Ареальна характеристика традиції колядування під час жнив в Україні

Стаття присвячена одній з найважливіших ділянок традиційної культури українців — календарній обрядовості. Залучивши польові етнографічні матеріали, автор описує та аналізує звичай колядування під час жнив, який ще не достатньо досліджений в науковій літературі....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Конопка, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2013
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94945
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Ареальна характеристика традиції колядування під час жнив в Україні / В. Конопка// Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 447-455. — Бібліогр.: 39 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94945
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-949452016-02-13T03:01:57Z Ареальна характеристика традиції колядування під час жнив в Україні Конопка, В. Статті Стаття присвячена одній з найважливіших ділянок традиційної культури українців — календарній обрядовості. Залучивши польові етнографічні матеріали, автор описує та аналізує звичай колядування під час жнив, який ще не достатньо досліджений в науковій літературі. The article has dealt with one of most important components of traditional Ukrainian culture, viz. a folk calendar ritual practice. By means of thorough study of ethnographic field materials the author has described and analysed the customs of caroling during harvest season, an issue not yet sufficiently considered in scientific publications. Статья посвящена одному из важнейших элементов традиционной украинской культуры — календарной обрядности. Использовав полевые этнографические материалы, автор описывает и анализирует обычай колядования во время жатвы, который еще не достаточно исследован в научной литературе. 2013 Article Ареальна характеристика традиції колядування під час жнив в Україні / В. Конопка// Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 447-455. — Бібліогр.: 39 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94945 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Конопка, В. Ареальна характеристика традиції колядування під час жнив в Україні Народознавчі зошити
description	Стаття присвячена одній з найважливіших ділянок традиційної культури українців — календарній обрядовості. Залучивши польові етнографічні матеріали, автор описує та аналізує звичай колядування під час жнив, який ще не достатньо досліджений в науковій літературі.
format	Article
author	Конопка, В.
author_facet	Конопка, В.
author_sort	Конопка, В.
title	Ареальна характеристика традиції колядування під час жнив в Україні
title_short	Ареальна характеристика традиції колядування під час жнив в Україні
title_full	Ареальна характеристика традиції колядування під час жнив в Україні
title_fullStr	Ареальна характеристика традиції колядування під час жнив в Україні
title_full_unstemmed	Ареальна характеристика традиції колядування під час жнив в Україні
title_sort	ареальна характеристика традиції колядування під час жнив в україні
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94945
citation_txt	Ареальна характеристика традиції колядування під час жнив в Україні / В. Конопка// Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 447-455. — Бібліогр.: 39 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT konopkav arealʹnaharakteristikatradicííkolâduvannâpídčasžnivvukraíní
first_indexed	2025-07-07T01:35:49Z
last_indexed	2025-07-07T01:35:49Z
_version_	1836950119514112000
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 © В. КОНОПКА, 2013 Володимир КОНОПКА АРЕАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАДИЦІЇ КОЛЯДУВАННЯ ПІД ЧАС ЖНИВ В УКРАЇНІ Стаття присвячена одній з найважливіших ділянок тради- ційної культури українців — календарній обрядовості. За- лучивши польові етнографічні матеріали, автор описує та аналізує звичай колядування під час жнив, який ще не до- статньо досліджений в науковій літературі. Ключові слова: українці, жнива, зажинки, колядування, перший сніп. Жнива для хліборобів мали дуже важливе зна- чення: від того, як віджнивуєш, залежала по- дальша доля селянського господарства. Початок і кінець жнив були для селян урочистістю. В етнографічній літературі ХІХ—ХХ ст. під час опису жниварської обрядовості перевагу надавали обжинковому комплексу звичаїв і обрядів. Зажин- ки згадували побіжно, обґрунтовуючи це відсутніс- тю відповідного фактографічного матеріалу. На те- ренах Південно-Західного історико-етнографічного регіону України 1 побутував зажинковий звичай, згід- но з яким на першому снопі колядували 2. Відзначи- мо й інший, менш поширений варіант, коли коляду- вали на останньому снопі [5, арк. 21, 60]. На жаль, цей звичай поки що мало досліджений, тому бібліо- графія цього явища незначна. З дослідників кінця ХІХ — початку ХХ ст. про звичай згадують лише Михайло Максимович [34, с. 129] та Агатангел Кримський [28, с. 8; 29, с. 354, 356]. У середині ХХ ст. про нього згадує Степан Килимник [21, с. 71], а наприкінці ХХ ст. це питання стало об’єктом дослідження декількох етнологів та фольклористів [10, с. 99—104; 11, с. 6—10; 13, с. 64—65; 36, с. 68—71; 37, с. 37— 39; 38, с. 57—58; 39, с. 98—99]. Джерельну базу цього дослідження складають польові матеріали, зафіксовані автором під час ет- нографічних експедицій упродовж 2007—2012 ро- ків 3, зібрані у більше ніж в 80 населених пунктах. Зараз більшість цих матеріалів зберігаються в ар- хіві Львівського національного університету імені Івана Франка [2, арк. 1—60; 3, арк. 1—110; 5, 1 Містить такі структурні одиниці: Волинь, Надсяння, Опілля, Поділля, Покуття, Гуцульщина, Бойківщина, Лемківщина, Українська Буковина, рівнинне Закарпаття [16, с. 210—211]. 