Григорій Нудьга і стан української фольклористики останнього двадцятиліття
Оцінено внесок Г. Нудьги у вивчення усної народної творчості, висвітлено стан української фольклористики останнього двадцятиліття. Виокремлено три періоди розвитку наукової галузі, названо її провідних представників, молодих дослідників, наголошено на актуальних завданнях сучасних фольклористистів...
Gespeichert in:
| Datum: | 2013 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
| Schriftenreihe: | Народознавчі зошити |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94972 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Григорій Нудьга і стан української фольклористики останнього двадцятиліття / М. Дмитренко // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 674-678. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-94972 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-949722016-02-14T03:02:12Z Григорій Нудьга і стан української фольклористики останнього двадцятиліття Дмитренко, М. Статті Оцінено внесок Г. Нудьги у вивчення усної народної творчості, висвітлено стан української фольклористики останнього двадцятиліття. Виокремлено три періоди розвитку наукової галузі, названо її провідних представників, молодих дослідників, наголошено на актуальних завданнях сучасних фольклористистів. The role by Hryhorii Nudha, eminent ethnographer and civil activist, in development of native folklore studies and progress of folklore research-works in Ukraine during 1991—2012 has been presented in the article. В статье представлена роль Григория Нудьги, выдающегося ученого и общественного деятеля, в развитии отечественных исследований в области фольклора и разработке проблем фольклористики на Украине в течении последних десятилетий. 2013 Article Григорій Нудьга і стан української фольклористики останнього двадцятиліття / М. Дмитренко // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 674-678. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94972 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Статті Статті |
| spellingShingle |
Статті Статті Дмитренко, М. Григорій Нудьга і стан української фольклористики останнього двадцятиліття Народознавчі зошити |
| description |
Оцінено внесок Г. Нудьги у вивчення усної народної творчості, висвітлено стан української фольклористики останнього двадцятиліття. Виокремлено три періоди розвитку
наукової галузі, названо її провідних представників, молодих дослідників, наголошено на актуальних завданнях сучасних фольклористистів. |
| format |
Article |
| author |
Дмитренко, М. |
| author_facet |
Дмитренко, М. |
| author_sort |
Дмитренко, М. |
| title |
Григорій Нудьга і стан української фольклористики останнього двадцятиліття |
| title_short |
Григорій Нудьга і стан української фольклористики останнього двадцятиліття |
| title_full |
Григорій Нудьга і стан української фольклористики останнього двадцятиліття |
| title_fullStr |
Григорій Нудьга і стан української фольклористики останнього двадцятиліття |
| title_full_unstemmed |
Григорій Нудьга і стан української фольклористики останнього двадцятиліття |
| title_sort |
григорій нудьга і стан української фольклористики останнього двадцятиліття |
| publisher |
Інститут народознавства НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Статті |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94972 |
| citation_txt |
Григорій Нудьга і стан української фольклористики останнього двадцятиліття / М. Дмитренко // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 674-678. — Бібліогр.: 3 назв. — укp. |
| series |
Народознавчі зошити |
| work_keys_str_mv |
AT dmitrenkom grigoríjnudʹgaístanukraínsʹkoífolʹkloristikiostannʹogodvadcâtilíttâ |
| first_indexed |
2025-07-07T01:37:30Z |
| last_indexed |
2025-07-07T01:37:30Z |
| _version_ |
1836950226172116992 |
| fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
Постать Григорія Нудьги в історії української
фольклористики унікальна внеском ученого в
дослідження різних аспектів функціонування тради-
ційної нематеріальної культури. Передусім тут мож-
на виокремити три найпомітніших пласти: 1) дослі-
дження епосу та ліро-епосу — дум і балад; 2) пісень
літературного походження та романсів; 3) тріумфаль-
ної слави українських народних пісень і дум [3].
Г. Нудьга багато зробив у дослідженні таких про-
блем, як фольклор і література, література і фоль-
клор; соціолокальне походження, жанрова специфі-
ка фольклору (зокрема балади, думи, коломийки,
гумористична творчість) тощо. Наукова присутність
ученого відчутна й нині в українській фольклорис-
тиці, його праці про думи, балади, славу української
пісні у світі ввійшли до вітчизняної наукової класи-
ки другої половини двадцятого століття [1; 2].
Який же стан української фольклористики?
