Парк. Історичні витоки

У статті представлено історичні витоки та релігійні засади виникнення, становлення та розвитку парку. Показано, як протягом історії свого існування парк трансформувався від одного з найважливіших засобів репрезентативного, наочного пред’явлення владі володаря до важливого елементу загальномісь...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2012
Автор:	Тарас, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2012
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94927
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Парк. Історичні витоки / В. Тарас // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1087-1111. — Бібліогр.: 28 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94927
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-949272016-02-20T03:01:36Z Парк. Історичні витоки Тарас, В. Статті У статті представлено історичні витоки та релігійні засади виникнення, становлення та розвитку парку. Показано, як протягом історії свого існування парк трансформувався від одного з найважливіших засобів репрезентативного, наочного пред’явлення владі володаря до важливого елементу загальноміської системи озеленення і рекреації в сьогоденні. In the article have been presented some historical sources and religious principles in the origin, formation and development of parks. The process of transformations of park from one of the most important means for representative, evidential representation of a ruler’s power to quite significant element in the whole urban system of verdure and recreation has been exposed. В статье представлены исторические истоки и религиозные основы возникновения, становления и развития парка. Показано, как в течение истории своего существования, парк трансформировался от одного из важнейших средств репрезентативного, наглядного предъявления власти монарха к важному элементу общегородской системы озеленения и рекреации в настоящем. 2012 Article Парк. Історичні витоки / В. Тарас // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1087-1111. — Бібліогр.: 28 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94927 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Тарас, В. Парк. Історичні витоки Народознавчі зошити
description	У статті представлено історичні витоки та релігійні засади виникнення, становлення та розвитку парку. Показано, як протягом історії свого існування парк трансформувався від одного з найважливіших засобів репрезентативного, наочного пред’явлення владі володаря до важливого елементу загальноміської системи озеленення і рекреації в сьогоденні.
format	Article
author	Тарас, В.
author_facet	Тарас, В.
author_sort	Тарас, В.
title	Парк. Історичні витоки
title_short	Парк. Історичні витоки
title_full	Парк. Історичні витоки
title_fullStr	Парк. Історичні витоки
title_full_unstemmed	Парк. Історичні витоки
title_sort	парк. історичні витоки
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2012
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94927
citation_txt	Парк. Історичні витоки / В. Тарас // Народознавчі зошити. — 2012. — № 6 (108). — С. 1087-1111. — Бібліогр.: 28 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT tarasv parkístoričnívitoki
first_indexed	2025-07-07T01:34:42Z
last_indexed	2025-07-07T01:34:42Z
_version_	1836950050752692224
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 © В. ТАРАС, 2012 Вікторія ТАРАС ПАРК. ІСТОРИЧНІ ВИТОКИ У статті представлено історичні витоки та релігійні засади виникнення, становлення та розвитку парку. Показано, як протягом історії свого існування парк трансформувався від одного з найважливіших засобів репрезентативного, наочно- го пред’явлення владі володаря до важливого елементу за- гальноміської системи озеленення і рекреації в сьогоденні. Ключові слова: парк, полювання, релігійні уявлення, де- рево життя, парадиз, рай, Елісій, тварини, звіринець, Ме- сопотамія, Ассирія, Єгипет, Персія, Греція, Рим, Візантія, середньовіччя. Історія виникнення парку налічує понад чотири ти- сячі років. Зародження парку відбулося на тери- торії Месопотамії (IV—ІІІ тис. до н. е.) в давніх шу- мерських містах-державах 1, де були створені перші в світі імперії з високою культурою. Одним з най- важливіших чинників у розвитку мислення населен- ня Месопотамії були релігійні уявлення, у них зна- йшли віддзеркалення ті явища природи, суть і дію яких вони не могли пояснити. У доісторичні часи лю- дина була тісно пов’язана з природою, їй постійно доводилося мати справу з животворчими силами землі, народженням і смертю, з явищами природи, що мають корисні або згубні наслідки. На час утво- рення перших шумерських міст-держав, імовірно, вже було сформоване уявлення про антропоморфне божество. Усі ці чинники глибоко вплинули на фор- мування релігійних уявлень, знайшовши віддзерка- лення в культі вічно плодоносної і народжуючої сили. Таким чином, були сформовані уявлення про світ бо- гів, в яких помітно багато пережитків анімізму. Бла- годатні і згубні сили природи втілювалися і перетво- рювалися на божества. Пантеон богів був невід’ємною складовою шумерської цивілізації, божества відгра- вали роль покровителів громади, були уособленням сил природи, що творять і виробляють, з ними з’єднуються уявлення про владу військового вождя племені-громади та поєднуються (спочатку нерегу- лярно) з функціями верховного жерця. Отже, до часу появи писемності в Дворіччі (кін. IV тис. до н. е.) вже зафіксована певна система міфологіч- них уявлень. Важливу роль у становленні і закрі- пленні нової культури шумерського суспільства зі- грала писемність, з появою клинопису стали можли- 1 На території Месопотамії (Дворіччя, Межиріччя), од- ному з прадавніх осередків цивілізації в IV—ІІІ тис. до н. е., сформувалися древні міста-держави, серед яких шумерські міста Киш, Урук (біблейський Ерех), Ур, Лагаш, Умма, семітське місто Акшак, аморрейське/ шумерське місто Ларса, а також держави Аккад, Елам, Ассирія, Мідія, і на початку ІІ тис. до н. е. — Вавилонія. Надалі територія Месопотамії входила до складу Ассирії (IX—VII ст. до н. е.), Урарту (IX—VI ст. до н. е.), Но- вовавилонського царства (VII—VI ст. до н. е.), Ахеме- нидської держави (VI—IV ст. до н. е.), імперії Олексан- дра Македонського (IV ст. до н. е.), держави Селевкидів (IV—II ст. до н. е.), Парфії (III ст. до н. е. — III ст. н. е.), Вірменської імперії Тиграна Великого (I ст. до н. е.), дер- жави Сасанидів (III—VII ст.), з VII ст. — Арабського халіфату. У XVII ст. — 1918 р. — у складі Османської імперії. Нині велика частина Месопотамії входить в Ірак, інша — до складу Сирії і Туреччини. вікторія ТаРаС1088 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 ві нові форми зберігання-передачі інформації, які дають можливість уявити становлення і розвиток шумерської цивілізації загалом і парку зокрема. В епосі про шумерського царя міста Урука Гільга- меша 2 (прибл. кін. XXVII — поч. XXVI ст. до н. е.) світ уявляється як величезний світовий океан, в яко- му плаває Земля, там знаходяться острови блажен- них — рай. В шумеро-аккадській міфології був міф про бога Енкі 3 (Ейя, Еа) — бога води, який вважав- ся одним з трьох (Ану — бог неба і Енліль — бог землі) головних богів, четверте місце займала боги- ня Нінхурсаг, «мати усього живого». Енкі був гос- подарем Абзу — підземного світового океану пріс- них вод, всіх наземних вод, а також богом мудрості і володарем божественних сил Ме 4. Згідно з міфами, він запліднив землю і «визначив долю» міст і країн, його вважали творцем людини, світового порядку, рослин і тварин. Він створив плуг, сапу, форму для цеглини, Енкі також приписується винахід садівни- цтва, городництва, льонарства і збору цілющих трав. Шумерський рай, згідно з поемою про Енкі і Нін- хурсаг 5, був розташований в «чистій, світлій, неза- йманій країні живих» — Дільмун, яка вочевидь зна- ходилася в південно-західній частині Ірану. Пізніше в Дільмун свою «країну живих» — країну безсмер- тя помістили — вавилоняни, семітський народ, який підкорив шумерів. Шумерський рай не був призна- чений для смертних людей — це обитель безсмерт- них богів, де невідомі смуток, старість, хвороби і смерть. Єдина проблема, яка хвилювала богів, — це проблема прісної води, необхідної для життя рослин і тварин. Енкі, великий шумерський бог води, нака- зав богу сонця Уту доставити в Дільмун воду з зем- 2 Вважається, що «Епос про Гільгамеша», або поема «Про того, хто все бачив», була складена древніми шумерами у ХХІІ ст. до н. е. Наскільки це дійсно так, судити складно, оскільки список, що дійшов до наших днів зі знаменитої клинописної бібліотеки Ашшурбанапала, царя Ассирії, відноситься тільки до VII ст. до н. е., а деякі більш ранні його копії датуються 1800 рр. до н. е. 3 Перші клинописні згадки про Енкі відносяться до XXVII— XXVI ст. до н. е., на сам початок винаходу писемності. 4 Ме — це набір правил, даних кожній космічній функції і культурному феномену з метою вічної підтримки їх функції, відповідно клану божества, яке їх створило. Правила Ме: енство, істина, царська влада, закон, мистецтво. 5 Поема Урукагіна № 15 (Ukg. 15) була складена в XXIV ст. до н. е. під час царювання Урукагіни Лагаш- ського (бл. 2318—2312 рр. до н. е.). лі. Коли це було виконано, Дільмун перетворився на божественний сад, де дув прохолодний вітер, гойда- лися зелені верби і текли чисті прозорі річки, зелені поля перемежувались з квітучими лугами. коли Енкі Ереду спорудив — Покриту лісом насипану гору, що води досягає Чиї святилища на очеретяних стволах засновані — коли в садах його дивних плоди соком налилися, То птиці лапки свої з віток звісили, великі коропи в медових чагарниках для нього пустували, Болотяні коропи хвостами своїми серед молодих очеретів для нього поводили. коли Енкі встає — всі риби на хвилях встають перед ним! [12, p. 69—76]. В уявленнях шумерів Дільмун є батьківщиною людства і колискою цивілізації, та шумерського на- роду зокрема. Дільмун в релігійно-ідеологічних тек- стах постає як місце, звідки починається світ, місце виникнення першого підземного прісноводого дже- рела, місце насадження першого саду, місце сходу Сонця, тобто походження світу, місце першого шлю- бу Енкі з Нінхурсаг, місце народження вісьмох дітей у Нінхурсаг у вигляді рослин, і першого гріха, який здійснив Енкі, з’ївши своїх дітей, і, нарешті, місце безсмертного життя першого праведника. Вважаєть- ся, що шумерський райський сад Дільмун знаходив- ся на острові поблизу Бахрейну [19, s. 229; 16]. Згід- но з деякими науковими припущеннями, Едем — райський сад, який створив Бог Яхве, він був місцем миру і блаженства до гріхопадіння людини, — це є той самий шумерський Дільмун в Месопотамії 6. Треба зауважити, що в Месопотамії не було жодно- го самостійного міфу стосовно раю як місця першопо- чаткового, безсмертного і безтурботного життя людей [22, s. 332—334]. В доісторичний період повністю від- сутні відповідні уявлення про рай, тільки в протоісто- ричному часі зустрічаються епоси, які містять певні рай- ські мотиви: довготривалість людського життя (Lugalb. 7 6 Є ряд вказівок на те, що біблейський рай також розташову- вався на сході від Палестини, в Едемі — там, звідки беруть початок чотири найбільші річки, у тому числі Тигр і Євфрат. Припускають, що це був шумерський рай, країна Дільмун. Про місцезнаходження Едему і його річок до цих пір трива- ють суперечки: Speiser E.A. The Rivers of Paradise, 1994. 