Концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій

Стаття є спробою розкрити глибинний зміст надії як категорії народнорелігійної духовності українців та особливості мислення віруючої людини. Автор аналізує народну інтерпретацію релігійного поняття надії на матеріалі приказок і прислів’їв, що виражають покладання надій на доброту і милосердя Б...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Тарасюк, І.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2012
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94894
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій / І. Тарасюк // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1027-1042. — Бібліогр.: 52 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94894
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-948942016-02-19T21:23:51Z Концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій Тарасюк, І. Статті Стаття є спробою розкрити глибинний зміст надії як категорії народнорелігійної духовності українців та особливості мислення віруючої людини. Автор аналізує народну інтерпретацію релігійного поняття надії на матеріалі приказок і прислів’їв, що виражають покладання надій на доброту і милосердя Бога, повну довіру до Нього в очікуванні майбутніх благ і в пошуках допомоги у труднощах. The article has brought an attempt of research-work in deep meaning of hope as a category of Ukrainians’ folk-religious spirituality as well as some peculiarities in thinking of a religious person. On the materials of proverbs and sayings being an expression of hope in God’s kindness and mercy, and sincere trust in His future blessings and help at the time of hardship the author has analyzed some folk interpretation of hope as a religious concept. Статья является попыткой раскрыть глубинное содержание надежды как категории народнорелигиозной духовности украинцев и особенности мышления верующего человека. Автор описывает и анализирует народную интерпретацию религиозного понятия надежды на материале поговорок и пословиц, выражающих упование на доброту и милосердие Бога, полное доверие к Нему в ожидании будущих благ и в поисках помощи в трудностях. 2012 Article Концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій / І. Тарасюк // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1027-1042. — Бібліогр.: 52 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94894 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Тарасюк, І. Концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій Народознавчі зошити
description	Стаття є спробою розкрити глибинний зміст надії як категорії народнорелігійної духовності українців та особливості мислення віруючої людини. Автор аналізує народну інтерпретацію релігійного поняття надії на матеріалі приказок і прислів’їв, що виражають покладання надій на доброту і милосердя Бога, повну довіру до Нього в очікуванні майбутніх благ і в пошуках допомоги у труднощах.
format	Article
author	Тарасюк, І.
author_facet	Тарасюк, І.
author_sort	Тарасюк, І.
title	Концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій
title_short	Концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій
title_full	Концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій
title_fullStr	Концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій
title_full_unstemmed	Концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій
title_sort	концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94894
citation_txt	Концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій / І. Тарасюк // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1027-1042. — Бібліогр.: 52 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT tarasûkí konceptnadíívukraínsʹkíjnarodnorelígíjníjduhovnostínamateríalíparemíj
first_indexed	2025-07-07T01:32:38Z
last_indexed	2025-07-07T01:32:38Z
_version_	1836949920223854592
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 1. Духовність як продукт і вираз релігійності народу Історична своєрідність проявів релігійного почуття людиною різних епох, культур, соціальних груп і конфесій вже давно активно обговорюється у світо- вій гуманітарній науці. Всесвітньо відомі вчені бачи- ли в релігії ключ до розуміння широких аспектів жит- тя того чи іншого народу. Г. Гегель окреслив ставлен- ня народів до релігії так: «Народи розглядали чинність релігійної свідомості, знання про Бога і відчуття Бога як їхню справжню гідність і святість життя, що в її часі зникають земні турботи і справи, а дух задоволь- няється Богом, чи то в сучасних почуттях побожнос- ті, чи то в їх сподіваннях» [2, с. 4]. До окресленої проблеми все частіше звертається (зі значним запізненням) й вітчизняна наука, доводячи, що духовна культура українців без розуміння релігій- ної складової не може бути дослідженою і зрозумілою. С. Ярмусь, один із діаспорних учених, що займались проблемами української ментальності, дорікав «ака- демічним мислителям» у тому, що вони займаються «теологією на вершинах, духовістю на вершинах, а про «богословіє» й духовість простодушної й упослідже- ної людини вони просто забувають» [50, с. 156]. Актуальність зазначеної теми продиктована по- требою сучасної наукової думки зрозуміти глибин- ний зміст категорій культури і специфіку мислення віруючої людини, визначити місце і значення релі- гійного аспекту в формуванні національної психіки. У сучасній науці побутує думка, що ми вступили в постхристиянську еру, в якій християнська менталь- ність не зникла, але вона перестала складати навко- лишню атмосферу, життєве середовище. У дехрис- тиянізованому суспільстві зі школи виходить учень, який набув набір нейтральних, незалежних від сві- тогляду знань, що має tabularasa на тому місці, де у людини повинні бути записані думки й закладені уяв- лення універсального характеру: про смисл життя і світобудову [8, с. 128]. Проте маємо підстави стверджувати, що на тлі загальної секуляризації культури картину світу пе- реважної більшості українців все ж продовжує фор- мувати християнське віровчення: орієнтири в сус- пільному і приватному житті, сприйняття реалій мі- кросвіту і макрокосмосу визначають релігійні уявлення. Для релігійності як основи народного сві- тогляду завжди є визначальним ставлення до свя- щенного начала. Виходячи з того, що релігійна сві-© І. ТАРАСЮК, 2012 Ірина ТАРАСЮК КОНЦЕПТ НАДІЇ В УКРАЇНСЬКІЙ НАРОДНОРЕЛІГІЙНІЙ ДУХОВНОСТІ: НА МАТЕРІАЛІ ПАРЕМІЙ «…Господь чекає, щоб вам учинити ласку; …щасливі всі, що надіються на Нього» (Іс. 30:18) Стаття є спробою розкрити глибинний зміст надії як кате- горії народнорелігійної духовності українців та особливості мислення віруючої людини. Автор аналізує народну інтер- претацію релігійного поняття надії на матеріалі приказок і прислів’їв, що виражають покладання надій на доброту і милосердя Бога, повну довіру до Нього в очікуванні май- бутніх благ і в пошуках допомоги у труднощах. Ключові слова: релігійна свідомість, українська менталь- ність, релігійні уявлення, народний світогляд, традиційна духовність, віра в Бога, поняття надії, страх, відчай, духо- вна убогість, Божа ласка, милосердя, народна мудрість, паремія, приказка. ірина ТаРаСюк1028 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 домість, як правило, не розділяє життєвий досвід і культуру на світську і сакральну площини, народ «будує своє духовне життя відповідно до цих, не за- вжди усвідомлених уявлень» [12, с. 101]. У нашому викладі не будемо акцентувати увагу на ті періоди, в яких українська духовність як «віковіч- ний життєвий процес» зароджувалась, формувалась та «набирала сили всенародної традиції» [50, с. 110]. Християнство застало в Україні високо розвинуту, багату культуру. Деякі елементи первісної (язич- ницької) релігії наших предків з плином часу були християнізовані й вони становлять частину нашої ду- ховності по сьогоднішній день. Цікавим є факт, що грецький історик Прокопій ще в VІ ст. вважав наших предків монотеїстами [25, с. 50]. Але прийняття християнства дало поштовх для вагомих змін у їхньому житті та способі мислен- ня, воно поставило багато смисложиттєвих питань, суттєво трансформувало ставлення до життя і смер- ті, антропологізувало свідомість, вирвавши русича з рідної йому стихії космосу, де він розчинявся, зро- било суб’єктом, створеним Богом [42, с. 223]. Роз- різняючи дві форми духовності в Київській Русі, офіційно-церковну і духовність мирян, С. Ярмусь охарактеризував останню як «простодушну», жит- тєву, практичну, доступну, «великодушну і високо благородну» [50, с. 153]. Екзистенційно утвердившись серед києворусько- го суспільства у час татаро-монгольського нашестя, будучи «джерелом надії і розради в безмірному все- народному нещасті» [21, с. 156], християнство ста- ло сутнісним елементом ментальності українця. На традиційній духовності української людини залиши- ли свій важкий слід намагання більшовицької влади замінити національний виховний ідеал інтернаціо- нальним атеїстичним ідеалом, ті «рухи, зміни й тер- піння гігантських масштабів», що випали на її долю у ХХ ст. й довели її до «нечуваного духового опо- рожнення» [50, с. 196]. З одного боку, все це дове- ло сучасну українську людину, за спостереженням М. Шлемкевича, до духовного загублення, до по- вної дезорієнтації, а з іншого боку — до ще одного явища: поглиблення віри серед вірних усіх