Структурна систематизація творів декоративно-прикладного мистецтва

Рецензія на книгу: Никорак О. Українська народна тканина ХІХ—ХХ ст. Типологізація, локалізація, художні особливості. — Львів, 2004

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Печенюк, Т.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2012
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Рецензії
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94920
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Структурна систематизація творів декоративно-прикладного мистецтва / Т. Печенюк // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1251-1256. — Бібліогр.: 1 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94920
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-949202016-02-13T03:02:28Z Структурна систематизація творів декоративно-прикладного мистецтва Печенюк, Т. Рецензії Рецензія на книгу: Никорак О. Українська народна тканина ХІХ—ХХ ст. Типологізація, локалізація, художні особливості. — Львів, 2004 2012 Article Структурна систематизація творів декоративно-прикладного мистецтва / Т. Печенюк // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1251-1256. — Бібліогр.: 1 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94920 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії Рецензії
spellingShingle	Рецензії Рецензії Печенюк, Т. Структурна систематизація творів декоративно-прикладного мистецтва Народознавчі зошити
description	Рецензія на книгу: Никорак О. Українська народна тканина ХІХ—ХХ ст. Типологізація, локалізація, художні особливості. — Львів, 2004
format	Article
author	Печенюк, Т.
author_facet	Печенюк, Т.
author_sort	Печенюк, Т.
title	Структурна систематизація творів декоративно-прикладного мистецтва
title_short	Структурна систематизація творів декоративно-прикладного мистецтва
title_full	Структурна систематизація творів декоративно-прикладного мистецтва
title_fullStr	Структурна систематизація творів декоративно-прикладного мистецтва
title_full_unstemmed	Структурна систематизація творів декоративно-прикладного мистецтва
title_sort	структурна систематизація творів декоративно-прикладного мистецтва
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Рецензії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94920
citation_txt	Структурна систематизація творів декоративно-прикладного мистецтва / Т. Печенюк // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1251-1256. — Бібліогр.: 1 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT pečenûkt strukturnasistematizacíâtvorívdekorativnoprikladnogomistectva
first_indexed	2025-07-07T01:34:16Z
last_indexed	2025-07-07T01:34:16Z
_version_	1836950023077625856
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 Рецензії © Т. ПЕЧЕНЮК, 2012 Таміла ПЕЧЕНЮК СТРУКТУРНА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ТВОРІВ ДЕКОРАТИВНО‑ ПРИКЛАДНОГО МИСТЕЦТВА Никорак О. Українська народна тканина ХІХ—ХХ ст. Типологізація, локалізація, художні особливості. — Львів, 2004 «Проблеми наукової систематизації й типоло- гії є предметом тривалої полеміки серед учених різних галузей науки, в тому числі й етно- графів та мистетцвознавців. Дотепер не вироблено єдиного критерію стосовно типології явищ культу- ри і мистецтва зокрема, хоча це питання перебуває в полі зору науковців-теоретиків» (c. 172). Звер- таючись до слів відомого в Україні науковця п. Оле- ни Никорак, автор статті не лише долучається до подібної полеміки, але й висловлює власне пошану- вання до праці цієї людини на ниві дослідження українського народного мистецтва. Передусім, йдеться про монографію «Українська народна тка- нина ХІХ—ХХ ст.», що вийшла друком у Львові у 2004 році і яка спонукає як до поглиблення знань, так і до наукового обговорення. Перш за все слід наголосити, що наша стаття не є рецензією на це фундаментальне дослідження. Це певна рефлексія на проблему, яка там розглядаєть- ся, однак, на нашу думку, залишається відкритою, не зважаючи на те, що наукова концепція О. Нико- рак доволі переконлива. Аналізуючи історіографічний аспект типології українських народних тканин (Ф. Вовк, О. Воро- пай, Г. Маслова, К. Матейко, І. Гургула, С. Сидо- рович та ін.) (c. 169—171), О. Никорак виокрем- лює існуючі