Розвиток системи опалення поліського житла: сегментація функцій печі

У статті розглянуто одну із важливих проблем, пов’язаних із системою опалення поліського житла — процес функційної сегментації печі, який полягав у влаштуванні окремих обігрівальних пристроїв (опалювальної лежанки, груби), плити для приготування страви тощо. Основна увага зосереджена на конструк...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Радович, Р.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2013
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94888
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Розвиток системи опалення поліського житла: сегментація функцій печі / Р. Радович // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 78-87. — Бібліогр.: 47 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94888
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-948882016-02-27T19:05:44Z Розвиток системи опалення поліського житла: сегментація функцій печі Радович, Р. Статті У статті розглянуто одну із важливих проблем, пов’язаних із системою опалення поліського житла — процес функційної сегментації печі, який полягав у влаштуванні окремих обігрівальних пристроїв (опалювальної лежанки, груби), плити для приготування страви тощо. Основна увага зосереджена на конструктивних особливостях цих пристроїв та хронології проникнення їх у сільське житлобудівництво окремих районів Поліського краю. In the paper has been considered one of important problems connected with heating system of Polisian dwellings, viz. a process of functional segmentation in stoves, a work that consisted in arrangement of separate heating devices (stove bench for lying on, tile stove), kitchen range etc. Main attention has been concentrated on constructive peculiarities of those as well as on chronological frames of their penetration into village habitational construction of separate regions in Polisian land. В статье рассмотрена одна из важных проблем, связанных с отопительной системой полесского жилища — процесс функциональной сегментации печи, который заключался в выделении отдельных обогревательных приспособлений (отапливаемой лежанки, «грубы»), плиты для приготовления пищи и др. Основное внимание посвящено конструктивным особенностям этих приспособлений и хронологии их проникновения в сельское строительство отдельных районов Полесья. 2013 Article Розвиток системи опалення поліського житла: сегментація функцій печі / Р. Радович // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 78-87. — Бібліогр.: 47 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94888 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Радович, Р. Розвиток системи опалення поліського житла: сегментація функцій печі Народознавчі зошити
description	У статті розглянуто одну із важливих проблем, пов’язаних із системою опалення поліського житла — процес функційної сегментації печі, який полягав у влаштуванні окремих обігрівальних пристроїв (опалювальної лежанки, груби), плити для приготування страви тощо. Основна увага зосереджена на конструктивних особливостях цих пристроїв та хронології проникнення їх у сільське житлобудівництво окремих районів Поліського краю.
format	Article
author	Радович, Р.
author_facet	Радович, Р.
author_sort	Радович, Р.
title	Розвиток системи опалення поліського житла: сегментація функцій печі
title_short	Розвиток системи опалення поліського житла: сегментація функцій печі
title_full	Розвиток системи опалення поліського житла: сегментація функцій печі
title_fullStr	Розвиток системи опалення поліського житла: сегментація функцій печі
title_full_unstemmed	Розвиток системи опалення поліського житла: сегментація функцій печі
title_sort	розвиток системи опалення поліського житла: сегментація функцій печі
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94888
citation_txt	Розвиток системи опалення поліського житла: сегментація функцій печі / Р. Радович // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 78-87. — Бібліогр.: 47 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT radovičr rozvitoksistemiopalennâpolísʹkogožitlasegmentacíâfunkcíjpečí
first_indexed	2025-07-07T01:31:50Z
last_indexed	2025-07-07T01:31:50Z
_version_	1836949875190661120
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 Роман РАДОВИЧ РОЗВИТОК СИСТЕМИ ОПАЛЕННЯ ПОЛІСЬКОГО ЖИТЛА: СЕГМЕНТАЦІЯ ФУНКЦІЙ ПЕЧІ У статті розглянуто одну із важливих проблем, пов’язаних із системою опалення поліського житла — процес функ- ційної сегментації печі, який полягав у влаштуванні окре- мих обігрівальних пристроїв (опалювальної лежанки, гру- би), плити для приготування страви тощо. Основна увага зосереджена на конструктивних особливостях цих при- строїв та хронології проникнення їх у сільське житлобудів- ництво окремих районів Поліського краю. Ключові слова: Полісся, житло, піч, грубка, лежанка, плита. © Р. РАДОВИЧ, 2013 Питання розвитку системи опалення житла полі- щуків, як і українців в цілому, до сьогодні зали- шається одним із найменш досліджених компонентів традиційної будівельної культури. У вітчизняній етно- логічній науці досі відсутнє спеціальне комплексне до- слідження, присвячене опалювальним пристроям, спо- собам відведення диму, регіональним особливостям сис- теми опалення тощо. Як у фахових монографіях, так і у статтях, що торкаються житлобудівництва України (за винятком одиничних публікацій [24; 27; 28; 29; 30]), цей аспект висвітлений доволі побіжно. У запро- понованій розвідці, ми розглянемо досить вузьке коло проблем, пов’язаних із системою опалення поліського житла — процес функційної сегментації печі. У житлі поліщуків піч тривалий час була єдиним універсальним опалювальним пристроєм 1 (в окремих випадках, при необхідності, паралельно використову- валось й відкрите вогнище, яке розкладали на припіч- ку чи окремо) 2. Сегментація функцій печі стала мож- ливою лише з ліквідацією курної системи опалення (влаштуванням димозбірника та відводом диму поза межі житлового приміщення) 3. Цей процес полягав у влаштуванні окремих обігрівальних пристроїв (опа- лювальної «лежанки», «груби»), «плити» для приго- тування страви тощо. У житлах із наявними піччю, плитою, грубою чи лежанкою, основна функція печі полягала у випічці [28, с. 304] (для обігрівання при- міщення та приготування страви використовували уже модерні пристрої). Суттєвою їх перевагою над піччю при обігріванні хати була економія паливного матері- алу, а також можливість нагрівати житло відповідно до потреб та кліматичних умов тієї чи іншої пори року. «Грубкою» чи «лежанкою» користувались взимку, ку- хонну «плиту» розпалювали впродовж року при по- 1 Водночас, до сер. ХХ ст. на Поліссі відомі випадки вико- ристання відкритого вогнища як єдиного опалювального пристрою стаціонарного житла [26; 29 с. 135—145]. 