Український стиль в облаштуванні міських помешкань Галичини 1920—1930-х років

У статті розглядаються шляхи облаштування міських помешкань в національному стилі у 1920—1930-х роках. Простежено вплив друкованої продукції, а саме часопису «Нова Хата», на формування смаків галичан щодо хатньої обстави....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Стефанишин, Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2013
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94912
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Український стиль в облаштуванні міських помешкань Галичини 1920—1930-х років / Л. Стефанишин // Народознавчі зошити. — 2013. — № 2 (110). — С. 336-344. — Бібліогр.: 29 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94912
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-949122016-02-27T19:49:04Z Український стиль в облаштуванні міських помешкань Галичини 1920—1930-х років Стефанишин, Л. Статті У статті розглядаються шляхи облаштування міських помешкань в національному стилі у 1920—1930-х роках. Простежено вплив друкованої продукції, а саме часопису «Нова Хата», на формування смаків галичан щодо хатньої обстави. In the article have been considered some means for arrangement of urban residences in the Ukrainian national traditional style through 1920s and 1930s. Author has traced the influence of printed publications, especially the impact of styling by «Nova Khata» [New Home] magazine upon shaping of Galician residents’ tastes as for home décor and furnishings. В статье рассматриваются способы обустройства городских помещений в национальном стиле в 1920—1930-х годах. Прослежено влияние печатной продукции, а именно журнала «Нова Хата», на формирование вкусов галичан относительно домашней обстановки. 2013 Article Український стиль в облаштуванні міських помешкань Галичини 1920—1930-х років / Л. Стефанишин // Народознавчі зошити. — 2013. — № 2 (110). — С. 336-344. — Бібліогр.: 29 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94912 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Стефанишин, Л. Український стиль в облаштуванні міських помешкань Галичини 1920—1930-х років Народознавчі зошити
description	У статті розглядаються шляхи облаштування міських помешкань в національному стилі у 1920—1930-х роках. Простежено вплив друкованої продукції, а саме часопису «Нова Хата», на формування смаків галичан щодо хатньої обстави.
format	Article
author	Стефанишин, Л.
author_facet	Стефанишин, Л.
author_sort	Стефанишин, Л.
title	Український стиль в облаштуванні міських помешкань Галичини 1920—1930-х років
title_short	Український стиль в облаштуванні міських помешкань Галичини 1920—1930-х років
title_full	Український стиль в облаштуванні міських помешкань Галичини 1920—1930-х років
title_fullStr	Український стиль в облаштуванні міських помешкань Галичини 1920—1930-х років
title_full_unstemmed	Український стиль в облаштуванні міських помешкань Галичини 1920—1930-х років
title_sort	український стиль в облаштуванні міських помешкань галичини 1920—1930-х років
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94912
citation_txt	Український стиль в облаштуванні міських помешкань Галичини 1920—1930-х років / Л. Стефанишин // Народознавчі зошити. — 2013. — № 2 (110). — С. 336-344. — Бібліогр.: 29 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT stefanišinl ukraínsʹkijstilʹvoblaštuvannímísʹkihpomeškanʹgaličini19201930hrokív
first_indexed	2025-07-07T01:33:48Z
last_indexed	2025-07-07T01:33:48Z
_version_	1836949992905900032
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013 Процес формування та становлення українсько- го національного стилю, його періодизацію з кінця 80-х рр. ХІХ ст. до 20-х рр. ХХ ст. вичерп- но розглянуто в мистецтвознавчій літературі. Так, Олесь Нога стверджує, що формування естетично- го стереотипу національної стилістики в Галичині тривало довше, на відміну від інших країн Європи. Творчі пошуки в цьому напрямку на західноукраїн- ських землях тривали аж до початку 40-х років ми- нулого століття [16]. За складних політичних умов, в час, коли Гали- чина перебувала у складі Польщі, пошуки україн- ського стилю в різних сферах мистецтва були одним із чинників самоіндентифікації українців. На почат- ку 1920-х років український стиль поступово пере- ходить з