Поліська хата в «накот»: конструктивні різновиди та шляхи їх розвитку

У запропонованій статті розглянуто конструктивні особливості поліських жител із суміщеними конструкціями покриття і перекриття. Проаналізовано різновиди зрубного даху та аркуватої стелі. Зроблено спробу з’ясувати причини виникнення та прослідкувати шляхи розвитку окремих елементів даху та стелі на...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Радович, Р.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2012
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94771
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Поліська хата в «накот»: конструктивні різновиди та шляхи їх розвитку / Р. Радович // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 649-662. — Бібліогр.: 52 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94771
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-947712016-02-20T03:01:49Z Поліська хата в «накот»: конструктивні різновиди та шляхи їх розвитку Радович, Р. Статті У запропонованій статті розглянуто конструктивні особливості поліських жител із суміщеними конструкціями покриття і перекриття. Проаналізовано різновиди зрубного даху та аркуватої стелі. Зроблено спробу з’ясувати причини виникнення та прослідкувати шляхи розвитку окремих елементів даху та стелі на прикладі поліського житла. The article deals with design features of Polisia houses with combined structures of covering and lift slab. Variations of framed roof and arch-shaped ceiling have been analyzed. An attempt to discover the reasons for origin of the state and to trace the paths along which had been developed separate elements of the roof and ceiling have been presented and exemplified on the ground of Polisia housing. В предлагаемой статье рассмотрены конструктивные особенности полесских жилищ с совмещенными конструкциями покрытия и перекрытия. Проведен анализ разновидностей срубной крыши и арочного потолка. На примере полесского жилища сделана попытка определения причин возникновения и путей развития отдельных элементов крыши и потолка. 2012 Article Поліська хата в «накот»: конструктивні різновиди та шляхи їх розвитку / Р. Радович // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 649-662. — Бібліогр.: 52 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94771 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Радович, Р. Поліська хата в «накот»: конструктивні різновиди та шляхи їх розвитку Народознавчі зошити
description	У запропонованій статті розглянуто конструктивні особливості поліських жител із суміщеними конструкціями покриття і перекриття. Проаналізовано різновиди зрубного даху та аркуватої стелі. Зроблено спробу з’ясувати причини виникнення та прослідкувати шляхи розвитку окремих елементів даху та стелі на прикладі поліського житла.
format	Article
author	Радович, Р.
author_facet	Радович, Р.
author_sort	Радович, Р.
title	Поліська хата в «накот»: конструктивні різновиди та шляхи їх розвитку
title_short	Поліська хата в «накот»: конструктивні різновиди та шляхи їх розвитку
title_full	Поліська хата в «накот»: конструктивні різновиди та шляхи їх розвитку
title_fullStr	Поліська хата в «накот»: конструктивні різновиди та шляхи їх розвитку
title_full_unstemmed	Поліська хата в «накот»: конструктивні різновиди та шляхи їх розвитку
title_sort	поліська хата в «накот»: конструктивні різновиди та шляхи їх розвитку
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94771
citation_txt	Поліська хата в «накот»: конструктивні різновиди та шляхи їх розвитку / Р. Радович // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 649-662. — Бібліогр.: 52 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT radovičr polísʹkahatavnakotkonstruktivníríznoviditašlâhiíhrozvitku
first_indexed	2025-07-07T01:21:17Z
last_indexed	2025-07-07T01:21:17Z
_version_	1836949205376040960
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 Розвиток житла, як і архітектури взагалі, безпо- середньо пов’язаний із розвитком перекриття й покриття. На Поліссі, де при спорудженні основних елементів будівель використовували виключно дере- вину, побутували два принципові конструктивні типи даху: каркасний (каркасно-похилий) та вінчатий (зрубний). Каркасний дах зустрічався у декількох відмінах: на кроквах, на сохах, на півсохах та на кіз- лах. Причому, коли у другій пол. ХІХ ст. дах на крок- вах тут превалював, то три останні варіанти у жит- ловому будівництві поліщуків застосовували вже до- сить спорадично. На особливу увагу заслуговують хати із зрубним верхом, окремі зразки яких дожили на Поліссі до поч. ХХ ст. у формі реліктових явищ. Перекривав такі споруди двосхилий дах, поздовжньо- вінчатої (зрубної) конструкції: у трикутні фронтони («закóти»), зложені з колод («сомінців», «самінців» [50, s. 127]), врубували поздовжні сволоки-балки («накóтини», «правúла», «сволоки» 1). Місцеві на- зви такого даху (стелі) були різні: «накóт», «накáт», «покóт», «стýля накóтом», «крýгла стуль». Іван Фундуклей (1852 р.), описуючи будівлі ко- лишнього Радомишльського повіту, зазначав, що між Іванковом і Хабним з’являється тип хат, у яких дах несуть не крокви, а сволоки, що опираються на рублені трикутні, продовжені вгору причілкові сті- ни зрубу. За твердженням автора, такі споруди мож- на бачити і далі на північ — в зоні курних хат [40, с. 266—285]. В альбомі відомого французького до- слідника Домініка П’єра де ля Фліза (сер. Х1Х ст.) зустрічаємо зображення декількох таких жител із цього ж повіту 2. Зрубне (поздовжньо-вінчате чи центрично-вінчате) перекриття, суміщене із дахом, на Поліссі застосовували й у деяких господарських спорудах двору: «коморах» («клєтях») [7, с. 45; 8, с. 25, 32, 56, 57, 62], «клунях» («токах», «гумнах») [37, с. 60—64] тощо. Під час наукових експедицій у райони Середнього Полісся впродовж 1985— 2011 рр. нам вдалося обстежити біля двох десятків комор (як у одному блоці з житлом, так і окреміш- ніх), у яких перекриття даху одночасно відіграє функцію стелі 3. Застосування вінчатого даху, сумі- 1 Росіяни відповідні елементи називають «слегами», а бі- лоруси «сволоками» [1, с. 97]. 2 Малюнки опубліковані Т.В. Косміною [14, с. 173]. 