Спеціальні об’єкти високогір’я: динаміка розвитку. Системний аналіз.
У статті вперше проведений комплексний огляд спеціальних об’єктів високогір’я. Виявлено, що багато аспектів з цієї теми ще достатньо не досліджені, особливо в Україні. Вивчено й проаналізовано специфіку історії розвитку цих об’єктів у світі та в Україні. На найяскравіших прикладах високогірн...
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94948 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Спеціальні об’єкти високогір’я: динаміка розвитку. Системний аналіз. / О. Кузюра // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 543-553. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94948 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-949482016-02-13T03:01:52Z Спеціальні об’єкти високогір’я: динаміка розвитку. Системний аналіз. Кузюра, О. Статті У статті вперше проведений комплексний огляд спеціальних об’єктів високогір’я. Виявлено, що багато аспектів з цієї теми ще достатньо не досліджені, особливо в Україні. Вивчено й проаналізовано специфіку історії розвитку цих об’єктів у світі та в Україні. На найяскравіших прикладах високогірної архітектури створено власну їх класифікацію, що могла б охопити їх різноманітність. Встановлено, що на території України, де гірські ресурси особливо багаті, розвиток високогірної архітектури фактично зупинився ще в часи Другої світової війни. В той час у світі, а особливо в Європі, темпи розвитку такого типу об’єктів лише зростали, що дало відповідні результати. Увага до цього питання стала гарантом збільшення безпеки перебування в часто екстремальних умовах високогір’я. The article for the first time has presented a review of special objects situated in mountain highlands. In the course of researchwork a statement has been proven that many aspects of the problem were not sufficiently investigated until nowadays, particularly in Ukraine. Some specific characteristics of historical development as for discussed objects — in the world as well as in Ukraine — had been thoroughly studied and analyzed with subsequent creation of the whole picture of constructions. In the course of research-work some light has been thrown upon most striking examples of highlands architecture; the sum of ones has presented a basis for author’s own classification in the whole variety of objects. Conclusion has been made that in Ukraine with its rich natural mountain conditions the development of highlands architecture was stopped during the World War II. At the same time the temp of progress in those objects has only grown abroad and especially in Europe with corresponding quite positive results. The attention to mentioned issue has become a guarantee for safe sojourn under extreme highland conditions. В статье впервые проведен комплексный обзор специальных объектов высокогорья. Выявлено, что многие аспекты данной темы еще недостаточно исследованы, особенно в Украине. Изучена и аналитически изложена специфика истории развития данных объектов в мире и на Украине. На наиболее представительных примерах высокогорной архитектуры автором создана их собственная классифика- ция, которая могла бы охватить все их разнообразие. Установлено, что на территории Украины, где горные ресурсы особенно разнообразны, развитие высокогорной архитектуры фактически остановилось еще во времена Второй мировой войны. В то же время во всем мире, и особенно в Европе, темпы развития такого типа объектов постоянно возрастали, что и привело к впечатляющим результатам. Внимание к данной проблематике стало гарантией повышения уровня безопасности пребывания в часто экстремальных условиях высокогорья. 2013 Article Спеціальні об’єкти високогір’я: динаміка розвитку. Системний аналіз. / О. Кузюра // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 543-553. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94948 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Кузюра, О. Спеціальні об’єкти високогір’я: динаміка розвитку. Системний аналіз. Народознавчі зошити |
| description |
У статті вперше проведений комплексний огляд спеціальних об’єктів високогір’я. Виявлено, що багато аспектів з
цієї теми ще достатньо не досліджені, особливо в Україні.
Вивчено й проаналізовано специфіку історії розвитку цих
об’єктів у світі та в Україні. На найяскравіших прикладах
високогірної архітектури створено власну їх класифікацію,
що могла б охопити їх різноманітність. Встановлено, що на
території України, де гірські ресурси особливо багаті, розвиток високогірної архітектури фактично зупинився ще в
часи Другої світової війни. В той час у світі, а особливо в
Європі, темпи розвитку такого типу об’єктів лише зростали, що дало відповідні результати. Увага до цього питання
стала гарантом збільшення безпеки перебування в часто
екстремальних умовах високогір’я. |
| format |
Article |
| author |
Кузюра, О. |
| author_facet |
Кузюра, О. |
| author_sort |
Кузюра, О. |
| title |
Спеціальні об’єкти високогір’я: динаміка розвитку. Системний аналіз. |
| title_short |
Спеціальні об’єкти високогір’я: динаміка розвитку. Системний аналіз. |
| title_full |
Спеціальні об’єкти високогір’я: динаміка розвитку. Системний аналіз. |
| title_fullStr |
Спеціальні об’єкти високогір’я: динаміка розвитку. Системний аналіз. |
| title_full_unstemmed |
Спеціальні об’єкти високогір’я: динаміка розвитку. Системний аналіз. |
| title_sort |
спеціальні об’єкти високогір’я: динаміка розвитку. системний аналіз. |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94948 |
| citation_txt |
Спеціальні об’єкти високогір’я: динаміка розвитку. Системний аналіз. / О. Кузюра // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 543-553. — Бібліогр.: 13 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT kuzûrao specíalʹníobêktivisokogírâdinamíkarozvitkusistemnijanalíz |
| first_indexed |
2025-07-07T01:35:59Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:35:59Z |
| _version_ |
1836950131232997376 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
На сучасному етапі розвитку матеріально-
технічної культури потреба в проектуванні,
оптимізації і вдосконаленні предметно-просторового
середовища виникає, без винятків, в усіх сферах
життєдіяльності людини. І навіть в таких середо-
вищах, де може перебувати зовсім невелика кіль-
кість людей і дуже нетривалий час. До таких се-
редовищ можна віднести високогірні спеціалізова-
ні об'єкти. Але завдання дизайну таких середовищ
не обмежується формуванням естетичних і гармо-
нійних його рис, а виростає в створення цілісної
системи життєзабезпечення людини в усьому
комплексі її потреб.
