Архітектурно-просторовий феномен печерного ансамблю Прийма: північна модель Мальтійських мегалітичних храмів

На конкретному прикладі культової мегалітичної структури на території України обґрунтовується авторська теорія про витоки античної та, відповідно, сучасної архітектури....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2013
Автор:	Сиряміна, Н.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут народознавства НАН України 2013
Назва видання:	Народознавчі зошити
Теми:	Статті
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94953
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Архітектурно-просторовий феномен печерного ансамблю Прийма: північна модель Мальтійських мегалітичних храмів / Н. Сиряміна // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 500-508. — Бібліогр.: 16 назв. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94953
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-949532016-02-13T03:02:13Z Архітектурно-просторовий феномен печерного ансамблю Прийма: північна модель Мальтійських мегалітичних храмів Сиряміна, Н. Статті На конкретному прикладі культової мегалітичної структури на території України обґрунтовується авторська теорія про витоки античної та, відповідно, сучасної архітектури. In the article has been recommended a new concept reflecting structural unity of pre-historic built ensembles and architecture — a viewpoint presented by intellectual testimonies of megalithic structures. Concrete example of cult megalithic object in the territory of Ukraine has been used as a ground argument for author’s theory as for the source of ancient architecture and, correspondingly, that of modern architecture. В статье излагается новая концепция, отразившая структурное единство доисторических строительных ансамблей с архитектурой и представленная через интеллектуальный посыл мегалитического строительства. На конкретном примере культовой мегалитической структуры на территории Украины, обосновывается авторская теория об истоках древней и, соответственно, современной архитектуры. 2013 Article Архітектурно-просторовий феномен печерного ансамблю Прийма: північна модель Мальтійських мегалітичних храмів / Н. Сиряміна // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 500-508. — Бібліогр.: 16 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94953 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Сиряміна, Н. Архітектурно-просторовий феномен печерного ансамблю Прийма: північна модель Мальтійських мегалітичних храмів Народознавчі зошити
description	На конкретному прикладі культової мегалітичної структури на території України обґрунтовується авторська теорія про витоки античної та, відповідно, сучасної архітектури.
format	Article
author	Сиряміна, Н.
author_facet	Сиряміна, Н.
author_sort	Сиряміна, Н.
title	Архітектурно-просторовий феномен печерного ансамблю Прийма: північна модель Мальтійських мегалітичних храмів
title_short	Архітектурно-просторовий феномен печерного ансамблю Прийма: північна модель Мальтійських мегалітичних храмів
title_full	Архітектурно-просторовий феномен печерного ансамблю Прийма: північна модель Мальтійських мегалітичних храмів
title_fullStr	Архітектурно-просторовий феномен печерного ансамблю Прийма: північна модель Мальтійських мегалітичних храмів
title_full_unstemmed	Архітектурно-просторовий феномен печерного ансамблю Прийма: північна модель Мальтійських мегалітичних храмів
title_sort	архітектурно-просторовий феномен печерного ансамблю прийма: північна модель мальтійських мегалітичних храмів
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94953
citation_txt	Архітектурно-просторовий феномен печерного ансамблю Прийма: північна модель Мальтійських мегалітичних храмів / Н. Сиряміна // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 500-508. — Бібліогр.: 16 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT sirâmínan arhítekturnoprostorovijfenomenpečernogoansamblûprijmapívníčnamodelʹmalʹtíjsʹkihmegalítičnihhramív
first_indexed	2025-07-07T01:36:20Z
last_indexed	2025-07-07T01:36:20Z
_version_	1836950152339783680