3 Зокрема, такі комори в (одному блоці з житлом) об- стежені нами у селах: Левковичі (хати першої полови- ни ХІХ ст. та середини-третьої чверті ХІХ ст.), Млини (хата середини ХІХ ст.), Ігнатпіль (хата першої поло- вини ХІХ ст.) Овруцького р-ну; Дідковичах (хата се-© Р. РАДОВИЧ, 2012 Роман РАДОВИЧ ПОЛІСЬКА ХАТА В «НАКОТ»: КОНСТРУКТИВНІ РІЗНОВИДИ ТА ШЛЯХИ ЇХ РОЗВИТКУ У запропонованій статті розглянуто конструктивні особли- вості поліських жител із суміщеними конструкціями по- криття і перекриття. Проаналізовано різновиди зрубного даху та аркуватої стелі. Зроблено спробу з’ясувати причи- ни виникнення та прослідкувати шляхи розвитку окремих елементів даху та стелі на прикладі поліського житла. Ключові слова: Полісся, житло, дах, стеля, «накот». Роман РаДОвИЧ650 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 щеного зі стелею, у господарських (чи житлових) спорудах на теренах Українського Полісся відоме у Київській [14, с. 174], Житомирській [24, с. 87— 98], Рівненській [7, с. 45; 8, с. 25—32, 56, 57, 62], Чернігівській [1, с. 97] та Сумській [36, с. 20] об- редини ХІХ ст.) Коростенського р-ну; Закусили (хата середини ХІХ ст.), Великих Миньках (хата середини ХІХ ст.) Народицького р-ну [24, с. 87—98; 25, с. 89]. Комори (як окремі будівлі) обстежені в селах: Березо- ве (одна — кінця ХІХ ст., та три — другої половини ХІХ ст.), Дроздинь (одна — першої половини ХІХ ст., та три — кінця ХІХ ст.), Залав’я (середини ХІХ ст.), Крута Слобода (середини ХІХ ст.), Рокитне (середина ХІХ ст.) та ін. ластях 4. Найдовше такі будівлі збереглися на тере- нах Житомирщини 5 та у західних районах Рівнен- щини 6. Польські дослідники першої половини ХХ ст. фіксували їх у колишньому Столинському та Лунинецькому повітах (сс. Стеблевичі, Гричиневи- чі, Великі Стеблевичі, Войткевичі, Гродно, Овсеми- рів, Колки, Березняки, Челонець, Хоромськ, Да- видгородок, Дроздинь та ін. [46, s. 170—203; 45, s. 323—329]). Побутування такого даху («на сво- локах») у житлових і господарських спорудах на Прип’ятському Поліссі відзначають білоруси [43, с. 26]: за їх даними, дахи «закотом» зустрічались на Східному Поліссі Білорусії, під Річицею і Мозирем і поширювались на північний-захід через Світло- горськ, Паричі, Озаричі в бік Бобруйська [43, с. 38]. Комори подібної конструкції відомі й на Брянсько-Жиздринському Поліссі (нині у складі Росії) [13, с. 79; 31, с. 148]. Така конструкція була характерна й для інших (північних та східних) райо- нів Білорусії 7, Півночі Росії (Новгород, Стара Ря- 4 Зустрічались вони й у районі Карпат, зокрема у деяких районах Лемківщини та Гуцульщини [18, с. 77—78; 5, с. 87—88; 38, с. 113]. 5 Зокрема, такі споруди (чи згадки про них) відомі з сіл: Левковичі, Ігнатпіль, Млини, Дівошин, Листвин, Воз- ничі, Бірківське, Бондарі, Красилівка, Великий Кобилин Овруцького; Закусили, В’язівка, Великі Миньки, Ли- плянщина, Селець Народицького; Обиходи, Дідковичі, Бехи, Мелені, Ковалі, Нивки, Немирівка, Купеч, Ка- ленське, Стремигород Коростенського; Берестовка Ба- ранівського; Радогоща Лугинського; Собачин, Кишин, Озеряни, Корощино Олевського; Недашки Малинсько- го р-нів та ін. [24, с. 87—88; 26, с. 89; 38, с. 62—63; 37, с. 8—22; 3, с. 74—75; 2, с. 334—335]. 6 Зокрема, такі споруди (чи згадки про них) відомі з сіл: Старе Село, Рокитно, Дроздинь, Залав’я, Крута Сло- бода, Березове, Глинне, Хміль, Блажеве Рокитнянсько- го [50, s. 124—125; 45, s. 170; 7, с. 45; 8, с. 25—32, 56, 57, 62] та у селі Рудня Карпилівська Сарненського р-нів (побутування «клітей» такої конструкції у цьому селі зафіксовано українським дослідником Р. Сілецьким у 2005 році). 7 Відповідно до картографованих матеріалів білоруських учених, дах накотом у кінці ХІХ — на початку ХХ ст. по- бутував (поряд з іншими) у наступних регіонах Білорусії: Єльському, Мозирському, Петраковському, Житковець- кому, Річицькому, Буда-Кашалівському р-нах Гомель- ської обл.; Биховському, Краснопільському, Клімовіць- кому, Кошцюковіцькому, Могільовському, Чавуському, Шкловському, Горківському р-нах Магильовської обл.; Талачинському, Оршанському, Вітебському, Лепель- ському, Мійорському, Полацькому р-нах Вітебської обл.; Порівняльна схема висот житлового приміщення: 1 — Хата із двосхилою стелею, суміщеною з даховими конструкціями (м. Гродно; за З. Дмоховським); 2 — Хата із трапецієподібною стелею (с. Овсемирів; за З. Дмохов- ським); 3 — Курна бойківська хата 1881 р. (с. Верхня Ро- жанка Сколівського р-ну Львівської обл.) 651Поліська хата в «накот»: конструктивні різновиди та шляхи їх розвитку ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 зань і т. д.) [1, с. 97; 43, с. 27]. На думку вчених дах на «самцах» був особливістю будівництва усіх слов’ян лісової зони ІХ—ХІІІ ст. [16, с. 20]. Зу- стрічався він також у автохтонного населення Сибі- ру (в хантів, мансі) [35, с. 29 (Рис. 12), c. 41 (Рис. 23)], а також у народів Північного Кавказу Дзержинському, Мінському, Крупкінському, Маряно- Гірському, Любанському р-нах Мінської обл.; Воранав- ському, Ашмянському, Щучинському, Новогрудакському р-нах Гродненської обл. [32, с. 42. Карта № 5]. [12, с. 114]. Відома така конструкція й неслов’янським народам півночі та заходу Європи: у Прибалтиці, Швеції, Швейцарії, Фінляндії, Німеччині, Данії тощо [51, s. 496; 52, р. 124—154]. Слід наголосити, що у давніших житлах, подібно як і в коморах, «накат» водночас відігравав функцію несучих конструкцій даху та стелі. Власне такі «хати без стелі» (у яких конструкції перекриття й покрит- тя суміщені) заслуговують на особливу увагу дослід- ників. Докладне вивчення цих споруд має неабияке Конструктивні різновиди суцільного накоту: 1 — Кліть із с. Чудина за З. Дмоховським); 2 — «Сипанець» (комора) зі с. Лемківщини (за М. Мушинкою); 3а, 3б — комора зі с. Левковичів Овруцького р-ну Житомирської обл.; 4 — «Ам- бар» з Молодечинського р-ну Білорусії (за В. Трацевським); 5 — Причілок із колод, затиснутих між двома парами крокв, с. Яловичі Ів’євського р-ну, Білорусія (за В. Трацевським) Роман РаДОвИЧ652 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 значення для розв’язання проблеми генези як верх- ніх частин (перекриття та даху), так і поліського житла в цілому. Зокрема, відомий польський дослід- ник, працівник архітектурного факультету Варшав- ської політехніки Збігнев Дмоховський вважав, що житла без плоскої стелі, вкриті кількашаровим да- хом, становили на Поліссі первісну, загальну й най- більш раціональну форму, «…ніби бутон квітки цей кількашаровий дах включав у собе всі елементи, не- обхідні до пізнішого розвитку» [45, s. 329]. Інший польський вчений, знавець слов’янського світу Ка- зимир Мошинський зазначав, що винятково у дея- ких околицях північної Слов’янщини, на півдні Се- реднього Полісся, а також у селі Зяляс на Курп’ях [північ Польщі. — Р. Р.] збереглися згадки про часи, коли у житлі стелі не було [51, s. 521]. Водночас ав- тор стверджував, що примітивні житла без стелі дав- ніше широко побутували у південних слов’ян, і «по- бачити їх там можна й сьогодні» [51, s. 521]. До речі, на півдні України житла без стелі (із каркасною кон- струкцією даху) збереглись до другої половини ХХ ст. [6, с. 27—28]. Стосовно теренів Полісся, то ще з початку ХІХ ст. (перед 1839 р.) маємо опис таких будівель із надприп’ятського села Стахова (за- селеного шляхтою): «…живе ця шляхта, як і хлопи у хатах курних, типового на усьому Поліссі будівни- цтва, яке полягає в тім, що вигнута стеля є рівноле- гла до даху, без ніякого між ними простору [вона. — Р. Р.], має отвір з дерев’яною трубою для входу диму. Така споруда менше коштує матеріалу і роботи, але без горища менш вигідна і, правдоподібно, важча до обігріву…» [46, s. 324]. Згадує такі житла відомий український вчений Павло Чубинський (1873 р.). Дослідник пов’язує це явище з курною системою опалення. Згідно до його локалізації, курні хати по- бутували виключно по двох берегах ріки Прип’яті і її приток, на Поліссі. Умовну межу побутування кур- них хат автор проводить на північ від києво- брестського шосе: на півночі колишнього Радо- мишльського, в Овруцькому, на півночі Ровенсько- го, Луцького, Володимирського і Ковельського повітів. У другій половині ХIХ ст. вчений прослід- ковує просування