Кераміка в ритуалі Божественної Літургії

У статті проаналізовані окремі керамічні вироби, задіяні в ритуалі Божественної Літургії, зокрема кивоти, дарохранильниці, чаші (потирі), дискоси. Вказується на їхнє місце у сакральній споруді, функціональне призначення, а також на художні особливості цих глиняних предметів....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Івашків, Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2012
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94759
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Кераміка в ритуалі Божественної Літургії / Г. Івашків // Народознавчі зошити. — 2012. — № 3 (105). — С. 497-516. — Бібліогр.: 101 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94759
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-947592016-02-20T03:01:47Z Кераміка в ритуалі Божественної Літургії Івашків, Г. Статті У статті проаналізовані окремі керамічні вироби, задіяні в ритуалі Божественної Літургії, зокрема кивоти, дарохранильниці, чаші (потирі), дискоси. Вказується на їхнє місце у сакральній споруді, функціональне призначення, а також на художні особливості цих глиняних предметів. The article examines some earthenware items which are used in the liturgy ritual, namely tabernacles, bowls (chalices), discoses. Their place in the sacral building and functional role have been pointed out, in addition, artistic peculiarities of these earthenware items have been determined. В статье проанализированы некоторые керамические изделия, задействованные в ритуале Богослужебной Литургии, в том числе кивоты, дарохранительницы, чаши (потыри), дискосы. Указано их место в сакральном здании и функциональное назначение, обозначено художественные особенности этих глиняных предметов. 2012 Article Кераміка в ритуалі Божественної Літургії / Г. Івашків // Народознавчі зошити. — 2012. — № 3 (105). — С. 497-516. — Бібліогр.: 101 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94759 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Івашків, Г. Кераміка в ритуалі Божественної Літургії Народознавчі зошити
description	У статті проаналізовані окремі керамічні вироби, задіяні в ритуалі Божественної Літургії, зокрема кивоти, дарохранильниці, чаші (потирі), дискоси. Вказується на їхнє місце у сакральній споруді, функціональне призначення, а також на художні особливості цих глиняних предметів.
format	Article
author	Івашків, Г.
author_facet	Івашків, Г.
author_sort	Івашків, Г.
title	Кераміка в ритуалі Божественної Літургії
title_short	Кераміка в ритуалі Божественної Літургії
title_full	Кераміка в ритуалі Божественної Літургії
title_fullStr	Кераміка в ритуалі Божественної Літургії
title_full_unstemmed	Кераміка в ритуалі Божественної Літургії
title_sort	кераміка в ритуалі божественної літургії
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94759
citation_txt	Кераміка в ритуалі Божественної Літургії / Г. Івашків // Народознавчі зошити. — 2012. — № 3 (105). — С. 497-516. — Бібліогр.: 101 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT ívaškívg keramíkavritualíbožestvennoílíturgíí
first_indexed	2025-07-07T01:20:32Z
last_indexed	2025-07-07T01:20:32Z
_version_	1836949158457507840
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 Український народ, який створив оригінальну культуру, прикрашав усе, що було довкола ньо- го. Тому, за словами митрополита Іларіона (Івана Огієнка), ми бачимо «орнамент на кожному кроці життя селянського: малюнки криють сволоки й ко- мини, містяться над дверима та вікнами, по стінах хат, оздоблюють дерев’яний посуд, широко розки- нулись по скринях, мисниках, на речах світських і церковних» [73, с. 10]. М. Сумцов зазначав, що «на церковних речах і справах завжди відбиваєть- ся світогляд і побут народу взагалі, в місцевих його відмінах почасти» [89, с. 224]. На подібні особли- вості українського народного орнаменту вказував і О. Новицький: «Деякі мотиви, що ніби-то випад- ком трапляються в інших народів, у нас бачимо не тільки в речах, що належать до культу, але просто в побутових речах» [69, с. 156]. У храмах особливу роль відіграє обстава, яка, бу- дучи пов’язаною з культом Бога, разом з іконоста- сом «формує внутрішній образ української церкви, наповнюючи весь інтер’єр духовним і функціональ- ним сенсом» [59, с. 71] та підкреслює специфіку об’ємно-просторового вирішення інтер’єру зага- лом. У цей ансамбль входили «канонічні» компо- ненти, які наділялися локальними рисами і зміню- валися під впливом різних факторів, функціональ- них потреб, місцевих традицій, економічних можливостей тощо. В. Гуцуляк про це писав так: «У кожній церкві повинен бути хоч один килим та кілька ліжників для застелювання підлоги перед ві- втарем, церковне білля повинно бути артистично вишите, а свічники, трійці, павуки, напрестольні хрести й ручні гарно вирізьблені» [40, с. 4]. У цій цитаті про інтер’єр культової споруди гуцульсько- го краю особливий акцент зроблено на вишитих, тканих і дерев’яних виробах. Важливими й дотепер маловивченими є питання ролі й значення кераміки церковного вжитку, адже «насадження атеїстичного світогляду привело май- же до повного нівелювання релігійно-обрядових функцій як у народній, так і в професійній керамі- ці, що проявлялося у припиненні існування цілого ряду форм та декоративно-орнаментальних схем» [98, с. 81], а багато церковних предметів та посу- ду було знищено. Зрозуміло, що відповідними були й рівень та спрямованість наукових досліджень у цій ділянці. Водночас, як слушно зазначає С. Бонь- ковська, деякі з них, зокрема наукові праці П. Жол- товського [47—49] і М. Петренка [75] про тво-© Г. ІВАШКІВ, 2012 Галина ІВАШКІВ КЕРАМІКА В РИТУАЛІ БОЖЕСТВЕННОЇ ЛІТУРГІЇ У статті проаналізовані окремі керамічні вироби, задіяні в ритуалі Божественної Літургії, зокрема кивоти, дарохра- нильниці, чаші (потирі), дискоси. Вказується на їхнє місце у сакральній споруді, функціональне призначення, а також на художні особливості цих глиняних предметів. Ключові слова: храм, Літургія, кераміка, кивот, дарохра- нильниця, чаша (потир), дискос. Галина іваШків498 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 ри металопластики (хрести, дзвони, потирі, диско- си, дарохранильниці, панікадила тощо), й дотепер залишаються «методологічним підґрунтям для су- часних дослідників церковного декоративно- ужиткового мистецтва», хоча ці вчені не мали змо- ги вповні розкрити функції церковного посуду в кон- тексті літургійної обрядовості чи символічно-образного тлумачення євхаристійного канону [30, с. 36]. Отож, коли вже у дослідженнях українських науковців останніх десятиріч всебічно схарактеризовано ін- тер’єр церкви, літургійне шитво, а також культові й обрядові предмети, виготовлені з дерева, тканини й металу, зокрема у працях Я. Тараса [90—91], М. Станкевича [77, с. 231—323], Т. Кари- Васильєвої [58], О. Никорак [68, с. 493—532], С. Боньковської [28—35], то у висвітленні призна- чення керамічних виробів в облаштуванні храму ґрунтовних розвідок поки-що недостатньо. Уперше про кераміку церковного вжитку йшло- ся в статті В. Шухевича («Діло», 1909 р.) [101, с. 1—2] про Промислово-Літургійну виставку (її ще називали «церковною виставою») [93, с. 3], яка відбулася у Львові того ж року. Хоча виставка була під протекторатом трьох галицьких архієписко- пів — А. Шептицького, Й. Більчевського і Й.