Персоналії української керамології: Iван Антонович Зарецький

Статтю присвячено відомому українському досліднику гончарства Івану Зарецькому, який зробив вагомий внесок у становлення вітчизняної керамології. Охарактеризовано широкий діапазон керамологічної діяльності дослідника....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Визір, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2012
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94763
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Персоналії української керамології: Iван Антонович Зарецький / Н. Визір // Народознавчі зошити. — 2012. — № 3 (105). — С. 544-551. — Бібліогр.: 41 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94763
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-947632016-02-12T03:07:18Z Персоналії української керамології: Iван Антонович Зарецький Визір, Н. Статті Статтю присвячено відомому українському досліднику гончарства Івану Зарецькому, який зробив вагомий внесок у становлення вітчизняної керамології. Охарактеризовано широкий діапазон керамологічної діяльності дослідника. The article has been devoted to eminent Ukrainian researcher in traditional folk pottery – Ivan Zaretsky, the man who had made quite significant contribution in the formation of national ceramology. A wide range of ceramologic activities by the scholar has also been described В статье идет речь об известном украинском исследователе гончарства, о его весовом вкладе в развитие отечественной керамологии. Дана характеристика его многогранной керамологической деятельности. 2012 Article Персоналії української керамології: Iван Антонович Зарецький / Н. Визір // Народознавчі зошити. — 2012. — № 3 (105). — С. 544-551. — Бібліогр.: 41 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94763 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Визір, Н. Персоналії української керамології: Iван Антонович Зарецький Народознавчі зошити
description	Статтю присвячено відомому українському досліднику гончарства Івану Зарецькому, який зробив вагомий внесок у становлення вітчизняної керамології. Охарактеризовано широкий діапазон керамологічної діяльності дослідника.
format	Article
author	Визір, Н.
author_facet	Визір, Н.
author_sort	Визір, Н.
title	Персоналії української керамології: Iван Антонович Зарецький
title_short	Персоналії української керамології: Iван Антонович Зарецький
title_full	Персоналії української керамології: Iван Антонович Зарецький
title_fullStr	Персоналії української керамології: Iван Антонович Зарецький
title_full_unstemmed	Персоналії української керамології: Iван Антонович Зарецький
title_sort	персоналії української керамології: iван антонович зарецький
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94763
citation_txt	Персоналії української керамології: Iван Антонович Зарецький / Н. Визір // Народознавчі зошити. — 2012. — № 3 (105). — С. 544-551. — Бібліогр.: 41 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT vizírn personalííukraínsʹkoíkeramologííivanantonovičzarecʹkij
first_indexed	2025-07-07T01:20:47Z
last_indexed	2025-07-07T01:20:47Z
_version_	1836949174217605120
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 Невдовзі виповнюється 155 років від дня наро- дження відомого українського керамолога, ар- хеолога, музеолога, збирача української старовини, геолога, фотографа й художника Івана Зарецького (1857—1936). Упродовж життя Іван Зарецький входив до багатьох престижних наукових об’єднань та інституцій: був членом Московського товариства любителів природознавства, антропології й етногра- фії, Московського археологічного товариства, дій- сним членом Полтавської вченої архівної комісії, членом Воронезької й Оренбурзької архівних комі- сій, Петербурзького археологічного товариства, членом-кореспондентом Руського музею імперато- ра Олександра ІІІ та Державного історичного му- зею СРСР, співробітником музеїв Полтави, Санкт- Петербурга, Оренбурга. Вчений і на сьогодні зали- шається визнаним авторитетом в питаннях історії керамологічної думки в Україні. Іван Зарецький — автор фундаментального до- слідження гончарства Полтавщини, результатом чого стала перша в Україні керамологічна моногра- фія «Гончарный промысел в Полтавской губернии» [18], а також перша в Україні інвентаризована кера- мологічна музейна колекція. Дослідник також пер- шим почав системно фіксувати професійну гончар- ну лексику, фотографувати технологічні процеси гон- чарства й побут майстрів [33, с. 17]. За дорученням губернських земств Іваном Зарецьким проведено обстеження кустарних промислів деяких повітів Кур- ської, Воронезької, Оренбурзької