унікальних архітектурних об’єктів на ти- пові міські помешкання галичан. Поширенню нова- торських ідей щодо облаштування житлових інтер’єрів сприяли друковані жіночі видання «Жі- ноча доля», «Жінка», але найбільший вплив на фор- мування естетичних смаків у поєднанні з народною культурою мав журнал «Нова Хата». Його було відзначено спеціальним журі на виставці слов’янських часописів у Празі в 1933 році та занесено в список кращих ілюстрованих часописів, призначених для книгозбірень, бібліотек тощо. Дописувачами часопису, що окреслювали шляхи облаштування помешкань, були: громадські діячі, журналісти — Олена Федак-Шепарович, Лідія Бу- рачинська, мистецтвознавці Мирослава Чапельська, Михайло Островерха, Ірина Гургула, письменники Михайло Рудницький, Наталія Королева, худож- ниці — Олена Кульчицька, Софія Вальницька. На шпальтах «Нової Хати» систематично друку- вались поради стосовно модерного урядження домів- ки. Вже на перших її сторінках знаходимо основні ви- моги у створенні комфортного помешкання: гармо- нійне співвідношення розмірів кімнат, форми та кольору стелі, стін і підлоги, пропорційне розташу- вання вікон і дверей. Основними критеріями при ви- рішенні цієї проблеми були економність, здорова про- стота та естетичний смак, тісний зв`язок форми і ко- лірних варіантів з гігієнічними вимогами. Головний девіз при облаштуванні помешкання — багато про- стору, світла та повітря, але найбільше уваги зверта- лось на оздоблення житла, причому «не дорогим чу- жостороннім лахміттям, а внесенням всюди, на кож- ному кроці своєї рідної української культури, декоративного народного мистецтва» [15, с. 8]. Лідія СТЕФАНИШИН УКРАЇНСЬКИЙ СТИЛЬ В ОБЛАШТУВАННІ МІСЬКИХ ПОМЕШКАНЬ ГАЛИЧИНИ 1920—1930-х років У статті розглядаються шляхи облаштування міських помеш- кань в національному стилі у 1920—1930-х роках. Просте- жено вплив друкованої продукції, а саме часопису «Нова Хата», на формування смаків галичан щодо хатньої обстави. Ключові слова: український стиль, помешкання, хатня обстава, інтер’єр, «Нова Хата». © Л. СТЕФАНИШИН, 2013 337Український стиль в облаштуванні міських помешкань Галичини 1920—1930-х років ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013 Попри загальні поради щодо облаштування жит- ла порушувалося питання його індивідуалізації. За- уважувалось, що одна мала кімната, яка іноді слу- гувала для господині і спальнею, і їдальнею, і ві- тальнею, могла б бути і змістовнішою, і естетичнішою, ніж цілий ряд «салонів» (кімнат, за- чинених на щодень і відкритих для чужих) з ша- блонною обставою. Саме тут поставало питання «культури помешкання», яке полягало не в кількос- ті, а й у якості, не в дороговизні, а в мистецькому смакові, не на показ, а для власного користування. Звичайно, майже у кожної жінки є вроджений та- лант, вміння «з нічого зробити щось», лише не у кожної є розуміння культурного чинника в атмос- фері власної домівки [9, с. 6—7]. Що ж спонукало звертати увагу на внутрішнє об- лаштування помешкання? За словами М. Рудниць- кого, думка про оздоблення домівки виникала най- частіше у зв’язку із згадкою про гостей. Він ствер- джує, що «хатня обстановка може бути складена з двома думками: вона повинна якнайбільше інтенсив- но пригадувати нам життя поза нашими стінами або повинна якнайлегше дати нам забувати про нього» [21, с. 3]. Для української родини, яка майже завжди була багатодітною, обстава хати мала б сприяти ви- хованню дітей, та, на жаль, звичайна пересічна сім’я «не розуміє, яку вагу може мати для них бодай один мистецький предмет, залишений на спомин, предмет, який за кожним разом розбуджує в нас думки про близьких або цікавих людей і який має більше вар- тости, як десятки живих людей, вид яких зміцнює в нас несвідомо нехіть до життя» [21, с. 4]. У багатьох публікаціях М. Чапельської подано, за її висловом, два засадничі способи українізації помешкання: при самостійному будівництві хати вона передбачалась і диктувалася плануванням житла, його просторовою організацією, архітектур- ними формами; в міському стандартизованому по- мешканні інтер’єру надавалось української атмос- фери [25; 26; 27; 28]. Наповнення міського інтер’єру насамперед ста- новили меблі, деякі з них «у народному стилі» були доступні лише заможним, тож замовляли їх як мис- тецькі «витребеньки», і, звичайно, вони не витриму- вали