донедавна основні категорії та критерії типологізації: «Одні вчені на перший план висува- ють концепцію структурної розробки видів деко- ративно-прикладного мистецтва, в основі якої ле- жить морфологічна систематизація за матеріалом і техніками виготовлення, інші — функціональне призначення». А це, в свою чергу, вияснює діапа- зон різних визначальних критеріїв систематизації «за матеріалом, техніками виготовлення, художнім вирішенням, регіональними особливостями та функ- ціональним призначенням» (c. 172). І тут автор ви- значає свої орієнтири, будуючи власну системати- зацію українських народних тканих виробів на осно- ві «морфологічної ситематизація основних естетичних категорій, які стосуються декоративно-прикладного мистетцва і типології творів», що розроблена сучас- ним мистецтвознавцем М. Станкевичем та апробо- вана Р. Захарчук-Чугай. Особливістю цієї систе- ми є поділ на види, роди, типологічні групи, типи, художні твори (вироби) (c. 172). На думку О. Ни- корак, «найсуттєвішим критерієм систематизації на- родних тканих виробів є їх функція, яка виступати- ме в нашій праці («Українська народна тканина». — Таміла ПЕЧЕНюк1252 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 Т. ІІ) визначальною класифікаційною одиницею їх системного вивчення та фактичного джерельного матеріалу, що стосується їх побутового призначен- ня. Функція є основою для визначення видів, під- видів, типологічних груп, типів творів декоративно- го мис тецтва...» (c. 174). Цілковито погоджуючись із засадничими основа- ми морфологічної систематизації та принципами ти- пологізації, пропонуємо своє бачення відбору кри‑ теріїв класифікаційної одиниці та їх відповіднос‑ ті до структурних рівнів. Для початку слід нагадати загальну схему (струк- туру) морфологічної систематизації, за якою можна розглядати те чи інше явище мистецтва: вид — під- від — рід — типологічна група — типологічна під- група — тип —художній виріб. Тепер щодо вже існуючого діапазону різних ви- значальних критеріїв систематизації: «за матеріалом, техніками виготовлення, художнім вирішенням, ре- гіональними особливостями та функціональним при- значенням». На цьому моменті слід зупинитись до- кладніше, адже саме виокремлення «функціональ- ного імперативу» як основоположної класифікаційної одиниці, на нашу думку, схиляє до розгляду класи- фікаційної системи О. Никорак як авторської на кшталт теоретичних концепції А. Курилович та О. Постолакі, про які згадує сама ж п. Олена. Логіка обрання функції в якості основного кри- терію систематизації «народних тканих виробів», з одного боку, не викликає заперечень, адже йдеть- ся про сукупність текстильних (матеріал) тканих (техніка) виробів, тобто, критерії «матеріал» та «техніка» є їх спільними якостями, відтак вони не можуть визначати ту чи іншу диференціацію фак- тологічної бази (об’єкта дослідження). Уточнення, на нашу думку, потребує вислів О. Никорак «функція є основою для визначення видів, підвидів, типологічних груп, типів творів де- коративного мистецтва...» (c. 174). Саме тут ви- никають певні застереження, адже на вищих рів- нях морфо логічної системи не можна уникнути за- стосування інших критеріїв систематизації. Не уникає їх і О. Никорак, яка у чіткій графічній схе- мі відображає своє розуміння морфологічної сис- тематизації феномену — народної тканої тканини, де найвищим рівнем є деко ративно-прикладне мис- тецтво — вид, а наступним рівнем є текстиль, який за логікою речей мав би бути підвидом (аналогіч- но до кераміки, дерева, металу тощо). Як бачимо, саме на цьому другому рівні як критерій активно задіяний «матеріал». Цілком підтримуючи подаль- ше представлення у графічній структурі наступно- го третього рівня — членування за спільними ознаками-відмінами (матеріал-техніка), мусимо на- гадати, що саме цей рівень слід розглядати як — рід. Тут слід з’ясувати певні розбіжності запропо- нованої автором графічної структурної схеми та її безпосередніх кваліфікаційних характеристик. «Ткацтво належить до однієї з найпоширеніших галузей народної творчості, яка одночасно є підви- дом (виділення наше. — Т. П.) декоративно-при- кладного мистецтва. Воно об’єднує ручне і машин- не (промислове) виготовлення тканин. Ручне тка- цтво з огляду на розуміння