Глиняні вироби в народній медицині: лікування «соняшниці»

Спираючись на праці дослідників народної української культури середини ХІХ — початку ХХ ст., застосовуючи власні етнографічні матеріали, авторка аналізує використання глиняних виробів у процесі лікування в українському знахарстві «соняшниці». З’ясовує історію вивчення питання, зазначує місця та ч...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Метка, Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2012
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94762
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Глиняні вироби в народній медицині: лікування «соняшниці» / Л. Метка // Народознавчі зошити. — 2012. — № 3 (105). — С. 534-543. — Бібліогр.: 26 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94762
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-947622016-02-12T03:07:15Z Глиняні вироби в народній медицині: лікування «соняшниці» Метка, Л. Статті Спираючись на праці дослідників народної української культури середини ХІХ — початку ХХ ст., застосовуючи власні етнографічні матеріали, авторка аналізує використання глиняних виробів у процесі лікування в українському знахарстві «соняшниці». З’ясовує історію вивчення питання, зазначує місця та час фіксування інформації, охарактеризовує регіональну специфіку лікування хвороби, робить спробу пошуку її аналогу в офіційній медицині, закцентовує увагу на раціональності застосування глиняних виробів. On the ground of works by researchers in Ukrainian traditional folk culture of the mid-XIX and early XX centuries as well as by means of author’s own ethnographical data, the analyses has been presented as for earthenware in the process of cure of the so-called the sonyashnytsi illness. Some light has been thrown upon the history of studies in the problem field with localizations of places and time of fixing the information and characteristics of local peculiarities of the treatment. An attempt has been made of the search for analogues of the illness in official medical practice with accentuation of attention to rational points in the usage of clay ware in the cure. Опираясь на труды исследователей народной украинской культуры середины XIX — начала ХХ века, применяя собственные этнографические материалы, автор анализирует использование глиняных изделий в процессе лечения «соняшниц». Выяснено историю изучения вопроса, указаны места и время фиксирования информации, охарактеризована региональная специфика лечения болезни, сделана попытка поиска ее аналога в официальной медицине, акцентировано внимание на рациональности применения в ходе лечения глиняных изделий. 2012 Article Глиняні вироби в народній медицині: лікування «соняшниці» / Л. Метка // Народознавчі зошити. — 2012. — № 3 (105). — С. 534-543. — Бібліогр.: 26 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94762 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Метка, Л. Глиняні вироби в народній медицині: лікування «соняшниці» Народознавчі зошити
description	Спираючись на праці дослідників народної української культури середини ХІХ — початку ХХ ст., застосовуючи власні етнографічні матеріали, авторка аналізує використання глиняних виробів у процесі лікування в українському знахарстві «соняшниці». З’ясовує історію вивчення питання, зазначує місця та час фіксування інформації, охарактеризовує регіональну специфіку лікування хвороби, робить спробу пошуку її аналогу в офіційній медицині, закцентовує увагу на раціональності застосування глиняних виробів.
format	Article
author	Метка, Л.
author_facet	Метка, Л.
author_sort	Метка, Л.
title	Глиняні вироби в народній медицині: лікування «соняшниці»
title_short	Глиняні вироби в народній медицині: лікування «соняшниці»
title_full	Глиняні вироби в народній медицині: лікування «соняшниці»
title_fullStr	Глиняні вироби в народній медицині: лікування «соняшниці»
title_full_unstemmed	Глиняні вироби в народній медицині: лікування «соняшниці»
title_sort	глиняні вироби в народній медицині: лікування «соняшниці»
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94762
citation_txt	Глиняні вироби в народній медицині: лікування «соняшниці» / Л. Метка // Народознавчі зошити. — 2012. — № 3 (105). — С. 534-543. — Бібліогр.: 26 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT metkal glinânívirobivnarodníjmedicinílíkuvannâsonâšnicí
first_indexed	2025-07-07T01:20:43Z
last_indexed	2025-07-07T01:20:43Z
_version_	1836949171025739776
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 Упродовж тривалого часу українці, особливо жителі сільських місцевостей, були позбавле- ні професійної медичної допомоги. Вони, передов- сім, користувалися домашніми методами лікуван- ня. Якщо ж домашня медицина виявлялася неефек- тивною — зверталися за допомогою до «знахарів, бабок, шептух». Одні з них зналися на травах, ін- ші — уміли допомогти при переломах чи вивихах, декотрі — вишіптували недуги за допомогою за- мовлянь. При цьому атрибутами їхнього «магічно- го лікування» виступали різні предмети домашньо- го вжитку, зокрема глиняний посуд. Однією із хвороб, яку не могли подолати в домаш- ніх умова, була «соняшниця» («бабиці», «зави- на») — «хвороба живота», яка проявляється боля- ми, здуттям, різями в шлунку, часто супроводжуєть- ся проносом, нудотою, блюванням. Відомості, як про саму хворобу: причини виникнення, перебігу, так і про її «магічне лікування», зустрічаються у працях багатьох дослідників народної медицини й