Українська діаспора в Угорщині: виклики ХХІ ст.
Початок активної громадської діяльності українців датується 1991 роком. Перед угорськими українцями стоїть нагальна потреба подолання течії політичного русинства, створення українських шкіл, вузу, театру, запровадження щотижневих церковних богослужінь у своїх храмах....
Gespeichert in:
| Datum: | 2012 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2012
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94926 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Українська діаспора в Угорщині: виклики ХХІ ст. / О. Годованська // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1132-1138. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94926 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-949262016-02-13T03:02:18Z Українська діаспора в Угорщині: виклики ХХІ ст. Годованська, О. Статті Початок активної громадської діяльності українців датується 1991 роком. Перед угорськими українцями стоїть нагальна потреба подолання течії політичного русинства, створення українських шкіл, вузу, театру, запровадження щотижневих церковних богослужінь у своїх храмах. The start of Ukrainians’ active social activity goes back to 1991. The Ukrainians of Hungary still are facing quite urgent necessity to overcome the movement of political rusynism, to create the Ukrainian schools as well as native University and theatre, to introduce weekly religious services in their temples. Начало активной общественной деятельности украинцев датируется 1991 годом. Перед венгерскими украинцами стоит насущная необходимость преодоления течения политического русинизма, создание украинских школ, вуза, театра, введение еженедельных церковных богослужений в своих храмах. 2012 Article Українська діаспора в Угорщині: виклики ХХІ ст. / О. Годованська // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1132-1138. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94926 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Годованська, О. Українська діаспора в Угорщині: виклики ХХІ ст. Народознавчі зошити |
| description |
Початок активної громадської діяльності українців датується 1991 роком. Перед угорськими українцями стоїть нагальна потреба подолання течії політичного русинства,
створення українських шкіл, вузу, театру, запровадження
щотижневих церковних богослужінь у своїх храмах. |
| format |
Article |
| author |
Годованська, О. |
| author_facet |
Годованська, О. |
| author_sort |
Годованська, О. |
| title |
Українська діаспора в Угорщині: виклики ХХІ ст. |
| title_short |
Українська діаспора в Угорщині: виклики ХХІ ст. |
| title_full |
Українська діаспора в Угорщині: виклики ХХІ ст. |
| title_fullStr |
Українська діаспора в Угорщині: виклики ХХІ ст. |
| title_full_unstemmed |
Українська діаспора в Угорщині: виклики ХХІ ст. |
| title_sort |
українська діаспора в угорщині: виклики ххі ст. |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94926 |
| citation_txt |
Українська діаспора в Угорщині: виклики ХХІ ст. / О. Годованська // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1132-1138. — Бібліогр.: 7 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT godovansʹkao ukraínsʹkadíasporavugorŝiníviklikihhíst |
| first_indexed |
2025-07-07T01:34:38Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:34:38Z |
| _version_ |
1836950045927145472 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
Історія української діаспори в Угорщині — тема
вивчена переважно угорськими дослідниками
українського походження, а також науковцями з
України. Бібліографія на цю тему налічує праці
як наукового, так і популярного спрямування. Се-
ред них є ряд етнографічних і фольклористичних
досліджень.
На сьогодні в Україні працює кілька наукових ін-
ституцій, які зосереджені на вивченні української ді-
аспори в світі 1. Їх опубліковані праці мають серйоз-
ний аналітичний характер.
На нинішньому етапі виникла потреба переосмис-
лення ролі діаспори, її функцій та основних завдань.
Наявність джерел дає змогу дослідникам перейти на
якісно новий рівень міждисциплінарного аналізу.
Праці як історичного, так і етнографічно-фоль-
клорного характеру, а також мемуарна література,
архівні матеріали з означеної тематики можуть ста-
ти базою для вивчення та переосмислення теоретич-
них питань з діаспорознавства, зокрема, моделей ді-
аспорного життя на зламі ХХ—ХХІ ст.
Метою статті є дослідити українську громаду в
Угорщині на зламі століть з точки зору структуралі-
зації діаспорного життя та з’ясувати актуальні ви-
клики, що постали перед ними.
