Українська народна історична пісня: проблема дефініції

У статті проаналізовано історію формування теоретичного наповнення терміна «історична пісня» в українській фольклористиці. Висвітлено ключові концепції, що стосувалися зазначеного поняття. Увага приділяється проблемі класифікації історичного ліро-епосу та його місця у жанровій системі усної сл...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Козловський, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2013
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94901
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Українська народна історична пісня: проблема дефініції / В. Козловський // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 30-39. — Бібліогр.: 38 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94901
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-949012016-02-27T19:02:00Z Українська народна історична пісня: проблема дефініції Козловський, В. Статті У статті проаналізовано історію формування теоретичного наповнення терміна «історична пісня» в українській фольклористиці. Висвітлено ключові концепції, що стосувалися зазначеного поняття. Увага приділяється проблемі класифікації історичного ліро-епосу та його місця у жанровій системі усної словесності загалом. Відзначено основні напрямки дослідження історичної пісні на сучасному етапі розвитку народознавчої науки. The paper has presented certain conclusions of researchwork concerning the progress in theoretic definition of the historical song term in Ukrainian folklore studies. Some light has been thrown upon the key concepts related to the considered notions. Focus has been made on the issue of classifying the historical lyrical epic and its place in the system of genres as for the oral tradition in general. Main trends of research approaches to historical songs in the present-day folklore studies have been noted. Проанализирована история формирования теоретического наполнения термина «историческая песня» в украинской фольклористике. Продемонстрированы ключевые концепции, имевшие отношение к этому понятию. Внимание акцентируется на классификации исторического лиро-эпоса и его места в жанровой системе устной словесности вообще. Отмечены главные направления изучения исторической песни на современном развитии народоведческой науки. 2013 Article Українська народна історична пісня: проблема дефініції / В. Козловський // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 30-39. — Бібліогр.: 38 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94901 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Козловський, В. Українська народна історична пісня: проблема дефініції Народознавчі зошити
description	У статті проаналізовано історію формування теоретичного наповнення терміна «історична пісня» в українській фольклористиці. Висвітлено ключові концепції, що стосувалися зазначеного поняття. Увага приділяється проблемі класифікації історичного ліро-епосу та його місця у жанровій системі усної словесності загалом. Відзначено основні напрямки дослідження історичної пісні на сучасному етапі розвитку народознавчої науки.
format	Article
author	Козловський, В.
author_facet	Козловський, В.
author_sort	Козловський, В.
title	Українська народна історична пісня: проблема дефініції
title_short	Українська народна історична пісня: проблема дефініції
title_full	Українська народна історична пісня: проблема дефініції
title_fullStr	Українська народна історична пісня: проблема дефініції
title_full_unstemmed	Українська народна історична пісня: проблема дефініції
title_sort	українська народна історична пісня: проблема дефініції
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94901
citation_txt	Українська народна історична пісня: проблема дефініції / В. Козловський // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 30-39. — Бібліогр.: 38 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT kozlovsʹkijv ukraínsʹkanarodnaístoričnapísnâproblemadefínícíí
first_indexed	2025-07-07T01:33:05Z
last_indexed	2025-07-07T01:33:05Z
_version_	1836949948253339648
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 Формування будь-якої науки тісно пов’язується із розвитком її термінологічного апарату, що досить часто супроводжується численними науко- вими дискусіями. В українській фольклористиці од- ним із таких понять став термін «історична пісня», що увійшовши у науковий обіг на зорі вітчизняно- го народознавства, заклав міцні підвалини не лише для вивчення поетичного матеріалу, який по мірі свого «історизму» міг «претендувати» на таке озна- чення, а й викликав суперечки навколо самої дефі- ніції. Свого часу Костянтин Чистов, розмірковую- чи про термінологічну багатоаспектність терміну «фольклор», зазначив: «Признання правомірнос- ті «широкого» і «вузького» значень терміна — за- вжди є сигналом про теоретичне неблагополуччя в тій чи іншій науці» [34, с. 11]. Таке твердження певною мірою відповідає ситуації, що склалася сто- совно поняття «історична пісня». Незважаючи на те, що бібліографія проблеми охоп лює напрацювання учених різних наукових шкіл та епох і в часовому вимірі становить більше як два століття, багато сучасних дослідників змушені кон- статувати, що віднесення пісень історичної темати- ки до конкретного жанру залишається нелегкою справою [25, с. 23]. Але, з іншого боку, поліварі- антність поглядів стосовно українського історично- го ліро-епосу дала змогу сформувати низку теоретико- мето до логічних підходів для вивчення народного пі- сенного тексту, утвердивши тим самим українську фольклористику як цілком самостійну науку. Таким чином, можна висловити тезу, протилежну до тієї, яку задекларував К. Чистов: неоднозначність у трак- туванні терміна може означати швидше його науко- вий потенціал і рух до формування нових теоретич- них концепцій, аніж певне «кризове» явище. У цьо- му випадку доцільно згадати слова сучасного українського історика Леоніда Зашкільняка: «Но- вому рівневі знань відповідає нова теорія. Таким чи- ном рух до істинного знання є постійним і нескінчен- ним. Застиглість теоретичного знання — смерть для науки» [9, с. 55]. Зрештою, певна однозначність у трактуванні понять може бути ознакою догматиза- ції науки, що аж ніяк не сприяє її розвиткові. У фоль- клористиці на цю проблему також звертали увагу. Зокрема