2 Питання використання поліщуками відкритого вогнища як альтернативного опалювального пристрою житла ми розглянемо в окремій публікації. 3 На основній (лісостеповій) території України процес лікві- дації курної системи опалення пройшов швидше, ніж у ін- ших східнослов’янських народів. Зокрема, як зазначають російські вчені, в українських селах вже у ХІХ ст. побуту- вали печі, «по своєму типу перехідні від безтрубної курної печі до білої печі з трубою» [37, с. 238.] На думку відомого українського етнолога І. Симоненка на теренах України цей процес досить інтенсивно відбувався вже у ХVІІ— ХVІІІ ст. [25, с. 96]. Натомість, на Поліссі найбільш інтенсивне витіснення курних жител проходило у ХІХ ст. (особливо після реформи 1861 р.) [32, с. 40; 38, с. 389]. 79Розвиток системи опалення поліського житла: сегментація функцій печі ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 требі приготувати страву. У холодні зимові місяці (при відсутності груби чи лежанки) піч запалювали два рази впродовж дня: «Коли груб не було, то піч топи- ли два рази в день: зранку і звечора» (с. Черевач Чор. Київ 4) 5. Натомість у житлах, обладнаних цими при- строями, «лежанку» чи «грубку» топили ввечері, а хлібну піч — зранку [36, с. 126]. Це давало змогу економити опалювальний матеріал, крім того, деякі респонденти вважають, що «…лежанка краще опа- лювала хату, ніж піч» [27, с. 126]. У лісостеповій частині України (де пристрої для від- ведення диму мали більш давню історію), процес функ- ційної сегментації печі проходив значно швидше, ніж на Поліссі. Хоча у сучасній українській етнологічній нау- ці превалює думка, що функційна сегментація печі (ви- ділення грубки, опалювальної лежанки, кухонної пли- ти) у житлі сільського населення України почався ли- шень наприкінці (чи з середини) ХІХ ст. [10, с. 26; 11, с. 184], джерельні матеріали дають підставу нам засум- ніватися в її достовірності і стверджувати, що у багатьох регіонах Українського Лісостепу (Полтавщина, Серед- ня Наддніпрянщина, Поділля тощо) у житлах замож- ніших селян цей процес почався значно швидше, при- наймні з поч. ХІХ ст., оскільки опалювальні «лежан- ки», «груби» («голландські печі», «огрівальні печі») досить часто фігурують вже у джерелах сер. ХІХ ст. Зокрема, П. Чубинський, описуючи українську хату (1877 р.), як звичне явище відзначав «грубу або лежан- ку», яку встановлювали замість печі у світлиці (в будів- лях з двома житловими приміщеннями, розташовани- 4 Зап. 17.06.2012 р. у с. Лобачів Володарського р-ну Ки- ївської обл. від Іскри Марії Михайлівни, 1925 р. н., пере- селеної із с. Черевач колишнього Чорнобильського р-ну Київської обл. 5 Тут і далі для позначення цих адміністративних оди- ниць будемо використовувати скорочення: Рівнен- ська обл. — Рів., Березнівський р-н — Берез., Володи- мирецький р-н — Волод., Дубровицький р-н — Дуб., Зарічненський р-н — Зар., Рокитнянський — Рок., Сарненський р-н — Сар.; Волинська обл. — Вол., Лю- бомльський — Любом., Камінь-Каширський р-н — К.-Каш.; Житомирська обл. — Жит., Ємільчин- ський р-н — Єм., Новоград-Волинський р-н — Н.- Вол., Овруцький р-н — Овр., Олевський р-н — Ол., Коростенський р-н — Кор., Лугинський р-н — Луг., Малинський р-н — Мал., Народицький р-н — Нар., Радомиський р-н — Рад.; Київська обл. — Київ., Іван- ківський р-н — Ів., Поліський р-н — Пол., колишній Чорнобильський р-н — Чор.; Сумська обл. — Сум., Глухівський р-н — Глух. ми «через сіни») [38, с. 382]. Опалення чистої кімна- ти «грубкою» у сер. ХІХ ст. (1850-ті рр.) було частим явищем у Полтавському повіті колишньої Полтавської губернії [6, с. 1109]. Опалювальна «лежанка» — «при- пєчок» при печі, за якою розташований «пол», у цей час (1848 р.) побутувала і у Кобелякському повіті тієї ж Полтавської губернії [6, с. 1108] 6. В описі Проскурів- ського і Каменецького повітів на Поділлі (1864 р.) ав- тор відзначає: «В житлових відділеннях ставлять при самому порозі варисту пічку і при ній огрівальну піч, так, що труба цієї останньої з’єднується з варистою [із ди- мозбірником варистої печі. — Р. Р.]» [6, с. 1069]. «Гол- ландську цегляну піч» часто встановлювали у чистій кім- наті й у Звенигородському повіті колишньої Київської губернії (1852 р.) [35, с. 278]. Російська дослідниця Євгенія Бломквіст, посилаючись на архівні матеріали (1849 р.), також відзначає, що в Україні (у цей час «… нерідко піч [була] облаштована… додатковими топ- ками і лежанками (які називають: груба, грубка, гру- бочка, пригрýбок) [2, с. 261]. Разом із тим, у житлах заможної козацької старшини (у тому числі й на Поліс- сі: Стародубщина) вже на поч. ХVІІІ ст. влаштовува- ли «варисту піч з грубкою» [16, с. 263]. Зауважимо, що окремі вітчизняні дослідники появу грубки пов’язують ще із періодом Київської Русі [12, с. 393]. Не загли- блюючись у аналіз теорій, пов’язаних генезою огріваль- ної печі (грубки), відзначимо, що ряд європейських вче- них виводить походження грубки (pieca ogrzewczego) 6 На Полтавщині «припєчком» називали виступ, розта- шований збоку печі (який у багатьох інших місцевостях України носить назву «запічок»). На його місці, як за- значають дослідники, могли влаштовувати «лежанку» і «грубу» для опалення [20, с. 107]. Піч з грубою, с. Сошачне Камінь-Каширського р-ну Во- линської обл. Роман РаДОвИЧ80 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 від хлібної печі (pieca piekarskiego), унаслідок обмежен- ня функцій останньої: від виробничо-обігрівальних до власне обігрівальних [47, s. 218]. Як зазначає М. При- ходько, на поч. ХVІІІ ст. у житлах старшини печі («гру- би») у світлицях були облицьовані кахлями (білими чи зеленими) і мали глиняний димохід [16, с. 266]. На важ- ливому теплотехнічному значенні кахель у печебудівни- цтві, що сприяло, передовсім, підвищенню таких функційно-обігрівальних якостей печі, як здатність на- копичувати, утримувати та віддавати тепло, наголошу- вала Є. Бломквіст [2, с. 410—411] 7. 