В останні роки все частіше дослідниками підніма-
ється питання про «розмивання» звичного уявлен-
ня про діаспору і про появу в сучасних діаспорах якіс-
но нової риси — транснаціональності [5]. Трансфор-
мація діаспор відбулася внаслідок зміни характеру
територіальних переміщень, появи нових транспорт-
них засобів і комунікативних можливостей, а також
нових видів діяльності. З постійною циркуляцією
людей, грошових, товарних і інформаційних потоків
починає формуватися єдина транснаціональна спіль-
нота. Однак це зовсім не означає зникнення діаспор.
Навпаки, в умовах глобалізації в різних країнах сві-
ту формуються нові іммігрантські спільноти, а кіль-
кість «старих» діаспор тільки зростає, розгалужу-
ються діаспорні організації та транскордонна мере-
жа їх підтримки. За останні двадцять п’ять років
значення діаспори, зумовлених рядом глобальних
причин, невпинно зростає. Світова практика пока-
зує, що держави розцінюють діаспору як:
• потужний націєтворчий та державотворчий фак-
тор розвитку;
1 Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків із діа-
спорою Національного університету «Львівська політехні-
ка» та Інститут народознавства НАН України.© О. ГОДОВАНСЬКА, 2012
Оксана ГОДОВАНСЬКА
УКРАЇНСЬКА ДІАСПОРА В
УГОРЩИНІ: ВИКЛИКИ ХХІ ст.
Початок активної громадської діяльності українців дату-
ється 1991 роком. Перед угорськими українцями стоїть на-
гальна потреба подолання течії політичного русинства,
створення українських шкіл, вузу, театру, запровадження
щотижневих церковних богослужінь у своїх храмах.
Ключові слова: українці Угорщини, рідна школа, націо-
наль но-культурні цінності.
1133Українська діаспора в Угорщині: виклики ХХі ст.
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
• дієвий інструмент політичного, економічного та
культурного впливу в країнах проживання;
• ефективний засіб для утвердження позитивного
образу своєї держави у міжнародній спільноті.
Українська діаспора вписується в загальносвіто-
ву діаспорну та міграційну мозаїку, з властивими для
неї внутрішніми суперечностями, конфліктами різ-
них еміграційних хвиль, трансформаційними та аси-
міляційними процесами.
Історія українців Угорщини налічує кілька сто-
літь і була спричинена їх активним просуванням на
південь. Ще на початку ХІХ ст. в Угорщині були
українські села, а кількість українських і змішаних
сіл, де була значна частка українців, становила по-
над 50 із чисельністю 30 тис. українців [1, с. 3298—
3299]. Посилення угорського культурного тиску,
введення угорської мови до літургії, ізоляція укра-
їнців від їх етнічної Батьківщини спричинили швид-
ку асиміляцію українців. І вже станом на 1960 рік
в Угорщині проживало не більше 3 тис. українців.
Вони проживали розпорошено і як етнічна спільно-
та не провадили активного організованого громад-
ського життя [1, с. 3298].
Нині угорські українці більш-менш компактно
проживають в Будапешті, Комаромі, Сегеді, Дебре-
цені, Ніредьгазі, Варпалоті та Секешфехерварі. Під
час перепису 2001 р. українську мову визнали за рід-
ну 4 тис. 885 чоловік. До української національнос-
ті відносять себе 5 тис. 70 осіб, а 4 тис. 779 осіб ви-
словились, що мають тісне відношення до української
культурної традиції. У переліку дванадцяти націо-
нальних та однієї етнічної меншини Угорщини укра-
їнці займають «золоту середину» — шосте місце піс-
ля ромів, німців, словаків, хорватів та румунів.
Початок активної громадської діяльності україн-
ців датується 1991 р., коли було створено Товари-
ство української культури Угорщини (далі ТУКУ).
Спершу воно вважалося українсько-русинським
об’єднанням, поки не вступив у дію Закон про нац-
меншини в Угорщині від 1993 р., згідно з яким укра-
їнці та русини дістали право утворювати окремі ор-
ганізації. Ідейної конфронтації між ними не відбуло-
ся, а партнерські відносини зберігаються й у
подальшому. З початку 1990-х рр. ТУКУ очолює
Ярослава Хартяні.