Борис Путілов, виступаючи у 1990 р. на Європейському симпозіумі «Фольклор і сучасний світ», відзначив потребу культивувати різноманітні підходи у вивченні фольклору, підтримувати бажан- ня вчених до розширення уявлень про фольклор і до Віталій КОЗЛОВСЬКИЙ УКРАЇНСЬКА НАРОДНА ІСТОРИЧНА ПІСНЯ: ПРОБЛЕМА ДЕФІНІЦІЇ У статті проаналізовано історію формування теоретичного наповнення терміна «історична пісня» в українській фоль- клористиці. Висвітлено ключові концепції, що стосувалися зазначеного поняття. Увага приділяється проблемі класи- фікації історичного ліро-епосу та його місця у жанровій системі усної словесності загалом. Відзначено основні на- прямки дослідження історичної пісні на сучасному етапі розвитку народознавчої науки. Ключові слова: історичні пісні, термін, жанр, ліро-епос, класифікація. © В. КОЗЛОВСЬКИЙ, 2013 31Українська народна історична пісня: проблема дефініції ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 ламання стереотипів і догм. Далі вчений говорить: «Це стосується і жанрового складу фольклору, який поки що звужений і зведений до невеликої кількос- ті «привілейованих» жанрів, і — безперечно — його соціальної стратифікації» [22, с. 146]. У нашій стат- ті ми спробуємо визначити етапи розвитку науково- го знання про «історичну пісню» в українській фоль- клористиці та визначити ті ключові наукові чи поза- наукові фактори, які сприяли зміні змістового напов нення поняття «історична пісня». Попри всі дефінітивні «різноголосся» зазначений термін до- сить міцно закріпився у вітчизняній науці і досить довго перебуває у жанровій системі українського фольклору. Які ж фактори сприяли тому, що про- блема жанрового визначення історичних пісень по- чинає виникати уже на самих початках розвитку на- уки про народну словесність? Спробуємо окресли- ти кілька важливих, на наш погляд, моментів. Це, перш за все, пов’язано з тим, що сюжетно-тематичний спектр текстів, які стали об’єктною базою зазначе- ного поняття, досить широкий і охоплює значний відрізок часу української історії. Інша проблема в тому, що поетична побудова таких текстів здійсню- ється за різними «схемами», а це досить часто по- роджувало труднощі у процесі їх класифікації (від- повідно, досить часто спостерігаємо віднесення од- ного і того ж тексту до різних жанрів одночасно). Саме тому чи не найбільше дискусії точаться навко- ло тих пісень, які фольклористи відносять до так зва- них суміжних жанрів [31]. Під час вивчення розви- тку теоретичної думки про історичні пісні необхідно враховувати й те, що в силу політичних українських реалій вона довгий час не могла розвиватися повно- цінно. Інший аспект проблеми в тому, що великий вплив на українську фольклористику, зокрема в пла- ні дослідження «історичної пісні», мали зарубіжні концепції, наприклад російські. Спроби проаналізувати формування наукового знання про історичну пісню як фольклорний жанр проводилися неодноразово, особливо у другій по- ловині XX ст. Серед них можна відзначити напра- цювання Івана Сенька, Миколи Дмитренка, Лілії Снігирьової. Так, І. Сенько спробував проаналізу- вати походження терміна на слов’янському ґрунті. Прослідкувавши шляхи входження терміна «істо- рична пісня» у науковий обіг у різних слов’янських народів, дослідник не оминає увагою і напрацювань української фольклористики. Проте основна увага приділена лише кільком вітчизняним вченим, які стояли біля витоків українського народознавства. Мова, зокрема, йде про Ізмаїла Срезневського, Амвросія Метлинського, Володимира Антоновича та Михайла Драгоманова. Напрацювання вчених XX ст. не стали об’єктом дослідження у запропо- нованій статті. Висновки І. Сенька містять дві важ- ливі тези, що необхідно враховувати при вивченні зазначеного поняття. Перша — це твердження про те, що термін «історична пісня» виникав у кожній із слов’янських країн на національному ґрунті. А у другій — вказується і на спільну міжнародну роз- робку термінології, чому сприяли історичні умови [24, с. 74]. Із сучасних розвідок слід відзначити статтю Миколи Дмитренка «Українські народні іс- торичні пісні як об’єкт дослідження». Фольклорист прослідкував історію використання терміна «істо- рична пісня» від початку XIX ст. до наших днів. М. Дмитренко висловлює й свій погляд на час ви- никнення такого виду народної пісенності. На дум- ку вченого літописці XI ст. могли користуватися та- кими творами як історичним джерелом. «Пам’ятки середньовічної писемності дозволяють зробити при- пущення, що історичні пісні існували і в попередні століття» [6, с. 135]. Схожу проблематику розроб- ляє і Л. Снігирьова у статті «Жанрова специфіка історичних пісень». Вчений ставить за мету «дослі- дити становлення жанру історична пісня, узагаль- нити поняття про цей жанр», у хронологічному по- рядку знайомить нас із думками вчених різних епох, які вони висловлювали про історичну пісню, а та- кож наводить класифікаційні схеми, що свого часу були запропоновані цими фольклористами. Питання дефініції історичних пісень постає прак- тично з початком їх публікацій. Записи історичних ліро-епічних текстів зустрічаємо практично у всіх фольклорних збірках XIX—XX ст. Михайло Мак- симович, Амвросій Метлинський, Яків Головаць- кий, Філарет Колесса та інші приділяють значну увагу цьому пласту уснопоетичної народної творчос- ті. Велика кількість історичних пісень була надруко- вана у виданнях М. Максимовича «Малоросійські пісні» (1827) та «Українські народні пісні» (1834). Хоча упорядник і робить спробу виділити історичні пісні в окрему групу, проте залучає до них досить велику кількість різножанрового матеріалу: думи, віталій кОЗлОвСЬкИЙ32 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 чумацькі, козацькі, рекрутські ліричні пісні. У пе- редмові до видання 1834 року М. Максимович ро- бить спробу окреслити пласт пісень, які згодом до- слідники будуть визначати як «історичні пісні». Так, вчений розрізняє пісні козацькі, побутові та історич- ні, щоправда, вони у нього фігурують під назвою «козацкие былевые» [15, с. IV]. Важливу роль у розвиток теоретичної думки, пов’язаної із терміном «історична пісня», відіграла праця Михайла Драгоманова і Володимира Анто- новича «Історичні пісні малоросійського народу» (1874). Чи не всі історіографічні розділи сучасних монографій чи наукових дисертацій відводять цій розвідці одне з