Усі гірські ландшафти по висоті умовно розділя-
ють на:
• низькогірні — до 1000 м;
• середньогірні — до 2000 м;
• високогірні — понад 2000 м [10].
За підрахунками, на висотах до 200 м над рівнем
моря проживає 56% населення Землі, між 200 і
500 м — 24%, 500—1000 м — 12%, 1000—
1500 м — 4%, 1500—2000 м — 2,5%, вище
2000 — 1,5% [3]. Пропорційним є і рівень зацікав-
лення до вивчення проблем адаптації середовища до
потреб людини в цих регіонах. Увага до умов прожи-
вання людини на великих висотах стрімко зросла з
розвитком і популяризацією гірського туризму та аль-
пінізму, що на сьогоднішній день є не лише спортом,
а окремою культурою і способом життя.
Недоступні високогірні регіони планети завжди
притягували і притягуватимуть нових мандрівників.
Активний розвиток гірського туризму спровокував
розвиток нових видів високогірних споруд і є стиму-
лом для постійного їх вдосконалення.
Перші високогірні споруди
Появу першої людини в суворих умовах високогір’я
неможливо визначити в часі. Також ми не можемо
знати, що за причини спонукали її до цього. У будь-
якому випадку, разом з людиною в гірських просто-
рах появились прості споруди. З розвитком цивілі-
зації людство відкривало для себе потенціал гірських
регіонів. Розвиток високогірних об’єктів зумовле-
ний соціально-економічними (урбанізація) та
природно-кліматичними факторами.
Оздоровчі властивості гірського клімату поча-
ли цінуватись дуже давно. Ще в Стародавньому
Римі кліматологічному лікуванню в горах приділя-
лось багато уваги. У важкодоступних регіонах © О. КУЗЮРА, 2013
Ольга КУЗЮРА
СПЕЦІАЛЬНІ ОБ’ЄКТИ
ВИСОКОГІР’Я:
ДИНАМІКА РОЗВИТКУ.
СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ
У статті вперше проведений комплексний огляд спеціаль-
них об’єктів високогір’я. Виявлено, що багато аспектів з
цієї теми ще достатньо не досліджені, особливо в Україні.
Вивчено й проаналізовано специфіку історії розвитку цих
об’єктів у світі та в Україні. На найяскравіших прикладах
високогірної архітектури створено власну їх класифікацію,
що могла б охопити їх різноманітність. Встановлено, що на
території України, де гірські ресурси особливо багаті, роз-
виток високогірної архітектури фактично зупинився ще в
часи Другої світової війни. В той час у світі, а особливо в
Європі, темпи розвитку такого типу об’єктів лише зроста-
ли, що дало відповідні результати. Увага до цього питання
стала гарантом збільшення безпеки перебування в часто
екстремальних умовах високогір’я.
Ключові слова: спеціальні об’єкти високогір’я, гірський при-
тулок, обсерваторія, житлові споруди, інженерні споруди.
Ольга кУЗюРа544
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
Альп вже в III—IV cт. нашої ери були побудова-
ні кліматологічні лікувальні осередки. Признача-
лись вони виключно для вищих прошарків рим-
ського суспільства; кількість та розміри таких осе-
редків були вкрай малими [3].
Важкодоступність місцевості була основним фак-
тором, що обмежував розвиток рекреаційних комп-
лексів у високогір’ї. Найшвидше такі осередки роз-
вивались в Західній Європі, що стало спричинено
зближенням населених пунктів до гірських масивів
[3]. Водночас саме недоступність та ізольованість,
віддаленість від створенного людиною світу приваб-
лювали ченців-самітників. Монахи шукали усаміт-
нення там, де не ступала людська нога, обирали ас-
кетичні умови та ізоляцію. Часом із вбого облашто-
ваної печери молитовні місця розвивались у величні
комплекси. По сьогоднішній день світ вражає група
православних монастирів на півночі Греції — Мете-
ори (від грец. Μετέωρα — «що ширяють у повітрі»),
які підносяться на величних скелях Фессалійської
рівнини. Вважається, що перші монахи-відлюдники
з’явилися на вершинах Метеорів ще до X ст. До
1500 року кількість монастирів Метеори склала 24,
зараз збереглося лише шість діючих, інші або стали
руїнами, або зникли зовсім [7, 9].
Незважаючи на непривітність, непередбачува-
ність і суворість гір, людина зуміла створити архі-
тектурні шедеври на недоступних вершинах і пе-
ренести туди частку створеного нею світу. Але, як
і в подальші епохи, основними характеристиками
таких споруд є функціоналізм, аскетизм і побуто-
вий мінімалізм.
