Обрядові функції троїцької рослинності у волинян (за етнографічними матеріалами експедицій 2009—2010 рр.)
У статті розглянуто обрядові функції троїцьких рослин на теренах історико-етнографічної Волині. На основі зібраних польових етнографічних записів, джерел та даних наукової літератури автор з’ясовує локальні особливості їх функціонального призначення та застосування у календарно-побутовій обряд...
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94964 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Обрядові функції троїцької рослинності у волинян (за етнографічними матеріалами експедицій 2009—2010 рр.) / М. Баглай // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С.608-615. — Бібліогр.: 41 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94964 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-949642016-02-14T03:02:34Z Обрядові функції троїцької рослинності у волинян (за етнографічними матеріалами експедицій 2009—2010 рр.) Баглай, М. Статті У статті розглянуто обрядові функції троїцьких рослин на теренах історико-етнографічної Волині. На основі зібраних польових етнографічних записів, джерел та даних наукової літератури автор з’ясовує локальні особливості їх функціонального призначення та застосування у календарно-побутовій обрядовості. In the article have been considered some ritual functions of Trinitarian flora used in folk devotional practices alongthe territories of historio-ethnographic Volhynia. On the ground of gathered fieldethnographic records, source evidences and data of scientific publicationsthe author has thrown new light upon local peculiarities in functional predestination of floral decorations and their use in the calendar household ritualism. В статье рассмотрены обрядовые функции Троицынской растительности на территории историко-этнографической Волыни. На основе собранных полевых этнографических источников, фиксационных записей и данных научной литературы автор определяет местные особенности функционального предназначения такого рода растительности и ее применения в календарно-бытовой обрядовости. 2013 Article Обрядові функції троїцької рослинності у волинян (за етнографічними матеріалами експедицій 2009—2010 рр.) / М. Баглай // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С.608-615. — Бібліогр.: 41 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94964 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Баглай, М. Обрядові функції троїцької рослинності у волинян (за етнографічними матеріалами експедицій 2009—2010 рр.) Народознавчі зошити |
| description |
У статті розглянуто обрядові функції троїцьких рослин на
теренах історико-етнографічної Волині. На основі зібраних
польових етнографічних записів, джерел та даних наукової
літератури автор з’ясовує локальні особливості їх функціонального призначення та застосування у календарно-побутовій обрядовості. |
| format |
Article |
| author |
Баглай, М. |
| author_facet |
Баглай, М. |
| author_sort |
Баглай, М. |
| title |
Обрядові функції троїцької рослинності у волинян (за етнографічними матеріалами експедицій 2009—2010 рр.) |
| title_short |
Обрядові функції троїцької рослинності у волинян (за етнографічними матеріалами експедицій 2009—2010 рр.) |
| title_full |
Обрядові функції троїцької рослинності у волинян (за етнографічними матеріалами експедицій 2009—2010 рр.) |
| title_fullStr |
Обрядові функції троїцької рослинності у волинян (за етнографічними матеріалами експедицій 2009—2010 рр.) |
| title_full_unstemmed |
Обрядові функції троїцької рослинності у волинян (за етнографічними матеріалами експедицій 2009—2010 рр.) |
| title_sort |
обрядові функції троїцької рослинності у волинян (за етнографічними матеріалами експедицій 2009—2010 рр.) |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94964 |
| citation_txt |
Обрядові функції троїцької рослинності у волинян (за етнографічними матеріалами експедицій 2009—2010 рр.) / М. Баглай // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С.608-615. — Бібліогр.: 41 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT baglajm obrâdovífunkcíítroícʹkoíroslinnostíuvolinânzaetnografíčnimimateríalamiekspedicíj20092010rr |
| first_indexed |
2025-07-07T01:37:00Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:37:00Z |
| _version_ |
1836950194823888896 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
Рослинний світ займає особливе місце у структу-
рі літньої календарної обрядовості українців за-
галом та населення історико-етнографічної Волині
зокрема. Найбільша прив’язаність до рослин та ви-
користання їх в обрядах спостерігається у святку-
ванні Зелених свят. Відповідно можна виділити дві
основні функції застосування рослинності: сакрально-
естетичну та оберегово-лікувальну, які стали об’єктом
нашого зацікавлення.
В науковій літературі окремі аспекти порушеного
нами питання викликало зацікавлення у таких дослід-
ників як Зоріана Болтарович [7], Надія Вархол [8],
Лариса Литвин [29], Володимир Галайчук [14], Іри-
на Ігнатенко [21] та ін. Про функціональне призна-
чення троїцьких рослин частково знаходимо у публі-
каціях Марини Гримич [16], Олени Серебрякової
[33], Інни Пахолок [30; 31]. Проте згадані дослідни-
ки цікавились проблемою в контексті загально-
української традиції. Автор статті ставить собі за мету
дослідити обрядові функції троїцьких рослин та їх ло-
кальні особливості у жителів історико-етнографічної
Волині. Обраний етнографічний район — слабо до-
сліджений і лише частково висвітлений у науковій ет-
нологічній літературі. Відповідно джерельною осно-
вою пропонованого дослідження стали польові мате-
ріали, зібрані автором протягом 2009—2010 рр. під
час етнографічних експедицій, здійснених в окремі ра-
йони історико-етнографічної Волині 1. Зокрема, це Го-
щанський та Острозький р-ни Рівненської області та
Горохівський р-н Волинської області 2.
Зібраний матеріал, пов’язаний із Зеленими свя-
тами, дав змогу автору цієї роботи виділити особли-
вості застосування троїцьких рослин. Відповідно для
того, щоб детальніше розглянути обрядові функції
рослин, ми спершу звернемо увагу на сакрально-
естетичну функцію 3. Суть запропонованої функції
полягає в тому, що під час Зелених свят та в кален-
дарній обрядовості українці загалом, рослини наді-
ляли певними святочними функціями. Адже після
1 Висловлюємо щиру подяку колезі кафедри етнології На-
дії Демцюх за надану можливість використати її польові
записи під час написання нашої роботи.
