Обрядова символіка ритуальних предметів в мантичних практиках українців

У статті на основі низки етнографічних матеріалів (в т. ч. власних польових записів) розглянуто українські ворожіння з ритуальними предметами. Проаналізовано їхню символіку, різновиди. З’ясовано, що такі мантичні практики загалом стосувалися шлюбу та були прерогативою дівчат на виданні....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2013
1. Verfasser:	Серебрякова, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Інститут народознавства НАН України 2013
Schriftenreihe:	Народознавчі зошити
Schlagworte:	Статті
Online Zugang:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94965
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Обрядова символіка ритуальних предметів в мантичних практиках українців / О. Серебрякова // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 616-622. — Бібліогр.: 46 назв. — укp.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-94965
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-949652016-02-14T03:02:39Z Обрядова символіка ритуальних предметів в мантичних практиках українців Серебрякова, О. Статті У статті на основі низки етнографічних матеріалів (в т. ч. власних польових записів) розглянуто українські ворожіння з ритуальними предметами. Проаналізовано їхню символіку, різновиди. З’ясовано, що такі мантичні практики загалом стосувалися шлюбу та були прерогативою дівчат на виданні. In the article written on the ground of ethnographic materials (incl. author’s own field records) have been considered some Ukrainian fortune-telling practices performed with the use of ritual objects. Symbolical meanings and variety of such objects have been analyzed. A point has been proved that those mantic acts aimed wedding matters and belonged to prerogatives of girls during their pre-bridal status. В статье на основе этнографических материалов (в т. ч. собственных полевых записей) рассмотрены украинские гадания с помощью ритуальных предметов. Проанализирована их символика и разновидности. Выяснено, что такие мантические практики в основном касались брака и были прерогативой девушек на выданье. 2013 Article Обрядова символіка ритуальних предметів в мантичних практиках українців / О. Серебрякова // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 616-622. — Бібліогр.: 46 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94965 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Статті Статті
spellingShingle	Статті Статті Серебрякова, О. Обрядова символіка ритуальних предметів в мантичних практиках українців Народознавчі зошити
description	У статті на основі низки етнографічних матеріалів (в т. ч. власних польових записів) розглянуто українські ворожіння з ритуальними предметами. Проаналізовано їхню символіку, різновиди. З’ясовано, що такі мантичні практики загалом стосувалися шлюбу та були прерогативою дівчат на виданні.
format	Article
author	Серебрякова, О.
author_facet	Серебрякова, О.
author_sort	Серебрякова, О.
title	Обрядова символіка ритуальних предметів в мантичних практиках українців
title_short	Обрядова символіка ритуальних предметів в мантичних практиках українців
title_full	Обрядова символіка ритуальних предметів в мантичних практиках українців
title_fullStr	Обрядова символіка ритуальних предметів в мантичних практиках українців
title_full_unstemmed	Обрядова символіка ритуальних предметів в мантичних практиках українців
title_sort	обрядова символіка ритуальних предметів в мантичних практиках українців
publisher	Інститут народознавства НАН України
publishDate	2013
topic_facet	Статті
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94965
citation_txt	Обрядова символіка ритуальних предметів в мантичних практиках українців / О. Серебрякова // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 616-622. — Бібліогр.: 46 назв. — укp.
series	Народознавчі зошити
work_keys_str_mv	AT serebrâkovao obrâdovasimvolíkaritualʹnihpredmetívvmantičnihpraktikahukraíncív
first_indexed	2025-07-07T01:37:04Z
last_indexed	2025-07-07T01:37:04Z
_version_	1836950198707814400