конкуренції з чепурною віденською «політу- рою». Сільські столи, скрині та полиці відповідали зовсім іншим потребам селянського життя, підпо- рядковуючись праці, звичкам і функціям оселі, та не завжди личили міському помешканню. Тому здебіль- шого в 1920—1930-х рр. меблі купувались у «скле- пах» і називались «модерними». Головними їхні озна- ками були простота ліній та відсутність прикрас. Предмети буденного побуту більше належали ідеа- лові практичності, ніж естетичної краси. Внесення в інтер’єр нотки національного відбувалось через окре- мі елементи народної предметної культури. Так до- лівку кабінету, який витіснив і замінив колишню вітальню-салон і складався з бібліотеки, бюрка і ве- ликих шкіряних «фотелів-клюбів», рекомендували прикрасити народним килимом. Щодо спальні, то при виборі килима слід було більше подумати — за- мовляти його в мистецькій майстерні чи купувати безпосередньо на селі [24, с. 7—8]. «Гарно вишиваний рушник за іконою в селянській світлиці має свій чар природної прикраси; завішений лідія СТЕФаНИШИН338 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013 у сальоні довкола портрету Шевченка, поміж аба- журами та табуретками, пригадує нам хіба, що гос- подарі силкуються цим єдиним предметом зазначи- ти свій патріотизм» [21, с. 3—4]. За допомогою дрібничок можна було постійно змінювати відповідно до настрою вигляд свого по- мешкання. Усі додатки до обстави творили «душу» кожної хати — це і гарно підібрані занавіски, і ори- гінальний килим, і скатертина з народною вишив- кою, і відповідно складені подушки, і добрі карти- ни чи квіти. «Хто як хто, але ми, українці, при без- конечних скарбах нашого народного мистецтва, можемо творити хатні обстановки, яких позавиду- вали б нам усі культурні народи», — стверджує Г. Федак-Шепарович [9, с. 6—7]. Софія Валь- ницька звертає увагу читачів «Нової Хати» саме на автентичні скарби народної кераміки Полтав- щини, Галичини, Гуцульщини та заохочує прикра- шувати ними своє помешкання, а також висловлює негативне ставлення до спроб Івана Левинського на промисловому рівні відтворити мистецький дух Гуцульщини [6, с. 3]. Приємною оздобою кожного помешкання могли бути мальовані полички на стінах (візерунки на них виконувались шляхом випалювання та малювались протравами чи олійними фарбами). В статті Ната- лії Королеви подано декілька варіантів розміщен- ня поличок: «Гарно виглядають полички, зроблені таким чином, щоб під самою дошкою полички міс- тилась довга рама, здебільшого поділена на кілька чи кільканадцять окремих рямців, куди вправлено чи то малюнки і змістом і барвами згармонізовані в цілість (серіяльно), або добрі мистецькі світли- ни. Під такою поличкою повинен звішуватись до- долу килимочок чи вишиване панно (саморобний гобелен), візерунок якого своїми барвами відпові- дає як до тих образків, так і до загального тону світ- лиці» [11, с. 20]. На поличках можна було поста- вити не тільки декоративні (вазочки, мисочки), але й вжиткові предмети, які завжди мали бути під ру- ками. Полички могли бути різними за довжиною і розміщені на будь-якій висоті. Коли вони підвішу- вались близько до стелі, то їх задекоровували ма- льованими народними тарелями разом з куманця- ми, або більшими глечиками чи вазами. Це нада- вало кімнаті (особливо їдальні або кухні) характеру теплої гостинності і ласкавої привітнос- ті. Цікавий варіант розміщення відповідних поли- чок згаданого типу в розі кухні чи їдальні на так званому «покутті»: «Коли ж їх ще сполучує образ докупи, то під образом конче повинні бути приві- шені мальовані писанки, число яких з року в рік зростає. На Полтавщині наші люде ще люблять ві- шати на покутті паперових чи воскових стилізова- них голубків, котрі рухаються при подуві вітру в хаті» [11, с. 20]. При такому розміщенні полиць до них дуже підходять мальовані лавки під стіни за- мість стільців, «а в розі трохи нижче, як плита сто- лова, — вугольничок, трьохкутний столик, покри- тий мережаною хустинкою. В звичайні дні на тім вугольничку стоїть карафа з водою, чи там попіль- нички, а в святочні дні — квіти» [11, с. 20]. 