2 Зібрані матеріали зберігаються у фондах архіву Львів-
ського національного університету імені Івана Франка.
3 Слово «сакральний» (лат. sacrum) в перекладі на україн-
ську означає «священний, той, що стосується релігійно-
го культу й ритуалу»; слово «естетичний» в тлумачному
словнику української мови пояснюється як пов’язаний із
створенням, відтворенням і сприйняттям прекрасного в
мистецтві та житті.© М. БАГЛАЙ, 2013
Марія БАГЛАЙ
ОБРЯДОВІ ФУНКЦІЇ ТРОЇЦЬКОЇ
РОСЛИННОСТІ У ВОЛИНЯН
(за етнографічними матеріалами
експедицій 2009—2010 рр.)
У статті розглянуто обрядові функції троїцьких рослин на
теренах історико-етнографічної Волині. На основі зібраних
польових етнографічних записів, джерел та даних наукової
літератури автор з’ясовує локальні особливості їх функціо-
нального призначення та застосування у календарно-
побутовій обрядовості
Ключові слова: Волинь, Трійця, Зелені свята, клечання,
обрядовість.
609Обрядові функції троїцької рослинності у волинян (за етнографічними матеріалами експедицій 2009—2010 рр.)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
використання зелень не викидали, а спалювали у від-
ведених для цього місцях, бо вірили, що в клечанні
перебувають душі померлих. Водночас троїцька зе-
лень використовувалася як прикраса: «Бо то було
свято, то й так украшали» (с. Вільгір Гощ. Рвн. 4) [1,
арк. 17]. Відповідно з плином часу клечанню при-
своювали більш естетичне навантаження.
На сакральне значення троїцької зелені звертав
увагу ще Микола Костомаров. Вчений вбачав у ній
реалізацію контакту людини зі священними гаями,
що уподібнювалися до міфічного Вирію, в якому спо-
чивають душі померлих родичів [23, с. 233].
Зелені свята найбільш пов’язані із використанням
рослинності. Вони не мали точно визначеної дати, а
випадали через сім тижнів після Великодня. За цер-
ковним календарем їх найчастіше називають
П’ятидесятниця, Зіслання Святого Духа або день
Святої Тройці [22, с. 52] 5.
До нашого часу дійшли перекази і легенди, що по-
яснюють значення і походження Зелених свят. На
досліджуваній етнографічній Волині респонденти
розповідали: «Ну вже як Зелені свята, понариваємо
дерев, ну шоб було зелене, шоб лиш зелене, бо як то
є Зелени свята, то називаєця Трійця» (с. Буркачі Го-
рох. Влн.) [2, арк. 14]; «Свято Трійця, зеленню вби-
рають, вбирають таким, щоб зелено було…то від не-
чистої сили вбирали» (с. Колесники Гощ. Рвн.) [1,
арк. 88]. До прикладу, на Звенигородщині (Серед-
нє Подніпров’я): «Кажуть люди, що це свято зветь-
ся Зеленим тому, що до цього дня все — найзелені-
ше, найкраще, соковите, дебеле» [25, с. 351]. Фоль-
клористка М. Гримич зазначає, що народні легенди
і перекази про Зелені свята в основному — христи-
янської тематики. Дослідниця обґрунтовує свої твер-
дження низкою прикладів, зафіксованих в різних ет-
4 Тут і далі для позначення адміністративних одиниць бу-
демо використовувати скорочення: Гощанський р-н —
Гощ., Горохівський р-н — Горох., Острозький р-н —
Остр.; Волинська обл. — Влн., Рівненська обл. — Рвн.
5 Назви свята подані відповідно до церковного календаря
та книги о. Юліяна Катрія «Пізнай свій обряд». Найдав-
ніша назва празника П’ятидесятниця згадується у Ста-
рому Завіті, пов’язана з тим, що це був п’ятдесятий день
після Великодня. Апостоли і перші християни цю назву
перейняли і перенесли у Новий Завіт. Головний мотив
святкування П’ятидесятниці для новозавітної Церкви —
це подія Зіслання Святого Духа на апостолів. Звідси цей
празник має ще дві назви, а саме Зіслання Святого Духа
або день Святої Тройці.
нографічних районах України. «Зелені свята святку-
ють тому, що Бог у ці дні обзеленив всі рослини, аби
людям було весело жити на світі, і не можна нічого
робить в ці дні, бо Бог розсердиться і стане вся рос-
линність чорна» (Про скурівщина) 6; «Ісус спускав-
ся до своїх учеників у цей день, коли усе зелене було
уже, розпукле, і потому його і празнують» (Черка-
щина) [16, с. 21]. Схоже пояснення походження Зе-
лених свят знаходимо і в богословській літературі.
Зокрема, о. Юліян Катрій писав, що старозавітна
Церква мала звичай у дні П’ятидесятниці долівку
своїх домів і божниць вкривати свіжою травою, а сті-
ни замаювати гілками дерев і квітами на знак, що в
той час, коли був наданий Божий Закон, уся приро-
да стояла в зелені. Апостоли також маїли зеленню і
квітами. Відповідно цей звичай перейшов і до ново-
завітної Церкви. Саме тому з’явилася ще одна назва
П’ятидесятниці — Зелені свята. Квіти й зелень де-
рев є ознакою життя, тож стали символом життєдай-
ного Святого Духа. Як природа навесні оновлюєть-
ся зеленню і квітами, так і свята Церква та її вірні
оновлюються силою Святого Духа [22, с. 53—54].
Підготовка до Трійці відбувалася заздалегідь, за
кілька днів до свята. «Ще за старих часів в нас свят-
кували три дні Трійцю. То неділя, понеділок і вівто-
рок. І третій день нічим не відрізнявся від першого,
зазвичай нічого не робили, ніякої роботи такої не ви-
конували. Хіба худобу, худобі мусиш їсти дати, по
господарству, а так шоби у городі хтось порався —
то нє» (х. Стійло Горох. Влн.) [2, арк. 106].
