Руська (українська) мова на перехресті двох уній: Люблінської (1569) та Берестейської (1596)
У статті досліджено суспільний статус руської (української) мови у межичассі двох уній: Люблінської (1569) та Берестейської (1596). Розкрито вплив знакових суспільно-історичних чинників на функціювання української мови та її рецепцію у шляхетсько-урядових середовищах. Усупереч активним полоніз...
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94904 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Руська (українська) мова на перехресті двох уній: Люблінської (1569) та Берестейської (1596) / І. Фаріон // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 3-11. — Бібліогр.: 26 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94904 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-949042016-02-27T18:57:54Z Руська (українська) мова на перехресті двох уній: Люблінської (1569) та Берестейської (1596) Фаріон, І. Статті У статті досліджено суспільний статус руської (української) мови у межичассі двох уній: Люблінської (1569) та Берестейської (1596). Розкрито вплив знакових суспільно-історичних чинників на функціювання української мови та її рецепцію у шляхетсько-урядових середовищах. Усупереч активним полонізаційно-асиміляційним процесам, простежено шлях неспинного творення та утвердження руської мовно-етнічної свідомості на тлі традиційної конфесійної свідомості. Social status of Ruthenian (Ukrainian) language during the term between two unions — Union of Lublin (1569) and that of Brest (1596) — has been considered in the article. The impact of important socio-political factors upon functionalism of Ukrainian language and its reception by nobility and governing circles has been put under study. In the research-work the way of continual creation and consolidation of Ruthenian lingual ethnic consciousness against the background of traditional religious consciousness and in spite of active processes of polonization and assimilation has been exposed. В статье исследован общественный статус рутенского (украинского) языка в период времени между двумя униями: Люблинской (1569) и Брестской (1596). Раскрывается влияние знаковых общественно-исторических факто- ров на функционирование украинского языка и его восприятие в шляхетско-правительственных кругах. Прослеживается путь непрерывного создания и утверждения рутенского языково-этнического сознания на фоне традиционной конфессиональной общности, вопреки активным полонизационным и ассимиляционным процессам. 2013 Article Руська (українська) мова на перехресті двох уній: Люблінської (1569) та Берестейської (1596) / І. Фаріон // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 3-11. — Бібліогр.: 26 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94904 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Фаріон, І. Руська (українська) мова на перехресті двох уній: Люблінської (1569) та Берестейської (1596) Народознавчі зошити |
| description |
У статті досліджено суспільний статус руської
(української)
мови у межичассі двох уній: Люблінської (1569) та Берестейської (1596). Розкрито вплив знакових суспільно-історичних
чинників на функціювання української мови та її рецепцію у шляхетсько-урядових середовищах. Усупереч активним полонізаційно-асиміляційним процесам, простежено
шлях неспинного творення та утвердження руської мовно-етнічної свідомості на тлі традиційної конфесійної свідомості. |
| format |
Article |
| author |
Фаріон, І. |
| author_facet |
Фаріон, І. |
| author_sort |
Фаріон, І. |
| title |
Руська (українська) мова на перехресті двох уній: Люблінської (1569) та Берестейської (1596) |
| title_short |
Руська (українська) мова на перехресті двох уній: Люблінської (1569) та Берестейської (1596) |
| title_full |
Руська (українська) мова на перехресті двох уній: Люблінської (1569) та Берестейської (1596) |
| title_fullStr |
Руська (українська) мова на перехресті двох уній: Люблінської (1569) та Берестейської (1596) |
| title_full_unstemmed |
Руська (українська) мова на перехресті двох уній: Люблінської (1569) та Берестейської (1596) |
| title_sort |
руська (українська) мова на перехресті двох уній: люблінської (1569) та берестейської (1596) |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94904 |
| citation_txt |
Руська (українська) мова на перехресті двох уній: Люблінської (1569) та Берестейської (1596) / І. Фаріон // Народознавчі зошити. — 2013. — № 1 (109). — С. 3-11. — Бібліогр.: 26 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT faríoní rusʹkaukraínsʹkamovanaperehrestídvohuníjlûblínsʹkoí1569taberestejsʹkoí1596 |
| first_indexed |
2025-07-07T01:33:17Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:33:17Z |
| _version_ |
1836949960198717440 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
Статті
© І. ФАРІОН, 2013
Ірина ФАРІОН
РУСЬКА (УКРАЇНСЬКА) МОВА
НА ПЕРЕХРЕСТІ ДВОХ УНІЙ:
ЛЮБЛІНСЬКОЇ (1569)
ТА БЕРЕСТЕЙСЬКОЇ (1569)
У статті досліджено суспільний статус руської1 (української)
мови у межичассі двох уній: Люблінської (1569) та Берес-
тейської (1596). Розкрито вплив знакових суспільно-істо-
ричних чинників на функціювання української мови та її ре-
цепцію у шляхетсько-урядових середовищах. Усупереч ак-
тивним полонізаційно-асиміляційним процесам, простежено
шлях неспинного творення та утвердження руської мовно-
етнічної свідомості на тлі традиційної конфесійної свідомості.
Ключові слова: руська мова, Люблінська та Берестейська
унії, соціолінгвістика, мовно-етнічна свідомість.
Соціолінгвістичний 1 контекст функціювання русь-
кої (української) мови в діахронії крізь приз-
му мовної свідомості провідних шляхетсько-уря-
дових середовищ ще не був окремим об’єктом лінг-
вістичного дослідження, хоч низка вчених у різні
часи принагідно чи з погляду іншого предмета дослі-
дження торкалися цієї теми. Складність пропонова-
ної проблематики зумовлена тим, що означена тема
перебуває на межі історичної соціолінгвістики та іс-
торії мови, предмети дослідження яких часом накла-
даються один на одного. З огляду на те, виокрем-
люємо групи провідних учених, що зосереджували
свою увагу на періодизації мови, невіддільно по-
в’язаної з суспільно-політичними процесами, проте
не пронизаній вульгарним радянським соціологізмом
(Юрій Шевельов, Олекса Горбач, Василь Німчук,
Віталій Передрієнко, Міхаель Мозер), на її стильо-
вій диференціації (Віталій Русанівський, Інна Чепі-
га), на існуванні явища диглосії (Юрій Шевельов)
і білінгвізму (Борис Успенський, Віталій Передрі-
єнко, Інна Чепіга, Василь Німчук), на прикладно-
му застосуванні руської мови у часи Великого кня-
зівства Литовського (далі ВКЛ) та Речі Поспо литої
(Михайло Грушевський, Іван Франко, Ярослав Іса-
євич, Григорій Півторак, Віктор Мойсієнко, Зігмас
Зінкявічюс, Надія Непорожня), на самій природі
руської мови як спільної мови для українців та біло-
русів чи її відокремленому характері (Іван Огієнко,
Християн Станґ, Лукія Гумецька, Володимир Ани-
ченко, Григорій Півторак, Володимир Мякишев),
на мовознавчій науці того часу (Василь Німчук).