7 Відповідно до матеріалів дослідників, обкладення обігрі- вальної печі (pieca grzejnego) кахлями (з метою збільшення її обігрівальної ефективності) на заході Європи зафіксовано вже у VІІІ ст. [47, s. 218—219]. Відомий український ко- лекціонер кераміки та реставратор Петро Лінинський при- пускає, що вже у ХІІІ ст. горщикоподібні кахлі поширились в Україні [13, с. 7—8]. Проте, серед науковців переважає думка, що поява в Україні кахель пов’язана з ХІV ст.: у галицько-волинських землях — в др. пол. ХІV ст., на Подніпров’ї — у кін. ХІV ст. [8, с. 70; 12, с. 394]. Власне появу наприкінці ХІV—ХV ст. кахель археологи розгля- дають як свідчення поширення на Україні у цей час печей нових конструкцій, які складалися з «жарового колодязя і опалювальної камери» (тобто печей, основною функцією яких є обігрівання житлового приміщення. — Р. Р.) [22, с. 71]. Ширше розповсюдження кафлевих обігрівальних печей на теренах Польщі, Чехії, Словаччини, Балкан і Скандинавії наступило у ХVІ ст. [42, s. 58—59]. Це ж торкається й України: в описах замків ХVІ ст., у світлицях, поряд з біленими печами часто згадуються кахлеві з виве- деним понад дах димоходом [16, с. 255]. Хоча конструкція цих печей достовірно не відома, проте щодо функційного призначення, то у світлицях замків вони, безперечно, вико- нували, передовсім, обігрівальну функцію (важко припусти- ти, що там готували страви, коли для цього були спеціальні приміщення). До речі, обігрівальну функцію печі вважають У порівнянні з лісостеповою частиною України, на основній території Полісся процес функційної сегмен- тації печі проходив доволі пізно (кін. ХІХ — сер. ХХ ст.). Властиво, як показують польові та дже- рельні матеріали, ці опалювальні пристрої найперше про- никали у житло південних та західних (південно-західних) районів Полісся (де швидше зникли курні хати) і звід- ти просувались у північному напрямку. Зокрема, за да- ними церковно-приходських літописів, що походять з 90-х рр. ХІХ ст., на етнографічній Волині грубки і ле- жанки на цей час вже були відомі в усіх (південних по- вітах (Житомирський, Новоград-Волинський, Заслав- ський, Староконстантинівський, Кременецький, Ост- розький та Луцький повіти колишньої Волинської губернії), але, як відзначають дослідники, не в усіх се- лах [7, с. 43]. Зауважимо, що на волинсько-поліському пограниччі «піч для тепла» (грубка) у багатших госпо- дарствах згадується вже у джерелах сер. ХІХ ст. Зо- крема, в описі колишнього Овруцького повіту (півден- ної його частини) автор зазначає (1859 р.): «В хаті при дверях, по правій стороні, піч для варки, до якої в ба- гатших господарав приробляють піч для тепла…» [5, с. 318]. Це ж торкається й півдня колишнього Радо- мишльського повіту, де відповідно до матеріалів І. Фун- дуклея (1852 р.) у житлах типу «світлиця» — «сіни»/«чулан» — «пекарня»: «…Світлиця деколи є теплою. Коли в ній є пічка (грубка), а інколи вона не опалюється, тоді вона є кладовою (коморою)» [35, с. 267]. На Підляшші грубка (розміщена з боку запіч- ка біля печі) в інтер’єрі житла була доволі поширеним явищем вже у сер. ХІХ ст. (малюнок із зображенням інтер’єру «надбузької хати» у колишній Сідлецькій гу- бернії, за вид. «Tygodnik Ilustrowany». — T. 16. — 1867 r.) [43, s. 522]. Опосередковано це підтверджу- ють й матеріали І. Бессараби з теренів цієї губернії [1, с. 149]. Проте на основній території Полісся, як згаду- валось, сегментація функцій печі в основному проходи- ла у кінці ХІХ — пер. пол. ХХ ст. У цей час (кін. ХІХ — на поч. ХХ ст.) обігрівальні пристрої (типу «грубки» чи «лежанки») відомі у деяких районах Західного Поліс- однією із основних передумов появи кахель на українських землях й вітчизняні дослідники [8, с. 369]. Разом із тим, на теренах України вже у ХVІІ—ХVІІІ ст. кахляні печі були не тільки в домах знаті (згадуються вони в домах Богдана Хмельницького, Василя Кочубея), але й київських міщан, в куренях Запорізької Січі, в житлах рядових козаків, го- ловно у Центральній і Лівобережній Україні [2, с. 414]. Піч з грубою, с. Брониця Камінь-Каширського р-ну Во- линської обл. 81Розвиток системи опалення поліського житла: сегментація функцій печі ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 ся, Київщини [28, с. 303], на півдні Лівобережного По- лісся (Глух. Сум.) [15, с. 88—89], а також на Брянсько- Жиздригському Поліссі [9, с. 83]. Стосовно основної території Середнього Полісся, то цей процес проходив тут доволі пізно. Скажімо, у статистичному описі Східного (Середнього. — Р. Р.) 8 Полісся (1897 р.), російський полковник Генераль- ного Штабу І. Толмачов, подаючи детальний опис системи опалення місцевого житла, жодним словом не згадує таких опалювальних пристроїв. Це ж сто- сується й інших писемних джерел. Наприклад, поль- ський дослідник Євгеніуш Франковський (1914 р.), описуючи як курну, так і «білу» хату поліщуків на пів- ночі Рівненщини (села навколо містечок Бережниці, Дубровиці, Висоцька), грубки (як і кухонної плити) не згадує [40, s. 165—168]. На основній території Середнього Полісся (Нар., Овр., Кор., Мал., Рад. Жит; Пол., Ів. [27, с. 126—127; 28, с. 303; 23, с. 129], Чор. [4, с. 472] Київ.; Рок. Дубр, Зар. Рів.) цей процес, здебільшого, припадає на першу чверть ХХ ст. [27, с. 126—127; 28, с. 303; 23, с. 129], а у деяких селах — на 30-ті—40-ві рр. ХХ ст. Напри- клад, у с. Новошепеличах (Чор. Київ.) грубки у по- бут селян увійшли лише у кін. 20-х — на поч. 30-х рр. ХХ ст. [4, с. 472], а у с. Черевач цього ж р-ну — лише у кін. 30-х — на поч. 40-х рр. ХХ ст. 9 (на Чор- нобильщині курні хати широко побутували ще у кін. ХІХ ст. [34, с. 243]). На південному заході Бі- лорусі (колишня Гродненська губернія) прибудовані до печі грубки (як і плити, розташовані у передпіччі) відомі вже з кін. ХІХ ст., одначе, як і на Поліссі Укра- їни, їх кількість інтенсивно почала зростати лише на поч. ХХ ст. [21, с. 189—190]. Знову ж, у ґрунтов- них описах житлобудівництва Річицького Полісся, автори (К. Мошинський (1912 р.), Я. Піткевич (1928 р.)) жодним словом цих пристроїв не торка- ються [44, s. 105—125; 45, s. 218—235]. 