Аспекти класифікації
спеціальних об’єктів високогір’я
На сьогоднішній день та території гірських масивів
світу є безліч будівель та споруд різноманітного при-
значення.
Гірські регіони своєю специфічною природою при-
ваблюють науковців і дослідників, що відображаєть-
ся у великій кількості високогірних споруд саме на-
укового призначення (метеорологічні станції, астро-
номічні обсерваторії, різноманітні лабораторії).
Географічне положення гірських масивів і їх важко-
доступність сприяли появі тут багатьох об’єктів стра-
тегічного та оборонного значення (радіолокаційні
станції, військові бази, пункти оборони та ін). Най-
більша частка високогірних споруд створена внаслі-
док використання гірських регіонів в рекреаційних
цілях. Більшість з них призначені для захисту від не-
годи та тимчасового проживання мандрівників (го-
телі, туристичні притулки), або не призначені, але
використовуються з цією метою (ті ж наукові та до-
слідницькі об’єкти та ін.). Є також, хоча у відносно
незначній кількості, будівлі саме житлового призна-
чення, які розташовані у високогір’ї (приватні жит-
лові будинки, монастирі).
Іл. 1
Іл. 2
Іл. 3
545Спеціальні об’єкти високогір’я: динаміка розвитку. Системний аналіз
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
Згадані спеціальні об’єкти високогір’я в літера-
турі не розглядаються комплексно. Можна лише
зустріти їх окремі визначення, а також класифіка-
цію згідно з Державним класифікатором будівель
та споруд України [1]. При тому терміна туристич-
ного притулку немає в професійній літературі (зва-
жаючи на непоширеність їх будівництва на терито-
рії України). Поняття «притулку туристичного»
описане в «Енциклопедичному словнику-довіднику
з туризму», авторами якого є В.А. Смолій,
В.К. Федорченко, В.І. Цибух.
Історію виникнення гірських туристичних притул-
ків в Україні описано в книзі В.К. Федорченко,
Т.А. Дьорової «Історія туризму в Україні». В
інтернет-джерелах, зокрема на сайті вільної енци-
клопедії «Вікіпедія», знаходимо іншомовні визна-
чення поняття «гірський туристичний притулок».
Я.З. Карашецький у статті «Архітектура гір-
ських туристичних притулків» розглядає потребу
чіткого визначення цього терміна і виявлення ознак
для класифікації різних типів гірських туристичних
притулків. Проаналізувавши іншомовні відповід-
ники, сформульоване визначення українською мо-
вою. Гірський туристичний притулок — спору-
да, що розташована в гірській місцевості, є відда-
леною від поселень, призначена для захисту від
негоди, короткочасного проживання чи відпочинку
на маршруті. Таке визначення наводить на думку,
що гірські туристичні притулки є подібним понят-
тям з туристичними базами, які є доволі поширени-
ми в Українських Карпатах. База туристсь ка —
туристичний комплекс, розташований на маршруті
з активними способами пересування, до складу яко-
го входять приміщення для прийому і розміщення
туристів, ресторан або їдальня, місця і служби для
активного відпочинку туристів [2]. В окремих ви-
падках дійсно важко розмежувати поняття бази ту-
ристської і гірського туристичного притулку. Але є
відмінність між різними туристичними притулка-
ми: за рівнем комфорту, місткістю, набором послуг,
розміщенням на рельєфі. На прикладі альпійських
туристичних притулків Я.З. Карашецький спробу-
вав дати визначення різним типам гірських турис-
тичних притулків:
1) тип «будинок», або «схоронисько»:
а) з обслуговуванням;
б) без обслуговування;
2) тип «бівак-коробка»;
3) тип «захисток» [2].
Фактично, будь-який високогірний об’єкт більшою
чи меншою мірою достосований для тимчасового пе-
ребування чи проживання в ньому людини. Усі до-
слідницькі та технічні об’єкти повинні забезпечувати
певний рівень побуту для обслуговуючого персоналу,
Іл. 4
Іл. 5
Іл. 6
Ольга кУЗюРа546
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
короткотривалого чи довготривалого, залежно від ре-
жиму роботи установи. Будь-який такий об’єкт по-
винен забезпечити нічліг потребуючим, оскільки в не-
передбачуваних умовах високогір’я це може кошту-
вати комусь життя. Кількість таких додаткових місць
передбачається, зважаючи на популярність регіону.
Відповідно, ті ж об’єкти можуть забезпечувати як
довготривале перебування (наприклад, високогірні
військові частини), так і одноразову ночівлю. Тут ми
стикаємось із першою проблемою в типології висо-
когірних об’єктів. Цю проблематику розглядав ще у
1935 р. польський архітектор Вацлав Векер на при-
кладі гірських притулків. Адже кожен гірський
об’єкт унікальний і спроби докладно класифікувати
їх за будь-якою групою ознак (вмістимість, тип кон-
струкції, розташуванння, використання матеріалів і
т. д.) беззмістовні, оскільки ми отримаємо більше
типів, аніж самих об’єктів [8].
