Становлення особистості та формування світогляду Олени Кульчицької

У статті йдеться про одну з найбільш відомих широкому загалу жінок-художниць Галичини — Олену Кульчицьку. Проаналізовано чинники та аспекти, які вплинули на формування світогляду та становлення її особистості як художника та мистецтвознавця....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Волошин, М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2012
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94907
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Становлення особистості та формування світогляду Олени Кульчицької / М. Волошин // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1218-1228. — Бібліогр.: 22 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94907
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-949072016-02-13T03:02:35Z Становлення особистості та формування світогляду Олени Кульчицької Волошин, М. Статті У статті йдеться про одну з найбільш відомих широкому загалу жінок-художниць Галичини — Олену Кульчицьку. Проаналізовано чинники та аспекти, які вплинули на формування світогляду та становлення її особистості як художника та мистецтвознавця. The article deals with some problems in personal and creative formation of Olena Kulchytska, the only Galician lady-artist known to a broader audience. In the study have been analyzed certain factors and aspects of reality that influenced artist’s world outlook and the development of her personality as an artist and art critic. В статье речь идет об одной из наиболее известных широкой зрительской общественности женщин-художниц Галичины — Олене Кульчицкой. Анализируются обстоятельства и аспекты действительности, которые повлияли на формирование мировоззрения творческой личности и ее становление как художника и искусствоведа. 2012 Article Становлення особистості та формування світогляду Олени Кульчицької / М. Волошин // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1218-1228. — Бібліогр.: 22 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94907 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Волошин, М. Становлення особистості та формування світогляду Олени Кульчицької Народознавчі зошити
description	У статті йдеться про одну з найбільш відомих широкому загалу жінок-художниць Галичини — Олену Кульчицьку. Проаналізовано чинники та аспекти, які вплинули на формування світогляду та становлення її особистості як художника та мистецтвознавця.
format	Article
author	Волошин, М.
author_facet	Волошин, М.
author_sort	Волошин, М.
title	Становлення особистості та формування світогляду Олени Кульчицької
title_short	Становлення особистості та формування світогляду Олени Кульчицької
title_full	Становлення особистості та формування світогляду Олени Кульчицької
title_fullStr	Становлення особистості та формування світогляду Олени Кульчицької
title_full_unstemmed	Становлення особистості та формування світогляду Олени Кульчицької
title_sort	становлення особистості та формування світогляду олени кульчицької
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94907
citation_txt	Становлення особистості та формування світогляду Олени Кульчицької / М. Волошин // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1218-1228. — Бібліогр.: 22 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT vološinm stanovlennâosobistostítaformuvannâsvítoglâduolenikulʹčicʹkoí
first_indexed	2025-07-07T01:33:28Z
last_indexed	2025-07-07T01:33:28Z
_version_	1836949973009170432
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 У наш час комерційної цивілізації та загально- моральної кризи звертаємо погляди до особис- тостей, які в найтяжчі хвилини життя не втратили присутності духу та зберегли завзяття і плідно пра- цювали для майбутнього на ниві української науки. А коли через власні політичні погляди та патріотич- ну національну позицію стало неможливим вихову- вати молодь, присвятили свої дослідження популя- ризації та розвитку мистецтва. До покоління, якому притаманний великий полі- тичний та державний ідеалізм, громадянська свідо- мість, чесність та патріотизм належить Олена Куль- чицька [7, с. 7]. Важливим чинником у формуванні світогляду Олени Львівни відіграв рід Кульчицьких 1. Адже, як відомо, в історії нашого народу були різноманітні ототожнення себе та своїх близьких, а часом і своїх родів, а тим більше і місць проживання із певними уявними, інколи і фантастичними мотивами, топоні- мічними, ономастичними, антропонімічними чи ет- нонімічними назвами. До такого стилю функціону- вання належала і родини Кульчицьких, яка безпосе- редньо засвідчувала свої зв’язки з героєм Відня Юрієм-Францом Кульчицьким 2. Становлення Олени Кульчицької як художниці відбулось ще в дитинстві. Приживаючи в маленьких повітових містечках Галичини: Лопатині, Кам’янці- Струмиловій, Городку, дівчина часто приглядалася до звичаїв і побуту українського міщанства та селян- ства, а також навколишньої краси. У дитинстві від- значалась працьовитістю та вимогливістю до себе й до інших, любила носити українські модні речі. З 1 Олена Львівна Кульчицька народилася 16 вересня 1877 року в містечку Бережани, що на Тернопільщині, в родині відомого галицького радника суду і адвоката Лева Кульчицького та Марії, з дому Стебельських. Це були давні роди, що, окрім родинних гербів, зберегли і дух українства. У родині було троє дітей — старший брат Володимир, сестра Ольга та Олена, яка була третьою дитиною в сім’ї окружно- го судді. Через два роки родина переїжджає до Кам’янки- Струмилової (тепер Буська, районний центр на Львівщині). Саме звідти починаються перші спогади художниці, згодом занотовані в щоденнику, який Олена Кульчицька вела про- тягом всього життя. 2 Родина Кульчицьких походить із села Кульчиці з-під Самбора на Дрогобиччині. Мешканці села Кульчиць на- зивались тільки Кульчицькі, але для кращої орієнтації, для розрізнення роді, прибирали собі другі прізвища, так звані «придомки». У своїх спогадах Олена Куль- чицька писала, що в неї зберігся цікавий документ, який засвідчував родинні зв’язки родини Кульчицьких із героєм Відня — Юрієм Кульчицьким.