традиційно- побутової культури українців ХІХ—ХХІ століть. При аналізі описів процесу лікування цієї хвороби увагу привертає одна із особливостей — викорис- тання глиняного посуду. Здебільшого — це глечик чи горщик і миска. Найчастіше трапляється такий опис лікування хвороби, який називався «заварюван- ня соняшниць» — миску з водою ставили недужо- му на живіт, у неї перевертали глечик чи горщик із запаленим всередині «клоччям, паклею, вовною», проводили певні маніпуляції, промовляли відповідне замовляння. Воду з миски із розведеним попелом від спаленого «клоччя» давали випити хворому. На жаль, зосереджуючись на фіксуванні процесу лікування, автори існуючих праць не акцентували ува- гу, чому в цьому процесі використовувався саме гор- щик, глечик, миска, чи були ці предмети необхідними атрибутами лікування, як давно і як довго користува- лися знахарки таким способом? Моє завдання як ке- рамолога з’ясувати саме ці питання. Окрім того вва- жаю за необхідне визначити, хто з дослідників і де саме фіксував відомості про згадану хворобу? Впро- довж якого періоду часу трапляються згадки про «со- няшниці» в літературі? Як змінилася інформація про цю недугу, записана в різні роки дослідження? Найпершу згадку про «соняшниці» в Україні, зо- крема про використання у ході їх лікування глиняних виробів, мені вдалося відшукати у праці краєзнавця, історика Миколи Арандаренка «Записки о Полтав- ской губернии…» (1849) [1, с. 229]. Варто зазначи-© Л. МЕТКА, 2012 Людмила МЕТКА ГЛИНЯНІ ВИРОБИ В НАРОДНІЙ МЕДИЦИНІ: ЛІКУВАННЯ «СОНЯШНИЦІ» Спираючись на праці дослідників народної української куль- тури середини ХІХ — початку ХХ ст., застосовуючи влас- ні етнографічні матеріали, авторка аналізує використання глиняних виробів у процесі лікування в українському зна- харстві «соняшниці». З’ясовує історію вивчення питання, зазначує місця та час фіксування інформації, охарактеризо- вує регіональну специфіку лікування хвороби, робить спро- бу пошуку її аналогу в офіційній медицині, закцентовує ува- гу на раціональності застосування глиняних виробів. Ключові слова: народна медицина, «соняшниці», магічне лікування, глиняний посуд. 535Глиняні вироби в народній медицині: лікування «соняшниці» ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 ти, що викладений матеріал до подробиць вторує по- дібний, але опублікований раніше, а саме в 1936 р., російським дослідником-народознавцем, лікарем Іва- ном Сахаровим в праці «Сказания русского народа (собранные И.П. Сахаровым)» [16, с. 109]. У 1860 р. М. Арандаренка та І. Сахарова повторив історик Ми- кола Маркевич, опублікувавши працю «Обычаи, по- верья, кухня и напитки малороссиян» [9, с. 119]. Се- ред трьох названих авторів тільки М. Арандаренко зазначив, що для процедури лікування соняшниць потребувалася саме глиняна посудина «миска (гли- няная чашка)», щоправда не зовсім зрозуміло, яка саме. У більш пізніх публікаціях інших дослідників чітко зазначено, що при лікуванні «соняшниць» по- трібні: глечик (Марусов П. [10, с. 416], Сторожен- ко М. [17, с. 33], Бабенко В. [2, с. 135], В. К. [4, с. 334]), горщята (Франко І. [19, с. 42]), горщик, горщичок (Данильченко І. [6, с. 46], Ящуржин- ський Х. [24, с. 525], Чубинський П. [20, с. 122— 123], Коваленко Г. [8, с. 73]), горня (Шухевич В. [22, с. 249]), кувшин (Милорадович В. [13, с. 323], Іванов П. [7, с. 743]), глиняна миска (В. К. [4, с. 334], Шухевич В. [22, с. 249]). Всі ці праці без- сумнівно є цінними в плані фіксації відомостей, про- те небагато з них містять аналітичний, необхідний для вирішення завдань матеріал. Один з небагатьох творів, де його автор, Григорій Коваленко, намагається простежити відчуття хворо- го після «заварювання со’няшниць» за допомогою миски і невеликого горщика — це стаття «К народ- ной медицине малоруссов», опублікована у 1891 р. в «Етнографічному збірнику» (1891) [8]. На сторін- ках збірника в 1898 р., з’явилася й праця Івана Фран- ка «Гуцульські примівки», де містяться унікальні ма- теріали, які не траплялися в жодній із опрацьованих робіт. Автор пише, що у процесі лікування в одному випадку знахарка використовувала миску і «два гор- щати», а в іншому — миску і дев’ять горщиків. Це одна з небагатьох робіт, яка містить не тільки доклад- ний опис лікування «бабиць», а й «примівки», якими потрібно було замовляти хворобу. В одній із них фі- гурує термін «горщик»: Я вас, бабиці, візиваю-вікликаю, Я вас в горщати виварую, лижками вічерпую, веретенамі віпрядаю, Глами вішиваю [19, с. 42]. Ще одна цінна праця належить відомому україн- ському фольклористу й етнографу, досліднику на- родного побуту населення Полтавщини Василю Ми- лорадовичу. У 1900 р. на сторінках «Киевской ста- рины» з’явилася його стаття «Народная медицина в Лубенском уезде», де поряд з докладними описа- ми симптомів згаданої хвороби та процесу «заварю- вання соняшниць» за допомогою миски і «кувши- на», подано народні припущення з приводу її над- ходження в організм людини [13]. При цьому зазначено, що так лікують цю хворобу «кругом в Малоросії». Примітно те, що В. Милорадович на- магався пояснити, що це за хвороба, як вона нази- валася в офіційній медицині того часу. Для цього він консультувався з місцевим лікарем Г. Коваленком, який повідомив, що «соняшниці» — це «шлунково- кишковий катар». У 1902 р. та ж «Киевская стари- на» репрезентує публікацію «Ликы» моего села». Автор статті, В. К., описав «заварювання соняш- ниць» у с. Лютенські Будища, що на Полтавщині. Це єдина, відома