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 Людство потребує нових ідей у трактуванні ака- демічних концепцій щодо розуміння історії та теорії архітектури. Систематичне вивчення кам’яних гігантських спо- руд — мегалітичних структур, скельно-печерних ан- самблів у різних куточках світу, яке почалося в кін- ці XIX ст., започаткувало фіксацію цих споруд, про- те не змогло пояснити ні причин їхнього виникнення, ні походження їхніх будівничих. Правильні струк- турні геометричні форми мегалітичного будівництва підтверджують факт існування високорозвинутих цивілізацій. Сучасна наука впритул підійшла до ви- сновку, що загиблі цивілізації змогли зберегти свій духовний потенціал в часі і просторі через створен- ня інтелектуальної бази будівельної геометрії. В цьо- му ракурсі мегалітичне будівництво можна вважати основою як античної, так і сучасної архітектури. Одночасно на підставі нової ідентифікації та трак- тування «легенд» міжетнічних міфологічних джерел в сукупності з даними альтернативного археологіч- ного матеріалу, а також на підставі останніх автор- ських досліджень в регіоні Верхньо-Середнього Дні- стра стає очевидним існування у палеолітичному ми- нулому окремих автономно-територіальних осередків з високорозвинутим культурним рівнем і концепту- альним наповненням будівельних структур — саме на території Євро-Азійського материка. В цьому ра- курсі Північний Схід Євро-Азійського материка стає джерелом витоків сучасної цивілізації. Поряд з тим, згадана територія, паралельно з територіями Середземноморського басейну та Близького Сходу, отримує новаторську, більш актуальну інтерпрета- цію в плані трактування цивілізаційних процесів. На підставі авторських багаторічних досліджень (2000—2009 рр.) в регіоні Дністровського Водо- сховища (Середній Дністер), результатом яких стає монографія [13], останніх досліджень (2008— 2012 рр.) на території Львівщини (Верхній Дністер), автор висуває гіпотезу про існування архітектурно- просторової північної моделі не лише мальтійських мегалітичних храмів, але й храмової античної архітек- тури на всіх територіях існування давніх цивілізацій. Одночасно стає зрозумілим виникнення і розповсю- дження мегалітичного будівництва, яке пояснюється передуючим існуванням Північної цивілізації на пів- нічному сході Євро-Азійського материка. До останнього часу існуючий археологічний ма- теріал сприяв виникненню наукових поглядів про майже повну відсутність мегалітичних споруд на те-© Н. СИРЯМІНА, 2013 Наталія СИРЯМІНА АРХІТЕКТУРНО-ПРОСТОРОВИЙ ФЕНОМЕН ПЕЧЕРНОГО АНСАМБЛЮ ПРИЙМА: ПІВНІЧНА МОДЕЛЬ МАЛЬТІЙСЬКИХ МЕГАЛІТИЧНИХ ХРАМІВ На конкретному прикладі культової мегалітичної структу- ри на території України обґрунтовується авторська теорія про витоки античної та, відповідно, сучасної архітектури. Ключові слова: мегалітичне будівництво, печерний ан- самбль, школа мегалітичного будівництва, мегалітична гео- метрія, культура Трипілля. 501архітектурно-просторовий феномен печерного ансамблю Прийма: північна модель… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 риторії Східної Європи. Окремі російські та поль- ські дослідники кінця XIX — серед. XX ст. на при- кладах поховальних і курганних пам’яток на терито- рії України намагалися їх спростувати (А. Бо бринський, 1908 р., В. Городцов, сер. XX ст., І. Свєшніков, 60- ті роки XX ст.). Найбільш вагомий вклад в науку щодо існування мегалітичних споруд на території України внесла жінка-археолог К. Мельник (кін. XIX ст.). На VI Археологічному з’їзді в м. Одесі вона представила результати унікальних досліджень в регіонах Хмельницької, Чернівецької та Вінницької областей [10, с. 103—135], якими до- вела існування розвинутого мегалітичного будівни- цтва на території України. Її дослідження остаточно підтвердили ідентичність (однотиповість) елементів мегалітичних споруд в різних регіонах світу. Серед останніх досліджень цього напрямку, проведених в рамках проекту професора Прикарпатського уні- верситету ім. В. Стефаника В. Кугутяка, слід відмі- тити матеріали по пам’ятках Карпатського регіону, у тому числі і вже відомих: скала Довбуша, святи- лища Сокільського хребта, зокрема, вершини Чор- ногора та Піп Іван [7]. Надзвичайно цікавими в цьому ракурсі є також дослідження російського архітектора Кочергіна В.В., який на численних прикладах доводить ідентичність мегалітичних споруд на територіях Європи та Захід- ного Сибіру, які він, у свою чергу, трактує як астрально-культові [6]. На жаль, проведених досліджень недостатньо для появи ґрунтовних та глобальних висновків та карди- нальної зміни попередньо усталених наукових кон- цепцій. Для цього, на додаток до археологічних, не- обхідні міждисциплінарні дослідження, у тому чис- лі в галузі архітектури. Результати досліджень, проведених автором в ре- гіоні Верхньо-Середнього Дністра [13, с. 97—99], найбільш системно представляють історію виник- нення мегалітичного будівництва на території Укра- їни. Авторська монографія обґрунтовує присутність мегалітичних споруд на території не лише Східної Європи, але й на значній території всього Євро- Азійського материка. Одночасно у 2000 р. під керівництвом докт. іст. наук