339Український стиль в облаштуванні міських помешкань Галичини 1920—1930-х років ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013 Автори більшості публікацій намагались розмеж- увати естетику інтер’єру і кількість витрачених гро- шей: «Модерно прибрати хату, це зовсім не зна- чить прибрати її з великою пишнотою або великим накладом гроша. Навпаки, простота і привітність теперішньої обстановки дає нам багато можливос- тей влаштувати свою хату по новітньому скромни- ми засобами» [3, с. 20]. Великі вікна, ясні гладкі стіни, легкі прозорі занавіски, сучасна форма ме- блів (прямі й без прикрас) — це були ознаки но- вітньої модерної обстави, зумовлені насамперед браком помешкання в містах, а також жіночою еко- номічною незалежністю, оскільки жінка не могла витрачати багато часу на прибирання. Як приклад Лідія Бурачинська пропонує облаштування хатньої обстави новітніми меблями у формі скринь. Модер- нізовані скрині, більші й менші, можна складати разом або використовувати поодинці: «Відповідно до своєї форми та призначення — це бібліотечна шафа, комода, креденс, туалетний столик. Підста- ву творить головна скриня, оперта на чотирьох ніж- ках. На ній можна укладати полички довільної фор- ми. Їх можна справляти постепенно в міру потре- би. Неправильність їх форм не вражає неприємно, навпаки в хатньому устаткуванні не повинно бути бездоганної точності. В кімнаті повинен проявля- тися відпечаток її власника в таких особливих дріб- ничках» [3, с. 20]. Конструктивною ознакою та- ких меблів була їхня прямокутна форма та мобіль- ність, що давало можливість легко переставляти їх в будь-який куток кімнати. Естетичним осередком кімнати був стіл, округлий чи чотирикутний: «При круглім столі відпадає поняття першого й останньо- го місця, на право чи на ліво, й всі, що при нім си- дять, можуть собі свобідно дивитися в вічі, що ви- кликає милий настрій, уприємнює веселе приняття й приспішує товаристське зближення між менш знайомими гістьми» [10, с. 8]. Вважалось, що турбота про творення і зберіган- ня хатнього затишку входить до обов’язків жінки- господині, яка перебуває вдома в той час, коли чо- ловік заробляє, адже, за тодішніми переконання- ми, кожна жінка, котра почувається приятелем свого чоловіка, дбатиме про його спокій і відпочи- нок вдома, і з мотивів власного самолюбства до- сягатиме найбільшої привітності свого житла мож- ливими для неї засобами. Способами досягнення хатнього затишку ділить- ся Королева Наталія в статті «Затишна хатина»: «Одна з тайн привітності житла полягає в тім, щоби не надуживати виробів шаблонових, мовляв фабрич- них. Найбільший же ворог затишності — це набу- вання фабричних виробів у роздріб, не комплекта- ми чи гарнітурами, а окремими річами, котрі чомусь вам сьогодня враз сподобались… То ж — одна з таємниць привітності житла полягає всамперед у ха- рактері предметів устаткування, що наповняють наше помешкання. Головною вимогою є, щоб вони були «не чужі», здавна знайомі, рідні нашій душі... Ото ж, — характер обстановки, до котрого ми при- викли з дитинства, або — ще далі: в тій чи іншій мірі національний є найближчим оточенням нашій душі… Другою прикметою привітності — згадана вже вище гармонія, тобто приспосіблення одної річі до другої в їхньому зборі. Який несмак в’язати, як це тепер часто роблять, прості англійські чи фінські меблі з ручними орієнтальними килимами та рене- сансовою порцеляною. Або ж — просто жах диви- тись на бамбусові столички та стільчики, поставле- ні на старовинний український килим, над яким ви- сить олеографія в красках — копія відомого образу (переважно — «Острів мертвих» Бекліна)!... Вза- галі найбільшою беззвязністю вражають окремі річи ріжних стилів та великого скоку в ціні: навряд чи хтось додумається приставити до некрашеного ку- хонного стола так званий Вольтерів фотель чи лідія СТЕФаНИШИН340 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013 ультра-модерне, кубістичне сідало. Хата з мішаним устаткуванням завжди нагадує собою крамницю староречника» [12, с. 8—9]. Такої ж думки дотри- мується і Островська Оля, закликаючи доцільно добирати меблі та зважати на естетичні якості тек- стилю [18, с. 11]. Не завжди затишним постає помешкання з ціл- ковитою, виміряною до сантиметра симетрією, як, наприклад, виставлені в один ряд стільці. «Навпа- ки, певний, але навмисний безлад, мистецька си- метрія роблять хатину оживленою, не закам’янілою, творять атмосферу сподівання, що тут ви знайде- те миле прийняття й веселу думку. Кинута, немов випадково, з поспіху квітчаста хустка на спинку