8 У тогочасній військовій літературі Східним Поліссям Північно-Західного Краю було прийнято називати ве- лику площу, обмежену рікою Случ — на заході, кордо- ном Мінської губернії — на півночі, ріками Прип’яттю і Дніпром — на сході, і Києво-Брестським шосе на півдні (відповідно до сучасного історико-етнографічного райо- нування — це Середнє Полісся) [34, с. 1]. 9 Зап. 17.06.2012 р. у с. Лобачів Володарського р-ну Ки- ївської обл. від Іскри Марії Михайлівни, 1925 р. н., пере- селеної із с. Черевач колишнього Чорнобильського р-ну Київської обл. Грубки розміщували при зовнішньому куті печі (з боку запічка). Їх могли прибудовувати до печі (рівно- біжно до довгої фасадної стіни) чи розташовувати на деякій відстані від неї. Як і на теренах Білорусії [21, с. 57], прибудовані до печі грубки на Поліссі України мають більш давню історію, ніж встановлені окремо. У деяких районах Середнього Полісся (Овр., Нар. Жит.) у житловій кімнаті, обладнаній варистою піч- чю, груби спорадично почали зводити лише у 40-х рр. ХХ ст. [27, с. 127—128]. «Грубка» (як прибудована до печі, так і окрема) завжди була облаштовувана окре- мою топочною камерою і окремим димовим каналом, який з’єднувався із пічним комином. У розташованих окремо «грубках», димоволок-«лежак» могли розта- шовувати під стелею чи над нею. У першому випадку дим відводили у спільний з піччю комин-димозбірник, у другому — дим через «шию» (димовий канал у сте- лі) попадав на горище, звідки через горизонтальний «лежак» — в основний комин («стовп»): сс. Люби- ховичі (Сар. Рів.). У такому разі два «лежаки» (від печі і грубки) підводили до «стовпа» під різними ку- тами (коли б вони були в комині один навпроти іншо- го, то дим знову повертався б у грубу чи піч) [29, с. 151]. На Західному Поліссі у зовнішньому куті груб- ки, прибудованої до печі, часто влаштовували «коми- нок» («світло», «світач», «світничок», «світилни- чок») — нішу на лучину (пізніше там ставили гасову лампу) 10: сс. Залісся, Волиця, Видричі, Боровне, Бронниця Верхи К.-Каш. Вол. та ін. На Рівненщині (сс. Яринівка Барез., Більська Воля Волод.) часом 10 У давніших печах (без грубки) «лучину» спалювали у ку- товій ніші печі (сс. Залісся, Волиця, Видричі, Боровне, Бронниця Верхи К.-Каш. Вол.). Піч з грубою, с. Великі Озера Дубровицького р-ну Рів- ненської обл. Роман РаДОвИЧ82 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 можна спостерігати більш вдосконалений варіант та- кого «коминка»: він займає усю ширину «груби», від- критий із трьох боків (інколи має дві бокові опори, що підтримують верхню частину «груби») і влаштований над топочною камерою, яку перекриває невеликий ме- талевий лист (шматок товстої бляхи). Стосовно будівель із двома житловими приміщення- ми, то, перш за все, зауважимо, що вони на Поліссі мали свою планувальну специфіку: житлові камери («хата» («кухня») + «хата» («веркіль»)) розташовувались ам- філадно по один бік сіней. Водночас, як джерельний, так і наш особистий польовий матеріал не вказує на по- бутування як на Правобережному [27, с. 125—126; 17, с. 63; 18, с. 83—86; 19, с. 25], так і на Лівобережно- му [33, с. 33] Поліссі жител типу «ха та» + «сі- ни» + хата» 11. У спорудах з амфіладно розташова- ними кімнатами система опалення мала свої особли- вості. У приміщенні, що примикало до сіней (яке виконувало функцію кухні) у традиційному місці роз- міщувались піч. Наступну (парадну) кімнату опалювали грубкою. У кімнаті грубка могла стояти окремо від стіни, проте дуже часто вона входила в конструкцію перегород- ки (у місці грубки дерев’яної стіни не було). У цьому ви- падку видовжена у плані паралельно до порогової стіни грубка одним із вузьких боків примикала до тильної сті- ни хати, а її топочна камера опалювалась з боку кімна- ти, обладнаної піччю. До речі, у таких спорудах трапля- лись випадки, при яких до печі (у першій кімнаті) при- будовували опалювальну «лежанку» [27, с. 127]. Як показує наш особистий польовий матеріал та літературні джерела, житла із двома кімнатами, роз- 11 Їх поодинокі випадки відомі хіба що на південних окраїнах Полісся. ташованими по один бік сіней, проникли у сільське будівництво Полісся, в основному, у кін. ХІХ — пер. чверті ХХ ст. [27, с. 125—126; 17, с. 63; 18, с. 83— 86; 19, с. 25; 33, с. 32], і навіть у цей час зустріча- лись тут доволі рідко (лише у заможних селян) [33, с. 32]. Зазвичай, респонденти твердять, що ще у 20—30-х рр. ХХ ст. їх було не більше як одна—три на село. Водночас окремі випадки такої плануваль- ної структури фіксуємо ще у будівлях сер. ХІХ ст.: хата 1863 р. із с. Чоповичі (Мал. Жит.) [18, с. 84— 85]. Причому, у згаданому випадку конструктивні особливості грубки дають змогу припустити, що цей опалювальний пристрій був споруджений приблизно в один час із хатою [18, с. 84—85]. Зауважимо, що житла за планом хата + хата + сіни + комора, від- повідно до матеріалів Домініка П’єра Де ля Фліза, у сер. ХІХ ст. зустрічались також у селах колишньої Київської губернії [16, с. 265]. У передвоєнні (1940- ві) роки в деяких районах Середнього Полісся (осо- бливо на Київщині та Житомирщині) у спорудах з одною житловою камерою відбувається процес сег- ментації останньої за допомогою грубки, яка набуває витягнутої (паралельно до порогової стіни) форми, на кухонну та відпочинкову частини. Водночас у цей період