Софія Володимирівна Чехович: життєвий і творчий шлях (1897—1971)
У статті розглянуто життєвий та творчий шлях Софії Володимирівни Чехович — українського етнографа, науковця, мисткині ХХ ст. Простежено у хронологічному порядку найважливіші події та визначено основні напрями наукової діяльності. Основну увагу приділено мистецтвознавчим працям Софії Володимирівн...
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94752 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Софія Володимирівна Чехович: життєвий і творчий шлях (1897—1971) / О. Козакевич // Народознавчі зошити. — 2012. — № 3 (105). — С. 429-442. — Бібліогр.: 51 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94752 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-947522016-02-20T03:01:42Z Софія Володимирівна Чехович: життєвий і творчий шлях (1897—1971) Козакевич, О. Статті У статті розглянуто життєвий та творчий шлях Софії Володимирівни Чехович — українського етнографа, науковця, мисткині ХХ ст. Простежено у хронологічному порядку найважливіші події та визначено основні напрями наукової діяльності. Основну увагу приділено мистецтвознавчим працям Софії Володимирівни у ділянці українського народного вбрання та декору. Стаття написана на основі матеріалів відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. In the article has been considered a life course and a creative path of Sofiya Volodymyrivna Chekhovych, known Ukrainian ethnographer, scientist and art critic of XX c. In chronological order the author has considered some most important events and defined main directions of research activities by S. Chekhovych. Attention has been paid to S. Chekhovych art criticism in the field of Ukrainian traditional folk costume and means of its decoration. The article has been written on the basis of materials kept at the department of manuscripts, Lviv Stefanyk National Scientific Library. В статье рассмотрен жизненный и творческий путь Софии Владимировны Чехович — украинского этнографа, научного сотрудника, искусствоведа ХХ вв. В хронологическом порядке представлены наиболее важные события и определены главные направления научной деятельности. Внимание сосредоточено на искусствоведческих работах Софьи Владимировны в области украинского народного костюма и способов декорирования. Статья написана на основе материалов отдела рукописей Львовской национальной научной библиотеки им. В. Стефаника. 2012 Article Софія Володимирівна Чехович: життєвий і творчий шлях (1897—1971) / О. Козакевич // Народознавчі зошити. — 2012. — № 3 (105). — С. 429-442. — Бібліогр.: 51 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94752 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Козакевич, О. Софія Володимирівна Чехович: життєвий і творчий шлях (1897—1971) Народознавчі зошити |
| description |
У статті розглянуто життєвий та творчий шлях Софії Володимирівни Чехович — українського етнографа, науковця,
мисткині ХХ ст. Простежено у хронологічному порядку
найважливіші події та визначено основні напрями наукової
діяльності. Основну увагу приділено мистецтвознавчим
працям Софії Володимирівни у ділянці українського народного вбрання та декору. Стаття написана на основі матеріалів відділу рукописів Львівської національної наукової
бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України. |
| format |
Article |
| author |
Козакевич, О. |
| author_facet |
Козакевич, О. |
| author_sort |
Козакевич, О. |
| title |
Софія Володимирівна Чехович: життєвий і творчий шлях (1897—1971) |
| title_short |
Софія Володимирівна Чехович: життєвий і творчий шлях (1897—1971) |
| title_full |
Софія Володимирівна Чехович: життєвий і творчий шлях (1897—1971) |
| title_fullStr |
Софія Володимирівна Чехович: життєвий і творчий шлях (1897—1971) |
| title_full_unstemmed |
Софія Володимирівна Чехович: життєвий і творчий шлях (1897—1971) |
| title_sort |
софія володимирівна чехович: життєвий і творчий шлях (1897—1971) |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94752 |
| citation_txt |
Софія Володимирівна Чехович: життєвий і творчий шлях (1897—1971) / О. Козакевич // Народознавчі зошити. — 2012. — № 3 (105). — С. 429-442. — Бібліогр.: 51 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT kozakevičo sofíâvolodimirívnačehovičžittêvijítvorčijšlâh18971971 |
| first_indexed |
2025-07-07T01:20:02Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:20:02Z |
| _version_ |
1836949127395540992 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012
Софія (Марія) Володимирівна Чехович — етно-
граф, мистецтвознавець, педагог, художник [51,
с. 356—359], поціновувач та подвижник україн-
ського народного мистецтва, учениця Олени Львів-
ни Кульчицької. Упродовж усього свого життя п. Со-
фія досліджувала українське мистецтво, вивчала
творчість професійних художників й народних май-
стрів України, глибоко шануючи та зберігаючи бага-
товікові культурні надбання українців.
Народилась Софія Володимирівна 21 грудня
1897 р. у с. Батятичі Жовківського р-ну Львівської
обл. Походить зі священичого роду Чеховичів. Коли
дівчинці було три роки, помер її батько. Згодом
сім’єю переїхали у м. Перемишль, де 1917 р. Софія
Чехович закінчила середню школу. Відтоді розпо-
чинає свою працю як викладач прикладного мисте-
цтва. За розпорядженням Міністерства Віроспові-
дань і народної освіти від 9 жовтня 1924 р. здобула
право викладання декоративних («мистецьких») ро-
біт як головного предмету в загальноосвітніх, дер-
жавних та приватних школах [1]. Упродовж років
Софія Володимирівна працює у навчальних закла-
дах Дністрика, Дрогобича, Вишатичів, Болестра-
щичів, Нижанковичів, Перемишля (школи
ім. М. Шашкевича та ім. Пірамовича, приватна жі-
ноча ґімназія з українською мовою навчання Укра-
їнського Інституту для дівчат), Ярослава.
У шкільні роки відбувається знайомство Софії зі
своєю учителькою — Оленою Львівною Кульчиць-
кою, яке згодом переросло у багатолітню плідну
співпрацю. Власне про свою вчительку рисунку і на-
ставницю, з котрою після 1914 р. спільно організо-
вували у Перемишлі виставки й вечори української
народної ноші, у своїх спогадах Софія Володимирів-
на писала з особливим теплом та любов’ю [2] 1. Саме
1 Зі спогадів Софії Чехович про Олену Львівну Кульчиць-
ку ми дізнаємося багато цікавих фактів, які засвідчують
талант художниці, розкривають деякі аспекти характеру,
зрештою, дають змогу читачеві відчути тривожну атмос-
феру передвоєнних лихоліть чи «особливості» радян-
ського періоду.
От, на нашу думку, один важливий фактологічний епі-
зод. Софія Володимирівна згадує про юні роки свого на-
вчання під опікою Олени Кульчицької. Фахові знання,
освіченість, уміння спілкуватися з молоддю притягува-
ли учениць до молодого педагога. Очевидно, що серед
когорти юнок Олена Львівна розпізнавала тих, хто був
здатен присвятити себе мистецтву. Тому художниця радо
надавала поради щодо творчої праці і подальшої науки,
як-от рекомендація Інституту Мистецтв у Варшаві. Ви-
проваджуючи своїх вихованок у самостійне життя, Олена © О. КОЗАКЕВИЧ, 2012
Олена КОЗАКЕВИЧ
СОФІЯ ВОЛОДИМИРІВНА
ЧЕХОВИЧ: ЖИТТЄВИЙ
І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ
(1897—1971)
У статті розглянуто життєвий та творчий шлях Софії Воло-
димирівни Чехович — українського етнографа, науковця,
мисткині ХХ ст. Простежено у хронологічному порядку
найважливіші події та визначено основні напрями наукової
діяльності. Основну увагу приділено мистецтвознавчим
працям Софії Володимирівни у ділянці українського на-
родного вбрання та декору. Стаття написана на основі ма-
теріалів відділу рукописів Львівської національної наукової
бібліотеки ім. В. Стефаника НАН України.
