Типологія зброї на Гуцульщині (художні особливості)

Виходячи з функціональних груп: рушниць-крісів, пістолів, топірців-барток, ножів автор доводить художню особливість кожної в хронологічних та регіональних межах. Визначено особливості класифікації та типології гуцульської зброї....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Дядюх-Богатько, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2013
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94941
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Типологія зброї на Гуцульщині (художні особливості) / Н. Дядюх-Богатько // Народознавчі зошити. — 2013. — № 2 (110). — С. 306-312. — Бібліогр.: 14 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94941
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-949412016-02-13T03:01:45Z Типологія зброї на Гуцульщині (художні особливості) Дядюх-Богатько, Н. Статті Виходячи з функціональних груп: рушниць-крісів, пістолів, топірців-барток, ножів автор доводить художню особливість кожної в хронологічних та регіональних межах. Визначено особливості класифікації та типології гуцульської зброї. Keeping in mind the range of functional groups as Hutsul kris gunsas well as pistols, knives, bartka hatchets etc. the author has proven their artistic value in chronologic and regional aspects. Definitions have been elaborated as for peculiarities in classification and typology of decorated Hutsul fire-arms. Исходя из разделения на функциональные группы ружей-крисов, пистолей, топориков-барток, ножей автор доказывает художественную ценность каждой в хронологическом и региональном аспектах. Определены особенности классификации и типологии гуцульського оружия. 2013 Article Типологія зброї на Гуцульщині (художні особливості) / Н. Дядюх-Богатько // Народознавчі зошити. — 2013. — № 2 (110). — С. 306-312. — Бібліогр.: 14 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94941 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Дядюх-Богатько, Н. Типологія зброї на Гуцульщині (художні особливості) Народознавчі зошити
description	Виходячи з функціональних груп: рушниць-крісів, пістолів, топірців-барток, ножів автор доводить художню особливість кожної в хронологічних та регіональних межах. Визначено особливості класифікації та типології гуцульської зброї.
format	Article
author	Дядюх-Богатько, Н.
author_facet	Дядюх-Богатько, Н.
author_sort	Дядюх-Богатько, Н.
title	Типологія зброї на Гуцульщині (художні особливості)
title_short	Типологія зброї на Гуцульщині (художні особливості)
title_full	Типологія зброї на Гуцульщині (художні особливості)
title_fullStr	Типологія зброї на Гуцульщині (художні особливості)
title_full_unstemmed	Типологія зброї на Гуцульщині (художні особливості)
title_sort	типологія зброї на гуцульщині (художні особливості)
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94941
citation_txt	Типологія зброї на Гуцульщині (художні особливості) / Н. Дядюх-Богатько // Народознавчі зошити. — 2013. — № 2 (110). — С. 306-312. — Бібліогр.: 14 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT dâdûhbogatʹkon tipologíâzbroínaguculʹŝiníhudožníosoblivostí
first_indexed	2025-07-07T01:35:33Z
last_indexed	2025-07-07T01:35:33Z
_version_	1836950103441539072
