Історико-мистецькі особливості ікони Богородиці Одигітрії львівського монастиря сестер ЧСВВ (гіпотези і факти)

На основі дослідження зображень рентгенівських знімків монастирської ікони Богородиці Одиґітрії і світлин двох інших богородичних ікон прослідковується письмо того самого майстра. Одна з них з м. Буська на Львівщині — нещодавно вперше введена в науковий обіг, а інша — відома ріпнівська ікона «...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Михайлюк, Н.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2012
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94899
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Історико-мистецькі особливості ікони Богородиці Одигітрії львівського монастиря сестер ЧСВВ (гіпотези і факти) / Н. Михайлюк // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1209-1217. — Бібліогр.: 26 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94899
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-948992016-02-20T03:01:40Z Історико-мистецькі особливості ікони Богородиці Одигітрії львівського монастиря сестер ЧСВВ (гіпотези і факти) Михайлюк, Н. Статті На основі дослідження зображень рентгенівських знімків монастирської ікони Богородиці Одиґітрії і світлин двох інших богородичних ікон прослідковується письмо того самого майстра. Одна з них з м. Буська на Львівщині — нещодавно вперше введена в науковий обіг, а інша — відома ріпнівська ікона «Богородиця з похвалою» маляра Федора. Порівнюючи збережені ікони храму Св. Юрія у Львові, припускаємо, що монастирська ікона Богородиці Одигітрії могла належати до Святоюрського іконостасу. У зв’язку з проведеним дослідженням зображень ікон висуваємо гіпотезу, що маляр Федор — автор втраченої на сьогодні ріпнівської ікони, може бути історично відомим митцем Федьком, що малював ікони до храму Св. Юрія. On the basis of X-ray examination of images of Holy Virgin Hodegetria monastery icon and photographs of two other Holy Virgin icons the hand of the same painter has been traced. One of mentioned icons, that from town of Busk near Lviv has recently been introduced into scientific circulation. Another one known as the Holy Virgin Ripnivska with prophets, written by the icon-painter Fedor had been destroyed by fire. Nevertheless, photographs of this last icon have survived. Comparative studies in monastery icon and those from the St. George Cathedral, Lviv has enabled the assumption that monastery icon of the Virgin Hodegetria had belonged to the iconostasis of St. George Cathedral. On the ground of above mentioned research-work as for icon images we hereby move a hypothesis that as author of lost Ripnivska icon might be considered historically know craftsman Fed’ko who had painted the icons for St. George Cathedral. На основании исследования рентгеновских снимков монастырской иконы Богородицы Одигитрии и фотографий двух других икон Богородицы, отмечается письмо одного и того же иконописца. Одна из икон, происходящая из г. Буска на Львовщине, недавно впервые введена в научное изучение, вторая — известная рипнивская икона Богородицы с похвалой автора Фёдора. Сравнивая их с сохранившимися иконами храма Св. Юра во Львове, предполагаем, что монастырская икона Богородицы Одигитрии могла принадлежать Святоюрскому иконостасу. В связи с проведённым аналитическим сопоставлением иконографических и стилистических особенностей всех вышеупомянутых икон выдвигаем гипотезу, что мастер Фёдор — автор утраченной на сегодня рипнивской иконы, может быть исторически известным Федьком, писавшим иконы для храма Св. Юрия. 2012 Article Історико-мистецькі особливості ікони Богородиці Одигітрії львівського монастиря сестер ЧСВВ (гіпотези і факти) / Н. Михайлюк // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1209-1217. — Бібліогр.: 26 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94899 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Михайлюк, Н. Історико-мистецькі особливості ікони Богородиці Одигітрії львівського монастиря сестер ЧСВВ (гіпотези і факти) Народознавчі зошити
description	На основі дослідження зображень рентгенівських знімків монастирської ікони Богородиці Одиґітрії і світлин двох інших богородичних ікон прослідковується письмо того самого майстра. Одна з них з м. Буська на Львівщині — нещодавно вперше введена в науковий обіг, а інша — відома ріпнівська ікона «Богородиця з похвалою» маляра Федора. Порівнюючи збережені ікони храму Св. Юрія у Львові, припускаємо, що монастирська ікона Богородиці Одигітрії могла належати до Святоюрського іконостасу. У зв’язку з проведеним дослідженням зображень ікон висуваємо гіпотезу, що маляр Федор — автор втраченої на сьогодні ріпнівської ікони, може бути історично відомим митцем Федьком, що малював ікони до храму Св. Юрія.
format	Article
author	Михайлюк, Н.
author_facet	Михайлюк, Н.
author_sort	Михайлюк, Н.