Ключові слова: етнографія, народне мистецтво, мистецтвоз-
навство, історія мистецтва, художня критика, традиція.
Олена кОЗакЕвИЧ430
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012
з настанови Олени Львівни Софія Чехович подала
документи і була прийнята на навчання у Варшаві
(28 червня 1928 р.), де 18 березня 1937 р. Софія
Володимирівна одержала диплом Державного Ін-
ституту Мистецтв.
Цього ж року (1937) за наукову працю «Мистець-
кі роботи в Данії, Швеції і Польщі» у Львівському
Університеті ім. Яна Казимира здобула диплом ви-
кладача (титул професора) прикладного мистецтва
серед ніх шкіл (28 жовтня 1937 р. — посвідчення пра-
ва викладання фахових від комісії державних іспитів
у Львові). Це дозволило Софії Чехович у 1939—
1944-х рр. займати посаду професора державних ґім-
назій. Упродовж 1934—1939-х рр. у вільний від осно-
вної роботи час Софія Володимирівна працювала у
реґіональному музеї «Стривігор» (м. Перемишль) у
відділі народного одягу й вишивки та Етнографічно-
му Музеї при ґімназії у м. Ярослав. Власне, це щире
та жваве зацікавлення українським традиційним мис-
тецтвом і визначило основні віхи майбутньої наукової
діяльності п. Софії [3; 4].
У 1946 р. Софія Чехович разом з матір’ю пе-
реїхала з Перемишля до Львова (УРСР), де роз-
почала роботу в Інституті мистецтва, фольклору і
етнографії Академії наук УРСР на посаді молод-
шого наукового співробітника, а від 1948 р. — в
Етнографічному музеї Академії наук у Львові [4;
5]. У 1950 р. Софія Володимирівна переходить на
роботу в Державний музей українського мисте-
цтва (м. Львів) на посаду старшого наукового
співробітника. Цього ж року (з лютого по вере-
сень) працює викладачем рисунку у Львівському
ремісничому училищі № 4. У 1954 р. закінчує
Львівський учительський інститут за спеціальніс-
тю «англійська мова» [4; 5].
Народознавча тематика, яка була у колі дослід-
ницьких зацікавлень Софії Володимирівни ще у
часи «перемиського періоду», лягла в основу нау-
кових інтересів у наступні роки. Наприкінці
1940-х рр. Софія Чехович розпочинає роботу над
дисертаційним дослідженням «Позитивні елемен-
ти декоративних форм народного стінного розпису
Західних областей УРСР» 2 (1947) [4], працює
Кульчицька дарувала їм свої дереворити на пам’ять — як
вияв поваги, сердечності, як своєрідне благословення.
2 Очевидно, що дисертаційна робота не була захищена,
оскільки в рукописних справах немає про це жодної згадки.
Диплом С. Чехович про закінчення Державного інституту
жіночих робіт (мистецтв) у Варшаві: титульна сторінка;
1928 р. — Ф. 140. — Чех. 4. Документи про освіту (ди-
пломи, копії диплому, метрики, посвідчення тощо). —
Львів ; Варшава, 1928—1954. — 17 док., 35 арк. Публі-
кується вперше
Диплом С. Чехович про закінчення Державного інституту
жіночих робіт у Варшаві: фото на диплом; 1928 р. —
Ф. 140. — Чех. 4. Документи про освіту (дипломи, копії
диплому, метрики, посвідчення тощо). — Львів ; Варша-
ва, 1928—1954. — 17 док., 35 арк. Публікується вперше
431Софія володимирівна Чехович: життєвий і творчий шлях (1897—1971)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012
над темою «Мистецька народна творчість Львів-
ської області (вишивка)», «Радянський фольклор
Західних обл. УРСР», під час наукових експеди-
цій збирає та систематизує етнографічний матері-
ал до колективної праці «Атлас матеріальної куль-
тури Західних обл. УРСР» [3; 4; 5].
Один з напрямів наукової діяльності Софії Воло-
димирівни — дослідження творчості професійних
художників та народних майстрів України — при-
падає на 1950–1960-ті роки. Низка праць присвя-
чена творчим роботам Й. Бокшая, А. Манастир-
ського, Г. Світлицького, І. Севери, В. Борисенка,
М. Глущенка, М. і Ю. Дембіцьких, Я. Козіка,
О. Мурашка, Никифора, С. Самокиша, Д. Юрчу-
ка, С. Васильківського, М. Пимоненка, С. Світо-
славського, І. Катрушенка у контексті тогочасного
радянського образотворчого та декоративного мис-
тецтва [6; 7; 8; 9; 10; 20; 21; 22]. Особливий інте-
рес викликають статті про Еммануїла Миська [11—
19], Дмитра Крвавича та Володимира Патика
[19], — тоді ще молодих творчих особистостей, іме-
на яких сьогодні серед митців не тільки львівської і
української, а й світової мистецької школи. У стат-
тях Софія Чехович розглядає напрями художньої
творчості своїх сучасників, розкриває креативні під-
ходи до створення живописних полотен та скуль-
птурних композицій, фіксує участь у виставках.
Власне, відкинувши «ідеологічне забарвлення»,
частково присутнє у рукописах та публікаціях, пра-
ці Софії Володимирівни можуть слугувати джере-
лом для тих дослідників, котрі вивчають життєві та
творчі віхи цих непересічних персоналій.
У колі наукових зацікавлень дослідниці — здо-
бутки митців інших країн, зокрема литовських гра-
фіків та оформлювачів-ілюстраторів [23].
Статті про українських народних майстрів — це ре-
зультат багаторічної мистецтвознавчої експедиційної
діяльності Софії Володимирівни Чехович. У своїх за-
писах п. Софія ретельно фіксує особливості традицій-
ного мистецтва досліджуваних територій, зосереджу-
ючись на творчості народних умільців: вишивальниць
(М. Шот, Г. Геровської, Н. Роговик, Г. Димічки,
Е. Очкас, В. Пикулі), килимарниць (М. Тивонюк,
М. Рудик), різьбарів (С. Чайки, Д. Юрчука), ткачів
(П. Шульги), писанкарок, гончарів (В. Куземсько-
го, В. Шостопальця, Д. Вислінського, В. Ракуша),
склодувів (А. Павловського) [24; 25; 26; 27; 28].
Фото С.В. Чехович; 1920-ті рр. — Ф. 140. — Чех. 4.
