Локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок

У статті проаналізовано своєрідність художніх особливостей гуцульських запасок за матеріалом, техніками ткання, мотивами орнаменту, схемами їхнього розташування та колоритом. Визначено основні типи композицій запасок найважливіших осередків їхнього виготовлення в галицькій, закарпатській та буко...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Никорак, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2013
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94951
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок / О. Никорак // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 456-478. — Бібліогр.: 81 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94951
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-949512016-02-13T03:01:56Z Локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок Никорак, О. Статті У статті проаналізовано своєрідність художніх особливостей гуцульських запасок за матеріалом, техніками ткання, мотивами орнаменту, схемами їхнього розташування та колоритом. Визначено основні типи композицій запасок найважливіших осередків їхнього виготовлення в галицькій, закарпатській та буковинській частинах Гуцульщини. The article has brought some results of study in originality of artistic features of Hutsul zapaskas considered as for their fabrics, techniques of weaving, ornamental motives, schemes of placement and colouring. Main types of zapaska compositions have been defined as well as most important centres of their production in Galician, Transcarpathian and Bukovinian parts of Hutsul land. В статье проанализировано своеобразие особенностей гуцульских запасок по материалам, техникам ткачества, мотивами орнамента, схемами их размещения и колориту. Определены основные типы композиций запасок наиболее важных центров их изготовления в галицкой, закарпатской и буковинской части Гуцульщины. 2013 Article Локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок / О. Никорак // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 456-478. — Бібліогр.: 81 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94951 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Никорак, О. Локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок Народознавчі зошити
description	У статті проаналізовано своєрідність художніх особливостей гуцульських запасок за матеріалом, техніками ткання, мотивами орнаменту, схемами їхнього розташування та колоритом. Визначено основні типи композицій запасок найважливіших осередків їхнього виготовлення в галицькій, закарпатській та буковинській частинах Гуцульщини.
format	Article
author	Никорак, О.
author_facet	Никорак, О.
author_sort	Никорак, О.
title	Локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок
title_short	Локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок
title_full	Локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок
title_fullStr	Локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок
title_full_unstemmed	Локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок
title_sort	локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94951
citation_txt	Локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок / О. Никорак // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 456-478. — Бібліогр.: 81 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT nikorako lokalʹnaosoblivístʹhudožnʹogoviríšennâguculʹsʹkihzapasok
first_indexed	2025-07-07T01:36:12Z
last_indexed	2025-07-07T01:36:12Z
_version_	1836950144384237568
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 Запаски — одні з найбільш старовинних, релік- тових типів давньоукраїнського незшитого жі- ночого поясного вбрання. На терені Гуцульщини най- більше побутували двоплатові 1 запаски «поперечки», менше —одноплатові 2 — «околячки» або «поздо- вжні» запаски, а також ідентичні за формою, але дещо відмінні за декором «обгортки», «опинки», «горботки — чорногузки» 3. Такого типу вироби ха- рактерні й для інших етнографічних районів України [52; 57; 58; 61; 62; 63; 65; 69; 70; 71]. Здавна вони поширені були і в багатьох народів Карпато- Балканського регіону, де мали різні назви [53; 54; 55; 56; 60; 64; 67; 75; 74; 76; 81]. Художнє вирішення гуцульських запасок здавна було в полі зору Ф. Вовка, Я. Головацького, Я. Ко- жолянко, О. Косміної, М. Костишиної, К. Матей- ко, О. Никорак, О. Полянської, С. Сидорович, Г. Стельмащук, В. Шухевича та ін. вчених. Зважа- ючи на вишукані декоративні якості й естетичну цін- ність запасок цього історико-етнографічного райо- ну досі залишається актуальним глибше досліджен- ня локальної своєрідності художнього вирішення виробів окремих осередків галицької, закарпатської та буковинської частин Гуцульщини. Основною джерельною базою для написання стат- ті стали твори, що зберігаються в колекціях музеїв та матеріали польових досліджень автора. Стаття про- довжує низку публікацій, в яких розкривається ба- гатоманітність декору тканих компонентів традицій- ного одягу різних етнографічних районів України. Для гуцульських запасок — «поперечок» виго- товляли тонкі вовняні тканини з поперечним, а для «околячок» — з поздовжнім розташуванням вузень- ких різнокольорових гладких чи дрібноузорних стрі- чок на чорному, вишневому, червоному або оранже- вому фоні. Одними із засобів досягнення мистецької виразності запасок є структура і фактура. Зокрема, для отримання тонкої, щільної та цупкої структури цих виробів (переважно святкового призначення) для 1 Їх виготовляли цільнотканими поштучними виробами у вигляді двох шматків тканини (80—85 см довжиною та 70—75 см шириною), один з яких приперізували ззаду, інший — спереду стану, зав’язували з допомогою торо- ків або крайки. 2 Одне, суцільноткане полотнище (80—90 на 140— 150 см) з поздовжньо-смугастим декором (у комплексі вбрання), хоча ткали його в горизонтальні смуги. Око- лячкою обгортали довкола стан, верхній край закріплю- вали на талії крайкою «попружкою». 3 У нашій статті аналізуватимуться лише запаски.© О. НИКОРАК, 2013 Олена НИКОРАК ЛОКАЛЬНА ОСОБЛИВІСТЬ ХУДОЖНЬОГО ВИРІШЕННЯ ГУЦУЛЬСЬКИХ ЗАПАСОК У статті проаналізовано своєрідність художніх особливос- тей гуцульських запасок за матеріалом, техніками ткання, мотивами орнаменту, схемами їхнього розташування та ко- лоритом. Визначено основні типи композицій запасок най- важливіших осередків їхнього виготовлення в галицькій, закарпатській та буковинській частинах Гуцульщини. Ключові слова: гуцульські запаски, типи, осередки, моти- ви орнаменту, схеми композицій, колорит, рапорт, ритм. 457локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 основи і навіть піткання використовували, головним чином, високоякісну вовняну, туго, тонко й рівномір- но спрядену вручну пряжу з «волосу» 4 — найвищо- го ґатунку овечої вовни — тому запаски мали назву «волосові». Дещо товстішу, шорсткішу й менше елас- тичну структуру мали вироби для щоденного вжит- ку, виготовлені з ниток, спрядених із коротших, грубших, нижчої якості волокон вовни — такі за- паски відповідно називали «черчекові». Загалом для піткання майже всіх запасок використовували тов- стішу пряжу, ніж на основу. Для святкового, осо- бливо весільного вбрання підбирали найвищої якос- ті рівно і тонко спрядені нитки з м’якої «натенини», «ярчьитини», а на буденне — пряжу нижчої якос- ті. З появою дорогої і малодоступної вовняної фа- бричної пряжі «волічки», «волочки» заможніші се- ляни і міщани поєднували її з «волосом» здебіль- шого при виготовленні святкових і весільних запасок. Їх використовували найчастіше на піткання, а зна- чно міцніший «волос» — на основу. У 1920— 1930-х рр. «волочкова» пряжа замінила і майже по- вністю витіснила «волосову» та «черчекову». На структуру запасок певним чином впливала і щіль- ність та рівномірність прибивання ниток піткання бердом під час ткання. Найпоширенішими техніка- ми ткання запасок (як і опинок) є різновиди «чи- новатої» — саржевої, яка іноді поєднується з пе- ребором ручним і «під дошку». Найбільша різноманітність, вишуканість і багат- ство художньо-естетичного вирішення запасок по- лягає у значній варіативності поєднання вузеньких стрічок неоднакової товщини, щораз іншій ритміці поперечно-смугастих композицій, а також тональ- ній градації теплої, холодної чи контрастної кольо- рової гами. Загалом за сукупністю багатьох ознак декору, при значній спорідненості й подібності до- волі чітко виділяються три основні ареали виготов- лення запасок: у галицькій, закарпатській та буко- винській Гуцульщині, що сформувалися в ХІХ — середині ХХ ст. За принципом групування смуг, співмірністю їх між собою, кольоровою й тональною градацією в межах галицької частини Гуцульщини виділяються декілька локальних осередків худож- нього вирішення тканин для запасок. 