Культурно-освітні товариства в Угорщині корис-
туються доволі зручною системою подання конкурс-
них проектів у державні органи угорської влади. На
відміну від радянського періоду, коли вони здебіль-
шого випрошували гроші на проведення будь-яких
культурних заходів. Проекти активістів ТУКУ ба-
гато разів вигравали в таких конкурсах, отримуючи
відповідні кошти для проведення важливих україн-
ських заходів. Спершу вони відбувалися в примі-
щеннях Товариства в Буді (що на правому березі
Дунаю) на вулиці Собослаї. Відтак їх проводили у
просторішому помешканні на вулиці Єне Зічі. Зго-
дом держава придбала для громадських потреб
українців давно обіцяний офіс у районі Будапешт-
ської опери, який водночас є і Центром української
культури та освіти зі залою для урочистих подій, бі-
бліотекою, приміщеннями для редакції часопису
«Громада», недільної школи тощо.
Широкі можливості культурної автономії від-
крилися після виборів депутатів у Державний ор-
ган самоврядування українців в Угорщині (далі
ДОСУУ). Очолила українське самоврядування
Ярослава Хартяні. Структурно ця організація
складається з місцевих самоврядних осередків
українців у районах столиці, а також у містах Се-
ґеді й Комаромі. Принцип фінансування діяльнос-
ті ДОСУУ і його місцевих українських самоуправ
із державного бюджету мав очевидні переваги над
конкурсною системою. Він дав змогу збільшити
кількість заходів, підвищити їхній культурно-
освітній ефект. За останні роки мережа самовря-
дування суттєво розширилася. В 2002 р. до вже
наявних виборних осередків ДОСУУ додалися
нові — у Мішкольці, Варпалоті, Вац, Ніредьгазі
та Другому районі Будапешта [3].
Діяльність української громади в Угорщині зо-
середжена переважно в культурно-інформаційному
просторі. В українське товариство наші земляки
приходять на Різдвяні святкування, відвідують
мистецькі заходи, присвячені вшануванню Тараса
Шевченка, Івана Франка, Григорія Сковороди, Іва-
на Котляревського, Лесі Українки, творчості ре-
пресованих поетів тощо. Українці шукають в їхній
творчості духовної підтримки не менше, ніж угор-
ці у своїх світочах культури — Шандора Петефі,
Мора Йокаї, Аттіли Йожефа, Ендре Аді. Особли-
вістю мистецьких вечорів у товаристві є те, що чле-
ни громади хочуть робити їх не лише змістовними
та цікавими, а й доступними для угорських при-
Оксана ГОДОваНСЬка1134
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
хильників нашої культурної спадщини. Стало тра-
дицією проведення таких заходів двома мовами.
Почалося з того, що ентузіастки товариства відшу-
кали угорські переклади поезій Тараса Шевченка
та Лесі Українки. Подальші пошуки української
культурної присутності в Угорщині і успішність цих
зусиль надихнули громадівців на започаткування
традиції відзначення щороку 20 лютого Дня укра-
їнської культури в Угорщині. Саме цього дня
1998 р. українці встановили меморіальну дошку
славетній «Руській Трійці» у складі Маркіяна
Шашкевича, Якова Головацького й Івана Вагиле-
вича на честь 160-річчя виходу у світ альманаху
«Русалка Дністровая» в королівській друкарні у
Буді. Рівно через місяць в уславленому місті вино-
робів і вин Токаї з’явилась інша меморіальна дошка
— вже Григорію Сковороді, який перебував тут
упродовж 1744–1751 рр. У 2001 р. ТУКУ й ДО-
СУУ спільно з мерією курортного міста Тихань на
о. Балатоні спричинились до встановлення па-
м’ятника українській княжні Анастасії, дочці Ярос-
лава Мудрого, та її чоловікові Андрашу, королю
Паннонії (Угорщини). Незабутньою була урочис-
та церемонія передачі скульптурного барельєфа із
зображенням Лесі Українки делегацією ТУКУ ке-
рівництву щойно зведеної модерної бібліотеки в
єгипетській Александрії навесні 2002 року.