стільця дає далеко більше краси, як та ж хустка, чепурно прип’ята цвяшками на стіні, дарма, що в першій позиції, може й прекрасного її взору май- же не видко» [12, с. 9]. Фактично житло не може мати нічого спільного з виставкою чи з вітриною магазину, так як будь-яка вжиткова річ повинна бути під рукою. Велику увагу потрібно приділяти чистоті помешкання, але не «надуживати надмір- ної «вченої» гігієни обстановки (модерного зами- кання в шафи всього устаткування)… В таких ха- тах і мухам нудно» [12, с. 9]. На думку Наталії Королевої, найкраща ознака привітності житла — «вміння надати своєму по- мешканню такий вигляд, ніби в ньому вже прожи- ло кілька поколінь ваших родичів та свояків. Коли пощастить вам утворити отой кольорит так званої контюніїти (тяглости) життя даної родини, бодай і штучно, тоді ви враз досягнете того, що ні вам са- мим, ні вашим гостям ніколи не видаватиметься ваше житло холодним» [12, с. 9]. Щоб досягти цьо- го, потрібно було мати заздалегідь сформовану дум- ку, після чого уважно вивчити кожну річ, що вно- ситься до хати, і знайти їй відповідне місце: одній на показі, іншій у затінку. На завершення доповни- ти інтер’єр старовинними речами, можливо бута- форськими, але такими, які могли бути у ваших по- передників. «Взагалі в старовині більше чару, як га- дає сучасне людство, що наввипередки гониться за модерним. Бо ж модерність — здебільшого — ще неоформлене шукання, тим часом, як старовина — викінчена досконалість. Тому то ніколи модерний мистецький твір не був оцінений так, як твір часів старих, хоч, об’єктивно кажучи, модерний може бути, порівнюючи, й вищим у своєму мистецтві… Українська хатина, помимо старовинних стильових меблів, помимо не всім приступних різьблених сво- локів під стелею, або питомих архитектурних форм дверей, вікон і т. п., — може враз стати привітною, затишною, мовляв — «давньою», через національ- ні наші килими, ручні гобелени-вишиванки, мереж- ки, гапти. Ще затишнішою стане кожна хатина (не говоримо тут про кухню), коли до її устаткування додати книжок, з відповідними меблями для них. Де нема в житті книжок — там не витає дух розу- му! Стіни конечне вимагають образів. Найліпше оригінали, або принайменше — гравюри та дерево- рити, нарешті — мистецькі світлини. Але найліпше устаткування можна зіпсувати кількома шаблоно- вими олеографіями, або — борони Боже! — гру- пою поштових листівок! З олеодруків можуть спри- яти привітності помешкання лише ті, що мають ха- рактер раритетів або підкреслюють якусь ідею життя власника помешкання» [12, с. 9]. Для роз- витку суспільного смаку рекомендувалося навіть створити «музей несмаку», який більше б навчав громадянство смаку, як мистецькі музеї. Оскільки, за словами Н. Королеви, «ворогом привітності до- машньої обстановки є всяка машинерія: грамофони з величезними трубами, писальні чи рахувальні ма- шинки, навіть машинки до шиття, коли їх виставле- но на показному місці...», то дається порада пода- ти в інтер’єрі «якнайбільше квітів, китиць, листа- тих рослин, а взимку — так званих «Макартовських букетів» — з сухих квіток та рослин» [12, с. 9]. Про застосування народного мистецтва серед предметів домашньої обстави та підтримання «українського стилю» в інтер’єрі дізнаємось з ре- 341Український стиль в облаштуванні міських помешкань Галичини 1920—1930-х років ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013 ферата Ірини Гургули, виголошеного на відкритті виставки кооперативу «Українське народне мисте- цтво» у Львові 1 лютого 1931 року. Багатство орна- ментальних форм і різноманітність технічних засо- бів українського народного мистецтва надавали можливість вдало застосовувати народні прикра- си серед домашньої обстави, одягу та різних пред- метів щоденного вжитку. Найкращим матеріалом з огляду орнаментики, техніки і колористики для наслідування в килимарнях слугували давні укра- їнські килими, особливо київські та полтавські, а також і інші ткані вироби (запаски, плахти, гор- ботки і т. д.) для створення вовняних хідників, за- навісок, настільників новітнього устаткування. Для «батіковання» — невичерпним джерелом орнамен- тальних композицій були галицькі писанки (со- кальські, подільські, гуцульські, сяніцькі). Крім орнаменту, за джерело творення вибирались і фор- ми предметів сільської хатньої обстави, наприклад «скрині — для новомодної комоди, та сполуку гу- цульського мисника з новомодним креденсом» — так, як це зробив митець-скульптор П. Коверко. Перенесені в нове оточення предмети народного побуту утримували не лише прикрасу і форму, але також і зміст свого призначення — скриня-комод надалі зберігала цінні папери, а на миснику роз- кладався посуд [8, с. 1—2]. Велике значення для популяризації українського стилю в помешканнях мали не тільки часописи, але й виставки, найчастіше організовані кооперативом «Українське народне мистецтво» (наприклад, на од- ній з них були виставлені скриня-комод та чайні сто- лики, декоровані різьбою, запозиченою з гуцуль- ських скринь) [19, с. 3—5]. Досконалим зразком «українського стилю» є інтер’єр помешкання сестер Кульчицьких. Про це згадує поет Микола Вороний, який, перебуваючи наприкінці 1925 р. у Перемишлі, відвідав оселю Кульчицьких на площі Ринок 28: «Внутрішні при- кмети симпатії мешканці хати виразно відбивають- ся на її внутрішнім урядженні… Ніякої паради чи виставности, нічого зайвого чи крикливого, в усьо- му елегантна простота, раціональний смак і тонке ес- тетичне відчуття культури європейської, а разом з тим — своєрідної, національної» [7, с. 14]. Гармо- нійного характеру згаданому помешканню надавали своєрідні дерев’яні меблі, де національні мотиви по- єднувались з модерною європейською пластикою, виконані за ескізами художниці косівськими народ- ними майстрами, декоративні тарілки, вази, подуш- ки на канапу, килими, вишиті занавіски та серветки. Все це — «…і меблі, і вишивки, і килими станови- ли єдину мистецьку цілість» [5, с. 146]. Олена та Ольга Кульчицькі як співробітниці журналу «Нова Хата» систематично сприяли ви- робленню естетичного смаку та піднесенню домаш- ньої культури серед галицького суспільства через друковані проекти скромно, елегантно і практично улаштованого помешкання та рисунки ручних ро- біт — декоративних подушок, покривал на ліжка, занавісок до вікон, рушників, мережаних та виши- ваних гуцульськими, буковинськими, полтавськи- ми мотивами. Поряд з проектами та рисунками обов’язково подавались докладні технологічні опи- си: матеріал, спосіб виконання, колорит, спосіб за- стосування. Це сприяло і спонукало українське жі- лідія СТЕФаНИШИН342 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013 ноцтво до відтворення мистецьких зразків і засто- суванню їх у власному помешканні. Серед деталей, які доповнювали інтер’єр і вноси- ли в нього нотку національного, — лампи, занаві- ски, настільні прикраси тощо. У французькій мові знаходимо цікавий зворот, що визначає затишок, спокій, комфорт, а саме «souslalampe» — «під лампою». Тобто, затишку в тодішніх помешканнях досягали завдяки різнома- нітним лампам, регулюванню тінистим абажуром їхнього світла, приємного для зору, догідного для читання. Поряд з висячими електричними лампа- ми використовувались також стоячі лампи, які мали, крім абажуру, ще й стояк (високий чи низь- кий) переважно з дерева, узгоджений за відтінком із загальним середовищем кімнати. Деякі з них були різьблені, як це зробив різьбяр Коверко (на- стінна лампа у формі сволока, і стояча лампа для читання) [2, с. 8]. Замість дерев’яних стояків чи опор з інших матеріалів пропонувалось викорис- товувати гончарні глечики чи вази, а форму аба- журу вибирати відповідно до гостроконечної фор- ми гуцульських воріт чи круглої сільської церков- ці, колір абажуру підбирати відповідно до кімнатної обстави, зважаючи на те, що найкращи- ми є відтінки зеленого, оскільки він найздорові- ший для очей [1, с. 10]. Будівництво в тогочасних помешканнях низьких і широких вікон, замість попередніх високих та вузь- ких, призвело до зміни їхнього декору. Вигляд зана- вісок, як відомо, значною мірою залежить від фор- ми вікна. Для широких модерних вікон застосову- вався прозорий матеріал, зібраний на кольорових кільцях, який зсувався або розсувався на металевій планці модерних карнизів. Занавіски могли бути ви- готовлені з орнаментованого матеріалу або «тусору, маркізети, етаміни», декоровані вишивкою у вигля- ді горизонтальних смуг, чи мережкою, яка добре про- пускає сонячне світло, за довжиною досягали тіль- ки до підвіконня. Інший варіант декору вікна — це трансформова- на давня штора. Вона зводилась до вузької рамки, що облямовувала вікно з трьох боків. Зазвичай, вона