Етап вивідування у структурі традиційного весілля історико-етнографічної Волині: номінації, форми, атрибути (друга пол. ХІХ — поч. ХХ ст.)
У статті на основі польових етнографічних матеріалів і опублікованих джерел та історіографії аналізуються номінації, форми та атрибути весільного етапу вивідування на теренах етнографічної Волині. Результати дослідження мають допомогти у визначенні місця волинського весілля в типологічній класифі...
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94770 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Етап вивідування у структурі традиційного весілля історико-етнографічної Волині: номінації, форми, атрибути (друга пол. ХІХ — поч. ХХ ст.) / В. Нємєц // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 643-648. — Бібліогр.: 34 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94770 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-947702016-02-12T03:07:14Z Етап вивідування у структурі традиційного весілля історико-етнографічної Волині: номінації, форми, атрибути (друга пол. ХІХ — поч. ХХ ст.) Нємєц, В. Статті У статті на основі польових етнографічних матеріалів і опублікованих джерел та історіографії аналізуються номінації, форми та атрибути весільного етапу вивідування на теренах етнографічної Волині. Результати дослідження мають допомогти у визначенні місця волинського весілля в типологічній класифікації українського весільного обряду The paper based upon field ethnographic data and literary sources presents an analysis of nominations, forms and attributes of scouting («vyviduvannya») wedding stage in the territories of ethnographical Volhynia. The results of this investigation are being called to solve the problem of defining the place of wedding ritual of Volhynia in the typological classification of the Ukrainian wedding ritual. В статье на основании полевых этнографических материалов и опубликованных источников осуществляется анализ номинаций, форм и атрибутов свадебного этапа выведывания на территории этнографической Волыни. Результаты данного исследования призваны помочь в деле определения места волынской свадьбы в типологической классификации украинского свадебного обряда 2012 Article Етап вивідування у структурі традиційного весілля історико-етнографічної Волині: номінації, форми, атрибути (друга пол. ХІХ — поч. ХХ ст.) / В. Нємєц // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 643-648. — Бібліогр.: 34 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94770 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Нємєц, В. Етап вивідування у структурі традиційного весілля історико-етнографічної Волині: номінації, форми, атрибути (друга пол. ХІХ — поч. ХХ ст.) Народознавчі зошити |
| description |
У статті на основі польових етнографічних матеріалів і
опублікованих джерел та історіографії аналізуються номінації, форми та атрибути весільного етапу вивідування на
теренах етнографічної Волині. Результати дослідження мають допомогти у визначенні місця волинського весілля в
типологічній класифікації українського весільного обряду |
| format |
Article |
| author |
Нємєц, В. |
| author_facet |
Нємєц, В. |
| author_sort |
Нємєц, В. |
| title |
Етап вивідування у структурі традиційного весілля історико-етнографічної Волині: номінації, форми, атрибути (друга пол. ХІХ — поч. ХХ ст.) |
| title_short |
Етап вивідування у структурі традиційного весілля історико-етнографічної Волині: номінації, форми, атрибути (друга пол. ХІХ — поч. ХХ ст.) |
| title_full |
Етап вивідування у структурі традиційного весілля історико-етнографічної Волині: номінації, форми, атрибути (друга пол. ХІХ — поч. ХХ ст.) |
| title_fullStr |
Етап вивідування у структурі традиційного весілля історико-етнографічної Волині: номінації, форми, атрибути (друга пол. ХІХ — поч. ХХ ст.) |
| title_full_unstemmed |
Етап вивідування у структурі традиційного весілля історико-етнографічної Волині: номінації, форми, атрибути (друга пол. ХІХ — поч. ХХ ст.) |
| title_sort |
етап вивідування у структурі традиційного весілля історико-етнографічної волині: номінації, форми, атрибути (друга пол. хіх — поч. хх ст.) |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94770 |
| citation_txt |
Етап вивідування у структурі традиційного весілля історико-етнографічної Волині: номінації, форми, атрибути (друга пол. ХІХ — поч. ХХ ст.) / В. Нємєц // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 643-648. — Бібліогр.: 34 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT nêmêcv etapvivíduvannâustrukturítradicíjnogovesíllâístorikoetnografíčnoívolinínomínacííformiatributidrugapolhíhpočhhst |
| first_indexed |
2025-07-07T01:21:13Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:21:13Z |
| _version_ |
1836949201453318144 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
У всіх слов’янських народів, в тому числі й в укра-
їнців, першою зустріччю представників родин
майбутніх молодят вважалося вивідування. Ініціа-
тором такого контакту був наречений та його роди-
на, які хотіли довідатись про наміри батьків моло-
дої щодо ймовірного шлюбу [11, с. 21]. Попередньо
засилаючи до дівчини когось із своїх родичів (най-
частіше — тітку, сестру, часом матір [16, с. 63]) як
медіатора, парубок тим самим убезпечував себе від
несподіваної і неприємної відмови під час сватання.
