Толока під час будівництва в громадському побуті українських селян (друга половина ХІХ — перша половина ХХ ст.)

У статті йдеться про звичай толоки під час будівництва як форму взаємодопомоги в українській традиційній сільській громаді. На основі матеріалів польових етнографічних експедицій, архівних джерел та інформації наукової літератури автор охарактеризував трудовий та обрядовий етапи толоки під час...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Тарнавський, Р.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2012
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94885
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Толока під час будівництва в громадському побуті українських селян (друга половина ХІХ — перша половина ХХ ст.) / Р. Тарнавський // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 995-1009. — Бібліогр.: 68 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94885
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-948852016-02-13T03:02:04Z Толока під час будівництва в громадському побуті українських селян (друга половина ХІХ — перша половина ХХ ст.) Тарнавський, Р. Статті У статті йдеться про звичай толоки під час будівництва як форму взаємодопомоги в українській традиційній сільській громаді. На основі матеріалів польових етнографічних експедицій, архівних джерел та інформації наукової літератури автор охарактеризував трудовий та обрядовий етапи толоки під час будівництва серед українців на загальнослов’янському тлі, з акцентом на специфіку будівельних технік на різних українських етнічних землях. The article has brought some data on the custom of toloka during the building process as a form of mutual help in Ukrainian traditional peasant society. The author has used yet unknown materials of ethnographic field expeditions, archival sourcess and research literature. He has exposed quite objective generalized characteristics for working and ritual stages of toloka custom in Ukraine. Slavonic background, with emphasis on the specificity of building technology on different Ukrainian ethnic territories has been presented. В статье речь идёт об обычае толоки при строительстве как форме взаимопомощи в украинской традиционной сельской общине. На основе материалов полевых этнографических экспедиций, архивных источников и информации научной литературы автор характеризует трудовой и ритуальный этапы толоки при строительстве среди украинцев на общеславянском фоне, с акцентом на специфике строительных техник на разных украинских этнических землях. 2012 Article Толока під час будівництва в громадському побуті українських селян (друга половина ХІХ — перша половина ХХ ст.) / Р. Тарнавський // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 995-1009. — Бібліогр.: 68 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94885 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Тарнавський, Р. Толока під час будівництва в громадському побуті українських селян (друга половина ХІХ — перша половина ХХ ст.) Народознавчі зошити
description	У статті йдеться про звичай толоки під час будівництва як форму взаємодопомоги в українській традиційній сільській громаді. На основі матеріалів польових етнографічних експедицій, архівних джерел та інформації наукової літератури автор охарактеризував трудовий та обрядовий етапи толоки під час будівництва серед українців на загальнослов’янському тлі, з акцентом на специфіку будівельних технік на різних українських етнічних землях.
format	Article
author	Тарнавський, Р.
author_facet	Тарнавський, Р.
author_sort	Тарнавський, Р.
title	Толока під час будівництва в громадському побуті українських селян (друга половина ХІХ — перша половина ХХ ст.)
title_short	Толока під час будівництва в громадському побуті українських селян (друга половина ХІХ — перша половина ХХ ст.)
title_full	Толока під час будівництва в громадському побуті українських селян (друга половина ХІХ — перша половина ХХ ст.)
title_fullStr	Толока під час будівництва в громадському побуті українських селян (друга половина ХІХ — перша половина ХХ ст.)
title_full_unstemmed	Толока під час будівництва в громадському побуті українських селян (друга половина ХІХ — перша половина ХХ ст.)
title_sort	толока під час будівництва в громадському побуті українських селян (друга половина хіх — перша половина хх ст.)
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94885
citation_txt	Толока під час будівництва в громадському побуті українських селян (друга половина ХІХ — перша половина ХХ ст.) / Р. Тарнавський // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 995-1009. — Бібліогр.: 68 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT tarnavsʹkijr tolokapídčasbudívnictvavgromadsʹkomupobutíukraínsʹkihselândrugapolovinahíhperšapolovinahhst
first_indexed	2025-07-07T01:31:29Z
last_indexed	2025-07-07T01:31:29Z
_version_	1836949847385571328
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 © Р. ТАРНАВСЬКИЙ, 2012 Роман ТАРНАВСЬКИЙ ТОЛОКА ПІД ЧАС БУДІВНИЦТВА В ГРОМАДСЬКОМУ ПОБУТІ УКРАЇНСЬКИХ СЕЛЯН (друга половина ХІХ — перша половина ХХ ст.) У статті йдеться про звичай толоки під час будівництва як форму взаємодопомоги в українській традиційній сільській громаді. На основі матеріалів польових етнографічних екс- педицій, архівних джерел та інформації наукової літератури автор охарактеризував трудовий та обрядовий етапи толо- ки під час будівництва серед українців на загально- слов’янському тлі, з акцентом на специфіку будівельних технік на різних українських етнічних землях. Ключові слова: толока, взаємодопомога, будівництво, гро мадський побут, українська сільська громада, глиняно- солом’яні вальки, саман, чомур. Будівництво — одна з найбільш трудомістких і витратних робіт у житті селянина — вимагало взаємодопомоги між представниками сусідської гро- мади, зокрема толоки. Будівництво та ремонт об’єктів громадського призначення здійснювали спільно пред- ставники всіх сімей, які жили в межах поселення. На жаль, взаємодопомога під час будівництва в українській сільській громаді досі не знайшла належ- ного висвітлення в науковій літературі (більшість ві- домостей розпорошена в наукових публікаціях, при- свячених громадському побуту та будівництву). З розвідок, спеціально присвячених взаємодопомозі під час будівництва, назвемо праці польського наро- дознавця Генрика Свянтковського [68, s. 549— 560] та сучасного львівського дослідника україн- ського народного будівництва Ярослава Тараса [58, c. 264—272]. Також не можна не відзначити інфор- мативність відомостей про цей звичай у статтях ві- домого дослідника українського традиційного будів- ництва Романа Радовича [46, c. 455—456; 47, c. 84]. У цій статті взаємодопомогу під час будівни- цтва у громадського-виробничому побуті українців охарактеризовано, насамперед, на основі матеріалів польових етнографічних досліджень, здійснених ав- тором упродовж 2005—2010 років. Взаємодопомога під час будівництва була надзви- чайно поширена на українських етнічних землях, в громадському побуті інших слов’янських етносів. Так, на теренах Польщі до звичаїв трудової взаємо- допомоги вдавалися під час всіх етапів будівельного процесу: транспортування будівельних матеріалів, копання фундаменту, зведення стін і даху, його по- криття, утрамбування підлоги тощо [68, s. 549— 560]. На польських етнічних землях був також зви- чай обов’язково допомагати під час будівництва жит- ла молодятам [40, c. 134]. Російські селяни заготовляли будівельний матеріал, зазвичай, силами лише власних сімей або з допомогою родичів і сусі- дів, скликаючи «помочи». «Помочью» восени і взим- ку рубали дерева та перевозили колоди з лісу до села, де вони лежали до березня. В організації робіт під час зведення житла (своїми силами за допомогою «помочан» чи найманих майстрів) була конкретна закономірність. Майстрів наймали в районах із роз- винутими відхожими чи кустарними промислами, де селяни мали відповідні заробітки, які давали змогу найняти робітників для зведення житла. Натомість суто в аграрних, економічно відсталіших місцевос- тях, селяни не мали цієї можливості, а також не від- Роман ТаРНавСЬкИЙ996 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 чували потреби в наймі робітників, оскільки чолові- ки перебували вдома, а тому обмежувалися органі- зацією «помочей» [15, c. 75]. Серед сербів кожний односелець вважав своїм обов’язком допомогти су- сіду під час будівництва [63, c. 161]. У болгар ця взаємодопомога відбувалася у два етапи: спочатку споруджували каркас будівлі, згодом скликали «тла- ку» (сусідських дівчат, молодих жінок, хлопців) для його обмазування глиною [37, c. 96]. Отже, взає- модопомога під час будівництва у різних слов’янських народів мала свою специфіку. На українських етнічних землях для будівництва хати господарі скликали толоку, що завершувалася гостиною у старій хаті чи на новобудові [55, c. 253]. На всіх теренах Південно-Західного історико- етнографічного регіону України на будівництво обов’язково наймали одного чи двох майстрів, яким платили за їхню кваліфіковану працю. Переважно за частування та наступний відробіток, на запро- шення господаря на будівництво приходили родичі та сусіди. Толочанина, який прийшов першим, гос- подар, подекуди, частував склянкою свяченої води (або вина) і хлібом, а той бажав добра та щастя у новій хаті [23, c. 194]. Особливості взаємодопомоги під час будівництва на різних українських етнічних землях залежали від його техніки, пов’язаної, в тому числі, з будівельним матеріалом. На Рівнинному Закарпатті