7 Лагалбанда епос і Анзу птах (Lugalbandaepos and the Anzu Bird), ХХІ ст. до н. е. — міфологічний рахунок. Іс- торію іноді називають «Поверненням Лагалбанди» або «Лагалбанди II», яка є другою історією про героя Ла- 1089Парк. історичні витоки ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 I. 15, EnkNinḫ. [18, p. 1] 22f., Lagaš 14—16 [20, p. 279—291]), немає ночі, яка асоціюється з негати- вом (EnkNinḫ. 25 f.), немає ніяких диких тварин (ELA 136—140 8, EnkNinḫ. 13—19), панує достаток (ELA 9—11), відсутні хвороби (EnkNinḫ. 20 f.) і скар- ги на них (EnkNinḫ. 27 f.), усі люди говорять однією мовою, мирно співіснуючи разом (ELA 141—146). Отже, з появою перших держав володарі країн завжди намагалися відтворити для себе міфічний рай богів, а не втрачений людський рай. До сьогодення збереглися різноманітні пам’ятки храмобудівництва, мистецтва пластики (гліптики, рельєфу, круглої скульптури), зображальності та пи- семності, за якими частково можна уявити взаємо- зв’язок між богами, людиною, тваринами і світом рослин. Характерною рисою релігії в Месопотамії був політеїзм і антропоморфізм богів. Божество, як правило, вважалося присутнім в своєму зображенні, якщо воно володіло певними специфічними рисами і атрибутами, внаслідок чого боги на зображеннях, як правило, постають з уособлюючими їх символами. Символом бога Енкі була вода. На ци ліндричній пе- чатці, що походить з династії Аккад, зображено бога прісної води Енкі, який тримає вазу з вируючими променями води (Іл. 1). На настінному розписі вну- трішнього двору палацу царя Зімрі-Ліма в Марі зо- бражено дві богині, які тримають в руках вази, з яких ростуть рослини та вірують водяні струмені. Вода і рослини були символами богині родючості (Іл. 2). Інше рельєфне зображення показує царя Шумеру та Аккаду Ур-Намму (Ur-Nammu), що приносить жертву в честь бога місяця, ллючи воду в вазу з рос- линою (Іл. 3). На стелі палацу в Угаріт (Ras Scharma, Сирія), XVIII—XIII ст. до н. е., зі спису бога Баа- галбанде. Перша історія відома як «Лагалбанда в Пе- чері Гори», або іноді «Лагалбанда в Дикій місцевості». Вони — частина чотириступеневого циклу, який описує конфлікти між Энмеркаром (Enmerkar), королем Унага- Кулаба (Unug-Kulaba), Урук і королем Аратта (Aratta). Тексти, як вважають, складені впродовж Ура III Періо- дів, ХХІ ст. до н. е., але майже усі наявні копії походять з періоду Ісін-Ларси, ХХ—XVIII ст. до н. е. 8 ELA (Enmerkar and the Lord of Aratta). Ен-Меркар і повелитель Аратти, поч. XXVII ст. до н. е. Легендар- ний Шумерський рахунок збережених ранніх постшу- мерських копій, складених в Нео-шумерський період (бл. ХХІ ст. до н. е.). Див.: Cohen. S. Enmerkar and the Lord of Aratta ht. comp. ; rev. ms A.W. Sjoberg. — diss., Univ. of Pennsylvania. ла, який мече блискавки, проростають пагони, які символізують родючість, запорукою якої є грім і блискавки (Іл. 4). Одним з розповсюджених сюжетів пластичного мистецтва є флористичний тотем — дерево життя (світове дерево, священне дерево), підґрунтям зо- браження яких були шумерські епоси. Вважається, що флористичним символом шумерів була верба, та- кож часто згадується у шумерських епосах кедр, під- креслюючи його користь у всіх відношеннях. Зго- дом, завдяки частим союзам племен, а також міст, правителі яких поширювали свою гегемонію на до- сить обширні простори, але зважаючи на те, що кож- не місто мало свої власні символи, з’являються син- кретичні образи, наприклад істот (риба-коза, лев- змія-орел і т. д.). Вочевидь, це явище торкалося і флористичного символу. Таким чином, флористич- ний тотем представляв синкретичний образ, поява якого була спричинена епохою міст-держав. Ці син- кретичні зображення були розповсюджені на тери- торії Дворіччя і Малої Азії. В палаці царя Ашурна- цірапала ІІ в Німруді (Kalaḫ Nimrūd, Ірак) в плос- кий ніші за троном царя знаходився рельєф, 883—859 рр. до н. е., на якому зображено дерево життя, в верхівці якого розміщений бог Ассур. По обидва боки дерева життя розташовано подвійне зо- браження царя Ашурнацірапала ІІ та подвійні окри- лені генії-покровителі, які в одній руці тримають ри- туальний посуд, а в другій руці, піднятій вверх, зна- ходиться плід від дерева життя [14, s. 39], зобра ження якого нагадує, шишку кедра (Іл. 5). Подібні сцени з деревом життя були досить розповсюджені. Їх ви- користовували на рельєфних зображеннях чи роз- писах стін міста, палацу чи циліндричних печатках. Ці зображення підпорядковувалися ідеї про вічну природу царської влади (Іл. 6—9). Міфологічні уявлення стосовно дерева життя були також і в давньому Єгипті. На відміну від шумерів це були певні види дерев. Сикоморова фіга і фініко- ва пальма — два найбільші джерела харчування в давнину вважалися і двома найбільш святими дере- вами Єгипту. Сикоморова фіга 9 була дуже розпо- всюджена вдавнину. Це величне гіллясте дерево при- вертало увагу людей своїми біологічними і містични- ми властивостями. Для древніх єгиптян сикомора 9 Сикоморова фіга (Moraceae), рід Ficus. вікторія ТаРаС1090 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 1 — Циліндрична печатка, династія Аккад 2350–2000 до н.е., серпентин, Месопотамія. Музей Лувра. 2 — Настінний розпис з каплиці палацу царя Зімрі-Ліма в Марі (Mâri, Tell Hariri), Сирія, 1760 до н. е., Іракський музей, Багдад. 3 — Де таль стели з Ур-Намму (Ur-Nammu), третя династія Ур, 2112-2003 до н. е., піщаник, Месопотамія. 4 — Бог Баал. Угаріт (Ras Scharma, Сирія) XVIII–XIII ст. до н. е. Музей Лувра. 5 — Цар Ашурнацірапал ІІ з деревом життя, палац в Німруді (Kalaḫ Nimrūd, Ірак), 883–859 рр. до н. е., Британський музей, Лондон. 6 — Фрагмент рельєфу з Дур-Шаррукин (Dūr-Šarrukîn Ḫorsābād), Ірак, новоассирійське, час Саргона ІІ, 721-705 рр. до н. е., Музей Лувра. 7 — Кози з деревом життя з Олімпії, пізньохетський період VIII ст. до н. е., Олімпія, Греція. 8 — Мегалітичний рельєф і прибрамовий лев з Сакчегьозю (Sakçegözü, Туреччина), пізньохетський період, 730-720 рр. до н. е., Анкара. 9 — Ци- ліндрична печатка, час Саргон ІІ, 721-705 до н. е. халцедон, Ассирія, Відень. 10 — Фрагмент книги мертвих Чонсю-мес (Chonsu-mes), Єгипет, ХХІ Династія, бл. 1000 р. до н. е., Фіви, папірус, Музей історії мистецтв, Відень 1 2 5 4 7 6 8 9 10 3 1091Парк. історичні витоки ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 була символом дерева життя, з нею пов’язувалася в Єгипті ідея вічного життя. В «Текстах Пірамід» (916) 10 говориться про високу сикомору біля схід- ного неба, на схилених гілках якої, подібно до пта- хів, сидять боги. У зв’язку з цим сикомора є фор- мою прояву богині Неба Нут, яка свого мертвого сина Осіріса 11 повинна «затулити і його душу в сво- їх гілках омолодити». Ідея про щодобове відроджен- ня життя і світла відображена в Книзі Мертвих в свідоцтві про «дві сикомори з бірюзи» [7, розд. 109], що стоять у східних врат неба, з яких щодня вранці виїжджає бог Ра (рис. 10—11). Богинею або господинею сикомори є Хатхор, ве- лика богиня Неба, родючості та любові. Хатхор мешкає в стовбурі цього дерева, що стоїть на стеж- ці в інший світ, і живить померлих соком і плодами сикомори. Людина, скуштувавши дарів Хатхор, отримує нові духовні сили і можливість устремлін- ня, здійснити велику подорож у Вічність. Культ «Хатхор, господині сикомори», що існував непода- лік від Мемфіса, відноситься до найстарших культів цього дерева. Були навіть спеціальні жриці сикомо- ри. На рельєфі з некрополя в Саквара (Saqqára, 10 Найдавніші зразки єгипетської релігійної і заупокійної літератури, що дійшли до нас. Свою назву вони отри- мали за місцем свого знаходження: ними покриті стіни внутрішніх приміщень пірамід, розташованих в Саккара, некрополі фараонів Мемфіса, побудованих бл. 2350— 2175 рр. до н. е. В цих пірамідах були поховані: фараон Унас V династії (сер. XXIV ст. до н. е.) і чотири фараони VI династії — Теті, Пепі I, Меренра і Пепі II Неферкара (XXII ст. до н. е.). 11 Осіріс — бог відродження природи, потойбічного світу, а також суддя мертвих. Осіріс — син Геба і Нут. Його сестра і дружина Ісіда. Осіріс царював в Єгипті після Ра, Шу, Геба. Він навчив людей землеробства, вино- градництва, виноробства, знахарства, видобутку руди, будівництва. За переказами, Сет — бог пустелі і злий брат Осіріса, збудував саркофаг за зростом брата, і на своєму бенкеті оголосив, що той, кому цей саркофаг піді- йде, забере його собі. Коли Осіріс ліг в нього, то кришку саркофага зачинили і саркофаг з Осірісом кинули в Ніл. За допомогою бога Аннубіса його дружина знайшла тіло, витягла його життєву силу і зачала від нього сина Гора. Син виріс і помстився Сету за батька. Коли Гор ожи- вив Осіріса, той віддав йому свій трон на землі, а сам залишився правити в потойбічному світі і вершити там свій суд. Осіріс часто зображувався людиною із зеленою шкірою або обвитий виноградною лозою. Вважалося, що Осіріс вмирав і оживав разом з природою кожен рік, але життєва сила залишалася в ньому завжди. Єгипет) показано, як володар Мемфіса (Memphis, Нове царство, XVIII Династія, бл. 1347—1306 рр. до н. е.) отримує жертву від богині дерева. Рука бо- гині Хатхор виростає прямо з дерева і тамує спрагу покійного (Іл. 12). Аналогічні композиції досить по- ширені в Єгипті, наприклад, вони зустрічаються і в розписах гробниць. Розпис на стіні гробниці Усер- хета (Фіви, XIX династія, XIV ст. до н. е.) богиня дерева ллє небесний еліксир безсмерття померлому (Іл. 13). Оскільки Хатхор одночасно є господинею фінікової пальми, зустрічаються також зображення своєрідного дерева-гібрида — сикомори, з якої рос- те фінікова пальма. Зокрема, є зображення кількох поколінь відомої родини, які отримують дари з Де- рева Життя у вигляді такої «сикоморової пальми». З верхівки дерева спускається богиня Хатхор, яка однією рукою простягає тацю з фініками, а іншою ллє небесний еліксир з вази. У величезній залі храму в Геліополісі колись сто- яла дуже стара сикомора, про яку говорили, що бог Тот і богиня Сефчет, «покровителька писемності, по- велителька книг», написали на її листі ім’я фараона. Египетський бог первотворення Атум, наслідуючи їхній приклад, «власноруч написав своє ім’я на цьо- му благородному дереві». У давньоєгипетських письменах збереглися ві- домості про цілеспрямоване колекціонування рос- лин. Цариця Хатшепсут у 1495 р. відправляє прин- ца Нехазі в країну Пунт (суч. Сомалі) з метою по- стачання «ладанних дерев» в Єгипет. Тутмос ІІІ зібрав велику колекцію рослин, особливо під час сирійської кампанії (Іл. 14—16). В місті Карнак на стінах храму, т. зв. «ботанічний кімнаті», зобра- жено 265 видів рослин, більшість з яких сьогодні неможливо ідентифікувати. Збереглися докумен- тальні свідоцтва про перші сади і парки з тварина- ми Єгипту. Найчисленніші єгипетські знахідки ви- явлені в похованнях від 2500 до 1400 рр. до н. е. Це є ряд екзотичних тварин, змальований на фрес- ках фіванської гробниці знатної вельможі Рекхмі- ре, що служила в XV ст. до н. е. при дворі вели- ких єгипетських фараонів Тутмоса III і Аменхоте- па II. Під час їх правління постійно споряджалися військові і торговельні експедиції на південь до Нубії і на північ до Льовант, звідки привозили дов- горогих корів, жирафів, мавпочок, з Сирії достав- ляли слонів, ведмедів і коней. вікторія ТаРаС1092 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 11 — Стела Amen-mose, Нове царство, поч. ХІХ Династії, час Сеті І, бл. 1300 до н. е. Єгипет, Музей історії мистецтв, Відень. 12 — Рельєф з некрополя в Саквара (Saqqára), Нове царство, XVIII Династія, бл. 1347-1306 рр. до н. е., піща- ник, Єгипет, Музей історії мистецтв, Відень. 13 — Розпис на стіні гробниці Усерхета (Userhet), Фіви, XIX династія, XIV ст. до н. е. 14 — Кераміка з рослинним декором, el-Amarna, Нове царство, XVIII Династія, бл. 1360-1349 рр. до н.