title	Історико-мистецькі особливості ікони Богородиці Одигітрії львівського монастиря сестер ЧСВВ (гіпотези і факти)
title_short	Історико-мистецькі особливості ікони Богородиці Одигітрії львівського монастиря сестер ЧСВВ (гіпотези і факти)
title_full	Історико-мистецькі особливості ікони Богородиці Одигітрії львівського монастиря сестер ЧСВВ (гіпотези і факти)
title_fullStr	Історико-мистецькі особливості ікони Богородиці Одигітрії львівського монастиря сестер ЧСВВ (гіпотези і факти)
title_full_unstemmed	Історико-мистецькі особливості ікони Богородиці Одигітрії львівського монастиря сестер ЧСВВ (гіпотези і факти)
title_sort	історико-мистецькі особливості ікони богородиці одигітрії львівського монастиря сестер чсвв (гіпотези і факти)
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94899
citation_txt	Історико-мистецькі особливості ікони Богородиці Одигітрії львівського монастиря сестер ЧСВВ (гіпотези і факти) / Н. Михайлюк // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1209-1217. — Бібліогр.: 26 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT mihajlûkn ístorikomistecʹkíosoblivostííkonibogorodicíodigítríílʹvívsʹkogomonastirâsesterčsvvgípoteziífakti
first_indexed	2025-07-07T01:32:58Z
last_indexed	2025-07-07T01:32:58Z
_version_	1836949941646262272
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 Ікона Богородиці Одиґітрії (150 х 94 см) з півкру- глим завершенням і різьбленим тлом була переда- на в 1995 році до Провінційного дому сестер Чину Святого Василія Великого (далі — сестер ЧСВВ) старшими монахинями Василіянками (Іл. 1). Впро- довж усього підпільного перебування вони берегли її в квартирі, де проживали, від нищівних нападів ра- дянського НКВС. Попередниці розповідали, що ікона належала до жіночого монастиря св. Василія Великого у Львові. Розмірами ікона привернула до себе увагу і стала запрестольною в облаштованій мо- настирській каплиці в кінці 90-х років. В 2000 р. ікону реставрували. Верхні її записи вказували на ХVІІІ ст. і пізніший час, хоч композиційно пам’ятка належала до значно раніших зразків. Реставратор висловив кілька версій про її походження, і одна з них — що ікона могла б належати до поважного в свій час храму. В 2008 р. при Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького (далі — НМЛ) було зроблено рентгенограми і проведено мікроско- пічне дослідження цієї ікони. Вперше про ікону було згадано в магістерській праці автора цієї статті [17, с. 39, 102—103]. На- ведені розміри, форма і композиція ікони підвели Р. Зілінка до припущення, що ікона мала б походи- ти з того ж іконостасу, що й ікона Святого Юрія (Іл. 3), що зберігається в НМЛ [20, с. 40]. Цю думку Р. Зілінко висловив на конференції, присвя- ченій храму Святого Юрія, додавши, що парний бо- городичній іконі Спас (Іл. 2) знаходиться в сільсько- му храмі в Зимній Воді біля Львова 1. Нещодавно цю думку опублікував В. Александрович [6, с. 388]. У збірнику, присвяченому собору Святого Юрія у Львові, подано здогад, що збережена храмова іко- на була виконана за Владики Йосифа Шумлянсько- го біля 1685 року. Щоправда, автор визнає, що зо- бражений в «Метриці» 1687 р. іконостас досить скромної столярної роботи [8, с. 156—158]. Питання про можливість походження існуючої бо- городичної ікони як намісної у згаданому Святоюр- ському передвівтарному ансамблі автор цієї статті заторкнула на конференції [16, с. 254—259]. Наше ж опрацювання — спроба подати ґрунтовніше до- слідження ікони Богородиці-Одиґітрії монастиря сестер ЧСВВ. Рентгенограми монастирської ікони 1 І. Мельник, що реставрувала ікону Спаса, опираючись на її розміри та інші параметри, висловила припущення, що разом з празничною намісною іконою Св. Юрія вони входили в іконостас храму Святого Юра у Львові.