Документи про освіту (дипломи, копії диплому, метрики,
посвідчення тощо). — Львів ; Варшава, 1928—1954. —
17 док., 35 арк. Публікується вперше
Фото С.В. Чехович; 1920—30-ті рр. — Ф. 140. —
Чех. 108. Фотографії С.В. Чехович з різних років життя,
1906, 1967. — 16 арк. Публікується вперше
Олена кОЗакЕвИЧ432
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012
Більшість рукописів п. Софії — дослідження
українського народного декоративного мистецтва
[31; 32] (переважно західних областей України), зо-
крема вишивки, художньої тканини (ткацтва), тра-
диційного одягу, кераміки, різьби по дереву, вибій-
ки, виробів з рогу й кістки, орнаменту та способів
прикрашування вбрання. У кожній зі статей Софія
Володимирівна подає історичне минуле краю, про-
стежує особливості місцевих ремесел та промислів,
вводить у науковий обіг результати власних вислі-
дів. Наприклад, у звіті про відрядження у с. Неслу-
хів (1949) подає опис сільського житла (звертає ува-
гу на вплив культури східних областей України, що
проявилося, наприклад, у використанні марлевих фі-
ранок на вікнах) та їжі. Зазначає трансформаційні
процеси у традиційній ноші у результаті зміни ви-
робничих відносин, зокрема, використання робочо-
го одягу (так званих «фуфайок», «тілогрійок»), який
носили і чоловіки, і жінки. Дослідниця зазначає, що
дівчата впроваджують нову моду: їдуть до Львова,
де купують речі міського крою — плащі, сукні, ве-
ликі білі хустини, чоботи, як новинка — впрова-
дження звичаю використання носовичків та рука-
виць, в’язаних на спицях з вовни [29].
З-поміж десятків рукописних праць варто вио-
кремити ті, у яких Софія Чехович детально розгля-
нула українську вишивку та одежу (найповніше
опрацьовано Яворівщину, Сокальщину та Городоч-
чину). Дослідниця ретельно описує складові народ-
ної ноші, варіанти носіння, сировину та матеріал,
крій, характеризує орнамент вишивки, а також фік-
сує розмаїті способи оздоблення вбрання. Софія Во-
лодимирівна простежує вплив промислово-фа-
бричних виробів на сільський побут наприкінці
ХІХ — на поч. ХХ ст., занепад окремих видів до-
машніх художніх ремесел, «рухливість» форм та смі-
ливе збагачування орнаменту новітніми мотивами
[25]. З-поміж багатьох фактологічних нотаток до-
слідниця зазначає, наприклад, високу якість дуже
тонкого лляного доморобного полотна, яким славив-
ся Городоцький район; звертає увагу на «мальован-
ки», які виготовляли мандрівні малярі; фіксує пра-
цю народних сільських майстрів у приватних кили-
марнях наприкінці ХІХ — на поч. ХХ ст. тощо.
Важливим з погляду мистецтвознавства є мате-
ріал про українську вишивку: її застосування, різ-
новиди вишивальних технік, колористичні вирішен-
ня, орнаментальні композиції та їх розміщення. На
основі польових матеріалів Софія Володимирівна
робить висновки щодо архаїчності вишивальної тех-
ніки «мережка», якою з’єднували частини одягу,
прикрашали жіночі та чоловічі сорочки. Цей спосіб
з’єднування окремих полотен і оздоблення швів ін-
коли перетворювався з вузьких розшивок у багаті
орнаменти з геометричних чи рослинних геометри-
Софія Чехович (другий ряд, третя справа) на колективно-
му фото учнів та вчителів І класу кравецької школи в Пере-
мишлі, 1944 р. — Ф. 140. — Чех. 110. Фотографії різних
осіб. — 16 арк. Публікується вперше
Фото Софії Чехович; прибл. 1920—1930-ті рр. —
Ф. 140. — Чех. 108. Фотографії С.В. Чехович з різних
років життя, 1906, 1967. — 16 арк. Публікується вперше
433Софія володимирівна Чехович: життєвий і творчий шлях (1897—1971)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012
зованих мотивів [30; 33; 25; 26; 27]. Упродовж
ХХ ст. прості, невибагливі засоби з’єднання поло-
тен ускладнюються, стають більш декоративними.
Застосування натуральної сировини та барвників
створювало неймовірні кольорові та фактурні ефек-
ти. Наприклад, на Городоччині зимові хустини з
лляного полотна шили з двох пілок і з’єднували ме-
режкою з ниток червоної барви. На околицях Рави-
Руської мережки виконували небіленими нитками,
що створювало ефектну оздобу сірих візерункових
смуг по білому. На Яворівщині мережання сірими
нитками найдовше збереглося у чоловічому вбран-
ні. Жіночі запаски мережали сірими провощеними
нитками та вишивали тоненькими смугами, що скла-
далися з мотивів блідо-червоного кольору. На від-
стані це створювало ілюзію золотистого мережива.
Та, власне, як зазначає автор, «…масова продук-
ція фабричних ниток до вишивання Д. М. С. о трів-
ких красках заступила вповні домашнє крашення
ниток і спричинила його занепад» [27].
Особливу увагу дослідниця звертає увагу на укра-
їнські традиційні способи оздоблення («прикра-
си») — колористичний та фактурний акцент одежі:
на тлі доморобних тканин виділяються барвисті сму-
ги вишивки, гаптування, мережань, аплікації. Напри-
клад, на Городоччині для декорування зимового одя-
гу нашивали вовняні шнурки, на жіночі «юпки» біля
швів — шнурки з вовни голубої барви [24]. Ці на-
шивки — «шамерування» — створювали оригіналь-
ні художні ефекти. Місця зшивання та рубці прихо-
вували або навпаки, підкреслювали, стібками. Софія
Володимирівна відзначає художню цінність мережки-
«цирки», обмітки, ланцюжка [34; 25; 24].
Окрім етнографічного матеріалу Софія Володими-
рівна пропонує практичне застосування багатовіко-
вих надбань українського народу у сучасному побуті
та промисловості, зокрема в оздобленні художніх тка-
нин та одягу. Власне, таке зацікавлення у 1960—
1970-х рр. зразками традиційних засобів декоруван-
ня, як і народним мистецтвом загалом, зумовлено
низкою чинників: відроджується і розвивається тек-
стильне виробництво, відкриваються Будинки Мод,
колекції одягу за народними мотивами успішно екс-
понують на закордонних виставках. Багатий досвід
попередніх років (робота в музеї, опрацювання колек-
цій народного вбрання, співорганізація вечорів народ-
ної ноші) сприяв тому, що Софія Володимирівна Че-
хович синтезувала свої теоретичні та практичні над-
бання у низку мистецтвознавчих праць [35].
Автор акцентує увагу на важливій ролі мистецтва
у житті та побуті населення 1950—1960-х рр., на-
голошуючи водночас на переобтяженості житлових
Фото Софії Чехович, приблизно 1950-ті рр. — Ф. 140. —
Чех. 108. Фотографії С.В. Чехович з різних років життя,
1906, 1967. — 16 арк. Публікується вперше
Фото Софії Чехович, 1950—1960-ті рр. — Ф. 140. —
Чех. 108. Фотографії С.В. Чехович з різних років життя,
1906, 1967. — 16 арк. Публікується вперше
Олена кОЗакЕвИЧ434
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012
інтер’єрів всіляким непотребом, серед якого витво-
ри традиційного декоративного мистецтва втрача-
ють свою художню цінність. Характеризуючи роз-
виток народного мистецтва у радянський період, Со-
фія Володимирівна розглядає витоки художньої
промисловості, відзначає важливість фіксування
працівниками Будинків народної творчості майстрів
народної творчості і художників-самоуків. На дум-
ку дослідниці, народний орнамент є невичерпним
джерелом у створенні промислових художніх тканин
та одягу [36; 37; 38; 39; 40; 41].
