Проблеми сценографії в режисурі Володимира Блавацького
У статті зроблено спробу проаналізувати шляхи розвитку мистецтва сценографії України першої половини ХХ століття. На прикладі сценографії Леоніда Боровика та Владислава Клеха для театральних постановок Володимира Блавацького прослідковано поступ авангардних форм сценографічного мистецтва. Символіз...
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94779 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Проблеми сценографії в режисурі Володимира Блавацького / О. Рєзнік // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 703-707. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94779 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-947792016-02-12T03:06:55Z Проблеми сценографії в режисурі Володимира Блавацького Рєзнік, О. Статті У статті зроблено спробу проаналізувати шляхи розвитку мистецтва сценографії України першої половини ХХ століття. На прикладі сценографії Леоніда Боровика та Владислава Клеха для театральних постановок Володимира Блавацького прослідковано поступ авангардних форм сценографічного мистецтва. Символізм в театрально-декораційному мистецтві розглядається як закономірний етап розвитку сучасної сценографії доби модернізму. The prospects of Ukrainian art of staginess during the first half XX c. have been presented and brought under analytical study in Leonid Borovyk’s and Vladyslav Kleh’s vanguard artworks for theatrical productions by Volodymyr Blavatsky. Symbolism in art of stage design has been considered as a logical evolution phase of staginess art in Modernism В статье сделана попытка проанализировать пути развития искусства сценографии Украины в первой половине ХХ века. На примере сценографии Леонида Боровика и Владислава Клеха для театральных постановок Владимира Блавацкого рассмотривается развитие авангардных форм сценографического искусства. Символизм в театрально-декоративном искусстве рассматривается как закономерный этап развития современной сценографии в эпоху модернизма. 2012 Article Проблеми сценографії в режисурі Володимира Блавацького / О. Рєзнік // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 703-707. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94779 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Рєзнік, О. Проблеми сценографії в режисурі Володимира Блавацького Народознавчі зошити |
| description |
У статті зроблено спробу проаналізувати шляхи розвитку
мистецтва сценографії України першої половини ХХ століття. На прикладі сценографії Леоніда Боровика та Владислава Клеха для театральних постановок Володимира
Блавацького прослідковано поступ авангардних форм сценографічного мистецтва. Символізм в театрально-декораційному
мистецтві розглядається як закономірний етап
розвитку сучасної сценографії доби модернізму. |
| format |
Article |
| author |
Рєзнік, О. |
| author_facet |
Рєзнік, О. |
| author_sort |
Рєзнік, О. |
| title |
Проблеми сценографії в режисурі Володимира Блавацького |
| title_short |
Проблеми сценографії в режисурі Володимира Блавацького |
| title_full |
Проблеми сценографії в режисурі Володимира Блавацького |
| title_fullStr |
Проблеми сценографії в режисурі Володимира Блавацького |
| title_full_unstemmed |
Проблеми сценографії в режисурі Володимира Блавацького |
| title_sort |
проблеми сценографії в режисурі володимира блавацького |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94779 |
| citation_txt |
Проблеми сценографії в режисурі Володимира Блавацького / О. Рєзнік // Народознавчі зошити. — 2012. — № 4 (106). — С. 703-707. — Бібліогр.: 12 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT rêzníko problemiscenografíívrežisurívolodimirablavacʹkogo |
| first_indexed |
2025-07-07T01:21:46Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:21:46Z |
| _version_ |
1836949236028014592 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
Дослідження мистецтва сценографії України
першої половини ХХ ст. актуальне на сьогод-
нішній час, коли українське мистецтво прагне за-
ново інтегруватися в процес загальносвітового су-
часного мистецтва. У зв’язку з цим постає потре-
ба знову звернутися до досвіду представників
мистецької діяльності означеного періоду, коли
Україна все ще була тісно пов’язана з європейським
мистецьким процесом. Показовою щодо цього є
ситуація в театрі та в сценографічному мистецтві,
яка відображала новітні пошуки своєї доби та спе-
цифіку українського модернізму. Винятковою ри-
сою сценографії є її розвиток на перетині художніх
явищ та їх інтеграція. Мистецтво сценографії Укра-
їни першої половини ХХ ст. характерне активни-
ми експериментами та пошуками, що обумовили
подальший потужний рух театрально-декоративного
експерименту в другій половині ХХ століття. У
зв’язку з цим вивчення ідейного змісту та базових
явищ проблем сценографії з точки зору їхньої про-
сторової організації та відповідності театральній по-
становці є важливим для розуміння розвитку мис-
тецьких процесів в цілому.