2 Автору під час етнографічних експедицій вдалося вияви- ти цей звичай на Волині, Поділлі, а згадки про нього на Бойківщині та Лемківщині. 3 У Славутському р-ні Хмельницької обл. в липні 2007 р., Богородчанському р-ні Івано-Франківської обл. в липні 2008 р., Гощанському та Острозькому р-нах Рівненської обл. в липні 2009 р., Теребовлянському, Підволочись- кому та Тернопільському р-нах Тернопільської обл. в серпні 2009 р., Турківському р-ні Львівської області в червні 2010 р., в Горохівському р-ні Волинської обл. в липні 2010 р., в Воловецькому р-ні Закарпатської обл. в червні 2011 р., в Бродівському та Радехівському р-нах Львівської обл. в липні 2011 р., в Великоберезнянсько- му та Перечинському р-нах Закарпатської обл. в червні 2012 р., в Кам’янко-Бузькому та Бузькому р-нах Львів- ської області у липні 2012 р. володимир кОНОПка448 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 арк. 1—64] і архіві Інституту народознавства НАН України [1, арк. 1—205]. На основі зібраних мате- ріалів опубліковано декілька статей [26, с. 540— 544; 27, с. 77—82]. Борис Грінченко у своєму словнику української мови дав таке визначення: «Колядування — це ви- конання колядок у Різдвяний вечір (25 грудня / 6 січня)» [19, с. 274. Ширше тлумачення — це святкові обходи з виконанням величальних пісень- колядок або речитативних формул поздоровлень та побажань, які завершуються одержанням дарунків. В основі цих обходів лежала магічна ідея «святко- вого дня», згідно з якою висловлені в період свят по- бажання мали стати реальністю. Значення терміна «колядування» в словосполу- ченні «колядування в жнива», яке ми використо- вуємо у своїй статті, зводиться до звичаю в день початку чи по закінченню жнив виконувати групою чи окремими женцями різдвяних церковних чи на- родних колядок. Польові етнографічні матеріали автора і скупі згадки з джерел та літератури дають змогу ствер- джувати, що подекуди в Україні колядували на за- жинках чи обжинках, у певних випадках могли ко- лядувати і в інші пори року (під час стихійних лих — епідемії, засухи). На думку деяких дослідників, обряд колядуван- ня характерний лише для зимового календарного ци- клу свят [30, с. 366]. Людмила Виноградова зазна- чає, що колядування — це ритуал обходу домів, при- урочений переважно до святок; інших варіантів колядування у східних слов’ян вона не подає [9, с. 570—575]. Але дослідниця відзначає, що сам об- ряд колядування практикувався не лише у зимово- му, але й в інших календарних циклах. В західнослов’янській фольклористиці всі ці обходи зазвичай називають колядуванням, а пісні — коляд- ками. «Окрім святкових коляд, — писав словаць- кий етнограф А. Вацлавик, — широко відомі вес- няні (колядки. — в. к.), які супроводжували обхо- ди на св. Блажея, св. Дороту, св. Ржегожа, масницю, коляди при внесенні «літа», ті, які виконуються в Зелений четвер, на Паску і, насамкінець, літні чи свентоянські» [7, с. 8]. Таке широке використання терміна «коляда» для текстів, які супроводжують різні календарні обхо- ди, пов’язане, на думку Л. Виноградової, з проце- сом стирання термінологічних відмінностей обхід- них пісень [7, с. 8—9]. На нашу думку, таке пояс- нення не є повним. Визначальним елементом вважаємо сюжетну спорідненість або ж викорис- тання одного і того ж сюжету у піснях з різним тер- мінологічним означенням. Обхідні пісні поширені й в українців. Як ми по- бачимо далі, у них багато спільного з колядним ре- пертуаром. Яків Головацький подає десять обхідних царинних пісень [18, с. 241—246], сюжети біль- шості з них мають свої аналогії в колядках. Побуту- вали ці пісні на Лемківщині: «Послѣ того слѣдують Царинныя или Русальныя пѣсни, сохранившіяся только у Лемковъ, т. е., Карпатскихъ жителей Западно-Русской части Галиціи. Ихъ поють тоже хоромъ женщины при обхожденіи поля (царины) на Троицынъ День или Зеленыя Свята, который праздникъ называютъ Лемки и Угророссы Русалья- ми, Русальной Недѣлей» [17, с. 7]. Зокрема, сюжет другої царинної пісні 4 повністю відповідає дуже популярній в слов’янському фоль- клорі темі «переваги милого» (за класифікацією 4 Початок цієї пісні Я. Головацькому, мабуть, не вдалося записати, і вона розпочинається з приспіву. [приспів] Прійшовъ до неи татцейко еы: «Дай ми дѣвойко, хоть галузь вина, Або дармо дай, або ми продай!» — «Ни дармо ни дамъ, а ни не продамъ, Бо моє вино барзъ дорогоє, Барзь дорогоє, непочатоє». — приспів: Гей на великдень, на славный день, садило дѣвча зелене вино, Садило, садило, Богу ся молило: «Спусти Божейку, чорну хмаройку, Чорну хмаройку, дробного дожджу Чей бы ся пріяло зелене вино! Ей вино жъ моє зеленейкоє! Прійшла до неи мамцейка єй: «Дай ми дѣвойко, хоть галузь вина, Або дармо дай, або ми продай! » — «Ни дармо ни дамъ, а ни не продамъ, Бо моє вино барзъ дорогоє, Барзь дорогоє, непочатоє». — [приспів] Прійшовъ до неи милейкій єи: «Дай ми дѣвойко, хоть галузь вина, Або дармо дай, або ми продай! » — «Тобѣ не продамъ, лемъ ти дармо дамъ» [18, с. 241— 242]. 