Пасічницькі замовляння українців
У статті здійснене перше у вітчизняній етнології дослідження пасічницьких замовлянь у контексті світоглядної традиції українців. Замовляння належать до того різновиду обрядових текстів, що характеризуються живим і найбільш дієвим словом, у яких сповна виявляється його магічна сила. Як жанр фолькло...
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94892 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Пасічницькі замовляння українців / У. Мовна // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 68-77. — Бібліогр.: 33 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94892 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-948922016-02-27T18:56:45Z Пасічницькі замовляння українців Мовна, У. Статті У статті здійснене перше у вітчизняній етнології дослідження пасічницьких замовлянь у контексті світоглядної традиції українців. Замовляння належать до того різновиду обрядових текстів, що характеризуються живим і найбільш дієвим словом, у яких сповна виявляється його магічна сила. Як жанр фольклору вони вирізняються архаїчною природою, утилітарною функціональністю, особливим вербальним призначенням, поєднанням сакрального та профанного слова. Світоглядна основа замовлянь є неоднорідною, оскільки вони виникали і розвивались упродовж століть й зафіксували як прасвіт людського світовідчування, так і історично пізнішу (християнську) гносеологічну та аксіологічну картину макрокосму. Розглядаються пасічницькі замовляння релігійно-магічного змісту, що набули неабиякого поширення як у щоденній виробничій практиці пасічників (оказіональні), так і у контексті відзначення ними річних календарних свят (календарні). Усі вони спрямовані на досягнення конкретного практичного результату — забезпечення успішного функціонування пасічницького господарства. For the first time in native ethnology the article brings some results of a research-work in apicultural charms being quite a featuring part of Ukrainians’ world-view practice. Charms have belonged to the kind of ritual texts that might be characterized with vivid and most active verbalism with its clear and distinct magical load. Charms as a genre of folklore form a peculiar group of items owing to their archaic nature as well as utilitarian functionalism, specialized practical destination, unity of sacral and profane articulation. The world-view ground of charms has always been heterogeneous as that originated and developed through the ages with fixing so primal human world-consciousness as historically later (Christian) epistemological and axiological picture of reality. In the paper have been considered apicultural charms of religious and magical contents that got quite significant spread so in everyday bee-keeping practice (occasional aspect), as in the contents of yearly religious festivals (calendar one). The aim of apicultural charms had been and still is getting of concrete practical result, i.e. successful functioning of apiary. В статье впервые в отечественной этнологии изучаются пчеловодческие заговоры в контексте мировоззренческой традиции украинцев. Заговоры принадлежат к той разновидности обрядовых текстов, которые характеризуются живым и наиболее действенным словом, в них в полной мере ощущается его магическая сила. Как жанр фольклора они отличаются архаической природой, утилитарной функциональностью, особым вербальным предназначением, сочетанием сакрального та профанного слова. Мировоззренческая основа заговоров неоднородна в связи с тем, что возникали и развивались они на протяжении столетий и в них запечатлевались как истоки человеческого мироощущения, так и исторически более поздняя (христианская) гносеологическая и аксиологическая картина макрокосма. Рассмотрены пчеловодческие заговоры религиозно-магического содержания, распространявшиеся и на ежедневную производственную деятельность пчеловодов (окказиональные), и на проведение ежегодных календарных праздников (календарные). Все эти заговоры имели целью достижение конкретного практического результата — обеспечение успешного функционирования пасечного хозяйства. 2013 Article Пасічницькі замовляння українців / У. Мовна // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 68-77. — Бібліогр.: 33 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94892 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Мовна, У. Пасічницькі замовляння українців Народознавчі зошити |
| description |
У статті здійснене перше у вітчизняній етнології дослідження пасічницьких замовлянь у контексті світоглядної
традиції українців. Замовляння належать до того різновиду обрядових текстів, що характеризуються живим і найбільш дієвим словом, у яких сповна виявляється його магічна сила. Як жанр фольклору вони вирізняються архаїчною природою, утилітарною функціональністю, особливим
вербальним призначенням, поєднанням сакрального та
профанного слова. Світоглядна основа замовлянь є неоднорідною,
оскільки вони виникали і розвивались упродовж століть й зафіксували як прасвіт людського світовідчування, так і історично пізнішу (християнську) гносеологічну та аксіологічну картину макрокосму. Розглядаються
пасічницькі замовляння релігійно-магічного змісту, що набули неабиякого поширення як у щоденній виробничій
практиці пасічників (оказіональні), так і у контексті відзначення ними річних календарних свят (календарні). Усі
вони спрямовані на досягнення конкретного практичного
результату — забезпечення успішного функціонування пасічницького господарства. |
| format |
Article |
| author |
Мовна, У. |
| author_facet |
Мовна, У. |
| author_sort |
Мовна, У. |
| title |
Пасічницькі замовляння українців |
| title_short |
Пасічницькі замовляння українців |
| title_full |
Пасічницькі замовляння українців |
| title_fullStr |
Пасічницькі замовляння українців |
| title_full_unstemmed |
Пасічницькі замовляння українців |
| title_sort |
пасічницькі замовляння українців |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94892 |
| citation_txt |
Пасічницькі замовляння українців / У. Мовна // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 68-77. — Бібліогр.: 33 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT movnau pasíčnicʹkízamovlânnâukraíncív |
| first_indexed |
2025-07-07T01:32:29Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:32:29Z |
| _version_ |
1836949910895722496 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
Уляна МОВНА
ПАСІЧНИЦЬКІ ЗАМОВЛЯННЯ
УКРАЇНЦІВ
У статті здійснене перше у вітчизняній етнології дослі-
дження пасічницьких замовлянь у контексті світоглядної
традиції українців. Замовляння належать до того різнови-
ду обрядових текстів, що характеризуються живим і най-
більш дієвим словом, у яких сповна виявляється його ма-
гічна сила. Як жанр фольклору вони вирізняються архаїч-
ною природою, утилітарною функціональністю, особливим
вербальним призначенням, поєднанням сакрального та
профанного слова. Світоглядна основа замовлянь є не-
однорідною, оскільки вони виникали і розвивались упро-
довж століть й зафіксували як прасвіт людського світовід-
чування, так і історично пізнішу (християнську) гносеоло-
гічну та аксіологічну картину макрокосму. Розглядаються
пасічницькі замовляння релігійно-магічного змісту, що на-
були неабиякого поширення як у щоденній виробничій
практиці пасічників (оказіональні), так і у контексті від-
значення ними річних календарних свят (календарні). Усі
вони спрямовані на досягнення конкретного практичного
результату — забезпечення успішного функціонування па-
січницького господарства.
Ключові слова: замовляння, бджільництво, фольклорний
текст, світогляд, слово, дія, мислення, магічний, утилітар-
ний, українці.
© У. МОВНА, 2013
Замовляння як жанр фольклору в силу своєї арха-
їчної природи, утилітарної функціональності та
особливого вербального призначення (діалог Люди-
ни з Космосом) належить до того різновиду обрядо-
вих текстів, який характеризується живим і найбільш
дієвим словом, у якому сповна виявляється його ма-
гічність і здатність нав’язати свою волю богам, лю-
дям, предметам та явищам навколишнього світу. За
своїм глибинним сенсом замовляння як складна ціліс-
на, самобутня, взаємопов’язана, історично обумовле-
на тісним зв’язком слова і діла текстова структура, на
слушне визначення В. Топорова, є дуалістичним фе-
номеном, основними аспектами якого виступають
фольклорність та ритуальність з виходом за тісні рам-
ки календарного чи життєвого циклу та запрограмо-
ваності колективних ритуалів [26, c. 3—5]. Замов-
ляння виникають у людини первісного суспільства на
ґрунті дифузного мислення з характерною для нього
нерозчленованістю уявлень і продовжують творитись
у середньовічну християнську феодальну епоху, коли
в силу вікової тривкості поглядів, стійкості словесних
текстів гене руються аналогічні вербальні формули за-
мовлянь. Саме наявність дифузного мислення і ди-
фузних, нерозчленованих уявлень про природу явищ,
станів, істот, стихій та речей і обумовило виникнення
замовлянь з тісним поєднання у них сакрального і про-
фанного слова. Світоглядна основа замовлянь не ста-
новить єдиного концепту, оскільки вони виникали і
розвивались упродовж століть й зафіксували як прас-
віт людського світовідчування, так і пізнішу гносео-
логічну та аксіологічну картину макрокосму.