З цієї точки зору вивідування було свого роду санк-
цією на засватування хлопцем дівчини. Примітно,
що у сербів Метохії функція вивідування поклада-
лася на дядька молодого по материнській лінії [12,
с. 100], що, на наш погляд, можна розглядати як
прояв авункулату [25, с. 603]. Найдавніші відомос-
ті про етап вивідування на теренах Волині зустріча-
ємо вже у матеріалах, зафіксованих як українськи-
ми, так і польськими народознавцями в другій по-
ловині ХІХ століття. Одним з перших звернув на
нього увагу польський краєзнавець Тадеуш Стець-
кий, означивши його «змовинами» [34, s. 65], що
відбувалися наступним чином: хлопець посилав до
хати своєї обраниці старшу, досвідчену жінку; у ви-
падку позитивного результату вивідин жінка чим-
дуж поспішала до парубка, щоб повідомити йому
щасливу новину. Прощаючись з батьками дівчини
і відповідаючи на їхнє запрошення, вона відказува-
ла: «Та прийду, прийду незабаром помагати ко-
ровай місити…» [34, s. 66]. Аналогічна назва була
виявлена нами на території Шумського району Тер-
нопільської області (центральна частина Волині):
«На змовини ходили, оприділили на коли сватан-
ня, та й сватали» [1, с. 7], «то [коли] хтось з
роду [йде] — то то змовини, а сватання — то
як два мужчини прийде» [1, с. 15], «[…] посила-
ли чоловіка на змовини. Пішов, розпитався там,
і сказали, коли можна прийти на сватання» [1,
с. 67]. Інший відомий польський вчений Оскар
Кольберг в описі весілля з теренів етнографічної Во-
лині, прилеглих до Холмщини (Лівобережного По-
бужжя), подає назву «змовини» як найменування
етапу, що за змістом і складом учасників нагадує
заручини: молодий брав зі собою старосту, старо-
стину, дружбу, старшого свата, хорунжого, музик і
йшов до хати молодої, що чекала на нього зі своїми
гостями [31, s. 35]. Натомість, український дослід-
ник Павло Чубинський в матеріалах з північних ра-
йонів центральної Волині наводить локальну назву © В. НЄМЄЦ, 2012
Віктор НЄМЄЦ
ЕТАП ВИВІДУВАННЯ
У СТРУКТУРІ
ТРАДИЦІЙНОГО ВЕСІЛЛЯ
ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНОЇ
ВОЛИНІ: НОМІНАЦІЇ, ФОРМИ,
АТРИБУТИ
(друга пол. ХІХ — поч. ХХ ст.)
У статті на основі польових етнографічних матеріалів і
опуб лікованих джерел та історіографії аналізуються номі-
нації, форми та атрибути весільного етапу вивідування на
теренах етнографічної Волині. Результати дослідження ма-
ють допомогти у визначенні місця волинського весілля в
типологічній класифікації українського весільного обряду.
Ключові слова: вивідування, локальні назви, форми,
атрибути.
