Антропоморфізм у сучасній скульптурі

У статті розглядається кілька прикладів сучасних тривимірних арт-об’єктів, інсталяцій, які тяжіють до категорії монументальної скульптури. Аналіз проводиться у площині їх схожості з людським тілом, як прагнення апелювати до людських філософських проблем, уникаючи прямого зображення фігуративних...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Одрехівський, В.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2013
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94958
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Антропоморфізм у сучасній скульптурі / В. Одрехівський // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 558-561. — Бібліогр.: 2 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94958
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-949582016-02-13T03:02:16Z Антропоморфізм у сучасній скульптурі Одрехівський, В. Статті У статті розглядається кілька прикладів сучасних тривимірних арт-об’єктів, інсталяцій, які тяжіють до категорії монументальної скульптури. Аналіз проводиться у площині їх схожості з людським тілом, як прагнення апелювати до людських філософських проблем, уникаючи прямого зображення фігуративних форм. In the article have been considered some examples of contemporary three-dimensioned art-objects, installations etc. that tend to a category of monumental sculpture. Analysis has been processed as for their similarity to a human body and in authors’ endeavor of turn to a problem field of philosophy, in artists’ avoidance of intermediate image of figurative forms. В статье рассмотрены некоторые примеры современных трехмерных арт-объектов, инсталляций, которые тяготеют к категории монументальной скульптуры. Анализ проводится в плоскости их сходства с человеческим телом, как стремление апеллировать к человеческим философским проблемам, избегая прямого изображения фигуративных форм. 2013 Article Антропоморфізм у сучасній скульптурі / В. Одрехівський // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 558-561. — Бібліогр.: 2 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94958 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Одрехівський, В. Антропоморфізм у сучасній скульптурі Народознавчі зошити
description	У статті розглядається кілька прикладів сучасних тривимірних арт-об’єктів, інсталяцій, які тяжіють до категорії монументальної скульптури. Аналіз проводиться у площині їх схожості з людським тілом, як прагнення апелювати до людських філософських проблем, уникаючи прямого зображення фігуративних форм.
format	Article
author	Одрехівський, В.
author_facet	Одрехівський, В.
author_sort	Одрехівський, В.
title	Антропоморфізм у сучасній скульптурі
title_short	Антропоморфізм у сучасній скульптурі
title_full	Антропоморфізм у сучасній скульптурі
title_fullStr	Антропоморфізм у сучасній скульптурі
title_full_unstemmed	Антропоморфізм у сучасній скульптурі
title_sort	антропоморфізм у сучасній скульптурі
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94958
citation_txt	Антропоморфізм у сучасній скульптурі / В. Одрехівський // Народознавчі зошити. — 2013. — № 3 (111). — С. 558-561. — Бібліогр.: 2 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT odrehívsʹkijv antropomorfízmusučasníjskulʹpturí
first_indexed	2025-07-07T01:36:38Z
last_indexed	2025-07-07T01:36:38Z
_version_	1836950170856587264
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 Незважаючи на абстрактність форм, що при- таманна значній частині сучасної скульпту- ри, спостерігається певна тенденція до уподі- бнення і створення візуальних зв’язків із люди- ною і властивостями її тіла. Тому метою нашого пошуку є проведення аналізу деяких прикладів сучасної скульптури в площині її схожості і зв’яз- ку з тілом людини. У своїх теоретичних пошуках, які по-особливому стосуються скульптури ХХ століття, її відмінності від творів попередніх етапів в історії, історик мисте- цтва Розалінд Краус зазначає: «Огюст Роден і Кон- стантин Бранкузі зробили перше зусилля для того, щоб змістити точку походження тіла з середини на поверхню. Сучасна скульптура активно продовжує це зміщення за допомогою формальної і абстрактної мови. Ця абстракція робить те, що нам стає все складніше