У системі гуманітарних наук фольклористика в
сучасному глобалізаційному просторі набуває все
більшої актуальності, адже фольклор як визначаль-
на складова традиційної культури, носій мови й сві-
тогляду — універсальний засіб вираження менталь-
ності, важливий чинник формування національної
самосвідомості, формування духовного світу осо-
бистості, її морально-естетичного розвитку, психо-
логічної самодостатності й комфорту. Предметно-
понятійне поле фольклористики у світі розширю-
ється, що засвідчує термін «культурна антропологія»,
яким нині подекуди в західноєвропейській і світо-
вій науковій практиці означують і фольклористику,
що, на наш погляд, може поглинути не лише назву
наукової галузі, а й саму галузь зі своїм специфіч-
ним об’єктом вивчення.
Становлення фольклористики як науки відбуло-
ся в період романтизму — в першій половині —
середині ХІХ ст. (видатні представники в Україні:
М. Максимович, Й. Бодянський, М. Костомаров,
П. Куліш). У другій половині ХІХ — на початку
ХХ ст. теоретичний потенціал українських учених
засвідчив власний іманентний шлях розвитку віт-
чизняної фольклористики, її академічну фундамен-
тальну сутність, а відтак і європейськість. Визна-
чний внесок в українську фольклористику зробили
П. Куліш, О. Потебня, М. Драгоманов, П. Чу-
бинський, М. Лисенко, І. Франко, М. Сумцов,
Б. Грінченко, Д. Яворницький, В. Гнатюк, О. Роз-
дольський, Я. Новицький, К. Квітка, О. Андрієв-
ський, Ф. Колесса та ін. © М. ДМИТРЕНКО, 2013
Микола ДМИТРЕНКО
ГРИГОРІЙ НУДЬГА І СТАН
УКРАЇНСЬКОЇ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ
ОСТАННЬОГО ДВАДЦЯТИЛІТТЯ
Оцінено внесок Г. Нудьги у вивчення усної народної твор-
чості, висвітлено стан української фольклористики остан-
нього двадцятиліття. Виокремлено три періоди розвитку
наукової галузі, названо її провідних представників, моло-
дих дослідників, наголошено на актуальних завданнях су-
часних фольклористистів.
Ключові слова: українська фольклористика, фольклор,
нематеріальна традиційна культура, методологія, жанр,
постать.
675Григорій Нудьга і стан української фольклористики останнього двадцятиліття
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
Етапи криз і піднесень пройшла українська
фольклористика радянського періоду. Чи не най-
більшим її здобутком була публікація першодже-
рельних матеріалів: від двох томів «Українських
народних дум» К. Грушевської до видань акаде-
мічної серії «Українська народна творчість» (двад-
цять п’ять томів), серій «Українські народні пісні
в записах письменників» (двадцять збірок), «На-
родна творчість» (п’ятнадцять книг), а також се-
рій «Золоті ключі», «Бібліотека «Карпати», «На-
родна мудрість» тощо.
Звільнена від ідеологічних пут тоталітарної систе-
ми, своєрідно формується фольклористика незалеж-
ної Української держави. Останнє двадцятиріччя
української фольклористики умовно можна поділи-
ти на три періоди: 1) пострадянський, інерційний —
початок 1990-х рр.; 2) кризовий — середина-кінець
1990-х рр.; 3) вихід із кризи, інтенсифікація (остан-
нє десятиліття).
Першому періодові властива тяглість наукової тра-
диції радянського часу (передусім другої половини
ХХ століття, коли працювали такі відомі вчені, як
О. Дей, І. Березовський, М. Шубравська, О. Прав-
дюк, Г. Нудьга, М. Пазяк, І. Денисюк та ін.). У
1970—1980-ті рр. дослідження історії фольклорис-
тики поєднувалися з теорією фольклору та збираць-
кою практикою (експедиційною роботою). Внаслі-
док цього опубліковано ряд ґрунтовних праць, фун-
даментальних збірок першоджерельних матеріалів.