Л. Мацкевого автор вивчала скельну пам’ятку Львівщини печеру Прийма — як археологічний об’єкт [8]. А вже як мистецтвознавець пам’яток архітекту- ри автор продовжила дослідження цього об’єкта в 2002 р. На базі проведених досліджень автор дійшла висновку, що природній геологічний об’єкт — пече- ра Прийма — має рукотворне втручання у свою структуру, утворюючи пам’ятку мегалітичного храмо- вого будівництва, за аналогією з Мальтійськими ме- галітичними храмами [13, с. 97—99]. Результати до- сліджень 2012 р., представлені у статті, остаточно під- тверджують зроблений висновок. Храмові мегаліти Мальтійського архіпелагу своєю структурною організацією підводять нас до думки про існування архітектурно-просторової моделі. За ре- зультатами проведених досліджень цією моделлю стає культова храмова пам’ятка епохи мегалітичного будівництва на території України — печера Прийма. Наша мета на прикладі предмета досліджень — скельно-печерного ансамблю Прийма — показати, що це є своєрідний культовий архетип для форму- вання духовної ноосфери міжетнічних угрупувань. Автор ідентифікує пам’ятку як міжплемінний ритуально-астрономічний центр, що консолідував на- селення величезних територій. Одночасно скельно- печерний ансамбль храмової структури Прийма стає міжетнічним святилищем конгломерату Трипільських племен під час їхнього розселення. Його культове на- повнення відображає не лише міжетнічні міфологіч- ні традиції, в першу чергу, Ведичні, але й слугує за модель і структурне джерело в архітектурі античних храмових традицій, які виникли набагато пізніше. Мегалітичні храмові споруди Мальтійського ар- хіпелагу, островів Мальта і Гоцо відомі з археологіч- них досліджень кінця XIX — початку XX століт- тя. Найбільш докладно вони описані в монографії [13, с. 54—64]. Планувальна структура мальтій- ських храмових мегалітів однотипова — це овальні, сформовані в анфіладні або трипелюсткові структу- ри камери (іл. 2). Жоден з храмів не зберіг своєї об’ємної структури, тому про архітектурну компо- зицію можемо говорити на прикладі кам’яної моде- лі, яку знайшли на руїнах храмового комплексу Тарк- сієн (іл. 1). Вона представляє собою овальну у пла- ні споруду, складену з монолітних брил і завершену дахом, по типу купольного. Головний вхід на моделі оформлений портиком (іл. 2). Разом з цією окремо поставленою спорудою був інший тип. Це скально- печерні храми з входами, оформленими по типу гі- постилю (іл. 3). Внутрішня структура таких типів Наталія СИРЯМіНа502 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 храмів також складалася з овальних, яйцеподібних камер, як і в скально-печерному ансамблі Мегалі- тичного Комплексу в регіоні Дністровського Водо- сховища в Україні [13, с. 79—82]. Овальна яйце- подібна камера — це своєрідний мегалітичний мо- дуль, визначений ще на початку XX ст. англійським морським інженером-будівничим Олександром То- мом [1, с. 54—80]. Одночасно, автор наполягає на концептуальності яйцеподібної структури в мегалі- тичному будівництві [13, с. 108—111]. На підставі однотиповості планувальних та об’ємних структур мегалітичних храмів Мальтій- ського архіпелагу з повною упевненістю можна го- ворити про існування школи мегалітичного будівни- цтва, елементи якої були привнесені на Мальтійський архіпелаг з іншої території. Північно-східна частина існування цієї територія, відносно Мальтійського ар- хіпелагу, крім іншого, характеризується декоруван- ням храмових монолітів символами спіралі. Символ спіралі присутній не лише на монолітах Мальтійських мегалітичних храмів. Він є найбільш розповсюдже- ним в мегалітичному будівництві, одночасно концеп- туально наповненим елементом декору. Докладно про те, що цей символ використовувався на Північно- Східних територіях ще з Верхнього Палеоліту, мож- на дізнатися з монографії [13, с. 63—64]. Перший етап ідентифікації існування регіону ме- галітичного будівництва автор здійснює за допомо- гою окремих міжетнічних легенд та на підставі ан- тичних джерел. «Серед тих, хто займався міфами давнини, Гека- тей та інші, які розповідають, що проти землі Кель- тів лежить в Океані Острів. Розмірами він не мен- ший від Сицилії, а знаходиться під сузір’ям Ведме- диці, і мешкають на ньому Гіпербореї… Гіпербореї шанують бога Сонця Аполлона більше, ніж інших богів… І є на цьому острові чудове святилище, а та- кож храм, сферичний за формою…». Цей досить відомий у професійних колах вислів античного істо- рика і міфографа Діодора Сицилійського (40 р. до н. е.), який, у свою чергу, цитує Гекатея Фракійсько- го (IV ст. до н. е.), пропонував окремим європей- ським дослідникам кінця XIX — початку XX