Зазначена наукова проблематика спонукає визна-
чити мету цього дослідження: простежити еволюцію
суспільного статусу руської мови та її рецепції в
українських урядово-шляхетських середовищах у
контексті впливу двох визначних політичних і релі-
гійних подій — Люблінської та Берестейської уній.
Маємо за завдання реконструювати ті далекі мовно-
політичні події та простежити обриси мовно-етнічної
свідомості другої половини ХVII ст. на тлі глобаль-
ного панування конфесійної свідомості.
Роль історико-політичних обставин в еволюції та
суспільному статусі мови аксіоматична. Це основа
мовного розвитку, що за потужного національного
самоусвідомлення та нестримних національно-виз-
1 У тексті дослідження оперуватимемо термінами руська мо
ва, проста мова як найчастіше уживаними на ту пору, ро-
зуміючи під ними книжну українську мову, що постала на
основі книжної давньоруської мови часів Руси ХI—ХIII ст.
ірина ФаРіОН4
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
вольних змагань виводить мову на основну позицію
причини і наслідку буття народу. Юрій Шевельов,
досліджуючи історію української мови, наголосив на
«регулятивній» ролі історичних фактів у мовній долі
народу: «Регулятивним фактором у диференцій-
них та інтеграційних процесах були (і є) факти
загальної історії, насамперед факти колонізації
та її припинення, творення і зникнення політич-
них тіл, їх об’єднання, поділ або розпад, їхні со-
ціяльні перетворення й нашарування в межах кож-
ного політичного тіла. Не можна будувати істо-
рію мовотворення і мововимирання, абстрагуючись
від історичних фактів (процесів)» [21, с. 195].
Рубіконовою подією для України в загальнополі-
тичному і мовному плані стала Люблінська унія
1569 року. Деякі вчені вважають, що цей рік — кі-
нець середньовічної Руси та початок ранньомодерної
України, приєднаної до східнослов’янських земель у
складі Польщі, а відтак інтенсивний конфлікт із захід-
ним християнством на тлі гострих суперечок щодо Ре-
формації [17, с. 136]. Крім релігійного складника, по-
тужним був і політичний складник. Унійний акт, за-
тверджений сеймом 1 липня 1569 року, проголошував
утворення нової федеративної держави «двох народів»
(українці до них не належали) — Речі Посполитої
(від лат. «справа всенародна»), що її мав очолювати
один монарх, який був одночасно і королем польським,
і великим князем литовським. Спільним ставав і зако-
нодавчий орган — сейм «двох народів» (литовців і
поляків), а також сенат, до якого входили найвищі по-
садові особи як Великого князівства, так і Королів-
ства. Водночас в унійних привілеях Волинського,
Брацлавського, Київського воєводств задекларовано,
що вони приєднуються до Польського королівства як
«рівні до рівних, вільні до вільних», підтверджено збе-
реження стародавніх кордонів з усталеною мережею
самоврядних шляхетських інституцій та судово-
адміністра тивних органів, підтверджено чинність Ли-
товського Статуту, гарантовано збереження руської
мови у місцевому справочинстві та побуті — себто
унійний акт 1569 року гарантував мешканцям приєд-
наних земель культурно-адміністративну автономію у
межах Речі Посполитої [1, с. 76].
Така «мінімалістична програма» регіональної ав-
тономії випливала передусім із недостатнього рівня
самостійного політичного самоусвідомлення україн-
ської аристократії, або ж «вигасання в ній держав-
ницького інстинкту», що аж за століття викрис-
талізувався у Гадяцькому трактаті: «люблінська
унія уявнила цілковиту нехіть української еліти
до організації власного державного життя. По-
сли не висунули державницької програми і зосе-
редилися виключно на інтересах заховання ста-
ровини» [2, с. 40] — і, що ідеологічно найприниз-
ливіше, погодилась на прилучення до Корони
Волині, Брацлавщини та Київщини через реститу
ційний привілей як свідчення обґрунтованих поль-
ських претензій на «київську спадщину». Поза тим,
київський та волинський привілеї «старанно уни-
кають поняття «народ руський», уживаючи за-
гадковіше поняття — «стани» тих провінцій»
(цит. за [2, с. 40]). Після Люблінської унії в юри-
дичних актах все рідше натрапляємо на етноніми ру-
син і лях, національна відмінність ніби ігнорується і
зливається в одному понятті «шляхта і лицарство
закону грецького і римського» [7, с. 152].
Під час укладення унії особливим подразником
було мовне питання, порушене, зокрема, волинською
шляхтою в окремій петиції до короля (Луцьк, 29 бе-
резня 1569 року), де шляхта, отримавши від короля
універсал про потребу присягнути йому на вірність,
у своєму листі висловила здивування написанням його
польською мовою: «…незвыклый ани коли небы-
валыи листы вашей кролевской милости под пе-
чатю корунною, писмом полским, до нас всехъ
обывателей земли волынское через коморники ва-
шей кролевской милости принесеный…» [26, с. 43,
54]. Мовне подразнення через глибоке обурення ви-
явила і польська сторона (посли коронні), коли ра-
зом з листами до короля Сигізмунда Августа від Кос-
тянтина Острозького, Олександра Чарторийського
і Сангушка побачили лист від луцького римо-като-
лицького біскупа Вербицького (Wierzbickіego), на-
писаного руською мовою [26, с. 51] 2. Проливає світ-
ло на цю подію поляк, учасник тодішніх сеймових по-
дій, зазначаючи у своєму щоденнику, що біскуп «теж
Русин. а видно це з того, що до короля не напи-
сав він листа ані по польськи, ані по латині, тіль-
ки по руськи» [8, с. 223].