Саме тому ми пропонуємо узагальнити класифі-
кацію, яка допоможе згрупувати усі об’єкти за пер-
винним призначенням: проживання або збір даних у
будь-якій галузі (передбачає наявність спецтехніки
та обладнання). Таким чином отримуємо наступний
поділ:
• Житлові споруди — до них відносяться приват-
ні житлові будинки, монастирі, готелі, притулки;
• інженерні споруди — це різного типу обсерва-
торії, метеорологічні станції, радіолокаційні станції
та ін.
Всі високогірні об’єкти в нашій статті розгляда-
тимуться відповідно до цієї класифікації.
Розвиток інженерних і житлових споруд
високогір’я в XIX—XXI ст.
Ще в епоху середньовіччя з будівель у високогірних
районах можна було зустріти, в основному, лише
примітивні хатини, що були прихистком для пасту-
хів та паломників. Більшість з них знаходилась в ре-
гіонах, де гори займали значну частину територій і
мандрівок складними гірськими шляхами не було
змоги уникнути. Такими горами є Альпи. Вважаєть-
ся, що саме тут зародився гірський туризм, що сьо-
годні розвинувся у цілий пласт зі своїми традиціями
і прийомами.
В 1741 р. двоє англійців в регіоні масиву Монб-
лан (що на стику Франції, Італії й Швейцарії) «від-
крили двері в Альпи», заснувавши принципово но-
вий вид спортивного дозвілля — альпінізм. Перший
з них був Ричард Покок, знаменитий дослідник і лі-
тератор, відомий своїми дорожніми замітками про
Єгипет, Аравію, Азію, Туреччину. Інший, Уіндхем,
24-літній професійний військовий, вирішив кинути
виклик неприступним у ту пору Альпам.
Масив Монблан мав тоді репутацію «прокля-
тих скель». Поштовх до розвитку туризму в цьо-
му регіоні дав імператор Наполеон III в 1860 р.
Оглядаючи провінції, недавно приєднані до Фран-
ції, він вирішив заглянути в закутки Шамони (до-
лини, розташованої в регіоні масиву Монблан).
Імператорові сподобалася природа з переправою
через неприступні льодовики, і він вирішив поліп-
шити під’їзди до Шамони. Уже через сім років
більші диліжанси привозили на центральну пло-
щу села групи туристів. Потік допитливих увесь
час збільшувався [10].
Іл. 7
Іл. 8
547Спеціальні об’єкти високогір’я: динаміка розвитку. Системний аналіз
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
Саме в регіоні масиву Монблан створено одну
з перших високогірних обсерваторій. У француза
Жозефа Валло виник ексцентричний план — спо-
рудити на Монблані дослідницьку лабораторію
для вчених усього світу. У липні 1887 р. він про-
вів троє діб на вершині, довівши цим можливість
жити й працювати в розрідженому повітрі. Валло
вирішив, що лабораторія буде перебувати на ви-
соті 4362 м. У серпні 1890 р. в щойно побудова-
ній хатині Валло з’явилися перші відвідувачі, се-
ред яких був і астрофізик Жуль Янссен. Ідея ви-
сокогірної лабораторії йому так сподобалася, що
він вирішив обійти Жозефа й побудувати власний
спостережний пункт на вищій точці Монблану.
Янссен навіть зумів заінтригувати інженера Олек-
сандра Ейфеля, творця знаменитої паризької вежі,
який підтримав проект. У 1893 р. найбільш «ви-
сокопоставлена» у світі обсерваторія була урочис-
то відкрита. Однак у розрахунки Янссена й Ей-
феля укралися прикрі помилки: через кілька років
будинок поглинули льоди [10].
Появлялись в Альпах і цілі архітектурні ансамб-
лі, такі як притулок при монастирі біля перевалу Ве-
ликий Сен-Бернар — де для порятунку людей, які
потрапили в лавину, була виведена спеціальна (од-
нойменна) порода собак. Найчастіше притулок по-
єднував у собі функції церкви, шпиталю та рятуваль-
ної бази. До кінця XIX ст., з розвитком альпінізму
і гірського туризму, більшість притулків стають «чи-
сто туристичними».
В СРСР, на тлі численних альпініад, здачі норм
«ГТО» і пропаганди туризму, система гірських при-
тулків (в європейському розумінні) не прижилася.
Можливо, справа була саме в колективізмі і масо-
вості радянського альпінізму-туризму. Іншими сло-
вами, ходити в гори індивідуально, не в організова-
ній групі, було практично неможливо — а значить,
і індивідуальні притулки не були потрібними. Винят-
ком був «Притулок 11» [5].
У XX ст. популяризації альпінізму і гірського ту-
ризму сприяв науково-технічний прогрес. Не лише
поява нових матеріалів та спецспорядження, але і
розвиток транспортного зв’язку зробили ці екстре-
мальні види спорту більш доступними. Відповідно
зросла потреба в достосуванні маршрутів для потреб
туристів, щоб мінімалізувати ризик. В популярних
регіонах розробляються цілі системи маркувань і,
звичайно, притулків. В першій половині ХХ ст. такі
притулки в основному будувались із місцевих мате-
ріалів. Саме будівництво було дуже дорогим, оскіль-
ки до постачання матеріалів у важкодоступні регіо-
ни необхідно було масово залучати людську силу.
Пізніше постачання матеріалів та конструкцій було
спрощене за допомогою використання гелікоптерів.