© Н. МИХАЙЛЮК, 2012 Наталія МИХАЙЛЮК ІСТОРИКО‑МИСТЕЦЬКІ ОСОБЛИВОСТІ ІКОНИ БОГОРОДИЦІ ОДИГІТРІЇ ЛЬВІВСЬКОГО МОНАСТИРЯ СЕСТЕР ЧСВВ (ГІПОТЕЗИ І ФАКТИ) На основі дослідження зображень рентгенівських знімків монастирської ікони Богородиці Одиґітрії і світлин двох інших богородичних ікон прослідковується письмо того са- мого майстра. Одна з них з м. Буська на Львівщині — не- щодавно вперше введена в науковий обіг, а інша — відома ріпнівська ікона «Богородиця з похвалою» маляра Федо- ра. Порівнюючи збережені ікони храму Св. Юрія у Льво- ві, припускаємо, що монастирська ікона Богородиці Оди- гітрії могла належати до Святоюрського іконостасу. У зв’язку з проведеним дослідженням зображень ікон вису- ваємо гіпотезу, що маляр Федор — автор втраченої на сьогодні ріпнівської ікони, може бути історично відомим митцем Федьком, що малював ікони до храму Св. Юрія. Ключові слова: ікона Богородиці Одиґітрії, монастир сес- тер ЧСВВ, іконографія, стилістика, іконостас, Львівщина. Наталія МИХаЙлюк1210 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 Іл. 1. Ікона Богородиці Одиґітрії з монастиря сестер ЧСВВ у Львові Іл. 2. Ікона Спаса з ц. Івана Богослова в с. Зимна Вода біля Львова Іл. 3. Ікона Св. Муч. Юрія (знаходиться в ЛНМ ім. А. Шептицького) зроблено в трьох місцях: лику з фрагментом мафо- рію Богородиці (Іл. 4), поясного зображення Хрис- та (Іл. 9) та лівих рук Богородиці і Христа (Іл. 12). Авторським почерком зображення споріднене з Ріп- нівською іконою Богородиці з похвалою маляра Фе- дора, створеною у Львові в 1599 році [11, с. 28; 8, с. 146; 26, с. 345—350]. Певності цій думці нада- ла наявність ще однієї ікони Богородиці Одиґітрії, що вказує на почерк того ж маляра. Ікона знаходить- ся в храмі Св. Миколая в м. Буську Львівської об- ласті. Завдяки старанням пароха о. Михайла Сма- чила нещодавно ікону було фахово відреставровано Д. Мовчаном (Іл. 5). Авторське золочене тло в бусь- кій іконі, на жаль, не збереглося. Опираючись на певну схожість даної ікони з ріпнівською (Іл. 6), рес- тавратор використав прорис золоченого тла остан- ньої для наведення його в буській іконі. Порівняльний аналіз ликів трьох згаданих ікон Бо- городиці Одигітрії підводить нас до певних висновків. Незважаючи на те, що перший фрагмент є зображен- ням рентгенограми, а другий і третій — світлинами відреставрованих різними людьми ікон, — спостері- 1211історико-мистецькі особливості ікони Богородиці Одигітрії львівського монастиря сестер ЧСвв… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 гаємо яскраво виражену однотипність основних ав- торських ознак ікон. Особливо зближеними є фраг- менти монастирської і буської ікон. Найперше заува- жуємо образну однотипність погляду Богородиці, створеного авторським розміщенням і пропорціями основних деталей лику та м’яким світлотіньовим про- писуванням — охрінням. Порівнюючи форму про- різу очей, розміщення і форму перенісся, носа, уст — спостерігаємо авторську наближеність. Ідентично проходить у трьох іконах середня лінія та кутики уст, прописи підборіддя, овал лиця. Графіка драперій ма- форію перегукується в іконах з Ріпнева і з Буська. Зображення оздоблюючої облямівки мафорію у трьох іконах вирішено однаково. На жаль рентгено- грама монастирської ікони не подає чіткої графіки складок мафорію Богородиці. Припускаємо, що ми бачимо запис пізнішого часу, оскільки перше зобра- ження з певних причин не збереглося. В даному ви- падку мафорій лягає м’якше, з більшою схильністю до натуралізму у відображенні. Цікавим моментом для порівняння є поясне зо- браження Дитяти Христа на трьох іконах — бусь- кій (Іл. 7), ріпнівській (Іл. 8) і монастирській (Іл. 9). На нашу думку, цей фрагмент ще яскравіше вказує, що всі три ікони належать одному майстру. Найперше про це говорить овал лиця, форма і розміщення вуха, чола, брів, носа та уст. Ідентич- ними є розміщення очей, форма їх прорізу, товщи- на верхньої і нижньої повік, спрямованість погляду. Повторюється довжина шиї, форма плечей. Скла- дається враження, що в цьому місці ікони могли бути мальовані по тих самих прорисах. Інший бік цієї ж думки: фрагменти лише підкреслюють, що вони ма- Іл. 4. Фрагмент ікони з Львівського монастиря сестер ЧСВВ (відбитка рентгенівського знімка) Іл. 5. Фрагмент ікони з м. Буська