Художні вироби з бісеру в народному мистецтві Бережанщини (за матеріалами мистецтвознавчої експедиції 2011 р.)

Стаття присвячена мистецьким пам’яткам початку — середини XX ст., які були зафіксовані на теренах Бережанського р-ну Тернопільської обл. у ході мистецтвознавчої експедиції Інституту народознавства НАН України. Серед них — накладні прикраси з бісеру та компоненти народного одягу, декоровані бісер...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Федорчук, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2012
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94896
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Художні вироби з бісеру в народному мистецтві Бережанщини (за матеріалами мистецтвознавчої експедиції 2011 р.) / О. Федорчук // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1112-1122. — Бібліогр.: 5 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94896
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-948962016-02-20T03:01:34Z Художні вироби з бісеру в народному мистецтві Бережанщини (за матеріалами мистецтвознавчої експедиції 2011 р.) Федорчук, О. Статті Стаття присвячена мистецьким пам’яткам початку — середини XX ст., які були зафіксовані на теренах Бережанського р-ну Тернопільської обл. у ході мистецтвознавчої експедиції Інституту народознавства НАН України. Серед них — накладні прикраси з бісеру та компоненти народного одягу, декоровані бісером. Унікальними знахідками стали твори церковного призначення (1930 та 1960-х рр.), виявлені у старій та новій церквах з с. Жуків Бережанського р-ну Тернопільської обл. This article is dedicated to artistic monuments of early and middle XX century, discovered in Berezhany district of Ternopil region during the art criticism expedition of the Ethnological Institute of the National Academy of Science of Ukraine. These contained superimposed beadwork adornments and national garments components, decorated with beads. The ecclesiastical artistic works (1930, 1960) revealed in the old and new churches of Zhukiv village in Berezhany district, Ternopil region, became the unique findings of the expedition. Статья посвящена объектам художественного творчества начала — середины XX в., которые были зафиксированные в Бережанском р-не Тернопольской обл. во время искусствоведческой экспедиции Института народоведения НАН Украины. Среди них накладные бисерные украшения и декорированные бисером компоненты народной одежды. Уникальными находками стали произведения церковного предназначения (1930 и 1960-х гг.), обнаруженные в старой и новой церквях села Жуков Бережанского р-на Тернопольской обл. 2012 Article Художні вироби з бісеру в народному мистецтві Бережанщини (за матеріалами мистецтвознавчої експедиції 2011 р.) / О. Федорчук // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1112-1122. — Бібліогр.: 5 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94896 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Федорчук, О. Художні вироби з бісеру в народному мистецтві Бережанщини (за матеріалами мистецтвознавчої експедиції 2011 р.) Народознавчі зошити
description	Стаття присвячена мистецьким пам’яткам початку — середини XX ст., які були зафіксовані на теренах Бережанського р-ну Тернопільської обл. у ході мистецтвознавчої експедиції Інституту народознавства НАН України. Серед них — накладні прикраси з бісеру та компоненти народного одягу, декоровані бісером. Унікальними знахідками стали твори церковного призначення (1930 та 1960-х рр.), виявлені у старій та новій церквах з с. Жуків Бережанського р-ну Тернопільської обл.
format	Article
author	Федорчук, О.
author_facet	Федорчук, О.
author_sort	Федорчук, О.
title	Художні вироби з бісеру в народному мистецтві Бережанщини (за матеріалами мистецтвознавчої експедиції 2011 р.)
title_short	Художні вироби з бісеру в народному мистецтві Бережанщини (за матеріалами мистецтвознавчої експедиції 2011 р.)
title_full	Художні вироби з бісеру в народному мистецтві Бережанщини (за матеріалами мистецтвознавчої експедиції 2011 р.)
title_fullStr	Художні вироби з бісеру в народному мистецтві Бережанщини (за матеріалами мистецтвознавчої експедиції 2011 р.)
title_full_unstemmed	Художні вироби з бісеру в народному мистецтві Бережанщини (за матеріалами мистецтвознавчої експедиції 2011 р.)
title_sort	художні вироби з бісеру в народному мистецтві бережанщини (за матеріалами мистецтвознавчої експедиції 2011 р.)