у деяких районах Полісся у будівлях з двома житловими кімнатами відбуваються зміни у розта- шуванні опалювальних пристроїв: піч відсувають від порогової стіни, а навпроти неї (при віконній стіні) розташовують грубку, поділяючи таким чином жит- лову частину на два приміщення (Волод. Рів.). Грубки споруджували, як правило, з цегли (деякі дослідники пов’язують впровадження груби у [сіль- ське. — Р. Р.] житлобудівництво із початком вико- ристання цього матеріалу при зведенні печей [3, с. 309]). У тих районах Полісся, де камінь віддавна вживали у печебудівництві, з нього зчаста споруджу- вали й грубу: сс. Покалів, Лучанки (Овр. Жит.) [27, с. 127], Неділище (Єм. Жит.), Жубровичі (Ол. Жит.). У с. Неділище (Єм. Жит.) зазначають, «що груби теж робили з камінців, бо камінь довше тримав тепло». Подібної думки дотримуються й у сс. Покалів, Лу- чанки (Овр. Жит.). Тут використовували «синій ка- мінь.., оскільки …він вогню не боїться, не лопає, хоча він м’який… він жарчіший за огнєупорний кірпіч» [27, с. 127]. При спорудженні груби спершу влаштовува- ли «фундамент» («хундамент»): «Копали траншею і рівно з верхом пудвали викладали з каменя» (с. Вигів Піч з грубою, с. Раків Ліс Камінь-Каширського р-ну Во- линської обл. 83Розвиток системи опалення поліського житла: сегментація функцій печі ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 Кор. Жит.). У північних районах Полісся фундамент міг замінювати дерев’яний «подок»: «В місці груби, по кутах закопували чотири штемпалі, на них зв’язували чотири дерева, на цьому клали настил і мурували з кір- піча» (с. Радове Зар. Рів.). Нижню частину (до то- почної камери) вимуровували з простої випаленої це- гли («пальонки») чи сирої («сировки»), а вище ішла вогнетривка цегла: «Знизу клали красний кірпіч, звер- ху огнеупорний» (с. Вигів Кор. Жит.); «…вимурову- вали в два кірпіча, потім піддувало (туди висипається попіл), топка, а далі — перевали [конали. — Р. Р.] з огнєупорного кірпіча» (с. Тараси Пол. Київ.) 12. Для влаштування «перевалів» («переходів»), крім вогне- тривкої цегли, давніше могли використовувати й ка- міння чи «сировку» [27, с. 127]. У деяких місцевостях Середнього Полісся (Нар., Овр., Кор., Мал., Рад. [27, с. 126; 23, с. 129], Єм., Луг. Жит.; Пол., Ів. [28, с. 303], Чор. 13 Київ.) функ- ційна сегментація печі починається не з улаштування груби, а, власне, із появою лежанки — опалювально- го пристрою, основною функцією якого було обігрі- вання житла. Водночас вона була місцем відпочинку та сну для окремих мешканців хати. «Лежанку» («при- робок», «примурок») споруджували на місці тради- ційного «запічка», збоку при печі. До речі, пізню по- яву опалювальної лежанки поліщуки зчаста пов’язують із наявністю в минулому дерев’яних (зрубних) опічків, які могли загорітися [27, с. 127]. Це ж підтверджують й наші матеріали із с. Черевач (Чор. Київ.): «Була ле- жанка і груба… при печі була лежанка… лежанка була раніше від груби… грубу зробілі, бо кучка з дерева… лежанку топілі рєдко… грубку — частіше» 14. Шири- на лежанки сягала приблизно 0,6 м (Київ., Жит.) [27, с. 126, 28, с. 303]: 0,54 м (с. Калинівка Пол. Київ.), 0,6 м (с. Красятичі Пол. Київ.), 0,65 м (с. Мусійки Ів. Київ.). Висота здебільшого коливалась в межах 0,8—0,9 м: 0,8 м (с. Калинівка Пол. Київ.), 0,84 м 12 Зап. 16.06.2012 р. у смт. Володарка Київської обл. Від Кислицького Василя Артемовича, 1938 р. н., Переселеного із с. Тараси Поліського р-ну Київської обл. 13 Наприклад, у с. Ладижичі (Чор. Київ.) респонденти твер- дять, що «…раніше булі лежанки… толькі в тридцатих годах почали робіти груби» (див.: Зап. 29.08.1997 р. у с. Ладижичі колишнього Чорнобильського р-ну Київської обл. від Стехуна Івана Івановича, 1929 р. н.). 14 Зап. 17.06.2012 р. у с. Лобачів Володарського р-ну Київської обл. від Іскри Марії Михайлівни, 1925 р. н., переселеної із с. Черевач колишнього Чорнобильського р-ну Київської обл. (с. Красятичі Пол. Київ.), 0,92 м (с. Мусійки Ів. Київ.). Відповідно до інформації респондента із с. Го- родещина (Пол. Київ.), «лежанка була нижей череня печі» (відповідно до наших обмірних матеріалів — на 5—7 см). Як слушно відзначають дослідники, візу- ально піч з опалювальною «лежанкою» за розмірами та формою не відрізнялась від печі з простим «запіч- ком». Однак вона була облаштована окремою топкою і димовим каналом («ходом»), схованим у тілі печі і прокладеним до комина. Стінки цього пристрою спо- руджували з сирої чи випаленої цегли, а інколи вони могли бути й глинобитними (робили дерев’яну опалуб- ку і стінки «збивали з глини»): с. Городещина (Пол. Київ.). Її верхню частину («черінь») перекривали цеглою-«сирівкою». Зверху на таку лежанку стелили «дошку для спання» [27, с. 126]. Слід зауважити, що опалювальна «лежанка» була характерна лише для Лівобережного (Чернігівська, Сумська обл.) [15, с. 88—89] та східної частини Се- реднього (Київська, Житомирська обл.) Полісся. Ві- дома вона й на Брянсько-Жиздринському Поліссі [9, с. 83]. На теренах Полісся Волинської та Рівненської областей (як і на етнографічній Волині у межах цих ад- міністративних одиниць) згадок про побутування та- кого опалювального пристрою нам зафіксувати не вда- лося 15. Дослідники не згадують його й на теренах По- 15 Навіть у найбільш східних районах Рівненської обл. (Лю- биховичі Сар., Грицьки Дубр.) респонденти старших вікових груп не чули про такі опалювальні пристрої. А на питання про них відповідають, що «лежанка» була на печі, там, де верхня «черінь», там, де спали (див.: Зап. 24.07.2008 р. у с. Любиховичі Сарненського р-ну Рівненської обл. від Ка- тиринця Андрія Марковича, 1927 р. н.; Зап. 28.07.2008 р. Піч з грубою, с. Яринівка Березнівського р-ну Рівнен- ської обл. Роман РаДОвИЧ84 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 лісся Білорусії [39, с. 34—49] 16 та на Підляшші (Люблінщина) [46, s. 169—179; 41, s. 70—77]. Від- повідно до наших матеріалів та джерел, опалювальні лежанки побутували на Слобожанщині [20, с. 107; 6, с. 1108], Середній Наддніпрянщині (Черкащина [11, с. 186 (Рис.: «Традиційний інтер’єр. Уманський р-н, Черкаська обл.)] 17, південь Київщини 18) у східній час- тині Поділля (Хмельниччина, Вінничина) [31, с. 101 (Рис. 3.62)] 19, на Півдні України [10, с. 51 (Рис.: Інтер’єр житла степовиків півдня України)] тощо. При- чому перші відомості про них із окремих районів похо- дять з сер. — др. пол. ХІХ ст. [38, с. 382; 6, с. 1108; 2, с. 261]. Натомість у західній частині Поділля (Тер- нопільщина), як і в інших районах заходу України, опа- лювальні пристрої типу лежанки не відомі. у с. Грицьки Дубровицького р-ну Рівненської обл. від Не- стерця Степана Терентієвича, 1934 р. н.). 