4 Волос — найдовші, тонкі, високоякісні й еластичні воло- сини з овечого руна, вичесані на дерев’яному гребені або металевих щітках. Запаска «волочкова» (фрагмент), вовна, саржеве ткання, с. Космач Косівського р-ну Івано-Франківської обл., І пол. ХХ ст. Із збірки автора Запаска «волочкова» (фрагмент), вовна, саржеве ткання, с. Кос мач Косівського р-ну, 1910-ті рр., МЕХП № 75624 Зокрема, запаски с. Космач Косівського р-ну різняться від однотипних виробів суміжних і відда- лених від нього сіл, насамперед, феєрією теплих і на- Олена НИкОРак458 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 віть гарячих кольорів. Основні, насичені й дзвінкі жовті, оранжеві, червоні в поєднанні з чорною або вишневою та незначним вкрапленням зеленої барви формують вишукану, тонально згармонізовану палі- тру кольорової гами космацьких запасок. Вироби даного центру характерні теж поліфонією дрібнорапортних (від 0,7—1 до 1,5—2 см) попере- чносмугастих композицій [15; 23; 39; 69 с. 54—57]. Для них типова, насамперед, чітка ритміка, симе- тричність і виважена співмірність домінуючих, дещо ширших (по дві-три нитки піткання) та підпорядко- ваних їм вузеньких стрічок «баток» (в одну-дві нит- ки). Такі композиції запасок створені переважно по- змінним повторенням спарених, ширших червоних та жовтих площин, розділених контрастними до них чорними пасочками (в дві-три нитки), що акценту- ють ритм чергування основних компонентів декору. Іноді вони розмежовані менш виразними, лише по- одинокими прокидками (в одну нитку) жовтого (на червоній смузі, і навпаки — червоного — на шир- шій жовтій), які наближені тонально і сприймають- ся ледь помітними штрих-пунктирними лініями, що збагачують візерунок і додають йому певного ліриз- му. Поширеними є також комбіновані візерунки за- пасок, у яких поперемінно чергуються основні пар- ні смуги з поодинокими пасочками, або монотонно повторюються лише одинарні стрічки. Останні бу- вають нерозділені (суцільні — по три нитки жовто- го та червоного кольору) або розділені штрих- пунктиром (на жовтому тлі — червоним, а на чер- воному — жовтим), загальна ширина яких сягає п’ять—сім прокидок піткання. Переважно всі означені основні площини (з поо- диноким, попарним і комбінованим їх укладом) об- рамлені ще обабіч групами вузеньких стрічок «по- верхниць». Вони утворені тоненькими пасочками (по одній нитці) чорної та жовтої барви, іноді в поєд- нанні із зеленою (загалом по три чи п’ять ниток). Темні чорні або зелені стрічки на ясно-жовтому тлі теж створюють графічні штрих-пунктирні лінії, що перегукуються з іншими складовими декору запа- сок. Такі «поверхниці» розмежовують основні жов- ті й червоні смуги, формують плавний перехід між ними, доповнюють і збагачують їх. Варіативністю поєднання провідних і підпорядкованих їм стрічок досягається значне багатство і різноманітність таких дрібнорапортних стрічкових композицій запасок. Вардзарук О.В. Запаска «волочкова» (фрагмент), вовна, саржеве ткання, с. Космач Косівського р-ну, 1910-ті рр., МЕХП № 74679 Космачани в традиційному вбранні (вишитих сорочках, тканих запасках, «капсльованих» кептарях і постолах та в’язаних капчурах), 2001 р. Молодята з батьками в народному вбранні, с. Космач Ко- сівського р-ну, 2012 р. 459локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 Завдяки тонкості «волосової», «черчекової» 5 чи «волочкової» пряжі та комбінованому саржевому переплетенню космацькі тканини для запасок від- різняються від подібних виробів інших осередків дрібнозернистою фактурою і узорною поверхнею у вигляді різномасштабних колосків, горизонтально укладених в різних напрямках та розділених тонень- кими штрих-пунктирними чи дещо чіткішими су- цільними лініями або площинами. Залежно від рит- му позмінного чергування чи монотонного повто- рення поліхромних смуг різної ширини існує багато варіантів узорів запасок, які мають свої означення. Загалом нараховується біля двадцяти назв космаць- ких запасок. Серед них найвиразніші за ритмом та дещо крупніші за сукупністю смуг є «ільчисті», «їльчиті», «ріцкі», «лабаті», «близниці», «ріцкі дав- ні», «політичкові», «близниці ріцкі теперішні», «дурнаски», «півдурнаски», «півдурнаски з ріцков теперішні», «півріцкі з маковов». Дрібномасштаб- ними, переважно з монотонним ритмом є взори «дрібні», «дрібні по три жовти», «півріцкі», «мако- ві», «лисі» та ін. [11; 1; 16]. Аналіз збережених зразків виробів, а також ін- формації про них 6 дозволяють констатувати, що вироби кінця ХІХ — початку ХХ ст. були менш яскраві, стриманіші й дещо темніші в тональному відношенні. Це зумовлено передусім використан- ням вишневої темно- або ясно-червоної («цвітної» або «червоньивої») основи, яка в післявоєнні 1950—1960-ті рр. була витіснена ясно-червоною або оранжевою, а також застосуванням значної кількості жовтих прокидок піткання замість оран- жевої та червоної, більшої подрібненості всіх стрі- чок, що і визначило загальний емоційно-насичений, гарячий колорит. Завдяки тому, що взористі смуги старовинних запасок були дещо ширші і, відповідно, рапорт — значно більший, композиції сприймалися цільніши- 5 Черчекові — тонкі, шорсткі та штивні нитки, спрядені з довгих волокон «волосу», стягненого з руна овець (вони були «чворскі», «острі» як черчек). Значно м’якші були волокна «натенини» чи «ярчьитини» з молодих одноріч- них «ярок». 6 Записано у 1985 р. від Клапцуняк Марії Михайлівни (1912—1993), у 1999 р. від Линдюк Анастасії Михай- лівни (1915—2003), у 2003 р. від Боб’як Ксені Кири- лівни (1922—2007), корінних мешканок с. Космач, які мали значний досвід виготовлення запасок. ми, узагальненим орнаментальним полотнищем. Натомість вироби післявоєнних і особливо 1980— 1990-х рр. характерні виявом тенденції до здріб- неності взорів. Цього досягнуто внаслідок змен- шення рапорту, а також посилення яскравості че- рез застосування більшої кількості домінуючих, дещо світліших жовтогарячих барв з холодними ак- центами. Внаслідок застосування сріблястих чи зо- Молодята з весільними гостями в традиційному вбранні, с. Космач Косівського р-ну, 2012 р. Гуцульська пара з Косова в традиційному вбранні, с. Кос- мач Косівського р-ну, 2008 р. Олена НИкОРак460 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 лотистих ниток сухозолоті в святкових запасках ко- льорова гама холоднішала, а вироби набували ме- рехтливого полиску. Жіночі космацькі запаски ткали в основному в 11—12, а для підлітків і дітей — у 8—10 пасем. Поздовжні краї виробів обрамляли парними (по 4 нитки) чорними вузенькими заснівками, які дещо перегукувалися з поперечними стрічками, а також візуально замикали площину композиції. Нижній та обидва поздовжні бічні краї виробу додатково обрамляли ще вишневим або темно-червоним «снурком» — сплетеною вп’ятеро чи всемеро кі- сочкою 7, яка ніби зупиняла рух поперечних смуг, надавала цілісності всьому виробу. До бічних верх- ніх країв прив’язували різнокольорові, сплетені вчетверо шнурки «баюри», «тороки» для зав’язування виробів у поясі. Запаска, яку вдяга- ли ззаду стану, традиційно була на 5—7 см довшою за ту, яку носили спереду. До середини ХХ ст. запаски були загальновжи- ваними компонентами народного вбрання, їх масово виробляли, лише у віно кожній дівчині давали по 3—5 і більше пар. Серед великої кількості вправних космацьких ткаль, найбільшою майстерністю відзна- чалися запаски Вінтоняк Марії І. (1858—1930), Кравчук Ганни Ю. (1888—1961), Клапцуняк Ма- рії М. (1912—1993), Никорак Ксені М. (1914— 1963), Кіф’як Меланії М., Бербеничук Палагни М., Кушнірчук Олени О. (1897—?), Кушнірчука Та- насія П., Бербеничука Юрія, Линдюк Анастасії Ф. (1880—1953), Поляк Олени О. (1897—?), По- ляк Ксені, Кіщук Катерини І. (1910—1987), Кіщук Олени П., Вінтоняк Олени Г., Боб’як Ксені К. (1922—2007). В Космачі дотепер запаски виготов- ляють Вардзарук Євдокія, Линдюк Дмитро та Лин- дюк Галина, Вінтоняк Ганна й Плиторак Параска. В міру віддалення від Космача на північ, до сіл Заріччя, Дора, Микуличин, Білі Ослави, Яблуниця, селищ: Делятин та Ворохта, а також містечок Надвірна і Яремча Надвірнянського р-ну декор поперечно-смугастих запасок «попере- чок» відзначається щораз більшою лаконічністю. Це, насамперед, проявляється в стриманості гли- бокого за тоном насиченого й теплого, пурпурово- 7 З п’яти чи семи пелюсток «попліток» внаслідок почер- гового переплітання їх між собою в певній послідовності отримували сплетену плоску кісочку. Запаска «волосова» (фрагмент), вовна, сухозолоть, сарже- ве ткання, Надвірнянський р-н, 1930-ті рр., МІГ КН-971 Жінка з Микуличина в традиційному вбранні (вишитій со- рочці, тканих запасках, підперезаних крайкою, з тайстрою на плечах, у постолах, і капчурах), м. Яремче, 2008 р. 461локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 червоного колориту і значно крупнішими й розрі- дженішими рапортними композиціями. Кольорову гаму виробів цього осередку формують переважно дві-три групи неоднакової ширини (в основному, три-п’яти, рідше семидільної будови), утворених домінуючими червоною, вишневою, оранжевою та жовтою (в дві-три, часом п’ять ниток) барвами. Вони поєднуються в щораз іншому ритмі з пооди- нокими чи спареними тоненькими (в одну-дві нит- ки) стрічками чорного і зеленого кольорів. Остан- ні є контрастом до провідних поліхромних площин, підкреслюють ритм їхнього групування й повторен- ня, а також дещо увиразнюють плавний тональний перехід від світліших до темніших стрічок (у вигля- ді дрібноузорних, горизонтально спрямованих в різ- ні сторони колосків, створених саржевим перепле- тенням). Поодинокі вкраплення (переважно по центру різнобарвних комплексів) холодної зеленої барви додають дзвінкості теплому загальному ко- лориту. Акцентом композиції виступають поодинокі чи парні білі або ясно-жовті стрічки, що переважно розділяють групи смуг. Вони, підтримуються ще й поздовжніми, поодинокими чи спареними біли- ми стрічками «заснівками», розташованими коло бічних країв запасок. Ясно-червоні або оранжеві кісочки «снурки», що обрамляють запаски з трьох сторін, теж перегукуються з домінуючими смуга- ми полотнища виробу і замикають площину ком- позиції. Додаткового ефекту мерехтливості й по- лиску додають запаскам святкового призначення сріблясті або золотисті прокидки сухозолоті. Чер- вона (різної насиченості), вишнева або чорна основа значною мірою об’єднує і тонально згар- монізовує всі, здебільшого відкриті локальні бар- ви піткання, формує цілість композиції. Запаски для щоденного вжитку виготовляли переважно на темнішій, найчастіше чорній основі, тоді як для святкових — на світло-червоній та оранжевій. Ва- ріативністю поєднання різнобарвних смуг у групи неоднакової ширини, щораз іншим чергуванням їх із додатковими стрічками, зміною ритміки та ак- центів досягнуто значної кількості композицій да- ного осередку [40; 17]. У наддвірнянському осередку незначне поши- рення мали «очкаті» запаски типові для смт. Ясіня та його околиць (Рахівський р-н Закарпатської обл.). До найвизначніших ткачів запасок належать Яку- бак Марія (1903), Жиданюк Михайло (1921), Се- менюк Михайло (1897—1955), Івасишин Парас- Запаска «волосова» (фрагмент), вовна, саржеве ткання, с. Со колівка, Косівського р-ну, І пол. ХХ ст., МНАПЛ АП-14140 Запаска «волосова» (фрагмент), вовна, сухозолоть, сар- жеве ткання, с. Бабин Косівського р-ну, І пол. ХХ ст., МНАПЛ АП-2446 Олена НИкОРак462 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 Подібні до космацьких були запаски й сусідніх сіл — Прокурави, Брустурів, однак рапорт смуг у них був більший, кольорова гама — лаконічніша, менш яскрава й значно темніша. Особливою вишу- каністю і великою різноманітністю композицій виділяються запаски смт. Пістинь, сіл Шешори, Уторопи, Стопчатів, Долішнє. У декорі цих, як і інших компонентів народного вбрання, найбільш яскраво знайшли вияв традиції художнього вирішен- ня творів двох суміжних етнографічних районів — Гуцульщини й Покуття. Це проявляється, насампе- ред, у багатоманітності схем поперечносмугастого декору; значно ширшій градації різнопланової (по горизонталі й вертикалі) ритміки (від напруженої до розрідженої і навіть монотонної, більшій варіатив- ності поєднання різномасштабних пасочків дрібно- взористих «колосків» з дещо складнішими — «па- вучковими» стрічками та найширшими і найдоско- налішими за формами мотивами орнаментальних «заборових» площин, а також багатій палітрі кольо- рової гами [68, с. 370; 69, с. 56—58]. Аналіз декору значної кількості творів цього ше- шорського осередку дозволяє умовно вичленити три основні типи композицій. Перший — харак- терний заповненням усієї площини запаски тонень- кими різнокольоровими стрічками «колосків» 8. Об’єднані в дві-три неоднакової ширини групи смуг «баток», вони позмінно, в розміреному ритмі чергу- ються по всьому полотнищу, формуючи дрібновзо- ристий поперечносмугастий декор. Складовими ком- понентами взору виступають домінуючі червоно- малинові, рожеві смуги (по дві-три нитки), які щораз в іншій послідовності поєднані з підпорядкованими їм фіолетовими, вишневими, чорними або темно- зеленими стрічками (по одній-дві нитки). Останні підкреслюють ритм композицій чи розділяють гру- пи смуг. Загалом вони формують широку палітру на- сичених, холодних червоно-вишневих, з переходом до лілових, доволі складних і вишуканих за нюанс- 8 Характерно, що на відміну від космацьких дрібнора- портних композицій (у яких виразно прочитуються го- ризонтально спрямовані вправо і вліво взори у вигляді колосків) у виробах пістинського осередку зміна скісних рубчиків (утворених чиноватим переплетенням) відбува- ється на значно більшій відстані (переважно по центру групи смуг чи рапорту). Тому менш помітними є візерун- ки, що нагадують сосонки, і вони найчастіше повторю- ються з великими інтервалами. Запаска «волосова» (фрагмент), вовна, саржеве ткання, с. Ба бин Косівського р-ну, 1930-ті рр., НМНМГП № 798 Запаска «волочкова» (фрагмент), вовна, сухозолоть, саржеве ткання, с. Бабин Косівського р-ну, 1910 р., НМНМГП № 197 ка М. (1924), Яворська Марія І. (1944) із с. Дора; Савчук Гафія, Гриценко Параска (1884—1978), Філяк Ганна та Філяк Василина, Жиданюк Василь (1906) з Микуличина; Абрам’юк Євдокія, Абрам’юк Анастасія, Лейб’юк Іван І., Коржук Параска І. (1914), Плетінчук Василина (1904) з Білих Ослав; Горніцький Микола та Горніцький Йосип М. (1906) із с. Заріччя; Вербицька Гафія, Спасюк Євдокія (1905—1960), Луб’як Дмитро з Яблуниці. 463локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 ними градаціями кольорів. Їх оживляють вкраплен- ня світло-зеленої барви. Акцентом композицій ви- ступають спарені (рідше поодинокі) білі або ясно- жовті, дещо ширші (по дві-три, іноді чотири нитки) стрічки [27; 15]. Ледь помітні тоненькі прокидки (в одну-дві нитки) сухозолоті, які в тій чи іншій послі- довності поєднуються з основними поліхромними смугами, об’єднують і збагачують їх додатковим мін- ливим полиском світла. Однак найбільше узагаль- нює всі різнокольорові стрічки (неоднакової наси- ченості) червона основа, яка визначає домінуючу то- нальність запасок. Вагомим доповненням композицій такого типу ви- робів є поздовжні, доволі широкі (по 2—3 см) по- одинокі смуги «заснівки» зеленого або чорного ко- льорів, а також снурок одинарний (зелений) чи по- двійний (червоний і білий, чи жовтий і червоний, або червоний і зелений). Контрастні зіставлення кольо- рів цих додаткових компонентів декору значною мі- рою увиразнюють художнє вирішення основної пло- щини виробу, додають дзвінкості звучання барв і ві- зуально замикають полотнище виробу. До другого типу відносимо композиції «заборо- вих» запасок, для яких типовим є розташування основного орнаменту в нижній частині, «на поділ- ку» виробу. Тло сформоване переважно дрібнора- портними (від 0,5 до 2—3 см) групами тоненьких пасочків (в одну-дві, рідше три-чотири нитки) об- меженої кількості домінуючих, здебільшого холод- них кольорів (темно-зеленого, коричневого або ви- шневого), на тлі яких виразно виділяються ясно- жовті, вохристі, особливо білі прокидки. Деякі з них сприймаються штрих-пунктирними лініями і вносять певний ліризм у загальний композиційний лад виробу. Найсвітліші і найвиразніші з них роз- діляють рапорти, підкреслюють середину групи смуг, а також акцентують їхній ритм. Незначне по- ширення в селах Шешори, Уторопи та ін. мають і запаски з доволі монотонним повторенням лише однієї-двох дрібненьких стрічок, з типовою для них розсіяною ритмікою. Об’єднуючим у всіх варіантах «заборових» запа- сок є чорний колір основи, який зумовлює загальну темну зеленкувато-коричневу чи вишнево-зеленаву гаму барв. Характерно, що в таких запасках цього осередку ткацтва Гуцульщини, як і в суміжних — Покуття відсутні поздовжні «заснівки», типові для Запаска «волосова» (фрагмент), вовна, саржеве ткання, с. Шепіт Косівського р-ну, 1920 р., НМНМГП № 772 Запаска «волосова» (фрагмент), вовна, саржеве ткання, с. Яворів Косівського р-ну, 1910 р., МНАПЛ АП-14678 більшості звичайних запасок. Натомість своєрідним контрастом до поперечносмугастого, стриманого за декором нейтрального фону основного полотнища є домінуюча, значно ширша смуга орнаменту (2—3 см), «забір», розташована внизу, на відстані 3—4 см від поперечного краю запаски [28; 16]. Олена НИкОРак464 