Прослідкуємо шляхи розвитку мистецтва сцено-
графії першої половини ХХ ст. на прикладі театраль-
них постановок Володимира Блавацького в колек-
тивах «Український молодий театр "Заграва"» й
«Ансамбль українських акторів», які стали старто-
вим майданчиком у становленні таких сценографів,
як Леонід Боровик та Владислав Клех — представ-
ників синтетичного театру. У своїх театральних по-
становках Володимир Блавацький визначається із
загальною естетичною платформою, в якій реалізує
програму синтетичного театру та окреслює станов-
лення символістичної сценографії.
В українській мистецтвознавчій думці стрімко ви-
вчається мистецтво сценографії як унікальне безпре-
цедентне явище національної культурної ідентичнос-
ті в загальносвітовому культурному процесі. Насам-
перед це дослідження таких авторів, як Григор
Лужницький, Валеріан Ревуцький, Валерій Гайда-
бура, Роман Яців, Олена Боньковська, Ксенія Га-
марник та Наталія Владимирова. Завдяки їхній
науково-дослідній діяльності можна висвітлити таке
явище в європейській культурі модернізму, як укра-
їнське мистецтво сценографії.
У 20—30-х рр. ХХ ст. український театр став
полем для широкого та цікавого експерименту, в яко-
му були переглянуті підходи до класичної драматур-© О. РЕЗНІК, 2012
Оксана РЕЗНІК
ПРОБЛЕМИ СЦЕНОГРАФІЇ
В РЕЖИСУРІ ВОЛОДИМИРА
БЛАВАЦЬКОГО
У статті зроблено спробу проаналізувати шляхи розвитку
мистецтва сценографії України першої половини ХХ сто-
ліття. На прикладі сценографії Леоніда Боровика та Вла-
дислава Клеха для театральних постановок Володимира
Блавацького прослідковано поступ авангардних форм сце-
нографічного мистецтва. Символізм в театрально-деко ра-
ційному мистецтві розглядається як закономірний етап
розвитку сучасної сценографії доби модернізму.
Ключові слова: сценографія, В. Клех, Л. Боровик, В. Бла-
вацький, символізм, авангард, діаспора.
Оксана РЕЗНік704
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
гії, з’явилися нові театральні автори та новий тип те-
атральних художників, які, будучи залученими на-
рівні з режисером до розробки концепції вистави,
сформували новаторські мистецькі форми як пере-
думову сценографічних тенденцій у другій половині
ХХ століття. До такого типу сценографії слід від-
нести Леоніда Боровика та Владислава Клеха, які у
співпраці з режисером Володимиром Блавацьким в
підтримку його театральних реформ в напрямку сим-
волізму наполегливо впроваджували прийоми стилі-
зації вистави та трактували сценічне середовище як
естетичну категорію.
Сценічний символізм В. Блавацького та сцено-
графічне мистецтво Л. Боровика і В. Клеха зазви-
чай розглядається як явище окремого порядку, що
не має зв’язку з театральними конструктивістськи-
ми експериментами Харкова, Києва та Одеси. Про-
те потрібно враховувати, що звернення В. Блаваць-
кого до європейської класичної й сучасної драма-
тургії та символістської моделі спектаклю стало
новим етапом як у розвитку синтетичного театру,
так і в становленні логічно вмотивованої системи в
організації пластично-просторової структури виста-
ви в працях сценографів.
