Культурно-наукове видавництво при Українському національному об’єднанні в Протектораті Чехії й Моравії, 1941—1944: від створення до ліквідації
У статті на основі нових архівних джерел досліджено коротку інституційну історію Культурно-наукового видавництва при Українському національному об’єднанні в Празі – персональний склад, взаємини з цензурними органами, видавничі пріоритети, специфіку в контексті видавничого руху періоду Другої світово...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2012
|
| Назва видання: | Народознавчі зошити |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94911 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Культурно-наукове видавництво при Українському національному об’єднанні в Протектораті Чехії й Моравії, 1941—1944: від створення до ліквідації / Л. Головата // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1043-1053. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94911 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-949112016-02-13T03:02:08Z Культурно-наукове видавництво при Українському національному об’єднанні в Протектораті Чехії й Моравії, 1941—1944: від створення до ліквідації Головата, Л. Статті У статті на основі нових архівних джерел досліджено коротку інституційну історію Культурно-наукового видавництва при Українському національному об’єднанні в Празі – персональний склад, взаємини з цензурними органами, видавничі пріоритети, специфіку в контексті видавничого руху періоду Другої світової війни. In the article written on the basis of new archival sources has been studied a short institutional history of Cultural and Scientific Publishing house of Ukrainian National Association at Prague. In research-work have been considered data concerning personal cast, interrelations with censorship, editorial goals, specificity in the contents of publishing tasks in the period of World War II. В статье на основании неизвестных архивных источников исследуется короткая институционная история Культурно-научного издательства при Украинском национальном объединении в Праге – персональный состав, взаимоотношения с цензурными органами, издательские приоритеты. специфика в контексте книгоиздания периода Второй мировой войны. 2012 Article Культурно-наукове видавництво при Українському національному об’єднанні в Протектораті Чехії й Моравії, 1941—1944: від створення до ліквідації / Л. Головата // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1043-1053. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94911 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Головата, Л. Культурно-наукове видавництво при Українському національному об’єднанні в Протектораті Чехії й Моравії, 1941—1944: від створення до ліквідації Народознавчі зошити |
| description |
У статті на основі нових архівних джерел досліджено коротку інституційну історію Культурно-наукового видавництва при Українському національному об’єднанні в Празі – персональний склад, взаємини з цензурними органами, видавничі пріоритети, специфіку в контексті видавничого руху періоду Другої світової війни. |
| format |
Article |
| author |
Головата, Л. |
| author_facet |
Головата, Л. |
| author_sort |
Головата, Л. |
| title |
Культурно-наукове видавництво при Українському національному об’єднанні в Протектораті Чехії й Моравії, 1941—1944: від створення до ліквідації |
| title_short |
Культурно-наукове видавництво при Українському національному об’єднанні в Протектораті Чехії й Моравії, 1941—1944: від створення до ліквідації |
| title_full |
Культурно-наукове видавництво при Українському національному об’єднанні в Протектораті Чехії й Моравії, 1941—1944: від створення до ліквідації |
| title_fullStr |
Культурно-наукове видавництво при Українському національному об’єднанні в Протектораті Чехії й Моравії, 1941—1944: від створення до ліквідації |
| title_full_unstemmed |
Культурно-наукове видавництво при Українському національному об’єднанні в Протектораті Чехії й Моравії, 1941—1944: від створення до ліквідації |
| title_sort |
культурно-наукове видавництво при українському національному об’єднанні в протектораті чехії й моравії, 1941—1944: від створення до ліквідації |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94911 |
| citation_txt |
Культурно-наукове видавництво при Українському національному об’єднанні в Протектораті Чехії й Моравії, 1941—1944: від створення до ліквідації / Л. Головата // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1043-1053. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT golovatal kulʹturnonaukovevidavnictvopriukraínsʹkomunacíonalʹnomuobêdnannívprotektoratíčehííjmoravíí19411944vídstvorennâdolíkvídacíí |
| first_indexed |
2025-07-07T01:33:44Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:33:44Z |
| _version_ |
1836949988663361536 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
Культурно-наукове видавництво постало внаслі-
док глибоких перетворень у громадському жит-
ті української еміґрації після розпаду Чехословаччи-
ни і проголошення маріонеткового адміністративно-
го утворення під назвою Протекторат Чехії й
Моравії. Шляхом злиття Українського національ-
ного об’єднання (УНО) з центром у Берліні та Укра-
їнської громади, заснованої в ЧСР в 1927 р., було
створено філію УНО в Празі, єдину дозволену укра-
їнську громадську організацію на території Протек-
торату. Архівні джерела дають змогу достатньо де-
тально реконструювати процес її розбудови, зініці-
йований мельниківським проводом ОУН і головною
управою УНО в Берліні, очолений головноуповно-
важеним для творення т. зв. фахових комісій Мико-
лою Ґалаґаном, коли після початку радянсько-
німецької війни виникла реальна перспектива повер-
нення в Україну в складі похідних груп.
Ішлося про підготовку кадрів для державного апа-
рату, життєво необхідних у разі опанування націо-
нальними силами ключових позицій на батьківщи-
ні 1. Діяльність комісій явила вдалий і цінний преце-
дент самовідданої праці українських еміґрантів, і
керівницто УНО мало намір її поглиблювати, вва-
жаючи своєю «великою історичною заслугою» 2. Од-
нак з осені 1941 р. нацисти продемонстрували неґа-
тивну настанову до українських державотворчих зу-
силь і дали зрозуміти, що не потуратимуть спробам
розбудувати суспільне життя й народне господар-
ство, розвивати національну культуру й освіту. Че-
рез неможливість утілити хоча б частину задумів ак-
тивність комісій згасала, і неминуче поставало пи-
тання їх подальшої долі та організаційної
перебудови празької філії УНО загалом. Акценти в
тих умовах було перенесено на видавничу роботу, а
фахова повинна була їй підпорядкуватися.
У статті ми розглядаємо діяльність видавничого
осередку при філії УНО в Празі — умови його функ-
ціонування, головні моменти інституційної історії, пер-
сональний склад, стосунки з цензурними органами,
засади співпраці з авторами, обставини випуску й ка-
нали поширення видань. В основу дослідження лягли
здебільшого архівні документи (Центрального дер-
жавного архіву центральних органів влади України:
фонд 4036 — Культурно-наукове видавництво в
Празі, Ф. 3876 — особистий фонд Леоніда Білець-
1 Архівно-слідча справа М. Ґалаґана [1, арк. 15].
2 Темі фахової діяльності УНО присвячено окрему публі-
кацію [9].© Л. ГОЛОВАТА, 2012
Лариса ГОЛОВАТА
КУЛЬТУРНО‑НАУКОВЕ
ВИДАВНИЦТВО
ПРИ УКРАЇНСЬКОМУ
НАЦІОНАЛЬНОМУ ОБ’ЄДНАННІ
В ПРОТЕКТОРАТІ ЧЕХІЇ Й МОРАВІЇ,
1941—1944: ВІД СТВОРЕННЯ
ДО ЛІКВІДАЦІЇ
У статті на основі нових архівних джерел досліджено ко-
ротку інституційну історію Культурно-наукового видавни-
цтва при Українському національному об’єднанні в Пра-
зі – персональний склад, взаємини з цензурними органа-
ми, видавничі пріоритети, специфіку в контексті видавни-
чого руху періоду Другої світової війни.
