Формування Стрийського цвинтаря у Львові (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.)

В статті у хронологічній послідовності досліджується процес формування Стрийського цвинтаря у місті Львові від його заснування у другій половині ХVII ст. до закриття. Цей цвинтар є незбереженою пам’яткою історико-меморіальної та культурної спадщини західного регіону України....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2012
1. Verfasser:	Харчук, Х.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2012
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94922
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Формування Стрийського цвинтаря у Львові (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.) / Х. Харчук // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1229-1234. — Бібліогр.: 11 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94922
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-949222016-02-13T03:02:25Z Формування Стрийського цвинтаря у Львові (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.) Харчук, Х. Статті В статті у хронологічній послідовності досліджується процес формування Стрийського цвинтаря у місті Львові від його заснування у другій половині ХVII ст. до закриття. Цей цвинтар є незбереженою пам’яткою історико-меморіальної та культурної спадщини західного регіону України. The article has brought chronologically arranged study in the process of formation of Lviv urban Stryj cemetery from its foundation at the second half XVII till the closure. The cemetery is an unsaved monument of historical, memorial and cultural heritage of Western Ukraine В статье исследуется процесс формирования во Львове Стрыйского кладбища, основанного во второй половине ХVII в., до времени его закрытия в конце ХIХ в. Это кладбище — несуществующий памятник историко-мемориального и культурного наследия западного региона Украины. 2012 Article Формування Стрийського цвинтаря у Львові (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.) / Х. Харчук // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1229-1234. — Бібліогр.: 11 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94922 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Харчук, Х. Формування Стрийського цвинтаря у Львові (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.) Народознавчі зошити
description	В статті у хронологічній послідовності досліджується процес формування Стрийського цвинтаря у місті Львові від його заснування у другій половині ХVII ст. до закриття. Цей цвинтар є незбереженою пам’яткою історико-меморіальної та культурної спадщини західного регіону України.
format	Article
author	Харчук, Х.
author_facet	Харчук, Х.
author_sort	Харчук, Х.
title	Формування Стрийського цвинтаря у Львові (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.)
title_short	Формування Стрийського цвинтаря у Львові (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.)
title_full	Формування Стрийського цвинтаря у Львові (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.)
title_fullStr	Формування Стрийського цвинтаря у Львові (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.)
title_full_unstemmed	Формування Стрийського цвинтаря у Львові (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.)
title_sort	формування стрийського цвинтаря у львові (друга половина хvii — кінець хіх ст.)
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94922
citation_txt	Формування Стрийського цвинтаря у Львові (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.) / Х. Харчук // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1229-1234. — Бібліогр.: 11 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT harčukh formuvannâstrijsʹkogocvintarâulʹvovídrugapolovinahviikínecʹhíhst
first_indexed	2025-07-07T01:34:24Z
last_indexed	2025-07-07T01:34:24Z
_version_	1836950031265955840
