Традиційна ворожба з кілками: ритуально-магічний аспект

У статті на основі зіставлення широкого етнографічного матеріалу проаналізовано українські ворожіння з кілками. З’ясовано, що це матримоніальні ворожіння щодо майбутнього весілля й шлюбного партнера....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Серебрякова, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2012
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94774
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Традиційна ворожба з кілками: ритуально-магічний аспект / О. Серебрякова // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 663-670. — Бібліогр.: 81 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94774
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-947742016-02-12T03:07:05Z Традиційна ворожба з кілками: ритуально-магічний аспект Серебрякова, О. Статті У статті на основі зіставлення широкого етнографічного матеріалу проаналізовано українські ворожіння з кілками. З’ясовано, що це матримоніальні ворожіння щодо майбутнього весілля й шлюбного партнера. In the study compiled by means of comparative approach to the broad range of ethnographical materials have been analyzed the Ukrainians’ divination practices with pegs. As a result a point had been stated that mantic acts had been connected with matrimonial rites of forthcoming wedding and spousal partner. В статье на основе сопоставления широкого этнографического материала проанализированы украинские гадания с кольями. Выяснено, что это матримониальные гадания о будущей свадьбе и брачном партнере. 2012 Article Традиційна ворожба з кілками: ритуально-магічний аспект / О. Серебрякова // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 663-670. — Бібліогр.: 81 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94774 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Серебрякова, О. Традиційна ворожба з кілками: ритуально-магічний аспект Народознавчі зошити
description	У статті на основі зіставлення широкого етнографічного матеріалу проаналізовано українські ворожіння з кілками. З’ясовано, що це матримоніальні ворожіння щодо майбутнього весілля й шлюбного партнера.
format	Article
author	Серебрякова, О.
author_facet	Серебрякова, О.
author_sort	Серебрякова, О.
title	Традиційна ворожба з кілками: ритуально-магічний аспект
title_short	Традиційна ворожба з кілками: ритуально-магічний аспект
title_full	Традиційна ворожба з кілками: ритуально-магічний аспект
title_fullStr	Традиційна ворожба з кілками: ритуально-магічний аспект
title_full_unstemmed	Традиційна ворожба з кілками: ритуально-магічний аспект
title_sort	традиційна ворожба з кілками: ритуально-магічний аспект
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94774
citation_txt	Традиційна ворожба з кілками: ритуально-магічний аспект / О. Серебрякова // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 663-670. — Бібліогр.: 81 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT serebrâkovao tradicíjnavorožbazkílkamiritualʹnomagíčnijaspekt
first_indexed	2025-07-07T01:21:27Z
last_indexed	2025-07-07T01:21:27Z
_version_	1836949216758333440
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 Дівочі ворожіння (дивінації, мантичні обряди), за допомогою яких українки намагались довідати- ся про час свого заміжжя, а також різні відомості сто- совно шлюбного партнера, прийнято означати термі- ном «матримоніальна мантика». Окремим їхнім ви- дом є ворожіння з жеребом (клеромантика від грецьк. χληρομάντεια від χλήρος — жереб і μαντεία — проро- цтво) — явище, від старожитних часів відоме бага- тьом народам світу [73, s. 270—271; 22, с. 64; 33, с. 114]. Як видно з аналізу фактографічних і польо- вих матеріалів, такі дивінації збе рег лись і в українській, зокрема у карпатській, традиції. Загальнопоширене в Україні дівоче ворожіння з рахуванням кілків у плоті, яке, як правило, викону- вали під час зимових свят — на андріївських вечор- ницях (або напередодні цього дня), на Миколая, Святий вечір, Меланки, Щедрий вечір, має свої осо- бливості. Численні фіксації, які етнографи здійснили в різних місцевостях Бойківщини (Старосамбірщи- на, Самбірщина, Сколівщина, Дрогобиччина), на Північній Лемківщині (Коросненщина та Ясельщи- на) [41, с. 51; 63, с. 357; 1, арк. 2; 2, арк. 7; 3, арк. 8, 24; 11, арк. 9—29; 69, с. 5; 65, с. 130], а також на Поліссі, Поділлі (Підгаєччина, Борщівщина, Збо- рівщина) [70, с. 260; 21, с. 102; 37, с. 79; 23, с. 3; 64, с. 54; 57, с. 72; 66, с. 70; 20, с. 75; 46, с. 363; 52, с. 189], Слобожанщині (Полтавщина, Харків- щина), Надсянні (Яворівщина), Наддніпрянщині (Черкащина) [53, с. 20; 42, с. 63; 4, арк. 6—128; 6, арк. 5, 57; 10, арк. 15—239], по да ють такий опис традиції. Увечері дівчата підходили до початку пло- ту й найчастіше лічили кілки, примовляючи: «вдо- вець — молодець» (або навпаки) аж до його кінця. Названий останній кілок означав, за кого вони ви- йдуть заміж. На теренах Холмщини, Підляшшя і Опілля аналогічно відлік починали з кілка, який