традицій, у свою чергу, диференціюється на народне, професійне й самоді- яльне» (c. 176). Цей вислів, як і конкретне визна- чення об’єкта на початку праці О. Никорак, окрес- лює параметри мистецького явища, яке має бути включено в морфологічну систему видів мистецтва. Разом з тим, саме у наведеному вислові ми знахо- димо певну невідповідність до схеми: ткацтво не є підвидом декоративно-прикладного мистецтва, воно є структурним підрозділом підвиду — «тек- стиль». Відтак ткацтво — рід, який в тій же мірі поділяється на ручне та машинне, як і інші «роди» текстильних технік: в’язання, мережива, вишивки, вибійки, розпису тощо. Бо параметри «ткацтва, ви- бійки, розпису»… «та «ручне, машинне» — це па- раметри однієї категорії — «техніка», коли визна- чаються способи виготовлення, відтак це параме- три одного структурного рівня, який може мати варіанти. Щодо інших варіантів цього ж таки рів- ня, про які згадує О. Никорак: «народне», «про- фесійне», «самодіяльне», то їх диференціацію, на нашу думку, слід розпочинати від перших рівнів систематизації, тобто вони можуть бути варіанта- ми усіх попередніх структурних рівнів Так деко- ративно-прикладне мистецтво (вид) може розгля- датись як «народне», «професійне» та «самодіяль- не». Наступний його рівень (підвид) — текстиль (кераміка, скло, дерево тощо) теж може диферен- ціюватись за такими ж параметрами. Подальші класифікаційні характеристики О. Ни- корак вповні відповідають передмету дослідження, 1253Структурна систематизація творів декоративно-прикладного мистецтва ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 адже основним критерієм їх диференціації є виключ- но «функція». Єдиним уточненням, на нашу думку, є те, що «функціональна» класифікація має розпо- чинатися з рівня «типологічної групи», а не «роду» (як у Никорак), про що свідчить логіка морфологіч- ного структурування. Спробуємо обгрунтувати не лише своє бачення відбору критеріїв класифікаційної одиниці, але й їх відповідності до структурних рівнів. Спочатку слід згадати, як саме сформувались згадувані нами кате- горії. Визначення матеріалу, техніки, регіональних особливостей та функціонального призначення як критеріїв систематизації можна зіставити з форма- ми «історичного детермінізму художньої творчості» 1, які на думку істориків мистецтва перераховувались в порядку зростання «духовного» начала і посла- блення «матеріального» [1, с. 102]. Відповідно до цих форм були утверджені категорії «матеріалу», «техніки», «середовища» (за останнім слід вважати те, що О. Никорак називає «регіональними та функ- ціональними» особливостями). Згідно з цим рядом, матеріал, звісно ж, у тісному взаємозв’язку з середо- вищем, в першу чергу визначав особливості мистець- ких творів, відтак далі і техніка в межах одного ма- теріалу формувала свої особливості. Звернення до цієї концепції має на меті зафіксу- вати історично обумовлену послідовність категорі- ального апарату (критеріїв). Для нас є важливим ви- яснити, що категорія «матеріал» в цій послідовнос- ті не лише є першою (на початку) для визначення характеристичних якостей того чи іншого виду мис- тецтва (особливо декоративно-ужиткового), але й такою ж визначальною категорією як «середовище» (у нас — «функція»). Наступним кроком є дифе- ренціація за технологічними відмінностями в межах того чи іншого матеріалу (звісно, що і ця категорія знаходиться у тісному зв’язку з середовищем). Далі — на рівнях типологізації — домінуючої ваги набуває власне «функція» (середовище), яка відо- бражає і ужиткові (застосування), і регіональні (сти- лістичні), і соціальні (естетичні) якості останнього щабля систематизації — художнього виробу. 