губерній за влас- норуч підготовленими програмами дослідження. Окрім того, керамологом розроблено плани роботи гончарних майстерень; обстежено родовища глин на наявність сировини для виготовлення побутової та будівельної промислової кераміки. В Оренбурзі Іван Зарецький безпосередньо займався організацією фа- янсового заводу, був його завідувачем. Там же про- водив масштабні розкопки пам’яток сарматського часу й доби середньовіччя, стояв біля витоків Орен- бурзького краєзнавчого музею. Іван Зарецький народився 1857 р. в селі Лютень- ка Гадяцького повіту Полтавської губернії, де й меш- кав до кінця 1870-х років. Ще змалку виявив заці- кавлення історичним минулим рідного краю і невдо- взі почав збирати старожитності. Розгортання активної науково-пошукової діяль- ності Івана Зарецького припало на початок 1880-х ро- ків. Він першим розпочав розкопки археологічних об’єктів у Середньому й Нижньому Поворсклі, пер-© Н. ВИЗІР, 2012 Наталя ВИЗІР ПЕРСОНАЛІЇ УКРАЇНСЬКОЇ КЕРАМОЛОГІЇ: ІВАН АНТОНОВИЧ ЗАРЕЦЬКИЙ Статтю присвячено відомому українському досліднику гон чарства Івану Зарецькому, який зробив вагомий внесок у становлення вітчизняної керамології. Охарактеризовано широкий діапазон керамологічної діяльності дослідника. Ключові слова: Іван Зарецький, керамологія, гончарство, археологія, колекція кераміки. 545Персоналії української керамології: іван антонович Зарецький ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 шим почав досліджувати підземелля ХVII— XVIII ст. Полтави (з 1882 р.) [6, с. 281—282]. Упродовж 1882—1893 рр. Іван Зарецький працю- вав у Полтавському жіночому інституті настроюва- чем фортепіано [13, арк. 4 зв.], що свідчить про не- абиякі музичні здібності дослідника. Окрім того, він також умів гарно малювати, був одним із відомих полтавських фотографів [37]. Упродовж 1881— 1886 рр. проводив розвідкові обстеження поселен- ня скіфського часу біля села Лихачівка Богодухів- ського повіту Харківської губернії [19], а також при- бережних районів річки Ворскла (у тому числі приток: Коломак, Свинківка, Мерло) [29, с. 114]. Іван Зарецький пер шим дослідив такі відомі пам’ятки української археології, як Макухівський, Мало- перещепинсь кий, Кабаківський скарби, а також три Полтавські скарби (1893, 1898, 1905) [27, с. 44], кургани скіфського часу Поворскля («Розрита Мо- гила», «вітова Могила», «Опішлянка»). Загалом поблизу Лихачівки він розкопав 14 курганів [36, с. 61], вия вив близько 5000 пам’яток матеріальної культури різних епох [9, с. 12], серед яких — уні- кальну колекцію римських монет і прикрас V сто- ліття н. е. (Велика Рублівка, 1891) [36, с. 62]. Під час розкопок учений ретельно замальову вав знахід- ки, порядок їх розташування в похованні, вів щоден- ник розкопок [8, с. 44]. З приводу придбання зна- хідок з розкопок курганів у Богодухівському повіті до археолога звернулися представники Імператор- ського історичного музею (нині — Російський істо- ричний музей — (Москва), якому восени 1889 р. Іван Зарецький продав колекцію «украинских древ- ностей». У листі до Імператорської археологічної ко- місії він писав: «…Я только радуюсь, что коллек- ция, таких необыкновенных в археологии предме- тов как проданы, досталась не частному лицу, как это могло случиться и чего я боялся, но та- кому учреждению, где она может сохраниться на неопределенное время и принесть долю пользы отечественной науке» [13, арк. 17]. У Російському історичному музеї (Москва), окрім багаточисельної колекції старожитностей, також збе- рігається «сделанный с натуры красками» [13, арк. 1 зв.] рукописний альбом «Украинские древнос- ти Харь ковской губернии, Богодуховского уезда, слободы лихачевки, найденные и рисованные И.а. Зарецким с 1881 по 1886 гг.», у якому систе- матизовано резуль тати перших пошуків археолога. Схвальну оцінку альбому «Украинские древнос- ти…» дав відомий український історик Дмитро Ба- галій на шпальтах «Киевской старины» [5]. За підсумками вивчення курганів навколо майда- ну «Розрита Могила» побачила світ перша архео- логічна публікація Івана Зарецького — «Заметка о древностях Харьковской губернии Богодухов- ского уезда слободы лихачевки» (1888) [19]. Під час VІІІ Археологічного з’їзду в Москві (8—24 січня 1890 р.), членом якого був Іван За- рецький, була представлена його колекція старо- житностей з Богодухівського повіту, доповнена знахідками 1889 року [13, арк. 3, 15]. Про деякі предмети колекції йдеться в статті Дмитра Анучи- на, вміщеній у «Трудах V Археологического съезда в Тифлисе» [4]. Маючи досвід краєзнавчої діяльності, проводячи аматорські археологічні розвідки та розкопки на те- риторії