449ареальна характеристика традиції колядування під час жнив в Україні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 Л. Виноградової [7, с. 56], а в українському коляд- ному репертуарі відомо більше ніж 170 варіантів [25, с. 752—755]. Мотив «зелене вино» також час- то зустрічається в колядках слов’янських народів [7, с. 37, 85—87]. Зміст шостої царинної пісні 5, відповідає поши- реній у всіх слов’ян сюжетній ситуації, коли відо- бражаються польові роботи на полі господаря, а учасниками виступають — «сам Господь», святі, «Божа Мати» [7, с. 94]. Перша частина пісні є на- багато давнішою від другої, в якій помітний вплив християнства. В іншому розділі — «колядки для господаря» — Я. Головацький подає колядку з по- дібним сюжетом: «Самъ Господь Богъ за плужкомь ходить, Пресвята Дѣва ѣстоньки носить…» [17, с. 17]. В збірнику «Колядки та щедрівки» подаєть- ся більше ніж 50 варіантів подібних за сюжетом українських колядок [25]. Перше свідчення про колядування в жнива зна- ходимо у М. Максимовича: «Як жнуть бороду… виконують при тому й посипальну новорічну піс- ню: «Ходить Ілля, носить пугу житяную: де замах- не — жито росте!» [34, с. 129]. Аналогічні чи схо- жі зразки належать до дитячих колядок і щедрівок [15, с. 77—78]. Зауважуємо сюжетну спорідненість колядки, яку подав М. Максимович, та шостої царинної піс- ні з записів Я. Головацького. Царинні пісні вико- нувалися під час обходу полів [22, с. 181]. Сучас- ні записи підтверджують цю традицію, респонден- ти додатково зауважують , що обходи проводилися вже тоді, коли достигало зерно: «Ца- рина, то царина в нас, В русалю. То в любу неді- лю, як жито колося» 6. 5 Ей горе, горе! сам тя Богь оре, Божа матенка насѣня носить, Насѣня носить и Бога просить: «Зародь, Божейку, насѣня троє, Насѣня троє, не єднакоє: Перше насѣня — яра пшеничка, Друге насѣня — зелено вино, Трете насѣня — пахнячій ладань. Яра пшеничка на проскуройки, А на якіи, на всенощніи; Зелене вино до Службы Божой, На причащаня, душь очищаня, Пахнячій ладань до кадильнички [18, с. 244—245]. 6 Записано 8 червня 2012 р. Біляковським П.В. у с. Сі- мерки Перечинського р-ну Закарпатської обл. від Ман- Отже, час виконання царинних пісень (Зелені свята, період достигання злакових) та час коляду- вання в жнива (зажинки, обжинки) з використан- ням сюжетноспоріднених текстів свідчить про їхню прадавню прив'язку до літнього циклу, а не «ман- дрівку» із зимового. Далі проаналізуємо колядування в жнива, але специфіка джерельного матеріалу (здебільшого під час колядування в жнива виконувалися церковні колядки — записи 80-х рр. ХХ ст. — поч. ХХІ ст.) не дає змоги повністю реконструювати пісенну час- тину обряду. Цікавими для дослідження звичаю «колядуван- ня в жнива» є заборони щодо колядування в пев- ний час. Здебільшого це церковні заборони, які дуже часто отримували народне тлумачення. Для більшості теренів України характерно починати ко- лядування від Введення (4 грудня). Зрідка, зо- крема на Бойківщині, респонденти відзначають, що можна було колядувати вже тоді, коли в полі з’являться перші «полукіпки». Щоправда, само- го звичаю колядування у полі тут уже не пам’ятають [39, с. 99]. Те, що звичай не зберігся у пам’яті ін- форматорів, ще не означає, що в минулому він не був поширений на цих теренах, позаяк його під- тверджує приказка (записана неодноразово) про те, що можна колядувати після того, як зіжнуть півкопи чи копу [3, арк. 21]. Подібна інформація з Волині: «Колядувати після жнив. Начинають колядувати. То не колядували, а казали, що вже можна» (с. Гумнище Горохівського р-ну Волин- ської обл.) [1, арк. 28]; «То кажуть колядували, вже колись ше, но я того не знаю. То казали ко- лядували колись, як гречаного снопа зав’яжуть. Бо то вже жнива кончились, бо колись вже греч- ка сама остання» (с. Смолява Горохівського р-ну Волинської обл.) [1, арк. 78]. Експедиційні дослідження на території Захід- ного Поділля 7 (Тернопільська обл.) засвідчують загальну поширеність звичаю колядування в жни- ва на цих теренах, оскільки більшість інформато- дич Юлії Іванівни, 1934 р. н. та Ганусів Марії Іванівни, 1930 р. н. 7 Села Білоскірка, Грабовець, Застінка, Козівка (Тер- нопільський р-н), Ілавче, Сороцьке (Теребовлянський р-н), Криве, Магдалівка, Поділля, Теклівка (Підволо- чиський р-н). володимир кОНОПка450 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 рів, які були виконавцями обряду, про нього пам’ятають: «То, кажуть, що колядували. Як пер- ший сніп, то зав’язала сніп, і сідала на нього: чи жінка чи чоловік, хто там сідав. Зачинали коляду- вати, помолилися і колядували» [5, арк. 9]; «Гос- подар перехрестився і говорив: «Господи Боже, до- помагай». Починав жати. Вижали перший сніп, господар сідав, і колядували» [5, арк. 12]; «Як ви- йшли в поле, нажали перший сніп, сідали на зем- лю, той сніп ставили в середині. Обсіли його, за- колядували «Бог Предвічний», там другу коля- ду...» [5, арк. 20]; «Так колись ще було, старі люди кажуть... перед тим все одно співали