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013 Спадщина народного мистецтва на Гуцульщи- ні демонструє контамінаційний аспект са- кральності і зброї. У своїй роботі «Цілісність і системність» І. Блауберг виділяв такий ряд зміс- тових ознак, що характеризують внутрішні влас- тивості системних об’єктів: організація; взаємо- дія; інтеграція; цілісність; елемент; структура і т. д. [1, с. 18]. Більшість із наведених ознак без вагань можна застосувати до характеристик тех- нологічної організації зброї. Сам принцип систем- ності, тотожний поняттю цілісності, поширюєть- ся сьогодні на найрізноманітніші сфери знань. Він є невід’ємною властивістю художньої мови твору зброярства, та особливо традиційного мистецтва; кожний його об’єкт несе в собі певним чином ор- ганізований ансамбль обрядових, ритуальних та сакральних значень. Вирішуючи актуальну проблему класифікації та типології гуцульської зброї, в процесі аналізу ми ви- ділимо деякі виключно сталі елементарні схеми, які виступають своєрідними архетипами її побудови. Варто зазначити, що типологічна диференціація взагалі є одним з найскладніших питань серед до- сліджень будь-якої з тем декоративно-ужиткового мистецтва. «Типологія — це своєрідна теоретична основа для дослідження художніх творів, ключ до розуміння їх декоративних засад і естетичної приро- ди», — підсумовує М. Станкевич [11, с. 177]. Най- важливішим її питанням є виділення ознаки чи комп- лексу ознак, а в принципі відбору, з точки зору при- належності до різних категорій, функціональної, естетичної, міфологічної, філософської та інших, — відображення багатогранності гуцульської зброї як важливої частки українського декоративно- прикладного мистецтва. Спробу наукового вивчення зброї в Україн- ських Карпатах розпочинає В. Шухевич своєю монографією «Гуцульщина» (1899—1908), де у розділі «Стрілецтво» автор описує основні знайдені ним екземпляри рушниць, ножів, їх конструктивні частини за гуцульською терміно- логією, наводить приклади обрядової магії при полюванні та описує найпоширеніші пастки на звірів [14]. У контексті мистецтва про специфі- ку металевих виробів Карпат знайдемо у П. Жол- товського [2], Л. Сухої [12], М. Станкевича [11, с. 413—427], які розглядають системи та тех- ніки декорування зброї серед інших предметів, не беручи до уваги конструктивних її особливос- Наталія ДЯДЮХ-БОГАТЬКО ТИПОЛОГІЯ ЗБРОЇ НА ГУЦУЛЬЩИНІ (ХУДОЖНІ ОСОБЛИВОСТІ) Виходячи з функціональних груп: рушниць-крісів, пісто- лів, топірців-барток, ножів автор доводить художню осо- бливість кожної в хронологічних та регіональних межах. Визначено особливості класифікації та типології гуцуль- ської зброї. Ключові слова: зброя, мистецтво, зброєзнавство, типоло- гія, функція, форма. © H. ДЯДЮХ-БОГАТЬКО, 2013 307Типологія зброї на гуцульщині (художні особливості) ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013 тей, що мають певний вплив на розміщення структури декору. Предметом нашої уваги є зброя, яка на Гуцуль- щині є не лише знаряддям нападу та захисту, як час- то їй приписують, а й обов’язковим елементом кос- тюма, хатнього інтер’єру, атрибутом у побуті та сим- волом доблесті й заможності господаря. Гуцульську зброю ми виділили з загальної кіль- кості матеріальних об’єктів українського декора- тивно-прикладного мистецтва. Інтерес до зброї в останній час посилюється, з’явилось багато ста- тей та досліджень зі зброярської тематики. Розі- братись у великій кількості інформації часто не можуть навіть спеціалісти-зброярі. Весь масив інформації, виключаючи псевдонауковий, може бути поділений на літературу зі зброєзнавства ар- хеологічного, мистецтвознавчі роботи й ілюстро- вані альбоми, каталоги виставок, етнографічні статті та роботи за технічними особливостями й конструкціями зброї. При цьому кожна з перера- хованих категорій користується своєю достатньо вільною термінологією. Через недомовленості щодо термінології часто трапляється багато казу- сів та розходжень між зброєзнавством