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 Побутує думка, що Стрийський цвинтар виник ще у ХVII cт., коли померлих від пошесті за часів польського короля Яна Казимира почали ховати за міс- том [6, s. 14]. Офіційно цвинтар був заснований магі- стратом, згідно з імператорськими декретами Йоси- фа ІІ, 11 грудня 1783 та 9 вересня 1784 рр., і призна- чався для першої, Стрийської, дільниці міста [5, s. 11, 12]. Для цвинтаря виділено прямокутну ділянку зем- лі на глинистому пагорбі, який обмежувався з заходу мурованим гостинцем до Стрия, а від сходу — до- пливом Сороки — притоки Полтви, неподалік від первісної Стрийської рогатки. Кладовище розташо- вувалося у нижній частині сучасного Стрийського парку між вул. Стрийською, вул. Домбровського (сьо- годні — І. Рутковича), вул. Пуласького (вул. Пар- кова) і дорогою, що йшла поза пам’ятником Яну Кі- лінському до бічної в’їздної брами парку [8, s. 145]. До нашого часу зберігся проект «старого» Стрий- ського цвинтаря, виконаний у 1863 р. Арнольдом Ре- рінґом за ескізами головного садівника, ботаніка Львів- ського університету Кароля Бауера [4]. За цим про- ектом цвинтар поділявся на сім полів і мав два входи: один — з боку вул. Стрийської, другий — з боку су- часної вул. Паркової. Від входу з боку вул. Стрийської алея цвинтаря вела до невеликого рондо. На проекті цвинтаря були показані основні алеї та зелені наса- дження. К. Бауер, знавець паркового будівництва та автор ескізного проекту Личаківського цвинтаря, вмі- ло використав природний ландшафт для прокладання алей, доріг і стежин Стрийського цвинтаря. Згідно з повідомленням міського синдика докто- ра Францішка Франка, інтабуляцію (вписання до ґрунтових книг) виконано значно пізніше, 25 червня 1800 р. [6, s. 17]. Про давні поховання «старого» Стрийського цвинтаря немає жодної інформації. Списки померлих з цього часу згоріли у приміщен- нях ратуші під час придушення повстання 2 листопа- да 1848 р. Тоді ратушу підпалили бойовою ракетою, внаслідок чого згоріла її вежа і частина будівлі. Пріз- вища осіб похованих на Стрийському цвинтарі неві- домі [6, s. 12], відомо лише, що це були, як і на біль- шості тогочасних львівських цвинтарів, переважно німецькі міщани, перші австрійські урядовці, які по- селилися в Галичині. Окрім них, тут ховали також ні- мецьких ремісників та колоністів, які займалися сіль- ським господарством. Дві останні категорії громадян прибули до Львова, заохочені обіцянками австрій- ського уряду, який пропонував їм пільги при сплаті податків, зокрема безплатне прийняття міського та © Х. ХАРЧУК, 2012 Христина ХАРЧУК ФОРМУВАННЯ СТРИЙСЬКОГО ЦВИНТАРЯ У ЛЬВОВІ (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.) В статті у хронологічній послідовності досліджується процес формування Стрийського цвинтаря у місті Львові від його заснування у другій половині ХVII ст. до закриття. Цей цвинтар є незбереженою пам’яткою історико-меморіальної та культурної спадщини західного регіону України. Ключові слова: цвинтар, некрополь, поховання, історико- меморіальна спадщина, пам’ятка історії. Христина ХаРЧУк1230 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 майстерського права. У тогочасному Львові браку- вало (відчувалася нестача) ремісників та працівників сільського господарства, що було пов’язано з війна- ми за часів Яна Казимира та війнами зі шведами. Польські поховання зустрічалися тоді рідко. «Старий» Стрийський цвинтар закрили у 1823 р. [8, s. 145]. Переповнений «старий» цвинтар, закла- дений на глинистих ґрунтах високого пагорба, похиле- ного у бік міста, ніколи не відповідав санітарно- гігієнічним вимогам. Про розширення «старого» цвин- таря не могло бути й мови, оскільки його оточували з західного боку Стрийська дорога та рогатка, з північ- ного боку — вулиці, які почали тоді розбудовуватися, а від сходу — підмоклі грунти, на яких пізніше трохи нижче озера Стрийського парку був