2 «Oprócz wspomnianych wyżej pism od Ostrogskiego i
San guszki wpłnęły także listy od wojewody wołyńskiego
Aleksandra Czartoryskiego, a także od katolickiego biskupa
Wierzbickіego, który — co ciekawe — zredagował swój list
po rusku, co oburzyło posłow koronnych».
5Руська (українська) мова на перехресті двох уній: люблінської (1569) та Берестейської (1569)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
Однак найважливішим було інше: саме Люблінська
унія намалювала мовну лінію поділу між приєднани-
ми землями і метрополією, протиставивши руську мову
справочинства польській і латинській як свою мову чу-
жим. Знаковим є і те, що ці привілеї так і не були пе-
рекладені руською мовою. Попри те, вступаючи до
унії з Польщею, західноруська шляхта таки намагала-
ся відгородити свій народ від чужоземного впливу. Го-
ловні основи буття цього народу полягали у руській
мові і православній вірі [Арх. ЮЗР, с. ХХХIV].
Можна констатувати, «що в ХIv—ХvI ст. етніч-
не українське «ми» виявлялося у формах усвідом-
лення відмінности власної території, мови, релігії
та права. кожна з тих форм поставала не окремо,
а в єдності, переплетено: право на традиційній те-
риторії розмовляти своєю мовою, виходячи з засад
своєї релігії; власна мова на традиційній терито-
рії як засіб віровизнання і права; нарешті — тра-
диційне віровизнання на своїй території через свою
мову, за своїм правом» [7, с. 150].
Підтверджує настанову на окремішне мовне існу-
вання новозаснована Руська метрика — окремі
29 книг у польській коронній канцелярії для україн-
ських земель, куди протягом 1569—1673 років запи-
сували руською мовою різні грамоти, привілеї, запо-
віти та інші документи, видані коронною канцелярією
або канцелярією підканцлера, а також судові декрети,
сеймові ухвали тощо, що стосувалися Київського, Во-
линського і Брацлавського, з 1635 року і Чернігівсько-
го воєводств. Документи, що стосувалися західноу-
країнських земель, тобто Руського і Белзького воє-
водств, що увійшли до складу Польщі ще у ХIV ст.,
а також Подільського воєводства, утвореного у скла-
ді Корони у ХV ст., записували латиною, як і відпо-
відні книги Коронної метрики. Самоназви тих книг на
ту пору свідчать про безсумнівно виділений у них
мовно-етнічний акцент: «Реєстр справ руських»,
«книги актів по-руськи писаних…», «Руські кни-
ги великої канцелярії» [5, с. 53—54, 57].
У складі ВКЛ зосталося тільки Південне Полісся
і частина Підляшшя — це означало, що майже вся за-
селена територія нинішньої України, крім Закарпаття,
Буковини, Чернігівщини та північно-західних окраїн,
опинилася у складі Речі Посполитої, а польські маг-
нати і шляхтичі, отримавши право набувати землі в
Україні ще 1564 року на Варшавському сеймі [Арх.
ЮЗР, с. ХХI], стрімко збільшували соціальну осно-
ву носіїв польської, а не руської мови. За неповних
півстоліття відсоток українців, що володіли маєтками
та обіймали посади в керівних органах Волинської та
Київської земель, стрімко зменшився, а в деяких уря-
дах, зокрема в Овруцькому старостві, їх не було вже
взагалі [10, с. 341]. Дивно, що це дає підстави деяким
дослідникам висловлюватися про природний, добро-
вільний і непомітний перехід русинів на польську мову:
мовляв спеціальних постанов заборони чи обмеження
руської мови не було: «Щодо «заборони на мову» —
то тут можна тільки руками розвести, бо джере-
ло цього «відкриття» цілком у фантазії авторів»
[24, с. 374]. Як тоді трактувати те, що відразу за рік
після Люблінської унії українська шляхта звертаєть-
ся до короля, домагаючись зберегти права української
мови, гарантовані актом 1569 року? Зокрема, відомі
нам вимоги київської шляхти 1570 року, брацлав-
ської — 1576 року, волинської — 1577 року, руської
шляхти на варшавському сеймі 1590 року [10, с. 338;
14, с. 102]. Це свідчить про поступове, але наступаль-
не і неспиннне виведення руської мови зі сфери спра-
вочинства, про що йдеться у дослідженні тої самої На-
талі Яковенко: «Процес поступового проникнення у
ділове життя Правобережної України латинської
і польської мов відображений у записах судово-
адміністративних книг» [23, с. 66—67] як наслі-
док зусиль єзуїтської шкільної пропаганди через по-
ступове втягування українців до сфери суспільно-
економічних відносин Польської держави з її
зне важливим ставленням до руської мови.
Назагал головний негативний вислід Люблінської
унії — це виділення шляхти з загальної маси населен-
ня і піднесення її за рахунок інших станів. Здобувши
привілейоване становище і пізнавши приваби влади,
західноруська шляхта почала прагнути повної рівно-
правності з польською шляхтою, а отже, повної аси-
міляції з нею, чого без уневажнення руської мови зро-
бити було неможливо. Таким способом на українських
землях у складі Польської держави почала утверджу-
ватися українсько-польська двомовність, що стала
містком до відступницького ополячення українців. Як
зауважив Ярослав Радевич-Винницький, носіями
двомовності, звісно, були українці [15, с. 359].
Кардіограмою полонізації можна вважати підписи,
які залишала шляхта у своїх документах. Якщо «упро-
довж перших двох третин ХvI ст. всі підписи шлях-
тичів під документами зроблені кириличним пись-
ірина ФаРіОН6
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
мом», то з входженням української шляхти у глибші
суспільно-економічні взаємини з Польською короною
настає зміна. Зокрема, «серед шляхтичів поширю-
ється заведенція писати власне ім’я латинськими
літерами, додаючи до нього польську формулу ręką
wlasną або ręką swą. вона защеплюється в останні
роки ХvI ст., і саме тоді в. цяпінський дорікає русь-
ким шляхтичам за те, що вони «вже й не сміють»
поставити підпис кирилицею. Її поширення стає
таким, що в офіційних руських документах ХvI ст.