Ключові слова: Друга світова війна, Протекторат Чехії і
Моравії, культура, громадські осередки, український ви-
давничий рух, цензура.
лариса ГОлОваТа1044
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
кого; Галузевого державного архіву СБУ — архівно-
слідча справа Миколи Ґалаґана).
Структурний підрозділ під офіційною назвою
«Культурно-наукове видавництво при Українському
національному об’єднанні» (далі — КНВ), що став
ядром діяльності празької філії УНО в Протектораті,
було закладено на початку вересня 1941 р. (за адре-
сою Прага II, вул. Єчна, 12, II-й двір) для «заспоко-
єння культурних потреб» членів об’єднання і підтри-
мання досліджень українських національних проблем.
На першому етапі його очолив колишній голова Укра-
їнської громади в ЧСР Микола Ґалаґан (1882—?),
відомий політичний діяч, член Центральної ради, що
зіграв ключову роль у перебудові громадської, науко-
вої, видавничої роботи в умовах німецької окупації. До
складу правління КНВ увійшли: Микола Ґалаґан (го-
лова), Полікарп Герасименко (заступник), Сергій Гор-
ський (секретар) та Євген Кульчицький-Ґут (техніч-
ний редактор), тодішній крайовий комендант ОУН на
Чехо-Словаччину, згодом — член крайової екзекути-
ви ОУН на Великонімеччину. Поточну роботу прова-
дили секретар управи й паралельно секретар фахової
комісії шкільництва і народної освіти С. Горський та
штатний співробітник КНВ Павло Кукуруза. Доте-
перішню раду уповноважених фахових комісій пере-
творено на видавничу раду, а на підпорядкування ко-
місій видавництву вказувала їхня нова офіційна назва:
«Фахові комісії при Культурно-науковому видавни-
цтві УНО». Членами видавничої ради ex officio ста-
вали голови (уповноважені) фахових комісій, а для
підсилення професійного рівня було введено фахівців
різних профілів — економістів, агрономів, інжене-
рів, хіміків, філологів. Отже, усталився її склад:
М. Ґалаґан (голова, відповідно до правильника), Ві-
ктор Доманицький (заступник, агроекономіст), Во-
лодимир Січинський (секретар, мистецтвознавець),
Леонід Білецький (літературознавець), Олександр
Гайманівський (правник), Сергій Горський (освітя-
нин?), Леонід Грабина (геодезист), Полікарп Гера-
сименко (хімік), Микола Добриловський (еконо-
міст), Роберт Лісовський (художник-графік), Юрій
Коллард (інженер), Іван Кабачків (економіст, прав-
ник), Євген Кульчицький-Ґут (інженер), Яків Мо-
ралевич (фінансист), Леонтій Шрамченко (статис-
тик), Августин Штефан (педагог) 3.
3 Склад редакційно-видавничої ради КНВ УНО станом
на 26 вересня 1941 р. [4, арк. 54].
1 лютого 1942 р. М. Ґалаґана призначили голо-
вою обласної управи УНО на Протекторат Чехії і
Моравії 4. У документах є свідчення про суперечки
всередині цієї структури і протистояння між голо-
вою і членами управи — представниками ОУН.
В. Доманицький висловлював думку про зв’язок між
конфліктом і подальшими переслідуванними М. Ґа-
лаґана з боку ґестапо, куди його невдовзі після при-
значення, 22 травня 1942 р., викликали на допит,
взявши підписку про припинення політичної діяль-
ності, відсторонивши не лише від справ обласного
провідника, але й від усіх інших функцій при УНО
[5, арк. 52, 54]. Власне на цьому інциденті й закін-
чився перший етап діяльності видавництва.
Деякий час КНВ залишалося без фактичного ке-
рівника, а поточні справи вів член правління і секре-
тар Сергій Горський. Звітуючи головній управі УНО
в Берліні за 10 місяців роботи 5, він розраховував обі-
йняти вакантну посаду, та управа надала перевагу
Полікарпові Герасименку, уповноваживши підібра-
ти співробітників з можливо найменшими змінами в
дотеперішньому складі правління і видавничої ра-
ди 6. Кадрові призначення на чільні пости законо-
мірно викликали конфлікт між старими співробітни-
ками й новим керівництвом як у персональній, так і
в політичній (світоглядній) площинах. Опоненти не
погоджувалися не тільки зі зміною керівництва, але
й з перевищенням повноважень берлінською упра-
вою і зі збільшенням на неї впливу Проводу україн-
ських націоналістів [5, арк. 91—100]. На посаду
нового заступника П. Герасименко запропонував
кандидатуру В. Січинського, відтак фактичний
адмі ністратор С. Горський 5 вересня склав повно-
важення члена правління, секретаря видавництва і
секретаря фахових комісій [6, арк. 156]. Подібно
вчинив і Віктор Доманицький, провідна інтелекту-
4 До складу обласної управи УНО на Протекторат уві-
йшли: Л. Шрамченко (заступник голови), В. Дома-
ницький (культурно-освітні справи), директор Україн-
ської реальної гімназії в Модржанах А. Штефан (справи
шкільництва), Ю. Коллард (представник від Моравії),
Ю. Дзюбенко (справи комбатантів), С. Тисовська (жі-
ночі справи), В. Забавський (секретар і книговод),
В. Пакош — скарбник [2, арк. 31].
5 Лист С. Горського до головної управи в Берліні від
24 червня 1942 р. [5, арк. 55—57].
6 Лист головної управи до П. Герасименка від 3 вересня
1942 р. [5, арк. 71].
1045культурно-наукове видавництво при Українському національному об’єднанні в Протектораті Чехії…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
альна сила празької філії, що свого часу погодився
на співпрацю з УНО, сподіваючись знайти шляхи
примирення старшої ґенерації і радикально налашто-
ваної молоді, реформувати націоналістичний рух, тим
усунувши драстичні моменти в громадському житті
еміґрації. У новоорганізованій обласній управі УНО
на Протекторат, яку очолив М. Ґалаґан, В. Дома-
ницький отримав культурний сектор, а згодом голо-
вна управа запропонувала йому керувати культурно-
освітньою референтурою в Берліні, що відкривало
широкі перспективи праці, зокрема серед робітників
зі східної України, які масово прибували до Німеч-
чини. Однак інцидент із Ґалаґаном, спротив йому
як обласному провідникові з боку націоналістичних
діячів празької філії, а також усунення його караль-
ними чинниками від усіх функцій при УНО із забо-
роною провадити громадську й культурну діяльність
утвердили В. Доманицького в думці про неавтори-
тетність і слабкість об’єднання й ПУН-у. Учений до-
рікав берлінським очільникам формальним ставлен-
ням до діяльності комісій: «важно було на зовні ви-
творювати вражіння, ніби для Проводу працюють
фахівці-професори; важна була реклама, а не суть
праці» 7. На думку Доманицького, не було з’ясовано
мети діяльності комісій: чи то вони мали згуртувати
фахівців для державної роботи і підібрати кадри для
державного апарату, чи виробити норми державно-
правного життя і підготувати законопроекти, чи ор-
ганізувати дослідження соціально-економічного ста-
новища України і використання його результатів у
майбутній державотворчій роботі? Підтримуючи
М. Ґалаґана, В. Доманицький висловлювався за кон-
солідування українського громадянства і проти лінії
УНО, опанованого націоналістичним рухом, в яко-
му, як він стверджував, узяли гору крайні елементи,
з якими представники старшого покоління еміграції
не хотіли йти на компроміси. Учений пропонував, по-
при нагінку з боку гестапо, залишити фактичне ве-
дення справ КНВ за М. Ґалаґаном, формально по-
ставивши на чолі видавництва С. Горського.