У фокусі нашого дослідження — українські на-
родні пасічницькі замовляння, студіювання яких ав-
тором нині перебуває на початковій стадії і які упро-
довж десятиліть залишались і продовжують зали-
шатися поза пріоритетним тематичним полем
вітчизняної етнологічної науки. Свого часу пробле-
матики замовлянь як під загальнотеоретичним, так
і суто емпіричним (добірки текстів) кутом зацікав-
лення, звичайно, неоднаковою мірою й з різними до-
слідницькими завданнями, торкались українські та
російські дослідники О. Потебня, П. Чубинський,
П. Єфименко, М. Драгоманов, В. Шухевич,
М. Сумцов, М. Грушевський, О. Афанасьєв,
Ф. Буслаєв, М. Крушевський, Ф. Зелінський,
Н. Познанський, В. Петров, В. Топоров та ін.
Що стосується безпосередньо пасічницьких замов-
лянь українців, огляд видань цієї жанрової приналеж-
ності заслуговує прискіпливішої уваги. Так, 1874 р. ет-
69Пасічницькі замовляння українців
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
нограф та фольклорист П. Єфименко започаткував на
українському ґрунті традицію видання збірок замов-
лянь, підготувавши перший «Збірник малоросійських
заклинань» з добіркою замовлянь (загальним чис-
лом 17), що стосувалися бджіл [15, c. 53—59]. Тема-
тично це замовляння, які пасічники промовляли з на-
станням календарних свят: Зачаття св. Ганни, Свят-
вечора, Щедрого вечора, св. Олексія, Благовіщення,
Воскресіння Христового, а також каузально — для
профілактики втечі роїв, забезпечення медоносності
бджіл, охорони комах від «лихого ока». Приблизно у
той же час М. Дра гоманов видрукував «Малоросій-
ські народні перекази та оповіді» [14], серед яких —
магічні засоби затримки, осадження роїв та переманю-
вання чужих комах, а також правила набирання «ве-
чірньої» води для бджіл й примовки під час її
застосування. Окремі замовляння при виставці бджіл
на пасіку вкраплено у фактологічну канву «Збірника
відомостей про Полтавську губернію» А. Богда новича
[7, c. 188, 205, 282]. Увагу знавця народних тради-
цій, уродженця Київщини Е. Руліковського привер-
нула низка замовлянь для бджіл, які він помістив у свої
«Етнографічні записки з України» [33]. В. Подоль-
ський — автор відразу двох профільних пасічницьких
розвідок, вміщених у «Працях Вільного економічно-
го товариства». У центрі першої з них — українські
пасічницькі повір’я [24], до яких включено окремі об-
рядові чинності із текстами замовлянь. Слобожанські
замовляння з приводу виставлення бджіл на точки, їх
загодівлі та запобігання втечі бджолосімей складають
зміст другої розвідки цього ж дописувача [23]. Зраз-
ки магічних практик мешканців Півдня (замовляння
для утримання роїв у пасіці, на «відвернення чужих
бджіл») наведено у дописі Д. Яворницького «З за-
писної книжки малоруського етнографа» [31]. Кілька
замовлянь, спря мованих на захист і порятунок бджіл
від «уроків», записав у пасічників Катеринославської
та Харківської губерній І. Манжура [20, c. 151—152].
Замовляння з рукописної «Книжки св. Зосими про
бджіл» початку XIX ст., віднайденої у с. Полствин
Канівського повіту Київської губернії, видрукував у
своїх «Етнографічних матеріалах» Б. Грінченко [11,
c. 281]. У центрі уваги розвідки В. Ястребова «До
повір’їв щодо бджіл» [32] перебуває календар річно-
го догляду за бджолами мешканців м. Глодоси Єлиса-
ветградського повіту з магічними обрядодіями (супро-
воджуваними замовляннями), виконуваними на Во-
досвяття, Благовіщення, похвалу 1, Зачаття св. Ганни.
Народні пасічницькі замовляння українців Кубані із
станиці Стародерев’янківської потрапили у сферу за-
цікавлень місцевого вчителя Т. Павлевського [22]. Це
фактично передрук рукопису «Полезное для хозяй-
ства. Наставление держащим пчелы, из книги препо-
добного Зосимы», у якому вміщено 22 пасічницькі на-
станови (із відповідними замовляннями), актуальні під
час вибору місця для пасіки та у дні святкувань Свят-
вечора, Різдва, Водохрестя, св. Олексія, Благовіщен-
ня, Великодня, Спаса, Зачаття св. Ганни. «Сказание
о пчелах от св. Зосима» з обрядовими настановами на
Святий вечір, св. Олексія та при купівлі комах пода-
но в одній з етнографічних праць Б. Грінченка [10,
c. 81—84]. 1902 р. в «Працях комітету з влаштуван-
ня XII Археологічного з’їзду» [19] було видруковано
добірку пасічницьких обрядів та замовлянь, поданих
за рукописом XIX ст. Її склало 21 замовляння з тра-
диційними порадами щодо виставки бджіл на пасіки,
їх загодівлі, охорони від недуг та «уроків», чужих
бджіл-нападниць, втечі комах в інші пасіки. Два за-
мовляння від «уроків» з рукопису вчителя Ку п’янського
(Слобожанщина) духовного училища Г. Попова «На-
родні розповіді про бджіл» навів у «Працях» наступ-
ного археологічного з’їзду О. Вєтухов [8]. Чималий
корпус замовлянь містить у своїй дослідницькій канві
цінна емпірична праця репрезентанта наукового Това-
риства дослідників Волині І. Ковальова [18], у якій зі-
брано «усні пам’ятки народного бджільництва, засно-
вані на повір’ях, чаклунстві, знахарстві, молитвах і різ-
них забобонах». Лише сьогодні з’явилась
публікація-реедиція класичного дослідження П. Чу-
бинського [28, c. 76—84] із наведеними у ній молит-
вами та замовляннями до бджіл з Черкащини.
На загальному фоні домінування описового матері-
алу слід виокремити «Народні заклинання над бджо-
лами» Т. Біленького [6], який не лише оприлюднив
тексти замовлянь з двох рукописів, на які він натра-
пив 1873 р. у с. Недри Переяславського повіту Пол-
тавської губернії, а перший (і єдиний донині) піддав їх
дослідницькому інтерпретуванню. Вступну частину
докладного авторського коментаря, наведеного у пе-
редмові до публікованої збірки, становить ретельне па-
леографічне обстеження знайдених документів й да-
тування часу їх створення XVIII століттям. На під-
1 Тут похвала — понеділок Страсного тижня.