виявити, впізнати людське тіло у цих мі- німалістичних творах, складніше також через наші упередження проектувати себе у їхній простір. Але наше тіло і досвід, який з нього випливає, не станов- лять меншої частини сюжету цієї скульптури, навіть якщо вона потребує кількох сотень тон землі» [1]. Ця концепція дає нам змогу зрозуміти, що людське тіло може бути навіть в найбільш абстрактних формах, достатньо помітити і зрозуміти його в об’ємах, харак- тері ліній і матеріалах, які закладені у скульптурі. Більшість мінімалістичних скульптурних творів середини ХХ ст. були відчутно такого самого роз- міру, що й людське тіло. Незважаючи на свою ре- дукцію засобів вираження, скульптура прагне збе- рігати свій зв’язок із людиною як об’єктом пластич- ного дослідження. В результаті — враження внутрішнього світу, створене цими творами, може відповідати антропоморфічній проекції. Для прикладу ми візьмемо кілька монументаль- них арт-об’єктів, які були створені нещодавно. В од- ному з найбільших і найвідоміших виставкових за- лів Парижа Ґранд Пале, який був побудований у 1900 р. для Всесвітньої виставки, починаючи з 2007 р. відбувається проект «Монумента». Він по- лягає в тому, що кожного року запрошують одного відомого митця для створення монументальної ро- боти, призначеної для гігантського внутрішнього простору цієї будівлі — під його скляним нефом. Для другого випуску цієї виставки у 2008 р. був за- прошений американський скульптор-мінімаліст Рі- чард Серра, який запропонував композицію «Про- менад». Річард Серра є яскравим представником те-© В. ОДРЕХІВСЬКИЙ, 2013 Василь ОДРЕХІВСЬКИЙ АНТРОПОМОРФІЗМ У СУЧАСНІЙ СКУЛЬПТУРІ У статті розглядається кілька прикладів сучасних триви- мірних арт-об’єктів, інсталяцій, які тяжіють до категорії монументальної скульптури. Аналіз проводиться у площи- ні їх схожості з людським тілом, як прагнення апелювати до людських філософських проблем, уникаючи прямого зо- браження фігуративних форм. Ключові слова: антропоморфізм, скульптура, тіло, органічність. 559антропоморфізм у сучасній скульптурі ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 чії арт-мінімаль і одним з його основоположників і активних діячів ще з 1960-х років. У своїх скульпту- рах він цікавиться вагою, гравітацією, важкістю, рів- новагою, організацією простору. Композиція «Променад» (Іл. 1) складається з п’яти величезних сталевих листів прямокутної фор- ми висотою 17 метрів, шириною — 4 метри і ва- гою — 75 тонн кожен, які вертикально поставлені в ряд вздовж поперечної осі зали Гранд Пале, тво- рячи своєрідний ритм. Погляд глядача заінтригова- ний не тільки їхнім гігантизмом. Ці скульптури на кілька градусів є нахилені в боки — кожен сталевий лист в інший бік. Вони створюють враження, ніби глибоко вгрузли в землю, але в той же час — ніби повільно рухаються. Робота Річарда Серра «Променад» продовжує встановлювати свою аналогію відносно до людсько- го тіла. Мало важливо, що розміри цієї роботи ви- ходять далеко за людський масштаб. Розалінд Кра- ус, говорячи про певний зв’язок форм мінімалістич- них творів і людини у своїй статті про скульптуру Річарда Серра, ще в 1986 р. висуває думку: «Є очевидно, що, певним чином, значна частина скуль- птур Річарда Серри служить образом людського тіла. Якщо точніше, вона працює як моделювання, імітування (у найрізноманітнішому вигляді) теми людини, як образ ідеального стану спокою чи ін- тенціональність дії, верховенства причини чи від- мова від почуттів. Крім того, вона добре працює незалежно від її ступеня фактичної подібності з людським тілом. Вся генерація скульпторів модер- ністів першої течії демонструвала здатність скуль- птури відтворювати сюжет людини у вигляді най- простіших і найзвичайніших форм: починаючи від форми яйця до чашки чаю. Найважливішим тут є тільки те, що скульптури пропонують глядачеві сприйняття людського сюжету, про який вони скан- дують з наполегливістю — те, що повинне нас в першу чергу цікавити» [1]. Недаремно композиція з цих мінімалістичних скульптур Річарда Серра називається «Променад» (в перекладі з франц. — «прогулянка»). Вона може уособлювати образ велетня, який крокує, йде, і кож- на з цих стел немовби фіксує момент кроку, наступ- ний відрізок шляху, мить