хіба лише винятково трапляються підписи кири-
личними буквами» (цит. за [11, с. 109]). Характер
підпису під документом, а також суспільний статус її
носіїв засвідчує збірник документів Брацлавського во-
єводства (496 документів від 1566 до 1606 року)
[ДБВ, с. 45]. Прикметно, що 42 магнати і шляхтичі,
які володіли в Брацлавському воєводстві земельними
маєтками, у різних документах збірника підписались
по-руському — кирилицею (серед них Костянтин Ост-
розький, Яхим Корецький, Лаврин Пісочинський, Гав-
рило Гостський тощо), тоді як польською підписалось
19 осіб, з яких восьмеро — українського походження.
Тож можна твердити, що почала формуватися тенден-
ція до асиміляції, хоча «землеволодільча шляхта
Брацлавського воєводства всі перші сорок років його
існування загалом була вірною своїй рідній мові. це
ж, напевно, стосується і нижчих прошарків там-
тешньої шляхти» [ДБВ, с. 110]. Порівняймо, що у
першій половині ХVI ст. аристократи — і чоловіки і
жінки — підписуються винятково по-руському. Про-
те згодом це стало такою модою, що навіть князь Ан-
дрій Курбський не зміг втриматися, щоб не додати
«ренкą свą» [18, с. 197, 206]. Водночас поляки сис-
темно працюють над утвердженням статусу польської
мови: з 1543 року дозволено вживати польську мову
поряд із латинською, а сейм 1552 року визначає поль-
ську мову необхіднішу за латинську [13, с. 42—43].
Із кінця ХVI ст. все частішають випадки складан-
ня місцевою (не прийшлою польською) шляхтою за-
повітів польською мовою, які, однак, до місцевих книг
уписувалися й видавалися на руки зацікавленій осо-
бі, відповідно до Статуту, руською мовою, а ставити
підпис під документами, незалежно від мови їх напи-
сання, по-польськи — стало вже нормою. Все час-
тіше до актових книг писарі вписували заповіти поль-
ською мовою [10, с. 341]. Передумовою до цього в
останні два десятиріччя ХVI ст. стали вихованці єзу-
їтських академій і шкіл. Відтак у державних колах
різко зменшилася кількість осіб, що захищала б русь-
кі традиції, право та мову [Ст. 1588, c. 8].
Про поступове входження польської мови у жит-
тя прилучених воєводств свідчить і володіння поль-
ською мовою писарів українського походження, що
працювали в брацлавській гродській та земській кан-
целяріях. Їхня польська та латинська мова надто да-
лекі від досконалості. Важливо й те, що спершу ки-
риличні руськомовні документи абсолютно вільні від
латинських кліше, які наводнюють їх із останніми де-
сятиріччями ХVI ст.: ин енере «загалом», «взагалі»,
ексъ нункъ «одразу», про мале обтенто «з огляду
на несправедливий виграш справи», сапит експек-
тативам «має на увазі очікування», суб интеррек-
гно «під час безкоролів’я», сумптибус суис «влас-
ним коштом» [ДБВ, с. 130]. Це перші приклади ла-
тинського суржикування руських текстів, що вже
давно було нормою у польськомовних документах.
Починаючи від 1590-х років помітно зростає вплив
польської мови на документацію Брацлавського во-
єводства, найбільшою мірою виражений у лексиці,
поряд із незаступними орфографічними і фонетико-
морфологічними розмовними українізмами на зразок
характерного ікання через паралельне вживання и за-
мість є: андреи — андрии, вєра — вира, рєчка —
ричка; паралельне вживання ѣ та и: Днєстр —
Днѣстр, пасека — пасѣка; дієслівні форми пише,
заишов, отдає та ін [ДБВ, с. 129—130].
Проаналізовані нами постанови шляхетських про-
вінційних сеймів (усього 41 акт від Люблінської унії
1569 року до Переяславської — 1654 року) [Арх.
ЮЗР, с. 1—477], які започаткував своєю грамо-
тою король Сигізмунд Август 1565 року, дають до-
даткову, повнокровну картину функціювання русь-
кої мови. Напередодні генеральних сеймів король
запрошував шляхту збиратися у головних містах усіх
воєводств, аби обговорити проблеми, а відтак, ухва-
ливши щодо них рішення, через своїх послів скеро-
вувати інструкції на генеральний сейм [Арх. ЮЗР,
с. ХVI]. Мовний код цих документів і характер під-
писів під ними наприкінці ХVI ст. засвідчує збере-
ження руської мови не лише у самому документі, але
й у підписах шляхтичів. Зокрема, йдеться про уні-
версал Сигізмунда Августа про приєднання Волин-
ської землі до Корони Польської 1569 року, що міс-
тить присягу руською мовою і понад 270 підписів
7Руська (українська) мова на перехресті двох уній: люблінської (1569) та Берестейської (1569)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
винятково руською мовою [Арх. ЮЗР, с. 1—17].
Таку саму мовну картину спостерігаємо у шляхет-
ських сеймикових постановах та інших документах
1574 і 1590 років [Арх. ЮЗР, с. 18—34].
Від кінця ХVI ст. можна говорити про поширен-
ня серед української шляхти й козацької старшини
польської мови. Настає нова доба українсько-
польської двомовності як наслідок агресивної полі-
тики полонізації і водночас відступництва руської
шляхти. Впродовж останньої третини ХVI ст. — поч.
ХVII ст. у католицизм перейшли майже всі князів-
ські родини українського чи білоруського походжен-
ня: Пронські, Слуцькі (Олельковичі), Збаразькі,
Вишневецькі, Васальські, Острозькі, Ружинські,
Заславські, Чарторийські, Корецькі та ін. Трагізм
тієї ситуації полягав у денаціоналізації економічно
найпотужнішої, політично найвпливовішої та найкра-
ще організованої верстви українського суспільства,
яка задля збереження й наступного зміцнення своїх
позицій не лише не підтримала боротьби українсько-
го народу за національне визволення, а відкрито ви-
ступила на боці її супротивників. Характерно, що
процес денаціоналізації охопив не лише панів-
католиків, а й православних, позиції яких залишали-
ся досить міцними на Брацлавщині та Київщині [16,
с. 65]. Мимовільним є порівняння: «…Тоді як у
Польщі відповідь на мовне питання привернула
увагу освічених людей до народної мови, в литві
та Україні вона відділила освічену еліту, світську
і церковну, від решти населення» [17, с. 140].