Уляна МОвНа70
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
ставі сумлінного науково-критичного аналізу текстів
замовлянь, автор доходить до цілком обґрунтованого
й слушного висновку, що українці розглядали бджолу
як святу комаху, «Божу робітницю», а пасіку як свя-
те місце. Вони вважали, що за своїм походженням
бджоли — сльози Ісуса Христа, розп’ятого на хрес-
ті, а тому й розмножуються під особливим патронатом
Бога, який з цією метою посилає на землю св. Зоси-
му: «І ти, Зосиме, іди і розмножуй пчоли, щоб були
Богу хвала, а миру християнському пожиток». Як
Божі створіння бджоли виготовляють мед та віск на
славу Бога і на користь людині. Аналізує Біленький і
образ св. Зосима — небесного опікуна бджіл, що Бо-
жою міццю охороняє їх від усіляких напастей, відзна-
чаючи при цьому вплив книжного, апокрифічного ха-
рактеру, чим пояснюється певна розмитість цього об-
разу. Теоретичний характер носить перша в тогочасній
етнографічній літературі класифікація самих заклинань
на настанови (практичні поради) та власне заклинан-
ня, що носять назву «наука» чи «молитва». Власне за-
клинання за формою дослідник ділить на обряд чи на-
станову, що робити при заклинанні, та формулу (сло-
ва заклинань, які називають «замовлянням» або
«замовкою»). Він перелічує засоби заклинань, тобто
предмети чи речі, які використовуються при їх прове-
денні (свячена або богоявленська вода, свічка, благо-
віщенська проскура, паска, яра вовна, вовче горло, му-
рахи, щука, кілок, лід, камінь, кутя, мед та ін.). На
думку автора, яка залишається актуальною й сьогод-
ні, заклинання — залишки давніх язичницьких моли-
тов, що частково уціліли у своєму первісному вигляді,
але в більшості випадків трансформувались, мульти-
плікувались під домінантним впливом християнської
традиції, внаслідок чого в уявленнях заклинача вияв-
ляється дуалізм релігійних вірувань. Що стосується
самих текстів, то це найбагатший кодекс пасічницьких
замовлянь із оприлюднених на той час, цінне історич-
не свідоцтво, що виявляє базові світоглядні цінності
українців в галузі бджільництва та ментальні установ-
ки селян-пасічників: народну рецепцію бджоли, по-
гляд на походження комах, креативну роль Творця й
святих щодо них, статус пасіки як сакрального місця,
магічні передумови успішного ведення пасічницького
господарства. У ньому фігурують як оказіональні зраз-
ки замовлянь (для заснування пасіки, запобігання вте-
чі роїв, нападу чужих бджіл, «уроків», забезпечення
медоносності та здоров’я комах, молитви до них), так
і обрядові чинності й регламентації річного кола народ-
ного пасічницького календаря.
У міру розгортання дослідницьких обсервацій та про-
сування вглиб задекларованої теми, безперечно, будуть
виявлені нові фактографічні джерела, які нададуть до-
слідженню максимально можливої повноти вияву. Про-
те вже сьогодні можемо виділити базові світоглядні кон-
цепти, основні константи текстового простору замов-
лянь, логіку мислення і поведінки носіїв народної
заговірної традиції, витоки якої сягають світогляду до-
волі ранньої історичної доби. Та попри це, в українських
пасічницьких замовляннях відчувається тісне перепле-
тення стадіально відмінних, по-різному сфокусованих
і заломлених світоглядних нашарувань, зокрема і
церковно-християнського змісту, які внаслідок впливу
певних чинників переважають над реліктами первісно-
го дохристиянського світобачення. В українській на-
родній аксіології, господарських практиках, пов’язаних
з бджолою, та утилітарного спрямування замовляннях
відобразилося домінування християнської символіки,
яке дослідники витлумачують особливою, самобутньою
нішею бджільництва в синтетичній системі народного
світогляду — не лише консервацією віковічних тради-
цій та архаїчних реліктових вірувань, а й винятковою
його відкритістю до сприйняття книжної культури, яка
творилась під впливом християнської доктрини. Під-
ставовим чинником цієї тези на українському ґрунті є
побутування та розповсюдження у середовищі селян-
пасічників рукописних книг з молитвами, замовляння-
ми та практичними пасічницькими порадами, своєрід-
них кодексів народних вірувань з царини бджільни-
цтва, як-от наступних: «Сказание о пчелахъ» ієрея
Данила Гирмана з Лівобережної України (1720), опу-
бліковане О. Воропаєм у середині XX ст., опрацьова-
ні Т. Біленьким на основі двох рукописів XVIII ст.
«Народные заклинания над пчелами» (1880), «По-
лезное для хозяйства. Наставление держащим пчелы,
из книги преподобного Зосимы», віднайдене у ста-
ниці Стародерев’янківській на Кубані й видрукуване
Т. Павлевським (1899), «Малороссийские
пчеловодные обряды и заговоры (по рукописи
XIX века)», оприлюднені у «Працях XII Археоло-
гічного з’їзду» (1902), «Сія книга, що називається
бджільник належить козаку містечка Сенчі Петру Гми-
рі, списана ним в літо 1849-е», надрукована часописом
«Українське бджільництво» (1908), «Наука про пасі-
ку і бджіл» селянина Боніфата Семерика з містечка
71Пасічницькі замовляння українців
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
Шендерівка (Черкащина), що побачила світ у сучас-
ній републікації творів П. Чубинського та ін. Наведе-
ний перелік достатньо репрезентативний, аби конста-
тувати безсумнівний вплив книжної християнської тра-
диції на українську народну традицію замовлянь.
Ритуали та більшою мірою супровідні їм госпо-
дарські замовляння релігійно-магічного змісту, що
набули неабиякого поширення як у щоденній вироб-
ничій практиці пасічників (оказіональні), так і у кон-
тексті відзначення ними річних календарних свят
(календарні), є важливою складовою української
світоглядної традиції, пов’язаної із народною рецеп-
цією бджоли загалом та магічними способами успіш-
ного ведення пасічницького господарства зокрема.
Щоденна виробнича практика включала в себе
вибір місця для пасіки та магічні передумови благо-
получного плекання бджіл (весняний випуск із ву-
ликів, захист від наврочень та нападів чужих бджіл,
втеч комах у чужі пасіки, швидке розмноження і при-
несення щедрого медовзятку).
Щоб не помилитись з вибором придатного для па-
сіки місця, волинські пасічники на Зачаття св. Ганни
(9 грудня) вважали за необхідне йти до схід сонця до
криниці, набрати води у новий посуд й прийшовши
додому, кропити водою обране місце зі словами: «Як
св. Ганна, так і я зачинаю святе діло» [18, c. 7]. На
Київщині, засновуючи пасіку, бджолярі приносили
камінь й закопували в землю посеред неї, промовля-
ючи наступне замовляння: «Як той камінь не може
вийти із моєї землі, так і ви, мої бджоли (ім’я), Бо-
жою міццю і всіма силами небесними» [6, c. 49]. Ка-
мінь та земля у замовляннях з прийомом порівняння,
володіючи символічним значенням, виступають зна-
ком (маркером) прикріплення бджіл до новостворе-
ної пасіки, яку вони ніколи не зможуть покинути.