fulltext	ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 У минулому мантика займала важливе місце як у суспільному, так і сімейному житті людини. Від первісних часів вибір визначеної долі визначався шля- хом кидання жереба — сліпої сили, яка може дати од- ній людині щасливий талан, а іншій — лихий. Скажі- мо, синонімом жереба у давньоруській мові є слово кош — виразник долі, частини, яку кожен отримує. Серед ворожінь з неживими предметами найбільш популярним було ворожіння за допомогою жере- ба — клеромантика (гр. χληρομαυτεια). За етногра- фічними спостереженнями, багато примітивних пле- мен не приймало без нього жодного важливого рі- шення [14, с. 169; 34, с. 114]. Ворожильними атрибутами були камені, квасоля, палички, листя, кістки, які клали у чашу з водою, змішували в якійсь посудині або кидали на стіл. Найпростіший спосіб такого ворожіння загальновідомий — з монетою, коли загадували на «орла» чи «решку». У статті йтиметься про ще один прийом дівочих клеромантичних дій, зокрема з різними ритуальни- ми предметами, які клали під миски (горщики, ка- пелюхи, подушки) або зав’язували у хусточки. Переважно ворожили на андріївських вечорни- цях. До прикладу, гуцулки під три тарілки, перевер- нуті догори дном, розкладали перстень (обручку), хустку, гілочку мирти. Відтак кликали із сусідньої кімнати когось із відданиць, яка піднімала одну з них і дізнавалася про свою долю. Так, обручка символі- зувала весілля, хустка — зведення, мирта — зару- чини (с. Москалівка Косівського р-ну) [6, арк. 8]. У Шепоті Долішньому (Вижницького р-ну), окрім каблучки підкладали ляльку і вінок. Традиційно, пер- стень віщував шлюб, лялька — зведення, вінок — весілля [1, арк. 101]. Такими ж атрибутами послуго- вувались жителі Коросненщини і Ясельщини (Пів- нічна Лемківщина), які замість вінка ставили батіг. Якщо лемківчанка вибере його, то вийде заміж за фірмана, ляльку — матиме дошлюбну дитину, пер- стень — скоро вдало пошлюбиться [35, с. 5]. У с. Тополя Гуменського округу (Південна Лем- ківщина) одна з дівчат під одну тарілку на столі кла- ла шматок хліба, під другу — вуглик, а під третю — ляльку з ганчірок. Поступово всі присутні дівчата по черзі заходили з сіней і піднімали якусь із них. У разі, коли попався вуглик — на відданицю чекає щаслива доля; хліб — вона буде заможною; ляль- ка — стане покриткою [9, с. 165]. Бойківчанки зі с. Цінева (Рожнятівщина) в ніч на Андрія ворожили з обручкою, квіткою і хустин-© О. СЕРЕБРЯКОВА, 2013 Олена СЕРЕБРЯКОВА ОБРЯДОВА СИМВОЛІКА РИТУАЛЬНИХ ПРЕДМЕТІВ В МАНТИЧНИХ ПРАКТИКАХ УКРАЇНЦІВ У статті на основі низки етнографічних матеріалів (в т. ч. власних польових записів) розглянуто українські ворожін- ня з ритуальними предметами. Проаналізовано їхню сим- воліку, різновиди. З’ясовано, що такі мантичні практики загалом стосувалися шлюбу та були прерогативою дівчат на виданні. Ключові слова: ворожіння (мантика, дивінації, мантичні обрядодії), ритуальні предмети, миски, вибір. 617Обрядова символіка ритуальних предметів в мантичних практиках українців ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 кою. За повір’ями, квітка означала дівування, об- ручка — заручини, хустка — швидке весілля [10, с. 40]. Подібні мантичні обрядодії з барвінком (одру- ження), соленим пляцком («псові буде недобре») і лялькою (позашлюбна дитина) здійснювали у с. Крушельниця (Сколівщина). Аналогічне семан- тичне навантаження барвінок і лялька мали у сусід- ньому населеному пункті (с. Ямельниця), де, окрім них, додатково використовували гребінь (дівуван- ня) і перстень (шлюб) [5, арк. 15, 30]. Жителька с. Шандровець (Турківщина) прига- дала таке: «А раньше на Андрія так накривали той стіл рядном, ложили туй на середину, прикрили і під- ходили всі, то перевернено (показує. — О. С.), шо ся котра вхопит: вінець, то буде ся скоро заміж ухо- дити, гребінь — буде ся чесати під вінець, а люстер- ко — буде ся дивити ци красіва. І так по їдну пуща- ли, аби вона того не виділа, хто бере і та тото собі вхопила, а тота тото. Зайшли ци я там молодша була, ци хто-небудь з дівчат. Дівчата пішли наробили і тото всьо положили, а пак прийшли ладкают і тото співают. Тепер такої не співают пісні, як раньше спі- вали» [3, арк. 29]. Подібно на Снятинщині (Покуття) одна з дівчат ховала обличчя в подушку, а