На початку та в середині 1990-х рр. частково було
втрачено потенціал фольклористики у зв’язку зі змі-
ною суспільно-політичного життя, невиробленістю
державної ідеології (постколоніальним становищем
України), постарінням, відходом відомих учених у
кращі світи та переорієнтацією наукових кадрів. На-
уковці зосередилися переважно на підготовці до дру-
ку емпіричних матеріалів. Якщо в останні роки ра-
дянського періоду (1989—1991) вийшли в серії
«Українська народна творчість» три книги корпусу
прислів’їв та приказок в упорядкуванні М. Пазяка,
то надалі видання томів серії на десятиліття було пе-
рерване. Підготовка першоджерельних матеріалів
академічної серії залишилося на рівні шаф і шухляд.
Ознакою кризи у фольклористиці періоду 1990-х є
підготовка кадрів найвищої кваліфікації, захищено
п’ять докторських і півтора десятка кандидатських
дисертацій. Для порівняння: в останнє десятиліття
захищено удвічі більше як докторських, так і канди-
датських дисертацій.
Кінець 1990-х рр. — початок ХХІ ст. характе-
ризується поступовим відходом від обмеженої ме-
тодології, розширюється об’єкт фольклористично-
го пізнання (жанри архаїки, епіки тощо), появою
нових форм поширення фольклорних знань
(інтернет-фольклор), виходом української фоль-
клористики з кризового стану, певною залежністю
від західних наукових моделей та пошуком іманент-
ного шляху розвитку, появою нових підручників,
каталогів, започаткуванням фундаментальних ака-
демічних проектів і тем.
Сучасний стан фольклористики можна кваліфіку-
вати як період інтенсифікації, якому властиві погли-
блене вивчення давніх пластів фольклору, класичних
і новітніх видожанрових та оказіонально-функціо-
нальних змістоформ, увага до історії наукової галу-
зі. Внаслідок цього з’ясовано чимало щодо природи
фольклору, його пізнавальних можливостей, націо-
нальної та жанрової специфіки, функціонування в
обрядах, комунікативної ролі в межах суспільства,
родини, міжособистісних взаємин тощо.
Актуалізовано чимало проблем гуманітарної сфе-
ри у зв’язку з поглибленим виявленням у традицій-
ній культурі тих феноменів, що можуть гідно ре-
презентувати українців у світовому культурно-
мистецькому інтеграційному процесі. Визріла
необхідність активізації фундаментальних дослі-
джень та публікацій першоджерельних матеріалів
з архівів, експедиційних записів, підготовки науко-
вих кадрів тощо. Чимало в Україні роблять у цьо-
му плані такі наукові осередки, як відділи фолькло-
ристики двох установ Національної академії наук
України — Інституту мистецтвознавства, фолькло-
ристики та етнології ім. М.Т. Рильського (м. Київ,
завідувач відділу М. Дмитренко), Інституту наро-
дознавства (м. Львів, завідувач відділу В. Сокіл);
Інститут культурної антропології (м. Луцьк, дирек-
тор В. Давидюк); кафедри фольклористики Інсти-
туту філології Київського національного універси-
тету ім. Тараса Шевченка — КНУ (завідувач ка-
федри О. Івановська), Львівського національного
університету ім. Івана Франка — ЛНУ (завідувач
кафедри В. Івашків).
В Україні функціонують три спеціалізовані вчені
ради із захисту докторських дисертацій зі спеціаль-
Микола ДМИТРЕНкО676
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
ності 10.01.07 — фольклористика: в ІМФЕ НАН
України, в Інституті філології КНУ та на філологіч-
ному факультеті ЛНУ. У сучасній фольклористиці
працюють такі відомі вчені, як Н. Шумада, С. Гри-
ца, А. Іваницький, С. Росовецький, Л. Копаниця,
Н. Малинська, В. Погребенник, О. Бріцина, Г. До-
вженок, О. Івановська, Л. Єфремова, Л. Мушке-
тик, О. Микитенко, Л. Вахніна, Н. Лисюк, Л. Іван-
нікова, Л. Козар, О. Шалак (м. Київ), Р. Кирчів,