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94896
citation_txt	Художні вироби з бісеру в народному мистецтві Бережанщини (за матеріалами мистецтвознавчої експедиції 2011 р.) / О. Федорчук // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1112-1122. — Бібліогр.: 5 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT fedorčuko hudožnívirobizbíseruvnarodnomumistectvíberežanŝinizamateríalamimistectvoznavčoíekspedicíí2011r
first_indexed	2025-07-07T01:32:47Z
last_indexed	2025-07-07T01:32:47Z
_version_	1836949929400991744
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 © О. ФЕДОРЧУК, 2012 Олена ФЕДОРЧУК ХУДОЖНІ ВИРОБИ З БІСЕРУ В НАРОДНОМУ МИСТЕЦТВІ БЕРЕЖАНЩИНИ (за матеріалами мистецтвознавчої експедиції 2011 р.) Стаття присвячена мистецьким пам’яткам початку — се- редини XX ст., які були зафіксовані на теренах Бережан- ського р-ну Тернопільської обл. у ході мистецтвознавчої експедиції Інституту народознавства НАН України. Серед них — накладні прикраси з бісеру та компоненти народно- го одягу, декоровані бісером. Унікальними знахідками ста- ли твори церковного призначення (1930 та 1960-х рр.), виявлені у старій та новій церквах з с. Жуків Бережансько- го р-ну Тернопільської обл. Ключові слова: бісер, склярус, лелітки, ґердан, безрукав- ка, фартух, хоругва. Традиція художніх виробів з бісеру в народно- му мистецтві українців веде початок від XIX ст. Саме відтоді, як можемо судити з різно- го роду історичних джерел, в українському народ- ному одязі з’явилися накладні прикраси з бісеру. Їх носили на шиї, грудях, голові, ними оздоблюва- ли дівочі та парубочі головні убори. Від початку XX ст. бісер також стали використовувати для де- корування компонентів святкового народного одя- гу: сорочок, безрукавок, фартухів, опинок, портя- ниць тощо [4, с. 19—20]. Найбільшого розвитку традиція бісерного декору українського народного одягу набула на західних землях України — Північній Буковині, Західному Поділлі, Опіллі, у Прикарпатському та Карпатсько- му регіонах. Значно менше та все ж бісер як худож- ній матеріал для декорування народної ноші вико- ристовували й у інших куточках України. У кінці 1940-х рр., після закінчення Другої світо- вої війни, майстри бісерних виробів (прикрас і ви- шитого бісерними матеріалами одягу) через низку об’єктивних причин стали поступово згортати свою творчість. Проте, прикраси та одяг, виготовлений із використанням бісеру, ще продовжували побутува- ти протягом певного часу. Зокрема, на теренах Опіл- ля накладні бісерні оздоби виходять з ужитку у 1950—1960-х роках. Більшість виробів безслідно зникає: прикраси нерідко пороли, щоб використати бісер у вишивці одягу. З ряду причин та, правдопо- дібно, через недостатню увагу дослідників дуже мало таких виробів потрапило до музейних колекцій. Дещо кращою є ситуація із дослідженням деко- рованого бісером одягу: безрукавок та фартушків. Окремі вироби збереглися у родинах, де їх і досі про- довжують використовувати як компоненти україн- ської народної святкової ноші. Водночас, їхня тепе- рішня затребуваність є однією з причин того, що та- ких творів у етнографічних музеях обмаль. Зважаючи на те, що опільські народні вироби з бісеру є маловідомим явищем мистецтва, експеди- ційні матеріали є вкрай цінними. Зокрема в літера- турі можемо знайти небагато відомостей (що пода- ються у загальному контексті української традиції) про накладні бісерні прикраси Опілля XIX — пер- шої половини XX ст. [2, с. 84; 3, с. 92; 4], водно- час про декорований бісером опільський одяг XX ст. відомостей обмаль [5]. Польові розвідки автора, скеровані на пошук уні- версальних та унікальних рис українських осередків, 1113Художні вироби з бісеру в народному мистецтві Бережанщини… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 мають на меті збір матеріалу для написання ґрунтов- ної індивідуальної наукової монографії «Бісер у де- корі народного одягу українців (за матеріалами за- хідних областей України)». Упродовж 3—16 червня 2011 р. комплексна мистецтвознавча експедиція Інституту народознав- ства НАН України працювала у населених пунк- тах семи районів Тернопільської обл. Зокрема, на теренах Бережанського району було обстежено дев’ять сіл: Урмань, Надрічне, Біще, Поручин, Рекшин, Поточани, Стриганці, Жуків, Саранчу- ки та опрацьовано збірку краєзнавчого музею у Бережанах. Плановано збиралася інформація, що стосується накладних бісерних прикрас та декоро- ваних бісером компонентів опільського народного одягу першої половини XX ст. Несподіваними знахідками стали вишиті бісером картини, знайдені у с. Біще, та твори церковного призначення (1920-х та 1960-х рр.), виявлені у дерев’яній церкві святого Івана Богослова 1803 р. та однойменній мурованій церкві 2001 р. с. Жуків Бе- режанського р-ну Тернопільської обл. Матеріали пропонованої статті доповнюють відо- мості щодо опільської традиції бісерних виробів, зі- брані у селах Львівщини у ході експедиції ІН НАНУ, проведеної у вересні 2002 року [3]. Накладні прикраси Основний матеріал стосовно накладних прикрас із бісеру був зібраний у вигляді усних повідомлень. Се- ред жінок старшого віку пощастило розшукати не лише свідків втраченої традиції, але самих май- стринь. Водночас, як ми й передбачали, менш вда- лим виявився пошук самих артефактів: було знайде- но лише три пам’ятки. Не вдалося побачити прикра- си з бісеру, як ми на це сподівалися, на світлинах із сімейних альбомів. Підсумовуючи усі джерела, вдалося встанови- ти, що найпоширенішою прикрасою з бісеру у се- лах Бережанщини був стрічковий ґердан. У пер- шій половині XX ст. оздоба такого типу побуту- вала тут під назвами «ґердан», «ґердон», «гер данець» та «ви сьорок» 1. Колишня майстриня зі с. Урмань — М.