тим часом її товариш- ки накривали окремою мискою кожний предмет на столі. На поданий знак дівчина піднімала голову, під- ходила до столу і хапала будь-яку миску. Якщо під нею знаходила чіпець, вірила, що вийде заміж; ко- ралі — ще мусить дівувати; гроші — буде багатою [46, s. 402]. За повідомленням К. Вуйціцького, розкладанням предметів під горщики займалась одна з гуцулок, що не ворожила. Відтак вона по одній впускала до хати дівчат, щоб вони зробили свій вибір. За вірування- ми, чіпець був прикметою заміжжя в запусти; ві- нок — дівування впродовж року; пацьорки — ста- рого дівоцтва, проведеного в молитвах, сидячи за пічкою [44, s. 288—289]. Ще одне своєрідне андріївське ворожіння на цих теренах записав В. Шухевич. За звичаєм, який по- бутував на початку XX ст., мати у хаті на лаві стави- ла три нові горщики, в кожен з яких клала перемітку, цибулю й червону нитку. Тим часом відданиця чека- ла на неї (чи якусь іншу жінку) у коморі. Відтак вона приходила, зав’язувала їй очі і вела до лави, де дівчи- на «сягає рукою на вперед себе: як діткне ся горшка з переміткою, то вийде у м’ясницї за між, як же горш- ка з цибулею, буде зведеницею, а як того з волїчкою, то буде їще цілий рік дївувати» [38, с. 275]. Слід за- уважити, що завдяки новим речам, які мають сакраль- ний статус (оскільки вони «чисті», «непочаті»), на- магались встановити контакт з потойбіччям. Дивінації могли проводитись як з меншою, так і з більшою кількістю предметів, іноді використовували дві, чотири, п’ять мисок. До прикладу, на Покутті по- кликана дівчина обирала з-поміж чіпцем і пацьорка- ми, які відповідно означали весілля у ці м’ясниці або дівування впродовж року (сс. Чортовець під Обер- тином, Городниця під Городенкою) [43, s. 79, 81]. Як зазначає Й. Фальковський, на західному по- рубіжжі Гуцульщини в запусти для виконання ман- тичних обрядодій сходилися у господаря, який мав доньок на виданні. Цікаво, що ритуальні предме- ти — хустку і рантух накривали двома капелюхами, а тоді вже запрошували дівчину. Відкритий рантух був прикметою швидкого пошлюблення, хустка — дівування [40, s. 124]. А у с. Виженка (Буковин- ська Гуцульщина) ляльку, гребінь і обручку ховали під трьома подушками [26, с. 189]. У горянок спостерігаються й певні відмінності в атрибутиці, призначеній для дивінацій. Наприклад, жителі деяких лемківських і бойківських сіл послу- говувались перснем (обручкою), вінцем, чіпцем, па- цьорками, гребенем, лялькою, клубком ниток, хлі- бом (сс. Команьча, Сопіт). На переконання лемків- чанок зі с. Крайня Олька (Гуменського округу), якщо котрійсь попалася тарілка, під якою був клу- бок ниток, вона вважала, що вийде заміж на інше село, каблучка — справлятиме весілля, лялька — стане покриткою, а гребінь — ще рік дівуватиме [1, арк. 80; 15, с. 5; 37, с. 142]. Етнографічні записи з теренів Холмщини і Під- ляшшя свідчать про колективні андріївські ворожін- ня, в яких учасниці ставили на стіл п’ять глиняних мисочок. Традиційно під кожну з них ховали різні речі і наосліп обирали щось. Та, яка взяла очіпок, могла невдовзі сподіватися на прихід старостів, гіл- ля рути або перстень вказували на дівування, моли- товник — на життя в монастирі, носова хусточка — на зраду милого або народження позашлюбної ди- тини, гроші означали багатство [19, с. 320]. У пограничних бойківсько-лемківських селах по- дібні ворожіння практикували з частинами одягу, Олена СЕРЕБРЯкОва618 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 рослинами, хлібом. Відрізняється й тлумачення їх- ньої символіки (Прелукі Команьча): Вінець — шлюб. Намисто (і вода) — сльози. Барвінок — заміжжя, парубок. Чіпець — позашлюбна дитина. Перстень — шлюб. Хвоя — стара діва, вдівець. Калачик — багатство, добробут. Хрестик — смерть. Часник — щастя [39, s. 86]. За традицією, яка побутувала у с. Жукотині (Тур- ківщина), старші жінки розкладали ритуальні предме- ти під глиняні миски в той час, коли дівчат не було в хаті. Після їхнього повернення з поля впускали по од- ній в хату і казали підняти одну з мисок. Так, кичка і чіпець символізували заміжжя, чіпець — народжен- ня позашлюбної дитини, пацьорки — дівування, ляль- ка свідчила про наявну вагітність, вінець