коляду «Все- ленная веселися» [5, арк. 64]. Звичай колядування на жнива був поширений і на території Східного Поділля: «Як тільки нажнуть і зв’яжуть першого снопа, хутчій сідають на нього і починають колядувати» [38, с. 57]; «Перший сніп нажинає найстарший у сім’ї (дідусь, бабуся), сідає на нього і колядує колядку з традиційного різдвяно- го репертуару, після чого благословляє присутніх та просить допомоги у зборі врожаю та щасливому його завершенні» [13, с. 64]. Галина Виноградська пові- домляє про загальну поширеність цього звичаю у південних районах Хмельницької області 8. Конста- тацію факту поширення звичаю колядування в жни- ва на Поділлі знаходимо також у дослідженнях С. Павлюка та О. Курочкіна 9. На Волині теж вдалося зафіксувати згадки про колядування на першому снопі: «Стали, господар, от мій тато, прийшов, перехрестився, косу в руки і: «Боже допоможи». Першого накосив снопа, зв’язав, а це так було раньше, то нажав снопа сів і заколядував. ...Колядували і (потім промовля- ли. — в. к.) «Дай, Боже, за рік дождати цих жнив, а цей хлібець спожити в доброму здоров’ї» [4, арк. 18]. Інший респондент розпо- відає почуте від своїх батьків: «Шось таке було. В наши часи, то я не помню, а раніше ше розка- 8 У Городоцькому, Чемеровецькому, Дунаївецькому, Ка- м’я нець-Подільському, Новоушинському, Віньковець- кому р-нах [12, с. 499]. 9 «На Волині, Поділлі простежується дохристиянський ритуал, коли, зжавши перший сніп, женці сідали на нього і виконували колядку» [35, с. 284]; «У Гусятинському повіті (Тернопільська область. — В. К.), за даними екс- педицій, ще порівняно недавно зберігався архаїчний зви- чай колядування на першому снопі» [30, с. 362]. зували, шо колядували і цьо…, як зажинали, то колядували» [4, арк. 41]. У західноподільському селі Ілавче (Теребовлян- ський р-н Тернопільської обл.) колядували на останній культурі, яку жали. Найчастіше це була гречка: «Як вже перший сніп гречки зав’язали, то колядували, а так не колядували» [5, арк. 25]. Тут же поширене також уявлення про те, що, полежав- ши на першому снопі, не болітиме спина в жнива. Аналогічно колядували на гречці в волинському с. Кутрів (Горохівський р-н Волинської обл.): «Го- ворили після гречаних колядували. Колядували вся- кі, які хто знає» [1, арк. 138]. Про колядування на гречаному снопі подає інформацію і С. Килимник: «В деяких місцевостях Поділля після скосу гречки всі, коли в’язали снопи — колядували. Чому це так — трудно з’ясувати. А в Літинськім і Ляти- чівськім повітах (може й ще де це відбувалося), їз- дили до знайомих та родичів з гречаним снопом ко- лядувати…» [21, с. 71]. Найчастіше колядували «Бог Предвічний», «Нова радість стала», «Дивная новина», «Вселенная весе- лися», «Добрий вечір тобі, пане господарю». Ціка- во, що в кожному селі перевагу надавали одній з пе- релічених колядок. Зокрема, у селі Білоскірка на Тернопільщині колядували «Вселенная веселися» [5, арк. 63, 64], у селі Сороцьке на Теребовлянщині — «Бог Предвічний» [5, арк. 9, 12, 20, 21], у селі Ку- трів на Горохівщині — «Нова радість стала», «По всьому світу стала новина» [1, арк. 138], а на Хмель- ниччині надавали перевагу колядкам «Нова радість стала», «Добрий вечір тобі, пане господарю» [13, с. 64]. Як зазначали інформатори, колядували лише церковні колядки. Пояснення колядування самими респондентами найчастіше зводилося до формули «Щоб Бог родив» [5, арк. 25]; «Як жнива почина- ються — вже можна колядувати, а до жнив не мож- на. Колядують на жнива, бо вже йде до Різдва»; «Нажавши перший сніп, можна колядувати, бо вже йде до Різдва»; «Щоб слабість не верталася на ху- добу і людей» [13, с. 65]. Жниварські колядки поки що досліджені нау- ковцями недостатньо 10. Про них збереглося дуже мало свідчень, записи — одиничні. На думку до- 10 В енциклопедичній статті, присвяченій колядуванню у слов’ян, про такий вид колядок навіть не згадується [8, с. 576—579]. 451ареальна характеристика традиції колядування під час жнив в Україні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 слідниці Світлани Творун, різниця між різдвяни- ми та жниварськими колядками полягає в тому, що на Різдво частіше вживається рефрен «дай, Боже», а в жниварських колядках — «славен єси на не- бесі» [38, с. 58]. Під час польових етнографічних експедицій авто- ру не вдалося виявити колядок, які б співали спеці- ально на жнива. На досліджуваних теренах викону- вали церковні колядки, ті ж, що й на Різдвяні свя- та. Натомість С. Творун подає записи декількох жниварських колядок, які їй вдалося виявити на Східному Поділлі: — Господарю, неньку, вставай раненько. Славен єси на небесі 11. Прийдуть до тебе три товариші. Перший товариш — ясне сонечко, Другий товариш — дрібний дощичок, Третій товариш — ясний місяць. — Перший товариш, чим ся похвалиш? — Ой як зійду я в неділю рано, То й зрадуються церкви і костьоли, церкви і костьоли, а в церквах престоли. — Другий товариш, чим ся похвалиш? — Ой як я зійду три рази в маю, То зарадується жито й пшениця. — Третій товариш, чим ся похвалиш? — а як я зійду темної ночі, То й зрадуються у полі звірі. У полі звірі, хто є в дорозі [37, с. 37—38]. Із другого варіанта у с. Стіна (Томашпільського р-ну Вінницької обл.) жінка змогла пригадати лише один рядок і