Важливою ланкою наукового доробку Софії Че-
хович є фіксування локальних назв окремих частин
одягу, сировини, технік, орнаменту тощо, напри-
клад: «пухлики» — зібраний під уставкою рукав,
«шамерування» — декоративне нашивання шнурів;
«жичка» — груба вовна; різновиди плетінки —
«сітка», «решітка», «решето»; «бомбошки» — де-
коративне завершення скатертин та порт’єр бахро-
мою або кульками (на думку С. Чехович, плюшеві
скатертини та порт’єри з таким оздобленням псу-
ють вигляд помешкання. — О. к.); «портина» —
грубі конопляні нитки; «спідник» — нижня части-
на жіночої сорочки та ін.
Результат музейної діяльності Софії Володими-
рівни — упорядкування каталогів виставок, голов-
но — української народної тканини, вишивки та одя-
гу (упродовж 1960—1962 рр.). Дослідниця систе-
матизує твори вишивки, характеризує творчий
доробок вишивальниць, подає опис вишивальних
технік [42]. Багато уваги приділяє вивченню та ка-
талогізації народної тканини з фондів Державного
Музею українського мистецтва та Музею етногра-
фії та художнього промислу у Львові: розглядає ви-
токи, акцентуючи увагу на архаїчній техніці плетен-
ня на кроснах, вивчає творчість родин ткачів кінця
ХІХ — поч. ХХ ст. [43; 44]. Софія Чехович ре-
тельно фіксувала твори мистецтва: чорно-білі фото
підписані інвентарним номером, місцем походження
експонату [47]. Окрім зарисовок музейних експо-
натів, дослідниця робила ескізи під час польових до-
сліджень — облаштування народного житла, дитя-
чі колиски, народний орнамент, вишите оздоблення
української традиційної ноші тощо [48].
У доробку Софії Чехович — лекційна та педаго-
гічна діяльність: лекції з народного мистецтва, про-
ведення екскурсій, практичні заняття зі студентами
Творча робота Софії Чехович — «Портрет дівчинки»,
1923 р. (папір, акварель). — Ф. 140. — Чех. 122. Ху-
дожні портретні роботи С.В. Чехович, 1923, 1925. —
4 арк. Публікується вперше
Автобіографія С.В. Чехович (рукописна сторінка), Львів,
1950 p. — Ф. 140. — Чех. 2. Автобіографії, 1947—
1962. — Львів. — 11 арк. Публікується вперше
435Софія володимирівна Чехович: життєвий і творчий шлях (1897—1971)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012
Львівського державного інституту прикладного та
декоративного мистецтва (тепер — Львівська наці-
ональна академія мистецтв), методичні вказівки до
курсу «Народне мистецтво» [45; 46].
Цікавими є здобутки Софії Володимирівни як ху-
дожника, хоча її роботи мало відомі широкому зага-
лу. Працювала мисткиня у різних техніках з вико-
ристанням розмаїтих матеріалів та засобів (олівець,
акварель, туш, темпера, папір тощо). Творчий доро-
бок Софії Чехович можна умовно згрупувати за те-
матикою, як-от: «Народне мистецтво», «Типажі»,
«Пейзажі», «Листівки», «Екслібрис», «Портрет».
У фонді рукописів ЛННБ ім. В. Стефаника збері-
гається понад 800 замальовок п. Софії, які розкри-
вають не тільки її мистецький, а й духовний світ —
невичерпне джерело доброти, щирої любові до
українського народу, душевного тепла. Софія Во-
лодимирівна створила понад 50 вітальних листівок
з нагоди різноманітних свят, урочистостей, ювіле-
їв та інших подій, які щедро дарувала своїм друзям
та співробітникам. Часто п. Софія малювала види
Перемишля: очевидно, це був прояв ностальгійних
спогадів про дитинство [48; 49].
Від 1961 р. — член Спілки художників СРСР,
член українського товариства охорони пам’ятників
історії та культури. Часто Софію Володимирівну
Чехович запрошували до участі у конкурсах як
члена журі. За наукову, педагогічну, виробничу
та громадську діяльність нагороджена грамотами,
похвалами й дипломами. У 1963 р. — виходить
на пенсію [3; 4].
Останні роки свого життя п. Софія провела у са-
мотності, важко хворіючи. Померла Софія Володи-
мирівна у червні 1971 року у Львові. Похована на
Личаківському кладовищі.
* * *
Запропонована стаття написана на основі руко-
писних матеріалів Львівської національної наукової
бібліотеки ім. В. Стефаника — Фонд № 140. Че-
хович, який можна умовно класифікувати на фото-
теку (фото Софії Чехович, фото різних осіб, творів
народного мистецтва та професійних митців, нега-
тиви, відбитки тощо), листування, особисті доку-
менти, нотатки, каталогізацію музейних експонатів,
зарисовки, авторські роботи, етнографічні та мисте-
цтвознавчі матеріали.
Творча робота Олени Кульчицької — «Види Перемишля»
(папір, дереворит). — Ф. 140. — Чех. 112. Відбитки від-
криток, взірці вишивок, карти районів та різні чорнові за-
рисовки, 50—60 рр. ХХ ст. — 800 арк. Публікується
вперше
Творча робота Софії Чехович — «Портрет старого гуцу-
ла», 1925 р. (папір, акварель). — Ф. 140. — Чех. 122.
Художні портретні роботи С.В. Чехович, 1923, 1925. —
4 арк. Публікується вперше
Олена кОЗакЕвИЧ436
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012
• Біографічні матеріали (спр. 1—10);
• Творчі рукописи (спр. 11—63);
• Листування: Листи Чехович С.; Листи до Че-
хович С.В. (спр. 64—103);
• Чуже листування (спр. 104—107);
• Іконографічні матеріали (спр. 108—122);
• Матеріали службової діяльності (спр. 123—
131);
• Інше (спр. 132—134);
• Чужі матеріали (спр. 135—139).
Пропонуємо фрагмент статті Софії Чехович про
Олену Кульчицьку, яка зберігається у вказаному
фонді Львівської національної наукової бібліотеки
ім. В. Стефаника НАН України. Текст рукопису по-
даємо без змін, відповідно до оригіналу.
Софія ЧЕХОВИЧ
Спогади про О.Л. Кульчицьку
з часів її побуту в Перемишлі [2]
Здається це було вчора. Був вересень 1913 року. Сян
повагом котив свої води, розділюючи старовинне
місто Перемишль на дві частини. Перехідним мос-
том поспішала шкільна молодь — одні з міста на За-
сяння, а другі в протилежну сторону. Зараз за мос-
том на Засянні праворуч розкинулись будинки поль-
ського монастиря Бенедиктинок, в яких поміщалось
декілька шкіл з польською мовою навчання. Деякі
школи вели самі монахині, а такі як педагогічна се-
редня школа і гімназія були державні, мали своїх
світських учителів.