При першому весняному випуску бджіл на Закар-
патті було у звичаї примовляти: «Я вас, пчілки, пуща-
ву, абисте ґаздовали, абисьте рано вставали, другі на
вас ся не напущали і абисьте далеко не ішли. І прошу
вас, абисьте у ліс не ішли, бо там почемеритеся, а на
поле не ідіть, бо там вас буря уб’є. А прошу вас, пчол-
ки, що свого домовства держіться» [5, c. 320]. А гу-
цули, виносячи вулики надвір, на «стоянє», випуска-
ли бджіл й примовляли до них так: «Щоби ти так дба-
ла, як ми дбаємо у своєму господарству і так аби
носила, робила і ви усі до купи, як ми усі в своїй хаті
вкупі ґаздуємо; щоби ти так не крала і чужим медом
не радувалася, як я ся не радую тебе на ту дорогу по-
силати і тобі се казати. Що собі приробиш, то будеш
мати, до чужої пасіки тобі не повертати, на кликанє си
не дивити, на цвіту си не бити, лишень на цвіту си ка-
чити. А ти, старша матко, що ти гадаєш робити? Уже
є на дворі літо, треба сі добре обходити, від сегодня до
тижня матківники вробити!» [30, c. 234—235]. Ці
замовляння, за типологічною класифікацією звертан-
ня, побудовані на прямому зверненні до адресата, а в
їх основі лежить мисленнєве ототожнення будь-якого
явища з персоніфікованою істотою. Архаїчне мислен-
ня, що продукує замовляння, не розчленовує істот,
речі, дії, її суб’єкти та об’єкти, а також слово, яке на-
стільки ж матеріальне, дієве та істотне, як і кожна річ,
істота, дія, тобто для нього характерний принцип все-
єдності (єдності людини з природою, взаємопов’язаності
реального і мислимого світів, макро- і мікрокосму). У
даному випадку маємо звертання (з проханням або за-
прошенням, але аж ніяк не вимогою чи велінням) до
бджіл як до одухотворених істот з проханням сумлін-
но працювати, носячи мед, не відлучатися занадто да-
леко від господи, не забирати мед по чужих пасіках, а
зосібна до матки з проханням готуватись до подаль-
шого роїння. Керуючись логікою патриципіації, наші
пращури розглядали бджіл, які ведуть складний та ви-
сокоорганізований спосіб життя, як істот, здатних до
мислення та самостійних дій; до них зверталися з про-
ханнями, попереджували чи нагадували про певні по-
дії. Подібна багатовікова повторюваність аналогічних
вербальних формул засвідчує збереження й відтворен-
ня в народній свідомості стійких уявлень — реліктів
анімістичного підходу до дійсності, а конкретніше
фрагментів первісної зоолатрії (вшанування тварин),
яка своїми витоками сягає далекого історичного пері-
оду, коли тварин сприймали як антропоморфних ство-
рінь, наділених душею, розумом та усвідомленою во-
лею. Дохристиянського походження одухотворення
бджіл у замовляннях плавно, еволюційним шляхом
упродовж життя багатьох поколінь християнське ві-
ровчення замінило сприйняттям їх як вищих сакраль-
них створінь, створених Богом, що виробляють свій
продукт на Його хвалу та користь людини.
Встановлюючи вулики з бджолами на точки, укра-
їнські пасічники проголошували наступне замовляння-
молитву: «Господи Боже, Сине Божий, стань мені в
поміч. Я вас випускаю на білий світ, на красний цвіт,
основан на 4 часті, по півдні і по вітру по страшенному
Уляна МОвНа72
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
крилу по білому перу; так і ви, мої пчоли, ідіте по густі
меди, по жовті воски, по часті рої, Господу Богу на по-
хвалу, а мені Рабу Божому (ім’я) на пожиток, і прошу
вас летіть соколовими крилами, беріте вовчими рота-
ми: як у воді щука всім рибам страшна, так би ви, мої
пчоли страшними були чужим пчолам, і як риба в море
іграла і в ріках гуляла щодня і полудня гуляла, так би
ви, мої пчоли, іграли і гуляли Божим Духом Святим і
Святою Тройцею і святих небесних і безплотних сил
Михаїла, Гавриїла, Уриїла і Рафаїла, всіх святих і дій-
ством св. Зосима. Амінь» [19, c. 405]; вар.: [28,
c. 76—77; 6, c. 51; 16; 12, c. 477]. Подібна молитва
було відомою пасічникам Полтавщини при виставці
бджіл на пасіки, які при цьому обкурювали кожен ву-
лик ладаном: «Господи! Стань на поміч рабу Божому
(ім’я) і всі святії небесні сили, янголи, архангели, херу-
вими і серафими; я вас пускаю на білі цвіти, на всякі
цвіти, на всі чотири сторони; на схід, на захід, на полу-
день, на північ, по всьому світу, по густі меди, по часті
рої, Господу Богу на хвалу, господареві вашому на по-
житок. Я вас сьогодні, бджоли, благословляю не сам
собою, но з Отцем і Сином і Святим Духом і Пречи-
стою Богородицею, і зо всіма святими. Ідіть з радістю
і повертайтесь скоростію» [7, c. 282]. Наведені зраз-
ки замовлянь-молитов є продуктом тієї історичної епо-
хи, коли людина від усвідомлення всеєдності буття по-
ступово піднімалась на вищий ментальний рівень —
рівень ідентифікації власної індивідуальності і своєї
унікальності як особи через сприйняття своїх особис-
тих богів, а позитивний результат звертання до них до-
сягався внаслідок відновлення порушеної гармонії всес-
віту. Особливістю замовлянь-молитов є змішування мо-
литовного звертання до божества, заміненого згодом
християнським Богом та святими, а також паралельно
до бджіл (дуалізм уявлень заклинача) та порівняння,
тобто замовляння, починаючись молитвою, завершува-
лось порівнянням, у якому важливу роль відігравали за-
соби заклинань, що носили символічний характер, на-
приклад соколові крила, вовче горло, щучі зуби та ви-
конувані ними знакові функції стосовно комах.
Щоб отримати від бджіл добрий взяток, пасічни-
ки, виставляючи навесні вулики із зимівника, стели-
ли хустку, на неї клали хлібину, проскуру, насипали
жита і ярої пшениці, запалювали богоявленську свіч-
ку, кожен вулик кропили свяченою водою і ставили
на сіно. До кожного бджолиного прихистку примов-
ляли: «Я вас, бджоли, благословляю. Випускаю вас
на білий світ, на всякую траву і на всякий цвіт, на вся-
кії зела і на всяку росу небесну» [3, арк. 5]; вар.: [6,
c. 50—51]. Слобожанські бджолярі з Курщини,
вперше з весни виставляючи бджіл, також супрово-
джували свої дії замовляннями: «Виставляю бджолу
рисовую з маткою хитрою, з матір’ю мудрою, матір’ю
меденицею, з матір’ю ємцею, з матір’ю видрою, з
матір’ю фірянкою, зі всією своєю небесною силою»
або «Перший рій має всю свою прекрасну пасіку, як
в першому рої земля не рушиться, так би мої бджо-
ли не рушились і полети, моя бджілка, в чисті ліси, в
чисті поля, на лазурові квіти і візьми воску і кануну
і принеси на мою прекрасну пасіку» [23, c. 198].
Виносячи вулики з темників надвір, пасічники за-
вбачливо остерігались підступів конкурентів, котрі мо-
гли насилати своїх бджіл в чужі пасіки за готовим ме-
дом: «Як жиди на сонце не можуть дивитися, так щоб
чужі бджоли не могли на мою пасіку задивлятися і щоб
не шкодили їй, як буде йти з пожитком. Заклинаю їх
Богом святим, ангелами і архангелами, святими угод-
никами і силами небесними» [24, c. 197]. Проти комах-
нападниць лемківські пасічники застосовували наступ-
ні магічні дії: роздягнувшись наголо, тричі обходили до-
вкола хати і на кожному куті тричі хрестилися й
заклинали чужу бджолу замовлянням-закляттям з ви-
раженим демонологічним характером: «Наїжся, наїж-
ся, то вже на твою смерть буде тото твоє їджіння». Од-
ночасно заклинали й господаря-чарівника, що посилав
своїх бджіл на крадіжку: «Жеби твій зрак пішов, де ві-
тер не дує, сонце не гріє. Жеби там пушов твуй зрак,
а не на мої пчоли» [21, c. 58]. Деякі волинські бджо-
лярі під час бджолиного нападу обходили кругом пасі-
ку, кропили її свяченою водою і примовляли: «Мій ву-
лик окований словом, а серце в воску, ноги його камін-
ні, од землі до небес, не кусай його цей пес» [18, c. 14].