Г. Дем’ян, В. Сокіл, Ганна Сокіл, В. Івашків,
М. Чорнопиский, Я. Гарасим, О. Гінда, Л. Підгор-
на (м. Львів), В. Качкан (м. Івано-Франківськ),
В. Давидюк, Л. Семенюк (м. Луцьк), В. Чабанен-
ко, І. Павленко (м. Запоріжжя), С. Мишанич,
І. Хланта, І. Сенько, М. Бочко (Закарпаття),
О. Вертій (м. Суми), С. Шевчук, В. Ковальчук
(м. Рівне), Ж. Янковська (м. Острог), О. Смоляк,
О. Лабащук, Мар’яна та Зоряна Лановики (Тер-
нопіль), М. Красиков, В. Осадча (м. Харків),
П. Будівський (м. Луганськ), С. Китова, О. Ки-
ченко, Н. Ярмоленко (м. Черкаси), І. Зварич,
В. Костик (м. Чернівці), А. Подолинний, І. Рус-
нак (м. Вінниця) та ін. Варто назвати поважні іме-
на тих, хто недавно безпосередньо впливав на стан
розвитку наукової галузі й підготовку молодих спе-
ціалістів. Це, зокрема, І. Денисюк, І. Остапик,
Л. Дунаєвська, В. Бойко, Ф. Кейда, М. Грицик,
В. Буряк, О. Ошуркевич…
Сформоване потужне покоління молодших фоль-
клористів: О. Кузьменко, О. Харчишин, Є. Луньо,
З. Кудрявцева, І. Грищенко, І. Кімакович, О. Мі-
кула, О. Чікало, Г. Василькевич, О. Наумовська,
О. Павлов, І. Коваль-Фучило, І. Гунчик, Ю. Шу-
тенко, С. П’ятаченко, С. Філоненко, З. Марчук,
В. Дяків, С. Маховська, М. Вовк, А. Вовчак,
О. Юзефчик, Я. Вернюк, Л. Снігирьова, М. На-
бок, В. Козловський та ін.
Чималий внесок у вивчення та пропаганду фоль-
клору належить фахівцям обласних центрів народ-
ної творчості, які проводять наукові конференції,
фестивалі, збирають і видають зразки нематеріаль-
ної традиційної культури. В Україні в останні роки
діють 264 міжнародних, всеукраїнських, обласних
фестивалів, конкурсів традиційної культури.
Українська фольклористика перебуває в тій ста-
дії розвитку, коли змінюється традиційна парадиг-
матика досліджень, з’являються нові підходи до
розуміння архаїки — магічних, ритуальних, обря-
дових пластів фольклору. Особливої актуальності
набуває фольклор, безпосередньо пов’язаний з іс-
торією, соціальними катаклізмами тощо. Вагоме
слово фольклористів допомагає суспільству збаг-
нути чимало нового, того, що раніше заборонялося
для вивчення. Передусім це стосується фольклор-
них джерел, пов’язаних з мовою, побутом, загалом
світоглядом, особливо — з національною специфі-
кою усної творчості, що явила світові шедеври не
тільки обрядові, але й соціально-побутові (думи,
пісні історичні, козацькі, чумацькі, стрілецькі, са-
тиричні тощо), твори про Голодомор, національно-
визвольні змагання українців.
Крім методологічно важливих наукових студій у
царині елітної науки — фольклористики, варто від-
значити публікації фольклору, що їх підготували
М. Зінчук (сорок томів народних казок — вісім ти-
сяч зразків у запису й упорядкуванні, 2002—2012),
С. Грица (однотомник «Українські народні думи»,
2007), А. Іваницький («Історична Хотинщина»,
2007, «Хрестоматія з українського музичного фоль-
клору», 2008), І. Неїло («Народні казки, записа-
ні Петром Івановим», 2003), І. Хланта («Ой ви-
дно село: Народні пісні села Арданово», 2003,
«Пісні Іршавщини», 2005, «Співайте Богові нашо-
му, співайте: Духовні пісні Закарпаття», 2008,
«Народні пісні українців Банату (Румунія)», 2009),
В. Сокіл («Історичні перекази українців», 2003,
«Львів в українському фольклорі», «Народна про-
за в записах Івана Франка», 2006), О. Кузьменко
(«Стрілецькі пісні», 2005), Л. Єфремова («Народ-
ні пісні: Записи Людмили Єфремової», 2006, «На-
родні пісні Житомирщини», 2012), І. Коваль-
Фучило («Голосіння», 2012) та ін.
В ІМФЕ НАН України організовано експедицію
«Шляхами Павла Чубинського», протягом декіль-
кох років здійснюються записи фольклору з різних
регіонів України, триває підготовка жанрово-
тематичних томів до друку.