На міській вежі годинник вказував за 15 восьму.
На мості від сторони міста появилась елегантна мо-
лода жінка, у ясній вишитій сукні з парасолькою в
руках. Вона прискореним дрібним енергійним кро-
ком пробігає міст, повертає вправо та зникає в од-
ній із брам шкільних будинків — Це Ольга* Куль-
чицька, художниця, вчителька рисунків.
На вежі вибила восьма. І майже одночасно з бра-
ми школи висипався гурт веселих дівчат з рисунко-
вими блоками у руках. Учениці радісно переклика-
лися, передаючи собі вістку, що Олена Кульчицька
організувала сьогоднішню лекцію рисунків на сві-
жому повітрі на замковій горі. Всі раділи, що лекція
відбудеться не в рисунковому залі, а в тіні дерев гар-
ного замкового парку.
Осінь позолотила листя кленів на всі відтінки від
жовтого до гарячо-червоного. Серед високих дерев
видніли башти замку. Крутими східцями можна було
вийти на самий верх вежі і побачити панораму міста
Творча робота Софії Чехович — ескіз до твору Т.Г. Шев-
ченка «Мені тринадцятий минало…» (олівець, папір). —
Ф. 140. — Чех. 112. Відбитки відкриток, взірці вишивок,
карти районів та різні чорнові зарисовки, 50—60 рр.
ХХ ст. — 800 арк. Публікується вперше
Творча робота Софії Чехович — ескіз з серії народних ти-
пажів «Жінки» (олівець, папір). — Ф. 140. — Чех. 112.
Відбитки відкриток, взірці вишивок, карти районів та різні
чорнові зарисовки, 50—60 рр. ХХ ст. — 800 арк. Публі-
кується вперше
* Олена — ? — Прим. О. К.
437Софія володимирівна Чехович: життєвий і творчий шлях (1897—1971)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012
та далекі простори довколишніх сіл та сріблисту лен-
ту Сяну, яка обмивала підніжжя замкової гори.
Ріка Сян у давні княжі часи скріпляла оборонність
військових укріплень, та одночасно додавала краси
і ніжності так містові, як і цілій околиці. В часи по-
вені Сян довгі роки виступав з берегів, заливаючи
передмістя та наносив немало шкоди хліборобам, що
осіли над його берегами. Зимою на гладкому леді
Сяну влаштовувано ковзанку, де під звуки військо-
вого оркестру можна було користати з цього здоро-
вого зимового спорту.
А зараз ми гляділи з Оленою Львівною на спо-
кійні хвилі Сяну, які виблискували у промінні сон-
ця. Олена Львівна вибирає місце, учениці розкла-
дають приладдя до рисування і починається лекція.
Темою буває або навчання перспективи, яку добре
пояснювати на довгих прямих алеях парку, або за-
рисовування поодиноких елементів природи, розло-
жистих дерев, квітів чи фрагментів архітектури.
Велику любов до природи, до чудового багатства
гами кольорів, притаманних кожній порі року осо-
бливо осені передавала Кульчицька шкільній моло-
ді. Вона плекала спостережливість при зарисовуван-
ні природи, вправляла око і руку, здібність відрізня-
ти гарне від поганого, розвивала художній смак.
Швидко минають дві години. Гуртом вертаємо з
Оленою Львівною до школи. Ми, учениці на даль-
ші лекції, а Олена Кульчицька до своїх занять з ін-
шими класами. Лекції бували різні — більш і менш
для нас, учениць, цікаві. Не всі ми однаково були
зацікавлені проблемами мистецтва, і не всі однако-
во сприймали педагогічні зусилля нашої вчительки,
яка завжди намагалася прищепити нам любов до
природи та вміння відчувати її красу. Найцікавіше
було, коли на доручення Олени Кульчицької приво-
дили малу дівчинку, звичайно ученицю початкової
школи, саджали її високо на стульці, а ми її рисува-
ли та малювали аквареллю. Часто Олена Львівна
справляла наші недосконалі рисунки, вказувала по-
милки та спішним рисунком крейдою на дошці вчи-
ла правильних пропорцій. Ми завжди були прямо
очаровані надзвичайною вправою та вмілістю зобра-
жувати людські постаті, якими вона ілюструвала
окремі частини своїх незрівняних лекцій.
Часті були також лекції-техніки, яку О. Кульчиць-
ка дуже любила. Кожна із нас на таких заняттях мала
кольорові папери і ножниці і з вирізків створювала
відповідну до заданої теми картину. Мені залиши-
лось до нині у пам’яті, що стіни нашого рисункового
залу були прикрашені кількома картинами в техніці
аплікації, виконаних самою художницею.
Не всім нам зразу удавалося побороти труднощі
цієї техніки і хоч трохи наблизитись до досконалос-
ті зразків, створених Оленою Львівною.
Творча робота Софії Чехович — «Екслібрис Я. Чайки»
(папір, лінорит). — Ф. 140. — Чех. 112. Відбитки відкри-
ток, взірці вишивок, карти районів та різні чорнові зарисов-
ки, 50—60 рр. ХХ ст. — 800 арк. Публікується вперше
Творча робота Софії Чехович — ескіз до твору Т.Г. Шев-
ченка «Мені тринадцятий минало…» (олівець, папір). —
Ф. 140. — Чех. 112. Відбитки відкриток, взірці вишивок,
карти районів та різні чорнові зарисовки, 50—60 рр.
ХХ ст. — 800 арк. Публікується вперше
Олена кОЗакЕвИЧ438
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012
Були також і лекції присвячені і історії мисте-
цтва, але не всі ми розуміли їх вартість і звичай-
но нетерпляче очікували на практичні вправи най-
краще серед чудових закутків нашого старовин-
ного Перемишля.
В одній з монографічних праць про О. Куль-
чицьку згадано, що коли художниця в 1910 році
почала працю в Перемишлі, місто це було глухою
провінцією. Тим часом в нашій свідомості і напев-
но також у свідомості художниці Перемишль в
давнину і в наші часи був фортецею української
культури на границі двох національних культур.
Перемишль причисляється до найстаріших міст
Західної України. Перша згадка про це місто зна-
ходиться у літописі Нестора, де описано, як князь
Володимир Великий в 981 р. визволяв цей город
від сусідської експансії.
Розкопки проведені археологами з нагоди 1000-
ліття Перемишля виявили давні забудування. На
замковій горі найдено фундаменти будівель з трьо-
ма півкулистими абсидами-ротонди, побіч прямокут-
ні фундаменти світської палати, в якій проживали
українські володарі з роду Ростиславичів. Подібні
сліди відкрито також під будинками латинського ка-
федрального храму. Походження цих будівель озна-
чено 12—13 ст., а можливо вони значно старші.
Польські дослідники підкреслюють, що це мусіла
бути поважна і багата столиця і напевно ривалізува-
ла з Краковом / Газ. «Слово повшехне», 18—
19 червня 1960—61 рр./.
Прикінці 19 поч. 20 ст. значення міста як центра
української культури, не меншає. Особливо великий
вплив на піднесення культурного рівня мало засну-
вання в 1888—1889 рр. української гімназії, яка ви-
ховувала молодь міста та околиць.