археоло- гічним, історичним, технічним, мистецтвознав- чим, як і іншими його видами. З огляду на це ми вважаємо за необхідність зупинитись на типоло- гії гуцульської зброї. Кожна класифікація, фактично, є службовим групуванням, тобто класифікацією прикладного до- даткового засобу, і вигідна лише при одній конкрет- ні галузі зброєзнавства. Тільки історичне, архео- логічне та технічне зброєзнавство мають напрацьо- вані та встановлені класифікації. Причому, коли ми говоримо про археологічну класифікацію зброї, ми повинні мати на увазі не класифікацію як таку, а розгорнуту типологію. Наведемо приклади існуючих класифікацій та ти- пологій. Дослідження історичної класифікації зброї знайдемо у І. Крип’якевича в «Історії українсько- го війська». У розділі «Зброя й бойові формації» він охоронну зброю поділяє на оборонну та «зачіп- ну», тобто наступальну. До оборонної, у свою чер- гу, відносить броню, панцир, кольчугу, кирис, шо- лом і щит. До зачіпної — спис, меч, шаблю, соки- ри, лук зі стрілами, куща [5, с. 24—28, 145—146]. У наступних розділах, по ходу військової історії, додаються «воєнні машини»: самостріл, праща, по- рок, таран [5, с. 75—78]. З розвитком артилерії гармати поділяються на тарасниці, фоглєр, гуфни- ці, бомбарди, шрубниці, шротівниці, шарфмиці, ва- силиски, співачки, соловії, картавни, нотшлянги, серпантини, фалькони та інші [5, с. 147—150]. Де- які назви типів гармат, як «харчівниця», втратили своє визначення ще 100 років тому. Про рушниці І. Крип’якевич розповідає, що в XV ст. вони на- зивались пищалі і поділялись на ручні та гаківниці. В сер. XVІ ст. з’являються аркебузи, які також звались гаркебузами. А в сер. XVІІ ст. в Україні поширились мушкети. [5, с. 152—155]. Цінність цього дослідження полягає у тому, що автор про- водить класифікацію типів, які побутували в Укра- їні, зберігаючи їх автентичні назви, проте саме тому й важко користуватись цією автентикою для ана- лізу зброї у різні історичні періоди. Також на основі історичних періодів пропонує класифікацію ручної вогнепальної зброї А. Жук [3; 4]. Його класифікація починається з початків «ви- користання пороху для метання снарядів» і завер- шується «нашим часом», розбита на п’ять етапів. Перший етап науковець датує XIV ст. і називає його початком використання пороху для метання снарядів, другий — XVI ст. — поява кременевих замків, далі — поч. XIX ст. — поява ударних кап- сулів, кін. XIX ст. — поява бездимного пороху, і 1940 рр. — поява патронів зменшеної потужнос- ті. Саме гносеолоґічне дерево є досить відносним та характеризує розвиток ручної вогнепальної зброї досить приблизно. У галузі військового мистецтва є класифікація за К. Асмоловим. Вона передбачає виділення дев’яти типів холодної та метальної зброї [13, с. 553]. Пер- ший з блукаючою бойовою частиною. Варто зазна- чити, що під бойовою частиною мається на увазі та конкретна частина зброї, якою наноситься удар у даний момент. Якщо у більшості інших типів зброї бойова частина — це наконечник, лезо і т. п. — виділена, то у шестиперів та палок, що відносять- ся до цього класу, нею може бути будь-яка части- на зброї. Другий тип — ударна зброя, центр її ваги переміщений на віддалений кінець, а ударна части- на переважно не має лезової заточки. Сюди відно- сяться різноманітні види молотів, дубинок. Третій тип — зброя з боковим вістрям. Його бокова час- Наталія ДЯДюХ-БОГаТЬкО308 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013 тина винесена в бік від вертикальної осі зброї та розташована під кутом до неї. Це різноманітні то- пірці, сокирки, серпи, гаки. Зброю з додатковим руків’ям відносять до четвертого типу. Руків’я цьо- го