1 До таких форм належать: «детерминізм матеріалу», «де- термінізм техніки», «детермінізм середовища» (в тому числі географічного, національного, соціального, куль- турного), які формувались в порядку зростання «духо- вного» начала і послаблення «матеріального» [1, с. 101]. Як бачимо звернення до категорії «функція» як до «визначальної» класифікаційної одиниці» (О. Ни- корак) не відкидається, а потребує уточнення та узгодження з іншими категоріями. Адже вислів «функція є основою для визначення видів, підвидів, типологічних груп, типів творів декоративного мис- тецтва...» (О. Никорак) применшує, чи то — змі- щує значення інших двох категорій як класифікацій- них, незалежно, чи то хронологічно-поступальний історичний принцип, чи то конкретна часова пара- дигма (с. 174) (що зберігає в собі вже сталі харак- теристики цих категорій). Саме тому, не відкидаючи категорію «функція», морфологічну систематизацію певного виду мистет- цва пропонуємо проводити з урахуванням певного компонувння існуючих категорій. Особливістю ком- понування різних категорій на початкових 2 рівнях структуризації системи є присутність ключової ка‑ тегорії та додаткової («матеріал + функція» — під- вид, «техніка + функція» — рід), де категорії «ма- теріал» та «техніка» — ключові, а категорія «функ- ція» — допоміжна (додаткова). Подальші рівні — типологізація — це розмежу- вання за способом функціонування в середовищі ма- теріальної та духовної культури творів (виробів), спільних за матеріалом та технікою. Як бачимо, від цих рівнів структурної систематизації «функція» по- чинає працювати як єдиний (ключовий) критерій (систематизаційна одиниця). Саме функціональні відмінності визначають класифікаційні характерис- тики типологічної групи, типологічної підгрупи, типу (підтипу) та художнього твору (виробу). Така точка зору предмета систематизації та ти- пології відображає з одного боку формальну від- повідність концепції О. Никорак у частині визна- чення «функції» як класифікаційної одиниці, що присутня на всіх рівнях систетатизації. Однак ця присутність не дає підстави розглядати її як визна- чальну категорію систематизації. Помилковість відкинення значення категорій «матеріал», «тех- ніка» за рахунок виокремлення лише категорії «функція» призвели до плутанини у структуруван- ні, де підвид включив в себе твори різних матері- алів та технік. Адже, називаючи ткацтво підвидом, О. Никорак сюди ж відносить, приміром, і вишив- 2 Історично сформований принцип чергування категорій (форми мистецької творчості). Таміла ПЕЧЕНюк1254 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 ку, і вибійку (с. 180), бо наступний рівень систе- матизації у неї — рід — це вже групи тканин (усіх технік), що функціонують за різними ознаками. Виходить, і матеріал, і техніка — це категорії од- нієї структурної ланки — підвиду. Хоча, до-речі, в схемі п. Олена все ж виокремлює текстиль як окремий рівень, однак в тій же схемі не вказано, який саме рівень відведений «текстилю» (чи то са- мостійний, чи то варіантний для рівня — вид). Саме така невідповідність в характеристичних означеннях текстової та графічної частини моно- графії і була першим поштовхом до уточнення, ра- зом з тим до представлення власного бачення кри- теріїв (класифікаційних одиниць) у питанні систе- матизації окремого явища декоративно-прикладного мистецтва. Ще раз наголошуємо, що пропонова- на точка зору жодним чином не порушує загальну логіку наукової концепції праці О. Никорак — першого ґрунтовного дослідження феномену на- родного ткацтва за матеріалами західних областей України, авторська позиція якого спирається на великий обсяг фактологічного та аналітичного ма- теріалу, що є наслідком значного досвіду в царині дослідження українського народного текстилю. Концепцію О. Никорак слід розглядати в мистет- цвознавстві як окремий вагомий щабель в його те- оретичній частині, що відображає наукову пози- цію фахівця поряд з уже існуючими. У свою чергу, пропонуємо ряд міркувань щодо власного бачення застосування запропонованих кла- сифікаційних одиниць (категорій) в морфологічній структурі декоративно-прикладного мистецтва. За- уважимо, що пропоновані думки є наслідком не лише науково-дослідної роботи автора статті, але й його навчально-методичної роботи в галузі підго- товки наукових магістерських робіт випускників ка- федри художнього текстилю Львівської академії мистецтв, де питання структурної систематизації явищ мистецтва та дослідження їх класифікаційних якостей є вкрай важливими. Отже, якщо першочерговим — «видовим» — рівнем морфологічної системи виступає деко‑ ративно‑прикладне мистецтво, то його можна розглядати у наступних варіантах мистецького се- редовища: 1 — традиційне (народне), 2 — профе- сійне, 3 — самодіяльне. Класифікаційною одини- цею варіативності цього рівня є категорія — « функція» (її стилістична якість), яка, як правиль- но ствердила О. Никорак, найбільш мобільна і чи не єдина категорія, тісно пов’язана з соціально- економічним життям народу. Наступний структурний рівень — підвид — ві- дображає складові декоративно-прикладного мис- тецтва, за яким його можна диференціювати, в пер- шу чергу згідно класифікаційної одиниці — «мате- ріал», що є визначальним критерієм. За «матеріалом» декоративно-прикладне мистецтво поділяється на: текстиль, кераміку, скло, дерево, метал тощо. Усі під- види органічно вписуються у запропоновані на по- передньому рівні варіанти «функціональної» як до- даткової класифікаційної одиниці: «традиційне» (традиційний текстиль, традиційна кераміка тощо), «професійне» (професійний текстиль, професійна кераміка), «самодіяльне» (...). Тут слід наголосити на значенні та розумінні категорії «матеріал» як про- відної класифікаційної одиниці, яка фактично фор- мує підвалини традиційних видів матеріальної куль- тури, що в подальшому впливають на так звані ре- гіональні особливості художніх творів. Як було зазначено, наступною ланкою, наступ- ним рівнем систематизації має виступати — рід, класифікаційною одиницею якого є категорія — «техніка виготовлення», за якою і розподіляють кожен підвид. Так, приміром, текстиль містить в собі: ткацтво, плетіння, в’язання, вибійку, вишив- ку, розпис, батик і т. д. Значення цієї категорії як одиниці систематизації позначено ще й тим, що саме вона визначає і варіативність цього рівня сис- теми. Мова йде не лише про «ручне» та «машин- не» виконання (способи виготовлення), що при- сутнє і в систематизації О. Никорак. Йдеться про структурні варіанти кожного «роду». Приміром, варіативність «ткацтва» — ремізне, перебірне, ки- лимове, шпалерне, жакардове та ін.; варіативність «вишивки» — гладь, низинка, хрестик і багато ін. Спираючись на таку позицію можна уникнути не- порозуміння, коли ткацтво та килимарство опини- лись в одному структурному підрозділі, як це є в схемі О. Никорак. Килимарство — це варіант тка- цтва, а не окремий рід, поряд із ткацтвом. Наступними рівнями є типологія за принципа- ми функціонування художніх творів (виробів) в межах одного матеріалу та техніки створення, при- кладом чого є типологія тканого текстилю О. Ни- 1255Структурна систематизація творів декоративно-прикладного мистецтва ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 корак. Саме в межах однакових принципів функ- ціонування і сформувались три сталі типологічні групи тканин з однаковим «використанням за при- значенням». Наголошуємо на сталості типологіч- них груп у систематизації, на противагу тверджен- ню О. Никорак «типологічна група — форма мін- лива» (с. 178). Твердження сталості типологічних груп базується, на нашу думку, на тому, що типо- логічні групи — це перший (основний) структур- ний щабель саме типології — рівнів систематиза- ції на основі окремої класифікаційної одиниці «функції» 3, який відображає історично сформова- ні сфери застосування (житло, одяг, господарство) як сталі відбитки дії цієї функції. Подальша дифе- ренціація тканин виявляє розгалуження чи інтер’єр- них, чи одягових, чи то господарських тканин за їх специфічними функціональними проявами (есте- тичними, стилістичними тощо). Саме ці прояви мо- жуть бути історично мінливими, тому мінливими стають сукупності виробів на цих структурних під- рівнях. Разом з тим, в цій частині вповні підтри- муємо твердження О. Никорак, що «типологічно споріднені вироби часом мають доволі виразні ху- дожні особливості, що викликає градацію по го- ризонталі — виділення локальних, територіальних варіантів тканин за своєрідністю декоративного вирішення» (с. 178). На нашу думку, саме типологія як частина за- гальної структурної систематизації може відобра- жати пріоритети класифікаційної системи того чи іншого науковця. Адже діапазон функціональних якостей доволі широкий. Мова йде про поліфунк- ціональні якості середовища, що визначає відмін- ність художніх виробів в межах одного матеріалу (сировини та її якості) та технології (розміру, фак- тури, структури, стилістичну, естетичну та ін.). Саме за цими якостями «більшість учених виріз- няє функціональні, декоративні та регіональні осо- бливості» (с. 171). Одним із прикладів такої автор- ської типологізація і є розглянута концепція О. Ни- корак. Ймовірно її типологія, що спирається на три основні групи (у Никорак — «роди»): інтер’єрні, одягові, господарські, найбільш логічно обгрунто- вана, виходячи з основних якостей «функції» — «використання за призначенням». 