ст. розробити пан-англійську теорію походження мега- літичного будівництва [1, с. 11—20]. Вони ствер- джували, що Британські острови з їх найбільш зна- ною мегалітичною спорудою — Стоунхендж, і є зем- лею, де виникло і звідки розповсюдилося по всьому світові мегалітичне будівництво. В першу чергу, слід зауважити, що згідно з про- веденими авторськими дослідженнями, цей погляд повністю спростовується. Автор пропонує нову кон- цепцію, згідно з якою південно-західний край гео- логічного утворення Східно-Європейської платфор- ми був одним з осередків розповсюдження структур Іл. 1. Мальтійський архіпелаг, острів Мальта: макет храму з храмового комплексу Тарксієн (Tarcsjen) Іл. 2. Мальтійський архіпелаг, острів Мальта: план храмо- вого комплексу Мнайдра (Mnajdra) — типовий план мальтійських храмів Іл. 3. Мальтійський архіпелаг, острів Мальта: гіпостиль- ний вхід до скельного Храму Гвантійя (Gvantija) 503архітектурно-просторовий феномен печерного ансамблю Прийма: північна модель… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 мегалітичного будівництва [13, с. 116—122]. На під- твердження концепції відслідковуються шляхи роз- селення представників Північної цивілізації, підтвер- джені археологічним матеріалом, які знаходяться у взаємозв’язку з відомостями міжетнічної міфології [13, с. 124—179]. Одним з таких шляхів є південно- західний напрямок, який охоплює територію Украї- ни і, зокрема, регіон Верхньо-Середнього Дністра. Ми можемо впевнено говорити, що посткатастро- фічний період розселення представників Північної цивілізації — ранній Неоліт — Енеоліт (9—3 тис. до н. е.) пов’язаний саме з розбудовою культово- ритуальних центрів для багаточисленних поліетніч- них на той час конгломератів, одним з яких, почина- ючи з 5—4 тис. до н. е., стає Трипільська культура. Культово-ритуальні центри таких землеробських угрупувань, в першу чергу, наповнюються будівни- цтвом аналогічних храмів. На користь наведеної гіпотези, ґрунтовно підтвер- дженої в монографії численними прикладами архео- логічного матеріалу [13, с. 40—41; 65—99], свід- чать наступні цитати з історії. Відомо, що острів Делос у давнину (3 тис. до н. е.) був не лише столицею Егейського світу, але й найбільш раннім культовим осередком давньогрецької культу- ри. Делос вважається священним, тому що тут вини- кла перша храмова споруда, присвячена богу Аполло- ну [3]. «Про Гіпербореїв нічого невідомо нікому… Згадки є у Гесіода та у Гомера в «Епігонах». Значно більше про них розповідають делосці» (авт. Греція — культовий острів Делос. — Іл. 4) [3, кн. 4:32]. «За оповідями делосців з країни Гіпербореїв прибули на Делос дві молоді жінки — Арго та Окіс… разом з самими божествами Аполлоном та Артемідою (авт. грецькі назви)». І далі: «…Гіпербореї посилають Скіфам жертовні дари, замотані у солому. Від Скіфів дари приймають найближчі сусіди, і кожний народ пе- редає їх все далі і далі, аж до самого Адріатичного моря на крайньому Заході» [1, кн. 4:35]. З останньої цита- ти ми можемо впевнено припустити, що країна Гіпер- бореїв знаходилась на Північному Сході від Адріати- ки — і це ніяким чином не Британські острови. Гіпербореї, як свідчать античні джерела найбільш шанували бога Сонця. Ми не знаємо, як називало- ся це божество у гіпербореїв, але можна припусти- ти, що перша культово-ритуальна споруда, яка була зведена ними, була моделлю для їхніх наступників. Спробуємо відшукати підтвердження авторським припущенням в міжетнічній міфології, проаналізу- вавши деякі аналогії грецьких та давньослов’янських міфів. Ми розглянемо міфи та легенди саме давніх слов’ян, яких ми впевнено можемо ідентифікувати з поселенцями Східно-Європейської платформи та Іл. 4. Греція, острів Делос Іл. 5. Греція, острів Делос. Храм Аполлона: руїни з порти- ком-гіпостилем Іл. 6. Єгипет, Карнакський комплекс: зруйнований гіпос- тильний зал зі статуями фараонів Наталія СИРЯМіНа504 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 південно-західного Сибіру в період 9—6 тис. до н. е. (згідно з Книгою Велеса) [3]. Адже саме це дже- рело, чи не єдине, описує аномально-кліматичну ка- тастрофу, яка сталася у Приполярній зоні Євро- Азійського материка в 11—10 тис. до н. е. і внаслі- док якої загинула Північна цивілізація. Саме в Книзі Велеса [12, с. 25—40] докладно описується не лише ця катастрофа, досконало досліджена су- часними спеціалістами [4], але й згадуються декіль- ка хвиль розселення зі згаданої території, підтвер- джені не лише даними міжетнічної міфології, але й численним, однак не систематизованим на сьогод- нішній день, археологічним матеріалом. Найбільш шанованим божеством у давніх