пер- ший попався в руку [76, s. 160, 161; 61, с. 266; 30, с. 436]. Відомості стосовно одиничних способів ко- лективних ворожінь вдалося зафіксувати на Наддні- прянщині (Корсунь-Шевченківський р-н). Примі- ром, у смт. Стеблеві панянки рахували кілки по чер- зі, попередньо відмірявши на одному тині сім поясів, а у с. Деренківці «учасником» дівочих дивінацій був книш, який перед початком лічби клали на першому стовпці [10, арк. 25—26, 40] 1. Зазвичай за допо- могою традиційних поминальних страв (куті, млин- 1 У деяких полтавських і черкаських селах про соціальний статус судженого судили не лише з цієї примівки, а й з вигляду останнього кілка (cc. Вільховатка Кобилецько-© О. СЕРЕБРЯКОВА, 2012 Олена СЕРЕБРЯКОВА ТРАДИЦІЙНА ВОРОЖБА З КІЛКАМИ: РИТУАЛЬНО-МАГІЧНИЙ АСПЕКТ У статті на основі зіставлення широкого етнографічного матеріалу проаналізовано українські ворожіння з кілками. З’ясовано, що це матримоніальні ворожіння щодо майбут- нього весілля й шлюбного партнера. Ключові слова: ворожіння (гадання, дивінації), мантичні і магічні дії, кілки, лічба, перев’язування, пліт, віщий сон, шлюб, дівування. Олена СЕРЕБРЯкОва664 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 ців, пирогів, хліба) намагалися задобрити духів- опікунів, які, за віруваннями, виступали посередни- ками між світами і допомагали у пророкуванні долі. Тому використання ритуальної їжі у процесі дивіна- цій можна вважати пожертвою померлим предкам. Подекуди на Надсянні та Київському Поліссі по- бутував дещо доповнений варіант такого вербально- го супроводу: «вдовец — молодец — фе» (дитина); «той вдовець — той молодець — той ґімен повний скіпець»; «удовець — молодець — покидач» (cс. Ві- жомля, Наконечне-1 Яворівського р-ну), а на Во- линському Поліссі проказували: «то гвоздок, то ку- лок, то паралічок...» (cс. Здомишель Ратнівсько- го р-ну, Рокита Старовижівського р-ну) [4, арк. 18, 100; 17, арк. 29; 47, с. 132]. Хапаючись за кілля тину, панянки також намага- лись довідатися, чи одружаться цьогоріч. Напри- клад, бойківчанки робили це за допомогою примо- вок: «віддамся», «здамся» чи «дівчина — молоди- ця» [48, с. 36; 39, с. 124]. За даними М. Шмайди, у с. Чабинах Меджила- бірського округу (Пряшівщина) лемківчанки послу- говувались іншою словесною формулою. Так, раху- ючи їх у садку, на кожний колик вимовляли по од- ному складу з такої примовки: «Кіл кі-ли-ця, ці я бу-ду мо-ло-ди-ця?». За аналогією, якщо в кінці лічби залишилась пара кілочків, то й дівчина до року повинна знайти собі пару [71, с. 144]. Як свідчать записи з теренів бойківського Підгір’я, Північної Лемківщини (Сяноччина), Надсяння (Яворівщина), Наддніпрянщини (Черкащина), з такою ж метою кілочки рахували парами, а подеку- ди на Поділлі (Зборівщина) проказували: «один- пара» [68, с. 203; 49, с. 49; 4, арк. 9; 10, арк. 293, 323; 52, с. 189]. За заувагою М. Сивицького, на теренах Північ- ної Лемківщини напередодні Андрія аналогічно во- рожили й хлопці, які числили штахети в паркані чи кілля в плоті обраної дівчини. Це вони робили допо- ки не знайдеться пара, тобто, при негативному ре- зультаті (непарне число) шукали щастя біля іншої хати. Цікаво, що так само чинили й з дровами [65, с. 130]. На факт побутування парубочих гадань на Південній Лемківщині вказують І. Красовський та Й. Вархол [44, с. 120]. го р-ну, Антипівка, Хвильово-Сорочин Золотоніського р-ну) [14, арк. 57; 10, арк. 331, 353]. Локальною специфікою відрізняються дівочі ди- вінації, які побутували в інших місцевостях України. Скажімо, на Наддніпрянщині під час нещодавніх по- льових пошуків зафіксовано нетипові пояснення се- мантики ворожіння, відмінні від традиційних: один колик, який залишився в кінці, означав, що «хтось помре або щось трапиться», «як до пари, то моло- дець, це за хлопця вийдеш, а як не до пари, то за удо- вця» (cc. Заріччя, Шабельники Корсунь-Шев- ченківського р-ну). До того ж, дівчата на виданні по- чинали відлік з краю тину і йшли до кінця або назначали місце, скажімо, зсередини (cc. Яснозір’я Черкаського р-ну, Заріччя, Ситники, Черепин Корсунь-Шевченківського р-ну, Плешкані Золото- ніського р-ну) [10, арк. 107—323]. На Волинському і Рівненському Поліссі спосте- рігаємо дублювання шлюбних ворожінь (на свято Андрія і Щедрий вечір, а на початку XX ст. ще й на Різдво), а також відмінності у способі виконан- ня. Попри традиційні трактування результатів ман- тичних обрядодій, їх здійснювали, попередньо обі- йнявши пліт руками (наскільки дівчина досягнула), а відтак уже рахували кілочки всередині (cc. Сто- бихва, Великий Обзир Камінь-Каширського р-ну, Біле Володимирецького р-ну, Вербівка Дубровиць- кого р-ну) [18, арк. 106, 110; 37, с. 89]. Фіксації окремих своєрідних народних воро- жінь вка зу ють на те, що подекуди у Карпатах, зо- крема на Бойківщині, з кілками ворожили не лише з метою довідатися про соціальний стан, а й зад- ля визначення імені судженого. Поширення таких дивінацій у деяких селах Дрогобицького повіту свого часу зауважив Д. Лепкий. Вони нагадува- ли йому ворожбу з квітів «любить — не любить». Так, напередодні Андрія панянки вибігали на двір і одна за одною лічили кілочки іменами знайомих парубків. За віруваннями, на яке попадав остан- ній кілок, таке ім’я й носитиме майбутній чоловік [48, с. 36]. Згадують про такий спосіб андріїв- ського ворожіння й мої інформатори зі с. Колоча- ви (Міжгірщина), де він побутував у дещо іншо- му варіанті. Так, одна з дівчат надписувала на кіл- ках парубочі імена, а потім по черзі їх рахували всі бажаючі дізнатися про свою другу половинку. Це робили попередньо задумавши певне число кілків, які й належало полічити (наприклад, п’ять чи шість) [7, арк. 59—60]. 