Як бачимо, не «фантазія», за Наталею Яковен-
ко, а реальність колонізованого руського суспільства
Річчю Посполитою та сколонізоване мислення про-
відної верстви і її морально-духова слабкість спри-
чинили зміну статусу руської мови. Слушно заува-
жив Василь Лісовий, «якщо глянути на україн-
ську історію стороннім поглядом, то передусім
українець із вищих соціальних верств нагадує по-
рожню посудину, у яку стороння сила, спираю-
чись на насильство, вливає свій — і кожен раз но-
вий зміст: перефарбовує українця то в поляка,
то в австрійця, то в росіянина. ця піддатли-
вість, чи «бароковість» (за Чижевським,) чи
аморфність, як я схильний говорити, освіченого
українця вражаюча» [9, с. 225].
Попри все, позитивні наслідки унії виявилися не
лише в об’єднанні українців, що мешкали у різних дер-
жавах, але в посиленні їхніх міграційних процесів. Особ-
ливо помітним був переселенський потік на Волинь і
Київщину галицької шляхти, що відчувала привабли-
вість служби на княжих дворах, а також простолюду,
що освоював незаселені терени Брацлавщини та Київ-
щини, масово засновуючи нові міста і містечка на заса-
дах магдебурзького права. Лише у Брацлавському та
Київському воєводствах виникло понад 300 міських
поселень. Основний контингент переселенців станови-
ли втікачі з панських маєтків, тобто найсміливіші, енер-
гійні, вольові й рішучі мешканці сіл і міст Галичини, Во-
лині, Західного Поділля (Подільського воєводства),
півночі Київського воєводства. Зростанню кількості
колоністів сприяла запроваджена тут практика сло-
бод — звільнення землевласниками поселенців від по-
датків і повинностей на термін від 10—15-х до 30-х ро-
ків. Наслідком колонізації став значний демографічний
приріст: чисельність населення на південно-східних те-
риторіях протягом 1569—1648 років зросла у 20—
30 разів. За своєю інтенсивністю та масовістю колоні-
зація півдня та сходу України не мала собі рівних в Єв-
ропі й багато в чому випередила всесвітньо відому
колонізацію «дикого» заходу Америки [1, с. 77; 16,
с. 69]. З мовного погляду ці міграційні рухи породжу-
вали «велику строкатість, оскільки серед поселен-
ців були носії всіх можливих українських говірок, як
південно-західних, так і північних, а поза тим — бі-
лоруської, польської та (нехай на меншу міру) ба-
гатьох інших мов, від татарської до німецької чи
литовської. З взаємодії цих діялектів і мов, серед
яких, утім, український елемент мав величезну пе-
ревагу, постали південносхідні говірки, що їхні
прикмети, викшталтувані в другій половині ХvI ст.
та в ХvII столітті, зазнали тільки незначних змін
у ХvIII—ХIХ ст.» [22, с. 711]. Ці мовні зміни роз-
глядаємо у контексті загальновизнаної «культурної
революції» чи, за Михайлом Грушевським, «україн-
ського національного відродження», виявленого, зо-
крема, у формуванні усвідомленої окремішньої націо-
нальної спільноти, об’єднаної мовою.
За спостереженням Юрія Шевельова, події 1569—
1575 років (Люблінська унія Литви з Польщею, ви-
знання Польською державою 1570 року козацтва як
військового формування та соціяльної групи, розвиток
книгодрукування) створили передумови для зміни
історично-культурного тла, а отже, виникнення серед
ньоукраїнської доби (від середини ХVI до перших
ірина ФаРіОН8
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
років ХVIII століття) [22, с. 491]. Характерна озна-
ка середньоукраїнського періоду — численні світ-
ські документи з різноманітних урядових канцеля-
рій — від королівської до сільських, де «жодна тра-
диція чи модель церковнослов’янської мови […] не
витримується», себто «канцелярська мова, нази-
вана тоді руською, явно відрізнялася від церковно-
слов’янської у своїй основі (принаймні щодо намі-
рів) мови церковних книг, особливо після поширен-
ня Евтимієвої реформи. лише поява реформацій-
ного руху наприкінці періоду вможливила спроби
досягти якогось компромісу між обома варіянтами
(наприклад, Пересопницька Євангелія 1561 р.)». Ця
мова була сповна придатна виконувати державницькі
функції, позаяк «насичена готовими формулами у
фразеології, словництві та навіть деяких варіан-
тах написання» [22, с. 501—502]. Натомість укра-
їнська мова з більш або менш помітним церковно-
слов’янським забарвленням зосталася хіба що в при-
ватних і церковних документах, зокрема у документах
Люблінського братства, при Церкві св. Спаса (1551—
1632 рр.) та Львівського Успенського братства (1591—
1650 рр.) тощо [22, с. 735].
Нові політичні обставини вплинули на стосунки між
Львовом, Києвом та Вільном. Останнє місто втрати-
ло роль провідного культурного центру (найтісніші
зв’язки припадають на середину ХV до середини
ХVI ст. — час міцної зверхності Великого князівства
Литовського над значною частиною України) [22,
с. 982], натомість центр ваги перемістився на україн-
ську територію: Остріг, Луцьк, Львів, Київ. Унаслі-
док цього «руська мова, вживана в Україні, посту-
пово внезалежнилася від білоруської, вбираючи де-
далі більше суто українських рис» [2, с. 719]. Юрій
Шевельов, у зв’язку з новими культурно-політичними
обставинами, фіксує щойно народжений лінгвістичний
термін («починаючи з 1580 р.») — простая мова,
«тобто мова простонародна, з церковнослов’янською
та польською домішкою, але майже без білоруських
елементів» [22, с. 719] — вона наводнила учитель-
ні Євангелія, казання, листи, документи братств, при-
ватні листи… Іван Франко цю мову назвав найбіль-
шим досягненням доби, позаяк вона була значно ближ-
ча до народної мови, ніж церковнослов’янська і надто
відмінна від мови московської [20, с. 354]. Отож упро-
довж ХIV—ХVI ст. на етнічних українських землях,
попри всі несприятливі зовнішньополітичні обстави-
ни, витворився «специфічний культурний ідіом» [4,
с. 25] — руська мова, чи проста мова, якою написа-
ні знакові юридичні пам’ятки Вислицький Статут
1347 року, Судебник князя Казимира 1468 року і Ли-
товські Статути 1529, 1566 і 1588 років.