слов’ян, як відомо, також був бог Сонця. Це Хорс (коло), з яким у давніх слов’ян пов’язаний ритуальний весня- ний танок хоровод-коляда. Так само Аполлон у гре- ків опікувався музикою, співами. За грецькою леген- дою, при народженні близнюків Аполлона та Арте- міди на острів Делос злітаються лебеді з північної країни, де мешкають Гіпербореї, і звідки родом їхня матір — Лєто. Згадаємо слов’янську богиню весни і родючості — Ладу. За чудовою легендою з пуху та пір’я цих лебедів виникає Храм, гармонію і доскона- лість якого утворювали колони. Він довго літає у по- вітрі, доки люди не усвідомлюють його значення. Це довершена модель космічної гармонії, яка стає осно- вою всієї античної архітектури і в основі якої лежить каркас стійко-балочної структури. Цей тип споруд утворився в мегалітичному будівництві при ранньо- му розселенні представників Північної цивілізації (іл. 5, 6). На думку автора, це Верхній Палеоліт — Мезоліт. Згадаємо поховальні дольмени островів Корсика та Сардінія [13, с. 43—44] (іл. 7). Отже, не виникає сумнівів, що перший свій храм греки збудували за моделлю, яку отримали з країни Гіпербореїв, і це був, як показує практика архітек- турного будівництва давніх цивілізацій, гіпостиль- ний тип споруди — легкий і, одночасно, гармоній- ний, як сама структура Всесвіту (іл. 5). Другий етап в дослідженні авторів на підтвер- дження гіпотези розповсюдження мегалітичних структур, зокрема культового призначення, відслід- ковує впевнений археологічний слід на території За- хідної України. На шляху розселення представників Північної цивілізації у південно-західному напрям- ку — в регіоні басейну Верхнього Дністра (терито- рія Львівщини) розміщена унікальна скельна спо- руда, відома в археології як печера Прийма. Печера Прийма розміщена у Миколаївському ра- йоні Львівської області на одному з лісистих пагор- бів висотою 395 м над р. м. Слід відмітити, що у ра- йоні Львова, за геофізичними дослідженнями, за- гальна потужність осадових порід дорівнює 6—7 км [2, с. 12—48]. Нас цікавить регіон Передкарпат- ського прогину, який простягнувся по геологічному розрізі Горохів—Львів—Турка. Він розділяється на дві тектонічні зони: зовнішня зона — північно- східна, що прилягає до Руської (авт., Східноєвро- пейської) платформи та внутрішня — південно- західна зона. У тортонський час з початком значних опускань виникла система розломів, які простяга- ються у північно-західному — південно-східному напрямі. Південно-західною межею зовнішньої зони Передкарпатського прогину на поверхні є лінія на- суву складчастих порід нижнього міоцену на сармат- ські відклади. В основі розрізу міоцену лежать по- роди богородчанської свити (нижній тортон), вира- жені глинистими зеленкуватими мергелями та глауконітовими пісковиками [2, с. 12—48]. Така є геологічна, тобто природна структура пече- ри Прийма, яка складається з складчастих осадових порід глауконітових пісковиків, розміщених на роз- ломі Східноєвропейської (Руської) платформи. Од- ночасно, вона становить собою поодиноке скельне утворення на міждолинній височині. Печера При- йма — це трьохярусна скельна структура, з потуж- ним антропогенним втручанням (іл. 8 а, б). Її над- звичайно погана збереженість свідчить про складні руйнування катастрофічного та ерозійного характе- ру. Вона розміщена на вирівняній заокругленій пло- Іл. 7. Острів Корсика, дольмен Фатаназія: вхідний портик з гіпостилем 505архітектурно-просторовий феномен печерного ансамблю Прийма: північна модель… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 щадці, яка повторює випукло-заокруглену форму фа- садної частини печери. Фасад печери Прийма цен- тральною частиною орієнтований за напрям ком Пн-Пд, під кутом 45°. Площадка входу має 7 м довжину за радіусом, що з’єднує край площадки з центральною частиною печери Прийма. Перший ярус печери Прийми, висотою 2,0 м, сформований у вигляді гіпостилю, колони якого від- діляють центральну частину у вигляді неглибокої ніші, довжиною 5 м від двох бокових камер довжи- ною по 3,5 м. Другий ярус висотою, яка дорівнює у найвищій точці 3,5 м, оформлений у вигляді не- глибокої тераси з балюстрадою, яка в бокових час- тинах виводить у дві невеликі камери, що мають зв'язок з внутрішнім простором печери Прийма. Третій ярус висотою 3 м також оформлений у ви- гляді гіпостилю з фасадними нішами. Завершена структура печери Прийма верхом по типу куполь- ного, який зараз засипаний товстим шаром ґрунту. Товщина карнизу між першим та другим ярусом складає 0,3 м, між другим та третім — від 0,5 м до 1,0 м. Вхідна площадка по краю була оформлена п’ятьма аналогічними колонами, від яких