16 Правда, як зазначають дослідники, на теренах Білору- сі траплялись спорадичні (одиничні) випадки побуту- вання лежанок [21, с. 57—58]. О. Харузін згадує їх у колишніх Гродненській, Мінській та Вітебській губерніях [36, с. 187]. А. Локотко побутування «грубки з лежан- кою» локалізує їх у центральних і північних районах Центральної Білорусі [14, с. 162]. 17 На користь цього промовляють також наші матеріали, зібрані у селах Корсунь-Шевченківського, Черкасько- го (2008 р.), Канівського (2009 р.) та Золотоніського (2010 р.) р-нів Черкаської обл. 18 Зап. 17.06.2012 р. у с. Лобачів Володарського р-ну Ки- ївської обл. від Орієнко Люби Іванівни, 1927 р. н. 19 На користь цього промовляють також наші матеріали, зібра- ні у селах у Городоцькому, Чемеровецькому, Дунаєвецькому, Кам’янець-Подільскому, Новоушицькому, Вінь ко вецькому, Дережнянському та Летичівському р-нах Хмельниць- кої обл. (1995 р.). Поява опалювальної «лежанки» не була синхрон- ним процесом на Поліссі. Зокрема, у деяких селах на півдні Східного Полісся (Глух. Сум.) опалювальна ле- жанка (як і груба) була відома вже у кін. ХІХ ст. [15, с. 88—89]. Досить звичним явищем «лежанка з окре- мою топкою» (у житлах як багатших, так і бідніших верств селянства) була на поч. ХХ ст. й на теренах Брянсько-Жиздринського Полісся (Мглинський по- віт колишньої Чернігівської губернії) 20. Приблизно на кін. ХІХ — поч. ХХ ст. припадає поява цього при- строю й на Київському Поліссі (Пол., Ів.) [28, с. 303]. Натомість у деяких районах (Нар., Овр. [27, с. 126], Кор., Мал., Рад. [23, с. 129]) Житомирщини опалю- вальні лежанки поширились лише приблизно у пер. чверті ХХ ст. Причому, навіть в межах незначних те- риторій (Нар., Овр. Жит.) у побут поліщуків вона входила діахронно. Скажімо, у сс. Красилівка, Вели- ка Фосня (Овр. Жит.) лежанка поширилась щонай- менше на поч. ХХ ст., водночас у деяких інших насе- лених пунктах появу лежанок відносять лише до 30-х (с. Мотійки Нар.) чи навіть 40-х (сс. Клочки Нар., Лучанки Овр.) рр. ХХ ст. [27, с. 126—127]. Кухонна «плита» у побут поліщуків входила теж ді- ахронно. Наприклад, на терени Київського та Жито- мирського Полісся вона проникає лише у передвоєн- ні роки (40-ві рр. ХХ ст.) [27, с. 127—128; 28, с. 304; 23, с. 129], натомість у деякі райони Західного По- лісся та Підляшшя — у кін. ХІХ ст. Зокрема, вже на поч. ХХ ст. (1903 р.), відповідно до матеріалів І. Бес- сараби, «…печі із залізною плитою…» в інтер’єрі житла українців-підляшан колишньої Сідлецької гу- бернії були доволі звичним явищем [1, с. 149]. Хоча й тут більшого поширення плита («фаєрка», «піч з фа- єркою») набуває лише після Першої світової війни (у 20-х рр. ХХ ст.): с. Столінські Смоляри (Любом. Вол.). У деяких місцевостях на південному заході Бі- лорусі (Гродненщина) плити (як і грубки) теж зустрі- чались у кін. ХІХ ст. (їх кількість інтенсивно почала зростати лише на поч. ХХ ст.) [21, с. 57]. Здебіль- шого кухонну плиту прибудовують до печі у зовніш- ньому куті (між припічком і запічком) — там, де ко- лись розташовувався «комúн» (у якому «…по вечо- рах і ранках варили їжу і лучиною освітлювали кімнату…» [1, с. 149]), тобто на місці колишнього від- 20 Як зазначає у публікації 1906 р. М. Косич, «Руська піч і лежанка з окремою топкою займають майже четверту частину хати» [9, с. 83]. Піч з плитою; с. Курчиця Новоград-Волинського р-ну Житомирської обл. 85Розвиток системи опалення поліського житла: сегментація функцій печі ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 критого вогнища! Інколи плита займала місце припіч- ка перед челюстями печі. Плита мала окрему «топку» з «попільницею», внутрішній канал, з’єднаний із осно- вним комином. Її перекривали металевою плитою, час- то з одним-трьома круглими отворами на горщики. Отвори накривали концентрично вкладеними метале- вими «перстенями» («фаєрками»). Власне таку пли- ту (з «фаєрками») згадує І. Бессараба [77, с. 149]. Функціонування цього пристрою дуже нагадувало пів- денноукраїнську «кабицю». У тих місцевостях, де по- бутували опалювальні «лежанки», їх могли переоблад- нувати у «плиту», внаслідок заміни глиняно-цегляного черіня останньої металевою плитою [27, с. 128; 28, с. 304; 23, с. 129]. У деяких районах Середнього По- лісся (Луг., Єм. Жит.) лежанки переобладнували в опалювальний пристрій, що поєднував у собі плиту і грубку (із спільною топочною камерою). Появу кухонної плити у житлі поліщуків (як і обі- грівальних пристроїв типу «грубки») дослідники схильні розглядати як наслідок міських впливів [28, с. 304]. Це твердження, безперечно, є дуже слуш- ним, оскільки, як зазначає М. Приходько, «…спо- чатку всі новації виникали в містах і під їх впливом по- ширювались в селах» [16, с. 255]. Хоча зауважимо, що в окремих випадках плита могла проникати у жит- ло поліщуків й унаслідок безпосередніх іноетнічних впливів. Зокрема, як зазначав І. Толмачов (1897 р.), описуючи побут німецьких та чеських колоністів (на Середньому Поліссі), «…майже у кожного колоніс- та є плита, на якій готують обід; парадна кімната об- ігрівається голандською піччю… Хліб печуть у зем- ляних печах в дворі» (щодо поліщуків-українців, то єдиним опалювальним пристроєм у їх житлі на той час була піч [34, с. 246—247]. Таким чином, викладений матеріал дає змогу зро- бити наступні висновки. Процес сегментації функ- цій печі на теренах Полісся проходив доволі діахрон- но. Коли на Лівобережжі, у деяких районах Київ- щини це відбувалось у кін. ХІХ — на поч. ХХ ст., а у південних районах Полісся та на Підляшші окре- мі обігрівальні пристрої відомі вже з сер. ХІХ ст., то на основній території поліського масиву функцій- на сегментація печі припадає, в основному, на дру- гу чверть ХХ ст. Причому цей процес на теренах Полісся мав свої локальні особливості: на заході (Рівненська, Волинська обл., Підляшшя) першим кроком функційної сегментації було влаштування при печі грубки-стояка, у східній частині (Лівобережжя, Київщина, Житомирщина) — першою в інтер’єр житла проникає опалювальна грубка-лежанка. 