Львівської обл. Іл. 6. Фрагмент неіснуючої ікони з с. Ріпнів Буського р-ну Львівської обл. Наталія МИХаЙлюк1212 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 льовані рукою одного майстра, вправленого в ав- торських пропорціях. Спостерігаємо певні іконогра- фічні розбіжності в розміщенні гіматія в зображен- ні Дитяти Ісуса. На ріпнівській і монастирській іконах Христос оперезаний пояском, а на іконі з Буська — гіматієм. Наступна серія порівнянь стосується авторської особливості зображення рук та складок одягу. На двох перших іконах — буській (Іл. 10) і з Ріпне- ва (Іл. 11) — положення обох рук Богородиці по- вторюється. Різниця полягає в незначних змі- нах, — щодо розміщення вказівного і середнього пальців правої руки Богородиці на іконі з Буська. Пластика цієї руки більш витончена. Проте вели- чина руки, довжина пальців, величина і форма ніг- тя великого пальця — ідентичні. Немає жодних розбіжностей у формі та авторському прописі пра- вої руки Богородиці на буській і ріпнівській іко- нах. На відбитку рентгенівського знімка монас- тирської ікони ліва рука Богородиці основними па- раметрами малярської стилістики вказує на руку майстра двох попередніх ікон: ті самі пропорції до- лоні, пальців, нігтів, пластика руху і світлотіньо- вого пропису. Різниця полягає в положенні вказів- ного пальця. У двох попередніх іконах вказівний і Іл. 7. Фрагмент ікони з м. Буська Львівської обл. Іл. 8. Фрагмент неіснуючої ікони з с. Ріпнів Буського р-ну Львівської обл. Іл. 9. Фрагмент ікони з Львівського монастиря сестер ЧСВВ (відбитка рентгенівського знімка) 1213історико-мистецькі особливості ікони Богородиці Одигітрії львівського монастиря сестер ЧСвв… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 середній пальці складені разом, а в монастирській іконі вони — на відстані. Щоправда, зображена на рентгенограмі рука Богородиці пластикою світ- лотіньового вирішення злегка вказує на високо- професійні зразки кінця ХVІ століття. Ліва рука Дитяти Христа в зображенні на мо- настирській іконі за способом розміщення в ледь припіднятім жесті над ногою до певної міри співз- вучна з буською. В ріпнівській іконі є невелика іко- нографічна відмінність: ліва рука Христа оперта, вказівний палець витягнутий вперед, а чотири інші легко тримають сувій — символ вчительської вла- ди. Однаковим є положення ніг Христа в буській та ріпнівській іконах. На жаль, відбиток рентгенів- ського знімка монастирської ікони не дає нам прав- дивої інформації про первинний вигляд цього іко- нографічного фрагмента. Зображення гіматія Хрис- та належить пізнішому часові. На рентгенограмі дві продовгуваті світлі плями біля пальців лівої руки Христа свідчать, що ікона прогоріла від полум’я свічки. Графіка одягу на буській і ріпнівській іко- нах близька за стилем виконання, а отже, відпові- дає тому ж часовому проміжку. Фрагментарне порівняння основних моментів ав- торського почерку трьох згаданих ікон підводять до висновку, що вони створені тим самим малярем у не- великому проміжку часу. Тобто автору ріпнівської ікони, що залишив підпис — «ВО ЛЬВОВІ Р.Б. АФЧО (1599) ФЕДОР» [26, с. 346] належать ще дві вперше досліджувані ікони Богородиці Оди- ґітрії: з м. Буська Львівської області, та з монастир- ської каплиці Сестер Василіянок у Львові, що нале- жала до іконостасу собору Святого Юра у Львові. Вивчення мікрошліфів, виготовлених при дослі- дженні ікони Богородиці Одиґітрії монастиря сестер ЧСВВ, виявило, що перший авторський запис мафо- рію Богородиці був синього кольору. Така іконопис- на символіка частіше притаманна давньоукраїнським іконам Х—ХІІ ст., особливо в мозаїчних композиці- ях [15, с. 45]. Ті ж традиції від раннього часу і про- тягом всього середньовіччя характеризують візантій- ське мистецтво, акумулюючись в малярстві багатьох Іл. 10. Фрагмент ікони з м. Буська Львівської обл. Іл. 11. Фрагмент неіснуючої ікони з с. Ріпнів Буського р-ну Львівської обл. Іл. 12. Фрагмент ікони з Львівського монастиря сестер ЧСВВ (відбитка рентгенівського знімка) Наталія