3 До цього «функція» доповнювала ту чи іншу ключову категорію. У свою чергу, поява термінів «декоративні» та «обрядові» (тканини) у типогічних схемах А. Ку- рилович та О. Постолакі, про які згадує О. Нико- рак у своїй праці, на нашу думку, теж пов’язані з поліфункціональністю категорії «середовища». Хоча термін «декоративний» найменш вдалий для визначення «використання за призначенням», адже він по суті своїй присутній у всіх типологічних гру- пах тканин, а не лише в тканинах побутового (чи то інтер’єрного) призначення, як то є у А. Кури- лович. Щодо терміна «обрядове призначення» (О. Постолакі), то, поділяючи думку О. Никорак, вважаємо, що «обрядову» функцію слід розгляда- ти як варіанти побутування окремих типів тканин в межах однієї з трьох типологічних груп, а крите- рієм визначення цих варіантів має виступати в пер- шу чергу естетична (знаково-символічна) якість, яка, з одного боку, визначає специфічні риси обря- дового функціонування цих тканин в складі чи то одягових, чи то інтер’єрних тканин, з іншого — їх стилістичні особливості. Проаналізувавши особливості побудови морфо- логічної систематизації явищ мистецтва на прикла- ді теорії О. Никорак та окресливши визначальні критерії такої систематизації (категорії класифіка- ційних одиниць), можна зробити висновок щодо причин тих чи інших розбіжностей у поглядах нау- ковців на питання систематизації. Першочерговим моментом, на нашу думку, є те, що подекуди за тер- міном «типологія» представляється загальна струк- турна систематизація того чи іншого мистецького явища. Натомість типологія є лише складовою час- тиною класифікаційної системи, що структуруєть- ся згідно цілого ряду класифікаційних одиниць — категорій (чи сукупності одиниць): матеріал, техні- ка, функціонування. Звідси і суперечки щодо доцільності застосування у типології тих чи інших критеріїв систематизації. Адже характерною осо- бливістю «типології» є те, що визначальним крите- рієм її є функція (і тут О. Никорак беззаперечно права), яка в силу своєї варіативності може пред- ставити поліфонію багатоступеневої системи певно- го мистецького явища, яке вже поєднало в собі дві інші категорії (форми мистецької творчості) — ма- теріал і техніку. Отже, перш ніж вибудовувати ти- пологію такого об’єкта дослідження, слід визначи- ти його місце у загальній морфологічній системі того Таміла ПЕЧЕНюк1256 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 чи іншого виду мистецтва, де не можна оминути вже неодноразово згадуваних категорій — «матеріал», «техніка» і відповідних для них рівнів систематиза- ції — підвид та рід. При розгляді лише типології певного явища розпочинати структурування систе- ми необхідно з рівнів, що відповідають класифіка- ційній одиниці — «функції»: типологічна група, типологічна підгрупа і т. д. Саме таке «змішування понять» можна знайти у вислові О. Никорак: «Наступною сходинкою у ти- пології (після виду і підвиду) є рід, що об’єднує (виділення моє. — Т. П.) найзагальніші особливос- ті та ознаки тканих виробів, а також їхні функціо- нальні відмінності» (с. 176). Чи може типологія роз- починатись від «виду», який не відповідає критері- ям лише функції? Натомість в другій частині речення автор наводить правильне тлумачення щодо об’єднання функціональних відмінностей, присутніх в «родових» характеристиках. Тобто в межах роду ткані вироби об’єднують і одягові, і інтер’єрні, і інші тканини. Їх розмежування передбачається на наступ- ному (нижчому) щаблі системи, з якого починаєть- ся типологія. Звісно, що на цьому не можна ставити крапки щодо проблем наукової систематизації й типології творів (виробів) мистецтва. Разом з тим, лише зі- ставлення різних точок зору допоможуть пришвид- шити вирішення цих питань. 1. Базен Ж. История истории искусств: От Вазари до на- ших дней / Ж. Базен. — М. : Прогресс-Культура, 1994.

Структурна систематизація творів декоративно-прикладного мистецтва

Репозитарії

Схожі ресурси