побудований му- рований водозбірник, забезпечений гідрантами та струменевими криницями. З південного боку, з огля- ду на прекрасне розташування, мальовничий рельєф терену та свіже повітря у 1879 р. міська рада постано- вила відкрити публічний парк [5, s. 16], який збільше- но тоді за рахунок території цвинтаря аж до 47 гекта- рів. Таким чином на місці Стрийського цвинтаря у дру- гій половині ХІХ ст. постала тераса сьогоднішнього Стрийського парку з мальовничою грабовою алеєю. Занепалий цвинтар увійшов до території нового пар- ку; там впорядковано дерева, усунено понищені давні надгробки. Через 66 років після його знесення істо- рик Владислав Цєсельський знайшов тут лише дві надгробні плити з 1807 та 1810 рр. Тепер від цих плит не залишилось навіть сліду. Ці останні пам’ятки най- старішої частини Стрийського цвинтаря використали при будівництві водної вежі, яка імітує середньовічну, для Загальної крайової виставки 1894 р. та штучних руїн у Стрийському парку [5, s. 16; 8, s. 145]. На бу- дівництво вежі використали також останки давнього мосту, кам’яні стовпи, які відмежовували міські грун- ти від приватних, а на її білокам’яні кронштейни, зі слів очевидця, сторожа Стрийського парку, був порізаний останній давній пам’ятник цвинтаря. Зі свідчень сто- рожа відомо, що він був датований 1797 р. У 1895 р., при копанні фундаментів для парників було знайдено сім людських черепів, які у цьому ж місці закопано глибше у землю [5, s. 16]. Після закриття «старого» Стрийського цвинтаря в цьому ж 1823 р. відкрили «новий» Стрийський цвин- тар у верхній частині вул. Стрийської, з правого боку [7, s. 110]. Згодом він зайняв територію між сучасни- ми вул. Стрийською, вул. Гвардійською і вул. Лиж- в’ярською [8, s. 145]. Декретом від 19 лютого 1830 р. магістрат дозволяв на муровані гробівці в центрі цвин- таря для видатних осіб [5, s. 17]. До видатних осіб тоді відносилися урядовці та військові, міщанство до цієї категорії не належало, а шляхта лише в окремих випад- ках хоронила померлих на міських цвинтарях. Загаль- ною рисою Стрийського цвинтаря, на думку історика Юзефа Біалині-Холодецького, було те, що згідно зі статистикою тут ховали переважно міщан та передмі- щан, нерухомість та ремісничі майстерні яких перехо- дили від батька до сина, а тому одне й те ж прізвище навіть на звичайних могилах повторювалося багатора- зово [5, s. 48]. Зокрема, історик нарахував тут 16 мо- гил Ляссонів, різників та власників нерухомостей, 15 могил власників Цеслевичів нерухомості на грома- дян Львова, 10 могил Лесців, коменярів. На Стрийському цвинтарі ховали померлих від епідемії холери 1831 р. (2622 смертельні випадки), 1848, 1849, 1855 рр. (2544 смертельні випадки), 1866, 1867 і 1873 рр. В останньому з цих років за- фіксовано 412 смертельних випадків холери, одно- часно з якою була епідемія віспи (534 смертельні ви- падки) та черевного тифу (100 смертельних випад- ків) [5, s. 18—19]. 4 травня 1848 р. на Стрийському цвинтарі похо- вано Едварда Морґенбессера, історика, поета, учас- ника революції 1848 р., який помер від тифу на ви- гнанні. Морґенбессер походив з польського шляхет- ського роду Нікельських з Краківського воєводства. У пишному похороні Е. Морґенбессера, який став справжнім тріумфальним походом, брало участь духо- венство та мешканці Львова. Його труну з дому при вул. Ґарнцарській (тепер вул. М. Драгоманова) несли на Стрийський цвинтар позмінно студенти, селяни, міщани, священики, емігранти, євреї і навіть жінки та дівчата. З обох боків труни йшли вбрані у білі та ро- жеві сукні дівчатка, які несли сплетений вінок з дубо- вого листя та квітів. Одна з цих дівчат йшла попере- ду труни і тримала у руках вінок. Поруч за дівчатка- ми труну супроводжували одягнені у чорні сукні старші дівчата. За ними йшли академісти (студенти), вбрані у цісарські мундири зі зброєю [5, s. 57—59]. У 1848—1849 рр. на Стрийському кладовищі були поховані російські солдати, які померли від го- лоду і хвороб під час переходу через Львів додатко- вих сил царської армії на придушення угорського по- 1231Формування Стрийського цвинтаря у львові (друга половина ХvII — кінець ХіХ ст.) ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 встання [6, s. 18]. Тоді їхні безіменні могили вкри- ли щільними рядами цвинтар. Російські попи, як свідчить народний переказ, потішали вмираючих солдатів надією на те, що вони під землею повер- нуться до святої матінки Росії [6, s. 18; 11, s. 115]. Типовим пам’ятником польського інсурґента з 1831 р. на Стрийському цвинтарі був надгробок жов- ніра Яна Ґранатовського, який помер у 1891 р. Над- гробок мав вигляд мармурового обеліска на рене- сансному п’ядесталі, завершений угорі хрестом. З повстанців 1831 р. тут були поховані також підофі- цер Теодор Манастирський (†1851), рядові Фелікс Рачинський (†1887) та Мацей Бомбінський (†1885). На цвинтарі знайшов свій останній спочинок учас- ник народної огранізації під час повстання 1863 р. в Галичині Ґабріель Вежбович (†1885). До 1875 р. на Стрийському цвинтарі ховали зна- чно менше померлих, ніж на інших львівських цвин- тарях. Це пояснюється тим, що тут тоді ховали пе- реважно убогих людей. Зокрема, на цьому цвинта- рі знайшли спочинок вихованці міського закладу убогих, померлі з громадських шпиталів, а також арештанти, злочинці і самогубці. Мешканці Львова відчували відразу до цього кладовища [5, s. 21]. Тільки після закриття Городоцького цвинтаря (1 ве- ресня 1875 р.) на Стрийському почали ховати час- тіше. Через рік (26 квітня 1876 р.) міська рада при- йняла ухвалу, згідно з якою до Стрийського цвин- таря почали належати парафії костелу Святої Марії Магдалини (в тому числі заклад для психічно хво- рих на Кульпаркові), церкви Святого Юра та част- ково — з парафії костелу Святої Анни (Дім інвалі- дів та тюрма) [5, s. 23]. Щоб заохотити мешканців ховати своїх померлих на Стрийському цвинтарі, по- хоронні кортежі, на відміну від тих, які йшли на Ли- чаків, стали безкоштовними [5, s. 23]. У 1876 р. ма- гістрат заборонив вживати смолоскипи при похорон- них кортежах через можливість виникнення пожеж, замінивши їх восковими свічками [5, s. 23]. З часом, коли приплив похоронів на Стрийський цвинтар значно зріс, постало питання про його розши- рення. У 1881 р. магістрат докупив ґрунт, збільшую- чи площу на 8 гектарів, і одночасно призначив його для 1-ї та 2-ї дільниці міста. Тоді на кладовищі впер- ше почали ховати убогих померлих за зразком Відня і Варшави — у спільних могилах (за тодішньою термі- нологією — комасованих) [6, s. 18]. Щоб ще актив- ніше скерувати похорони на Стрийський цвинтар, ма- гістрат у 1882 р. дозволив ховати померлих безкоштов- но з загального, цивільного, гарнізонного шпиталів, філіального шпиталю Святої Софії та міської трупар- ні [5, s. 26]. Цвинтар старанно утримувався завдяки своєму керівнику та доглядачу Каролю Гольману. У липні 1883 р. К. Гольман просив магістрат ще раз роз- ширити цвинтар, оскільки вже не мав вільних місць для поховань і отримав на це дозвіл [5, s. 27]. В 1873 р. на Стрийський цвинтар перенесли остан- ки козаків з давнього цвинтаря під Богоявленською церквою, які полягли під час облоги Львова Богданом Хмельницьким у 1648 р. при штурмі укріпленого мо- настиря Кармелітів взутих [5, s. 31]. Церква була ро- зібрана у 1800 р., а її ґрунт, на якому була давня ко- зацька могила, проданий приватним особам. 31 січня 1873 р. львівська «Gazeta Narodowa» («Народна га- зета») перша сповістила про те, що при копанні фун- даментів під нову кам’яницю Яна Кшижановського знайдений давній козацький цвинтар. В цій газеті, зо- крема, повідомлялося, що «знайдені там людські кос- ті були поховані ще дня 20 цього місяця заходами властей 1-ї дільниці, а решту, знайдену в наступні дні під час копання фундаментів, поховали вчора в окре- мій для цього спорядженій домовині на Стрийському цвинтарі». На кладовищі знайшли також свій остан- ній спочинок жертви пожежі 1886 р., коли згоріли до- тла склади сіна Юзефа Роснера під Янівською ро- гачкою. Здебільшого це були волоцюги та різні по- кидьки суспільства, які ховалися на ніч у сіні від поліції. 