Новий керівник П. Герасименко, не зацікавлений
у відході голови найактивішої сільськогосподарської
комісії, обіцяв не зв’язувати діяльності КНВ полі-
тичними рамками і не міняти характеру видавництва,
7 Копія заяви проф. В. Доманицького на засіданнях ви-
давничої ради і сільськогосподарської комісії 3 і 4 жов-
тня 1942 р. [5, арк. 94—100].
однак пропозицію «закулісного» правління М. Ґа-
лаґана відкинув, вважаючи, що це призведе до за-
криття видавництва і репресій супроти УНО з боку
ґестапо [5, арк. 90]. Відтак на засіданнях видавни-
чої ради та сільськогосподарської комісії, що відбу-
лись на початку жовтня, В. Доманицький склав свої
повноваження, запевнивши, що йде у відставку не
через особисті амбіції, а, керуючись національно-
громадськими інтересами, «узгляднюючи ввесь
комплекс чинників та процесів сучасної фази еволю-
ції українського народу та Нової Европи» [6,
арк. 160]. Можливим для себе вважав залишитися
співредактором збірника «Землі, ліси та води Укра-
їни», якщо його буде подано до цензури та друкар-
ні без перередагування. В іншому випадку наполя-
гав на передачі рукопису до видавничого архіву, від-
кинувши можливість будь-якого втручання до
змісту. На тому ж засіданні видавничої ради було
високо оцінено роботу М. Ґалаґана з організації фа-
хових комісій і видавництва 8, що, зрештою, не ста-
ло жодним перебільшенням з огляду на розумно за-
проектовану, успішну, динамічну діяльність празь-
кої філії УНО цього періоду.
У протоколах пізніших допитів органами НКВС
зазначено, що вже після вимушеного виходу з
об’єднання, з кінця 1944 р. й аж до самого арешту
працівниками відділу контррозвідки «Смерш»
4-ї гвардійської танкової армії 23 травня 1945 р.,
М. Ґалаґан за дорученням головної управи в Бер-
ліні як колишній голова правління займався ліквіда-
цією КНВ, спричиненою арештом гестапівцями
працівників видавництва, а також арештом у лис-
топаді 1944 р. діячів націоналістичного руху й УНО
в Берліні, що залишалися на волі, серед них голови
управи Т. Омельченка і редактора «Українського
вісника» В. Маруняка. Ліквідаційна процедура по-
лягала у виплаті гонорарів за статті, написані на за-
мовлення КНВ [1, арк. 45, 132].
Після усунення М. Ґалаґана основний склад ви-
давничої ради значних змін, крім вищезгаданих, не
зазнав: ключові пости обійняли П. Герасименко (го-
лова), В. Січинський (заступник), Марко Антоно-
вич (секретар) 9. Видавнича рада як дорадчий орган
8 Лист видавничої ради КНВ УНО до М. Галагана від
7 жовтня 1942 р. [6, арк. 186].
9 Список членів видавничої ради КНВ УНО станом на
14 березня 1943 р. [5, арк. 170].
лариса ГОлОваТа1046
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
займалася фаховою апробацією призначених для дру-
ку матеріалів. 29 січня 1943 р. головна управа за-
твердила новий склад правління: П. Герасименко (го-
лова), В. Січинський (заступник), М. Антонович
(секретар), П. Кукуруза (технічний редактор) 10.
Кошти для КНВ надходили від берлінської го-
ловної управи, продажу власних видань і пожертв
організацій та приватних осіб. Видавництво мало
склад та циклостиль, придбаний у березні 1942 р. за
400 німецьких марок. Попервах друк планували на-
лагодити у столиці райху, надіславши туди кліше ви-
давничого знака, але з огляду на тамтешні труднощі
з папером від цих намірів відмовилися [5, арк. 14].
Роль берлінської управи у фінансуванні, а також
цензурних, організаційних, кадрових питаннях по-
стійно залишалася значною, все ж КНВ часто де-
монструвало незалежне бачення культурних і фахо-
вих справ. У травні 1942 р. управа оголосила кон-
курс на історичну повість, доручивши видавництву
оцінити надіслані твори. Журі в складі М. Славін-
ського, В. Січинського, Я. Рудницького, перегля-
нувши єдиний твір «Петро Конашевич-Сагай-
дачний — Гетьман Війська Запорозького», підпи-
саний псевдонімом К. Трипільський, винесло
вердикт: «Повість з мистецького боку дуже слаба і
могла б задовольнити тільки дуже невибагливого чи-
тача з простолюддя та й тоді ця повість вимагала б
основної редакції з мистецького боку». З огляду на
деякі позитивні фраґменти журі виділило авторові
заохочувальну суму — 250 німецьких марок, але
відмовилося взяти твір до видавничої програми і,
фактично засвідчивши провальний характер органі-
зованого управою заходу, запропонувало оголосити
конкурс на актуальнішу тему, наприклад, з доби
Української революції, щоб заразом відзначити 25-
річчя відновлення державності і стимулювати появу
нових літературних і мемуарних творів 11.
Цензурою празьких видань займався відділ куль-
тури при уряді Протекторату (Ministerratspräsidium-
Pressedepartement Kulturabteilung, Prag II,
Wassergasse, 9). У клопотанняx до нього фігурува-
ли назва, обсяг, тираж, друкарня (потреби КНВ об-
слуговували зазвичай два поліграфічні заклади —
10 Лист головної управи до КНВ від 6 лютого 1943 р. [5,
арк. 148].
11 Лист П. Герасименка до головної управи УНО в Берліні
від 9 жовтня 1943 р. [3, арк. 261].
Politika i Knihtisk 12), орієнтовна потреба в папері, ві-
домості про автора — дата і місце народження,
віросповідання, освіта, професія, місця праці, акту-
альна адреса. Паперові ресурси були монополізова-
ні. Дозвіл на друк означав дозвіл на виділення па-
перу, і навпаки — відхилення цензурою видань за-
звичай обґрунтовувалося паперовими лімітами. Так,
у 1942 р. відхилено чотири листівки до 100-річчя
Миколи Лисенка роботи Юрія Вовка, чотири лис-
тівки на теми українських веснянок Миколи Буто-
вича, «Кобзар» Тараса Шевченка, «Альманах укра-
їнської сучасної літератури» за редакцією М. Му-
хина, працю М. Ґалаґана «Зовнішні зносини
України в р. 1917—1920», збірник за редакцією
Л. Білецького «Шкільництво та освіта на Україні»
(розмножений пізніше на циклостилі під іншою на-
звою: «Напрямні, система, програми Української
Національної Школи»).
У листі від 2 березня 1942 р. до головної упра-
ви УНО в Берліні М. Ґалаґан нарікав: «Помимо
того, що цензура дуже затримує наші подання, вона
нам оце відмовила видання листівок, що їх ми мали
намір видати з нагоди 100-ліття народження
М. Лисенка. Так само раніше нам відмовлено було
видання Великодних листівок. Тоді ми їх дали тро-
хи переробити й подали наново на цензуру, але є
мало надії на те, що їх нам дозволять видати. Ав-
торам малюнків (М. Бутовичеві й Ю. Вовкові) го-
норари вже заплачено, й було б шкода, коли би нам
не пощастило видати проектовані листівки та дещо
на них заробити, бо ж вони напевне розійшлися б.