Символізм у мистецтві сценографії пов’язується
з діяльністю Л. Боровика. У 1933 р. режисер та ак-
тор В. Блавацький заснував «Український молодий
театр “Заграва”». В становленні цього театру бере
участь і Л. Боровик. Цього ж 1933 р. у театрі став-
лять драму «Батурин» в інсценізації Леся Лісевича
за романом Богдана Лепкого. Л. Боровик у вирі-
шенні сценічного простору опирався на концепцію
подвійного діалогу, впровадивши так званий підтекст
декорації для загострення підтексту п’єси. «В праці
режисера й сценографа було багато символіки. Та-
лант Блавацького як режи сера проявився у вирішен-
ні масових сцен, зокрема в останній дії на згарищах
Батурина — у вигляді боротьби білих і чорних ду-
хів, що символізували долю України. Умовне оформ-
лення сценографа (Л. Боровик) теж сприяло цьо-
му: спалене дерево на тому згарищі у формі похиле-
ної руки, що ніби простягла її над Україною; там же
порубаний козак, фінальне віщування ... в краще
майбутнє» [10, с. 23]. Цією постановкою вперше в
українському галицькому театрі було презентовано
тотальний твір мистецтва, в якому «слово, світло,
маска, костюми і декорація були поєднані в одну мис-
тецьку цілість» [9, с. 32] та який визначив концеп-
цію та метод роботи театру.
На прикладі постановки «Земля» В. Стефани-
ка можемо стверджувати, що режисерські новації
В. Блавацького демонстрували розуміння проблем
співвідношення видів мистецтв, їхній синтез: «За-
хоплювала мене пластичність його образів, — мов
з каменя різьблені вони Стефаником, та театраль-
ність діялогу. Подих великої поезії, що віяв із слів
і дій Стефаникових героїв, змушував мене довго
шукати відповідної форми її сценічної передачі.
Як пролог я використав повне глибокої поезії
«Моє слово», і за допомогою своєрідного хору
«слів поета» (що викликали асоціацію хору в
грецькій класичній драмі) мені пощастило підне-
сти сценічну дію на вищий ступінь драматичного
насичення» та були орієнтовані і на візуальний об-
раз в тому числі: «Якщо в спектаклі забудовуєть-
ся сцену великою кількістю предметів, декоратив-
но її перевантажується, відвертається увагу від
слова, його змислу, створюється диспропорцію по-
між словом й образом, чим нищиться цілий ефект
спектаклю» [7, с. 2].
Постановка «Земля» В. Стефаника (прем’єра
відбулася 9 січня 1934 р.) була вирішена за прин-
ципом метонімії — частина вирішує ціле; за допо-
могою якоїсь однієї чи певного набору деталей було
досягнуто метафоричності. «Образи, створені ак-
торами за задумом В. Блавацького, мали проходи-
ти перед очима глядачів у гуцульських рамах, як у
калейдоскопі. Сценограф Л. Боровик дуже вдало
розв’язав поставлене режисером завдання. Пере-
дній край авансцени, портали, падуги, а також краї
завіси були обрамлені (очевидно, способом накла-
дання смуг матерії) розмальованим гуцульським
стилізованим орнаментом — солярними знаками
різної величини, між якими бачимо на світлинах ге-
ометричні рисунки меандру. Таке обрамлення сце-
ни створює враження, ніби простір оточений
планетами-зорями. На третьому плані сцени від
підлоги до середини 1/3 задника піднімалася чор-
на земля і зникала за обрієм. Задник, що, очевид-
но, підсвічувався різними кольорами світла, творив
необхідний настрій, підсилював психологічну ат-
мосферу кожної новели.
Стилізована декорація Л. Боровика викликала в
уяві образ космічного безмежжя, вічності, що ото-
705Проблеми сценографії в режисурі володимира Блавацького
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
чує нашу землю. Художник використовує як в
інтер’єрі, так і в екстер’єрі лише необхідні елемен-
ти. У першій дії екстер’єр — край хати, лавку, час-
тину воза, голови коней, що виглядають з-за куліс,
та ін. Усі ці елементи, тісно пов’язані зі сценічною
дією, майстерно намальовані, площинні, немов фрес-
ки. Ці деталі і позначали місце дії, і органічно вплі-
талися в неї. Актори зобов’язані були діяти поруч з
цією стилізованою реальністю дуже конкретно і пси-
хологічно правдиво» [8, с. 84—85].