На сталу традицію перетворилися святкування
українського Різдва, Шевченківських днів, Ан-
дріївських вечорниць силами ТУКУ й ДОСУУ.
Водохрещя українці, зазвичай, відзначають в
Уйпешті, де це свято влаштовує українське само-
врядування IV району Будапешта. Зелені свята
«прописалися» в українців Ференцвароша (ІХ ра-
йон столиці). День матері та Івано-Купальські ру-
салії відзначають у гостях столичного самовряду-
вання українців [6].
Власних парафій Українська греко-католицька
церква в Угорщині немає. Проблемою для угорських
українців є відправа богослужінь у місцевих греко-
католицьких храмах угорською мовою, а не україн-
ською. Україномовна громада активно працює у Бу-
дапешті в напрямку вирішення цього доволі важли-
вого питання. Першу літургію українською мовою в
столиці країни відправлено 31 травня 1997 р. з на-
годи відкриття Центру української культури, а пер-
ше Великоднє богослужіння — 30 квітня 2000 року.
В останні роки богослужіння для громади відправ-
ляють найчастіше в храмі св. Флоріана, що в ІІ ра-
йоні столиці, місцевий священик Ласло Пушкаш і
приїжджі священики із Закарпаття, зокрема, о. Пе-
тро Береш — канцлер Мукачівської греко-като-
лицької єпархії в Україні [4].
Українська Греко-Католицька Церква, розумію-
чи важливість мовного питання у богослужіннях для
українців Угорщини та тісного духовного контакту
між етнічною Батьківщиною і діаспорою в цілому,
докладає значні зусилля для системності і постійнос-
ті зв’язків. Наприклад, 11 листопада 2011 р. в церк-
ві св. Флоріана літургію відслужив о. Василь По-
точняк, виконавчий секретар Пасторально-місійного
відділу УГКЦ, який приїхав з Києва до Угорщини
на запрошення української громади. Як зазначено в
повідомленні: «…На Службу прийшли і ті україн-
ці, що давно виїхали в Угорщину, і ті, що побудува-
ли в Будапешті сім’ю, та навіть угорці, що колись
проживали в Україні…» [4]. Активність української
громади під час зустрічі з о. В. Поточняком тільки
підтвердила, що незважаючи на культурну згурто-
ваність українців у Будапешті їм бракує духовного
стрижню, який би об’єднував громаду одним хра-
мом та одним священником. Також о. Василь від-
служив богослужіння і в м. Нередхазі поблизу ура-
їнського кордону.
Сталі богослужіння, проведення катихиз та іншої ду-
ховної і церковної науки українською мовою тільки ро-
битимуть українську громаду стабільнішою, єдиною,
тим самим не даючи їй забувати свої етнічні корені.
Ярослава Хартяні як керівник ТУКУ і ДОСУУ
бере участь у засіданнях змішаної міжурядової
українсько-угорської комісії з питань захисту прав
нацменшин. Наради відбуваються почергово у Бу-
дапешті, Києві, Ужгороді. Зазвичай комісія засі-
дає один або два рази на рік, або й рідше. Та по-
при це для українських угорців та угорських укра-
їнців такі зустрічі означають чималий позитив.
Щоразу підписувалися протоколи, в яких фіксу-
вались проблеми, побажання меншин із тим, аби
донести це до відома урядів обох країн. Безпосе-
редньо для угорських українців рішення комісії до-
помогли встановити кілька меморіальних дошок,
один пам’ятник, отримати кошти на видання часо-
пису та українських книжок, відкрити Центр укра-
їнської культури й освіти та першу в Угорщині
1135Українська діаспора в Угорщині: виклики ХХі ст.
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
Українську бібліотеку ім. Маркіяна Шашкевича в
тому ж Центрі.
Керівництво ТУКУ організовує зустрічі-бесіди
з високопоставленими українськими посадовцями,
відомими політичними та культурними діячами
України. Угорських українців відвідав, один із най-
перших опозиційних політиків, В’ячеслав Чорно-
віл разом із дружиною Атеною Пашко в 1993 році.
Побували в них свого часу видатний український
оперний співак Анатолій Солов’яненко, співачка
Ніна Матвієнко, естрадні співаки Павло Зібров,
Василь Зінкевич, кримський художник Степан
Джус, видатні українські боксери брати Віталій та
Володимир Клички.