Однак головна підготовка полягала у тому, що хату
як ззовні, так і зсередини, а також подвір’я, ворота,
паркан, господарські будівлі клечали, тобто прикра-
шали зеленню (гілками з дерев, травами, квітами),
яка мала назву: «клечання» (більшість регіонів Укра-
їни, в тому числі й етнографічна Волинь) [27, с. 324],
«май» (Бойківщина, Гуцульщина) [20, с. 237; 28,
с. 300], «квітчання», «глетчання» (Слобожанщина)
[16, с. 22]. У деяких селах Південної Лемківщини
словом «май» позначали зелене деревце, оздоблене
кольоровими стрічками, яке парубки ставили перед
хатою дівчини-нареченої, що символізувало любов
[24, с. 117]. У білорусів «май» називали берізки, які
закопували біля хат на Трійцю [36, с. 190].
6 До 1954 року м. Хмельницький називали Проскурів,
відповідно Проскурівщина — це теперішня Хмельниць-
ка область.
Марія БаГлаЙ 610
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
Зазвичай за клечанням під вечір йшов господар. По-
поравшись з господарством, вирушав у ліс, а пастухи
в той час гнали додому худібку (с. Гумнище Горох. Влн.)
[2, арк. 22]. Діти бігали до річки чи болота за лепехою,
яку волиняни називали «панни» [1, арк. 75]. Напри-
клад, на Середньому Подніпров’ї також батько ходив
за клечанням, а діти приносили татарського зілля, ще
й так називали лепеху [25, с. 352].
На етнографічній Волині клечали в основному ли-
пою та кленом. Польові матеріали, зібрані в селах
Гощанського р-ну Рівненської обл., свідчать про те,
що селяни використовували переважно гілки тих де-
рев, які росли біля хати або на околицях села. Якщо
в цих місцях їх не було, тоді ходили до лісу. «Липа
ондо томуво (біля воріт. — М. Б.), то котрий не-
будь нарубає з хлопців» [1, арк. 55]; «В нас як є де
яке дерево, то хлопці вилізуть да нарубають. Напри-
клад, хтось рубає липу. Я йду — то вирубай мені
голляку, — та й несу додому, але як був хазяїн, то
він рубав» [1, арк. 20]. Таке пояснення, мабуть,
пов’язане з тим, що ліс був далеко, тому лише коли
не було зелені поблизу, вирушали на її пошуки у ліс.
У слов’янських народів, до прикладу росіян, осно-
вною зеленню на Трійцю були гілки берези, а в По-
волжжі поряд з березою клечали ще й кленом [30,
с. 35; 36, с. 188]. Поляки, чехи і словаки замаюва-
ли хату гілками ліщини [5, с. 281].
За звичаєм, у волинян спершу клечали хату, а за-
ймався цим чоловік: «Чоловік зрубував, завжди, і
чоловік прибирав. Не жінки, мужчини, жінка тіль-
ки лепеху стелила, а чоловіки ото липа за ним і
вбрать» (х. Стійло Горох. Влн.) [2, арк. 105]. У хаті
процес клечання відбувався так: на землю жінки сте-
лили лепеху. Інколи могли лепеху стелити в неділю
зранку, щоб була свіжа. «Лепехою, то застеляли
обично рано, шоб вона ше була свіжа, бо її вирвуть
і поставлять у льох, а тоді раненько постелили поки
до церкви йти» (с. Смолява Горох. Влн.) [2, арк. 66].
За поліськими віруваннями, троїцька зелень, яку
вносили в хату, мала зв’язок з русалками: «На Трій-
цю, у зелену суботу, ложиця трава (в домах), це
шчитают, щоб тиє русалки ходили, щоб ноги у них
не кололися» [9, с. 125].
В селах Горохівщини на підвіконня клали, навішу-
вали над вікнами, затикали за образи: м’яту, любис-
ток, васильки, деревій, пижмо [2, арк. 66, 83]. Стіни
прикрашали гілками липи чи клена. «Гілляки приби-
вають гвіздками до стін так густо, що не видно стіни
за клечанням» [16, с. 22]. Поодинокі респонденти, зо-
крема із с. Перемиль (Горох. Влн.), зазначали, що «бе-
резові гілляки ставлять по углах в хаті» [2, арк. 126].
Схожий звичай спостерігався на Середньому
Подніпров’ї, де в кожному кутку ставили великі зеле-
ні гілки з клена, липи чи ясена [23, арк. 352].
Варто зауважити, що подекуди на етнографічній
Волині вирубували у лісі дві молодих липки висотою
до пів метра і закопували їх перед порогом: «Дві липи
привезуть завсіди, такі зрубають. З їдного боку по-
ставлять отако, тут поставлять, і тут поставлять (по
обидва боки вхідних дверей. — М. Б.), ще в стріху
встромлять» (с. Богунівка Горох. Влн.) [2, арк. 29].
На Полтавщині простежувався схожий звичай. Мо-
лоді осички і берізки висотою в сажень 7 застромлю-
вали кругом хати попід вікнами [16, с. 23].
В суботу волиняни прибирали клечанням і церк-
ву. Ще перед вечірнею приходили у церкву молоді
дівчата і стелили підлогу лепехою, а гіллям прикра-
шали церкву ззовні [2, арк. 82, 89]. До прикладу,
на Слобожанщині побутувала подібна обрядодія,
але з незначними відмінностями: «Церкви начебто
перетворювалися у гаї. Уздовж стін та іконостасу
рядами ставили молоді зрубані берізки, образи вби-
рали живими квітами, підлогу вкривали луговими
травами» [6, с. 97].
Важливе місце на етнографічній Волині відводилось
троїцькому зіллю у похоронній обрядовості. Зокрема,
на Горохівщині висушене зілля клали біля померлого.
«То клали із Трійці зілля, але не в подушку, а клали
збоку, то коли людина нараджана лежить» (с. Гумни-
ще) [2, арк. 23]. «Зілля святили, то такі васильки. По-
тім ложуть в голові мерця, з тої сторони і з тої» (с. Бур-
качі) [2, арк. 79]. На Гощанщині використання зілля
частково відрізнялося, адже більшість респондентів
розказували, що «як вмирає людина, шиють подуш-
ку, напихають сіна да й кладуть туди те свячене зілля»
(с. Угольці) [1, арк. 56], тоді як на Горохівщині клали
зілля безпосередньо в труну. Проте вже коли «хова-
ють, то те зілля забирають, прамо з труни забере і у
яму кине» (с. Богунівка) [2, арк. 32].