е., Єгипет, Музей історії мистецтв, Відень. 15 — Похоронна процесія з богинею родючості і жіночою постаттю, що приносить дари. Імовірно з Аспіс храму Серапеумс (Aspis Serapeums) в Саквара (Saqqára, Єгипет), Нове царство, XIX Династія, бл. 1290-1224 рр. до н. е., Музей історії мистецтв, Відень. 16 — Стела з Абидоса (Abydos), Нове царство, XVIII Династія, час Аменхотеп II.-Тутмоса IV., бл. 1454-1410 рр. до н.е., піщаник, Єгипет, Музей історії мистецтв, Ві- день. 17 — Циліндрична печатка з міста Урук (Uruk, Warka), Ірак, бл. 3200-3000 рр. до н. е. 18 — Герої (Гільгамеш?) з левом з Дур-Шаррукин (Dūr-Šarrukîn Ḫorsābād), Ірак, новоассирійське, час Саргона ІІ, 721-705 рр. до н. е., Музей Лув- ра. 19 — Монумент бога погоди з Фасилар (Fasıllar), Туреччина, час великої хетської держави бл. 1400-1200 до н. е., Анкара. 20 — Рельєф з Тіл Барсіп (Til Barsip, суч. Tell Ahmar), VIII ст. до н. е., Сирія. 21 — Настінний розпис внутріш- нього двору палацу царя Зімрі-Ліма в Марі (Mâri, Tell Hariri), Сирія, , 1760 до н. е., Іракський музей, Багдад. 22 — Скульптурна група з Русахінілі (Rusaḫinili, Toprakkale), Туреччина, час правління Руса (Rusa), 685–645 рр. до н. е. 11 12 13 14 15 17 21 16 20 18 19 22 1093Парк. історичні витоки ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 У релігійних уявленнях Месопотамії образ звіра тісно пов’язаний з образом бога. Певні види тварин уособлювалися з богами, месопотамці вважали їх своїми супутниками, посланцями, символами. Таким чином, дистанція між звіром, богом і людиною збіль- шується. Приклади цих уявлень широко представ- лені в пам’ятках пластичного мистецтва та розписах. Так, на циліндричній печатці з міста Урук (Uruk), бл. 3000 рр. до н. е., представлений бог, який годує тварин, справа зображена волюта, символ богині Інанна (Inanna) (Іл. 17). Вчені припускають, що на алебастровому рельєфі з Дур-Шаррукин (Dur- Sharrukin, суч. Хорсабад Chorsabad) зображений Гильгамеш або Герої з левом в одній руці і зброєю в іншій (Іл. 18). Найбільш поширеними були зобра- ження, на яких божество стоїть на спині тварини, як правило, лева. На стелі з Фасілар (Fasıllar, Туреччи- на), 1400—1200 рр. до н. е., бог погоди стоїть на ба- зисі, по флангах якого розміщені лев’ячі фігури, а по- середині — нижче божество (Іл. 19). На рельєфі з рожевого каменю, віднайденому в Тіл Барсіп (Til Barsip, суч. Tell Ahmar, Сирія), VIII ст. до н. е., пе- ред нами постає богиня Іштар, яка стоїть на спині лева і тримає його за поводок (Іл. 20). Настінний розпис внутрішнього двору палацу царя Зімрі-Ліма в Марі представляв богиню Іштар, яка отримує дань поклоніння від царя у супроводі іншого смертного. Богиня у супроводі нижчих богів стоїть на спині лева (Іл. 21). В Русахінілі (Rusaḫinili, Toprakkale, Туреч- чина) в час правління Руса (Rusa), 685—645 рр. до н. е., був віднайдений лев, на спині якого стоїть бог чоловічої статі (Іл. 22). Віднайдена в зруйнованому комплексі Кефкалесі (Kefkalesi, Haldini Ziuquni, Ту- реччина), період Руса II, 685—645 рр. до н. е., ба- зальтова база колони містить зображення палацу- фортеці (Іл. 23), яка, ймовірно, мала три поверхи, з фасадами, укріпленими з усіх боків базисами. Пара- пет будівлі прикрашений візерунковою пальметою у вигляді спрощеного дерева життя, яка з двох боків оточена орлами, що тримають в дзьобах зайців. Фа- сад будівлі прикрашає рельєф з зображенням дере- ва життя і двома Геніями, які стоять на спині у левів, що гарчать. З ассирійського часу походить рельєф з вапняку, віднайдений у столиці Ассирії Ашшур (Aššur), 668—626 рр. до н. е., на якому неідентифі- кований бог стоїть на спині лева, який зображений з крилами і головою бика (Іл. 24). Циліндричні печат- ки знайомлять нас з давніми міфами, головними ге- роями сцен яких були боги і фантастичні тварини. Ін- терпретація цих міфологічних зображень і сьогодні залишається проблематичною (Іл. 25). Згодом ці традиції поєднання божества і тварини ми бачимо в Греції і Римі, боги яких мали тварин сво- їми супутниками, посланцями, символами (лань і вед- мідь Артеміди, голуб і заєць Афродіти). В Давньо- му Єгипті тварини часто вшановувалися як боги. Вва- жалося, що боги втілювалися в тварин (єгипетський бог сонця Ра уподібнювався до сокола або рудого кота, його дочка богиня палючого сонця і війни Со- хмет — левиці). Аннали свідчать, що бог Ра перед битвою зі змієм ночі набував вигляду кішки і завдя- ки цьому чаклунству затримував промені сонця. Бога Ра зображували у вигляді сокола або людини з голо- вою сокола чи кота. Дуже поширена єгипетська бо- гиня веселощів і радості Бастет (Баст) виглядала як чорна кішка. (Зображували Бастет граціозною ді- вчиною з головою кішки). Богиня Таурт сприяла ді- тям і жінкам. Цю богиню зображували у вигляді бе- гемота з волоссям людини і крокодиловими зубами. Бог Себек також був одним з головних божеств в Єгипті. Зображувався звичайно в образі крокодила. Його дружиною була богиня Себекет. Її зображува- ли з головою левиці. Бог Сет вважався богом пусте- лі, чужоземних країн, злим началом, вбивцею і бра- том Осіріса. Сета ототожнювали зі свинею, антило- пою, жирафом, але найчастіше з ослом. Єгиптяни уявляли його у вигляді людини з довгим тулубом і ослячої головою. Богом неба і сонця вважався Гор, або Хор, зображувався він в образі сокола або лю- диною з головою сокола. Бога Анубіса відтворюва- ли у вигляді шакала або дикого собаки, або людиною з головою собаки або шакала. Богом родючості вва- жався Апіс, його зображували у вигляді бика з со- нячним диском на голові (Іл. 26). На тісний зв’язок між богами, природою (світом тварин) і людиною вказують пам’ятки, які зустрі- чаються в шумерських, хетських, вавилонських і ас- сирійських зразках мистецтва. В круглій пластиці, рельєфах, настінних малюнках виконані зображен- ня фантастичних (Іл. 27, 28), як, наприклад, сірру- ша (мушруш, мушрушу) або справжніх грізних зві- рів, як правило левів (Іл. 29—40), турів або тель- ців (Іл. 41). У зв’язку з їх наближенням до богів вони виконували функцію охорони володаря (Іл. 42), вікторія ТаРаС1094 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 23 — Базальтова база колони з комплексу в Кефкалесі (Kefkalesi, Haldini Ziuquni) Туреччина, період Руса II, 685– 645 рр. до н. е. Анкара. 24 — Рельєф з вапняку з столиці Ассирії Ашшур (Aššur), 668–626 рр. до н. е. 25 — Відбитки циліндричних печаток, ассирійсько-вавилонська культура. 26 — A. Статуя бога Гора у вигляді сокола, ІІІ перехідний пері- од 1069–664 рр. до н. е.; B. Бог Себек у вигляді крокодила, пізній період, 664–332 до н. е.; C. Богиня Сохмет у вигляді левиці, царство Аменхотепа III, 1391–1353 до н. е., XVIII Династія. 27 — Фантастичний левоподібний орел з оленями по-боках з Tell el-‘Obēd Ірак, бл. 2475-2450 рр. до н. е., Британський музей, Лондон. 28 — Птахоподібний бик з Дур- Шаррукин (Dūr-Šarrukîn Ḫorsābād), Ірак, новоассирійське, час Саргона ІІ, 721-705 рр. до н. е., Чикаго. 29 — Левиця з Ірану бл. 3000 рр. до н. е., Нью-Йорк. 30 — Лев з Тел Хармала (Tell Ḥarmal), Ірак бл. 1900-1600 рр. до н. е., Іракський музей, Багдад. 31 — Лев з Alalaḫ (Tell Açana), Туреччина, давньосирійське бл. 1800—1600 рр. до н. е. Антакя (Antakya). 32 — Лев з Марі (Tell Harīrī), Сирія, можливо правління Зімрі-Лім, 1782—1759 рр. до н. е. 24 25 26 27 23 28 3031 1095Парк. історичні витоки ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 33а, 33б — Леви з Нузі (Nuzi, Jorgan Tepe), Ірак, хурітське, бл. 1475 р. до н. е., Кембридж. 34 — Лев з Хазор (Hazor), середньосирійське, бл. 1400-1300 рр. до н. е., Єрусалим. 35 — Лев з Alaca Höyük, Туреччина, час великої хетської дер- жави, бл. 1400-1200 рр. до н. е., Анкара. 36 — Лев з Šeyḫ Sa ̒ ad, арамейське, бл. 1000-900 рр. до н. е., Дамаск. 37 — Скульптура лева з Малатьї (Malatja), бл. IX ст. до. н. е. 38 — Лев з Дур-Шаррукин (Dūr-Šarrukîn Ḫorsābād), Ірак, новоассирійське, час Саргона ІІ, 721-705 рр. до н. е., Музей Лувра. 39 — Лев з Вавилону, пізньовавилонське, бл. 625-550 рр. до н. е. 40 — Група левів з Персеполіса, Іран, пізньовавилонське, VI ст. до н. е., Тегеран. 41 — Фрагмент прикрашеної стіни з палацу в Калах (Kalaḫ, Nimrūd), новоассирійське, час Салманасара III, 858-824 рр. до н. е., Ірак- ський музей, Багдад 29 33а32 33б 38 35 36 37 34 39 40 41 вікторія ТаРаС1096 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 42а, 42б —Реконструкція фасаду тронного залу в південний частині міста Вавилон, пізньовавилонське, Вавилон, бл. 570 р. до н. е. 43 — Лев’ячі ворота Хатуша (Ḫattuša Boğzköy), Туреччина, час великої хетської держави, ХIII ст. до н. е. 44 — Один з 120-ті левів з Вавилону, Ірак, пізньовавилонське, час Небукаднезар ІІ (Nebukadnezar II) 605- 562 рр. до н. е., Музей Лувра. 45 — Фасад двору тронного залу з Вавилону, Ірак, пізньовавилонське, час Небукаднезар ІІ (Nebukadnezar II) 605-562 рр. до н. е., Берлін. 46 — Лев’ячі ворота Хатуша (Ḫattuša Boğzköy), Туреччина, час вели- кої хетської держави, XIII ст. до н. е. 47 — Прибрамовий лев при воротах Аін Дара (‘Ain Dara), Сирія, пізньохетське, можливо X ст. до н. е. 48 — Лев’ячі ворота з Калах (Kalaḫ Nimrūd), Ірак, новоассирійське, час Ашурнасірпала ІІ, 883- 859 рр. до н. е., Британський музей, Лондон. 49 — Теракотові леви з храму в Шадупум (Shaduppum, суч. Tell Harmal), Ірак, аккадський період, 2340–2200 до н. е. 50 — Ваза з Урук, Ірак, раньошумерське бл. 3300-2900 рр. до н.е., Ірак- ський музей, Багдад. 51 — Підставка з Ніпур (Nippur, Nuffar), Ірак бл. 2700 р. до н. е., Іракський музей, Багдад 42а 43 44 42б 47 48 49 50 51 46 1097Парк. історичні витоки ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 52 — Священна плитка з Ніпур (Nippur, Nuffar), Ірак бл. 2700 р. до н. е., Іракський музей, Багдад. 53а, 53б — Свя- щенна плитка з Гірзу (Girsu, Tellō) Ірак, бл. 2600 р. до н. е., Музей Лувра. 54 — Священна плитка царя Дуду (Dudu) з отвором з Гірзу (Girsu Tellō), Ірак, бл. 2430 р. до н. е., Музей Лувра. 55 — Музична скриня з Ур (Ur), Ірак, після 2600 р. до н. е. 56 — Ваза з Урук (Uruk, Warka), Ірак, раньошумерське, бл. 3300-2900 рр. до н. е., Іракський музей, Багдад. 57 — Полювання на левів з Урук (Uruk, Warka), Ірак раньошумерське, бл. 3000 р. до н. е. 58 — Циліндрична печатка з серпентину, аккадський і раньошумерський час, бл. 2260-2100 рр. до н. е. 59 — Блюдо з Угарит (Ugarit, Rās Šamra), середньосірійське бл. 1400-1300 рр. до н. е., Музей Лувра. 60 — Ріг для пиття з Kition (Ларнака), Кіпр, піз- ньокіпрське ІІ, сер. XIII ст. до н. е. Нікосія. 