рефрен: «Радість настала, жита діжда- ли, Славен єси на небесі…» [36, с. 69]. Зміст цих колядок співзвучний із записами різдвяних колядок попередніх періодів, але дослідниці вдалося зафік- сувати, що саме їх виконували в жнива. Колядки — це обрядові тексти привітального, ве- личального, доброзичливого характеру, адресовані господарю і членам його сім’ї. Але колядування в жнива не можна розглядати окремо від контексту. В цьому випадку однаково важливими виступають ма- гічні дії (зжинання першого снопа, сидіння на ньо- му) та виконання пісенних текстів. Приповідки при цьому часто є супутніми елементами, хоча також важ- ливими, а тому не можуть бути упущені з обряду. Найперше звичай колядування в жнива спробу- вала проаналізувати Оксана Ходак. На її думку, в 11 Рефрен, який повторяється після кожного рядка. минулому колядування мало магічний характер. Вра- ховуючи те, що у слов’ян Новий рік не завжди був хронологічно визначеним (березень, вересень, сі- чень), висунута гіпотеза про доцільність колядуван- ня у будь-яку пору року. Свої висновки авторка бу- дує на основі польового матеріалу [39, с. 98]. Од- нак, на нашу думку, для кожного з періодів характерні свої пісні з хліборобськими мотивами: на- весні — веснянки, восени — жнивні пісні, узим- ку — колядки, щедрівки. Семантику колядування у жнива ця теза не пояснює. Для ілюстрації своїх висновків О. Ходак наво- дить польові експедиційні записи: «Оповідають люди, у Блюдниках, за Галичем (нині — Галицькийр-н Івано-Франківської обл.), колись, як жали перший сніп, то всі женці тримають на руці хліб, сідають на той сніп, роблять коло і колядують. У нас такого не- має, лише на новорічні свята могли колядувати, але серед літа — ні» [39, с. 98]. Подає О. Ходак і опис звичаю зі села Старі Ско- морохи (Галицький р-н Івано-Франківської обл.): «Як вийшли перший день у поле жито жати і вижа- ли вже перший лан, то в’язали з першого жита сніп і сторцували (встановлювали вертикально. — в. к.) його догори. Женці ставали навколо, обернені до того снопа, і колядували коляду. Колядували тіль- ки один раз. Як проколядували, то біля снопа ста- вала жінка, одна зі жниць, і віншувала господаря: Сійся-родися, // Жито-пшениця, // Всіляка паш- ниця, // На щастя, на здоров’я, // На той Новий рік. Тоді той господар подякував усім, посівав жен- ців грішми, котрі ловили ті гроші, а тій жінці, що віншувала, стоячи біля снопа, давав у руки золото- го. І так робили на кожному полі. І дивно-урочисто було чути серед літа коляду…» [39, с. 98—99]. Цей запис не збігається з попереднім, але їх об’єднує власне час виконання — жнива. Проаналізувавши записи О. Ходак, робимо ви- сновок, що матеріал зі села Старі Скоморохи — це опис колядування під час жнивування толокою, а пер- ший її запис стосувався колядування на своєму полі господаря чи господині. До цього ж висновку дійшли ми на основі власного аналогічного матеріалу з тере- нів Західного Поділля (сіл Сороцьке, Білоскірка, Ілавче, Грабовець): проаналізувавши кількісний склад людей, які йшли зажинати. Якщо господар зжинав свою ниву сам (не планував за про шувати на допомо- володимир кОНОПка452 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 гу толочан), то найчастіше зажинати йшов він один або ж господиня. Але якщо господар наймав жен- ців або запрошував їх на толоку, то на зажинках були присутні всі запрошені, й зажинки були більш урочистими. На запитання, чому колядували на першому сно- пі, найчастіше можна почути відповідь: «Щоб Бог родив»; «Бо так треба»; «Щоб врожай був». У селі Антонівка на Вінничині колядують, сидячи на пер- шому снопі, для того, «щоб в господарстві добро сі- дало», «щоб не хворіти», «щоб зимою гулів на шиї не було» [38, с. 57]. Такі відповіді є залишками ре- ліктових вірувань у магію почину, а точніше — у пев- ні відрізки часу, які можуть впливати на майбутній достаток, здоров’я членів родини [6, с. 372—376]. Для того, щоб досягнути бажаного результату, по- трібно було виконати конкретні, визначені тради- цією, дії, супроводжуючи їх словесними формулами, в даному випадку — колядуванням. Варіант пояс- нення «бо так треба» — свідчить про те, що ритуал виконувався за інерцією, а селяни вбачали в ньому усталену часом традицію, яку вони з поваги до сво- їх предків не хотіли порушувати 12. Колядування в період святок завершувалося за- гальною трапезою гурту колядників після закін- чення колядування [9, с. 571]. У зажинковий день також робили гостину. Її могли робити на ниві або в домі господаря поля. Цей звичай вдалося зафік- сувати лише спорадично, але в літературі наявні відомості про нього [14, с. 333; 31, с. 195]. Якщо на зажинки йшли всією родиною, то брали з со- бою певні харчі, але обов’язково — хліб і сіль. Розстеливши рушник на краю поля і поклавши на нього принесені харчі, господарі зажинали. За- жавши, молились і сідали до трапези. Але всі рес- понденти стверджували: хліб, який брали з собою у поле, не з’їдали, а приносили додому й уже тут 12 Досить влучно семантика феномену «обряду» відзначив Ф Колесса: «Вони визначаються незвичайною консер- вативністю й закостенілістю, зберігаються непорушно довгі віки, хоча зміняється народній побут і світогляд. Деякі обрядові форми, що повстали в глибокій старині, держаться