Оскільки тут ми не могли здобути дозволу, то при-
йшли ми на думку, чи не далося б здобути дозвіл
на видання згаданих листівок у Берліні. З цією ме-
тою пересилаю Вам фотографічні знимки їх та про-
шу розвідати, чи не можна було б їх видрукувати
там. Якщо б було потрібне, то можемо вислати й
більше таких знімків та навіть і оригінали малюн-
ків, які виконані в чотирьох барвах» 13. Причини
відмови в Берліні були тими ж: «Подавши на ту-
тешню цензуру відкинені Вам у Празі картки, ми
сьогодні дістали відповідь від «Ост Фазер-
Ґезельшафт», т-ва для занятих земель СССР, яка
повідомляє, що з огляду на «пекучий брак сирівців
12 Рахунки КНВ, 1941—1943 [7].
13 Лист М. Ґалаґана до головної управи УНО від 2 берез-
ня 1942 р. [5, арк. 24].
1047культурно-наукове видавництво при Українському національному об’єднанні в Протектораті Чехії…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
на жаль» мусить відмовити видачу паперу на ви-
дання проектованих карток» 14.
Праця Ю. Колларда «Транспорт і промисел Укра-
їни» повернулася з цензури з приміткою, що, пере-
дусім її необхідно подати на перегляд військовому
референтові при райхспротекторі в перекладі на ні-
мецьку мову, і лише після повернення з позитивною
резолюцією рукопис можна подавати на цензуру мі-
ністерства освіти. Та цензор в усній розмові висло-
вив сумнів щодо дозволу військового референта,
тому видавці, щоб надармо не перекладати, трива-
лий час не чекати нового проходження і не подава-
ти на цензуру без шансів на успіх, вирішили працю
Колларда видати на циклостилі, але й це, очевидно,
не вдалося, бо її примірників не зафіксовано 15.
Відхилені праці видавництво розмножувало на
циклостилі, залишало до кращих часів у «портфе-
лі» або подавало на цензуру повторно, що посут-
ньо сповільнювало роботу. С. Горський зауважу-
вав, що «в інших видавничих предпріємствах, як
українських, так рівнож чеських, справа стоїть не
краще, якщо не гірше» 16.
У перший період КНВ існувало як експозитура
УНО в Берліні й не мало повноцінного правного
становища в Протектораті. Ця невреґульованість
ускладнювала отримання дозволу на друк, виділен-
ня паперу, поширення видань. За законом, прийня-
тим 4 серпня 1941 р. й опублікованим у «Збірці за-
конів і розпоряджень» від 29 серпня 1941 р., ч. 308,
видавничу діяльність могли провадити лише кон-
цесіоновані підприємства. Отримання концесії пе-
редбачало реєстрування підприємства в земському
уряді (що коштувало приблизно 200 німецьких ма-
рок), налагодження фахового ведення бухгалтер-
ської і торговельної документації, канцелярії (ви-
датки на фахівця-радника і на самі книги коштува-
ли приблизно 400 німецьких марок), сплату
податків, забезпечення соціальної опіки урядовців
видавництва тощо. Власником концесії могла ста-
ти фізична особа-громадянин Протекторату чи рай-
ху, яка володіла необхідними фаховими знаннями і
навиками практичної роботи або мала вищу освіту,
14 Лист управи від 18 квітня 1942 р. [5, арк. 38].
15 Лист С. Горського до Ю. Колларда від 26 серпня 1942 р.
[6, арк. 155].
16 Лист С. Горського до Ю. Колларда від 26 серпня 1942 р.
[6, арк. 155].
а також могла б надати посвідку про моральність
від центрального суду в Брно.
П. Герасименко підняв питання про концесію у
кінці 1942 р. 17 і, судячи з документів, ініціатива успі-
хом не увінчалася. У той час видавничі умови поча-
ли погіршуватися. Від середини 1942 р. за браком
паперу цензура не підписувала до друку нових кни-
жок, не лише українських, але й чеських, і право на
вихід отримали лише ті рукописи, що були дозволе-
ні в першому півріччі. Розуміючи, що найближчим
часом усі заплановані праці видати нереально, КНВ
перебрало випуск «Технічно-господарського вісни-
ка», який виходив від червня 1941 р., був органом
секції інженерів при УНО і мав дозвіл місцевої пре-
сової влади на випуск десяти чисел щорічно обсягом
півтора аркуша. Передачу вісника ініціював у груд-
ні 1942 р. П. Герасименко, водночас голова секції
інженерів при УНО, сподіваючись, використати
його площу для оприлюднення соціально-економічних
праць 18. У віснику можна було вмістити втричі біль-
ше матеріалу, ніж у збірнику «Сільське господар-
ство України», який КНВ видало в 1942 р., та над-
рукувати ще стільки ж, що й упродовж цілого
1942 року. Додатковий обсяг означав розширення
видавничих можливостей у скрутних для книгови-
дання умовах, тим паче, що секція не мала необхід-
ного фінансового, кадрового, організаційного потен-
ціалу, щоб легко наповнювати журнал і підтримува-
ти його строгу періодичність. За нестачі паперу, коли
дозвіл на друк отримувало не більше п’яти рукопи-
сів щорічно і суттєвого покращення не передбачало-
ся, квартальник забезпечував фахівцям регулярну
можливість публікації. Романові Димінському за-
пропонували перевидати працю «Господарське жит-
тя України», надруковану в збірнику видавництва
Отто Гаррасовіца «Handbuch der Ukraine» 19. Поза-
17 Лист голови правління КНВ УНО П. Герасименка і за-
ступника голови правління КНВ УНО В. Січинського
до головної управи УНО в Берліні від 31.10.42 у справі
концесії видавництва, фінансових відносин з Централею
[5, арк. 107—108].
18 Лист КНВ до головної управи УНО в Берліні від 27 ли-
стопада 1942 в справі проґрами видавничої діяльності на
першу половину 1943 р. [5, арк. 115—116].
19 Лист П. Герасименка до головної управи УНО від
2 грудня 1942 р. в справі передачі періодичного видання
«Технічно-господарський вісник» Культурно-науковому
видавництву [5, арк. 120].
лариса ГОлОваТа1048
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
як силами секції важко було підготувати матеріал на
велике, відповідно до річного обсягу, число, П. Гера-
сименко запропонував ювілейному комітетові вида-
ти в рамках «Вісника» збірник до річниці УГА в По-
дєбрадах, на що комітет радо погодився, бо рукопис,
на який головна управа виділила 3000 німецьких ма-
рок, залежувався на книжковій цензурі і не було пев-
ності щодо успіху її проходження. Щорічні загальні
видатки на «Вісник» становили 6—7 тис. німецьких
марок, однак, не розраховуючи на повне повернення
грошей чи фінансовий прибуток, видавці розглядали
видання як постійну платформу для згуртування емі-
ґрації в ім’я розвитку української культури.
Належало, щоправда, враховувати різницю в про-
цедурі журнально-газетної і книжкової цензури.