Створення альпіністичних притулків у важкодоступ-
них регіонах високогір’я також уможливила поява
нових синтетичних матеріалів, пристосованих до екс-
тремальних умов, витривалих і легких у транспорту-
ванні. ХХI ст. характеризується комплексним під-
ходом до вирішення проблеми створення такого типу
об’єктів. Велика увага приділяється модульності
об’єкта, що уможливлює взаємозамінність певних
Іл. 9
Іл. 10
Ольга кУЗюРа548
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
його елементів і зводить його створення до виготов-
лення готових елементів у заводських умовах, до-
ставки і простого монтажу [5]. Сучасні гірські при-
тулки — це самодостатні автономні одиниці, що ви-
конують функцію не лише прихистку в негоду, а й
тимчасового житла, є повноцінним пунктом рятів-
ництва і зв’язку. (Їх короткий генезис можна огля-
нути на іл. 1, 2, 3, 4, 5, 6).
На контрасті з аскетичними високогірними при-
тулками сприймаються комфортабельні готелі і бази
відпочинку. Появились вони поблизу населених
пунктів, розташованих у високогір’ї. Звичайно, вони
не є ізольованими і знаходяться в легкодоступних
регіонах, але також представляють яскраву частину
архітектури гірських регіонів (іл. 7, 8, 9).
Подекуди у високогір’ї зустрічаються й індивіду-
альні житлові будівлі. Приватні будинки в горах мо-
жуть бути призначені як для постійного проживан-
ня, так і для сезонного відпочинку. Сучасні техно-
логії дають змогу створити комфортні умови
проживання навіть в умовах ізоляції від населених
пунктів (іл. 10, 11, 12).
Окремою ланкою в розвитку високогірної архі-
тектури є генезис інженерних споруд. Причини їх
появи в таких суворих умовах різні. Частина буді-
вель наукового призначення появилась саме з метою
дослідження особливих природних умов високогір’я,
його флори та фауни. Також багато уваги присвячу-
валось дослідженню впливу цих умов на людину.
Особливо цінні кліматологічні дані, отримані в та-
ких регіонах. Поява обсерваторій в гірських регіо-
нах в основному спричинена стрімкими темпами ур-
банізації. З розвитком населених пунктів спостере-
ження за нічним небом у їх межах ускладнилось
через штучне освітлення і частково через забруднен-
ня атмосфери (іл. 13, 14, 15, 16).
Високогірні споруди в Україні
та їх особливості (XIX—XXI ст.)
В Україні знаходяться два великих гірських маси-
ви: Карпати та Кримські гори. Українські Карпати
завжди приваблювали своїми краєвидами, особли-
вими барвами і красою в різні пори року; унікаль-
ними фольклорно-етнографічними особливостями
етнографічних груп українців, досить багатим істо-
ричним минулим багатьох видатних мандрівників,
краєзнавців, поетів і просто туристів. Підвищений
інтерес до мандрівок галицької інтелігенції, студент-
ської молоді зумовив необхідність розвивати
карпатську туристичну інфраструктуру (транспорт-
ні засоби, місця для відпочинку мандрівників, мар-
ковані туристичні шляхи, рятувальні служби, кур-
си гірських провідників тощо).
Аналіз доступних архівних першоджерел та га-
лицьких видань дає підстави виділити два осно-
вні періоди історії розвитку галицької туристич-
ної інфраструктури:
Іл. 11
Іл. 12
Іл. 13
549Спеціальні об’єкти високогір’я: динаміка розвитку. Системний аналіз
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
• І період — австрійський: початок і становлення
(друга половина XIX ст. — 1914 р.);
• II період — польський: розвиток у міжвоєнний
період (1918—1946 рр.) [4].
Стараннями туристичних спілок Галичини з кінця
XIX ст. була розпочата робота по спорудженню при-
тулків для туристів у хребті Чорногора, що в межах
Карпатської дуги, — за туристичним «рейтингом»
посідає друге місце після Татр. Крім суто унікаль-
ного природничого значення, Чорногора — це ще й
регіон з багатим на історичні події минулим (опри-
шківський рух XVII—XIX ст., події світових воєн
і визвольних змагань, історія туристичного руху на
Гуцульщині тощо); а також збереженою матеріаль-
ною і духовною культурою гуцулів, колоритом їхньо-
го побуту, звичаїв, традиціями ведення полонинсько-
го господарства. Чорногора володіє великим
краєзнавчо-туристичним потенціалом. Починаючи
з середини XIX ст., вона стає основним осередком
активного відпочинку та лікування на сході Австро-
Угорщини, а пізніше — Польщі та Чехословаччи-
ни. Цьому сприяли створення Австрійського Аль-
пійського союзу (Osterreichischer Alpenverein) — у
1869 р., австрійського Туристичного клубу
(Osterreichischer Tovristenclub) — у 1869 р. і Поль-
ського Товариства Татранського (Polske Towarzystwo
Tatranskie) — у 1873 році.
У 1876 р. на Прикарпатті було створено Станіс-
лавівський відділ РТТ у Станіславові (суч. Івано-
Франківськ). Цей осередок функціонував до 1892 р.