на сьогодні, праця в якій прямо за- значено, що під час лікування згаданої хвороби зна- харка використовувала саме «глиняну миску і глек». Виділяємо цю публікацію з-поміж інших і те, що її автор намагався знайти раціональність у такому «ма- гічному» лікуванні хвороби [4, с. 334]. Докладний опис лікування «соняшниць» вміщений і в праці ві- домого українського етнографа Володимира Шухе- вича «Гуцульщина». Разом з іншими фактами, зі- браними місцевими краєзнавцями, опрацьованими В. Шухевичем і поданими у праці, знаходимо і ві- домості про те, що миску, яку використовували вкін- ці процедури, розбивали, що, найімовірніше, вказує на те, що вона була глиняною [22, с. 249]. У ХХ ст., особливо наприкінці його, а також у наш час, з’явилося друком ще ряд публікацій, де тра- пляються згадки про лікування «соняшниць». Се- ред праць, присвячених народній медицині у цей пе- ріод, виділяються монографії та статті дослідниці на- родної медицини Зоряни Болтарович. Проте, пишучи про «соняшниці», дослідниця використала вже названі нами матеріали Івана Франка про ліку- вання «бабиць» за допомогою невеликого горщика і миски [3, с. 240]. На увагу заслуговують і кілька збірок замовлянь, укладачі яких зробили важливу справу з їх систематизації. Вони містять багато тек- стів замовлянь від «соняшниць, бабиць, завини», людмила МЕТка536 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 однак усі без виключення укладені за матеріалами дослідників другої половини ХІХ — початку ХХ століття [5] 1. Єдина стаття, присвячена суто лікуванню соняш- ниць, яка належить опішнянським керамологам Оле- ні та Анатолію Щербаням, з’явилася у 2010 р. в журналі «Берегиня». Варто констатувати, що мате- ріали, подані у статті, зовсім не схожі на опубліко- вані попередниками. Дослідники репрезентують спо- гади одного із жителів селища Опішне, що на Пол- тавщині про лікування тут у 1930-х рр. «соняшниць» способом «ставляння горщика на пуп» [23, с. 6]. По- дібний спосіб записаний у 1991 р. й дослідником на- родної медицини Андрієм Шкарбаном на Дніпро- петровщині 2. На Черкащині в 1994 р. він же зафік- сував, що коли при соняшницях «болить живіт, шлунок у дитини» також «ставили горня на жи- віт. варили сояшник, який святили на Маковія. воду виливали, прикладали теплим сояшник на пупа і накривали горщечком. Шептать «Богоро- дицю» і ножем по дну горняти, або веретено на дно і вертіти» 3. Андрій Шкарбан записав відомос- ті про лікування «соняшниць» разом з іншими етно- графічними матеріалами, не маючи на меті їх аналі- зувати. Олена та Анатолій Щербані, навпаки, нама- гаються проаналізувати записане ними в Опішному. Вони проводять паралель між двома способами ліку- вання (зафіксованими у різні роки) однієї і тієї ж хво- роби. На думку авторів, записаний ними спосіб лі- кування «соняшниць», який полягав у ставлянні гор- щика на пуп (описано події 1920—1930-х рр.) використовувався в народній медицині «з кінця ХіХ століття», і в ньому вже «не використову- вали миску та магічні предмети, а глечик заміни- ли невеликим горщиком» [23, с. 6]. Вчені припус- 1 Див. також: Зоряна вода. Таємниці поліських знаха- рів [збірник замовлянь / упоряд. В.Ф. Давидюк]. — Луцьк : Надстир’я, 1993. — 24 с. ; Українські замов- ляння [збірник замовлянь / упоряд. M.H. Москаленко ; авт. передм. М.О. Новикова]. — К. : Дніпро, 1993. — 309 с. ; Таємна сила слова: Заговори, замовляння, за- клинання / [збірник замовлянь / упоряд. Г. Бондарен- ко]. — К. : Т-во Знання України, 1992. — 32 с. 2 Зап. А. Шкарбан 1991 р. в с. Петриківка Дніпропетров- ської обл. 1991 р. від Олексенко Віри, 1924 р. н. (уро- дженки Полтавщини). 3 Зап. А. Шкарбан 1994 р. у с. Папуженці Тальнівсько- го р-ну Черкаської обл. від шептухи Якубенко Марії, 1909 р. н. кають, що ці новації пов’язані з тим, що шептухи ді- зналися про використання медичних банок: «На клавши нові знання на старий спосіб лікуван- ня, вони створили новий» [23, с. 7]. Дозволимо собі заперечити цим здогадам. По-перше, спосіб ставлення горщика на пуп не новий у народній ме- дицині, він широко застосовувався в Україні при лі- куванні іншої хвороби, а саме «золотника, вразу» (див. мої статті [11; 12]). У згаданих працях дослід- ників ХІХ — початку ХХ ст. описи лікування «со- няшниці» й «золотника» («вразу») відмінні, хоча симптоми згаданих хвороб дещо схожі. Проте нам вдалося простежити, що починаючи з 1836 (І. Саха- ров) до 1908 р. (В. Шухевич) дослідниками не за- фіксоване лікування «соняшниць» способом, який описали Олена та Анатолій Щербані. Отже ствер- джувати, що він використовувався у народній меди- цині з кінця ХІХ ст., на мою думку, неаргументова- но. Можна припустити те, що деякі знахарі чи шеп- тухи вважали «золотник» і «соняшниці» однією і тією ж хворобою, адже обидві пов’язані з болями у живо- ті, от тільки називали їх по-різному. Хоча за наши- ми даними сучасні шептухи вважають «золотник» і «соняшниці» різними хворобами. За словами однієї із них, «соняшниці» трапляються частіше від переї- дання чи розладів роботи шлунку: «Сояшниця» — це таке можить і понос буть, прямо хватаєцця людина, у животі страшне болить» 4, а золот- ник — внаслідок того, що: «в чоловіків — зірвана брушина, в жінок — матка не на місці» [21, с. 7]. Значення має і те, від кого саме записана інфор- мація: від знахарки, від її пацієнта, який вочевидь відчув на собі все, що та робила, від очевидців ліку- вання? Праці дослідників ХІХ — початку ХХ ст. записані в той час, коли в народній