віроспо- відань та апокаліптичних очікувань. І навіть в умо- вах посиленого тиску офіційної радянської ідеології народна мораль, пов’язана з християнськими цін- ностями, все ж не зазнала непоправних втрат. Переживши винятково багато розчарувань і страждань, жахи штучного голоду 1932—1933 рр., врешті, опинившись, за словами С. Ярмуся, «в си- туації повної безнадійності в поліційній системі СССР», воюючий атеїзм якої ідеологічно й програм- но знищував усе духовне, український народ ХХ ст. мав єдиний вихід — надію на Бога і на припинення Ним «цього безвихідного пекельного стану» [50, с. 196]. В одному із львівських часописів того часу («Мета», 1938) читаємо про те, що «віра наша, свя- та, християнська» — це слава святих князів наших, що «двигнули могутню будову нашої Держави», це відродження наше і запорука «доброї нашої будуч- ности», це сила нашого життя, «можність виробити собі таке моральне почуття, що дає силу видержати на прудких хвилях життя, які б’ють нас зі всіх сто- рін і намагаються затопити у своїх брудних водах. Доки буде в нас тліти життя віри, т. є життя наших святих предків, — додає автор статті, — доти ма- тимемо завжди запоруку, що не станемо ніколи по- гноєм для других» [28, с. 2]. Про те, що віра є найпотужнішим засобом зміц- нення сили духу народу, пишуть й сучасні дослід- ники процесу формування і становлення української нації. «Віра найбільше скріплює сили душі, — стверджує С. Жижко. — Через правдиву й глибо- ку віру в Бога, спасителя, кожна людина й цілий на- род мають змогу безупинно черпати з вічно живого джерела стільки сили, скільки їхня душа спромож- на сприйняти» [14, с. 62]. Упродовж своєї багатові- кової історії наш народ демонстрував оту закоріне- ну у вірі «якусь особливу внутрішню силу», що уможливлювала виживання і збереження його як на- ції [19, с. 210]. Етнопсихологічний ідеал українського народу тіс- но пов’язаний з релігійним переживанням. Релігій- ність, що була основою українського національного ідеалу впродовж багатьох століть, «ідучи по лінії вродженого нахилу, — за словами В. Янева, — ро- бить нас відпорними на зовнішні впливи й автома- тично спричиняється до збереження нашої духової самобутности, нашого духового «я», чи — як ми зви- кли тепер говорити — нашої національної ідентич- ности» [47, с. 198]. Отже, феномен українського народу, який дав змогу вистояти в часи руйнації і зберегти національну самобутність, полягає в релі- гійній свідомості, християнському способі мислення, 1029концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 що сповнювали українців силою духу, давали душев- ну рівновагу, витривалість, психічне здоров’я. Встановити факт психологічної осі, духовної орі- єнтації українців дозволяють нам пам’ятки культу- ри, історія, а також фольклор, який має єдину сис- тему міфологічних, релігійних, моральних уявлень та норм, що в сукупності своєрідно виражають непо- вторну історичну пам’ять етносу, його ставлення до природи, до суспільства, моральні принципи, погляд на світ тощо. «Твори народної словесности, — зау- важував М. Пачовський, — яко продукти неученої маси суть зеркалом єї душі, в котрім наглядно від- биває ся ціле споконвічне житє…» [31, с. 32]. Протягом століть релігійний фольклор містив взі- рці віри, моралі і був «школою релігійної культури». У традиційній народній культурі фольклор може ви- конувати приблизно ті ж самі функції, що й книж- не догматичне вчення для церковної, «офіційної» релігії [12, с. 102]. Найповнішим і найдостовірнішим літописом усьо- го багатовікового духовного життя народу стала його м’яка й мелодійна українська мова, що акумулювала в собі високий народно-філософський геній [36, с. 39]. Історик нашої культури І. Огієнко вбачав у явищах народної мови символ культури. За його словами, мова — це «найясніший вираз нашої психіки, це най- перша сторожа нашого психічного «я» [29, с. 210]. Неоціненним джерелом для дослідження дії релі- гійного чинника на формацію колективної національ- ної психіки є народжені в гущі повсякденних подій стійкі вислови усно-розмовної народної сфери. «Не лінгвістична ідіома важна, — наголошував М. Шлем- кевич, — але те, що мільйони, носій української душі, потребують того слова, для вияву саме її, тієї укра- їнської душі» [45, с. 98]. Приповідки увібрали в себе своєрідність та багатогранність народного життя, специфіку характеру, психологію українців, їх певні етнокультурні пріоритети. Прислів’я як розповсю- джена форма народної мудрості стимулюють індиві- дуальні міркування кожного, хто «насичує ними свою свідомість, формуючи їх як носіїв загальнолюдсько- го і народного духу водночас» [22, с. 8]. Важливу сутність скристалізованої в народних па- реміях інформації про минуле народу, його філосо- фію, світоглядні й морально-етичні засади наголо- шували члени «Руської трійці». У передмові вида- ного ними збірника прислів’їв і приказок Г. Іль кевича говориться про ці фольклорні твори як про «пам’ятки діяній праотців наших, з котрих видно, як вони думали-гадали», в яких «проявляється правдиве життя, моральне здоров’я народу… Приповідки по- казують точний образ народа… здивуєтеся не раз кілько мудрець руський поняв і як коротенько випо- вів…» [18, с. 225]. 2. Надія як релігійна чеснота у духовному житті людини В українському релігієзнавстві є думка про те, що українців як носіїв релігійної духовності поєднує на- самперед «вірність загальнохристиянській догмати- ці і моральним заповідям Ісуса Христа» [19, с. 213]. У нашій розвідці торкнемося того аспекту сприй- мання релігії та розуміння її сутності, що виявляєть- ся не у знанні й практикуванні основних церковно- ісповідних норм (догматів, канонів, церковного уставу та ін.), а в щоденному релігійному житті, по- чуттях і переживаннях, які відповідають християн- ським етичним імперативам, і в таких емоційних ста- нах віруючої людини, що полягають в її відчутті сво- го душевного зв’язку з Богом. У цьому викладі ставимо собі за мету описати та проаналізувати народну інтерпретацію релігійної ка- тегорії надії на основі приповідкового матеріалу, що віддзеркалює концентроване світовідчуття етносу. При цьому слід брати до уваги, що власне у сфері живого буденного мовлення експресивний фонд на- родної мови активно витісняє номінативний, адже головне призначення народного фразеологізму — «не називати певні реалії навколишнього світу, а ви- разити до них особистісне, емоційне ставлення» [32, с. 13]. Крім того, мусимо враховувати широкознач- ність стійких висловів народномовленнєвої сфери, а також «ймовірнісний» тип їх семантики. Адже дис- кретність, взаємопроникність смислів, компактно сконденсованих у пареміях, вимагають від мовців складно-аналітичного їх сприйняття, дають змогу ін- дивідуально їх інтерпретувати [32, с. 12]. Та діяльність, активність людського духу, що веде й підносить людину до ідеалу добра, до того, що її ушляхетнює, що нормує й заспокоює її вроджений потяг і прагнення до «вищого ідеалу, у світ боже- ственний», «жива і дійсно активна» свідомість лю- дини про свою Віру, її обсяг та про її вимоги, нале- жить до релігійної духовності [50, с. 148]. ірина ТаРаСюк1030 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 Духовність випливає із мотивів віри, надії і любо- ві, що становлять собою різні аспекти складної, але єдиної духовної категорії. Християнська надія тісно переплітається з вірою, оскільки «віра є запорукою того, чого сподіваємось — доказ речей невидимих» (Євр. 11:1). Якщо віра стосується минулого і тепе- рішнього, то надія спрямована на майбутнє. Водно- час, християнська надія за своєю суттю є «не що інше, як полум’яне бажання любові, прагнення при- сутности Господа» [38, с. 720, 457]. Чеснота надії є внутрішньою силою християнського життя, запев- ненням та підтвердженням всього того, що ґрунту- ється на вірі та виконується в любові [15, с. 52]. Спробу класифікувати деякі аспекти нашої духо- вності зробив С. Ярмусь. До категорії надії учений зараховував упевненість, довірливість, безжурність, життєрадісність, вдячність, працьовитість, мужність тощо [50, с. 30]. Ці та пов’язані з ними поняття ма- ємо намір розглянути далі у нашій розвідці. Кожна людина носить у собі якусь природну здатність мати надію, що у майбутньому дає мож- ливість розвитку, вдосконалення і щастя. Щастя скоро покидає, а надія ніколи, — каже народ, тоб- то щастя можна втратити дуже швидко, а людина надіється, поки живе [41, с. 282]. Там, де в родині хтось небезпечно хворий, свояків підбадьорюють словами: Де є життя, там є й надія [34, с. 123]. Людина не може жити без надії: Хто надію стра- тить, той жити не вартий [34, с. 180] …той усе тратить, бо не має на що спуститися [7, т. 24, с. 427]. «Без надії нема людини, — висловлює по- дібне переконання о. І. Ортинський. — Чим кисень є для легенів, тим є надія для людського життя. Від- береться кисень – наступає смерть через задушен- ня. Відбереться надія — приходить задуха, яка зветься розпачем» [30, с. 137]. У поняття надії входить «очікування, сподівання чогось бажаного, поєднане із впевненістю у можли- вості його здійснення» [39, с. 257]. Хто густо сіє, в того є надія, — стверджує народна приповідка, що значить«є сподівання, що зародить багато і не виляже посіяне густо зерно» [34, с. 305]. Надії лю- дини залежать від обставин життя і часто змінюють- ся: Надія міняється, як і місяць [41, с. 180]. Якщо в молодості надія додає сил і бажання осягнути пев- ну мету, то на старість, з браком здоров’я і часу, на- дія вже так не підбадьорить: Надія є добре снідан- ня, та лиха вечеря [34, с. 213]. Чим старшою стає людина, тим вищою стає гора похованих надій. Надію слід відрізняти від наївного оптимізму, який змушує людину жити так, наче завтра усе обер- неться на ліпше. Надія звільняє від необхідності пе- редбачати майбутнє і дає змогу жити теперішнім. Надійсь кращого, та будь приготованим до гір- шого. Про того, хто сподівався чогось кращого, та утратив і те, що мав, кажуть: Надіявся дід на мід, та й утратив обід [34, с. 213, 214]. Дуже тісний взаємний зв’язок між надією і радіс- тю, яка є плодом надії. Їх неможливо розділити. «Я ще ніколи не бачив похмурої людини, — пише о. Г. Ноуен, — яка б жила сподіваннями на ліпще, або когось, хто радісно повідомляв би про те, що втратив надію» [27, c. 26]. Проте іноді надія — це щось інше, ніж бажання, а радість — не те саме, що щастя. Бажання і щастя, як правило, стосуються певних речей чи подій. А радість і надію людина може пізнавати у такі хвилини життя, що сповнені неабияких емоційних та фізичних страждань. «Не убивай нікому надії, бо це одинока радість його», — коментує В. Плав’юк приповідку Хай радіє, поки надія серце гріє [34, с. 299]. Надія — це набагато більше, ніж марнославне бажання досягнути успіху, здобути винагороду. У таких ситуаціях, коли людина не може більше по- кластися на те, на що завжди звикла була поклада- тися, раптом з’ясовує, що «справжня опора й істин- на безпека виходять далеко за межі наших буден- них уявлень» [27, c. 26]. Людина шукає когось, хто би їй допоміг. вся моя надія в Бозі, — говорить бідний чоловік, який не має нічого, на що міг би на- діятися [7, т. 24, с. 427]. Ще й йому Бог ни відпо- вів, — значить: ще й він може чогось надіятися, над ним ще не було остаточного присуду [7, т. 10, с. 88]. Звичайною порадою дурневі в народі служить ви- слів краще уповати на Бога, чим на свій розум [41, с. 274]. Тут можемо зауважити змістову близь- кість до одного з правил і норм чеснотливого жит- тя, зібраних у старозавітній книзі Приповідок: «Звірся на Господа всім твоїм серцем, не покладайсь на власний розум» (Прип. 3:5). Саме у Бозі народ бачить істинне джерело усіля- кої допомоги в потребі: У (на) Бога надія! [40, № 4861]. Той, кого в якійсь прикрій пригоді поки- нули всі знайомі та свояки, каже: На Господа вся на- 1031концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 дія або Господь (Бог) — надія наша, — на нього людина надіється у тяжкому становищі [7, т. 16, с. 436, 434]. Так говорять селяни і про те, що є мож- ливим для здійснення, але залежним від, «елемен- тарних» обставин, наприклад, про майбутні жнива чи погоду [7, т. 10, с. 69]. козак в дорозі, а надія в Бозі: у дорозі буває багато пригод, та Бог допомо- же побороти їх [34, с. 213]. Маніфестацією духовності українського народу є творчість Т. Шевченка. Він, будучи людиною гли- бокої віри, 14 липня 1857 р. вписав у свій щоденник, що лише «милосердний Бог — моя нетлінна на- дія!» [50, c. 173]. Отже, психоемотивне почуття надії як довірливо- го очікування будь-якого добра в майбутньому [15, c. 51] слід відрізняти від релігійної чесноти надії, яка означає насамперед покладання на Бога, терпели- вість та витривалість в очікуванні («А коли споді- ваємося, чого не бачимо, то очікуємо того з терпе- ливістю» (Рим. 8:25)), повну довіру до Бога як в очікуванні майбутніх благ, так і в пошуках допомо- ги перед лицем незгод [33, c. 60]. У свідомості народу релігійна надія пов’язана з по- няттям про Бога-Вседержителя. Відповідно до паре- міографічної картини світу, людина бачить над собою абсолютне у вищому бутті, тобто Бога-Вседержителя. Про Нього говорять: Є пан над панами [7, т. 24, с. 387]; всі ми під Богом; всі ми під одним Богом ходимо [7, т. 28, с. 389, 387]; кождий під Богом ходит [7, т. 10, с. 80]; Без Бога світ не стоїть, без царя земля не правиться [40, № 8075]. Народ відчуває таємницю буття Бога у світі і в самій люди- ні, знає, за словами св. Іринея Ліонського, що «Ним ми живемо, рухаємося і існуємо». Перед нами постає образ народної душі, що все найкраще пов’язує з Богом, все до нього відносить і, зрештою, на цих відношеннях основує свої обов’язки щодо Творця, щодо ближніх своїх і щодо себе самої. То все від Бога! — так, зазвичай, закін- чують розмову про різні пригоди в житті. Народ стверджує: Бог найстарший, тобто Бог у всьому перший [7, т. 10, с. 87, 69]. Хоч Бог своєю суттю залишається незбагненним для людини, вона все ж пізнає Його через віру, якої її навчає церква, а також через роздуми про наслід- ки божественних дій і виявів. За словами І. Фран- ка, у записаній ним також приказці Бог всьо в ру- ках тримає виражено «загальну церковну віру, що Бог-Вседержитель» [7, т. 28, с. 388]. Погляд на Бога як поняття всесвітнього порядку відбився й у паремії всім Бог рідит [7, т. 27, с. 55]. Бог творить, опікує і підтримує створене, висту- пає гарантом його цілісності й незнищуваності. Гос- подь усім токма — значить, що Він погодить, по- єднає всіх, не скривдить нікого. Він кермує усім, дає усьому порядок: Господь усьому корма [7, т. 16, с. 435]. Від Нього залежить доля кожної людини. всі ми в Божих руках. «Так потішають чоловіка в горю, — коментує приказку І. Франко, — значить: що тобі трапилося, може трапитися кождому з нас» [7, т. 10, с. 100]. Таким вимальовується паремійний образ Бога як творця, промислителя і вседержителя світу. Народнорелігійна віра є, як бачимо, не есте- тичним почуттям, а своєрідним «покірним поклоном розуму і серця перед величчю Божою» [9, c. 74]. На думку Тертулліана, одного з найвідоміших отців церкви, слова навіть невіруючих людей, що в непростих ситуаціях говорять: все в руках божих; Надіюся на Бога; Бог нас розсудить — свідчать про те, що в природі людини закладена релігійна свідомість, яка відбиває в собі основні істини, які душа згадує навіть серед найбільшого потьмарен- ня гріхом [44, c. 18]. Аналізуючи прояви характерних рис української ментальності в культурі та історії народу, Я. Ярема зауважив, що виявом українського егоцентризму є життєвий песимізм, який випливає із свідомості мар- ності індивідуального існування [49, c. 57]. Песи- містичне ставлення до світу відображене, зокрема, у народній мудрості. «Вкінци християньство витво- рило богато пословиць, — пише М. Пачовський, — в котрих народ висказує свій погляд на сьвіт та на Бога, і ту вже поступає згідно з наукою церкви: Усе тінь минуща — одна річ живуща: сьвіт з Богом!» [31, c. 35]. Ця приповідка, зафіксована у словнику М. Номиса [40, № 395], виражає народне переко- нання у тому, що речі, слава, земні утіхи, а навіть здоров’я, є матеріальним, тлінним, а отже, змінним і непостійним, і тому справжнього щастя людині дати не може. Подібний висновок зробив Еклесіаст, ав- тор найбільш песимістичної книги Святого Письма. «Я бачив усе, що діється під сонцем, і що ж? Усе марнота й гонитва за вітром», — пише він, уважа- ючи, що весь глузд людського існування на землі в ірина ТаРаСюк1032 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 тому, що людина повинна шанувати Божу волю й виконувати її (Еклес. 1:14). Г. Сковорода, який був утіленням і виразником традиційної української духовності, у підручнику етики дав свій рецепт щастя: «Як хочеш бути щас- ливим, не шукай свого щастя за морями, не воло- чись по палацах, не мандруй по Єрусалимах! За гроші купиш село, щастя ж дається всюди і завжди дармо. це — Бог, а все інше — твар, тіло. він наше щастя. Царство Боже в самих нас. Щастя в серці, серце в любові, любов у законі вічного. Дяка блаженному Богові, що потрібне зробив не- тяжким, а тяжке непотрібним!» [50, c. 176]. Як ба- чимо, й українська філософська думка, й народна мудрість відкривають насправді легкий і простий шлях до щастя, спосіб входження людини в життя динамічної, творчої сили. Наш мислитель, Г. Сковорода, який, за словами М. Сумцова, «своєю величезною постаттю та свої- ми думками цілком належить до українського наро- ду, до його світогляду і школи» [49, c. 32], уважав, що «ми повинні, залишивши всі звичайні і низькі дрібниці, тим палкіше линути до того, в кого є всі скарби мудрості і який один лише, ставши нашим дру- гом, може усолоджувати всі прикрості цього життя, говорячи: Я з вами і ніхто проти вас» [37, c. 426]. У народнорозмовній сфері побутує подібне тверджен- ня про те, що Бог не забуває про людей, які на ньо- го надіються: Хто з Богом, Бог з ним [34, с. 24]. 