© М. ВОЛОШИН, 2012 Мар’яна ВОЛОШИН СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ТА ФОРМУВАННЯ СВІТОГЛЯДУ ОЛЕНИ КУЛЬЧИЦЬКОЇ У статті йдеться про одну з найбільш відомих широкому загалу жінок-художниць Галичини — Олену Кульчицьку. Проаналізовано чинники та аспекти, які вплинули на фор- мування світогляду та становлення її особистості як худож- ника та мистецтвознавця. Ключові слова: Олена Кульчицька, Віденська школа, мо- настир Сакраменток, модерне мистецтво, віденська сеце- сія, світогляд. 1219Становлення особистості та формування світогляду Олени кульчицької ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 цих юних років Олена Кульчицька приглядалась не тільки до звичаїв українського народу, а й народів інших країн, а саме — Японії. Свідченням цього є її спогад: «Мама була дуже працьовита й вимагала, щоб ми вміли працювати, — згадувала художни- ця. — «Ми з сестрою Ольгою повинні були самі ля- льок одягати. Батько дістав нам «Журнал мод і крою», тому наші ляльки мали різні «модні» строї, включно до українського і японського» [10, с. 7—9]. Оленка не любила стригтися. Щоб донька не пла- кала, мати дарувала їй будь-яку іграшку: — «Стри- ження було мені дуже прикре, бо сусідські діти кли- кали «хлопчик пана начальника»», — пояснювала вона в своєму щоденнику [4, с. 7]. Вже маленькою, вона уявляла себе невтомною працівницею відображення українських пейзажів в різну пору року. Олена Кульчицька дуже любила та захоплювалася навколишньою природою. Про це згодом згадувала художниця: «...Краса природи справді несвідомо, але глибоко зайшли в мою дитя- чу душу...» [5, с. 6]. Та ці спогади не були марними, вони, можна стверджувати, відображені були Оле- ною Львівною на її мистецьких полотнах, які збере- глись до нашого часу, а саме «Весна», «Літо», «Пор- трет дівчинки», «Літня ніч», «Пастушок» та інші. Визначальною особистістю у формуванні світо- гляду Олени Кульчицької був її батько — Лев Куль- чицький, який дуже любив фотографувати і часто робив фотографії своїм дочкам. В історії фотографії відомо, що перші фотографії на території України з’явились в 40-х рр. ХІХ ст. 3, а у Західній Україні у 1920-х рр. Тому таке явище серед галицької інте- лігенції було не зовсім рідкісним, а тим більше для родини Кульчицьких, де батько працював адвока- том. Лев Кульчицький був обдарований від приро- ди талантом бачити красу, про що свідчать його чу- дові фотографії краєвидів, які зберігаються в архіві при Художньо-меморіальному музеї художниці [1, 3 В Україну фотографію принесли в 1840-х pp. чужинецькі фотографи, учасники щорічних міжнародних київських ярмарків — «Контрактів», які часто залишалися в Укра- їні. Першими фотографами-поселенцями були французи «Жак» і Шарль-Поль Гербст; останній відкрив у Києві даґеротипну студію; Піонерами української фотографії на західноукраїнських землях були в 2-й половині 19 ст. А. Карпюк, Володимир Шухевич — у Львові, Степан Дмоховський, Є. Любович (з 1911) — у Перемишлі, Ф. Величко — в Станіславові. КВ 59874/89]. Лев Кульчицький, який змалечку заохочував дітей до сприйняття і розуміння краси, прищеплював любов до праці, до свого народу. «У пізнанні природи і в способі спостереження її краси, безперечно, — згадувала художниця, — багато за- вдячую своєму батькові, який так дуже любив при- роду й умів учити пізнавати її. Перші захоплення приходять ще у дитинстві, над усе любила я квіти. Було їх багато довкола, а при тому мій батько за- вжди приносив додому нам прегарні китиці львів- ських і поза львівських квітів» [11, с. 2]. Мальовнича природа Бережанщини, її пам’ятки старовинної архітектури, красивий народний одяг Поділля, поезія народних пісень, казок і опові- дань, — усе впливало на розвиток мистецького об- дарування вразливої дівчини. У неї рано виявилися здібності до малювання, і батько, що сам цікавився мистецтвом, прагнув підтримувати їх: з допомогою альбомів давав їй змогу вивчати творчість видатних майстрів живопису, вчив сприймати красу природи, звертав увагу дівчини на високу культуру україн- ського народного мистецтва. Коли Оленку віддали в монастир Сакраменток у Львові 4, при якому була польська школа (адже укра- їнських на той час не було), тоді й розпочалось по- справжньому доросле та самостійне життя майбут- ньої художниці 5. Розлуку з батьками Оленка пере- живала дуже боляче: часто плакала, тужила за ними і ніяк не могла звикнути до нового суспільства. З 4 Монастир сакраменток (бенедиктинок з Адорації Най- святішого Сакраменту) заснували у 1710 році. У 1718 р. було зведено перший костьол Заручин Пресвятої Діви Марії та Святого Йосифа. Це була дерев’яна фахверкова споруда, яка проіснувала до 1743 року. У 1744—1780 рр. костел відбудували в камені за проектом відомого ар- хітектора німецького походження Бернарда Меретина (Меретіннера). Перші два роки будівництвом керував сам Меретин. Також були зведені монастирські келії та мури. На території обителі розбили сад, який проіснував до XX століття. Сучасного австро-німецького вигляду храм набув після перебудови 1884—1894 рр. у стилі необароко за проектом Адольфа Мінасевича та рекон- струкції інтер’єру 1902—1904 рр. за проектом Владис- лава Садловського. Під час останньої створено новий ві- втар, прикрашений чотирма статуями ангелів скульптора Петра Війтовича. 5 У 1887 р. Олена Кульчицька вступила в семирічну шко- лу при монастирі Сакраменток у Львові. Цю школу вона закінчила у 1894 році, на відмінно і після того поверну- лася до батьків. Мар’яна вОлОШИН1220 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 цього приводу вона писала: «…Ніяк не могла звик- нути до «нового світа». Я була одинока українка се- ред польок…» [22, c. 11]. Та, як виявилось, не тільки батько вплинув на ста- новлення особистості Олени Кульчицької, її «вчи- телями життя» стали монахині школи при монастирі сакраменток. Оскільки її вчителями були монахині- сакраментки, які добре до неї ставились, незважаю- чи на її релігійні переконання. «…Мої релігійні по- чування та вимоги до церковного обряду задоволь- няли…», — згадувала вона у спогадах [22, c. 11]. Для науки релігії та сповіді до Олени Кульчицької в школу приходив греко-католицький священик. На- ука для молодої художниці вдавалась дуже легко, але сумуючи за рідними, особливо за сестрою, ді- вчинка починає малювати. Першими малюнками Оленки були копії картин та ікон, які заполонили її молоду душу і якими вона надзвичайно захоплюва- лась. Про малюнки своєї учениці вчителі-монахині відгукувались позитивно. Після навчання О. Кульчицька отримала знання німецької, польської та французької мов, а також природничих предметів. Найкраще