і пізніше у 1923—1939 рр. Він став одним з про-
відних громадських організаторів туристичних ман-
дрівок на Чорногору й інші райони Карпат. Два
роки пізніше розпочав роботу перший на території
Українських Карпат притулок для туристів — в уро-
чищі Гаджина на Чорногорі. Притулкові було нада-
но ім’я Грегоровича — активного діяча Чорногір-
ського відділу Товариства в Коломиї. Для організа-
ції туристичного притулку було використано одну з
колиб гуцульських пастухів. 1880 р. Генріх Гофф-
бауер і Костянтин Сівіцький обладнали та промар-
кували першу туристичну стежку в Українських
Карпатах (це перша екостежка в Україні). Марку-
вання туристичних шляхів кольоровими смугами
Чорногірський відділ розпочав у 1904 р., взявши
за приклад татранський досвід. 1911 р. виникло мо-
лодіжне товариство «Пласт», члени якого під час
туристичних походів виробляли навики участі в та-
боруванні, рятівництві, спостережництві тощо. Пер-
ший мандрівний табір організував І. Чмола, а по-
стійний — П. Франко в 1914 році. Поблизу с. Під-
лютого в липні—серпні 1924 р. розташувався
міжвоєнний пластовий табір. З 1926 р. під горою
Сокіл при допомозі Андрея Шептицького було роз-
почато спорудження найбільшого табору українсько-
го «Пласту».
Особливо популярною серед туристів була околи-
ця гори Грофа [4]. Будівництво й утримання турис-
тичного притулку на полонині Плісце поміж Ґрофою
та Попадею в Ґорґанах було істотним досягненням
краєзнавчо-туристичного товариства «Плай» у сфе-
рі створення туристичних об’єктів. Притулок на по-
лонині Плісце був одним з перших українських гір-
Іл. 14
Іл. 15
Ольга кУЗюРа550
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
ся з притулком, але найвірогідніше він був зруйно-
ваний під час бойових дій з воїнами УПА і знахо-
дився за кількасот метрів від будиночка, який ще до-
недавна був на полонині.
1929 р. виник Дрогобицький відділ ПТТ, який
взяв на себе розвиток туризму в Підкарпатті. А в
1932 р. у Турці було організовано філію Дрогобиць-
кого ПТТ. Уже в перші роки свого існування (1930—
1931 рр.) біля підніжжя гори Пікуй (1408 м) були
закладені перші туристичні притулки Львівщини.
1924 р. у Львові створено перше на території Гали-
чини карпатське товариство — Карпатський Леща-
тарський Клуб (КЛК), що почав організовувати ре-
гулярні лижні походи в Карпати. У 1935 р. великої
активності набув осередок КЛК у с. Татарові, яким
керували Мирон Малатинський та Юзеф Снайдер
[12]. У роки Другої світової війни припинили своє
існування майже всі туристичні споруди і туристич-
ні транспортні шляхи Галицької карпатської турис-
тичної інфраструктури внаслідок сильної руйнації.
У повоєнні роки розпочався новий етап відбудови і
подальшого розвитку туристичної інфраструктури
України [4] (іл. 17).
Особливої уваги заслуговує астрономічно-
метеорологічна обсерваторія на горі Піп Іван (іл. 18).
Висота гори Піп Іван, або Чорної Гори, — 2028 ме-
трів над рівнем Балтійського моря. Хоча гора Піп
Іван й поступається величній Говерлі (2061 м н. р. м.)
та Бребенескулу (2036 м н. р. м.) у абсолютній висо-
ті, та все ж саме вона залишається однією з найбільш
легендарних вершин Українських Карпат. Стратегіч-
ний проект будівництва обсерваторії на горі Піп Іван
у лютому 1935 р. вперше озвучив генерал Речі По-
сполитої, інженер Леон Бербецький від імені Ліги
протиповітряної оборони Польщі (LOPP) [6]. Він
також запропонував директору астрономічної обсер-
ваторії Варшавського університету Міхалу Камін-
ському організувати роботу астрономічного відділу у
новозбудованій метеорологічній обсерваторії. Крім
того, існуюча у Варшаві обсерваторія Варшавського
університету, у зв’язку із швидким ростом міста, ста-
вала все менш придатною для астрономічних спосте-
режень. Деталі розробки проекту, будівництва та по-
дальшої долі обсерваторії мають свою довгу історію,
що заслуговує на увагу в окремій публікації.
Обсерваторію називають «Білим Слоном» через
те, що взимку буревії обліплюють стіни будівлі сні-
ських притулків для туристів. Автором проекту при-
тулку був член «Плаю» інженер А. Пежанский.
Побудовано було його в 1933—1935 рр. зусиллями
громадськості під керівництвом доктора М. Саєви-
ча. Збудований у бойківському стилі, притулок був
дуже скромним, мав три приміщення і придатне для
використання горище [12]. Немає даних, що стало-
Іл. 16
Іл. 17
Іл. 18
551Спеціальні об’єкти високогір’я: динаміка розвитку. Системний аналіз
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
гом і льодом (іл. 19). Початок Другої світової пе-
рервав звичний плин життя обсерваторії. Припи-
нився телефонний зв’язок із Варшавою, почався не-
легальний перехід кордону, персонал почав
готуватися до евакуації. У вересні 1939-го обсерва-
торія перейшла до СРСР. Тут було організовано
першу в Радянському Союзі високогірну геофізич-
ну обсерваторію і метеорологічну станцію. Але об-
серваторія не проіснувала і двох років. Знову поча-
лася війна, і сюди прийшли угорські війська. У
1941—1944 рр. на вершині був обладнаний спосте-
режний пункт. Відколи угорці залишили будівлю,
вона не охороняється [6].