3. Надія на Бога як спосіб позитивного виходу з криз Для дослідників людської поведінки характерною є впевненість, що людина народжується для страж- дань й що, принаймні, в межах відомої нам історії людська природа мало в чому змінилась. Усі західні демократії нараховують мільйони людей найрізно- манітніших переконаннь — від запеклих позитивіс- тів та антиклерикалів до людей, що цілком поглину- ті земним життям і в загальному байдужих до духо- вних запитів. Чи знайдуть ці мільйони людей, що перестали бути християнами, «потрібні їм духовні засоби для того, щоби дати раду з труднощами, роз- чаруваннями, боротьбою і горем?» Таке актуальне питання ставить К. Бринтон у своїй праці про вито- ки західного способу мислення [4, c. 402]. Ще од- ним питанням сучасної людини є визволення її від тривоги, яка стала ознакою нашого часу і набирає все численніші форми, «приймає все більш незлічен- ні обличчя» [30, c. 133]. Важкі й викликаючі фрустрацію обставини спри- яють зверненню до релігії; саме в такі хвилини лю- дина найчастіше зацікавлюється нею. «До найроз- повсюдженіших суджень про походження релігійнос- ті, — читаємо в підручнику з психології, — належить твердження, що людська слабість, страх і відчуття загрози призводять до її виникнення. В народі навіть є прислів’я: Як тривога — то до Бога» [35, c. 251]. У ньому йдеться про релігійність як пов’язану з при- родою людини готовність переступити через себе в напрямку трансцендентної дійсності, про присутню в людині схильність до релігійності. В усно-розмовній народній сфері це прислів’я побутує в різних варіан- тах: Хто — коли тревога, то до Бога, а по трево- зі забуде о Бозі — горе тому [40, № 86]; Як лихо, то й (коли не змога) до Бога, а як лихо минуло, тоді й Бога забуло [40, № 2332]; коли сіно у сто- зі, то забув о Бозі [34, с. 305]. Це, властиво, пере- вірене життєвим досвідом багатьох поколінь народ- не знання про особливе значення релігійної віри у пе- режитті стресових ситуацій. Вона є немовби природнім засобом їх подолання. Страх провокує акт віри. «В тревозі чоловік зви- чайно молиться до Бога, а коли мине страх, перестає молитися», — коментує І. Франко приповідку коли трівога, тогди до Бога, а як по трівозі, забув о Бозі [7, т. 27, с. 223]. Подібне тлумачення цього вислову подає у своїй збірці й В. Плав’юк: «В не- щастю просимо Бога о поміч, а як нещастя минеть- ся, забуваємо о поміч» [34, с. 333]. Аналізована паремія відома у ще одному варіан- ті: Як тривога, то до Бога, а як біда, то до жида. Так кепкують з того, хто в разі потреби шукає не су- сідської, а жидівської допомоги [7, т. 27, с. 223]. На прикладі цього стійкого виразу можемо прослід- кувати зв’язок народної фразеологічної образності з архетипами української фольклорної прози. В од- ній із казок про жидів знаходимо ще ось такий ціка- вий інваріант: «…А старійши сгорнули ся до школы, замкнули ся, та взяли ся молити — бо коли трево- га, то и жидъ до Бога. — Але найдутъ козаки ихъ и въ школђ…» [5, c. 359]. Отже, страх є одним із характерних для люди- ни факторів, що допускають її релігійну поведін- 1033концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 ку. Покладанням на Бога можна усунути страх, довіра і віра зростають серед страхів. Той, хто, за образним висловом о. І. Ортинського, «довіряє Безконечній Доброті, ставлячись під милосердні крила Відвічної Одваги», знаходить лік на триво- гу й може здобути «ощасливлюючу певність» [30, c. 133]. Мусит нам Бог дати, — жартівливо каже чоловік, який чогось дуже прагне і намагається пе- реконати себе та інших, що так воно і станеться [7, т. 10, с. 81]. кому Біг поможе, той все перемо- же, — переконливо запевняє той, хто не зі своєї провини потрапив у нещастя і надіється «при Бо- жій помочи вийти з него». Загальне значення цьо- го народнорозмовного вислову: «при Божій помо- чи ніщо чоловікови не страшне» [7, т. 10, с. 80]. Доки у людини все складається добре і немає жод- них проблем, доти вона залишається «літеплим хрис- тиянином». Тоді вона сама дає собі раду, й Бог їй не потрібен — це стан «практичного атеїзму» [11, c. 99]. Що б то й було, як би всі багатиі, то б и на Бога забули, — каже народ [40, № 1448]. Багацтво за- темнює пам’ять про Бога, що значить: достаток робить людину гордою, зарозумілою та впевненою у своїх силах [34, с. 7]. Подібне пояснення до приказ- ки Та як би добре було, то би ми Бога забули по- дає І. Франко: «Ненастанне добре поводженє демо- ралізує чоловіка, робить його самолюбним і зарозу- мілим [7, т. 23, с. 9]. Добре дядькові, та й Бога забув. «Як був бідний, то молився, а як забогатів, то перестав», — тлумачить В. Плав’юк [34, с. 103]. Коли ж людина не може спиратися на жодну зі систем захисту, тоді змушена шукати опори тільки у Бозі. Той, хто позбавлений сили й могутности, по- требує Бога, наближається до Нього. Нужда веде до Бога — «чоловік, притиснений бідою, починає молитися» [7, т. 28, с. 500]. Нужда веде до Бога і до порога, — таке життєве переконання має народ, тобто у нещасті, у злиднях люди шукають помочі в Бога і у людей [34, с. 228]. «Стиснута вода підні- мається вгору, — образно порівнював І. Ліствич- ник, — а біда піднімає людину до Бога». Віра поглиблюється через пониження, через втра- ту всіх систем безпеки, усього, що дає людині від- чуття сили, впевненості, значимості. Внаслідок по- ниження «в нас вивільняється місце для віри, яка ви- магає смирення» [30, c. 129]. Той, хто в недостатку, в біді, той мимоволі починає згадувати Боже ім’я: Святий Боже, сьвятий кріпкий! Нема хліба ані дрібки — молитовно зітхає людина приповідкою у віршованій формі [7, т. 10, с. 86]. Через випробуван- ня і позбавлення всього віра стає динамічнішою. Коли людина перебуває у безвихідному станови- щі, коли не знає, до кого вдатися та втратила всі на- дії — тоді звертається за допомогою до Бога, «про- бує останньої дошки порятунку» [30, c. 102]. Чо- ловікові, що даремно шукав помочі у людей, у народі дають пораду: До Бога з просьбою [7, т. 10, с. 76]. Той, кого ніхто в житті не милує, відчайдуш- но волає: Помилуй ні, Боже, коли ніхто другий не може! [7, т. 24, с. 571]. Тоді, коли на світі люди нас «за ніщо не мають і не довіряють нам, тим щиріше ми звертаємося до Бога, свідка нашого серця» [17, c. 24]. Отака молитва, що просить бажаної допо- моги, є звертанням людини, яка з вірою визнає свою немічність, а Бога вважає за того, хто керує її до- лею та може її врятувати. У таких обставинах, де людина бачить когось ін- шого в небезпеці, з якої не може його врятувати, роз- пачливо вигукує: Най ті Бог ратує! або Боже ті ратуй! [7, т. 10, с. 82, 73]. Бідному, тяжко хворо- му або нещасливому теж кажуть: Господи ті ратуй! [7, т. 16, с. 433]. Призначення ресурсів релігійної духовності поля- гає у підтримці людей, які боряться з труднощами і небезпеками, що трапляються в долі віруючих в усі часи і епохи [46, c. 370]. Люди, на яких звалилось нещастя, які нічого самі не можуть вдіяти, у своїй слабкості і безпорадності починають краще розумі- ти, що потребують Божої допомоги. Тут є взаємна залежність, про яку влучно висловився Т. Дайчер: «Сила Бога потребує людської слабкости. Людська слабкість робить місце для Божої сили» [11, c. 39]. Українці, власне, і є таким народом, що впродовж віків перемагав несприятливі обставини, зовнішні не- вигоди, переслідування, голод… не своєю силою, а силою Бога, силою віри, силою надії. Чень то нас іще вийме Пан Біг із того нещастя; Чень ще нас Пан Біг із сего вінесе, — казали вони, як правило, буду- чи в тяжкій пригоді, що означало: «Бог вирятує, дасть перебути те нещастя» [7, т. 10, с. 170, 88]. Важкі си- туації, коли руйнується стабільність нашого життя, вимагають нашого навернення, оживляють наше при- падання до Бога, бажання покластися на Нього, до- вірити себе Йому й чекати всього від Нього. ірина ТаРаСюк1034 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 Усвідомлення власної немічності поглиблює нашу тугу за Богом. «Навіть саме пересвідчення про іс- нування назверхнього світу, — писав український етнопсихолог О. Кульчицький, — здобувається з допомогою не інтелектуальних функцій, — як зго- дом доказав Н. Гартман, — але в почуттєвих і во- льових, активних і рецептивних актах зазнавання, переношення чогось, наприклад, горя, переживан- ня, — в перемогах опору, — «твердости дійснос- ти», що з нею маємо до діла» [20, c. 125]. Звертан- ня до успадкованої релігії дає надію на подолання обмежень, що полягає у віднайденні сенсу саме в тих умовах, які обмежують свободу й повноту існу- вання. Українці, пам’ятаючи про свою силу у влас- ній немочі, «вдягають зброю віри, як щит і меч за воскресіння зі щоденних упадків» [6, c. 8]. Дай, Боже, впасти і щасливо встати! — це своєрід- на народна позиція визнання факту наявності різ- номанітних обмежень людської природи. Про цю акцептацію пише І. Франко у коментарі до припо- відки: «Безупадку, без гріха чоловік не проживе, та по кождім упадку важно те, щоб назад устати та по- правитися» [7, т. 16, с. 270]. Конфронтація з власною й чужою обмеженістю може викликати відчай — «стан безнадії, безвихід- ності, викликаний горем, неприємностями і т. ін.». Цей стан у нашій мові окреслюємо також словом «розпач», у яке вкладаємо значення «почуття без- надії, упадок духу внаслідок горя» [39, c. 60, 419]. Коли залишають когось, за висловом В. Плав’юка, «у розпучливім положенню», то дещо жартівливо в народі кажуть: Не тратьте, куме, надії, спускай- теся на дно [34, с. 214]. Так у паремії образно від- бито взаємозв’язок між втратою надії та розпукою, «дном». Без надії чоловік дуріє: хто втратив надію, «той сам страчений» [7, т. 24, с. 427], той у розпу- ці і розум тратить [34, с. 213]. У релігійному світлі (як теологічне поняття) під розпачем розуміємо добровільну втрату надії, яка серед усього лихоліття утримується на вірності, допомозі і милосерді Божому і в той спосіб підтри- мує сенс буття. Розпач виникає тоді, коли люди- на в пихатості своїй не хоче визнати Бога за біль- шого, ніж її власна сила, що проявилась неміччю, і тоді, коли людина ототожнює можливості вихо- ду з важкої ситуації виключно через