7 вересня 1887 р. під час робіт при регуляції та засклепленні Полтви на Cтрийське кладовище при- везли труну зі знайденими у її руслі кістками, які по- ходили з часів давніх облог Львова [5, s. 31]. Відкриття Янівського цвинтаря 21 грудня 1888 р. стало початком кінця Стрийського [1, арк. 3]. 26 лис- топада 1891 р. помер Кароль Гольман, який і не здо- гадувався, що через два роки кладовище перестане іс- нувати. «Старий» Стрийський цвинтар функціонував до кінця 1893 р. [11, s. 115]. Після його закриття міс- то було «поділено на два цвинтарні округи: Янівський та Личаківський» [9, s. 228]. Закриття цвинтаря ви- кликало протести родин померлих, які мали там гро- бівці. У відповідь на це міська рада 25 вересня 1895 р. та 9 квітня 1896 р. дозволила ховати на цвинтарі в мурованих родинних гробівцях ще 25 років за умови, що гробівець сухий і незаповнений, а людські остан- Христина ХаРЧУк1232 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 ки лежать у подвійній, тобто щільно запаяній метале- вій та дерев’яній трунах. При цьому також наголоше- но, що кожен, хто бажає, може безкоштовно перене- сти свій гробівець зі Стрийського цвинтаря на Янівський до кінця 1906 р. [5, s. 32]. Поховання на кладовищі в родинних гробівцях тривали аж до вибуху Першої світової війни. Під час цієї війни у Стрийському парку загинув у авіаката- строфі австрійський льотчик, могила якого була при палаці мистецтв 1 на Загальній Крайовій виставці 1894 р. [3, c. 114]. Під час російської окупації у 1915 р. тут знайшли вічний спочинок в масових мо- гилах солдати російської армії. Зберігся також про- ект підземної поховальної каплиці, виконаний архі- тектором Людвіком Бальдвіном Рамултом у 1916 р. для вояків австрійської армії [2, арк. 3]. У листопа- ді 1918 р. на Стрийському цвинтарі поховано Укра- їнських Січових Стрільців [3, c. 114], тлінні останки яких пізніше перенесли на Личаківський цвинтар. На «новому» Стрийському цвинтарі найстаршим, за дослідженнями Владислава Цєсельського, про- веденими в 1890 р., був пам’ятник з 1826 р. у ви- гляді низького кам’яного хреста, глибоко опущено- го в землю. На поперечних раменах хреста був ви- різьблений напис про те, що тут спочиває Павло Нолянський, гончар [6, s. 75]. Інший пам’ятник з цього часу — прямокутна колона на плиті з поста- ментом, прикрашеним карнизом, на підвищенні зі сходинок, завершений урною, — належав Кароліні Беатрікс Росбах (1813—†1828). Згідно з дослі- дженнями Юзефа Біалині-Холодецького найдавні- шим пам’ятником Стрийського цвинтаря належав німецькому урядовцю Яну Кляйну (†1824), моги- лу якого, спільну з його дружиною Анною Кляйн (†1860), прикрашав монумент у формі високого го- строверхого обеліска з пісковика, на цоколі якого спирався чотирма лапами ведмідь. На обеліску були вирізьблені спреду дві слізнички з рушником, а з тильного боку — два згаслі смолоскипи. Одним з найгарніших момументальних пам’ятників Стрийського цвинтаря був надгробок Елеонори з графського роду Цетнерів графині Мнішхо (1796— †1868), дочки графа Іґнація Евгеніуша Цетнера, яка померла від запалення легень [5, s. 39—40]. Пам’ятник 1 Тепер тут міститься кафедра фізкультури (плавальний басейн) Національного університету «Львівська полі- техніка». складався з високої готичної колони, яка завершена жіночою фігурою ангела, що щось тримав у руках, по всій вірогідності це був хрест. Жіноча фігура викона- на з артистичною майстерністю, голова її піднята уго- ру, а складки драперії доповнювали прекрасний образ. Постамент пам’ятника був оздоблений гостролукими нішами. До цікавих