Леонід Боровик був першим західноукраїн-
ським сценографом, чиї твори неухильно сліду-
вали засадам синтезу — відповідності декорацій-
ного оформлення сценічній дії. Варто зауважити,
що Леонід Боровик працював також і актором, а
це не могло не вплинути на реформування ним
принципів оформлення сценічного середовища.
Його декорації виконували роль носія візуальної
інформації як для глядача, так і для акторів, й
були місцем та умовами розвитку подій та мане-
ри гри — актор перебував у нерозривному зв’язку
з оточенням, в якому діяв.
Вистави «Українського молодого театру “Загра-
ва”» були спрямовані на колективне переживання,
де модифікувалися й естетичні запити часу, і пере-
конання самого Блавацького, який завжди наголо-
шував на громадянській місії театру, вбачаючи в
ньому силу, що організовує суспільне життя і сві-
домість людей. Найбільш точно з цього приводу ви-
словився на шпальтах часопису «Назустріч» О. Куль-
чицький, зазначивши: «театр «Заграва» засновує
свій репертуар на переконанні, що одним із суттє-
вих чинників естетичного зворушення мусить бути
масовість настрою. Тим саме шукає він, з одного
боку, сюжетів, які давали б надію чуттєвого відго-
мону в якнайширшій масі і, з другого, — такого сус-
пільного оформлення, що якнайбільше сприяло б
масовій чуттєвій реакції» [9, с. 5].
На початку ХХ ст. об’єднати акторів і глядачів у
суспільному переживанні містерійного дійства мрія-
ли режисери-символісти. На різних етапах мистець-
кої діяльності ця ідея виникала в Леся Курбаса,
К. Марджанова, В. Мейєрхольда, М. Рейнгардта,
Л. Шіллера, Е. Піскатора.
Ще однією ключовою постаттю в період станов-
лення українського сценографічного мистецтва був
Владислав Клех. Восени 1945 р. в німецькому міс-
ті Нойм-Ульм у таборі для переміщених осіб він ра-
зом з режисером Т. Верещинським та актором
М. Герусом заснував театр «Розвага». До цього те-
атру приєднався хор під керівництвом композито-
ра та диригента Мирослава Антоновича [5, с. 144].
З 1945 по 1947 рр. Владислав Клех розробляє сце-
нографічні рішення для всіх постановок «Розваги»
та наполегливо шукає власну формально-образну
мову й художній метод, які б максимально відпові-
дали ритмові та духу епохи.
Послідовний поступ до символізму можемо спо-
стерігати в сценографії Владислава Клеха до п’єси
«Morituri» Івана Багряного 1948 р., яка була при-
свячена періоду сталінських репресій. Постанов-
ка не була здійснена, проте збереглися ескізи до
вистави, які свідчать про вагомі досягнення сцено-
графа в цей період. Так, на одному з ескізів дзер-
кало сцени має складну форму: перевернута тра-
пеція з нахиленими під різними кутами сторонами
створювала високу напругу сценічного простору,
який був відділений від глядачів ґратами в’язниці.
Цей гранично виразний прийом перетворював сце-
ну у величезне вікно в’язниці, крізь яке глядачі
спостерігали дію. За ґратами вимальовувалося ще
одне обрамлення сцени складної, ламаної форми,
яке підкреслювало важкість стін в’язниці. У сце-
нічному просторі були задіяні сходи, які впирали-
ся в стіну (вели в нікуди). Декілька сходинок під-
водили до станка складної форми. За стіною, зрі-
заною по діагоналі з правого верхнього кутка до
лівого нижнього, були розташовані двері камери з
маленьким віконцем. За ними відкривався невели-
кий трикутний шматок синього неба, який проко-
лювала кремлівська башта з червоною зіркою, яка
водночас асоціювалася з шпилем готичного собо-
ру. Так, обрис Спаської вежі перетворювався в
символ неволі. Символіка дверей, вікна та сходів
у сценографії Владислава Клеха пов’язана з ідеєю
об’єднання просторів ззовні та зсередини. Нерво-
вим ритмом різних за величиною діагоналей та го-
стрих кутів було створено гнітючу атмосферу, яка
знищувала людину.