шилася з квітчастого матеріалу або сирого шов- ку чи домотканого сільського полотна, декоровано- го вишивкою чи мережкою, яка утримувала в собі легку заслону з білої сітки, тюлю чи мережаного ба- тисту [13, с. 11]. Для накривання столу використовували скатер- тини (обруси): спочатку білі, пізніше кольорові. Біле поле обруса перетинали поздовжні й поперечні лінії стяжок, умовно вони відмежовували краї стола від його середини, за кольором — це золотистожовті або кольору морської зелені смужки на білій площи- ні обруса. З часом вони втратили свій первісний роз- мір, призначення, і навіть колір. Їхню площину пе- ретинала часто навхрест широка мережка, що утво- рювала невеличкі квадрати, або вузька вишивка, узгоджена з кольором порцеляни. Білі обруси по- ступово замінились кольоровими: блідожовтими або зеленими на обід і вечерю, рожевими чи фіолетови- ми на сніданок і підвечірок. Нетрадиційним накрит- тям святкового столу стала «американська новин- ка»: невеличкі сервети й серветки замість обруса, але й вони вражали своєю незвичайністю, маючи пев- ний естетичний чар [20, с. 9]. На зміну давнім обрусам приходять невеличкі по- довгуваті серветки. На кожну серветку клалися та- рілка, прибор і чашка до чаю (скільки тарілок — стільки серветок), посередині стола — продовгува- та доріжка або плетені підставки під гарячі страви. З практичного боку вони були набато кращими — легше випрати кільканадцять серветок, ніж один ве- ликий обрус [14, с. 9]. З метою пропагування новаторських ідей щодо декорації стола відбувалися виставки. Одна з них була влаштована у Львові Польським Товари- ством Пань Дому під гаслом «Від прабабуні до сьогодні», де прослідковувалась зміна стилів від бабусиного квітчастого накриття стола до просто- го тогочасного. Подібний показ відбувся й у Вар- 343Український стиль в облаштуванні міських помешкань Галичини 1920—1930-х років ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013 шаві з залученням закордонних посольств, що ви- явилось в рідкісному перегляді національних осо- бливостей столового накриття. Поляки накрили декілька столів, серед них «мисливський» в на- родному стилі, вишитий «подільським гаптом» та декорований народною керамікою, що було сприй- нято як презентацію нашого доробку світові, але під чужим іменем [23, с. 9]. Щоб сервірування в українському стилі не об- межувалось тільки вишитим обрусом з сільського полотна, клуб «Нової Хати» влаштував 15 лютого 1938 р. в приміщенні Народного Дому демонстра- цію варіантів накриття стола в комплексному варі- анті з посудом: накриття на сніданок, обід, підвечі- рок і вечерю. Найцікавіше виглядало накриття на підвечірок — на горіховому полірованому кругло- му столику розкладено чотири серветки, вишиті по- маранчевим узором, органічно поєднані з посудом для чорної кави, декорованим подібним узором із крамниці О. Ониська [29, с. 11]. Період 1930-х рр. позначений і зацікавленням хатнім посудом, який стилістично був би наближе- ним до народної кераміки. В цьому напрямку пра- цював над проектами посуду митець Василь Дяди- нюк з його глибоким розумінням українського орна- ментального мистецтва. Придбати українські сервізи за проектом В. Дядинюка можна було на складі порцеляни і скла Олександра Ониська (Львів, вул. Галицька 20) [17, с. 19]. «Сервіс дуже скромний, безпретензійний, рисунок на порцеляні дуже тонкий, делікатний, краски теж дистингова- ні» [22, с. 7], але великого захоплення споживачів такого товару не відзначалось. За словами п. Онись- ка, «наша публика бажає бачити вишивковий взір на рубцях тарелів. Так принайменше висловлюєть- ся, побачивши сервіс проекту В. Дядинюка». Зга- дана крамниця оголошувала конкурс на проекти по- рцеляни тільки для митців-жінок, оскільки жінка тісніше, ніж чоловік, пов’язана з побутом і може в прикладному мистецтві сказати авторитетне слово. На конкурс надіслано 80 проектів, серед яких од- ноголосно першу нагороду отримали проекти Сте- фи Рудакевич, створені за писанковими та кераміч- ними мотивами, другу — проекти Софії Вальниць- кої за писанковими мотивами, відзначено проект дитячої порцеляни за народними мотивами (кони- ків та баранців) Олени Кульчицької та Михайлини Стефанович, котрі успішно пристосували вишивко- вий узір до порцелянової форми [4, с. 9]. Проблема формування інтер’єрів помешкань міських галичан в українському стилі була особли- во актуальною в період 1920—1930-х рр., коли до- водилось боротись за національне самозбереження. Націоналізація помешкання відбувалась за двома напрямами: комплексна стилізація інтер’єру включ- но з меблями або поверховий декор з використан- ням дрібних прикрас (килимів, тканин, посуду тощо) і модерних меблів. На формування смаків тогочас- них галичан щодо хатньої обстави позитивний вплив мали часописи, що пропагувалипевні норми в обла- штуванні помешкань і запобігали виявам несмаку й «кітчу» серед населення. 