61 — Сцена полювання в парку з Аладжа-Хююк (Alaca Höyük), Туреччи- на, час великої хетської держави, бл. 1400—1200 рр. до н. е. 62 — Герої зі звір’ями, боротьба з Karkemiš, Туреччина, піздньохетський період 950—850 рр. до н. е. 52 53а 54 55 56 57 53б 58 61 58 59 62 вікторія ТаРаС1098 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 його міста, воріт міста (Іл. 43—48), храму (Іл. 49). Зображення тварин містилися в храмах та на різно- манітних предметах: вазах (Іл. 50), підставках (Іл. 51—54), священних плитках (Іл. 55). Найбільш значимими були збережені до наших днів розвали- ни воріт богині Іштар та Дорога Процесій в Вави- лоні. Вони були одними з дев’яти воріт міста, але виділялися тим, що саме крізь них проходила До- рога Процесій 12, по якій здійснювалися урочисті ходи до храму верховного бога Мардука. Ворота Іштар були величезною аркою, з чотирьох боків якої стояли високі масивні зубчасті башти. Вся споруда покрита глазурованою цеглою з орнаментальними смугами з поєднання квітів, рельєфними зображен- нями священних тварин бога Мардука — бика і фантастичної істоти сірруш. Цей останній персонаж (якого називають також вавілонським драконом) поєднує в собі ознаки чотирьох представників фа- уни: орла, змія, химерного чотириногого і скорпіо- на. Дорога Процесій була завдовжки 250 метрів і містила сто двадцять барельєфів левів. В нижньо- му і верхньому регістрі стіни розміщено достатньо натуралістичне зображення квітів (ромашок), що створювало враження перебування левів у звично- му для них природному оточені (або парку). Завдя- ки ніжній і вишуканій колірній гамі (жовті фігури на блакитному фоні) і білим квітам пам’ятник ви- глядав легким і урочистим. Строго витримані інтер- вали між тваринами і рослинами налаштовували гля- дача на ритм урочистого ходу. Приблизно в 575 р. до н. е. закінчилась перебудова Воріт Іштар, роз- почата при Набополасаре, а завер шена його сином Навуходоносором II. Останній залишив таблицю з написом на воротах: «…Я наказав побудувати їх (ворота. — в. Т.) з цегли з синіми кахлями, на яких змалював дивних биків і драконів-сірруш. Я покрив їх дахи (воріт. — в. Т.), поклавши величні кедри, я поставив двері з кедра, оббиті бронзою, у всіх отворах. Люті рімі (бики. — в. Т.) і похмурі сірру- ші (дракони. — в. Т.) написані на дворі врат (ма- ються на увазі стіни. — в. Т.), чим я надав брамі 12 В кінці XIX — на початку XX ст. німецькі археологи відкопали велику кількість уламків міської стіни, вико- ристовуючи які вдалося повністю відновити історичну подобу воріт Іштар. Вони були реконструйовані (у на- туральну величину) і нині експонуються в Державному музеї Берліна. пишність надзвичайну і розкіш, і рід людський може дивитися на них в подиві» 13. Таким чином, для держав Месопотамії типовим є культ місцевих богів, і перш за все бога-заступника міста. Зображення царя разом з богом або з твари- ною, що його символізує, мало величезне політичне значення, оскільки наочно проповідувало ідею бо- жественного походження царя. Шумери вважали, що вони створені служити богам, примножувати їх багатства і всіляко задовольняти їх, між ними і бо- гами був тісний зв’язок. Своєю працею вони немов- би «годують» богів, без них боги не змогли б існу- вати так само, як і шумери без богів. Релігійний уклад в країні, встановлений громадський порядок забезпечувався через жерців храму, очолювався він верховним жерцем, або царем, який виконував цю місію. Особа царя, який правив містом-державою, обожнювалася, його вважали намісником місцевого бога в державі. Цар зосереджував у своїх руках всю повноту цивільної, військової і судової влади. Сус- пільний устрій в державах Месопотамії був рабов- ласницькою деспотією у найвищій формі: тварини, простий люд і навіть вища знать та сановники вва- жалися рабами царя. Жорстокий примус, зневаж- ливе відношення до людської праці характеризують умови, в яких створювалися грандіозні споруди — іригаційні системи, зикурати, палаци-фортеці. Па- лац царя був адміністративним центром держави. Палаци були грандіозними і розкішними, вони по- винні були справляти враження могутності і величі. Як і боги, цар мусів мати рай, подібний до раю, в якому живуть боги, таким чином при палаці створю- валися царські сади — праобрази божественного райського саду. Наскільки почесною була праця са- дівника, видно з поданого епітету до коментаря Шаррукин про царя Саргона Аккадського: «Той, чий батько був садівником, виночерпій Ур-Забаби, став царем, царем Аккада, який побудував Аккад», бл. 2316—2261 рр. до н. е. (довга хронологія), бл. 2270—2215 рр. до н. е. (коротка хронологія). В Месопотамії було два види садів. Перший — це формальні сади, які знаходилися у внутрішніх дворах палацу або поряд у спеціально відведених огородже- них місцях. Згодом, внаслідок економічного зростан- ня держави і накопичення капіталу за рахунок побу- 13 Табличка з цим написом зберігається в Пергамському музеї, м. Берлін. 1099Парк. історичні витоки ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 дови іригаційних каналів, які забезпечували розвиток землеробства, наявність будівельних матеріалів спри- яла будівництву, все це, в свою чергу, спияло розкві- ту ремесел, торгівлі та науки. Усі ці чинники спричи- ни появу нового типу закладень — заповідників для полювання, які царі засновували за межами міста. Саме від царських заповідників для полювання в Ме- сопотамії бере свій відлік історія виникнення парку. Називалися ці паркові території парадизами. В осно- ві слова parádeisos покладено давньоіранське слово paridaiḏam, яке походить від авестійського paridaēza. Пряме значення «оточене стіною» походить від pairi — «навколо» + — diz, «побудувати, створити (стіну), обгородити» [24, s. 2—3]. В текстах з цере- моніальної столиці Персії за часів Ахеменідів Персе поліса, пов’язаних з управлінням палацом, згадуєть- ся про парадиз поблизу міста, в якому було посадже- но тисячу фруктових дерев, ще розповідається про парадизи поблизу древнього шумерського міста Сіп- пар (Sippar, Ірак) і у місті-державі Урук (Uruk, Ірак). Також повідомляється про парадиз в Ніппур (Nippur, суч. Нуффар, Ірак), яке було священним містом ста- родавніх шумерів. У Ніппурі знаходився храм голов- ного бога шумерів — Енліля, в якому росли фінікові пальми. Давньоіранське слово в VI—V ст. до н. е. було адаптовано аккадською мовою як pardesu і Elamite partetas «область», використовувалося для означення огородженого стіною місця, якими були саме царські парки 14. Накінець термін з’являється в грецькій мові, класичні автори Ксенофонт Афін- ський 15 та Діодор Сицилійський 16 називають сади Месопотамії parádeisos = «парк для тварин», рівно- значний грец. kēpos «сад» [10, гл. IV, 13–4, 20–4; 9, гл. I. 4. 10; 17, гл. 16. 41]. В арамейській мові pardaysa відповідає значенню «царський парк». 14 У єврейських і грецьких текстах рай трактується етимоло- гічно по-різному. У старогрецькій мові paradeisos означає «захищене місце» (з персидського pari-daeza). У староєв- рейському gan означає «сад, город» від дієслова «зберіга- ти, захищати», ’eden «свердловина, джерело» від дієслова «відкривати родовище, заглиблювати». 15 Ксенофонт Афінський (грец. Ξενοφώντος, до 430 — бл. 355 рр. до н. е.) давньогрецький історик, письменник, політичний та військовий діяч; учень Сократа. Головний твір якого — «Анабасис Кіра». 16 Діодор Сицилійський (грец. Διόδωρος Σικελιώτης, лат. Diodorus Siculus, бл. 90 до н. е. — 30 рр. до н. е.) — давньогрецький історик, родом з Агіріума на Сицилії. Наявність тварин в парку при палаці володаря зближує палац з храмом, а володаря з богами, таким чином парк несе на собі відбиток сакральності. По- лювання є невід’ємною складовою парку, мисливські парки 17 створювалися для підкреслення безмежної влади царя, адже тут він володарює вже не над сво- бодою тварин, а над їхнім життями. Тварини супро- воджують царя і служать йому як богові. Володар на полюванні — це володар-переможець, тріумфатор, що торжествує над сліпою силою природи, над лют- тю противника, рішуче реалізовує свою волю. Цар- ське полювання — не розвага, а поява його в осно- вній функції — правителя, що долає усі небезпеки, встановлюючи в світі власний порядок. Царський парк, наповнений звірами виражає ідею влади і під- порядкування, самі дикі і небезпечні тварини гаму- ються перед царем і готові служити йому, виконую- чи будь-які його забагання. Тим самим правитель під- носиться не лише над людьми, але і над природою, для нього немає законів всесвіту, виявляючи таким чином свою «родинність» з богами. Велич володаря проявляється не лише в поведінці «підвладних» йому істот, але і в різноманітності тварин, які наповнюють його парк. Перш за все, там були тварини, які пов’язувалися з ідеями панування і правління, такі як лев, тигр, барс, орел, тури та ін. Присутність побли- зу царя тих чи інших звірів розглядалася як певного роду символ влади взагалі або конкретного правите- ля. Привілей убити таку тварину належав виключно цареві, саме тому сцени полювання царя — одна з прадавніх форм іконографії, добре відома зі збереже- них пам’яток — барельєфах Месопотамії. Основою садово-паркового мистецтва є світогляд- ні уявлення, згідно з якими укладається парк зі скла- дових живої природи, рослинного і тваринного сві- ту. Складові живої природи за своєю сутністю є не довговічними, внаслідок чого більшість древніх са- дів і парків зникни безслідно, в багатьох випадках навіть ландшафтна археологія не може дати вичерп- ної відповіді, яким був той чи інший сад чи парк. Уя- вити чи певною мірою реконструювати історичний сад чи парк ми можемо завдяки його відображенню в інших видах мистецтв. Таким чином, розглядати історичні сади і парки неможливо без їхнього зв’язку з іншими видами мистецтв, де ми знаходимо не тіль- 17 Ці закладення не ідентичні звіринцю. вікторія ТаРаС1100 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 63 — Фреска з палацу царя Зімрі-Ліма в Марі (Mâri, Tell Hariri), Сирія, 1760 до н. е., Музей Лувра. 65 — Полюван- ня на биків з Калах (Kalaḫ, Nimrūd), Ірак, новоассирійське, час Ашурнасірпала ІІ, 883-859 рр. до н.е., Британський музей, Лондон. 66 — Полювання на лева з Калах (Kalaḫ, Nimrūd), Ірак, новоассирійське, час Ашурнасірпала ІІ, 883- 859 рр. до н. е., Берлін. 67 — Боротьба з левом з Зішвіє (Ziwīye), Іран, можливо час Tiglat-pileser, 745-727 рр. до н. е., Тегеран.. 68 — Полювання на левів Sakçegözü, Туреччина, піздньохетський період 775-750 рр. до н. е., Берлін. 69 — Щит віднайдений в Tešebaїni (Karmir-Blur) коло Єревану, 755-735 до н. е. 70 — Рельєф з палацу царя Саргона ІІ з Дур-Шаррукин (Dūr-Šarrukîn Ḫorsābād), Ірак, новоассирійське, 721-705 рр. до н. е., Британський музей, Лондон. 71 — Сцена полювання з Дур-Шаррукин (Dūr-Šarrukîn Ḫorsābād) Ірак, новоассирійське, час Саргона ІІ, 721-705 рр. до н. е., Чикаго. 72 — Сцена з полювання на левів з Ніневії (Ninive), Ірак, новоассирійське, час Ашурбаніпала, 645-635 ст. до н. е., Британський музей, Лондон 6365 64 60 66 69 70 7271 67 1101Парк. історичні витоки ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 73 — Сцена з малого полювання на левів з Ніневії (Ninive), Ірак, новоассирійське, час Ашурбаніпала, 645-635 ст. до н. е., Британський музей, Лондон. 74 — Фрагмент сцени великого полювання на левів з Ніневії (Ninive), Ірак, новоассирій- ське, час Ашурбаніпала, 645-635 ст. до н. е., Британський музей, Лондон. 75 — Фрагмент сцени великого полювання на левів з Ніневії (Ninive), Ірак, новоассирійське, час Ашурбаніпала, 645-635 ст. до н. е., Британський музей, Лондон. 76 — Рельєф сцени паркового ландшафту з акведуком з Ніневії (Ninive), Ірак, новоассирійське, час Ашурбаніпала, 645-635 ст. до н. е., Британський музей, Лондон. 77 — Рельєф сцени паркового ландшафту з тваринами з Ніневії (Ninive), Ірак, новоассирійське, час Ашурбаніпала, 645-635 рр. до н. е., Британський музей, Лондон. 78 — Бенкет в саду, рельєф з пів- нічного палацу Ашурбаніпала ІІ в Ніневії (Ninive), Ірак, новоассирійське, час Ашурбаніпал, бл. 645 р. до н. е., Британ- ський музей, Лондон. 79 — Фрагмент рельєфу з зображенням міста Мадакту (Madaktu, Elam) в палаці Ашурбаніпала в Ніневії (Ninive), Ірак, новоассирійське, час Ашурбаніпала, бл. 660-650 рр. до н. е., Британський музей, Лондон. 80 — Грецька монета з зображенням храму з колонадою і парком, 217-18 до н. е., віднайдена в Палестині. 81 — Грецька монета з зображенням храму і саду, 244-9 до н. е., віднайдена в Зойгма (Zeugma), Туреччина. 