Перемиські громадяни перші спромоглися на ве-
личне діло заснування в 1895 році приватними фон-
дами першої середньої школи для дівчат з україн-
ською мовою навчання під назвою «Інститут для ді-
вчат». З часом в Перемишлі відкрито також
українську школу ім. Маркіяна Шашкевича. Давні
були і співацькі традиції міста. Вже в 1891 р. існу-
вало товариство «Боян», яке популяризувало укра-
їнську пісню і поглиблювало музичну культуру се-
ред українського громадянства.
Прибуття Олени Кульчицької до Перемишля в
1910 р. значно пожвавило культурне життя україн-
ської громади. Її активність, висока ідейність вия-
вилась в багатьох ділянках культурного життя міс-
та. Педагогічна діяльність нашої художниці обійма-
ла учнів різної національності, а все навчання
проходило в чужій для нас польській мові. Але в ко-
роткому часі ми відчули тепле відношення Олени
Львівни до нас нечисленних учениць-українок. За-
скочило нас і мило здивувало запрошення прийти
до робітні художниці та підготовити матеріал для
товариської гутірки про наше минуле. На перші від-
відини я підготовила реферат про історичне значен-
ня визвольних змагань гетьмана Богдана Хмель-
ницького. Коли усі ми, а було нас дев’ять учениць
українок з’явилися в призначений час в мешканні
нашої учительки привітали нас обі сестри Олена і
Ольга, а в глибині кімнати у вигідному фотелі сиді-
ла старенька їх мати з вишиванням в руках.
В робітні, де ми зупинились, було багато худож-
ніх праць Олени Кульчицької і щойно тоді ми зро-
зуміли, хто такий наша вчителька. В моїй пам’яті
особливо яскраво записалася велика картина, яка
зображувала малу дівчинку біля квітучої яблуні. З
великим зацікавленням ми розглядали килимовий
верстат, який займав майже цілу кімнату. На ньо-
му ткала килими сестра художниці Ольга. Диву-
вали нас також меблі в гуцульському стилі, зро-
блені, як ми довідались, без єдиного цвяха. На сті-
нах висіло велике багатство килимів, проектованих
нашою вчителькою. Я відчитала підготовлений іс-
торичний нарис, а потім почалась між нами сво-
бідна товариська готірка. Ми по сьогодні мило зга-
дуємо, як Олена Львівна радо відповідала на наші
запитання і пояснювала деякі незрозумілі для нас
композиції своїх творів. Це був початок тісніших
взаємин учительки-українки з українськими уче-
ницями польської школи, що виявила бажання
Олени Кульчицької піднести на вищий культур-
ний рівень українську молодь.
Настав трагічний 1914 рік. Вибухла перша світо-
ва війна, що розлучила нас на довгий час. Мешкан-
ці Перемишля — могутньої військової фортеці, що
готувалась до оборони, в більшості мусіли виїхати.
У ці воєнні роки, я перебувала в гірському селі, куди
долітали тільки глухі вістки, що тодішня місцева вла-
да призначила Олену Кульчицьку на виселення до
табору в Талергофі. Почались масові арешти. Смерт-
ні присуди, примусова евакуація українського насе-
439Софія володимирівна Чехович: життєвий і творчий шлях (1897—1971)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012
лення. На щастя, добрі люди постарались, що рі-
шення вивезти Олену Кульчицьку до Талергофу було
змінене і художниця опинилась в столиці Австро-
Угорської держави, у Відні. В час перебування у Від-
ні Олена Кульчицька приймала активну участь так
в культурному житті утікачів-українців, як і в допо-
міжній акції на користь нещасних, часто голодуючих
переселенців. Відомо було, що художниця видавала
на ту ціль листівки своєї роботи, першу читанку для
українських дітей, яку вживали в початкових шко-
лах, організовувала тоді для українців у Відні та се-
рію казок для дітей дошкільного віку, багато ілю-
строваних художницею.
Австрійська військова кріпость Перемишль по
довгій облозі російськими військами, піддався. Дав-
ні мешканці Перемишля і околиці поволі вертають
до понищених, пограбованих хат. Впорядковується
праця в місті. За деякий час вертає також Олена
Кульчицька. Відкриваються школи. Учениці Оле-
ни Кульчицької самі починають працювати. Деякі
з них учителюють в сільських школах, а деякі зали-
шаються в Перемишлі. Я також після повернення
до Перемишля починаю працювати в школі ім. Мар-
кіяна Шашкевича. Наші зустрічі з Оленою Львів-
ною продовжуються тепер на громадській ниві, при
культурній та організаційній роботі. Все художнє
життя міста пов’язувалось з її іменем, організація
виставок, декорації святкових імпрез, покази народ-
ної української ноші, співацькі імпрези не обійшли-
ся без її співучасті. Вона на все знаходила час і за-
вжди з усмішкою спішила на кожний заклик укра-
їнських громадських організацій.
Згадуючи всі страхіття війни, розпач людей ева-
куйованих і безвинно розстрілюваних художниця
створює цикл ліногравюр «Лихоліття українсько-
го народу». В цьому часі художниця з великими
труднощами добивається дозволу організувати
свою персональну виставку в залах Перемиської
міської ради — магістрату. Це було правдиве свя-
то для української громади Перемишля, яка не мала
нагоди познайомитися з численними творами відо-
мої усім української художниці. Видне було також
велике заінтересування творчістю Олени Куль-
чицької і польських кругів.
Ще один важкий удар прийшлося пережити
Олені Кульчицькій в 1918 році. Під час трагіч-
ної польсько-української війни. Після захоплен-
ня Перемишля поляками Олена Львівна була
ув’язнена в замку а Баранові, перетвореному на
тюрму. Важкі це були хвилини, вони залишили на
все життя незатертий слід та глибокий жаль до
народу, для якого Олена Кульчицька жертвува-
ла велику частину свого життя і таланту. Велика
прірва, яка повстала між двома народами, зали-
шилась і тоді, коли притихли криваві бої і життя
поволі втихомирювалось.
В основу своїх творів цього часу художниця кла-
де багатство життєвих вражень. Такі цикли як: «Се-
лянське повстання», «Колонізація» та інші, засвід-
чують, як глибоко вона переживала кривду україн-
ського населення.
Усі ці трагічні події не зламали її духу і не припи-
нили її творчого розмаху. Вона дальше працює, як
педагог, як організатор культурного життя. Ще з
більшим запалом творить все нові та нові картини,
повні радощів і смутків українського народу.
Кожного четверга відбувались у неї товариські
сходини з рефератами, дискусіями та свобідними гу-
тірками звичайно на мистецькі теми, літературні та
інші актуальні теми.
З які там постійно бували пригадую собі Дмохов-
ську, дружину перемиського лікаря, Ольгу Левко-
вич та Ольгу Савицьку викладачів середньої шко-
ли, Поліхову — дружину гімназійного професора та
одинокого мужчину, військового лікаря Домета Са-
довського, надзвичайно музикального і колекціоне-
ра китайської порцеляни.
Педагогічні шкільні обов’язки забирали худож-
ниці багато часу і сили та зменшували можливості її
художньої творчості. Але рівночасно ця педагогічна
діяльність в Перемишлі збагачувала досвід, збіль-
шувала гурт знайомих і приятелів, які завжди пома-
гали художниці перемагати її життєві труднощі і
створювали умови відпочинку, такого необхідного
для дальшого розвитку її творчих сил.