-Т. Теодоровича [93, с. 3], визначальна заслу- га в її проведенні та участі в ній українських мит- ців, вироби яких характеризувалися широким за- стосовуванням національних елементів, особливо у прикрашенні пам’яток українського церковного мистецтва, належала митрополитові Андреєві Шептицькому. Про виняткову роль А. Шептиць- кого на ниві просвітництва писав і М. Голубець, на- зиваючи його «щастям для українського мисте- цтва», адже «на три мільйони байдужих до мисте- цтва галичан знайшовся один Шептицький», який «підтримав відроджене українське мистецтво в мо- мент, коли серед громадянства щойно прозябало зацікавлення мистецтвом» [38, с. 6—7]. В. Шухевич так згадував про цю виставку: «Звісний нашому загалові патріот і добродій, про- фесор політехніки Іван Левинський виставив бюст митрополита Шептицького, вироби майолікові і те- ракотові, виконані в його фабриці у Львові. Анти- педіум з плиток майолікових, поставники (ліхтарі церковні), вази на квітки звертають на себе увагу своїм викінченням і прегарним народним орнамен- том, а поставники попри те і гуцульським стилем» [101, с. 1—2]. За спостереженнями дослідника, всі ці предмети загалом були «неоціненним набутком для церков» [101, с. 1—2]. Відтак, можна тверди- ти, що вироби фабрики І. Левинського використо- вували під час Богослужінь. Деякі церковні предмети гончарів з Поділля ха- рактеризував у дослідженні «Гончарный промысел Подольской губернии» (1916) О. Прусевич [81, с. 9—118]. У 1930-х рр. про церковні речі — гли- няні поставники і трійці на свічки, а також церков- ні чаші та хрести, які часто наслідували металеві форми й були декоровані народним орнаментом, писав В. Січинський [84, с. 3; 85, с. 5]. У 1950— 1980-х рр. художні особливості фарфорового іко- ностасу Покровської церкви Волокитиного та інші сакральні предмети аналізували Є. Спаська [86, с. 27], Л. Долинський [43, с. 29—31] і П. Мусі- єнко [44, с. 305—306], Ф. Петрякова [76, с. 124—126] та інші дослідники. З початку 1990-х рр. внаслідок утворення Укра- їнської держави сталися серйозні зміни й у релігій- ній політиці, а відтак почали з’являтися розвідки з докладнішою характеристикою глиняних предметів церковного вжитку. Цікаві спостереження над функ- ціями та декором деяких таких виробів викладені у працях О. Пошивайла [80], Р. Шмагала [98—99], О. Ноги [70—71], І. Пошивайла [79, с. 235— 258], Ф. Петрякової [77], А. Колупаєвої [60— 63], автора цієї статті [51—57], Л. Овчаренко [72], О. Школьної [96—97]. Однак, низка питань і досі залишилася поза увагою дослідників. Кераміку церковного призначення, як один із родів художньої кераміки під загальною назвою «Культові та обрядові предмети», що пов’язані з обладнанням культових споруд і застосовуються в релігійних обрядах, 1992 р. виділив М. Станке- вич, акцен туючи при цьому на таких групах й ти- пах предметів: канделябри, кадильниці, кропиль- ниці, іконки, хрести, свічники тощо [87, с. 84]. Окремі сакральні функції в українській кераміці ХІХ — початку ХХ ст. 1993 р. окреслив Р. Шма- гало [98, с. 82]. Деякі з них у працях 1997— 2011 рр. характеризувала та вводила у науковий обіг автор цієї розвідки [51—57]. Поглиблений аналіз окремих предметів подано у статті А. Ко- лупаєвої «Українська кераміка в сфері сакрально- 499кераміка в ритуалі Божественної літургії ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 го» (2004) [60, с. 242—256] та інших її працях [61—63]. Дослідниця зазначила, що питання Лі- тургії, художніх систем інтер’єру (екстер’єру) церкви, християнського мистецтва є важливими і назвала основні групи виробів: сакральні предме- ти, церковно-обрядові та архітектурно-декоративні вироби [62, с. 401]. Серед них вона слушно вио- кремила керамічні хрести, ікони, літургійний по- суд, світильники (панікадила, свічники, лампади), кадильниці, кропильниці, купелі, місткості для освячення води, а також кераміку в оздобленні стін, підлоги церкви та предмети церковної обста- ви (іконостас, престол, тетрапод) [62, с. 401]. Можливо кераміку церковного вжитку доцільно розглядати у таких аспектах, головно в контексті 1) екстер’єру (ікони, рельєфи, медальйони (розет- ки), декоративні панно й плитки, «маківки»); 2) інтер’єру (іконостаси, ікони та рами для них, хрести (ручні, напрестольні), світильники — литій- ники (всеношники), панікадила, свічники, канделя- бри, лампадки, оздоблення стін та підлоги плиткою різної форми та кольору тощо) храму; 3) проведен- ня Св. Богослужіння та інших церковних ритуалів і обрядів упродовж Літургійного року — кивоти і літургійний посуд, що включає дарохранильниці, чаші (потирі) й дискоси, задіяні у Таїнстві Євхарис- тії, а також інші предмети, зокрема чаші (хрещаль- на, водосвятна, спільна), вази, дзбанки, таці («до- рінники»), миски, тази тощо. Темою статті є функціональне призначення (в процесі Служби Божої) та мистецькі особливості кивотів і літургійного посуду, виготовлених з гон- чарної глини та каоліну, що зумовило й поділ на два види кераміки — майоліку (вироби народних май- стрів із різних гончарних осередків України) і фа- янс та порцеляну (предмети промислового кераміч- ного виробництва, зокрема заводу (1839—1861) Андрія Міклашевського у Волокитиному, що біля Глухова, тепер Сумської обл., фабрики Івана Ле- винського у Львові (1889—1919), російського «Товариства виробництва фарфорових і фаянсових виробів Матвія Кузнєцова», філії якого діяли в кількох містах України, зокрема Києві, Полтаві, Харкові, Одесі, а також у Криму). Отож, головна увага зосереджуватиметься на окремих глиняних предметах вівтаря церкви, в цен- трі якого розміщений престол з антимінсом, киво- том, Євангелієм, напрестольним хрестом та свічни- ками. Зазначимо, що Жертовник-проскомидійник з хрестом, свічником, диптихом, дискосом і чашею містяться біля північної стіни [90, с. 188]. Для глиб- шого осягнення ролі та художніх особливостей свя- щенних предметів слід подавати їх у «контексті лі- тургійної чинопослідовності» [30, с. 37]. Кивот (кивот дарохранильний 1, ківот, кіот; грец. κιβωτός — ящик, скринька, ковчег) — напрестоль- ний літургійний предмет у вигляді скриньки, сар- кофага, вежі, каплички, одно-, дво-, триярусної дзвіниці або храму [34, с. 126—127], на боках яких зображали сюжети «Розп’яття з пристоячими», а згодом — «Тайну вечерю», «Покладення у гріб», «Воскресіння Господнє», а також барельєфні або фігурні постаті ангелів, архангелів, пророків та євангелістів 2. «Найсвятіше місце у церкві — це престол Божий, — писав митрополит А. Шеп- тицький у пастирському посланні 1900 р., — а на ньому кивот — палата Христа […]. Це місце таке святе, що християнинові й діткнутися його не віль- но! А священики, що є посвячені для Божої служ- би, зближаються до нього лише зі страхом, а за- вжди з чистим сумлінням. Це місце таке святе, що на ньому не сміє бути ні однісінької речі, що не є приписана нашим святим обрядом» [95, с. 53]. «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п’є, той в Мені перебуває, а Я в ньому», — говорив Ісус Христос (Ів., 6, 56). Кивот на престолі, хоча має того самого Христа, що і Св. Літургія, «не сміє взяти верх над Безкровною Жертвою Св. Літургії та Св. Причастям, бо це властиво ессенціальні акти Євхаристійного почитання» [74, с. 193] Найчастіше дарохранильні кивоти виготовляли й тепер виготовляють [78, с. 285—294] з дерева (окремі деталі для посилення урочистості розфар- бовували в червоний, жовтий і голубий кольори) та кольорового металу [88, с. 299—300; 49, с. 354], рідше з глини. Говорячи про роботи гончарів, зау- важимо, що одна з них, зокрема Максима Столяр- 1 Кивоти часто називали дарохранильницями [45, с. 7; 82, с. 65], інші дослідники окремо виділяли кивоти дарохранильні і дарохранильниці [32, с. 70—71; 34, с. 126—127]. 2 Кіотами, кивотами називали й поличку для ікон в жи- тловому будинку чи в церкві або церковну шафку, в якій зберігають дароносицю, коли вона не на престолі [82, с. 65]. Галина іваШків500 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 Окрім того, хрести прикрашені ажурними подовгас- тими прорізами. Про цей предмет («вишукану мо- дель церкви з п’ятьма завершеннями») згадував О. Прусевич, характеризуючи виставку 1913 р. у Зінькові Хмельницької області [81, с. 66]. Поді- бних зразків народної кераміки у музеях та приват- них колекціях не виявлено (Іл. 1). Натомість є дані про промислове виробництво фарфорових кивотів на заводах і фабриках Украї- ни та Росії кінця ХІХ — початку ХХ століть. Так, для Покровської церкви, побудованої наприкінці 1850-х рр. в неоготичному стилі, на заводі А. Мі- клашевського у селі Волокитине місцеві майстри виготовили три фарфорові іконостаси, найбільший з яких був у центральному нефі споруди, а також всю обставу в фарфорі, зокрема й велику фарфо- рову «дарохранительницю тонкої і складної робо- ти» [45, с. 7]. На світлині з архіву С. Таранушен- ка 4 подано цю священну «споруду» (називаємо її кивотом), своєрідну за формою та способом оздо- блення. Оригінальність полягає у «відкритому» за- вершенні, наявності колон та високо укладеного Розп’яття, а внизу, при вході, двох досить великих постатей ангелів. Декор боків включає поєднання деяких традиційних готичних мотивів (арок, розе- ток, трилисників, закрутів стилізованих рослин), «легкого» ажуру та горельєфних зображень свя- тих. В інтер’єр згаданого храму, окрім фарфорових іконостасів і кивоту, входили ще чотири великі фар- форові панікадила і дев’ять свічників (ставників). «Треба було мати високий релігійний настрій і ве- лику енергію, — писав 1915 р. П. Дорошенко, — щоби сімдесят п’ять років тому в глухомані, за від- сутності добрих доріг, далеко від центрів, звідки доводилося брати художників і деяких майстрів, створити такий художній пам’ятник» [45, с. 7]. На думку деяких сучасників, ця церква могла «слугу- вати окрасою самої столиці» [45, с. 7] (Іл. 2). На зламі ХІХ—ХХ ст. керамічними іконоста- сами та іншими предметами церковного вжитку сла- вився Миргородський керамічний технікум (те- пер — Миргородський державний керамічний тех- нікум ім. М. Гоголя), над виконанням яких працювали учні та викладачі цього закладу [39, с. 21—22; 72; с. 136—137; 99, с. 123;]. Однак поки 4 Висловлюю вдячність п. Ользі Школьній за надання світлини з архіву С. Таранушенка для цієї статті. Іл. 1. М. Столярчук. Модель кивоту (?). Поч. ХХ ст., с. Адамівка Хмельницької обл. чука з Адамівки, що на Хмельниччині, чимось на- гадує кивот, точніше, можна сказати, є його модел- лю — із випуклої основи, подібної як у чаш, через два кільцеподібні потовщення виходить чотирикут- на форма із заокругленими боками та п’ятьма хрес- тами вгорі, поміж якими чотири пластичні фігурки птахів (h — 33 (?), d — 10,5 см) 3. По всій поверх- ні виробу штампований геометричний орнамент (кільця різного діаметра) та декілька розеток, у спо- собах творення яких поєднано рельєф і штампуван- ня. Акцентами декору є елементи з «глиняних ни- ток», симетрично укладені невеликими «гірками» в нижній частині предмета і поміж раменами хрестів. 