Не менш важливу роль в житті діаспори укра-
їнців відіграє рідна школа. На початку 90-х рр.
ХХ ст. в Угорщині викладання предметів україн-
ською мовою велося в одній-єдиній гімназії в міс-
течку Бактолорантгаза (Східна Угорщина). Від
початку створення ТУКУ в Будапешті була запо-
чаткована недільна школа. Ініціатором її створен-
ня була відома Ярослава Хартяні. Перші заняття
проводилися в орендованих класах столичної гім-
назії ім. Клари Льовеї, доки не відкрили Центр
української культури й освіти. Згодом недільні
школи були започатковані в Сеґеді, Комаромі,
IV районі Будапешта, Варпалоті. Загалом у мере-
жі недільних шкіл сьогодні навчається близько со-
тні дітей. У столиці заняття проходять у дошкіль-
ній, молодшій, середній і старшій групах. Урізно-
манітнюється навчальний матеріал, додаються нові
предмети, наприклад історія України та народо-
знавство. Багато випускників недільних шкіл
вчаться в університетах Угорщини.
Важливу роль у розвитку української ідентичнос-
ті в діаспорі відіграють щорічні літні програми мов-
них молодіжних таборів на озері Балатон. Сюди
з’їжджаються від 50 до 60 дітей та юнаків віком від
7 до 25 років. Склад таборовиків змішаний — пере-
важна частина дітей із Угорщини, решта — з Укра-
їни, Хорватії, Румунії, Польщі, Боснії, Німеччини,
Словаччини. Фінансує відпочинок молоді ДОСУУ.
Основною складовою успіху молодіжного табору є
бажання дітей жити протягом 10 днів як одна вели-
ка українська родина. Деякі таборовики щиро зізна-
ються, що час, проведений у курортному містечку
Занка, був найкращим у їхньому житті [6].
Із часу створення ТУКУ активізувався україноз-
навчий науковий інтерес. Важливу роль відіграє у
цьому кафедра слов’янської філології Сеґедського
університету ім. Аттіли Йожефа. Завдяки україн-
ським та угорським викладачам та матеріальній під-
тримці українського товариства було проведено низ-
ку міжнародних наукових конференцій на теми «Від
"Енеїди" І. Котляревського до "Русалки Дністро-
вої"»; «Роль М. Грушевського у відродженні укра-
їнської національної свідомості»; присвячені твор-
чості Лесі Українки та ін. Подібні конференції спри-
чинились до подальшого розвитку українознавства
в Угорщині. Для об’єктивних досліджень при това-
ристві створено Інститут україністики, фінансуван-
ня якого перебрав на себе ДОСУУ.
Окреме місце у цьому ряду займає Міжнародна
наукова конференція істориків з питань Голодомору
в Україні 1932—1933 рр. і виставка фотодокументів
у будапештському Музеї терору 9 грудня 2003 року.
Ще більшої ваги цим заходам, які широко висвітлю-
вались в угорській пресі, надав той факт, що 24 лю-
того того ж року 347 депутатів Національних зборів
Угорської Республіки одностайно проголосували за
ухвалення парламентської резолюції на засуджен-
ня політики сталінського геноциду в Україні. У та-
кий спосіб угорський парламент приєднався до шес-
ти інших держав — США, Канади, Австралії, Ар-
гентини, Бельгії, Великобританії, що солідарні у
своєму рішенні. Теплі слова подяки за братську під-
тримку українська громада адресувала всім 347 де-
путатам парламенту й особисто голові парламент-
ського комітету з питань захисту прав людини, нац-
меншин та релігії пану Ласло Сасфалві. Ці заходи
важко переоцінити, адже завдяки їм Україна й укра-
їнська громада були представлені для угорців зовсім
по-новому. Відкрилася брехня й лицемірство кому-
ністичного режиму, а фотодокументи підтверджу-
вали трагедію українського народу.