медицині були поширені як домашні, так і магічні методи лікуван- ня, тому записати їх було не складно з перших уст (часто від самих знахарок та їх пацієнтів). У сучас- них працях з народної медицини найчастіше пода- ються спогади очевидців тих подій, які відбувалися раніше (нащадків шептух, пацієнтів, очевидців). Так О. та А. Щербані у своїй статті подали спога- ди чоловіка, який був свідком лікування «соняш- ниць» у 10 років. Зважаючи на зазначене, записане 4 Зап. Л. Метка 2009 р. у с. Попівка Зіньківського р-ну Полтавської обл. від знахарки Галини Нікомкіної, 1946 р. н. 537Глиняні вироби в народній медицині: лікування «соняшниці» ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 Таблиця Способи лікування «соняшниці», зафіксовані різними дослідниками в різних місцевостях як України, так і Росії № п/п Автор Рік ви- дання праці Місце фіксування інформації Назва хвороби Прояви хвороби Спосіб лікування Викорис- товувані глиняні вироби 1 Сахаров Іван 1836 Росія «соняшниця» «брюшная» хвороба Знахарка ставить миску з водою на живіт хворого, обмотує йому живіт запаленою «пенькой», кладе її у кружку, кружку в мис- ку, читає «наговор». Миска, кружка 2 Аранда- ренко Микола 1846 Україна, Полтавщи- на «соняшниця» «брюшная» хвороба, схожа з першим періодом холери 1. Знахарка ставить миску з водою на живіт хворого, обмотує йому живіт запаленою «пенькой», кладе її у кружку, кружку в мис- ку, читає «наговор». 2.«Соняшницю» лікують деревною золою розпущеною в оцті. Миска (глиняная чашка), кружка 3 Маркевич Микола 1860 Україна «сояшниці» болі у шлунку Знахарка ставить миску з водою і три што- фи на живіт хворого, запалює паклю на животі, кружку ставить у миску, читає за- мовляння. Миска, кружка 4 Даниль- ченко Іван 1869 Україна, Поділля «бабиці» болі у шлунку, понос «Заварювання бабиць» Знахарка ставить велику миску на живіт хворому, у неї — невеликий горщик з те- плою водою, а також веретено, ложку, щіт- ку, голку, гребінець, кидає в горщик розжа- рений камінь, коли вода перекипить, кладе туди те, що лежало в мисці. Ці речі витягає, воду, яка збігла з них, збирає в чарку чи ложку, і дає випити хворому. Велика миска, невеликий горщик 5 Чубин- ський Павло 1872 Україна, Ки- ївщина, Канівський повіт, с. Шенде- рівка «соняшниці» — Знахарка ставить маленький горщичок з во- дою на вогонь, насипає тричі пшона, беручи його між пальцями. Як закипить – виливає в миску, перевертає туди ж горщик ставить її на живіт хворому. Водить ножем по дну горщи- ка кругом, читає замовляння. У миску кладе ніж, ложку, веретено, гребінку, читає інше за- мовляння. Миску знімає з живота, ставить сторч ніж, тричі зверху поливає водою, так само на гребінку, на веретено, на ложку. Дає хворому тричі з ложки випити цієї води. Воду, яка залишилась, виливає геть. Миска, маленький горщичок 6 Ковален- ко Г. 1891 Полтавщи- на «со’няшниця» Сильний пронос у дорослих «Заварювання соняшниць». Знахарка ста- вить миску з водою хворому на живіт, в гор- щику запалює «пеньковий клочок» перевер- тає його над мискою так, щоб краї опустили- ся у воду — вода втягується в горщик. «Такой эффект производит впечатление и больной часто заявляет, что ему легче». Миска, невеликий горщик 7 Мару- сов П. 1893 Кабаньє, Старобіль- ський повіт, Харківщи- на «со’няшниці» — Знахарка ставить миску з водою хворому на живіт, у глечику запалює «прядиво», ставить його у миску. По чотири боки в миску кладе дві ложки, ніж, веретено. Бере всі речі, обли- ває водою з миски, краплі збирає в ложку, дає випити хворому, повторює три рази. В миску скидає з глечика недогоріле прядиво, дає хворому чотири рази навхрест напитися з миски, читає замовляння, залишки води ви- ливає у глухий дверний край. Дерев’яна миска, глечик людмила МЕТка538 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 № п/п Автор Рік ви- дання праці Місце фіксування інформації Назва хвороби Прояви хвороби Спосіб лікування Викорис- товувані глиняні вироби 8 Сторо- женко М. 1893 Ново- Астрахань, Старобіль- ський повіт, Харківщи- на «со’няшниці» — «Заварювання со’няшниці» Знахарка, за- паливши в глечику клоччя, перевертає його на миску, кладе у неї ложку, ніж, веретено. Вода клекоче, піднімається у глечик. З мис- ки по черзі бере ложку, ніж, веретено, крес- лить ними по дні глечика хрест, читає замов- ляння, повторює три рази. Дає випити хво- рому води з миски, клоччям давить на живіт. Миска, глечик 9 Франко Іван 1898 Гуцульщи-на «бабиці» Слабість в животі, коли людина щось смачно поїсть, погано зробиться, блює, понос 1. спосіб: Знахарка бере жмут ложок і два «горщати» з водою, добавляє попіл, ва- рить в печі. Бере миску, перевертає в неї горщик, ставить хворому на живіт, 9 разів читає замовляння. З кожної ложки дає хво- рому випити води, ложку кидає позад себе зі словами: «Тьфу, Тьфу, Тьфу». 