3 На основній площині предмета міститься автограф гонча- ря «М. Ст. Под.». Групу виробів, зокрема і цей предмет, на території Східного Поділля на прохання керівництва Товариства імені Шевченка до Музею в 1912 р. при- дбав мистецтвознавець Костянтин Широцький (Інв. № 27979 Музею НТШ). 501кераміка в ритуалі Божественної літургії ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 не виявлено предметів, які б могли бути об’єктом дослідження цієї статті 5. На початку ХХ ст. окремі вироби з церковної об- стави, зокрема кивоти, ікони, хрести, свічники, таці, вази, дзбанки тощо створювали у Львові на кера- мічній фабриці відомого підприємця і мецената Іва- на Левинського (1851—1919) [70, с. 74; 71, с. 179—197]. Багато з цих предметів експонувало- ся на різного роду виставках, зокрема Краєвій 1894 р. у Львові [71, с. 27], Всесвітній 1900 р. у Парижі [70, с. 5], виставці домашнього промислу 1912 р. в Коломиї [37, с. 19—20]. Як уже йшлося, особливою була участь фабрики І. Левинського у Промислово-Літургійній виставці 1909 р. у Льво- ві. Невідомо, чи виготовляли на цьому підприємстві чаші, проте у матеріалах виставки йшлося про дерев’яні кивоти з поєднанням керамічних вставок, а в МЕХП зберігаються чотири дискоси. Цікаво, що на початку ХХ ст. О. Лушпин- ський, архітектор фабрики І. Левинського, спро- ектував кивот, в основі конструкції якого було поєднано два матеріали — дерево (імітація під чорний дуб) і кераміку, а в декорі — узори гу- цульського різьблення, головно з мисників (на основному корпусі) та палиць (на колонах). Ви- конавцями проекту стали різьбяр і золотар Ан- дрій Сабарай і столяр Й. Мушак, що походили з Голоска, недалеко від Львова (тепер село входить у межі міста). Кивот, який був «найкращим ока- зом» згадуваної двомісячної виставки 1909 р., ви- кликав неабиякий резонанс у її відвідувачів, адже «проект надзвичайно гарний, а виконанє просто артистичне» [101, с. 1]. Високу мистецьку якість посилював майоліковий триптих із зображенням Ісуса Христа і двох ангелів. Інший проект престолу з кивотом О. Лушпин- ського для церкви м. Пустомити Львівської обл. ви- конав різьбяр Д. Стащишин. Цей кивот також ха- рактеризували як «скромний, але незвичайно гарний предмет» виставки [101, с. 1—2]. Тоді ж в Україні значного поширення набули церковні вироби, зокрема іконостаси й кивоти ро- 5 Експедиція 1995 р. Полтавською, Кіровоградською і Чер каською областями, опрацювання збірки музею Мир- городського державного керамічного технікуму ім. М. Го- голя, а також інших українських збірок в музеях України, Польщі й Росії. сійського «Товариства виробництва фарфорових і фаянсових виробів М.С. Кузнєцова», філії яко- го, як уже зазначалося, діяли в Україні. Своєрід- ним зразком мистецького почерку цих підпри- ємств вважали царські врата [96, с. 861]. Росій- ський дослідник М. Вінницький зафіксував більше 70 позицій встановлення керамічних іко- ностасів у церквах Росії та за кордоном (Чехія) 6, однак навіть не згадав при цьому подібних пред- метів в українських храмах [36, с. 7, 14]. Отож, у його праці йдеться про 21 фаянсовий іконостас і три наземні кивоти, які дотепер збереглися. Що- правда, зосередившись на характеристиці іконо- стасів, автор не подав докладнішої інформації про жоден з виявлених кивотів. Керамічним був і деякий Літургійний, тобто Єв- харистійний посуд (його ще називають «церков- ним», «священним» або «святими речами», «свя- тими сосудами» тощо). Євхаристійний посуд скла- дали предмети, призначені для здійснення Таїнства 6 У православній церкві св. Володимира у Маріанських Лазнях (Чехія) і знаходиться іконостас. На Всесвіт- ній виставці у Парижі 1900 р. Товариство мало свій павільйон, а за виконання вказаного іконостасу отри- мало Гран-прі. Іл. 2. Кивот і ставник у Покровській церкві Волокитиного теперішньої Сумської обл. 1850-ті рр. Світлина з архіву С. Таранушенка Галина іваШків502 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 них Чесних дарів для відправи Літургії Преосвящен- них Дарів є дарохранильниці 7 зі срібла, золота та інших корозостійких металів з обов’язковою позо- лотою внутрішніх стінок [32, с. 70—71]. Можливо, глиняною копією дарохранильниць із дорогоцінних металів є ще один зеленополив’яний виріб Максима Столярчука з Адамівки. Цей пред- мет має досить складну конструкцію: вигляд чаші, вся поверхня якої щедро декорована рельєфним рослинним орнаментом та зображенням птахів, можливо, голубів (у рельєфі та пластиці), а на під- ставці — три об’ємні хрести, також оздоблені ліп- ними узорами [4] (Іл. 3). С. Боньковська зазначала, що дарохранильниці у вигляді голубів запровадив Василій Великий. Ця форма зберігалась до ХVІІ ст., а потім стала поді- бною до потиря з накривкою та хрестиком вгорі [32, с. 70—71]. Ймовірно, саме таке «складне» вирішен- ня цього предмета (щоправда, без накривки з хрес- том) є далеким відгомоном його давньої форми, адже народні майстри у роботах завжди творчо переосмис- лювали церковні канони. Чаша — старовинна посудина округлої форми, з широким верхом і звуженим низом для пиття вина та інших напоїв. Її наділяли різними значеннями, на- приклад, заздоровна чаша («Пий чашу цю, живи багато літ!»), спільна чаша, чаша дружби, чаша — як міра радощів або страждань, які випали на чию- небудь долю — випити повну чашу лиха або випи- ти всю чашу до дна — пережити непомірне горе; випити смертну чашу — умерти на полі бою! Є й інші вирази — чаша терпіння, переважити чашу терезів, переповнити чашу (терпіння) і т. д. [94, с. 284—285]. Чаші часто знаходять археологи у по- хованнях різних культур, чаші (потирі) застосову- ють у християнському культовому обряді. Євангельську оповідь «Моління про чашу» з пев- ними відмінностями подали всі чотири євангеліс- ти — Матвій, Марко, Лука та Іван. У ній ідеться про страждання Ісуса Христа в Гефсиманії, а голов- ною є гіпотеза про чашу як долю Боголюдини. «і трохи далі пройшовши, упав він долілиць, та мо- лився й благав: «Отче Мій, коли можна, нехай 7 Окрім дарохранильниць, дослідники виділяють ще й дароносиці — посудини, призначені для перенесення Святих Дарів до хворих для їх причащання [31, с. 70; 82, с. 42] Євхаристії: дарохранильниця, потир (чаша), дис- кос, копіє, ложиця, звіздар. Кожному з них відве- дено певну роль. Докладніше розглядатимемо пер- ші три види, які, зазвичай, виготовляли з дорого- цінних металів (срібло, золото). У ході до слідження вдалося виявити й цілу низку виробів, виготовле- них із глини різного виду. М. Кунцлер писав: «Як діалог і обмін життям між Богом і людиною, Літургія досягає своєї куль- мінації у служінні Євхаристії, в якій ідеться про частку в людській Христовій природі, що є джере- лом обожествлення; з нього вірні черпають боже- ственне життя» [64, с. 32]. Під час Літургії озна- чені предмети знаходяться на жертовнику — сто- лі, на якому при звершення проскомидії готують Святі Дари для Таїнства Святого Причастя. По- тім чашу і дискос священики переносять на Пре- стол для звершення Євхаристії. Предметом літургійного посуду, призначеного для зберігання запасних для немічних та Ранішеосвяче- Іл. 3. М. Столярчук. Модель дарохранильниці (?). Поч. ХХ ст., с. Адамівка Хмельницької обл. 503кераміка в ритуалі Божественної літургії ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 обмине ця чаша 8 Мене… Та проте, — не як Я хочу, а як Ти»… (Мт., 26, 39). Потир (грец. ποτήρ — чаша) — це богослужбо- вий предмет священного посуду, посудина, призна- чена для євхаристійного вина — з