цієї межі на північ, зазначаючи, що новіші хати тут вже не курні. При тому автор на- голошує, що в одному селі зустрічаються курні хати як із стелею, так і без неї [41, с. 375]. Відповідно до даних К. Мошинського в околицях села Березова (за рікою Горинню), відповідно до переказів старих людей, давніші хати теж не мали стелі [50, s. 127]. Детальні обміри кількох хат із с. Гродно колишньо- го Столинського повіту, у яких конструкції стелі су- міщені з дахом, подав З. Дмоховський 8. На теренах Білорусі склепінчата стеля ще на початку ХХ ст. зрідка траплялась у житлових будівлях, хоча вже у ХІХ ст. у житлих вона майже цілком була витісне- на плоскою стелею [32, с. 38]. Таку стелю білорусь- кі дослідники відзначали на Могильовщині: «В ста- рих курних хатах збереглися ще стелі склепінчаті, у вигляді арок» [30, с. 9]. Правдоподібно, що таке пе- рекриття в минулому було поширене й на заході По- лісся. Зокрема, білоруські вчені припускають що та- кий варіант стелі колись побутував на Брестчині, оскільки тут стелю місцями означують лексемою «пакот» [32, с. 39]. Це ж торкається і півночі за- хідного Полісся (колишній Слонімський повіт), де зустрічається термін «покутъ» [42, с. 358], а також волинського Полісся («покóт», «покíт») [21, с. 197]. Підтвердженням цієї гіпотези є й археологічні мате- ріали: зокрема, розкопки Берестя показали, що для заходу Полісся в ІХ—ХІІІ ст. були характерні дахи на сволоках [16, с. 20]. У безпосередньому генетич- ному зв’язку із згаданими хатами без стелі перебу- вають житлові споруди із такзваною «горбатою» (чи 8 Дослідник зазначав, що у цьому селі такі житла збере- глися завдяки тому, що двосхила стеля найкраще відпо- відала потребам мешканців, які займались гончарством, і на полицях під стелею сушили свіжовиліплені горшки [45, s. 323, 324 (Rys. 15); 46, s. 193, 196, 197, 198 (Rys. 112)]. Розріджений накот. Київський національний музей народ- ної архітектури 653Поліська хата в «накот»: конструктивні різновиди та шляхи їх розвитку ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 аркуватою) стелею», які, за твердженням К. Мо- шинського, спорадично побутували на просторі пів- нічного Полісся: від Дніпра аж до Прип’яті і Нарви [50, s. 127]. Зауважимо, що житла, перекриті три- кутною стелею й дахом на кроквах, відомі також у житлобудівництві Поділля [27, с. 62; 44, s. 141]. Українські дослідники центрального Полісся Сте- пан Таранушенко та Павло Жолтовський хат із сте- лею, суміщеною з конструкцією даху, не зафіксува- ли. Натомість С. Таранушенко виявив декілька жит- лових споруд вже із плоскою стелею, але зрубним дахом [36, с. 12, 14, 18]. Житла аналогічної кон- струкції фіксував також З. Дмоховський у колиш- ньому Столинському і Лунинецькому повітах [46, s. 202 (Rys. 116), 203 (Rys. 118), 205 (Rys. 120, 121); 45, s. 327 (Rys. 17 е)]. Приступаючи до аналізу конструктивних особли- востей даху «накотом», передовсім необхідно за- значити, що на теренах Полісся зустрічаємо його два конструктивні варіанти: суцільний «накот», у якому поздовжні «правúла» щільно прилягають одне до одного, та розріджений, у якому «накоти- ни» врубані у причілки з проміжком 10—20 см. Бі- лоруські вчені виділяють аж п’ять конструктивних варіантів двосхилого даху «закотом». Зокрема Во- лодимир Трацевський, крім суцільного накату, ви- діляє ще три варіанти розрідженого: «слеги вруба- ні у кожен шов між самцами; слеги врубані через самець; рідковрубані слеги» [39, с. 94]. До цього автор додає ще «комбінацію вінчатого фронтона із кроквами» [39, с. 94], що, на нашу думку, не є ціл- ком виправданим кроком. Повертаючись до житлових споруд, стеля яких суміщена з дахом, зазначимо, що при влаштуванні їх перекриття застосовували як і суцільний, так і роз- ріджений накот. Використання останнього варіанту засвідчують житла, обстежені З. Дмоховським у селі Гродно [46, s. 193—197, 198 (Rys. 112); 45, s. 323, 324 (Rys. 15)]. Щодо перекриття жител суцільним накотом, то, на жаль, про його конструкцію на По- ліссі маємо дуже скупі відомості. Описуючи курну хату, П. Чубинський зазначає, що «...стіни будують в зруб, вживають мохову прокладку... такий мох вживають і при спорудженні дахів, але тільки тоді, коли хата не має стелі» [41, с. 390]. Зважаючи на це повідомлення, С. Таранушенко дуже слушно уточ- нив, що «…імшать шпаруни і дерев’яного накота даху» [36, с. 9]. Отже, можна однозначно ствер- джувати: одним із варіантів перекриття був суціль- ний накот з моховою прокладкою між вінцями. На жаль, житлових споруд, перекритих суціль- ним накотом, дослідники не виявили і не описали. Натомість С. Таранушенко обстежив кліті-комори зі суцільним накотом у селах Левковичах Овруць- кого, Дідковичах Коростенського і Свіржі колиш- нього Новоград-Сіверського (нині Шосткинсько- го р-ну Сумської обл.) районів [36, с. 20]. У 1848 р., описуючи Суржавський повіт Чернігівщи- ни (Брянсько-Жиздринське Полісся), Г. Єсимен- товський підкреслив як характерну рису кліті (тут її називали «хижа»), що вона не мала стелі, а її верх був рублений «в виде свода» [31, с. 148; 36, с. 21]. Розріз кліті із суцільним рубленим нако- том замість стелі (трикутного профілю) із с. Чу- дина опублікував З. Дмоховський [45, s. 327 (Rys. 17 b)]. У білоруському народному будівни- цтві суцільний накот теж застосовували при спо- рудженні комор-«амбарів» [17, с. 117, 282]. У 1995 р. в радіоактивно забруднених районах По- лісся нам вдалося детально обстежити хату із села Левковичів Овруцького району, у коморі якої (се- редина — третя чверть ХІХ ст.) стеля суміщена із суцільним накотом даху [26, с. 79]. Літературні джерела та наші особисті польові ма- теріали дають змогу виділити кілька конструктив- них варіантів суцільного накоту двосхилого даху (в господарських спорудах). Щоправда, спершу наго- лосимо на тому, що у процесі його влаштування бу- дівничі стикалися з певними труднощами. Зокрема, при використанні колод однакового перекрою для Розріджений накот комори (с. Левковичі Овруцького р-ну Житомирської обл.) Роман РаДОвИЧ654 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 спорудження трикутних вертикальних фронтонів і схилів між окремими поздовжніми вінцями останніх виникали щілини. Ілюстрацією найпростішого вирі- шення цієї проблеми є кліть із села Чудина [45, s. 326, 327 (Rys. 17 b)]: у кожен вінець щита вру- бували по два поздовжні елементи на кожному із схилів, що забезпечувало щільність накоту. Між со- бою усі поздовжні вінці припасовували за допомо- гою «драчки» (поздовжнього паза). Відомий й інший варіант вирішення конструкції такого перекриття (при застосуванні колод чи пів- колод) — у кожен вінець фронтона врубують ли- шень один поздовжній елемент. У такому разі щіль- ність прилягання поздовжніх елементів забезпечу- ють способом зміни конфігурації схилів даху (заодно і кута) — з плоского на овальний. Таке пе- рекриття широко застосовували у коморах («сипан- цях»), які поширені у центральних і західних райо- нах південної та прилеглих селах північної Лемків- щини [5, с. 87—88]. Зустрічалось воно й у тимчасових житлах лісорубів Гуцульщини [18, с. 77—78]. На теренах Полісся подібного варіан- ту вирішення конструкцій перекриття дослідники не