знала німець- ку мову, якою не тільки вміла читати, а й бездоган- но писати. Проте не відразу визначився життєвий шлях художниці. У тодішній Галичині, що перебу- вала на напівколоніальному становищі в Австро- Угорській монархії, не було умов, необхідних для розвитку українського образотворчого мистецтва, не було художніх шкіл. Тому ніхто з рідних Олени Кульчицької й не думав про художню освіту тала- новитої дівчинки [19, c. 12]. На той час батьки Олени переїхали з Лопатино до Городка, і сама Оленка була вже доросла, тому могла ходити на різні бали та вечори. Але не хо- дила, частіше відвідували разом із сестрою своїх знайомих або займались спортом. Саме в цей час актуальним видом заняття на дозвіллі став спорт, а особливо теніс, катання на велосипеді, лижах, санках та ковзанах. Найчастіше спортом займа- лись взимку: ходили на ковзанку, грали в теніс, часто, виїжджали у Львів. Після закінчення школи Олена Кульчицька роз- починає мистецькі студії у львівській Художньо- промисловий школі, отримуючи початковий вишкіл у аквареліста А. Степановича. У 1901—1903 рр. продовжує студії у приватній школі художників- педагогів Станіслава Братковського-Качора та Ро- мана Братковського 6 у Львові [17, c. 355—357]. Після такої підготовки за бажанням батьків Оле- на Кульчицька повинна була поступити у вищу ху- дожню школу. Найближчою до Львова, у Кракові, була на той час польська Академія мистецтв, яка за статутом Академії не мала права приймати студен- тами жінок. Така школа була у Відні 7, адже, як зга- дувала художниця, хтось звернув увагу батьків на цю школу як на одну із найкращих у Європі. Закін- чення цієї школи давало право на навчання у серед- ніх школах. Саме Віденська школа остаточно сфор- мувала особистість О. Кульчицької як мистецтвоз- навця та визначила її творчий шлях у майбутньому. Перед вступом у школу сестри кинули жереб, кому продовжувати навчання, незважаючи на рішен- ня батьків. Доля всміхнулася молодшій 8. Про це вона писала: «…В році 1903, в серпні місяці, поїха- ла я під опікою вуянки (віденки) до Відня, здала вступні екзамени, на основі яких прийнято мене до школи «Kunstgewerbeschule des K.K. Osterr. Muse- 6 Станіслав та Роман Братковські — польські художники реалістичного напрямку кін. ХІХ — поч. ХХ ст. 7 Академія образотворчих мистецтв — державна художня академія у Відні (Австрія), одна з найстаріших в Європі. Віденська художня академія постала в 1692 р. як при- ватна академія надвірного художника Петера Штруделя за зразком Римської Академії Святого Луки. В 1772 р. всі існуючі на той час школи мистецтва поєднували- ся в Академію об’єднаних образотворчих мистецтв. В 1872 р. Академія отримала статус вищого навчального закладу, а в 1998 р., зберігши свою колишню назву, вона стала університетом. В 1898 та 1910 рр. Отто Вагнер представив проекти но- вої будівлі Академії образотворчих мистецтв, які, проте, не були втілені в життя. З 1 квітня 1877 р. Академія роз- міщується в побудованій Феофілом ван Гансеном будів- лі на площі Шіллерплац. До складу Академії входять картинна галерея (250 полотен пензля відомих майстрів від періоду раннього Ренесансу і аж до XVIII — по- чатку XIX ст., таких як: Босх, Лукас Кранах Старший, Рембрандт, Рубенс, Тиціан, Мурільйо та Гварді), а та- кож гравюрний кабінет — одна з найвизначніших збірок графіки в Австрії. Обидві колекції — живопису і графі- ки — є навчальним матеріалом для студентів Академії. Культурні цінності зазнали значних пошкоджень під час Другої світової війни. 8 В серпні 1903 р. Олена Кульчицька виїхала, під опікою дружини (віденки) батькового брата, до Відня. Здавши вступні іспити, стала студенткою загального факультету «Школи прикладного і декоративного мистецтва». 1221Становлення особистості та формування світогляду Олени кульчицької ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 ums fur Kunst und Industrie in Wien» [22, с. 12]. На період навчання художниці у Відні припадає час роз- квіту модерного мистецтва 9. З усіх факультетів тієї школи «загальний факуль- тет» найбільше відповідав бажанням Олени Куль- чицької. На цьому відділі приділялося багато ува- ги композиції твору, вивченню різноманітних тех- нік: олійного й акварельного живопису, рисунку, гравюри, емалі, мозаїки тощо. Якщо на інших від- ділах підготовлялися спеціалісти поодиноких галу- зей прикладного і декоративного мистецтва, то на- вчання на «загальному факультеті» давало більш широкі знання. На ньому вивчались, крім рисунка і живопису, також різнорідні за технікою види ес- тампної гравюри при одночасному «загальному» ознайомленні студентів з різними видами худож- ньої промисловості, як художня кераміка, художнє оформлення книги тощо [19, с. 4.]. Профіль студій на «загальному факультеті» визна- чив великою мірою майбутній мистецький шлях Оле- ни Кульчицької — він став основою, на якій розви- нулася багатогранність її художньої діяльності. Під впливом учителів школи — Е. Малліни, який викла- дав фігуративний та елементарний рисунок, В. Фуль- майстера — викладав орнаментальний рисунок, А. Фон Кернера — викладав рисування людської фігури, Ф. Цізека — очолював навчальний відділ школи художнього промислу, Олена Кульчицька не- втомно вдосконалює свою мистецьку майстерність, проймається ідеологією естетичної свободи, спові дує вільну художню творчість, віддану, передусім, духо- ві національної культури [7, с. 7—10]. Вже в стінах Віденської художньо-промислової школи Олена Кульчицька виявляє незвичайну різ- нобічність професійно-творчих зацікавлень. Окрім предметів, обов’язкових на «загальному факульте- ті», художниця з відмінним успіхом закінчує ряд так званих «спеціальних курсів», які додатково читались 9 Модерн, «новий стиль» — досить помітний напрямок у просторових мистецтвах 1890—1900-х рр., що виявляло видиму подібність із загальноєвропейськими шуканнями цієї епохи. В різних країнах називався по-різному: Art Nouveau, Jugenstіl, Modern style і т. д. Модерн протиставляв свою принципову новизну еклектичної утилізації, що приїлася за півстоліття, спадщини всіх століть і народів. Основни- ми його елементами є використання синусоїдальних ліній, стилізованих квітів, язиків полум'я, хвилястих ліній, запо- зичених в природі. у школі. Упродовж 1905—1907 рр. Олена Куль- чицька освоює таємниці складної техніки перегород- частої емалі на спеціальному курсі [11, c. 3]. Також