Інтенсивність польського впливу на українську мову
співвідноситься з політичною історією і в контексті
внутрішнього мовного розвитку. Якщо Галичина, ві-
дійшовши до Польщі ще 1340 року, віддавна зазнала
потужної полонізації, «то Східна волинь і київщи-
на зазнали відчутного напливу польських елемен-
тів не по персональній польсько-литовській унії
1385 р., а щойно по фактичному об’єднанні обох
держав, тобто по люблінській унії 1569 р. Саме
тут коріниться ще й дотепер не позбавлене акту-
альності протиставлення двох варіантів україн-
ської мови: західного та східного» [11, с. 42].
Завершилося століття укладенням релігійної Бе-
рестейської унії 1596 року, непроминальне значен-
ня якої у переосмисленні нових територіальних устро-
їв «у категоріях політичних»: унія розламала звич-
ні для Середньовіччя уявлення про об’єднаність
етносу вірою, чи конфесійністю, що лише підтвер-
дило крокування Україною ранньомодерного часу.
Попри боротьбу «Руси з Руссю», унія викристалі-
зовувала етнічно-національний чинник. Не випад-
ково Унійна Церква повільніше запроваджувала
польську мову, ніж православна: польська мова по-
чала домінувати в ній від 1650 року [17, с. 395].
Василь Німчук — перший з українських учених,
хто започаткував парадигму вивчення історії україн-
ської літературної мови у зв’язку з Берестейською
унією, що «спричинила кінцеве оформлення та не-
бувалий розвиток полемічного стилю української
мови з усім арсеналом засобів впливу на читача й
слухача». Водночас учений розширює діапазон зв’язку
між мовою та історико-політичними і культурно-
релігійними умовами, називаючи останні причиною
того, «що в Україні в кінці ХvI—ХvII ст. склада-
лася чи не найскомплікованіша в Європі (якщо не в
усьому світі) мовна ситуація» [12, с. 1]. Йдеться
про використання різною мірою чотирьох мов: укра-
їнської, церковно слов’янської місцевої редакції, поль-
ської, латинської (у поодиноких випадках у другій по-
ловині ХVI ст. — грецької). Попри те, «етнічне об-
личчя нашої культури остаточно моделювали дві
мови — українська писемно-літературна та
9Руська (українська) мова на перехресті двох уній: люблінської (1569) та Берестейської (1569)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
церковнослов’янська української редакції», межі і
сфери функціювання яких знову-таки «немалою мі-
рою формувала конфесійна ситуація в українських
землях» [12, с. 1]. Поряд з тим така мовна «барвис-
тість» є наслідком ієрархії мовних престижностей,
де першу сходинку (власне політичним і освітнім зу-
силлям) посіли латина і польська, що відверто побо-
рювали церковнослов’янську та руську. Активні сус-
пільні зміни не лише через вплив двох уній, але й у кон-
тексті строкатої доби бароко «вносили сум’яття у
світ стабільних вартостей» [25, с. 301] й отриму-
вали такий небачений для інших століть мовний роз-
май. Гадаємо, що для цього сповна прийнятний термін
«розбалансоване світовідчуття» [25, с. 302], по-
заяк писання польською та латиною не применшува-
ло патріотичної налаштованості провідної інтелекту-
альної еліти того часу, але і не піднімало статусу русь-
кої мови — себто це було «не національним
упередженням, а зброєю в боротьбі за душі» [17,
с. 137]. Така мовна розбалансованість мала суттєвий
вплив на становлення-не-становлення української дер-
жави, на чому наголошує відомий історик В’ячеслав
Липинський: «…існування в Україні споконвіку
трьох мов: двох «панських» (церковнослов’янської
і латинської, потім польської і російської) і одної
«народної»; іншими словами, взаємне нерозуміння
себе між організаторами та організованими, і орга-
нізаторів проміж собою унеможливлювало реальну
самостійність» [8, с. 64].
Думку провідного історика мови Василя Німчука
про вплив унії на внутрішньомовний і метамовний кон-
текст підхоплює австрійський дослідник Міхаель Мо-
зер, зауважуючи на «міродайній ролі у мовному роз-
витку» церковної історії, позаяк вона «започатку-
вала другий золотий вік українського письменства»
поряд із ще одним імпульсом мовного розвитку — єв-
ропейською Реформацією: вона бо проклала шлях
руській мові до церковних текстів [11, с. 42—43]. Ця
визначна подія у церковній історії мала непроминаль-
ний вплив на цілий комплекс інтересів: культурних,
політичних та економічних [6, с. 145]. У мовно-
культурній площині — це творення полемічних тво-
рів польською мовою 3 як зрозумілою передусім для
3 Перші полемічні твори написано руською мовою: «По-
сланіє до латын из их же книг» (1582 р.), «Ключ Цар-
ства Небесного» (1587 р.) Герасима Смотрицького, «О
єдиной істинной православной вірі» (1588 р.) Василя
опонента, одначе вона суттєво не вплинула на мову
офіційної царини, попри окремі документи в канцеля-
рії Богдана Хмельницького та ін. польською мовою,
що радше є наслідком загальної полонізації України.
Показово, що «використання чужої панівної мови
не було і не є тільки українським явищем — воно
має типологічний характер. Представники поне-
волених народів часто використовують мову по-
неволювачів для боротьби за свої національні пра-
ва, в т. ч. за рідну мову» [15, с. 365].
Церковна унія відобразилася на масовій суспільній
свідомості широких верств «простого» населення: мі-
щан, козаків, селян, які сприйняли її передусім як
«конфлікт міжнаціональний, породжений бажан-
ням «польського» народу підпорядкувати собі
«руський» народ у Польсько-литовській державі»
[19, с. 128—129]. Єдиною силою, що була спромож-
на захистити права руського народу саме від ХVII ст.,
стало козацтво, у перелік захисту прав і вольностей
якого неминуче входила руська мова як один із засо-
бів відмінності від поляків. Саме таке масштабне охоп-
лення міжетнічного протистояння у Речі Посполитій
начебто лише на релігійній основі виводить значення
цієї унії поза рамки церковної історії, пе ре творюючи
її згодом в один із чинників визвольних воєн упро-
довж ХVII ст., а також у визначальний історичний
рушій усього наступного століття. Довколоунійна по-
леміка вперше чітко артикулювала ідею договірного
входження «руського народу» з комплексом його прав
та вольностей до Польсько-Ли товської держави й по-
мітно активізувала діяльність шляхти Волинського,
Київського, Брацлавського воєводств на варшавських
сеймах, і зокрема, у мовному контексті [25, с. 233,
316]. Протиставлення ляхакатолика і русина
православного як втілення етнічної належності —
основний вислід двох уній, себто об’єднань того,
що об’єднати було неможливо, а також створення
Суразького, «Унія…» (1596 р.), ймовірно Іпатія По-
тія. Одночасно польською та руською мовою виходить
«Казаньє святого Кирила…» (1596 р.) Стефана Зиза-
нія, «Описаньє й оборона собору руского Бресейского»
(1596 р.) (текст П. Скарги, переклад І. Потія), «Апо-
крисис» (по-польському 1597 р., по-руському 1598 р.)