665Традиційна ворожба з кілками: ритуально-магічний аспект ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 «Віщий» кілочок також міг «підказати» відданиці, яким її наречений буде на вигляд, його вік та ін. 2. За твердженням Г. Маковій, гуцулки із зав’язаними очи- ма прямували до огорожі, що трималася на вербових кіллях, а взявши руками будь-який із них, відкривали очі й роздивлялися його: стрункий — віщував гарно- го чоловіка; кривий — п’яницю; грубий — багатого [50, с. 194] 3. Аналогічно, обираючи наосліп якийсь один кілок, жителі деяких наддніпрянських сіл відра- зу могли довідатися про матеріальний стан наречено- го, а українці Молдови — його поставу і зріст (cc. Бо- гуславець, Деньги Золотоніського р-ну, Баронча Дро- кіївського р-ну) [10, арк. 303, 341, 345; 5, арк. 11]. Найчастіше повсюдно в Карпатах вели лік від од- ного до дев’яти (або навпаки) із заперечною часткою «не», звертаючи увагу на останній патик. За анало- гією, чоловік буде кривим (горбатим), гарним, бід- ним, удівцем з дітьми тощо [81, s. 212; 36, с. 73; 35, с. 24; 13, арк. 70; 1, арк. 63; 7, арк. 45—46, 51—101; 9, арк. 78]. У с. Чортовці під Обертином (Покуття) такий тип дивінацій мав спеціальну назву «коли ма- цати». Промовивши: «На Божу ласку!», дівчина ра- хувала їх, йдучи в напрямку від воріт свого обійстя, в такий спосіб: «один не один, два не два, три не три... аж до девяти», а в с. Іспасі над Коломиєю «проро- чим» був чотирнадцятий колик [77, s. 78, 79]. У с. Кленова Снинського округу ввечері перед Андрієм лемківчанки робили висновки про поставу, зріст та вік судженого з вигляду дев’ятого кілка, що його відрахували у садку [71, с. 144]. Локальну відміну дівочого ворожіння, яке вико- нували на Меланки, вдалося виявити А. Онищуку в с. Зеленій (Надвірнянщина) на початку XX ст. Так, гуцулка наосліп числила кілочки від «прьисел» до дев’яти, але «на віґлї» (тильна сторона долоні). Останній витягала з землі, несла до хати і клала під вікно, з нетерпінням чекаючи ранку. Якщо кіл вия- вився новим, сподівалась побратися з молодим та здоровим парубком; старий, оброслий мохом про- 2 Схожі висновки робили, розглядаючи поліно, яке витя- гали навмання із оберемка дров [69, с. 5; 70, с. 261; 42, с. 63]. Подекуди на Черкащині про це довідувались, по- рахувавши весь пліт нетиповою примовкою, в якій уже закладена відповідь: «горбатий, сліпий, прямий, такий» (c. Скориківка Золотоніського р-ну) [10, арк. 265]. 3 Подібним чином про фізичні властивості судженого ді- знавалися також з гілки, яку виломлювали на Вербну не- ділю [50, с. 125]. рокував багатого, а кривий — кульгавого чоловіка [56, с. 25] 4. Архаїчні відомості про давнішнє застосування магічно-імітативних дій на андріївських вечорницях пощастило зафіксувати у бойківському с. Вучково- му (Міжгірщина): «Пряли, дале вийшли та вать ве- ретено поснують по плотові туди та й лічать коли» [7, арк. 86]. За народними віруваннями, веретено було дієвим магічним засобом для причарування па- рубків, невірних чоловіків. Його використання в ма- тримоніальних ворожіннях і любовній магії можна пов’язати із властивістю крутитися. Враховуючи це, а також той факт, що ним зумисне послуговувались безпосередньо перед початком дивінацій, можна стверджувати, що такі ритуали власне й імітують дію, яку потрібно викликати (щоб так само «крути- лися» парубки, як крутиться веретено). Із того ж кутка Карпат, а також з Гуцульщини, Покуття маємо приклади обрядового застосування у мантичних діях ниток, які, за повір’ями, вважались атрибутом потойбіччя та за їхньою допомогою здій- снювався зв’язок між «цим» і «іншим» світом. Ві- домості про таку традицію містять як етнографічні описи кінця XIX — початку XX ст., так і сучасні польові матеріали. Скажімо, за свідченнями старо- жилів зі с. Синевир, вечірньому ворожінню дівчат передував піст упродовж усього дня на свято Ан- дрія. Позаяк у відданиці, що ворожила, очі були за- критими, то хтось з решти учасниць дивінацій під- водив її до тину. Лічба відбувалась за допомогою примовки: «ні раз, ні два, ні три, ні чотири... ні дев’ять», а обраний кілочок перев’язувався ниткою певного кольору. Вранці дівчата довідувалися про результати, відшуковуючи кожна свою: «…ей, який в мене старий буде чоловік, а як кривий — горбатий буде, а як файний, правий, в мене файний буде. Ну 4 У минулому подібні дивінації