будувати «хижу» од- носельцю допомагали усім селом. Будівництво завжди було пов’язане з матеріальним добробутом селянина. Бідні селяни та селяни середнього достатку могли збу- дувати хату лише з допомогою своїх родичів і сусідів («громади»), які брали участь у доставленні будівель- них матеріалів і власне в процесі зведення споруди [51, c. 88]. Селяни, які мали тяглову худобу, приво- зили деревину, пісок, каміння тощо. Характерно, що ґазда не платив помічникам, а лише частував їх [67, s. 89—91]. На тих теренах проживання марамарось- ких долинян, де поширилося обмащення стін будівлі товстим шаром глини, скликали взаємодопомогу саме під назвою «толока»: «То коли глину почали місити — то «толока»: куньми місили, ногами місили» (c. Бі- ловарці Тячівського р-ну Закарпатської обл.) [10, арк. 18]. Перечинсько-березнянські долиняни також допомагали один одному перевозити деревину, буду- вати хату й обмазувати її глиною. Цікаво, що й тут «толокою», відбувалося, найчастіше, обмазування стін глиною [51, c. 88]. На Гуцульщині, Бойківщині та Лемківщині, де пе- реважало зрубне будівництво з кругляків, «плениць» чи брусів з дерев хвойних порід, основні роботи ви- конували майстри-будівельники [26, c. 24—25; 27, c. 11; 50, c. 262]. Сусіди допомагали виконати пев- ні підсобні роботи. Найбільш розповсюдженою взаємо допомогою під час будівництва на цих тере- нах було транспортування будівельного матеріалу [1, арк. 81, 84, 124; 22, c. 239—241]. На Бойківщині ґазда, який планував будувати нове зрубне житло, просив односельців допомоги під час перевезення деревини з лісу на місце майбутньо- го будівництва. Мешканці села, які мали таку мож- ливість, їхали «за добре слово» по дерево й звозили його, а ґазда частував їх, й обов’язково — горілкою [31, c. 10; 32, c. 3]. Допомогти привезти колоди («кльоци») могло прийти до 15 «фірманів» [1, арк. 124; 22, c. 239]. Для транспортування будівель- них матеріалів селяни часто вдавалися до супряги (кооперації тягловою худобою), адже тягти колоди одній тварині було важко [1, арк. 72, 80, 118, 124]. На більшості українських етнічних земель допомог- ти під час цієї роботи вважали своїм громадським обов’язком навіть багаті односельці [61, c. 74]. На Бойківщині, якщо господар купував уже збу- довану хату, яку потрібно було розібрати на дере- вину, чи розбирав старе житло, щоб на його місці збудувати нове, родичів і сусідів скликали «валяти хату» [32, c. 3]. Після звезення будівельного матеріалу на місце будівництва визначали день закладання підвалин («закладщини»,«заклащина», «закладини»). За- звичай, «заклащина» припадала на суботу чи п’ятницю, й в жодному разі не на понеділок, який вважався важким днем. Це була перша колектив- на робота під час будівництва — відбувалася то- локою за участі мешканців «кутка» села [62, c. 89]. Після закладання підвалин господар час- тував майстрів і їхніх помічників. Цікаво, що на Бойківщині в давнину це частування робили на пе- редній підвалині, а наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. — на столі, поставленому посередині ді- лянки, призначеної для майбутньої будівлі. Бойки вірили: чим кращою буде ця гостина, тим більше достатку буде у новій хаті [16, c. 163]. 997Толока під час будівництва в громадському побуті українських селян… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 Отже, скликання саме взаємодопомоги під назвою «толока» для зведення житла та господарських спо- руд набуло поширення на тих українських етнічних землях, де відоме будівництво з використанням зна- чної кількості глини: для виготовлення глиняно- солом’яних вальків, цегли-сирівки, обмазування стін, валькування стелі. На теренах, обмежених на півночі, заході та схо- ді відповідно ріками Дністер, Сян і Лімниця, а на півдні — підніжжям Карпат стіни жител зводили в зрубній і каркасно-дильованій техніках, які часто взаємодоповнювалися. В деяких безлісих місцевос- тях для їхнього спорудження брали глиняно-солом’яні вальки [48, c. 221]. Дерево у поєднанні з глиною широко використовували буковинці та покутяни. На рівнинній частині Української Буковини та Покут- тя стіни хат зводили з «кругляка» або «у вугли» (в зруб), або «у заміть» (в стовпи). З обох боків їх об- мазували товстим шаром глиняно-солом’яного замі- су. На Покутті побутували також «биті хати» — бу- дівлі з глинобитними стінами. На теренах Україн- ської Буковини подекуди зводили «городжені» споруди, стіни яких були заповнені глиняно- солом’яними вальками («глевками», «бодзами», «ба- лабодзами»). Заміс для їхнього виготовлення (гли- ну, подрібнену солому) вимішували за допомогою волів або коней. Для будівництва з використанням глини покутяни та буковинці скликали «толоки». Респондентка з Української Буковини розповідала: «Коли замісили глину із соломою кіньми, то госпо- дарі просили на допомогу людей. Одні ставали все- редині хати, інші — знадвору і городили стіни валь- ками або забивали бодзами. Господарі наймали му- зику, щоб веселіше було людям працювати» (с. Ко болчин Сокирянського р-ну Чернівецької обл.) [65, c. 59; 66, c. 557]. На теренах контактної зони Покуття та Бойків- щини будівництво з дерева здійснювали майстри- спеціалісти, а «толокою» родичі та сусіди допомага- ли під час валькування глиною стін і стелі [5, арк. 6, 16, 20, 21, 27, 30, 32, 39, 49, 52, 57, 58, 65, 82, 89, 93, 96, 99, 103, 108]: «Помагают хату будувати. То — «толока» […]. Хати з дерева будували. В нас так: стіни обмазані і знадвору, і зсередини хати […]. Сусіди приходили помагати глину місити. Кіньми мі- сили: зроблять таку яму, кінь там ходить і ногами мі- сить. А як нє, то люди ходять і ногами глину місять» (с. Росільна Богородчанського р-ну Івано-Фран- ківської обл.) [5, арк. 2]. На Надсянні, де в другій половині ХІХ — пер- шій третині ХХ ст. переважала зрубна техніка бу- дівництва, а зрубно-каркасно-дильоване будівни- цтво зі соснових пластин застосовувалося спорадич- но, селяни йшли «на охоту», скликали «поміч», здебільшого, для заготівлі деревини та звезення її на місце будівництва, а «толоку» влаштовували для ви- готовлення глиняного замісу та валькування ним сте- лі («повали») [3, арк. 14, 17, 24, 26, 30, 32, 40, 46]: «Як помагають, то кажуть «на охоту» [...]. В нас не клали [глиною] повалу, зовсім деревляна була. В нас трошки стіни мазали глиною, трошки. То вже пізні- ше, в сорокових роках гору почали мазати глиною [...]. Як багато глини місили, то кликали толоку, а в нас мало глиною мазали» (c. Містковичі Самбір- ського р-ну Львівської обл.) [9, арк. 32]; «Як де- рево кругле було, то не мазали стіни. А як дощинки, то могли мазати глиною стіни. То толокою сходили- ся люди глину мішати» (c. Малі Баранівці Самбір- ського р-ну Львівської обл.) [9, арк. 26]; «Будува- ти помагали[...]. То «толока»: зі села хлопи сходи- лися, їх просили на будову. Повалу глиною мазали. То сусіди приходили глину місити. І стіни тинькува- ли глиною [...]. Мазали хату і зверху, і зсередини, як хто хотів. І то толока була» (c. Ятвяги Мостись- кого р-ну Львівської обл.) [9, арк. 40]. На теренах сусіднього Опілля, де переважали каркасно-вальковані будівлі, були поширені «толо- ки» під час зведення житла та господарських спо- руд: «щоб не чіпало землі», на неї насипали полову, на якій місили глину; жінки «толочили» вальки, пе- рекручуючи солому з глиною на дошці, а чоловіки заплітали ними каркас стіни [47, c. 84]. На Західному Поділлі у другій половині ХІХ — першій третині ХХ ст. переважало каркасне будів- ництво з глиняно-солом’яних «вальків» («балабу- хів», «галамуців») [7, арк. 2, 6, 8, 10, 14, 17, 20, 23, 25, 27, 30, 32, 34, 41, 44]. «Балабухи» й «га- ламуци» відрізнялися за розміром і формою: пер- ші були кулясті, діаметром до 15 см, другі — видо- вжені й завдовжки до 30 см [25, c. 9]. Хоча тра- диційному будівництву Поділля, зокрема його західної частини, присвячена значна кількість пу- блікацій, процес виготовлення глиняно-солом’яних вальків докладно не висвітлений, в тому числі, у Роман ТаРНавСЬкИЙ998 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 працях Тамари Косміної [34, c. 17—64] та Архи- па Данилюка [25, c. 9—11]. На Західному Поділлі для звезення дерева, камін- ня та іших будівельних матеріалів, виготовлення глиняно-солом’яних «вальків» і зведення з них жител і господарських споруд обов’язково скликали «толо- ку» [33, c. 83]. На глиняні роботи кликали від двадця- ти до п’ятидесяти осіб. Для цієї роботи поблизу місця будівництва викопували неглибоку яму, до якої заси- пали глину, пшеничну полову чи «трину» (дрібну со- лому), заливали воду й заводили коня, який мав пере- мішувати їх. Чоловіки подавали готовий заміс жінкам, які м’яли у ньому житню або пшеничну солому, фор- муючи «вальки». Готові «вальки» чоловіки заплітали за патики каркаса стін. Відтак, як звели стіни, готува- ли інший глиняний заміс — з глини, полови, води та висушеного кінського кізяка («коняків»). Цю суміш місили ногами толочани, переважно жінки. Нею ви- рівнювали стіни й чекали, щоб вони добре висохли. Хату «толокою» могли завалькувати за два—три дні [7, арк. 6, 10, 14, 17, 23, 25, 32, 34, 44]. На Східному Поділлі каркасні споруди зводили також «толокою», на яку скликали близько двадця- ти осіб [46, c. 455]. Спершу будували каркас стін — ставили дерев’яні стовпи, між якими чоловіки закла- дали «дилі» — дошки, обмотані «вальками». Для виготовлення «вальків» могли використовувати гли- ну або ж землю. Щоб заміс не розлазився по подвір’ї, десь поблизу викопували неглибоку яму, в якій воли перемішували до готовності глину або землю з