неї причащають- ся духівництво та миряни. Саме її використав Ісус Христос на Таємній Вечері: «а взявши чашу, і по- дяку вчинивши, він подав їм і сказав: «Пийте з неї всі, бо це — кров Моя Нового Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів» (Мт., 26, 27—28). Окрім Євхаристійної чаші, у церквах розріз- няють хрещальну (для обряду хрещення), водо- святну (у якій освячують воду), спільну (чаша з вином для подружжя під час обряду вінчання) [82, с. 147] та інші види чаш. Мотивами чаш оздоблювали стіни храмів. При- кладом цього є мозаїчне зображення Ісуса Христа з чашею в руках у композиції «Причастя апосто- лів» у соборі св. Софії у Києві (перша половина ХІ ст.), а також розписи 1990-х рр. на стіні монас- тирської церкви св. Онуфрія у Львові — довкола чаші сяйво у вигляді променів і три херувими, а вни- зу — дві гілки з білими ліліями та виноградними листками і гронами (Іл. 4). Чаші часто зображали в іконописі ХVІ— ХVІІІ ст.: хрещальні — переважно в сюжетах «Різд- во Христове», у клеймах «Різдво Богородиці» на іконах «Стрітення» або клеймах «Різдво Миколи» на іконах «Микола з житієм» [83, іл. 3, 14, 16, 32— 33, 39, 59], євхаристійні ж — у клеймах «Рай» (ікона «Страшний суд») і «Тайна вечеря» (ікона «Страсті Христові»), а також у сюжетах «Христос у точилі», «Христос — виноградна лоза» або «Спас- виноградар», «Трійця» [41, с. 37; 46, іл. 3, 9, 14] тощо, в іконах на склі ХІХ ст. з Гуцульщини, Покут- тя та Буковини, зокрема у зображеннях св. Варвари (одинарних або разом з іншими сюжетами) [67, іл. 9, 23, 32—33, 51, 53, 70, 76, 148—149, 198, 262— 263, 301, 344, 360, 390, 393] та гравюрі, наприклад, у заставці з «Ірмологіона» кінця ХVІІ ст. [50, іл. 102] або дереворізах ХVІІ—ХІХ ст. з постаттю св. Вар- вари [92, іл. 255; 100, с. 107, 133, 158]. Зображен- ня євхаристійних чаш траплялися й у сюжетах «Христос-виноградар» рельєфних поліхромних про- 8 Чаша — доля, те, що має статися. Іл. 4. Фрагмент розпису церкви св. Онуфрія у Львові. 1990-ті рр. Іл. 5. Христос — лоза виноградна. ХVІІІ ст., с. Мазепин- ці Волинської обл. [41, с. 37; 46, іл. 14] цесійних ікон ХVІІІ ст. з ажурним оздобленням ба- рокового обрамлення (с. Кошелів Львівської обл.) [88, с. 293]. Рельєфний потир поряд із трьома хе- рувимами та Святим Письмом міститься в центрі ве- ликої полив’яної керамічної чаші початку ХХ ст. з Чернігівщини (ЧОІМ) (Іл. 5, 6, 7). Основні типи євхаристійних чаш, форма їхніх окремих структурних елементів та орнаментальний Галина іваШків504 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 декор розвивалися у єдиному руслі еволюції мис- тецьких стилів із певним переосмисленням на грун- ті місцевих традицій [29, с. 9]. Вони часто по- в’язувалися з богослужбовими церемоніями. Най- давніші потирі були кам’яними або керамічними, хоча відомі й скляні, срібні та золоті [35, с. 193— 194]. С. Боньковська зазначала, що в бідніших церквах використовували мідні або олов’яні потирі з обов’язковою позолотою внутрішніх стінок [35, с. 194]. Можна припустити, що в храмах не дуже заможних громад застосовували й керамічні чаші, всередині вкриті поливою, а ззовні щедро декорова- ні. Підтвердженням цієї гіпотези може бути те, що в деяких гончарних центрах майстри офірували на церкви різні керамічні вироби, наприклад, хрести (Опішне, Пістинь), свічники (Галич, Адамівка, По- телич), навіть будувалися цілі церкви за кошти міс- цевого цеху (Потелич). Важливу роль у викорис- танні священного посуду, виготовленого з глини, відігравала й особистість самого священика, який часто високо цінував народне мистецтво, а тому й допускав окремі відхилення від церковних канонів. Тут прикладом може бути, насамперед, життя та діяльність митрополита Андрея Шептицького, зо- крема його активна робота, як уже зазначалося, в організації і проведенні 1909 р. у Львові вистав- ки, де було представлена кераміка церковного вжитку, зокрема й літургійний посуд, наприклад, дискоси, про які йтиметься далі. У цьому контек- сті згадаймо й діяльність греко-католицького свя- щеника М. Чачковського з Товстого, що на Тер- нопільщині, який у 1886 р. очолив місцеву гончар- ну школу, а в декорі виробів учнів часто були релігійні мотиви [98, с. 79]. За формою основного корпусу чаші поділяють на: келихоподібні, конусоподібні, циліндричні та окру- глі. Переважають чаші першого типу, що мали ви- гляд келиха. Стояни у таких предметах видовжені, однак вони інколи можуть бути розширені внизу, що здебільшого нагадує тарілку невеликого діаметра. Найдавнішою зі збережених є теракотова чаша (h —11,5; d — 10,2 см) 1573 р. (рік позначено на тисненому штампі) зі збірки П. Лінинсько- го — йому її подарував Юрій Волощак, який розкопав чашу у вівтарній частині колишнього костелу, а тепер діючої церкви в с. Липівка, що біля Брюхович Івано-Франківської області [5]. Верхня частина чаші келихоподібна (з ледь від- хиленими вінцями), підставка має форму мисоч- ки з невисокими бортиками. З обох боків пред- мета є тиснені овальні штампи з позначенням року і ритованих написів (Іл. 8). Очевидно, що чашею (h — 12,5; d — 12 см) мож- на вважати й глиняний виріб ХVІ ст., який В. Хвой- ка знайшов під час розкопок на Подолі в Києві. Зо- вні предмет теракотовий, а всередині вкритий жов- тою поливою [22]. Цілісність конусоподібної форми, коли широкий основний корпус плавно переходить до звуженої нижньої частини, а потім знову розши- Іл. 7. Св. Варвара. ХVІІІ ст. Борзна [100, с. 107] Іл. 6. Св. Варвара. Ост. чверть ХІХ ст. Гуцульщина [67, іл. 146] 505кераміка в ритуалі Божественної літургії ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 рюється свідчить про досить велику глибину чаші та підкреслює зручність її фіксації у руці. Зеленополив’яна чаша ХVІІ—ХVІІІ ст. у фор- мі келиха (відмінності від попередньої полягають у вищій ніжці та майже плоскій підставці; h — 10,5; d — 7,5 см) знаходилася у церкві с. Малнів Львів- ської обл., що також може бути показником її куль- тового призначення [6] (Іл. 9). Керамічні чаші, що використовувалися у церков- них ритуалах, наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. виготовляли гончарі Чернігівщини та Полтавщини [80, с. 216]. Одна з чаш початку ХХ ст. з Постав- мук (Полтавщина) має циліндричний корпус та ви- соку ніжку (стоян) з округлою основою (h — 28; d — 14 см) [66, с. 71]. Ймовірно, це чаша роботи місцевого гончаря — Німця 9. Вона всередині та ззовні вкрита зелено-брунатною поливою, а її фор- ма, ймовірно, є своєрідною копією чаші, виготовле- ної з дорогоцінних металів, однак без будь-якого прикрашення її боків [20] (Іл. 10). Інша чаша (h — 15; d — 11 см) роботи гончарів з Полтавщини, походить із Городища, гончарного осередку, який у ХХ ст. славився цілою плеядою майстрів. Всередині та ззовні потир укритий цегляс- тою поливою, а декор сакрального характеру скла- дають чотири ритовані хрести, укладені по центру келиха [26]. Використання простого гравірованого орнаменту посилює емоційну наповненість та са- кральну функцію предмета (Іл. 11). Як уже зазначалося, чаша з Чернігівщини до- сить масивна (h — 17,5; d — 12 см) і декорована трьома пластичними зображеннями херувимів, які чергуються з мотивами хреста, книги (Святого Письма) і чаші, обрамлених «сяйвом» 10. Вся по- судина суцільно вкрита брунатною поливою двох відтінків [27]. Художня виразність виробу дося- гається змінами масштабності штампованих візе- рунків (з рисками та розетками), ліплених елемен- тів та їхньою взаємодією з формою загалом і блис- ком поливи зокрема (Іл. 12 а, б). Досить масивною є чаша початку ХХ ст. з За- карпаття з майже циліндричним корпусом, корот- кою ніжкою та округлою основою (h — 14,3; d — 9 У цьому селі працювало декілька гончарів з таким пріз- вищем [66, с. 68—69]. 