з кілочками, крім Карпат (Гуцульщина), були знаними й на інших територіях Укра- їни (Чернігівщина, Полтавщина, Черкащина), де їх лічи- ли тричі по дев’ять, тобто «віщим» був двадцять сьомий кілок. Можна припустити, що так чинили для посилення ефективності результатів ворожіння. Ворожили на Свя- тий вечір або на Меланки, щоб визначити соціальний статус, матеріальний стан, зріст майбутнього судженого. Приміром, на Чернігівщині (с. Прохори) ворожили як дівчата, так і хлопці, а на Полтавщині (с. Андріяшівка) останній кілок мав своєрідні тлумачення [43, с. 150; 62, с. 163; 53, с. 20; 34, с. 4; 51, с. 140; 10, арк. 296]. Олена СЕРЕБРЯкОва666 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 так скажу вам, так і било...» [7, арк. 9, 13, 19]. Во- чевидь, панянка послуговувалась ниткою не лише для позначення «віщого» кілочка, але й у такий спо- сіб намагалася «прив’язати» судженого до себе. Нитка як символ життєвого шляху, долі в даному випадку повинна поєднати (зв’язати) дівчину з її об- ранцем. Тутешні інформатори, молодші за віком, пригадали, що кілки зав’язували «лєнточков або та- ким якимось пандлічком, тко яким — червоним, бі- лим, кожна різним». Зі с. Лопушної (Вижниччина) маємо відомості про те, що завдяки перев’язаному навпомацки кілочку наступного ранку після свята Андрія гуцулки судили, «ци буде її чьоловік білший від неї, ци менший» [9, арк. 68—69]. У схожий спо- сіб, однак на подвір’ї хати, обраної для вечорниць, по черзі ворожили на Снятинщині (Покуття) в кін- ці XIX ст. Попри спільні риси (ритуальна сліпота, аналогічний вербальний супровід та кількість пора- хованих кілків у плоті), спостерігаємо також відмін- ності: колективний підхід до місця ворожби, обв’я- зування обраного кола ґвоздикою і базиліком, що- йно вийнятими з волосся, негайні висновки щодо зовнішності судженого [78, s. 402]. У наддніпрянському варіанті колективного воро- жіння, яке записано в с. Драбівцях Золотоніського р-ну, також йдеться про позначення відлічених (тра- диційною примовкою: «вдовець», «молодець») кіл- ків різнокольоровими нитками. Відтак їх «міряли (ста- вили кулак над кулаком. — О. С.), і чия верхня рука, то він її буде». Сподіваючись уникнути весілля з не- бажаним нареченим (наприклад, кривим, сліпим), від- даниці намагались схитрувати — вмостити свою руку так, щоб вона не опинилась нагорі [10, арк. 246]. Низку цікавих фактів про інші своєрідні локаль- ні варіанти дивінацій, в яких виразно простежуєть- ся архаїка, маємо з теренів Гуцульщини. Детальний опис андріївського ворожіння, яке здійснювали в ого- леному вигляді із зав’язаними очима після «посіван- ня» конопель, подав Ю. Шнайдер у кінці XIX ст. Відрахувавши вісім коликів, відданицям належало проказати своєрідну примовку, рухаючи при цьому дев’ятий: «Чи ти заражений, чи ти загоєний, чи тебе підтримує тато, мама, брат, сестра чи може кохан- ка, чи ти за горами, чи ти за водами, чи ти за моря- ми, чи ти за світами, чи ти за плотами? Рухаю не цей кіл, а свого судженого. Чи ти маєш жінку? Жінка най іде до гробу, а ти іди по мою особу». Іншою є його семантика, зокрема наявність кори свідчила про мудрого, вченого судженого [80, s. 219—220]. Тут спостерігаємо своєрідний прояв шлюбної магії, пе- реплетений із мантичними діями, які виконували з надією причарувати свого обраного завдяки первіс- ному стану (оголеності), коли людина стає ближче до потойбічного світу, а тому їй легше налагодити з ним контакт і вплинути на майбутнє. Про поєднан- ня вірувань у магічні властивості насіння та аграр- них мотивів довідуємося також із описів схожих ан- дріївських дивінацій з кілками, зроблених В. Шу- хевичем у с. Жабйому. Різниця полягала в тому, що відданиця числила кілля у плоті парами. Починаю- чи від будь-якої пари, вона промовляла: «Нї один, нї два... нї девять». Останню (дев’яту) пару перев’язувала ниткою, а вранці придивлялася. За повір’ями, якщо є обидва коли, але без ґужви (во- ринє), то дівчина розійдеться з хлопцем; якщо ґуж- ва є, справлятиме весілля у ці м’ясниці. Традиційно, наявність кори віщувала багатого судженого; її від- сутність (голий кіл) — бідного; а кривизна, такого й чоловіка. У разі, якщо дев’ятий кілочок залишився один у плоті (тобто без пари), то й панянка ще діву- ватиме, допоки її не візьме заміж удівець [72, с. 274]. Припускаємо, що насіння є дериватом чоловічого сі- мені, а коноплі, за словами І. Огієнка «тягли до себе чоловіків і жінок» [54, с. 62]. Враховуючи семанти- ку зерна як джерела нового життя, можна потверди- ти, що обрядовий акт розкидання насіння (імітація землеробських робіт) має виразну продукуючу (фертильно-еротичну) функцію — кореляція родю- чості землі і фертильності жінки. Очевидно, у дав- нину такі дії повинні були наділити дівчину плідніс- тю незалежно від результату дивінацій. На поширення у галицьких, буковинських і закар- патських гуцулів (Косівщина, Верховинщина, Ви- жниччина, Рахівщина) подібних андріївських та но- ворічних клеромантичних обрядодій указують сучас- ні польові