В чудовій закутині Перемищини у с. Бовино була
учителькою моя товаришка Софія Лельо, яка зараз
проживає в Дрогобичі. В 1921 році обі сестри Оле-
на і Ольга Кульчицькі та їх кузен Стебельський про-
вели в неї вакації. «Смерічка заглядає мені у ві-
кно» — говорила Олена Львівна, щаслива можли-
вістю бути серед природи та сільського народу.
Густий ліс серед якого стояла школа, дозволяв гар-
но відпочивати та малювати до схочу. І родяться чу-
Олена кОЗакЕвИЧ440
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012
дові пейзажі, портрети селян в народних одягах,
інтер’єри хат, типові для околиць архітектурні будів-
лі. Олена Львівна подарувала Софії Лельо одну з
цих цінних акварелей.
Іншими роками художниця проводить вільний від
роботи час в Домажирі біля Львова, в Тур’ю біля
Старого Самбора, у Висовій на Лемківщині, в Чер-
чу біля Рогатина та інше.
Прихильні люди запрошували Олену Львівну, до-
помагали і створювали найкращі умови для її твор-
чої праці. З цих часів залишилося багато її картин.
Між іншими живописна історія с. Тур’є, яка обіймає
60 олійних етюдів та 20 акварелей. І наша мальов-
нича Гуцульщина мала теж щастя гостити у себе
Олену Львівну. В молодшому віці жила вона дея-
кий час разом з батьками в Косові. В пізніших ро-
ках їздила з сестрою Ольгою і другими знайомими
до с. Города біля Косова. Кульчицькі звично меш-
кали у гуцулки Килини. Вони робили багато прогу-
льок, а Олена пильно відшукувала цінні вироби на-
родного мистецтва гуцулів. В день ім’янин трьох
Ольг Кульчицької, Левкович і Савицької, 24 лип-
ня, художниця влаштувала скромний прийом та ви-
ставку призбираних нею предметів як частин одягу,
різьби та кераміки. Велика кількість творів Олени
Кульчицької в різних техніках на тему Гуцульщини
є доказом не лише її великої любові, але рівночасно
глибокого знання цієї чудової країни.
Часто я зустрічалася з Оленою Кульчицькою
підчас роботи в Перемиському музеї «Стриві-
гор». В роках 1929—1931 вона була членом іні-
ціативного комітету, а опісля в 1932 році членом-
основником «Етнографічно-регіонального музею
Стривігор та Товариства прихильників україн-
ського мистецтва в Перемишлі». Музей міняв
часто приміщення і в кінці містився в 7 кімнатах
при вул. Бандурського, 5.
З глибоким знанням і зрозумінням народного мис-
тецтва, етнографії та історії перемиської землі, Оле-
на Кульчицька поповнює збірки музею, опрацьовує
їх науково, збагачує експозицію музею своїми ма-
люнками. Часто засиджується до пізніх годин з кус-
тошем музею, доктором Шпитковським, професо-
ром Перемиської гімназії, хоча на другий день му-
сить спішити на роботу в школу.
В 1937 році бере живу участь у з’їзді істориків і
музеологів Перемишля, на якому був присутній то-
дішній директор музею українського мистецтва у
Львові проф. І. Свєнціцький.
Ще багато можна би розповідати про цю цін-
ну, всебічно обдаровану художницю, з якою зве-
ла мене доля, дала можливість приглянутись
ближче до її праці, пізнати провідні думки та за-
інтересування.
Її сердечність, приязне зацікавлення, мудрий, по-
вний зрозуміння людини погляд на життя додавали
її особливої привабливості.
Художниця ніколи не відмежовувала себе від гро-
мадського життя, протягала руку кожному, а особли-
во молодим талантам, з яких багато пішло її слідами.
Це постать, про яку можна сказати словами Іва-
на Франка:
«вона вся пристрасть і бажання,
і вся вогонь, і вся тривога,
вся боротьба і вся дорога шукання,
Дослід і погоня до мет, що мчать
По небосклоні».
Опубліковані праці С.В. Чехович
Чехович С. Значение искусства в школе и в жиз-
ни. — Перемишль, 1939; Чехович С. Бокшай Й.Й.
Виставка творів. Каталог. — Львів, 1954; Чехо-
вич С. Народне мистецтво Сокальщини. — Львів,
1957; Гургула І., Чехович С. Народні майстри Львів-
ської області. — Львів, 1959; Українська Радянська
Енциклопедія (співавтор). — К., 1957—1966; Че-
хович С. Народні майстри. — Львів, 1959; Чехо-
вич С. Степан Чайка (Нар. різьбар Львівщини). —
К. : Мистецтво, 1968.
Чехович С. Народний художник (до 80-річчя з
дня народження О.Л. Кульчицької) // Радянська
культура, 1957; Чехович С. На виставці творів
М. Глущенка // Ленінська молодь, 1957; Чехо-
вич С. З глибин народних // Ленінська молодь,
1958; Чехович С. Источник вдохновения // Деко-
ративное искусство СССР. — Москва, 1958; Че-
хович С. Источник вдохновения // Наша культу-
ра. — Варшава, 1961; Чехович С. Красу в побут
трудящих. — Львів, 1963; Чехович С. Краса і по-
бут // НТЕ. — № 5. — 1964; Чехович С. Заслу-
жений діяч мистецтв Е. Мисько // Наше слово. —
Львів, 1966 та інші.
441Софія володимирівна Чехович: життєвий і творчий шлях (1897—1971)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012
1. Львівська національна наукова бібліотека ім. В. Сте-
фаника. Відділ рукописів. — Ф. 140. Чехович. —
№ Чех. 4. Документи про освіту (дипломи, копії ди-
плому, метрики, посвідчення тощо), 1928—1954.
2. № Чех. 21. Кульчицька Олена Львівна — спогади
про неї, статті та інформації про її творчість, 1954—
1958 і б. д. — 75 арк.
3. № Чех. 2. Автобіографії, 1947—1962. — Львів.
4. № Чех. 5. Характеристики, 1947—1961.
5. № Чех. 3. Особисті листки обліку кадрів, 1946—
1966.
6. № Чех. 48. З любов’ю до народу [про творчість
Т.П. Світлицького], статті. — Б. д. — 8 арк.
7. № Чех. 53. І.І. Труш, статті про його творчість. —
Б. д. — 52 арк.
8. № Чех. 40. Монастирський Вітольд Адамович, стат-
тя. — Б. д. — 5 арк.
9. № Чех. 49. Севера Іван Васильович, статті про його
творчість. — 1961 і б. д. — 18 арк.
10. № Чех. 11. Й.Й. Бокшай, статті та інформації про
його творчість. — 1954 і б. д. — 37 арк.
11. № Чех. 30. Вогонь сердець (До 100-річчя з дня на-
родження В.І. Леніна) [Про роботи скульптора Ема-
нуїла Миська]. — Б. д. — 10 арк.
12. № Чех. 31. Майстер портрету, стаття про львівського
скульптора Е. Миська. — Б. д. — 7 арк.