Пасічники Київщини у замовляннях з магічною функ-
цією побажання бажали бджолам сили не лише носи-
ти мед, а й протистояти ворогам та їх зловорожим діям:
«Дай вам, Боже, три сили: одну силу — мед носити,
другу силу — рисові кіхті оддираться, а третю силу —
злих вір не бояться» [4, арк. 77 зв.].
Для захисту пасічницького господарства від навро-
чення («лихого ока») бджолярі-волиняни користува-
лись наступними замовляннями: «Тоді той нападе на
мою худобу і пошкодить її, як полічить на небі зорі, а
на березі лист» або «Сіль та печина з поганими очи-
ма, хто урече, нех йому повилазять очі» [18, c. 9]. На
73Пасічницькі замовляння українців
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
території Середньої Наддніпрянщини (Київщина,
Черкащина) при виставці бджіл від «уроків» захища-
лись такими примовками: «Водо Йордано, маєш кру-
ті береги і жовтії піски, і візьми із моєї севери уроки і
урочища, очі і очища. Як огородив Господь небо зір-
ками, а море крутими берегами і жовтими пісками, так
огороди, Господи, свири від уроків і урочищ, від очей
і очищ, і від злого, і від злої, і всіх помислів злих» (по-
ширений у замовляннях, що мають значення оберегу,
замовляннях з захисною функцією архаїчний мотив
тину з формулою «замикання», «обгородження», що
виникає з прийому мислення, коли в основі зіставлен-
ня лежить наголос на якісних характеристиках пред-
метного світу, ототожнення конкретного предметного
образу з символічним образом замовляння) чи «Водо
Йорданко, омиваєш луги, береги, бервіння, коріння,
омий моєї бджоли від прозору жіночого, парубочого,
дівочого — головки, крильця, утроби, ніжки» (при-
йом акумуляції — докладного перелічення усіх видів
«прозорів» з метою їх наступного вигнання) [6, c. 54—
55; 11, c. 281]. Коли ж вроки уже подіяли, для їх по-
дальшої нейтралізації на Волині використовували низ-
ку інших замовлянь з функцією заклять: «Як ти мені
своїм оком в моїй пасіці попсував, то щоб ти сриді до-
роги столітнім дубом став і щоб сриді дороги тоді ти
на мої пчоли дивився і їм одрочував, як сухий дуб зи-
мою зеленим би став», «Сіль тобі в очі, камінь тобі на
груди, печена в зуби», «Сіль тобі да печина з твоїми
очима, на заворот да в твій рот» [18, c. 10]. Слобо-
жанські бджолярі з цією ж метою успішно застосову-
вали наведене замовляння-закляття: «Хто з тої сто-
рони йде, сил йому та тичина, та болячка між очима,
камінь у груди, а тичина в зуби. Хто сію бджолу уре-
че, так нехай собі надвоє язик пересіче» [8, c. 295].
На Півдні поширення набули щоденні вранішні
замовляння-молитви, спрямовані на усунення негатив-
ного впливу «лихого ока»: «Хто в світі ясніший, хто в
морі сильніший, той нашу бджолу урече. Я своєму
Господу-Богу молюся, на всі чотири сторони клоню-
ся, щоб чужая бджола нашої матки не займала. А ти,
матко-осіянко, рано вставай, на всі цвіти розсилай, щоб
було тобі і хазяїнові» чи «Господи милостивий, святая
субота, хто вищий єсть неба, хто кращий, ясніший єсть
сонця, той мою бджолу у день і вночі до півночі уре-
че. Чоловік буде йти — йому сльози потечуть, а мою
бджолу всі уроки, пристріти минуть» [20, c. 151]. При-
значене для відведення «пристріту» від бджіл заклят-
тя з відповідним вербальним посланням його винуват-
цю ще й сьогодні побутує у господарській практиці па-
січників Черкаської Наддніпрянщини: «Сіль тобі в
очі, камінь на груди, а печериці в зуби, а моїм бджо-
лам нічого не буде» [1, арк. 56].
Ритуальна заборона задивлятись на бджіл, що ле-
тять з пожитком, у цих замовляннях тісно корелює з
магією погляду. У міфологічному мисленні очі сприй-
маються як «вхід» у внутрішнє, заховане, потаємне в
людині, в його душу, а в кінцевому підсумку — в ін-
ший світ, звужений до меж людського тіла. Погляд
трактується як магічний контакт і дія, ним можливо за-
вдати шкоду іншій людині, або її майну, тільки глянув-
ши на неї чи це майно. Око — транслятор потенційної
чи вже актуалізованої небезпеки, що таїться у погляді;
у цій системі переконань сконцентровано уявлення про
матеріальність чи навіть тілесність погляду.
Щоб бджоли з пасіки ніколи не виводились, укра-
їнські пасічники мали за обов’язок першої неділі кож-
ного місяця просити священика, аби той відлупив вос-
ку з миром і оливковою олією від св. Трійці і змішав
віск з посвяченими миром та оливою. Цей віск необ-
хідно було віднести увечері до пасіки і покласти на верх
першого вулика зі словами: «Як церков Божая без
Тройці священної і без мира не може бути ніколи, так
би і мої пчоли, од Бога мені дані, без моєї пасіки не мо-
гли б ніколи інде буть» [33, s. 118]; вар.: [6, c. 55]. Це
порівняння, без сумніву, виникло під книжним впли-
вом або походить з церковно-богослужбових молитов,
оскільки його зміст істотно перегукується з молитва-
ми Требника, тобто замовляння має яскраво вираже-
не церковно-обрядове, апокрифічне підґрунтя.
Календарні свята. У багатьох випадках пасіч-
ницькі замовляння носили сезонний характер, буду-
чи приуроченими до певних календарних дат, зде-
більшого відкриття чи закриття пасічницького сезо-
ну та послідовних річних господарських чи обрядових
чинностей, виконуваних власником пасіки.
Святий вечір. Українські пасічники на Святий ве-
чір наливали у горщик розведений водою мед й зако-
пували його на покуті під лавою; при цьому хазяїн чи
хазяйка, щоб бджоли влітку не покидали пасіку й кра-
ще роїлись, приговорювали: «Як в цей Святий вечір
збираються до вечері великі, малі, багаті, бідні, ситі,
голодні, п’яні, тверезі, так, щоб у моїй пасіці всі бджо-
ли збирались і по уликах сідали» [24, c. 195; 25, c. 122;
6, c. 46]; вар.: [22, c. 5]. Іншим засобом утримання
Уляна МОвНа74
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
бджіл у господарстві було закопати у пасіці горщик з
вареною пшеницею і щільниковим медом з наступним
замовлянням: «Як ця пшениця і цей мед не можуть
вийти з землі, так щоб і мої бджоли не могли повтіка-
ти з пасіки» [24, c. 195; 6, c. 46]; вар.: [33, s. 116; 15,
с. 54; 12, c. 466]. Це приклади паралелістичних двох-
членних замовлянь, побудованих з використанням
прийому порівняння, в основі яких лежить магічний
принцип аналогії. Сутність замовлянь-порівнянь по-
лягає у вербальному чи акціональному зіставленні
двох явищ (за схемою «як — так»: перший член за-
говірної формули те, що порівнюється, другий — те,
з чим порівнюється), яке в кінцевому підсумку має
тягти за собою реалізацію бажаного в реальності.