пошуки Т. Гонтар, К. Кутельмаха, Л. Горошко. Відраховані різними примовками кілоч- ки перев’язували різнобарвними нитками (наприклад, червоними, чорними) або стрічками задля враніш- нього визначення матеріального стану і постави су- дженого. Серед пояснень респондентів трапляються і дещо відмінні від попередніх, наприклад, гладкий дев’ятий кіл віщував бездітність, ґудзавий — бага- тодітність (с. Верхній Березів). Зазвичай лічили 667Традиційна ворожба з кілками: ритуально-магічний аспект ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 дев’ять кілочків (сс. Нижній Березів, Криворівня, Шепіт Долішний, Відричка), зрідка сім (с. Косів- Москалівка) або тринадцять (с. Середній Березів). Як зазначає К. Кутельмах, у с. Космач-Погір воро- жили оголені гуцулки [15, арк. 22 зв.; 12, арк. 8, 20— 21, 54, 60; 1, арк. 7, 22, 55—56; 9, арк. 51]. Своєрідністю відзначаються вербальні супрово- ди та тлумачення результатів аналогічної передан- дріївської ворожби на Пряшівщині. Приміром, у с. Ольці Гуменського округу, рахуючи до дев’ятого колика, лемківчанки примовляли: кіл, кілиця, ци я буду того року молодиця. Якщо під час лічби число дев’ять випадало на «кола», то, за повір’ями, дівчина цьогоріч повинна вийти заміж (пор. запис зі с. Чабини). В іншому селі цього ж округу (Руський Грабовець) ворожіння сто- совно зовнішності судженого супроводжувалося та- кою словесною формулою: Тот молодый, тот кул, Тот молодый, тот кул, Тот молодый, тот кул, Тот молодый, тот кул, Тот молодый [24, с. 165]. За матеріалами власних польових спостережень, в окремих селах на Закарпатській Бойківщині (Між- гірщина) відданиці мали змогу отримати додаткову інформацію про свого майбутнього чоловіка. Для цьо- го, крім вигляду та фактури деревини, звертали ува- гу також на її породу. Цікаві подробиці щодо вибо- ру місця ворожіння та деякі ознаки обраного кілочка пригадала мешканка с. Вучкового: у минулому дві- три дівчини йшли в кошару та одночасно лічили кіл- ля з різних сторін плоту. Відтак перев’язували їх, а зранку роздивлялись, кому який попався. Серед на- родних пояснень занотовано такі: якщо було обрано «вільховий (ліщанковий), кажуть, чесний чоловік у тя буде, а ясеновий, то кажуть проклятий вать такий якісь горбатий, такий на цім суці штось било, на тим колові, ну та каже якісь ковдурсь. Як тото кіл фай- ний, простий, тогди файний хлопчище буде, а як не- файний, кривий, суча такоє на нім, кажуть такий у тя буде малий, ніякий хлопчище» [7, арк. 90—91]. Вартісними є також відомості з присілку Горб, у яко- му зафіксовано побутування такого ж ворожіння з подібними тлумаченнями, що його виконували в 60-х рр. минулого століття. Дівчата на виданні по черзі ворожили на кілках з плоту, яким обгороджу- вали сіно. Кому з них пощастило позначити лісковий кілок, та, за віруваннями, матиме найкращого чоло- віка, «а ялінка, тото лінивий хлопець. А правий, то файний, красівий, кривий, то горбатий, такий, што не очєнь красівий бил…». Про архаїчність клеромантич- них обрядодій свідчить їхнє здійснення розплетени- ми, зачесаними та у спідніх сорочках. Дещо пізніше, за спогадами інформаторки, ворожили вже одягнени- ми. За повір’ями, ритуальна оголеність (в т. ч. розпу- щене волосся), як характерна ознака демонічних об- разів мавок, русалок і відьом, допомагала налагодити зв’язок з «іншим» світом унаслідок втрати людиною своєї «соціальності», приналежності до культурного простору [25, с. 291; 19, с. 355—356]. Крім того, ту- тешні хлопці зумисне підглядали за дівчатами і зніма- ли ганчір’я, перешкоджаючи їм довідатися про майбут- нього шлюбного партнера [7, арк. 71]. Жителі Сколів- щини (Бойківщина), Черкащини (Наддніпрянщина) і Вільховеччини (Західне Поділля) мазали стовпчики сажею, болотом або ще чимось [10, арк. 265; 11, арк. 15; 8, арк. 90; 16, арк. 45]. Парубочі бешкетування зано- товані й на Гуцульщині, де хлопці підкладали горбато- го колика або взагалі витягали всі кілки з плоту [12, арк. 42; 1, арк. 22]. Індивідуальна форма цих дивінацій зустрічається подекуди на Гуцульщині, Закарпатті, Покутті, де ді- вчата чекали на висліди до наступного ранку (різд- вяного чи новорічного), коли дозволялось розгледі- ти дев’ятий чи тринадцятий кілочок, зав’язаний різ- нокольоровими нитками, стрічками, хустиною, шнурком або шматкою [77, s. 80; 31, с. 29; 27, с. 146]. Про своєрідні відміни таких обрядодій ді- знаємося з відомостей, поданих Ю. Шнайдером і Ф. Злоцьким. Приміром, перед тим, як перев’язати останній кілок (9-й), покутянка його цілувала, а жи- телька Закарпаття трусила та спостерігала: скільки коликів порухалося, стільки вона сподівалася мати женихів [79, s. 32—33; 40, с. 211]. З метою перед- бачити соціальний статус і матеріальний стан свого судженого, жителька с. Мошни Черкаського р-ну (Наддніпрянщина) позначала собі кілок, до якого буде лічити, солом’яним перевеслом. Ворожба мала й іншу словесну формулу («удівець», «молодець», «розвідець») [10, арк. 60—61]. Ще одним показовим прикладом вірувань у ма- гічні (пророчі) можливості кілка є його використан- Олена СЕРЕБРЯкОва668 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 ня задля віщого сну. Тут кілок був транслятором і джерелом інформації стосовно судженого. Зробив- ши певні висновки про фізичні властивості майбут- нього чоловіка з вигляду дев’ятого кілка, який на Східній Бойківщині і Західному пограниччі Гуцуль- щини виламували, а жителі Буковинської Гуцульщи- ни здирали з нього трохи кори або тріску, йдучи спа- ти, клали під подушку. Сподіваючись наснити свого нареченого, відданиці виголошували магічну форму- лу: «Приснисі мені, мій суджений». За повір’ями, хлопець, який з’явився уві сні, і є долею дівчини [26, с. 40; 32, с. 125—126; 74, s. 126]. У минулому на теренах Галицького Поділля так ворожили лише у разі, якщо, порахувавши весь пліт парами (почина- ючи від будь-якого кілка), вкінці їх залишалась пар- на кількість. До того ж, лічбі передувало задумане запитання, наприклад: «Віддамся чи ні?». Ще мож- на було назвати цей виломлений кілочок ім’ям мило- го хлопця, і якщо він присниться, дівчина вірила, що вийде за нього заміж [28, с. 8, 9]. Дівочі мантичні обрядодії з кілками, які здійсню- вали під час різдвяно-новорічних свят, наявні й у ка- лендарній обрядовості росіян, білорусів, поляків, ру- мунів і молдаван. Однакове семантичне навантажен- ня, способи виконання, ритуальне та функційне призначення вказують і на прадавнє коріння таких матримоніальних ворожінь [55, с. 50—51; 75, s. 312, 314; 59, с. 363; 38, с. 9; 45, с. 433; 67, с. 176; 73, s. 271; 60, с. 78]. Воднораз у різних етнотрадиціях (зокрема, в білорусів, поляків), як і в українській (карпатській), зафіксовано також парубочі дивіна- ції [75, с. 312; 58, с. 183; 29, с. 215]. Серед своєрідних локальних явищ, які вирізняють карпатську традицію з-поміж інших етнолокальних варіантів, відзначимо місце, мету і спосіб виконання ворожінь; вигляд, у якому їх здійснювали (ритуаль- на оголеність); вербальний супровід; породу дерева, з якого зроблений пліт; поєднання мантики і магії (ві- щий сон); певний порядок здійснення обрядодій (ві- рування у магічні властивості веретена, зерна). Зазвичай ворожіння з кілками мали на меті пе- редбачити соціальний статус, ім’я, матеріальний стан, фізичні властивості, характер, вік, зріст май- бутнього чоловіка, а також час сподіваного весілля. Під час усіх ворожінь апелюють до «іншого» світу, тому їх завжди виконували пізно ввечері, тобто у час, який в народі вважали найсприятливішим для цього. Пліт, який складається з кілочків, і є символом по- граничного локусу між «своїм» і «чужим» просто- ром, найкраще підходить для здійснення магічно- мантичних обрядодій, унаслідок контакту з нечистою силою. У даному типі дивінацій цьому сприяють та- кож нитки, ритуальна їжа, оголеність (в т. ч. розпу- щене волосся, наявність лише спідньої сорочки). До того ж, виявлено певні збіжності між способами во- рожінь із кілками та дровами: словесні формули, по- яснення результатів на основі лічби (приміром, дуа- лістичне тлумачення символіки «парного/непарно- го»), розміру, вигляду, фактури деревини. Задля по силення ефективності таких обрядодій послугову- вались молитвами, вербальною магією (примовки), трикратним повторюванням (числа дев’ять). У су- часну пору такі клеромантичні обряди вже не побу- тують, як, зрештою, й багато інших реалій обрядової минувшини, проте живуть у народній пам’яті старо- жилів, які зауважують правдивість навороженого. 1. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 513. 2. Архів ІН НАНУ. — Од. зб. 521. 3. Архів ІН НАНУ. — Од. зб. 550. 4. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 565. 5. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 568. 6. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 587. 7. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 588. 8. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1.— Оп. 2. — Од. зб. 594. 9. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 607. 10. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 608. 11. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 609. 12. Архів ЛВ ІМФЕ ім. М.Т. Рильського АН УРСР.— Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 281. 13. Архів ЛВ ІМФЕ ім. М.Т. Рильського АН УРСР. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 317. 14. Архів ЛВ ІМФЕ ім. М.Т. Рильського АН УРСР. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 362 а. 15. Архів МЕХП. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 213. 16. Архів МЕХП. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 239 д. 17. Архів МЕХП. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 257 д. 18. Архів МЕХП ІМФЕ АН УРСР. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 304. 19. агапкина Т. Нагота / Т. Агапкина, М. Валенцова, А. Топорков // Славянские древности : Этнолинг- вистический словарь: в 5-ти т. — Т. 3: К (Круг)—П (Перепелка). — М. : Международные отношения, 2004. 