Тісний зв’язок троїцької зелені з похоронно-
поминальною обрядовістю простежується також в
7 Сажень (сяжень, саженка, пряма сажень) — давньо-
українська одиниця вимірювання відстані. 1 са-
жень = 2,134 метра.
611Обрядові функції троїцької рослинності у волинян (за етнографічними матеріалами експедицій 2009—2010 рр.)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
інших етнографічних районах України та й поза її
межами. До прикладу, на Закарпатті хату, де помер
один із членів сім’ї, протягом року обрядовою зелен-
ню не маяли [12, с. 311]. Гілка вивішена на даху хати
була сигналом для села, що повідомляв про покійни-
ка. В південній Польщі на знак жалоби хвойні гіл-
ки встромляли в огорожу чи розкидали перед хатою
в день похорону. Звичай кидати хвойні гілки перед
похоронною процесією чи слідом за нею широко по-
ширений у східних слов’ян [11, с. 365]. У сло-
в’янському світі відомий також звичай садити пло-
дове деревце на могилі молодої дівчини чи хлопця
(на сороковий день після похорону). Це могла бути
гілка плодового дерева, верхівка деревця, ціле пло-
дове деревце — зрубане чи викопане з коренем (у
сербів — це в основному слива, а також яблуня, ви-
шня, черешня, айва) [37, с. 85].
Окрім того, що троїцька рослинність і рослини як
такі широко використовувалися у похоронно-
поминальній обрядовості, вони також застосовували-
ся в обрядах весільної обрядовості. Адже рослинність
є матеріалом для виготовлення вінків, квітки, короваю,
деревця. Так як волиняни клечали хату, подвір’я, бу-
дівельні споруди напередодні Зелених свят, так вони
й напередодні весілля встромляли вдома у ворота хвой-
ні гілки, що свідчило про наближення весілля.
Варто зазначити, що слов’янські народи також
активно використовували рослини у весільній обря-
довості. До прикладу, болгари під час «запросин»
носили із собою гілку фруктового дерева. Схожим
способом лужичани ходили запрошувати на хрести-
ни: повитуха «била» запрошених зеленою гілкою [11,
с. 365]. Весільне деревце, яке відоме всім слов’янам,
проте рідко зустрічалося у сербів, хорватів, словен-
ців та лужичан, було символом дівоцтва [17, с. 83].
У весільних піснях, як зауважив ще Олександр По-
тебня, образ дерева часто ототожнювався з нарече-
ною. Її втілювало «гільце»: на Волині — «різка», у
Карпатах — «трійця» [18, с. 243].
Виділена автором сакрально-естетична функція
рослинності яскраво простежується на етнографічній
Волині під час Зелених свят. Про це, зокрема, свід-
чать такі елементи, як шанобливе ставлення до зеле-
ні, адже, згідно з віруванням, в ній перебували душі
померлих, гойдалися русалки; троїцьке зілля суши-
ли — для того, щоб використати під час похорону.
Відповідно спалювали як зелень, так і зілля у відве-
дених для цього місцях. Проте конкретну відповідь
від респондентів із досліджуваної території на запи-
тання: «Чому клечали зеленню на Трійцю?», отрима-
ти не вдалося. Лише частково волиняни пояснювали,
що так робили їхні предки, тому й клечають вони. Від-
повідно робимо висновок, що поступово клечання на
Зелені свята набуває естетичного характеру.
Варто більш детально розглянути другу функцію,
яку виділяє автор, а саме — оберегово-лікувальну.
На Волині напередодні Трійці, окрім вирубування
клечання, жінки ходили по зілля. Збір трав і рубан-
ня гіллячок відбувалося, як правило, в п’ятницю чи в
суботу перед Зеленою неділею (с. Гумнище, с. Смо-
лява, с. Кутрів Горох. Влн.) [2, арк. 14, 58, 141]. В
суботу напередодні Зелених свят волиняни спершу
збирали різного роду зілля. Займалися цим дівчатка
або жінки, але тільки старшого віку, бо жінкам фер-
тильного віку, які «перуться», робити це не годило-
ся [21, с. 171]. Збиральниці переважно зранку, до
схід сонця, або до обіду ходили в поле чи в ліс (с. Смо-
лява Горох. Влн.) [2, арк. 60; 31, с. 447]. Волинян-
ки заготовляли в основному ті рослини, значення яких
знали при застосуванні. «Збираєм чебрець, оці тра-
ви всякі. Материнку і ставим в хаті, щоб воно пахло.
З чебрецю то чаї варим, і кажуть, що іменно ці, шо
на Зелені свята трави заготовлені, то вони дуже таку
мають лікувальну властивість» [1, арк. 47]; «Для лі-
кування збирали, наприклад, звіробій, материнку.
Парило — таке зілля від жилудка, завш в мої мате-
рі було воно, ходила його збирала» [1, арк. 23].
Як уже зазначалося, під вечір волиняни займалися
клечанням господи. Клечали не лише хату і господар-
ські будівлі, а й пліт, ворота. «Є так, шо навіть стелять
лепехою до дороги, лепеху кидають. Во там, прімєром,
на брамі могли вчепити гіллячку» (с. Богунівка Горох.
Влн.) [2, арк. 53]; «Стелили, стелили кругом хати, бе-
рут прибивають гіллячки коло плота» (с. Буркачі Го-
рох. Влн.) [2, арк. 70]. Наприклад, на Черкащині
прив’язували велику гіллячку до криниці [16, с. 23].
Адже всі українці, зокрема і волиняни, вірили, що зе-
лене троїцьке зілля є своєрідним оберегом.
Особливе значення у звичаєвій традиції цього свя-
та мала осика, уявлення про яку дуже суперечливі.