певний період вона проходить курс навчан- ня у «Спеціальному ательє емальєрських робіт» під керівництвом професора Аделі фон Штарка, одно- часно удосконалюється у рисунку портретів на лек- ціях відомого майстра історичного малярства профе- сора Андреаса Ґролля. Певний час відвідує «Спеці- альний курс художнього ткацтва», що вела його професор Леопольдіна Ґуттман. На лекціях профе- сора Франца Цізека Олена Кульчицька проходить «Курс удосконалення в орнаментальному рисунку та композиції» і, нарешті, під керівництвом професора Олешкевича закінчує «Курс художньої обробки шкі- ри та інтролігації». Паралельно із цими заняттями Олена Кульчицька відвідує лекції на інших відділах, де студіює розмаїття техніки естампної графіки. «На других відділах, — згадує художниця, — подавали нам початки техніки графіки, а головно офортів. Вка- зівки були дуже скромні, повного знання як такого не давали, однак графіка і офорти полонили всю мою увагу, і я вирішила самостійно збагнути тайни цего трудного вміння...» [6, с. 424]. Талант молодої художниці та її успіхи у навчанні були належно оцінені і відзначені у випускному сві- доцтві Олени Кульчицької Віденської художньо- промислової школи. «Її невтомна старанність, — від- значалось у цьому свідоцтві, — її технічна вправність, кмітливість та великий смак вказують на своєрідне мистецьке обдарування, хист до творчої праці у роз- маїтих рисункових та малярських техніках, як також у проектах ужиткових речей» [4, с. 10]. Для Олени Кульчицької віденська школа була благословенням у формуванні її світогляду та ста- новленні як художниці. Вона вийшла з неї з ґрун- товним опанування усіх мистецьких технік, завдяки чому могла попробувати висловлюватись не тільки в рисунку і малярстві, але з однаковою легкістю в усіх репродукційних техніках, від найпростішого дерево- риту до найтоншого офорту, від моделювання в усіх скульптурних матеріалах і техніках до емалі і кили- марства включно [4, с. 12]. Навесні 1908 р. Олена Кульчицька повертаєть- ся до Відня, де успішно захищає дипломну роботу «Про користь науки рисунків», спираючись на до- слідження таких передових теоретиків мистецтва, як Мар’яна вОлОШИН1222 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 Джона Раскіна 10 та Алоїза Ріґля 11, з чого були без- межно задоволені її батьки. Це стало приводом по- думати про нагороду для Олени та Ольги, а нагоро- дою була подорож в Європу. В період навчання у Відні Олена Кульчицька спочатку проживала, винаймаючи квартику, а піз- ніше переселилась до пансіонату «французька Швайцарія». Навчаючись на відмінно, студентка отримувала звичайну стипендію, та могла мати сти- пендію Юрія Кульчицького, як односельчанка Франца-Юрія Кульчицького — героя Відня. До- рога до школи проходила через прекрасний парк — «Stadtpark». Все це надовго закарбувалось у пам’яті молодої студентки, що й занотувала в своєму що- деннику: «….Початково мешкала приватно, а о піс- ля переселилась в пансіонат «французька Швай- царія» ходила до школи через «Stadtpark»….Я мала вправді стипендію, але (тепер запізно цего жа- лувати) я могла мати дещо більшу державну опіку як Кульчицька — односелька Франца-Юрія Куль- чицького….» [22, c. 12]. Перебуваючи у Відні Олена тужила за рідними, незважаючи на те, що отримувала часто від них по- силки та листи. «За таку підтримку у всьому, — зга- дувала майбутня художниця, — завдячую передов- сім своїй незабутній сестрі, яка жила для мене й до- давала мені сили та бажання для праці» [22, c. 12]. У пакунках, які Олена Кульчицька отримувала з дому, зазвичай були нові речі для гардеробу та будь- які інші вибагливі подарунки. Додому їздила студентка лише на великі свята — Різдво та Великдень. Батьки її в той час мешкали у Львові, біля Стрийського парку, де вона часто хо- дила малювати. В парк Олена Кульчицька ходила не сама, майже завжди з нею ходили дядько Петро та мати Марія [22, c. 12]. Саме мати — Марія Сте- бельська, найкраще придивлялась до малюнків до- 10 Джон Раскін — англійський письменник, теоретик мис- тецтва, літературний критик і поет, який значно вплинув на розвиток мистецтвознавства та естетики другої поло- вини XIX — поч. XX століття. 11 Рігль Алоїз (14.10.1858 — 17.06.1905) — австрійський мистецтвознавець, проф. Віденського університету з 1897 р., представник так званої Віденської школи мис- тецтв. Автор терміна про іманентну «художню волю», яка попереджує певне відділення художніх епох. Його теорія дозволяла розробляти різноманітні прийоми для художньої форми. чки і давала їй корисні поради та настанови, а моло- да дівчина невпинно їх виконувала. Після вдалого закінчення Віденської художньо- промислової школи у батьків майбутньої художни- ці виник задум подорожі сестер по музеях Європи. Все відбулось дуже швидко: «здійснення плану йшло якось так скоро, — згадувала художниця, — що усіх подробиць не вдалось запам’ятати. Знаю тільки, що в подорож взяли ми список пансіонатів, де можна було зупинитися…» [22, c. 16]. Так Оле- на Кульчицька разом із сестрою Ольгою та подру- гою із Відня Євгенією Підляшецькою здійснила мистецьку подорож по музеях Європи, а саме від- відали музеї Мюнхена, Парижа, Лондона, Жене- ви, Страсбурга, щоб побачити шедеври світового мистецтва [11, c. 4]. Звичайно, Олена Кульчиць- ка дуже зраділа такій подорожі, і не тільки вона: «Уявляю собі, як ми виглядали: щасливі, веселі, [їхали] віденським фіакром на залізниці. Їхали ми повні надії побачити скарби — досягнення люд- ських талантів, блискучі висліди віків», — згаду- вала художниця у щоденнику [22, c. 16]. Першим містом, яке відвідали дівчата, а зокрема Олена Кульчицька, був Мюнхен. У Мюнхені вони відвідали всі культурні пам’ятки, а також історико- культурний музей, де, крім того, що можна було оглянути всі експонати, можна було ще й пообідати та відпочити. З Мюнхена Олена, Ольга та Євгенія поїхали в Париж і відвідали його історичні та куль- турні пам’ятки, а саме галерею Лувру, церкви і ко- ролівські парки та всі замки на околицях міста. Та перед подорожжю до Парижа вони побували ще в Страсбурзі, де відвідали знамениту катедру, збудо- вану в готичному стилі [22, c. 16]. Наступне місто, яке чекало на Олену Львівну — Лондон. Екскурсію по Лондону організувало турис- тичне товариство «Cooca». Звичайно екскурсії втом- лювали, як Олену, так і дівчат, проте вони не звер- тали на це уваги. «Безперечно, огляд