2. спосіб: Знахарка варить 9 горщиків із по- пелом, бере 9 ложок, веретено, голку і сте- бло з віника. Черпає однією ложкою з одно- го горщика, другою-з другого і т. д., дає ви- пити хворому, кожен раз промовляючи замовляння. Миска два горщики, Дев’ять горщиків 10 Іванов В. 1885 Ново- Ніколаєвка Куп’янсь- кий повіт, Харківщи- на «завина» Болі в животі, здуття 1 спосіб: лежати животом на теплому чиріні печі. 2. спосіб: знахарка ставить на живіт хворому миску з водою, на неї хрестоподібно дві ложки, веретено, ніж, паклю запалює і кладе в кувшин, перекидає в миску (так кілька разів), читає замовляння. Кидає у воду кілька зерен пшона і шматків солі, роз- мішує однією ложкою, набирає нею з миски води і обливає другу ложку, ніж і веретено, дає випити хворому. — Миска, кувшин 11 Ящур- жинський Хрисанф 1889 Україна «cоняшниці» у дитини «плаксивиці» Різі в шлунку Знахарка кладе у невеликий горщик з водою маленький «сояшник», пшоно, веретено, щітку, голку, копійку. Виливає все у миску, яка стоїть на животі у хворого, шепче замовляння. Миска, невеликий горщик, 12 Милора- дович Василь 1900 Лубенський повіт, Полтавщи- на «cоняшниці» У животі гуркотить, болить коло пупа, пронос, рве «Заварювання соняшниці» 1. Знахарка ставить на живіт хворому миску з холодною водою, кладе туди ніж, 2—10 ложок, веретено. Ці речі перекидає 9 разів навхрест у мисці, перевертає в миску кувшин із запаленим жмутком матірки (ко- ноплі), дає хворому випити три ложки цієї води. 2. П’ють трави від шлунково-кишкових хво- роб: бузинову кору, деревій, квіти сояшника, воду із сіллю. Миска, кувшин 13 В. К. 1902 Лютенські Будища, Гадяцький повіт, Полтавщи- на «сояшниці» Блювання, понос «Заварювання сояшниць» Знахарка наливає у глиняну миску води, ставить хворому на живіт, починає хрестити- ся, молитися, робити нашіптування і постій- но зівати. Потім запалює «паклю», кидає у глечик, швидко перевертає у миску, повто- рює 3 рази. Дає випити ложкою хворому води з миски. Спостережено, що рвота про- ходила. Глиняна миска, глечик 539Глиняні вироби в народній медицині: лікування «соняшниці» ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 № п/п Автор Рік ви- дання праці Місце фіксування інформації Назва хвороби Прояви хвороби Спосіб лікування Викорис- товувані глиняні вироби 14 Бабен- ко В. 1905 Катерино- славщина «соняшниці» — «Заварювання соняшниць». У переверну- тий дном догори глечик кладуть запалене «клоччя», опускають в миску з водою, по- ставлену на живіт хворого, читають «Отче наш» і замовляння. Миска, глечик 15 Шухевич Володи- мир 1908 Гуцульщина «бабиці» «Беруться із сонців, обжерство» Лічать примівкою. Примівниця бере непоча- тої води, принесеної так, щоб не хлюпнути з посудини, 9 малих камінців, 9 ложок, 9 ве- ретен, 9 березових прутів, ніж. Воду з попе- лом варити в «маленькім горняті». Камінці жарити на вогні, як почервоніють – кидає їх у порожню миску, ставить миску на голий живіт хворому, зсуваючи камінці по крисах миски, рахуючи навпаки: «не 9, не 8, не 7… не 1». Поверх камінців перевертає горнятко з лугом, примовляє замовляння, плює 3 рази в миску, воду вичерпує ложками, веретенами прутиками і ножем на відлив при кожнім ра- хує «не 9, не 8…не 1». Воду, яка лишиться, хворий несе туди де плоти сходяться, розби- ває її об пліт, спльовує три рази. Миска, маленьке горня у наш час потребує ретельної перевірки. Попри це, варто визнати, що будь-які нові дані не можна від- кидати. Вони є цінними задля ілюстрації змін як у самій народній медицині, так і в стані її вивченості. Окрім того, вони є рідкісними. Мені, наприклад, за весь час роботи над темою не вдалося записати, як сучасні знахарки лікують «соняшниці». Мої респон- денти згадували про таку хворобу, коли «щось у жи- воті болить», яку в минулому здатні були виліку- вати тільки шептухи, проте не пам’ятали ні як вона називалася, ні як саме це відбувалося 5. Отже, шукаючи відповіді на поставлені на почат- ку статті запитання, сконцентрую увагу на публіка- ціях дослідників другої половини ХІХ — початку ХХ століття. При їх детальному вивченні звертає увагу на такий факт. Поданий на початку статті опис способу лікування «соняшниць» («заварювання со- няшниць») зафіксований на обширній території України (Полтавщина, Харківщина, Київщина а та- кож Гуцульщина і Поділля). Для подальшого аналізу наявного матеріалу вва- жаємо за доцільне розглянути надану таблицю. Як видно з таблиці, в усіх 15 поданих працях за- фіксоване використання у ході лікування соняшниць миски. Три свідчення дають зрозуміти, що саме гли- 5 Зап. Л. Метка у 2006, 2008, 2009 роках під час екс- педицій у с. Опішне Зінківського р-ну Полтавської обл. няної. «Знахарка потребувала глиняну миску, глек і клоччя» [4, с. 334]. «Призванный знахарь или знахарка… к совершению соняшницы требует: миску (глиняную чашку), в которую бы вошло три штофа воды, пеньки и кружку» [1, с. 229]. «вода, яка при тім відливанню і черпанню ли- шиться, несе хворий туди де плоти сходяться, та б’є мискою у пліт, розбиває її, плює три рази у той пліт» [22, с. 249]. Глечик (кувшин) згада- но сім разів, горщик — п’ять. Окрім того, є відо- мості, що миска була великою, а горщик чи глечик «маленький, невеликий, маленьке горня». Про те, що під час процедури миска мала стояти на животі хворого, свідчать 13 записів із 15. Перевертали гле- чик чи горщик із запаленим у ньому «прядивом» у миску в семи випадках. Примітно, що 12 записів із проаналізованих 15 вказують на те, що незалежно від того, чи перевер- тали горщик із запаленим клоччям у миску з водою, чи виливали з горщика в миску, яка стояла на живо- ті хворого гаряче варево (зварено пшоно чи луг), чи кидали у горщик з водою, який стояв у мисці роз- жарене каміння, — вода у мисці, яка знаходилася на животі хворого під час процедури, мала бути те- плою, навіть гарячою. Отже, можна припустити, що українські знахарки вважали, що для лікування «со- няшниць» потрібне тепло. людмила МЕТка540 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 Лікування теплом у народній медицині застосо- вується не рідко. Це й накладання компресів, зігрі- вання на печі, пропарювання тіла чи окремих