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 Найтиповішими в «заборових» запасках (як і пе- ремітках, пішвах, рушниках, обрусах, веретах і виши- тих сорочках) даного осередку є смуги орнаменту, що мають назви «качуровий», «півкачуровий», «баран- ковий», «штерновий», «ружковий», «сливовий», «перекиганка» та ін. Основними мотивами в них ви- ступають традиційні не лише для даного осередку гео- метричні фігури — ромби («очка», «вічка»), спаре- ні ромби («сливочки»), розети («ружки», «зірнич- ки», «штерна»), хрещаті фігури («кросна»), а також «качури», «півкачури», «кучері», «оленячі ріжки», «баранячі ріжки» тощо. Декілька мотивів (переваж- но два-три) в найрізноманітніших комбінаціях поєд- нані між собою, творять неоднакові, доволі складні й вибагливі за формою та градацією кольорів і рит- мом площини орнаменту. Вони бувають різної шири- ни (від 1,5—3 до 9—10 см). Провідний мотив за- борової смуги відповідно зумовлює й назву запасок («ружеві», «качурові», «сливові», «півкачурові») та ін. Деколи центральну взористу смугу вишивали тех- нікою гладі або хрестиком [29]. Третій тип композиції запасок шешорського осередку складають павучково-заборові, для яких властива значна наповненість гладкотканими й орна- ментальними смугами. Вони характерні поєднанням різноманітних за схемами розташування «павучко- вих», з домінуючими «заборовими» площинами та доповнюючими тоненькими різнокольоровими стріч- ками. На відміну від інших композицій запасок, без чітко вираженого тла, в них павучкові смуги орна- менту (по 0,5—0,7 см) розташовані переважно на суцільному червоному (різної насиченості), рідше коричневому фоні, зрідка перетканому поодиноки- ми прокидками (в одну-дві нитки) голубого, ясні- шого жовтого, білого, золотистого чи сріблястого за- барвлення. Ці «переписки», «обмітки», «розмітки» у вигляді дрібних цяточок чи штрих-пунктирних лі- ній в основному обрамляють або розділяють дещо ширші «павучкові» смуги. Рельєфно-виступаючі над фоном дрібновзористі стрічки «павучків» декількох контрастних або на- ближених до фону кольорів (чорного, світло- чи темно-зеленого, рожевого або фіолетового, іноді жовтого, вохристого чи білого), у тій чи іншій послі- довності, з інтервалом 3—5 см, повторюються по всьому полотнищу виробу. Вони створюють плав- ний тональний перехід від найсвітліших до найтем- ніших барв або формують чіткий позмінний ритм композицій. Найяскравіші чи найсвітліші смуги під- креслюють ритміку, яка розгортається по вертика- лі, рапорт смугастого декору іноді доволі великий (коливається від 4—5 до 9—10 см) [29; 41; 12]. Однак основне навантаження, як і у виробах другої групи, припадає на нижню частину запаски «поді- лок», де сконцентровано домінуючу смугу орнамен- ту «забір». Крім однорядних (найбільше пошире- них) існують і три, — та п’ятидільні композиції. За- гальна ширина заборової площини (від 3 до 7—8 см) Запаска «черчекова» (фрагмент), вовна, саржеве ткання, с. Яворів Косівського р-ну, 1900 р., МУНДМ КТ-5767 Запаска «волосова» (фрагмент), вовна, сухозолоть, сар- жеве ткання, с. Шешори Косівського р-ну, 1933 р., НМНМГП № 55 465локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 утворена з виразних за формою мотивів розет («руж- ки», «штерна», «зірнички», «косиці»), ромбів («очок», «вічок», «віконець»), спарених ромбів («сливочок»), хрещатих фігур («кросен»), а також кучерів (малих і великих), «ключок», «качурів», «півкачурів», «сердечок», «баранчиків» тощо. Центральна, найширша смуга орнаменту сформо- вана переважно двома, рідше — трьома домінантни- ми мотивами («хрестик» і «ружка»; «штерна» і «кросна»; «баранчик» і «штерна»; «хрестик») і ром- бик («очко» чи «головка»); «сороківчик» (ромбик, перехрещений cкісними діагональними лініями) і «кросна»; «кучер» і «зірничка». Вони доповнені ще дрібнішими ромбиками чи трикутниками, що запо- внюють вільні простори між ними. Інші заборові пло- щини створені лише з одного мотиву, доволі вираз- ного за формою — «качур», «півкачур», «безконеш- ник», «кучер», півкучер (у вигляді серця) тощо. Аналіз наявних творів дозволяє зауважити, що майстри-ткачі віртуозно і натхненно розробляли форми цих фігур, шукали щораз іншого ритму і спів- мірності в поєднанні як мотивів у домінуючій пло- щині орнаменту, так і кількох дрібноузорних та глад- ких смуг, які формували декор основного полотни- ща запасок. Незмінним залишається принцип симетричного укладу всіх складових компонентів композиції — основних, орнаментальних та підпо- рядкованих їм тоненьких різнобарвних стрічок, про- порційне співвідношення їх з фоном. Основу «забору» запасок складають, як уже від- значалося, одно-, три-, чи п’ятидільні площини орна- менту. Центральну, найширшу, виразнішу за моти- вами й колоритом смугу-площину найчастіше фор- мують восьмипелюсткові розети («ружі», «ружки», «штерна») яскравих жовтих, червоних, голубих, фі- олетових чи синіх кольорів. Такі різнобарвні розети, в щораз іншій послідовності чергування між собою, в свою чергу, розмежовані контрастними до них хре- щатими фігурами «кроснами», «хрестами», «баран- чиками» чорного, вишневого, коричневого й темно- зеленого забарвлення. Усі мотиви графічно чітко ви- діляються на нейтральному до них фоні [30]. Деколи такі розети позмінно чергуються з ром- бами, розчленованими навхрест скісними лініями, які взаємно перетинаються. В інших варіантах ком- позицій, яскравих барв ромби або ясніші за тоном розети, вписані в контрастні до них (темно-зелені, сині) більші ромбовидні фігури, зовнішні краї яких завершені скісними прямокутними відростками. Вони відділені одна від іншої одинарним або по- двійним перехрестям, яке ніби об’єднує всі компо- ненти орнаменту в цілісну смугу [31]. Іноді між ромбічною фігурою з вписаною в нього розетою та одинарним чи подвійним перехрестям симетрично (відносно ромба) укладено значно складніший та вибагливіший, за округлим силуетом завитків, мо- тив «кучер», «качур» та ін. До поширених належить також ромб (переважно в подвійному обрамленні) із вписаним у нього пря- мим або розквітлим хрестом. Такі хрещаті фігури зо- Запаска «волосова» (фрагмент), вовна, сухозолоть, сар- жеве ткання, с. Шешори Косівського р-ну, 1940-ві рр., МНАПЛ АП-14685 Михайлюк А.М. Запаска (фрагмент), «павучково-забо- рова», волочка, с. Шешори Косівського р-ну, 1930 р., НМНМГП № 438 Олена НИкОРак466 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 вні завершуються прямими або скісними гострокін- цевими й плавними заокругленими відростками тощо. Вони виступають у найрізноманітніших комбінаціях як самостійними фігурами, так і в поєднанні з нео- днаковими за формою косими хрестами, які служи- ли розводами основних мотивів та доповнювали їх. Органічно вписуючись один в інший, вони творять складне й вибагливе за силуетом сплетіння доволі чіткого графічного малюнку. Продуманим поєднанням обмеженої чи великої кількості барв, багатоваріантністю їхніх сполук, а також застосуванням означених чи подібних до них мотивів, зміною акцентів на тих чи інших компонен- тах орнаменту досягається мистецька досконалість не лише цієї, центральної частини «заборових» смуг, але й усього виробу. Обабіч неї укладено переваж- но значно вужчі й споріднені за формою «півкачу- рові» взористі стрічки вигнутих овальних форм, які нагадують меандр. Вони надають композиції «за- бору» стрімкого й динамічного руху вправо чи влі- во (на відміну від статичного ритму смуг із таких мотивів, як ромб і хрест, чи розета й перехрестя [4]), посилюють художню виразність не лише доміную- чої групи орнаментальних смуг, але й всієї площи- ни. Вдало підібрані плавні тональні переходи чи ви- шукані контрастні зіставлення кольорових сполук при вирішенні домінуючих «заборових» площин ви- кликають емоційне піднесення, переповнюють гля- дача життєдайними естетичними хвилюваннями, до- дають йому позитивної енергетичної сили. Може саме тому в заборах запасок (та багатьох інших ви- робів) не лише цього, а й інших осередків (зокре- ма, покутських сіл Коломийщини) найпоширеніши- ми й найулюбленішими є «качурові», «качуристі», «качурики», «ключкові», «кучерьиві», «півкачуро- ві», «півкучерьиві» взори [42; 22]. Вони виступа- ють як самостійні смуги орнаменту в одно- і три- дільних композиціях, так і в поєднанні з іншими (центральна — качурова, а бічні смуги — баран- кові, розеткові; середня — сороківчики з перехрес- тям, а бічні — півкачурові). Найхарактернішою особливістю як основної, так і бічних смуг орнаменту, є щільність чи розрідже- ність розташування двох-трьох провідних фігур, які позмінно чергуються, і значна варіантність деталі- зованої розробки форм мотивів та поєднань кольо- рів. Вони вільно укладені на однотонному