втомлював нас, часами навіть дуже, — згадувала художниця, — але це не могло знищити тієї втіхи й радості, а ще повно- го задоволення, яке нам дала подорож» [22, c. 16]. З Лондона не бажала Олена повертатись додому, та все ж повинна була. «Вертали ми також через ка- нал Ла-Манш… до Франції приїхали через Деп і за- тримались в малій місцевості над морем, Іпорт. Саме містечко було збудоване на вапняних горах… Далі 1223Становлення особистості та формування світогляду Олени кульчицької ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 дорога вела нас в Швейцарію, край цей ми переїха- ли цілий… тут плавали й купались в Женевському озері, подивлялись до гір Альп, гори Мон-Блан. Ін- терлякен — тут захотіли забутою залізницею діста- тися на гору, мабуть Юнгфрау… наше бажання здій- снилось, але без результату, бо мряки закрили шпи- лі гір», — згадувала Олена Кульчицька про свою подорож до Швейцарії дорогою додому [22, c. 16]. Так закінчилась незабутня подорож по Європі, а разом із тим закінчилась ще одна сторінка щасливо- го студентського життя — розпочиналась нова, не- відома… Саме ця подорож мала неабиякий вплив на формування художньо-естетичного світогляду Олени Кульчицької. Ще одним чинником мистецького формування ху- дожниці було її знайомство з Гуцульщиною 12 — кра- єм, багатим на народні традиції. Літні канікули 1905 р. пройшли у Косові, куди перебралася роди- на Кульчицьких, де Лев Кульчицький, вийшовши на пенсію, заснував адвокатську канцелярію, відстою- ючи права простого народу. «Мої ферії 13 1905 року були вже не у великому місті, а в маленькому — май- же селі. Я зійшлася цілком близько з цією частиною нашого народу, Гуцулами, яких я так дуже любила. Пізнала його звичаї і це своєрідне дуже цінне на- родне мистецтво — гуцульську архітектуру», — зга- дувала художниця про своє перебування на Гуцуль- щині [16, c. 6—7]. Тут Олена Кульчицька створи- ла чимало етюдів, які стали основою для майбутніх жанрових картин, і, може, саме тоді й виник задум створити меблі в гуцульському стилі. Це мав бути ансамбль, який складався б із дерев’яних меблів для вітальні, покою та передпокою з використанням еле- ментів і традицій гуцульського народного мебляр- ства. Захоплення народним мистецтвом, згодом його ґрунтовні студії відкрили перед художницею таке ба- 12 Гуцульщина — український етнокультурний регіон, край українських верховинців — гуцулів, розташований у За- хідній Україні, а поселення гуцулів займає Східну частину Карпат. Про цей край і його людей написано чи не най- більше з усіх етнографічних районів України. Він яскра- во відображений у художній літературі, образотворчому мистецтві, кіно (повість «Тіні забутих предків» М. Ко- цюбинського і фільм С. Параджанова; вірші, оповіда- ння і повісті Ю. Федьковича, І. Франка, Г. Хоткевича, польського письменника С. Вітценза, картини К. Устия- новича, І. Труша тощо). 13 Канікули. гатство мотивів, такі цінні «гени краси і гармонії», що їх вистачило на ціле життя. Під час навчання в Художньо-промисловій шко- лі Олена Кульчицька засвоїла духовні уроки віден- ського художнього середовища, а також такі того- часні мистецькі явища, як сецесію, імпресіонізм, екс- пресіонізм у нову естетику, та створила на рідному ґрунті український варіант модерну. Тут вона ство- рює естампи, а саме: «На хліб насущний. Орання» (лінорит), «Пастушок», «Жінки взимі», «Жниці», «Дівчина з голубами» (кольорові лінорити), де зо- браження, виконане характерними для сецесії засо- бами за допомогою площинної плями та лінії без то- нальних переходів, визначають подальше становлен- ня творчої манери майстра [15, c. 148—149]. У Відні сформувались також істотні особливості формально-стилевої мови та образного мислення Олени Кульчицької. Властивий їй нахил до умовно- го символіко-алегоричного трактування образів, ви- сока культура лінеарно-площинних, нерідко мону- менталізованих композиційних рішень, точність та дисципліна скупого узагальненого рисунку — все це виразно споріднює мистецтво Олени Кульчицької не тільки із стилістикою віденської сецесії, але й вза- галі із принципами формотворення у європейському модерні [8, c. 127—128]. Улюбленцями віденської студентки-художниці (Олени Львівни Кульчицької) були такі митці як Е. Мунк 14, Ф. Валлотон 15, Г. Клімат, А. Берлін, і особливо — Фердинанд Годлєр 16, швейцарський ху- 14 Едвард Мунк (1863—1944) — норвезький живопи- сець і графік, постімпресіоніст і постмодерніст, символіст, вважається предтечею експресіонізму. Едвард Мунк писав символічні фігуральні композиції, у експресивний спосіб виражаючи в них еротичну пристрасть, власну са- мотність, моменти підглядання, боязнь хвороб і смерті. Автор таких праць: «Хвора дівчинка», «Сестра худож- ника», «Крик», «Портрет Ібсена в Гранкафе», «Дівчата на мосту», «Робітники прибирають сніг» тощо. 15 Фелікс Валлотон (1865—1925) — художник, відомий як графік, походив з Швейцарії. Малював портрети, пейзажі, побутові картини. Педантичний як німець, він багато часу проводив в Луврі, який і став для нього дій- сною академією. Був закоханим в твори Франсуа Мілле, Рембрандта, Дюрера, Енгра, Ганса Гольбейна. Пізніше став відомим своїми ксилографіями (дереворитами ) з робіт старих майстрів. 16 Фердинанд Ходлер (Годлер) (1853—1918) — швей- царський художник. Один з найбільших представників «модерну». Писав пейзажі та портрети в дусі реаліз- Мар’яна вОлОШИН1224 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 дожник, який у своїй творчості послідовно реалізу- вав принципи сецесійної стилістики, а в образному мисленні — дух німецького символізму. Також за- хоплювалася художниця таким іспанським худож- ником як Франціско Гойя 17, який захоплював її сво- їм віртуозним володінням офортної техніки. Олена Кульчицька із гідною подиву чутливістю вбирала в себе творчі імпульси, що живили тодішнє мистецьке життя Відня. «Таке місто, як Відень, — згадує вона у своїх спогадах, — його численні музеї давали можливість приглянутися всесвітньому мис- тецтву. Я пильно і уважно стежила за виставами му- зеїв, за славними тоді «Wienr-Werkstatten» і взага- лі, за культурним життям Відня» [8, c. 129]. Характерно, що Олена Кульчицька, з її суто укра- їнським і оптимістичним світовідчуттям, цілковито не сприймала поширених серед тодішньої мистець- кої богеми Відня настроїв меланхолії, містичної ек- зальтації та крайнього