10 Згідно із записами інвентарних книг в 1953 р. до ЧОІМ цю чашу передали із Прилуцького краєзнавчого музею. Іл. 8. Чаша. 1573 р. Львівщина Іл. 9. Чаша. ХVІІ—ХVІІІ ст. Львівщина 9 см) [1]. В її розписі поєднано геометричний орнамент внизу (горизонтальні смуги білого, чер- воного і зеленого кольорів) та дугоподібні мотиви з розетками вгорі. На культовий характер кераміч- ного виробу вказує зображення восьмикінцевого хреста на символічному підвищенні. Це тип «роз- квітлого» хреста, оскільки обабіч нього — розет- ки. Цікаво, що загальний уклад розпису подано у зворотному порядку: на хрест і рослини зручніше дивитися, якщо перевернути чашу. Мабуть, це по- милка малювальника. Активність синього кольо- ру, суголосного з кольорами бань, і форма хреста Галина іваШків506 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 Іл. 10. Німець (?). Чаша. Поч. ХХ ст., с. Поставмука Полтавської обл. Іл. 11. Чаша. Поч. ХХ ст., с. Городище Полтавської обл. Іл. 12 а, б. Чаша. Поч. ХХ ст. Чернігівщина 507кераміка в ритуалі Божественної літургії ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 вказують на ймовірне застосування цієї чаші в од- ній із ужгородських православних церков Москов- ського патріархату 11 (Іл. 13). Верх іншої фаянсової чаші початку ХХ ст. із За- карпаття має форму мисочки, яка стоїть на високо- му стояні (h — 14,5; d — 11,3 см). Чаша всереди- ні вкрита безколірною поливою, а ззовні декорова- на геометричним орнаментом з поєднанням зубців, ромбів, кіл, кривульок і дармовисів цеглястого, бру- натного й блакитного кольорів на білому тлі [2]. Сти- лістика й кольорове наповнення дають підстави атри- бутувати її як виріб Ужгородської керамічної школи початку ХХ століття (Іл. 14). Очевидно, в кінці ХІХ — на початку ХХ ст. по- тирі були й в асортименті виробів гончарів з При- карпаття, зокрема Олекси Бахматюка, Гната Кощу- ка (Косів) та Петра Кошака (Пістинь). У даний час відома лише одна чаша (h — 18,5; d — 20 см) у ви- конанні О. Бахматюка з келихоподібною формою корпусу та двома вухами-ручками [7]. В основі де- корування цього предмета мотиви «зубців» вгорі та масивні гірлянди з дзвінками, укладені по всьому корпусу в традиційних кольорах — зеленому, бру- натному і жовтому (Іл. 15). 11 Церкви з подібним описом і зараз функціонують на За- карпатті, Буковині та інших регіонах України. Іл. 13. Чаша. Поч. ХХ ст. Закарпаття Іл. 14. Чаша. Поч. ХХ ст. Ужгородська керамічна школа Іл. 15. О. Бахматюк. Чаша. 1880—1881 рр., м. Косів Івано-Франківської обл. Галина іваШків508 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 У фондах МЕХП виявлено чотири чаші 1889 і 1890 рр. косівського гончаря Гната Кощука. Ін- варіантність форми виявляється у двох типах кор- пусу (у вигляді циліндра — h — 19; d — 11 см [8] і келиха — h — 13,5; d — 8,8 см) [9—11], а також структурі орнаментальних композицій гео метричного й рослинного характеру, зіставлен- ні кольорових і білих площин, наявності яскраві- ших барв ангобів, аніж характерних для цього ре- гіону (Іл. 16, 17). Прикметно, що подібні форми та декор прита- манний двом чашам пістинського майстра П. Ко- шака. Один зі своїх потирів з циліндричним кели- хом і широкою підставкою (h — 15, d — 13 см) він демонстрував на виставці 1894 р., що відбува- лася у Львові — на дні є ритований напис «Пе- тро / Кошак / 1894» [23], другий — з основою келиха та опуклою підставкою — датований по- чатком ХХ століття (h — 14,5; d — 8 см) [24]. Обидві чаші щедро декоровані рослинно-гео- метричним орнаментом з поєднанням мотивів три- кутників, пуп’янків, гілок з розетками та листка- ми, укладених симетрично. Можна лише припус- тити, як яскраво й колоритно в контексті цер ковного інтер’єру сприймалися великі майолікові напре- стольні хрести, свічники та чаші роботи П. Коша- ка, що збереглися у музейних зібраннях Львова. Вважаємо, що таких керамічних предметів церков- ного вжитку не лише цього автора, а й інших май- стрів було значно більше (Іл. 18, 19). Важливим компонентом євхаристійного посуду вважається дискос (з грецької δίσκος — блюдо, мис- ка, тарілочка; застаріла назва — артофор, хлібоно- сець) [82, с. 46; 33, с. 78]. У релігійній літературі та церковній практиці дискос відомий як посудина у формі золотої, срібної чи скляної тарілки. У процесі Літургії на неї кладеться частина головної просфо- ри 12, яка, за християнським віровченням, є симво- лом святого Агнця і перевтілюється в тіло Христо- ве при тайні Євхаристії. Інші частини просфори кла- дуться в честь Богородиці, пророків та апостолів. На давніх дискосах зображали хрест, Розп’яття, лик Христа, однак чи не найбільшого поширення на- 12 Просфора і проскура (проскурка) — невеликий хлібець, на якому вирізують Агнця; його ділять на невеликі час- тинки, які споживають під час причащання. У розмовній мові вживається слово — хліб [82, с. 109]. Іл. 17. Г. Кощук. Чаша. 1880—1890-ті рр., м. Косів Івано-Франківської обл. Іл. 16. Г. Кощук. Чаша. 1880—1890-ті рр., м. Косів Івано-Франківської обл. 509кераміка в ритуалі Божественної літургії ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 був образ святого Агнця з ангелами по боках [42, с. 139]. Дискос у вигляді триніжника з двома блю- дами з Небесною Рибою і хлібами було зафіксовано серед фрескових розписів римських катакомб, а де- які писемні джерела вказують на існування дискосів і в ІІІ—V століттях [33, с. 78]. На думку С. Бонь- ковської, текст «Повісті минулих літ» дає підстави твердити, що дискоси в часи Київської Русі розумі- ли як посудини під такими назвами: «сосуди чесні», «сосуди священні», «сосуди церковні» [33, с. 78]. У ХVІІ ст. в Літургії деяких слов’янських наро- дів використовувалися й дискоси, які своєю формою нагадували зірки. В той же час прикметною особли- вістю тектонічних ознак подібних предметів пізні- шого часу є поява піддонів [42, с. 139]. У ранньохристиянські часи предмети такого типу виготовляли переважно з глини, скла, напівкоштов- них каменів, а лише згодом із дорогоцінних металів (золото, срібло або золочені корозостійкі метали), оздоблених емалями та камінням, про що перекон- ливо писали М. Петренко [75, с. 82] та С. Бонь- ковська [28, с. 487—507; 33, с. 78]. Так, С. Бонь- ковська у своїх розвідках подала розширену харак- теристику таких дискосів, подекуди зіставляючи стилістичні особливості їхніх зображень, зокрема по- рівнюючи києво-печерські дискоси з московськими блюдами. Оскільки про глиняні дискоси у наукових працях сказано недостатньо (у деяких статтях біля таких предметів навіть ставився питальний знак, зо- крема йдеться про дискос О. Бахматюка з виразни- ми, на наш погляд, рисами формотворення й харак- терними для виробів такого типу оздоб), то завдан- ням цієї статті є й всебічний мистецтвознавчий аналіз цих предметів, виготовлених з глини, зокре- ма особливостей форми, способів оздоблення, осно- вних мотивів та елементів декору тощо. Майолікових та фаянсових дискосів з наших те- ренів у музеях України та Польщі виявлено декіль- ка, а тому можемо зробити два припущення: 1) вони не мали значного поширення серед майстрів та їх- ніх замовників; 2) така форма церковного священ- ного посуду у великій кількості не збереглася до на- шого часу передусім через нетривкість матеріалу. У той же час виявлені глиняні пам’ятки потребують докладнішого вивчення. Здається, будучи подібними між собою за фор- мами, всі ці дискоси значною мірою відмінні іконо- Іл. 18. П. Кошак. Чаша. 1894 р., с. Пістинь Івано-Фран- ківської обл. Іл. 19. П. Кошак. Чаша. Кін. ХІХ — поч. ХХ ст., с. Піс- тинь Івано-Франківської обл. Галина іваШків510 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 графією, абрисами ніжок, діаметром тарілок тощо. Прототипами глиняних форм ХІХ ст., ймовірно, були дискоси з дорогоцінних металів. Один із вияв- лених глиняних предметів теракотовий, інші — вкри- ті прозорою або кольоровою поливами. Форма виготовленого в Греції в кінці ХІХ ст. дис- коса (h — 13; d — 19,5 см) творена кількома час- тинами: верхньою (у формі мисочки з завернутими досередини вінцями) та нижньою (у вигляді округ- лої пустотілої підставки, ледь розширеної донизу). Обидві частини з’єднані трубчастим стрижнем із не- великим кільцеподібним потовщенням. Дискос при- крашений характерною для грецьких глиняних ви- робів технікою — розписом вохрою. Краї вінець та основи обрамлено вузькими чорними смугами, а на всій площині верхньої частини укладено великий вох- ристий хрест (залежно від повертання предмета він сприймається як скісний або прямокутний рівнокін- цевий), місця між перехрестями заповнені сітчастим орнаментом [12]. Прикметно, що особливостями технологічного процесу було додавання до «глиня- ного тіста» невеликих золотистих частинок, які, ма- буть, мали б ще більше підкреслити сакральне при- значення цієї посудини (Іл. 20). Складовими іншого дискоса є дві плоскі тарілки (більша та менша), з’єднані трубчастою формою з невеликим кільцеподібним потовщенням. Декор предмета складає також мотив хреста, нанесеного технікою штампування з заповненням його рамен не- глибокою сіткою, з дещо видовженим нижнім кін- цем. Зіставлення виробів потелицьких майстрів ХVІІ ст. зі збірки відомого збирача кераміки та рес- тавратора Петра Лінинського дають підстави іден- тифікувати цей дискос як предмет ХVІІ ст. з Поте- лича. На користь такої гіпотези, окрім техніки гра- вірування, свідчить і факт поєднання у декорі виробу двох кольорів полив (зеленої та брунатної), характерних для глиняних предметів з цього гончар- ного