МИХаЙлюк1214 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 східних церков [25, с. 215, 351, 363, 497]. Паралель- но розвивається і західна церковна іконографія [25, с. 14, 465— 469, 482, 498, 502]. В ХV—ХVІ ст. синій колір мафорію Богородиці в іконографії захід- ної традиції стає закономірним явищем [25, с. 14, 503, 568—589]. В найдавніших іконах мафорій глибоко- го синього кольору ніс в собі богословський символ співтерпіння Богородиці з Христом в історії людсько- го спасіння. Ренесансне розуміння людини в Україні в ХVІ ст., підкріплене національним самоусвідом- ленням [14, с. 54], зумовило повернення до елемен- тів давньої іконографії і символіки. В іконі Богоро- диці Одиґітрії маляр Федор наново утвердив есте- тичне відображення ідеї традиційного українського малярства, закладаючи ідейне підґрунтя і естетичний зразок українських ікон епохи ренесансу кінця ХVІ — першої половини ХVІІ століття. Найближ- ча за географічно-часовими ознаками ікона Богоро- диці в синьому мафорію належить пензлю Йова Кон- дзелевича і походить з Вощатинського іконостасу (Загорівського монастиря) [18, с. 45— 46]. Коло- ристичне питання всіх трьох ікон маляр вирішив різ- номанітно і насичено. В червоний колір мафорію ріп- нівської ікони автор ввів фіолет. Незважаючи на можливість реставраційних неточностей — сміливий білий колір намітки, що спадає з-під мафорію з від- тінками голубого, надає іконі особливої святковоті і свіжості. Натомість, колористичні акценти буської ікони вирішені в традиційних кольорах ХVІІ століт- тя. Не виключено, що ця ікона стала одним з перших зразків згодом усталеної традиції колористичних зі- ставлень. При тім, що три згадані ікони стають зраз- ками нової іконописної системи українських малярів, що сформувалася під впливом ренесансного мислен- ня Західної Європи, кольорове зіставлення, особли- во в ріпнівській іконі, нагадують про багатство укра- їнської ікони попередніх століть. Надзвичайно актуальними виявилися зауваги В. Александровича, що розв’язку «проблем Федо- ра» [3, с. 134—135], тобто авторських малярських зразків українського ренесансу, слід шукати в ґрун- товному і ретельному опрацюванні самих пам’яток. Повертаємось до припущення, що ікона Богороди- ці Одиґітрії монастирської каплиці сестер ЧСВВ у Львові походить зі собору Святого Юрія. Описую- чи м. Львів в 1601—1606 роках, Матрін Груневег зауважує, що церква Святого Юра побудована «на український спосіб», за його часів «була повністю перемурована і прикрашена деякими новими обра- зами, що їх малював дуже старанно український ми- тець Федько» [12, с. 11]. Про авторство нового ан- самблю «ікон Моління передвівтарної огорожі» за часів «культурних інновацій» львівського владики Гедеона Балабана [21, с. 559] неодноразово диску- тували [5, с. 45; 4, с. 134; 11, с. 23—28] і шукали відповідей мистецтвознавці: якому саме Федорові належить іконописний Святоюрський ансамбль [3, с. 135; 23, с. 345—350; 11, с. 28—29]. Питання загострювалось ще й тому, що хронологічно іконо- стас мав би належати до першої зафіксованої дже- релами пам’ятки «в процесі зміни малярської систе- ми» [4, с. 114; 7, с. 163—164]. (Збережена в НМЛ ікона Святого Юрія, що належала собору Св. Юра, датується різним часом: кінцем XVII [8, с. 156; 22, с. 559] і XVIIІ [20, с. 40] століттями. На іконі на- явні перемалювання також ХІХ століття. Зараз іко- на перебуває на реставрації при НМЛ). Тому, проаналізувавши зображення рентгенограм ікони Богородиці Одиґітрії з монастирської капли- ці сестер ЧСВВ і порівнявши їх зі зображеннями буської ікони та втраченої ікони зі с. Ріпнів, автор статті вважає, що ікона створена малярем Федо- ром — автором ріпнівської ікони. Питання, чи мож- на маляра Федора Сеньковича вважати автором ріп- нівської ікони, досліджувалося в ряді праць, зокре- ма: [13, с. 161—162; 26, с. 345—350; 11, с. 28— 29; 5, с. 77], і на сьогодні превалює думка про непідтвердження такої версії [8, с. 146—147]. Згідно з історичними даними монастирська іко- на могла бути