Показником згуртованого і свідомого життя укра-
їнської громади в Угорщині було започаткування ча-
сопису. Заснував україномовну періодику в Угорщи-
ні бюлетень «Громада» в листопаді 1995 р., упоряд-
кований Наталею Драгомановою-Бартаї (назву
часопису запропонувала Н. Драгоманова-Бартай,
внучка відомого Михайла Драгоманова, котрий у
Женеві в роки вимушеної еміграції наприкінці
ХІХ ст. видавав аналогічний часопис) та Яросла-
Оксана ГОДОваНСЬка1136
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
вою Хортяні. Подальші числа часопису аж до наших
днів виходять за підтримки Фонду національних мен-
шин Угорщини. Впродовж 1996—1999 років «Гро-
маду» редагував Василь Плоскіна. Заду мувався ча-
сопис як актуальне інформаційне джерело про всі
важливі для угорських українців події та розкриття
поглядів вільних і свідомих свого національного ко-
ріння. За проведену роботу на високому професій-
ному рівні у збереженні та продовженні народних
традицій української національної меншини двомов-
ний щомісячник-часопис «Громада» отримав пре-
стижну нагороду Угорського культурно-просвіт-
ницького інституту «Pro Cultura Minoritatum
Hungarie» в Угорщині.
З кінця 1990-х рр. Угорське громадське телеба-
чення почало транслювати програму нацменшин
«Рондо», в якій з 2000 р. беруть участь і українці.
Програма триває 56 хвилин і транслюється щоміся-
ця (переважно в останній четвер). Кожна меншина
має 6—8 хв. ефірного часу плюс одна хвилина на но-
вини. Диктори читають повідомлення кожний своєю
рідною мовою. Завданням працівників української
редакції є підготовка репортажів, їх переклад, здій-
снення зйомок, редагування матеріалів. У студіях
вони виступають як диктори. Українські програми
«Рондо» знайомили глядачів з життям угорських
українців та їхніми народними звичаями, з членами
товариства, їх діяльністю тощо.
Трансляція українських радіопередач на Угорсько-
му радіо розпочалася в січні 1998 року. Редакція що-
тижневих україномовних передач намагається все-
бічно висвітлювати життя та діяльність української
меншини в Угорщині. Цьому слугують репортажі з
культурно-освітніх заходів ТУКУ й ДОСУУ, а та-
кож актуальні інтерв’ю з українськими депутатами
та активістами української громади. Приділяється
також увага популяризації української культури в
Угорщині, висвітленню національних особливостей
та традицій українців. У цьому плані радіослухачів
знайомлять із українськими митцями, музичними ко-
лективами та окремими виконавцями [6].
Сучасна українська громада в Угорщині склада-
ється насамперед з українців, які емігрували. Вони
становлять близько 60%. Решту 40% — це наро-
джені вже в Угорщині, друга або третя генерації. Ви-
клики, з якими стикається українська громада на по-
чатку ХХІ ст., доволі різнохарактерні. Спробуємо
окреслити політико-економічну та історико-
культурну площини, саме в яких і зосереджені осно-
вні потреби і вимоги українців Угорщини.
Насамперед наша державна має недосконалу
стратегію вибудовування стосунків зі своїми спів-
вітчизниками за кордоном і всією українською діа-
спорою в цілому. Державним чільникам доречно
було б частіше відвідувати автохтонних українців
Угорщини, так як і Румунії, Словаччини чи Поль-
щі, для надання їм усесторонньої підтримки. Якраз
забезпечення українськими навчальними підручни-
ками, літературними виданнями, народними костю-
мами, інструментами для мистецьких виступів під
час проведення Днів української культури потребу-
ють українські громади за кордоном. Разові поїзд-
ки державних делегацій на одноразові акції за їх
участю та голослівні обіцянки про допомогу тільки
підкреслюють її позірність.
Стабільна фінансова допомога Української дер-
жави значно полегшила б працю і пожвавила б
суспільно-культурне життя українців за кордоном.