З одного боку, за нею закріпилася слава «нечисто-
го», «проклятого», «чортового дерева», адже в ле-
гендах і переказах вона часто пов’язується із зрадою
Іуди Ісуса Христа, а з іншого боку — це дерево, яке
Марія БаГлаЙ 612
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
має неабияку силу проти відьом, упирів і всякої не-
чисті [14, с. 11; 16, с. 23; 20, с. 91]. Тому молоді де-
ревця осики, осикове гілля, навіть осикові кілки ши-
роко використовували. Важливе значення мала оси-
кова атрибутика для клечання хліва, повітки, тобто
господарських будівель, де містилася худоба, саме з
метою уберегти, наприклад, корів від відьом [38,
с. 185], що забирають у них молоко, а коней від чор-
тів, що сплутують їм гриви [3, арк. 15]. Проте хату
осикою не клечали, «бо хто побачить осичку, то так
і знає всякий, що в тій хаті люди напевне бояться
мерців» [25, с. 353]. Інколи в Клечальну суботу вно-
сили на ніч до хати зрубану осичку, а ранком диви-
лися: якщо листя залишилося зеленим, хоч би й
зів’яло за ніч, — всі в родині доживуть до наступ-
ної Клечальної суботи; якщо ж листя почорніло, то
мав бути мрець у хаті [39, с. 47].
Волиняни вірили, що коли всюди розвісити клечан-
ня, «то лихе не зайде» [26, с. 122]. До прикладу, жи-
телі Слобожанщини клечали хати, господарські будів-
лі, тому що зелень мала «вберегти від мавок, русалок
та іншої нечисті, що в цей час виходила зі своїх зимо-
вих сховків» [6, с. 98]. Поліщуки вірили, «що то душі
померлої рідні приходять до хати й ховаються в кле-
чанні. Не квітчати хату — було гріх» [13, с. 152]. Про
це писав і Казимир Мошинський: «Дерева слугували
для слов’ян не лише атрибутом культу, а й розгляда-
лися як місце перебування душ» [41, с. 522].
Поляки магічною силою оборони від чаклунства
також наділяли гілки липи і клена, чортополох та по-
лин. Їх прибивали до стіни, дверей, встромляли у
стріху хліва [15, с. 175]. Найбільш типовим у слова-
ків було використання троїцької зелені для захисту
від пожежі; як засіб для збереження посівів та як лі-
кувальний засіб. В окремих випадках звичай клечан-
ня житла зеленню мотивувався прагненням вгодити
русалкам, котрі полюбляли «колихатися» на клечан-
ні, а також мав і поминальний характер. Адже схід-
ні слов’яни вірили, що в троїцькій зелені перебува-
ли душі померлих родичів [12, с. 309; 34, с. 734].
Клечали також і поля, засіяні пшеницею, городи,
щоб краще родили. Поодинокі респонденти в Гощан-
ському р-ні Рівненської обл. згадували про те, що
«клечання носили на город в огірки і капусту» [1,
арк. 75], а в Острозькому р-ні цього ж таки дня —
в суботу «могилки матерів украшали лепехою» [1,
арк. 38]. До прикладу, на Поділлі маяли гілками хліб-
ні ниви [27, с. 379]. Це, зокрема, пов’язано з тим,
що українці вірили, що клечання охороняє посіви,
сприяє росту злаків [36, с. 190]. Подоляни «зіллям,
що росте на ставу, стелять на могилах, плетуть на
цвинтарі вінки і кладуть на хрести своїм родичам»,
«посипають зіллям гроби, щоб пахло померлим» [16,
с. 23]. Гуцули «перед свйотою неділею, — Сошестві-
єм Святого Духа, ідуть мущини досьвіта рубати га-
лузки з явора, якими косичать хату у середині, на об-
разах, по клинках; заточують теж декуди хату з
надвір’я, а галузки з явора або з бучини закладають
у кожду сторонку грядок…» [40, с. 254].
Подекуди на Волині, зокрема на Горохівщині, у Зе-
лену суботу простежувався звичай, коли пастухи пле-
ли коровам вінки з барвінку (х. Стійло) [3, арк. 24].
Робили так, «щоб вберегти свою скотину, бо вірили в
існування нечистої сили» (с. Смолява) [3, арк. 20].
Наприклад, на Бойківщині пастухи прикрашали ху-
дібку вінками, сплетеними з польових квітів, супрово-
джуючи ці дії спеціальними обрядовими піснями —
ладанками [20, с. 237]. Жителі Пряшівщини також
прикрашали роги худобі (окрім дійних корів) плетени-
ми зеленими вінками з липи або ліщини, але не в Кле-
чану суботу, а в Русальну неділю, коли гонили на па-
совисько [8, с. 9]. Кашуби напередодні Трійці обплі-
тали кленовими і липовими гілками роги коровам, щоб
чарівниці не могли «відібрати» молоко [11, с. 364].
В неділю зранку волиняни попередньо зібране зі-
лля сортували у букетики. Складений букетик чи
сплетений віночок складався з найрізноманітнішої
рослинності: черевички, багро, м’ята, конюшина,
укладник, кадило, зірочник, любисток, васильки, без-
смертники. Окрім того, додавали гілочки липи та ле-
пеху (с. Гумнище, с. Богунівка, с. Перемиль Горох.
Влн.) [2, арк. 23, 32, 127]. Букетик зав’язували
стрічкою, яку потім волиняни використовували як
оберіг. Коли виганяли перший раз після зими худобу
на пасовище, то «чіпляли на роги стрічку, яку на Трій-
цю або Спаса святять з букетом, щоб її не врекли»
(с. Старики Горох. Влн.) [3, арк. 6]. Тоді букетики
освячували у церкві після закінчення Літургії [32,
с. 68]. На Горохівщині це безпосередньо засвідчили
окремі респонденти: «Ходе обхід кругом церкви і бе-
рем які квіти вже є, ну квітки поспіють, ми берем тую
саму лепеху, вириваєм квітки, і ходять кругом церк-
ви, носять, святе батюшка» (х. Стійло) [2, арк. 120].