зовніш- ніх його органів над паром, зігріваючий масаж тощо. Під час дії тепла на окремі ділянки організму відбу- вається розширення кровоносних судин, що викли- кає посилений притік крові. Так, наприклад, прикла- дання до тіла звичайної грілки збільшує кровопос- тачання шкіри у цьому місці майже у 100 разів. Як наслідок, відбувається активне живлення тканин киснем, потік крові інтенсивніше вимиває з тканин продукти їхньої життєдіяльності, що й сприяє звіль- ненню від болю. Окрім того, тепло сприяє релакса- ції м’язів, допомагає зняти спазми і відновити їх нор- мальне функціонування. Вірогідно, для лікування «соняшниць» також важливим було тепло. Згідно із записами, зробленими І. Івановим на Харківщині, «завину» (ода із регіональних назв «соняшниці») спочатку й лікували самотужки, а вже потім зверта- лися до бабок: «від завини (болі в животі, здут- тя) лікуються самі, лежать животом на тепло- му чиріні печі» [7, с. 743]. Василь Милорадович у своїй праці «Народная медицина в Лубенском уезде», провівши консуль- тації у лікаря, зазначив, що раніше «соняшницями» називали «катар шлунка, запалення шлунка, га- стрит» [13, с. 323]. Відома праця лікаря Василя Флорінського «Домашняя медицина. Лечебник для народного употребления» (1895) містить поради щодо того, як у домашніх умовах справлятися з різ- ними недугами. Серед інших хворіб лікар згадує і «катар шлунка», який найчастіше трапляється від засмічення шлунка або внаслідок «несварения пищи по причине несоразмерного с пищеварительними силами количества ее или неудовлетворитель- ного ее качества» [18, с. 337]. Далі він пише, що на катар можна захворіти внаслідок випадкових пе- репон для травлення їжі, як то хвилювання, злість, переляк, посилені фізичні чи розумові навантажен- ня, навіть простуда. А полегшує стан хворого з-поміж інших засобів пиття теплої води. В. Фло- рінський згадує й іншу хворобу. Це — «нервные боли желудка». Вона схожа на катар і проявляєть- ся сильними болями, здуттям, нудотою, блюванням, печією. Цікаво, що полегшення настає від надав- лювання на живіт, накладання на живіт теплого компресу й теплого пиття [18, с. 340—341]. (Чим не «соняшниці»? Тепла важка миска на живіт, пит- тя теплої води з попелом? — л. М.). У Всесвітній мережі Інтернет нам вдалося знайти посилання на те, що стан хворого на гастрит з підвищеним утво- ренням кислоти (гастродуоденіт, запалення дванад- цятипалої кишки і слизової оболонки шлунка) по- кращується від тепла. Теплі компреси застосову- ються й при кишкових кольках [26]. Від болів у шлунку рекомендується класти на живіт гарячі при- парки чи грілку [25]. «Якщо це дійсно гастрит, то можна покласти тепленьке, але не гаряче, — зауважила лікар Паламар Тамара Онисимівна 6. «У мене гастрит, щоб стало легше, я кладу на шлу- нок, як він болить, пляшку з теплою водою. це помагає, коли вип’єш теплої води» 7, — підтвер- дила одна із респонденток, яка хворіє на гастрит та язву шлунка. Інша зауважила, що її мама, також хвора на гастрит, для полегшення болі прикладає до живота в області шлунка теплу грілку 8. Отже, якщо припустити, що «со няшниці» — це розлад шлунка, у тому числі й гастрит, зрозуміло, що одним із за- собів народного лікування цієї хвороби було тепло. Найімовірніше хворий дійсно отримував полегшен- ня. І хоча зігрівання живота описаним способом — очевидно складна процедура, проте вона виправдо- вувала «магічні» дії знахарки. Ще одним із аспектів, який привертає увагу при уважному аналізі способу «заварювання соняш- ниць», є той факт, що часто у кінці процедури зна- харка давала випити хворому води з миски, про що свідчать 9 із 15 поданих у таблиці записів. Ключо- ве значення відігравало те, що у воді був розміша- ний попіл із спаленого «клоччя». Проте пряма вка- зівка на те, що при лікування «соняшниць» вжива- ли воду з попелом від спаленого клоччя, міститься тільки в одній із 15 праць. В описі лікування «со- няшниць», зробленому М. Арандаренком, є коро- тенька згадка про те, що «соняшниці» «лікують де- ревною золою, розпущеною в оцті» [1, с. 229]. А етнограф Петро Іванов зауважив, що при «соняш- 6 Зап. Л. Метка 2011 р. в с-щі Опішне Зінківського р-ну Полтавської обл. від лікаря Паламар Тамари Онисимів- ни, 1940 р. н. 7 Зап. Л. Метка 2011 р. в с-щі Опішне Зінківського р-ну Полтавської обл. від Визір Наталі, 1976 р. н. 8 Зап. Л. Метка 2011 р. в с-щі Опішне Зінківського р-ну Полтавської обл. від Дяченко Людмили, 1976 р. н. 541Глиняні вироби в народній медицині: лікування «соняшниці» ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 ниці» (болі в животі з нудотою) у народній медици- ні рекомендувалося пити воду із жаром, тобто попе- лом, взятим із печі [7, с. 37]. В усіх інших, зазначе- них у статті працях, прямої згадки саме про використання попелу немає, проте чітко простежу- ється, що у воді, яку споживав хворий у кінці про- цедури, був розмішаний попіл. Попіл загалом є одним із засобів, який широко за- стосовувався у народній медицині. Попіл, розміша- ний у воді, полегшував стан при печії, яка є одним із симптомів гастриту: «це — луг. він гасить ізжогу, яка може бути проявом підвищеної кислотності, язви шлунка чи 12-палої кишки, гастриту... а ще я чула, що при проносі пили воду з попелом, який діяв, мабуть, як активоване вугілля», повідомила авторці цієї статті лікарка Паламар Тамара Ониси- мівна 9. У названих працях є лише кілька згадок про наслідки лікування хвороби згаданим способом. «Та- кой эффект производит впечатление