Д. Когут запевнила, що стріч- ковий ґердан носили близько до шиї, також на гру- 1 Такими ж назвами означували й прикраси інших типів. Іл. 1. Гунька Параскевія (1914—? рр.). Ґердан перетин- частий, «ґердон». Бісер, ткання. ~1970—1980-ті рр., с. Урмань Бережанського р-ну Тернопільської обл. Олена ФЕДОРЧУк1114 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 дях та на голові. Наприкінці 1940-х рр. дівчата ви- готовляли такі прикраси переважно у техніці ткан- ня («шили на станку») 2. Серед виявлених артефактів — перетинчастий ґердан «ґердон», виготовлений приблизно у 1970— 1980-х рр. Гунькою Параскевією (1914 —? рр.) зі с. Урмань (Іл. 1). Ймовірно, перетинчастий ґердан як прикраса народного одягу Бережанщини побу- тував також у першій половині ХХ ст., однак для підтвердження цього припущення поки що бракує джерельних матеріалів. Експонат з Бережанського краєзнавчого музею [1] став свідченням того, що у першій половині ХХ ст. (час виконання 1917—1919 рр.) у деяких селах Бережанщини, зокрема у с. Надрічне, знаною 2 Польові матеріали автора (далі — ПМА). Записано 3 червня 2011 р. у с. Урмань Бережанського р-ну Терно- пільської обл. від Когут Марії Дмитрівни, 1928 р. н. прикрасою був кутовий ґердан 3 (Іл. 2). У ході екс- педиції саме у цьому селі вдалося натрапити на ши- рокий стрічковий ґердан, виготовлений Кузів Пела- гією Михайлівною (1904—1990 рр.). За словами теперішньої його власниці — О.В. Шпортало, ґер- дан носився нижче від шиї як кутовий ґердан, скла- даючись у центральній частині кутом 4. Якби май- стриня зафіксувала складку ниткою (як це трапля- лося на практиці), то прикраса набула б вигляду кутового ґердану (Іл. 3). Респонденти К.А. Болюх та О.П. Петрух пригада- ли прикрасу типу зубчастої силянки («висьо рок») 5. При спілкуванні з місцевими мешканками де- кілька разів доводилося чути про вишиту бісером краватку. Лише одна інформаторка — М.Д. Ко- гут, пригадала прикрасу типу котильон, яку дівча- та робили для хлопців, щоб дарувати «у клубі на танцях» 6. Відомо, що така традиція щодо котильо- нів була розповсюдженою у багатьох західноукра- їнських селах у 1930—1940 рр. Підсумовуючи почуте від респондентів та аналізу- ючи поодинокі артефакти, можемо стверджувати, що у першій половині XX ст. серед накладних бісерних оздоб широко побутував стрічковий ґердан. Відоми- ми на теренах Бережанщини були також кутовий та, можливо, перетинчастий ґердани, зубчаста силянка, краватка, котильон. Уже на початку XX ст., поряд із нанизуванням, майстрині успішно практикували бі- серне ткання. Брак самих пам’яток та докладної усної інформації унеможливлює художній аналіз накладних бісерних оздоб бережанського осередку. Зокрема, не вдалося встановити, який тип орнаменту домінував у бісерних прикрасах Бережанщини: з геометричними чи геометризованими (рослинні мотиви) обрисами. Все ж, декор віднайдених стрічкового та кутового ґер- 3 Цінність пам’ятки в тому, що вона належним чином атри- бутована, окрім часу та місця побутування, занотовано також ім’я майстрині — Подусівська М.І. 4 ПМА. Записано 3 червня 2011 р. у с. Надрічне Бере- жанського р-ну Тернопільської обл. від Шпортало Оль- ги Василівни, 1931 р. н. 5 ПМА. Записано 4 червня 2011 р. у с. Поручин Бере- жанського р-ну Тернопільської обл. від Болюх Катерини Андріївни, 1942 р. н. та у с. Стриганці від Петрух Ольги Петрівни, 1947 р. н. 6 ПМА. Записано 3 червня 2011 р. у с. Урмань Бережан- ського р-ну Тернопільської обл. від Когут Марії Дми- трівни, 1928 р. н. Іл. 2. Подусівська М.І. Ґердан кутовий. Бісер, ткання. 1917—1919 рр., с. Надрічне (до 1946 р., — с. Дрищів) Бережанського р-ну Тернопільської обл. Бережанський краєзнавчий музей КВ-8541 / ДПМ-810 1115Художні вироби з бісеру в народному мистецтві Бережанщини… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 данів дає змогу припускати переважання геометрич- них мотивів. За відсутності достатньої джерельної бази поки що неможливо говорити особливості коло- риту бережанських прикрас. Одяг, декорований бісером Найбільшу групу вишитих бісером компонентів одя- гу, які вдалося розшукати у ході експедиції, представ- ляють безрукавки двох типів: ґорсет та камізелька. За розповідями інформаторів, у першій половині XX ст. кожна дівчина прагнула мати таку одіж. Менш поширеними були фартухи, бо мати відразу два неде- шевих компоненти одягу могли собі дозволити лише дівчата із заможніших родин. Описана ситуація має сучасне підтвердження. Так, вчитель загальноосвіт- ньої школи у с. Урмань — Н.