Христофора Філалета (М. Броневського), «Антиризис
против Христофора Филалета» (по-руському 1599 р.,
по-польському 1600 р.) Іпатія Потія. Відтак всі великі
антиунійні твори Мелетія Смотрицького першої чверти
ХVII ст. виходять польською мовою.
ірина ФаРіОН10
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
нової етнічнонаціональної парадигми поза меж
ами конфесійної належності: русин — це
необов’язково православний.
Експресивно продіагностував наслідки Берестей-
ської унії вихованець польського канцлера та вели-
кого гетьмана Яна Замойського, посол у Туреччині
та Франції, засновник Добромильського культурно-
го осередку разом із друкарнею та монастирем Ян
Щасний-Гербурт (1567 р. н.): «Бо знаю добре про
те, що з ними [русинами — автор] діється, по-
чавши від Брестського з’їзду. Знаю добре, як на
сеймиках подають їм надію, а на сеймах шикають.
На сеймиках братами називають, а на семах —
відщепенцями. це я знаю, бо все це правда. але
чого вони хочуть од того шляхетного народу, якою
радою і якою метою вони керуються? Того я в жод-
ний спосіб збагнути не можу. Бо коли хочуть, щоб
Руси не були в Русі, — то це річ неподобна, і це все
одно, якщо порівняти, якби їм захотілося, аби
море було поблизу Самбора, а Бершадь неподалік
Гданська» [УСПД ХVII ст., с. 179].
Отож бурхливі події ХVI ст. можна звести до
концентрації пограниччя чотирьох мов і культур:
польської, церковнослов’янської, руської та лати-
ни. Основною ознакою ідентичності була релігія,
меншою мірою — мова, позаяк кожен із представ-
ників еліти міг скористатися всіма зазначеними мо-
вами. На думку Ендрю Вілсона, цей період можна
означити як «конфлікт ідентичностей», хоч,
власне, ці ідентичності ще не були цілком сформо-
вані, а русини «ніби пересувалися туди-сюди в
певному культурному континуумі» [3, с. 100].
Роль двох уній — політичної Люблінської 1569 року
і релігійної Берестейської 1596 року — в етномов-
ному самоусвідомленні русинів (українців) незапе-
речна. Попри асиміляційний польськомовний
вплив внаслідок політичної унії та локалізовані
протистояння цьому у шляхетських середовищах,
релігійна унія спричинила кристалізацію нової
провідної етнічної спільноти «Руси з Руссю» у су-
противі до безальтернативних досі конфесійних
спільнот — православної та католицької. У мовно-
етнічних вимірах українства другу половину і кі-
нець ХVII ст. можна вважати суперечливим ча-
сом високого злету під обстрілами зміцнілого
польського колонізатора і водночас часом русько-
мовних трофеїв у польському таборі.
Умовні скорочення
Арх. ЮЗР 1861, ч. II, т. I — Архивъ Юго-
Западной Россіи, издаваемый временною коммиссіею
для разбора древнихъ актовъ, височайше учрежден-
ною при Кіевскомъ Военномъ, Подольскомъ и
Волынскомъ генерал-губернаторе. Постановленія
дворянскихъ провинціальныхъ сеймовъ, въ Югозапад-
ной Россіи. — К., 1861. — Ч. II. — Т. I. — 530 с.
ДБВ — Документи брацлавського воєводства
1566—1606 років / упоряд. Крикун М., Піддуб-
няк О. ; вступ М. Крикуна. — Львів : Наук. тов-
во ім. Т. Шевченка, 2008. — 1217 с.
УСПД ХVII ст., т. II, кн. 2 — Тисяча років укра-
їнської суспільно-політичної думки : у 9-ти т. / упо-
ряд., прим. В. Шевчука. — К. : Дніпро, 2001. —
Т. II. — Кн. 2. Перша половина ХVII ст. — 536 с.
Ст. 1588, кн. 1, т. III — Статути Великого кня-
зівства Литовського : у 3-х т. — Т. III. Статут Ве-
ликого князівства Литовського 1588 року : у 2 кн. —
Кн. 1. — Т. III / за ред. С. Ківалова, П. Музичен-
ка, А. Панькова. — Одеса : Юридична література,
2004. — 672 с.
1. Білоус Н.О. Люблінська унія 1569 р.: історіографічні по-
гляди та інтерпретації / Н.О. Білоус // Український
історичний журнал. — 2010. — № 1. — С. 65—83.
2. Брехуненко віктор. Московська експансія і Переяс-
лавська рада 1654 року / Віктор Брехуненко. — К.,
2005. — 367 с.
3. вілсон Ендрю. Українці: несподівана нація / Ендрю
Вілсон ; пер. з англ. — К. : К. І. С., 2004. — 552 с.
4. Восточные славяне в ХVI—ХVIII веках: этническое
развитие и культурное взаимодействие : материалы
«круглого стола» // Славяноведение. — 2002. —
№ 2. — С. 3—33.
5. Грімстед П. Кеннеді. Руська метрика: книги польської
коронної канцелярії для українських земель (1569—
1673 рр.) / Кеннеді П. Грімстед // Український істо-
ричний журнал. — 1989. — № 5. — С. 52—62.
6. Ґудзяк Борис. Криза і реформа: Київська митрополія,
Царгородський патріярхат і ґенеза Берестейської
унії / Борис Ґудзяк ; переклад Марії Габлевич, під ре-
дак цією Олега Турія. — Львів : Інститут історії Церк-
ви Львівської Богословської Академії, 2000. —
ХVI + 426 с.
7. Жмир в.Ф. На шляху до себе (Історія становлення
української національної свідомості) / В.Ф. Жмир //
Філософська і соціологічна думка. — 1991. —
№ 1. — С. 144—162.