У 1947 р. Владислав Клех у Реґенсбурзі позна-
йомився з Володимиром Блавацьким і перейшов
до «Ансамблю українських акторів». Протягом
1947—1949 рр. в Німеччині В. Клех розробляв
сценографічні рішення для всіх постановок В. Бла-
Оксана РЕЗНік706
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
вацького. У постановці «Йоганна, жінка Хусова»
Лесі Українки Владислав Клех застосував концеп-
цію чистоти вистави, створивши не фотографічний
образ, а функціональний натяк на античну коло-
наду — три іонійські колони були створені з лег-
кої тканини зі складками. Ця декорація яскраво-
жовтого кольору здавалася повітряною та неваго-
мою на синьому фоні.
Засобами граничної стилізації було вирішено і по-
становку «Антігона». В ескізі художник створив ві-
зуальний образ величезного емоційного напружен-
ня завдяки конструктивно-ритмічній організації
простору: дзеркало сцени трапецієвидної форми пе-
ресікали дві чорні смуги, сама сцена була викладе-
на плитками. На сцені ж поміщено мармуровий сар-
кофаг як символ смерті. З нахиленої площини зви-
сала легка драбина, яка вела до тріснутого портика,
який підтримували чотири тонкі колони. Завдяки
своїй ажурності портик тут сприймається наче сим-
волічне марево. З драбини в небо спрямовувалось
величезне трикутне багряне вітрило, на якому було
зображене коло білого кольору. Це коло перекрес-
лювала чорна смуга. Експресії сценічному просто-
ру надавали напружені кольорові співвідношення:
багряного вітрила з білим колом, пляма фіолетово-
синього саркофага на фоні жовто-помаранчевого
неба та прозорі обриси портика з тяжкими чорни-
ми лініями. Однак ця постановка так і не була вті-
лена на великій сцені.
Дві тенденції, означені іменами Л. Боровика та
В. Клеха, отримали свій розвиток у театрі В. Бла-
вацького. Незважаючи на певні відмінності в ху-
дожніх методах, у цих сценографів є риси, що їх
об’єднують. Обидва проходять початок свого ста-
новлення як сценографи в рамках символістскої
школи. Так, символістська концепція в трактуванні
сценічного простору стала вихідною точкою для сце-
нографії Леоніда Боровика, який намагався уник-
нути надто незрозумілої та заплутаної символіки за-
ради створення справжньої театральної реальності
як особливого світу. Образно-символічні пошуки в
сценографії Владислава Клеха переслідують ту ж
мету. Шлях досягнення поставленої мети у них різ-
ний, проте об’єднуючою рисою цих художників є
їхній підхід до сценографії як до створення певного
метафізичного образу, що призводить до злиття
внутрішньої та зовнішньої дії. Важливо підкресли-
ти, що Леонід Боровик, а вслід за ним і Владислав
Клех, в своїх пошуках орієнтуються на традицію
символістської сценографії. Це допомагає зрозумі-
ти, що символізм в театрально-декораційному мис-
тецтві — це закономірний етап розвитку сучасної
сценографії від 20—30 рр., а потім і другої поло-
вини ХХ ст. (театр постмодернізму).
Розглянувши ці тенденції в українському симво-
лістському театрі, робимо висновок про їхній тіс-
ний зв’язок, що визначав подальший розвиток
авангардних некласичних форм сценографічного
мистецтва. У театральних експериментах Володи-
мира Блавацького та українських сценографів від-
бувся дуже важливий для майбутньої системи пост-
модернізму аспект: реальність того, що відбуваєть-
ся на сцені, та ієрогліфічність.