1. Біля лампи // Н. Х. — 1931. — Ч. 1. — С. 10. 2. Бурачинська л. Дещо про лямпи / Л. Бурачин- ська // Н. Х. — 1934. — Ч. 10. — С. 8. 3. Бурачинська л. Новини домашньої обстановки / Л. Бурачинська // Н. Х. — 1930. — Ч. 6. — С. 20. 4. Бурачинська л. Тарілки й глечики / Л. Бурачин- ська // Н. Х. — 1934. — Ч. 7—8. — С. 9. 5. Бродило Г. Спогад про Олену Львівну Кульчицьку / Г. Бродило // Народознавчі зошити. — 2001. — № 1. — С. 146. 6. вальницька С. Дещо про народну кераміку / С. Валь- ницька // Н. Х. — 1928. — Ч. 7—8. — С. 3. 7. волошин л. Із плеяди творців українського модерну: Олена Кульчицька / Л. Волошин // Галицька бра- ма. — 2007. — № 9—10. — С. 14. 8. Гургула і. Примінювання прикрас народнього мисте- цтва / І. Гургула // Н. Х. — 1931. — Ч. 2. — С. 1—2 9. Г.Ф. Культура помешкання / Г.Ф. // Н. Х. — 1928. — Ч. 2. — С. 6—7. 10. к.і. Наша хата / К.І. // Н. Х. — 1925. — Ч. 2. — С. 8. 11. королева Н. Декоративні полички / Н. Королева // Н. Х. — 1930. — Ч. 5. — С. 20. 12. королева Н. Затишна хатина / Н. Королева // Н. Х. — 1930. — Ч. 9. — С. 8—9. 13. к.Н. Дещо про завіски / К. Н. // Н. Х. — 1932. — Ч. 1. — С. 11. 14. л. Сучасні обруси /Л. // Н. Х. — 1934. — Ч. 12. — С. 9. 15. Наша хата // Н. Х. — 1927. — Ч. 3. — С. 18. 16. Нога О. Український стиль / О. Нога // Проект пам’ятника Івану Левинському. —Львів : Українські технології, Благочинна галерея мистецького центру «Яровіт», 1997. — С. 191—273. 17. Островерха М. Проекти сервізів / М. Островер- ха // Н. Х. — 1932. — Ч. 7—8. — С. 19. лідія СТЕФаНИШИН344 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013 18. Островська О. Геть з фабричною тандитою з хати! / О. Островська // Жінка. — 1935. — Ч. 15—16. — С. 11. 19. Підсумки з приводу виставки «У.Н.М.» і гуртка при- хильників народнього мистецтва // Н. Х. — 1931. — Ч. 3. — С. 3—5. 20. П.О. Святочний стіл / П.О. // Н. Х. — 1932. — Ч. 5. — С. 9. 21. Рудницький М. Обстановка нашої хати / М. Руд- ницький // Н. Х. — 1928. — Ч. 6. — С. 3—4. 22. С. Радість господинь / С. // Н. Х. — 1933. — Ч. 4. — С. 7. 23. Столова застава // Н. Х. — 1937. — Ч. 4. — С. 9. 24. Федак-Шепарович Г. Килими в нашій хаті / Г. Федак-Шепарович // Н. Х. — 1929. — Ч. 12. — С. 7—8. 25. Чапельська М. Українізація помешкання / М. Ча- пельська // Н. Х. — 1937. — Ч. 9—10. — С. 9. 26. Чапельська М. Українізація помешкання / М. Ча- пельська // Н. Х. — 1937. — Ч. 23. — С. 6—8. 27. Чапельська М. Українізація помешкання (спальня) / М. Чапельська // Н. Х. — 1938. — Ч. 6. — С. 6—7. 28. Чапельська М. Українське помешкання (гостинна кім- ната) / М. Чапельська // Н. Х. — 1938. — Ч. 9. — С. 6—7. 29. Як приймати гостей // Н. Х. — 1938. — Ч. 5. — С. 12. lidiya Stefanyshyn ON UKRAINIAN STYLE IN URBAN ROOM ARRANGEMENTS OF GALICIA IN 1920s AND 1930s In the article have been considered some means for ar- rangement of urban residences in the Ukrainian national traditional style through 1920s and 1930s. Author has traced the influence of printed publications, especially the impact of styling by «Nova Khata» [New Home] maga- zine upon shaping of Galician residents’ tastes as for home décor and furnishings. Keywords: «Ukrainian style», residence, home décor and fur- nishings, interior, «New Home». лидия Стефанишин УКРАИНСКИЙ СТИЛЬ В ОБУСТРОЙСТВЕ ГОРОДСКИХ ПОМЕЩЕНИЙ ГАЛИЧИНЫ 1920—1930-х годов В статье рассматриваются способы обустройства город- ских помещений в национальном стиле в 1920—1930-х годах. Прослежено влияние печатной продукции, а именно журнала «Нова Хата», на формирование вкусов галичан относительно домашней обстановки. Ключевые слова: «украинский стиль», помещения, до- машняя обстановка, интерьер, «Нова Хата».

Український стиль в облаштуванні міських помешкань Галичини 1920—1930-х років

Репозитарії

Схожі ресурси