82 — Римська мозаїка підлозі вілли Лаури (Laure, Villelaure, Vaucluse), Франція, ІІІ ст. н. е., Музей мистецтва, Лос-Анджелес 7368 74 75 76 77 78 82 79 80 81 вікторія ТаРаС1102 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 ки наочні зображення парків, але і відображені сві- тоглядні уявлення досліджуваного історичного пері- оду. Однією з головних рис мистецтва Месопотамії був оповідний характер, кожний фриз на циліндрич- ний печатці, кожне рельєфне зображення — це роз- повідь про природу, тварин, людей і події, що відбу- валися. Окрім того, уціліла велика кількість пись- мових джерел, що відносяться до всього періоду Месопотамії: глиняні таблички, написи на стінах мо- гил і надгробках. В них описано, як царі влаштову- вали парки і сади для насолоди, престижу і задово- лення наукової цікавості. Так, на ранньошумерській вазі, виконані з алебастру, зі стародавнього міста- держави Урук (Uruk, Warka, Ірак), бл. 3300— 2900 рр. до н. е., ми бачимо зображення-розповідь, де представлені існуючі на той час релігійні уявлен- ня про родючість. Ваза поділена на три регістри. В першому знаходиться світ рослин і тварин, в друго- му — люди, праця яких завдяки прихильності боги- ні, принесла плоди, які вони жертвують богині ро- дючості Іштар (Іл. 56). Вже на ранньошумерській пам’ятці, бл. 3000 р. до н. е., — трапецевидній сте- лі з Урук (Іл. 57) представлена сцена полювання на левів. До 2260—2100 рр. до н. е. відносять цилін- дричну печатку, виконану зі змійовика, на якій від- творено сцену полювання в парку (серед сосен, па- горбів) на диких кіз (Іл. 58). Починаючи вже від 2000 рр. до н. е. більшість правителів утримують не тільки прекрасні сади при палацах але і парки, в яких полюють, влаштовують прийоми та церемонії. Тварин, насіння і зразки рос- лин привозили звідусюди, інколи як дари — від дружніх або підкорених держав, інколи для цього організовували спеціальні експедиції. Царські осо- би пишалися своїми колекціями і докладали всі зу- силля, аби рослини і тварини могли нормально зрос- тати і розмножуватися. Саме захоплення царськи- ми особами екзотичними тваринами зображене на фрагменті кольорового барельєфу: сирійські медве- ді на прив’язі, яких разом з іншими дарами вруча- ють учасники торгівельної експедиції в Левант 18 фа- раонові Сахуру (пр. 2458—2446 рр. до н. е.). Сце- ни полювання і пристрасть до тварин в природному оточенні бачимо на зображеннях, що в достатній кількості дійшли до наших днів (Іл. 59—62). 18 Загальна назва країн, розташованих у східній частині Се- редземноморського регіону. На березі річки Євфрату, біля сучасного міста Абу-Кемаль (північна Сирія), було закладено місто- державу Марі. Найбільшого розквіту місто досягло в період з 1780 по 1759 рр. до н. е., під час правлін- ня царя Зімрі-Ліма. Аналіз археологічних i писем- них джерел дає змогу, що площа міста становила по- над 60 гектарів, населення налічувало біля 10 тисяч осіб [11]. Цар Зімрі-Лім був побудував прекрасний палац, що займав площу понад 3 гектари, висота стін становила близько 5 метрів, він містив понад 260 при- міщень житлового, господарського і культового при- значення. Палац містив розкішний тронний зал 25 х 11,5 х 12 метрів, був розписаний багатоколірни- ми фресками, мав безліч статуй, теракотові ванни, каналізацію, приміщення для іноземних послів і гін- ців, сховища господарського і дипломатичного архі- вів клинописних документів на шумерській, аккад- ській і хурритській мовах та ін. На палац Зімрі-Ліма приїжджали помилуватися з Угаріта, Ямхада, Вави- лонії, він був для свого часу «чудом світу». Під час розкопок в розвалинах палацу були виявлені настін- ні розписи — ще один вид образотворчого мисте- цтва, який розвинувся в старовавилонську епоху. Сюжети розписів на штукатурці, які прикрашали па- радні зали і особисті апартаменти правителя, були сцени жертвопринесень, міфологічні сюжети, зобра- ження символічних елементів — дерев і води, — для передачі традиційної ідеї життя і родючості. На фресці з палацу Зімрі-Ліма, що дійшла до наших днів, зображений парк з великою кількістю екзотич- них рослин, на фрагменті представлені фінікові паль- ми та декоративний басейн (Іл. 63). В архіві цар- ського палацу збереглися відомості про великі ви- трати царської казни на утримання садівників. Міські сади згадуються в написах царя Ассирії Ададнерарі I (Adad-nararis I, 1305—1274 рр. до н. е.) у зв’язку з імпортом і розведенням чужозем- них рослин. Культивуванням не притаманних для тієї місцевості видів рослин захоплювався також цар Ассирії Тіглатпаласар I (Tiglatpileser I) у 1114—1076 рр. до н. е. Правитель Ассирії цар Ашурназірпал II (883— 859 рр. до н. е.) на розвалинах міста Калах (Kalḫu, суч. Німруд, Ірак) біля річки Тигр, заснованому Сал- манасаром I, відбудував нове місто. До 879 р. було за- вершено будівництво головного палацу в цитаделі, храмів Нінурти і Енліля, святилищ деяких інших бо- 1103Парк. історичні витоки ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 гів і міської стіни. У місті були розбиті ботанічні сади, закладений парк з тваринами, відведений від р. Вели- кий Заб, канал забезпечував місто Калах водою. Ві- домо, що при палаці були спеціальні вольєри і заго- роди для тварин, довкола — розбиті обширні сади і парки. Згодом цар почав збільшувати свою колекцію екзотичних тварин. Написи і рельєфи з міста Калах, куди цар переніс свою резиденцію з Ніневії (Ninive), є основним джерелом, що висвітлює роки його прав- ління. Правитель царства Ассирії Ашурназірпал II хвалився, що «збирав стада і почетверяв їх чисель- ність», а також «збирав рослини і їх насіння в тих кра- їнах, де бував». Розповідається про мавпочок на по- відцях, які прибули до двору правителя Ассирії разом з іншими тваринами: слонами, ведмедями, оленями і «морськими істотами» (можливо, дельфінами або тю- ленями). В ассирійському мистецтві є відомий рельєф зі зображенням царя Ашурназірпала ІІ під час полю- вання на левів. На алебастровому рельєфі зображені погоничі тварин, цар знаходиться в колісниці, запря- женій трьома кіньми, якою керує візник. Під ногами коней лежить вже вбитий лев, цар лучить з лука в ін- шого, який біжить позаду колісниці, гнаний загонщи- ками (Іл. 64). В північно-західному палаці містився рельєф, складений з двох регістрів. У верхньому зо- бражено полювання царя на диких биків (Іл. 65), в нижньому на левів (Іл. 66). Боротьбу з левом бачи- мо на рельєфі з Зішвіє (Ziwīye, Іран) (Іл. 67), мож- ливо, виконаний в час правління царя Ассирії Тіглат- паласар III (Tiglat-pileser ІІІ), у 745—727 рр. до н. е., і полювання на левів на рельєфі з Сакчегьозю (Sakçegözü, Туреччина) (Іл. 68), виконаний в пізньо- хетський період 775—750 рр. до н. е. У давньому місті фортеці Тейшебаїні (Tešebaїni, Karmir-Blur, Вірменія) (Іл. 69) був віднайдений щит, виконаний у 755—735 рр. до н. е. з дерева і бронзи, його прикрашала сцена, в якій відображено існуючий порядок полювання на тварин. Призна- чення його було більше церемоніальне, ніж практич- не декорування щита: поділом щита на три рівних концентричних кола, в яких містилися: в першому — вервичка з левів, в другому — з биків, в третьому колі — з запряжених колісниць з вершниками. Місто Дур-Шаррукин (Dūr-Šarrukîn, Ḫorsābād, суч. Хорсабад, Ірак), колишня столиця Ассирії остан- ніх років правління царя Саргона II (пр. 722—705 рр. до н. е.), було побудоване за проектом царя протягом 713—707 рр. до н. е., але внаслідок раптової загибе- лі царя в битві будівництво було припинене. В кінці VII ст. до н. е. місто було зруйноване військами Мі- дян. В часи свого розвитку місто Дур-Шаррукин за- ймало площу близько 3 км2, було прямокутно розпла- нованим, обведене масивними стінами, які охороня- лися 157 вартовими баштами. Всередину міста вели сім воріт з різних кінців, у центрі знаходився цар- ський палац, поруч — храми і зикурат. Місто при- крашали рельєфні стіни і різні скульптури. Зокрема, на воротах «вартували» крилаті бики — шеду. До міста прилягали царський мисливський парк і сад. Зі збереженого листування відомо, що сюди були до- ставлені тисячі молодих фруктових дерев, айва, миг- даль, яблуні і мушмула [23, p. 242; 27, p. 27]. Почи- наючи від царя Саргона II, розвинулась нова ідея роз- витку царських садів — вже як парків, які зга дуються в більшості випадків в поєднанні з палацами. Рельєф, який прикрашав палац царя Саргона ІІ в Хорсабад (Кімната 7, Плита 12), містить концепцію нового укладу царського парку з розведеним розкішним лі- сом, павільйоном, штучним пагорбом, на якому міс- тилась маленька башта, а також ставки, створені, як у попередній столиці Ніневії (Ninive) (Іл. 70). На ін- шому рельєфі з палацу зображено полювання лучни- ків у парку зі звірами. Зліва безбородий лучник ці- литься з лука в птаха, справа кремезний чоловік з бо- родою тримає впольованих тварин: газель і зайця (Іл. 71), інший рельєф палацу відтворює сцену по- лювання на левів (Іл. 72). Син Саргона II, наступний цар Ассирії Синаххе- ріб (пр. бл. 705—680 рр. до н. е.), був відомий тим, що повністю зруйнував Вавилон, затопивши навіть місце, на якому він стояв. Скарби храмів, статуя бога Мардука були відправлені до Ніневії, нової столи- ці, яку він відбудував з великим розмахом. Терито- рія міста була збільшена і сягала близько 130 гекта- рів. Місто було обнесене потужними укріпленнями і ровами, прокладені нові прямі вулиці. Головна ву- лиця «Царська» мала ширину більше 50 метрів. На вимощеній з цегли платформі заввишки 30 метрів і площею більше 10 гектара були споруджені храми, палац і посаджені парки, наповнені тваринами і рід- кісними рослинами. Для постачання міста і околиць, в яких були розбиті сади і парки, придатною до пит- тя і поливу рослин водою, цар Синаххеріб здійснив найвимогливіший гідротехнічний проект в ассирій- вікторія ТаРаС1104 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 ський історії. Між 702—688 рр. до н. е. була побу- дована система каналів довжиною більше як 150 км. Канали шлюзувалися водотоками, тунелями, акве- дуками і пожежними запрудами. Це було великим досягненням для тогочасних фахівців. Для забезпе- чення потреб нової столиці водними ресурсами було споруджено чотири системи каналів: I. Кісір (Kisir) канал, II. Гебірге-Мусрі (Gebirge-Musri) канал, III. Північна система каналів, IV. Чініс-Чор (Chinis- Chor) канал [13, s. 30]. Вони були спрямовані в міс- то з різних боків. Канал Кісір, що створював пер- ший рівень у системи каналів, вперше згадується в 702 р. до н. е., повинен був постачати воду для пло- дових садів і парку. Канал мав довжину приблизно 16 км, проходив паралельно до річки Чор (Chor) притоку р. Тигр і наповнювався цією рікою. Для цьо- го Чор повинен був перекриватись у верхів’ї каналу, можливо при аш-Счаллат (asch-Schallat) водопід- йомною греблею. Від проектного рішення каналу за- лежало місце розташування і розпланування ділян- ки під плодові сади і закладення парку навколо но- вого палацу. В цьому парку розводилися: виноград, фруктові і оливкові дерева, кипариси і прянощі. Цар- ські написи свідчать: «Я заклав парк з боку від па- лацу, копію гір Аманос (Amanus), де зібрані усі пря- ні і фруктові рослини, а також рослини країни Ва- вилон. Для того, щоб посадити плодові сади я звільнив від сільськогосподарських угідь земельні ділянки за містом, розподіливши на ділянки по 2 га і надав жителям міста. Щоби поля і сади процвіта- ли, я кіркою з заліза зруйнував біля міста Кісір до околиць Ніневії гори і низини і проклав канал. Від притоку Чор через траншеї довжиною 16 км я до- зволив воді текти і шуміти, свідченням чого є пло- дові сади» [15, р. 81-82]. Наступна система каналів Мусрі (Musri) згадується лише 694 р. до н. е. Дже- рельна вода з гір Мусрі, сьогодні Дєбел Басчіква (Djebel Baschiqa), збиралась в резервуари і направ- лялась каналами в Чор. Плодові сади і вілли