І. Гунька повідомила, що «коли діти виступають на шкільних святах, то кожна дитина має вишиту бісером безрукавку, а фартушків у селі залишилося один чи може два» 7. Фіксуючи компоненти одягу, вишитого бісером, вдалося встановити, що звичною практикою було кроїти безрукавку у кравчині, тоді як вишивати її носили вже до іншої майстрині — тієї, що розумі- лася на узорах та вишиванні бісерними матеріала- ми. Дівчата, котрим вистачало відваги взятися за вишивку бісером самотужки, зазвичай копіювали орнамент чужого твору. Безрукавки У ході експедиції було зафіксовано 11 вишитих бі- сером безрукавок. Аналізуючи артефакти, давні світ- лини та розповіді інформаторів, вдалося підтвердити, що на теренах Бережанщини народна ноша стала попо- внюватися таким одягом починаючи з 1920-х рр. Шили безрукавки з фабричної тканини — оксамиту («самі- ту», «яксаміту») 8 темних кольорів, зокрема чорного, рідше — вишневого, темно-синього, зеленого. Вважа- лося, що найкраще сприймається вишивка бісером на чорному тлі. Декорували безрукавки бісером або нит- ками. На Опіллі, як і в інших куточках України, також 7 ПМА. Записано 3 червня 2011 р. у с. Урмань Бережан- ського р-ну Тернопільської обл. від Гуньки Наталі Іванів- ни, 1970 р. н. 8 Оксамит (лат. examitum) — тканина з натурального шовку або хімічного волокна з густим розрізним ворсом довжиною 1—2 мм на лицьовому боці. Основа оксамиту, як правило, бавовняна. побутували оксамитові безрукавки, одночасно декоро- вані вишивкою бісером та нитками. Першою (1920-ті рр.) у сільську моду увійшла короткокроєна, приталена, здебільшого облямова- на довкола талії «лапчиками» оксамитова безрукав- ка типу ґорсет. Доводилося фіксувати різні назви (іноді в одному селі під трьома назвами) такої без- рукавки: «сердак» (с. Урмань), «гуцулка» (сс. Над- річне, Жуків), «камізелька» (сс. Жуків, Біще, По- ручин), «ґорсет» (сс. Поточани, Саранчуки), «гор- сек» (с. Жуків) (Іл. 4). Дещо пізніше (1930-ті рр.) з’явилася довга (до і нижче стегон), розширена донизу оксамитова без- рукавка типу камізелька, що на Бережанщині була Іл. 3. Кузів Пелагія Михайлівна (1904—1990 рр.). Ґер- дан стрічковий «висьорок». Бісер, ткання. ~1930-ті рр., с. Надрічне Бережанського р-ну Тернопільської обл. Олена ФЕДОРЧУк1116 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 відома під назвами: «жупан» (сс. Урмань, Саранчу- ки), «сердак» (сс. Жуків, Біще, Поручин, Рекшин, Поточани), «сардак», «сардачатко» (с. Надрічне), «станек вибитий» (с. Поточани) і також «камізель- ка» (с. Жуків) (Іл. 5). Після війни, наприкінці 1940 рр., жінки старшого віку ходили до церкви у ґорсетах, а молодші — у ка- мізельках. З 1950—1960-х рр. одяг обох типів посту- пово стає привілеєм дівчат, котрі почали вбирати ви- шиті бісером безрукавки у свята та з нагоди весілля. Як свідчать світлини післявоєнного часу, вишиті бісе- ром камізельки продовжували побутувати як компо- ненти сценічного вбрання фольклорних колективів. У с. Умань Бережанського р-ну було зафіксовано побутування оксамитових безрукавок з відкладним ко- мірцем, який кроїли або з тієї самої тканини, що і весь виріб, або з вишневого атласу. Безрукавка з комірцем побутувала одночасно із безрукавкою без комірця. Декорування бісером безрукавок (як також фар- тушків) виконували технікою «шиття у прикріп», набираючи на нитку декілька бісеринок (одного ко- льору) і приметуючи нитку з бісером до тканини по контуру орнаментального мотиву. У роботі викорис- товували якісний богемський бісер дрібних розмірів (переважно № 11). Кольорову палітру бісерного декору складали: біла, світло-блакитна, волошкова, зелена, червона, жовта (або охриста) барви. На де- яких творах також трапляються бісерні матеріали рожевого та сріблястого відтінків. Серед мотивів орнаменту панували галузки та букети з різноманіт- ними квітами упізнаної (ромашок, незабудок, кон- валій, тюльпанів) та невпізнаної форми. Аналізуючи декор на безрукавках двох типів — ґорсета та камізельки — виявляємо композиційні зміни, що принагідно підтверджують повідомлення респондентів старшого віку про різний час появи цих виробів. Так, орнаментика ґорсета (давнішої безру- кавки) вирізняється більшою витонченістю, відсут- ністю мотивів великих форм, що було обумовлено меншими розмірами самої безрукавки та, вочевидь, тогочасними художніми смаками. Пануючим був стрічковий тип орнаменту. Із появою довгої розширеної донизу камізельки збільшується площа пілок та спинки. Орнаменталь- не поле більшого розміру створює можливість вико- нувати розлогі композиції з крупнішими мотивами. Передні пілки безрукавок майстрині починають вкривати розкішними букетами, вершини яких пе- реходять у галузки, що, подекуди, облямовують ви- різ горловини. І хоча стрічковий орнамент повністю не зникає, домінуючу роль перебирає на себе симе- трично розташований на передніх пілках однорапот- ний асиметричний декор у вигляді букета. Іноді не- великий квітковий букет майстрині вишивають по центру спинки камізельки. Збільшується асортимент мотивів. Зокрема, в декорі камізельок із сс. Рекшин та Стриганці серед багатства квітів траплялося ба- чити також колосся (Іл. 6). Іл. 4. Кузів Пелагія Михайлівна (1904—1990 рр.). Ґор- сет «гуцулка». Чорний оксамит, бісер, шиття «у прикріп». ~1929—1930 рр., с. Надрічне Бережанського р-ну Тер- нопільської обл. Іл. 5. Кіналь Марія (~1914—? рр.). Камізелька «жупан». Чорний оксамит, бісер, шиття «у прикріп». 