посі- ченою соломою і водою. Якщо в господарстві не було волів, застосовували коней. Юнаки водили волів за «лигач», а коней — за вуздечку в ямі по колу то в один, то в інший бік, щоб заміс перемішувався рів- номірно. Якщо в господарів була одна тяглова тва- рина, заводили лише її, або позичали другого вола чи коня у сусіда, оскільки найчастіше на цих теренах для перемішування будівельного замісу використо- вували дві робочі тварини[7, арк. 50]. Перевага во- лів над кіньми під час цієї роботи полягала в тому, що парнокопитний віл краще за непарнокопитного коня перемішував заміс завдяки структурі копита та загалом постави ноги: «Під час ходьби кінь підіймає ногу і ставить її прямо, а віл, як ставить ногу, викру- чує її, до того ж заміс йде між його ратицю і тому краще перемішується» (с. Четвертинівка Тростя- нецького р-ну Вінницької обл.) [7, арк. 50]. Коли заміс виготовили, чоловіки вилами подава- ли його жінкам, які робили «вальки» — скручували його на спеціальних кізлах з дощок. Після зведення стін їх тинькували сумішшю жовтої глини, піску та висушеного кінського кізяка, яку перемішували ло- патою у дерев’яних діжках [7, арк. 50]. На півдні Східного Поділля конструктивною осно- вою споруди був дубовий каркас, який закладали ду- бовими дилями, що чергувалися зі шарами глини; сті- ни обмащували тією ж глиною і потім білили [20, c. 38]. У ХХ ст. на Поділлі набуло поширення без- каркасне будівництво, «толоки» під час якого за кіль- кістю людей були наймасштабнішими. На Західно- му Поділлі безкаркасні стіни будували з цегли- »сирівки», яку виготовляли за допомогою дерев’яних форм із глини, змішаної з половою та водою [7,арк. 8, 10, 14, 27, 32]. На Східному Поділлі їх споруджу- вали з «балабухів», для чого скликали аж три «толо- ки» (по 30—40 осіб): під час першої відбувалося зве- дення стін до вікон, другої — вище вікон, третьої — закінчення будівельних робіт. Щоб вкладені шари «балабухів» висохли, між «толоками» робили дво- чи тритижневі перерви [46, c. 455]. Уродженець Східного Поділля так описував процес будівництва «толокою»: «Була толока. Копали таку велику яму. Землю кидали [туди], потому — соломи чи трині (відходи від того, як молотили), кінський кі- зяк додавали. Перемішували: ногами місили чи коня заводили. То казали «болото». Вальки робили, скла- дали їх. Якшо була форма, так робили, а могли й без форми. Як висихало, клали далі» (с. Березина Вінь- ковецького р-ну Хмельницької обл.) [7, арк. 49]. На Східному Поділлі глиняний будівельний заміс, виготовлений за допомогою коней, називався «гря- сою» [11, арк. 15]. На східній частині Волині схожим словом («ґраца») позначали дерев’яні посудини, в яких перемішували глину для будівельних потреб[6, арк. 7]. Існують припущення, що термін «граса» («grasa») за- позичений з польської мови, й етимологічно пов’язаний зі словами «gradus» (крок), «ґрасувати» (витоптува- ти землю копитами). Тобто, слово «гряса» зі семанти- кою «глиняний будівельний заміс» могло поширитися завдяки процесу виготовлення глиняно-солом’яної су- міші — перемішуванню ногами (чи то за допомогою худоби, чи толочан) [58, c. 269]. На теренах Східного Поділля набуло поширення й будівництво зі «самана» — цегли-сирівки, для ви- 999Толока під час будівництва в громадському побуті українських селян… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 готовлення якої використовували заміс із глини та полови, відформований квадратними дерев’яними скриньками [7, арк. 50]. «Саман» (від тюркського «saman» — «подрібне- на солома») робили з глини, до якої для в’язкості до- давали дрібно насічену солому; цегла, відформована з цієї маси, не обпалювалася, а лише просушувала- ся на повітрі. Українці називали «саман», здебіль- шого, «лимпачем», «лемпачем» або «лампачем» [15, c. 93; 59, c. 226]. Проте на українській етнічній те- риторії загалом побутували поряд усі ці назви на означення цегли-сирівки [18, c. 98]. Поширення терміна «лампач» на українських ет- нічних землях може бути пов’язане з німецькими колоністами, що жили на теренах Галичини та Бу- ковини, адже етимологічно це слово споріднене з німецьким «lehmpatzen» (сира необпалена глина), англійським «loam» (глина, земля), латинським «limus» (мул, бруд), литовським «laistyti» (замазу- вати) [29, c. 453; 58, c. 264]. Чи не найбільшого поширення будівництво з «лам- пача» набуло в українських селах сучасної Молдови. Такі «клаки»поділялися на «великі» (для виготовлен- ня «лампача» могло прийти до 200 «клаканів», а гли- ну місили чотири—п’ять пар коней) та «малі» (для закидання вальків на перекриття кликали до 20 осіб, переважно родичів). Після того, як звели споруду, стіни обмащували глиною. Для цієї роботи «клаку» не скликали. Місце для проведення «клаки» під час виготовлення «лампача» вибирали, зважаючи на на- явність поблизу води, глини та рівної ділянки для су- шіння цеглин: «лампач» виготовляли безпосередньо на місці зведення споруди, використовуючи для замі- су землю з будівельної ділянки; глину могли привози- ти й на місце будівництва; інколи «клаки» під час ви- готовлення «лампача» п’ять—шість господарів орга- нізовували одночасно на березі ріки. Виготовлення «лампача» виглядало так: спершу розкопували землю чи глину, з яких готували заміс, заливаючи їх водою та перемішуючи за допомогою робочої худоби. Під час перемішування до землі чи глини додавали соло- му. Цією сумішшю наповнювали спеціальні форми; відформований «лампач» тягли на рівне місце, де він сох. Після цього його перевозили туди, де мала буду- ватися споруда [58, c. 267—268]. «Толоки» («клаки») для виготовлення «лампача» та будівництва з нього жител і господарських спо- руд скликали й на півдні Східного Поділля, на тере- нах Української Буковини [11, арк. 21; 57, c. 206, 548]. «Лампач» виготовляли, здебільшого, літом, коли було мало опадів і максимальна плюсова тем- пература; будівництво з нього також відбувалося лі- том. Будівельним процесом керував спеціально на- йнятий «чомур» («майстер для лампача»). На тере- нах Східного Поділля на таку «клаку», що від бувалася у два етапи з перервою у два—три тижні, запрошу- вали близько 50 осіб [11, арк. 21, 22]. Термін «чомур» («чамур») походить від загально- тюркського слова «čаmur», що означає «глина», «бруд». На деяких українських етнічних землях, зо- крема на теренах Буджака (Південь України), глино- битні споруди називали «чамурними», «чамуровими» хатами. Для зведення їхніх глинобитних стін толоча- ни мали спеціальні форми, які пересувалися по верти- калі — бездонні скриньки з двох дощаних щитів, до- вжина яких відповідала довжині стіни (4,5—6 м), а висота дорівнювала близько півметра. Ці скриньки були скріплені декількома поперечними дошками та- ким чином, щоб їхня товщина дорівнювала товщині стіни. При зведенні скриньки ставилися на визначене місце (або на фундамент), їх заливали глиняною ма- сою (глиною зі солом’яною січкою), яку потім втрам- бовували [15, c. 94]. Інколи термін «чамурові» (хати) був синонімом терміну «валькові» [18, c. 98]. Специфіка народного будівництва Волині поляга- ла в тому, що на більшості її теренів раніше будува- ли зрубні хати. Проте в ХІХ ст. тут набули поши- рення зрубно-каркасні споруди, а на початку ХХ ст. — каркасна техніка будівництва: між дубо- вими стовпами, вкопаними в землю або поставлени- ми по кутах будівлі на підвалини, закладали плахи та дилі. Після цього стіни могли обробляти або «в на- кидку» (в нерівні дошки, дилі, кругляк, якими запо- внювали каркас, забивали дерев’яні кілки, потім усю поверхню стіни закидали сумішшю короткої соломи чи полови з глиною), або «через дилі» (на брус або диль накладали зверху ряд вальків (суміш соломи- мерви завдовжки до 20 см з глиною), які вгорі при- тискали брусом). Після цього поверхню стін замазу- вали глиною і білили [24, c. 11—13]. Часто під час зведення стін жител в одній будівлі поєднували зруб- ну та каркасну техніки будівництва [44, c. 96]. Найбільшого поширення традиційні толоки на за- хідній частині Волині набули з розповсюдженням Роман ТаРНавСЬкИЙ1000 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 саме каркасної техніки будівництва: «На толоку в нас йшли, якщо хто хату будує, а то треба було мі- сити глину» (с. Великі Бережці Кременецького р-ну Тернопільської обл.) [2, арк. 156]; «В нас тільки то- лока, як хату ліпити» (с. Дунаїв Кременецького р-ну Тернопільської обл.) [2, арк. 181]. У другій половині ХІХ — першій половині ХХ ст. на західній частині Волині «толоки» під час будівни- цтва поділялися на «чоловічі» (зведення дерев’яного каркаса споруди) та «жіночі» (виготовлення глиняно- солом’яних вальків і заповнення ними каркаса стін, вирівнювання стін глиною, валькування стелі). За- міс для валькування стін і стелі толочани місили но- гами або за допомогою коней. У першому випадку, для зручності на подвір’ї розстеляли велике домот- канне полотно, на якому жінки й перемішували но- гами глину з водою та половою: «Глину привозили, мішали ногами на ряднах з конопель. Полову-січку до глини додавали, шоб вона не лопала, воду лляли і так вимішували [...]. Рядно лежить і на ньому місять глину. Рядна брали, бо так треба руками збирати гли- ну, а так легше — підняв за ті кінці [рядно] і вона вернулася» (c. Богунівка Горохівського р-ну Волин- ської обл.)