тлі; тор- Запаска «павучково-заборова» (фрагмент), волочка, шовк, саржеве ткання, с. Шешори Косівського р-ну, 1950-ті рр. Приватна збірка Запаска «заборова» (фрагмент), волочка, саржеве, пере- бірне ткання, смт. Пістинь, 1930 р., НМНМГП № 359 Запаска «заборова» (фрагмент), волочка, шовк, саржеве перебірне ткання, с. Шешори Косівського р-ну, 1930-ті рр., НМНМГП № 311 467локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 каються вершинами (розети, ромби — поодинокі та спарені хрещаті фігури; чи плавно переходять з од- ного в інший (кучер, качур, серце), а також допо- внюються дрібненькими ромбиками, трикутниками і прямокутниками. Останні заповнюють проміжки між основними фігурами або посилюють виразність їхнього силуету. Крім бічних, симетрично розташо- ваних від основної центральної площини «заборів», деколи бувають ще й значно вужчі «поверхниці», утворені з однотонних чи двохколірних дрібних ром- биків та хрестиків, які певним чином перегукуються з компонентами домінуючих смуг орнаменту. У шешорському осередку незначне поширення мали й дещо стриманіші за колоритом запаски, в яких орнаментальна смуга сформована з двох-трьох мо- тивів («баранці» та «штерна») лише одного чорно- го кольору, які розташовані на однотонному ней- тральному фоні [32; 43; 59, іл. 53]. Вони доповню- ються й підтримуються також чорними стрічками «павучків», котрі з інтервалом 4—5 см заповнюють основну частину полотнища запаски. До менше по- ширених належать також композиції «заборових» запасок, у яких основне полотнище виробу заповню- ють різної ширини (від 1—2 до 3 см) домінуючі сму- ги (з розет і хрещатих фігур, або ромбів і хрестів) тридільного симетричного розташування з виділен- ням центральної, ширшої з них. Вони на незначній відстані доповнюються «павучковими» стрічками, що їх розділяють і підтримують. Ці доволі крупні рапортні композиції (шириною до 25—30 см) гра- фічно чітко виділяються на нейтральному фоні. На відміну від одноколірних заборових смуг, роз- ташованих у центральній частині виробу, доміную- ча, масивніша смуга орнаменту сконцентрована на «поділку». Вона створена з різнобарвних мотивів «ключок», «качурів», які тісно сплітаються, з нарос- таючою тональною розтяжкою та акцентами на де- яких фрагментах, які повторюються по ширині ви- робу. Ці вибагливі й примхливі за формою мотиви та вишукана палітра кольорової гами створюють композицію «забору», на якому акцентується осно- вна увага глядача. Подібні композиції заборів, правда, дещо в ін- шій, лаконічнішій інтерпретації характерні й для за- пасок суміжних з Гуцульщиною сіл Покуття — Со- пів, Мишин, Ковалівка, Корнич, Грушів, Воскре- сінці, Вербіж, Великий Ключів, Перерив, Ценява, Запаска «волосова» (фрагмент), вовна, саржеве ткання, с. Стебнів Верховинського р-ну Івано-Франківської обл., 1930-ті рр., МНАПЛ АП-2049 Запаска «волосова» (фрагмент), вовна, саржеве ткання, с. Красноїлів Верховинського р-ну, 1910-ті рр. Приватна збірка Олена НИкОРак468 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 Кропивище, смт. Печеніжин (Коломийщина) [79, с. 53; 72, с. 18]. Усі зазначені площини орнаменту розділяють контрастні до них за масштабом дрібновзористі «роз- води», «переліжки», «розмітки» — стрічки з міні- атюрних чорних павучків, квадратиків, «цяточок» або світлих (сріблястих чи золотистих — сухозоло- ті) зигзагів «кривульок», чи сіточки з квадратиків «решіток». Вони графічно чітко виділяються на ней- тральному фоні (вузькому проміжку між основни- ми ділянками орнаменту) та акцентують ритм попе- речносмугастого декору виробів. Горизонтальний ритм у смугах задається послідовністю чергування домінуючих мотивів, які або підкреслюються сусід- німи, контрастними за тоном кольорами, або плав- но переходять до них, сприймаючись м’яко і злаго- джено. Деякі, здебільшого масивніші елементи орна- менту виступають акцентами, за допомогою інших — менших посилюються декоративні кон- трасти або зменшується напруга кольорів тощо. Згідно з ритмом смуг, колоритом та наявністю тих чи інших складових компонентів, композиції запа- сок цього осередку мають назви: «лисі», «макові», «головкаті», «ломнені», «гуцулки», «давні гуцулки з маковов», «півгуцулки», «півгуцулки з маковов», «лисі з гуцулков», «півгуцулки з павучками», «гу- цулки з маковов із сливововим забором», «лисі з ма- ковов і штернами» тощо. Інші отримали назву за міс- цем виготовлення чи запозичення найхарактерніших рис декору запасок суміжних і віддалених (від да- ного осередку) сіл: «пекурьивскі», «шешурскі», «пістинскі», «ковалівскі», «космацкі», «ріцкі», «ясінскі», а також (за наявністю конкретного орна- менту) «ковалівскі з косичковим забором», «шешур- скі з ключками», «шешурскі хрестикові з ружков», «ясінскі баранкові» та безліч інших. Високе почуття міри в застосуванні декоративних елементів та кольорових сполук при створенні ком- позицій «заборових» запасок, як і інших виробів ше- шорського осередку, засвідчили своїми творами най- талановитіші народні майстри-ткачі Шкром’юк П.В. (1925), Михайлик Василь І., Лаврюк В., Лаврюк Ганна В. (1907), Мельничук Олена П. (1912), Лав- рюк Євдокія П. (1940), — с. Прокурава; Васищук Ганна В. (1924), Іванишин Емілія М. (1923), Фе- лещук О., Федорчук Марія Г., Міклащук О.І. — із с. Шешори; Долішня Марія Ю. — зі Стопчатова. Запаска «волосова» (фрагмент), вовна, саржеве ткання, с. Верхній Ясенів Верховинського р-ну, 1910-ті рр., МНАПЛ АП-10523 Запаска «волосова» (фрагмент), вовна, саржеве ткання, с. Пробійнівка Верховинського р-ну, 1930-ті рр., МНАПЛ АП-19069 469локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 Для запасок м. Косова та навколишніх сіл Вербовець, Бабин, Старі Кути, Тюдів, Яворів, Соколівка, Річка, Шепіт, Снідавка характерна широка палітра глибоких, складних і вишуканих за тональною градацією теплих або дещо холоднува- тих барв з контрастними до них акцентами. Ана- ліз значної кількості творів дозволяє виокремити два типи композицій запасок-поперечок косів- ського осередку. Перший базується на чітко вираженій ритмічній структурі смугастого декору та симетрії (рапорт ся- гає від 3 до 8—9 см). Кольорова гама насичена — тепла, пурпурово-червона, вишнево-коричнувата чи вишнево-фіолетувата з акцентами білого [33; 45; 25; 19]. За розміреною і врівноваженою ритмікою сму- гастого взору вони певним чином перегукуються з подібними виробами Брустур, Прокурави, Шешор і навіть Космача та Микуличина [34; 45], однак від- різняються від них дещо крупнішими рапортами і значно стриманішими й холоднішими поєднаннями барв. Композиції сформовані найчастіше двома- трьома групами, утвореними з тоненьких стрічок або дещо ширших площин домінуючого червоного, ви- шневого (по дві—три, рідше чотири нитки піткан- ня) та підпорядкованих їм значно вужчих — фіоле- тової, чорної, жовтої, зеленої, голубої або синьої барв, а також білих, сріблястих чи золотистих сухо- золоті «дріті», що є акцентами. Щораз іншим гру- пуванням таких поліхромних стрічок, зміною їхньої співмірності й ритміки досягнуто значної варіантнос- ті поперечносмугастих композицій. Колір основи — червоний, вишневий різної насиченості або чорний узагальнює всі поліхромні компоненти декору та ви- значає загальний стриманий і тонально-згармо нізо- ваний тепліший і світліший чи темніший і холодні- ший колорит запасок. Як і в подібних виробах піс- тинського осередку, запаски околиць Косова характерні також зигзагоподібним крупнорапортним малюнком фактури у вигляді великих симетричних колосків, горизонтально спрямованих у різні сторо- ни. Напрямок паралельних скісних рубчиків зміню- ється в основному на значній відстані (2—3—4 см) від центру кожної з груп смуг. Така фактура дещо збагачує зовнішній вигляд виробу додатковими ефек- тами й увиразнює композиції. Запаски цієї, як і ін- шої групи околиць Косова не завжди мають заснів- ки, що обрамляють поздовжні бічні краї, і вони ви- Запаска «волосова» (фрагмент), вовна, саржеве ткання, с. Замагора Верховинського р-ну, 1920-ті рр. МНАПЛ АП-11460 Запаска «волосова», вовна, саржеве ткання, с. Красноїлів Верховинського р-ну, 1910-ті рр., МНАПЛ АП-1212 Олена НИкОРак470 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 За ритмом смуг, симетричністю їхнього групуван- ня в комплекси та кольоровою гамою декоративне вирішення охарактеризованих вище запасок —по- перечок типове й для «поздовжніх» запасок або «околячок» даного осередку ткацтва [77, іл. 55; 27]. На пурпурово-червоному чи вишневому тлі з зелен- куватими, жовтими тоненькими стрічками ритміку підкреслюють переважно чорні пасочки, які підтри- муються також ширшими (1—2 см) заснівками, ко- трі завершують довші краї виробу, а білий контраст- ний за тоном снурок обрамляє