ключових місць у процесі вивчення історичної пісні як жанру. Проте слід зазначити, що розуміння історичної пісні у працях фольклористів XX ст. (особливо другої половини) та частини на- уковців XXI ст. суттєво відрізняється від концепції М. Драгоманова і наукового дорадянського дискур- су загалом. Вводячи поняття «історична пісня» до- слідник відзначав, що у цьому плані він опирається на певний науковий досвід у цьому питанні. Йшло- ся про те, що видання мало стати своєрідним під- сумком більш як п’ятдесятилітньої збирацької діяль- ності людей, причетних до праці на фольклористич- ному поприщі. Проте доля розпорядилася так, що видання стало не стільки зводом пісенних текстів і коментарів до них, «відповідно до того рівня, на який тепер піднялася наука малоросійської історії» [2, с. II], скільки початком кристалізації теоретичного знання про «історичну пісню». Перше, на що слід звернути увагу, це те, що «історизм» української пі- сенності був для М. Драгоманова особливістю, яка, поряд із естетичними прикметами ліричних творів, характеризувала велику кількість «малоросійських» дум і пісень [2, с. I]. Таким чином, розуміння істо- ричності фольклорного твору об’єднувало тексти, різноманітні за своїми поетичними, функціональни- ми, змістовими характеристиками. Відповідно, це був комплекс, що вміщував різноманітні жанри усно- поетичної творчості від весняних ігор, як, наприклад, «Володар, Володарку, отчинь ворота» (М. Драго- манов помістив її під назвою «князь Роман»), коля- док «Ішли молодці рано з церковці» (на думку упо- рядників текст відображав епоху формування дру- жинних загонів) до балад і дум. Варто акцентувати увагу на мотивах, що спонукали видавців звернути- ся саме до терміна «історичні пісні». Наведемо ци- тату із передмови до видання, де йдеться про обста- вини обрання саме такого поняття для назви збірни- ка: «Хід роботи з вибору, зведенню і поясненню пісень, які на перший погляд приймаються за істо- ричні, тобто пісні з іменами осіб і подій, зафіксова- них в літописі, поступово нас привів до необхіднос- ті прийняти термін історичні пісні дещо ширше, ніж приймали його інші видавці» [2, с. III]. Як бачимо, дослідник, з одного боку, обумовлює наявність пев- ної традиції у плані виділення історичної пісенності, а з іншого — торує свій шлях у цьому напрямку. Далі фольклорист зазначає, що термін не зовсім точ- ний для текстів, які він відібрав для свого видання: «…Ми зупинились на думці видати під звичним, хоч і не зовсім точним по своїй загальності, іменем історичних пісень малоросійського народу всі піс- ні, в яких відобразилися зміни суспільного устрою цього народу…» [2, с. III]. Більше того, вчений ак- центує на тому, що тексти пісень можуть мати й інші назви відповідно до своєї форми: «Відібравши в дру- кованих та рукописних збірниках пісні в цьому зна- ченні слова історичні, як би вони не називалися за їх формою, ми отримали поетичну історію суспільних явищ у Південній Русі» [2, с. III]. Незважаючи на такі методологічні «погрішності», концепція М. Дра- гоманова зайняла в українській фольклористичній думці поважне місце. Важливу роль відіграв у цьо- му й не зовсім науковий фактор, а саме — політич- ний. Прагнучи показати «поетичну історію суспіль- них явищ у Південній Русі щонайменше від IX в. до таких сучасних подій, як припинення панщини й угорське повстання в Австрії в 1848 р., — і як звіль- нення селян і польське повстання в Росії у 1861— 1863 рр.», укладачі збірника виступили і як політи- ки, «замахнувшись» на офіційну історичну концеп- цію царської Росії, а згодом, у Радянському Союзі, потрапили у списки «буржуазних дослідників», де, за версією частини фольклористів, про український історичний епос можна говорити лише починаючи із XVI ст. Саме використовуючи фольклор, М. Дра- гоманов формулює тезу про об’єднання українців у одній державі, що на цей час виглядало, м’яко кажу- чи, фантастично: «…Напроти всяких поділів укра- їнських людей між різними державами, — україн- ська порода (національність) держиться як тіло осіб- не, дуже однакове в усіх своїх частинах, з однакими 33Українська народна історична пісня: проблема дефініції ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 звичаями, однакими споминами, любов’ю й ненави- стю. Така порода могла б зібратись в одну державу й це певно було б добре…» [7, с. 12—13]. Як спра- ведливо зазначає сучасний львівський фольклорист Михайло Чорнопиский, до аналізу фольклорно- історичного матеріалу М. Драгоманов поставився не тільки як історик, соціолог, фольклорист, а як і по- літик, який прагнув знайти перспективний шлях до визволення поневоленої нації не в кордонах окремих займанщин чужинців, а на всьому етнографічному просторі в цілості і водночас з визволенням кожної особистості від будь-якого насильства і сваволі еко- номічного, політичного, релігійного, морально- етичного, гендерного характеру [35, с. 48]. Та й мета в дослідника була не виокремити ще один пісенний жанр (у сучасному його розумінні) та надати йому певних змістових та поетичних характеристик, а по- казати історію громадського життя на Україні «по піснях теперішнього її люду» [8, с. I]. Зрештою, й використання поняття «історична пісня» не вирізня- ється певною стабільністю. У наступних виданнях М. Драгоманов застосовує інші терміни: «політич- ні пісні» та «пісні про громадські справи». Потрібно відзначити, що і в подальшому термін «історична пісня» окреслював досить різноманітні за своєю жанровою природою тексти. Досить часто під цією назвою виступали думи. Варто звернути увагу на працю Миколи Костомарова «Про історич- не значення російської народної поезії», де яскраво виражене розуміння історичної поезії у наукових ко- лах тодішньої Російської імперії. Порівнюючи істо- ричну пісенність російського та українського наро- дів, дослідник нижню часову планку, що стосується розвитку історичної пісенності в українців, піднімає, натомість російському, у цьому плані, фольклору на- дає більший пріоритет. «У великорусів залишились перекази про глибоку київську старовину, про Во- лодимира і його богатирях, […]. Здавалося б, у ма- лорусів швидше мала б зберегтися історія їх батьків- щини, проте ми ще нічого не бачили в такому роді» [13, с. 109]. Проте М. Костомаров робить цікаві ви- сновки, що стосуються української історичної