[8, арк. 15, 42]. На східній частині Волині у ХХ ст. поширилося безкаркасне будівництво з «батіни». Її виготовляли з глини, полови, соломи-січки, води, перемішаних у ямі, а потім відформованих у цеглини за допомогою спеціальної дерев’яної форми. Після виготовлення глиняних цеглин, яке обов’язково відбувалося «то- локою» (на неї приходило до 20 осіб), їх залишали сохнути. З «батіни» могливиготовляли не лише цеглу-сирівку, а й глиняно-солом’яні вальки без за- стосування форми: у глиняному замісі на дошках мі- сили житню солому. В таких випадках попередньо будували дерев’яний каркас споруди. Весь процес будівництва з «батіни» — від її виготовлення до за- вершення стін, тривав близько місяця. Натомість власне зведення стін відбувалося до п’яти днів. Гос- подар кожний день, принаймні раз чи два, мусив го- дувати толочан [6, арк. 29, 31, 37, 41, 43, 44, 47, 50, 52, 56, 58, 61]. У другій половині ХХ ст. на цих теренах поширилося й будівництво з «постаків» («пустаків») — цеглин, виготовлених зі «шлаку» (відходів промислового виробництва) за допомогою залізної форми, а також безкаркасне будівництво стін за допомогою дерев’яних «щитів», в які заби- вали суміш з глини, крейди, вапна, опоки, «шлаку» тощо. Ця робота також вимагала значної кількості робітників — скликання «толоки» [6, арк. 47, 50, 52, 54, 56, 58]. На пограниччі Волині та Середнього Подніпров’я у другій половині ХІХ — першій третині ХХ ст. на «толоку» скликали, коли «мастили» хату чи хлів. Напередодні господар привозив на подвір’я глину й запрошував сусідів і родичів. Наступного дня зі самого ранку приходили толочани. Вони працюва- ли без перерви до обіду: чоловіки носили глину та воду, місили «заміть» й підносили його носилками до каркаса стін. Після цього жінки розпочинали об- мазувати ним стіни. В полудень толочанам влашто- вували обід, після якого вони знову бралися до ро- боти [12, арк. 21 зв., 22]. На правобережжі Середнього Подніпров’я, як і на півдні Східного Поділля, у другій половині ХІХ — першій третині ХХ ст. були поширені хати на стовпах «у заміт» («у закидь» або «під закид- ню»). Для їх зведення у стовпах каркаса видовбу- вали спеціальні пази («ґари»), у які закладали будь- яке дерево, перекладене вальками з глини та соло- ми. «Мазали» хату «толокою» [49, c. 211]. Згодом тут поширилися хати-»литки» («ліпки»), зведені з рідкої глини, змішаної з половою або соломою за до- помогою дощок-риштувань, а з 1950—1960-х ро- ків — житла зі «самана» [28, c. 81]. На Слобожан- щині для зведення каркасних, саманних або глино- битних споруд, стіни яких зісередини та ззовні обмазували глиною і білили, скликали «толоку» («помощь»).Обмазування глиною відбувалося у два—три етапи. Під час першого, який власне й ви- магав скликання «толоки», усі стіни та стелю заби- вали товстим шаром глини, змішаної зі соломою чи половою [60, c. 79]. На теренах Півдня України ши- роко побутував звичай сусідської взаємодопомоги («толока», «клака», «на чамур», «сходщина») під час будівництва стін з «вальків» чи цегли-сирівки («лампача», «самана»), валькування стелі, обмазу- вання стін глиною тощо [42, c. 491]. Час, за який могли збудувати хату толокою, за- лежав від багатьох факторів: будівельного матері- алу та техніки будівництва, кількості робітників, погодних умов. Будівництво толокою одного об’єкта могло тривати від декількох днів до декількох тиж- нів. Господар толоки обов’язково мусив годувати 1001Толока під час будівництва в громадському побуті українських селян… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 робітників два—три рази на день, частувати їх го- рілкою, основна частина якої припадала на вечір [2, арк. 130—131]. Будівництво стін з вальків на українських етніч- них землях супроводжувалося віруваннями та риту- альними діями. Щоб у хаті не заводилася нечиста сила, перший глиняний вальок мала місити стара баба («чиста жінка»), додаючи до глини освяченого збіж- жя, пір’я тощо. Тому господар заздалегідь домовляв- ся, щоб вона прийшла на будівництво в той день, коли потрібно «мазати» хату, або принаймні перед визна- ченим днем приготувала глину для першого валька. Щоб у новій хаті добре велося, його обов’язково мав закласти приятель сім’ї (чоловік чи жінка, не мало значення), а щоб жити у ній було весело, хату «ма- зали» під співи та зі жартами [62, c. 91]. На право- бережжі Середнього Подніпров’я перші вальки кла- ли господарі й обов’язково — на покуті. На цих те- ренах під час валькування хати перший вальок мала зробити господиня й кинути його через голову позад себе на шлях, де він і залишався [49, c. 211]. Особливо поширеним обрядом під час будівельних толок була «віха», поширена на всіх українських ет- нічних землях.«Віха» — тичина, жердина, гілка, якою вказують дорогу, позначають межі ділянки тощо; в пе- реносному значенні, те, що становить етап у розвитку кого-, чого-небудь [17, c. 149]. У світоглядних уявлен- нях більшості українських селян другої половини ХІХ—ХХ ст. «віха» була символом закінчення ро- боти та початку частування, тобто позначала межу між трудовим і ритуальним етапами толоки: «[«Квітку»] ставили, шо то скінчили [роботу]» (c. Ілавче Теребов- лянського р-ну Тернопільської обл.) [7, арк. 10]; «То «квітка», коли крокви ставлять — майстрам могари- чу треба» (c. Михалківці Гощанського р-ну Рівнен- ської обл.) [6, арк. 44]; «Косицю робили — значить закінчується будова. Ставлят кізли, ставлят косицю. Вже ґазда, значить, кладе могорич» (с. Дзвиняч Бо- городчанського р-ну Івано-Франківської обл.) [5, арк. 99]. Саме так на початку ХХІ ст. «віху» сприй- має переважна більшість респондентів. Проте, під час докладнішого аналізу інформації наукової літера- тури та польових етнографічних матеріалів, пов’язаних з обрядом «віхи», простежується його глибше семан- тичне навантаження. Обряд «віхи» в контексті звичаю толоки найпер- ше був підданий теоретичному осмисленню під час розгляду науковцями жниварської обрядовості (об- жинкові атрибути: вінок, сніп, «квітка», «борода»). Одним із перших дослідників, який включив його до проблематики, пов’язаної зі взаємодопомогою під час будівництва, був Г. Свянтковський. Розгляда- ючи звичаї взаємодопомоги під час зведення житла та господарських споруд серед поляків, учений осо- бливу увагу приділив будівельному деревцю, осо- бливості якого залежали від пори року та місцевос- ті побутування. Його виготовляли з гілок листяних чи хвойних дерев, які прикрашали живими квітами чи кольоровим папером. Будівельне деревце на різ- них польських теренах мало специфічні назви, на- приклад: «wianek», «wieniec», «zianek», wicha», «wiecha» [68, s. 558—559]. Охарактеризуємо обряд будівельної «віхи» на землях Південно-Західного історико-етнографічного регіону України. Гуцули деревце на кроквах уважа- ли символом «викінчення даху» [54, c. 388]. Про- те інколи його робили й під час першої колективної будівельної роботи — закладання підвалин: «стель- мах» закопував посередині місця майбутньої ново- будови хрест із молодої смереки, прикрашений вов- ною, зіллям, а також обкурений ладаном і покропле- ний свяченою водою [64, c. 114]. Будівельна «віха» («курагов» або «чова», «коси- ця») була поширена в обрядовості марамароських і ужанських долинян Рівнинного Закарпаття. «Кура- гов» робив господар або господиня з квітів, шматка полотна та стрічок, які чіпляли до палиці. Майстер- будівельник прибивав її до крокви («кузли»), після чого робітникам давали «могорич». Як надходив час покривати стріху, «курагов» знімали та спалювали в печі. За народними уявленнями, «курагов» ставили, «аби всяку нечисть [...] відігнати гет від хижі» [10, арк. 9]. В інших селах на кроквах встановлювали «косицю» (зазвичай смерічку, прикрашену стрічка- ми з кольорового паперу чи вишитим рушником), яку головний майстер, коли закінчував роботу, при- бивав до однієї з крайніх «кізл». Після цього ґазда робив робітникам гостину. Долиняни сприймали «ко- сицю» як «радость — шо то достроєно». Коли хату покривали, «косицю» знімали й шанобливо зберіга- ли як пам’ятку, спалювали чи віддавали бавитись ді- тям [10, арк. 6, 13, 18, 21, 23, 26, 30—31]. На Лемківщині після того, як поклали останній вінець «струбу» хати, майстри на куті зрубу, «вуткі Роман ТаРНавСЬкИЙ1002 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 сходить сонце», чіпляли прикрашену квітами та ко- льоровими стрічками вербову гілку («форгов», «за- ставу»), «щоб щасливо жити в хаті». На гостину, влаштовану з цієї нагоди, ґазди запрошували су- сідів і родичів. Зелену гілку («форгов», «заставу», «косорув») майстер встановлював і після зведен- ня крокв («рогів»). Вона була нагадуванням ґаз- дам про могорич для майстрів [53, c. 158]. На Бой- ківщині «вінець» (прикрашену стрічками ялинку) ставили на першу крокву зі сходу. Він означав «ра- дість, шо хату скінчили». Подекуди будівельне де- ревце ставили не лише на крокву: «Віху, вінок на всім робили: на підлозі, на зрубі (як покладуть платву), на крокви — кусок ялинки. Віха — ра- дість, шо юж поставили зруб або підлоги зав’язали» (с. Торгановичі Старосамбірського р-ну Львів- ської обл.) [54, c. 389]. Після встановлення буді- вельного деревця майстри пили «за віху», «за ві- нець» [43, c. 270]. У селах пограниччя Бойківщини та Покуття, як ставили крокви («кізли»), до однієї з них («до схо- ду сонця») головний майстер кріпив (прибивав або прив’язував) «косицю» — cмерічку, сосенку, ялич- ку чи ялинку, за якою до лісу ходив ґазда. Ґаздиня- чи його донька прикрашали її квітами, стрічками, ко- лосками збіжжя, калиною. Поставити «косицю» мав саме головний майстер, адже він розпочинав закла- дати хату («Він зачинав хату класти, то й він її і за- кінчував»). Якщо майстер ставив «косицю», топри- мовляв спеціальні слова, відомі йому саме до цього випадку. Після встановлення «косиці» ґазда робив толочанам гостину, на