ще й досі силою традиції, звичаю й переданого з давніх віків забобонного страху перед їх порушуванням, хоч уже давно не відповідають народньому світоглядові, не знаходять навіть у народньому віруванні ніяких аргу- ментів на своє підтвердження, крім споконвічного «так годиться» [24, с. 7]. ним вечеряли. Подібні дії з хлібом супроводжу- вали всі найважливіші для хлібороба моменти: оранку, засівання [33, c. 331—332; 32, с. 523]. Це наводить на думку, що хліб, який брали з со- бою в поле, призначався для когось «іншого». Тими «іншими», на думку Корнелія Кутельмаха [31, с. 195], з яким погоджується також автор, були померлі родичі. Період різдвяно-новорічних святок був часом «відвідування» померлими сво- їх родичів, трапеза колядників виступала симво- лічним почастунком, а самі предки досить часто були адресатами колядок. У більшості слов’янських мов одним із значень терміна «коляда» є дар, подання колядникам [20, с. 569]. Змістовною основою колядування є ідея обміну подарунками: «виділення обрядової їжі для сакральних гостей, у розрахунку на їхню поміч та опіку» [9, с. 574]. Основною частиною подарун- ка, а іноді і єдиною, виступав хліб або хлібна ви- пічка. В українців, як і у всіх хліборобських наро- дів, поширеними є вірування про вплив померлих родичів на добрий врожай, благополуччя в домі. Отже, одним із семантичних значень колядуван- ня в жнива була подяка предкам, Богові за отри- маний врожай. Колядування фігурує і в інших оказіональних зви- чаях, не пов’язаних з народним календарем. А. Крим- ський зазначав, що колядували на першому снопі для того, щоб у селі не було чуми та холери, і як під- твердження подав легенду зі села Попівка 13 (нині — Звенигородського р-ну Черкаської обл.). У волинських селах, якщо була тривала посуха, за допомогою колядування викликали дощ [2, арк. 47]. Цей звичай відрізнявся варіативністю у виконанні дій, кількісному та статево-віковому скла- 13 Колись давно, ще за наших прадідів, приходила в наше село джума й замордовувала та забирала з собою всіх людей, не минаючи ні одної хати, так підряд і йшла. І ви- качала вона вже півсела. Пішли люди до попа, попро- сили, щоб одправив молебствія святому Миколі. Піп одправив. А вночі приснилося одній вдові, що прийшов старенький дідок із сивою бородою, з палицею та й каже: «Піди й скажи всім людям, щоб покинули жати та йшли колядувати». Як устала та жінка, пішла до розправи. Розказала. Скликали сходку й порадилися, щоб назавтра колядувать. А другого дня аж село ревло: так колядували старі й малі, всі, хто був живий. І від того дня — як урі- зало: перестали мерти [28, с. 8]. 453ареальна характеристика традиції колядування під час жнив в Україні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 ді учасників. В першому випадку мали колядувати сім або дев’ять вдів 14, здійснюючи обходи за годин- никовою стрілкою навколо криниці (варіанти: на- вколо церкви, навколо села, понад рікою). Вдало- ся також зафіксувати звичай, коли вдови, коляду- ючи, щось кидали в колодязь, найчастіше — зерно (локальна традиція — села Шатерники, Малий Скнит Славутського р-ну Хмельницької обл.). Другий випадок — це коли колядували всім селом, або збиралася громада та йшла колядувати від хати до хати. Інколи колядування доручали окремій гру- пі: дітям, дівчатам, парубкам, молодицям, старшим жінкам. У цьому варіанті часто зустрічаються дії, пов’язані з використанням води (поливання, обли- вання), що наближує його до іншого обряду викли- кання дощу — «додоли» або «пеперуди» [23, с. 206]. Кардинальною відмінністю цих обрядодій є лише те, що в першому випадку могли виконува- ти колядки, а в другому — ні. Ще один спосіб боротьби із засухою пов’язаний з першим снопом, який волиняни називався «коля- да». Мешканці села Малий Скнит (Славутський р-н, Хмельницької обл.) вірили, що лише одна дія — ви- несення цього снопа з хати може припинити засуху й сприяти дощу [2, арк. 17]. Наведені свідчення про оказіональне викорис- тання колядування підтверджують його магічну роль. У той же час ці звичаї суперечать церковним канонам, згідно з якими колядувати дозволялося лише від Введення (4 грудня). Але віра у дієвість, у те, що саме таким чином можна досягнути мети (позбутися епідемії, викликати дощ), характерна не лише для селян; досить часто православне та греко- католицьке духовенство за власною ініціативою підтримувало подібну звичаєвість. Звичай колядування в жнива був досить поши- рений, але у зв’язку з політикою радянської вла- ди, яка забороняла колядувати, він починає зни- кати у 20—40-х рр. ХХ ст. Але подекуди цьо- го звичаю дотримувалися і під час зажинання у колгоспах: «За колгоспу ланкова кликала жати, то два-три снопи вижали, бо Івана велике свято, але мусіли йти, бо жнива начиналися на Івана. Ми йшли жати, тоді собі посідали і співали, коляду- 14 Виконавцями подібних дій були вдови, адже, згідно на- родними віруваннями, вони — «ближче» до Бога, а тому швидше можуть щось у нього «випросити». вали. Перша коляда йшла «Вселенная веселися» [5, арк. 63]. Підсумовуючи, відзначимо, що хоча колядування на першому снопі є найменш висвітленим зажинко- вим елементом в етнографічній літературі, проте по- льові експедиційні матеріали підтверджують існуван- ня в минулому