Перша передбачала розгляд уже складеного видан-
ня, тому коли цензор вилучав ту чи іншу статтю, ви-
давництво несло втрати за її складання в друкарні.
Щоб уникнути зайвих видатків, видавці ще перед
офіційним поданням приватно довідувалися в цен-
зора, чи не буде труднощів із дозволом.
Цензор-українець Леонтович (більше про його осо-
бу дізнатися не вдалося) поширив інформацію про на-
міри міністерства освіти скоротити в 1943 р. число
українських видавництв у Протектораті, залишивши
лише два приватних — Юрія Тищенка і «Пробоєм»
Степана Росохи. У КНВ ці чутки потрактували як
спробу чехів «обмежити видавничу діяльність україн-
ців, щоби таким способом забезпечити за чеськими ви-
давництвами більші приділи паперу» 20. Видавці пере-
конували берлінських очільників, що можлива лікві-
дація викличе масове невдоволення членів УНО, адже
приватні видавці не знають запитів читачів і не беруть
до уваги їхньої матеріальної спроможності, і лише
КНВ, не дбаючи про зиск, здатне забезпечити потріб-
ну робітникам «культурну розвагу». Видавництво було
готове публікувати праці наукових інституцій — УВУ,
УТГІ, яким теж пропонували передати друки, зокре-
ма збірник УВУ, приватним видавцям, і слушно за-
стерігало, що останні навряд чи згодяться випускати
наукові праці з огляду на їхню збитковість 21.
КНВ розраховувало на швидку реалізацію видань,
покриття витрат на випуск і забезпечення певного
20 Лист П. Герасименка до Голови УНО в Берліні пол.
Т. Омельченка від 9 серпня 1943 р. [5, арк. 238—240].
21 Лист П. Герасименко до головної управи від 6 червня
1943 року [5, арк. 209—210].
прибутку, який би допоміг випускати на циклоститлі
збиткові праці фахових комісій. Та на рік, як уже було
сказано, цензура давала дозвіл лише на чотири-п’ять
книжок, тому видавництво вирішило підрахувати, чи
справді воно збиткове й може існувати лише за під-
тримки членів УНО і завдяки асигнуванням головної
управи, чи все ж здатне самостійно покривати свої ви-
трати. За рік від часу заснування КНВ витратило
25000 німецьких марок, з них у 1942 р. — 16752;
8681 виплачено безпосередньо друкарням за виготов-
лення збірників «Сільське господарство України»,
«Чужинці про Україну», «Технічно-господарського
вістника». Належало спрогнозувати можливі прибут-
ки від продажу цих найменувань:
Назва книжки Число прим. Продажна ціна
Золоте слово 3000 2.00 РМ
Сільське Господарство України 1000 8.00 РМ
Відбитки 1000 12.00 РМ
Чужинці про Україну 3000 6.00 РМ
Як видно, за умови успішної й повної реалізації
продукції у перший рік існування КНВ теоретично
могло розраховувати на 44000 німецьких марок при-
бутку 22. Навіть коли б повернулася половина суми,
його витрати значною мірою були б відшкодовані, а
це породжувало певність, що осередок міг працюва-
ти на засадах самоокупності.
Норма оплати авторів за рукописи, апробовані
фаховими комісіями і розмножені в кількості
100 примірників, від жовтня 1941 р. становила
250 корон за друкований аркуш [6, арк. 60]. КНВ
подеколи платило більше: з міркувань харитатив-
них чи не бажаючи втратити авторів, які отримува-
ли вигідніші пропозиції. Так, гонорар В. Січинсько-
го за книжку «Чужинці про Україну», право на дру-
ге, змінене й доповнене видання якої він передав
КНВ, складав 400 корон за аркуш при накладі
2000 прим. Крім того, автор отримував ще 500 ко-
рон за виготовлення всіх ілюстрацій і 25 авторських
примірників без права на їх продаж 23. Більшу ви-
нагороду було виділено також ученому-агрономові
Костеві Мацієвичу, який важко хворів і потребував
допомоги на лікування. Відтак індивідуальні гоно-
рари могли істотно відрізнятися від загальних роз-
цінок. Оскільки видання проходили цензуру зазви-
22 Видатки в 1942 році (до 20.XII.1942) [3, арк. 56].
23 Умова між правлінням КНВ УНО і В. Січинським від
13 квітня 1942 р. [3, арк. 12].
1049культурно-наукове видавництво при Українському національному об’єднанні в Протектораті Чехії…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
чай довго і частими були відмови, КНВ виплачува-
ло гонорар після отримання дозволу.
Засади роботи з авторами відображено у видав-
ничому листуванні, наприклад, В. Доманицького до
Івана Чинченка. Щоб надрукувати працю, автор мав
отримати два позитивні відгуки від редакторів КНВ,
найкраще з числа членів фахової секції; була ймовір-
ність глибокої переробки тексту, редагування зміс-
ту, стилю й мови; тираж визначали паперові ліміти,
а за відмови в дозволі на друк належало погодитися
на виготовлення циклостилевим способом, типовим
для випуску празьких навчальних і наукових праць;
за один аркуш друку видавництво виплачувало го-
норар у розмірі приблизно 40 німецьких марок і на
безгонорарних засадах не працювало. І. Чинченка
КНВ просило подати працю про систему поширен-
ня сільськогосподарських знань у радянській Укра-
їні, успіхи прикладної ботаніки, генетики та селекції
сільськогосподарських рослин, систему експеримен-
тальної аґрономії тощо і для контакту визначило ке-
рівника секції рослинної продукції сільськогосподар-
ської комісії Володимира Чередієва, що 26 березня
1942 р. виїхав до Львова для підготовки сільсько-
господарської енциклопедії і роботи в сільськогос-
подарській палаті (Львів, вул. Зимова, 8) 24.
КНВ, отже, залучало авторів не лише з Праги чи
Берліна, а й з Генеральної губернії, і не тільки нау-
ковців, але й белетристів. Так, у вересні 1943 р. воно
листувалося з В. Чапленком у справі видання його
повісті з часів революції 1917—1920 рр. на східній
Україні (10 друк. арк): «Зміст — стихійне повстан-
ство проти гетьмана в його об’єктивному зображен-
ні. Це перша книга трилогії (але вона сюжетно ста-
новить закінчену цілість)». Секретар Марко Анто-
нович вважав тематику актуальною й обіцяв
поставити твір у видавничий план на 1944 р., попе-
редивши, що гонорари в КНВ нижчі, ніж у Гене-
ральній губернії (120 німецьких марок = 240 зол. за
один друкований аркуш). У жовтні В. Чапленко по-
обіцяв надіслати рукопис першої книжки трилогії
(«Манівцями») з правками Петра Панча, зазначив-
ши що друга, де змальовано «свідомий національ-
ний рух», ще не написана, хоч сюжетну схему роз-
роблено, а третю — автор запланував подати на лі-
тературний конкурс «Українського видавництва».
24 Лист В. Доманицького до І. Чинченка від 1 лютого
1942 р. [8, арк. 32 зв.].
Заразом просив не використовувати справжнього
прізвища Чапля, оскільки на радянській території
залишилася дружина 25.