індивідуалізму. Вона, за вда- лим висловом львівського дослідника М. Батога, за- вжди намагалася «надихати свої образи живим реальним виразом, вивести їх із тіней місячного сяй- ва на рідні сонячні простори» [4, c. 46—47]. Вихована з дитинства своїм інтелігентним бать- ком Левом Кульчицьким в патріотичній атмосфері поваги до свого народу та відповідальності за його долю і духовну гідність, Олена Кульчицька всім сво- їм молодим, палким серцем була зорієнтована на ду- ховні і культурну вартості свого народу, бажала слу- жити йому своїм мистецтвом. Через те уроки віден- ської сецесії не стали для неї предметом сліпого наслідування. Її активна творча натура глибоко пе- реосмислила ці новітні віяння і трансформувала їх в дусі національних культурних традицій. У 1904 р., ще під час навчання, разом із сестрою Ольгою відвідали Венецію, де побували на вистав- ці тодішнього західноєвропейського мистецтва, що му. Автор картини «Мертвий Христос», що зумови- ло в подальшому його увагу до теми смерті. У роботах 1890-х рр. простежується вплив кількох жанрів, у тому числі символізму і «модерну». Ходлер розробив стиль, який назвав «паралелізм», що характеризується симе- тричним розташуванням фігур в танцювальних чи ри- туальних позах. Одна з картин — «Дроворуб», була видрукувана на купюрах номіналом 50 швейцарських франків, випущених в 1911 році. 17 Франсіско-Хосе де Гойя (1746—1828) — іспанський живописець і гравер. значно збагатило творчий досвід молодої художни- ці. У своїх спогадах Олена Кульчицька намагалася занотувати важливі події свого життя та суспільні події: «Можливість побачити скарби минулих віків та геніальні досягнення тодішнього сучасного мис- тецтва ми уважали за велике і правдиве щастя» [6, c. 425]. Незабутнє враження на неї справила скуль- птура О. Родена «Громадяни міста Кале» — екс- пресивністю та пластичністю форм. Повернувшись у 1909 р. після подорожі з Євро- пи до Львова Олена Кульчицька задумувалась над тим, де повинна працювати або, як говорив її бать- ко, «заробляти на хліб щоденний» [22, c. 16]. Та, на жаль, на перший план не висувалась мистецька пра- ця, перешкодою було те, що українське суспільство було настільки вбоге, що не могло утримати митця. Адже на той час, окрім мецената — митрополита Андрея Шептицького, не було нікого, хто б міг до- помогти митцю. Таким чином, єдиним можливим ва- ріантом була педагогічна праця. Так Олена Кульчицька розпочинає у Львові пе- дагогічну працю в приватному ліцеї королеви Яд- віги, де викладала українське мистецтво, подав- ши заздалегідь до шкільної ради заяву. На почат- ку педагогічної праці художниці було важко, вона змушена була сама укладати для себе методику викладання. Така робота була ухвалена директо- ром ліцею, який запевнив, що в наступному році Олена Кульчицька отримає постійну посаду вчи- теля. Після закінчення навчального року з’явилась така ідея. Олена Кульчицька повинна була зали- шитись у Львові, але на місце Олени Львівни зна- йшлась конкурентка, яка була її давнішою това- ришкою в школі Братковського — Заячківська. Вона, як відома полячка, залишалась у Львові, а Олена Кульчицька повинна була переїхати до Пе- ремишля [18, c. 5]. На початку вересня 1909 р. художниця за рішен- ням шкільної кураторії переїздить до Перемишля, де отримала нову посаду — вчителя рисунку у ІІ Державному вчительському семінарі. Робота вчи- теля в Перемишлі проходила так, як звичайно в будь-якій школі. Але поява Олени Кульчицької в Перемишлі викликала невдоволення з боку тих, хто претендував на цю посаду. Майже за весь час пе- ребування в цьому місті Олена Кульчицька була в чорному списку і неодноразово переживала жахли- 1225Становлення особистості та формування світогляду Олени кульчицької ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 ві моменти. Єдиною розрадою для художниці в Пе- ремишлі була сестра Ольга. Вона переїхала зі Льво- ва до Перемишля і впорядковувала їх спільне по- мешкання [22, c. 16]. Свою працю в школі вважала необхідною, бо «з мистецтва жити важко», — писала художниця. Час від часу продавала картини та килими. Олена Куль- чицька часто жалілась, що праця у школі займає в неї багато часу, і вона не має змоги бачити лісу в осінньому золоті, ні весну в квітах, і тільки деколи вдавалось їй вирватись на короткий час у села й гори, щоб намилуватись красою природи змалюва- ти її. З цього приводу писала: «…Я краду ці пре- красні хвилини…» [8, c. 128]. Працьовитість Олени Кульчицької була відома в учительському колективі. На всіх нарадах та шкіль- них конференціях, де змушена була сидіти декілька годин, виймала з торбини розпочате вишивання і за- взято стелила нитки, або зарисовувала у своєму но- татнику орнаментальні композиції. Викладаючи у ІІ Державному вчительському се- мінарі, його приміщення намагалась прикрасити так, щоб відчувалося, що це українська школа, а в ті часи це було не легко. У коридорах і залах висіли дерево- рити художниці, а саме: портрети князів, письмен- ників з відповідно підібраними текстами композиції історичного змісту. Не завжди ці речі знаходили в цей час належне розуміння. Якось хтось з учнів роз- дер ненароком дереворит, що висів у коридорі, та кинув його у кошик із сміттям. Олена Львівна по- мітила це, старанно склеїла і знову повісила на сті- ну. А на зауваження сестри відповіла: «Їм цього не потрібно… Вони цього не розуміють, тим паче тре- ба їм це подавати…» [8, c. 128]. Великою і радісною подією для Ольги та Олени в перші місяці їх перебування в Перемишлі став ві- зит батька. Але ця радість та щастя закінчилось не- сподівано великим ударом. Несподівано захворів батько Олени Львівни 18. Втрату батька Олена Львівна переживала дуже боляче: «Хто пережив втрату найближчої собі людини, хто втратив у ній не тільки батька, а справжнього опікуна та прияте- ля, той розуміє біль…, страждання… Я цілий рік відзвичаювалась думати про батька, але це мені ніяк не вдавалось… ні фізично, ні психічно» [22, c. 17]. 