типу розташоване перпендикулярно до зброї. Це різноманітні «бойові загугулени», сокири і т. п. П’ятим типом є клинкова зброя, що має чітко сфор- моване лезо. Цей тип, як правило, поділяють на до- вгу (мечі, шаблі і т. п.) та коротку (ножі, кинджа- ли і т. п.) зброю. Шостий тип — древкова зброя. Сюди відносяться всі варіанти різноманітних нако- нечників на достатньо довгому древку. В самостій- ний підтип виділяться списи, які трактуються як древка з посиленою проколюючою здатністю. Гнуч- ка зброя — сьомий тип. Це зброя, що має гнучку бойову частину, гнучке древко чи повністю гнучка, як ланцюги чи шнури. В самостійний підтип виді- ляється секційна зброя, що має одне чи декілька гнучких з’єднань. Восьмим є коротка зброя, бо- йова частина якої ніби рівномірно розподіляється навколо кулака. Сюди відносяться всі види кас- тетної зброї, а також наручна зброя, що закріплю- ється на руці. Останнім типом К. Асмолов нази- ває метальну зброю, всі види якої уражають про- тивника на відстані [13, с. 553]. Звичайно, що як і в кожній класифікації, тут ми помічаємо деякі не- доліки, а саме: незрозумілим залишається, куди віднести сокири — до другої чи до четвертої гру- пи. Й основним недоліком є те, що, маючи певний артефакт і визначивши його приналежність до того чи іншого типу, за класифікацією К. Асмолова важко прослідкувати прототипи його виникнення та можливі модифікації. Більш цільну схему класифікації холодної зброї подає В. Попенко [6; 7]. Холодну зброю він по- діляє на п’ять типів за способом ураження: удар- ну, рубаючу, кóлючу, рубаючо-кóлючу та металь- ну. Пізніше поділяє їх на технологічні підвиди: древкова, клинкова, гнучка тощо. Та виділяє з них типи матеріальних пам’яток, кожний з яких може, у свою чергу, поділятись на комбіновану та масковану зброю як вид матеріальної пам’ятки та локалізму. Про археологічні типології можемо сказати, що за- галом кожний з дослідників намагається структуру- вати та класифікувати певні види зброї, які досліджує у рамках виділеної ним теми та історичного періоду. Наприклад, типологічне групування кинджалів за А. Біанки [13, с. 556]. Ця методика розглядає опис 150 бронзових кинджалів Передкавказзя катакомб- ної культури пер. пол. ІІ тис. до н. е. Для виділення групи рисунок кожного конкретного артефакту роз- бивається на елементарні геометричні фігури попе- речними лініями. А зброєзнавець О. Алексєєв у до- слідженні акінаків 256 артефактів поділяє на шість зон локалізації та подає схему розвитку на основі ви- дозміни перехрестя акінаків [13, с. 557—558]. Та- кож він виділяє 55 певних рис акінаків, як, приміром, дерев’яний чи металевий клинок, тип навершя, клин- ка, руків’я та рисунки орнамента, їх розміщення. Важливим є чітко зазначена кількість спостереже- них рис, з чого можна зробити висновки про популя- ризацію окремих ознак. Проте відсутність дослі- джень з подібними схемами та відносність у назвах, як орнамент: «очковий», «рослинний», «циркуль- ний», не дають можливості порівняти попередній та подальший розвиток подібних мечів. У західному зброєзнавстві широко відомими є ти- пологія скандинавських мечів за Я. Петерсоном та мечів вікінгів за Ф. Мором [13, с. 559—561]. Про- те як і в попередніх науковців, недоліком таких кла- сифікацій є їхня вузька спеціалізація та несумісність з класифікаціями інших авторів. У свій час Б. Колчин (радянський археолог) зро- бив спробу класифікувати робочі давньоруські со- кири на основі їхньої форми, прив'язавши останню до функціонального призначення інструмента. Всі сокири були розділені на три групи — залежно від ширини леза. Сокири з найбільш широким лезом