З белетристики КНВ обговорювало можливість ви-
дання творів Олександра Олеся. Л. Білецький про-
понував видати поеми й драми: «Ці твори дуже гарні
і дуже важні як для театру, так і для читання. Вони від
першого видання ще 1910—1912 рр. як компактна ці-
лість не видавались. Тому вони є мало відомі для укра-
їнського читача. Видання цих творів принесе Видав-
ництву велику матеріальну користь» 26. У 1943 р. гро-
мадськість відзначала 65-річчя з дня народження і
40-річчя поетичної творчості Олеся, створивши на чолі
з Л. Білецьким ювілейний комітет, у зв’язку з чим
КНВ розробило окрему програму, плануючи надру-
кувати працю Л. Білецького «О. Олесь: огляд літера-
турної творчості» та О. Олесь «Книга казок», яку ви-
конати не вдалося, а також увійшло до головної упра-
ви з проханням видати ювілярові 5 тис. німецьких
марок гонорару на лікування. Щодо останнього упра-
ва висловилася відверто несхвально: «…Мусимо
пам’ятати, що й помимо нашої високої пошани до осо-
би й заслуг ювілянта, треба нам числитися із своїми
обмеженими засобами для задоволення дуже широ-
ких національних потреб. Тому й ця пропозиція мусить
полягати на зовсім реальних та практичних підставах.
Наприкінці звертаємо Вашу увагу на конечну потре-
бу точного додержання Вами правильника КНВ та
вказівок і вимог Головної Управи, бо інакше справа
КНВ не дотягатиме та не задоволятиме звязаних з
нею завдань. Ясно, що з цього зобовязані ми будемо
витягти відповідні висновки, згідно нашої відповідаль-
ности перед українським громадянством за кожну ви-
трату нами національних сил, енерґії й громадського
гроша. Взагалі кожне орґанізоване життя вимагає за-
вжди твердої орґанізаційної дисципліни, карности су-
проти свого проводу і повсякчасного панування його
авторитету. Усе це є до того ж засадами українського
націоналізму, на яких грунтується УНО» 27.
Наклад видань КНВ коливався від однієї до п’яти
тисяч. Однак через відсутність концесії їх не можна
25 Листи В. Чапленка до КНВ [6, арк. 390, 393, 397—
397 зв.].
26 Лист Л. Білецького до КНВ від 19 вересня 1942 р. [6,
арк. 168].
27 Лист головної управи УНО до Л. Білецького від 1 бе-
резня 1943 р. [5, арк. 157].
лариса ГОлОваТа1050
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
було розповсюджувати вільно через усі книготорго-
вельні фірми Протекторату. Як свідчать документи,
більшу частину КНВ надсилало головній управі 28.
Так, із тисячі примірників збірника «Сільське госпо-
дарство України» до Берліна доправлено 700, для
продажу в Протектораті залишено 300. Подібно вчи-
нили з відбитками, до яких КНВ долучило проспек-
ти збірника і книжки В. Січинського «Чужинці про
Україну», прохаючи широко розповсюджувати ре-
кламні матеріали серед громадянства поза межами
Протекторату. Із 3000 примірників книжки В. Сі-
чинського 2000 надіслано до Берліна, 1000 залиши-
лася у видавництві. Передбачаючи на неї великий по-
пит, видавництво підвищило оголошену в проспекті
ціну з п’яти до шести німецьких марок (разом із пе-
ресилкою — 6.60). Для широкого оповіщення в ор-
гані УНО «Український вісник» запроваджено окре-
му рубрику, де друкувалися списки видань з книж-
кового складу, рецензії, анонси новинок.
Залишені у видавництві примірники збували в
Протектораті й Генеральній губернії — через авто-
рів, книгарні, організації, установи, приватних осіб,
на диференційованих умовах. Дрібні замовлення
КНВ виконувало самотужки, відповідно до пошто-
вих правил надсилаючи пакунки до 2 кг на суму не
вище 20 німецьких марок. Великі (наприклад, від
книгарні «Овид» у Львові) — регулювала головна
управа відповідно до специфіки поштових доставок
з різних місць: так, з Протекторату до Генеральної
губернії можна було надсилати книжки за післяпла-
ту, з Берліна — ні [5, арк. 209—210]. Кошти від
продажу йшли на поточні видатки КНВ. Кілька де-
сятків примірників кожної назви видавництво роз-
силало безкоштовно для пропаганди, рецензій і ре-
клами. До Бібліотеки НТШ у Львові, МВБУ, бі-
бліотеки УВУ, підручної бібліотеки КНВ при мірники
найчастіше надходили в дар. Загалом, шляхи поши-
рення можна відтворити з документальною точніс-
тю за справами 9 і 10 фонду 4036, де містяться фор-
муляри, облікові картки розсилки книжок, зазначе-
но тираж і замовників. Тут цю інформацію подано
узагальнено з виділенням основних каналів розпо-
всюдження видань, щоб можна було окреслити го-
ловні осередки попиту на фахову й наукову літера-
туру в роки Другої світової війни.
28 Список видань КНВ [4, арк. 36].
Пріоритет і пільги при закупівлі книжок КНВ
мали автори. В. Січинський звертався до головної
управи з проханням продати 30—50 примірників
його книжки за готівку зі знижкою в 50% як авто-
рові. Книгарям збували за 25-відсотковою знижкою
при невеликих замовленнях і 30-відсотковою — при
більших. Ю. Тищенко, що разом з І. Романом (Пра-
га) та С. Куницею (Сендзейовіце) [6, арк. 353] на-
лежав до меценатів видавництва, з дозволу голов-
ної управи домагався 40-відсоткової знижки. Зали-
шилось свідчення про знижки на видання «Кобзаря»
(1943): «Книгарні п. Івана Романа можете дати
30% опусту, бо такий процент він дає нам на свої
видання. Панові Юрію Тищенкові дайте 40%, які
ми дістаємо від нього при закупі. Філії УНО в Пра-
зі дайте 15% на 100 примірників за готівку. Продаж
за готівку відноситься і до книгарів» 29.
Серед замовників присутні особи й організації з
Праги — інженер І. Анісімов, книгарі І. Самець,
Ю. Тищенко, І. Роман, книгарня «Колос»; Варша-
ви — Я. Олексенко та Л. Биковський, який у лис-
ті від 3 лютого 1943 р. повідомив КНВ про свою
нову посаду керівника українського відділу однієї з
варшавських книгарень і просив для продажу наді-
слати по два примірники всіх друкованих видань
КНВ 30; з різних місць Генеральної губернії: Хол-
ма — Леон Ст. Щур; Львова — реферат справ по-
лонених при УЦК у Львові, фірма «Овид» (Львів,
вул. Коперника, 26), що займалася рекламою і про-
дажем видань під керівництвом О. Олесницького;
Сербії — д-р Г. Шевчик (Кутна гора); Відня —
Іван Мотринець та Борис Тищенко; Бреслау —
Osteuropa Іnstitut; Грефенгайніхен — книгарня фір-
ми Геррозе. Оскільки збірники й відбитки книгарі
продавали дорожче, видавці через газети оголошу-
вали дійсні ціни на свої видання.
Окрему історію видання й поширення має «Коб-
зар» КНВ, який, з огляду на своє культове станови-
ще, і в роки війни залишався безпрограшним видав-
ничим проектом для багатьох осередків. Його друку-
вали Теодор Савула у Відні, краківсько-львівське
«Українське видавництво» — чотири рази, празькі
видавці — двічі. І щоразу можна було розраховува-
29 Лист головної управи до правління від 24 березня 1943 р.
[5, арк. 173].