пам’яток Стрийського цвинтаря належав також гробівець Ігнатія Войни гербу «Тром- би» (†1857), власника Вільшанки біля Жовкви, який помер від хвороби раку [5, s. 20]. Посередині кам’яної балюстради пам’ятника був поміщений невисокий обе- ліск, оздоблений на чотирьої кутах похиленими дони- зу палаючими смолоскипами. Угорі гробівець прикра- шала зв’язана драперія. На цоколі постаменту був по- міщений герб «Тромби» і могильна епітафія. Гробівець Павла і Марії з Гіжинських Рибаків, який був розта- шований відразу за вхідною брамою цвинтаря, вражав монументальністю та архітектонічним вирішенням у стилі неоренесансу. Мурований гробівець Теодора Сембратовича та його родини, виконаний також у сти- лі неоренесансу, був прикрашений зламаною колоною іонічного ордеру на пишно оздобленому орнаментом постаменті. Неокласицистичний величавий пам’ятник на високому постаменті з фігурою, яка представляла ангела смерті, стилізований у грецькому класичному стилі, належав Кароліні з Дембіцьких Ґолембіовській, дружині заможного львівського міщанина, пекаря Матвія Ґолембіовського. Оригінальний пам’ятник був на могилі єрусалим- ських пілігримів Андрія і Маріанни Конарських, які померли у 1878 р. [5, s. 65—69]. Надгробок пред- ставляв собою дві вирізьблені барельєфні постаті, одяг- нені у шати пілігримів, які стояли один навпроти од- ного навколішки зі складеними до молитви руками. Над постатями було зображене Дитя Ісус на хмарі, над яким витав Святий Дух у вигляді голуба. До ди- тячих пам’ятників Стрийського цвинтаря відносилися надгробок на могилах Юзефа Дрогокупіла та Адоль- фа Германа. На першому надгробку стояла дитяча по- стать навколішки на постаменті. Обличчя фігури на- певно було портретом померлого хлопчика. Другий надгробок — улюблений мотив Павла Ойтеле — по- стать Матері Божої на земній кулі зі складеними ру- ками на грудях, яка стояла на постаменті. Правою но- гою Матір Божа притискала голову вужа. На Стрийському цвинтарі були поховані відомі львівські митці. Зокрема, скульптор Павло Ойтеле, 1233Формування Стрийського цвинтаря у львові (друга половина ХvII — кінець ХіХ ст.) ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 численні праці якого оздоблюють львівські цвинта- рі, серед яких перше місце належить Личаківському. Останні роки свого життя, отримавши міське грома- дянство, Павло Ойтеле провів у притулку для убо- гих шпиталя Святого Лазаря, де й помер у 1889 [5, s. 54]. До відомих робіт Павла Ойтеле на Стрий- ському цвинтарі належав пам’ятник на могилі Марії Кручинської (†1880) та її родини [5, s. 52]. На низь- кому ренесансному постаменті надгробка стояла фі- гура Матері Божої, одягнена у грецьку тунуку, ліва стопа якої притискала до землі голову вужа з яблу- ком у пащі. Ще однією відомою роботою П. Ойте- ле був надгробок Міхаліни Вйонтек з подібною те- матикою виконання [5, s. 69]. До робіт Леопольда Шімзера на Стрийському цвинтарі належав гробі- вець Яна та Францішки Шулковських та їх сина Пе- тра [5, s. 52]. Ян Шулковський — інженер залізни- ці Кароля Людвіка, який помер в Ярославі у 1884 р., його останки перевезено до родинного гробівця до Львова. Відомий львівський скульптор Ґабріель Красуцький-Шмейдель (1837—†1885), учасник польського січневого повстання 1863 р., який працю- вав у майстерні Йоганна Шімзера, також був похо- ваний на Стрийському цвинтарі. Окрім нього з львів- ських митців тут знайшли свій спочинок скульптори Фелікс Лутц (†1888) і Леон Островський (†1882), а також художник Адольф Ключенко (†1887). До цікавих особистостей, похованих на Стрийсько- му цвинтарі, належав Леопольд де Сіґніо, який отри- мав у спадок від батька Гіларі де Сіґніо кам’яницю на пл. Ринок, 13, де у другій половині ХVІІІ ст. відбува- лися «редутові бали». Леопольд працював в урядовій службі дирекції будівництва, виконував обміри планів міст та містечок Галичини, його підпис можна побачи- ти на