1936 р., с. Ур- мань Бережанського р-ну Тернопільської обл. 1117Художні вироби з бісеру в народному мистецтві Бережанщини… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 Фартух Декорований бісером святковий фартушок побу- тував в ансамблі з аналогічно декорованими без- рукавками. Пошитий з такого ж, як і безрукавки, оксамиту, він був відомий на Опіллі під назвою «запаска з френзелями», оскільки нижній край фартуха оздоблювали тороками («френзелями») з ниток різних кольорів. Як уже згадувалося, у порівнянні з декорова- ними бісером ґорсетом та камізелькою фартушок зустрічався значно рідше, бо дозволити собі від- разу обидва недешеві компоненти могли лише за- можніші дівчата. З цієї ж причини серед окса- митових безрукавок зустрічається більше творів, вишитих бісером, а серед оксамитових фартуш- ків — нитками. Під час польових розвідок у Бережанському р-ні було віднайдено лише одну пам’ятку зі с. Жуків (Іл. 7). Проте ця одна знахідка є важливою, бо на- штовхує відразу на два цікаві здогади, які звичайно ж потребують інших підтверджень. Зокрема, судячи з декору виробу, а саме стрічково- ярусного орнаменту з витончених мотивів, «запас- ка» з’явилася одночасно із ґорсетом (для якого стріч- ковий орнамент був типовим), тобто уже в 1920-х рр. Однак, пам’ятка датована 1930-ми роками 9. Цей факт вказує на те, що композиційне вирішення за- паски, на відміну від композиції безрукавки, в про- цесі розвитку традиції вишивання бісерними матері- алами не зазнало помітних змін. У ході експедиції було зафіксовано нову хвилю популярності бісерної вишивки. Зокрема, про май- стринь початку XXI ст., що вишивають костюми, до складу яких, окрім безрукавок та запасок, мо- жуть входити також спідниці та сорочки, повідо- мляли респонденти зі с. Урмань. На їх думку, су- часні твори за якістю бісерних матеріалів та вигля- дом декору значно поступаються роботі майстринь початку — середини XX століття 10. На жаль, са- мостійно дослідити сучасну творчість урманських майстринь не вдалося за браком часу. 9 ПМА. Записано 5 червня 2011 р. у с. Жуків Бережан- ського р-ну Тернопільської обл. від Подуфалої Марії Ва- силівни, 1936 р. н. 10 ПМА. Записано 3 червня 2011 р. у с. Урмань Бережан- ського р-ну Тернопільської обл. від Гуньки Наталі Іванів- ни, 1970 р. н. Картини Неочікуваною знахідкою стали дві невеличкі (17 х 17 см) вишиті бісером на вишневому оксами- ті картини «килимки» 11, виявлені у с. Біще Бере- жанського р-ну. Автор творів — Шупляк Анаста- сія Михайлівна (1910—2000 рр.). «Килимки» ви- сіли на стіні в інтер’єрі хати майстрині (симетрично, по обидва боки від ікони) 12. Дві невеличкі вишиті бісером картини зберегли пам’ять про креативність місцевої майстрині, для якої 11 Натрапити на картини пощастило Оксані Шпак. Авторка статті принагідно дякує колезі за активну допомогу у зборі польового матеріалу. 12 ПМ Оксани Шпак. Записано 4 червня 2011 р. у с. Біще Бережанського р-ну Тернопільської обл. від Шупляк (дівоче — Черкевич) Ніни Дмитрівни, 1939 р. н. Іл. 6. Зозулька Марія Василівна, ~1930 р. н. Камізелька «сердак». Чорний оксамит, бісер, шиття «у прикріп». Се- редина XX ст., с. Рекшин Бережанського р-ну Тернопіль- ської обл. Іл. 7. Запаска з френзелями. Чорний оксамит, бісер, шиття «у прикріп». 1930-ті рр., с. Жуків Бережанського р-ну Тернопільської обл. Олена ФЕДОРЧУк1118 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 захоплення вишивкою бісером знайшло ще й такий прояв. На нашу думку, ці нетипові для української традиції бісерних виробів твори стали цікавим поєд- нанням тогочасного вишивання та мальованої на склі народної картини (розміри та ромбовидна форма творів, сюжетна основа). На першій картині серед заквітчаних галузок майстриня вишила пару голубів, на іншій — одно- го птаха (Іл. 8). Аналізуючи матеріал, техніку виконання та ком- позиційні особливості неординарних творів, припус- каємо, що вони виконувались у кінці 1930-х рр. (можливо у 1940-х рр.) 13. Зокрема, майстриня ви- користала саме такий матеріал, з якого кроїли мод- ні у той час безрукавки та запаски. Бісерні матеріа- ли богемського походження, їх кольори та техніка виконання картин так само узгоджуються із засада- ми творчості майстринь першої половини XX ст. Малюнок квіткових галузок тяжіє до обрисів моти- вів, якими з 1930-х рр. стали прикрашати оксами- тові камізельки. Проста та водночас цікава художня ідея, якою є вишита бісером картина народної майстрині зі с. Біще, розширює наше уявлення про творчий по- тенціал народного мистецтва першої половини XX століття. Твори церковного призначення Ще більш несподіваною та вагомою знахідкою екс- педиції 2011 р. стали вироби церковного призначен- ня, виконані майстринею зі с. Жуків Бережансько- го р-ну Недільською Ганною Іванівною (1904— 1981 рр.), творчість якої також розвивалася у контексті тогочасної народної традиції художніх ви- робів з бісеру 14. Вишиті бісером твори нині знаходяться у с. Жу- ків у старій дерев’яній церкві святого апостола Іва- на Богослова (1803 р.) та новій мурованій церкві святого апостола Івана Богослова (2001 р.). Зокре- ма, у дерев’яній церкві були виявлені дві хоругви, а у новій — облачення та покрівці 15. Це твори різно- го часу ( 1930-ті та, правдоподібно, 1960-ті рр.), проте, їх об’єднує багато спільних рис, що обумов- лено спільним авторством. Опитування, проведене у с. Жуків, показало, що вишивка бісером у довоєнний час була надзвичай- 13 Наше припущення узгоджується з інформацією, нада- ною родичкою майстрині — Шупляк Ніною Дмитрів- ною, 1939 р. н. 14 Авторка статті висловлює щиру подяку жительці с. Жуків Марії Василівні Подуфалій, 1936 р. н. (матері директора Музею родини Лепких), яка надала цінну інформацію про народне мистецтво села і допомогла встановити ім’я май- стрині виявлених творів церковного призначення. 15 Хоругви, облачення та покрівці були виявлені керівником експедиції Олегом Болюком. Авторка статті вдячна ко- лезі за активну співпрацю у зборі польового матеріалу. Іл. 8. Шупляк Анастасія Михайлівна (1910—2000 рр.). Картини «килимки». Темно-вишневий оксамит, бісер, шиття «у прикріп». Середина XX ст., с. Біще Бережан- ського р-ну Тернопільської обл. 1119Художні вироби з бісеру в народному мистецтві Бережанщини… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 но поширеною. За свідченням жуківчанки М.