виявили, але про можливе його застосування в ми- нулому може свідчити одне із місцевих терміноло- гічних означеннь даху накотом — «кругла стуль» [24, с. 87; 27, с. 78]. У коморі середини — третьої чверті ХІХ ст. із с. Левковичів конструкцію суцільного накоту вирі- шили по-іншому. У трикутні фронтони («закоти»), складені із соснових колод, врубані поздовжні «на- котини», виготовлені з брусів-пластин, висота яких у півтори—два рази перевищує діаметр колод фрон- тонів. Завдяки тому «накотини» прилягають одна до одної, утворюючи суцільний «накот». У нижній площині кожної з них вибрана драчка, а щільність прилягання забезпечує мохова прокладка. Кутові врубки накоту — двосторонні (відомі в літературі як «в охряпку»). Сусідні деревини додатково скрі- плені тиблями. З особливою дбайливістю виготов- лений гребінь накоту. Для забезпечення щільності його прилягання верхня «накотина» має трапецієпо- дібну в перекрої форму і заклинена між двома сусід- німи [24, с. 88—89; 26, с. 79]. З теренів Білорусі (Молодечненський р-н Мін- ської обл.) маємо інший варіант вирішення конструк- ції такого перекриття. Тут поздовжні елементи до трикутних фронтонів даху закріплені не в замок, а через паз: по краях «суминців» трикутних фронто- нів вибрані чопи, а у брусах схилів — пази [39, с. 95 (Рис. 83)]. Застосування цієї конструкції мало свої переваги, позаяк для вінців схилів можна було за- стосовувати матеріал різної висоти. Хоча зазначена конструкція виявлена у господарських будівлях по- чатку ХХ ст. [39, с. 95], проте цілком можливо, що її застосовували й у більш давніх спорудах. Принай- мні, через паз, вибраний у вінцях поздовжніх стін, на Поліссі дуже часто кріпили поперечну перегород- ку сіней у житлах ХІХ ст. Особливу увагу поліщуки приділяли завершен- ню суцільного накоту. Майже в усіх відомих варі- антах його влаштовували, врубуючи у верхній «со- минець» причілка, три (с. Левковичі), п’ять (с. Чу- дин), а іноді й більше поздовжніх вінців, притому щоб гребінь не був плоским, врубку для кожного подальшого вінця схилу робили меншою. Щоправ- да, іноді (особливо у приміщеннях більшої шири- ни), верх такої стелі (даху) вінчало плоске пере- криття із брусів-пластин, що надавало їй трапеці- єподібної форми, як у «свіроні» з теренів Білорусі, обміряному у 1906 р. польським архітектором Та- деушем Обмінським 9. На наше глибоке переконання, аналогічним (чи дуже подібним) до описаних мало б бути й перекрит- тя хат без стелі зі суцільним накотом і моховою про- кладкою між вінцями, описаних П. Чубинським. За- значимо, що дах (стеля) цієї конструкції не потре- 9 Зберігається у фондах Музею народної архітектури та побуту у Львові. — Фонд АП, 6175, Д-106. Свірон із трапецієподібною стелею (Білорусь). Малюнок Тадеуша Обмінського 655Поліська хата в «накот»: конструктивні різновиди та шляхи їх розвитку ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 бував додаткового утеплення. Застосування для його влаштування щільно підігнаних товстих деревин (ко- лод, брусів, півколод тощо), як і у розглянутих ва- ріантах плоскої стелі із «пластин» і «плащаків», за- безпечувало достатні теплотехнічні якості. Тому по суцільному «накаті» робили дерев’яне чи, можливо, інше покриття, єдиною функцією якого був захист будівлі від атмосферних опадів. Цілком по-іншому влаштовували дах при засто- суванні розрідженого накоту. Зокрема, білоруські вчені відзначають, що таке покриття було переваж- но тришарове [17, с. 122]: по «накату» кріпили до- шки, шар бересту 10 і «тес» чи двометрову «дрань». Єдиним достовірним джерелом у висвітленні цього питання можуть бути обміри та детальні описи трьох хат (хати: Я. Гмира [46, s. 193, 196, 197, 198 (Rys. 112)], І. Полєшки і Л. Шелеста [45, s. 324 (Rys. 15)]), зроблені польськими дослідниками у селі Гродно колишнього Столинського повіту. В усіх трьох випадках довгі дошки двосхилого даху (стелі) вкладено на п’ять сволоків-слег і верхні вінці («още- пини») зрубу. Нижнім краєм вони опираються у до- даткову платву, винесену поза зруб, яка лежить на виносах верхніх вінців поперечних стін зрубу. З. Дмоховський наголосив на оригінальності цих, винесених поза зруб платв, позаяк вини не були ха- рактерні для дахів (на кроквах) давніх поліських хат [46, s. 196—198]. Доцільно буде зазначити, що по- дібні (винесені поза площини стін) платви присутні у коморі із суцільним накотом, обстеженій нами у селі Левковичі [24, с. 89 (Рис. 4)]. Найпримітивніше було влаштоване покриття у хаті І. Полєшки: тут безпосередньо по дошках перекрит- тя ішли дошки покриття («криші»), оперті нижнім краєм у «закрилини», які підтримували «кокошина- ми», закріплені до винесеної платви. З. Дмохов- ський зазначав, що у цьому випадку теплотехнічна 10 У 1997 р. у с. Копище Олевського р-ну ми разом з до- слідником Р. Сілецьким записали унікальну інформацію від Лозка Євтуха Даниловича, 1915 р. н., про хату без стелі («курніцу»), опалювану відкритим вогнищем. Опа- лювальний пристрій — «горен», згаданий автор, деталь- но описав у своїй роботі [33, с. 495—500]. На жаль, конструкцію даху респондент у деталях не запам’ятав — лишень окремі деталі. Зокрема, «причолки» даху були викладені з колених пластин з драчкою і моховою про- кладкою. Для кращого збереження тепла їх (як і дах) об- шивали берестом. ізоляція приміщення хати є недостатньою 11. У хаті Я. Гмира на дошках перекриття була вже досить зна- чна піщани присипка, на якій лежали драниці по- криття. Щоб драниці не зсувались, їх було вкладе- но на несучу конструкцію, яка «…одночасно поєд- нує у собі елементи козлів кроквових, ключин […] і кокошин: конструкцію утворюють бруси або жерд- ки, з’єднані під гребенем парами, укладені по пере- критті і на кругляках, врубаних у випусти щитових стін [винесені поза стіну платви. — Р. Р.]» [46, s. 196—197]. У краї цих брусів убиті кілки, які під- тримували «закрилини» — основу опертя драниць покриття [46, s. 196—197]. Третя із описаних хат (власник Л. Шелест), за твердженням З. Дмохов- ського, у первісному стані мала покриття аналогіч- не, як і в хаті І. Полєшки. Згодом його замінив солом’яний дах на кроквах, врубаних у винесені плат- ви, унаслідок того постало незначне горище («poddasze»). Дослідник висловив припущення про те, що саме таким способом — встановленням крокв, які «підносили» гребінь даху над стелею, проходи- ла еволюція відділення власне покриття («криші») від перекриття (стелі) 12. Це, своєю чергою, поліп- 11 На жаль, автор нічого не говорить про товщину дощок перекриття (власне, він використовує обмірні матеріали іншого польського архітектора — З. Стеньпінського). Цілком можливо, що у даному випадку для цієї мети за- стосовані більш товсті елементи, які (як і в аналогічних випадках при плоскій стелі) самостійно (без додаткового утеплювача) здатні забезпечувати теплоізоляційні якості перекриття [45, s. 323—324]. 12 На підтвердження своєї гіпотези автор наводить при- клад (не досить вдалий, на нашу думку) про те, що коли Суцільний накот (Білорусь) Роман РаДОвИЧ656 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 шило теплоізоляційні властивості споруди за раху- нок повітряної прокладки [45, s. 324] 13. С. Таранушенко запропонував інший (примітив- ніший і, правдоподібно, більш давній) варіант по- криття таких хат, пов’язаний із розрідженим різно- видом накоту. Далеким відгомоном такого даху він вважав дах кузень без стелі, обміряних ним у 1928 р. в м. Лебедині Сумської області: «...