себе саму, а не через Бога [1, c. 256]. Можемо стверджувати, що стан відчаю наступає в результаті нерелігійної акцептації факту обмеже- ності людини, втрати ілюзії всевладності і винятко- вості. За словами о. М. Марисюка, хто не має віри, той серед терпінь «ломиться, впадає у розпуку, а в найліпшім випадку тягне своє ярмо болю без ніякої потіхи, серед стонів і нарікань. А нерідко буває, що така людина відбирає собі життя…» [23, c. 15]. Бог відай за мене забув: так розмірковує не тільки «ста- рий чоловік, що жиє довгі літа в біді і рад би вмер- ти», але й чоловік у розпуці, який готовий «наложи- ти на себе руки», бо не бачить виходу зі свого «по- ложеня» [7, т. 10, с. 67]. Слід зауважити, що паремії, які образно характе- ризують безвихідне становище людини, дають відо- мості і для вивчення традиційних уявлень про Бога як утілення найвищої, абсолютної справедливості. Бог високо, цар далеко, — каже скривджений яки- мось урядником, несправедливо засуджений і позбав- лений можливості захистити свої права. Безвихідне становище скривдженої, бідної людини влучно пере- дають й близькі за змістом приповідки До Бога ви- соко, до суду далеко та Пан-Біг високо, правда да- леко, а підпанки що хотят, то роблят [7, т. 10, с. 67, 76; т. 24, с. 495]. Чоловік, який відчуває свою безпорадність («безпомічність та безсильність», за висловом І. Франка) або кривду, від якої нема кому його захистити, приповідає: Господь не злізе з висо- кого неба, бо високо [7, т. 16, с. 434]. І. Франком зафіксований також жартівливий ви- слів «Божої всемогучости» і водночас «тої злосли- вости людської долі», що нерідко несподівано «ски- дає чоловікови на голову всяке лихо»: Пан-Біг ви- соко, кому схоче, тому на голову нас-е [7, т. 10, с. 84]. Ця приповідка фіксує народне розуміння Бога, який є джерелом важких «хрестів» і випробу- вань, що їх людині, часом здається, не під силу не- сти. Біг біду дав тай на плечі завдав — значить, на чоловіка звалилось таке лихо, якого він не може спекатись. Завдати комусь наплечі тягар — це при- мусити його нести, «влекшити йому на першу хви- лю, щоб далі ніс» [7, т. 10, с. 64]. Інколи вияви звернення у важких ситуаціях до ре- лігії, відображені у народно-мовленнєвих ідіомах, можна розглядати як захисну поведінку. У таких ви- падках релігійність заспокоює психічну потребу від- чуття безпеки. Український вчений О. Потебня, яко- 1035концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 го по праву можна вважати родоначальником лінг- вістичного релігієзнавства чи лінгвістики релігії і якому належить особлива заслуга у з’ясуванні ролі мовних факторів у розвитку релігійності, практичну користь віри вбачав у тому, що вона приносить лю- дині глибоке заспокоєння [19, c. 284]. Коли виникає небезпека, людина пробуджує в собі акти віри, у кожній ситуації «падає, як дитя, в обійми свого люблячого Отця» [11, c. 46]. Бог — батько, государь — дядько [40, № 59]; Бог — батько!…а ми його діти. Цими словами чоловік додає собі «надії в противностях», мовляв, ще не все пропало, ще Бог дбає про мене [7, т. 10, с. 66]. Ві- руюча людина врятована від самотності, бо знає, що є Бог, який її любить. Віра породжує надію, дає по- чуття безпеки, якого ми прагнемо, будучи ще немов- лятами. Переживання кризових ситуацій є індика- тором «дитячої віри», якої вимагає від людини Бог. Під час «штормів і бур людина почувається безза- хисною дитиною, яка надіється і повністю довіряє своїм батькам» [24, c. 4—5]. Біг батько і Пречис- та мати не дасть загибати. Так потішає себе чо- ловік, «переходячи від зневіри до бодрійшого духо- вого настрою» [7, т. 10, с. 64]. Розглядаючи релігійність як оборонну реакцію, доречно буде згадати концепцію Фройда, який при- тримувався думки, що Бог є лише піднесеним обра- зом власного батька, а туга за ним і пошук підтрим- ки в складних ситуаціях приводить до релігії, яка є лише колективним неврозом. Проте релігійність, описана Фройдом (характерна для пацієнтів у його психіатричній практиці) аж ніяк не вичерпує всієї повноти дуже складного явища релігійності. Так, зо- крема, принциповою ознакою неврозу є відчуття са- мотності, а «правдива релігійність надає змогу від- чути зв’язок» [35, c. 252]. Віра дає силу людині зазирнути «в середину влас- ного серця, пізнати свою неміч та завжди пам’ятати про Бога — Люблячого Батька, що не дасть нам по- тонути в житейському морі» [6, c. 8]. Ни плач, ста- рий, чей Бог тебе ни погубит, — потішали старо- го чоловіка, що нарікав на свою долю [7, т. 44, с. 550]. Християнська надія допомагає людині ви- тримувати тяжкі життєві ситуації, протистоїть спо- кусі впасти у розпач, безнадію і знеохочення, хоча вона «зовсім не означає поверхового оптимізму чи легковажності» [33, c. 62]. Віра не ліквідовує труд- нощів, а допомагає пережити їх і не зламатися, на- даючи сенс стражданню, життю і смерті. Дай Боже вітримати! — так українці потішають себе в біді, жартуючи з неї [7, т. 10, с. 193]. Відомо, що питання терпіння, смерті, сенсу життя мають визначальне значення для всього людського буття і викликають занепокоєння й тривогу. Релігій- на пропозиція звільняє людину від екзистенційних страхів і сумнівів. Віра не знімає великої кількості питань, але «дає нам почуття впевненості, яке робить біль більш терпимим, невдачі більш відносними і дає змогу нам усвідомити наше земне існування як пере- хідний етап до Вічності» [26, c. 92]. Цікавим з цього погляду є народнорозмовне означення поняття смерті як дороги до Бога [7, т. 23, с. 35]. Вислів він на Божій дорозі значить «ладиться вмирати, дуже хорує, конає вже» [7, т. 10, с. 100]. Людина є гостем у світі земному, при- йшла з невідомого і повертається в невідоме. Смерть викрадає в людини життя, беззмістовність спону- кає її шукати мету свого Творця, щоб таким чином знайти власний сенс. За народним віруванням, душа йде з тіла туди, куди їй Бог судить. І досі зворот віддати Богові душу побутує у нашому мовленні у значенні «умер- ти». Про того, хто нікому нічого не винен, кажуть, щовін лиш Богові душу винен [7, т. 23, с. 80], а побажання Нагрів би ти Бог душу слід розуміти так: «щоб упокоїв її в раю». [7, т. 24, с. 427]. Тут доречно згадати, що у смислі, яким особа спрямо- вує себе до того, що є понад нею і що виходить за межі її смерті, Франкл, один їз авторів в царині екзистенціальної філософії, вбачав осмисленість людського буття. Це світло, яке осяює її, тепло, яке дає змогу подолати страждання, смерть, ні- кчемність і страх існування [16, c. 83]. Пареміографічний фонд українців є невичерпним джерелом для вивчення традиційних уявлень про смерть, «тамтой світ», «Царство Небесне» тощо, тому це питання потребує окремого розгляду. За- значимо лише, що в народній приказковій прозі ві- дображено розуміння земного життя як приготуван- ня до іншого, кращого життя; земля — то тільки тимчасове місце перебування людини, в якому нема- ло страждань, болю і зла, а справжнього щастя на цій землі не знайти. Проте народна мудрість, закар- бована в приповідках, сповнена такого «духовного ірина ТаРаСюк1036 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 реалізму», в якому «надія реальніша за розпач, віра реальніша за зневіру, а любов реальніша за страх» [27, c. 21]. Так одним із усталених «побожних ба- жань» в народі було Боже вас потіш! [7, т. 24, с. 579]. Людину у якомусь тяжкому нещасті поті- шали сповненими надії словами Ще дасть Бог і тото забути [7, т. 23, с. 203]. 4. Паремійні мислеформи як вираз духовного убозтва й внутрішньої свободи людини Пареміографічна спадщина народу надзвичайно ба- гата на приповідки, що являють собою стереотипи мислення, у яких відображена здорова реакція лю- дини на ситуації емоційного і розумового стресу, на такі ситуації, що змінюють траєкторію життєвого шляху. Навіть найтяжча криза залишає певну міру свободи — свободи ставлення до того, що трапи- лось, свободи налаштування так чи інакше. Коли людина заглиблюється в почуття жалю до себе, впадає у журбу, гнеться під тиском страждань, хвилюється, втрачає рівновагу, терпець, то цим лише збільшує свої страждання. Важко дякувати долі за випробування. Але саме в цьому полягає го- ловний елемент віри — довіра [24, c. 4]. Що Гос- подь дав, за то Богу дьикуй, — каже народ, що значить: усе добро йде від Бога і за все треба дяку- вати Йому [7, т. 16, с. 437]. Цього прагнув навча- ти Г. Сковорода. Про себе самого він писав одно- му другові так: «Учуся вдячности — це моє діло! Вчуся бути вдоволеним з усього, що Промислом Божим дане мені в житті» [50, c. 176]. Тільки ві- руюча людина і глибоко віруючий народ може мати життєву філософію вдячності за все. Карпатський мудрець А. Ворон у своїх порадах, як жити довго в щасті і радості, настановляв: «Роз- починай і завершуй день з подяки. А перед відхо- дом до сну довірливо вручай Господу свою душу до нового дня… Приймай радощі і негоди з подякою. Все це милість Божа. Навіть випробування Бог ні- коли не посилає більше, ніж ми можемо знести… Не нарікай на нужду, нещастя і невдачі. Це твої най- кращі вчителі». Мудрий старець помічав, що в та- борах, де було голодно і холодно, молитовні люди чулися здоровими і міцними духом [13, c. 14, 18]. Нелегко примиритися з долею, беручи з гідністю та спокоєм те, що нам доля присудила. На Бога сі здаю, тобто «в Бозі покладаю надію» [7, т. 10, с. 81]; Господи, твоя воля! — це