В. По- дуфалої, у родині її матері (Коровишин Анастасії, 1914 р. н.) вишиту бісером безрукавку мала кожна із чотирьох сестер 16. Найбільше захоплювалися ви- шивкою бісерними матеріалами дівчата, котрі наро- дилися у 1900—1920-х роках. Так, М.О. Шагай повідомила, що «кораликами» вишивала її мама, а з 10 років вишивати «кораликами» стала й вона. А от донька такою творчістю уже не займалася, бо з 1950-х рр. «ніде стало купити бісер» 17. Дівоцтво уроджених у 1930-х рр. жуківчанок припало на роки повоєнної скрути, коли оксамитову тканину й бісер у магазині не продавали. Водночас, хто мав таку можливість, замолоду із задоволенням парадував у маминій безрукавці та запасці. Висока популярність бісеру (у довоєнний час) як художнього матеріалу спонукала майстриню зі с. Жу- ків оздобити ним хоругви для місцевої церкви. Гадає- мо, ініціатива, проявлена Г.І. Недільською, ґрунтува- лася на її впевненості у своїх творчих силах та, скоріш за все, була підкріплена визнанням серед односельців її художніх здібностей та професіоналізму. Сьогодні хоругви можна бачити у бабинці старої дерев’яної церкви святого апостола Івана Богослова (у 1803 р. перевезена з Нараєва) (Іл. 9). У центральній частині оксамитових хоругв наши- ті друковані на полотні образи різної іконографії. Так, одна хоругва має образ Івана Хрестителя в дитячо- му віці з ягнятком на руках та сюжет молитви в Гет- симанському саду. Інша хоругва — образ Марії Маг- далини та архангела Михаїла, що перемагає дияво- ла. Художньої довершеності жуківським хоругвам надає естетично досконала вишивка бісерними мате- ріалами, що обрамляє поле хоругви з усіх її боків На жаль, інформація про час вишивання хоругв, як і наступних, виявлених у ході експедиції творів церковного призначення зі с. Жуків, не зберегла- ся. Проте, беручи до уваги матеріал, техніку вико- нання, кольорову палітру та характерні обриси мо- тивів декору, переконані, що хоругви слід датува- ти 1930-ми роками. 16 ПМА. Записано 5 червня 2011 р. у с. Жуків Бережан- ського р-ну Тернопільської обл. від Подуфалої Марії Ва- силівни, 1936 р. н. 17 ПМА. Записано 3 червня 2011 р. у с. Жуків Бережан- ського р-ну Тернопільської від Шагай Марії Олексіївни, 1925 р. н. Зокрема, для пошиття хоругв Г.І. Недільська об- рала оксамит темно-бордового або коричневого (тка- нина вигоріла) кольору. Декор виконала шиттям «у прикріп», використовуючи якісний богемський бісер (№ 11) та частково паєтки (дрібні металеві лелітки). Композиції вишитих бісером хоругв ґрунтуються на поєднанні стрічкового орнаменту у вигляді заквітча- ної гірлянди (обрамляє хоругву верхом та по боках) та мотиву квіткової галузки (розташована унизу цен- тральної фалди). Звертає увагу той факт, що май- стриня не прагнула до абсолютної симетрії у рисун- ку та кольоровому вирішенні бічних орнаментальних стрічок. Несиметрична будова окремого мотиву за- квітчаної галузки (на фалді) теж виявляє схильність майстрині до асиметрії. Асиметрія, як один з важли- вих авторських прийомів художньої виразності, до- дає вишитим бісером хоругвам композиційної легко- сті, позбавляє їх від надмірної вишколеності. Через декілька десятиліть Г.І. Недільська для бо- гослужб у місцевій дерев’яній церкві Івана Богосло- ва (що не закривалася за радянської влади) вишила також священиче облачення: фелон, єпитрахиль, по- ручі, пояс, також два квадратної і один хрещатої форми покрівці. Нині ці твори зберігаються у риз- ниці нової мурованої церкви святого апостола Івана Богослова (2001 р.), проте у богослужіннях уже не використовуються. Декоровані бісером облачіння та покрівці зі с. Жуків датуємо початком 1960-х років. Зокрема, важливою позицією датування є перш за все аналіз матеріалу, з якого були викроєні компоненти обла- чення та покрівці. Цього разу майстриня скориста- Іл. 9. Хоругви, вишиті бісером, в інтер’єрі дерев’яної церк- ви святого апостола Івана Богослова у с. Жуків Бережан- ського р-ну Тернопільської обл. Олена ФЕДОРЧУк1120 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 лася темно-бірюзовою (колір добре зберігся) окса- митовою тканиною з ворсом зі штучного волокна. Такої якості тканину (найбільш відому під назвою «панбархат») у 1960-х рр. до українських сіл на прохання майстринь надсилали їхні родичі, що емі- грували до країн Америки 18. Тканина, що досі не втратила свого первісного ви- гляду, дещо новіші бісер (яскравіші кольори) та ле- літки (не мають патини), використані майстринею, так само вказують на значно новіше, аніж хоругв, походження священичого облачіння та покрівців. За повідомленням окремих майстрів Бережанщи- ни у 1960 р. зрідка у селах ще вишивали бісером (ма- 18 ПМА. Записано 4 червня 2011 р. у с. Поточани Бережан- ського р-ну Тернопільської обл. від Гриб Марії Михайлівни, 1932 р. н. ючи придатну матерію та бісер). Зазвичай у того- часних творах майстрині наслідували художню ма- неру давніших (довоєнних) творів. Беручи до уваги сказане, а також і те, що май- стриня народилася у 1904 р. (померла у 1981 р.), найбільш обґрунтовано датувати облачення та по- крівців 1960-ми (не пізніше) роками. Твори, виконані Г.