створена в період між 1582 і 1602 ро- ками [8, с. 143], проте в ХХІ ст. вона ввійшла не- Іл. 13. Вигляд відновленої в 1936 році каплиці при промис- ловій школі сестер Василіянок на вул. Длуґуша, 17 у Львові 1215історико-мистецькі особливості ікони Богородиці Одигітрії львівського монастиря сестер ЧСвв… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 одноразово підмальованою і перемальованою. По- даємо деякі можливі джерельно зафіксовані причини, що обгрунтовують потреби для поправ- лення ікони. Вже незадовго після створення ікон малярем Федором в 1608 р. вдарив грім і ікони все- редині храму були пошкоджені [19, с. 34]. Якщо розглядати втрати ікони Богородиці Одигітрії, ви- явлені через зображення рентгенограм, слід зазна- чити, що мафорій Богородиці не має чіткої графіки, притаманної майстрові ріпнівської ікони. В осно- вному втрачено авторський запис гіматію Христа, оскільки залишився шар пізнішого часу перемалю- вання — ХVIIІ століття. Також паволока в свій час відстала і була прикріплена до дошки металевими цвяшками. Не рентгенограмі вони проглядаются як невеликі білі цятки. Детальніше про всю ікону не можемо говорити, оскільки рентгенограми зробле- но лише в трьох місцях. Припускаємо переґрунту- вання і перезолочення тла. Нова композиція різь- бленого орнаменту тла вказує на посередній рівень виконання на трьох іконах (Спаса, Богородиці і Юрія) тим самим майстром декоративного різь- блення і, можливо, перемалювання, що стилістич- ними ознаками вказує на ХVIIІ—ХІХ століття. тично не підходили. Тому в 1770—1771 рр. Юрій Радивилівський, а невдовзі і Лука Долинський [21, с. 192] займаються іконописним наповненням собо- ру. Серія реставрацій Святоюрської катедри розпо- чинається в 1850 р., проходить в 1866 та продовжу- ється у 1885—1898 рр. за митрополита Сильвестра Сембратовича [9, с. 19]. З 1881 р. на запрошення української громадськос- ті сестри Василіянки зі Словіти розпочинають свою виховну працю у Львові по вул. Зибликевича [23, с. 115—120] (тепер І. Франка), започаткувавши на- родну (вселюдну) дівочу школу. Влітку цього ж року відбувається посвячення каплиці «дівочого воспита- лища» [1, арк. 7 зв.]. Вже наступного року Митро- полит Сильвестр Сембраович подарував сестрам Ва- силіянкам до «дівочого воспиталища» 15 «образів» [1, арк. 7 зв.]. Автор цієї статті припускає, що се- ред митрополичих дарунків могла бути ікона Бого- родиці Одиґітрії зі Святоюрського іконописного ан- самблю старішої катедри, оскільки незадовго розпо- чалися згадані реставрації, ініційовані цим же ієрархом. У списку речей, які були до вжитку монас- тиря сестер Василіянок у Львові в 1897 р., вказано такі «образи» [1, арк. 8 зв.]: Опис образів Число (кількість) Окрема вартість злр. Загальна вартість злр. В великих рамах золочених 3 — — В великих рамах чорних 2 — — Портретів середньої величини в чорних рамах 1 цінний — Образів середньої величини кращих 9 — — Образів середньої величини старих 3 — — Малих образів різних 9 — — Пошкодження ікон могли статися при неодноразо- вому нищенні старої катедри протягом ХVII століт- тя [9, с. 18—19]. Тому ікони доводилося «реставру- вати». Оскільки різночасові еталони краси не завжди збігалися, підмальовували чи перемальовували їх спе- ціалісти різних фахових рівнів і живописних технік. Очевидно, що після 1744 р., коли стару катедру розібрано, ікони перенесли в Святоюрський монас- тир чи єпископські палати, а за візитаційним описом від 1757 р. багато ікон зберігали на горищі збудова- ного собору [8, с. 155]. В новий храм ікони стиліс- У хроніці жіночого монастиря Св. Василія Вели- кого у Львові ікона зафіксована на світлині 1936 року [2]. Йдеться про відновлену каплицю сестер Васи- ліянок при промисловій школі по вул. Длуґоша, 17 (сьогодні це вул. Кирила і Методія, 17). Ікона зна- ходиться ліворуч над проскомидійником (Іл. 13). Після 1946 р. радянська влада посилює боротьбу з будь-якими проявами національної і релігійної іден- тичності українців. Два львівські монастирі сестер Ва- силіянок закрили. З того часу, як сказано на початку статті, ікону переховували монахині в своїх приватних Наталія МИХаЙлюк1216 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 помешканнях. Сьогодні вона виконує своє молитов- не призначення в монастирі сестер ЧСВВ і скриває в собі таємниць малярства ренесансного Львова 2. 