вказував на те, що дівчина піде за дружку [18, с. 123—124]. За рідкісними даними, які вдалося занотувати під час нещодавніх польових спостережень Л. Горошко у смт. Верховина, тут після покладання предметів мо- лилися Богу, а тоді вже робили свій вибір. Крім того, під одну з мисок ставили щойно заметене сміття, яке поливали свяченою водою. Якщо гуцулка відкриє саме його, це вважали дуже поганою для неї прикме- тою [1, арк. 55]. Зрідка одну з трьох мисок гуцулки залишали по- рожньою. Її вибір віщував дівування довіку, пер- стень — заміжжя протягом року, троянда — дво- річне дівування (с. Берегомет) [26, с. 189] 1. Мантичні обрядодії з ритуальними предметами по- бутували і в інших місцевостях України. Скажімо, на Поділлі дівчатам, що ворожили, зав’язували очі. Під три тарілки клали перстень (щасливе одруження), ключ (буде доброю і багатою господинею), сірники (вогонь спалить добрі стосунки з нареченим) або квітку (ще дівуватиме), вервицю (піде в монастир) і перстень (вийде заміж) [28, с. 344; 25, с. 189]. Із етнографічних нотаток П. Чубинського дові- дуємося про подібні дивінації з перснем або чіпцем 1 Подібну семантику порожньої миски занотовано в росіян і румунів Буковини. Скажімо, у сс. Куликівці та Петра- шівці Герцаївського р-ну вона означала, що дівчина за- лишиться незаміжньою, а в с. Чудей на Сторожинеччи- ні — лінивого чоловіка [26, с. 189; 30, с. 363]. (вийде заміж) і лялькою (народить дитину) в меш- канців Рівненщини (с. Козароги Дубненського по- віту) [36, с. 260]. На Вінниччині (с. Липівка Тульчинського пові- ту) дівчата ворожили з каптуром, вінком і цілушкою хліба. Тут зафіксовано нетрадиційне пояснення сим- воліки вінка: відданиця ще дівуватиме, натомість каптур означав заміжжя, а хліб — багатство. А в сс. Ульянівка і Томашполе три покликані з іншої кім- нати дівчини по черзі обирали квітку (одружиться), хустку (дівуватиме) чи свічку (помре) [23, с. 78]. На Опіллі з-під миски можна було витягнути бар- вінковий віночок, який пророкував відданиці швид- ке весілля, перстень — прихід старостів, нитки — чоловіка-ткача; ляльку — дівчина невдовзі стане по- криткою, «тлумачок» (клуночок) — піде за прошеним хлібом «на вандер». На Надсянні навман- ня діставали ключі (буде господинею в хаті), шмат- ку, хустину, ляльку (стане покриткою), хліб (буде багатою чи доброю господинею), барвінок (вийде за- між), перстень (одружиться до року), гроші (на ді- вчину чекає заможне життя) [2, арк. 11, 18, 32, 39, 42, 45, 54, 57, 62, 77, 88, 93, 107, 116; 13, с. 437]. Подібно під Каневом робили вибір між хусткою (весілля цьогоріч), стрічкою (надія, що збудеться нескоро) і землею (смерть). Це ворожіння мало про- довження, зокрема відданиці, примруживши очі, по черзі підходили до чобіт. У разі обрання взуття, в якому був кавалок цегли або глини з печі, сподіва- лися на якусь погану подію, а якщо хліб і сіль — на заміжжя [23, с. 78]. На побутування на теренах Наддніпрянщини схо- жих дивінацій указують й сучасні польові пошуки. Цікаво, що в кожному селі, де відбувались ворожін- ня, їх здійснювали з різними атрибутами. Традицій- но дівчатам зав’язували очі і перемішували мисочки. Так, у золотоніських селах Коробівка, Кропивна, Шабельники ворожили з віночком, хрестиком, перс- нем, намистом, очіпком, стрічкою, вуглиною, а в чер- каському с. Яснозір’я — з торбиною, книжкою, руч- кою, хлібом. Тлумачили ритуальні речі, заховані під мисками так: вінок символізував заміжжя, хрес- тик — смерть, очіпок — весілля, стрічка — швид- ке одруження, вуглина — народження позашлюб- ної дитини, ручка і книжка — письменного чолові- ка, хліб — хлібороба, торбина — старого [4, арк. 154, 275—276, 285, 335]. 