20. артюх л. Село Товстеньке вчора й сьогодні / Л. Ар- тюх // Народна творчість та етнографія. — 1993. — № 2 (березень-квітень). 21. Беньковский И. Девичий праздник св. Андрея / И. Беньковский // Киевская старина. — 1895. — 669Традиційна ворожба з кілками: ритуально-магічний аспект ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 Г. 14. — Т. 51 (декабрь). — К. : Типографія Г.Т. Кор- чак-Новицкаго. 22. Боровський Я. Світогляд давніх киян / Я. Боровсь- кий. — К. : Наукова думка, 1992. 23. вакульчик М. Різдвяні звичаї на Поліссі / М. Ва- кульчик // Жіноча доля. — Коломия, 1936. — 1—15 січня. — Ч. 1—2. 24. вархол Й. Дівочі ворожіння в часі зимового сонцесто- яння / Й. Вархол // Науковий збірник музею укра- їнської культури у Свиднику. — Пряшів : Музей української культури, 1988. — Т. 15. — Кн. 1. 25. вархол Н. Жінка-демон в народному повір’ї українців Східної Словаччини / Й. Вархол // Науковий збірник музею української культури у Свиднику. — Пряшів, 1982. — Т. 10. — Кн. 1. 26. василечко л. Шуткова неділя. Народні звичаї, обряди та повір’я / Л. Василечко. — Брошнів : Таля, 1994. 27. воропай О. Звичаї нашого народу: Етнографічний на- рис / О. Воропай. — Мюнхен : Укр. видавництво, 1958. — Т. 1. 28. Галько И. Народныи звычаи и обряды з околиц над Збручем / И. Галько. — Львів, 1862. — Ч. 2. 29. Ганцкая О. Западные славяне / О. Ганцкая, Н. Гра- цианская, С. Токарев // Календарные обычаи и об- ряды в странах зарубежной Европы XIX — нач. XX в. Зимние праздники. — М. : Наука, 1973. 30. Герасимович в. Народні звичаї, обряди та пісні в селї Креховї, жовківського повіту / В. Герасимович // Правда. — Львів : З друкарні НТШ, 1893. — T. XVIII. — Вип. LIV (Серпень). 31. Герцій П. Вірованя на Святый вечер в Хусті / П. Гер- цій // Подкарпатска Русь. — 1930. — Ч. 1—2. 32. Гірська веселка / авт.-упор. Іван Ю. Мисюк. — Сня- тин : Прут Принт, 2000. 33. Грушевський М. Історія України-Руси: в 11-ти т., 12 кн. / М. Грушевський. — Т. 1. — К., 1991. 34. Гургула і. Різдвяні народні вірування і звичаї / І. Гур- гула // Жінка. — Львів, 1935. — Ч. 1. 35. Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази / описані др. Р.Ф. Кайндлем. — Чернівці : Молодий букови- нець, 2000. 36. Довгун а. Андрія / А. Довгун // Наш Родный край. — Тячів, 1926. — Р. V. — Ч. 4. 37. Доманицький в. Народній калєндар у Ровенськім повіті, Волинської губернії / В. Доманицький // Матеріали до української етнології. — Львів, 1912. — Т. XV. 38. Зеленин Д. Из быта и поэзіи крестьян Новгород- ской губерніи (По материалам из бумаг В.А. Воскре сен скаго) / Д. Зеленин // Живая ста- рина. — 1905. — Вып. I и II. — Год XIV. — С.-П. : Типо-Литографія В.О. Пастор. 39. Зинич М. Звичай та вірування на Андрія в с. Жукотині пов. Турка / М. Зинич// Літопис Бойківщини. — Самбір, 1937. — Ч. 9. — Р. 7. 40. Злоцкий Ф. Изъ суеверій и обычаев Русскихъ осо- бенно комитата Угочанскаго / Ф. Злоцкий // Светъ. — Унгваръ. — 1870. — Ч. 26 (9 июля). — Г. IV. 41. Зубрицький М. Народнїй календар, народнї звичаї і повірки, прив’язані до днїв в тиждни і до рокових свят (зап. у Мшанцї, Староміського повіту і по сусїднїх се- лах) / М. Зубрицький // Матеріяли до українсько- руської етнольоґії. — Львів, 1900. — Т. III. 42. Иванов П. Жизнь и поверья крестьян Купянскаго уезда, Харьковской губерніи / П. Иванов — Х. : Ти- пография «Печатное Дело», 1907. 43. коломийченко Ф. Різдвяні обряди і звичаї в Черни- гівщині (в селї Прохорах, Борзен. пов.) / Ф. Коломий- ченко // Матеріали до української етнольогії. — Львів, 1918. — Т. XVIII. 44. красовський і. Календарна обрядовість / І. Кра- совський, Й. Вархол // Лемківщина : Історико-етно- графічне дослідження : у 2-х т. — Т. 2. — Львів : ІН НАНУ, 2002. 45. Круглый год. Русский земледельческий календарь / сост., вступ. ст. и примеч. А.Ф. Некрыловой; ил. Е.М. Белоусовой. — М. : Правда, 1991. 46. курочкін О. Обрядовість (Календарні свята й обря- ди) / О. Курочкін // Поділля : Історико-етнографічне дослідження. — К. : Доля, 1994. 47. курочкін О. Українці в сім’ї європейській: звичаї, обряди, свята / О. Курочкін. — К. : Бібліотека українця, 2004. 48. лепкий Д. На св. Андрея / Д. Лепкий // Зоря. — Львів, 1885. — № 3. 49. Майчик і. Одрехова в минулому 1419—1999 / І. Майчик, М. Цуприк / за ред. Я. Швягли. — Львів : Каменяр, 1999. 50. Маковій Г. Затоптаний цвіт. Народознавчі оповідки / Г. Маковій. — К. : Укр. письменник, 1993. 51. Максимович М. Дні та місяці українського селянина / М. Максимович ; пер. з рос. — К. : Обереги, 2002. 52. Медведик П. Село Жабиня на Зборівщині. Весілля, народні звичаї та обряди / П. Медведик. — Терно- піль : Лілея, 1996. 53. Милорадович в. Рождественскія Святки в северной части Лубенскаго уезда / В. Милорадович. — Пол- тава : Типографія Губернскаго Правленія, 1893. 54. Митрополит іларіон. Дохристиянські вірування укра- їнського народу. Історично-релігійна монографія / Іларіон Митрополит. — К. : Обереги, 1992. 55. Никифоровский Н. Простонародныя приметы и по- верья, суеверные обряды и обычаи, легендарные ска- зания о лицах и местах / Н. Никифоровский. — Ви- тебск : Губернская Типо-Литографія, 1897. 