вигук «резиґнації чоло- віка, який у цій ситуації не може нічого порадити, чує себе безсильним, мовляв: нехай діється, що Бог дасть» [7, т. 16, с. 433]. Це значить віддатися на Божу волю, а такий акт людської волі поєднує у собі суперечність, суть якої утому, що «ми є діяльні, чин- ні так, наче б усе ми мали б досягти самі, але водно- час ми є пасивні, бо цілком віддані Божій волі й ка- жемо: «Нічого, Боже, в Тебе не прошу: ні радості, ні терпіння, але беру від Тебе життя таке, яке Ти мені даси» [10, c. 96]. Здай сі на Господа милосердно- го — значить: спустися на Його волю, май у ньому своє довір’я [7, т. 16, с. 435]. всьо приймай, що Бог дав — цей народний вислів І. Франко вважав фа- талістичним, таким, що дуже часто «криє за собою матеріальну й моральну апатію» [7, т. 16, с. 283]. Проте з погляду віри така настанова є виразом не слабкості, а сили духу людини: щоб визнати себе створінням, що залежить від Когось, треба відва- ги покори, відвага дає нам можливість «прийняти наше існування і зберігатись у ньому». Відвага є джерелом нашої надії на щасливе майбутнє, яке нам хоче подарувати Той, на кого ми покладаємось із «сміливістю довір’я та одчайдушністю любови» [30, c. 82]. Саме така «відвага покори» притаман- на душі українця: Що Бог дав, мусиш приймати — супроти своєї долі чоловік безсильний; Що Біг дасть, то не напасть — те, що людині суджено, мусить вона приймати «як натуральну річ», без на- рікань [7, т. 10, с. 88]. Лише так можна зберегти рівновагу духу і більш тверезо шукати розв’язку та виходу зі скрутного становища, оволодіти непро- стою ситуацією, яка склалася. Релігійність людини — це не одностороння люд- ська діяльність, психічне переживання, а взаємодія і діалог між Богом і людиною, в якому Бог має іні- ціативу, а людина є стороною, що відповідає. Що ми Бог дав, то маю; Я собі це не віскакав, так міні Бог дав; Що Біг дасть, то будеш мати… то буде, — каже народ [7, т. 10, с. 89, 91, 88]. Такий спосіб мислення дає змогу перестати хвилюватись і спокійно, тверезо, розсудливо намагатись чинити те, чого вимагається від нас тут і тепер, у цій хвилині та в цій ситуації. За словами о. І. Ортинського, усе за- лежить від того, «як дужою буде відвага нашої до- віри, аби прийняти те, що нам визначено таємним зарядженням незбагненної мудрости» [30, c. 125]. 1037концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 Так буде, як Бог дасть — фраза, якою зазвичай селяни закінчували свої розмови про усілякі споді- вання та побоювання на майбутнє [7, т. 10, с. 86]. Кожен день, прожитий цими людьми ставав жестом доручення себе Богові, всецілого і повного покла- дання на Його доброту і милосердя. Щодня вони довірялись Богові, знаючи, приймаючи те, що Він може використати різні засоби для їхнього спасіння. Що кому Бог дасть — говорили про «ріжнородні» людські долі [7, т. 28, с. 390]. всьо буде, як Бог дасть — «звичайний вислов резиґнації» та надії на Божу волю [7, т. 16, с. 281]. Це погляд на життя очима віри, відповідно до якого усе є благодаттю: страждання, що пригнічує людину, різні перешко- ди, несприятливі обставини тощо. Народна віра в залежність людського життя від Божої волі відображена у низці приповідок, як-от: Што Бог дасть, то буде, а від зла і вином не ви- купитися; Ніхто не знає, що му Бог судив (не знає наперед своєї долі); Хто ще знає, доки нам Бог віку подовжит (доки поживемо — на це Божа воля); Не видумаш иначи, хиба як ти Бог назначит (як би чоловік не поводився і не хитрував у житті, не мине своєї долі); Що буде, то буде, а буде, що Бог дасть [7, т. 28, с. 538, 447, 448, 401, 396]. Для того, щоб переконливо та сміливо подолати минуле та зверну- ти зусилля своїх дій та надій на сьогодні та на завтра людина мусить віднайти пункт опори. Віруючий знає, що є хтось, з ким може «перекреслити пройдешнє» та на кому «будувати прийдешнє», що той хтось ує і зветься милосердям Божим [30, c. 88]. Для людини Бог є кимось іншим і безкінечно від неї вищим, розумнішим, а водночас близьким; є не- видимим, але присутнім, є подателем усього, само- го життя і водночас вимогливим Паном, який вима- гає від неї послуху: Силою в Бога не взяти [40, № 40]; всі ми в нашого Пана Бога дурні [7, т. 16, с. 276]. Сільський знахар, даючи хворому ліки, при- мовляє: коби не зашкодило, а ци поможе, ти зна- єш, Боже! [7, т. 23, с. 163]. Народ визнає свою по- вну залежність від всезнаючого Творця такими твер- дженнями: То хиба Бог знає; Господь знає, але нікому не скаже; Я з Богом на раді не був; Я не Пан Біг, наперед не знаю [7, т. 27, с. 215; т. 16, с. 434; т. 10, с. 89, 91]. Паремії виражають прийняття усього того, що приходить, як волю Бога, який знає, яким шляхом вести людину, а отже й віддання людиною себе під Його всемогутній захист. Хто ж в світі знає, що Біг гадає! [40, № 28]; Бог дає, як сам знає: Божі присуди невідомі; Бог знає, що ділає…робит: чоло- вік часто не розуміє значення фактів, може «судити їх тілько з наслідків», тільки Той, хто знає наперед майбутнє, може розуміти значення теперішнього [7, т. 10, с. 68]. Та слабкість і покора перед Богом, по- вне покладання на Його волю давали українцям змо- гу і силу перемагати свої страхи, тривоги, сумніви, сповнювали надією. Це були перемоги силою Бога. Людина, яка переживає кожну мить свого життя з надією та довірою до Бога, очищує своє чекання від нетерплячки. Таке довірливе чекання, яке нака- зує прийняти все те, що принесе завтрашній день, характерне для людини «вбогої», що все своє має у Бога [51, c. 153]. Слово «убогий» у біблійному трак- туванні не обов’язково означає вбогість матеріаль- ну. Вбога духом людина — це та, яка позбавлена са- мовпевненості, яка знає, що не може покладатися на себе, на власні сили. Така людина настановлена на сподівання усього від Господа, а не на вкорінення у земному житті [11, c. 36—37]. Образ такої вкоріненої в Бозі народної душі постає в пареміографічних зразках: Пан Біг все дає людьом з неба, бо Йому не треба (дар Божий уважається чимось небесним). Усяка пожива є ласкою Божою: Як ті Бог не нагодує, то ті ніхто не нагодує [7, т. 24, с. 495, 426]. Таке сподівання усього від Бога означає духовний стан дитини, яка цілковито визнає, що нічого не має і нічого сама не може, не вміє. Зміст цих приповідок відповідає біблійному трактуванню матеріальних благ як дару Божого. Так у старозавіт- ній книзі Еклесіяста йдеться про те, що «нема нічого ліпшого для чоловіка, як їсти, пити та зазнавати собі добра з своєї праці. Я спостеріг також, що це з руки Божої приходить» (Еклес. 2:24). Той, хто визнає в дусі віри власну безпорадність, стає вбогим духом. Вартість смирення (або духовної вбогості) у тому, що вона оберігає людське «я» перед усім, що могло б становити загрозу для нього. Якщо наш скарб в Господі, ніхто не зможе в нас його віді- брати [43, c. 136]. Коли чиєсь добро пропадає через якийсь «елєментарний припадок» (пожежу, повінь), то потішають себе словами То всьо Боже, не наше [7, т. 10, с. 100]. Бог дав, Бог взяв, — потішають по ве- ликій втраті [34, т. 1, с. 21]. У такий спосіб думають ірина ТаРаСюк1038 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 люди, вільні від пригнічування своїх потреб і від стра- ху втрати, ті, що мають повне довір’я до Бога, а отже, люди зі здоровою психікою [26, c. 83]. «Все, що маємо, прийшло від Бога, Він може і за- брати, коли схоче», — коментує В. Плав’юк при- казку Що наше, те й Боже [34, т. 1, с. 218]. Богослов’я внутрішнього життя говорить, що така готовність людини віддати Господеві все, що він їй дає, в неприв’язаності своїй до нічого, окрім волі Бо- жої, є свідченням зрілої віри і дає внутрішній спокій людині [11, c. 32]. Крім цього, аналізовані мисле- форми є ознакою есхатологічного мислення та оцін- ки людини, мовляв: моя криза (біда, скрута, хворо- ба тощо) триває місяць, рік чи кілька років, але що це порівняно з вічністю [51, c. 153]. Народна філософія, як бачимо, проникнута єван- гельською мораллю, яка є передовсім мораллю пер- шого блаженства. Український етнопсихолог В. Янів пов’язує релігійність українців як домінан- ту їх світогляду з геополітичним положенням нашої країни при «битій дорозі», з тими «межовими си- туаціями» в нашій історії, «коли саме життя, як таке, стає проблематичним, людина шукає за істот- ним в житті». У таких ситуаціях наступає «пере- ставлення життя на вищу екзистенціяльну форму». У народів із християнською культурою цією «транс- ценденцією» була християнська віра, а ідеалом, що «переступав границі життя», була надія на вічне життя у Господі [48, c. 181]. За народним світоглядом, усе є таким, яким Бог хоче, щоб усе було. Увесь світ і кожен предмет є вираженням Його певного уподобання і волі. Бога не тра вчити (як має злого карати або як має «рядити» світом); Хто Господу розкаже?, — Бог дає чоловікови те, що сам хоче [7, т. 10, с. 66; т. 16, с. 437]. Усе, що є добрим, народ не приписує нікому, а пов’язує його з Богом, від якого все пливе, мов із джерела. все добре від Бога (вислів віри в Божу до- броту); Що Бог дасть, то добре (народна віра в те, що всяке добро йде від Бога); Як Господь не дасть, то хто дасть? — значить: від Бога похо- дить усе добро і його треба просити [7, т. 23, с. 10; т. 28, с. 390; т. 16, с. 437]. Зміст паремій засвідчує віру в те, що реалізована у всьому Божа воля, а значить, і кожне терпіння чи