Чотирикутні з голим зрубом споруди. Верхні частини причілкових стін теж рублені у формі трикутних фронтонів з ку- том 130° при вершині. У фронтони врубано 5 сволоків-балок, на які наслано дошки, покриті зверху дерном» [36, с. 20]. У цьому випадку «дер- нування» даху цілком зрозуміле, оскільки настил з дощок по розрідженому накоті не міг належно за- хистити житлове приміщення від тепловтрат. Вод- на Куявах встановлюють крокви в стодолі, це назива- ють «підносити стодолу» [45, s. 333]. Вислів «підно- сити дах» досить широко побутує у деяких місцевостях західних областей України. Проте, швидше за все, він пов’язаний з тим, що у процесі встановлення крокв, їх попередньо збиті пари, власне, підносять (піднімають) на зрубі. Поряд з тим, на Покутті (зокрема на Коломийщи- ні) встановлення каркасу стін і даху (яке відбувається в один день) називають «здоймини хати» («підоймини»). Це супроводжується ритуально-обрядовими дійствами і закінчується ритуальною гостиною, яка так і називаєть- ся — «здоймини» («підоймини»). 13 На нашу думку, повітряна прокладка у даному випадку мала дуже незначний вплив на покращення теплоізо- ляційних властивостей перекриття (в іншому випадку в спорудах з дахом на кроквах і плоскою стелею, додаткове утеплення останньої було б зайвим). Більш правдоподіб- но, що функцію утеплювача тут відігравав значний шар солом’яних сніпків покриття. ночас добре вкорінений дерен досить надійно захи- щав верх споруди від атмосферних опадів. Доречно буде нагадати, що застосування «дерну» («мура- ви») як покрівельного матеріалу (заодно й утеплю- вача) широко застосовували в Україні при спору- дженні будівель заглибленого чи напівзаглибленого типу, призначених для зберігання коренеплодів: по- ліських «погребів», «льохів», «ям» [26, с. 90; 28, с. 44—46], тимчасових жител [28, с. 38—40] тощо. До речі, житла кінця ХІХ — початку ХХ ст., у яких стелю, поєднану з дахом, підтримувала сис- тема сох, вкривав масивний земляний шар (теж по- рослий дерном чи іншою рослинністю) донедавна побутували на півдні України [6, с. 27—28]. Вод- ночас, відповідно до матеріалів О. Русова (1899 р.), ще у кін. ХІХ ст. в м. Чернігові збереглися три жит- лові будівлі, вкриті дерном (один дерев’яний буди- нок і дві землянки) [31, с. 178, 182]. На думку С. Таранушенка, подібний дах могли мати описані в «Ділі» за 1781 р. сотенна канцелярія в м. Пере- яславі та комори земського суду в м. Батурині [36, с. 20]. Не можна оминути увагою й дахи «куренів» запорожців, описані відомим російським ученим М. Забиліним, які нагадувли «…пагорби, вкриті травою…» [11, с. 461]. Застосування при спору- дженні даху житла земляної присипки, вкритої дер- ном, відоме з російських джерел ХVІІ ст. 14. Згад- ка про присипаний землею дах фігурує і в літописі 1096 р., у якому йдеться про те, як дружина князя Володимира вбила у Переяславі половців, зачине- них у хаті: «…Вої, вилізши на хату, прокопали хату, верх її…» [15, с. 138]. Арабський мандрівник Х ст. Ібн-Даст (Ібн-Русте), відвідавши Русь, описав міс- цеве будівництво так: «…Кожний викопує собі в землі ніби пивницю (землянку), до якої приробляє з дерева гостроверхий дах, подібно до (верху) хрис- тиянської церкви, й на той дах накладає землю» [34, с. 19]. Писемні згадки про це явище підтверджу- ють археологічні дослідження, зокрема наявність земляної (глиняної) присипки даху у житлах (на- півземлянкових та наземних) слов’ян VІ—ХІІІ ст. [29, с. 136]. Аналіз археологічних матеріалів дав 14 Так, в Указі 1681 р. як протипожежний захід передбача- лось: «И выбъ то полатное всякое строенье ныне и впредь крыли тесом, а сверх тесу усыпали землею и укладывали дерном»: Собрание государственных грамот и догово- ров. — Ч. ІV. — М., 1828. — С. 390 [29, с. 136]. Суцільний накот (Білорусь) 657Поліська хата в «накот»: конструктивні різновиди та шляхи їх розвитку ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 змогу відомому російському вченому Павлу Раппо- порту зробити висновок про те, що вже у давньо- руський період було два варіанти покриття де ре- в’яного даху жител: із глиняно-земляною присипкою (правдоподібно, з дерном по ній) і без земляного на- сипу, тобто лише дерев’яними «драницями» чи «ле- мехом», причому якщо у лісостеповій зоні частіше побутувала земляна присипка, то у лісовій — про- мазування глиною. Водночас шару ґрунту іноді пе- редувала (як і у поліських житлах із плоскою сте- лею) солом’яна прокладка [29, с. 136]. Щодо первинності суцільного чи розрідженого накоту, то конструктивні особливості кліті із села Чудина досить чітко вказують на розвиток першо- го, шляхом специфічного ущільнення розріджено- го накоту. Правда, цілком імовірно, що житла, пе- рекриті суцільним накотом, у лісовій зоні існува- ли вже у Давньоруський період. На це вказує археологічний матеріал: у лісовій зоні присипка даху землею поступалась перед глиняною промаз- кою [29, с. 136]. А це, опосередковано, свідчить про присутність у конструктивах даху суцільного настилу із товстих колод. Окремої розмови заслуговують житлові споруди із так званою «горбатою» (чи аркуватою) стелею. За твердженням К. Мошинського подібний варі- ант стелі спорадично побутував на просторі північ- ного Полісся від Дніпра аж до Прип’яті і Нарви [50, s. 127]. Дослідники вирізняють два (іноді три) типи такої стелі: трапецієподібну, трикутну [36, с. 20, 21; 45, s. 326, 327 (Rys. 17 с), 328] і п’ятикутну в перетині [32, с. 39]. Зокрема, трапе- цієподібну аркувату стелю зафіксував К. Мошин- ський у селах Турах та Вільшаній (Загориння) [50, s. 127], Велемчі під Давидгородком [51, s. 497]; З. Дмоховський — у Давидгородку [45, s. 327 (Rys. 17 d)], Овсемирові колишнього Столинсько- го повіту [46, s. 198—199] (кожна з цих стель опи- ралася на п’ять сволоків). Стеля іншої хати, обсте- женої останнім ученим у с. Хоромському, була три- кутна у перекрої, з кутом при вершині 135° (по трьох сволоках) [45, s. 327 (Rys. 17 с)]. Двосхилу (три- кутну у перетині) форму (за К. Мошинським) мала стеля хати у с. Дружиловичах колишнього Дроги- чинського повіту [51, s. 497]. Трапецієподібну сте- лю С. Таранушенко віднайшов у с. Седневі на Чер- нігівщині. Тут вона була настелена по чотирьох сво- локах значної товщини: два з них лежали при стінах (чільній і напільній), два інші — вкладені в тому ж напрямі, але ближче до середини і вище від попере- дніх. Усі сволоки поділяли площу стелі на три рівні частини. Бокові дільниці були заломлені під кутом 170—180° [36, с. 21]. На жаль, подібних споруд зафіксувати нам не вдалося, проте, за даними рес- пондентів, одна хата з «горбатою стелею» стояла ще у другій половині ХХ ст. в с. Коропи Овруць- кого р-ну [26, с. 79]. Білоруси згадують про поширення склепінчатої стелі на Могилівщині, а також припускають їх по- бутування на Брестщині [32, с. 38]. Вони ж, влас- не, описали аркувату стелю, п’ятикутну у перекрої. У цьому випадку в фронтони даху врубували три сволоки (два крайні на одному