківськ. р-ну), З-під
Багон (л. Ясениці п. С.; с. Кіндратів Турківськ. р-ну), Підбагнинка (л. С.; с. Ісаїв Турківськ. р-ну),
Потік із-під Багна (п. Оряви л. Опору п. С.; с. Коростів Сколівськ. р-ну) є вторинними від сінокісних
багнистих полів. Від таких полів назва Багна поширюється і на сухі сіножаті, що належать до однієї
площі. Наприклад, у с. Либохорі Сколівськ. р-ну Багна простягаються на одинадцять кілометрів.
Початок поля називається Багинця (звідси і потічок Багинця, л. Плаїка п. Річки л. Сигли п. Опору п.
С.), середина – Передні Багна, кінець сінокосу – Задні Багна (тут бере початок Потік із-під Багна, д.
Річка л. Сигли п. Опору п. С.). Багнисті місця є тільки на Задніх Багнах, решта сіножаті цілком сухі.
У говірках верхів’я басейну Стрию лексеми болото, млака означають “драговина”, “найвища
ступінь заболоченості”, а багно здебільшого – “найменша ступінь вологи грунтів”. Оскільки
досліджувані назви потоків знаходяться у гірській місцевості, де немає боліт “драговин”, то слово багно
вживається частіше. Щодо всієї території західноукраїнських говорів, то М.М. Онишкевич прийшов до
висновку, що лексема багно є більш поширена ніж болото [18, с. 120].
Назви водотоків Млака (п. Лавочанки л. Опору п. С.; с. Лавочне Сколівськ. р-ну); Млаки (1. л.
Бутивлі л. Оряви л. Опору п. С.; с. Коростів Сколівськ. р-ну; 2. л. Кривчика л. Брешиці як л. Кам’янки
п. Опору п. С.; с. Кам’янка Сколівськ. р-ну); Млакованя (л. Розтоки п. С.; с. Верхнячка Сколівськ. р-
ну); Млачки (п. Ягистівого л. Опору п. С.; с. Тухля Сколівськ. р-ну); На Млаках (п. С.; с. Матків
Турківськ. р-ну) пов’язані з поняттям “найвища ступінь заболоченості території”, через яку течуть.
Походження гідронімів, в основу яких покладено апелятив залім, у різних селах інформатори
тлумачать по-різному. Наприклад, у с. Кам’янці Сколівськ. р-ну і с. Либохорі Турківськ. р-ну Заломи
pluralia tantum (1. л. З Ключа л. Сухої п. Кам’янки п. Опору п. С; с. Кам’янка; 2. л. Лугів л. Либохірки л.
С.; с. Либохора) – від “незахищене від вітру місце, де часто бувають буреломи”. Назву потоку
Заломистий (л. Вандрівки – д. Вадрусівка д. Укерник д. Головчанка д. Головечанка – л. Опору п. С.) у
с. Хитарі Сколівськ. р-ну пов’язують із “закрут, течія річки при крутому повороті”. В основу гідроніма
Ломовачка (п. Труханового п. С.; с. Труханів Сколівськ. р-ну) покладено апелятив ломити. Під час
повені потік обриває береги.
Назву р. Стрий дослідники виводять з іє. *sr “течія, бистрінь, крутизна” [19, с. 396]. В.П. Петров
вважає, що гідронім утворений від стриїв “дядьків по брату”, власникам території, через яку тече ріка
[20, с. 160-167; 21, с. 84]. Відтворюючи праслов’янський гідронімний фонд, В.П. Шульгач прийшов до
висновку, що “Стрий можна тлумачити як слов’янську назву, пов’язану відношенням кореневої
апофонії u: оu з Струй / Струя: *Strujь / *Sroujь > *Strujь, і.є. *strou- / *streu - / *stru- “текти” [22, с.
262]. Більше назв водотоків, які походили б від цих коренів, не зафіксовано. Швидкість р. Стрию
спричинена горами Сколівщини, Турківщини та Дробиччини.