18 Лев Кульчицький помер у грудні 1909 р. В такому нещасті допомогу родині надав брат ма- тері — Роман Стебельський. Та, незважаючи на втрату дорогої людини, моло- да вчителька продовжувала працювати. Олена Куль- чицька брала активну участь у різноманітних кон- ференціях, за дорученням Шкільної Ради проводи- ла курси для вчителів Перемишльського округу. На курсах потрібно було викладати нову методику ма- лювання, з якою вона була ознайомлена в період на- вчання у Відні. Вести курси Олені Кульчицькій до- ручив директор Львівської кураторії, який орієнту- вався в знанні Олени Львівни в цій ділянці, і сам багато знав. Звичайно, робота із вчителями не вда- валась важко, але була неприємною, тому що вчи- телі до неї ставились пасивно. Олена Кульчицька брала активну участь у жит- ті української громади Перемишля, була одним із ініціаторів створення музею «Стривігор» та його активним працівником, членом різних освітніх то- вариств: «Просвіта», «Рідна школа». З її ініціа- тиви за участю сестри в Перемишлі було організо- вано «Вечір народної ноші», на якому Ольга та Олени виступали у старовинному одязі з околиць Перемишля [4, c. 128]. Проживаючи у Перемишлі малярка була членом різноманітних громадських організацій та това- риств, а саме: «Гуртка Діячів Українського Мисте- цтва», «Асоціації Незалежних Українських Мист- ців», активним діячем «Союзу Українок», «Това- риства прихильників мистецтва», кооперативів «Українське Народне Мистецтво» та «Новий Труд», комітету «Брат Брату» тощо. Загалом Оле- на Кульчицька та Ольга належали майже до трид- цяти товариств. Саме з цим містом було пов’язано майже тридцять років її життя. Саме завдяки Пе- ремишлю Олена Кульчицька зрозуміла, що най- більш вдалим для неї видом мистецтва є графіка. Ось як вона згадувала: «Думаючи про, те яке за- вдання має сповнити мистецтво, щоб промовити до якнайширших кіл нашого народу, дійшла я висно- вку, що найвідповіднішим родом мистецтва є гра- фіка. Вона своєю технікою, оформленням і свобо- дою виразу має всі прикмети, щоб промовляти зро- зумілою мовою» [14, c. 5]. Олена Кульчицька захоплювалась вишуканістю гардеробу, який був продуманий до найменшої дріб- нички. Здебільшого це були речі власноруч спроек- Мар’яна вОлОШИН1226 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 товані. Також вона любила розкладати пасьянс. Карт не тасувала, а підкидала вгору. Потім збирала й роз- кладала знову [16, c. 7]. Олена Львівна одягалася зі смаком. Влітку носи- ла спідничку і жакет з сірого домашнього полотна, через плече — торбинку з народним орнаментом. Вона виділялась з-поміж усіх своєю ношею, в якій завжди було щось народне, оригінальне, гарне влас- ної роботи [22, c. 15]. Про неї згодом львівський художник Дмитро Крвавич згадував: «Це була прекрасно збудована, підтягнута й струнка дама. Видно, дбайливо слідку- вала за своєю фігурою, ходила енергійно. Хоч би скільки я її зустрічав, вона завжди була інакше одяг- нена. Одяг Олени Кульчицької був пошитий у дуже добрих кравців. Це був єдиний комплект, від взут- тя до капелюшка, в єдиному колориті. Якщо це був колір бордо, то бордові були туфельки, парасоля чи сумочка» [12]. Одна з учениць Олени Кульчицької з часу її вчи- телювання у жіночій гімназії в Перемишлі у своїх спогадах писала: «Не раз бачила я Олену Львівну на вулицях Перемишля, звичайно йшла з сестрою Ольгою. Завжди усміхнені, доброзичливі, чимось зацікавленні, елегантно, зі смаком, а при цьому скромно одягнені. Костюм з простого селянського полотна з вишитим народним узором виглядав, як одяг з найкращої дорогої тканини» [7, c. 426]. В радянський період Олена Кульчицька виклика- ла роздратування у партійних чиновників, які носи- ли однотипні сірі костюми. Одного разу на зборах у львівському міськкомі партії працівник комбінату образотворчості Холенков, творчі здобутки якого зводилися до малювання гасел, кинув на адресу Оле- ни Кульчицької: «Ця бездарна старуха, котра зовсім не вміє малювати, ще має нахабство виставляти свої роботи на художніх виставках». У залі промовчали, відтоді Олена Львівна жодного разу не була в Спіл- ці художників [16, c. 10—11]. Олена Кульчицька та її сестра були одними з пер- ших, хто спричинився до націоналізації моди, під- тримавши заклик: «Творімо українську моду!». Ві- домо, що мода — явище, яке відображає, особливо у вбранні, стиль життя суспільства. В усіх культур- них галузях Галичини (та й усієї України) початку ХХ ст. фіксується тенденція до створення націо- нального стилю. Це не поодинокі випадки, а досить розвинена і повсюдно поширювана ідея використан- ня народної творчості, національних здобутків ми- нулого на нових засадах. Олена Кульчицька ставить запитання: «Чи біле селянське полотно можна зужити до літнього місь- кого одягу? Достосувати матеріал, крій, прикра- си — але з тонким почуттям уміркованості — з увзглядненням способу міського життя?». Відповід- дю є як власний одяг мисткині, так і її проекти, по- пуляризовані у жіночих періодичних виданнях 1920—1930-х років [22, c. 23]. У допоміжному фонді Художньо-меморіального музею Олени Кульчицької у Львові зберігаються деякі речі художниці: блузка, сукня, жакет, кос- тюм набивної тканини... У свої молоді роки Оле- на Кульчицька вивчає крій. На численних ескізах, поряд з постаттю в національному строї, виконує детальне креслення з усіма необхідними вимірами. Переважно верхнього вбрання: жупанів, сердаків, керсеток... Моделі вбрання художниці можна від- найти й у живописних працях Олени Кульчицької, зокрема у портретах: «Автопортрет» (1927), «За вишиванням» (1928) тощо. Також художниця про- думувала й аксесуари, що у поєднанні з вбранням створювали цілісні ансамблі. Насамперед — тор- бинки й різноманітні види прикрас: пояси, ґудзи- ки, пряжки, брошки, підвіски... [1, КВ 59874/90]. Що ж до прикрас, які носила Олена Кульчицька, то вони також були витвором художниці, і усі вони відповідали стилю одягу Олени Кульчицької. При- краси Олени Кульчицької — це, перш за все, не твори українського народного мистецтва, а сеце- сійні з використанням перегородчастої емалі [1, КВ 59874/91]. Олена Кульчицька була веселою й відкритою жін- кою. Як так сталося, що вона все життя була сама? У щоденнику малярка зізнається, як у дитинстві за- кохалася у військового, якого за кольором мундира назвала Незабудкою. А її студент Мар’ян Манди- бура згадував, як під час етюдів у Карпатах Олена Кульчицька довго вмовляла гуцульського парубка- красеня вдягнути святковий стрій і попозувати. Той погодився, але в лісі — щоб сусіди не сміялися. Доки він перевдягався, Олена Львівна раптом скочила на його коня. Той став дибки, почав гарцювати. Усі дуже злякалися, а наїзниця лише сміялася. Чи не хотіла вона привернути до себе увагу хлопця? Саме в ті роки 1227Становлення особистості та