пісен- ності загалом. Характеризуючи історизм «малоро- сійської поезії», дослідник відзначає, на його дум- ку, її яскравий реалістичний характер, що контрастує із фантастичністю російських текстів: «Діяльне жит- тя наступних часів відобразилося в піснях повно і ясно, цвіт фантазії не в силах був зовсім закрити іс- тину, у великорусів, навпаки, жодна з історичних по- дій, що залишилася в народній пам’яті, не є такою, якою вона була насправді, народна фантазія все пе- реробила по-своєму» [13, с. 109]. Розвиваючи свою думку стосовно початків історичної поезії українців, вчений відзначає, що найдавніші історичні пам’ятники української народної поезії стосуються другої поло- вини XVI ст. [13, с. 110]. Загалом історичну поезію українців фольклорист поділяв на три цикли: ту- рецько-татарський, польський і російський. При- кметно, що під загальною назвою «малоросійська іс- торична народна поезія» М. Костомаров об’єднує тексти дум і пісень [13, с. 110]. Відповідно, зберіга- лася традиція під загальною назвою «історична піс- ня» розглядати думи та пісенні тексти, що могли міс- тити певну історичну інформацію. Таким чином, на початку XX ст. в українській фольклористиці склалося кілька поглядів на термін «історична пісня». Перший відображав концепцію М. Драгоманова і під цим поняттям розуміли всі ліро-епічні тексти включно з думами, які несли ін- формацію про історичне минуле українського наро- ду. Прикметною у цьому плані може бути популяр- на збірка «Історичні пісні українського народу», яку впорядкував Мирослав Січинський [30]. Зробив- ши акцент на періоді козацьких воєн, упорядник ви- ділив наступні групи текстів: турки і татари, бороть- ба з Польщею, боротьба з Москвою. Переглянув- ши наповнення видання, ми побачимо, що у кож ному із виділених циклів є як пісні баладного типу, напри- клад, «Коли турки воювали» (про трьох сестер по- лонянок), так і думи «Ой, на Чорному морю», «Ей, чи гаразд, чи добре наш гетьман Хмельницький учи- нив». Другий підхід відображав тенденцію до роз- межування дум та історичних пісень, але під другим поняттям розумілися й обрядові пісні, що містили іс- торичну інформацію. Як зразок, можемо згадати книжку для школи Дмитра Ревуцького «Українські думи та пісні історичні» [23]. У передмові упоряд- ник обґрунтовує підбір матеріалу, особливо того, який він подає під назвою «історичні пісні». При- кметно, що наріжним каменем теоретичного підґрун- тя цього видання стали погляди М. Костомарова: «До числа історичних пісень автор, цілком погоджу- ючись з Костомаровим, залічував всі ті пісні, на яких історично відбився рух народного життя в якій не віталій кОЗлОвСЬкИЙ34 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 було б галузі. Тому занесено до історичних пісень бурлацькі, чумацькі, рекрутські й цехові» [23, с. 3]. Проте у циклізації історичних пісень проглядають- ся впливи не стільки М. Костомарова, як М. Дра- гоманова, адже розпочинається збірка із розділу під назвою «Пісні княжих часів», де поміщено дві ко- лядки «Ішли молодці рано з церковці» та «А в полі, в полі й у виноколі» [23, с. 65—66]. Початок XX ст. характерний і тим, що почина- ють з’являтися розвідки, де робиться спроба ви- окремити історичні пісні із пласту ліро-епіки, зокре- ма балад, і надати їм певних змістово-поетичних об- рисів. Йдеться, наприклад, про статтю Чеслава Неймана «Малоросійська балада про Бондарівну і пана Каньовського» [16]. Вчений виділяє кілька спе- цифічних рис, що характеризують історичну пісню і протиставляють її баладі. По-перше, він відзначає те, що для історичної пісні притаманним є національ- ний характер, оскільки зрозуміла і цікава для одно- го народу, а той для певної місцевості. Ще однією ознакою вважає те, що ці тексти мають не досить довгий період свого побутування і «забуваються на- родом швидше за інших, у зв’язку з тим, що інте рес до них приходить і зникає при кожній переміні істо- ричних умов життя народу» [16, с. 350]. Проте, ці- кавим залишається те, що до історичних пісень ав- тор відносить думи, билини, саги. Говорячи про не- довговічність історичних пісень, Ц. Нейман каже, що потрібно зробити виняток для «циклу історичних пісень, що складають так званий героїчний народ- ний епос; це гомерівські рапсоди, скандинавські саги, пісні Нібелунгів, великоруські билини, наші думи, сербська Лазариця і т. д.» [16, с. 351—352]. Не за- перечуючи приналежності цього пласту творів до на- родного епосу, вказує на певну його специфіку, а саме професійну спрямованість: «Усі ці історичні рапсоди відрізнялись від народної історичної пісні своєрідною формою і змістом, виникли, розповсю- джувалися і вимерли серед тісного кола професійних співців: бардів, трубадурів, оповідачів і наших коб- зарів і лірників» [16, с. 351]. Досягненням у вивченні народного історичного ліро-епосу сучасна українська фольклористика ба- гато в чому завдячує науковому генієві Івана Фран- ка. Саме «Студії над українськими народними піс- нями» стали ключовими у творчому доробку дослід- ника з цього питання. Зазначена праця І. Франка актуальна й на сьогодні, оскільки окреслила ряд про- блем, що цікавлять сучасну науку. А в деяких пи- таннях дослідник й донині залишається беззапере- чним авторитетом. Можна виділити ключові пробле- ми, які намагався розв’язати дослідник: спів віднесення історичного факту та уснопоетичного твору, датуван- ня текстів, їх циклізації. Звичайно, ці питання не ви- рішуються в комплексі, а розкиданні по численних розвідках, що поміщені у цьому грандіозному творі. Прикметно, що поняття «історична пісня» Іван Франко вживає досить рідко. Натомість викорис- товує загальну назву — пісня, щоправда, завжди помітне намагання вченого простежити історичну основу того чи іншого твору. Сама передмова до «Студій…» 1913 р. дає зрозуміти, що левову част- ку поміщених у ній пісень він розуміє як історичні. Так автор зазначає, що «зробивши інвентар історич- них народних пісень про турків, татар і козаків, я на- писав дальший ряд студій (числа II—XVI), що були друковані в «Записках Наукового товариства ім. Шевченка» 1907 р., т. LXXV, с. 14—84, т. LXXVI, с. 39—63; т. LXXVII, с. 90—145 і 1908 р.; т. LXXVIII, с. 5—30» [33, с. 7]. Важли- вим під час вивчення народної поезії було з’ясувати, «скільки в пам’ятках народної творчості, піснях, ду- мах та віршах міститься