І. Недільською у різний час, заохочують пошукати стилістичні особливості дав- ніших (1930-ті рр.) та новіших (1960-ті рр.) виро- бів, по суті, простежити шлях зростання професіо- налізму неординарної майстрині. Насамперед привертає увагу колір тла виробів різного часу. На хоругви майстриня використала темно-бордовий (або коричневий) оксамит, на ком- поненти облачіння та покрівці — темно-бірюзовий. Такий вибір можна тлумачити двояко: або ж ішло- ся про символіку кольорів, прийняту у виготовлен- ні тканин церковного ужитку (з приводу різних ре- лігійних свят та нагод), або, що також імовірно — майстриня працювала з матерією такого кольору, який вдалося придбати. Проте в обох випадках тло дуже темне і близьке до чорного кольору, який вва- жався серед майстринь найбільш вдалим для виши- вання бісером. Не дивно, що можливості викорис- таної нами фототехніки не відтворили (достатньою мірою) помітної людському оку різниці між кольо- рами тла хоругв та облачіння з покрівцями. При виборі техніки виконання та якісних показ- ників бісеру (їх розмір та колір) майстриня залиши- лася максимально відданою художнім смакам, при- таманним творчості жуківських майстринь першої половини ХХ ст. Показово, що композиція хоругв не стала взірцем у виконанні декору облачення та покрівців. Виготов- ляючи фелон, єпитрахиль, пояс, поручі та покрівці, Г.І. Недільська вирішувала дещо складніше завдан- ня, аніж попереднього разу. Їй потрібно було ство- рити свого роду ансамбль творів церковного призна- чення, абсолютно різних за розмірами та формами. Обов’язковою складовою загальної композиції кож- ного окремо взятого виробу цього разу також став стріч- ковий орнамент, яким обрамлено основне поле компо- нентів облачіння та покрівців. Проте, орнаментальна стрічка тепер має помітно вужчу, ідентичну у компози- ціях усіх новіших пам’яток ширину. Майстриня зупи- нила свій вибір на неширокому стрічковому орнаменті, Іл. 10. Недільська Ганна Іванівна (1904—1981 рр.). Фе- лон. Єпитрахиль. Поручі. Пояс. Темно-бірюзовий окса- мит, бісер, шиття «у прикріп». 1960-ті рр., с. Жуків Бере- жанського р-ну Тернопільської обл. 1121Художні вироби з бісеру в народному мистецтві Бережанщини… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 щоб з усіх виробів церковного призначення незалежно від їх розміру та форми створити одне ціле. Хоча орнаментальна стрічка у кожному із творів ідентична за шириною, проте за декоративним вирі- шенням вона різноваріантна. Мотиви квіткових га- лузок, розкидані по центральному полю компонен- тів облачення та покрівців, так само характеризу- ються багатою варіативністю (Іл. 10). Кольорова палітра творів церковного призначення, виконаних у 1930-х та у 1960-х рр., якщо не брати до уваги ледь помітних кольорових нюансів бісерних мате- ріалів та леліток різного часу, цілком аналогічна. Темне тло виробів оживляють: біла, блакитна, волошкова, світло-теракотова (близька до жовтого кольору), ніжно- рожева (з відтінком бузкового кольору), червона, трав’янисто-зелена барви. Значного використання діс- тав у творах Г.І. Недільської срібний (дзеркальної якос- ті) бісер, який майстриня уживала, вишиваючи декотрі з квіткових мотивів як давніших, так і новіших творів. У творах різного часу зустрічаємо також золоту барву, з якою майстриня працювала доволі обережно в особливих випадках. Зокрема, золотисті мідного від- тінку паєтки (дрібні металеві лелітки) майстриня ви- користала у декорі хоругв, заповнюючи ними внутріш- нє поле трилисників. Думаємо, що композиційний прийом заповнення внутрішнього поля листків паєт- ками Г.І. Недільська підгледіла у декорі плащаниці (можливо колишньої місцевої). Нагадаємо, що гап- товані плащаниці XVIII—XIX ст. мали стрічковий орнамент з рослинних мотивів, який традиційно об- рамляв основну композицію твору. Можна припус- тити, що роздумуючи над композицією хоругв, май- стриня опрацьовувала не лише орнаментику місцевої вишивки бісером, а також гаптованих плащаниць. Поряд із паєтками у декорі хоругв знаходимо зо- лотистого відтінку склярус, який Г.І. Недільська ви- користала, вишиваючи хвильку, що нею обрамлено усі краї хоругв. При оздобленні облачення та покрівців майстри- ня ужила золотистого відтінку лелітки, склярус, а також бісер. Зокрема, на фелоні, поясі й покрівцях золотистими лелітками вона вишила хрести, якими означила приналежність своїх творів до кола виро- бів церковного призначення 19. Золотистими леліт- ками Г.І. Недільська також прикрасила мотиви га- 19 На єпитрахилі та поручах хрести вишиті хрестиковим стіб ком золотистими нитками лузок, розкиданих по основному полю фелона, єпи- трахилі та хрещатого покрівця. Виконуючи хрещатий покрівець, майстриня ско- ристалася золотистим (дзеркальної якості) скляру- сом, яким вишила мотив хвильки, аналогічної до тієї, що обрамляє основне поле хоругв. Уважно досліджу- ючи хрещатий покрівець, спостерігаємо вроджене ін- туїтивне розуміння композиції та художнього смаку майстрині. Маємо на увазі надзвичайно вдале поєд- нання усіх деталей загальної композиції хрещатого покрівця, зокрема стрічкового орнаменту (що обрам- ляє центральне поле покрівця), квіткових галузок (що розташовані на чотирьох кінцях хрещатого покрівця) та мотиву вишитої одним лиш склярусом хвильки (що обрамляє чотири кінці-рамена покрівця) (Іл. 11). Отож, аналізуючи тонкощі художньо-компо- зиційного вирішення виявлених творів, виконаних Г.