залиши- лись невеликі стовпчики. Можливо, первісно існу- вав портик входу, перекриття якого є повністю зруй- нованим. Про це саме свідчать численні брили мо- нолітів, розкиданих по схилу, який круто обри вається з північного боку вхідної площадки. З опису планувально-конструктивної та компози- ційної будови структури печери Прийма ми бачимо, що це, безумовно, є споруда культово-ритуального призначення. Ніші першого та третього ярусів скель- ного храму печери Прийма могли бути ритуальними вівтарями, а камери другого ярусу могли мати похо- вальне призначення для вождів або героїв племінно- го утворення. Ми бачимо зародки архітектурної тек- тоніки у композиції фасаду печери Прийма, яка від- повідає моделі Храму, згаданого в міжетнічних легендах. З овальною площадкою входу, оформленою по периметру колонами, об’єм печери Прийма утво- рює не лише архітектурно-просторовий ансамбль, але й композиційну єдність з навколишнім середовищем. Слід відмітити, що ця складова, безумовно, була осно- вою всієї античної архітектури. На жаль, з часом ця складова майже повністю втрачена. Одночасно, на користь існування південно- західного напрямку розселення міжплемінних утво- рень Трипільського конгломерату, що проходив по західних територіях України, свідчить впевнений ар- хеологічний матеріал. Скальний ансамбль печери Прийма розміщений у живописному Миколаївсько- му районі Львівщини. Цей регіон, наповнений різ- номанітною флоро-фауністичною екосферою, спри- ятливою для розвитку та існування тут потужної ві- тогенної зони, був заселений сучасною людиною з епохи Верхній Палеоліт-Мезоліт (18—9 тис. до н. е.) [9, с. 8—38]. Поселення Верхнього Палео- літу використовувались аж до самого Енеоліту (4—3 тис. до н. е.), що свідчить про стале, стаціо- Іл. 8. Україна, Львівщина, печера Прийма: а) загальний вигляд; б) південно-західний рукотворний пілон другого ярусу — карнизні колони з капітелями а б Наталія СИРЯМіНа506 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 нарне існування потужного міжплемінного утворен- ня. Відомо дев’ять палеолітичних поселень в районі сучасних сіл Верин, Крупсько, Прийма та Радели- чі. Також, відомо 15 поселень епохи Енеоліту в ра- йоні сіл Більче, Верин, Гірське, Криниця, Крупсько, Прийма, Раделичі, Стільсько та Тростянець. Одночасно на території сіл Тростянець, Стіль- сько, Дуброва, які з печерою Прийма, а також зга- даними поселеннями утворюють потужний центр південного-західного напрямку розселення індоєв- ропейських племен — нащадків Північної цивіліза- ції в регіоні Верхнього Дністра, автор виявила над- звичайно цікаві мегалітичні структури ритуального та астрономічного призначення. Зі східного боку від траси Львів-Миколаїв над до- рогою, що проходить через село Тростянець, почи- наються невисокі (50—80 м) виходи відслонень з темно-сірих алевритових пісковиків у вигляді верти- кальної «стіни». Вони тягнуться на довжину 80— 100 м у напрямку Схід-Захід. Відшарування з піс- ковика є частиною структури невисокого пагорба, який на верхівці завершується величезним овальним плато площею, що дорівнює, приблизно, 250— 200 га (іл. 9). На плато за всіма ознаками розміщу- валося поселення, найбільш ймовірно, землеробсько- го призначення, яке проіснувало аж до епохи Енео- літу. На користь цього свідчать наступні факти, досліджені автором у тому числі. З Півдня, на до- вжину виходів пісковика, а також далі на Схід, пла- то обмежує система з трьох величезних земляних ва- лів з ровами (гл. 0,8—1,0 м). Зі Сходу, Півночі та Заходу плато обривається крутими урвищами, заліс- неними зі Сходу та Півночі. Саме плато і є зручною для ведення землеробських робіт рівниною. Біля під- ніжжя «стіни» залишилось не законсервованим по- шкоджене поховання овальної форми у вигляді яйце- подібної ями, обкладеної брилами пісковика. Похо- вання орієнтоване за напрямком Північ-Південь. Село Дуброва розкинулось у мальовничій долині на північному березі річки Колодниці, притоки Верх- нього Дністра, від якої залишився невеликий стру- мочок, що протікає вздовж дороги — головної ву- лиці села, яка має напрямок Захід-Схід. З Південного боку річки Колодниці на підви- щенні розміщені скельні виходи (Н=10—50 м), які утворюють основу курганоподібного заліснено- го горба. Скельні виходи є залишками кембрійських відкладів і складаються з темно-сірих алевроліто- вих пісковиків (друга літологічна пачка) [2, с. 21— 48]. В центрі скельних виходів на обробленому пря- мокутному моноліті (2,20 х 1,15 (Н) х 0,80 м) од- нієї зі скель влаштовані два візири у вигляді видовбаних в скелі щілин шириною 0,25 м та гли- биною 0,20 м. На західній околиці