історичної правди і наскіль- ки їх можна вважати історичними джерелами, а в дальшій лінії — в якім часі поставали вони і які усні чи писані традиції входили в їх основу» [33, с. 8]. У цьому контексті цікавим видається доробок Фі- ларета Колесси. Проблема історичної пісні займала у нього досить поважне місце, а особливо питання її хронології. У своїй концепції Ф. Колесса продовжує розвивати погляди М. Драгоманова. Зрештою ро- зуміння історичної пісні у них практично однакове. Як і М. Драгоманов, фольклорист вважає, що у на- родних піснях сильніше або слабше відобразилися усі важливі події, що вплинули на долю нашого на- роду та на зміни громадського та суспільного ладу. Так, Ф. Колесса у своєму «Огляді українсько- руської народної поезії» пише: «Такі пісні зовемо іс- торичними тому, що они подають неначе історію або поетичну літопись, що оповідає про судьбу нашого народу від найдавніших до найновіших часів» [11, с. 184]. Стосовно термінології, то паралельно із по- няттям «історична пісня» дослідник використовує і термін «політична пісня». Таким чином, один із п’яти 35Українська народна історична пісня: проблема дефініції ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 пластів народної поезії, які виділяє Ф. Колесса, має назву «Пісні історичні і політичні». Увагу звернемо на класифікацію історичних пісень. Важливе місце у ній відводиться обрядовій поезії. Так, перший цикл «Пісні віка дружинного і княжого», на думку вче- ного, має бути представлений колядками, «що спі- вають про воєнні подвиги князів і їх дружин, про да- лекі походи і здобування городів» [11, с. 185], вес- няних піснях та деяких весільних текстах [11, с. 186]. Крім циклу «Пісень козацького і гайдамацького віку», куди відносить і думи, вчений виділяє пісні про рекрутчину і панщину, пісні про волю. Проте подальша наукова праця Ф. Колесси засвідчує, що точка зору стосовно народної історичної пісні у ньо- го змінювалася. У своїй студії «Українська усна сло- весність», що вийшла у Львові 1938 року, вчений, не заперечуючи історичних споминів у колядках і ве- сільних піснях, зазначає: «Одначе справжні історич- ні пісні, що оспівують історичні події й постаті, або в загальних рисах характеризують дану добу, поли- шила нам щойно козацька доба» [12, с. 87]. Відпо- відно змін зазнала і класифікація історичних пісень. Хронологічно розпочинається вона із циклу пісень про боротьбу з турками і татарами, куди вчений від- носить і ряд баладних пісень, наступними йдуть тек- сти про козацько-польські війни, пісні, що не мають прямого зв’язку з історичними подіями, але виявля- ють виразні ознаки козацької доби, окрему групу становлять пісні про карпатських опришків, а також пісні про панщину та її скасування. Прикметно, що думи дослідник подає окремим розділом, а також до станових причисляє і рекрутські пісні. У другій половині XX ст. у наукових студіях до- мінують спроби виокремити історичну пісню як жанр за критеріями, що їх, зокрема, запропонував Олек- сій Дей у своїй статті «Принципи жанрової класи- фікації народних пісень» [5], що, на нашу думку, не сприяло виробленню чітких мір, використовуючи які можна говорити про цей пласт народної поетичної творчості як про явище, яке має певні межі. Крите- рій єдності змісту твору з його словесно-образною і музичною формою [5, с. 11] виявився практично не придатним для історичної пісні. Адже термін прак- тично охоплював пісенні тексти, різні за своєю ком- позиційною, строфічною будовою, функціональним використанням, змістовим наповненням. Перша спроба академічного видання історичних пісень є під- твердженням цього [4]. Укладачі збірника помісти- ли у нього колядки, балади, коломийки, ліричні піс- ні. Автор передмови Іван Березовський зробив спро- бу дефініції цього уснопоетичного пласту. На думку вченого, «історична пісня — це такий твір народної поезії, який правдиво зображує типові картини іс- торичної дійсності. Це художній літопис, який від- творює не завжди достовірні, але обов’язково ха- рактерні картини суспільного життя народу певного періоду. Історична пісня — це, здебільшого, значний за розміром твір, з чіткою строфічною і ритмомело- дичною будовою, з правильним римуванням» [4, с. 14]. Як бачимо, уже у самому визначенні помітна суперечність. У першому реченні акцент робиться на достовірності картин «історичної дійсності», що ві- дображена у текстах, а у другому — міститься фак- тично заперечення попередньої тези, оскільки мова уже йде про зображення не завжди достовірних кар- тин суспільного життя народу. Звичайно, маючи таку дефініцію про окреслення чітких меж «жанру», мова йти не могла. Тим більше, що сам І. Березовський у цій же передмові зазначав: «З погляду жанрової спе- цифіки історичні пісні — не досить виразне худож- нє утворення» [4, с. 6]. Ця теза червоною ниткою у різних варіаціях буде проходити через усі праці до- слідників, які намагатимуться «втиснути» історичну пісню у «прокрустове ложе» радянської класифіка- ції народної пісенності. Саме у радянський період в російській фолькло- ристиці, а, зокрема, у працях Б. Путілова, починає викристалізовуватися один із критеріїв, що, за за- думом вченого, мав внести певну ясність у пробле- му жанрового складу історичної пісні. Мова йде про таке поняття, як «конкретний історизм». В одній зі своїх статей дослідник зазначає, що однією із важ- ливих особливостей жанру є конкретно-історичне ві- дображення дійсності [21, с. 65]. Така думка про- довжує побутувати і на сучасному етапі. Так, у слов- никовій статті «Пісня історична», яку писав Сергій Азбелєв до словника «Східнослов’янський фоль- клор: словник наукової та народної термінології», основним критерієм, який об’єднує історичні пісні, що можуть належати до кількох жанрів, є конкрет- ний історизм [1, с. 205]. Це поняття автор розуміє як народну історичну пам’ять, що виявилася у фоль- клорі з різним ступенем конкретності — відповідно до жанрової і видової специфіки тих або інших тво- віталій кОЗлОвСЬкИЙ36 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 рів [1, с. 205]. Саме «конкретність» стає тією «ря- тівною паличкою», яка, на думку багатьох фолькло- ристів, мала б остаточно внести ясність у дефінітив- ну невизначеність терміна «історична пісня». Так, І. Сенько у статті «Ще раз про жанр пісні «Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш» зазначає, що «історич- на пісня розповідає про конкретну історичну особу чи подію» [26. с. 62], натомість Юрій Ткаченко у своїй дисертації запропонував таке розуміння істо- ричних пісень: «Уснопоетичні твори, які відобража- ють діяльність достовірних осіб і вигаданих узагаль- нених героїв, конкретні події, типові ситуації і подають народну оцінку соціальним конфліктам, протиріччям епохи» [32, с. 16]. Як бачимо, акцентуючи на конкрет- ності (реалістичності, достовірності) зображуваних подій та осіб у історичних піснях, дослідники не від- мовляють у історичності текстам із вигаданими пер- сонажами і типовими колізіями. Зрештою, самі тек- сти, що фольклористи виділяють на підставі «кон- кретного історизму», складають лише частину пі сенного масиву, означеного терміном «історична пісня». Наприклад, Ірина Павленко у своїй моногра- фії «Історичні пісні Запорожжя: регіональні особли- вості та шляхи розвитку» пропонує наступне групу- вання історичної пісенності: пісні-узагальнення про події давніх часів, де герой — безіменний козак, та пісні про героїчну особу [18, с. 25]. Традиційно прийнято вважати, що в українській фольклористиці склалося два протилежних погляди на жанр історичної пісні. Одні дослідники до істо- ричних пісень відносять народно-поетичні твори про конкретні історичні події, певні історичні особи. Інші говорять про історичну пісню в ширшому розумін- ні: як про твір, що оспівує історичні процеси, явища. Вирішуючи питання, чи існує жанр історичної пісні, прихильники «звуження» чи «розширення» жанру визнавали, що не можна не враховувати впливу на нього інших фольклорних видів та змінність його по- етичних ознак в історичному плані. Історичні пісні, як і інші пісенні жанри, змінюються, розвиваються, розгалужуються, залишаючись незмінними принай- мні в одному (але в основному) — в такому есте- тичному відображенні дійсності, яке притаманне саме цій сукупності фольклорних творів [19, с. 77]. Тому наприкінці XX ст. один з дослідників історич- ної пісенності (Ярослав Пилинський) зазначає, що «історичні пісні — це досить широке поняття, яке об’єднує різні щодо поетики та часу створення тво- ри, у яких відображено певні історичні події або став- лення народу до цих подій» [20, с. 282]. Певні за- уваги стосовно цього питання в одній із своїх статей висловила О. Апанович [3]. Опираючись на певний досвід попередників, зокрема М. Драгоманова, до- слідниця дивилась на історичні пісні як на джерело вивчення народного ставлення до важливих еконо- мічних, соціальних, політичних явищ, що відбували- ся в Україні,— йдеться про XVIII ст. Проте ціка- вою для нас є спроба дослідниці окреслити об’єкт свого дослідження. Вчена відзначає, що історичним пісням притаманний історизм як в широкому (Гого- лівському) розумінні цього слова, так і у вузькому, що ґрунтується на конкретному відтворенні імен іс- торичних осіб, точного місця подій. Не відкидає О. Апанович досить поширеної свого часу тези про те, що цей жанр усної словесності може бути вико- ристаний як історичне джерело. Дослідниця вказує й на інші, не менш важливі чинники, характерні для виокремлення об’єкта дослідження з-поміж значно- го фольклорного пласту. Оскільки пісням притаман- ні ліричні та епічні елементи, то розповідь у таких текстах ведеться не безсторонньо, а з певною долею суб’єктивізму, що виявляється у наявності співчут- тя, оцінок зображених подій. Відповідно до власних спостережень та теоретичних висновків своїх попе- редників, О. Апанович дає визначення окреслено- му поняттю. «Історичні пісні — це ліро-епічні тек- сти, які розповідають про події, що завжди супро- воджуються прямо чи посередньо висловленим співчуттям або засудженням, які відображають на- родний світогляд, що включає в себе комплекс оці- нок історичних явищ, подій, фактів, і відбиває мрії й сподівання народу» [3, с. 76]. Варто наголосити і на певних наукових спостереженнях з цього приво- ду Наталії Шумади. Історичні пісні Н. Шумада від- носить до групи пісень епічних з елементами лірики (і частково драматизму), поряд із баладами (які вод- ночас входять і до групи пісень ліричних з елемен- тами епічності і драматизму), піснями-хроніками, думами, гайдуцькими піснями [37, с. 131]. Жанр іс- торичних пісень, зазначає дослідниця, відомий усім слов’янським народам. Ці пісні створювались про- тягом різних періодів історії і тому не мають єдино- го художньо-зображального стилю, а групуються в основному на підставі єдності завдань, реалізованих 37Українська народна історична пісня: проблема дефініції ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 у даному виді творчості: в них охоплено конкретні історичні події і участь у цих подіях осіб, що реаль- но існували [37, с. 138]. Старші цикли такої пісен- ності споріднені з баладами: герої й обставини їх дій не мають «особливих прикмет», вони підняті до ви- соти фольклорних узагальнень, гіперболізації, ро- мантизації й драматизму. Н. Шумада акцентує на таких особливостях, які відрізняють зазначений цикл історичної пісенності від жанру балади: «Від типо- вих балад історичні пісні відрізняє оптимізм, відсут- ність духовної капітуляції навіть при зображенні тра- гічних моментів; герої завжди зберігають цілковите самовладання і здобувають моральну перевагу над ворогом» [37, с. 138]. Естетичні особливості істо- ричних пісень в дечому схожі до баладних, а саме в тому, що містять елементи значного внутрішнього драматизму і ліричної схвильованості. Це робить їх динамічнішими від класичної пісенної епіки, що збли- жує їх ліричною пісенністю. Щодо розвитку і функ- ціонування цього жанру, Н. Шумада вважає, що «свої специфічні жанрові прикмети історичні пісні втрачають уже в середині XIX ст. […]. Починаю- чи з другої половини минулого сторіччя помічаєть- ся відхід від традиційної структури, значно послаб- люється сюжетність; пісні приймають форму лірич- них висловлювань з приводу подій або вчинків особи, яка залишила в історії слід» [37, с. 139]. Останнім часом інтерес до фольклорного пісен- ного пласту, який окреслюють терміном «історична пісня», значно посилився. Дослідники намагають- ся розробляти такий уснопоетичний матеріал у різ- них напрямках. Частина з них, як, наприклад, І. Павленко, обмежується територією Нижнього Подніпров’я. Акцент робиться на фольклорних тек- стах, де