виріб з трьох боків. Другий тип композицій запасок-«поперечок», типовий для сіл Вербовець, Тюдів, Великий Рожен, Яворів, Соколівка та ін., вирізняється від попере- дніх, насамперед, нерівномірною, розсіяною струк- турою поперечносмугастого крупнорапортного де- кору. Усе полотнище виробів заповнено декількома (іноді навіть двома-трьома) великими групами смуг, що повторюються на значній відстані, або в них вза- галі немає чітко вираженого рапорту [35]. На від- міну від традиційного симетричного укладу різноко- льорових стрічок зустрічається також асиметричне їх розташування (найтиповіше для запасок сусідньо- го Верховинського і суміжних з ним сіл Косівсько- го району). У межах такого крупного рапорту існує декіль- ка менших комплексів смуг, утворених з тоненьких (по одній-дві нитки) поліхромних стрічок монотон- ного укладу; дещо виразніших за шириною і тем- поритмом площин та яснішими за колоритом (го- лубих, рожевих, зелених чи жовтих) або темніших (вишневих, темно-синіх, темно-зелених, чорних) смуг, які об’єднують їх і згармонізовують в одне ціле. Такі композиції не мають чітко вираженого тла. В них золотисті чи сріблясті нитки (дріті) по- силюють звучання основних і підпорядкованих їм барв та збільшують емоційну напругу сприйняття виробів. Додатковим засобом досягнення вираз- ності композицій запасок, крім заснівок (які не за- вжди наявні), є тонка стрічка «обмітка» 9 яскраво- червоного, рожевого чи голубого кольору, яка за- вершує виріб з двох боків і знизу та межує з 9 Обмітка — це рельєфна, виступаюча над поверхнею виробу стрічка, яка обрамляє обидві поздовжні і ниж- ній поперечний край виробу. Її створюють за допомо- гою голки — косими щільними стібками застеляють краї виробу. Запаска «волочкова в колосок» (фрагмент), волочка, сар- жеве ткання, смт. Богдан Рахівського р-ну Закарпатської обл., 1920-ті рр., МІГ КН- 600 Запаска «волочкова в очка» (фрагмент), волочка, саржеве ткання, смт. Ясіня Рахівського р-ну, 1930-ті рр., МІГ КН-7633 ступають у вигляді лише однієї, значно ширшої (1,5—2 см) смуги жовтого, голубого та ін. кольо- рів. Зовнішні краї виробів традиційно завершені кі- сочкою «снурком» білого, жовтого, оранжевого, рід- ше вишневого кольору. 471локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 контрастною косичкою «снурком» (жовтого, біло- го чи оранжевого забарвлення). Для запасок верховинського осередку ткацтва (сіл Криворівня, Верхній Ясенів, Білоберізка, Усте- ріки, Стебнів, Голови, Замагора, Зелена, Гринява, Пробійна, Грамотне, Довгопілля, смт. Верховина) типовою є багатоваріантність симетричних і асиме- тричних композиційних структур: ритміки і пропо- рційних співвідношень смуг у рапортах, кольорових поєднань тощо [30; 20; 47]. Тут чітко виділяються два типи композицій поперечносмугастих запасок. Перший охоплює вироби з дрібнорапортною (до 5—6 см) симетричною будовою, насиченим теплим колоритом, які найбільше характерні для сіл Зама- гора, Красноїлля, Стебнів, Грамотне, Верхній Ясе- нів [36]. Це статичні композиції, в яких на червоно- му або вишневому (різної насиченості) фоні в стро- го визначеному ритмі позмінно повторюються найчастіше дві, рідше три групи смуг симетричного укладу. Вони формуються з тоненьких прокидок піт- кання (в одну-дві або три нитки) домінуючих жов- тих, світло-зелених, чорних, білих та золотавих чи сріблястих — «дріті». Парні чорні стрічки переваж- но підкреслюють ритм чергування домінуючих шир- ших та підпорядкованих їм вужчих груп смуг, що по- змінно чергуються. Білі тоненькі поодинокі або спа- рені стрічки у вигляді штрих-пунктирних ліній є акцентом цих вишуканих за добором барв, тональ- но згармонізованих композицій. Поздовжні бічні краї запасок-«поперечок» тра- диційно симетрично обрамлені однією широкою (біля 2 см) смугою чорного чи темно-зеленого кольору, контрастного до тла виробу. Вони посилюють також дзвінкість звучання барв у смугах, викликають у гля- дача піднесений емоційний настрій. Аналогічні си- метричні композиції типові й для «околячок» дано- го осередку ткацтва [37; 48]. Другий тип композицій запасок характерний до- сить виразними холодними, тонально згармонізо- ваними (червоною, рожевою, фіолетовою, вишне- вою, темно- і світло-зеленою, синьою, голубою, жовтою) барвами, які за різною схемою симетрич- но чи асиметрично укладені в декілька комплексів. Іноді вони протиставлені групам поодиноких (в одну-дві нитки) різнокольоровим прокидкам піт- кання. Декоративний ефект в такого типу компози- ціях досягається наростаючим ритмом зближених Запаска «волочкова в очка» (фрагмент), волочка, саржеве ткання, смт. Ясіня Рахівського р-ну, 1930-ті рр., МЕХП № 68187 Запаска «волочкова в очка» (фрагмент), волочка, саржеве ткання, с. Чорна Тиса Рахівського р-ну, 1930-ті рр., МЕХП № 68163 Олена НИкОРак472 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 за тоном широких смуг, які де-не-де розчленовані вузькими темнішими прокидками піткання, що вно- сять чіткий акцент у нейтральне тло запасок. Часом розріджений, а деколи й безсистемний уклад смуг різної ширини поступово змінюється до густішого і значно напруженішого за поєднанням барв, які слу- жать акцентом цих крупнорапортних композицій. Іноді чотири-п’ять (і навіть дві-три) рапортів фор- мують усе полотнище запаски. У межах рапорту мо- жуть поєднуватися групи смуг однакової чи різної ширини за симетричною і асиметричною схемами. У таких композиціях доволі напружений складний і динамічний темпоритм, який нерівномірно і стрім- ко розгортається по вертикалі. Він поєднує спокій- ний, розсіяний, ущільнено-насичений, неспокійний і навіть імпульсивний ритми. Щораз інша схема чер- гування основних і підпорядкованих їм смуг дозво- ляє сформувати безліч варіантів композиції з контр- астними зіставленнями, які врівноважуються спо- кійнішими і лагіднішими поєднаннями м’яких, нейтральних площин переважно світліших забарв- лень [38; 49; 20]. При значній подібності з однотипними виробами Косівщини верховинські запаски крупнорапортних композицій характерні здебільшого світлішим сірувато-зеленкуватим, вохристо-фіолетуватим, вишнево-жовтуватим тлом, на якому розташовані темніші різнокольорові смуги. Значною мірою це зумовлено застосуванням більшої кількості, ніж в інших осередках Гуцульщини (а тим паче Покуття й Західного Поділля) ниток сухозолоті, які задава- ли холодніший сріблястий чи тепліший жовтуватий тон фону, як і виробу в цілому. Темно-червона, ви- шнева, а деколи й біла (м. Верховина) [21], а най- частіше чорна основа визначала загальну тональ- ність запасок. Глибока і складна за нюансними спо- луками вишнево-зеленкувата гама з теплими акцентами найбільш типова для сіл Довгопілля, Го- лови, Криворівня, Верхній Ясенів, Устеріки, Біло- берізка. У віддалених від Верховини високогірних селах Гринява, Зелена, Буркут, Пробійна, Яблуни- ця колорит теплішає, наближаючись до рожево- фіолетуватих барв з жовтими акцентами 10. Для запасок цього осередку характерна багатша палітра кольорів заснівок (зеленого, голубого, чер- 10 Польові матеріали. Архів автора. Запаска «волочкова в очка» (фрагмент), волочка, саржеве ткання, с. Чорна Тиса Рахівського р-ну, 1930-ті рр., МЕХП № 79222 Клим П.І. Запаска-«опинка» (фрагмент), вовна, саржеве ткання, с. Виженка Вижницького р-ну Чернівецької обл., І пол. ХХ ст. ЧКМ № 9276 473локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 воного, чорного, білого, жовтого, фіолетового), які обрамляють обидва поздовжні краї виробів. Такі поодинокі (2—3 см) тонально насичені смуги отри- мані застилами поліхромної основи контрастного до центрального полотнища кольору [65, с. 75]. Як і в однотипних запасках Косівщини, у деяких вер- ховинських заснівки іноді й відсутні. Однак у них зовнішні краї по периметру щільно обшиті «обміт- кою» — рельєфно виступаючим рубчиком (кон- трастного до тла) рожевого, жовтого, білого, фіо- летового та інших кольорів. Такі обмітки іноді на- явні й у запасках із заснівками — вони збільшують декоративність виробів, посилюють звучання осно- вних барв смугастих композицій. Усі запаски (з заснівками і без них) з обох боків та знизу облямовані ще традиційною косичкою «снурком» — контрастного до тла (або обмітки) кольору. Характерною особливістю крупно-, як і дрібнорапортних запасок досліджуваного осеред- ку є широкий спектр відкритих локальних кольо- рів цих снурків. Найпоширенішими серед них є чер- воний (теплий і холодний), вишневий, жовтий, оранжевий та білий, дещо рідше зустрічаються за- паски з голубим, зеленим, рожевим та фіолетовим або чорним снурком. Для закарпатської частини Гуцульщини (Ра- хівщини) типовим видом поясного жіночого вбран- ня є поперечносмугасті запаски «поперечки» з чітко вираженими особливостями художнього вирішення. В межах цього осередку ткацтва за декором, розмі- рами та іншими ознаками чітко виділяються два типи композицій запасок. Першого типу запаски 11 — з узором «в колос», «у колосок» поширені у сс. Бог- данської долини (смт. Богдан, сс. Луги, Розтока, Костилівка, Білин, Косівська Поляна, м. Рахів). Вони були на 15—20 см ширші від виробів другого типу — ясінянських (ясінських) 12, що мають назву «очкаті», «у очка», «очковаті», які побутували головним чином у смт. Ясіня та сс. кваси лазещи- на, Стебний, Чорна Тиса [73; 79; 66; 69]. Вироби богданського осередку характерні, на- самперед, широкою палітрою насичених темних («чорнобривих») холодних або дещо ясніших і те- 11 Запаски богданського осередку були широкі (60— 70 х 75—85 см). 