дотику цієї постаті із зем- лею. Завдяки невеликому нахилу в бік кожної з цих стел створюється поступова динаміка, в якій і уособ- люється це крокування. При такій висоті і вазі в кіль- кадесят тонн — кожен із цих п’яти сталевих плас- тів, навіть при зовсім невеликому нахилі, наповне- ний внутрішньою енергією і володіє вираженою динамікою, а при наближенні глядача до них може Іл. 1. Річард Серра, «Променад», сталь, 5 листів 17 х 4 х 0,2 м, Гранд Пале, Париж, 2008 Іл. 2. Аніш Капур, «Левіафан», мембрана PVC, 34 х 72 х 100 м, Гранд Пале, Париж, 2011 Іл. 3. Аніш Капур, «Левіафан» (вигляд із середини), мемб- рана PVC, 34 х 72 х 100 м, Гранд Пале, Париж, 2011 василь ОДРЕХівСЬкИЙ560 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 виникати невелике запаморочення і відчуття реаль- ного падіння цих пластів. Пізніше, у 2011 р., «Монумента» представляє британського художника індійського походження Аніша Капура і його творіння «Левіафан» (Іл. 2). Скульптури Аніша Капура давно мали тенден- цію до досить таки агресивного вторгнення в поле зору глядача, як і до просторової окупації, запо- внення найбільш можливого рівня. Висота «Ле- віафана» складає майже 35 метрів, сягаючи лімі- тів простору, він майже торкається до металевих конструкцій стелі палацу. Створений з мембрани PVC, цей твір склада- ється з чотирьох з’єднаних між собою надутих сфер (наповнених повітрям) і які творять єдиний об’єкт скульптури. Займаючи площу приблизно 150 кв. м, скульптура в плані нагадує трилисник, який повністю повторює внутрішню форму пала- цу: як стверджує сам художник, «простір диктує пропозицію». Через свою монументальність і спосіб розвитку у просторі, неможливо мати ці- лісний вигляд скульптури. Обходячи її з усіх бо- ків, глядач уявно відтворює властиву їй форму трилисника більш чи менш точним способом. Але на початку глядачеві пропонується ввійти безпосередньо всередину в «Левіафана» (Іл. 3). Активне світло, яким наповнений виставковий зал завдяки скляному дахові, відіграє важливу роль — воно просвічує темно-вишневу мембрану скульпту- ри і перетворює замкнений простір інтер’єру інста- ляції, наповнюючи його темно-червоним кров’яним монохромом, в який пірнає і занурюється глядач. У цьому творі, як і в інших творах художника, ко- лір грає істотну роль, оскільки він є фундаменталь- ним елементом загалом у мистецтві Аніша Капу- ра. Метою художника було створити особливу асоці- ацію з чимось тілесним, органічним, і дати змогу глядачеві ввійти всередину в нього. Фактично, скульптура просто поглинає гляда- чів. «Левіафан» є образом біблійного монстра, втілення темної і могутньої сили. В той же час Аніш Капур заявляв про свою скульптуру, що він мав намір створити три «діри-увігнутості», а не три «об’єми-наповненості» в цьому хрестоподібному про- сторі Гранд Пале. Йдеться про бажання створити об- раз «внутрішності», про тіло. До певної міри це може апелювати до форм Вілендорфської Венери, до чо- гось дуже жіночного. Наповнити цей простір чимось чи просто ввійти — це зробити його вагітним. Трохи раніше, у 2002 р., Аніш Капур реалізував свою скульптуру «Марсіас» (Іл. 4, 5) в рамках про- екту «Серії Юнілевер» для Національного музею модерного і сучасного мистецтва Тейт Модерн у Лондоні. За принципом це аналогічний проект «Мо- нументі»: щороку художники створюють спеці- альний монументальний твір для найбільшої зали цього музею — Турбін Хол — з метою перео- смислити цей простір, втрутитися в нього, запро- понувати новий погляд. Більшість проектів, реа- лізованих для цього місця, є гігантськими — це, мабуть, сам простір навіює розміри творів. «Марсіас», довжиною 155 метрів і 35 метрів ви- сотою, досягає максимальних вимірів простору. Дво- Іл. 4. Аніш Капур, «Марсіас», мембрана PVC, 35 х 23 х 155 м, Тейт Модерн, Лондон, 2002 Іл. 5. Аніш Капур, «Марсіас», мембрана PVC, 35 х 23 х 155 м, Тейт Модерн, Лондон, 2002 561антропоморфізм у сучасній скульптурі ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 3 (111), 2013 стороння труба зроблена з мембрани PVC і натяг- нута на три величезні сталеві обручі — мабуть най- більш «сайт-специфічна» інсталяція (з англ. «si te-spe cific» — термін, яким позначається проек- тування і приналежність твору мистецтва