619Обрядова символіка ритуальних предметів в мантичних практиках українців ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 За відомостями зі с. Мошни (Черкаського р-ну), дівчата у темній кімнаті розкладали батіг (чоловік їз- дитиме на конях, працюватиме в колгоспі), склянка (чо- ловік п’яниця), покришку з горщика (покритка), стріч- ку (дівування), дзеркало (хвалькуватого судженого). Ймовірно, для отримання точнішого результату щось із цього вибирали із зав’язаними очима [4, арк. 62]. У с. Скориківка (Золотоніського р-ну) занотова- но поодинокий приклад колективних ворожінь, коли дівчата складали перстень, квітку та сіль у вчетверо загорнуті хусточки, а ворожили парубки. Відтак їм зав’язували очі і підводили до столу. Цікаво, що кожна дівчина клала свій перстень. «Бувало таке, що той хлопець підніме, з яким ти гуляєш, а бувало, що другий. Ой, значить ти за цього вже не вийдеш». За віруваннями, «як перстень одкриєш которої ді- вчини, то вже одружишся з нею; квітку — це ще бу- деш гулять, а сіль, то вже йому не повезе цілий год» [4, арк. 267] 2. Із розповідей жительки с. Прутильці (Корсунь- Шевченківського р-ну) довідуємося про місцевий спосіб шлюбного ворожіння на свято Андрія із трьо- ма перстенями — мідним, золотим і срібним, які ви- тягали із пшениці. На жаль, інформаторка прига- дала символіку тільки золотого (багатий чоловік) [4, арк. 127]. Дівочі ворожіння з різними ритуальними предме- тами під час зимових свят побутували не тільки в Україні, а й у багатьох слов’янських та інших народів Європи (росіян, білорусів, поляків, словенців, болгар, сербів, румун та ін.). Їх розкладала одна з дівчат, яка ворожила, або ж господиня хати, заміжня жінка чи батьки відданиці тощо, традиційно, ховаючи під та- рілки (шапки, покришку для накривання хліба чи хустку), рідше — під кожну миску зі святковою стра- вою, поміж сіно. Асортимент віщих атрибутів і їхня символіка подібні до українських. Скажімо, гілка рути 2 Іншими символічними атрибутами під час подібних ман- тичних практик, які виконували тричі напередодні Водо- хреща, послуговувались румунські парубки. Відповідно тлумачили й результати: гребінь означав, що жінка буде сміхотливою; гроші — багатою; перець — швидкою; щітка — старою; дзеркало — гордою; пучок базиліку — гарною, проте бідною; вуглина — смаглявою, як циганка; хліб — хорошою; м’ясо — м’якою; персні — віруючою; пучечок волосся — люблячою; сіль — довго житиме; на- сіння конопель або пшениці — багатодітною. Прикметно, що вони ворожили таємно [32, с. 293—294, 295—296]. означала весілля, перстень (чіпець) — заміжжя в на- ступному році з парубком, віник — старого чоловіка, щітка — сердитого або вдівця, хліб (чайне горнят- ко) — багатого, шило — шевця, голка — кравця, гребінь — нареченого-франта, чарка — п’яницю, ключі — багате сімейне життя, пісок, дерево — смерть. Перстень мав і додаткову семантику, напри- клад віщував гарного судженого або чоловіка-франта. Як бачимо, дівчата мали змогу довідатись про час сво- го весілля, матеріальний і соціальний стан наречено- го, риси його характеру, фах, а також про життя і смерть [12, с. 215; 16, с. 19, 21; 29, с. 183; 30, с. 363; 31, с. 52; 41, s. 315; 42, s. 154]. Попри це спостерігаються й певні відмінності. До прикладу, у словенців і білорусів — це кількаразо- ве витягування предмета, у румун — пророкування прийдешнього не лише з огляду на символіку, але й фантазію «провидиці» (літньої жінки або досвідче- нішої дівчини «урзіторе» — та, що пряде нитку долі), у болгар, сербів і росіян колективний звичай «ладуване» («напяване на пръстени», «припяване на китки» — букетики квітів), «ховати золото» («кидати перстень», «трусити персні»). Він полягав у тому, що у всіх присутніх збирали персні та інші дрібні металеві речі, шматок хліба, вуглину, кидали у відро з «німою» водою, яка, за віруваннями, мала магічну силу, оскільки її набирали і несли мовчки, і накривали все це білою хустиною, чистим рушником або серветкою. Відтак проспівавши одну обрядову (підблюдну) пісню, навмання витягали річ, а її влас- ник довідувався про свою долю. Слова пісні стосу- вались також і майбутнього чоловіка володарки речі [7, с. 194; 20, с. 258; 21, с. 275, 289; 22, с. 47— 48; 32, с. 293—294; 41, s. 313] 3. Традиція подібного обрядового витягування пред- метів із води побутувала в минулому й у Німеччині [45, s. 385]. Про своєрідні мантичні обрядодії, які виконували росіяни у передноворічну ніч, довідує- мося із записів Д. Зеленіна. Так, наливши в тарілку воду, клали в неї вуглину, а по її краях розкладали хліб, перстень і пісок. Відтак збовтували воду і че- кали, допоки вуглина зупиниться навпроти чогось, таким чином пророкуючи прийдешнє. Пісок озна- чав