і великою масою — бородоподібної форми — були віднесені Б. Колчиним до розряду «теслярських». Сокири з середнім по ширині лезами класифікова- ні як столярно-бондарні, а з вузькими лезами при- писані для лісорубів, тобто тим, хто валив ліс і ко- лов дрова [8, с. 35]. Одеський сучасний дослідник Б. Попов доводить, що дуже складно провести межу між цими різновидами. Бо більшість сокир були на Русі універсальними й могли використову- ватись як для мирного життя, так і для бою. Зда- ється, що люди, що жили в ті часи, приблизно так і сприймали сокиру. Це був для них священний предмет, що допомагав вижити в будь-яких умо- вах, звідки б не виникала загроза: від голоду, хо- лоду або з боку людини [8, с. 34]. 309Типологія зброї на гуцульщині (художні особливості) ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013 За «ефектом енергії» поділяють зброю львівські дослідники Ю. Ситник та І. Шипайло. У дослі- дженні про «Аркан», розповідаючи про топірець, зазначають, що «зброя такого типу в Україні ще не досконало вивчена і класифікована». І виділяють дві групи зброї, що подібні за зовнішнім виглядом до бартки, але за бойовими ознаками відрізняють- ся — «ефектом та протилежністю енергій». До пер- шої групи вони відносять так звану «міфічну зброю» божеств, зброю влади, до другої — зброю звичай- ну [9, с. 35—42]. З усього сказаного випливає необхідність в уні- фікованій класифікації, що була б придатна для ви- користання у будь-якій галузі зброєзнавства. Таку спробу робить сучасний російський нау- ковець Б. Трубніков [13, с. 562]. Запропонована ним система поєднує в собі класифікацію та типо- логічний ряд, що полегшує роботу зі зброєю та озброєнням навіть аматору. Для зручності корис- тування Б. Трубніков пропонує навіть варіант кла- сифікації як пошукового алгоритму [13, с. 584— 664]. Всього в його системі виділено одинадцять рівнів, чи ярусів. Перший — це клас матеріаль- ної пам’ятки (зброя і озброєння). Другий і тре- тій — функціональні рівні (наступальний і обо- ронний). Четвертий — це спосіб дії, спосіб ура- ження цілі (холодна, метальна, вогнепальна, стаціонарна, захисна). П’ятий та шостий яруси — це технологічні рівні. Тут зброя ділиться на удар- ну, древкову, клинкову, ручну, механічну, просту, артилерійську). Сьомий — спосіб кінематичної дії зброї. Восьмий — тип матеріальної пам’ятки, дев’ятий — вид та локалізми, десятий — арте- факт, одинадцятий — елементи. Запропонований Б. Трубніковим варіант систе- матизації у типології та класифікації зброї є найшир- шим. Проте і досить складним, особливо з третього по сьомий рівні, для розглядання і дослідження мис- тецтвознавчих аспектів зброї. Неможливо побудувати типологічний ряд на основі будь-якої однієї ознаки, та, проте, прийнят- тя за основу підходу до виробів, як, перш за все, до носіїв прихованих в них принципів організації певних специфічних засобів і прийомів художніх творів в єдину структуру декору, все ж, обумов- лює деяке звуження кола аналізу. На основі кри- тичного аналізу різних підходів до проведення кла- сифікації зброї гуцульського регіону різними авто- рами ми дійшли висновку, що найкращою для нашого дослідження є морфологічна класифікація творів декоративно-прикладного мистецтва М. Станкевича [11]. Загалом усю зброю ми відносимо до окремого роду декоративно-прикладного мистецтва, що об’єднує такі його види, як художню обробку де- рева, металу, шкіри та рогу. У свою чергу, кожний вид розподіляється на підвиди за типом техноло- гії виготовлення та оздоблення. Тут варто зазна- чити, що окремі технологічні прийоми оздоблення зброї повторюються у різних видах