віктор НЄМЄц644
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
«змовини» на означення сватання, а попередній етап
подає як «розвідки», функцію вивідування в яких,
як і за даними Т. Стецького, виконувала старша
жінка: в перемовинах з батьками дівчини вона по-
слуговувалася тією ж алегоричною промовою (про
загублену теличку і т. п. — в. Н.), яку зазвичай
використовували свати. В той же час, на теренах
центральної частини Волині етап вивідування спо-
радично називався «договорами» [2, с. 14].
Часом деякі іноземні народознавці, фіксуючи в
своїх записах присутність етапу вивідування в струк-
турі весільного обряду Волині, втім, не наводили
його локальної назви, а лише застосовували відпо-
відник з рідної для них мови. До прикладу, польська
дослідниця Ванда Малиновська, описуючи етап ви-
відування в селі Кудинівцях Золочівського повіту
(зараз — село Кудинівці Зборівського району Тер-
нопільської області), що на Волинсько-Опільському
пограниччі, називає його «zwiady» [32, s. 244]. В
перекладі з польської мови «zwiady» — дії, спря-
мовані на отримання попередньої інформації перед
початком якоїсь справи [30, s. 1395]. Інакше кажу-
чи, ця дефініція відображає суть етапу вивідуван-
ня, тобто з’ясування намірів родини молодого щодо
можливого весілля. Крім того, згаданий етап побу-
тував фактично на всій території Польщі, де був ві-
домий під назвою «zwiady» на Краківщині, Сандо-
мирщині і в Мазовії [28, s. 31]. До слова, роль «ви-
відувача» на Золочівщині виконував той самий
поважний господар, який згодом йшов з молодим
сватати дівчину [32, s. 244].
Наявний масив джерел дає змогу виокремити три
основні форми, яких зазвичай набував етап вивіду-
вання на теренах Волині в другій половині ХІХ —
на початку ХХ століття:
1. Попередня домовленість про весілля між
родинами хлопця і дівчини, що здійснювалася
за посередництвом третьої особи (представни-
ка роду, сусіда тощо). За даними польського кра-
єзнавця Броніслава Сокальського у селах Сокаль-
щини (галицька частина Волині) вивідування було
окремим етапом, що передував «зальотам», тобто
сватанню [33, s. 94]. За його словами коли пару-
бок вирішував одружитись на обраній дівчині, то
перш ніж свататись, посилав до неї когось із роди-
чів (чоловіка або жінку) з метою з’ясування її на-
мірів [33, s. 94]. Також на Сокальщині функцію
вивідування міг виконувати й зовсім чужий чоло-
вік, якого згодом на весіллі називали дружбою. Ці-
каво, що цей чоловік, розмовляючи з батьками ді-
вчини, не мав права перейти за сволок її хати — в
іншому випадку молодиця була б змушена відмо-
витися від весілля з даним парубком [14, с. 129].
Як стверджує білоруський дослідник Альберт Бай-
бурін, поперечне розташування сволока зумовило
те, що йому приписують роль символічної межі між
«внутрішньою» («передньою») і «зовнішньою»
(«задньою») частинами хати [9, с. 145]. Гість (тоб-
то чужий, в тому числі й етимологічно), зайшовши
до хати, не повинен був переходити за сволок без
запрошення господарів. Як бачимо, в такій ролі
опиняється посланець від молодого, оскільки май-
бутнє весілля на момент початку вивідування ще не
було доконаним фактом. Вважалося, що у випадку
порушення цієї заборони в домі молодого не буде
ладу. Подекуди в західній частині Волині зустрі-
чаємо спеціальні найменування «вивідувачів», як,
наприклад, в селі Нестаничі Радехівського району,
де посланця від родини молодого називали «райбі-
дою» [8, с. 145], оскільки він «рає (старається. —
в. Н.), аби женилися. втрясає: ти, дівчино, йди
за него, бо то добрий. а «біда» — бо то не за-
вжди виходило добре…» [4, с. 106]. На цих же те-
ренах «райбіду» могла спорадично засилати й сто-
рона молодої, але судячи зі свідчення інформатора,
подібний варіант вважався дещо непристойним:
«Переважно від хлопця йшов той посланець.