и больной часто заявляет, что ему легче», — писав Кова- ленко Г. [8, с. 173]. А В. К. у статті «Ликы» моего села» зазначив, що в ході такого лікування «рвота проходила» [4, с. 334]. За нашими дослідженнями лікуванням соняшниць за допомогою способу описа- ного у статті, нині народна медицина не займається. На сьогодні у нас не має й відомостей про те, що су- часні бабки-шептухи взагалі лікують соняшниці. Якщо й згадують про них, то тільки в минулому часі. В описаній в етнографічній літературі процедурі заварювання «соняшниць», якщо припустити, що «соняшниці» — це розлади роботи шлунка, чи га- стрит, безперечно є раціональне зерно — адже те- пло, й споживання води з попелом за даними на- родної медицини полегшували стан людини при шлунково-кишкових захворюваннях. Використан- ня ж глиняного посуду в ході такого лікування об- ґрунтоване перш за все тим, що вони слугували єм- ностями для нагрівання (горщик, глечик) та триман- ня (миска) води. Ще один нюанс, який напевне був важливим, хоча ймовірно не до кінця усвідомленим у той час. Вода в глечику чи горщику, який перевер- тали в миску, що стояла на животі хворого, попере- дньо запалюючи у ньому клоччя, ставала цілющою не тільки тому, що змішувалася з попелом. Без до- 9 Зап. Л. Метка 2011 р. в с-щі Опішне Зінківського р-ну Полтавської обл. від лікаря Паламар Тамари Онисимів- ни, 1940 р. н. ступу повітря у ній гинули хвороботворні мікроби, вона збагачувалася мікроелементами глини, і вже в такому вигляді її споживав хворий. Окрім того, гли- на — низький теплопровідник. Запалюючи у глечи- ку чи горщику клоччя, знахарка могла бути впевне- на, що не обпече собі руки, тримаючи виріб, у якому спочатку горить вогонь, а потім збирається гаряча вода. Поряд із цим, не можна проігнорувати дані про те, що із «соняшницями» людина могла справитися й самотужки — варто було зігріти живіт, наприклад на печі, випити води з попелом. Знахарка, до якої звертався хворий на «соняшниці», мала «обставити» все так, щоб хворий не сумнівався, що таку складну процедуру могла провести тільки вона. Поряд із про- мовлянням замовляння, незрозумілі для оточуючих дії з мискою, горщиком, веретеном, ножем, ложка- ми, які виглядали «магічними», справляли психоло- гічний вплив і деякою мірою відволікали хворого від концентрації на болях. Певне психологічне налашту- вання могли справляти й замовляння. Ймовірно, при правильно поставленому бабою-шептухою діагнозі, поряд із психологічним впливом замовлянь, проце- дура «заварювання соняшниць» виявлялася ефектив- ною. Поряд із цим, глиняні вироби, використовую- чись у народній медицині, набували певного симво- лічного значенням і їх функції переходили з матеріального на духовний рівень, тому в ході ліку- вання «соняшниць» миска, глечик, горщик виступа- ли не лише супутніми предметами. В народних уяв- леннях про ритуально-магічні функції посуду «темні сили», які допомагають у чаклуванні, ворожінні, зна- харстві мають певний зв’язок із гончарним посудом, вони виступають і вмістилищем цілющих енергій, і знаряддям чарування [14, с. 264, 271]. Згідно з од- ним із знахарських «правил», протидією від хворо- би був «ритуальний обман» одним із прийомів якого було заманювання хвороби в посудину. «Соняшни- цю» — хворобу яка «поселилася» в організмі люди- ни, у даному випадку в животі, різноманітними як раціональними, так і магічними діями змушували чи просили «перейти» в миску, яку й розбивали вкінці процедури: «воду, яка при тім відливанню і чер- панню лишиться, несе хворий туди, де плоти схо- дяться, та б’є мискою у пліт, розбиває її, плює три рази у той пліт» [22, с. 249]. Ще одним із аспектів лікування «соняшниць» ви- ступає обертання, перевертання однієї посудини в людмила МЕТка542 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 іншу. Згідно з народними уявленнями про хвороби саме обертанням, перевертанням речей можна було обманути хворобу. У процесі магічного лікування «соняшниць» важ- ливу роль виконували й інші супутні предмети: лож- ка, веретено, ніж. У народних уявленнях ці предме- ти домашнього вжитку мали широку обрядову сим- воліку, були наділені магічними силами, тому широко використовувались в обереговій і лікувальній магіч- ній практиці. І хоча, проводячи свої маніпуляції, шеп- туха скоріше сама не усвідомлювала їх значення, про- те цей спосіб побутував такий тривалий період часу, що відображено не тільки у народній пам’яті, а й за- фіксовано в численних замовляннях. Якщо усі без винятку дослідники фіксують використання глиня- них виробів у ході лікування «соняшниць» — це вже закономірність, а не випадок. У світі магії випадко- востей немає, все обумовлювалося не тільки вузькою природою видимого, а й силами і явищами світу не- видимого, не менш реального і справжнього. 1. [арандаренко Н.] Записки о Полтавской губернии Николая Арандаренка, составленные в 1846 году: в 3-х ч. / Микола Арандаренко. — Полтава : Типогра- фия Губернского правления, 1849. — Ч. ІІ. — 6 нен., IV, 385 с. 2. Бабенко в.Е. Знахарство, народная медицина (лики), приметы и суеверия / Бабенко В.Е. // Этногра фи- ческий очерк народного быта Екатеринославского края. — Катеринослав : Типография Губернского Зем- ства, 1905. — С. 134—142. 3. Болтарович З. Українська народна медицина: Історія і практика / Зоріана Болтарович. — К. : Абрис, 1994. — 320 с. 4. в. к. «Ликы» моего села / В. К. // Киевская стари- на. — 1902. — Т. ІХ (сентябрь). — С. 319—342. 