З початку вересня 2012 р. на замовлення Прикар-
патського Національного університету на території
«Білого Слона» розпочались консерваційні роботи.
На даний момент подальша доля колишньої обсер-
ваторії ще не відома. Проводяться негоціації із Вар-
шавським університетом стосовно залучення євро-
пейського фінансування до реконструкції будівлі.
Початок XXI ст. відзначився приверненням ува-
ги і до менших об’єктів гірської архітектури в Укра-
їні. Івано-Франківська фундація «Карпатські стеж-
ки» з 2001 р. займалась проблемою відновлення при-
тулку на полонині Плісце під Ґрофою. Спочатку
були зібрані матеріали попереднього погодження та,
за згодою держлісгоспу та екологічних служб, заго-
товлені лісоматеріали для його відновлення. Але на
той час полонина Плісце була частиною заказника
державного значення «Грофа» і, згідно із «Поло-
женням про заказник», на його території забороне-
не будівництво. Не заборонена реконструкція існу-
ючого будиночка, але його, згідно із документами,
немає. Незважаючи на труднощі, в 2005 р. розпо-
чалось будівницво нового притулку. Розібрано руї-
ни старого мисливського будиночка і трохи нижче
по рельєфу створено нову будівлю. Активну участь
з відновлення притулку брали добровольці.
Окрім згаданої обсерваторії на Попі Івані в укра-
їнських горах розташовано ще багато інших інже-
нерних споруд. В Україні є 186 метеорологічних
станцій, які реєструють погоду по всій території дер-
жави [13]. Найвисокогірніша сніголавинна метеоро-
логічна станція «Пожижевська» знаходиться в
Івано-Франківській області. Вона розташована на
висоті 1450 метрів над рівнем моря (іл. 20). 110 р.
тому звичайна гуцульська колиба стала першим при-
міщенням кліматичної станції. В роки Першої світо-
вої війни її розібрали на укріплення. У 1958 р. від-
новив роботу біостаціонар, а через рік — метеостан-
ція. Полонину Пожижевська сміливо можна внести
у книгу рекордів Карпат. Це найвітряніше місце в
горах, найвологіше в Україні. А ще тут найвисоко-
гірніше місце праці — знаходяться біостаціонар Ін-
ституту екології Карпат НАН України і сніголавин-
на метеостанція. Працюють тут лише чоловіки. Чо-
тири техніки-метеорологи, інженер-гліціолог,
технік-гліціолог, радіотехнік і водій-електрик. Через
Іл. 19
Іл. 20
Іл. 21
Ольга кУЗюРа552
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
кожних три години в ефірі передають дані: темпера-
тура, тиск повітря, сила і швидкість вітру, хмарність,
барометричні тенденції в Київський гідрометцентр.
Там на основі цих даних складають карту прогнозів.
Взимку, яка тут триває п’ять місяців, розраховують
прогноз лавин.
На Закарпатті найвисокогірнішою є метеостан-
ція Плай на Боржавському хребті (Воловеччина)
(іл. 21). Схожі метеостанції розташовані в Криму
(Ай Петрі) (іл. 22).
В українських горах розташовані також інженер-
ні споруди стратегічного призначення. Більшість із
них створювались в період Радянського Союзу і за-
раз не діють або були повністю знищені. Один із та-
ких об’єктів зберігся в Покутсько-Буковинських
Карпатах. Тут в горах, що простягаються вздовж
румунського кордону, на висоті 1565 м н. р. м., ве-
личну гору Томнатик вивершують білосніжні і загад-
кові кулі колишньої радіолокаційної станції «Памір».
Подібні куполи колись також височіли на Боржаві,
на горі Стій (1681 м) [11]. Військове містечко на
«Памірі» (в/ч 39858) було повністю високогірною
автономією, на території якого знаходились: пекар-
ня, їдальня, спальні приміщення, баня, пральня, про-
довольчі склади (загальна площа приміщень:
1430 м2). Продукти на гору завозили власними си-
лами. Заготівля таких харчів як цукор, сіль, мука,
крупи, консерви проводилася на півроку наперед. З
часом об’єкт стратегічного значення, увінчаний бі-
лосніжними кулями, поступово перетворюється на
притулок від негоди для овець і туристів (іл. 23). На
сьогоднішній день гірські радіолокаційні станції ак-
тивно діють на території Криму.
Особливості виживання в умовах високогір’я ма-
ють свої жорсткі правила, що впливає на специфіч-
ний підхід до проектування об’єктів такого призна-
чення. Правильна їх розробка часто стає запорукою
збереження життя та здоров’я людини.