Було так, що від дівчини, але то вже секрет, бо
то було не гонорово. Як якийсь такий плохий
хлопець, а дівчина ше трохи хитріша, хоче туди
попасти, то каже: «О, там від Парані, чи від
Ганнусі до того Йося там ходили вже договорю-
ваться» [4, с. 106]. Як уже зазначалося, в ролі
медіатора між родами хлопця і дівчини могла бути
й жінка: «Йде жінка і питається, чи можна при-
йти в зальоти. а як молода не хоче, то й кру-
тить, знаєте… але вже таке: як прийшла та
жінка, то її вже вкрутять, ту молоду, шоб вже
вона пішла [заміж]» [7, с. 34]. «Прямо так по-
силає жінку. Питається, чи вона [молода] со-
гласна йти. вона з молодою, з тею дівчиною, по-
говорить» [7, с. 47].
2. Вивідування, яке здійснювали батьки па-
рубка. Звичаєве право українців, зокрема й воли-
645Етап вивідування у структурі традиційного весілля історико-етнографічної волині…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
нян, засвідчувало, що кожна людина належить до
певного роду і користується правами певної соці-
альної категорії. Соціальні ж зв’язки зберігають
природний, органічний характер, а відтак, будь-
який вибір, особливо шлюбний, так само враховує
інтереси роду, родини, норми честі. Тому очевид-
но, що одним із найважливіших пріоритетів етапу
вивідування було рішення батьків хлопця і дівчи-
ни. Непокора молодих в даному питанні могла ви-
литися не лише у відмову батьківського благосло-
вення на шлюб, а й у позбавлення частки майна,
віна, посагу, передусім — землі, як запоруки до-
бробуту будь-якої сільської родини. Вважалося, що
батьки «більше прожили на світі, більше людей
бачили і краще їх знають» [26, с. 38], а тому про-
сто не могли обрати для своїх дітей недостойних на-
речених. Пріоритет батьківського вибору підтвер-
джують численні свідчення інформаторів з різних
районів Волині: «колись так, з родини якої ти:
в мене є син, а в тебе дочка. То [йдуть] пита-
ють, з якої родини, чи не п’яниця» [1, с. 30],
«батьки собі раніше зв’язуються» [1, с. 44],
«так було, шо та молода хотіла, чи не хотіла,
а тато з мамою сказав, шо він пристойний, шо
ми віддаєм — і підеш» [1, с. 72], «От тепер: хло-
пець з дівчиною знакомий і тоді вже вони же-
няться. а колись було іначе — як батьки хо-
чуть» [7, с. 127]. «Є таке, шо примушували
батьки виходити замуж. вона не хоче його, а
батьки заставляли» [3, с. 2]. «Бере сина фурою
везе, батько. Ну, і вже на приметі якусь вони ді-
вчину знають. Приїжджає і каже: «Ой, доню,
шо ж робити?! кінь на дорозі, і треба сміття,
шоб підкормити того коня». а вона пішла, від-
дала кучу сміття. Поїхали далі. Поїхали далі
ше там туди шукать. Знов те саме каже. З неї
хазяйки не буде; як вона позмітала стільки
сміття в хаті, то яка з неї буде господиня?! То
тепер то не так, а колись треба, шоб в дворі
була хазяйка. Їдуть далі. Ну, далі знов таке
саме. Їдуть вже до третьої. Заїжджають, за-
ходять. а вона каже: «Ой, не знаю, — я вам ні-
чого не поможу». — «Ну та як?. — «У мене
сміття нема». а він каже: «Ну хоч жмень-
ку». — «Ну, я подивлюся». Ходила-ходила,
стрясала: «в мене нема, не обіжайтеся. Рятуй-
те чим хочете свого коня, — в мене нема». —
Ну, він тоді каже до свого сина: «Ото буде жін-
ка, ото буде хазяйка, ото буде чистоплотна
жінка. Оту треба взяти». Ну, як батьки ска-
зали, так було» [1, с. 72].