центру зазначеного часу [25]. Добру збереже- ність дискоса можна пояснити тим, що він знаходив- ся на горищі дерев’яної церкви Святого Духа, де його в середині ХХ ст. і виявили науковці Львівського державного музею українського мистецтва (тепер — Національний музей у Львові ім. А. Шептицько- го). Відомо також, що довший час на подвір’ї цієї церкви, яку 1502 р. (за іншими джерелами — 1555 р.) на свої кошти спорудили члени цеху гонча- рів, розміщувалися гончарські склади, про які до- кладніше описано в одній із церковних книг [65, с. 81] (Іл. 21). Принагідно зазначмо, що зберігся й великий свічник ХVІ ст. з Потелича [13], який ко- лись був у цій же церкві. Ймовірно, подібні вироби майстри виготовляли й для інших храмів. Ще два дискоси (НМК, МЕХП) слід атрибу- тувати як вироби знаного майстра ХІХ ст. із Косо- ва — Олекси Бахматюка (1820—1882). Релігій- ність та велика творча фантазія гончаря сприяли не лише виготовленню різноманітних типологічних груп кераміки сакрального характеру, а й широкому мо- тивному ряду в декорі цих та інших виробів. Отож, О. Бахматюк є автором низки кахлевих печей, чис- ленних зразків посуду, низки предметів, які христи- яни використовували в обрядових діях. О. Бахматюк часто декорував свої вироби моти- вом хреста найрізноманітніших модифікацій Іл. 20. Дискос. Кін. ХІХ ст. Греція Іл. 21. Дискос. ХVІІ ст., с. Потелич Львівської обл. 511кераміка в ритуалі Божественної літургії ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 («грецький», «латинський», «хрещатий» «розквіт- лий», «придорожній» тощо), зображеннями свя- тих (Миколая, Кирила, Мефодія, Катерини, Вар- вари), ангелів, страшносудних композицій та са- кральних споруд (церков і дзвіниць). Окрім того, він створив оригінальні предмети ритуального й об- рядового призначення, зокрема пасківники, чаші, дискоси, а також баньки, дзбанки та калачі на свя- чену воду, великі миски. Дискоси цього майстра за характером розпису та елементами декору атрибутованих пам’яток можна датувати 1880—1881 роками [52, с. 882]. Йдеться про невисокий предмет із круглою ніжкою-підставкою й тарілкою. Підставка декорована мотивами трикут- ників із гострими кутами (мотив «вовчих зубів»), ма- лими тюльпанами та рядом рельєфних глиняних ку- льок («ґудзиків»), характерних для оздоблення низ- ки його поставників. У прикрашенні тарілки застосовано вертикальний тип композиції, в основі якої мотив «вазона» з вазою, трьома розетками, пуп’янками та листками (h — 15, d — 25 см). Бере- ги тарілки з одного боку прикрашено зигзагоподіб- ною лінією з піврозетками поміж її вигинами, а з дру- гого — гірляндою з листками [14]. Прототипом мо- тиву «вазона», зображення якого характерне практично для всіх груп деко ративно-ужиткового мис- тецтва, вважається міфологічне дерево, знане ще як «дерево життя», «світове дерево», «щасливе дерево», «чудове дерево», «священне дерево», про які йшло- ся у численних фольклорних творах (колядках, ще- дрівках, весільних піснях тощо) [52, с. 862—863]. Ймовірно, саме це значення є в основі оздоблення цієї священної посудини О. Бахматюка (Іл. 22). Оригінальним за формою та оздобленням є ще один дискос (близько 1880 р.) цього ж майстра (розпис, мабуть, здійснила його донька Розалія). Акцентуємо на тому, що роль ніжки-підставки тут виконує досить високий свічник («поставник») із круглою основою, кількома кільцеподібними потов- щеннями, невеликим тарілковим виступом, корот- кою шийкою та чотирма рядами «ґудзиків», які ви- різняють вироби О. Бахматюка з-поміж предметів інших майстрів (Іл. 23). Відомо, що тоді такі свіч- ники, точніше їх парну кількість, у місцевих гонча- рів замовляли здебільшого для церков, а заможні господарі й для своїх помешкань. Тому дискоси та «поставники» декорували в одному стилі, що було Іл. 23. О. Бахматюк. Дискос. Бл. 1880 р., м. Косів Івано- Франківської обл. Іл. 22. О. Бахматюк. Дискос. 1880—1881 рр., м. Косів Івано-Франківської обл. важливо для цілісності сприйняття інтер’єру храму. Прикарпатські гончарі, як уже зазначалося, виго- товляли й щедро оздоблені великі напрестольні хрес- ти, свічники на одну свічку, а також Трійці (глиняні свічники з трьома «лійками» на свічки), які вико- ристовувалися під час Йорданських свят. Система розпису тарілки цього дискоса (h — 30,5; d — 25,5 см) включає поєднання рослинно- геометричного орнаменту з мотивами віночків із листків та «сердечок», трилисників, «вовчих зубів», кіл, кругів, рядів крапок та смуг «ільчастого пись- Галина іваШків512 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 ма» зеленого, жовтого й брунатного кольорів. В основі декору великої тарілки також застосовано принцип двобічного оздоблення, тобто розписана з обох боків. Дискос знаходився у церкві під час Лі- тургії, тому повинен був привертати увагу парафіян барвистістю та декоративністю розпису. Мотиви гір- лянди з дугами, розетками й «ільчастим письмом» творять композиційну схему берегів тарілки, а цен- тральна частина заповнена мотивом розетки, довко- ла якої віночок з пальмет [21]. Викликає інтерес дискос (h — 14,5; d — 27,5 см) кінця ХІХ — початку ХХ ст. роботи безіменного представника Коломийської гончарної школи [15]. Оскільки одним із пунктів Статуту цього закладу було вивчення творчої спадщини О. Бахматюка, тому й не дивно, що згаданий предмет майже відповідає формі одного з дискосів знаного косівського майстра. Тарілка з ледь вигнутими вінцями та опукла підстав- ка з’єднані короткою вузькою ніжкою для зручнос- ті тримання дискоса у руці. У розписі основних час- тин поєднано елементи не стільки керамічні, скільки різьбярські — мотиви кіл, «стовпців», вихрових розе ток в колі та коротких гілочок (Іл. 24). Зазначу, що подібні невисокі фаянсові дискоси (h — 10; d — 25 см) на початку ХХ ст. були також серед виробів Ужгородської керамічної школи — низь- кий стоян і тарілка великого діаметра із дещо загнути- ми досередини вінцями, а кривульки з крапчастими роз- етками в центрі та по краях і шість груп ромбів з «ріж- ками» у білому, брунатному і червоному кольорах на темно-зеленому тлі складають його оздоблення, яке певним чином нагадує мотиви української вишивки [3]. Можна припустити, що виготовлення предметів цер- ковного вжитку, зокрема чаш та дискосів, могло бути одним із пунктів навчальної програми цих та інших ке- рамічних закладів України того часу (Іл. 25). Окрім народних майстрів, учнів та викладачів Ко- ломийської гончарної та Ужгородської керамічної шкіл, дискоси виготовляли й на фабриці Івана Ле- винського. Ці чотири предмети на дні зі зворотного боку містять абревіатуру латинськими літерами «ІL», що вказує на місце (фабрика Івана Левинського) та ймовірну дату їх виконання — початок ХХ століт- тя. Як уже зазначалося, їх могли спеціально вигото- вити для Промислово-Літур гійної виставки 1909 р. на прохання митрополита Андрея Шептицького. Докладний мистецтвознавчий аналіз показав, що три полив’яні дискоси з цієї групи пам’яток мають по- дібні форми та відрізняються оздобленням, зокрема тлом (білим або зеленим), композиційними схемами на тарілках та підставках. Лише одна нижня частина дискоса не декорована, інші оздоблено мотивами кіл, півкіл, коротких вертикальних та горизонтальних смуг, зигзагоподібною смугою та кривульками. Декоратив- но насиченими є композиційні схеми верхніх частин Іл. 24. Дискос. Поч. ХХ ст. Коломийська гончарна школа Іл. 25. Дискос. Поч. ХХ ст. Ужгородська керамічна школа Іл. 26. Дискос. Поч. ХХ ст. Фабрика І. Левинського. Львів 513кераміка в ритуалі Божественної літургії ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 дискосів — тарілок, що позначені інваріантністю по- дачі та кольоровим наповненням. Орнамент на таріл- ках укладено або по їхньому центру, або краю, акцент зроблено на контрасті декору та білого тла: 1) широка смуга з трьома парами подвійних хрес- тів («грецького» й «хрещатого») в квадратах, поміж якими гілочки та два ряди ромбів, проходить через центральну частину, що є водночас її діаметром та розділяє площину тарілки на декілька зон [16]; 2) смугою геометричного орнаменту декоровано береги тарілки, поєднуючи при цьому мотиви скісних смуг, зигзагоподібної лінії, кіл, крапок, а центральна зона при цьому залишається без декору [17]; 3) центрична композиція насичена багатьма різь- бярськими мотивами, зокрема чотирираменним хрес- том з розетковими прикрашеннями на кінцях; поді- бні розетки є й поміж його раменами, а також ко- роткі гілочки з тюльпанами, смуги зигзагів [18]. Коли названі дискоси прикрашені геометричними мотивами, укладеними у різних композиційних ва- ріантах, то четвертий предмет майстрів