30 Лист Л. Биковського до КНВ від 3 лютого 1943 р. [6,
арк. 246].
1051культурно-наукове видавництво при Українському національному об’єднанні в Протектораті Чехії…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
ти на сталий попит і швидкий збут. КНВ випустило
«Кобзар» у 1943 р., в брошурованому й оправлено-
му варіантах, виготовивши для широкого оповіщення
800 примірників рекламного листка, який розіслало
філіям і гурткам УНО в Німеччині. Інтерес негайно
виявили книгарі, а деякі з них (Іван Роман, Юрій Ти-
щенко) обіцяли закупити по тисячі примірників за
умови 50-відсоткової знижки. Однак видавництво
розуміло, що «Кобзар» розійдеться без посередників
і що, залучивши до розповсюдження книгарів, мож-
на втратити значну частину прибутку, тому навіть по-
стійному партнерові Юрієві Тищенку вирішило нада-
ти не більше ста примірників зі знижкою 30% 31. Ви-
пробуваним маркетинговим кроком був анонс у
періодиці, особливо в «Краківських вістях» 32. Відтак
оптимістичні прогнози збулися: українські розповсю-
джувачі замовляли «Кобзар» у великих кількостях,
але попри те ним зацікавилася чутлива на комерцій-
ний успіх і всюдисуща німецька фірма «R. Herrose’s
Verlag» (видавництво й книгарня), що на останньому
етапі війни намагалася отримати прибутки від підви-
щеного попиту на українську книжку у Великонімеч-
чині, і з якою КНВ та інші видавничі установи в Пра-
зі розраховували вигідно співпрацювати, щоб вижи-
ти у важких для книговидання і книготоргівлі умовах 33.
Тогочасний власник Штайнер у супроводі Ярослава
31 Лист П. Герасименка й М. Антоновича до головної упра-
ви від 21 березня 1943 р. [5, арк. 172].
32 Оголошення подав празький кореспондент полк. Д. Ан-
тончук. Його авторство атрибутовано за листом КНВ
від 17 квітня 1943 р. [6, арк. 322], де видавництво про-
сить його подати звістку про видання в «Краківських
вістях». У відповідь Д. Антончук назвав появу статті
великим культурним святом [6, арк. 342], а в щоденни-
ку вмістив анонімну публікацію «Нове видання Кобза-
ря» (Краківські вісті, 1943, ч. 49 (10 березня). У фонді
КНВ зберігається окрема справа (№ 5, 115 арк.) із за-
мовленнями від українських організацій з посиланням на
інформацію у щоденнику: Підляський Союз українських
кооператив у Білій Підляській — 10 примірників, книгар-
ня «Культура» в Холмі — 2, книгарня О. Карашевича в
Сяноку (вул. Адольфа Гітлера, 4) — 10, книгарня Ми-
хайла Андриїшина і Зенона Михалевського в Коломиї —
20, канцелярія УЦК, УОТ-и — 3, приватні особи (па-
рохи, адвокат Іван Максимчук зі Стрия, адвокат Юрій
Старосольський зі Львова, Левко Биковський з Варша-
ви) — 10. З Генеральної губернії зафіксовано 60 замов-
лень, з Відня, від книгаря Бориса Тищенка — 250.
33 Лист П. Герасименка до головної управи УНО від
17 липня 1943 р. [5, арк. 234, 248].
Рудницького 28 червня 1943 р. відвідав КНВ з на-
міром придбати частину накладу для своєї книгарні,
але видання вже розійшлося. Серйозно зацікавлений
у придбанні «Кобзаря» німецький книгар запропону-
вав посприяти в отриманні дозволу цензури для дру-
гого, десятитисячного, накладу, а в обмін на протек-
цію домагався виключного права продажу на терито-
рії Німеччини та сорокавідсоткової знижки на
придбані примірники. Однак видавництво розцінило
ці пропозиції як невигідний для себе «торговельний
трюк» і висунуло інші умови: німецька фірма повинна
придбати половину накладу й заплатити повну суму
відразу після виходу книжки. Можна припустити, що
сторони не досягли кінцевої згоди або не отримали до-
зволу на друк, бо повторного накладу здійснено не
було. Щоправда, Штайнер від комерційних намірів
не відмовився, випустивши в 1944 р. у Празі, під фір-
мою видавництва Геррозе «Кобзар» 1844 р. за учас-
ті Я. Рудницького. Відтак усі тогочасні перевидання
до 100-річчя появи книжки вийшли в еміграції і жод-
не — на батьківщині поета [10, с. 4].
Успіх книжки, інтерес до неї читацького загалу був
легко прогнозований, натомість несподіванкою стали
закиди голови УНО підполковника Т. Омельченка
щодо нефаховості текстологічної підготовки, перекру-
чень і необґрунтованих правок редактора Олекси
Приходька: «Цей прогріх Правління Культурно-
Наукового Видавництва (можливо) стався без злої
волі правління, але цим не зменшується ніяк його
шкідливість для справи». Претензії розігріли внутріш-
ній конфлікт між управою УНО й правлінням КНВ,
загостривши розбіжності в поглядах на завдання ви-
давництва. Т. Омельченко вважав хибним трактуван-
ня КНВ як структури, створеної винятково для ши-
рення націоналістичного світогляду, і підкреслив, що
мета видавництва — «згуртування й використання
українських культурно-наукових сил з метою служ-
би нашим націоналістичним потребам». На думку
Омельченка принципи роботи видавництва не пови-
нні розходитися з українськими націоналістичними
засадами, і правління таки мусило узгоджувати пла-
ни з берлінською управою, однак неприпустимо не-
хтувати науковими і фаховими завданнями, за якими
уповноважена слідкувати видавнича рада 34: «Обго-
ворення Видавничою Радою потребує кожна наміче-
34 Лист Т. Омельченка до П. Герасименка від 19 квітня
1943 р. [5, арк. 188].
лариса ГОлОваТа1052
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
на праця, бо ні Правління КНВ, ні Головна Управа
УНО не є універсальними фахівцями, щоб бути зна-
вцем і авторитетом в усіх ділянках науки взагалі й
фахової зокрема. Тому то й сталося, що виданий з
рамени КНВ Кобзар, без попереднього обговорен-
ня Видавничою Радою перевиправлення його тек-
сту, виявляє різні текстові прогріхи. Це дуже при-
кро для Правління КНВ, а ще прикріше для Голов-
ної Управи УНО, що несе перед громадянством
повну відповідальність і за КНВ». П. Герасименко,
однак, провини не визнав, більш за те — заявив про
нездатність видавничої ради оцінювати фаховий рі-
вень видань і запропонував її скасувати, створивши
наукову: «Як приклад прогріху Правління КНВ Ви
наводите те, що ніби то Кобзар виданий нами без
ухвали Видавничої Ради виявляє такі недостачі, що
справа набуває характеру культурного скандалу.
Припустім, що це дійсно так і запитаймося як мала
Видавнича Рада в складі одного статистика, одного
землеміра, одного маляра, одного правника і т. д. і
тільки одного літературознавця [Л. Білецького]
може обговорювати правильність чи неправильність
тексту Кобзаря» 35. Водночас керівник видавництва
відмовлявся робити висновки щодо якості редакції,
доки не висловиться фахова критика.