яку подавали горілку та го- лубці. Коли стріху покривали, «косицю» знімали та спалювали в печі або чіпляли на плодове дерево, але викинути її не могли [5, арк. 2, 6—7, 10, 13, 16, 21, 27, 32—33, 35, 39, 45, 49, 58, 65—66, 71, 74, 78, 81—82, 86, 89, 96—97, 99, 106, 108, 114—115]. На Надсянні селяни вважали: якщо поставлено останню крокву, то закінчено будівельні «дерев’яні роботи», а тому ставили «букет», «вінець», «май», «квітку». Майстер-будівельник прив’язував його до крокви. За це йому затягали на гору горілки («Той букет коштував горілки»). Після встановлення цієї «віхи» господар влаштовував робітникам частуван- ня. Якщо покривали стріху, то будівельну «віху» зні- мали й господар спалював її [3, арк. 39, 47, 50, 52, 56, 64; 9, арк. 2, 4, 9, 12, 14, 17, 22, 24, 28, 30, 32, 36, 38, 40, 42, 46]: «Коли верха поставили, то ро- били «май». То його ставили, шоб добре велося. Його ставив майстер, як вже дах вивели. А як вже покривали соломов, то його юж скидали» (c. Хли- плі Мостиського р-ну Львівської обл.) [9, арк. 44]; «Вінець ставили, як скінчили верха. То називався «вінець». Його робили з квітів, в’язали на палку, і прибивали зверха. А потім, [коли крили стріху], зні- мали і палили на дворі. Господар палив [вінець], де було на дворі, десь в кутику. Майстрові платили піс- ля вінця» (c. Ковиничі Самбірського р-ну Львів- ської обл.) [9, арк. 28]. На Холмщині після зведення крокв майстри прив’язували до однієї з них букет квітів — «квіт- ку» [8, арк. 50]. На Волині після того, як поставили крокви, до однієї з них, найчастіше крайньої зі схо- ду, майстер прибивав палицю з прив’язаною «квіт- кою» — букетом квітів, зірваних дівчатами. Вони ж виготовляли «квітку». Її міг робити й сам майстер або інші робітники. Інколи «квітку» виготовляли зі збіж- жя або з гілки якогось дерева. Часто «квітку», з до- триманням аналогічних обрядодій, робили й після зве- дення стін — її ставили у глечик з водою на кут сті- ни, де мав бути покуть. «Квітку» могли робити й під час закладання фундаменту споруди. Встановлюю- чи її, майстер-будівельник промовляв: «Боже, допо- можи нам почати і кончити хату чи хліва». Після того, як «квітка» з’являлася на крокві, господар мусив дати майстрові та робітникам «могорич». Якщо під час роботи він лише годував їх, то після встановлення «квітки» влаштовував урочисту гостину («баль») [4, арк. 2, 9, 14, 17, 21, 29, 33, 37, 43, 71; 6, арк. 11, 18, 22, 24, 26, 29, 31, 37, 44, 47, 50, 58, 61; 8, арк. 6—7, 9, 15, 20, 23, 28, 34, 39, 42, 44, 48, 50, 57, 61]: «Коли стіни вимурували, то ставлять «квітку» на угол хати — такого букета жінки убирають і в банку став- лять. Вже як верха зроблять, то «квітку» прибива- ють на крокві. На фундамент — тоже «квітку» став- лять. То три «квітки»: як зробили фундамент — по- ставили «квітку», зробили стіни — «квітка», зробили верха — «квітка». Накрили хату — став ше четверту [«квітку»]. Після того завжди могорич — горілка, вино, їжа» (c. Вільгір Гощанського р-ну Рів- ненської обл.) [6, арк. 58]. «Квітка» стояла на кроквах поки не покривали стріху. Тоді її знімали і зберігали на горищі або спа- лювали, оскільки викидати її, за народними уявлен- 1003Толока під час будівництва в громадському побуті українських селян… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 нями, не дозволялося. Так само робили з «квіткою» з підвалин і стін. Інколи після будівельних ро- біт«квітку» несли в город і ставили на грядку з огір- ками — «щоб огірки родили». Якщо «квітка» була зі збіжжя, то вона стояла на кроквах до тих пір, поки її не роздирали птахи [4, арк. 2, 9, 14, 17, 21, 29, 33, 37, 43, 71; 6, арк. 11, 18, 22, 24, 26, 29, 31, 37, 44, 47, 50, 58, 61; 8, арк. 6—7, 9, 15, 20, 23, 28, 34, 39, 42, 44, 48, 50, 57, 61]. На Західному Поділлі будівельну «віху» нази- вали «квіткою» або «вінком». Її робили зі зілля та квітів, прикрашали колосками пшениці, жита, яч- меню. Цю «віху» ставили не лише після зведення крокв, а й після закладання підвалин, валькування стін. Практика ставити «квітку» після валькування стін на Західному Поділлі була доволі поширеною. Толочани ставили її у підпертийцеглинами глечик «на вуглови хати, який зі сходу». Натомість «квіт- ку» під час зведення дерев’яного каркаса стріхи ста- вив майстер, чіпляючи її до палиці, яку прибивав або прив’язував до крокви. На відміну від звичайного годування робітників під час роботи, після «квітки» гостина була урочистою — зі співами та танцями [7, арк. 17, 20, 23, 27—28, 32, 34—35, 41—42, 44—45]:«Як зачинали хату, то «квітку» ставили [...]. Поставили крокви — ставили «квітку». А мо- гли поставити «квітку» і як стіни повалькували, десь там на вуглі» (c. Митниця Підволочиського р-ну Тернопільської обл.) [7, арк. 17]; ««Квітку» обов’язково ставлять [...]. От ставиш хату: то як підвалини — «квітка», як поліпив — знову «квіт- ка», дах поставив — знов «квітка»«(c. Хоптянка Підволочиського р-ну Тернопільської обл.) [7, арк. 34]; «Як стіни звалькували, то могли ставити «квітку». Як поставили крокви — знову «квітка». І кожний раз — могорич» (c. Ілавче Теребовлян- ського р-ну Тернопільської обл.) [7, арк. 10]. Виготовлення «віх» під час будівництва відоме й на теренах Північного та Південно-Східного історико- етнографічних регіонів України. На теренах Полісся України будівельну «віху», яку виготовляли з гілки хвойного чи листяного дерева або вершка сосни, кві- тів і трав, позначали термінами «вільце», «вєха», «вє- точка», «гулля», «йолочка», «квітка», «флажок» [52, c. 119—120]. На Півдні України після закінчення зве- дення стін майстри чіпляли до причілка («фронтора») дерев’яний хрест, до якого господар прив’язував руш- ник і «віху» зі соломи чи квітів. Це ж відбувалося піс- ля зведення крокв: майстер кріпив на передні до ву- лиці крокви дерев’яний хрест з прив’язаною до ньо- го зеленою гілкою чи квіткою («васильок», «бузілік», «бусілік»), або сорочку, рушник, хустку тощо. Після цього толочани пили «могорич» [42, c. 492]. На тих українських етнічних теренах, де було по- ширене валькування стін глиняно-солом’яним за- місом, після завершення роботи («коли кончили мастити») та встановлення на одній із стін (най- частіше причілковій) будівельної «віхи», толочани веселилися та жартували, зокрема, обмазували одне одного будівельною глиняною сумішшю [7, арк. 2; 8, арк. 45; 9, арк. 24, 30, 44; 12, арк. 21 зв., 22]. На теренах Східного Поділля робітники обкидали «болотом» молодиць, а господаря кидали в глиня- ний заміс, причому питали його, скільки горілки він дасть «за вінець». Зазвичай господар відповідав: «Скільки вип’єте — стільки і дам» [46, c. 455— 456]. Респонденти зі Західного Поділля розпові- дали: «Кидати в глину, то такий звичай. От госпо- даря чи господиню беруть [...] два—три чоловіки і в глину кинуть» (c. Грабовець Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) [7, арк. 33];«То були такі жарти і сміхи з глиною. Мазали господарів глиною і поздоровляли. І глиною обкидали, і водою обли- вали» (c. Криве Підволочиського р-ну Тернопіль- ської обл.) [7, арк. 28]. Звичай обливати толочан водою був поширений не лише під час будівництва, а й під час інших толок. Найбільше відомостей про нього ми маємо на осно- ві латвійського матеріалу. У латвійців, які прожива- ли на білоруських етнічних теренах, був звичай об- ливатися водою на толоках під час жнив і вивезен- ня гною. Особливо обливали господиню, вважаючи, що тоді корова даватиме багато молока [19, c. 89]. На західній частині Волині під час вимазування глиною господарів їм віншували: «Щоб були, як зем- ля багаті, як вода здорові» [8, арк. 2]. Жартівливе обмазування глиняним замісом по завершенні тру- дового етапу толок під час валькування стін і стелі побутувало й на Надсянні: «Було, шо на толоці ма- зали господаря чи господиню глиною. То сміялись так, жартували при цьому. В глину кидали господа- ря і господиню, то і я пам’ятаю, як дитинка була, як то сусіду хату будували, як то ліпили глиною ті шпа- ри, повалу [...]. Господарів кидали в глину перед гос- Роман ТаРНавСЬкИЙ1004 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 тиною. А потому всі сі помили і [робітників] клика- ли до хати [гостити]» (c. Воля Баранецька Самбір- ського р-ну Львівської обл.) [9, арк. 24]. Серед українців Буджака побутував такий зви- чай: господарів, які вперше скликали сусідів на взаємо допомогу під час будівництва («чомур»), піс- ля завершення роботи толочани кидали у «чомур» — глиняний заміс. На теренах Нижнього Побужжя взаємодопомога під час валькування стін і стелі за- кінчувалася обмазуванням глиною господині. Під час цього толочани примовляли: «Щоб хата добре стояла, була суха, кріпка, щоб добре жили, щоб в цьому дворі худоба велася» [42, c. 491]. Найімовірніше, в цих звичаях ми маємо справу з рудиментами імітативної магії [13, c. 455—457]. За- уважимо, що глина як матеріал для гончарства, так і для зведення стін жител, завжди у народі була на- ділена особливим властивостями [41, c. 26—30]. Будівельну «віху» могли ставити навіть після ко- пання криниці: «Як криницю нам зробили, то май- стри поставили таку тику, такий вінець на криницю» (c. Великі Баранівці Самбірського р-ну Львівської обл.) [9, арк. 17]. Щодо відповіді на питання про первісну семанти- ку будівельної «віхи» були різні думки. Вважали, що в первісну добу із живим деревцем у житло вносили тотем, який приносив дому щастя. З розвитком ані- мізму це деревце стали сприймати як оберіг від од- них духів і місце перебування інших [30, c. 51]. Бу- дівельне деревце вважали рудиментом «живої жерт- ви» [62, c. 