Полтавщини й Харківщини, Іван Зарецький не міг не долучитися до діяльності Природничо- історичного музею Полтавського губернського зем- ства, який відкрився 1889 року. За свідченнями са- мого етнографа, з цього часу й до 1910 р. дослідник активно брав участь у формуванні археологічних та етнографічних колекцій, не маючи посади. Лише з 1910 р., з розширенням в установі штатного розпи- су, Іван Зарецький упродовж двох років мав поса- ду помічника завідувача музею [1]. Активна науково-дослідницька робота Івана За- рецького звернула на себе увагу Полтавсь кого гу- бернського земства, яке доручило йому вивчення сучасного стану гончарного промислу губернії. Для максимально повного з’ясування керамологічної проблематики в польових умовах учений спеціаль- но підготував власну програму, яку невдовзі було доповнено й затверджено діячами земської упра- ви. Окрім завдань суто економічного й статистич- ного характеру, Іван Зарецький нама гався просте- жити збережені історичні зв’язки між сучасним і стародавнім гончарством через ґрунтовне вивчен- ня технології традиційного гончарного виробництва, інструментарію майстрів, асортименту, особливос- тей форм і декору, ареалів збуту виробів, а заодно й гончарської звичаєвості [18, с. 5]. На жаль, за браком часу, як зазначав сам дослід- ник, йому не все задумане вдалося здійснити, хоча Наталя вИЗіР546 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 зібрані ним керамологічні матеріали й донині не втра- тили свого наукового значення. Під час кількамісячної експедиції 1893 р. дослід- ник зібрав і передав до Природничо-історичного му- зею Полтавського губернського земства близько 400 традиційних гончарних виробів, сформувавши таким чином першу в Україні велику музейну колек- цію народної кераміки [16, с. 84—88]. Він також передав до музею 35 зразків глин, маючи на меті зі- брати матеріали для лабораторних аналізів та проб «на предмет їх придатності для сучас ного гон- чарного виробництва» та для майбутніх керамоло- гічних студій [33, с. 155]; креслення гончарних ін- струментів (46 шт.); фотографії із зображеннями технологічних процесів гончарного виробництва (25 шт.) [16, с. 86—88]. Узагальнюючим науковим результатом обсте- ження Іваном Зарецьким 18 гончарних осередків Полтавської губернії стали унікальні керамологічні відомості про економічний стан кустарного промис- лу, технологію виготовлення й оздоблення глиняних виробів, матеріали, пристрої, інструменти гончар- ного виробництва, місця збуту готової продукції та побут гончарів. Особливу увагу звертав Іван Зарець- кий на фіксування керамологічної термінології; влас- норучно й достатньо професійно замальовував усі гончарні інструменти, типи горнів (у перетині), осно- вні різновиди посуду тощо. Таким чином він фактич- но започаткував формування нового типу керамоло- гічних джерел — графічних малюнків за матеріала- ми польових [33, с. 155]. Потребу в графічній фіксації артефактів дослідник пояснював так: «Самое подробное описание инстру- ментов и прочих орудий, употребляемых нашими гончарами в гончарном производстве, не было бы вполне понятным без рисунков» [18, с. 37]. З метою ефективної допомоги гончарям у модер- нізації й пристосуванні кустарного виробництва до сучасних потреб і запитів населення земці прийняли рішення про відкриття в найбільш перспективному для розвитку гончарства осередку першої в Лівобе- режній Україні Опішнянської зразкової гончарної навчально-показової майстерні [30, с. 5], завідува- чем якої став Іван Зарецький — найбільш обізна- ний зі специфікою місцевого гончарного промислу. 1898 р. Іван Зарецький на прохання Курської гу- бернської земської управи займається вивченням ро- довищ глин на предмет виявлення придатних для ви- користання в черепичному виробництві [14, с. 679]. Загалом керамолог обстежив 16 пунктів в Риль- ському й Суджанському повітах, в шести з яких ви- явив високоякісну черепичну сировину. Поблизу села Сапогове дослідник виявив насичену окисом заліза глину, яку, за висновком Івана Зарецького, можна було використати для виготовлення високо- якісних теракотових виробів. Керамологічні розвід- ки дослідника, а також результати випалів, прове- дених Іваном Зарецьким, показали, що багаті ро- довища глин Курської губернії придатні для розбудови черепичного виробництва, а також для виробництва гончарного посуду, про що зазначено в звітах дослідника, переданих до Суджанської по- вітової земської управи [14, с. 680]. 