для кон- кретно визначеного місця) з-поміж усіх робіт, які були реалізовані для цієї зали. Твір, якому властива поведінка колонізатора свого власного середовища. Сатир Марсій, який кинув виклик Аполлону, був засуджений до тортур і з нього здерли шкіру жив- цем. Цей жорстокий грецький міф дає назву цій скульптурі, як стверджує Аніш Капур: «В міфі Мар- сіас грав краще на флейті, ніж Аполлон. Мстивий бог наказав зняти шкіру сатирові живцем за цю об- разу. Для мене «Марсіас» є здертою шкірою з тіла, а також об’єктом, який нібито запрошує в нього ввій- ти. Я не шукаю ефектів постановки, натомість мене цікавить постійна конфронтація людини з просто- ром через твір» [2]. «Марсіас» Аніша Капура нагадує мускул, на- тягнуту шкіру, барабанну перетинку… Всі ці об- рази органів є демонстровані поза їхнім тілом, на які схожа робота британського скульптора. Граю- чи на поверхні і зовнішньому вигляді речей, Аніш Капур надає шкірі особливої ролі. Шкіра позна- чає межу між «внутрішнім» і «зовнішнім». Це якраз і означає цей пошук мистецтва, який шукає глибоке на поверхні. «Марсіас» постає незвичною і містичною фор- мою. Ми запитуємо себе: що є «Марсіас»? З його яйцеподібною та еліпсовидною формою він може бути також екзотичним фруктом або хижацькою рос- линою. Але, зважаючи на його червоний колір, на- сичений і глибокий, характер матеріалу і текстури — ми, мабуть, віддамо перевагу людському органу. В будь-якому випадку ця інсталяція має в собі одно- значно щось органічне. Виконання багатьох творів у «кров’яному» чер- воному кольорі характеризує зацікавлення Аніша Капура внутрішністю тіла. Зрештою, як він і саме зазначає, він намагається працювати з особливим типом червоного, таким як кров, як здерта шкіра. В той же час він пробує перевести зовнішній експери- мент з надзвичайно великими об’ємами на деякий внутрішній досвід. Художник має надію, що цей до- свід буде рухатися від простого моменту вісцераль- ної близькості до чогось більш складного, що може становити страх і, можливо, піднесене. Він відверто зацікавлений в ідеї містичності речей, що й часто ста- новить своєрідну базу його концепцій. Ми бачимо, що художники для створення певно- го образу добиваються асоціації з органічним тілом або людським тілом всіма можливими фізичними і естетичними методами, такими як форма, колір, тек- стура, природні властивості опірності тощо. Вони не намагаються відобразити людину через відтворення реальної чи стилізованої форми людського тіла, а на- впаки — уникають цього. Наскільки предметом філософії і основним питан- ням є відношення «людина — світ», настільки ху- дожників у мистецтві теж цікавить питання люди- ни, і, незважаючи на далеку за схожістю до люд- ського тіла форму, розглянуті нами скульптури апелюють якраз до філософських проблем людини. 1. krauss R. Passages, une histoire de la sculpture de Rodin à Smithson / R. Krauss. — Paris : Éditions Macula pour l’édition en langue française, 1977. — 318 p. 2. Duponchelle v. L’infini selon Anish Kapoor [Елек- тронний ресурс] / V. Duponchelle // Paris : Le Figaro, 02.05.2011. — Режим доступу до джере- ла: http://www.lefigaro.fr/culture/2011 /05/02/ 03004-20110502ARTFIG00616-l-infini-selon- anish-kapoor.php. vasyl Odrekhivsky ON ANTHROPOMORPHISM IN CONTEMPORARY SCULPTURE In the article have been considered some examples of contempo- rary three-dimensioned art-objects, installations etc. that tend to a category of monumental sculpture. Analysis has been pro- cessed as for their similarity to a human body and in authors’ endeavor of turn to a problem field of philosophy, in artists’ avoidance of intermediate image of figurative forms. Keywords: anthropomorphism, sculpture, body, organics васыль Одрехивскый АНТРОПОМОРФИЗМ В СОВРЕМЕННОЙ СКУЛЬПТУРЕ В статье рассмотрены некоторые примеры современных трехмерных арт-объектов, инсталляций, которые тяготеют к категории монументальной скульптуры. Анализ проводится в плоскости их сходства с человеческим телом, как стремле- ние апеллировать к человеческим философским проблемам, избегая прямого изображения фигуративных форм. Ключевые слова: антропоморфизм, скульптура, тело, органичность.

Антропоморфізм у сучасній скульптурі

Institution

Ähnliche Einträge