формування світогляду Олени кульчицької ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 Олена Кульчицька напише гіркі рядки: «Для чого я хотіла так усе використовувати, так багато працюва- ти? Я все-таки була молодою, привертала до себе увагу... Чому так мало користувалася симпатіями ве- селого Відня? Б’ю себе, що не використовувала мо- лодість?». У Львові пліткували, що Олена Кульчиць- ка живе з одним скульптором, який так її кохає, що служить за домогосподарку. Після її смерті він ніби- то створив у її квартирі музей [20, c. 14]. Постать Олени Кульчицької як митця і громадя- нина формувалась в складних умовах, в середовищі української інтелігенції кінця ХІХ — початку ХХ ст., в ореолі впливу ідей та естетичних посту- латів Івана Франка. Коли Олена Кульчицька, мо- лодий митець, виходила на арену українського мис- тецтва, Іван Франко був ще живий. Їй пощастило слухати живого Івана Франка, коли він читав при- вселюдно свого геніального «Мойсея». В той час молодь зачитувалась цією філософською поемою та знала її напам’ять. Це був немов Заповіт Івана Франка молодому поколінню, його сповідь і пере- сторога, заклик і біль його серця, які закарбувались у пам’яті майбутньої художниці як її власне худож- нє і громадянське кредо — «Народе Мій, замуче- ний ….Твоїм будущим я живу…» [22, c. 30]. З того часу завжди писала слово «Народ» з великої бук- ви, як славо «Бог». Отже, майбутня художниця, як і всі дівчата, в ди- тинстві любила та захоплювалася красою матінки- природи. Адже у родині, де народилася Олена Куль- чицька, дітей виховували на таких принципах, як лю- бов до свого народу, до Батьківщини, до самого себе і, зрештою, до природи. В юності слово «Народ» завжди писала з великої літери, адже любила його по-особливому. Навчалась на відмінно, оскільки по- при основні предмети освоювала ще «спеціальні кур- си». Вже в молодому віці подорожувала, проте не сама, а із своєю сестрою Ольгою. Під час однієї та- кої подорожі художниця закохалася, проте кохання не було взаємним, тому так і залишилась до кінця життя одна. Вдягалась розкішно, весь одяг створю- вала власноруч, в тому числі і прикраси, які виготов- ляла на зразок віденських жіночих прикрас, які до душі зачарували Олену ще в студентські року. За- галом Олена Кульчицька — особа із великою си- лою волі та строгим, ніби чоловічим характером, і художник за покликанням. 1. Архів Художньо-меморіального музею Олени Кульчиць- кої у Львові. — АК-Г–3089/в-18. — КВ 59874/89. 2. Центральний державний історичний архів України (м. Львів). — Ф. 427. — Оп. 1. — Спр. 7. — (Спо- гади Дмитра Крвавича про художницю О. Куль чицьку). 3. волошин л. Творці українського модерну: Олена Кульчицька / Л. Волошин // Образотворче мисте- цтво. — 2005. — № 4. — С. 46—49. 4. волошин л. Із плеяди творців українського модерну: Олена Кульчицька / Л. Волошин // Галицька Бра- ма. — 2007 (вересень-жовтень). — № 9—10. — С. 9—14. 5. Голубець М. Творчість Олени Кульчицької / Микола Голубець. — Львів : АНУМ, 1933. — 21 с. 6. Дзядик О. Незабутня. Спогади про художницю Оле- ну Кульчицьку / О. Дзядик. — Тернопіль : Збруч, 1997. — С. 424—426. 7. Дуда і. Тернопільщина мистецька: Короткі відомості про художницю О. Кульчицьку / І. Дуда // Свобо- да. — 1992 (10 січня). — С. 7—10. 8. Добрянська і. «Я живу життям мого народу...»: Спо- гад про Олену Кульчицьку / І. Добрянська // Жов- тень. — 1987. — № 9. — С. 127—130. 9. Залізняк Б. Мистецький класик України / Б. Заліз- няк // За вільну Україну плюс. — 2007 (22 листопа- да). — № 46. — С. 6—7. 10. кость л. Олена Кульчицька. Життя у творчості / Л.В. Кость // Галицька Брама. — 2007 (вересень- жовтень). — № 9—10. — С. 2—8. 11. крупницький л.П. Відкрила двері навстіж у Європу / Л.П. Крупницький // Література і мистецтво. — 2008 (24 січня). — С. 10—11. 12. крвавич Д.П. Українське мистецтво / Д.П. Крвавич, В.А. Овсійчук, С.О. Черепанова. — Львів : Світ, 2003. — Т. 1. — 256 с. 13. кульчицька О.л. Саморекляма / Олена Львівна Куль чицька // Жінка. — 1935. — № 11. — С. 5. 14. Мандибура М. Стежини творчості: До 120-річчя від дня народження укр. художниці Олени Кульчицької / М. Мандибура // Дзвін. — 1997. — № 11—12. — С. 148—149. 15. Олена кульчицька. Спогади / Олена Кульчицька // Жовтень. — № 5. — 1951. — С. 6—7. 16. Попович в.С. Олена Кульчицька / В.С. Попович // Авангард. — 1972. — Ч. 6. — C. 355—367. 17. Попович Ж. Олена Кульчицька чверть віку писала листи померлій сестрі / Ж. Попович // Газета по- українськи. —2007 (12 вересня). — № 447. — С. 7—10. 18. Сенів і.в. Творчість Олени Кульчицької / І.В. Се- нів. — К. : Академія наук УРСР, 1961. — 179 с. 19. Сенів і.в. О. Кульчицька. Нарис про життя і твор- чість / І.В. Сенів. — К., 1955. — 179 с. 20. Семчишин-Гузнер О. Їй притаманне все жіноче... / О. Семчишин-Гузнер // Галицька Брама. — 2007 (вересень-жовтень). — № 9—10. — С. 23. Мар’яна вОлОШИН1228 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 21. Саноцька Х. Олена Кульчицька — берегиня україн- ської культури / Христина Саноцька // Народознав- чі зошити. — 2001. — № 1 (37). — С. 30. 22. Хронологія творчості Олени Кульчицької (емоції, мо- тиви, толчки) // Народознавчі зошити. — 2001. — № 1 (37). — С. 6—28. Mariana voloshyn OLENA KULCHYTSKA’S BECOMING A PERSONALITY AND FORMATION OF WORLD-VIEW The article deals with some problems in personal and creative formation of Olena Kulchytska, the only Galician lady-artist known to a broader audience. In the study have been ana- lyzed certain factors and aspects of reality that influenced art- ist’s world outlook and the development of her personality as an artist and art critic. Keywords: Olena Kulchytska, Viennese School, Convent of Sacraments-keepers, modern art, Viennese Secession, world- outlook. Марьяна волошин СТАНОВЛЕНИЕ ЛИЧНОСТИ И ФОРМИРОВАНИЕ МИРОВОЗЗРЕНИЯ ОЛЕНЫ КУЛЬЧИЦКОЙ В статье речь идет об одной из наиболее известных широ- кой зрительской общественности женщин-художниц Гали- чины — Олене Кульчицкой. Анализируются обстоятель- ства и аспекты действительности, которые повлияли на формирование мировоззрения творческой личности и ее ста новление как художника и искусствоведа. Ключевые слова: Олена Кульчицкая, Венская школа, мо- настырь Сакраменток, современное искусство, венская се- цессия, мировоззрение.

Становлення особистості та формування світогляду Олени Кульчицької

Репозитарії

Схожі ресурси