1902 р. Іван Зарецький відряджений «предста- вителем от Полтавского губернского земства для устройства и заведывания Пол тавским от- делом» на Всеросійській кустарно-промисловій ви- ставці в Петербурзі [31, с. 235]. За облаштування експозиції етнограф був нагоро- джений званням почесного громадянина [31, с. 235]. До ХІІ Археологічного з’їзду в Харкові Іван За- рецький підготував етнографічні матеріали, пред- ставлені на Всеросійській виставці в Санкт- Петербурзі, й окремий каталог полтавського розді- лу археологічної виставки [28, с. 41]. Він також узяв участь у роботі з’їзду з доповід- дю «Гончарный промысел в Полтавской губер- нии» [41, с. 3]. Щойно заснований в Петербурзі Етнографічний відділ Руського музею імператора Олександра ІІІ (нині — Російський етнографічний музей в Санкт- Петербурзі) привернув увагу українського дослід- ника, і невдовзі Іван Зарецький став співробітни- ком одного з найбільших етнографічних музеїв Єв- ропи [17, арк. 42]. Упродовж 1902—1910 рр. дослідник зібрав для Руського музею понад 1800 предметів з Полтав- ської, Харківської, Київської, Чернігівської, По- дільської й Катеринославської губерній, із них — близько 600 глиняних виробів [39, с. 83]. Там же сформувалася вражаюча колекція рідкіс- них опішнянських мисок, про які сам збирач у зві- ті писав: «Между всеми гончарными изделиями Пол тавской губернии первое место в экономическом 547Персоналії української керамології: іван антонович Зарецький ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 и этнографическом отношении занимают малеван- ные поливянные миски, украшенные арабесковым, геометрическим, реже растительным и животным орнаментом» [32, арк. 1 зв.]. В архіві музею збе- рігаються писемні матеріали Івана Зарецького, зо- крема звіт про зібрані етнографічні колекції [32]; рукописи статей: «Хустка или хусточка», «Руш- ник», «Килим», «Узоры плахт», «Узоры подриз- ников», «Кафли» [22]; альбом унікальних власних малюнків «Малорусские узоры Полтавской губер- нии» [21]. У музейній фото теці зберігається під- бірка унікальних етнографічних знімків Івана За- рецького понадстолітньої давності [40]. Зважаючи на досвід виставкової діяльності Іва- на Зарецького 1909 рр. губернська управа від- рядила збирача в польову експедицію губернією з метою формування збірки народної дитячої іграшки для демонстрації на Виставці історичних та народно-етнографічних іграшок в Москві 1909 року [31, с. 235]. За безпосередньої участі Івана Зарецького в Природничо-історичному музеї Полтавського гу- бернського земства було сформовано першу архео- логічну експозицію [35, с. 190], сформовано ката- лог археологічного відділу, укладено картотеки ко- лекцій [2, арк. 18]. 1912 р. Іван Зарецький опублікував матеріали з дослідження урочища Мечеть у Кобе ляцькому по- віті [26], а також унікального Мало перещепинського скарбу [20]. Упродовж 1912—1913 рр. Кустарний склад Пол- тавського губернського земства видав серію альбомів «Украинское народное творчество». Іван Зарець- кий ретельно й фахово підготував вступну статтю, ілю- страції й анотації творів до VI серії — «Гончарные изделия» — першого в Україні ілюстрованого ката- логу традиційних глиняних виробів Полтавщини [38]. За свідченням самого Івана Зарецького, ним були під- готовлені всі випуски альбомів: відбір предметів для репрезентації, фото виробів, текстова частина [1]. У кінці 1912 р. Іван Зарецький поступив на служ- бу до Воронезької губернської земської управи. Пе- редумовою такого кроку стало запрошення Воро- незької губернської земської управи для досліджен- ня кустарних промислів й збору етнографічних виробів для представлення на ІІ Всеросійській кус- тарній промисловій виставці в Санкт-Петербурзі 1913 р., а також бажання Івана Зарецького влашту- вати сина Федора на навчання до Воронезького сіль- ськогосподарського інституту (щойно заснованого навчального закладу) [3]. Упродовж 1912—1914 рр. Іван Зарецький актив- но працював над дослідженням кустарних промислів губернії. На основі підготовлених Головним Управ- лінням Землевпорядкування й Землеробства «Основных положений…», «Программы…» й «Журнала Совещания по вопросу об исследовании кустарных промыслов» Іван Зарецький розробив бланки шести форм для опитування населення Воро- незької губернії. Незважаючи на поставлені земством завдання про дослідження найбільш розповсюдже- ного в регіоні чоботарства, Зарецький включив до плану досліджень питання про шкіряний і гончарний промисли, а також питання про наявність і стан ін- ших. Окрім того, етнограф розробив інструкцію для дослідження кустарних промислів. У результаті ро- боти в серпні 1913 р. трьома опитувачами було об- стежено близько трьох тисяч дворів в трьох населе- них пунктах, зібрано вироби, сировину, зафотогра- фовано технологічні процеси й збут продукції [3]. 