керамічної фабрики І. Левинського, окрім тла зеленого кольо- ру, характеризується ще й вишуканим рослинним декором центричного типу — від восьмипелюстко- вої розетки виходять гілочки з подібними розетка- ми та пальметками. Щоправда, роз пис тарілки і ніж- ки не зовсім вдало гармоніюють композиційно [19]. Проте усі ці фабричні вироби із сакральною функ- цією відзначаються подібним формотворенням, ба- гатим мотивним репертуаром та яскравою декора- тивністю колористичного ладу (Іл. 26, 27, 28). Отож, незважаючи на те, що через недовговіч- ність матеріалу та складну антирелігійну політику в часи тоталітарного режиму у музеях та приватних збірках збереглося небагато глиняних предметів цер- ковного вжитку, проте й вони можуть скласти пев- не уявлення про їхнє функціональне призначення та мистецьку значущість. Йдеться про витвори (ки- воти, дарохранильниці, потирі та дискоси) народ- них майстрів Львівщини, Київщини, Сумщини, Черкащини, Полтавщини, учнів Коломийської гон- чарної та Ужгородської керамічної шкіл, а також фа- янсову та фарфорову продукцію керамічних фабрик і заводів, які діяли в Україні (завод А. Міклашев- ського у Волокитиному, фабрика І. Левинського у Львові, а також російське Товариство М. Кузнєцо- ва із підприємствами в Україні). Деякі з цих предметів експонувалися на регіональ- них виставках і, можливо, майстри спеціально їх ви- готовляли з такою метою, інші безпосередньо при- значалися для церковного вжитку, ще одні входили у програми спеціальних навчальних закладів. Витон- ченість форм і багатство декору надавали цим виро- бам вишуканості та загального яскравого сприйнят- тя в контексті інтер’єру храму разом з хрестами, свіч- никами, вазами, дзбанками, тацями. У декоруванні теракотових та полив’яних предме- тів переважають техніки ритування та розпис кольо- ровими ангобами, рідше трапляються штамповані та пластичні мотиви (наприклад, хрещаті та рослинні на виробах М. Столярчука), зображення сакраль- ного характеру (Розп’яття, херувими, Святе Пись- мо, потир на чаші з Чернігівщини). Проаналізова- но типові й рідкісні види керамічних виробів різно- го часу, вказано на їхнє місце в храмі, виділено спільні та відмінні риси у їх формотворенні та оздо- Іл. 27, 28. Дискоси (верхня частина). Поч. ХХ ст. Фа- брика І. Левинського. Львів Галина іваШків514 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 бленні, введено у науковий обіг низку оригінальних глиняних пам’яток. Умовні скорочення ЗОКМ — Закарпатський обласний краєзнавчий музей МЕХП — Музей етнографії та художнього промислу Ін- ституту народознавства НАН України НМЗУГвО — Національний музей-заповідник україн- ського гончарства в Опішному НМІУ — Національний музей історії України НМК — Національний музей у Кракові НМЛ — Національний музей у Львові ім. А. Шептицького НМНАПУ — Національний музей народної архітектури та побуту України ЧОІМ — Чернігівський обласний історичний музей ім. В. Тарновського 1. ЗОКМ. ЗКМ 18327. Е 2332. 2. ЗОКМ. ЗКМ 7321. Е 648. 3. ЗОКМ. ЗКМ. 5729. Е 285. 4. МЕХП. ЕП 47492. 5. МЕХП (зб. П. Лінинського). ЕП 84245. 6. МЕХП (зб. П. Лінинського). ЕП 84306. 7. МЕХП. ЕП 46209. 8. МЕХП. ЕП 46166. 9. МЕХП. ЕП 46163. 10. МЕХП. ЕП 46164. 11. МЕХП. ЕП 68650. 12. МЕХП. ЕП 45538. 13. МЕХП (зб. П. Лінинського). ЕП 85015. 14. МЕХП. ЕП 47131. 15. МЕХП. К 5080. 16. МЕХП. ЕП 45152. 17. МЕХП. ЕП 45078. 18. МЕХП. ЕП 45077. 19. МЕХП. ЕП 45153. 20. НМЗУГвО. НД—5312. 21. НМК. МNК 5127. 22. НМІУ. К-162. 23. НМЛ. 17428. НМК 209. 24. НМЛ. 17429. НМК 210. 25. НМЛ. 23056. НМК 352. 26. НМНАПУ. КВ 1225/42. КС 8138. 27. ЧОІМ. И-5344. 28. Боньковська С. Художні особливості священного посуду другої пол. ХVІІ — поч. ХVІІІ ст. Формування основних типів, тектоніка, декор / С. Боньковська // Народознав- чі зошити. — 2000. — № 3. — С. 487—507. 29. Боньковська С. Український священний посуд ХVІ — першої пол. ХVІІ ст. у контексті євхаристійного кано- ну / С. Боньковська // Мистецтво знав ст во’01. — Львів : Спілка критиків та істориків мистецтва ; Інститут народознавства НАН України. 2001. — С. 9—22. 30. Боньковська С. Священний посуд княжої доби: текто- ніка, іконографія, символіка / С. Боньковська // Ми- стецтвознавство’02. — Львів : Спілка критиків та іс- ториків мистецтва ; Інститут народознавства НАН України. 2002. — С. 35—50. 31. Боньковська С. Дароносиця / С. Боньковська / за наук. ред. чл.-кор. АМУ М. Станкевича // Словник українського сакрального мистецтва. — Львів : Інсти- тут народознавства НАН України, 2006. 32. Боньковська С. Дарохранильниця / С. Боньков- ська // Слов ник українського сакрального мисте- цтва / за наук. ред. чл.-кор. АМУ М. Станкевича. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 2006. 33. Боньковська С. Дискос / С. Боньковська // Слов- ник українського сакрального мистецтва / за наук. ред. чл.-кор. АМУ М. Станкевича. — Львів : Інсти- тут народознавства НАН України, 2006. 34. Боньковська С. Кивот дарохранильний / С. Боньковська, М. Моздир // Словник українського сакрального мисте- цтва / за наук. ред. чл.-кор. АМУ М. Станкевича. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 2006. 35. Боньковська С. Потир / С. Боньковська // Словник українського сакрального мистецтва / за наук. ред. чл.-кор. АМУ М. Станкевича. — Львів : Інститут на- родознавства НАН України, 2006. 36. винницкий М.в. Керамические иконостасы Товари- щества М.С. Кузнецова в архитектуре православных храмов конца ХІХ — начала ХХ веков / диссерт... канд... архитектуры. — Екатеринбург, 2002. 37. Вистава домашнього промислу в Коломиї під протек- торатом Їх ц. к. Високости Архикн. Кароля Франца Йосифа і Архикнягині Зити в днях 21—30 верес- ня 1912. Катальог. — Коломия : Накладом виставко- вого комітету, 1912. — 32 с. 38. Голубець М. Мистецтво і критика в нас / М. Голу- бець // Неділя. — Львів, 1933. — Ч. 8. — 26 лют. 39. Грановський О. Українські вироби в Америці / О. Гранов- ський // Ілюстрована Україна. — Львів, 1913. — № 4. 40. Гуцуляк в. «Гуцульське мистецтво». Спілка для піддер- жання гуцульського домашнього промислу з осідком у Ко- сові / В. Гуцуляк // Діло. — 1922. — Ч. 43. — 21 вер. 41. Давнє українське мистецтво 12—18 століть. Каталог розширеної експозиції музею / упоряд. Члєнова Л.Г., Пархоменко Н.В., Довга Л.М., Івашків Г.М. — К. : Молодь, 1988. — 78 с. : іл. 42. Дискос // Энциклопедия. Символы. Знаки. Эмбле- мы. — М., ЛОКИД-ПРЕСС: РИПОЛ класик, 2005. 43. Долинський л.в. Український художній фарфор / Л.В. До- линський. — К. : Вид-во АН УРСР, 1963. — 88 с. : іл. 44. Долинський л.в. Фарфор, фаянс / Л.В. Долин- ський, П.Н. Мусієнко // Історія українського мисте- цтва: в 6-ти т. — Т. 4. Мистецтво кінця ХVІІІ — першої половини ХІХ століття. — К. : Головна ред. укр. рад. енциклопедії, 1969. — С. 298—307. 45. Дорошенко П. Волокитин / П. Дорошенко // Сто- лица и усадьба. Журнал красивой жизни. — 1915. — № 44. — 15 окт. 46. Дух України. 500 ліття малярства. Збірка вибраних картин із фондів Державного музею українського об- 515кераміка в ритуалі Божественної літургії ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 разотворчого мистецтва у Києві. — Вінніпег : Видан- ня мистецької галереї Вінніпегу, 1991. — 320 с. : іл. 47. Жолтовський П.М. Метал / П.М. Жолтовський // Іс- торія українського мистецтва: в 6-ти т. — Т. 2. Ми стецтво ХІV — першої половини ХVІІ століття. — К. : Головна ред. укр. рад. енциклопедії, 1967. — С. 377—388. 48. Жолтовський П.М. Метал / П.М. Жолтовський // Іс- торія українського мистецтва: в 6-ти т. — Т. 3. Мистецтво другої половини ХVІІ—ХVІІІ століття. — К. : Головна ред. укр. рад. енциклопедії, 1968. — С. 341—354. 49. Жолтовський П.М. Художнє лиття в Україні / П.М. Жолтовський. — К. : Наукова думка, 1973. — 132 с. 50. Запаско Я.П. Орнаментальне оформлення україн- ської рукописної книги / Я.П. Запаско. — К. : Вид- во Академії наук УРСР, 1960. — 182 с. 51. івашків Г. Хрест в українській народній кераміці кінця ХІХ — поч. ХХ ст. (за матеріалами фонду народної кераміки МЕХП) / Г. Івашків // Українська хресто- логія. Спеціальний випуск «Народознавчих зоши- тів». — 1997. — С. 109—118. 52. івашків Г. Мотив «вазона» в українській народній ке- раміці ХVІ — першої половини ХХ ст. / Г. Іваш- ків // Народознавчі зошити. — 2000. — № 5. — С. 860—889. 53. івашків Г. До питання глиняних дискосів: форма, де- кор / Г. Івашків // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник. 2007 рік. : у 2-х кн. — Львів, 2007. — Кн. І. — С. 78—84. 54. івашків Г. Декор української народної кераміки ХVІ — пер шої половини ХХ століть / Г. Івашків. — Львів, 2007. — С. 382—389. 