смерть, хліб — відсутність змін у житті. Поді- 3 Подекуди росіяни обходились без ужиткування води, а лише накривали пророчі атрибути, які знаходились в та- релі або шапці [11, с. 95; 16, с. 14; 17, с. 405; 27, с. 182]. Олена СЕРЕБРЯкОва620 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 бні ворожіння поширені у Середній Азії та багатьох тюркських народів і частково пов’язані з шаман- ством. Д. Зеленін припускає, що цей вид дивінацій у росіян поширився під впливом традицій народів Сходу [17, с. 405]. Поділяємо думку М. Сумцова, який вважає, що вода — стихія, якою користують- ся для розгадування майбутнього, у цих ворожіннях часто відходить на другий план у порівнянні з тими предметами, які кладуться у неї [33, с. 80]. Значне поширення у народів різних мовно- культурних груп календарних клеромантичних воро- жінь, їхня однакова функційна спрямованість, спо- соби виконання і семантична основа можуть указу- вати на архаїчне походження таких явищ. Давнина їхнього побутування на європейських теренах засвід- чена середньовічними джерелами. Мантичні прак- тики кидання у посуд з водою різних предметів були відомі ще африканським і американським народам, а також давнім римлянам. До того ж, у Греції і Ро- сії ще в XIX ст. нашіптували на воду певні замов- ляння та виконували спеціальні обряди, які мали б надати їй пророчої сили. Цікавими є відомості про давньогрецькі і німецькі ворожіння за дзюрчанням струмків, шумом річок і водоспадів [14, с. 168]. Отже, за своїм спрямуванням аналізовані мантич- ні практики загалом стосуються шлюбу (в т. ч. фаху, якостей, віку майбутнього чоловіка). Прикметно, що розкладанням ритуальних атрибутів займались лише представниці слабкої статі (різного віку), що є ціл- ком природнім, адже матримоніальна мантика і лю- бовна магія були жіночою прерогативою. Зазвичай, в українців побутували колективні ворожіння з же- ребом, проте зафіксовано поодинокий факт парубо- чого ворожіння. Задля успішного контакту з «іншим» світом і для отримання точнішого результату дивінацій вибір здійснювали наосліп (із зав’язаними очима, навман- ня) і мовчки, а також послуговувались новими реча- ми. Обрядова сліпота і німота виявляє приналеж- ність людини, що ворожить, до потойбіччя, набуван- ня нею «чужих» рис, втрату своєї «соціальності», культурних маркерів. Тлумачення символіки ритуальних речей, які хова- ли під миски (горщики, капелюхи, подушки, хусточ- ки), були однотипні і базувалися на основі подібнос- ті. Проте нерідко спостерігається й протилежна се- мантика одного і того ж предмета. Асортимент віщих атрибутів і їхня символіка у слов’янських та інших народів Європи подібні до українських. Для унао- чнення згрупуємо ці атрибути та їхню символіку: Перстень (обручка) Весілля, заручини, дівування хустка зведення, швидке весілля, дівування гребінь весілля, дівування буси дівування пацьорки старе дівоцтво, дівування протягом року чіпець весілля, прихід сватів, покритка рантух весілля носова хустка зрада або народження дитини дзеркало чоловік-хвалько лялька зведення (покритка), дошлюбна дитина стрічка дівування, швидке заміжжя шматка покритка вервиця життя в монастирі молитовник життя в монастирі каптур заміжжя свічка смерть земля смерть хрестик смерть торба старий чоловік ручка і книжка писемний чоловік чарка п’яниця батіг чоловік-фрман гроші багатство вінок одруження, річне дівування, дружка рута дівування мірта заручини барвінок шлюб квітка дівування, весілля троянда дворічне дівування 621Обрядова символіка ритуальних предметів в мантичних практиках українців ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 хліб заможність, чоловік-хлібороб цибуля покритка вуглик щаслива доля, позашлюбна дитина перемітка весілля нитки дівування, чоловік-ткач, дорога клубок ниток вийде заміж на інше село ключ багатство покришка покритка сміття смерть порожняя миска дівування довіку Цілком слушними є зауваги А. Байбуріна, який у ворожіннях з жеребом (або в «підблюдних» воро- жіннях) вбачає обігравання теми долі. Їхню структу- ру він вважає практично ідентичною ритуальному пе- рерозподілу долі, приміром, у весільному коровайно- му обряді. Так, на першому етапі збираються початкові