1914 р. Іван Зарецький сам обстежував кустар- ництво губернії. Ним досліджено близько 5000 дворів кустарів. Звіт про результати роботи представлено Воронезькій губернській земській управі. Подальшому дослідженню кустарної про- мисловості перешкодила Перша світова війна й від- сутність коштів [1]. У Петербурзі на ІІ Всеросійській кустарній про- мисловій виставці Воронезьке губернське земство представляв Іван Зарецький. Серед «весьма разно образных и умело разгруппированных экспонатов» [11] найширше були репрезентовані ткацькі, килимові, гончарні вироби, чоботарство, вишивка. Значна кількість глиняного посуду, представленого регіоном, свідчить не лише про розвиток гончарства в губернії, а й про підвище- ну увагу до цього промислу Івана Зарецького, який готував колекцію до репрезентації. Деякі промисли представлено кількома виробами, але, не зважаючи на це, «благодаря умелому подбору, и они не теряются в общей массе», — зазначено в оглядових матеріалах виставки [11]. З 1915 до 1936 р. Іван Зарецький жив і працю- вав в Оренбурзі. На початку 1915 р. Військове Гос- Наталя вИЗіР548 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 подарче Управління Оренбурзького козачого війська з метою розвитку пухово-в’язального промислу в Оренбурзькій губернії запросило Івана Зарецького на посаду діловода пухово-кустарного столу. Завдя- ки активній позиції Івана Зарецького і його профе- сійним навикам були введені в дію раціональні ме- тоди поліпшення кустарного промислу. Іван Зарець- кий акцентував увагу майстринь не лише на якості хусток, а й на урізноманітненні узорів [7, с. 29]. Відповідно до Постанови Оренбурзької губерн- ської земської управи від 3 листопада 1915 р. № 12 з приводу організації дослідження кустарних про- мислів губернії до Розпорядчого відділу надійшло клопотання від Івана Зарецького про надання йому щойно введеної в Управі посади дослідника кустар- ництва губернії [1]. Управа постановила: «Делопроизводителя вой- скового Хозяйственного Правления Оренбургско- го казачьего войска Ивана антоновича Зарецко- го — зачислить на службу Оренбургского Губерн- ского Земства на должность исследователя кустарных промыслов губернии, с окладом жало- вания 1500 р. со дня вступления в должность, предложив ему, не ожидая двухнедельного срока представления губернатору, немедленно присту- пить к выполнению обязанностей по службе в земстве» [1]. Його діяльність на посаді завідувача дослідженнями кустарних промислів Оренбурзької губернії продовжувалася до лютого 1917 року. Іван Зарецький підготував програму обстеження кустар- них промислів губернії, навчальний план гончарної навчально-показової майстерні. Але у зв’язку із за- тяжною хворобою йому довелося повернутися на службу до Військового Господарського Управління на посаду діловода пухово-кустарного столу. Під- твердженням його професійності й самостійного при- йняття рішення щодо переходу до іншої установи є витяг із листа Розпорядчого відділу Земської упра- ви від 20 лютого 1917 р. № 450: «…службу оста- вил по соглашению с Управою вследствие продо- лжительной болезни. На сколько выяснилось из прохождения службы, г. Зарецкий опытный и зна- ющий человек в области обслуживания нужд кустарных промыслов населения» [1]. Упродовж 1920—1923 рр. Іван Зарецький пра- цював завідувачем фаянсового заводу Оренбурга [3]. Досліджуючи родовища глин регіону, вчений пе- реконався, що знайдена ним сировина — готова фа- янсова маса, придатна для виготовлення посуду. Од- нак, незважаючи на порушення питання перед влад- ними органами про виготовлення посуду з місцевої глини, Іван Зарецький залишився не почутим упро- довж 1920—1930-х років [10]. У зв’язку з підготовкою до Всеросійської сіль- ськогосподарської і кустарно-промислової виставки в Москві 1923 р. було заплановано складання мапи кустарної промисловості Оренбурзької губернії й підготовка супроводжуючого нарису. Виконання за- вдання було покладено на найбільш досвідченого ін- структора з кустарництва Івана Антоновича Зарець- кого. Він обстежив кустарні господарства й зібрав експонати для презентації на виставці. Як результат роботи українського дослідника в Москві були представлені спеціально виготовлені для виставки найбільш розповсюджені в регіоні кустарні вироби — різноманітні пухові оренбурзь- кі хустки. Варто зазначити, що в цей період впер- ше було введено нову термінологію на позначення різновидів хусток, як от «пухова шовкова хустка», «павутинка» [7, с. 29]. 