12 Колишні запаски ясінянського осередку були дуже вузькі у дев’ять пасем — 48 см (48—55 х 70—85). пліших барв та значною багатоманітністю крупно- масштабних композицій [9]. Це зумовлено було за- барвленням основи — чорної та вишневої. Для стар- Кецало Зеновій. Жінка у святковому зимовому вбранні, с. Дземброня Верховинського р-ну, Івано-Франківської обл., 1962 р., МЕХП. ЕП 70115 Кецало Зеновій. В дорозі, с. Бистриць Верховинського р-ну Івано-Франківської обл., 1962 р., МЕХП. ЕП 70104 Олена НИкОРак474 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 ших жінок, на піст і на будень виробляли переважно чорні запаски «прості» або «одинички» 13, а червоні «дуплівки» 14 — для дівчат були неодмінним компо- нентом і весільного вбрання. Очевидно практична функція (буденне чи свят- кове призначення, або для весілля) значною мі- рою диктувала насиченість чи розрідженість де- кору, його стриманість чи вишуканість, лаконіч- ність чи поліхромність кольорової гами. Однак для запасок різного призначення типовою є симетрич- ність, чітка послідовність монотонного повторен- ня однієї-двох вузьких, майже однакових за ве- личиною груп дрібних стрічок або позмінного чер- гування дещо ширших, різних за масштабом комплексів значно виразніших смуг. У святкових виробах — багатша палітра кольорів, сформова- на з більшої кількості вузеньких (в одну, рідше дві нитки) стрічок домінуючих — темно-червоної, ясно-червоної, вишневої та підпорядкованих їм — синьої, голубої, жовтої, зеленої і чорної. Іноді такі доволі різні за масштабом групи чергуються між собою і поєднуються ще з однотонними чорними (або наближеними до них темно-синіми, темно- ліловими, зеленкуватими) ширшими пасочками (до 5—6 см) або вужчими (до 1 см), які увираз- нюють ритміку композицій. Загалом, у багатьох запасках найсвітліші білі та жовті, тоненькі стріч- ки акцентували напружений чи розріджений ритм смугастого декору [14]. Місцеві мешканки стар- шого покоління, особливо ткалі, за сукупністю різ- них ознак розрізняють запаски, які мають назви: «коломийські», «ясінчинки», «півлазінки», «ко- лосінки», «богданки», «хромі», «жовтаті», «зеле- наті», «ружевки» та ін., що засвідчує також за- позичення тих чи інших взорів не лише з сусідніх, але й віддалених центрів ткацтва. Ясінянські «ясінскі» запаски вирізняються від більшості гуцульських виробів передусім ромбо- подібними дрібновзористими композиціями у ви- гляді клітчатої чи поперечносмугастої сітки ром- биків «очок». У результаті саржевого переплетен- 13 Давні запаски ткачі міряли ліктями. Старовинні запас- ки богданського осередку дорівнювали трьом ліктям — 75—80 см. 14 Червону основу для тканих запасок снували у 24 пасма, в бердо пробирали по чотири нитки, що й забезпечувало більшу густоту і щільність готового виробу. Кецало Зеновій. Жінка у святковому літньому вбранні, с. Соколівка Косівського р-ну Івано-Франківської обл., 1962 р., МЕХП. ЕП 70119 Кецало Зеновій. Чорняк Олена Михайлівна повертається з полонини. Присілок Дощений, с. Космач Косівського р-ну Івано-Франківської обл., 1962 р., МЕХП. ЕП 10106 475локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 ня і відповідного поєднання ниток основи та піткання ці дрібні мотиви «очка» — переважно темні або чорні кружечки, обрамлені жовтим або білим кольором, графічно чітко виділяються на тлі різнобарвних смуг. Останні служать нейтральним фоном для них і водночас підкреслюють їхню фор- му. Такі смуги «очок» деколи ще розділені глад- кими, дещо вужчими чи ширшими від них одно- тонними ясно-жовтими або оранжевими пасочка- ми або групами з декількох різнокольорових площин, які акцентують ритміку декору цього типу запасок [10; 51; 25; 22]. Домінуюча гама кольорів запасок даного осе- редку значно тепліша і набагато яскравіша — червоно-жовта, іноді вишнево-оранжева, спорід- нена з подібними виробами сусідніх сіл Надвір- нянщини (Ворохти, Яблуниці та Микуличина). Однак побутують тут вироби і зеленкувато-жовтих забарвлень. Як і в багатьох інших ткацьких цен- трах, запаски Рахівщини теж ткали на волосовій основі, тому їх іще називають «волосінки». Виро- би святкового призначення в багатьох родинах на- магалися ткати з купованої «волочки» — їх нази- вали «волочкові». Волосові, а найбільше волочко- ві запаски додатково перетикали на певній відстані ще й металевими нитками «дріттю», тому вони мали ще назву «дротяні», «дротові» (з орна- ментом «у колосок» або «у очка»). У ясінянському осередку теж було безліч узо- рів запасок, на яких позначені впливи й інших центрів ткацтва, зокрема «жєбійки» (у ритмі смуг простежується подібність з виробами смт. Жаб’є — тепер Верховина); «карапчинки» — взори, сформовані з вузьких одноколірних стрічок (0,7 см), а між ними три-чотири ряди кольоро- вих площин (по 1,5 см). Домінуючими в них є чорні, сині, зелені, а між ними — червоні, зеле- ні, фіолетові, рожеві стрічки [73, c. 64]. Харак- терною особливістю старовинних запасок обидвох локальних осередків Рахівщини є білі заснівки «обснівки». З початку ХІХ ст. їх почали заміня- ти ясно-жовтими (стронціановими), а з другої по- ловини ХХ ст. навіть червоними, зеленими та го- лубими. Обрамляли їх із трьох боків переважно темно- або ясно-червоною кісочкою «снурком». Однак побутували запаски і з двома контрастни- ми снурками — червоним і зеленим. Кецало Зеновій. Жінка у святковому літньому вбранні, с. Ми куличин Надвірнянського р-ну Івано-Франківської обл., 1963 р., МЕХП. ЕП 70109 До найвизначніших ткаль, які спеціалізувалися на виготовленні запасок, належать Вінтоняк Ма- рія І., Теміцька Марія І. із с. Лазещина; Скирчук Гафія М. (1911) с. Костилівка (1911); Мосюк Ва- силина В. (1902), Савчук Гафія І. (1910) с. Луги; Векляк Параска В. (1908), Ярема Олена П. (1911), Штефура Ганна І. (1894), Боднар Ганна І. (1903) — м. Рахів. На терені буковинської Гуцульщини (Пу- тильський і прилеглі до нього села Вижницько- го р-ну) побутували двоплатові й одноплатові запаски, а також горботки — «чорногузки». За багатьма ознаками декору вони подібні до та- ких же виробів сусідніх сіл галицької Гуцульщи- ни. У межах досліджуваного ареалу можна вио- кремити три типи композицій запасок. Зокре- ма, перший локалізований у сс. Довгопілля, Стебні, конятин, Сергії, Яблуниця, Доліш- ній Шепіт Путильського р-ну. Тут побутува- ли запаски з крупнорапортними композиціями, для яких характерна монотонна ритміка чергу- вання вузьких, однакової ширини стрічок яскра- вих теплих і холодних барв на темно-вишневому (іноді чорному) фоні. Олена НИкОРак476 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 в міру віддалення від Путили до сіл Дихти- нець, Мариничі, Розтока у композиціях запасок спостерігаються поєднання вузьких стрічок кон- трастних барв з неоднаковими за шириною блакит- ними та рожевими (ліловими) смугами [61, c. 206— 207; 63, c. 31]. Зміною їхньої ширини та послідов- ності укладу в межах рапорту досягали варіатив ності цього, другого типу композицій. У гуцульських селах виженка, Підзахаричі, ло- пушка, Заріччя вижницького осередку поширений третій тип композиції запасок. Вони відрізняють- ся від попередніх ущільненою ритмікою вузьких од- номасштабних різнокольорових стрічок, поєднаних з ширшими (в два-три рази) й активнішими за зву- чанням червоними та вишневими смугами. Загалом вишукані за теплою чи холодною гамою барв запас- ки буковинських сіл Гуцульщини характерні симе- тричністю розташування дрібно- і крупнорапортних груп смуг й акцентуванням найважливіших із них. Отже, вивчення наявних творів, наукової літера- тури та польові матеріали автора дозволяють ствер- джувати значне багатство і різноманітність компо- зицій гуцульських запасок різних осередків з чітко вираженими локальними особливостями. Вони та- кож певним чином споріднені з однотипними виро- бами сусідніх сіл, передусім, Покуття. Так, тканини для запасок галицької частини Гу- цульщини відзначаються найбільшою різноманіт- ністю схем розташування смуг, їхньої ритміки та широкою палітрою кольорових поєднань, тональ- ної градації — від насичених, дзвінких і гарячих до теплих, холодних і навіть контрастних зістав- лень барв. При значному багатстві дрібнорапорт- них композиційних рішень, поліфонії кольорової палітри виразно простежується й чітка ритмічна організація домінуючого симетричного укладу вузьких стрічок піткання, яка змінюється на дещо виразніші поєднання їх з ширшими смугами, ко- трі формують крупнорапортні комплекси. Зустрі- чаються й асиметрично розташовані групи вузь- ких смужок, що чергуються з поодинокими шир- шими пасочками. Умовні скорочення ДМНАП — Державний музей народної архітек- тури та побуту в Києві. ЗМНАП — Закарпатський музей народної архі- тектури та побуту. МЕХП — Музей етнографії та художнього про- мислу Інституту народознавства Національної ака- демії наук України. МІГ — Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара». МНАПЛ — Музей народної архітектури та побу- ту у Львові. НМНМГП — Національний музей народного мис- тецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського. 