У басейні Стрию найбільше таких відгідрографічних утворень: потік, поточина – 24, розтока – 20,
багно – 17, звір – 9, кирниця – 7, млака --7, плесо – 4.
Список умовних скорочень
д. – далі (друга назва водотоку в іншій частині течії)
л. – ліва притока
п. – права притока
С. – р. Стрий
як – потік, що зливається одночасно з іншим і утворює русло
Список джерел і літератури
1. Матіїв М.Д. Словник гідронімів басейну ріки Стрий. – К.; Сімферополь, 1999. – 96 с.
2. Грінченко Б.Д. Словарь украинского яз?ка: Репринт. вид. 1907 - 1909. – К.: Лексикон, 1996. – Т. І -
ІV.
3. Онишкевич М.Й. Словник бойківських говірок. – К.: Наук. думка, 1984. – Ч. І - ІІ.
4. Етимологічний словник української мови: В 7 т. / За ред. О.С. Мельничука. – К.: Наук. думка,
1982 - 1989. – Т. І - ІІІ.
5. Даль В.И. Толков?й словарь живого великорусского яз?ка: Репринт. воспроизвед. издания 1903 -
1909. – М.: Терра – Книжн?й клуб, 1998. – Т. І - ІV.
6. Мурзаев? ?. и В. Словарь местн?х географических терминов. – М.: Гос. изд-во географ.
литератур?, 1959. – 304 с.
7. Словник гідронімів України. – К.: Наук. думка, 1979. – 781 с.
8. Дзендзелівський Й.О. Українські народні назви гідрорельєфу: відгалуження річки, рукава річки,
затоки // Дослідження лексики і фразеології говорів Українских Карпат. – Ужгород, 1982. – С. 3 -53.
9. Реформатський О.О. Введение в яз?коведение. – М.: Просвещение, 1967. – 544 с.
10. Фасмер М. ?тимологический словарь русского яз?ка. – М.: Прогресс, 1986 - 1987. – Т. І - ІV.
11. Jurkowski M. Ukrainska terminologia hydrograficzna. – Wroclaw etc.: Zaklad Narodowy im
Ossolinskich: Wyd-wo PAN, 1971. – 240 s.
12. Грицак М.А. Назви гідрорельєфу в говірці с. Ясіня Закарпатської області // Питання гідроніміки.
– К.: Наук. думка, 1971. – С. 74 - 80.
13. Словник староукраїнської мови ХІV - ХV ст. / Ред. Л.Л. Гумецька, І.М. Керницький. – К.: Наук.
думка, 1977 - 1978. – Т. І - ІІ.
14. Черепанова Е.А. Народная географическая терминология Черниговско-Сумского Полесья. –
Сум?, 1984. – 274 с.
15. Шульгач В.П. Гідронімія басейну Стиру. – К.: Наук. думка, 1993. – 144 с.
16. Никонов В.А. Ручей – ключ – колодец – криница – родник // Материал? и исследования по
русской диалектологии. – М.: Изд-во АН СССР, 1961. – В?п. 2. – С. 180 - 198.
17. Куркина А.В. Заметки по словенской ?тимологии // Общеславянский лингвистический атлас:
Материал? и исследования 1976. – М.: Наука, 1978. – С. 278 - 293.
18. Онишкевич М.М. Географічні назви в говорах західного регіону УРСР // Українська лексика в
історичному та ареальному аспектах. – К.: Наук. думка, 1991. – С. 114 - 123.
19. Никонов В.А. Краткий топонимический словарь. – М.: М?сль, 1966. – 509 с.
20. Петров В.П. Гідронімія Верхнього Подністров’я. Стрий // Територіальні діалекти і власні назви.
– К.: Наук. думка, 1965. – С. 160 - 168.
21. Петров В.П. Етногенезис слов’ян. – К.: Наук. думка, 1972. – 213 с.
22. Шульгач В.П. Праслов’янський гідронімний фонд (фрагмент реконструкції). – К., 1998. – 368 с.
Список умовних скорочень
Список джерел і літератури
|