1927 р. Товариство вивчення Казахстану й Іван Зарецький підписали договір про дослідження ар- хеологом доісторичних пам’яток по берегу річки Ілек. Незважаючи на те, що Академія історії матеріаль- ної культури не надала відкритого листа на ці дослі- дження, Іван Зарецький розпочав заплановану ро- боту. Відкритий лист археолог отримав від Відділу музеїв Головнауки [25, арк. 18]. Дослідник здійснив археологічні розкопки 20 кур- ганів доби середньовіччя. 1929 р. обстежив курга- ни пізніх кочівників у Губерлинських горах, побли- зу селища Білошапка цієї ж області [3]. Упродовж усього життя Іван Зарецький не полишав археоло- гічної діяльності. 1935 р. він продовжив роботу по- передників із дослідження поховання доби серед- ньовіччя поблизу села Благословенка, на річці Бер- дянка, й підготував список знахідок [15, с. 526]; провів розкопки пам’яток прохорівської культури на околиці Ак-Булака поблизу хутора Першого Ве- селого [34, с. 16], результати яких було опубліко- вано вже після його смерті (1941) [24]. З 1928 р. й до кінця життя Іван Зарецький пра- цював науковим співробітником Оренбурзького гу- бернського музею (нині — Оренбурзький історико- 549Персоналії української керамології: іван антонович Зарецький ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 краєзнавчий музей). Завдяки його досвіду роботи в музейних установах було відновлено експозиційні зали, зібрані експонати, яких не вистачало для по- вного висвітлення історії краю, оскільки 1927 р. дві третини експонатів відійшли до Краєзнавчого му- зею Казахстану. На посаді наукового співробітника Іван Зарецький займався дослідженням доісторич- них пам’яток Оренбурзького округу, збором етно- графічних і природничих матеріалів, підготовкою планів і звітів роботи музею тощо. На початку 1930-х рр. Іван Зарецький актив- но працював над пошуками будівельної сировини; він знайшов вогнетривку глину й провів експери- менти з виготовлення цегли, яка витримувала ви- пал у 16700С [3]. Улітку 1931 р. Іван Зарецький підписав договір про роботу в Оренбурзькому державному промис- ловому комбінаті на посаді завідувача виробничої частини цегляного заводу № 1 міста Оренбурга. Завдяки його діяльності було випалено більше пів- мільйона цеглин для будівництва місцевої електро- станції «Красный маяк» [3]. Архівні матеріали Івана Зарецького свідчать про те, що він багато часу приділяв геологічним розвідкам. Йому належить класифікація корисних копалин, гір- ських порід і мінералів Оренбурзької області. Оскіль- ки регіон є найбільш багатим на залізну руду та її різ- новиди, 1934 р. відповідно до запланованої Орен- бурзьким бюро краєзнавства теми «Древние и старинные рудные разработки», член Оренбурзької крайової комісії з давніх рудних розробок Іван Зарець- кий підготував бібліографію з проблем дослідження покладів руд, план і маршрут польових робіт з вивчен- ня давніх рудних родовищ, підготував опис і фотогра- фії музейних експонатів, «связанных с добычей руды, плавкой метала, литьем и ковкой» [3]. Окрім того, вчений підготував рукопис монографії «Очерк засе- ленности Оренбургского края с древнейших времен до ХVІІІ века» [23]. Оренбурзьке бюро краєзнавства запланувало видання монографії, а також опублікува- ло матеріали в місцевій пресі [3]. На жаль, до сьогод- ні рукописні матеріали вченого не опубліковані. Наступного року 79-річний Іван Зарецький ор- ганізував археологічну експедицію, метою якої було дослідження курганів на берегах річки Урал; побли- зу селища Красногорки він розкопав три кургани сарматської культури. Проте невсипуща наукова ді- яльність дослідника несподівано обірвалася під час розкопок 14 серпня 1936 року. Його останнім при- хистком стала мальовнича місцевість під назвою «Долина щастя» (так називають своє місто жителі Кувандика Оренбурзької області) [12, с. 118]. Упродовж усього життя Іван Зарецький ніколи не був байдужим до культурної спадщини народу. Він за найменшої можливості збирав і дбайливо прила- штовував до музеїв віднайдені старожитності. І на- віть за більшовицького тоталітарного режиму сміли- во виступав з повідомленнями про варварське став- лення місцевої влади до краєзнавчого музею й історичних пам’яток Оренбуржжя загалом. Сучасні науковці завдячують Івану Зарець кому за вагомий внесок у розвиток вітчизняної керамо- логії, етнографії, археології й музеєзнавства. Він сформував унікальні колекції з української етно- графії, до яких постійно зверта ються вітчизняні й чужоземні дослідники народної культури ХІХ — початку ХХ століття. З-поміж них особливу ува- гу привертає до себе найбільша у світі колекція опішнянських мальованих мисок зі збірки Росій- ського етнографічного музею в Санкт-Петербурзі. Значне зацікавлення в народознавців викликають і унікальні рукописні наукові матеріали вченого, які досі залишаються малознаними й не введеними в науковий обіг. Тим часом ось уже понад століття керамологічним бестселером залишається моногра- фія Івана Зарецького «Гончарный промысел в Пол- тавской губернии» (1894) [18]. 