1. ДМНАП — О-2447, 1412, 1419, 2447. 2. ДМНАП О-3136, 3137, 3140, 3141, 1896, 1899, 4189, 3166, 3162. 3. ДМНАП О-4189, 3162, 3136, 4192. 4. ДМНАП О-3136. 5. ДМНАП О-4189. 6. ДМНАП О-1780, 1797, 1800, 2522, 2524, 4949, 4439, 4442, 4988. 7. ДМНАП О-0254, 0255, 4997. Кецало Зеновій. Жінка у святковому вбранні, м. Верхо- вина Івано-Франківської обл., 1963 р. Власність автора 477локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 8. ДМНАП О-930, 1446, 1448, 1810, 1814, 1817, 1815, 2515, 2516, 2517, 2566, 2567, 3080, 3088, 3871, 3878. 9. ДМНАП О-2912, 2917, 2916, 2922, 2923, 2927. 10. ДМНАП — О-2862, 2863. 11. ДМУНДМ КТ-1290. 12. ДМУНДМ КТ-69, 1291. 13. ДМУНДМ КТ-1289. 14. ЗМНАП № 2650, 4055, 4426, 2959. 15. МЕХП ЕП № 21263, 21232, 67229, 74679, 80877. 16. МЕХП ЕП № 21263. 17. МЕХП ЕП № 78885. 18. МЕХП ЕП № 85839, 70586, 70910. 19. МЕХП ЕП № 21281, 21889, 21306, 21292, 21316, 21295, 21265. 20. МЕХП ЕП № 75625. 21. МЕХП ЕП № 21289, 21306, 21295, 21316. 22. МЕХП ЕП № 68186, 68188, 79222, 68187, 68163. 23. МІГ КН-9083. 24. МІГ КН-12493. 25. МІГ КН-7634, 7633, 12493, 15887. 26. МНАПЛ АП-13139. 27. МНАПЛ АП-14685, 17149. 28. МНАПЛ АП-11576, 11563, 11564, 2113, 11554. 29. МНАПЛ АП-6117. 30. МНАПЛ АП-2113, 11563. 31. МНАПЛ АП-11554. 32. МНАПЛ АП-11556. 33. МНАПЛ АП-12140, 2241, 12120, 12139, 2446. 34. МНАПЛ АП-10867. 35. МНАПЛ АП-11770, 14677, 3048, 14678, 11771. 36. МНАПЛ АП-11460, 1212. 37. МНАПЛ АП-2094, 2036. 38. МНАПЛ АП-2009, 9819, 9818, 6820, 6812, 19069, 16707, 2049, 10523, 10526, 1193. 39. НМНМГП — № 13139. 40. НМНМГП — № 4494, 10320, 7535. 41. НМНМГП — № 8658, 8663. 42. НМНМГП — № 6558, 7935. 43. НМНМГП — № 8598. 44. НМНМГП — № 15298, 4395, 4553, 15297, 8164, 8163, 8172, 4453, 16019. 45. НМНМГП — № 3406, 8436, 4494. 46. НМНМГП — № 3406, 4494. 47. НМНМГП — № 10075, 7813. 48. НМНМГП — № 7801, 8683. 49. НМНМГП — № 7813, 175. 50. НМНМГП — № 7287, 10700. 51. НМНМГП — № 4291. 52. Білан М.С. Український стрій / М.С. Білан, Г.Г. Стель- мащук. — Львів : Фенікс, 2000. — 326 с. : іл. 53. Бялявіна в.М. Жаночы касцюм на Беларусі / В.М. Бя- лявіна, Л.В. Ракава. — Мінск : Беларусь, 2007. — 351 с. : іл. 54. велева М.Г. Народная одежда болгар в северной Бол- гарии в XIX — начале XX в. Т. 1. / М.Г. Велева, Е.И. Лепавцова. — София, 1961. — С. 14. 55. віннікава М.М. Скарбы з вясковых куфраў / М.М. Ві- ннікава, П.А. Богдан. — Мінск : Беларуская Энцы- кла педыя імя Петруся Броўкі, 2009. — 182 с. : іл. 56. віннікава М.М. Традыцыйнае адзенне / М.М. Ві- ннікава // Традыцыйная мастацкая культура Бе- ларусаў : у 6-ти т. — Т. 4. Брэсцкае Палессе : у 2 кн. — Кн. 2. / Н.М. Боганёва, Т.В. Володзіна, М.М. Віннікава [і інш.] ; ідэя і агул. рэдагаванне Т.Б. Вар фа ла меевай. — Мінск : Выш. шк., 2009. — 863 с. : іл. 57. вовк Xв. Студії з української етнографії та антрополо- гії / Хв. Вовк. — К. : Мистецтво, 1995. — 336 с : іл. 58. Головацкий Я.Ф. О народной одежде и убранстве ру- синов или русских в Галичине и северо-восточной Вен- грии / Я.Ф. Головацкий. — Санкт-Петербург, 1877. — 85 с. : ил. 59. Ганна Василащук : альбом / автор-упорядн. В.А. Кач- кан. — К. : Мистецтво, 1985. — Іл. 53. 60. Зеленчук в. Народное декоративное искусство Мол- давии / В. Зеленчук, М. Лившиц, И. Хынку. — Кишинёв : Картя Молдовеняскэ, 1968. — 127 с : ил. 61. кожолянко Я. Буковинський традиційний одяг / Я. Кожолянко. — Чернівці-Саскатун : Фрізен Принтерэ, Алтона, Манітоба, 1994. — 262 с. : іл. 62. косміна О.ю. Традиційне вбрання українців / О.Ю. Косміна. — К. : Балтія-Друк, 2010. — Т. ІІ: Полісся. Карпати. — 160 с. : іл. 63. костишинa М.в. Український народний костюм Пів- нічної Буковини: традиції і сучасність / М. Костиши- на. — Чернівці : Рута, 1996. — 192 с.: іл. 64. Маслова Г.С. Народная одежда русских, украинцев и белоруссов / Е.Э. Бломквист, Н.И. Лебедева, Г.С. Маслова // Восточнославянский этнографичес- кий сборник. — М. : Академия наук СССР, 1956. — С. 543—767. 65. Матейко k.і. Український народний одяг / К.І. Ма- тейко. — К. : Наукова думка, 1977. — 224 с. : іл. 66. Матейко к.і. Одяг / К.І. Матейко, О.В. Полян- ська // Гуцульщина: Історико-етнографічне до- слідження. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 195—196. 67. Миронов в. Етнокультурні зв’язки на Україні: За ма- теріалами одягу / В. Миронов, В. Наулко // НТЕ. — 1969. — № 5. — С. 46. 68. Никорак О.і. Художнє ткацтво / О.І. Никорак // Гуцульщина: Історико-етнографічне дослідження. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 370. 69. Никорак О.і. Сучасні художні тканини Українських Карпат / О.І. Никорак. — К. : Наукова думка, 1988. — 224 с. : іл. 70. Никорак О.і. Українські народні взористі тканини: порівняльна характеристика / О.І. Никорак // За- писки наукового товариства ім. Шевченка. — Олена НИкОРак478 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 Т. CCLIX. Праці секції етнографії і фольклористи- ки. — Львів, 2010. — С. 179—210. 71. Николаева Т.а. Украинская народная одежда. Сред- нее Поднепровье / Т.А. Николаева. — К. : Наукова думка, 1988. — 246 с. : ил. 72. Олійник О.в. Система виражальних засобів покут- ських традиційних тканин / О.В. Олійник // Наро- дознавчі зошити. — 1997. — № 1. — С. 18. 73. Полянская Е.в. Народная одежда гуцулов Раховско- го района / Е.В. Полянская // Карпатский сбор- ник. — М., 1972. — С. 63. 74. Постолаки Е.а. Молдавское народное ткачество (XIX — начало XX в.) / Е.А. Постолаки. — Ки- шинев : Штиинца, 1987. — 207 с. : ил. 75. Прилипко Я.П. Етнокультурні зв’язки болгар і схід- них слов’ян на матеріалі одягу / Я.П. Прилипко. — К. : Наукова думка, 1964. — 134 с. 76. Раманюк М. Беларускае народнае адзенне / М. Ра- манюк. — Мінск : Беларусь, 1981. — 473 с. : іл. 77. Родина Шкрібляків. Альбом / автор-упоряд. Р.В. За харчук-Чугай. — К. : Мистецтво, 1979. — Іл. 55. 78. Сахро М.П. Декоративно-вжиткові тканини Коло- мийщини / М.П. Сахро // Народна творчість та ет- нографія. — 1978. — № 4. — С. 53. 79. Сидорович С.Й. Художня тканина Західних областей УРСР / С.Й. Сидорович. — К. : Наукова думка, 1979. — С. 64. 80. Шухевич в.О. Гуцульщина. Ч. 1, 2 / В.О. Шухевич ; репринтне видання. — Верховина : Гуцульщина, 1997. — 352 с. 81. Folk art in the Rumanian people’s republik. Costumes. Woven textile. Embrosderies: state publishing for littera- ture and the arts. — Bucuresti, 1958. — 423 s. Olena Nykorak ON LOCAL PECULIARITIES IN ARTISTIC DESIGN OF HUTSUL ZAPASKAS The article has brought some results of study in originality of artistic features of Hutsul zapaskas considered as for their fab- rics, techniques of weaving, ornamental motives, schemes of placement and colouring. Main types of zapaska compositions have been defined as well as most important centres of their production in Galician, Transcarpathian and Bukovinian parts of Hutsul land. Keywords: Hutsul zapaskas, types, centres, ornamental mo- tives, compositional schemes, colouring, rapport, rhythm. Олена Ныкорак ЛОКАЛЬНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ХУДОЖЕСТВЕННОГО РЕШЕНИЯ ГУЦУЛЬСКИХ ЗАПАСОК В статье проанализировано своеобразие особенностей гу- цульских запасок по материолам, техникам ткачества, мо- тивами орнамента, схемами их размещения и колориту. Определены основные типы композиций запасок найболее важных центров их изготовления в галицкой, закарпатской и буковинской части Гуцульщины. Ключевые слова: гуцульские запаски, типы, центры, моти- вы орнамента, схемы композиций, колорит, рапорт, ритм.

Локальна особливість художнього вирішення гуцульських запасок

Репозитарії

Схожі ресурси