цього звичаю на теренах майже усьо- го Південно-Західного історико-етнографічного регіону України, а також у Середньому Подні пров’ї. Зіжавши першого снопа, на нього сідали або вста- вали навколо цього атрибута жнив і колядували. Ко- лядування різдвяно-новорічного циклу позначало закінчення календарного року, колядування ж в жни- ва — закінчення хліборобського циклу (Посів ози- мих — це уже початок нового кругообігу зерна). Семантика цього явища двояка. По-перше, зви- чай пов’язаний з віруваннями у магію початку, куль- том предків. По-друге, часте використання коляду- вання в оказіональних звичаях дає змогу порівняти його з молитвою, оскільки в даному випадку вони виконують одну і ту ж функцію. У минулому в жнива колядували народні коляд- ки, але їх витіснили християнські. Інформації про на- родні жниварські колядки автору виявити не вдало- ся, тому потрібно проводити додаткові експедицій- ні етнографічні дослідження. Під час обходів полів та під час колядування в жнива виконувалися поді- бні за сюжетом тексти — це свідчить про прадавню прив'язку цих обрядів до літнього циклу. При цьо- му однаково важливими були магічні дії (з першим чи останнім колоссям, снопом) та виконання пісенних текстів (народних та церковних колядок). 1. Архів Інституту народознавства НАН України. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 619. — Арк. 1—205 (По- льові етнографічні матеріали до тем: «Аграрні мотиви в календарній обрядовості українців», «Літня кален- дарна обрядовість волинян», зафіксовані Конопкою Володимиром Михайловичем та Баглай Марією Василівною у Горохівському р-ні Волинської обл. 5—20 липня 2010 р.). 2. Архів Львівського національного університету імені Івана Франка (далі — Архів ЛНУ ім. І. Франка). — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 183-Е. — Арк. 1—60 (Польові етнографічні матеріали до теми «Аграрні мо- тиви в календарній обрядовості українців», зафіксовані студентом другого курсу Конопкою Володимиром Михайловичем 13—20 липня 2007 р. в Славутському р-ні Хмельницької обл.). володимир кОНОПка454 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 3. Архів ЛНУ ім. І. Франка. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 250-Е. — Арк. 1—110 (Польові етнографічні матеріали до теми «Аграрні мотиви в календарній обрядовості українців», зафіксовані студентом третьо- го курсу Конопкою Володимиром Михайловичем 11— 22 липня 2008 р. в Богородчанському р-ні Івано- Франківської обл.). 4. Архів ЛНУ ім. І. Франка. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 281-Е. — Арк. 1—99 (Польові етнографічні матеріали до теми «Літня календарна обрядовість Волині», зафіксовані студенткою другого курсу Баглай Марією Василівною 4—14 липня 2009 р. в Гощан- ському і Острозькому р-нах Рівненської обл.). 5. Архів ЛНУ ім. І. Франка. — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 305-Е. — Арк. 1—64 (Польові етнографічні матеріали до теми «Аграрні мотиви в календарній обрядовості українців», зафіксовані студентом чет- вертого курсу Конопкою Володимиром Михайлови- чем 18—20 серпня 2009 р. в Теребовлянському, Підволочиському і Тернопільскому р-нах Тернопіль- ської обл.). 6. валенцова М.М. Начало, конец / М.М. Валенцова, Е.С. Узенева // Славянские древности: этно лин гвис- тический словарь : в 5-ти т. / под общей ред. Н.И. Тол- стого. — М., 2004. — Т. 3: К (Круг) — П (Пере- пелка). — С. 372—376. 7. виноградова л.Н. Зимняя календарная поэзия запад- ных и восточных славян. Генезис и типология колядо- вания / Л.Н. Виноградова. — М., 1982. — 256 с. 8. виноградова л.Н. Колядные песни / Л.Н. Виногра- дова // Славянские древности: этнолингвистический словарь : в 5-ти т. / под общей ред. Н.И. Толстого. — М., 1999. — Т. 2: Д—К. — С. 576—579. 9. виноградова л.Н. Колядование / Л.Н. Виноградо- ва // Славянские древности: этнолингвистический словарь : в 5-ти т. / под общей ред. Н.И. Толстого. — М., 1999. — Т. 2: Д—К. — С. 570—575. 10. виноградська Г. Архаїчні елементи українських за- жинків / Г. Виноградська // Етнос. Культура. На- ція : матеріали міжнародної конференції. — Дрогобич, 1999. — С. 99—104. 11. виноградська Г. Семантико-функціональні особли- вості основних ритуальних елементів українських за- жинків / Г. Виноградська // Етнічна історія народів Європи (Традиційна етнічна культура слов’ян) : збір- ник наукових праць — К., 1999. — Вип. 1. — С. 6—10. 12. виноградська Г. Обжинковий вінок в контексті тради- ційної обрядовості українців на сучасному етапі: ґенеза символу / Галина Виноградська // Народознавчі зо- шити. — 2001. — № 3. — С. 499—502. 13. виноградська Г.М. Народна семантика жниварських звичаїв та обрядів українців: християнізація симво- лів / Г.М. Виноградська // Актуальні проблеми ві- тчизняної та всесвітньої історії : збірник наукових праць. — Харків, 2006. — Вип. 9. — С. 62—69. 14. возняк М. Народний календар з Овруччини 50-х ро- ків ХІХ століття у записках Михайла Пйотровсько- го / Михайло Возняк // Записки Наукового товари- ства імені Шевченка. — Львів, 1996. — Т. 230: Праці Секції етнографії та фольклористики. — С. 303—350. 