декоративно- прикладного мистецтва. Наприклад, гравірування зустрічається як по металу, так по дереву (у мета- левих та дерев’яних частинах пістолів, крісів), гра- вірування по рогу — у порохівницях, по шкірі — у декоруванні чересів. Вся зброя розподіляється на дві типологічні гру- пи за типом призначення — на зброю та озброєння. При цьому класичному для зброярства розподілі під озброєнням мається на увазі захисні покриття для тіла та пристосування, а під зброєю — пристосуван- ня та їх комплектуючі для ураження. Запропонова- ний розподіл на типологічні підгрупи, типи та підти- пи не претендує на вичерпність, а продиктований ви- ключно рамками мистецтва зброярства на Гуцульщині. Типологічні підгрупи холодної, металь- ної та вогнепальної зброї поділені на типи, що були поширеними в Україні у відповідний період, проте не всі з них мали відповідники на Гуцульщині. Типоло- гічна підгрупа озброєння належить до захисного по- ясного типу (перехрестниці, череси). Не всі підтипи гуцульської зброї збереглись до сьогодні, про деякі з них ми дізнаємось з архівних джерел (палаш Олек- си Довбуша), інші ж були трофейною або презента- бельною зброєю (шаблі для опришків, мечі для окра- си домівок містечкової шляхти). Окремі типи зброї можна поділити за призна- ченням. Зокрема, за функціональним застосуван- ням зброя поділяється на мисливську, декоратив- ну, обрядову, військову тощо. Хоча, як вже зазна- чалось, дуже складно виокремити, бо більшість речей були універсальними. Але на Гуцульщині ми маємо ряд унікальних зразків народного зброяр- ства, коли пістолі виокремлюються у підтипи са- лютного і бойового призначення. Наталія ДЯДюХ-БОГаТЬкО310 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013 Єдиної технологічної школи з виготовлення зброї у Карпатах не було до ХХ століття. Свої «кухон- ні таємниці» майстри передавали лише у родинний спадок або майстрам-односельцям. Але це озна- чає, що майстер робив все сам. Для виготовлення окремих художніх виробів з кольорових металів до- лучалася вся сім’я, широко використовувалась пра- ця жінок і дітей. Техніка роботи і знаряддя праці, за допомогою яких виготовляли гуцульську зброю у ХІХ столітті, порівняно з європейськими зраз- ками, є набагато простішою. Але за браком техно- логічних можливостей народні майстри виявляють свою кмітливість у спрощенні конструкцій, збері- гаючи при цьому функціональну якість предмета. Так, про Юрія Шкрібляка, майстра, що здобув сві- тову славу, різьбярі Гуцульщини згадують: «Ще юнаком Юрій Шкрібляк засвоїв досить складні, за технічними вимогами, і не менш досконалі ху- дожні засоби різьби по дереву. В цей час він уже сам виконував дерев’яні ложа до рушниць та піс- толетів...» [10, с. 10]. Зброярська справа завжди була близькою до мистецтва ювелірного — використовувались одні і ті ж технічні прийоми та способи художнього оздоблення металу (куття, лиття, карбування, різьба та інші), що базувались на загальних влас- тивостях матеріалу. Через це не випадково євро- пейські майстри-ювеліри, крім виготовлення до- рогоцінних прикрас із золота і срібла, часто за- ймались ще оздобленням зброї. А особливо на Гуцульщині ми не зустрінемо майстрів, які б за- ймались виключно виготовленням чи оздоблен- ням зброї. Так, деякі села (Соколівка, Яворів, Річка, Криворівня, Брустурів, Довгопілля) були одночасно мосяжними центрами і центрами впо- рядження зброї. Аналізуючи рушниці-кріси, пістолі та порохів- ниці, можемо говорити про те, що в кожному пред- меті простежується синтез багатьох ремесел та ма- теріалів. Порівняно з крісами, пістолі зберігають аналогічну основну схему, але новим декоруючим