В Україні виходить ряд спеціальних фахових пе-
ріодичних видань — збірники наукових праць, ча-
сописи: «Література. Фольклор. Проблеми поети-
ки» (Інститут філології КНУ), «Актуальні пробле-
ми фольклору і літератури» (Донецький національний
університет), «Етнокультурна спадщина Полісся»
(Рівне), «Матеріали до української етнології», «На-
677Григорій Нудьга і стан української фольклористики останнього двадцятиліття
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
родна творчість та етнологія», «Народознавство»
(м. Київ, ІМФЕ НАН України), «Київська старо-
вина» (м. Київ), «Народознавчі зошити», «Міфо-
логія і фольклор» (м. Львів), «Фольклористичні зо-
шити» (м. Луцьк)» та ін.
Уперше в українській фольклористиці зусилля-
ми фольклористів ІМФЕ НАН України за нашою
редакцією та редакцією етномузиколога С. Грици
підготовлено до видання академічний корпус
«Українських народних дум» у п’яти томах. Мета
видання — якнайповніше подати твори думового
епосу від найдавніших записів аж до фіксацій се-
редини — другої половини ХХ ст., враховуючи
специфіку історико-культурного розвитку жанру,
еволюцію епічної та виконавської традицій, осо-
бливості збирацької роботи, едиційну практику
ХІХ — початку ХХІ ст. Вміщено найповнішу в
історії публікацій дум кількість сюжетів (п’ятдесят)
із численними варіантами майже до кожного сю-
жету. Матеріали взято з першоджерел — архів-
них рукописних фондів або з першодруків. В осно-
ву систематизації матеріалів покладено сюжетно-
тематичний принцип класифікації в поєднанні з
хронологічним. Це дає змогу репрезентувати ево-
люцію народної епічної традиції, детермінованої
історією України, соціально-побутовими умовами,
специфікою розвитку культури загалом, інститу-
ту кобзарства. Перший фундаментальний том дум
раннього козацького періоду побачив світ 2009 р.,
вихід наступних томів, на жаль, затримується не
з вини упорядників.
У відділі фольклористики вперше підготовлено
узагальнюючу працю в двох томах «Українська фоль-
клористична енциклопедія» (принагідно зазначимо,
що наші колеги-сусіди енциклопедію у двох томах
«Білоруський фольклор» 2006—2007 рр. опублі-
кували; у Львові 2007 р. видруковано «Малу енци-
клопедію українського народознавства»; у Тернопо-
лі 2008 р. побачив світ словник-довідник «Україн-
ська фольклористика»). До енциклопедії, що нині
готується до друку, ввійшли статті про персоналії
(про дослідників, збирачів, носіїв фольклору, коб-
зарів та лірників тощо); вміщено статті про терміни
й поняття, що розкривають природу фольклору, його
функції, жанрову специфіку, поетику, естетику,
зв’язок із мовою, літературою, філософією, іншими
мистецькими та світоглядними явищами.
На початку ХХІ ст. в українській фольклористи-
ці помітно активізувався напрям, пов’язаний із до-
слідженням її історії. Детермінований нагальною по-
требою осмислення відомої класичної наукової спад-
щини на новому рівні і за нових умов суспільного
вітчизняного буття та розвитку інноваційних техно-
логій, світового інформаційного «сплеску», а також
необхідністю переоцінки праць діячів науки і куль-
тури минулого та прагненням виявити невідомі ма-
теріали, що стосуються як записів фольклору, так і
доробку визначних чи призабутих постатей, цей на-
прям своїм вивченням охопив двохсотлітній період,
забезпечив пізнання окремих періодів розвитку на-
уки про усну традиційну творчість, чималої кількос-
ті дослідників і збирачів. Відповідно відділ фолькло-
ристики ІМФЕ НАН України видав колективну
монографію «Дослідники українського фольклору:
невідоме та маловідоме» (2008), створює «Історію
української фольклористики». Видано навчальний
посібник Я. Гарасима «Нариси до історії української
фольклористики» (2009), монографії Ганни Сокіл
про фольклористику в Галичині, Л. Козар про
Б. Грінченка, О. Шалак про А. Димінського,
Л. Іваннікової про фольклористику Півдня України
та про Я. Новицького, Я. Вернюк про фольклорис-
тику Волині, Л. Снігирьової про історичні пісні,
О. Кузьменко про стрілецькі пісні, О. Харчишиної
про пісенний фольклор Львова, О. Чікало про
співанки-хроніки, О. Мікули про Олену Пчілку та
ін. Нещодавно опубліковано три томи «Каталогу
українського пісенного фольклору» Л. Єфремової,
два томи матеріалів В. Кравченка, листування
Ф. Колесси з М. Азадовським, дві наші моногра-
фії — про О. Потебню як фольклориста й «Симво-
ли українського фольклору» тощо.