1. Центральний державний історичний архів України у Львові (далі — ЦДІАЛ). — Ф. 684. — Оп. 1. — Спр. 2585. — 121 арк. (Матеріал публікуються вперше). 2. Хроніка монастиря СС. Василіянок у Львові при ул. Длуґоша, 17 від 1933 по 1939 рік. — (Приватний монастирський архів сестер ЧСВВ у Львові) . 3. александрович в. Західноукраїнські малярі XVI сто- ліття / Володимир Александрович. — Львів, 2000. — 310 с. 4. александрович в. Іконостас П’ятницької церкви у Львові / Володимир Александрович // Львів. Історичні нариси. — Львів, 1990. — С. 103—144. 5. александрович в. Львівські малярі кінця XVI / Во- лодимир Александрович // Студії з історії україн- ського мистецтва. — Т. 2. — Львів, 1998. — 200 с. 6. александрович в. Моління — Деісус (іконостас) Успенської церкви у Львові / Володимир Алексан- дрович ; переклад Сварник І. // Зубрицький Денис. Хроніка Ставропігійського братства. — Львів : Апрі- орі, 2011. — 404 с. 7. александрович в. Покоління творців львівської шко- ли українського малярства XVIІ століття / Володи- мир Александрович // СОЦІУМ. Альманах соціаль- ної історії. Вип. 8. — К. : Інститут історії України НАН України, 2008. — С. 163—183. 8. александрович в.С. Собор Святого Юра у Львові / В.С. Александрович, Т.А. Ричков. — К. : Техніка, 2008. — 228 с. 9. вуйцик в. Архикатедра Святого Юра у Львові / Во- лодимир Вуйцик // Вибрані праці до 70-річчя від дня народження. — Львів, 2004. — С. 17—22. 10. вуйцик в. До питання про об’ємно-планову компози- цію старої катедри св. Юра на підставі іконографічно- го матеріалу / Володимир Вуйцик // Вибрані праці до 70-річчя від дня народження. — Львів, 2004. — С. 23—28. 11. вуйцик в. Новознайдений твір Федора Сеньковича / Володимир Вуйцик // Образотворче мистецтво. — К., 1972. — № 2. — С. 28—29. 12. Ґруневег М. Опис міста Львова / М. Ґруневег ; нау- кова розвідка і переклад Я. Ісаєвича // Незалежний культурологічний часопис «Ї». — Львів, 2003. — № 29. — С. 9—13. 13. Жолтовський П.М. Художнє життя на Україні в XVII—XVIII ст. / П.М. Жолтовський. — К. : На- укова думка, 1983. — 177 с. 2 Автор статті висловлює щиру подяку директору НМЛ п. Ігорю Кожану та п. Мирославі Друль за співпрацю. Та- кож щире спасибі о. Михайлу Смачило — пароху храму св. Миколая в м. Буську за сприяння у наданні інформації. 14. крвавич Д.П. Ренесансне малярство / Д.П. Крвавич // Українське мистецтво. — Львів : Світ, 2005. — 257 с. 15. логвин Г.Н. Софія Київська / Г.Н. Логвин. — К. : Мистецтво, 1971. — 47 с. 16. Михайлюк Н.в. Три ікони маляра Федора, або про що свідчать відбитки рентгенівських знімків ренесансного іко- ностаса храму Святого Юрія у Львові: гіпотези і факти / Н.В. Михайлюк // Національний нау ково-дослідний реставраційний центр України. Дослідження, реставрація та преветивна консервація музейних пам’яток. Сучасний стан. Перспективи розвитку : наукові доповіді XVIIІ Між- народної науково-практичної конференції (К., 23— 27 травня 2011 року). — К., 2011. — С. 254—259. 17. Михайлюк Н.в. Твори церковного мистецтва XVII — I-ї пол. ХХ ст. Сестер Чину Святого Василія Велико- го Провінції Пресвятої Тройці : науково-дослідницька робота на здобуття ОКР «Магістр» зі спеціальності 8020208 спеціалізації «Сакральне мистецтво» / Н.В. Михайлюк. — Львів, 2007. — 184 с. 18. Откович Т. Життя і творчість Йова Кондзелевича / Та рас Откович // Іконостас церкви Воздвиження Чес ного Хреста з монастиря Скит Манявський. — Львів, 2005. — 508 с. 19. Петрушевич а. Сводная Галицько-русская летопись с 1600 по 1700 год / о. А. Петрушевич // Литератур- ный сборник, издаваемый Галицко-Русской Матицею 1872 и 1873. — Львов, 1874. — 211 с. 20. Сидор О. Ікони св. великомученика і чудотворця Георгія в колекції Національного музею у Львові (матеріали до іконо- графії) / Олег Сидор // Лавра. Часопис монахів Студит- ського Уставу. — Львів, 1999. — № 5. — С. 37—41. 