збережено пам’ять про Запорожжя та по- дії, з ним пов’язані, а також зміни поетико-естетичної системи таких текстів на діахронному рівні. Однією з важливих жанротворчих елементів для виділення історичної пісенності в окремий вид дослідниця ви- окремлює характер світобачення. «За характером світобачення пісенні, як і прозові твори з історични- ми конотаціями, можуть бути з міфопоетичними до- мінантами, і тоді йдеться про історичну баладу, та з народноісторичним поглядом на минуле, що лежить в основі історичних пісень» [17, с. 9]. Значна частина фольклористів схилялася до точ- ки зору, яка історичну пісню трактувала як жанр рів- нозначний, наприклад, баладі, колядці, ліричній піс- ні тощо. В основу такого розуміння ставилася теза про єдність поетичної форми, побутового застосу- вання і виконання [28, с. 52]. Проте у процесі ви- вчення поетико-естетичної системи історичних пі- сень вчені приходили до результатів, які певною мі- рою ставили під сумнів «чистоту» жанру історичної пісні. Свого часу Федір Селіванов, вивчаючи спе- цифіку російських історичних пісень, констатував, що «дослідники опинялися у складному положенні, як тільки починали аналізувати поетичну мову істо- ричних пісень» [28, с. 66]. Українські дослідники таку незамкнутість поетичної системи історичних пі- сень вважають їх жанроутворюючою характеристи- кою [27, с. 10]. Я. Пилинський, в свою чергу, за- значав, що «різні жанрові форми» не є перешкодою для того, щоб розглядати історичні пісні як єдиний, хоч і широкий, особливий, «відкритий» для різно- манітних форм жанр» [19, с. 80]. М. Чорнопиский у одній із словникових статей «Історичні пісні» так висловлюється стосовно жанрової природи цього ліро-епічного пласту: «Історична конкретність зміс- ту є найвагомішою підставою для виділення історич- них пісень в окрему групу; за структурними ознака- ми — це сукупність різнотипних жанрів, пов’язаних з історією» [36, с. 170]. Останнім часом з’являється й третя точка зору, яку представляє дослідниця На- талія Ярмоленко. Вона ставить під сумнів виокрем- лення «історичної пісні» як жанру. Уживання термі- на у вузькому сенсі мало більш суспільно-політичне, аніж теоретичне значення, і не було зумовлене потре- бами фольклористики — зазначає науковець. Далі Н. Ярмоленко висловлює свій погляд на місце понят- тя «історичні пісні» у жанровій системі українського фольклору: «Історичні пісні перебувають за межами жанру як структурного утворення і не належать до жанрової системи фольклору» [38, с. 155]. Представлений матеріал, який ілюструє палітру ви- значень і розуміння терміна «історична пісня», є швид- ше своєрідною вибіркою, аніж вичерпним історіогра- фічним дослідженням, присвяченим зазначеній про- блематиці. Проте ця вибірка, на наш погляд, демонструє широкий спектр трактувань, що утворив- ся навколо зазначеного поняття. Адже розвиток на- укового знання про пласт фольклорних текстів окрес- леним терміном «історична пісня» розвивався певною мірою «хаотично». І представляє собою масу віталій кОЗлОвСЬкИЙ38 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 суб’єктивних точок зору на ці твори, які не претенду- ють на канонізовані теоретичні узагальнення. Спро- ба звести всі напрацювання із цієї проблематики до певної двохполюсної системи («широке» і «вузьке» трактування «історичної пісні» і в кінцевому резуль- таті спроба надати пріоритет останньому), на наш по- гляд, не є виправданим. Адже кожен дослідник, бе- ручись за дослідження історичного ліро-епосу, ставив перед собою різні завдання. Якщо дослідники другої половини XX ст. масу зусиль потратили для доведен- ня того, що історична пісня рівноцінний жанр, напри- клад, із колядкою, баладою, і в кінцевому результаті змушені були констатувати, що проблема віднесення того чи іншого твору до жанру історичної пісні зали- шається відкритою, то фольклористи XIX — першої половини XX ст., усвідомлюючи різножанрову струк- туру досліджуваного матеріалу, шукали у ньому відо- браження реалій тієї чи іншої епохи. При цьому і одні, і другі використовували термін «історична пісня». Зрештою, як бачимо, на сучасному етапі склалося як мінімум три точки зору: історична пісня — самостій- ний жанр українського фольклору, поліжанрове утво- рення, та явище, яке взагалі потрібно вивести за межі жанрової системи. Звичайно, ми зупинилися лише на дефінітивному аспекті проблеми, майже не зачіпивши проблем класифікації пісенного матеріалу, а тим біль- ше текстуального наповнення збірок, що виходили впродовж цього періоду. Стосовно останнього, то тут дослідник зіткнеться із ще більшими проблемами. Аналізуючи видання, де містяться ліро-епічні тексти, побачимо, що один і той самий твір може бути серед історичних пісень, балад та соціально-побутових тво- рів. Крім того, окремі тексти мають солідну історіо- графію, де доводиться їхня жанрова приналежність. Наприклад, пісня про Стефана-воєводу має щонай- менше три версії своєї жанрової приналежності: істо- рична пісня [29], балада [14], колядка [10]. На наш погляд логічнішою виглядає спроба дивитися на істо- ричну пісню як на багатожанрове явище, оскільки єди- ним та незмінним критерієм, за яким ми виділяємо іс- торичну пісню, залишається змістовий, який охоплює твори, різні за своєю поетичною побудовою, функці- ональним призначенням. 1. азбелев С. Песня историческая / С. Азбелев // Вос- точнославянский фольклор: словарь научной и народ- ной терминологии. — Минск : Наука и техника, 1993. 2. антонович в. Исторические песни малорусского на- рода c объяснениями В. Антоновича и М. Драгомано- ва / В. Антонович, М. Драгоманов. — К. : Типограф. М.П. Фрица, 1874. — Т. 1. — Ч. 1. 3. апанович О. Відображення суспільно-політичних по- глядів українського народу в історичних піснях XVIII ст. / О. Апанович // Український історичний журнал. — 1968. — № 5. 4. Березовський і. Історичні пісні українського народу / І. Березовський // Історичні пісні / упоряд. і вступ. стаття І. Березовського, М. Бродіної, В. Хоменко ; за ред. М. Рильського, К. Гуслистого. — К. : Вид-во АН УРСР, 1961. 5. Дей О. Принципи жанрової класифікації народних пісень / О. Дей // Народна творчість та етнографія. — 1966. — № 2. 6. Дмитренко М. Українські народні історичні пісні як об’єкт дослідження / Микола Дмитренко // Народо- знавчі зошити. — 2009. — № 1—2. 