Олексу Приходька, філолога за фахом, до реда-
гування книжки запросив М. Ґалаґан. Коли видав-
ництво очолив П. Герасименко, робота над виданням
була в розпалі, часу для фахового апробування чи по-
шуків іншого редактора не залишалось, бо наданий
цензурою дозвіл на друк зберігав чинність лише до
кінця лютого 1943 р., і за умови порушення визначе-
них термінів, навіть коли більша частина книги була
б уже складена, дозвіл могли анулювати. Інакше ка-
жучи, жорстко обмеженим у часі видавцям в разі дов-
гого обговорення довелося б зректися вже санкціо-
нованого цензурою видання. Тому О. Приходько
змушений був працювати швидко. Передусім він
узгодив рукопис із цензурованим віденським «Коб-
зарем» Теодора Савули (1941), усунувши за ним
Шевченкові згадки про німців, які могли потракту-
вати як неприхильні до німецького народу. Але ви-
дання Савули, що фактично було некритичним пере-
друком берлінського «Кобзаря» за редакцією Б. Леп-
кого («Українське слово», 1922), рівню
35 Лист П. Герасименка до Т. Омельченка від 28 квітня
1943 р. [5, арк. 191 зв.].
шевченкознавства початку 1940-х рр. не відповіда-
ло. До того ж воно невигідно відрізнялося на тлі ще
одного, празького, «Кобзаря» 1941 р., історичний і
реальний коментар до якого зробив Степан Сіропол-
ко, виявивши глибоку обізнаність з існуючими інтер-
претаціями Шевченкових поезій. Звіривши за віден-
ським виданням лише місця, небезпечні з огляду на
цензуру, редактор узяв за текстологічну основу «Коб-
зар» УАН 1939 р., єдиний примірник якого привіз з
України до Праги на початку осені 1942 р. Євген Ви-
ровий, віддавши на зберігання до МВБУ. На осно-
ві двох згаданих видань редактор виконав звірку, не
порушивши термінів. У листі до П. Зайцева П. Ге-
расименко зазначав: «По суті наше видання Кобза-
ря, зредаговане проф. Приходьком, є передруком по-
вного академічного видання і тому закиди щодо цеї
нашої книги (відносно тексту) можна в однаковій мірі
адресувати на академічну комісію, яка редагувала
Кобзаря. Правління КНВ одержало від п. проф. При-
ходька запевнення, що академічне видання дійсно со-
лідно проредаґовано і що новий текст є вислідом сту-
дій над новими досі невідомими матеріялами та руко-
писами. Редакція п. проф. Приходька звелась
переважно до виправлення правопису. На жаль ко-
роткий час, що ми мали до диспозиції не дозволив нам
звернутись до авторитетних знавців Кобзаря щоби
вони висловили свою думку про академічне видання.
Правління КНВ змогло тільки подбати про добре зо-
внішне оформлення книги (папір, друк ілюстрації).
Коректу провадив сам проф. Приходько» 36. Конфлікт
головної управи й видавництва врешті пригасили
схвальні відгуки в пресі, яка відзначала добру полі-
графічну якість, вивіреність текстів за академічним
виданням 1939 р., виявила розуміння з приводу ви-
лучень, але кроком назад вважала брак повноцінно-
го коментаря й заміну його короткими поясненнями в
формі алфавітного словника, а також відсутність пе-
рекладів російських поем Шевченка, поданих свого
часу іншими видавцями — Франком та Українським
науковим інститутом у Варшаві [11, с. 15].
Отже, Культурно-наукове видавництво при УНО
(вересень 1941 — початок 1944) протягом неповних
трьох років існування сповна зазнало негативного
впливу загальної суспільно-політичної обстановки в
Протектораті — підконтрольності окупаційному ре-
36 Лист П. Герасименка до П. Зайцева від 28 квітня 1943 р.
[6, арк. 339—340].
1053культурно-наукове видавництво при Українському національному об’єднанні в Протектораті Чехії…
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
жимові організаційного життя, переслідувань гро-
мадських і культурних діячів, жорстких цензурних
усталень, обмежень у матеріальному забезпеченні
видавничої діяльності тощо. Попри зовнішні труд-
нощі, все ж було налагоджено роботу з випуску на-
укових, джерелознавчих, культурно-просвітніх і фа-
хових видань, залучено до неї культурні сили з різ-
них міст Центрально-Східної Європи, створено
невеликий, але цікавий доробок, який заслуговує на
окремий аналіз, і є цінним прецедентом державот-
ворчих зусиль української еміґраційної спільноти.
1. Галузевий державний архів СБУ (далі — ГДА
СБУ). — Ф. 6. — Спр. 69840 фп. — Т. 2.
2. Центральний державний архів вищих органів влади і
управління України (далі — ЦДАВОВУ). —
Ф. 3876. — Оп. 1. — Cпр. 40.
3. ЦДАВОВУ. — Ф. 4036. — Оп. 1 — Спр. 1.
4. ЦДАВОВУ. — Ф. 4036. — Оп. 1 — Спр. 2.
5. ЦДАВОВУ. — Ф. 4036. — Оп. 1 — Спр. 3.
6. ЦДАВОВУ. — Ф. 4036. — Оп. 1 — Спр. 4.
7. ЦДАВОВУ. — Ф. 4036. — Оп. 1 — Спр. 6.
8. ЦДАВОВУ. — Ф. 4036. — Оп. 1 — Спр. 32 зв.
9. Головата л. Українське національне об’єднання у
Протектораті Чехії й Моравії в історії державотворчих
зусиль української еміґрації / Л. Головата // Україн-
ський історичний журнал. — 2011.
10. Рудницький Я. Перевидання Кобзаря із 1860 року /
Я. Рудницький // Свобода. — 1959. — (7 жовтня).
11. [Сімович в.]. В. С. [Рецензія] / В. Сімович // Наші
дні. — 1943. — Ч. 5 (травень).
larysa Holovata
CULTURAL AND SCIENTIFIC PUBLISHING
HOUSE OF UKRAINIAN NATIONAL
ASSOCIATION IN PROTECTORATE
OF CZECHIA AND MORAVIA, 1941–1944:
CREATION TO LIQUIDATION
In the article written on the basis of new archival sources has
been studied a short institutional history of Cultural and Scien-
tific Publishing house of Ukrainian National Association at
Prague. In research-work have been considered data concern-
ing personal cast, interrelations with censorship, editorial goals,
specificity in the contents of publishing tasks in the period of
World War II.
Keywords: World War II, Protectorate of Czechia and Mora-
via, culture, communal centres, Ukrainian publishing move-
ment, censorship.
лариса Головата
КУЛЬТУРНО-НАУЧНОЕ ИЗДАТЕЛЬСТВО
ПРИ УКРАИНСКОМ НАЦИОНАЛЬНОМ
ОБЪЕДИНЕНИИ В ПРОТЕКТОРАТЕ
ЧЕХИИ И МОРАВИИ, 1941—1944:
ОТ ОБРАЗОВАНИЯ ДО ЛИКВИДАЦИИ
В статье на основании неизвестных архивных источников
исследуется короткая институционная история Культурно-
научного издательства при Украинском национальном
объе динении в Праге – персональный состав, взаимоот-
ношения с цензурными органами, издательские приорите-
ты. специфика в контексте книгоиздания периода Второй
мировой войны.
Ключевые слова: Вторая мировая война, Протекторат
Чехии и Моравии, культура, общественные организации,
укра инское книгоиздание, цензура.
|