закла- далися на півдні від міста і зрошувалися завдяки ка- налу. Протягом семи років, що відділяють обидва проекти, краєвид навколо міста сильно змінився. В 699 р. до н. е. цар Синаххеріб заводнив околиці, створивши болотяну місцевість, яка повинна була за- хистити місто від весняних паводків, ставши згодом природним оазисом. У цих мочарах добре ріс оче- рет, слугуючи домівкою для тварин, його також ви- користовували як будівельний матеріал для палацо- вих комплексів. Цей парк сам цар називав «Черто- гом без інтриг». Він хотів створити парк-заповідник, де б тубільні тварини могли жити і розмножуватися в природних умовах. Тексти свідчать, що його ста- рання увінчалися успіхом: «Плантації бурхливо роз- росталися; чаплі з далеких країв вили гнізда; дикі свині і інші тварини народжували багаточисельне по- томство». На рельєфі з палацу царя Синаххеріба на- мальована свиноматка, яка гуляє з виводком поро- сят, олень, що сховався в очеретяних чагарниках. За- вдяки нововведенням царя Синаххеріба був штучно створений екзотичний для Ассирії ландшафт, який характерний був для Вавилонії. В тому ж році був побудований акведук з цегли і до 697 р. до н. е. були закладенні парки на півночі і сході від міста. Коло 688 р. до н. е. була побудована найскладні- ша з технічної точки зору система каналів Чініс-Чор (Chinis Chosr), — технічний і мистецький шедевр. Канал називався «канал Синаххеріба», мав довжи- ну 35 км і впадав у р. Чор. Поряд з гідроінженерни- ми функціями канал був прикрашений рельєфами і написами, виконаними на неймовірній висоті. Час- тиною цього гідротехнічного проекту був і найдав- ніший в історії людства акведук, побудований з 2 млн. вапняних тесаних кам’яних блоків довжиною 280 м, шириною 22 м, на якому в місцевості Дйер- ван (Djerwan) було витесано: «Я Синаххеріб, цар країн, цар Ассирії, наказав викопати канал великої довжини від околиці р. Хацур. У глибоко врізаних ущелинах я побудував акведук з вапняних блоків. Я провів згадану воду по ньому» [13, s. 34]. Таким чином, цар Синаххеріб підняв на новий рі- вень не тільки свої резиденції, він перетворював їх монументальними спорудами в метрополію, мешкан- ці міста і довколо прилеглі поля постачалися водою з північних і північно-західних гір за допомогою гідро- технічних споруд. Зовнішній вигляд міста, а також його околиць формувався завдяки закладеним різно- манітним паркам і садам. Довший час вважалося, що гідротехнічні проекти, запроваджені царем Синаххе- рібом, були розкішними спорудами і використовува- лись виключно для забезпечення царських садів і пар- ків водою. Але, як видно з збережених писемних джерел, вони призначалися і для зрошення плодових садів і нив. Закладати парки і сади та займатися сіль- ськогосподарством в надії тільки на дощ було ризи- 1105Парк. історичні витоки ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 ковано, зрошення забезпечувало водою не тільки цар- ські паркив і сади, але і було гарантією врожаю, і під- вищувало сільськогосподарську продуктивність, що сприяло економічному процвітанню держави. Ашшурбанапал, останній цар Ассирії (пр. 669— 627 рр. до н. е.), своїми військовим і дипломатич- ними діями намагався зберегти і збільшити велику Ассирійську державу. Він увійшов в історію не лише як великий військовий діяч і політик, але і як зби- рач давніх письмових пам’яток. Він був єдиним ца- рем Ассирії, що знав клинопис. Прославився Аш- шурбанапал і як будівельник. Його часто змальову- вали як шумерського «енсі» 19 з будівельною корзиною на голові. В часи правління Ашшурбана- пала були відреставровані і побудовані багаточи- сельні храми у Вавилоні, Борсиппі, Уруку, Харра- ні, Кальху та інших містах. За його наказом був зве- дений прекрасний північний палац в Ніневії, стіни якого прикрашали численні рельєфи. Всупереч твер- дженням анналів, цар майже ніколи не приймав осо- бистої участі у військових походах, але привілейо- ваними сценами вважалися на військову тематику і царське полювання. Так, на алебастрових рельєфах зображені сцени полювання на диких ослів і цар Ашурбаніпал під час полювання на левів. Інше зо- браження, яке містилось на глиняній таблиці, від- найденій в царському архіві в Марі, розповідає, що левів заздалегідь відловлювали і тримали в клітці до початку полювання, а при появі царя їх випуска- ли, щоб цар міг їх вбити. Скульптор в рельєфах, присвячених полюванню, намагається передати лють лева, переляканих коней і безстрашного царя, що вбиває грізного звіра (Іл. 73—75). Облицю- вальна плитка з палацу Ашурбаніпала містить ре- льєф, на якому зображений парк з листяними та хвойними деревами, обсаджений пагорб, який зро- щується мережею каналів, воду до яких постачає акведук, стрільчасті арки якого подібні до акведу- ка царя Синаххеріба в Дйерван (Djerwan) (Іл. 76). Можливо, що ця облицювальна плитка знаходилась 19 Правитель Ашшура носив титул Ішшиаккум (аккадизація шумерського слова енсі). Його влада була майже спадко- вою, але не повною. Він відав виключно справами релі- гійного культу і пов’язаним з ним будівництвом. Ішши- аккум був також верховним жерцем (шангу) і військовим вождем. Зазвичай він же обіймав і посаду Укуллу, тобто, верховного землевпорядника і глави ради старійшин. поряд з іншим рельєфом зі зображенням оточеного стіною міста, яке вірогідно було Ніневія. Це було б доказом того, що паркове закладення на пагорбі з акведуком знаходилося в околицях міста Ніневія, що підтвердило би письмові вказівки про нього. Сцена паркового ландшафту з левом і левицею, що відпочивають в оточені дерев і квітів представлена на другому рельєфі з палацу Ашурбаніпала (Іл. 77). Як видно з рельєфу, що прикрашав одну з кімнат палацу Ашурбаніпала, парк також був і місцем де святкували тріумфи у війні і спорті. Цар Ашурбані- пал зі своєю жінкою (цариця, подібно до жінок за- галом, рідко представлялась в скульптурі Ассирії) насолоджуються бенкетом в парку на честь перемо- ги над Еламом. На дереві зліва висить голова елам- ського царя Те-Уммана, захопленого Ашшурбаніпа- лом у нещодавньому поході (Іл. 78). Перемозі над Еламом присвячено зображення захопленого Ашур- баніпалом еламського міста Madaktu, повз який про- тікає ріка. Нижню частину палацу, оточену парком, містить інший рельєф (Іл. 79). Кір ІІ Великий у 559—530 рр. до н. е. заснував перську державу Ахеменідів. Давньогрецький пись- менник, історик Ксенофонт у своєму творі «Домо- строї» повідомляє: «Де б цар не жив, куди б не ви- рушав, він піклується, аби скрізь були сади, звані «парадізами», наповнені усім красивим і хорошим з того, що може виробляти земля. Там він проводить значну частину свого часу, якщо цьому не перешко- джає пора року» [10, гл. IV. 13]. Далі Ксенофонт по- відає анекдот про прогулянку царя Кира з навархом Спарти Лісандром в парку Сард, причому Лісандр виражає своє здивування «красою дерев і тому, що вони всі однакового росту, посаджені прямими ря- дами, під прямим кутом; що їх під час прогулянки огортали приємні запахи». Кир у своїй відповіді за- певняє Лісандра, що він сам «все це розміряв і роз- поділив, дещо навіть і сам посадив!» [10, гл. IV. 22]. В розповіді Ксенофонта згадується про фракийське місто Келен, «яке було густонаселене, обширне і ба- гате. Тут у Кіра був палац і великий парк, оточений високими стінами з дикими звірами, на яких він по- лював верхи, коли мав потребу потренуватися і по- тренувати своїх коней. Через місто Келени протікає річка Меандр, витоки якої знаходяться в палаці» [10, гл. II. 4]. Згідно з відомостями Геродота, у розпоря- дженні персидського царя були (вочевидь, разом з вікторія ТаРаС1106 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 іншими екзотичними тваринами) «гігантські мураш- ки з Індії, які не лише дуже швидко бігають і пожи- рають все на своєму шляху, але ще уміють добува- ти золотоносний пісок» [4, с. 170]. В парку зроста- ли «різні плодові дерева, які росли або разом у великій кількості, представляючи ніби плодові сади, або розкидане, поодинці, як це частіше робилося з волоськими горіхами і лотосовими сливами» [4, с. 170], були також пахучі насадження. Парк був та- кий великий, що «всього є 11000 гоплитів, а пель- тастів близько 2000» [9, гл. II. 2]. Ксенофон в Ана- басисі згадує, що Кир під час війни проти свого стар- шого брата царя Артаксеркса здійснив перехід «до витоків річки Дардана, ширина якої дорівнюється плетру. Там знаходились палаци Велесія, правителя Сирії, і дуже великий парк, гарний і повний усього, що росте в усі пори року. Кир зрубав його і спалив палаци» [9, гл. IV. 8]. За персидськими вірування- ми важливе місце відводилось похованням в парках. Мавзолей персидського царя Кіра Великого був спо- руджений в Пасаргадах. Його оточував священний гай, який був частиною царського парку. Перський цар Дарій Великий (пр. 522—486 рр. до н. е.), з роду Ахеменідів, розширив перську ім- перію, площа якої сягала близько 5180000 кв. км, захопивши народи від Лівії до Індії і від Греції до Ефіопії. Дарій Великий об’єднав різні непокірні на- роди єдиними правилами, залишивши їм їхні куль- тури і богів. Завойовані народи Дарій зв’язав лан- цюгами комунікацій між собою, створивши умови для синтезу в управлінні і мистецтві. Внаслідок того імперська культура була, як розкішний гобелен, спле- тений з багатьох кольорів різних народів. Дарій Ве- ликий мав двадцять дві сатрап–імперії, кожна з них мала палац і парк. Палаци Ахеменідів отримали свій стиль від підвладних народів. Ассирійці, єгиптяни, вавилоняни і греки будували палаци та прикрашали королівські зали Дарія. Всі народи імперії привно- сили те, чим можна було прикрасити споруди та ве- ликі сади і парки. Культурні впливи були взаємни- ми, — залишились відбиток в архітектурі і мисте- цтві підкорених народів. Принципи формування парків на території Месо- потамії від шумерських міст-держав до перської дер- жави вплинули на всю подальшу історію розвитку садово-паркового мистецтва. Від парків для полюван- ня беруть свій початок перші звіринці і ботанічні сади. Парки з тваринами поширилися в інших державах, наповнилися різними екзотичними тваринами: у них були африканські жирафи, гепарди і мавпи, тюлені, ведмеді і слони з Азії. У паркових посадках рідкісних рослин розміщувались вольєри для екзотичних птиць, в ставки випускали незвичайних риб. Усе архаїчне мистецтво, в першу чергу мистецтво і думка Іонії і Егейських островів, несло на собі від- биток східного впливу — хетів, вавилонян, асси- рійців — зі сходу, і єгиптян — з південного сходу. Фінікія і Кіпр довгий час були передавачами і імі- таторами східних виробів. В 331 р. до н. е. після пе- ремоги Олександра Македонського над персами і вступу його у Вавилон, місто, де ще жили багаті культурні традиції, Олександр мав бажання пере- творити на столицю створеної ним імперії, але че- рез його несподівану смерть у 323 р. до н. е. мрія не здійснилася. Таким чином, тісний взаємозв’язок літератури і мистецтва не лише говорить про висо- ту культури VII ст. до н. е., але і допомагає усвідо- мити неминучість того шляху, по якому пішло грець- ке мистецтво в період найсильнішого впливу на ньо- го Сходу (Іл. 80—81). Під впливом культури і релігії Месопотамії і Єгипту у греків виникають уявлення про Елі ́сій 20 — частину потойбічного сві- ту, де перебувають душі блаженних і праведників, це чудесна країна вічної весни на крайньому захо- ді Землі, де немає хвороб, страждань, де панує ві- чний мир [25, s. 2470—2475]. Стародавні греки поміщали Єлисейські поля на «островах блажен- них», або в якійсь прекрасній долині на березі оке- ану. Елісій уперше згадується у Гомера в «Одіс- сеї», там царює ясноволосий Радамант, туди після смерті мав переселитись Менелай, як зять Зевса. Гомер розміщує Елісій на Землі, на західному краю світу, біля берегів річки Океан. В «Одіссеї» Гомер говорить, що Елісій — це місце, Де пробігають світло безжурні дні людини: Де ні хуртовин, ні злив, ні з хладом зими не буває; Де сладкошумно літаючий віє Зефір Океаном, З легкою прохолодою туди посилається людям блаженним [6, Песня. IV, 565—568]. В Елісії перебувають герої, чисті душі, блаженні, він протиставлявся Аїду, де смертні терплять вічні 20 Елі́зій, Елі ́зіум, Єлисе ́йські поля (грец. Ἠλύσιον πεδίον Elysion pedion, лат. Elysium). 