1. Бессараба И.в. Материалы для этнографии Съдлецкой губернии / И.В. Бессараба. — Санктпетербург, 1903. — 220 с. 2. Бломквист Е.Э. Крестьянские постройки русских, украинцев и белоруссов: (поселения, жилища и хозяй- ственные строения) / Е.Э. Бломквист // Восточнос- лавянский этнографический сборник: Очерки народной материальной культуры русских, украинцев и белорусов в ХІХ — начале ХХ в. — М. : Изд-во АН СССР, 1956. — С. 3—458. 3. Гурков в.С. Поселения / В.С. Гурков, Р.Ю. Гош- ко // Полесье. Материальная культура / АН УССР. Институт искусствоведения, фольклора и этнографии им. М.Ф. Рыльского. Львов. отделение. АН БССР. Институт искусствоведения, этнографии и фольклора. — К. : Наукова думка, 1988. — С. 279—333 : ил. 4. Заглада Н. Із звіту етнографічної експедиції 1934 р. / Ніна Заглада ; упоряд., прим., «Остання експедиція Ніни Заглади. Замість післямови» М. Глушка // За- писки Наукового товариства імені Шевченка. — Львів, 2001. — Т. ССХLІІ: Праці Секції етнографії і фольклористики. — С. 443—505. 5. Зеленинъ Д.к. Описаніе рукописей ученаго архива Им- ператорскаго русскаго географическаго общества / Д.К. Зеленинъ. — Петроградъ : Типографія А.В. Орло- ва, 1914. — Вып. І. — 484 с. + ІІІ—Х [предисловие]. Піч з плитою; с. Підлуби Ємільчинського р-ну Житомир- ської обл. Роман РаДОвИЧ86 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 6. Зеленинъ Д.к. Описаніе рукописей ученаго архива Иператорскаго русскаго географическаго общества / Д.К. Зеленинъ. — Петроградъ : Типографія: А.В. Орлова, 1916. — Вып. ІІІ. — С. 989— 1279 + ІІІ—ІV [предисловие]. 7. климович ю. Історико-статистичні описи приходів як етнографічне джерело / Юрій Климович, Катерина Чу- бинська // НТЕ. — 1969. — № 3. — С. 41—45. 8. колупаєва а. Українські кахлі ХІХ — початку ХХ ст. Історія, типологія, іконографія, ансамблевість / Агнія Колупаєва. — Львів : Інститут народознавства НАН України, 2006. — 383 с. 9. косичъ М.Н. О постройкахъ бълорусскаго крестьяни- на Черниговской губ., Мглинскаго уъзда: села Росухи, деревни Бородинки и Амелькина хутора / М.Н. Ко- сичъ // Живая старина. — С. Петербургъ : Тип. М. П. С., 1906. — Вып. 1. — С. 74—98. 10. космина Т. Поселення, садиба, житло / Тамара Кос- мина // Українці: історико-етнографічна монографія : у 2-х кн. — Опішне : Українське народознавство, 1999. — Кн. 2. — С. 13—57. 11. космина Т.В. Традиції та інновації в архітектурі на- родного Києва та Київщини / Т.В. Косміна // Етно- графія Києва і Київщини: традиції й сучасність. — К. : Наукова думка, 1986. — С. 157—200. 12. лащук ю.П. Кераміка / Ю.П. Лащук // Історія українського мистецтва : в 6-ти т. — К., 1967. — Т. 2: Мистецтво ХІV — першої половини ХVІІ ст. — С. 389—399. 13. лінинський П. Повернене з небуття. Виникнення та розвиток рельєфної кахлі в Галичині / П. Лінин- ський. — Львів, 1998. — 47 с. : іл. 14. локотко а.И. Белорусское народное зодчество (сре- дина ХІХ — ХХ в.) / А.И. Локотко. — Минск : Навука і тэхніка, 1991. — С. 285. 15. Могильченко М. Будівля на Чернигівщині, Глухів- ського повіту у с. Полошках / М. Могильченко // Материяли українсько-руської етнольоґії. Виданє ет- нографичної комісиї за редакциєю Хв. Вовка. — Львів : З друкарні НТШ під зарядом К. Беднар- ського, 1899. — Т. 1. — С. 79—95. 16. Приходько Н.П. Некоторые вопросы истории жили- ща на Украине / Н.П. Приходько // Древнее жили- ще народов Восточной Европы. — М. : Наука, 1975. — С. 245—275. 17. Радович Р. Техніка та технологія традиційного житлово-господарського будівництва на Поліссі дру- гої половини ХІХ — першої половини ХХ ст. / Ро- ман Радович // Полісся України: Матеріали історико- етно гра фічного дослідження. — Львів : ІН НАН України, 1997. — Вип. 1: Київське Полісся. 1994. — С. 62—82. 18. Радович Р. Деякі специфічні риси житла та господар- ських будівель на Поліссі (ХІХ — початок ХХ ст.) / Роман Радович // Полісся України: Матеріали істо- рико-етнографічного дослідження. — Львів : ІН НАН України, 2003. — Вип. 3: У межиріччі Ужа і Тетерева. 1996. — С. 83—94. 19. Радович Р. Традиційне житло (будівельний матеріал. техніка та технологія, особливості планування) / Ро- ман Радович // Етнокультура Рівненського Полісся / упоряд. В. Ковальчук. — Рівне, 2009. — С. 17—28. 20. Русов М.а. Поселенія и постройки крестьянъ Пол- тавской губерніи / М.А. Русов // Труды Харьков- скаго предварительнаго комитета по устройству ХІІ археологическаго съезда. — Харьковъ : Печатное дъло, 1902. — Т. ІІ. — Ч. І—ІІ. — 120 с. 21. Сабаленко Э.Р. Беларускае народнае жилле / Э.Р. Сабаленко, У.С. Гуркоу, У.М. Іваноу, Дз. Д. Су- прун ; рэдактар член-карэспандэнт АН БССР В.К. Бандарчык ; Акадэмія навук БССР. Інстытут мастацтвазнауства, этнографіі і фальклору. — Мінск : Навука і тэхніка, 1973. — 127 с. 22. Сергєєва М. Формування інтер’єру середньовічного жит- ла / Марина Сєргєєва // Українці: історико-етногра фіч- намонографія у двох книгах. — Опішне : Українське на- родознавство, 1999. — Кн. 2. — С. 65—74. 23. Сивак в. Інтер’єр поліського житла / Василь Си- вак // Полісся України: матеріали історико-етно гра- фічного дослідження. — Львів : Інститут народознав- ства НАН України, 2003. — Вип. 3: У межиріччі Ужа і Тетерева. 1996. — С. 125—166. 24. Симоненко И.Ф. Материалы к истории духовой печи- на территории украины / И.Ф. Симоненко // Крат- кие сообщения Института этнографии Академии наук СССР. — М. ; Л., 1949. — Вып. 8. — С. 10—18. 25. Симоненко і.