З огляду на доволі складну економічну ситуацію в
середині країни і на світові економічні тенденції, на
швидку та сталу матеріальну підтримку можна не
сподіватися. Проте якраз фінансова підтримка до-
помогла б українцям Угорщини реалізувати свої
плани. Як зазначає голова ДОСУУ Ярослава Хор-
тяні, «бракує додаткових приміщень для відкрит-
тя етнографічного музею. Хотіли б мати просторий
архів для нашої документації, адже матеріалу ціка-
вого і цінного про нашу роботу з роками накопичу-
ється все більше й більше, а розширятися, власне,
нема куди. Ми зверталися з проханнями до Украї-
ни. ...В Угорщині є діяльна громада українців, яка
здатна зробити добру справу на високому рівні.
Якби Україна придбала для нас гарне і достойне
приміщення. То ми б його наповнили змістом. …Я
відчуваю брак художніх виставок з України, а їх
нема де робити. …До нас приходять дітки в Не-
дільну школу, і часом їх нема де розмістити. …Ми
могли б навіть відкрити свій дитячий садочок, якби
мали додаткові приміщення. …У новому україн-
ському центрі можна було б відкрити ресторан на-
шої національної кухні. Українські страви подоба-
ються угорцям. …Якби відкрився ресторан на про-
фесійній основі, в ньому звучали б українські пісні,
проводилися б сімейні та інші свята. Це об’єднує
1137Українська діаспора в Угорщині: виклики ХХі ст.
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
людей, знімає бар’єри відчуженості між угорцями
і українцями» [2, с. 6].
Відсутність постійної матеріальної підтримки з
боку України зовсім не означає, що угорські україн-
ці не повинні її вимагати від нашої держави. Україн-
ська громада, звичайно, за підтримки Української
держави, може розпочати активне лобіювання в
угорському парламенті створення україномовних
шкіл в місцях компактного проживання українців,
відкриття при угорських університетах українознав-
чих кафедр, а в подальшому і україномовного вузу.
Поки що в керівників Української держави немає чіт-
кого розуміння того, що співпраця між нашою держа-
вою і її діаспорою повинна розглядатися як державний
стратегічний напрямок, який не залежить від зміни пер-
соналій у владі. Адже роль світового українства пови-
нна поглиблюватися і спрямовуватися не лише на збе-
реження духовних цінностей, але й на утвердження на-
шої держави, формування її позитивного образу в світі.
По суті, діаспора будує свою Україну поза межами са-
мої України, накопичуючи значний потенціал у всіх сфе-
рах: політиці, економіці, культурі, праві, виконуючи
функцію своєрідних форпостів за кордоном. Українська
держава таким чином вже має свій економічний, полі-
тичний, культурний «десант» за кордоном.
Відчутною є відсутність політико-правової під-
тримки угорських українців з боку Української дер-
жави. Адже офіційне визнання русинської націо-
нальної меншини в Угорщині, що відбулося фактич-
но за мовчазної згоди України, свідчить про
відсутність державної національної стратегії розви-
тку української нації. Для прикладу, спроби визна-
ти нацменшину буньєвців (етнічна група хорватів)
викликали рішучі протести з боку Хорватії й були
припинені. Незважаючи на те, що українська й ру-
синська меншини співіснують мирно, а їх керівни-
цтво уклало негласний мир і дотримуються його, для
української громади — це справжній актуальний ви-
клик. Одночасно, бажаною була б допомога Україн-
ської держави в боротьбі з фіктивними органами
українського національного самоврядування в регі-
онах Угорщини, де фактично не проживають укра-
їнці. Головна мета діяльності таких організацій —
отримання державного фінансування. Самозвані на-
ціональні об’єднання, інколи їх ще називають
«десантними», створюються з суто утилітарною ме-
тою. Фіктивні національні організації існують не
тільки в українській діаспорі, а й в інших національ-
них меншинах Угорщини. Однак лише «українські
десантники» прийшовши до влади, проводять від-
верто антиукраїнсь ку діяльність.
Незважаючи на незначну підтримку Української
держави своїх діаспорних спільнот, не потрібно за-
бувати, що саме здобуття Україною незалежності в
1991 році призвело до пожвавлення, а в Угорщині й
до початку активної роботи на шляху до згуртуван-
ня угорських українців довкола наших національно-
культурних цінностей. Тим самим розпочали зводи-
ти міцні рівноцінні мости дружби між українським і
угорським народами.