Фактично проектування високогірних об’єктів по-
чинається з розробки їх цілої мережі на території гір-
ського масиву, системи маркувань і забезпечення
шляхів. Відповідний багаторічний досвід в Європі є
запорукою підвищення безпеки туристів та альпініс-
тів. Незважаючи на те, що українські гори стають
щораз більш популярними і серед зарубіжних ман-
дрівників, підхід до забезпечення певних умов існу-
вання поза межами високогірних поселень не міня-
ється і залишається на рівні початку минулого сто-
ліття. Відсутні як соціальні і технічні засоби для
ефективного рятівництва на території Українських
Карпат, так і відповідні об’єкти, що можуть забез-
печувати таку діяльність. Від багатьох притулків не
залишилось і фундаментів. Десятиліття прикладом
недбалості була обсерваторія на Попі Івані — не-
ймовірна пам’ятка архітектури, що мала б бути гор-
дістю держави. Вісутність зацікавлення цим питан-
ням в Україні не може не дивувати. На сьогодні пе-
редовим є закордонний досвід, який в нашій країні
фактично не втілюється.
Це підкреслює актуальність нашого досліджен-
ня, яке покликане вивчити і систематизувати пере-
довий світовий досвід та привернути увагу до про-
блеми комплексної розробки об’єктів високогір’я
спеціального призначення саме в Україні.
1. Державний класифікатор будівель та споруд України.
Видання офіційне. — К. : Держстандарт України,
2000.
Іл. 22
Іл. 23
553Спеціальні об’єкти високогір’я: динаміка розвитку. Системний аналіз
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013
2. карашецький Я.З. Формування будівель гірських
туристичних притулків / Я.З. Карашецький,
Ю.А. Рочняк // Вісник Національного університе-
ту «Львівська політехніка». Архітектура. — Львів :
Видавництво Львівської політехніки, 2010. —
№ 674. — С. 72—79.
3. Максимов О.Г. Горно-рекреационные комплексы /
О.Г. Максимов, Е.А. Ополонникова. — М. : Стройз-
дат, 1981. — 120 с
4. Петранівський в.л. Туристичне краєзнавство / В.Л. Пе-
тра нівський, Й.М. Рутинський. — К., 2006. — 576 с.
5. Пономаренко И. Здесь вам не равнина, здесь климат
иной / И. Пономаренко // Architect. — K., 2012. —
№ 3 (40).
6. Соколовський З. Унікальна високогірна обсерваторія
на горі Піп Іван (Довгий шлях до відбудови) / З. Со-
коловський // Архітектура, будівництво, інтер’єр,
мистецтво. — К., 2005. — № 4.
7. Sofianos D.Z. «Metéora» / D.Z. Sofianos // Holy Mo-
na stery of Great Meteoro, 1991.
8. Weker Waclaw. O schroniskah gorskih / Waclaw Weke //
Architektura i budownictwo. — № 10. — 1935.
9. http://www.epochtimes.com.ua.
10. http://hills.ks.ua.
11. http://igormelika.com.ua.
12. http://www.stezhky.org.ua.
13. http://temp.karpaty.com.ua.
Olha kuziura
ON DYNAMIC DEVELOPMENT
AND SYSTEMIC ANALYSIS
OF SPECIAL OBJECTS IN HIGHLANDS
The article for the first time has presented a review of special
objects situated in mountain highlands. In the course of research-
work a statement has been proven that many aspects of the
problem were not sufficiently investigated until nowadays, par-
ticularly in Ukraine. Some specific characteristics of historical
development as for discussed objects — in the world as well as
in Ukraine — had been thoroughly studied and analyzed with
subsequent creation of the whole picture of constructions. In the
course of research-work some light has been thrown upon most
striking examples of highlands architecture; the sum of ones has
presented a basis for author’s own classification in the whole
variety of objects. Conclusion has been made that in Ukraine
with its rich natural mountain conditions the development of
highlands architecture was stopped during the World War II. At
the same time the temp of progress in those objects has only
grown abroad and especially in Europe with corresponding quite
positive results. The attention to mentioned issue has become a
guarantee for safe sojourn under extreme highland conditions.
Keywords: special objects of highlands, mountain asylum, ob-
servatory, residential buildings, engineering conctructions.
Ольга кузюра
СПЕЦИАЛЬНЫЕ ОБЪЕКТЫ
ВЫСОКОГОРЬЯ — ДИНАМИКА РАЗВИТИЯ.
СИСТЕМНЫЙ АНАЛИЗ
В статье впервые проведен комплексный обзор специаль-
ных объектов высокогорья. Выявлено, что многие аспекты
данной темы еще недостаточно исследованы, особенно в
Украине. Изучена и аналитически изложена специфика
истории развития данных объектов в мире и на Украине.
На наиболее представительных примерах высокогорной
архитектуры автором создана их собственная классифика-
ция, которая могла бы охватить все их разнообразие. Уста-
новлено, что на территории Украины, где горные ресурсы
особенно разнообразны, развитие высокогорной архитек-
туры фактически остановилось еще во времена Второй ми-
ровой войны. В то же время во всем мире, и особенно в
Европе, темпы развития такого типа объектов постоянно
возрастали, что и привело к впечатляющим результатам.
Внимание к данной проблематике стало гарантией повы-
шения уровня безопасности пребывания в часто экстре-
мальных условиях высокогорья.
Ключевые слова: специальные объекты высокогорья,
горный приют, обсерватория, жилые постройки, инженер-
ные сооружения.
|