56. Онищук а. Народний калєндар. Звичаї й віруваня привязані до поодиноких днїв у роцї (зап. у 1907—10 р. в Зеленици, Надвірнянського повіта (на Гуцульщинї) / А. Онищук // Матеріяли до української етнольоґії. — Львів : Етнографічна комісія НТШ, 1912. — Т. XV. 57. Папіж в. Деякі релігійні обряди і звичаї Підгаєччини / В. Папіж // Підгаєцька земля: Історико-мемуарний Олена СЕРЕБРЯкОва670 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012 збірник. — Нью-Йорк ; Лондон ; Париж ; Сидней ; Торонто ; К., 1980. 58. Пинчуки. Этнографический сборник. Песни, загадки, пословицы, обряды, приметы, предразсудки, поверья, суеверья и местный словарь / собрал в Пинском уезде Минской губернии Д.Г. Булгаковский. — С.-П. : В типографии В. Безобразова и Комп, 1890. 59. Попов Н. Народныя преданія жителей Вологодской губерніи, Канриковскаго уезда / Н. Попов // Живая старина. — СПб., 1903. — Вып. 3. — Год 13. 60. Попович ю. Молдавские новогодние праздники (XIX — начало XX века) / Ю. Попович. — Киши- нев : Штиинца, 1974. 61. Рижик Є. Календарні обряди українців Холмщини і Підляшшя / Є. Рижик // Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дослідження. — К. : Родовід, 1997. 62. Ріпецький О. Парубочі й дївочі звичаї в селі Андріяшівці Лохвицького повіту на Полтавщині / О. Рі пецький // Матеріали до української етно- логії. — Львів, 1918. — Т. XVIII. 63. Самбірський Д. Дещо про свято-андріївські звичаї й вірування в Самбірщині (с. Городище) / Д. Самбір- ський // Життя і знання. — Львів. — 1938. — Ч. 12. 64. Свидницкій а. Великдень у Подолян / А. Свид- ницкій // Основа. — СПб. : В Типографіи И. Ти- блена и комп., 1861 (ноябрь — декабрь). 65. Сивицький М. Духова культура / М. Сивицький // Лемківщина: Земля — люди — історія — культура. Т. ІІ : Записки НТШ. — Нью-Йорк ; Париж ; Сид- ней ; Торонто, 1988. — Т. 206. 66. Скоропад в. Мої спогади / В. Скоропад // Літопис Борщівщини: Історико-краєзнавчий збірник. — Вип. 3. — Борщів : Чумацький шлях, 1993. 67. Сырку П. Изъ быта бессарабскихъ румынъ. I. Народный календарь румынскаго населенія въ Бес- сарабіи / П. Сырку // Живая старина. — 1913. — В. I—II. — Годъ XXII. 68. Франко і. Людові віруваня на Підгірю / І. Франко // Етнографічний збірник. — Т. V. — Львів, 1898. 69. Хомик в. Звичаї та обряди лемків / В. Хомик // Наше Слово. — Варшава, 1963. — № 23. 70. Чубинский П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край / П. Чубин- ский. — С.-П., 1872. — Т. 3. 71. Шмайда М. А іші вам вінчую. Календарна обрядовість русинів-українців Чехо-Словаччини / М. Шмайда. — Т. 1. — Братіслава ; Пряшів : Словацьке педагогічне видавництво, Відділ української літератури, 1992. 72. Шухевич в. Гуцульщина. Четверта частина. Друге видання / В. Шухевич. — Верховина : Гуцульщина, 1999. 73. Biegeleisen H. U kolebki. Przed oltarzem. Nad mogilą / H. Biegeleisen. — Lwów, 1929. 74. Falkowski J. Zachodne pogranicze Huculszczyzny / J. Falkowski. — Lwów, 1937. 75. Federowski M. Lud bialoruski na Rusi Litewskej. Mate- rialy do etnografii słowiańskiej zgromadzone w la- tach 1877—1891 / M. Federowski. — T. 1. — Kra- ków : Wydawnictwo Komisyi antropologicznej Akademii Umiętności, 1897. 76. kolberg O. Chełmskie. Obraz etnograficzny / O. Kol- berg. — Kraków : W drukarni Uniwersytetu Jagielloń skiego, 1890. — T. 1. 77. kolberg O. Pokucie. Obraz etnograficzny / O. Kol- berg. — T. I. — Krakόw : Z drukarni uniwersytetu Ja- giellońskiego, 1882. 78. Mroczko k. Śniatyńszczyzna. (Przyczynek do etnografii krajowej) / K. Mroczko // Przewodnik naukowy i lite- racky. — R. XXV. — T. XXV. — Zesz. V (Maj). — Lwów, 1897. 79. Schnajder J. Lud peczeniżyński. Część II / J. Schnaj- der // Lud. — 1907. — T. XIII. — Zesz. I. 80. Schnajder J. Z kraju Huculów (Kalendarz huculski) / J. Schnajder // Lud. — Lwów, 1899. — T. V. — Zеsz. 3. 81. Schnajder J. Z życia górali nadłomnickich / J. Schnaj- der // Lud. — Lwów, 1912. — T. XVIII. — Zesz. I—IV. Olena Serebryakova ON TRADITIONAL FORTUNE TELLING WITH PEGS IN THE ASPECT OF RITUAL-MAGIC In the study compiled by means of comparative approach to the broad range of ethnographical materials have been analyzed the Ukrainians’ divination practices with pegs. As a result a point had been stated that mantic acts had been connected with mat- rimonial rites of forthcoming wedding and spousal partner. Keywords: fortune-telling (divinations), mantic and magic actions, peg, count, cord, fence, prophetic dream, marriage, girlhood. Елена Серебрякова ТРАДИЦИОННЫЕ ГАДАНИЯ С КОЛЬЯМИ: РИТУАЛЬНО-МАГИЧЕСКИЙ АСПЕКТ В статье на основе сопоставления широкого этнографиче- ского материала проанализированы украинские гадания с кольями. Выяснено, что это матримониальные гадания о будущей свадьбе и брачном партнере. Ключевые слова: гадания (дивинации), мантические и магические действия, колья, счет, перевязывание, забор, вещий сон, брак, девичество.

Традиційна ворожба з кілками: ритуально-магічний аспект

Institution

Ähnliche Einträge