багатьох таких планах, збережених у колекції карт та планів львівського Центрального державного історичного архіву. Саме Леопольд де Сіґніо надбу- дував четвертий поверх своєї ринкової кам’яниці. Він помер у віці 87 років — і 15 червня 1878 р. був похо- ваний на Стрийському кладовищі у Львові. На його могилі височів високий хрест, який було видно здале- ку. У травні 1891 р. на цвинтарі був похований відо- мий журналіст Владислав Големберський, редактор та засновник журналу «Вітчизна» («Ojczyzna»), співп- рацівник «Народної газети» («Gazety narodowej»). До відомих українських поховань на Стрийському цвинтарі належала могила Йосифа Українського (*1817 — †1880), греко-католицького пароха при Карному домі, радника метрополітарної консисторії. Поруч окремо стояв невеликий пам’ятник його дочки Софії Української (†1880). Український напис був на могилі Марії з Сауерів Сембратович та її дочки, які померли обоє під час родів. Пам’ятник на їхній моги- лі був прикрашений чотиригранним стовпом на тако- му ж постаменті. Сповп прикрашений гранчастими плитами у вигляді діамантового руста. До українських поховань відносилися також могили Людвика Вой- товича (†1880), Юрія Нарольського (†1881) та на- родного вчителя Еміліяна Лотоцького (†1882). На початку ХХ ст. зі 116 пам’ятників цвинтаря, які нарахував В. Цєсельський, більшість була знище- на, на деяких не можна було відчитати написів, а 26 мурованих гробівців знаходилися у незадовільно- му стані, порослі травою та бур’янами. З цього часу походять останні фотографії пам’яток цвинтаря, ви- конані фотографом Яном Косьцешом Яворським. Ві- домо, що у 1911 р. випорожнений гробівець на Стрий- ському цвинтарі став притулком банди, яка тероризу- вала околицю [5, s. 33]. В 1920-х рр., як подано в путівнику по Львову Мечислава Орловича, на Стрий- ському цвинтарі ще було декілька пам’ятників в сти- лі ампір з першої половини ХІХ ст., однак саме кла- довище, тоді неогороджене, мало жалюгідний вигляд [10, s. 135]. Цвинтар сильно постраждав під час лис- топадових боїв, він був тоді практично переораний ар- тилерійським вогнем. Наприкінці 1930-х рр., був роз- роблений проект будівництва монастиря латинських редемптористів у тій частині цвинтаря, де були росій- ські військові поховання. Однак через початок Дру- гої світової війни реалізувати цей задум не вдалося. У 1937 р. магістрат використав частину Стрий- ського цвинтаря для розширення вул. Кадетської (тепер — вул. Гвардійська). Ліквідацію цвинтаря прискорили військові поховання з часів німецької окупації. Тут ховали на спеціально відведеній ділян- ці солдатів Вермахту, а останки цивільних осіб та офіцерів вивозили до «фатерлянду». У 1940—1950-х рр. на місці «нового» Стрий- ського цвинтаря створили Парк культури та відпо- чинку (тепер парк ім. Б. Хмельницького) і спору- дили пам’ятники Володимиру Леніну та Йосифу Сталіну (останнього згодом замінили на Карла Маркса). Стрийський цвинтар остаточно знищений в 1970-х роках. Тоді при вході у парк культури на Христина ХаРЧУк1234 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 місці розораних могил давнього цвинтаря постав мо- нумент бойової слави Збройних Сил СРСР. Поруч, на тому місці, де мав стояти монастир латинських редемптористів, збудували Музей військ Червоно- прапорного Прикарпатського військового округу. За незалежної України був гарний намір створити в його приміщенні Музей Українського війська або — ви- звольних змагань українського народу. На жаль, як завжди у таких випадках, забракло грошей. Приміщення музею придбав концерн «Сімекс», якому міська рада надала довготермінову оренду на велику територію парку — там, де колись знаходи- лася частина Стрийського цвинтаря. Тут в 1999 р. планувалося збудувати готель. Тоді при земляних роботах з ковшів екскаваторів почали сипатися люд- ські кості. На вимогу громадкості, а також детута- тів Львівської міськради