5. Вербальна магія українців: збірка українських замов- лянь та текстів магічної дії / вст. сл. Дунаєвська Л. ; автор передм. О. Павлов ; упоряд. та приміт. Т. Пол- ковенко, В. Фісун. — К. : Бібліотека українця, 1998. — 98 с. 6. Данильченко И. Народные юридические обычаи и на- родные верования, суеверия и предрассудки, запи санные во втором мировом участке Литинского уезда Подоль- ской губернии / Данильченко И. // Этно гра фические сведения о Подольской губернии. — Камянец- Подольский : Типография Подольского Губернского Пра вления, 1869. — С. 1—57. 7. Иванов И. Знахарство, шептание и заговоры (в Ста- робельском и Купянском уездах Харьковской губер- нии) / И. Иванов // Киевская старина. — 1885. — Т. ХІІІ (декабрь). — С. 730—744. 8. коваленко Г. К народной медицине малоруссов / Гр. Коваленко // Этнографическое обозрение. — 1891. — № 4. — С. 169—183. 9. Маркевич Н. Обычаи, поверья, кухня и напитки ма- лороссиян / Николай Маркевич. — К. : Тип. И. и А. Давиденко, 1860. — 173 с. (с. 88). 10. Марусов П. Сл. Кабанье Материалы для этнографи- ческого изучения Харьковской губернии / П. Мару- сов // Харьковский Сборник. — 1893. — Вып 7. — С. 413—460. 11. Метка л. Виходь, золотнику… Я тебе підтягаю й ви- кликаю… / Людмила Метка // Берегиня. — 2009. — Ч. 4. — С. 27—38. 12. Метка л. Погляди народної та офіційної медицини на прояви, діагностику та лікування золотника / Людми- ла Метка // Тези Першого Національного конгресу «Народна медицина в Україні» 18 вересня 2009 р. — К. : Комітет з питань народної і нетрадиційної меди- цини МОЗ України, 2009. — С. 63—71. 13. Милорадович в. Народна медицина в Лубенском уезде / В. Милорадович // Киевская старина. — 1900. — Т. LХІХ (май). — С. 160—173. 14. П. И. Народне обычаи, поверья, приметы. Послови- цы и загадки, относящиеся к малоруской хате (мате- риалы для характеристики миросозерцания крестьян- ского населения Купянского уезда ) / П. И. // Харь- ковский Сборник. 1889. — Вып. 3. — С. 35—66. 15. Пошивайло і. Феноменологія гончарства: Семіотико- етнологічні аспекти / Ігор Пошивайло. — Опішне : Українське народознавство, 2000. — 432 с.: іл. 16. Сахаров И.П. Сказания русского народа (собранные И.П. Сахаровым) / И.П. Сахаров. — СПб. : Изда- ние А.С. Суворина, 1835. — VІІІ, 240, 15, 13 с. 17. Стороженко М.к. Сл.Ново-Астрахань. Материалы для этнографического изучения Харьковской губер- нии / М.К. Стороженко // Харьковский Сбор- ник. — 1894. — Вып. 8. — С. 27—48. 18. Флоринский в.М. Домашняя медицина. Лечебник для народного употребления / В.М. Флоринский. — СПб. : издание А.С. Суворина, 1895. — Изд. 6. — 486 с. 19. Франко і. Гуцульські примівки / Іван Франко // Етнографічний збірник. — Львів : Друкарня Науко- вого Товариства ім. Т. Шевченка, 1898. — Т. V. — С. 41—72. 20. Чубинський П. Мудрість віків: (Українське народо- знавство у творчій спадщині Павла Чубинського): у 2 кн. / Петро Чубинський — К. : Мистецтво, 1995. — Кн. 1. — 224 с. 21. Шкарбан а. Золотник / Андрій Шкарбан // На- родний лікар України. — 1996 (травень). — № 5. — С. 7. 22. Шухевич, володимир. Гуцульщина. — Львів : «Заг. друк.», 1908. — Ч. 5. — 300, [4] с. (Препринт / Во- лодимир Шухевич. Гуцульщина. — Верховина : Гу- цульщина, 2000. — Вид. 2. — Част. 5. — 334 с.). 543Глиняні вироби в народній медицині: лікування «соняшниці» ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 23. Щербань О. Як лікували колись «соняшниці» / Оле- на Щербань, Анатолій Щербань // Берегиня. — 2010. — № 1. — С. 5—7. 24. Ящуржинский Хр. Народный праздник Св. муче- ников Маккавеев / Хр. Ящуржинский // Киевская старина. — 1889. — Т. ХХVІ (август). — С. 525—527. 25. Народная и альтернативная медицина. Катар желудка (гастрит) [Электронный ресурс] : http://www.medinar. ru/k/103-2009-08-07-15-42-53.html. 26. Что можно вылечить с помощью тепла [Электронный ресурс] : http://health.passion.ru/l.php/vylechit-s-po- mostcu-tepla.htm. ludmyla Metka ON CLAYWARE IN UKRAINIANS’ TRADITIONAL FOLK MEDICINE: THE CURE OF «SONYASHNYTSI» On the ground of works by researchers in Ukrainian traditional folk culture of the mid-XIX and early XX centuries as well as by means of author’s own ethnographical data, the analyses has been presented as for earthenware in the process of cure of the so-called the sonyashnytsi illness. Some light has been thrown upon the history of studies in the problem field with localiza- tions of places and time of fixing the information and character- istics of local peculiarities of the treatment. An attempt has been made of the search for analogues of the illness in official medical practice with accentuation of attention to rational points in the usage of clay ware in the cure. Keywords: folk medicine, sonyashnytsi, magic treatment, clay ware. людмила Метка ГЛИНЯНЫЕ ИЗДЕЛИЯ В НАРОДНОЙ МЕДИЦИНЕ УКРАИНЦЕВ: ЛЕЧЕНИЕ «СОНЯШНИЦЫ» Опираясь на труды исследователей народной украинской культуры середины XIX — начала ХХ века, применяя собственные этнографические материалы, автор анализи- рует использование глиняных изделий в процессе лечения «соняшниц». Выяснено историю изучения вопроса, указа- ны места и время фиксирования информации, охарактери- зована региональная специфика лечения болезни, сделана попытка поиска ее аналога в официальной медицине, ак- центировано внимание на рациональности применения в ходе лечения глиняных изделий. Ключевые слова: народная медицина, «соняшницы», ма- гическое лечение, глиняная посуда.

Глиняні вироби в народній медицині: лікування «соняшниці»

Репозитарії

Схожі ресурси