Незважаючи на те, що в Угорщині немає такого
компактного проживання українців, як угорців на
Закарпатті (м. Берегове), однак перед угорськими
українцями стоїть нагальна потреба подолання те-
чії політичного русинізму, створення українських
шкіл, вузу, театру, запровадження щотижневих цер-
ковних богослужінь у своєму окремому храмі з по-
стійним священиком.
Сподіваємося, що в скорому часі Українська дер-
жава утвердить стабільний, прагматичний, довготри-
валий і виважений зовнішньополітичний курс зорієн-
тований на тісну співпрацю зі своєю діаспорою. А це
в свою чергу допоможе українцям за кордоном дола-
ти упередження, непорозуміння, вирішувати конфлік-
тні ситуації, налагоджувати контакти, активно лобі-
ювати свої інтереси та краще себе репрезентувати в
каїнах проживання. На теренах Центральної та За-
хідної Європи мешкає приблизно п’ять млн. україн-
ців. При цьому є держави, де правове й матеріальне
становище наших співвітчизників викликає занепоко-
єння. В середовищі української діаспори відчутним є
суспільний і культурний потяг, бажання відстояти
власну національну самобутність в асиміляційних про-
цесах. Прикметою останнього часу є те, що на тере-
нах посткомуністичного простору в Центральній та
Східній Європі постає формація молодих, енергійних
і талановитих діячів українського руху, які провадять
діяльність своїх осередків до усвідомленого об’єднання
з іншими українськими організаціями діаспори. В по-
дальшому це приведе до створення потужного консо-
лідованого українського лобі в Європі.
1. Маркусь в. Українці в Угорщині: Енциклопедія Укра-
їнознавства / Василь Маркусь. — Т. 9. — Львів,
2000. — С. 3298—3299.
Оксана ГОДОваНСЬка1138
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012
2. Хортяні Я. Українським самоврядуванням в Угорщи-
ні 10 років (1998–2008) / Ярослава Хортяні. — Бу-
дапешт, 2008. — 173 с.
3. Інформація сайту Українців Угорщини [Електронний
ресурс] — Режим доступу: http://www.ukrajinci.hu.
4. Інформація сайту «Громада» — Часопис Товариства
української культури Угорщини [Електронний ре-
сурс] — Режим доступу: http://www.hromada.hu.
5. кондратьева Т. Диаспоры в современном мире:
эволюция явления и понятия / Татьяна Кондратье-
ва // Перспективы. Фонд исторической перспекти-
вы. — Режим доступу: http://www.perspek tivy.info/
srez/val/diaspory_v_sovremennom_mire_evolucija_
javlenija_i_ponatija_2010-02-27.htm.
6. Плоскіна в. Український діяспорний рух в Угорщині /
Василь Плоскіна // [Електронний ресурс] — Режим
доступу: http://www.ugraina.org/ugraina/ugorshina/
artic les/1911.html.
7. Федюк О. Отець Василь Поточняк служив українцям
в Угорщині / Олена Федюк // Паломницька спіль-
нота [Електронний ресурс] — Режим доступу до
статті: http://palomnyk.at.ua/publ/migracija/pracja_
ugkc/otec_vasil_potochnjak_sluzhiv_ukrajincjam_v_
ugorshhini/13-1-0-192.
Oksana Hodovanska
THE UKRAINIAN DIASPORA IN HUNGARY:
CHALLENGES OF XXI c.
The start of Ukrainians’ active social activity goes back to
1991. The Ukrainians of Hungary still are facing quite urgent
necessity to overcome the movement of political rusynism, to
create the Ukrainian schools as well as native University and
theatre, to introduce weekly religious services in their temples.
Keywords: Ukrainians of Hungary, native school, national
and cultural values.
Оксана Годованская
УКРАИНСКАЯ ДИАСПОРА ВЕНГРИИ:
ВЫЗОВЫ XXI ст.
Начало активной общественной деятельности украинцев
датируется 1991 годом. Перед венгерскими украинцами
сто ит насущная необходимость преодоления течения поли-
тического русинизма, создание украинских школ, вуза,
театра, введение еженедельных церковных богослужений в
своих храмах.
Ключевые слова: украинцы Венгрии, родная школа, на-
цио нально-культурные ценности.
|