90]. Припускали, що перед здійсненням саме будівельної жертви посередині місця майбут- нього зрубу встановлювали деревце, яке було пов’язане зі схемою «світового дерева» [14, c. 74— 75]. Свого часу була висунута навіть гіпотеза, згід- но з якою будівельне деревце споріднене зі звичаєм клечання домівок та обійсть на Зелені свята, тому що центральною опорою житла у первісну добу могло слугувати живе дерево [36, c. 146]. Також припус- кали, що обряд «віхи» під час будівництва трансфор- мувався з магічного дійства, покликаного оберігати мешканців хати від лиха, у звичайний сигнал-символ, який вказував, що господареві час розплатитися з майстром-будівельником, а господині — влаштува- ти частування для нього та толочан [23, c. 193]. Вважаємо, що найближче до розуміння первіс- ної семантики будівельної «віхи» підійшов сучас- ний експерт з будівельної обрядовості українців Ро- ман Сілецький. На основі великої кількості польо- вих етнографічних записів з різних українських етнічних теренів, учений стверджує, що обрядове будівельне деревце пов’язане з дохристиянськими світоглядними уявленнями слов’ян: встановивши на новобудові цю «віху» (застромлену в землю чи ви- вішену на кроквах), слов’яни в такий спосіб запро- шували душі покійних предків для їхнього вшану- вання та отримання підтримки. Прибирання буді- вельного деревця (спалення, пускання по воді, поміщення під стріху тощо) було проводами душ у потойбічний світ [56, c. 301]. На українських етнічних теренах взаємодопомо- ги потребувало й «валькування» стелі, яке здійсню- вали для утеплення, з протипожежних міркувань, а також для зручного зберігання на горищі збіжжя [4, арк. 2, 17, 25; 6, арк. 7, 14; 8, арк. 6, 12; 45,c. 95— 107]. В Українських Карпатах і на Рівнинному За- карпатті стелю часто обмазували рідкою глиною [10, арк. 26, 31; 39,c. 70]. У селах сусідніх теренів Бой- ківщини та Покуття, на Надсянні її валькували гли- няним замісом, аналогічним замісу для валькування стін [5, арк. 6, 16, 21, 108; 9, арк. 2, 17, 20, 22, 24, 26, 32, 40, 46]. На Західному Поділлі каркас сте- лі («стрихульці між бальками») заплітали такими ж глиняно-солом’яними вальками, що й каркас стін, а потім стелю вирівнювали більш делікатною суміш- шю глини та полови [7, арк. 3, 8, 10, 14, 20, 32, 35, 41, 42, 44]. На східній частині Волині «толока валь- кувати гору» була найбільш розповсюдженою взає- модопомогою під час будівництва: «Збирають толо- ку: місять глину, розстеляють глину на дворі, воду ллють, підсипають полови і так місять. Чи кінь мі- сить, чи ногами люди. Потім беруть й відрами не- суть на гору» (c. Понора Славутського р-ну Хмель- ницької обл.) [4, арк. 43]. Українські селяни вдавалися до звичаїв взаємодо- помоги й під час пошиття стріхи соломою. На Бой- ківщині господар, якому потрібно було виконати цю роботу, ходив по сусідах й «просив околотів». Од- носельці приходили допомогти йому зробити «кити- ці» чи «сніпки» зі соломи (в’язати їх допомагали й жінки), пошити стріху [1, арк. 22—23]. Взаємодопомоги потребувало й виготовлення гли- няного замісу для формування печі [1, арк. 76; 9, арк. 4]. Односельців кликали на допомогу й під час 1005Толока під час будівництва в громадському побуті українських селян… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 копання криниці: серед толочан обов’язково був май- стер, якому платили, інші робітники працювали лише за частування [1, арк. 79, 102; 9, арк. 14, 17, 32]. Особливого розгляду в контексті громадської взаємодопомоги, пов’язаної з будівництвом, потре- бує допомога погорільцям. Вона була поширена се- ред усіх слов’янських народів [37, c. 47; 40, c. 134]. Ще під час перебування більшості теренів Південно- Західного історико-етнографічного регіону України у складі Другої Речі Посполитої сільська громада володіла певними лісовими угіддями, з яких могла безкоштовно виділити деревини погорільцю, якщо він не мав ділянки лісу в приватній власності. Про- те, через обмежені розміри громадських лісів, за їх- нім фондом пильно стежили, виділяючи деревину лише справді в надзвичайних випадках, — якщо людина не могла чекати допомоги ні від кого, окрім громади. Щоб погорільцю видали з громадського лісу деревину, він мав звернутися до сільського го- лови («старости», «війта», «солтиса», «бирува» тощо). Той скликав збори громади (спеціальну раду з громадських представників), які вирішували, чи дати деревину потерпілому, чи ні, а якщо так, то яку та скільки. За твердженнями респондентів з бой- ківських сіл, громада могла надати погорільцю без- оплатну допомогу в розмірі до п’яти ялиць. Якщо громада дозволяла виділити погорільцю деревину, то він йшов до сусідів і родичів просити їхньої до- помоги у заготівлі та транспортуванні колод на міс- це будівництва. Допомогти звезти будівельний ліс йшли «фірмани». Для будівництва хати погоріль- цям влаштовували толоку. Односельці допомагали їм не лише деревиною, але й соломою для покрівлі, організовували для них збір грошей. Допомогти по- горільцю міг також священик, виділивши деревину з церковного лісу, багаті господарі. Погорілець міг отримати також допомогу держави, якщо його хата чи інший постраждалий від пожежі об’єкт були за- страховані [1, арк. 3, 17, 21, 25, 29, 34, 37, 48— 49, 53, 57, 59, 73, 78, 84, 97, 107—108, 111; 2, арк. 136, 142, 147, 160, 169, 175, 180, 192, 198; 3, арк. 13, 25, 28, 42, 48, 54, 67]. Окрім взаємодопомоги під час будівництва жи- тел і господарських споруд, доцільно звернути ува- гу й на зведення та лагодження об’єктів громад- ського призначення. Завдяки сучасним засобам ма- сової інформації саме ці роботи сприймаються середньостатистичним мешканцем українського міста як «толока» [38, c. 18]. Зведення церков, плебаній, шкіл, мостів тощо — важлива подія для кожного села. Будувати та ремон- тувати їх у той чи інший спосіб допомагали майже всі його мешканці, вважаючи це своїм громадським обов’язком. У другій половині ХІХ — першій тре- тині ХХ ст. кошти на будівництво громадських спо- руд громади сіл Південно-Західного історико- етнографічного регіону України отримували з по- жертв селян, допомоги заможних односельців, емігрантів з-за кордону, з продажу громадської влас- ності тощо. Будівельний матеріал сільські громади виділяли з власних лісових угідь. Якщо церква чи школа були одні на декілька сіл, їхні мешканці скла- далися на будову грішми та будівельним матеріалом. Їх могли надати й пани, які інколи виявлялися справ- жніми меценатами [1, арк. 2, 11, 17, 20, 29, 33—34, 37, 53, 57, 59, 125, 132; 2, арк. 3, 8, 12, 17, 21, 28, 31, 33, 201, 206, 212, 217, 223; 3,арк. 30, 38, 42, 46, 48, 54, 58, 62, 67; 35, c. 61]. На будівництво громадських споруд наймали ква- ліфікованих майстрів-будівельників. Підсобні робо- ти на добровільній основі виконували селяни. На за- хідній частині Волині селяни, які працювали на бу- дівництві громадських споруд, обідали вдома. Їжу найманим майстрам готували по черзі господині з наперед визначених хат [2, арк. 12]. На Бойківщи- ні як майстрам, так і підсобним робітникам їсти го- тували сім’ї, представники яких не працювали на бу- дівництві того дня [1, арк. 20]. На західній частині Волині дні, проведені на бу- дівництві, наприклад, школи, могли бути зараховані селянам як відбування дорожньої повинності — «шарварку» (від німецьких слів «schar» — натовп, «werk» — робота). Ще в першій половині ХХ ст. він був поширений на теренах Південно-Західного історико-етнографічного регіону України. «Шарва- рок» для прокладання та ремонту сухопутних шляхів сполучення відбувався у другій половині травня — червні (між весняними роботами та косовицею) [21, c. 32]. Взимку на «шарварки» скликали для розчи- щення доріг від снігових заметів [3, арк. 6, 9, 24]. Нагляд за черговістю та виконанням дорожніх ро- біт здійснювали сільський голова, «десятники», спе- ціальний «дорожний».Організація «шарварку» за- лежала як від сільської громади (шляхи сполучення Роман ТаРНавСЬкИЙ1006 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 місцевого значення), так і від держави (магістралі). Дорожну повинність відбували раз на рік, але не всі мешканці села одночасно. На різних теренах Південно-Західного історико-етнографічного регі- ону України вона визначалася по-різному: певною кількістю днів на рік, певною ділянкою дороги; роз- мір «шарварку» міг залежати й від кількості гекта- рів землі та робочої худоби, якою володіла сім’я [1, арк. 57, 62, 67, 70; 2, арк. 128, 134, 146, 150, 153; 3, арк. 24, 48, 54, 66]. Під час прокладання та лагодження сухопутних шляхів сполучення обов’язково були присутніми май- стри з технічних робіт («стельмахи», «каменярі»), яким селяни допомагали в підсобних роботах. За- лежно від того, чи мав селянин тяглову худобу, ви- значалися його обов’язки з ремонту доріг і мостів: перевезення будівельних матеріалів, навантаження на вози каміння, засипання ям, копання, чищення ровів обабіч дороги тощо [21, c. 32]. З наведеного матеріалу можна зробити такі висновки: Будівництво, зважаючи на об’єм та важкість ро- боти, було тією ділянкою народної культури україн- ців, слов’ян загалом, у якій яскраво проявився зви- чай трудової сусідської взаємодопомоги «толока». Специфіка взаємодопомоги під час будівництва залежала, насамперед, від будівельної техніки, яка була пов’язана з наявним будівельним матеріалом (деревина, глина тощо). На теренах поширення зрубних споруд взаємодопомоги потребувало, зде- більшого, транспортування будівельного матеріалу (оскільки основні власне будівельні роботи здійсню- вали майстри-спеціалісти). Натомість у місцевос- тях розповсюдження каркасної і безкаркасної буді- вельних технік, окрім перевезення будівельного ма- теріалу, взаємодопомогу скликали й під час виготовлення будівельного замісу з глини, соломи та полови, зведення стін з «вальків» чи «лампача» («самана»), валькування стелі. Виготовлення будівельного деревця, яке сповіща- ло про закінчення трудового етапу толоки, первісно слугувало для запрошення душ покійних предків на святкову гостину (як подяка їм за успішне завершен- ня роботи та задля забезпечення сприяння покійних у подальшій господарській діяльності, успішність якої була запорукою виживання як окремих селян- ських сімей, так і сільської громади в цілому). Будівництво та ремонт об’єктів громадського при- значення (сухопутних шляхів сполучення, церков, шкіл) були обов’язком усіх членів сільської громади й полягали у колективних громадських роботах. 