Освячене зілля висіло довгий час біля вхідних две-
613Обрядові функції троїцької рослинності у волинян (за етнографічними матеріалами експедицій 2009—2010 рр.)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
рей у хату (с. Кутрів) [2, арк. 143], бо волиняни ві-
рили, що «троїцьке зілля од грому» (с. Гумнище) [2,
арк. 23]; «вішайте коло порога, то зли духи до хати
не зайдут» (с. Богунівка) [2, арк. 54]. Крім того, збе-
рігали за образами, на горищі за кроквами, на підві-
коннях, протягом усього року — аж до наступних
Зелених свят. До прикладу, румуни на Трійцю свя-
тили зелене гілля, яке тримали за іконами як оберіг
від грози та граду [33, с. 246].
Зілля могли зберігати впродовж двох-трьох ро-
ків, а «як років два пройде, то вже його спалювали,
бо воно поститься» (с. Башино Гощ. Рвн.) [1,
арк. 70]; «Воно могло й два роки бути, і ше, як вже
таке старіше то брали його й палили» (с. Смолява
Горох. Влн.) [2, арк. 67]. Спалювали зазвичай у та-
кому місці, де не ходили люди. Волиняни вважали,
що краще «свячене зілля, колишнє, давнє, так не ви-
кидати, а спалити, воно собі піде з димом» (с. Бо-
гунівка Горох. Влн.) [2, арк. 53].
Висушене троїцьке зілля після Зелених свят ши-
роко використовували у сімейному побуті. Зокрема,
як була у сім’ї маленька дитина, «то-то під подушку
кладеться, щоб задухи не було» (с. Гумнище Горох.
Влн.) [2, арк. 15]; «Як дитину купаєця, чи так шось,
то свяченого зілля кажуть дати туди в купіль» (с. Ку-
трів Горох. Влн.) [2, арк. 143]. На Волинському По-
ліссі вважали, «якщо покласти таке зілля в подушку,
то сон буде міцним і здоровим» [26, с. 71]. Засуше-
ні трави також використовували для обкурювання
хворих на пропасницю [19, с. 71; 28, с. 37].
Оберегова функція, якою наділяє автор рослини,
простежується не лише в літній календарній обрядо-
вості, зокрема під час та по завершенні Зелених свят,
а й у будівельній обрядовості. До прикладу, поліщу-
ки «на кроквах чіпляли вінка хорошого, щоб не було
журби ніякої, біди ніякої в хаті; Квітку прибивали на
самім вільчику […], щоб щаслива хата була. Квітка
од грому оберігає і від всякого лиха такого. Вона має
силу» [35, с. 390]. Білоруси під час закладин хати під
всі кути ставили освячене зілля та хвойні гілки, щоб
захистити новобудову від блискавки [11, с. 365].
Велику вартість на Горохівщині троїцьке зілля
мало і у господарстві, адже коли «корова розтелить-
ся, варили пійло» (с. Гумнище) [2, арк. 16]; «як ко-
рова має трошечки гарячку, то до пійла додадуть»
(с. Буркачі) [2, арк. 91]. Волиняни трусили зіллям
по огірках, щоб гарно родили [16, с. 23].
Впродовж свята Трійці жителі етнографічної Во-
лині спостерігали, як сохне клечання, бо «так само
сохнутиме й сіно, якого не косили до Зелених свят»
[26, с. 122]. По завершенні Зелених свят зелень
збирали. «Гілля ще висіло з тиждень по Трійці, ще
в хаті було зелено. Лепеху, то вже збирали третьо-
го дня» (с. Посягва Гощ. Рвн.) [1, арк. 92]; «Гіл-
лячки з липи в хаті, то можуть з тиждень часом бути,
потім викидаємо» (с. Мерва Горох. Влн.) [2,
арк. 102]. Клечання збирали і не викидали, а спалю-
вали, «кидали на воду» або «рубали на дрова» [10,
с. 466]. Що ж до місця спалення, то як такого спе-
ціального не було. На Горохівщині палили «за сара-
єм, так шоб ни на городі» (с. Гумнище) [2, арк. 5];
«На дворі там в нас є таке місце, шоб палити» (с. Бо-
гунівка) [2, арк. 53]. На Гощанщині зазначали рес-
понденти: «Як грубше, то візьму порубаю та й в пли-
ту всаджу і згорить» (с. Колесники) [1, арк. 8].
Що ж стосується лепехи, то її не викидали, а су-
шили, адже ця рослинка мала лікувальні властивос-
ті. «Купали маленьких дітей, оцьо гріли воду да кі-
дали туда лепеха, особо дівчаток купали. Коси, го-
лову мили, коси м’які такі робились. І якщо б багато
її висушить, то казали, шо лікувались нею, жилуд-
ки лікували, варили настойки» [1, арк. 38]. Засто-
совували лепеху і в господарстві: «Робили перевес-
ла і в’язали там льон чи шось таке збираємо, то ле-
пехою в’яжемо» (с. Бухарів Остр. Рвн.) [1, арк. 42],
«баби плели цибулю» (с. Угольці Гощ. Рвн.) [1,
арк. 53], «лепеху простеляли корові» (х. Стійло Го-
рох. Влн.) [2, арк. 121].
Отже, на теренах досліджуваної історико-
етнографічної Волині троїцькому зіллю приписували
багато функцій. Зокрема автор виділив дві основні:
сакрально-естетичну та оберегово-лікувальну. Са-
кральність троїцьких рослин простежувалася у береж-
ному ставленні до клечання, адже за народними віру-
ваннями у ньому перебували душі померлих родичів,
ховалися русалки. Волиняни носили клечання на мо-
гили. Зелень по завершенні свят не викидали, а спа-
лювали у відведених для цього місцях або ж кидали на
воду, де люди не ходили. Багато питань виникло на-
вколо естетичної функції клечання. Волиняни, на жаль,
не змогли ґрунтовно пояснити, чому клечають зелен-
ню, а лише запевнили, що так робили предки, тому й
зараз так роблять. Саме тому автор залишає відкри-
тим питання, що стосується виділеної функції.