Ф. Поселення, садиба та житло на За- карпатті / І.Ф. Симоненко // Матеріали до етногра- фії та художнього промислу. — К. : Вид-во АН Укра- їнської РСР, 1956. — Вип. ІІ. — С. 60—109. 26. Сілецький Р. До питання про відкрите вогнище як опа- лювальний пристрій народного житла на Правобереж- ному Поліссі / Роман Сілецький // Вісник Львівсько- го університету. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 1999. — Вип. 34. — С. 495—500. — (Серія історична). 27. Сілецький Р. Система опалення народного житла по- ліщуків (типи опалювальних пристроїв, їх конструк- тивні особливості, звичаї та повір’я) / Роман Сілець- кий // Полісся України: матеріали історико-етно гра- фічного дослідження. — Львів : Інститут народознав- ства НАН України, 1999. — Вип. 2. Овруччина. 1995. — С. 125—140. 28. Сілецький Р. Система опалення традиційного житла Полісся І-ї половини ХХ ст. (за експедиційними ма- теріалами) / Роман Сілецький // Полісся: мова, культура, історія. — К., 1996. — С. 303—307. 29. Сілецький Р. Опалювальні пристрої народного житла Середнього Полісся (конструктивно-функціональний та світоглядний аспекти) / Роман Сілецький // Ві- сник Львівського університету. — Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2008. — Вип. 43. — С. 134—183. — (Серія історична). 87Розвиток системи опалення поліського житла: сегментація функцій печі ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 30. Сілецький Р. Проблема типології опалювальних при- строїв стародавнього житла в Україні (конструктивно- функціональні особливості печі) / Роман Сілець- кий // Записки Наукового товариства імені Шевчен- ка. — Львів, 2001. — Т. ССХLІІ: Праці Секції ет- нографії і фольклористики. — С. 230—247. 31. Смоляк в.в. Розвиток народного житла на східному Поділлі в період кінця ХІХ—ХХ ст. / В.В. Смоляк, О.Е. Тимошенко. — Вінниця : вид-во Вінницького національного технічного університету, 2011. — 111 с. 32. Таранушенко С. Житло на Слобожанщині / Стефан Таранушенко // Записки Наукового товариства ім. Шев ченка. — Львів, 1995. — Т. ССХХХ : Пра- ці секції етнографії та фольклористики. — С. 33—78. 33. Токарев С.а. Северо-украинская экспедиция 1945 г. / С.А. Токарев // Институт этнографии. Краткие со- общения. — 1947. — С. 27—35. 34. Толмачевъ И.Н. Юго-Западный край. Статистичес- кое обозръные. Восточное Полъсье / И.Н. Тол ма- чевъ. — К. : Типографія Штаба Кіевскаго Военнаго округа, 1897. — Т. 1. — 480 с. 35. Фундуклей И. Статистическое описаніе Киевской гу- берніи / Иван Фундуклей. — СПб. : Въ типографіи министерства внутреннихъ делъ, 1852. — Ч. І. — 549 с. 36. Харузинъ ал. Славянское жилище въ Съверо-Запад- ном краъ : Изъ матеріаловъ по исторіи развитія сла- вянскихъ жилищъ / Ал. Харузинъ. — Вильна, 1907. — 341 с. : ил. 37. Чижикова л.Н. Жилище / Л.Н. Чижикова // Этно- графия восточных славян. Очерки традиционной куль- туры. — М. : Наука, 1987. — С. 223—258. 38. Чубинский П.П. Малороссы Юго-Западного края: жилище, утварь, хозяйственные постройки и орудия / П.П. Чубинский // Труды этнографическо-статис- тической экспедиции в Западно-Русский край, снаря- женной Русским Географическим обществом Юго- Западного отдела. — СПб., 1877. — Т. 7. — Вып. 2. — С. 339—606. 39. Якімовіч ю.а. Драўлянае дойлідства Беларускага Палесся: ХVІІ— ХІХ ст. / Ю.А. Якімовіч. — Мінск : Навука і тэхніка, 1978. — 150 с. 40. Frankowski E. Z Polesia Wołyńskiego / Eugeniusz Frankowski // Ziemia. — Warszawa ; Lwów, 1914. — Rok V. — № 11. — S. 165—168. 41. kolberg O. Chełmskie : Obraz etnograficzny / Oskar Kolberg. — Kraków : W drukarni Uniwersytetu Jagiel- lońskiego, 1890. — T. 1. — 270 s. 42. kwaśniewski k. Paleniska i piecy w polskim budownic- twie ludowym. Studium na podstawie materiałów etnogra- ficznych z drugiej połowy ХІХ oraz ХХ wieku / Krzysz- tof Kwaśniewski. — Wrocław ; Warszawa ; Kraków : Zakład Narodowy imienia Ossolińskich wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1963. — 184 s. 43. Moszyński k. Kultura ludowa słowian / Kazimierz Mo- szyński. — Kraków, 1929. — Cz. 1: Kultura materjal- na. — 710 s. : il. 44. Moszyński k. Polesie Wschodnie / Kazimierz Moszyń- ski. — Warszawa : Wydawnictwo Kasy im. Mianowskie- go, 1928. — 328 s. 45. Pietkiewicz Cz. Polesie Rzeczyckie : Materiały etnogra- ficzne / Czesław Pietkiewicz. — Kraków, 1928. — Cz. І: Kultura materjalna. — 319 s. 46. Staszczak Z. Budownictwo chłopskie w województwie lu- belskiem (w ХІХ і ХХ wieku) / Zofia Staszczak. — Wrocław : PTL, 1963. — T. ХХІV. — 232 s. 47. Szymański a. Systemy i urządzenia ogniowe / Adam Szymański // Komentarze do Polskiego Atlasu Etnogra- ficznego. — Wrocław : PTL, 1995. — T. ІІ: Budownic- two. — S. 214—242. Roman Radovych ON THE DEVELOPMENT OF HEATING SYSTEM IN POLISIAN DWELLINGS In the paper has been considered one of important problems connected with heating system of Polisian dwellings, viz. a pro- cess of functional segmentation in stoves, a work that consisted in arrangement of separate heating devices (stove bench for ly- ing on, tile stove), kitchen range etc. Main attention has been concentrated on constructive peculiarities of those as well as on chronological frames of their penetration into village habita- tional construction of separate regions in Polisian land. Keywords: Polisia, dwelling, oven, tile stove, heated bench for lying on, cooking range. Роман Радовыч РАЗВИТИЕ СИСТЕМЫ ОТОПЛЕНИЯ ПОЛЕССКОГО ЖИЛИЩА: СЕГМЕНТАЦИЯ ФУНКЦИЙ ПЕЧИ В статье рассмотрена одна из важных проблем, связанных с отопительной системой полесского жилища — процесс функциональной сегментации печи, который заключался в выделении отдельных обогревательных приспособлений (отапливаемой лежанки, «грубы»), плиты для приготовле- ния пищи и др. Основное внимание посвящено конструк- тивным особенностям этих приспособлений и хронологии их проникновения в сельское строительство отдельных районов Полесья. Ключевые слова: Полесье, жилище, печь, грубка, лежан- ка, плита.

Розвиток системи опалення поліського житла: сегментація функцій печі

Репозитарії

Схожі ресурси