55. івашків Г. Функція, типологія та художні особливості глиняних хрестів в Україні / Г. Івашків // Народо- знавчі зошити. — 2008. — № 1—2. — С. 97—105. 56. івашків Г. Керамічні іконостаси, рельєфи, ікони / Г. Івашків // Історія релігій в Україні. Науковий що- річник. 2008 рік. : у 2-х кн. — Львів, 2008. — Кн. ІІ. — С. 702—709. 57. івашків Г. Літургійні керамічні хрести / Г. Івашків // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвоз- навство. — Івано-Франківськ, 2009. — Вип. ХІV. — С. 15—21. 58. кара-васильєва Т. Літургійне шитво України ХVІІ— ХVІІІ ст. Іконографія, типологія, стилістика / Т. Кара- Васильєва. — Львів : Свічадо, 1996. — 232 с. 59. клімашевський а. Розвиток обстави інтер’єру укра- їнських дерев’яних церков до початку ХІХ ст. // Мистецтвознавство 2000. — Львів : Спілка критиків та істориків мистецтва ; Інститут народознавства НАН України, 2000. — С. 71—84. 60. колупаєва а. Українська кераміка в сфері сакрально- го / А. Колупаєва // Записки наукового товариства ім. Шевченка. — Т. ССХLVІІІ. Праці Комісії обра- зотворчого та ужиткового мистецтва. — Львів, 2004. — С. 231—256. 61. колупаєва а. Кропильниці (хрестильниці) в західно- українській кераміці / А. Колупаєва // Народознавчі зошити. — 2007. — № 3—4. — С. 321—330. 62. колупаєва а. До вивчення предметів з фаянсу та фар- фору церковного призначення в Україні / А. Колупає- ва // Народознавчі зошити. — 2009. — № 3—4. — С. 401—417. 63. колупаєва а. До джерел української церковно-обря- дової кераміки / А. Колупаєва // Народознавчі зо- шити. — 2011. — № 4. — С. 635—655. 64. кунцлер М. Літургія церкви / М. Кунцлер. — Львів : Свічадо, 2001. — 616 с. 65. Міляєва Л. Стінопис Потелича. Визвольна боротьба українського народу в мистецтві ХVІІ ст. — К. : Мистецтво, 1969. — 248 с. 66. Міщанин в. Гончарство в селах Поставмука, Городи- ще та Лісова Слобідка Чорнухинського району Пол- тавської області / В. Міщанин // Українська керамо- логія. Національний науковий щорічник. — Опішне, 2001. — Кн. 1. — С. 64—75. 67. Народна ікона на склі. Альбом / упоряд. О. Романів- Тріска. — Львів : Інститут колекціонерства українських мистецьких пам’яток при НТШ, 2008. — 372 с. 68. Никорак О. Українська народна тканина ХІХ— ХХ ст. Типологія, локалізація, художні особливості. Ч. І. Інтер’єрні тканини (за матеріалами західних об- ластей України). — Львів: Інститут народознавства НАН України, 2004. — С. 493—532 69. Новицький О. Символічні образи на ритинах київських стародруків / О. Новицький // Записки наукового товариства імени Шевченка. — Т. СХLІV—СХLV. Праці історично-фільософічної секції. — Львів, 1926. 70. Нога О. Іван Левинський / О. Нога. — Львів : Осно- ва, 1993. — 78 с. 71. Нога О. Українська художньо-промислова кераміка Галичини (1840—1940) / О. Нога. — Львів : Інсти- тут народознавства НАН України, 2001. — 392 с. 72. Овчаренко л. Миргородська художньо-промислова школа імені Миколи Гоголя: перші роки діяльності (1896—1902) / Л. Овчаренко // Український кера- мологічний журнал. — 2005. — № 1—4. — С. 134—142. 73. Огієнко і. Українська культура. Коротка історія куль- турного життя українського народа (Репр. відтвор. вид. 1918 р.) / І. Огієнко. — К. : Абрис, 1991. — 272 с. 74. о. Катрій Ю.Я. Пізнай свій обряд / о. Ю.Я. Ка- трій. — Жовква, 1994 (?). — 486 с. 75. Петренко М.З. Українське золотарство ХVІ— ХVІІ ст. / М.З. Петренко. — К. : Наукова думка, 1970. 76. Петрякова Ф.С. Украинский художественный фарфор (конец ХVІІІ — начало ХХ ст.) / Ф.С. Петрякова. — К. : Наукова думка, 1985. — 222 с. 77. Петрякова Ф. Фаянсові хрести, лампади, хатні ікони Києво-Межигір’я (1840—1850) / Ф. Петрякова // Галина іваШків516 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 Історія релігій в Україні. Праці ХІ-ї міжнародної нау- кової конференції (16—19 травня 2001 року) : в 2-х кн. — Львів, 2001. — Кн. ІІ. — С. 336—342. 78. Попенюк в. Художні особливості кивотів Гуцульщини другої половини ХХ – початку ХХІ століть // В. По пенюк // Мистецтвознавство’11. — Львів : Спілка критиків та істориків мистецтва ; Інститут на- родознавства НАН України, 2011. — С. 285—294. 79. Пошивайло і. Феноменологія гончарства. Семіотико- етнологічні аспекти / І. Пошивайло. — Опішне, 2000. — С. 235—258. 80. Пошивайло О. Етнографія українського гончарства / О. Пошивайло. — К. : Молодь, 1993. — 408 с. 81. Прусевич а. Гончарный промысел в Подольской губернии / А. Прусевич // Кустарные промыслы Подольской губернии. — К. : Типо-Литография «С.В. Кульженко», 1916. — С. 9—118. 82. Пуряєва Н. Словник церковно-обрядової терміноло- гії / Н. Пуряєва. — Львів : Свічадо, 2001. — 160 с. 83. Світ очима народних митців. Українське народне ма- лярство ХІІІ—ХХ століть. Альбом / автори-упоряд. В.І. Свєнціцька, В.П. Откович. — К. : Мистецтво, 1991. — 304 с. 84. Січинський в. Гончарство в околиці Карпат / В. Сі- чинський // Нова хата. — 1937. — Ч. 7. 85. Січинський в. Гончарство Лівобережжя / В. Січин- ський // Нова хата. — 1937. — Ч. 7. 86. Спаська Є.ю. Старий український фарфор / Є.Ю. Спаська // Матеріали з етнографії та мистецтвоз- навства. — К. : Вид-во АН УРСР, 1959. — Вип. V. 87. Станкевич М. Художня кераміка / М. Станкевич // Антонович Є.А, Захарчук-Чугай Р.В., Станке- вич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. — Львів, 1992. — С. 77—85. 88. Станкевич М. Українське художнє дерево ХVІ— ХХ ст. / М. Станкевич. — Львів : Інститут народо- знавства НАН України, 2002. — 480 с. 89. Сумцов М.Ф. Слобожане. Історично-етнографічна роз- відка / М.Ф. Сумцов. — Харків : Акта, 2002. — 282 с. 90. Тарас Я. Українська сакральна дерев’яна архітектура. Ілюстрований словник-довідник. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 2006. — 584 с. 91. Тарас Я. Сакральна дерев’яна архітектура українців Карпат. Культурно-традиційний аспект. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 2007. — 640 с. 92. Українська графіка ХІ — початку ХХ ст. Альбом / упо- ряд. Ю. Іванченко. — К. : Мистецтво, 1994. — 328 с. 93. Церковна вистава у Львові // Діло. — 1909. — Ч. 56. — 15 (02) бер. 94. Чаша // Словник української мови: в 11-ти т. — К. : Наукова думка, 1980. — Т. ХІ. — 700 с. 95. Шептицький а. Письма-послання Митрополита Ан- дрея Шептицького, ЧСВВ з часів німецької окупації. Бібліотека Логосу / А. Шептицький. — Т. ХХХ. — Йорктон : Голос Спасителя, 1969. — 454 с. 96. Школьна О. Порцелянові та фаянсові іконостаси епо- хи модерну заводів Товариства Кузнєцових і майсте- рень Миргорода з українських колекцій / О. Школь- на // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник. 2010 рік. : у 2-х кн. — Львів, 2010. — Кн. ІІ. — С. 860—868. 97. Школьная О. Фарфоровые и фаянсовые иконостасы эпохи историзма и модерна заводов А. М. Ми кла шевс- ко го, братьев Кузнецовых и мастерских Миргорода: украинские коллекции / О. Школьная // Виногра- довские чтения в Петербурге. Фарфор ХVІІІ— ХХІ вв. Предприятия. Коллекции. Эксперты. 2007— 2009. — Санкт-Петербург : Изд-во Политехническо- го университета, 2010. — С. 329—342. 98. Шмагало Р. Сакральна функція в українській кераміці ХІХ — початку ХХ століть / Р. Шмагало // Україн- ське сакральне мистецтво: традиції, сучасність, перспек- тиви. Матеріали міжнародної наукової конференції (Львів, 4—5 травня 1993 р.). — Львів, 1994 — С. 77—82. 99. Шмагало Р. Мистецька освіта в Україні середини ХІХ — середини ХХ ст.: структурування, методоло- гія, художні позиції / Р. Шмагало. — Львів : Україн- ські технології, 2005. — 528 с. 100. Шпак О. Українська народна гравюра ХVІІ— ХІХ століть / О. Шпак. — Львів : Інститут народо- знавства НАН України, 2006. — 224 с. 101. Шухевич в. Участь русинів у промислово-літурґічній виставі / В. Шухевич // Діло. — 1909. — Ч. 154. — 17 лип. Halyna Ivashkiv EARTHENWARE IN THE LITURGY RITUAL The article examines some earthenware items which are used in the liturgy ritual, namely tabernacles, bowls (chalices), disco- ses. Their place in the sacral building and functional role have been pointed out, in addition, artistic peculiarities of these earthenware items have been determined. Keywords: church, liturgy, ceramics, tabernacle, bowl, discos. Галина Ивашкив КЕРАМИЧЕСКИЕ ИЗДЕЛИЯ В РИТУАЛЕ БОГОСЛУЖЕБНОЙ ЛИТУРГИИ В статье проанализированы некоторые керамические из- делия, задействованные в ритуале Богослужебной Литур- гии, в том числе кивоты, дарохранительницы, чаши (по- тыри), дискосы. Указано их место в сакральном здании и функциональное назначение, обозначено художественные особенности этих глиняных предметов. Ключевые слова: церковь, литургия, керамика, киот, да- рохранительница, чаша, дискос.

Кераміка в ритуалі Божественної Літургії

Institution

Ähnliche Einträge