Марія БаГлаЙ 614
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
Найяскравіше простежено оберегово-лікувальну
функцію. Волиняни вірили, що клечання оберігає від
злодіянь поганих людей, саме тому прикрашали зе-
ленню помешкання, господарські будівлі, городи та
поля. Зібране напередодні зілля, яке освячували на
Трійцю у церкві, вважалося надійним захисником від
стихійних лих (грози, блискавки, урагану, граду, по-
жежі). На Зелені свята для корів плели вінки з бар-
вінку, щоб вберегти від нечистої сили. Троїцьку рос-
линність наділяли ще й лікувальними властивостя-
ми. Зокрема, лепеху на третій день свят збирали і
сушили на горищі. Опісля у відварі з лепехи купали
маленьких дітей, мили волосся, лікували хвороби
шлунку. Висушене троїцьке зілля клали малим дітям
під подушку, щоб сон був міцним, додавали у купіль,
обкурювали хворих на пропасницю. Використання
волинянами троїцького зілля та рослин загалом як
оберегу та для лікування свідчить про те, що люди,
пронісши знання з покоління в покоління, і досі ві-
рять у силу природи.
1. Архів Львівського національного університету імені
Івана Франка (далі. — Архів ЛНУ ім. Івана Фран-
ка). — Ф. 119. — Оп. 17. — Спр. 281-Е. — 99 арк.
(Польові етнографічні матеріали до теми «Літня ка-
лендарна обрядовість волинян», зафіксовані у Го-
щанському та Острозькому р-нах Рівненської обл.
Баглай Марією Василівною 4—14 липня 2009 р.).
2. Архів ЛНУ ім. Івана Франка. — Ф. 119. —
Оп. 17. — Спр. 330-Е. — 205 арк. (Польові етно-
графічні матеріали до теми «Літня календарна обрядо-
вість волинян», зафіксовані у Горохівському р-ні Во-
линської обл. Баглай Марією Василівною 5—20 лип-
ня 2010 р.).
3. Архів ЛНУ ім. Івана Франка. — Ф. 119. —
Оп. 17. — Спр. 332-Е. — 32 арк. (Польові етногра-
фічні матеріали до теми «Тваринництво», зафіксовані
у Горохівському р-ні Волинської обл. Демцюх Надією
Михайлівною 5—20 липня 2010 р.).
4. агапкина Т. Деревце обрядовое: Деревце строитель-
ное / Т. Агапкина // Славянские древности: этно-
лингвистический словарь : в 5 т. / под общ. ред.
Н.И. Толстого ; изд. 2-е. — М., 1999. — Т. 1: А (Ав-
густ) — Г (Гусь). — С. 85.
5. агапкина Т.а. Лещина / Т.А. Агапкина // Славян-
ская мифология : енциклопедический словарь. — М.,
2002. — С. 281—282.
6. астахова О.в. Свята та побут Слобожанщини /
О.В. Астахова, Т.М. Крупа, В.А. Сушко. — Хар-
ків, 2004. — С. 84—101.
7. Болтарович З.Є. Народна медицина та ветери-
нарія / З.Є. Болтарович // Бойківщина: істо-
рико-етнографічне дослідження. — К., 1983. —
С. 226—232.
8. вархол Н. Рослини в народних повір’ях русинів-укра-
їнців Пряшівщини / Надія Вархол. — Пряшів ; Ед-
монтон, 2002. — С. 7—16.
9. виноградова л.Н. Мифологический аспект полесской
«русальной» традиции / Л.Н. Виноградова // Сла-
вянский и балканский фольклор. — М., 1986. —
C. 88—135.
10. виноградова л.Н. Троица / Л.Н. Виноградова //
Славянская мифология: енциклопедический словарь /
изд. 2-е. — М., 2002. — С. 465—467.
11. виноградова л.Н. Ветка / Л.Н. Виноградова,
В.В. Усачева // Славянские древности: этно лин гвис-
тический словарь : в 5 т. / под общ. ред. Н.И. Тол-
стого. — М., 1999. — Т. 1: А (Август) —
Г (Гусь). — С. 364—366.
12. виноградова л.Н. Зелень / Л.Н. Виноградова,
В.В. Учасева // Славянские древности: этнолингвисти-
ческий словарь : в 5 т. / под общ. ред. Н.И. Толстого. —
М., 1999. — Т. 2: Д (Давать) — К (Крошки). —
С. 308—312.
13. воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний на-
рис : у 2 кн. / Олекса Воропай. — К., 1991. —
Т. 2. — 455 с.
14. Галайчук в.в. Лексичні одиниці мікросистеми «Рос-
лини» в українських фольклорних текстах : автореф.
дис. …канд. філол. наук: 10.02.01 / В.В. Галайчук. —
Львів, 2004. — 20 с.
15. Ганцкая О.а. Поляки / О.А. Ганцкая // Календар-
ные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы
(конец ХIХ — начало ХХ в.): Летнее-осенние
праздники. — М., 1978. — С. 174—185.
16. Гримич М. Зелені свята / Марина Гримич // Родо-
від. — Львів, 1993. — № 5. — С. 21—29.
17. Гура а.в. Деревце обрядовое: Деревце свадебное /
А.В. Гура // Славянские древности: этнолингвис-
тический словарь : в 5 т. / под общ. ред. Н.И. Тол-
стого. — М., 1999. — Т. 2: Д (Давать) — К (Крош-
ки). — С. 83—84.
18. Давидюк в. Походження уявлень про русалок і мавок
та значення клечання і «куста» / В. Давидюк // За-
писки Наукового товариства ім. Шевченка. — Львів,
2010. — Т. CCLIX: Праці Секції етнографії і фоль-
клористики. — С. 229—248.
19. Доманицький в. Народній календар у Ровенськім
повіті, Волинської губернії / Василь Доманицький //
Матеріяли до української етнольогії. — Львів,
1912. — Т. XV. — С. 71—77.
20. Здоровега Н.і. Народні звичаї та обряди / Н.І. Здо-
ровега // Бойківщина: Історико-етнографічне дослі-
дження. — К., 1983. — С. 232—238.