рівні, центральний — вище). Два верхні схили стелі опирали на централь- ний сволок та бокові, два нижні — на бокові своло- ки і верхні вінці поздовжніх стін [32, с. 39]. Трапецієподібна стеля у житлі 50—60 рр. ХІХ ст., обстеженому білоруськими вченими у Мастовскому районі на Гродненщині, теж мала конструкцію дещо відмінну: горизонтальна частина стелі опиралась на три сволоки, вкладені на одному рівні (вище верх- нього вінця зрубу на 70 см), а бокові частини — на крайні сволоки і верхні вінці поздовжніх стін. За да- ними народознавців, стелі аналогічної конструкції побутували і на двох сволоках [32, с. 39]. На теренах Білорусі склепінчата стеля ще на по- чатку ХХ ст. зустрічалась у господарських спору- дах, зокрема «свіронах» (коморах) [32, с. 38]. Влас- не тут зустрічався ще один конструктивний варіант Суцільний накот. Київський національний музей народної архітектури Роман РаДОвИЧ658 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 трапецієподібної стелі — суцільний накот. Такий «свірон», як уже згадувалось, у 1906 р. обміряв Та- деуш Обмінський на теренах Білорусії 15. Трапецієподібна стеля, оперта на три сволоки, іно- ді застосовувалася у житлових камерах дворів- комплексів Архангельської області (сс. Варварская, Гарь) [22, с. 53 (Рис. 37), 61 (Рис. 51)], в Карелії (хутір Загір’я Заонезького р-ну [10, с. 36 (Рис. 77)]. Аркуваті стелі відомі також у Скандинавських кра- їнах, зокрема у Фінляндії, на сході Швеції, а також в деяких місцевостях Швейцарії [50, s. 127]. Значний науковий інтерес становить питання ге- незису такої стелі. Ще С. Таранушенко наголошу- вав, що «...час появи на Україні, генезис, генеза, самобутність чи запозичення «аркуватої» стелі — це питання, на які ще треба шукати відповіді. Їх до- слідження допоможе висвітлити деякі сторони куль- турних взаємин між народами» [36, с. 21]. На жаль, дослідники другої половини ХХ — початку ХХІ ст. практично залишали цю проблему поза увагою, обмежуючись зауваженням, що склепінча- та стеля «генетично пов’язана із дахом закотом» [32, с. 38]. Натомість у першій пол. ХХ ст. зазна- чене питання було предметом наукових дискусій вчених Європи [51, s. 497]. Зокрема, з огляду на його вирішення, превалювали дві думки. Одні до- слідники (K. Рамм) вважали, що тут ідеться про «варіант стелі під дахом» [51, s. 497]. Проте пере- важала думка (К. Мошинський), що «...внутріш- ня псевдостеля є реліктом давнішого даху, з часом накритого другим дахом, більш стрімким…» [51, s. 497]. Свою тезу К. Мошинський аргументував реліктовими явищами, притаманними для жител південних слов’ян («...такий дах представляє най- старший тип покриття в боснійських домівствах на палях...» [51, s. 497]), а також наявністю трапеці- єподібних (чи трикутних) у перетині дахів, власти- вих для надгробних «надрубів» білорусів [51, s. 497]. До речі, останні побутували у поліщуків на теренах України [48, s. 136 (Rys. 98); 47, s. 6; 19, с. 443; 20, с. 249], а також у росіян Карелії та Ар- хангельської обл. [23, с. 210 (Рис. 270), 211 (Рис. 271), 219 (Рис. 278), 221 (Рис. 281)]). У контексті нашої розвідки цікавий матеріал стосов- но трапецієподібної форми даху дають деякі варі- 15 Зберігається у фондах Музею народної архітектури та побуту у Львові. — Фонд АП, 6175, Д-106. анти тимчасових жител поліщуків 16 та трипільські керамічні модельки сакрального характеру, які ар- хеологи ототожнюють з житлами чи храмами 17. Як уже зазначалося, поширення жител без стелі на правобережному Поліссі П. Чубинський пов’язував із зоною курних хат [41, с. 375]. В умо- вах курної системи опалення функціонально необ- хідним був великий об’єм внутрішнього простору 16 Зокрема, на увагу заслуговує варіант пастушого тимча- сового житла, званого «стан» («салаш»), яке обстежив український дослідник Архип Данилюк у селі Глинному Рокитнівського р-ну Рівненської обл. Основу споруди становили чотири стовпи-сохи, вкопані в ґрунт. Її загаль- ні розміри в плані 3,9 х 4,9 метра. Відстань між сохами сягала: в ширину — 1,1 метра, в довжину — 3,5 метра. Висота споруди дорівнювала 1,4 метра. У верхній частині по довжині «салаша» сохи зв’язували двома переклади- нами. По перекладинах вкладали три поперечні «бальки» (два — по краях, один посередині). З трьох боків (до перекладин і тильного «балька») закріплювали похилі ко- лені дошки, загострена нижня частина яких вкопувалась в землю на відстані 1,4 метра від сох. Дошки встановлювали з проміжками 0,1— 0,12 метра одна від одної, а щілини між ними перекривали обаполками. Зверху по «бальках» подібним способом настеляли стелю («столь»). Посере- дині у ній залишали отвір для виходу диму. Передню стін- ку зашивали дошками, лише між сохами залишали місце для входу. У плані «стан» мав видовжену, наближену до прямокутника, форму. За загальними обрисами він на- гадував трапецієвидний дах, встановлений на землю [8, с. 70; 9. с. 75]. Тут доречно нагадати, що ще К. Мошин- ський звертав увагу на те, що «...дах є власне шалашем, встановленим на стіни ...і конструктивну більшість типів даху вдається вивести по прямій лінії від шалашів...» [51, s. 489]. Заслуговує на увагу спосіб покриття споруди, обстеженої А. Данилюком. Зверху «салаш» покривали хмизом та грубим сіном, а сіно, в свою чергу, закріплю- вали довгими жердинами. Стелю (з протипожежних мір- кувань) попередньо дещо присипали землею. Посередині будівлі знаходилось вогнище. 17 Хоча, як слушно зазначають вчені, зважаючи на сакраль- ний характер цих виробів, при реконструкції реальних жител їх слід використовувати дуже обережно, не за- вжди оправданим, на нашу думку, є ігнорування при ре- конструкції дахів трипільського житла деяких елементів верхніх частин цих модельок. Як можна судити з ілюстра- тивного матеріалу, дахи у них мають здебільшого склепін- чатий (чи аркуватий) характер. Причому коли у модельці із поселення Розсоховатки маємо лишень натяк на трапе- цієвидності даху, то у споруді з поселення Ворошилівки його трапецієвидна форма виражена чітко і однозначно (в останньому випадку незрозумілим є твердження вчених, що «модель з Ворошилівки має двосхилу покрівлю...» [4, с. 14, 15, 16, 17 (рис. 1.10), 18 (рис. 1.11)]. 