1. Автобіографічні відомості І.А. Зарецького // Дер- жавний архів Оренбурзької області. — Ф. 43. — Оп. 4. — Спр. 267. 2. Акты передачи экспонатов Лубенского музея Е.Н. Скаржинской, 1906 // Державний архів Полтавської області. — Ф. 222. — Оп. 1. — Спр. 15. — 309 арк. 3. [Архівні матеріали Івана Зарецького] // Наукова бі- бліотека Оренбурзького історико-краєзнавчого музею. 4. анучин Д.Н. О древнем луке и стрелах / Д.Н. Ану- чин // Труды V Археологического съезда в Тифли- се. — М. : Типография А.И. Мамонтова и К°, 1887. — С. 337—411. 5. Багалей Д. Заметка об альбоме украинских древнос- тей / Д.И. Багалей // Киевская старина. — 1888. — С. 148—149. 6. Бучневич в.Е. Записки о Полтаве и ее памятниках / В.Е. Бучневич. — Репр. изд. [со 2-го изд.]. — Харь- ков : Сага, 2008. — С. 281—282. Наталя вИЗіР550 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 7. Бушухина И.в. Оренбургский пуховый платок. Аль- бом : в 2-х т. Т. І / И.В. Бушухина. — Оренбург : Оренбургское книжное издательство, 2007. — 160 с., 196 іл. 8. вальчак С.Б. Коллекции из раскопок И.А. Зарец- кого в собрании ГИМ / С.Б. Вальчак, К.Б. Фир сов // Проблеми історії та археології України : матеріали Міжнародної наукової конференції, присвяченої 10- річчю Незалежності України (Харків, 16—18 трав- ня 2001). — Харків : Харківський національний університет імені Василя Карабіна ; Харківське об- ласне історико-археологічне товариство, 2001. — С. 44—45. 9. варвянська в.Г. «Розрита Могила» / В.Г. Варвян- ська, О.Б. Супруненко. — Полтава : Археологія, 1996. — 48 с. 10. веха. Посуда из своего фарфора // Оренбургская коммуна. — 1935. — 12 марта. 11. Вторая Всероссийская кустарная выставка под Авгус- тейшим покровительством Государыни Императрицы Александры Федоровны, устроенная Главным Управ- лением Землеустройства и Земледелия в 1913 году. — Санкт-Петербург : Типография В.Ф. Киршбаума, 1913. — С. 169. 12. выставкина Н.М. И.А. Зарецкий — сотрудник Оренбургского музея / Н.М. Выставкина // Охрана и исследование памятников археологии Полтавщины : тезисы докладов и сообщений. — Полтава : Полтав- ский краеведческий музей, 1989. — С. 116—118. 13. Дело Императорской археологической комиссии о высылке в Комиссию коллекции Украинских древ- ностей, принадлежащей г. Зарецкому // Науковий архів Інституту історії матеріальної культури. — Ф. 1.1889. — Спр. 29. — 37 арк. 14. Доклады Курской губернской земской управы ХХХIV очередному губернському земскому собра- нию. 2 декабря 1898 г. — Курск : Типография губерн- ского земства, 1898. — 1063 с. 15. Евгеньев а.а. Археология Оренбуржья в 20— 30 годы ХХ века / А.А. Евгеньев // Известия Самар ского научного центра Российской академии наук. — Самара, 2007. — Т. 9. — № 2. — С. 523—530. 16. Естественно-исторический музей Полтавского гу- бернского земства. Описание коллекций. — Полта- ва : Типо-литография М.Л. Старожицкого, 1899. — ХІ, 90 с. 17. Журнал заседаний Совета Этнографического отдела Русского музея Императора Александра III // Нау- ковий архів Російського етнографічного музею в Санкт-Петербурзі. — Ф. 1. — Оп. 1. — Од. зб. 13. — 111 арк. 18. Зарецкий И.а. Гончарный промысел в Полтавской губернии / И.А. Зарецкий. — Полтава : Типо- литография Л. Фришберга, 1894. — 3 нен., ІІ, 126, ХХІІІ, VI, 11 с. 19. Зарецкий И.а. Заметка о древностях Харьковской гу- бернии Богодуховского уезда слободы Лихачевки / И.А. Зарецкий // Харьковский сборник : Літе ра турно- научное приложение к «Харьковскому календарю». — 1888. — Вып. 2. — С. 229—246. — II табл. 20. Зарецкий И.а. Клад, найденный при селе Малая Перещепина Константиноградского уезда Полтав- ской губернии / И.А. Зарецкий // Труды Полтав- ской ученой архивной комиссии. — Полтава : Электрическая типография Г.И. Маркевича, 1912. — Вып. 9. — С. 181—207. 21. Зарецкий И.а. Малорусские узоры Полтавской гу- бернии / И.А. Зарецкий // Науковий архів Росій- ського етнографічного музею в Санкт-Петербурзі. — Колекція № 945 (1902). — 22 арк. 22. Зарецкий И.а. 1. Хустка или хусточка. 2. Рушник. 3. Килим. 4. Узоры плахт. 5. Кафли / И.А. Зарецкий // Науковий архів Російського етнографічного музею в Санкт-Пе тер бурзі. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 274. — 69 арк. 23. Зарецкий И.а. Очерк заселенности Оренбургского края с древнейших времен до ХVІІІ века: Рукопис (155 с.) / И.А. Зарецкий // Наукова бібліотека Оренбурзького історико-краєзнавчого музею. 