1107Парк. історичні витоки ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 муки. Сучасникам Гомера загробне життя бачилося тяжким і жалюгідним існуванням в підземному цар- стві Аїда, населеному блідими тінями, безсилими і по- збавленими пам’яті. Уявлення про Елісій виникло, ма- буть, під впливом єгипетської релігії і злилося з уяв- ленням про «острови блаженних». Сюди слід віднести уявлення про острів Левку (острів Зміїний), де насо- лоджуються безсмертям Ахіллес та інші герої. За Гесіодом 21 на островах блаженних перебува- ють усі герої, що брали участь у славнозвісних ві- йнах античності, тобто люди четвертого покоління [5, Вірш 167—168]. Звичайних людей, включаючи самого Гесіода, греки відносять до п’ятого поколін- ня. Ці острови надзвичайно родючі, править на них Кронос. Менелай, чоловік Олени, відповідно — зі- ять Зевса, замість Аїду удостоївся перебувати в Елі- сії. За версією Гесіода, знаходитися в Елісії заслу- жили й інші герої, але така честь була недосяжною іншим смертним. Цікавий розвиток поняття про ост- рови блаженних знаходимо в Піндара, де воно під- носиться до потойбічної нагороди, і в Платона, у якого справжнього філософа відсилають до Рада- манта на острів блаженних. Багато рис про Елісій використало християнство, створюючи картину раю. Пізніше, в античному мистецтві, ідея воздаяння вже знаходить прояви [26, p. 588—589]. Так, Піндар 22 говорить про острів, на якому серед тінистих алей праведники проводять блаженне життя, влаштову- ючи спортивні ігрища та музичні вечори. Вергілій розглядає Елізій як місце спочинку праведників. В поезії Елісій, Єлисейські поля часто є синонімами царства краси, спокою, щастя. «Піти (вирушити) на Єлисейські поля» образно означає «вмерти». Принципи організації месопотамських парків для полювання знайшли своє відображенні в Біблії в ідеї райського замкненого саду, місця першопочатково- го мешкання людей зі звірами. Ґрунтом для виник- 21 Гесіод — перший відомий на ім’я давньогрецький поет, за- сновник дидактичного епосу, рапсод, народився неподалік від Фів, між кін. VIII та поч. VII ст. до н. е. Найзначнішим збереженим твором є «Роботи і дні» (Επγα Και Ημεραι), дидактична поема, де описаний зворотний бік блискучого гомерівського суспільства: напружена праця селян і їхні спо- дівання на правосуддя і справедливість. 22 Піндар (бл. 518— 443 або 438 рр. до н. е.) давньогрець- кий ліричний поет, найвидатніший представник урочистої хорової лірики стародавньої Греції. Народився у містечку Кіноскевалі поблизу Фів. нення цієї думки був вислів біблійного пророка Ісаї, де говориться, що в прийдешньому царстві Месії: «І замешкає вовк із вівцею, і буде лежати пантера з козлям, і будуть разом телятко й левчук, та теля від- годоване, а дитина мала їх водитиме! А корова й вед- мідь будуть пастися разом, разом будуть лежати їхні діти, і лев буде їсти солому, немов та худоба! І буде бавитися немовлятко над діркою гада, і відняте від перс дитинча простягне свою руку над нору гадю- ки…» [2, Ісая 11.6—8]. Ця ідея була підхоплена християнством, давньоіранське слово парадиз, пер- вісне значення якого було — парк для полювання, після 500 рр. до н. е. поступово стає синонімом Раю (евр. Gan Eden; араб. Jannat ‘Adn), який святі успад- ковують після земної смерті і воскресіння в новому світі, де в злагоді живуть люди і тварини, не знаю- чи ні хвороб, ні печалей, відчуваючи радість і бла- женство. Відомий релігієзнавець Мірча Еліаде за- уважує, що слово «Едем» ізраїльтяни наближували з вокабулою е’den — «насолода». Коли опісля майже тисячоліття у 363 р. воїни рим- ського імператора Флавія Клавдія Юліана заглиби- лися в Персію, недалеко від Ктесифона 23 вони захо- пили один з царських палаців, при якому знаходив- ся мисливський парк. Він був «обширним круглим простором, обнесеним огорожею, в якому тримали на потіху царя диких звірів: левів з хвилястими гри- вами, кудлатих кабанів, страшно лютих ведмедів... і інших добірних величезних звірів. Наші вершники зламали ворота і перебили всіх цих звірів мисливськи- ми дротиками і стрілами» [1, с. 317]. В описі пред- ставлено характерне ставлення римлян до царського парку, проявлена жорстокість не безглузда, це не прагнення принизити персидського царя биттям його дичини. Вбиваючи тварин в царському парку рим- ські солдати узурпували виняткове право царя полю- вати в парку, місці, лише для нього призначеному, вони не лише позбавили свого противника одного з традиційних символів його панування, але і вирази- ли символічно свою рішучість панувати в його воло- діннях замість нього. Змістом «полювання» в парку був акт позбавлення влади персидського царя. 23 Ктесифон (вавил. Упі, грец. Опіс) — одне з найбіль- ших міст пізньої античності, розташовувався приблизно в 32 км від сучасного Багдада, нижче за течією Тигра і займало площу 30 км². В II—VII ст. Ктесифон був сто- лицею Парфії, згодом — царства Сасанидів. вікторія ТаРаС1108 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 Римські імператори також мали закладення у ви- гляді звіринців і мисливських парків, наслідуючи на перших порах близькосхідні зразки. Для полюван- ня створювалися парки, які поділялися на «віварій», де поміщали здебільшого крупних тварин, таких як олені і кабани, а в лепораріях — ланей, зайців і птиць (Іл. 82). Окрім поневолених тварин, які вважалися символами певного історичного суспільства, в до- брому звіринці повинні були бути тварини, які сим- волізують якості правителя, перш за все, його міць, мудрість і справедливість, але також строгість, не- похитність і жорстокість. Звірі повинні були не тіль- ки символізувати якості правителя, але до певної міри і реалізовувати їх. «Репрезентативний» рів з лева- ми був нерідко й місцем страти, про що свідчить доля пророка Даниїла, який лише дивом уникнув смерті в подібному рові. Відвідуючи царські парки гості по- винні були відчувати не тільки зацікавленість, а й по- чуття страху, знаючи, що з волі володаря і в них са- мих в будь-який момент можуть встромитися ікла виставлених на огляд хижаків. Окрім небезпечних і сильних тварин, що демонструють своєю присутніс- тю могутність государя, парк має містити дуже рід- кісних або зовсім незвичайних істот, привезених з віддалених куточків держави, або з інших країн. Більшість тварин доставлялася як дари посланцями інших держав чи міст, і їх присутність у звіринці на- очно репрезентувала масштаби «міжнародного пре- стижу» правителя. Дивовижні тварини завжди були улюбленим даром як підданих, так рівних за похо- дженням. Відомо, що римські імператори постійно отримували як подарунки різні тварини і риби. В середні віки ця пізньоримська репрезентативна традиція була підхоплена і продовжена візантійськи- ми василевсами. У 988 р. єпископ Кремони Ліут- пранд, як посол західного імператора Отгона I в Кон- стантиполі при дворі василевса Нікіфора Фоки, був запрошений відвідати мисливський парк господаря. В описі Ліутпранд стримано повідомляє, що парк займає «досить велику» горбисту територію, порос- лу чагарником. В парку перед очами Ліутпранда предстали сарни (лані) й онагри 24, яких він раніше не бачив, і які його дуже розчарували, бо зовнішнім виглядом нагадували віслюків. Відомо, що мператор Отгон І та його саксонські предки отримували пар- 24 Ήепарнокопитна тварина роду коней, підвид кулана. Згадується в Біблії. Йов 39.5. ки, після розпаду держави Каролінгів парки завели собі багато знатних сімейств. Парки містили тубіль- них тварин, швидше за все тварин з південних кра- їн в цих парках не було. В усякому разі, коли Віду- кінд Корвейський перераховував в числі дарів від різних государів імператорові Отгон I левів, верблю- дів, мавп і страусів, він додав до цього коментар: «тварин, небачених до цього в Саксонії» [3, с. 189]. Володіння правителем екзотичними звірами в пар- ку підсилювало готовність підданих йому підкоря- тися, це впливало і на «політичний престиж». Дарування певних видів тварин для парку вико- ристовували як засіб політичного тиску. Про наяв- ність парків в середньовіччі в західний Європі пові- домляють історичні документи. Карлу Великому в дарунок від халіфа Гаруна Аль-Рашида був достав- лений слон. Такий дарунок показував високий рівень визнання Карла Великого і сильно підвищував його престиж. У середньовічній Західній Європі відомий ще один схожий випадок: французький король Лю- довик IX Святий в кінці 1254 р. або на початку 1255 р. подарував королеві Англії Генріху III слона, якого він сам незадовго до цього отримав в дар від єгипетсько- го султана. Слони часто опинялися в звіринцях си- цилійських королів. Іншим місцем, де протягом, при- наймні, всього раннього середньовіччя цілком мож- на було зустріти слонів в царському звіринці, був Константинополь, куди ці тварини потрапляли, на- певно, не лише за часів імператора Юстіна (518— 527 рр.), коли їх, разом з жирафами! привезли чужо- земні посли, але і при Юстиніані I (527—565 рр.), який після перемоги над царем Ірану Хосровом про- гнав по вулицях Другого Риму 24 слони. Найвідоміший в середньовіччі «репрезентативний звіринець» мав імператор Фрідріх II, притому твари- ни не лише містилися в столичному «зоосаді» в Па- лермо, але і супроводжували государя в його незлі- ченних мандрах. Супровід Фрідріха II оточували сло- ни, двогорбі і одногорбі верблюди, пантери, леви, рисі, леопарди (їх використовували на полюванні), і навіть білі ведмеді (навряд чи привезені з Арктики, швид- ше це були альбіноси). І це, не кажучи про собак, як величезних і лютих псів, так і про дуже маленьких со- бачок, кречетів, соколів (зокрема білих) і інших птиць, про яких Фрідріх II написав особливий трактат. За його тваринами наглядали переважно «сарацини», що само по собі привертало загальну увагу. 