У сценографії Леоніда Боровика та Владислава
Клеха присутні окремі перегукування з кожним з тих
явищ, але головна схожість у спільній задачі впливу
на глядача. Переродження глядача відбувається на
художній основі, але не потребує традиційної теа-
тральної атрибутики, театр позиціонується не як
один з видів мистецтва, а як їхній синтез.
1. андрєєва О.ю. Все і Ніщо: символічні фігури у мисте-
цтві другої половини ХХ століття / О.Ю. Ан дрєєва. —
СПб., 2004.
2. антонович Д. Триста років Українського театру /
Д. Антонович. — К., 2003. — С. 222.
3. Гайдабура в. Театр, захований в архівах. Сценічне
мистецтво в Україні періоду німецько-фашистської
окупації (1941—1944) / Валерій Гайдабура. — К. :
Мистецтво, 1998.
4. Гайдабура в. Театральні автографи часу (досліджен-
ня, рецензії, творчі портрети, інтерв’ю, «фото-
сайти») / Валерій Гайдабура. — К. : Факт, 2007.
5. Гамарник к. Українська драматургія у сценографії
Владислава Клеха / Ксенія Гамарник // Сучас-
ність. — 1997. — № 4. — С. 143—150.
6. Жила в. Видатний український сценограф: до 75-
річчя з дня народження Владислава Клеха / Володи-
мир Жила // Свобода. Український щоденник. —
Нью-Йорк ; Джерсі, 1997.
7. климовський Яр. Український театр «Заграва» в Га-
личині: З приводу 30-річчя смерті сл. п. Володимира
Блавацького / Яр Климовський // Свобода. Україн-
ський щоденник. — Нью-Йорк ; Джерсі, 1983.
8. козак Б. Театральні відлуння / Богдан Козак. —
Львів : Ліга-Прес, 2010. — 452 с.
9. кульчицький О. «Слово о полку Ігоря» на сцені /
О. Кульчицький // Назустріч. — 1937. — № 20.
707Проблеми сценографії в режисурі володимира Блавацького
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (106), 2012
10. лужницький Г. Наш театр. Книга діячів українського
театрального мистецтва. 1915—1975 : в 2 т. / Григор
Лужницький. — Торонто, 1975.
11. Ревуцький в. В орбіті світового театру / Валеріян Ре-
вуцький. — К. ; Харків ; Нью-Йорк : Вид-во
М.П. Коць, 1995. — 243 с.
12. Українські мистецькі виставки у Львові 1919—1939:
Довідник; антологія мистецько-критичної думки /
автор-упорядник Р.М. Яців. — Львів : Львівська на-
ціональна академія мистецтв ; Інститут народознавства
НАН України, 2011. — 696 с.
Oksana Reznyk
ON PROBLEMS OF STAGE DESIGNING
IN VOLODYMYR BLAVATSKY’S PRODUCING
The prospects of Ukrainian art of staginess during the first half
XX c. have been presented and brought under analytical study
in Leonid Borovyk’s and Vladyslav Kleh’s vanguard artworks
for theatrical productions by Volodymyr Blavatsky. Symbolism
in art of stage design has been considered as a logical evolution
phase of staginess art in Modernism.
Keywords: art of staginess, Vladyslav Kleh, Leonid Borovyk,
Volodymyr Blavatsky, Symbolism, avant-garde, diaspora.
Оксана Резник
ПРОБЛЕМЫ СЦЕНОГРАФИИ
В РЕЖИССУРЕ ВЛАДИМИРА БЛАВАЦКОГО
В статье сделана попытка проанализировать пути разви-
тия искусства сценографии Украины в первой половине
ХХ века. На примере сценографии Леонида Боровика и
Владислава Клеха для театральных постановок Владими-
ра Блавацкого рассмотривается развитие авангардных
форм сценографического искусства. Символизм в
театрально-декоративном искусстве рассматривается как
закономерный этап развития современной сценографии в
эпоху модернизма.
Ключевые слова: сценография, В. Клех, Л. Боровик,
В. Бла вацкий, символизм, авангард, диаспора.
|