1. Архів Львівського національного університету імені Івана Франка (далі — Архів ЛНУ). — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 132-Е. Польові етнографічні матеріа- ли до теми «Взаємодопомога в сільській громаді», зі- брані у Старосамбірському р-ні Львівської обл. Тар- навським Романом Богдановичем 7—19.07.2005. — 136 арк. 2. Архів ЛНУ. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 162-Е. Польові етнографічні матеріали до теми «Взаємодопо- мога в українській сільській громаді», зафіксовані Тар- навським Романом Богдановичем у Кременецькому р-ні Тернопільської обл. 7—18.07.2006. — 230 арк. 3. Архів ЛНУ. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 177-Е. Польові етнографічні матеріали до теми «Взаємодопо- мога в українській сільській громаді», зафіксовані сту- дентом четвертого курсу Тарнавським Романом Бог- дановичем у Яворівському р-ні Львівської обл. 6—10.07.2007. — 68 арк. 4. Архів ЛНУ. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 218-Е. Польові етнографічні матеріали до теми «Взаємодопо- мога в українській сільській громаді», зафіксовані сту- дентом четвертого курсу Тарнавським Романом Бог- дановичем у Славутському р-ні Хмельницької обл. 12—18.07.2007. — 83 арк. 5. Архів ЛНУ. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 364-Е. Польові етнографічні матеріали до теми «Взаємодопо- мога в українській сільській громаді», зафіксовані Тар- навським Романом Богдановичем у Богородчанському р-ні Івано-Франківської обл. 11—18.07.2008. — 124 арк. 6. Архів ЛНУ. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 365-Е. Польові етнографічні матеріали до теми «Взаємодопо- мога в українській сільській громаді», зафіксовані ас- пірантом І року навчання Тарнавським Романом Бог- дановичем у Гощанському та Острозькому р-нах Рів- ненської обл. 4—10.07.2009. — 64 арк. 7. Архів ЛНУ. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 366-Е. Польові етнографічні матеріали до теми «Взаємодопо- мога в українській сільській громаді», зафіксовані ас- пірантом І року навчання Тарнавським Романом Бог- дановичем у Теребовлянському, Підволочиському та Тернопільському р-нах Тернопільської обл. (з додат- ком матеріалів з Віньковецького р-ну Хмельницької обл., Тростянецького та Хмільницького р-нів Вінниць- кої обл.) 18—20.08.2009. — 52 арк. 8. Архів ЛНУ. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 367-Е. Польові етнографічні матеріали до теми «Взаємодопо- мога в українській сільській громаді», зафіксовані ас- пірантом ІІ року навчання Тарнавським Романом Бог- дановичем у Горохівському р-ні Волинської обл., Ра- 1007Толока під час будівництва в громадському побуті українських селян… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 дивилівському р-ні Рівненської обл. і Радехівському р-ні Львівської обл. 05—11.07.2010. — 63 арк. 9. Архів ЛНУ. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 368-Е. Польові етнографічні матеріали до теми «Взаємодопо- мога в українській сільській громаді», зафіксовані ас- пірантом ІІ року навчання Тарнавським Романом Бог- дановичем у Самбірському та Мостиському р-нах Львівської обл. (з додатком інформації зі с. Вишатичі Перемишльського повіту, нині Прикарпатського воє- водства Польщі) 14—17.07.2010. — 49 арк. 10. Архів ЛНУ. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 369-Е. Польові етнографічні матеріали до теми «Взаємодопо- мога в українській сільській громаді», зафіксовані ас- пірантом ІІ року навчання Тарнавським Романом Бог- дановичем у Тячівському р-ні Закарпатської обл. 10—12.08.2010. — 32 арк. 11. Національний архів наукових фондів рукописів та фо- нозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклорис- тики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України (далі — НАНФ ІМФЕ). — Ф. 14-5. — Спр. 516. Матеріали Сироткіна В.М. (Экспедиция в Винниц- кую, Волынскую, Хмельницкую, Тернопольскую, Черно вецкую и Одесскую область (в границах бывшей Подольской губернии) 18.08.89 — 07.09.89), Гро- мадський побут, молодіжні громади, вечорниці, оден- ки, толоки, супряга, куми, побратимство, сім’я, свята (храм), мораль. —Вх. № 3872. — 27 арк. 12. НАНУ ІМФЕ. — Ф. 1—7. — Спр. 685. Етногра- фічна комісія. Кореспондентська мережа. «Народні пісні, перекази, народний календар, відповіді на про- грами: про сіянку, вогонь, воду, землю, пережитки ста- рих форм рільництва, народні знання, вірювання, при- кмети, казки перекази, весілля, родинно-побутові об- ряди, балади, щедрівки, колядки та інше». Матеріали зібрані в Вінницькій обл. Андрієнком Л.С., Андро- щуком П.М., Андрощуком М.Ф. та ін. 1927— 1930 рр. — 79 арк. + 62а, 75а. 13. агапкина Т.а. Обливать / Т.А. Агапкина // Сла- вянские древности : Этнолингвистический словарь : в 5 т. / под общ. ред. Н.И. Толстого. — М. : Между- народные отношения, 2004. — Т. ІІІ : К (Круг) — П (Перепелка). — С. 455—457. 14. Байбурин а.к. Жилище в обрядах и представлениях восточных славян / А.К. Байбурин ; изд. 2-е, испр. — М. : Языки славянской культуры, 2005. — 224 с. — (Studia philologica. Seria minor). 15. Бломквист Е.Э. Крестьянские постройки русских, украинцев и белоруссов (поселения, жилища и хо- зяйственные строения) / Е.Э. Бломквист // Восточ- нославянский этнографический сборник. Очерки на- родной материальной культуры русских, украинцев и белоруссов в ХІХ — начале ХХ в. — М. : Изд. АН СССР, 1956. — С. 4—458. 16. Будзан а.Ф. Поселення, садиба, житло / А.Ф. Бу- дзан // Бойківщина: історико-етнографічне досліджен- ня. — К. : Наукова думка, 1983. — С. 159—166. 17. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад. і гол. ред. В.Т. Бусел. — К. ; Ірпінь : Перун, 2002. — 1140 с. 18. вовк Хв. Етнографічні особливості українського на- роду / Хведір Вовк // Професор Хведір Вовк. Сту- дії з української етнографії та антропології. — К. : Мистецтво, 1995. — С. 39—218. 19. вольтер Э.а. Материалы для этнографии латишско- го племени Витебской губернии / Э.А. Вольтер. — Санкт-Петербург : Типография Императорской Ака- демии Наук, 1890. — Ч. 1 : Праздники и семейные песни латышей. — XIV + 387 с. 20. Гайова Є. Матеріальна і духовна культура Південно- Східного Поділля (Балтський і Савранський райони Одеської області) / Євгенія Гайова // На сторожі української народної культури: матеріали міжнародної наукової конференції. — К. : Інститут мистецтвознав- ства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України ; Національний музей народної архітек- тури та побуту України, 2008. — С. 37—40. 21. Глушко М.С. Шляхи сполучення і транспортні засоби в Українських Карпатах другої половини ХІХ — поч. ХХ ст. / М.С. Глушко. — К. : Наукова думка, 1993. — 228 с. 22. Гошко ю.Г. Звичаї та вірування, пов’язані із спору- дженням житлових та господарських будівель / Ю.Г. Гош ко, П.М. Федака // Гошко Ю. Г., Кі- щук Т.П., Могитич І.Р., Федака П.М. Народна архі- тектура Українських Карпат XV—XX ст. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 237—243. 23. Гребинь И.Ф. Народное жилище в системе обычаев, обрядов и верований / И.Ф. Гребинь // Украинцы. — М. : Наука, 2000. — С. 190—195. — (Серия «Народы и культуры»). 24. Данилюк а. Волинь: пам’ятки народної архітектури: історико-краєзнавчі статті / А. Данилюк. — Луцьк : Надстир’я, 2000. — 100 с. 25. Данилюк а. З глини, дерева і соломи. Пам’ятки на- родної архітектури Західного Поділля / Архип Дани- люк. — Тернопіль : Навчальна книга. Богдан, 2003. — 96 с. 26. Данилюк а.Г. Народна архітектура Бойківщини / Архип Данилюк. — Львів : Українські технології, 2004. — 168 с. 27. Данилюк а. Скарби народної архітектури Гуцульщи- ни. Етнографічний нарис / Архип Данилюк. — Львів : Логос, 2000. — 136 с. 28. Довгань С. Трансформаційні процеси в житловому бу- дівництві українців Черкащини кінця ХІХ — ХХ сто- літь (на матеріалах експедиції) / Сергій Довгань // Народна творчість та етнографія. — 2010. — № 4. — С. 81—83. 29. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / ред- кол. : О.С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Нау- кова думка, 1985. — Т. ІІ : Д — К (Копці). — 571 с. — (Словники України). Роман ТаРНавСЬкИЙ1008 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 30. Зеленин Д. Тотемы-деревья в сказаниях и обрядах ев- ропейских народов / Д. Зеленин. — М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1987. —79 с. 31. Зубрицький М. Із Старосамбірського (Наука не піш- ла в ліс) / Михайло Зубрицький // Діло. — 1901. — 20 липня (2 серпня). — С. 10. 32. Зубрицький М. Селянські будинки в Мшанци, Ста- росамбірського повіта / Михайло Зубрицький // Матеріали до української етнольоґії. — Львів : Етно- ґрафічна комісія Наукового товариства імені Шевчен- ка у Львові, 1909. — Т. ХІ. — Ч. 1. — С. 1—22. 