3. Вивідування, яке здійснював парубок осо-
бисто. Нерідко на теренах Волині молодий і сам,
без відома батьків, міг обирати собі наречену. При-
чому часом цей вибір ґрунтувався не стільки на по-
чуттях до певної дівчини, скільки на розмірі прида-
ного, яке за нею давали, зокрема — земельного на-
ділу: «Як має дівка багато землі, то кавалєр
приходе до неї в свати, а та, шо не має землі, та
бідна, то ту так скоро не сватають» [3, с. 50],
«брали багатших, шоб земля була» [5, с. 21], «то
так вибирають: хай буде сліпа [дівчина] на єдно
око, аби тілько поле було» [6, с. 33]. Проте тра-
плялися й виняткові ситуації, як, наприклад, в од-
ному зі сіл центральної частини Волині: «Мій бать-
ко як брав матір, то сім років батьки не розрі-
шали йому брати, бо бідна була, а хтіли багату.
а він не хтів, хтів таку, яку він любить. Сім ро-
ків не міг взяти, ходив. але добре, шо він все-
таки взяв, шо він хотів. Хотіли колись з полем.
То батько сказав, шо «поле полем, а чорт перед
очима буде, — я не хочу». Та й взяв такую, яку
він хтів» [6, с. 59]. Втім, фактор наявності зна-
чних земельних угідь як критерій вибору нареченої
був цілком нівельований радянською владою вна-
слідок політики розкуркулення і колективізації в
30—40-х рр. ХХ ст. — спочатку на східній части-
ні етнографічної Волині, а згодом і на західній та
центральній, які з 1921 до 1945 рр. входили до скла-
ду Польщі [19, с. 147]. Цікавий різновид вивіду-
вання за безпосередньої участі парубка був зафік-
сований дослідницею Іриною Несен в одному із сіл
Славутщини (центральна частина Волині): хлопець
приносив сумку з хлібом і вішав на кілок у сінях хати
своєї обраниці. Через кілька днів навідувався зно-
ву. У випадку, коли торба лишалася на своєму міс-
ці, це було йому знаком негативного ставлення бать-
ків дівчини [22, с. 31].
Як уже згадувалося, в другій половині ХІХ —
на початку ХХ століття етап вивідування був
невід’ємним елементом передвесільного циклу не
лише на Волині, а й майже повсюдно в Україні. Зо-
крема, на Поліссі, що межує з Волинню на півночі,
зустрічаємо значно більше локальних назв етапу ви-
віктор НЄМЄц646
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
відування. Серед них на Західному Поліссі — «пи-
рипитки» [17, с. 185], в Центральному Поліссі —
«попіти» [24, с. 40], «попітки» [23, с. 92], «умови-
ни» [21, с. 298], «нагляди» [22, с. 30], «запіти» [22,
с. 30], «закази» [22, с. 30], на лівобережному По-
ліссі — «допитки» [20, с. 71], на білоруському По-
ліссі — «допити» [18, с. 15], «допитини» [18, с. 15].
Так само, як і на Волині, на Поліссі вивідування не-
рідко було прерогативою жінок. До прикладу, на Бе-
рестейщині (Західне Полісся) «пирипитки» відбу-
валися серед тижня (середа, четвер), а в ролі вивід-
увачів зазвичай виступали тітки парубка [17, с. 185].
За свідченнями І. Несен [22, с. 30] та С. Двораков-
ського [29, s. 281], в Центральному Поліссі попе-
редню домовленість з батьками молодої укладали
переважно мати і хрещена, хоча іноді, як і на Воли-
ні, траплялися випадки вивідування чоловіками
(батько, хрещений) [22, с. 30].