матеріалом, що виступає в синтезі цієї групи, є бі- сер, яким інкрустують руків’я. У порохівницях- ріжках основою виступає оленячий ріг, який часто доповнюють металеві деталі у формі декоративних цвяшків. А в порохівницях-кубках основою, як пра- вило, є дерево, для його декорування та інкруста- ції вже немає обмежень у виборі матеріалу. Май- стри доповнюють звичний перелік ще й вставками з кістки, баранячого рогу. 311Типологія зброї на гуцульщині (художні особливості) ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013 Мистецькою цінністю у крісах є декорування їх прикладів та новий декоративно-конструктивний елемент у формі гнізда-сховку, використання яко- го могло бути двояке — як магазин під кулі [14, с. 257], що збільшувало вагу приклада, і водночас краще збалансовувало кріс, або як сховок під ма- гічні амулети, для ритуальних дійств [14, с. 262]. А про салютне (ритуальне) призначення пістолів може стверджувати і той факт, що майстри для них вже не використовують залізних нарізних стволів, а відливають їх самі з бронзи чи латуні — матері- алу, що значно урізноманітнює можливість деко- рування, з одного боку, та конкретно знижує всі інженерно-конструктивні характеристики — з ін- шого. Підтвердженням сказаного є виключна де- коративність окремих конструктивних деталей, на- приклад шомполу, що мав би використовуватись для зачищання ствола. Традиційне гуцульське зброярство дає змогу ви- ділити певні сталі схеми його внутрішньої органі- зації. Розглядаючи специфічні риси зброї варто від- значити, що деяким корективам, внаслідок її роз- витку, підлягав лише внутрішній склад техно логічних структур. В них вводились невідомі раніше техно- логії, переосмислювались і розвивались, отримую- чи нове звучання. Сталі принципи їхньої взаємодії, основні структурні схеми зберігались у незмінній єдності, і лише наповнювались новим художнім змістом. І дуже складно спонукати гуцула до змі- ни зовнішньої форми предмета, який він виготов- ляє [14, с. 270]. Характерною ознакою виробів гуцульського про- мислу є консерватизм в «ужиттю технічних поміч- них знарядів» та подібність зовнішнього вигляду тих виробів, а причиною цього є те, що знання і замилу- вання до предметів переходили від батька до сина, які жили в тих самих обставинах [14, с. 269]. Техніка роботи і знаряддя праці, за допомогою яких виготовляли гуцульську зброю в другій по- ловині ХІХ століття, порівняно з європейськими зразками є набагато простішими. Але, за браком технологічних можливостей, народні майстри ви- являють свою кмітливість у спрощенні конструк- цій, зберігаючи при цьому функціональну якість предмета. Один і той же тип зброї, і навіть окремий елемент декору, часто трактується за допомогою різних тех- нологій найрізноманітнішим чином. Наявність та- ких суперечностей спонукала нас до вивчення спе- цифіки різних видів зброї, перш за все з позиції ана- лізу реалізованих в їх будові засобів і прийомів втілення декоративного образу. Це пояснює приро- ду образного мислення та ґенезу декоративних форм. Це не означає, що при класифікації не вра- ховувались композиційні фактори. Але конструк- тивні принципи організації в цьому аспекті розкри- ваються більш вагомо і точно, значною мірою як основа народної творчості, виражена самобутністю кожного окремого предмета. Як явище декоративно-прикладного мисте- цтва, зброя, зокрема вироби гуцульського регі- ону, охоплюють доволі широке коло можливих аспектів розгляду, сягаючи магічного, соціально- го, етнічного, культурного значень, що реалізу- ються в художній формі виробів. Але важливо враховувати, що зброя, яка відноситься тут