24. Зарецкий И.а. Поселок Благословенка и Ак-Булак / И.А. Зарецкий // Археологические исследования в РСФСР в 1934—1936 гг. — М. ; Л. : Издательство АН СССР, 1941. — С. 152—153. 25. Зарецкий И.а. Раскопки в Казахстане И.А. Зарец- кого. Переписка / И.А. Зарецкий // Науковий архів Інституту історії матеріальної культури. — Ф. 2. — Оп. 1. — Спр. 118. — Арк. 1—8. 26. Зарецкий И.а. Результаты пробной раскопки в уро- чище Мечеть Кобелякского уезда / И.А. Зарецкий // Труды Полтавской ученой архивной комиссии. — Полтава : Электрическая типография Г.И. Маркевича, 1912. — Вып. 9. — С. 111—120. 27. кулатова і. Археологічні дослідження І.А. Зарець- кого в Полтаві / І.М. Кулатова, О.Б. Супруненко // Охорона і дослідження пам’яток археології Полтав- щини : Третій обласний науково-практичний семінар. Квітень, 1990 р. : тези доповідей. — Полтава : Пол- тавський краєзнавчий музей, 1990. — С. 41—47. 28. кулатова і. Археологічна тематика в діяльності Пол- тавської вченої архівної комісії / І. Кулатова, О. Су- пруненко // Архівний збірник на посвяту 90-річчя Полтавської вченої архівної комісії. — Полтава : Пол- тава, 1993. — С. 37—47. 29. Мезенцева Г. Дослідники археології України: Енци- клопедичний словник-довідник / Галина Мезенце- ва. — Чернігів : Сіверянська думка, 1997. — С. 114. 30. Отчет Полтавской земской управы за 1897 год. — Полтава : Типо-литография Л. Фришберга, 1898. — Вып. 1. — 113 с. 31. Павловский И.Ф. Зарецкий Иван Антонович / И.Ф. Павловский // Краткий биографический сло- 551Персоналії української керамології: іван антонович Зарецький ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (105), 2012 варь ученых и писателей Полтавской губернии с половины ХVІІІ века. — Полтава : Типо-литография преемников Дохмана, 1912. — С. 234—236. 32. Переписка и отчет И.А. Зарецкого о собирании этно- графических материалов в Полтавской губернии; опи- си предметов одежды и домашнего обихода с указани- ем их назначения // Науковий архів Російського ет- нографічного музею в Санки-Петербурзі. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 273. — 62 арк. 33. Пошивайло О.М. Українська академічна керамологія ХХІ сторіччя. Теорія, історія, сучасний ужинок, майбутній поступ. Книга І (2001—2005) / Олесь Пошивайло. — Опішне : Українське народознавство, 2007. — 776 с. 34. Смирнов к.Ф. Состояние и задачи археологического исследования Оренбургской области / К.Ф. Смир нов // Археология и этнография Башкирии. — Уфа, 1964. — Т. ІІ. — С. 16—23. 35. Супруненко О.Б. Археологія в діяльності першого приватного музею України (Лубенський музей К.М. Скаржинської) / О.Б. Супруненко. — К. ; Полтава : Археологія 2000. — 392 с. 36. Супруненко Олександр. Іван Зарецький — археолог і музейний працівник / О.Б. Супруненко // Народне мистецтво Полтавщини : тези наукових доповідей і по- відомлень науково-теоретичної конференції, присвя- ченої 70-річчю Полтавського художнього музею, 1—2 червня 1989 року. — Полтава : Полтавський ху- дожній музей, 1989. — С. 59—65. 37. Супруненко О. Літературні світлини І. Зарецького / Олександр Супруненко // Криниця. — Полтава, 1993. — № 5—6. — С. 76—79. 38. Украинское народное творчество. Серия VI. Гончарные изделия. Вып. 1. Типы украинской гончарной посуды. — Полтава : Издание Кустарного склада Полтавского губернского земства, 1913. — 28 с. 39. Украинцы ХIХ—ХХ вв.: Каталог-указатель этнографических коллекций / составители Н.М. Ха- зова, О.В. Карпова. — Л. : Государственный музей этнографии народов СССР, 1983. — 64 с. 40. Фототека // Науковий архів Російського етнографіч- ного музею в Санкт-Петербурзі. — Колекція № 487. — 34 арк. 41. ХІІ Археологический съезд // Харьковские губерн- ские ведомости. — 1902. — № 222. — 26 авгус- та. — С. 2—3. Natalya vyzir ON PERSONAL DATA OF UKRAINIAN CERAMOLOGY: IVAN ANTONOVYCH ZARETSKY The article has been devoted to eminent Ukrainian researcher in traditional folk pottery – Ivan Zaretsky, the man who had made quite significant contribution in the formation of national ceramology. A wide range of ceramologic activities by the scholar has also been described Keywords: Ivan Zaretsky, ceramology, pottery, archeology, collection of ceramic ware. Наталья вызир ПЕРСОНАЛИИ УКРАИНСКОЙ КЕРАМОЛОГИИ: ИВАН АНТОНОВИЧ ЗАРЕЦКИЙ В статье идет речь об известном украинском исследователе гончарства, о его весовом вкладе в развитие отечественной керамологии. Дана характеристика его многогранной кера- мологической деятельности. Ключевые слова: Иван Зарецкий, керамология, гончар- ство, археология, коллекция керамики.

Персоналії української керамології: Iван Антонович Зарецький

Репозитарії

Схожі ресурси