села майже на верхівці курганоподібного залісненого горба, на ви- соті 50 м над річкою (первісно, очевидно, над са- мою річкою), розміщена скельна структура, яка має антропогенне втручання (іл. 10, а). Перед засипа- ним входом в печерну порожнину (можливо під курганний дольмен) влаштований величезний пор- тик. Він складений з монолітних плит по типу до- льменів з портиками, які є добре вивчені на тери- торії Франції [13, с. 24—33]. І щілини, і вхід під «Портиком» орієнтовані на Північний Захід під кутом 45° до напрямку Пн-Пд. Відзначимо, що таку саму орієнтацію мають два отвори в скельному моноліті на горбі (на Н=50— 70 м) над дорогою при виїзді зі села Стільсько у на- прямку на Дуброву (іл. 10, б). Горб веде на плато, на якому археологами у 70—80 рр. XX ст. було роз- копане величезне поселення, визначене як «городи- ще» (S=200 га) [14, с. 62—63]. Сучасне село зна- ходиться в руслі давнього потоку, яке датується ві- ком 9—7 тис. до н. е. Дорога між селами Стільсько та Дуброва також відмічена численними скельними Іл. 9. Львівська область, Миколаївський район, с. Тростя- нець: а) загальний вигляд городища на плато скельних ви- ходів; б) скельні виходи а б 507архітектурно-просторовий феномен печерного ансамблю Прийма: північна модель… ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 виходами, які мають різне структурне утворення з антропогенним втручанням. Поселення Стільсько, з його потужними оборон- ними структурами та житлово-господарськими комп- лексами, безумовно, мало більш раннє походження, ніж визначений археологічними дослідженнями пе- ріод раннього середньовіччя [5, с. 267—282]. Крім того, це підтверджується стилістичними даними бу- дівельних традицій житлово-господарських споруд Трипільських племен, ретельно досліджених в регі- оні Середнього Дністра [11, с. 60—65]. Найбільш ймовірно, що поселення Стільсько з довколишніми поселеннями були покинуті пересе- ленцями ще в епоху пізній Неоліт-Енеоліт, що під- тверджується другим масовим розселенням індоєв- ропейських племен з північної території та відміче- не легендами Книги Велеса. Отже, слід вважати, що потужне поселення Стільсько було заселене в пері- од раннього середньовіччя вдруге. Підсумовуючи, відмітимо, що напрямок розмі- щення в Миколаївському регіоні культової споруди скельно-печерного ансамблю Прийма зі скельними мегалітичними спорудами з астрономічною прив’яз- кою, які фланкували поселення Дуброва — Стіль- сько — Тростянець в епоху Неоліт-Енеоліт, про- суваючись з північного сходу на південний захід, остаточно підтверджує авторську теорію про південно-західний напрямок розселення індоєвро- пейських племен (нащадків Північної цивілізації) з Півночі. За таких позицій стає зрозумілим поява великої кількості наскельних графічних малюнків в горах Монт-Бего та «Долині Чудес» у Південних Альпах на примежовій території Франція-Італія. Наскельні зображення, сюжети яких, до того ж, включають землеробську, мисливську та військову тематики, датуються французькими вченими епо- хою Енеоліт-Бронза [16]. Отож можна впевнено стверджувати, що рукот- ворний скельний храм печери Прийма (іл. 8: а, б) своїми стилістичними і будівельними елементами презентує зародковий зразок моделі античних хра- мів по типу гіпостиль, який був закладений ще в пе- ріод раннього мегалітичного будівництва. Одночас- но кам’яна модель храму, знайденого на руїнах хра- мового комплексу Тарксієн, окремими елементами повністю повторює конструктивну структуру пече- ри Прийма. В контексті цього ми можемо впевнено говорити, що архітектурно-просторовий ансамбль печерного храму Прийма стає моделлю для храмо- вих мегалітичних ансамблів островів Мальтійського архіпелагу. Цей висновок підтверджують новітні дані дослідженого археологічного матеріалу. Вони свід- чать, що заселення Мальтійського архіпелагу при- йдешніми племенами починається з 7 тис. до н. е., а спорудження культових споруд закінчується у пері- од 3—2,5 тис. до н. е. [15, р. 173—177]. Цілком доцільним, з огляду на кліматичну ката- строфу на території Півночі Приморського регіону, наслідки якої прокотилися аж до екваторіальної зони на Сході, стає виникнення аналогічних культово- ритуальних центрів в різних місцевостях. Вони гру- пували навколо себе людство, яке потерпіло від ката- строфи. Також цілком зрозумілим стає поява вже го- тових планувально-об’ємних структур в регіоні Іл. 10. Львівська область, Миколаївський район, с. Дуброва: а) дольмен з портиком на західній околиці села; б) моноліти з астрономічними візирами між селами Стільсько-Дуброва а б Наталія СИРЯМіНа508 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 Середземномор’я, концептуальна наповненість і гео- метрична досконалість яких є обґрунтованою автором [13, с. 101—122]. Нащадки загиблої цивілізації — перші індоєвропейські племена, розселяючись у різ- них напрямках Євро-Азійського материка, починаю- чи з 9—7 тис. до н. е. несли свій надзвичайно потуж- ний духовно-енергетичний потенціал автохтонам, зокрема втілений у будівництві мегалітичних споруд, як храмових, так і споруд іншого призначення. Отже, ми можемо впевнено констатувати, що школа мегалітичного будівництва стає основою не лише античної, але й є джерелом усієї сучас- ної архітектури. 