21. Сидор О. Іконостасні ансамблі Луки Долинського (традиція та пошук нових форм і засобів мистецького вислову) / Олег Сидор // Апологет. Богословський збірник Львівської Православної Богословської Академії УПЦ КП : матеріали ІІ Міжнародної нау- кової конференції. — Львів, 2010. — С. 192—201. 22. Скочиляс і. Галицька (Львівська) єпархія ХІІ— XVII cт. Організаційна структура та правовий ста- тус / Ігор Скочиляс. — Львів : Український Като- лицький Університет, 2010. — 831 с. 23. цьорох С. Погляд на історію та виховну діяльність СС. Василіянок / Др. Саломія Цьорох, ЧСВВ. — Львів : Накладом Богословського Наукового Товари- ства «Бібльос», 1934. — 254 с. 24. Ярема в. Автор ікон львівського Св.-П’ятницького іконостасу / Володимир Ярема // Православний віс- ник. — Львів, 1970. — С. 345—350. 25. Evans Helen C. Byzantium: Faith and Power (1261— 1557) / Helen C. Evans. // The Metropolitan Muzeum of Art. — New York , 2004. — 658 p. 26. Откович Т. Реконструкція ікони «Похвала Бого ма- тері» з села Ріпнева / Тарас Откович // Бюлетень Львівського Філіалу ННДРЦУ. — С. 345—350 [Електрон. ресурс] . — Режим доступу: http // www. antropos.org.ua/jspui/handle /123456789/2302/. 1217історико-мистецькі особливості ікони Богородиці Одигітрії львівського монастиря сестер ЧСвв… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 Nataliya Mykhailuk ON HISTORIO-ARTISTIC PECULIARITIES OF THE HOLY VIRGIN HODEGETRIA ICON IN LVIV SISTERHOOD MONASTERY OF THE ORDER OF ST. BASIL THE GREAT (HYPOTHESES AND FACTS) On the basis of X-ray examination of images of Holy Virgin Hodegetria monastery icon and photographs of two other Holy Virgin icons the hand of the same painter has been traced. One of mentioned icons, that from town of Busk near Lviv has recently been introduced into scientific circulation. Another one known as the Holy Virgin Ripnivska with prophets, writ- ten by the icon-painter Fedor had been destroyed by fire. Nevertheless, photographs of this last icon have survived. Comparative studies in monastery icon and those from the St. George Cathedral, Lviv has enabled the assumption that monastery icon of the Virgin Hodegetria had belonged to the iconostasis of St. George Cathedral. On the ground of above mentioned research-work as for icon images we hereby move a hypothesis that as author of lost Ripnivska icon might be con- sidered historically know craftsman Fed’ko who had painted the icons for St. George Cathedral. Kewords: icon of Holy Virgin Hodegetria, sisterhood monas- tery of Order of St. Basil the Great, iconograpy, stylistics, iconoistasis, Lviv region. Наталия Михайлюк ИСТОРИЧЕСКО-ХУДОЖЕСТВЕННЫЕ ОСОБЕННОСТИ ИКОНЫ БОГОРОДИЦЫ ОДИГИТРИИ ЛЬВОВСКОГО МОНАСТЫРЯ СЕСТЁР ОРДЕНА СВЯТОГО ВАСИЛИЯ ВЕЛИКОГО (ГИПОТЕЗЫ И ФАКТЫ) На основании исследования рентгеновских снимков мона- стырской иконы Богородицы Одигитрии и фотографий двух других икон Богородицы, отмечается письмо одного и того же иконописца. Одна из икон, происходящая из г. Бу- ска на Львовщине, недавно впервые введена в научное изучение, вторая — известная рипнивская икона Богоро- дицы с похвалой автора Фёдора. Сравнивая их с сохра- нившимися иконами храма Св. Юра во Львове, предпо- лагаем, что монастырская икона Богородицы Одигитрии могла принадлежать Святоюрскому иконостасу. В связи с проведённым аналитическим сопоставлением иконографи- ческих и стилистических особенностей всех вышеупомяну- тых икон выдвигаем гипотезу, что мастер Фёдор — автор утраченной на сегодня рипнивской иконы, может быть исторически известным Федьком, писавшим иконы для храма Св. Юрия. Ключевые слова: икона Богородицы Одигитрии, мона- стырь сестёр Ордена Св. Василия, иконография, стилиза- ция, иконостас, Львовщина.

Історико-мистецькі особливості ікони Богородиці Одигітрії львівського монастиря сестер ЧСВВ (гіпотези і факти)

Institution

Ähnliche Einträge