8. липинський в’ячеслав. Україна на переломі 1657—
1659. Замітки до історії українського державного бу-
11Руська (українська) мова на перехресті двох уній: люблінської (1569) та Берестейської (1569)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 1 (109), 2013
дівництва в ХVII-ім столітті. Твори / В’ячеслав Ли-
пинський. — Філадельфія, 1991. — Т. 3. — 346 с.
9. лісовий василь. Культура — Ідеологія — Політика /
Василь Лісовий. — К. : Вид-во імені Олени Теліги,
1997. — 350 с.
10. Мойсієнко в.М. Фонетична система українських по-
лісь ких говорів у ХVI—ХVII ст.: [монографія] /
В.М. Мой сієнко. — Житомир : Вид-во ЖДУ
ім. І. Франка, 2006. — 448 с.
11. Мозер Міхаель. Що таке «проста мова» / Міхаель
Мозер // Причинки до історії української мови / за
заг. ред. Сергія Вакуленка. — Харків : Харк. істор.-
філолог. тов-во, 2008. — С. 75—111.
12. Німчук василь. Конфесійне питання і українська мова
кінця ХVI — початку ХVII століть (Берестейська
унія і українська культура ХVII століття) / Василь
Німчук. — Львів : Інститут історії Церкви Львівської
Богословської Академії, 1996. — С. 1—48.
13. Огієнко іван. Українська літературна мова ХVI-го і
український Крехівський Апостол / Іван Огієнко. —
Варшава, 1930. — Т. I. — 520 с.
14. Огієнко іван. Історія української літературної мови /
Іван Огієнко. — К. : Либідь, 1995. — 293 с.
15. Радевич-винницький Ярослав. Двомовність в Украї-
ні: теорія, історія, мова вживання: [монографія] /
Яро слав Радевич-Винницький. — Київ ; Дрогобич :
Посвіт, 2011. — 592 с.
16. Смолій валерій. Українська національна революція
ХVII ст. (1648—1676 рр.) / Смолій Валерій, Сте-
панков Валерій. — К. : Києво-Могилянська академія,
2009. — 447 с.
17. Снайдер Тімоті. Перетворення націй. Польща, Укра-
їна. Литва. Білорусь 1569—1999 / Тімоті Снайдер ;
пер. з англ. Антон Котенко, Олександр Надтока. —
К. : Дух і літера, 2012. — 464 с.
18. Харлампович к. Западнорусские православные шко-
лы ХVI и начала ХVII века, отношение их к инослав-
ным / К. Харлампович. — Казань, 1898. — 524 с.
19. Флоря Борис. Національно-конфесійна свідомість
населення Східної України в першій половині
ХVII сто ліття / Борис Флоря // Берестейська
унія та вну трішнє життя Церкви в ХVII столітті :
матеріали Четвертих «Берестейських читань» /
ред. Борис Гудзяк ; співред. Олег Турій. — Львів,
1997. — С. 125—147.
20. Франко іван. Характеристика руської літератури
ХIV—ХVIII ст. / Іван Франко // Європейське від-
родження та українська література ХIV—ХVIII ст. —
К. : Наукова думка, 1993. — С. 342—372.
21. Шевельов юрій. Чому общерусский язик, а не вібчо-
руська мова? З проблем східнослов’янської глотогонії /
Юрій Шевельов // Історія української мови: [хресто-
матія : упоряд. С.Я. Єрмоленко, А.К. Мойсеєнко]. —
К. : Либідь, 1996. — С. 191—205.
22. Шевельов юрій. Історична фонологія української мо ви /
Юрій Шевельов ; пер. з англійської Сергія Вакуленка,
Андрія Даниленка. — Харків : Акта, 2002. — 1054 с.
23. Яковенко Н.Н. О языковом составе гродских и зем-
скиг книг Правобережной Украины на протяжении
ХVII века / Н.Н. Яковенко // Историографические
и источниковедческие проблемы отечественной исто-
рии. — Днепропетровск, 1983. — С. 64—72.
24. Яковенко Наталя. Паралельний світ. Дослідження з
історії уявлень та ідей в Україні ХVI—ХVII ст. / На-
таля Яковенко. — К. : Критика, 2002. — 416 с.
25. Яковенко Наталя. Нарис історії середньовічної та ран-
ньо модерної України / Наталя Яковенко ; вид. 2-ге, пере-
роблене та розширене. — К. : Критика, 2005. — 581 с.
26. Mazur karol. Nieznana petycja szlachty wołyńskiej do
kró la w dobie sejmu Lubelskiego 1569 r. / Mazur Ka-
rol // Соціум. Альманах соціальної історії. —
2003. — Вип. 2. — С. 41—56.
Iryna Farion
ON RUTHENIAN (UKRAINIAN) LANGUAGE
AT THE CROSSROADS OF TWO UNIONS:
UNION OF LUBLIN (1569)
AND THAT OF BREST (1596)
Social status of Ruthenian (Ukrainian) language during the
term between two unions — Union of Lublin (1569) and that
of Brest (1596) — has been considered in the article. The
impact of important socio-political factors upon functionalism
of Ukrainian language and its reception by nobility and gover-
ning circles has been put under study. In the research-work the
way of continual creation and consolidation of Ruthenian lin-
gual ethnic consciousness against the background of traditional
religious consciousness and in spite of active processes of polo-
nization and assimilation has been exposed.
Keywords: Ruthenian language, Unions of Lublin and Brest,
sociolinguistics, lingual ethnic consciousness.
Ирина Фарион
РУТЕНСКИЙ (УКРАИНСКИЙ) ЯЗЫК
НА ПЕРЕКРЕСТКЕ ДВУХ УНИЙ:
ЛЮБЛИНСКОЙ (1569) И БРЕСТСКОЙ (1596)
В статье исследован общественный статус рутенского
(укра инского) языка в период времени между двумя уни-
ями: Люблинской (1569) и Брестской (1596). Раскрыва-
ется влияние знаковых общественно-исторических факто-
ров на функционирование украинского языка и его вос-
приятие в шляхетско-правительственных кругах. Просле-
живается путь непрерывного создания и утверждения
рутенского языково-этнического сознания на фоне тра-
ди ционной конфессиональной общности, вопреки актив-
ным полонизационным и ассимиляционным процессам.
Ключевые слова: рутенский язык, Люблинская и Брестская
унии, социолингвистика, языково-этническое сознание.
|