Важливого значення вивідуванню як можливос-
ті запобігання ганьби під час сватання надавали й
на теренах Опілля та Поділля, суміжних з Волин-
ню на півдні. Так, в одному з найдавніших описів
подільського весілля етнографа і громадського ді-
яча Ігнатія Галька [10, с. 122] етап вивідування
розглядається як перший офіційний контакт сто-
рони молодого з родом молодої. За словами авто-
ра, парубок, маючи на меті з’ясувати наміри дівчи-
ни та її родини щодо шлюбу, засилав до неї яко-
гось чоловіка [15, с. 7]. Якщо ж подібний візит
виявлявся негативним для хлопця, сільська молодь,
щоб виставити його на посміховисько, споруджу-
вала наступного дня біля корчми величного
солом’яного макогона [15, с. 8], що за їхнім заду-
мом мало б підкреслити те, що цей парубок «обли-
зав макогона», тобто отримав відмову. На Право-
бережному Середньому Подніпров’ї, що прилягає
до Волині на сході, вивідування часом структурно
поділялося на дві частини: спочатку до родини мо-
лодої навідувався посланець (сват, або сваха) від
роду молодого, а згодом, у випадку позитивної ре-
акції на цей візит, відбувалася зустріч між батька-
ми молодих у корчмі, під час якої узгоджувалося
питання приданого, а також призначався день,
коли молодий мав прийти зі сватами по рушники
[13, с. 52]. Що цікаво, посередниками при такій
зустрічі батьків найчастіше виступали згадані сват,
або сваха [13, с. 52].
Головним атрибутом етапу вивідування на тере-
нах України слід вважати хліб, який батьки моло-
дої приймали від представників родини молодого
на знак укладення попередньої домовленості про
майбутнє весілля [21, с. 298]; якщо таку домов-
леність між родинами з тих чи інших причин роз-
ривали, то хліб повертали родині парубка. Поде-
куди на Правобережному Середньому Подніпров’ї
на знак досягнення згоди між сторонами під час
вивідування хліб обов’язково споживали [27,
с. 176]. Стосовно ж Волині, то тут присутність
хліба як атрибута етапу вивідування зафіксовано
лише спорадично.
Як бачимо, етап вивідування на Волині мав ха-
рактер формальної попередньої угоди про майбутнє
весілля, тобто був лише першим кроком на шляху до
визнання шлюбного союзу сільською громадою. В
іншому випадку можна було б піддати сумніву до-
цільність інших етапів передвесільної ритуальної час-
тини — сватання, оглядин, і, насамперед, заручин.
Таким чином, наше дослідження зумовлює на-
ступні висновки:
У другій половині ХІХ — на початку ХХ ст.
етап вивідування був невід’ємною складовою пе-
редвесільного циклу на теренах історико-етно-
графічної Волині.
Польові етнографічні матеріали та опубліковані
джерела вказують на наявність трьох форм цього
етапу на теренах Волині, відмінність між якими по-
лягала у персонах виконавців функції вивідування.
У першому і найпоширенішому випадку це був
представник роду, або спеціально запрошена сто-
роння особа, у другому — батьки парубка, у тре-
тьому — сам парубок.
Хліб, як основний атрибут етапу вивідування в
Україні в цілому, на досліджуваних теренах виявля-
ється спорадично.
Коли на початку ХХ ст. вплив батьків на вибір
шлюбних партнерів для своїх дітей почав слабну-
ти, вивідування, втрачаючи функціональний під-
текст, зазнає змін у структурному відношенні —
об’єднується зі сватанням, або зникає як окремий
етап взагалі.
1. Архів Інституту народознавства НАН України (Далі:
Архів ІН НАНУ). — Ф. 1. — Оп. 2. Польові етно-
графічні матеріали до теми «Весільна обрядовість»,
647Етап вивідування у структурі традиційного весілля історико-етнографічної волині…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
зафіксовані аспірантом Нємєцом Віктором Ришардо-
вичем 1— 6 червня 2010 р. у Шумському районі Тер-
нопільської області. — 80 арк.
2. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 2. Польові етно-
графічні матеріали до теми «Весільна обрядовість»,
зафіксовані аспірантом Нємєцом Віктором Ришардо-
вичем 26—30 серпня 2010 р. у Здолбунівському ра-
йоні Рівненської області. — 86 арк.
3. Архів Львівського національного університету імені
Івана Франка (Далі: Архів ЛНУ). — Ф. 119. —
Оп. 17. — Спр. 159-Е. — 86 арк.
4. Архів ЛНУ. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 178-Е. —
122 арк.
5. Архів ЛНУ. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 220-Е. —
75 арк.
6. Архів ЛНУ. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 300-Е. —
121 арк.
7. Архів ЛНУ. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 344-Е. —
215 арк.
8. Архів Радехівського районного історико-краєзнавчого
музею. — Краєзнавчий архів Івана Діка. — Оп. 5. —
Спр. 12. — 152 арк.
9. Байбурин а.к. Жилище в обрядах и представлениях
восточных славян / Альберт Кашфуллович Байбу-
рин. — Л. : Наука, 1983. — 188 с.
10. Білоус в. Етнографічні дослідження на західноукраїн-
ських землях у третій чверті ХІХ ст. / Віра Білоус. —
Львів : Інститут народознавства НАН України,
2000. — 187 с.
11. Борисенко в.к. Весільні звичаї та обряди на Україні /
Валентина Кирилівна Борисенко. — К. : Наукова
думка, 1988. — 192 с.
12. Брак у народов Центральной и Юго-Восточной
Европы. — М. : Наука, 1988. — 238 с.
13. Брижко М. Весілля в містечку Дубовій, Уманського
повіту / Маркил Брижко // Матеріали до україн-
ської етнології. — Львів, 1919. — Т. 19—20. —
С. 51—74.
14. Весілля на Сокальщині. Текст і музику записав І. Ча-
бан. 1922—1927 // Весілля. [Збірник]: у 2-х кн. —
К. : Наукова думка, 1970. — Кн. 2. — С. 125—182.
15. Галька і. Народні звичаї і обряди з околиць над Збру-
чем / Ігнатій Галька. — Львів, 1860. — 144 с.
16. Здоровега Н.і. Нариси народної весільної обрядовос-
ті на Україні / Неоніла Іванівна Здоровега. — К. :
Наукова думка, 1974. — 159 с.
17. климчук Ф. Традиційне весілля села Симоновичі /
Федір Климчук // Вісник Львівського університету:
Серія філологічна. — Львів : ЛДУ ім. І. Франка,
1999. — Вип. 27. — С. 185—274.
18. крачковский ю.Ф. Быт западно-русского селяни-
на / Юлиан Фомич Крачковский. — М., 1874. —
212 с.
19. кульчицький С. Україна між двома війнами (1921—
1939 рр.) / Станіслав Кульчицький. — К. : Альтер-
нативи, 1999. — 335 с.
20. литвинова-Бартош П. Весільні обряди і звичаї у
селі Землянці Глухівського повіту / Пелагея Литви-
нова-Бартош // Матеріали до українсько-руської ет-
нології. — Львів, 1900. — Т. 3. — С. 70—173.
21. Несен і.і. Весільний обряд: традиційна структура /
Ірина Іванівна Несен // Полісся України: Матеріали
історико-етнографічного дослідження. — Львів : ІН
НАН України, 2003. — Вип. 3 : У межиріччі Ужа і
Тетерева. 1996. — С. 297—322.
22. Несен і.і. Весільний ритуал Центрального Полісся:
традиційна структура та реліктові форми / Ірина Іва-
нівна Несен. — К. : Центр захисту культурної спад-
щини від надзвичайних ситуацій, 2005. — 280 с.
23. Несен і.і. Околична шляхта Центрального Полісся:
особливості весільного ритуалу / Ірина Іванівна Не-
сен // Народна творчість та етнографія. — К.,
2004. — № 6. — С. 91—97.