13. № Чех. 32. Емануїл Петрович Мисько, стаття. —
1970. — 18 + 18 арк.
14. № Чех. 33. Емануїл Петрович Мисько (монографіч-
ний нарис). — 1969. — 20 арк.
15. № Чех. 34. Емануїл Петрович Мисько — майстер
психологічного портрету (монографічний нарис). —
1967. — 22 + 19 арк.
16. № Чех. 35. Емануїл Петрович Мисько (монографіч-
ний нарис). — 1967. — 43 + 20 + 19 арк.
17. № Чех. 36. Заслужений діяч мистецтв — Емануїл
Петрович Мисько. — Б. д. — 9 арк.
18. № Чех. 37. Список скульптурних творів Е.П. Мись-
ка, 1956—1969. — Б. д. — 6 арк.
19. № Чех. 38. Молоді львівські художники до декади
[української літератури та мистецтв в Москві], стат-
тя. — Б. д. — 10 арк.
20. № Чех. 39. Мистецтво для народу (До 85-річчя з дня
народження народного художника А. Монастирсько-
го), стаття. — 1963. — 10 арк.
21. № Чех 50. Статті та інформації про художників:
В. Борисенка, П. Глущенка, М. і Ю. Дембіцьких,
Я. Козіка, О. Мурашка, Никифора, С. Самокиша,
Д. Юрчука, П. Обаля та ін. — Б. д. — 41 арк.
22. № Чех. 52. Творчість українських художників С.І. Ва-
сильківського, М.К. Пимоненка та
С.І. Світославського, стаття. — Б. д. — 22 арк.
23. № Чех. 26. Мистецтво Литви, стаття. — Б. д. —
6 арк.
24. № Чех. 15. Вишивальниці Городоцького району, стат-
ті. — Б. д. — 40 + 12 арк.
25. № Чех. 24. Майстри народного мистецтва Львівщи-
ни, монографія. — 1958. — 74 арк.
26. № Чех. 25. Майстри народного мистецтва Львівщи-
ни, монографія. — 1958. — 51 + 47 арк.
27. № Чех. 29. Мистецька народна творчість Львівської
області (вишивка), стаття. — Б. д. — 15 + 10 арк.
28. № Чех. 54. Народний майстер Львівщини Степан
Чайка, статті про його творчість. — 1965 і б. д. —
40 арк.
29. № Чех. 14. Висновки з наукового відрядження в село
Неслухів Новомилятинського району в 1949 році. —
1949. — 15 арк.
30. № Чех. 41. Народне мистецтво Сокальщини. Моно-
графічний нарис. — 1957. — 39 + 14 арк.
31. № Чех. 22. Лемки у великій спільній батьківщині,
статті. — Б. д. — 9 + 4 арк.
32. № Чех. 42. Народне мистецтво гуцулів — жителів
східних Карпат. Монографічний нарис. — 1951. —
16 + 15 + 17 арк.
33. № Чех. 46. Одяг, статті. — Б. д. — 4 арк. (зошит).
34. № Чех. 19. Засоби прикрашування народного одягу,
стаття. — Б. д. — 9 арк.
35. № Чех. 47. Радянське народне мистецтво, стаття. —
Б. д. — 18 арк.
36. № Чех. 17. До орнаменту писанок, кераміки, килимів,
вишивки, стаття. — 1955. — 23 арк.
37. № Чех. 20. Застосування народного орнаменту в
промисловості, стаття. — Б. д. — 16 арк.
38. № Чех. 27. Мистецтво в побут, стаття. — Б. д. —
8 арк.
39. № Чех. 45. Народний орнамент писанок і можли-
вості його використання, статті. — Б. д. —
21 + 19 арк.
40. № Чех. 13. Використання зразків народного мистецт-
ва в побуті, статті. — Б. д. — 12 арк.
41. № Чех. 16. Декоративно-орнаментальний рисунок
текстиля на базі народного орнаменту, стаття.—
1951. — 21 + 12 арк.
42. № Чех. 55. Українська народна вишивка, опис, ката-
лог. — 1960. — 50 арк.
43. № Чех. 56. Українська народна тканина (на матеріалах
ЛДМУМ), стаття. — Б. д. — 14 арк.
44. № Чех. 57. Українська народна тканина, каталог ви-
ставки. — 1962. — 24 арк.
45. № Чех. 58. Нотатки про пересувні виставки та
прочитані лекції з народного мистецтва. — 1958—
1961. — 144 арк. (3 зошити).
46. № Чех. 60. Нотатки про розвиток народного мисте-
цтва та творчість його митців, 50—60-рр. ХХ ст. —
25 зош., прибл. 1000 арк.
47. № Чех. 119. Фотокопії взірців прикрашування народ-
ного одягу на Львівщині, Івано-Франківщині та До-
лині. — 190 арк.
48. Чех. 112. Відбитки відкриток, взірці вишивок, карти
районів та різні чорнові зарисовки, 50—60 рр.
ХХ ст. — 800 арк.
Олена кОЗакЕвИЧ442
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012
49. Чех. 122. Художні портретні роботи С.В. Чехович. —
1923, 1925. — 4 арк.
50. Чех. 131. Хроніки про художні виставки у виставкових
залах Львова, 50—60 рр. ХХ ст. — 8 арк.
51. козакевич О. Наукова спадщина Софії Чехович
(1897—1971) (за матеріалами рукописних фондів
ЛННБ України імені В. Стефаника) / Козаке-
вич О. // «Львівська національна наукова бібліотека
Укра їни імені В. Стефаника: історія і сучасність»: До-
повіді та повідомлення Міжнародної наукової конфе-
ренції, Львів, 28—30 жовтня 2010 р. — Львів,
2010. — С. 356—359.
Olena kozakevych
SOFIYA VOLODYMYRIVNA CHEKHOVYCH
(1897—1971), HER LIFE AND CREATIVE PATH
In the article has been considered a life course and a creative
path of Sofiya Volodymyrivna Chekhovych, known Ukrainian
ethnographer, scientist and art critic of XX c. In chronological
order the author has considered some most important events
and defined main directions of research activities by S. Chek-
hovych. Attention has been paid to S. Chekhovych art criti-
cism in the field of Ukrainian traditional folk costume and
means of its decoration. The article has been written on the
basis of materials kept at the department of manuscripts, Lviv
Stefanyk National Scientific Library.
Keywords: ethnography, folk art, art studies, history of art, art
criticism, tradition
Олена козакевич
СОФИЯ ВЛАДИМИРОВНА ЧЕХОВИЧ:
ЖИЗНЕННЫЙ И ТВОРЧЕСКИЙ ПУТЬ
(1897—1971)
В статье рассмотрен жизненный и творческий путь Софии
Владимировны Чехович — украинского этнографа, науч-
ного сотрудника, искусствоведа ХХ вв. В хронологиче-
ском порядке представлены наиболее важные события и
определены главные направления научной деятельности.
Внимание сосредоточено на искусствоведческих работах
Софьи Владимировны в области украинского народного
костюма и способов декорирования. Статья написана на
основе материалов отдела рукописей Львовской нацио-
нальной научной библиотеки им. В. Стефаника.
Ключевые слова: этнография, народное искусство, искус-
ствоведение, история искусства, художественная критика,
традиция.
|