елементи для створення якогось об’єкта, що символізує сукупну долю учасників обряду (ска- жімо, продукти для приготування короваю у весіль- ному обряді, дрібні предмети чи прикраси у ворожін- нях). На другому етапі все це складають у діжу чи горщик та старанно перемішують [8, с. 126—127]. За повір’ями, доля (якась частина певної кількості блага, щастя) надається людині при народженні із загального, притаманного усьому соціуму, об’єму щастя. Подібне розуміння долі, коли її можна порів- няти з хлібом, розділеним на частини, характерне для східнослов’янської традиції [24, с. 114]. Хліб, як і весільний коровай, — символ колективної долі. Кож- ного учасника обряду наділяють своєю конкретною долею (певна частка із загальної долі): на весіллі це шматочки короваю, який роздають усім присутнім (для молодих призначені окремі його частини), а в мантичних практиках — вміст горщика (води) з від- повідним тлумаченням (і супроводом пісні). 1. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 533. 2. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 565. 3. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 590. 4. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 608. 5. Архів ІН НАНУ. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 609. 6. Архів ЛВ ІМФЕ. — Ф. 1. — Оп. 2. — Од. зб. 281. 7. афанасьев а.Н. Поэтические воззрения славян на природу. Опыт сравнительного изучения славянских преданий и верований, в связи с мифическими сказа- ниями других родственных народов : в 3-х т. — Б. м. : Б. и., Б. г. — Т. 2. 8. Байбурин а.к. Ритуал в традиционной культуре: Структурно-семантический анализ восточнославянских обрядов / А.К. Байбурин. — СПб. : Наука, 1993. 9. вархол Й. Дівочі ворожіння в часі зимового сонцесто- яння / Й. Вархол // Науковий збірник музею україн- ської культури у Свиднику. — Пряшів, 1988. — Т. 15. — Кн. 1. 10. василечко л. Шуткова неділя. Народні звичаї, обряди та повір’я / Л. Василечко. — Брошнів : Таля, 1994. 11. виноградова л.Н. Подблюдные песни / Л.Н. Виногра- дова // Славянские древности: Этнолингвистический словарь : в 5-ти т. — Т. 4: П (Переправа через воду) — С (Сито). — М. : Международные отношения, 2009. 12. Ганцкая О.а. Западные славяне / О.А. Ганцкая, Н.Н. Грацианская, С.А. Токарев // Календарные обы чаи и обряды в странах зарубежной Европы (ко- нец ХІХ — начало ХХ в.): Зимние праздники. — М. : Наука, 1973. 13. Герасимович в. Народні звичаї, обряди та пісні в селї Креховї, жовківського повіту / В. Герасимович // Правда. — Львів : З друкарні НТШ, 1893. — T. XVIII. — Вип. LIV. — Серпень. 14. Григоренко а.ю. Сатана там правит бал: Критические очерки магии / А.Ю. Григоренко. — К. : Україна, 1991. 15. Добрянська і. Село Команьча — життя, звичаї, повір’я / І. Добрянська // Наше слово. — Варшава, 1965. — № 28. 16. Забылин М. Русский народ. Его обычаи, обряды, пре- дания, суеверия и поэзия / М. Забылин. — М., 1992. 17. Зеленин Д. Восточнославянская этнография / Д. Зе- ленин. — М. : Наука, 1991. 18. Зинич М. Звичай та вірування на Андрія в с. Жукотині пов. Турка / М. Зинич // Літопис Бойківщини. — Самбір, 1937. — Ч. 9. — Р. 7. 19. карабович к. Народні вірування / К. Карабович // Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дослідження. — К. : Родовід, 1997. 20. кашуба М.С. Народы Югославии / М.С. Кашу- ба // Календарные обычаи и обряды в странах зару- бежной Европы (конец ХІХ — начало ХХ в.): Зим- ние праздники. — М. : Наука, 1973. 21. колева Т.а. Болгары / Т.А. Колева // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы (ко- нец XIX — начало XX в.): Зимние праздники. — М. : Наука, 1973. 22. колева Т.а. Зимний цикл обычаев южных славян (К вопросу о структурно-типологическом анализе обряд- ности) / Т.А. Колева // Советская этнография. — № 3. — Май-июнь. — М., 1971. 23. копержинський к. Календар народньої обрядовости новорічного циклу / К. Копержинський // Первісне Олена СЕРЕБРЯкОва622 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 громадянство та його пережитки на Україні. — 1929. — Вип. 3. 24. левкиевская Е.Е. Доля / Е.Е. Левкиевская // Сла- вянские древности: Этнолингвистический словарь : в 5-ти т. — Т. 2: Д — К (Крошки). — М. : Междуна- родные отношения, 1999. 