659Поліська хата в «накот»: конструктивні різновиди та шляхи їх розвитку ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 приміщення: збільшувався повітряний простір — вище піднімався дим від печі [17, с. 117—118]. Зо- крема, у давніших бойківських курних житлах із плоскою стелею висота приміщень коливалась у межах 2,8—3,2 м, інколи сягаючи навіть 3,5 м (хата 1812 р. із с. Либохора Турківського р-ну) 18. Звер- нувшись до обмірних матеріалів поліських жител, опублікованих З. Дмоховським, можна помітити, що висота житлової камери (як у випадку суміщеної з дахом стелі, так і «аркуватої») є приблизно одна- ковою — 3—3,5 м, причому у вічі впадає така за- кономірність: трисхила трапецієподібна стеля при- таманна для будівель п’ятиметрової і більшої шири- ни, у спорудах завширшки до чотирьох метрів, як звичайно, застосовують двосхилу стелю (поєднану з дахом, чи так-звану «аркувату»). Нагадаємо: у ко- морах, перекритих суцільним накотом (при значні- шій ширині) теж застосовували трапецієподібне пе- рекриття. Щоправда, надмірне збільшення об’єму приміщення приводить до додаткових (не виправ- даних) тепловтрат. Отож напрошується логічний ви- сновок: влаштування плоскої площини трапецієпо- дібної стелі, найімовірніше, не було результатом по- ниження двосхилого поздовжньо-вінчастого даху в процесі розвитку житла, а свідомим архітектурно- будівельним засобом, завдяки якому будівничі об- межували внутрішній простір житлової камери біль- ших розмірів, довівши її до необхідної висоти (за- безпечивши відведення диму з курної печі до достатнього рівня). Зауважимо, що як і при трисхилому (хати Жов- нєрика і Мозоля зі с. Овсемирова), і двосхилому (хата Шелеста зі с. Гродна) перекритті, піднятий над останнім дах («кришу») могла підтримувати крокв’яна [45, s. 324 (Rys. 15 В); 47, s. 199 (Rys. 113), 200 (Rys. 114)], сошна [49, s. 320— 329] чи напівсошна (подібно, як над поздовжньо- вінчастою коморою із с. Закусили Народицького р-ну [24, с. 94 (Рис. 9)]) конструкція. З. Дмохов- ський опублікував дещо відмінний спосіб вирішен- ня конструкції покриття у трисхилому (хата Кузь- 18 Обміряні нами хати із курною системою опалення: 1812 р. із с. Либохора Турківського р-ну; 1860 та 1792 рр. із села Орявчик, 1748 р. із с. Либохора Сколівського р-ну (експонуються у Львівському музеї народної архітекту- ри та побуту); 1828 р. із с. Мшанця Старосамбірського р-ну та ін. мича із с. Давидгородок) та двосхилому (хата Бру- хіна зі с. Хоромська, кліть Будчанина зі с. Чудина) варіантах перекриття. У цих випадках вінчаті при- чілки даху виводили вище перекриття і врубували у їх вершини поздовжній вінець, за який зачіпали по- парно зв’язані крокви чи ключини [45, s. 327 (Rys. 17 b, c, d)]. Безперечно, останній варіант був досконалішим від попередніх, властиво, він органіч- ніше вписувався у конструкцію зрубного перекрит- тя. Однак, це не може однозачно свідчити про його пізніше походження. Цілком можливо, що власне таке конструктивне вирішення було притаманне для давнього поліського будівництва, а інші з них (дах на кроквах, сохах чи півсохах) пов’язані з пізніши- ми зовнішніми впливами. Отже, підіб’ємо загальні підсумки. У ХІХ ст. на теренах Полісся у формі реліктових явищ траплялись хати, у яких несучі конструкції по- криття й перекриття були суміщеними, а також жит- ла із аркуватою стелею й окремим дахом над нею. У першому випадку будівлі перекривала зрубна кон- струкція (розріджений або суцільний накот). При використанні суцільного накоту, спорудженого із товстої деревини та моховою прокладкою, між окре- мими елементами необхідності у додатковому уте- Суцільний накот комори (с. Левковичі Овруцького р-ну Житомирської обл.) Роман РаДОвИЧ660 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 пленні даху не виникало: над ним лише влаштовува- ли покриття — «кришу», яка захищала споруду від атмосферних опадів. Натомість, розріджений накот не міг достатньо забезпечити теплотехнічні вимоги житла, тому його додатково утеплювали дерном або влаштовували двошарове покриття з дощок із піща- ною присипкою чи повітряною прокладкою між ша- рами та ін. Водночас, конструктивні особливості та- ких жител вказують на те, що процес трансформа- ції даху, поєднаного із стелею, в окремі дах та стелю проходив шляхом влаштування (підняття) окремої «криші» над конструкціями накоту. Відносно пер- винності суцільного чи розрідженого накоту, то ана- ліз конструктивних особливостей окремих збереже- них споруд досить чітко вказує на розвиток першо- го, шляхом специфічного ущільнення розрідженого накоту. Щодо трапецієподібної (аркуватої) стелі, то навряд чи її можна розглядати як окремий самодос- татній етап трансформації двосхилого зрубного даху- стелі у плоске перекриття на поздовжніх сволоках (і окрему двосхилу «кришу»). Швидше за все, виник- нення такого перекриття пов’язане із збільшенням площі житла (зокрема його ширини), що викликало потребу зменшення внутрішнього об’єму опалюва- ного приміщення. 1. Бломквист Е.Э. Крестьянские постройки русских, украинцев и белоруссов: поселения, жилища и хозяйственные строения / Е.Э. Бломквист // Вос- точнославянский этнографический сборник. — М. : Изд-во АН СССР, 1956. — С. 3—458. 2. Брицун-Ходак М. Літописна земля Древлян. Архео- логія, історія, етнографія: історико-краєзнавче дослі- дження / Микола Брицун-Ходак. — Коростень. — 2002. — 362 с. 3. верговський С. Давнє народне будівництво українського та білоруського Полісся / Сергій Вер- говський // Народна творчість та етнографія (далі: НТЕ). — 1979. — № 2. — С. 74—80. 4. відейко М.ю. Архітектура трипільської культури VІ— ІІІ тис. до н. е. / М.Ю. Відейко, Р.В. Терпиловський, В.О. Петрашенко // Давні поселення України. — К., 2005. — 190 с. : іл. 5. Гошко ю.Г. Народна архітектура Українських Карпат ХV—ХХ ст. / Ю.Г. Гошко, Т.П. Кіщук, І.Р. Моги- тич, П.М. Федака ; АН УРСР. Ін-т мистецтвознав- ства, фольклору та етнографії ім. М.Т. Рильського. Львів. відділення. — К. : Наукова думка, 1987. — 270 с. 6. Данилюк а.Г. Українська хата / А.Г. Данилюк. — К. : Наукова думка, 1991. — 110 с. 7. Данилюк а.Г. Традиційна архітектура регіонів України: Полісся / А.Г. Данилюк. — Львів : Видав- ничий центр ЛНУ ім. І. Франка, 2001. — 111 с. : іл. 8. Данилюк а. Релікти давнього будівництва: пам’ятки народної архітектури Рівненського Полісся / Архип Данилюк. — Рівне : Азалія, 1995. — 79 с. 9. Данилюк а. Будівлі на відгінних пасовищах Волині / Архип Данилюк // НТЕ. — 1980. — № 6. — С. 75—76 . 10. Забелло С. Русское деревянное зодчество / С. За- белло, В. Иванов, П. Максимов. — М. : Из-во Ака- демии Архитектуры СССР, 1942. — 210 с. 11. Забылин М. Руский народ, его обычаи, обряды, пре- дания, суеверия і поэзия / М. Забылин [репринт. изд. 1880 г.]. — М. : Автор, 1992. — 608 с. + VІІІ с. 12. кобычев в.П. Поселения и жилище народов Север- ного Кавказа в ХІХ—ХХ вв. / В.П. Кобычев. — М. : Наука, 1982. — 194 с. 13. косичъ М.Н. О постройкахъ бълорусскаго крестья- нина Черниговской губ., Мглинскаго уъзда: села Ро- сухи, деревни Бородинки и Амелькина хутора / М.Н. Косичъ // Живая старина. — С.-Петербургъ : Тип. М. П. С., 1906. — Вып. 1. — С. 74—98. 14. косміна Т.в. Традиції та інновації в архітектурі народ- ного Києва та Київщини / Т.В. Косміна // Етнографія Києва і Київщини: традиції й сучасність. — К. : Нау- кова думка, 1986. — С. 157—200. 15. Повість минулих літ // Літопис Руський / пер. з дав- ньорус. Л.Є. Махновець. — К. : Дніпро, 1989. — С. 1—178. 16. лысенка П.Ф. Раскопкі Бярэсця / П.Ф. Лысен- ка // Помнікі гісторыі і культуры Беларусі. — Минск, 1971. — № 1. — С. 18—44. 17. локотко а.И. Белорусское народное зодчество (сре- дина ХІХ — ХХ в.) / А.И. Локотко. — Минск : Навука і тэхніка, 1991. — 285 с. 18. Могитич і.Р. Колиби лісорубів / Іван Могитич // НТЕ. — 1973. — № 2. — С. 75—79. 19. Нагорнюк О. Нагробок як макрознак (конструк- тивні особливості, символіка і функції нагробків у по ховально-поминальній традиції За хідного По- ліс ся) / Олексій Нагорнюк // Наро дознавчі зо- шити (далі: НЗ). — 2006. — № 3—4. — С. 438—445. 20. Нагорнюк О. Народна топографія / Олексій Нагор- нюк // Етнокультура Рівненського Полісся / упо- рядник Віктор Ковальчук. — Рівне, 2009. — С. 239—272. 21. Никончук М.