моральне зло, Бог повертає на остаточне добро лю- дини. Що Бог дає, то все к луччому; Що Бог не робить, то все на лучче [40, № 61, 62]. Аналізу- ючи смислове наповнення цих народно-мовленнєвих фраз, можемо зауважити їх семантичну збіжність зі словами св. Павла: «Ми знаємо, що тим, які люб- лять Бога, покликаним за Його постановою, все співдіє на добро» (Рим. 8:8). Погляд віри передбачає переконання, що Бог знає, як ніхто інший, кожну людину у всіх її можли- востях, умовах і обмеженнях і має щодо неї конкрет- ні наміри [52, c. 71]. Безпосереднє сприйняття Бога дає людині глибоке відчуття умиротворення і впев- неності. Приповідки виражають таку відсутність сумнівів українців у тому, що Бог сам знає, що для кожного є добрим. Бачить Бог з неба, що кому треба [40, № 73]. «Провидінє дбає про кождого чоловіка, — пояснює І. Франко вислів Знає (ви- дит) Біг з неба, що кому треба, — в нещасливих випадках чоловік не повинен падати в зневіру, поті- шаючися тою думкою, що Бог наслав на него се лихо для його ж добра» [7, т. 10, с. 78]. Ця приповідка за змістом близька до біблійного твердження «Отець же ваш знає, що вам потрібно» (Лука 12:30). Пареміографічна творчість українців вербалізує їх релігійне убозтво, вони не наважуються просити у Бога щось «понад мінімум, покладаючи саме на Нього визначення меж хліба насущного. Мовляв, Бог краще за мене знає, чого мені бракує і на що я заслуговую; десь глибоко жевріє надія, що буде ще- дрим Бог і за скромність мою дасть більше, ніж про- шено…» [3, c. 102]. Приповідки закарбували в собі збережений за- вдяки силі віри народу погляд його надії на будь-яку ситуацію (як щодо себе, так і щодо інших), який дає змогу позитивно, з любов’ю реагувати на різні жит- тєві обставини. 5. Надія як уповання на Божу ласку і милосердя Паремії є вербальним свідченням не лише такого до- свіду сприйняття Бога, що пов’язаний з драматич- ними духовними переживаннями, після яких, часто, людина перебуває у спокійній упевненості, що Бог десь поруч і любить її. Далеко не усі віруючі люди мають такий духовний досвід. Міцна віра в Бога можлива і без душевних потрясінь. Для деяких го- ловним доказом реальності Бога є спокійна впевне- 1039концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 ність у «супроводі», «допомозі» і «скеровуванні» від невидимої Його присутності [46, c. 114]. Щоденне спілкування з Богом, звертання до Нього передбачає, так би мовити, дружбу людини з Богом. Як і в стосунках між людьми, знайомство з Богом переходить в дружбу. А потім приходить упевненість, що ми можемо довіряти один одному. Він перестає бути лише недільним знайомим і стає по- всякденним другом, спілкування з яким заспокоює одну з головних психічних потреб людини — потре- бу схвалення й любові. Якщо людина вірить, що незбагненний Бог лю- бить її більше, ніж найдобріший батько і найкраща матір, тоді вона має певність, що все в її житті огор- нене любов’ю, ласкою і милосердям Божим: Дає нам Пан Біг, що Його ласка, — говорять селяни про до- бру погоду, добрий урожай та здоров’я [7, т. 16, с. 505]. Навіть коли не ведеться, коли перебуває на краю безодні, силою віри людина знаходить в собі відвагу надіятись: Сподіватись на Бога, на його ласку [40, № 94]. У богословському трактуванні ласка зіслана, скерована на особу, вона — незаслу- жена Божа прихильність до людей; вона також ще і наслідок прихильності Божої. Ласка — дар добро- вільний, Бог жертвує її людині, яка попередньо до цієї ласки настановлена [1, с. 145]. За християнським світоглядом, людина є одночас- но створінням і грішником. Грішність спонукає лю- дей до розуміння себе створіннями обмеженими, для яких Божа прихильність завжди є ласкою. Суть без- межного милосердя відкривається людині тоді, коли вона усвідомлює себе нещасною або грішною. Бог ласкав; Бог милостивий; Бог не без милости, ко- зак не без долі: такими словами потішає себе чоло- вік у тяжкій пригоді, мовляв, перебуду це лихо; кого Бог любит, того не загубит (віра в те, що чесний, добрий чоловік не пропаде) [7, т. 10, с. 79, 68, 69]. Народне уповання на Божу ласку і милосердя спів- звучне з тим, що висловлене псалмоспівцем: «Ми- лосердний Господь і добрий, повільний до гніву і вель- ми милостивий» (Пс. 103:8). «Бо в Бога є милість» (Пс. 130:7) і «милість Його вічна» (Пс. 136:1). З теологічної точки зору особливість милості зако- рінена в Бозі і переживається у зв’язку із Богом. Ми- лує той, хто має владу над іншими, або той, від кого не можна вимагати доброти. Саме Бог може бути ми- лостивим до людей, які повністю перебувають в Його владі, хоч вони не заслужили милостивого ставлення або дій [38, с. 679]. Там, де людина у своєму щоден- ному житті шукає зв’язку із тепер присутнім Богом, «в його незбагненній доброті почувається безпечною та певною» [30, c. 100], а невдачі, недугу, прикрощі тощо переживає менш драматично. У якійсь тяжкій пригоді, під час недороду люди потішають себе, міркуючи:Давав нам Панбіг ми- лосердний до тепер, то чень нас і від теперне забуде; Чень ще Господь і на нас ласкав (надія, що ще й ми зазнаємо добра, не пропадемо); Дер- жит щось Пан Біг і для нас; [7, т. 16, с. 504, 543, 437]. Оскільки Бог є милосердним, люблячим Батьком, то в людських серцях жевріє надія на те, що він вирятує їх сьогодні і завтра у такий спосіб, який Він для них вважатиме найкращим, найвід- повіднішим, наймудрішим. Функцією, надією на можливість блага «небес- ного», якщо земне стає примарним, визначається зміст і сутність ідеї Бога. всьо надармо, як Бог не ласкав…не благословит, — значить, даремні всі заходи та праця, коли нема ласки Божої. Слова про щось добре та пожадане супроводжують побожним бажаннямДав би то Господь милосердний!; Як би Бог ласкав, буде й мій бич траскав [7, т. 16, с. 512, 435, т. 28, с. 390]. Слід зауважити, що милість (у значенні доброти) є центральною темою Старого Заповіту (у ньому єв- рейське поняття hesed — «милість», «милосердя» зу- стрічається майже двісті п’ятдесят раз). До Ісуса Христа, який звістив Євангеліє всеохоплюючого ми- лосердя (як продовження звіщення Старого Запові- ту), люди звертались, як до Бога, повторюючи: «Зми- луйся надо мною!» (Мт. 15:22; 17:15; 20:30). Впро- довж усієї християнської історії усвідомлення безперервної людської потреби в Божій милості було головною частиною християнської побожності. Піс- неспів «Господи, помилуй» (грецькою kyrieeleison), що звучав у давній Церкві, й надалі звучить у бага- тьох літургійних богослужбових формах [38, с. 679]. Можемо припустити, що низка розглянутих нами народнорозмовних стійких висловів, які становлять собою вербальну форму вияву народної релігійності, виниклипід впливом церковної традиції. Пам’ять і думка про любов і ласку Божу фігурує у так званих «побожних зітханнях», як-от: Боже, Боже, най нас твоя ласка споможе! [7, т. 24, с. 335]. Коли під час ірина ТаРаСюк1040 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 богослуження священик повертається зі святими да- рами до людей, промовляють коротку молитву- зітхання Обернисі Господоньку (Боженьку) ласков твойов сьвятов небеснов…на мир християнський! [7, т. 10, с. 84]. Віра убогих духом людей, безпорад- них перед Творцем, стає «безперервним прибіганням до невичерпного Божого милосердя й очікуванням усього від Нього», довіренням себе Його безмежній силі і любові [11, c. 8]. Ласки Божої доброти, яка ніколи не перестає над людьми чувати, бажають і в жебрацьких молитвах: Бодай ви од Бога ласку мали! [7, т. 24, с. 335]; Гос- подь би вас не опустив ласков свойов [7, т. 16, с. 435]. Серед побожних бажань є й такі: а щоб же (хай, бодай) вас Бог любив!; Здорові були та Богу милі! [40, № 3250, 12428]. Такі вислови є своє- рідним нагадуванням про Божу ласку і ставлять її в осередді «внутрішнього простору» людини, «освіт- люючи його, як свічка темну кімнату» [27, c. 12]. Надія зміцнюється переконанням, що людина не є самотньою у своїх турботах і проблемах, свідомою впевненістю у несхибній, вічній любові ласкавого Небесного Отця до своїх дітей. Аналізований у цій статті приповідковий матеріал та окреслене коло питань далеко не вичерпують теми народнорелігійних трансформацій категорії надії в українській культурній традиції. Ця тема потребує по- дальших народознавчих студій, проте на основі викла- деного вище все ж можемо зробити певні висновки. Дослідження пареміографічного фонду українців дає змогу «побачити» ті сфери людської психіки, у яких наштовхуємося на основи релігійного самови- яву, і збагнути, які умови сприяють їх появі. У традиційних уявленнях, що охоплюються по- няттям надії, Бог становить перший і найвищий предмет цього поняття. Запропоновані для розгля- ду стійкі вислови уснорозмовної сфери є стереоти- пами мислення глибоко віруючого народу, що має життєву філософію вдячності за все Богові. Вони виражають традиційні народні погляди і ставлення до життя очима віри, віри в залежність людського існування від волі Творця і Його милосердя, готов- ність віддатися під Його захист і опіку, сподівання всього від Господа. Визнаючи слабкість і покору пе- ред Богом, носії аналізованих мислеформ впродовж століть сповнювались силою долати власні страхи, сумніви і тривоги, витісняли їх надією. 