Ю. Павліва та М. Бан- дрівського, які вимагали терміново припинити зем- ляні роботи на колишньому Стрийському цвинтарі, будівництво було припинено. Отож, підсумовуючи, зазначимо, що стрийський цвинтар виник у кінці ХVІІІ ст. внаслідок прогре- сивних реформ імператора Йосифа ІІ, отримавши статус міського, став одним з перших офіційних кла- довищ у Львові, на якому хоронили людей згідно з загальноприйнятими європейськими традиціями того часу. Прикро, що досі цвинтар, на якому були ко- лись поховані такі відомі львівські особистості, як Павло Ойтеле, Ґабріель Красуцький-Шмейдель, Адам Краєвський та багато інших видатних осіб, досі не позначений хоч би пам’ятним знаком, який засвідчував би існування давнього Стрийського цвинтаря. Справа у тому, що хоч і цвинтар не збе- режений, та територію його чітко зафіксовано на дав- ніх картах та планах Львова. З огляду на значну історико-меморіальну та культурну цінність Стрий- ського кладовища варто було б відзначити колишню його територію (оскільки вона відома) пам’ятною каплицею або хоча б пам’ятним хрестом. 1. Державний архів Львівської області. — Ф. 146. — Оп. 59. — Спр. 230. — С. 3. — (Переписка з мініс- терством внутрішніх справ, Львівським магістратом та ін. про відкриття Янівського цвинтаря). 2. Державний архів Львівської області. — Ф. 1 (Львів- ське воєводське управління 1921—1939 роки. Буді- вельний відділ з тематичним і місцевим каталогом). — Оп. 30. — Спр. 4489. — С. 3. — (План військового кладовища у Львові). 3. крип’якевич і. Історичні проходи по Львові / Іван Крип’якевич ; авт. передм. Я.Д. Ісаєвич ; упоряд., тек- столог., опрац. і приміт. Б.З. Якимовича ; упоряд. іл. матеріалу Р.І. Крип’якевича ; худож. В.М. Павлик. — Львів : Каменяр, 1991. — 167 с. : іл. 4. План Стрийського цвинтаря 1863 р. — (Приватна колекція планів цвинтарів Львова). 5. BiałyniaChołodecki J. Cmentarz Stryjski / Józef Bia- łynia‑Chołodecki. — Lwów, 1913. — 90 s. : il. 6. Ciesielski W. Pomnikowe rysy z cmentarzy lwowskich / Władysław Z. Ciesielski. — Lwów : nakładem Edwarda Kreutza, 1890. — 97 s. 7. Ilustrowany przewodnik po Lwowie i powszechnej wystawie krajowej. — Lwów : wyd. przez Towarzytstwo dla rozwoju i upiększenia miasta, 1894. — 200 s. : il. 8. Janusz B. Zniszczone cmentarze Lwowskie / B. Ja nusz // Wia do mości konserwatorskie. — Lwów, 1925. — № 5—6. — S. 145—153. 9. Miasto Lwów w okresie samorządu 1870—1895. Nakła- dem gminy król. stół. miasta Lwowa : Z drukarni W.A. Szyj skiego. — Lwów, 1896. — 590 s. : il. 10. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie / Dr. M. Or ło wicz ; wydanie drugie rozszerzone. — Lwów ; Warszawa : Książnica-Atłas, 1925. — 273 s. : il. 11. Schnür-Pepłowski S. Obrazy z przeszłości Galicyi i Kra- kowa (1772—1858) / Stanisław Schnür-Pepłowski. — T. II. — Lwów, 1896. — 345 s. : il. khrystyna kharchuk ON FORMATIVE PERIOD OF STRYJ CEMETERY IN LVIV (at the second part XVII to the late XIX cc.) The article has brought chronologically arranged study in the process of formation of Lviv urban Stryj cemetery from its foundation at the second half XVII till the closure. The ceme- tery is an unsaved monument of historical, memorial and cul- tural heritage of Western Ukraine Keywords: cemetery, necropolis, burial, historical and cultural heritage, monument of history. Христина Харчук ФОРМИРОВАНИЕ СТРЫЙСКОГО КЛАДБИЩА ВО ЛЬВОВЕ (вторая половина ХVII — конец ХІХ в.) В статье исследуется процесс формирования во Львове Стрыйского кладбища, основанного во второй половине ХVII в., до времени его закрытия в конце ХIХ в. Это клад- бище — несуществующий памятник историко-мемориального и культурного наследия западного региона Украины. Ключевые слова: кладбище, некрополь, захоронение, историко-мемориальное наследие, памятник истории.

Формування Стрийського цвинтаря у Львові (друга половина ХVII — кінець ХІХ ст.)

Institution

Ähnliche Einträge