33. коненко П. Народня пожива у Скалатськім повітї. Записав у Коршилівцї / Павло Коненко // Матери- яли до українсько-руської етнольоґії. — Львів : Етно- ґрафічна комісія Наукового товариства імені Шевчен- ка у Львові, 1918. — Т. XVІІІ. — С. 70—85. 34. косміна Т.в. Сільське житло Поділля. Кінець ХІХ —ХХ ст.: історико-етнографічне дослідження / Т.В. Косміна. — К. : Наукова думка, 1980. — 192 с. 35. костюк Г. Історія села Синьків / Г. Костюк. — Львів : [Б. р. в.], 2000. — 167 с. 36. кутельмах к. Русалки в повір’ях поліщуків / Корне- лій Кутельмах // Записки Наукового товариства іме- ні Шевченка. — Львів : Наукове товариство імені Шевченка у Львові, 2001. — Т. ССХLII : Праці Секції етнографії і фольклористики. — С. 87—153. 37. Маркова л.в. Сельская община у болгар в ХІХ в. / Л.В. Маркова // Институт этнографии им. Н.Н. Миклухо-Маклая. Труды. Новая серия. — М. : Наука, 1960. — Т. LXII : Славянский этнографический сборник. — С. 42—110. 38. Мартинець С. Чиє село найкраще? / Світлана Мар- тинець // Експрес. — 2006. — 12—14 травня. — С. 18. 39. Могитич і.Р. Житлові та господарські будівлі двору / І.Р. Могитич // Гошко Ю.Г., Кіщук Т.П., Моги- тич І.Р., Федака П. М. Народна архітектура Україн- ських Карпат XV—XX ст. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 69—82. 40. Поляки. Общественная и семейная жизнь / Д. Мар- ковская // Народы зарубежной Европы. — М. : На- ука, 1964. — Т. І / под ред. С.А. Токарева, Н.Н. Че- боксарова. — С. 131—139. — (Народы мира. Этно- графические очерки / под общ. ред. С.П. Толстова). 41. Пошивайло О.М. Етнографія українського гончар- ства : Лівобережна Україна / Олесь Пошивайло. — К. : Молодь, 1993. — 408 с. ; іл. 42. Прігарін О. Будівельні обряди та звичаї степової України: матеріали до семіотичної характеристики української хати / Олександр Прігарін // Народо- знавчі зошити. — 2001. — № 3. — С. 486—493. 43. Радович Р. Звичаї та обряди, пов’язані із споруджен- ням житла на заході Галицької Бойківщини (за матері- алами Турківського та Старосамбірського р-нів) / Роман Радович // Народознавчі зошити. — 2008. — № 3—4. — С. 253—271. 44. Радович Р. Особливості народного житла Південно- Західної частини Волині (друга половина ХІХ — по- чаток ХХ ст.) / Роман Радович // Записки Науко- вого товариства імені Шевченка. — Львів : Наукове товариство імені Шевченка у Львові, 1992. — Т. ССХХІІІ : Праці Секції етнографії і фольклорис- тики. — С. 93—104. 45. Радович Р. Розвиток поліського житла: проблема ге- незису стелі / Роман Радович // Вісник Львівського університету: Серія історична. — 2008. — Вип. 43 / за ред. М. Глушка. — С. 88—133. 46. Радович Р. Традиційне житло українців Південного Поділля другої половини ХІХ — початку ХХ ст.: конструктивно-технологічний аспект (за матеріалами з Хмельницької області) / Роман Радович // Вісник Львівського університету. Серія історична. — 2010. — Вип. 45 / за ред. О. Вінниченка. — С. 437—462. 47. Радович Р. Традиційне сільське житло на Опіллі дру- гої половини ХІХ — початку ХХ століть / Роман Радович // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Львів : Наукове товариство імені Шев- ченка у Львові, 1995. — Т. ССХХХ : Праці Секції етнографії та фольклористики. — С. 79—106. 48. Радович Р. Традиційне сільське житло Підгір’я кінця ХІХ — поч. ХХ ст. / Роман Радович // Народо- знавчі зошити. — 1995. — № 4. — С. 221—225. 49. Свирида Р. Традиційне житло Шевченкової Звениго- родщини / Раїса Свирида // На сторожі української народної культури. Матеріали міжнародної наукової конференції. — К. : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М.Т. Рильського НАН України ; Національний музей народної архітек- тури та побуту України, 2008. — С. 207—211. 50. Сивак в. Житло та його внутрішнє планування. Екстер’єр / В. Сивак // Лемківщина: історико- етнографічне дослідження : у 2 т. — Львів : Ін-т на- родознавства НАН України, 1999. — Т. І : Матері- альна культура. — С. 261—277. 51. Симоненко і.Ф. Поселення, садиба та житло на За- карпатті / І.Ф. Симоненко // Матеріали з етнографії та художнього промислу. — К. : Вид-во АН Україн- ської РСР, 1956. — С. 60—109. 52. Сілецький Р. Звичаї та обряди, пов’язані з будівни- цтвом / Роман Сілецький // Полісся України : матеріа- ли історико-етнографічного дослідження. — Львів : Ін- ститут народознавства НАН України, 2003. — Вип. 3: У межиріччі Ужа і Тетерева. 1996. — С. 95—124. 53. Сілецький Р. Звичаї, обряди та повір’я у традиційно- му житлобудівництві / Р. Сілецький // Лемківщина: історико-етнографічне дослідження : у 2 т. — Львів : Ін-т народознавства НАН України, 2002. — Т. ІІ : Духовна культура — С. 153—161. 54. Сілецький Р. Обрядове будівельне деревце («вільце») на Поліссі / Роман Сілецький // Вісник Львівського університету. Серія історична. — 2008. — Вип. 43 / за ред. М. Глушка. — С. 382—420. 1009Толока під час будівництва в громадському побуті українських селян… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 55. Сілецький Р. Про збереження однієї етнокультур- ної традиції в галицькому селі (на прикладі буді- вельної обрядовості із с. Довпотів Калуського р-ну Івано-Франківської обл.) / Роман Сілецький // Народознавчі зошити. — 2004. — № 1—2. — С. 250—254. 56. Сілецький Р. Традиційна будівельна обрядовість укра- їнців : монографія / Роман Сілецький. — Львів : ЛНУ імені Івана Франка, 2011. — 428 с. 57. Словник буковинських говірок / за заг. ред. Н.В. Гуй- ванюк. — Чернівці : Рута, 2005. — 688 с. 58. Тарас Я. Колективна допомога в будівництві українців Молдови / Ярослав Тарас // Записки Наукового то- вариства імені Шевченка. — Львів : Наукове товари- ство імені Шевченка у Львові, 2010. — Т. CCLIX : Праці Секції етнографії і фольклористики. — С. 264—272. 59. Чижикова л. Н. Жилище / Л.Н. Чижикова // Этнография восточных славян. Очерки традиционной культуры / отв. ред. К.В. Чистов. — М. : Наука, 1987. — С. 223—258. 60. Чижикова л.Н. Русско-украинское пограничье: ис- тория и судьбы традиционно-бытовой культуры / Л.Н. Чижикова. — М. : Наука, 1988. — 256 с. 61. Чубинский П.П. Труды этнографическо- статистической экспедиции в Западно-Русский край, снаряженной Императорским Русским Географичес- ким Обществом. Юго-Западный отдел: материалы и исследования / П.П. Чубинский. — Санкт- Петербург : Типография К.В. Трубникова, 1872. — Т. VІ : Народные юридические обычаи по решениям волостных судов. — XVI + 408 с. 62. Шевченко л. Звичаї звязані з закладинами будівлі / Людмила Шевченко // Первісне громадянство та його пережитки на Україні / за ред. К. Грушевської. — К. : Державне видавництво України, 1926. — Вип. 1—2. — С. 87—95. 63. Шихарева М.С. Сельская община у сербов в ХІХ — начале ХХ в. / М.С. Шихарева // Институт этно- графии им. Н.Н. Миклухо-Маклая. Труды. Новая серия. — М. : Наука, 1960. — Т. LXII : Славянский этнографический сборник. —С. 150—193. 64. Шухевич в.О. Гуцульщина. Перша і друга частини / репринтне відтворення тексту 1899 року ; Володимир Шухевич. — Верховина : Гуцульщина, 1997. — 352 c. 65. Якимович а. Традиційне народне житло Покуття кін- ця ХІХ — початку ХХ ст. / А. Якимович // Музей народної архітектури та побуту у Львові. Наукові за- писки. — 1998. — Вип. 1. — С. 58—63. 66. Якимович Г. Використання глини в народному будів- ництві Буковини і Покуття кінця ХІХ — початку ХХ ст. / А. Якимович // Музей народної архітекту- ри та побуту у Львові. Наукові записки. — 1998. — Вип. 1. — C. 555—558. 67. Bogatyrev P. Přispěvky k studiu lidových obřadů a pověr při stavbě domu na východnim Slovensku a Podkarpatské Rusi /P. Bogatyrev // Narodopisny vestnik ces ko- slovensky. — Praha, 1934—1935. — R. XXVII— XXVIII. — S. 83—96. 68. Swiątkowski H. Pomoc sąsiedzka przy budowie / Hen- ryk Swiątkowski // Prace i materiały etnograficzne. — Łódź ; Lublin : Polskie Towarzystwо Ludoznawcze, 1950/1951. — T. VIII—X. — S. 549—560. Roman Tarnavskyi ON THE CUSTOM OF TOLOKA NEIGHBOURING HELP DURING CONSTRUCTIVE WORKS IN UKRAINIAN PEASANTS’ SOCIAL LIFE (second half XIX — first half XX cc.) The article has brought some data on the custom of toloka du- ring the building process as a form of mutual help in Ukrainian traditional peasant society. The author has used yet unknown materials of ethnographic field expeditions, archival sourcess and research literature. He has exposed quite objective generali- zed characteristics for working and ritual stages of toloka cus- tom in Ukraine. Slavonic background, with emphasis on the specificity of building technology on different Ukrainian ethnic territories has been presented. Keywords: toloka, mutual help, building process, social life, Ukrainian peasant society, clay-straw bricks, saman. Роман Тарнавский ОБЫЧАЙ ТОЛОКИ ПРИ СТРОИТЕЛЬСТВЕ В ОБЩЕСТВЕННОМ БЫТУ УКРАИНСКИХ КРЕСТЬЯН (вторая половина ХІХ — первая половина ХХ в.) В статье речь идёт об обычае толоки при строительстве как форме взаимопомощи в украинской трациционной сель- ской общине. На основе материалов полевых этнографиче- ских экспедиций, архивных источников и информации на- учной литературы автор характеризует трудовой и риту- альный этапы толоки при строительстве среди украинцев на общеславянском фоне, с акцентом на специфике строи- тельных техник на разных украинских этнических землях. Ключевые слова: толока, взаимопомощь, строительство, общественный быт, украинская сельская община, глиняно- соломенные вальки, саман, чомур.

Толока під час будівництва в громадському побуті українських селян (друга половина ХІХ — перша половина ХХ ст.)

Репозитарії

Схожі ресурси