1109Парк. історичні витоки ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 У Північній Європі «репрезентативний макси- мум» складали, скоріше за все, зубри і тури. Згідно зі свідченнями клірика і придворного поета Ангиль- берта імператор Карл Великий саме на цих тварин влаштовував полювання в своїх придворних парках і заповідниках під Ахеном. Головне місце серед во- лодінь імператора Карла Великого займали паляції або пфальци, в кожному з яких закладався палац (palatium), де імператор зупинявся під час своїх без- кінечних пересувань, кожне палацове закладення містило парк для полювання чи звіринець. Щоби мати південних тварин в своїх парках, не- обхідно було розширювати контакти з Серед земно- мор’ям. Так німецький король Отгон I отримав сво- їх левів після італійських походів і проголошення себе імператором. Багаті звіринці були і в деяких інших «північних» володарів, наприклад, в англійського ко- роля Генріха I, окрім левів, були леопарди, ведмеді, рисі, верблюди, і навіть дикобраз. У Фрідріха Бар- баросси під час його перебування в Генуї хроніст від- мітив левів, папуг, страусів... Дикобраз також був у королеви Анни, дружини першого государя з динас- тії Габсбургів Рудольфа I, якого вона подарувала до- мініканським ченцям у Базелі. За відомостями хро- ніста Роджера Вендоверського внук Барбаросси ім- ператор Фрідріх II презентував королю Англії Генрі- ху III трьох коштовних леопардів — геральдичних звірів Плантагенетов. Відомо також, що король Ген- ріх ІІІ вже мав слона, якого отримав як подарунок від короля Франції Людовика IX Святого. Найбільшим попитом користувалися леви. До XVI ст. «постачан- ня» ними європейських дворів було поставлено вже настільки добре, що англійські государі могли собі до- зволити протягом одного століття неодноразово від- правляти «царів звірів» як дипломатичні дари навіть до далекої Московії. Природа та клімат Месопотамії, звідки історич- но походить парк, не вимагали створення певних умов для утримання левів, тигрів, барсів та інших тварин. Тяглість традиції з влаштування парків, яку ми спостерігаємо вже в середньовіччі на території Західної Європи, призвела до відокремлення від парку, території з тваринами — звіринцю 25, де міс- тилися екзотичні тварини вже не для полювання, а для показу, залежно від розмірів. Він міг бути вла- 25 Згодом зоосад, зоопарк. штований при замку або при парку. Сам парк як міс- це полювання на тубільних тварин вимагав достат- ньо великих територій, обгородженість середньовіч- ного міста не давала змоги влаштовувати парки в межах міста. Парк розміщували за межами міста, для чого, як правило, обирали ділянку лісу, обгоро- джуючи її стінами або створюючи товсті перешко- ди, які змогли б утримати тварин. Таким чином, в часи середньовіччя парк видозмінюється, відбува- ється його функціональне та територіальне розділен- ня. Право на полювання в парках отримала і арис- тократія, при умові оплати ліцензійного платежу. Слово парк, яке ми вживаємо сьогодні, походить з часів середньовіччя, маючи однаковий за значен- ням зміст «огорожа, огороджене місце для полюван- ня», воно має різні версії етимологічного походжен- ня. Перша версія, від середньовічного латинського слова parricus «огороджене місце, парк» [8, с. 295; 28, s. 528], яке зводиться до іберійського parra (грати, решітка, шпалерник для квітів, підпірки для фруктових дерев), було запозичене французькою «parc», англійською «park», італійською «parco», іс- панською «parque». Друга версія, від західногер- манського *parruk «обгороджена територія землі» (давньоанглійською pearruc — місце вигону тварин, давньоверхньонімецькою pfarrih — «оточувати, заклю чати», німецькою pferch — «загін для овець»). Починаючи з ХІІІ ст. слово парк набуває поширен- ня. Воно використовується для означення «огоро- дженої ділянки землі для полювання на звірів». З XVI ст. парки, що містили мисливські угіддя, розповсюдилися, трансформувавшись в розплано- вану територію довкола замків, палаців, згодом са- диб і заміських будинків. Вони, можливо, ще були мисливськими угіддями, але головною їх задачею стає презентація статусу і багатства власника. Оскільки міста були переповненими — приватні мисливські угіддя стали місцями для прогулянок пу- бліки. Таким чином, відбувається переосмислення відношення до краєвиду: це вже не просто обгоро- джена ділянка лісу, а, згідно з проектом естетично розпланований ландшафт. Саме з цих «родинних» парків бере початок парк, який розплановується згід- но зі стилем певного часового відрізку. У 1660 р. у Лондоні, були відкриті для громадськості королів- ські парки. Початковим їхнім призначенням було по- лювання знаті. Ставши публічними, парки призна- вікторія ТаРаС1110 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 чалися для суспільного відновлення сил. З середи- ни XVIІІ ст., окрім внутрішньо-міських зон пере бування і місць відпочинку, закладаються пу- блічні і міські парки, а також міські ліси. Індустрі- альна революція супроводжувалась швидкою урба- нізацією. Парки набувають нового значення. Вони стають місцями для відчуття зв’язку людини з при- родою в містах. Згодом, до функції парку додаєть- ся активний відпочинок, деколи головною в міських парках стає спортивна діяльність. Для запобігання нестримного індустріального розвитку території з недоторканою природною красою об’єднуються в національні парки. Функція лісів і парків як «зеле- них легенів» набуває важливого значення, особливо поблизу міст і густонаселених районів. Термін «парк» з’являється в Україні в XVIII ст. у зв’язку з розвитком пейзажного укладу планування. Спочатку «парк» протиставлявся регулярно влашто- ваному «саду» — як природний гай з живописними алеями, галявинами, водоймищами — вільних конту- рів або просто мисливське угіддя, ліс для прогулянок. Пізніше смислові відмінності термінів стали менш ви- значеними. Під словом «парк» стали розуміти будь- яку велику територію, облаштовану і прикрашену (скульптурою, малими архітектурними формами тощо), призначену для відпочинку просто неба. Отже, протягом історії свого існування парк трансформувався від одного з найважливіших засо- бів репрезентативного, наочного «пред’явлення» владі володаря до важливого елементу загальномісь- кої системи озеленення і рекреації в сьогоденні, ви- конуючи оздоровчі, культурно-виховні, естетичні і природоохоронні функції. Сучасні парки за функ- ціональним призначенням діляться на парки куль- тури і відпочинку, дитячі, спортивні, прогулянкові, меморіальні, парки-музеї; за місцем розташування і використанням населенням — загальноміські, ра- йонні, заміські; за характером рельєфу території — заплавні, яри, гірські і тощо. Сучасний парк — захищена, обмежена терито- рія, з природною або насадженою декоративною деревино-чагарниковою рослинністю і елементами благоустрою, яка має зв’язок з природним оточен- ням, без чіткої приналежності до конкретної будів- лі. Закладена з метою рекреації, відпочинку людей або для захисту дикої природи чи природних місць перебування тварин. 1. аммиан Марцеллин. Римская история / Аммиан Мар целлин. — СПб., 1996. 2. Біблія. Ісая 11.6—8. 3. видукинд корвейский. Деяния саксов / Видукинд Корвейский. — М. : Наука, 1975. 4. Геродот. История: в 9 кн. / Геродот ; пер. с древне- греч. Г.А. Стратановского. — М., 1993. 5. Гесіод. Роботи і дні / Гесіод ; пер. з давньогрец. греч. В. Свідзінський // Золоте руно. З античної поезії : Збірка. — К. : Веселка, 1985. 6. Гомер. Одиссея / Гомер ; пер. с древнегреч. В. Жу- ковський. — М. : Правда, 1984. — 270 с. 7. Египетська книга мертвих [Електронний ресурс] / Еги- петська книга мертвих. — Розділ 109. — Режим досту- пу: http://www.totenbuch.awk.nrw.de/spruch/ 109. 8. Етимологічний словник української мови : у 7 т. / редкол.: О.С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1983. — Т. 4 : Н—П. — 2004. — 656 с. 9. ксенофот афинский. Анабасис / Ксенофонт ; пер. с древнегреч. М.И. Максимовой ; под редакцией акаде- мика И.И. Толстого ; репринт воспроизведение текста издания 1951 г. — М. : Ладомир, 1994. — 304 с. — (Серия «Античная классика»). 10. ксенофонт афинский. Сократические сочинения / Ксенофонт ; пер. з давньогрец. С.И. Соболевского. — М. ; Л., 1935. — 417 с. 11. Хасан Хассан Хамдан. Історико-культурний феномен Марі (за археологічними даними) : aвтореф. дис. на здобуття канд. іст. наук : спец. 07.00.04 «Археологія» / Хасан Хассан Хамдан ; НАН України. Ін-т архе- ології. — К., 2000. — 18 с. 12. al-Fouadi a. H.A. Enki’s Journey to Nippur: The Journeys of the Gods / A. Al-Fouadi ; переклад з ново- шумер. на рос. В.В. Емельянов. — Ann Arbor, 1969. — P. 69—76. 13. Bagg M. An den Wassern von Ninive — Sanheribs Was- ser bauten für die assyrische Metropole / M. Bagg // Antike Welt. Zeitschrift für Archäologie und Kulturgeschichte. — № 2. — 2012. — S. 29—36. 14. Beek M.a. Bildatlas der assyrisch-babylonischen Kul- tur / M.A. Beek. — Stuttgart : Gütersloher Verlags haus Gerd Mohn. — 164 s. 15. Bellino-Zylinder, 57—60. The first Campaign of Senna- cherib, King of Assyria, B.C. 705-681, the Assyrian text Edited with Transliteration, Translation, and Notes / Bel- lino-Zylinder ; пер. з асир. Sidney Smith, M.A., Assistant In the Department of Egyptian and Assyrian Anti quities, British Museum. With a sketch map. — Lon don : Luzac & co, 1921. — Eotben Series. II. — 132 p. 16. Carr David Mclain. The Politics of Textual Subversion: A Diachronic Perspective on the Garden of Eden Story / David M. Carr // Journal of Biblical Literature — № 112. — 1993. 17. Diodorus Siculus: Library of History, Volume IV, Books 9-12. 40 / Diodorus Siculus ; пер. з лат. C.H. Old fa- 1111Парк. історичні витоки ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 6 (108), 2012 ther. — Publisher : Loeb Classical Library, 1946. — №. 375. — 480 p. 18. EnkNinḫ. (Enki and Ninḫursag) / S.N. Kramer. — BASOR // Kramer S.N. Enki and Ninḫursag: A Su me- rian «Paradise» Myth. — 1945. — P. 1. 19. Grossman Maxine. The Oxford Dictionary of the Jewish Religion / Maxine Grossman ; 2 edition. — USA : Oxford Uni versity Press. — 960 p. 20. kluge F. Etymologisches Wörterbuch der deutschen Spra che / Friedrich Kluge [Unter Mithilfe von Max Bür- gisser u. Bernd Gregor völlig neu beaarb. von Elmar Se e- bold]. — 22. Aufl. — Berlin ; New York : de Gruyter, 1989. — 822 s. 21. Lagaš (The Rulers of Lagaš) // Sollberger E. The Rulers of Lagaš. — Journal of Cuneiform Studies, 1967. — P. 279—291. 22. Lexikon der Assyriologie und Vorderasiatischen Ar chä ologie / Begründet von E. Ebelig und B. Meissner. Redation Gabtiella Franz-Szabó. — Berlin ; New-York : Walter de Gruyter, 2004. — S. 332—334. 23. luckenbill D.D. Ancient Records of Assyria and Baby lonia / D.D. Luckenbill. — Chicago, 1926. — Vol. II. — 199 p. 24. Paradise interpreted: representations of biblical paradise in Judaism and Christianity / ed. by Ge rard P. Lut tikhui- zen. — Leiden ; Boston ; Köln : Brill, 1999. — 218 s. 25. Paulys Real-Encyclopädie der classischen Altertmswis- senschaft / Neue Bearbeitung unter Mitwirkung zahlrei- cher fachgenossen herausgegeben von Georg Wissiwa. — Stuttgart : J.B. Metzlersche Buschhandlung, 1905. — Bd. 5 : Demogenes-Ephoroi. — 1534—2863 s. 26. Peck Harry. Dictionary of Classical Literature and Anti- quities / Harry Peck. Harper’s Thurston. — New York : Harper, 1897. — Vol. 1. 27. Robin lane Fox. Travelling Heroes in the Epic Age of Homer / Robin Lane Fox — 2008. — 296 p. 28. vasmer M. Russisches Etymologisches Wörterbuch / M. Vasmer. — Heidelberg, 1955. — Bd. 3. — 822 s. victoria Taras PARK. HISTORICAL SOURCES In the article have been presented some historical sources and religious principles in the origin, formation and de- velopment of parks. The process of transformations of park from one of the most important means for representative, evidential representation of a ruler’s power to quite significant element in the whole urban system of verdure and recreation has been exposed. Keyword: park, hunting, religious notions, tree of life, para- dise, Elysium, animals, bestiary, Mesopotamia, Assyria, Egypt, Persia, Greece, Rome, Byzantium, Middle Ages виктория Тарас ПАРК. ИСТОРИЧЕСКИЕ ИСТОКИ В статье представлены исторические истоки и религиозные основы возникновения, становления и развития парка. По- казано, как в течение истории своего существования, парк трансформировался от одного из важнейших средств ре- презентативного, наглядного предъявления власти монарха к важному элементу общегородской системы озеленения и рекреации в настоящем. Ключевые слова: парк, охота, религиозные представле- ния, дерево жизни, парадиз, рай, Елисий, животные, зве- ринец, Мессопотамия, Ассирия, Египет, Персия, Греция, Рим, Византия, средневековье.

Парк. Історичні витоки

Репозитарії

Схожі ресурси