1. вуд Дж. Солнце, Луна и древние камни / Дж. Вуд. — М., 1981. — C. 267. 2. Геренчук к.і. Природа Львівської області / Л.І. Ге- ренчук. — Львів : Вища школа, 1981. — 156 с. 3. Геродот. История : в 9 кн. / Геродот. — Ленинград, 1972. — 127 с. 4. каплина Т.Н. Возраст «Ледового комплекса» При- морских низменностей Якутии / Т.Н. Каплина, А.В. Ложкин // Известия Академии наук СССР. Серия Географическая. — М., 1983. — № 2. 5. корчинський Орест. Ранньосередньовічне місто на Верхньому Дністрі / Орест Корчинський // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. — Львів, 2008. — Вип. 12. — С. 267—282. 6. кочергин в.в. Пространственная организация мону- ментальных комплексов каменного века в Европе и Западной Сибири : диссертация по ВАК 18.00.01 / В.В. Кочергин. — М., 2008. — С. 168. 7. кугутяк М. Скельні святилища Сокільських вершин / М. Кугутяк. — Івано-Франківськ, 2007. — 127 с. 8. Мацкевий л.Г. Пещерные памятники эпохи Палеоли- та Запада Украины / Л.Г. Мацкевий // Скелі й пече- ри в історії та культурі стародавнього населення України : матеріали наукової конференції. — Львів, 1995. — 2—3 лютого. — С. 22—23. 9. Мацкевий л. Питання найдавнішого заселення Миколаївщини / Л. Мацкевий // Миколаївщина : збірник наукових статей. — Миколаїв, 1998. — Т. 1. — С. 8—38. 10. Мельник Е.Н. Следы мегалитических сооружений в от- дельных местностях Южной России / Е.Н. Мельник // Труды 6-го Археологического съезда. — Одесса, 1886. — Т. 1. — С. 103—135. 11. Польщикова Н.в. Преемственность и новизна в стро- ительстве на территории Украины в эпоху Энеолита / Н.В. Польщикова // Проблемы теории и истории ар- хитектуры Украины : сборник научных трудов. — Одесса : Астропринт, 2004. — Вып. 5: Изучение и охрана архитектурного наследия. — С. 60—65. 12. Свято-Русские Веды. Книга Велеса / перев. Асо- ва А.И. — М., 2007. — 567 с. 13. Сиряміна Н. Мегалітичний феномен — концепція архітектури Всесвіту: Історія і теорія мегалітичного будівництва / Наталія Сиряміна. — Львів : Ліга- прес, 2012. — 246 с. 14. Філіпчук М. Державотворчі процеси в українському Прикарпатті у 8—11 ст. / М. Філіпчук // Вісник Інституту археології. — Вип. І. — Львів : Львівський національний університет ім. Ів. Франка, 2006. — С. 62—63. 15. David H. Trump, Radiocarbon dates from Malta / H. David // Accordia Reserch Papers, VI. — 1995—6. — P. 173—177. 16. De Lumley H. L’Homme premier — prehistoire, evolu- tion, culture / H. De Lumley ; ed. Odile Ja cob. — 1998. — 251 h, 86 fig. Natalia Syryamina ARCHITECTURAL AND SPACIAL PHENOMENON OF PRYIMA CAVE ENSEMBLE: A NORTHERN PATTERN OF MALTHESE MEGALITHIC SANCTUARIES In the article has been recommended a new concept reflecting structural unity of pre-historic built ensembles and architec- ture — a viewpoint presented by intellectual testimonies of megalithic structures. Concrete example of cult megalithic ob- ject in the territory of Ukraine has been used as a ground argu- ment for author’s theory as for the source of ancient architecture and, correspondingly, that of modern architecture. Keywords: the megalithic construction, the cave ensemble, megalithic geometry, megalithic model, school of the mega- lithic building, Trypillian culture. Наталья Сырямина АРХИТЕКТУРНО-ПРОСТРАНСТВЕННЫЙ ФЕНОМЕН ПЕЩЕРНОГО АНСАМБЛЯ ПРИЙМА: СЕВЕРНАЯ МОДЕЛЬ МАЛЬТИЙСКИХ МЕГАЛИТИЧЕСКИХ ХРАМОВ В статье излагается новая концепция, отразившая струк- турное единство доисторических строительных ансам- блей с архитектурой и представленная через интеллекту- альный посыл мегалитического строительства. На кон- кретном примере культовой мегалитической структуры на территории Украины, обосновывается авторская тео- рия об истоках древней и, соответственно, современной архитектуры. Ключевые слова: мегалитическое строительство, пещер- ний ансамбль, школа мегалитического строительства, ме- галитическая геометрия, культура Триполья.

Архітектурно-просторовий феномен печерного ансамблю Прийма: північна модель Мальтійських мегалітичних храмів

Репозитарії

Схожі ресурси