в. Будівельна лексика правобережного Полісся в лексично-семантичній системі східно сло- в’ян ських мов / М.В. Никончук., О.М. Никончук. — Житомир : Видавничо-редакційний відділ облполі- графвидаву, 1990. — 369 с. 22. Ополовников а.в. Русское деревянное зодчество: гражданское зодчество / А.В. Ополовников. — М. : Искусство, 1983. — 287 с. : ил. 661Поліська хата в «накот»: конструктивні різновиди та шляхи їх розвитку ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 23. Ополовников в.а. Русское деревянное зодчество (Памятники клетского типа и малые архитектурные формы) / В.А. Ополовников. — М. : Искусство, 1986. — 280 с. 24. Радович Р. Релікти архаїчного Поліського житла / Ро- ман Радович // Полісся України: Матеріали історико- етнографічного дослідження. — Львів : ІН НАН Укра- їни, 1999. — Вип. 2. Овруччина. 1995. — С. 87—98. 25. Радович Р. Деякі специфічні риси житла та господар- ських будівель на Поліссі (ХІХ — початок ХХ ст.) / Роман Радович // Полісся України: Матеріали історико-етнографічного дослідження. — Львів : ІН НАН України, 2003. — Вип. 3. У межиріччі Ужа і Тетерева. 1996. — С. 83—94. 26. Радович Р. Стеля та сволок у традиційному будівни- цтві поліщуків (конструктивно-технологічний та обря- довий аспекти / Роман Радович, Роман Сілецький // НЗ. — 1996. — № 2. — С. 78—92. 27. Радович Р. Сільське житло кінця ХІХ — початку ХХ ст. на півдні Поділля (за матеріалами Борщів- ського р-ну) / Роман Радович // Літопис Борщівщи- ни: Історико-краєзнавчий збірник. — Борщів : Дже- рело, 1996. — Вип. VІІІ. — С. 58—66. 28. Радович Р. Поліський льох і питання реконструкції землянкового та напівземлянкового житла / Роман Радович // Записки Наукового товариства ім. Шев- ченка. — Львів, 1992. — Т. ССLІХ : Праці секції етнографії і фольклористики. — С. 33—56. 29. Раппопорт П.а. Древнерусское жилище / П.А. Рап- попорт // Археология СССР: Свод археологических источников. — Л. : Наука, 1975. — Вып. Е1-32. — 177 с. 30. Романовъ Е.Р. Бълорусскій сборникъ / Е.Р. Рома- новъ. — Вильна : Тип. В.А. Сыркина, 1912. — Вып. VІІІ : Бытъ бълорусса. — 600 с. 31. Русов а.а. Опісание Черниговской губерніи / А.А. Русов. — Чернигов : Типографія Губернского Земства, 1899. — Т. 2. — 377 с. : ил. 32. Сабаленко Э.Р. Жилле. Будавнычия материалы и конструкцыї / Э.Р. Сабаленко, У.С. Гуркоў, У.М. Іваноў, Дз. Д. Супрун // Беларускае народнае жилле / рэд. В.К. Бандарчык ; АН БССР. Ін-т ма- стацтвазнауства, этнаграфіі і фальклору. — Мінск : Навука і тэхніка, 1973. — 127 с. 33. Сілецький Р. До питання про відкрите вогнище, як опалю- вальний пристрій народного житла на Правобережному Поліссі / Роман Сілецький // Вісник Львівського універ- ситету. Серія історична. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 1999. — Вип. 4. — С. 495—500. — (Серія історична). 34. Січинський в. Чужинці про Україну: вибір з описів подорожей по Україні та інших писань чужинців про Україну за десять століть / Володимир Січинський. — К. : Довіра, 1992. — 55 с. 35. Соколова З.П. Жилище народов Сибири (опыт типо- логии) / Соколова З.П. — М. : ИПА «Три Л», 1998. — 284 с. : ил. 36. Таранушенко С. Давнє поліське житло / Стефан Та- ранушенко // НТЕ. — 1969. — № 1. — С. 8—23. 37. Таранушенко С. Клуні українського Полісся / Сте- фан Таранушенко // НТЕ. — 1968. — № 3. — С. 60—64. 38. Тиводар М. Етнічні традиції у скотарстві / М. Тиво- дар // Етногенез та етнічна історія населення Укра- їнських Карпат. — Львів : Інститут Народознавства НАН України, 2006. — Т. ІІ : Етнологія та мистецт- вознавство. — С. 52—123. 39. Трацевский в.в. История архитектуры народного жи- лища Белоруссии / В.В. Трацевский. — Минск : Вы- шэйшая школа, 1989. — 190 с. 40. Фундуклей И. Статистическое описаніе Киевской губерніи / Иван Фундуклей. — СПб. : Въ типографіи министерства внутреннихъ делъ, 1852. — Ч. І. — 549 с. 41. Чубинский П.П. Малороссы Юго-Западного края: жилище, утварь, хозяйственные постройки и орудия / П.П. Чубинский // Труды этнографическо-статис- тической экспедиции в Западно-Русский край, снаря- женной Русским Географическим обществом Юго- Западного отдела. — СПб., 1877. — Т. 7. — Вып. 2. — С. 375—399. 42. Шейнъ П.в. Матеріалы для изученія быта і языка русскаго населенія съверо-западнаго края. — Т. 3 / П.В. Шейнъ // Сборник отделенія русскаго языка и словесности Императорской Академии Наук. — Сан- ктпетербург, 1903. — Т. 72. — 535 с. 43. Якімовіч ю.а. Драўлянае дойлідства Беларускага Палесся: ХVІІ— ХІХ ст. / Ю.А. Якімовіч. — Мінск : Навука і тэхніка, 1978. — 150 с. 44. Gajek J. Zarys etnograficzny zahcodnej części Podola / Gajek Józef // «Annalts UMCS». Sek. F. — Lublin, 1947. — Cz. І : Kultura materialna. — 190 s. 45. Dmochowski Z. Sprawozdania ze studijów nad poleskim budownictwem drzewnym w r. 1934—35 / Zbigniew Dmochowski // Buletyn historii sztuki і kultury. — 1935. — R. ІІІ. — S. 311—334. 46. Dmochowski Z. Ze studiów nad poleskim budownictwem drzewnym / Zbigniew Dmochowski // Buletyn historii sztuki i kultury. — 1937. — R. V. — S. 165—217. 47. Falkowski J. Notatki etnograficzne z Polesia Cmentarze / Jan Falkowski // Lwów odbitka z Wiadomości ludoznaw- czych. — Zeszyt 1—2. — Rok ІІ. — 1933. — 9 s. 48. Frankowski E. Krzyźe kamienne і domki drewniane na cmentarzach poleskich / Ewgenjusz Frankowski // Zemia. — Warszawa, 1925. — № 6—8. — S. 134—136. 49. krassowski W. Budownictwo Ludowo (mieszkaniowe) wsi Podbolocie / W. Krassowski // Biuletyn historji sztuki i kultury. — Warszawa, 1938. — Rocz. 6. — S. 320—329. 50. Moszyński k. O kulturze ludowej południowj-środkowe- go Polesia / Kazimierz Moszyński // Zemia. — War- szawa, 1925. — № 6—8. — S. 120— 131. Роман РаДОвИЧ662 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 51. Moszyński k. Kultura ludowa słowian / Kazimierz Mo- szyński. — Kraków, 1929. — Cz. 1 : Kultura materjal- na. — 710 s. 52. Phleps H. The Craft of Log Building: A Handbook of Craftsmanship in Wood / Phleps Herman ; translated and adapted from German Roger MacGregor. — Ottawa ; Ontario : Lee Valley Tools Ltd, 1982. — 328 р. Roman Radovych POLISIA ROLLED HOUSE BUILT IN «V NAKOT»: SOME CONSTRUCTIVE VARIANTS AND WAYS OF DEVELOPMENT The article deals with design features of Polisia houses with combined structures of covering and lift slab. Variations of framed roof and arch-shaped ceiling have been analyzed. An attempt to discover the reasons for origin of the state and to trace the paths along which had been developed separate ele- ments of the roof and ceiling have been presented and exempli- fied on the ground of Polisia housing. Keywords: Poliassya, housing, roof, ceiling, «nakot». Роман Радовыч ПОЛЕССКАЯ ХАТА В «НАКАТ»: КОНСТРУКТИВНЫЕ РАЗНОВИДНОСТИ И ПУТИ ИХ РАЗВИТИЯ В предлагаемой статье рассмотрены конструктивные осо- бенности полесских жилищ с совмещенными конструкция- ми покрытия и перекрытия. Проведен анализ разновидно- стей срубной крыши и арочного потолка. На примере по- лесского жилища сделана попытка определения причин возникновения и путей развития отдельных элементов крыши и потолка. Ключевые слова: Полесье, жилище, крыша, потолок, «накот».

Поліська хата в «накот»: конструктивні різновиди та шляхи їх розвитку

Institution

Ähnliche Einträge