1. Абетка християнської науки і обряду / скорочене вид. — Івано-Франківськ : Вид-во Івано-Фран ків сь- кої теологічної академії, 2002. — 339 c. 2. Берко П. Деякі проблеми взаємозв’язку етнопсихоло- гії і диференційної психології релігії / П. Берко // Наукові праці викладачів гуманітарних кафедр Львів- ського державного аграрного ун-ту. — Львів : ЛДАУ, 2001. — С. 3—7. 3. Біленко Т. Слово і мовчання в молитві / Тетяна Білен- ко // Гуманізм і моральність: екзистенційні виміри. — Львів : Край, 1997. — С. 98—105. 4. Бринтон к. Истоки западного образа мысли / Крейн Бринтон. — М. : Московская школа политических исследований, 2003. — 432 с. 5. Вінок русинам на обжинки. — Ч. 2. — Відень : [б. в.], 1846. — С. 379. 6. воробець Я. Віра і воскресіння / Ярослав Воробець // Пізнай правду. — 2007. — № 2 (80). — С. 8. 7. Галицько-руські народні приповідки : у 3 т., 6 вип. / зібрав, упорядкував і пояснив др. Іван Франко // Ет- нографічний збірник. — Львів, 1901. — Т. Х. — 200 с. ; 1905. — Т. XVI. — С. 201— 600 ; 1907. — Т. ХХІІІ. — 300 с. ; 1908. — Т. ХХІV. — С. 301— 600 ; 1909. — Т. ХХVІІ. — 300 с. ; 1910. — Т. ХХVІІІ. — С. 301—600. 8. Гальцева Р. Христианство перед лицом современной цивилизации / Р. Гальцева // Христианство и куль- тура сегодня. — М. : Путь, 1995. — С. 126—131. 9. Герилюк-купчинський П. Вірю в Бога / о. Петро Герилюк-Купчинський. — Львів : Місіонер, 1996. — 319 с. 10. Ґреф Р. «Так Отче» щодня з Богом / о. Ришард Греф ; з нім. переробив о. І. Назарко ЧСВВ. — Торонто : Вид-во оо. Василіян, 1977. — 98 c. 11. Дайчер Т. Роздуми про віру: До питання богослов’я духовности / о. Тадеуш Дайчер ; пер. з пол. Л. Гайду- ківського. — Львів : Свічадо, 2005. — 183 c. 12. Длінна Т. Основи «народної христології» / Тетяна Длін- на // Історія релігій в Україні: науковий щорічник. — Львів : Логос, 2008. — Кн. 2. — С. 101—106. 13. Дочинець М. Многії літа. Благії літа / Мирослав Дочи- нець. — Мукачево : Карпатська вежа, 2011. — 143 с. 14. Жижко С. Нація як спільнота / Сергій Жижко. — К. : Дніпро, 2008. — 808 с. 15. Життя у Христі: Моральна катехиза / упоряд. о. д-р Святослав Шевчук. — Львів : УКУ, 2004. — 179 с. 16. іванчіч Т. Діягностика душі й агіотерапія / Томіслав Іванчіч ; пер. О. Гладкий. — Львів : Свічадо, 2010. — 295 c. 17. кемпійський Т. Наслідування Христа / Тома Гемер- кен Кемпійський ; пер. на укр. м. д-р Й. Боцян ; 4-те вид., справл. — Львів : Свічадо, 1994. — 230 с. 18. кирчів Р.Ф. Етнографічно-фольклористична діяль- ність «Руської трійці» / Роман Федорович Кир- чів. — К. : Наукова думка, 1990. — 344 с. 1041концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 19. колодний а. Україна в її релігійних виявах: монографія / Анатолій Колодний. — Львів : Сполом, 2005. — 336 с. 20. кульчицький О. Постаті і джерела атеїзму / Олек- сандр Кульчицький // Церква і релігія в Україні. 50 літ після жовтневої революції (1917—1967) : зб. доп. Наукової Конференції Українського Вільного Ун- ту в Мюнхені, 5—7 липня 1968 р. / за ред. В. Яне- ва. — Мюнхен, 1984. — С. 100—132. 21. лисий і. Релігійність в українській філософській дум- ці / І. Лисий // Віра і розум — двоє крил людського духу : матеріали наукового колоквіуму / редкол.: А.М. Колодний та ін. — К. : Світ знань, 2001. — С. 153—158. 22. Макушинська Г.П. Народна мудрість як фактор духо- вної єдності суспільства : автореферат на здобуття науко- вого ступеня канд. філос. наук / Г.П. Макушинська. — Запоріжжя, 2003. — 18 с. 23. Марисюк М. Вірити чи не вірити? / о. Маркіян Мари- сюк. — Жовква : Друкарня оо. Василіян, 1935. — 32 с. 24. Мартинюк О. Психологічні особливості прояву віри в кризових станах особистостей / Оксана Мартинюк // Пізнай правду. — 2007. — № 2 (80). — С. 4—5. 25. Митрополит Іларіон. Українська Церква. Нариси з іс- торії Української Православної Церкви / Іларіон Ми- трополит. — Вінніпеґ : Видання консисторії УГПЦ в Канаді, 1982. — 366 с. 26. Мюллер Й. Бог — он иной / Й. Мюллер ; пер. с нем. Є. Рерих. — М. : Независимая психиатрическая ассоциация, 1998. — 122 c. 27. Ноуен Г. Тут і тепер / Генрі Ноуен ; пер. з англ. А. Мас- люха. — Львів : Свічадо, 2002. — 127 c. 28. О. Ч. Я. Наша ідеольогія / О. Ч. Я. // Мета. — Львів, 1938 (31 липня). — Ч. 29. — С. 2. 29. Огієнко і. Українська культура: Коротка історія куль- турного життя українського народа / Іван Огієнко. — К. : Абрис, 1991. — 272 с. — (Репринтне відтворен- ня видання 1918 р.). 30. Ортинський і. З погляду благовісти / о. Іван Ортин- ський. — Фрайбурґ ; Рим : Вид-во оо. Салезіян, 1992. — 162 с. 31. Пачовський М. Про вплив християнства на устну сло- весність русинів / Михайло Пачовський // Учитель. — Львів, 1893. — Ч. 3 (13 лютого). — С. 32—35. 32. Подюков И.а. Народная фразеология в зеркале на- родной культуры: учебное пособие / И.А. Подюков. — Пермь : ПГПИ, 1990. — 127 с. 33. Принципи морального життя / пер. з пол. Андрія Шкраб’юка. — Львів : Свічадо, 1996. — 133 с. 34. Приповідки або українсько-народня філософія / зі- брав, підгот. до друку та опубл. Володимир С. Плав’юк. — Едмонтон : Асоціація Укр. Піонерів Альберти, 1998. — Т. І. — ХІІ, 356 с. 35. Психологія. З викладом основ психології релігії / за ред. о. Юзефа Макселона ; пер. з пол. Т. Чорно- віл. — Львів : Свічадо, 1998. — 319 c. 36. Скільський Д. Українська мова — духовна основа української нації / Дмитро Скільський // Визволь- ний шлях. — 2001. — № 9. — С. 39—41. 37. Сковорода Г. Вірші. Пісні. Байки. Діалоги. Трактати. Притчі. Прозові переклади. Листи / Григорій Сково- рода. — К. : Наукова думка, 1983. — 542 с. — (Бі- бліотека української літератури. Дожовтнева україн- ська література). 38. Теологический энциклопедический словарь / под ред. Уолтера Элвела. — М. : Духовное возрождение, 2003. — 1467 c. 39. Тлумачний словник -мінімум української мови: близь ко 7,5 тисяч слів / уклали Л.О. Ващенко, О.М. Єфімов ; 2-ге вид., випр. і доп. — К. : Дові- ра, 2000. — 535 с. 40. Українські приказки, прислів’я і таке інше. Збірники О.В. Марковича та інших / уклав М. Номис. — К. : Либідь, 1993. — 768 с. 41. Українські приповідки / зібрав Володимир С. Плав’юк ; упорядкув., поясн. та редагув. Б. Медвідський, О. Ма- кар. — Едмонтон : Катедра української культури та етнографії ім. Гуцуляків ; Альбертський університет Асоціація Укр. Піонерів Альберти, 1996. — Т. ІІ. — 297 с. 42. Филипович л. Етнологія релігії: теоретичні проблеми, вітчизняна традиція осмислення / Людмила Олексан- дрівна Филипович. — К. : Світ знань, 2000. — 333 с. 43. Філіп Ж. Внутрішня свобода: Сила віри, надії й любо- ви / Жак Філіп ; пер. з фр. З. Курдини. — Львів : Свічадо, 2007. — 159 с. 44. Християнська етика: посібник для учнів 7 кл. — Тер- нопіль : Підручники і посібники, 2000. — 118 с. 45. Шлемкевич М. Душа і пісня / Микола Шлемке- вич // Українська душа. — К. : Фенікс, 1992. — С. 97—112. 46. Янг Дж. Христианство / Джон Янг ; пер. с англ. К. Са- вельева. — М. : ФАИР-ПРЕСС, 2004. — 384 c. 47. Янів в. Нариси до історії української етнопсихології / Володимир Янів. — Мюнхен, 1953. — 217 с. 48. Янів в. Релігійність українця з етнопсихологічного погляду / Володимир Янів // Записки НТШ. — Т. 181 : Релігія в житті українського народу. — Мюн- хен ; Париж, 1966. — С. 179—203. 49. Ярема Я. Українська духовність в її культурно- історичних виявах / Яким Ярема. — Львів, 1937. — 76 с. 50. Ярмусь С. Духовість українського народу: короткий орієнтаційний нарис / Степан Ярмусь. — Вінніпеґ : Накладом Товариства «Волинь», 1983. — 227 с. 51. Яциняк О. Світ людських криз / О. Яциняк, З. Плу- жек ; пер. з пол. К. Жикуліної та Г. Холвінської. — К. : Кайрос, 2000. — 146 с. 52. Słownik teologiczny / pod red. ks. A. Subierbiera. — Katowice : Wydawnictwo sw. Jacka, 1988. — 730 s. ірина ТаРаСюк1042 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 Iryna Tarasiuk THE CONCEPT OF HOPE IN THE UKRAINIAN FOLK-RELIGIOUS SPIRITUALITY: AFTER MATERIAL OF PAREMIES The article has brought an attempt of research-work in deep meaning of hope as a category of Ukrainians’ folk-religious spirituality as well as some peculiarities in thinking of a reli- gious person. On the materials of proverbs and sayings being an expression of hope in God’s kindness and mercy, and sin- cere trust in His future blessings and help at the time of hard- ship the author has analyzed some folk interpretation of hope as a religious concept. Keywords: religious consciousness, Ukrainian mentality, reli- gious beliefs, national outlook, traditional spirituality, trust in God, notion of hope, fear, desperation, spiritual poorness, God’s blessing, mercy, national wisdom, paremy, saying. Ирина Тарасюк КОНЦЕПТ НАДЕЖДЫ В УКРАИНСКОЙ НАРОДНОРЕЛИГИОЗНОЙ ДУХОВНОСТИ: НА МАТЕРИАЛЕ ПАРЕМИЙ Статья является попыткой раскрыть глубинное содержа- ние надежды как категории народнорелигиозной духовно- сти украинцев и особенности мышления верующего чело- века. Автор описывает и анализирует народную интерпре- тацию религиозного понятия надежды на материале пого- ворок и пословиц, выражающих упование на доброту и милосердие Бога, полное доверие к Нему в ожидании бу- дущих благ и в поисках помощи в трудностях. Ключевые слова: религиозное сознание, украинская мен- тальность, религиозные представления, народное миро- воззрение, традиционная духовность, вера в Бога, понятие надежды, страх, отчаяние, духовная убогость, Божья ла- ска, милосердие, народная мудрость, паремия, поговорка.

Концепт надії в українській народнорелігійній духовності: на матеріалі паремій

Репозитарії

Схожі ресурси