15. Глушко М. Генезис тваринного запрягу (культурно- історична проблема) / Михайло Глушко. — Львів, 2003. — 448 с. 16. Глушко М. Етнографічне районування України: стан, проблеми, завдання (за матеріалами наукових дослі- джень другої половини ХХ — початку ХХІ сто- літь) / Михайло Глушко // Вісник Львівського уні- верситету. Серія історична. — Львів, 2009. — Вип. 44. — С. 79—214. 17. Головацкий Я.Ф. Народные песни Галицкой и Угор- ской Руси / Я.Ф. Головацкий. — М., 1878. — Ч. ІІІ. — Отд. 2. — 747 + 16 + 24 + LХХХ с. 18. Головацкий Я.Ф. Народные песни Галицкой и Угор- ской Руси / Я.Ф. Головацкий. — М., 1878. — Ч. ІІ. — 841 с. 19. Гринченко Б.Д. Словарь украинского языка / Б.Д. Гринченко. — К., 1908. — Т. 2. — 573 с. 20. кабакова Г.И. Коляда / Г.И. Кабакова // Славян- ские древности: этнолингвистический словарь : в 5-ти т. / под общей ред. Н.И. Толстого. — М., 1999. — Т. 2: Д—К. — С. 568—570. 21. килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні / Степан Килимник. — Вінні- пег ; Торонто, 1963. — Т. V. — 288 с. 22. кирчів Р. Із фольклорних регіонів України. Нариси і статті / Роман Кирчів. — Львів, 2002. — 351 с. 23. климець ю. Землеробська основа купальської обря- довості слов’ян / Юрій Климець // Проблеми слов’янознавства. — Львів, 1999. — Вип. 50. — С. 205—209. 24. колесса Ф. Вірування про душу й загробне життя в українській похоронній і поминальній обрядності / Філарет Колесса // Записки Наукового товариства імені Шевченка. — Львів, 2001. — Т. ССXLІІ: Пра- ці Секції етнографії і фольклористики. — С. 7—82. 25. Колядки та щедрівки: Зимова обрядова поезія трудо- вого року / упоряд., передмова і примітки О.І. Дея. — К., 1965. — 804 с. 26. конопка в. Аграрні мотиви в календарній обрядо- вості українців східної частини Волині (за матеріала- ми експедиції 2007 р.) / Володимир Конопка // Народознавчі зошити. — 2007. — № 5—6. — С. 540—544. 27. конопка в.М. Відповідники поминальної страви «ко- ливо» в календарній обрядовості українців с. Сороць- ке Теребовлянського р-ну Тернопільської області (за матеріалами експедиції 2009 р.) / В.М. Конопка // Сборник научных трудов по материалам международ- ной научно-практической конференции «Современные проблемы и пути их решения в науке, транспорте, про- 455ареальна характеристика традиції колядування під час жнив в Україні ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 изводстве и образовании. 2010». — Одесса, 2010. — Т. 34. — С. 77—82. 28. кримський а. «Щоб покинули жати та йшли коляду- вати»: З неопублікованої праці А. Кримського / А. Кримський ; публікація і передмова М. Гуця // Культура і життя. — 1991. — 24 серпня. — С. 8. 29. кримський а. Неопублікований розділ «Жнива» праці А. Кримського «Звенигородщина. Шевченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалекто- логічного» / А. Кримський ; публікація і передмова Г. Виноградської // Народознавчі зошити. — 2012. — № 2. — С. 348—360. 30. курочкін О.в. Обрядовість (Календарні свята і обря- ди) / О.В. Курочкін // Поділля: історико-етнографічне дослідження. — К., 1994. — С. 358—385. 31. кутельмах к. Аграрні мотиви в календарній обрядовос- ті поліщуків / К. Кутельмах // Полісся України: Мате- ріали історико-етнографічного дослідження. — Львів, 1999. — Вип. 2: Овруччина. 1995. — С. 191—210. 32. кутельмах к. Календарна обрядовість як етногене- тичне джерело / Корнелій Кутельмах // Етногенез та етнічна історія населення Українських Карпат. — Львів, 2006. — Т. 2: Етнологія та мистецтвознав- ство. — С. 473—557. 33. кутельмах к. Полісько-карпатські паралелі в загаль- ноукраїнській календарно-обрядовій сфері / Корнелій Кутельмах // Народознавчі зошити. — 2006. — № 3—4. — С. 328—337. 34. Максимович М. Дні та місяці українського селянина / Михайло Максимович. — К., 2002. — 189 c. 35. Павлюк С. Традиційне хліборобство / С. Павлюк // Українське народознавство: навч. посіб. / за ред. С.П. Павлюка. — К., 2006. — С. 259—293. 36. Творун С.О. Українські обрядові хліби: На матеріалах Поділля / Світлана Творун. — Вінниця, 2006. — 96 с. 37. Творун С. Колядування на жнивах / Світлана Тво- рун // Народна творчість та етнографія. — 2007. — № 3. — С. 37—39. 38. Творун С.О. Практична етнологія для ділових людей. Навчальний посібник / Світлана Творун. — Вінниця, 2009. — 288 с. 39. Ходак О. Віншування на стерні / Оксана Ходак // Жовтень. — 1983. — № 3. — С. 98—99. volodymyr konopka AREAL CHARACTERISTICS OF HARVEST CAROLING TRADITION IN UKRAINE The article has dealt with one of most important components of traditional Ukrainian culture, viz. a folk calendar ritual practice. By means of thorough study of ethnographic field materials the author has described and analysed the customs of caroling du- ring harvest season, an issue not yet sufficiently considered in scientific publications. Keywords: Ukrainian, harvest, zazhynky, caroling, the first sheaf. володимир конопка АРЕАЛЬНАЯ ХАРАКТЕРИСТИКА ТРАДИЦИИ КОЛЯДОВАНИЯ ВО ВРЕМЯ ЖАТВЫ В УКРАИНЕ Статья посвящена одному из важнейших элементов тради- ционной украинской культуры — календарной обрядно- сти. Использовав полевые этнографические материалы, автор описывает и анализирует обычай колядования во время жатвы, который еще не достаточно исследован в на- учной литературе. Ключевые слова: украинцы, жатва, зажинки, колядова- ние, первый сноп.

Ареальна характеристика традиції колядування під час жнив в Україні

Institution

Ähnliche Einträge