Помітний внесок у наукову галузь здійснюють
фольклористи з української діаспори (М. Мушин-
ка, І. Ребошапка, Б. Медвідський, Н. Кононенко,
А. Нагачевський, І. Головаха та ін.).
Публікації наукових досліджень та першодже-
рельних матеріалів засвідчують: фольклор не втра-
чає свого пізнавального, етико-виховного, естетич-
ного значення й сьогодні, у час новітніх комунікацій.
Поряд із збереженням традиційних пластів фоль-
клорної творчості, що побутують безпосередньо в
усній формі й передаються від покоління до поколін-
ня, є інші способи збереження та донесення нема-
Микола ДМИТРЕНкО678
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
теріальної традиційної культури до сучасників — че-
рез публікації зразків у збірках, випуск аудіопродук-
ції, відео-телепродукції, електронних версій
(компакт-дисків, мультимедійних носіїв), фольклор-
ні фестивалі, через інтернет. Крім того, фольклор як
своєрідна форма суспільної свідомості не зникає, це
не тільки ритуалізовано-функціональна традиційна
спадщина минулих віків чи десятиліть, а й творчість
сучасників (скажімо, майданний фольклор, фоль-
клор певних професійних середовищ, соціальних
груп, повсякденних мовленнєвих ситуацій).
Таким чином, стають актуальними проблеми ви-
вчення фольклору в національному часопросторі, між-
національних, міжетнічних, міжкультурних зв’язках.
Більшої уваги потребує зв’язок академічного науко-
вого дискурсу з навчально-освітньою практикою. На-
зріла необхідність підготовки нових підручників, по-
сібників, фольклорних антологій, хрестоматій, збірок
за архівними даними. Не варто послаблювати й по-
льову експедиційну практику. Має стати нормою на-
укового життя проведення щорічних всеукраїнських
і міжнародних фольклористичних конференцій, з’їзду
українських фольклористів тощо.
1. Бурдейний а. Життєвий шлях Григорія Нудьги /
Анатолій Бурдейний // Григорій Нудьга. Біобібліо-
графічний покажчик / упоряд. Василя Івашківа, Рус-
лана Марківа, Андрія Вовчака. — Львів : ВЦ ЛНУ
ім. І. Франка, 2007. — С. 128—139.
2. Марків Р. Велична спадщина унікального вченого /
Руслан Марків // Григорій Нудьга. Біобібліографіч-
ний покажчик / упоряд. Василя Івашківа, Руслана
Марківа, Андрія Вовчака. — Львів : ВЦ ЛНУ
ім. І. Франка, 2007. — С. 5—30.
3. Нудьга Григорій. Біобібліографічний покажчик /
упоряд. Василя Івашківа, Руслана Марківа, Ан-
дрія Вовчака. — Львів : ВЦ ЛНУ ім. І. Франка,
2007. — 272 с.
Mykola Dmytrenko
HRYHORII NUDHA AND THE STATE OF
UKRAINIAN FOLKLORE STUDIES DURING
LAST TWO DECADES
The role by Hryhorii Nudha, eminent ethnographer and civil
activist, in development of native folklore studies and progress
of folklore research-works in Ukraine during 1991—2012 has
been presented in the article.
Keywords: Ukrainian folklore, oral traditionфд culture,
metho dology, genre, personality.
Мыкола Дмытренко
ГРИГОРИЙ НУДЬГА И СОСТОЯНИЕ
УКРАИНСКОЙ ФОЛЬКЛОРИСТИКИ
В ПОСЛЕДНЕМ ДВАДЦАТИЛЕТИИ
В статье представлена роль Григория Нудьги, выдающего-
ся ученого и общественного деятеля, в развитии отече-
ственных исследований в области фольклора и разработке
проблем фольклористики на Украине в течении последних
десятилетий.
Ключевые слова: украинский фольклор, традиционная
устная культура, методология, жанр, личность
|