7. Драгоманов М. Нові українські пісні про громадські справи (1764—1880) / М. Драгоманов. — К., 1918. 8. Драгоманов М. Політичні пісні українського народу XVIII—XIX ст. з увагами М. Драгоманова / М. Дра- гоманов. — Женева : Печатня «Громади», 1883. — Ч. 1. — Розділ 1. 9. Зашкільняк л. Вступ до методології історії / Л. За- шкільняк. — Львів : ЛОНМІО, 1996. 10. Зілинський О. Історичні та жанрові риси пісні про Стефана-воєводу / О. Зілинський // Науковий збір- ник Музею української культури у Свиднику. — Вип. 1. — Пряшів, 1965. 11. колесса Ф. Огляд українсько-руської народної пое- зії / Ф. Колесса // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. — 2009. — Вип. 47. 12. колесса Ф. Українська усна словесність (загальний огляд і вибір творів) / Ф. Колесса. — Львів : Накла- дом фонду «Учітеся, брати мої», 1938. 13. костомаров Н. Об историческом значении русской народной поэзии / Н. Костомаров // Костомаров М. Слов’янська міфологія. — К. : Либідь, 1994. 14. линтур П. Народные баллады Закарпатья и их за- паднославянские связи / П. Линтур. — К. : Изд-во АН УРСР, 1963. 15. Максимович М. Украинские народные песни издан- ные М. Максимовичем / М. Максимович. — М. : В университетской типографии, 1834. — Ч. 1. 16. Нейман ц. Малорусская баллада о Бондаривне и пане Каневском (страничка из народного эпоса) / Ц. Ней- ман // Киевская старина. — 1902. — Кн. 3. 17. Павленко і. Динаміка функціонування усної епічної традиції (на матеріалі Нижньої Наддніпрянщини) : автореф. дисертації на здобуття наук. ступеня доктора філол. наук / І. Павленко. — К., 2009. 18. Павленко і. Історичні пісні Запорожжя: регіональні особливості та шляхи розвитку / І. Павленко. — За- поріжжя : Тандем-У, 2003. 39Українська народна історична пісня: проблема дефініції ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013 19. Пилинський Я. До питання про жанр історичної пісні / Я. Пилинський // Слов’янське літературо- знавство і фольклористика. — К. : Наукова думка, 1986. — Вип. 15. 20. Пилинський Я. Історичні пісні / Я. Пилинський // Українська література : матеріали І конгресу Міжна- родної асоціації україністів (К., 27 серпня — 3 верес- ня 1990 р.). — К. : Обереги, 1995. 21. Путилов Б. О некоторых проблемах изучения исто- рической песни / Б. Путилов // Русский фольклор. Материалы и исследования. — М. ; Л. : Изд-во АН СССР, 1956. 22. Путилов Б. Фольклорист ближайшего завтра / Б. Пу тилов // Фольклор в современном мире. Аспек- ты и пути исследования. — М. : Наука, 1991. 23. Ревуцький Д. Українські думи та пісні історичні / Д. Ревуцький. — К. : ЧАС, 1919. 24. Сенько і. Термін «історична пісня» в слов’янській фоль- кло ристиці / І. Сенько // Слов’янське літературо- знавство і фольклористика. — К. : Наукова думка, 1984. — Вип. 14. 25. Сенько і. Про жанрову атрибуцію пісень історичної тематики / І. Сенько // Народна творчість та етно- графія. — 1983. — № 5. 26. Сенько і. Ще раз про жанр пісні «Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш» / І. Сенько // Благовісник праці (науковий збірник на пошану М. Мушинки). — Пря- шів ; Ужгород, 1998. 27. Сенько И. Исторические песни славянских народов о событиях XIX в. : автореф. на соиск. уч. степени канд. филол. наук / И. Сенько. — Минск, 1989. 28. Селиванов Ф. О специфике исторической песни / Ф. Се ли ванов // Специфика жанров русского фоль- клора. — М., 1973. 29. Сінченко Г. Жанрова специфіка української народної пісні Карпат і Прикарпаття / Г. Сінченко. — Чернівці, 1968. 30. Січинський М. Історичні пісні українського народу / упоряд. М. Січинський. — Львів, 1908. 31. Соколова в. Баллады и исторические песни (о харак- тере историзма баллад) / В. Соколова // Советская этнография. — 1972. — № 1. 32. Ткаченко ю. Отражение украинской действительно- сти в украинском народном песенном творчестве (на материале исторических песен и дум XVI—XVII ве- ков) : автореф. на соиск. уч. степ. доктора истор. наук / Ю. Ткаченко. — Каменец-Подольский, 1980. 33. Франко і. Студії над українськими народними пісня- ми / І. Франко // Франко І. Зібрання творів : у 50- ти т. — К. : Наукова думка, 1980. — Т. 42. 34. Чистов к. Фольклор в культурологическом аспекте / Константин Ч. // Чистов К. Фольклор. Текст. Тра- диция : cб. ст. — М. : ОГИ, 2005. 35. Чорнопиский М. Фольклористична історіографія Ми- хайла Драгоманова / М. Чорнопиский // Драгома- нов М. Нові українські пісні про громадські справи (1764—1880). — Львів : Літопис, 2007. 36. Чорнопиский М. Історичні пісні / М. Чорнопис- кий // Українська фольклористика. Словник-довід- ник / укладання і загальна редакція Михайла Чорнопи- ского. — Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. 37. Шумада Н. Сучасна пісенність слов’янських народів / Н. Шумада. — К. : Наукова думка, 1982. 38. Ярмоленко Н. Український усний героїчний епос: ди- на міка традиції / Н. Ярмоленко. — Черкаси : Вид. Чабаненко Ю.А., 2010. vitalii kozlovsky ON SOME PROBLEMS WITH DEFINITION OF UKRAINIAN HISTORICAL FOLK SONG AS A TERM IN SCIENTIFIC DISCOURSE OF FOLKLORE STUDIES The paper has presented certain conclusions of research- work concerning the progress in theoretic definition of the historical song term in Ukrainian folklore studies. Some light has been thrown upon the key concepts related to the consi- dered notions. Focus has been made on the issue of classify- ing the historical lyrical epic and its place in the system of genres as for the oral tradition in general. Main trends of research approaches to historical songs in the present-day folklore studies have been noted. Keywords: historical song, term, genre, lyric-and-epos, clas- sification. виталий козловский ТЕРМИН «ИСТОРИЧЕСКАЯ ПЕСНЯ» В НАУЧНОМ ДИСКУРСЕ УКРАИНСКОЙ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ Проанализирована история формирования теоретиче- ского наполнения термина «историческая песня» в укра- инской фольклористике. Продемонстрированы ключе- вые концепции, имевшие отношение к этому понятию. Внимание акцентируется на классификации историче- ского лиро-эпоса и его места в жанровой системе устной словесности вообще. Отмечены главные направления изучения исторической песни на современном развитии народоведческой науки. Ключевые слова: исторические песни, термин, жанр, лиро-эпос, классификация.

Українська народна історична пісня: проблема дефініції

Institution

Ähnliche Einträge