21. ігнатенко і. Народна медицина Середнього По-
лісся: традиції та сучасність (на польових етно-
графічних матеріалах) / Ірина Ігнатенко. — К.,
2013. — 336 с.
615Обрядові функції троїцької рослинності у волинян (за етнографічними матеріалами експедицій 2009—2010 рр.)
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
22. катрій юліян (отець). Пізнай свій обряд / о. Юліян
Катрій. — Львів, 2004. — 472 с.
23. костомаров М. Слов’янська міфологія / Микола
Костомаров. — К., 1994. — 384 с.
24. красовський і. Календарна обрядовість / Красов-
ський І., Вархол Й. // Лемківщина: Історико-етно-
графічне дослідження. — Львів, 2002. — Т. 2: Духо-
вна культура. — С. 113—123.
25. кримський а.ю. Звенигородщина. Шевченкова
бать ківщина з погляду етнографічного та діалектоло-
гічного: Відтворення з авторського макету 1930 р. /
Агатангел Кримський ; автор передмови А.Ю. Ча-
бан. — Черкаси, 2009. — 488 с. : іл.
26. кондратович О.П. Народний календар Волинського
Полісся від свята до свята / Олександра Кондрато-
вич. — Луцьк, 2009. — С. 122—132.
27. курочкін О.в. Обрядовість / О.В. Курочкін // По-
ділля: Історико-етнографічне дослідження. — К.,
1994. — С. 358—385.
28. курочкін О.в. Річне коло свят та обрядів / Олек-
сандр Курочкін // Українці: Історико-етнографічна
монографія у двох книгах / за наук. ред. О. По-
номарьова. — Опішне, 1999. — Кн. 2. —
С. 324—328.
29. кутельмах к.М. Календарна обрядовість / К.М. Ку-
тельмах // Гуцульщина: Історико-етнографічне дослі-
дження. — К., 1987. — С. 286—302.
30. литвин л. Клечальні рослини як оберіг у віруваннях
українців (за матеріалами західних областей України) /
Лариса Литвин // Музей народної архітектури та по-
буту у Львові. Наукові записки. — Львів, 1998. —
Вип. І. — С. 33—37.
31. Пахолок і. Традиційні звичаї та обряди Зелених свят:
Західнополіські та Надсянські паралелі / Інна Пахо-
лок // Народознавчі зошити. — Львів, 2006. —
№ 5—6. — С. 446—450.
32. Пахолок і. Троїцькі рослини як лікувальні засоби та
обереги у традиційних віруваннях українців / Інна Па-
холок // Наукові зошити історичного факультету
Львівського університету : зб. наук. пр. — Львів,
2010. — Вип. 11. — С. 65—76.
33. Салманович М.Я. Румыны / М.Я. Салманович //
Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной
Европы (конец ХIХ — начало ХХ в.): Летнее-
осенние праздники. — М., 1978. — С. 244—258.
34. Серебрякова О. Функції рослинності у календарних
ворожіннях та магічних діях слов’ян / Олена Серебря-
кова // Народознавчі зошити. — Львів, 2004. —
№ 5—6. — С. 730—738.
35. Сілецький Р. Обрядове будівельне деревце («вільце»)
на Поліссі / Роман Сілецький // Вісник Львівського
університету. Серія історична. — 2008. — Вип. 43. —
С. 382—419.
36. Соколова в.к. Весенне-летние календарные обряды
русских, украинцев и белорусов ХІХ — начало ХХ в. /
Вера Соколова. — М., 1979. — С. 188—286.
37. Толстая С. Деревце обрядовое: Деревце погребаль-
ное / С. Толстая // Славянские древности: этно-
лингвис тический словарь : в 5 томах / под общ.
ред. Н.И. Толстого. — М., 1999. — Т. 2: Д (Да-
вать) — К (Крошки). — С. 84—85.
38. Чубинский П.П. Труды этнографическо-статис ти чес-
кой экспедиціи въ Западно-Русскій край, снаряжен-
ной Императорскимь Русскимь географическимь об-
ществомь. Юго-Западный отдел. Материалы и иссле-
дования, собрание Чубинським П.П. / Павло Чу-
бинський. — Санкт-Петербург, 1872. — Т. ІІI: На-
род ный дневникъ. — С. 185—253.
39. Чубинський П.П. Календарь народных обычаев и об-
рядов / Павло Чубинський. — К., 1993. — 80 с.
40. Шухевич в. Гуцульщина. Ч. 4 / В. Шухевич // Ма-
терияли до українсько-руської етнольогії. — Львів,
1904. — Т. VII.
41. Moszynski k. Kultura ludowa Słowian / K. Moszynski. —
Kraków, 1939. — T. I: Kultura duchowna. — Cz. 2. —
682 s.
Mariya Bahlai
ON RITUAL FUNCTIONS
OF TRINITARIAN FLORA IN VOLHYNIANS
(after ethnographic materials of 2009—2011 expeditions )
In the article have been considered some ritual functions of
Trinitarian flora used in folk devotional practices alongthe ter-
ritories of historio-ethnographic Volhynia. On the ground of
gathered fieldethnographic records, source evidences and data
of scientific publicationsthe author has thrown new light upon
local peculiarities in functional predestination of floral decora-
tions and their use in the calendar household ritualism.
Keywords: Volhynia, Holy Trinity festival, greening,ritualism.
Мария Баглай
ОБРЯДОВЫЕ ФУНКЦИИ ТРОИЦЫНСКОЙ
РАСТИТЕЛЬНОСТИ У ВОЛЫНЯН
(по этнографическим матеріалам
экспедиций 2009—2010 гг.)
В статье рассмотрены обрядовые функции Троицынской
растительности на территории историко-этнографической
Волыни. На основе собранных полевых этнографических
источников, фиксационных записей и данных научной ли-
тературы автор определяет местные особенности функцио-
нального предназначения такого рода растительности и ее
применения в календарно-бытовой обрядовости.
Ключевые слова: Волынь, Троицын день, Зеленые празд-
ники, украшение, обрядовость.
|