25. Медведик П. Село Жабиня на Зборівщині. Весілля, народні звичаї та обряди / П. Медведик. — Тернопіль : Лілея, 1996. 26. Мойсей а. Магія і мантика у народному календарі східнороманського населення Буковини / А. Мой- сей. — Чернівці : Друк Арт, 2008. 27. Никитина а.в. Русская традиционная культура / А.В. Никитина. — СПб., 2002. — (Учеб. пособие для иностранцев). 28. Осика М. З нашого фольклору / М. Осика // Бучач і Бучаччина: Історично-мемуарний збірник. — Нью- Йорк ; Лондон ; Париж ; Сидней ; Торонто, 1972. — Т. XXVII. 29. Пинчуки. Этнографический сборник. Песни, загадки, пословицы, обряды, приметы, предразсудки, поверья, суеверья и местный словарь / собрал в Пинском уез- де Минской губернии Д.Г. Булгаковский. — СПб., 1890. 30. Попов Н. Народныя преданія жителей Вологодской губерніи, Канриковскаго уезда / Н. Попов // Живая старина. — СПб., 1903. — Вып. 3. — Год 13. 31. Простонародныя приметы и поверья, суеверные об- ряды и обычаи, легендарныя сказанія о лицахъ и ме- стахъ / собрал въ Витебской Белоруссии Н.Я. Ни- ки фо ровс кий. — Витебск : Губернская Типо-Ли то- графія, 1897. 32. Салманович М.Я. Румыны / М.Я. Салманович // Календарные обычаи и обряды в странах зарубежной Европы (конец XIX — начало XX в.): Зимние праздники. — М. : Наука, 1973. 33. Сумцов Н. Культурныя переживанія / Н. Сумцов // Киевская старина. — Год 9. — Т. XXVIII. — Ян- варь. — 1890. 34. Фрэзер Дж.Дж. Золотая ветвь: Исследование магии и религии / Дж. Фрэзер. — М. : Издательство АСТ ; Ермак, 2003. 35. Хомик в. Звичаї та обряди лемків / В. Хомик // Наше слово. — Варшава, 1963. — № 23. 36. Чубинский П.П. Труды Этнографическо-Статисти- ческой Экспедиции в Западно-Русский край / П.П. Чубинский. — С.-П., 1872. — Т. 3. 37. Шмайда М. А іші вам вінчую. Календарна обрядовість русинів-українців Чехо-Словаччини / М. Шмайда. — Т. 1. — Братіслава ; Пряшів : Словацьке педагогічне видавництво, Відділ української літератури, 1992. 38. Шухевич в.О. Гуцульщина. Четверта частина. Друге видання / В.О. Шухевич. — Верховина : Гуцульщи- на, 1999. 39. Falkowski J. Na pograniczu Łemkowsko-bojkowskiem / J. Falkowski, B. Pasznycki. — Łwów, 1935. 40. Falkowski J. Zachodne pogranicze Huculszczyzny / J. Fal kowski. — Lwów, 1937. 41. Federowski M. Lud białoruski na Rusi Litewskej. Materia- ły do etnografii słowiańskiej zgromadzone w latach 1877— 1891 / M. Federowski. — T. 1. — Kraków, 1897. 42. Gołębiowski Ł. Lud polski, jego zwyczaje, zabobony / Ł. Go łębiowski. — Warszawa, 1830. 43. kolberg O. Pokucie. Obraz etnograficzny / O. Kol- berg. — T. I. — Krakόw, 1882. 44. kolberg O. Ruś Karpacka. Cz. 1. Dziela wszystkie. — T. 54 / O. Kolberg. — Wroclaw ; Poznan, 1961. 45. Moszyński K. Wróżbiarstwo // Kultura ludowa sło- wian. — T. II. Kultura duchowa. — Cz. 1. — Wyda- nie 2. — War szawa, 1967. 46. Mroczko k. Śniatyńszczyzna. (Przyczynek do etnografii krajowej) / K. Mroczko // Przewodnik naukowy i literacky. — R. XXV. — T. XXV. — Zesz. V. — Maj. — Lwów, 1897. Olena Serebryakova RITUAL SYMBOLISM AND RITUAL OBJECTS IN UKRAINIAN MANTIC PRACTICES In the article written on the ground of ethnographic materials (incl. author’s own field records) have been considered some Ukrainian fortune-telling practices performed with the use of ritual objects. Symbolical meanings and variety of such objects have been analyzed. A point has been proved that those mantic acts aimed wedding matters and belonged to prerogatives of girls during their pre-bridal status. Keywords: fortune-telling (mantic, divination), ritual objects, bowls, choice Олена Серебрякова ОБРЯДОВАЯ СИМВОЛИКА РИТУАЛЬНЫХ ПРЕДМЕТОВ В УКРАИНСКИХ МАНТИЧЕСКИХ ПРАКТИКАХ В статье на основе этнографических материалов (в т. ч. собственных полевых записей) рассмотрены украинские гадания с помощью ритуальных предметов. Проанализи- рована их символика и разновидности. Выяснено, что та- кие мантические практики в основном касались брака и были прерогативой девушек на выданье. Ключевые слова: гадания (мантика, дивинации, мантиче- ские обряды), ритуальные предметы, миски, выбор.

Обрядова символіка ритуальних предметів в мантичних практиках українців

Institution

Ähnliche Einträge