до народного виробництва, окреслює одночасно й особливе коло категорій, що пов’язані безпосе- редньо зі створенням предмета, матеріальним втіленням його естетичної концепції. Технічне втілення тісно пов’язане з характеристиками де- коративного образу. Відповідно художній аналіз зброї повинен здійснюватись лише з позиції взаємо впливів естетичних поглядів, з одного боку, і естетики матеріального втілення — з ін- шого. Специфіка зброярського мистецтва поля- гає перед усім в інтегрованій різноманітності тех- нологічних засобів декору. Всебічне вивчення гу- цульської зброї XVIII—XIX ст. дало змогу скласти розгорнуту класифікацію, завершенням якої став поділ за типами. 1. Блауберг И.в. Целостность и системность / И.В. Блау- берг // Системные исследования. —М. : Наука, 1971. — С. 15—38. 2. Жолтовський П.М. Художнє литво на західних зем- лях України в XVII—XIX століттях / П.М. Жол тов- ський. — К. : АН УРСР, 1959. — 136 [158] c. 3. Жук а.Б. Винтовки и автоматы / А.Б. Жук. — М. : Воениздат, 1987. — 735 с. 4. Жук а.Б. Револьверы и пистолеты / А.Б. Жук. — М. : Воениздат, 1990. — 431 с. 5. Історія українського війська (від княжих часів до 20-х років ХХ ст.) / під ред. І. Крип’якевич, Б. Гнатевич, З. Стефанів ; упоряд. Б.З. Якимович ; 4-те вид., змін і доп. — Львів : Світ, 1992. — 712 с. Наталія ДЯДюХ-БОГаТЬкО312 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 2 (110), 2013 6. Попенко в.Н. Приемы метания холодного оружия / В.Н. Попенко / Виктор Николаевич Попенко. — М. : Богучар, 1993. — 111 с. : ил. 7. Попенко в.Н. Холодное оружие : Энцикл. слов.: А-Я / Виктор Николаевич Попенко. — М. : Богу- чар, 1996. — 474 [5] с. : ил. 8. Попов Б. Топоры Древней Руси / Б. Попов // Кли- нок. — К. : Експрес-Поліграф. — № 4. — 2005. — С. 2—3, 34—37. 9. Система фізично-духовного вдосконалення «Ар- кан» / під ред. Ю. Ситник, І. Шипайло. — Львів, 1997. — 56 с. 10. Соломченко О. Гуцульське народне мистецтво i його майстри / О. Соломченко. — К. : Мистецтво, 1959. — 60 с. 11. Станкевич М.Є. Українське художнє деревооброб- ництво XVII—ХХ століть. Концепція декоративнос- ті. Історія. Типологія. Художні особливості : дис. на здоб. доктора мистец. / М.Є. Станкевич. — Львів : Ін-т народознавства НАН України, 1995. — 323 с. 12. Суха л.М. Художні металеві вироби українців Схід- них Карпат др. пол. XIX — XX ст. / Л.М. Суха. — К. : АН УРСР, 1959. — 104 с. : іл. 13. Трубников Б.Г. Полная энциклопедия: Оружие, воо- ружение всех времён и народов / Б.Г. Трубников. — СПб. : Нева ; М. : Олма-Пресс, 2002. — 719 с. 14. Шухевич в. Гуцульщина / В. Шухевич ; репринтне відтворення видання 1899 року. — Верховина : Гу- цульщина, 1997. — 352 с., іл. Natalia Dyadyukh-Bohatko ON TYPOLOGY OF WEAPON IN HUTSUL LAND (ARTISTIC PECULIARITIES) Keeping in mind the range of functional groups as Hutsul kris gunsas well as pistols, knives, bartka hatchets etc. the author has proven their artistic value in chronologic and regional as- pects. Definitions have been elaborated as for peculiarities in classification and typology of decorated Hutsul fire-arms. Keywords: weapon, art, weaponry, typology, function, form. Наталия Дядюх-Богатько ТИПОЛОГИЯ ОРУЖИЯ НА ГУЦУЛЬЩИНЕ (ХУДОЖЕСТВЕННЫЕ ОСОБЕННОСТИ) Исходя из разделения на функциональные группы ружей- крисов, пистолей, топориков-барток, ножей автор доказы- вает художественную ценность каждой в хронологическом и региональном аспектах. Определены особенности клас- сификации и типологии гуцульського оружия. Ключевые слова: оружие, искусство, типология, функ- ция, форма.

Типологія зброї на Гуцульщині (художні особливості)

Репозитарії

Схожі ресурси