24. Несен і.і. До питання типології весільного обряду пів-
нічної Рівненщини / Ірина Іванівна Несен // Етно-
культурна спадщина Рівненського Полісся. Матеріали
комплексних наукових експедицій Рівненського фоль-
клорно-етнографічного товариства. — Рівне, 2011. —
Вип. І. — С. 39—49.
25. Тиводар М. Етнологія: Навч. посіб. / Михайло Тиво-
дар. — Львів : Світ, 2004. — 624 с.
26. Труды этнографическо-статистической экспедиции
в Западно-русский край, снаряженной император-
ским Русским географическим обществом. Юго-
западный отдел. Материалы и исследования, со-
бранные д. чл. П.П. Чубинским. — СПб., 1872. —
Т. 6. — 408 с.
27. Щербань С. Весілля у селі Краснопілка на Уманщи-
ні / Світлана Щербань // Українська родина: Ро-
динний і громадський побут / упоряд. Лідія Орел. —
К., 2000. — С. 176—201.
28. Biegeleisen H. Wesele / Henryk Biegeleisen. — Lwów,
1928. — 512 s.
29. Dworakowski St. Obrzędy weselne w Niemowiczah /
Stanisław Dworakowski // Rocznik Wołyński. — Rów-
ne, 1939. — T. 8. — S. 280—305.
30. Inny słownik języka polskiego. — Warszawa : Wydawnic-
two Naukowe PWN SA, 2000 — 1467 s.
31. kolberg O. Wołyń: Obrzędy, melodye, pieśni z brulio-
nów pośmiertnych przy wspołudziale St. Fishera i
F. Szop skiego wyd. J. Tretiak / Oskar Kolberg. — Kra-
ków, 1907. — 450 s.
32. Malinowska W. Obrzędy weselne ludu ruskiego we wsi
Kudynoцcach, powiecie Złoczowskim / Wanda Mali-
nowska // Zbiór wiadomości do antropologii krajowej. —
Kraków, 1883. — T. 7. — S. 244—264.
33. Sokalski B. Powiat Sokalski pod względem geograficz-
nym, historycznym i ekonomicznym / Bronisław Sokal-
ski. — Lwów, 1899. — 491 s.
34. Stecki T. Wołyń pod względem statystycznym, historycz-
nym i archeologicznym / Tadeusz Stecki. — Lwów,
1864. — T. I. — 388 s.
віктор НЄМЄц648
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
viktor Nyemyets
THE STAGE OF SCOUTING
IN THE STRUCTURE
OF TRADITIONAL WEDDING RITE
IN ETHNOGRAPHIC VOLHYNIA:
NOMINATIONS, FORMS, ATTRIBUTES
(second half XIX to early XX cc.)
The paper based upon field ethnographic data and literary
sources presents an analysis of nominations, forms and attri-
butes of scouting («vyviduvannya») wedding stage in the ter-
ritories of ethnographical Volhynia. The results of this investi-
gation are being called to solve the problem of defining the
place of wedding ritual of Volhynia in the typological classifica-
tion of the Ukrainian wedding ritual.
Keywords: scouting («vyviduvannya»), local names, forms,
attributes.
виктор Немец
ЭТАП ВЫВЕДЫВАНИЯ
В СТРУКТУРЕ ТРАДИЦИОННОЙ СВАДЬБЫ
ИСТОРИКО-ЭТНОГРАФИЧЕСКОЙ
ВОЛЫНИ: НОМИНАЦИИ,
ФОРМЫ, АТРИБУТЫ
(вт. пол. ХІХ — нач. ХХ в.)
В статье на основании полевых этнографических материа-
лов и опубликованных источников осуществляется анализ
номинаций, форм и атрибутов свадебного этапа выведыва-
ния на территории этнографической Волыни. Результаты
данного исследования призваны помочь в деле определе-
ния места волынской свадьбы в типологической классифи-
кации украинского свадебного обряда.
Ключевые слова: выведывание, локальные названия,
фор мы, атрибуты.
|