водохреща. Власники бджіл з Середньої Наддні-
прянщини, Полісся, Карпат і Прикарпаття, прагнучи,
щоб бджолині рої не втікали з їх пасік, а комахи вели-
ся, розмножувалися й були здоровими, на Водохреща
виконували відповідні ритуальні дії — окроплювали їх
свяченою водою [1, арк. 4, 47, 72; 2, арк. 44; 11, с. 63;
21, с. 250, 74], яка вважалася панацеєю від усіляких
недуг та вроків. У надвечір’я Господнє пасічники Ки-
ївщини та Черкащини, намагаючись набрати воду пер-
шими, примовляли: «Як сього вечора люди тиснуться
і радуються до сей святої води, так би тиснулись і ра-
дувались мої пчоли, носячи густі меди, жовті воски і як
чоловік не обійдеться без сей води, так би мої пчоли не
могли обійтись без моєї пасіки» [25, c. 137; 28, c. 79;
6, c. 47]; вар.: [15, c. 53; 9, c. 252]. Волиняни водою з
трьох «йорданей» кропили вулики з бджолами, при-
мовляючи: «Як вода повна у річці, щоб так була повна
пасіка пчіл» [18, c. 23—24]. Богоявленська (вечірня)
вода у замовляннях українців наділена неабиякими ці-
лющими властивостями і особливо корисна для пле-
кання бджіл. Набирали її пасічники, дотримуючись
особливих правил — «поперед усіх людей», примов-
ляючи: «Добрий день, Йордань-водо, Уляно! Благо-
слови сеї води набрати. Очищаєш ти своїми джерела-
ми, так очисти від молитвенного Івана бортних бджіл
уроки подумані, погадані…» [6, c. 47]; вар.: [14,
c. 32—33]. У замовляннях вода персоніфікується, на-
діляється власним ім’ям (вода Уляна, Йордань-вода),
стає не лише об’єктом, а й суб’єктом магічної дії. На-
родне світобачення, яке одержало яскравий вияв в на-
ведених замовляннях з паралелістичною формулою,
що супроводжували описані катартичні обряди, поєд-
нувало в собі й розуміння реальних пурифікаційних
властивостей води, й глибоку, дохристиянського ко-
ріння несхитну віру в її цілющу, живильну, охоронну і
фертильну силу (захист від хвороб, впливу «лихого
ока», нападу чужих бджіл, прокреативні властивості),
супроводжувану усвідомленням магічності замовлян-
ня, магічної влади заговірного слова (первісна єдність
слова і діла, тексту і обрядового сценарію, функціо-
нальна однозначність замовляння та дії).
Св. Олексія. Вранці на свято українські пасічники
йшли у стебник до бджіл зі словами наступної молит-
ви: «Добрий день тобі, царице-матко! Хай буде тобі
щаслива весна, щасливе літо! Час тобі господарити, лад
давати Божим мухам. Святий Теплий Олексо, чолові-
че Божий, благослови мої і чужі мухи Божі, і ви,
родителі-прародителі наші, наставте на пожиток і на
добро наші й Божі мухи: щоб добре роїлися, щоб рої
низько сідали й давалися нам до рук, щоб добрий по-
житок принесли й нам, і прародителям нашим і Бого-
ві; щоб чужі бджоли не нападали; щоб лихі люди зла
не наворожили... Царице-матко, будь здорова, настав-
ляй своїх мух на працю!» [17, c. 282]. Під час відкрит-
тя пасічницького сезону волинські пасічники звертали-
ся до Бога з такими замовляннями-просьбами: «Дай,
Бог, на цвіт росу, на муху погоду. Робота їм не страш-
на і соти їх будуть повні», а при вході на пасіку промов-
ляли: «Як Христос воскрес із мертвих, так і ви бджо-
ли починайте свою роботу» [18, c. 11]. Виносячи вули-
ки з бджільника, на Херсонщині брали з собою образ
святих Зосима і Саватія, ставили його в дерев’яному
кіоті, клали на землю під кіотом дишель від воза і за-
мовляли: «Як уже цьому дереві на пні не стояти, гілля
не пускати, листом не зеленіти, з вітром не шуміти, так
і моїй пасіці, моїм роям, до трьох днів з віка не летіти,
чужих пасік не шукати, а мене, хазяїна, держатися. Я
вас, мої рої, буду в бджільнім домі збирати. Принось-
те, бджоли, віск Господові на свічку, а мед людям на
пищу» [9, c. 249—250]; вар.: [31, c. 200—201; 18,
c. 20]. При випуску бджіл на Теплого Олекси пасіч-
ники Чернігівщини вирізували посеред пасіки дернину
і тричі обходили з нею довкола. За третім разом при-
мовляли: «Як се тая земля не може рушити з ґрунту
свого, і мислі тої не маєт…». Дернину вкладали назад
на своє місце і прибивали приколнем, яким прив’язували
коней, а коли випускали бджіл крізь щучу голову, при-
мовляли: «Господи, стань ми се на поміч, рабу Божо-
му (ім’я), як тая в морю і ріках буяла і гуляла, і рідная,
і плодная була, і як се той щуки боїться всякая риба,
75Пасічницькі замовляння українців
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
пужається і порхається, так би моїх бджіл чужії ляка-
лись, пужались і порхали од них, на всякім стріті і на
всіх дорогах» [15, c. 54—55; 10, c. 81—82]; вар.: [28,
c. 76; 6, c. 48; 24, c. 197; 9, с. 252; 3, арк. 7]. Інше за-
мовляння при проведенні аналогічних обрядових дій
прочитувалось пасічниками Кубані: «Як бджолам цим
з-під цього дерну не виходити, так і вам, моїм роям і
пароям, із сеї моєї пасіки не утікати» [22, c. 6]. Бджо-
лярі також охоче користувались замовлянням, вико-
нуваним на Теплого Олексія і спрямованим на забез-
печення здоров’я бджіл: «Свидро і Свирно, дохнув
Бог духом своїм на всі сотворіння земні, а ви відпочи-
вайте після духа зимнього на благоухання квітів, на
здоров’я роїв, на густі меди, на жовті воски Богу на
похвалу, а мені, рабу Божому (ім’я) на пожиток» [19,
c. 409]. На Черкащині ще донині пасічниками прак-
тикується проголошення наступного замовляння-
прохання при виставці бджіл на пасіки: «Дай, Госпо-
ди, нам на прожиття, а тобі, Боже, на радість. Госпо-
ди, благослови цих бджіл на добро усім людям, щоб
було і людям, і панам, і нам» [1, арк. 50].