І. Недільською зі с. Жуків Бережанського р-ну, маємо можливість переконатися у високому профе- сіоналізмі неординарної майстрині, творчість якої гід- но представляє народне мистецтво Бережанщини. Мистецтвознавчий аналіз засобів та прийомів ху- дожньої виразності, використаних при виконанні ком- понентів одягу (Бережанського р-ну), як також хо- ругв, компонентів облачіння та покрівців (с. Жуків) засвідчують спорідненість тих і тих виробів. На кон- кретному прикладі маємо можливість наочно переко- натися, що твори церковного мистецтва, які знаходять- ся у сільських храмах, і виконавцями яких є місцеві майстри, є водночас і творами народного мистецтва. Іл. 11. Недільська Ганна Іванівна. Покрівець хрещатий. Темно-бірюзовий оксамит, бісер, склярус, шиття «у при- кріп». 1960-ті рр., с. Жуків Бережанського р-ну Терно- пільської обл. Олена ФЕДОРЧУк1122 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 Висновки У ході мистецтвознавчої експедиції Інституту наро- дознавства НАНУ, одним із завдань якої було до- слідити народну творчість майстрів художніх виро- бів з бісеру Бережанського р-ну (як частини етно- графічного Опілля), було отримано цінну інформацію та зафіксовано окремі пам’ятки, які дають змогу зро- бити наступні висновки. Перша половина ХХ ст. — час успішного розви- тку народної традиції художніх виробів з бісеру. Зо- крема, у народній ноші Бережанщини побутували бісерні накладні оздоби: стрічковий, кутовий, прав- доподібно, перетинчастий: ґердани, зубчаста силян- ка, краватка, котильон. Починаючи з 1920-х рр. святковий народний одяг поповнюється оксамитовими вишитими бісерними матеріалами: безрукавками та фартухами. Серед без- рукавок першим набуває поширення короткокроє- ний ґорсет, який заможніші дівчата носили в ансамб- лі з фартухом. Обидва новітні компоненти народної ноші мали аналогічний декор, виконаний бісерними матеріалами шиттям «у прикріп» — вишуканий стрічковий (у фартухах стрічково-ярусний) орна- мент з мотивом заквітчаної галузки. У 1930-х рр. з’являється довга камізелька, де- кор якої виконують у тій само техніці, змінюючи, однак, його композиційні засади. Зокрема, на полі відносно великих розмірів передніх пілок камізель- ки починають вишивати розлогі галузки з асиме- тричними обрисами. Декоровані бісером оксамитові (обох типів) без- рукавки та фартух залишаються широко уживани- ми до 1950-х, у деяких селах 1960-х рр., відколи вони зникають зі звичного ужитку. За повідомлен- ням окремих респондентів, упродовж останнього де- сятиліття ці компоненти народної ноші повертають- ся у моду, викликаючи появу майстрів нового поко- ління і нового художнього бачення. За браком достатнього масиву польових матеріалів з інших теренів Західних областей України говорити про унікальні риси народного мистецтва бережансько- го осередку поки що зарано. Водночас, несподіваним результатом теперішніх мистецтвознавчих розвідок стали нетрадиційні твори окремих майстрів. До осо- бливих знахідок відносимо вишиті бісером картини зі с. Біще та вироби церковного призначення, виявлені у с. Жуків Бережанського р-ну Тернопільської обл. Відзначені пам’ятки розширюють наше уявлення про типологію народних художніх виробів з бісеру, засвід- чують високий потенціал народного мистецтва. 1. Бережанський краєзнавчий музей. — ДПМ-810. 2. Будзан а.Ф. Художні вироби з бісеру / Антін Федо- рович Будзан // Народна творчість та етнографія. — 1976. — № 1. — С. 80—85. 3. врочинська Г.в. Українські народні жіночі прикраси XIX — початку XX століть / Ганна Врочинська. — К. : Родовід, 2007. — 232 с. : іл. — (Бібліогр. в тексті та в кінці: с. 224—228). 4. Федорчук Олена. Українські народні прикраси з бісе- ру / Олена Федорчук. — Львів : Свічадо, 2007. — 120 с. : іл. — (Бібліогр.: с. 75—80). 5. Федорчук Олена. Бісер у народному одязі Опілля першої половини XX століття / Олена Федорчук // Українське мистецтвознавство: матеріали, досліджен- ня, рецензії : зб. наук. праць. Вип. 4 / голов. ред. Г. Скрипник; НАНУ, ІМФЕ ім. Рильського. — К., 2004. — С. 175—180. Olena Fedorchuk ARTISTIC BEADWORK IN NATIONAL ART OF BEREZHANY DISTRICT (based on art criticism expedition materials of 2011) This article is dedicated to artistic monuments of early and middle XX century, discovered in Berezhany district of Terno- pil region during the art criticism expedition of the Ethnological Institute of the National Academy of Science of Ukraine. The- se contained superimposed beadwork adornments and national garments components, decorated with beads. The ecclesiasti- cal artistic works (1930, 1960) revealed in the old and new churches of Zhukiv village in Berezhany district, Ternopil re- gion, became the unique findings of the expedition. Keywords: beadwork, glass rods, «lelitkas» scents, «herdan» beadwork necklace, apron. Елена Федорчук ХУДОЖЕСТВЕННЫЕ ИЗДЕЛИЯ ИЗ БИСЕРА В НАРОДНОМ ИСКУССТВЕ БЕРЕЖАНЩИНЫ (за материалами искусствоведческой экспедиции 2011 г.) Статья посвящена объектам художественного творчества на- чала — середины XX в., которые были зафиксированные в Бережанском р-не Тернопольской обл. во время искусство- ведческой экспедиции Института народоведения НАН Укра- ины. Среди них накладные бисерные украшения и декориро- ванные бисером компоненты народной одежды. Уникальными находками стали произведения церковного предназначения (1930 и 1960-х гг.), обнаруженные в старой и новой церквях села Жуков Бережанского р-на Тернопольськой обл. Ключевые слова: бисер, стеклярус, блест ки, гердан, без- рукавка, фартух.

Художні вироби з бісеру в народному мистецтві Бережанщини (за матеріалами мистецтвознавчої експедиції 2011 р.)

Institution

Ähnliche Einträge