Благовіщення. Замовляння використовувались й
під час першої у новому пасічницькому сезоні весняної
загодівлі бджіл. Кубанські українці на Благовіщення
вперше загодовували комах всенощною проскурою,
розтертою з освяченою паскою. При цьому замовля-
ли: «Господи, Творче неба й землі і всіх тварей види-
мих і невидимих, яко послал єси святого Архангела Гав-
риїла до діви Марії благовістити зачатіє Сина Божого
и цим наповнив небеса радостію і веселієм, так пошли,
Господи, угодника твого преподобного Зосима бджо-
лам, і достаток од роси небесния, од влаги земния, од
всіх дерев і зелій цвітущих, щоб вони збирали мед і віск
з радостію і веселієм Тобі, Господи, на хвалу, а мені рабу
Твоєму (ім’я) на пожиток» [22, c. 6]; вар.: [15, с. 56;
28, с. 77—78; 6, с. 56; 33, s. 116; 27, с. 163]. Пасіч-
ники Лівобережної України всенощну проскуру та
оливкову олію приносили на Благовіщення у пасіку й
намазували нею вулики зі словами: «Господи Боже,
коли благовістив Архангел Діві зачаття, і зачати пред-
вічне Слово, так благослови і моїм бджолам зачати діло
робити на часті рої, на густі меди від вологи земної, і
від роси небесної, і від всіх зел квітучих» [9, c. 253—
254]. Українські бджолярі Курщини (Слобожанщина)
загодовували комах перетертою благовіщенською про-
скуркою, змішаною з горілкою та мурахами, примов-
ляючи: «Так як мурахи плодяться і водяться і довіку не
переводяться, так би моя бджола плодилась, водилась
і довіку не переводилась хрещеного, молитвеного, по-
родженого раба Божого (ім’я)» [23, c. 198]. Накри-
шивши благовіщенську проскурку у мед, повсюдно в
Україні нею годували бджіл, примовляючи: «Годуйте-
ся мої бджоли, Божі робітниці. Вам прийшло число іти
дбати, густий мед робити, часті рої пускати, жовтий
віск робити Господу Богу на хвалу, а миру християн-
ському на користь» [24, c. 197]. На Київщині вперше
загодовуючи бджіл хлібом із льодом та ситою пасічни-
ки захищалися від «уроків» наступним замовлянням:
«А тому чоловіку кожному, хто би мав злую думку на
мої бджоли (ім’я), нехай замерзнуть лукаве серце і його
лукаві уста» [6, c. 67]; вар.: [28, с. 80]. У цьому ви-
падку рот («лукаві уста») нарівні з недоброзичливими
очима виступав транслятором «уроків», каналом одно-
стороннього зв’язку зі злом, шляху, який веде до кож-
ної людини і до всього, що їй належить. Цим каналом
потенційно може транслюватися будь-яка негативна ін-
формація, тобто спричинятися будь-яка шкода, тому
важливим було вчасно його розпізнати й нейтралізува-
ти за допомогою дієвого магічного слова.
великдень. Пасічник-гуцул на Великдень прино-
сив бджолам шматок свяченої паски у пасківнику, яким
стукав до голови вулика, промовляючи: «Ци ти, мат-
ко, спиш, ци чуєш ? Уставай, бо Сус Христос воскрес!
Йик я тебе не забув, свяченої дори тобі даю..., аби ти
йшла по світі старати, по всему світу і по всему цвіту...,
абис була цвітна, йик цвіт, кижка з вощиною, йик я
здоров, абис несла меду на собі, йик я несу дору, абис
віск робила Богови на віддяку, Сусови Христови на
посвіт, абис робила мід собі на уживанє, людєм на спо-
маганє; аби ти 12 роїв пустила, а від мене пороженого
абис не втікала. Абис сі так тримала пасіки, йик сі три-
має цеса дора мене!» [29, c. 237]. А у рукописній «На-
уці про пасіку і бджіл» селянина Боніфата Семерика
з м. Шендерівки (тепер села на Черкащині), щоб рої
прибували у пасіку, рекомендувалося пасічникам в день
Воскресіння Христового взяти у церкві дару зі слова-
ми: «Як до священика люди тиснуться і радуються, до
тої дари йдучи, так би ся мої пчоли тиснулися й радо-
валися, матки і роєви, до моєї пасіки, йдучи до мене,
раба Божого (ім’я)» й принести її у пасіку, і дарою,
змішаною з паскою, натерти всі вулики [28, c. 84];
вар.: [15, с. 56; 9, с. 254; 6, с. 56]. В уявленнях закли-
нача бджола як посланий Богом людині дар на «по-
житок і користь» уподібнювалась до самої людини —
Уляна МОвНа76
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
як з людьми, з бджолами господар пасіки вітався на
Великдень, завітавши до них з паскою і дарою.
На Черкащині практикувався й інший варіант пасіч-
ницького замовляння, з виголошенням якого тричі об-
ходили пасіку: «Як кожний з Божого дому радується
і веселиться по благословенні єврейському, візьме кож-
ний свою паску і біжать всі християни по домах сво-
їх, — так би мої бжоли радувались і веселились і умно-
жались у моїх бжол рої» [28, c. 84]. Кубанські бджо-
лярі, згідно рукописної «Настанови для тих, хто три-
має бджіл», аби забезпечити збереженість комах у гос-
подарстві, другого дня Пасхи обходили навколо пасіки
зі словами: «Як мир християнський ніде не може обі-
йтися без святого мира, так і ви, мої бджоли, не могли
би обійтися без мене» [22, c. 7]. Наведені замовляння
з формулою порівнянь церковно-обрядового змісту, у
якому фігурує християнська атрибутика (паска, миро)
виникли під безсумнівним впливом книжної культури
(особливо це стосується рукописного кодексу пасіч-
ницьких настанов), яка творилась за посередництвом
християнської доктрини, та перегукуються з церковно-
богослужбовими молитвами, вміщеними у Требнику.
Зачаття св. Ганни. У цей день, прийшовши у по-
гріб до бджіл зі свяченою водою, українські пасічники
примовляли: «Свидро і Свирнородашно, матушно і фи-
риянна, починаєтся не сама од себе, а од Отця, і Сина,
і Святого Духа, днесь бо єсть св. Зачатіє і св. Анни,
єже зачат пресвятую Діву, Бога нашого матір, а яви же
і ти мудрість Божію, зачинай на діло своє чисте, на гус-
ті меди, на жовті воски Господу Богу на похвалу, а мені,
рабу Божому (ім’я), на пожиток», і кропили нею усю
пасіку [19, c. 407]; вар.: [15, c. 53; 6, c. 67; 33, s. 115—
116; 22, c. 4]. Бджолярі Кіровоградщини на Зачаття
св. Ганни купували рибу, виймали її печінку, відрізали
голову і варили у воді; відваром кропили пасіки, при-
говорюючи: «Щоб у моїй пасіці рої зачинались і бджо-
ли, як риба, розмножувались» [32, c. 65].
Дослідження замовлянь як найархаїчнішого виду
фольклорного тексту, що відображають рівень свідо-
мості людини на ранніх стадіях її розвитку, дає змогу
пізнати реліктові світоглядні феномени і констеляції,
духовні надбання, способи мислення і візії конструю-
вання навколишнього світу наших далеких предків,
принципи функціонування й базові константи архаїч-
ної свідомості, а тим самим у кінцевому підсумку до-
лучитись до створення повноцінної світоглядної і аксі-
ологічної картини традиційного буття українського ет-
носу. У цьому аспекті не становлять винятку й
замовляння, пов’язані з забезпеченням успішного
функціонування пасічницького господарства з їх вну-
трішньою обґрунтованістю, цілісністю, цілеспрямова-
ністю на досягнення конкретного практичного резуль-
тату. Висловлені пасічниками в контексті проголошен-
ня замовлянь звернення до Бога, святих та бджіл у
формі прохань, виконання яких мало на меті сприят-
ливо вплинути на ріст продуктивності та забезпечен-
ня стабільності пасічницької галузі, виразно задекла-
ровує дуалістичне сприйняття комах, що висвічує на-
кладання на світоглядну матрицю двох різночасових
пластів. Глибинну верству складають архаїчні народні
вірування, що дають змогу трактувати бджіл як рів-
них людині партнерів по діалогу, в яких бринять при-
глушені нотки первісних теротеїстичних уявлень. Сут-
ність темпорально пізнішого шару замовлянь, адре-
сованих бджолам, виповнює домінуюча у них
хри стиянська ціннісна орієнтація, згідно з якою ко-
мах розглядають як святих створінь, прилучених до
релігійного трибу життя народу, котрі працюють на
хвалу Богу й беззастережно виконують Його волю.
1. Архів Інституту народознавства НАН України (Далі:
ІН НАНУ). — Ф. 1. — Оп. 2. — Спр. 577.
2. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 2. — Спр. 593.
3. Національні архівні наукові фонди рукописів та фоно-
записів Інституту мистецтвознавства, фольклористики
та етнології НАН України ім. М. Рильського. —
Ф. 1—4. — Оп. 32. 1.
4. НАН ФРФ ІМФЕ. — Ф. 1—7. — Спр. 753.
5. Балог ю. При випущеню пчол / Ю. Балог // Наш
родный край. — 1929. — № 10. — С. 320.
6. Беленький Т. Народные заклинания над пчелами. Две
рукописи XVIII века о пчеловодстве / Т. Белень-
кий. — Каменец-Подольский, 1880.
7. Богданович а. Сборник сведений о Полтавской гу-
бернии / А. Богданович. — Полтава, 1877.
8. ветухов а. Из этнографических рукописных мате-
риалов предварительного комитета XII Археологи-
ческого съезда / А. Ветухов // Труды Харьковской
комиссии по устройству XIII Археологического
съезда в Екатеринославе. — Харьков, 1905. —
С. 295—296.
9. воропай О. Звичаї нашого народу : етнографічний на-
рис / О. Воропай. — К., 1991. — Т. 1.
10. Гринченко Б. Из уст народа. Малорусские рассказы,
сказки и пр. / Б. Гринченко. — Чернигов, 1901.
11. Гринченко Б. Этнографические материалы, собранные
в Черниговской и соседних с ней губерниях / Б. Грин-
ченко. — Чернигов, 1895. — Вып. 1.
77Пасічницькі замовляння українців
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
12. Гура а.в. Символика животных в славянской народ-
ной традиции / А.В. Гура. — М., 1997.
13. Доманицький в. Народний календар у Ровенськім
повіті Волинської губернії / В. Доманицький // Ма-
теріали до української етнології. — Львів, 1912. —
Т. 15. — С. 62—89.
14. Драгоманов М. Малороссийские народные предания
и рассказы / М. Драгоманов. — К., 1876.
15. Ефименко П. Сборник малороссийских заклинаний /
П. Ефименко. — М., 1874.
16. З старовини бджільництва // Українське бджільни-
цтво. — 1908. — № 7. — С. 83.
17. килимник С. Український рік у народніх звичаях в іс-
торичному освітленні. — К., 1994. — Кн. II. — Т. 3.
18. ковалев И. Живая летопись волынского пасечниче-
ства / И. Ковалев. — Житомир, 1916.
19. Малороссийские пчеловодные обряды и заговоры (по
рукописи XIX в.) // Труды Харьковского предвари-
тельного комитета по устройству XII Археологическо-
го съезда. — Харьков, 1902. — С. 405—409.
20. Манжура И. Сказки, пословицы и т. п., записанные в
Екатеринославской и Харьковской губерниях / И. Ман-
жура. — Харьков, 1890.
21. Мовна У. Звичаї та обряди українських пасічників
Карпат і Прикарпаття (друга половина XIX — поча-
ток XX століття) / У. Мовна. — Львів, 2006.
22. Павлевский Т. Народные поверья и заговоры, относя-
щиеся к пчеловодству / Т. Павлевский // Кубанский
сборник. — Екатеринодар, 1899. — Т. 5. —
С. 3—7.
23. Подольский в. Из Суджанского уезда Курской гу-
бернии / В. Подольский // Труды Вольного эконо-
мического общества (Далі: ВЭО). — СПб., 1882. —
Т. 1. — Вып. 2. — С. 197—199.
24. Подольский в. Пчеловодные поверья. I. Малорус-
ские / В. Подольский // Труды ВЭО. — СПб.,
1882. — Т. 1. — Вып. 2. — С. 195—197.
25. Сементовский а. Заметки о народных праздниках /
А. Сементовский // Киевские губернские ведомос-
ти. — 1850. — № 16. — С. 121—123.
26. Топоров в. Об индоевропейской заговорной традиции
(избранные главы) / В. Топоров // Исследования в
области балто-славянской духовной культуры. Заго-
вор. — М., 1993. — С. 3—106.
27. Українські замовляння. — К., 1993.
28. Чубинський П. Мудрість віків / П. Чубинський. —
К., 1995. — Кн. 1.
29. Шухевич в. Гуцульщина. Ч. 4 / В. Шухевич // Ма-
теріали до української етнології (Далі: МУЕ). —
Львів, 1904. — Т. 7.
30. Шухевич в. Гуцульщина. Ч. 5 / В. Шухевич //
МУЕ. — Львів, 1908.
31. Эварницкий Д. Из записной книжки малорусского
етнографа / Д. Эварницкий // Этнографическое обо-
зрение. — 1890. — № 3. — Кн. 6. — С. 199—201.
32. Ястребов в. К поверьям относительно пчел / В. Ястре-
бов // Киевская старина. — 1897. — Т. LVII. —
С. 65—66.
33. Rulikowski E. Zapiski etnograficzne z Ukrainy / E. Ru-
likowski // Zbiór wiadomosći do antropologii krajo-
wej. — Kraków, 1879. — Т. 3. — S. 115—118.
ulana Movna
ON UKRAINIANS’ APICULTURAL CHARMS
For the first time in native ethnology the article brings some re-
sults of a research-work in apicultural charms being quite a fea-
turing part of Ukrainians’ world-view practice. Charms have
belonged to the kind of ritual texts that might be characterized
with vivid and most active verbalism with its clear and distinct
magical load. Charms as a genre of folklore form a peculiar group
of items owing to their archaic nature as well as utilitarian func-
tionalism, specialized practical destination, unity of sacral and
profane articulation. The world-view ground of charms has al-
ways been heterogeneous as that originated and developed
through the ages with fixing so primal human world-conscious-
ness as historically later (Christian) epistemological and axiolo-
gical picture of reality. In the paper have been considered apicul-
tural charms of religious and magical contents that got quite sig-
nificant spread so in everyday bee-keeping practice (occasional
aspect), as in the contents of yearly religious festivals (calendar
one). The aim of apicultural charms had been and still is getting
of concrete practical result, i.e. successful functioning of apiary.
Keywords: charms, bee-keeping, folklore text, world-view,
word, action, thinking, utilitarian, Ukrainians.
Ульяна Мовна
ПАСЕЧНИЧЕСКИЕ ЗАГОВОРЫ УКРАИНЦЕВ
В статье впервые в отечественной этнологии изучаются пче-
ловодческие заговоры в контексте мировоззренческой тра-
диции украинцев. Заговоры принадлежат к той разновид-
ности обрядовых текстов, которые характеризуются живым
и наиболее действенным словом, в них в полной мере ощу-
щается его магическая сила. Как жанр фольклора они отли-
чаются архаической природой, утилитарной функциональ-
ностью, особым вербальным предназначением, сочетанием
сакрального та профанного слова. Мировоззренческая
основа заговоров неоднородна в связи с тем, что возникали
и развивались они на протяжении столетий и в них запечат-
левались как истоки человеческого мироощущения, так и
исторически более поздняя (христианская) гносеологиче-
ская и аксиологическая картина макрокосма. Рассмотрены
пчеловодческие заговоры религиозно-магического содер-
жания, распространявшиеся и на ежедневную производ-
ственную деятельность пчеловодов (окказиональные), и на
проведение ежегодных календарних праздников (кален-
дарные). Все эти заговоры имели целью достижение кон-
кретного практического результата — обеспечение успеш-
ного функционирования пасечного хозяйства.
Ключевые слова: заговоры, пчеловодство, фольклорный
текст, мировоззрение, слово, действие, мышление, магиче-
ский, утилитарный, украинцы.
|