Х конгрес етнографів і антропологів Росії

З 2 до 5 липня 2013 р. у Москві проходив Х Конгрес етнографів і антропологів Росії (далі у тексті скорочено КЕАР). Співорганізаторами цього без перебільшення масштабного заходу стали Асоціація етнографів і антропологів Росії та Інститут етнології і антропології ім. М. Миклухо-Маклая Російської Акаде...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2013
Автор: Кісь, О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут народознавства НАН України 2013
Назва видання:Народознавчі зошити
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94990
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Х конгрес етнографів і антропологів Росії / О. Кісь // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 767-771. — укp.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-94990
record_format dspace
spelling irk-123456789-949902016-02-14T03:03:04Z Х конгрес етнографів і антропологів Росії Кісь, О. Інформація З 2 до 5 липня 2013 р. у Москві проходив Х Конгрес етнографів і антропологів Росії (далі у тексті скорочено КЕАР). Співорганізаторами цього без перебільшення масштабного заходу стали Асоціація етнографів і антропологів Росії та Інститут етнології і антропології ім. М. Миклухо-Маклая Російської Академії Наук (www.iea.ras.ru). Суспільну значущість цієї події для академічного життя країни, як і політичну вагу етнологічних студій, засвідчив привітальний лист на адресу учасників Конгресу від Президента Росії Володимира Путіна. 2013 Article Х конгрес етнографів і антропологів Росії / О. Кісь // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 767-771. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94990 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Інформація
Інформація
spellingShingle Інформація
Інформація
Кісь, О.
Х конгрес етнографів і антропологів Росії
Народознавчі зошити
description З 2 до 5 липня 2013 р. у Москві проходив Х Конгрес етнографів і антропологів Росії (далі у тексті скорочено КЕАР). Співорганізаторами цього без перебільшення масштабного заходу стали Асоціація етнографів і антропологів Росії та Інститут етнології і антропології ім. М. Миклухо-Маклая Російської Академії Наук (www.iea.ras.ru). Суспільну значущість цієї події для академічного життя країни, як і політичну вагу етнологічних студій, засвідчив привітальний лист на адресу учасників Конгресу від Президента Росії Володимира Путіна.
format Article
author Кісь, О.
author_facet Кісь, О.
author_sort Кісь, О.
title Х конгрес етнографів і антропологів Росії
title_short Х конгрес етнографів і антропологів Росії
title_full Х конгрес етнографів і антропологів Росії
title_fullStr Х конгрес етнографів і антропологів Росії
title_full_unstemmed Х конгрес етнографів і антропологів Росії
title_sort х конгрес етнографів і антропологів росії
publisher Інститут народознавства НАН України
publishDate 2013
topic_facet Інформація
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94990
citation_txt Х конгрес етнографів і антропологів Росії / О. Кісь // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 767-771. — укp.
series Народознавчі зошити
work_keys_str_mv AT kísʹo hkongresetnografívíantropologívrosíí
first_indexed 2025-07-07T01:38:30Z
last_indexed 2025-07-07T01:38:30Z
_version_ 1836950289042636800
fulltext ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 З 2 до 5 липня 2013 р. у Москві проходив Х Конгрес етнографів і антропологів Росії (далі у тексті скорочено КЕАР). Співорганізато- рами цього без перебільшення масштабного захо- ду стали Асоціація етнографів і антропологів Росії та Інститут етнології і антропології ім. М. Миклухо- Маклая Російської Академії Наук (www.iea.ras.ru). Суспільну значущість цієї події для академічного життя країни, як і політичну вагу етнологічних сту- дій, засвідчив привітальний лист на адресу учасни- ків Конгресу від Президента Росії Володимира Путіна, який було зачитано на урочистому пленар- ному засідання з нагоди початку роботи форуму. Пролунали й інші привітальні листи та промови на адресу учасників наукового зібрання від низки ви- сокопосадовців Російської Федерації та від уряду Москви. Від імені керівництва РАН слово до при- сутніх виголосила академік Талія Ярулівна Хабрі- єва, віце-президентка РАН, доктор юридичних наук, директор Інституту законодавства і порів- няльного правознавства при уряді РФ. З огляду на те, що більшість мешканців Росій- ської Федерації нині живуть у містах та містечках, урбаністична антропологія поступово стає одним з потужних напрямків сучасних етнологічних дослі- джень в Росії. Саме тому наскрізною темою цьо- горічного конгресу було обрано таку: «Сучасне місто і соціально-культурна модернізація Ро- сії». Організатори заходу запропонували учасни- кам розглянути та обговорити проблеми, пов’язані з сучасною міською культурою, процесами урбані- зації, поєднанням традиції і модерності в просторі міста, впливом міграційних процесів на зміну місь- кого середовища та ін. Передбачалося чимало ува- ги звернути на актуальні для сучасної етнологічної науки питання міждисциплінарності, формування та використання етнографічних джерел, етногра- фічного музейництва, застосування новітніх інфор- маційних та цифрових технологій для вивчення культурної спадщини тощо. До програми Конгресу було включено близько 1400 доповідей 1, які досить нерівномірно розподі- лили у 41 тематичну секцію та п’ять круглих сто- лів. Справді, міжнародним цей форум зробило ши- роке представництво науковців, які репрезентува- ли понад два десятки країн світу: окрім Російської 1 X Конгресс этнографов и антропологов России: Тезисы до- кладов. — Москва, 2—5 июля 2013 г. / редкол.: М.Ю. Мар- тынова и др. — М. : ИЭА РАН, 2013. — 302 с. Інформація © О. КІСЬ, 2013 Оксана КІСЬ Х КОНГРЕС ЕТНОГРАФІВ І АНТРОПОЛОГІВ РОСІЇ Оксана кіСЬ768 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 Федерації, у конгресі узяли участь дослідники з Білорусі, Польщі, Угорщини, Болгарії, США, Ні- меччини, Сербії, Хорватії, Італії, Греції, Узбекис- тану, Казахстану, Киргизії, Молдови, Латвії, Лит- ви, Естонії, Фінляндії, Швеції, Грузії, Азербай- джану, Вірменії, Швейцарії, Австрії, Японії, Великобританії. Гідно представила українську ака- демічну науку доволі значна група українських до- слідників — працівників вищих навчальних закла- дів та академічних інституцій Києва, Львова, Оде- си, Тернополя, Харкова, Севастополя, Маріуполя, Дніпропетровська, Вінниці, Черкас. Українські на- уковці взяли участь у роботі низки різних за своєю тематикою секцій КЕАР, що засвідчило доволі ши- рокий спектр дослідницьких зацікавлень і дало змо- гу побачити перспективи розвитку окремих напрям- ків української народознавчої науки в контексті су- часних пострадянських тенденцій. Зупинимося на них докладніше. Не таємниця, що останнім часом в Європі зага- лом зростає інтерес до культури ромів-циган, що почасти зумовлено пролемами соціокультурної ін- теграції ромів в країнах Євросоюзу. У відповідь на цей суспільний запит етнологічна наука пропонує фахові розвідки, що дають можливість політикам краще зрозуміти культуру циган: під час КЕАР було виголошено п’ять циганознавчих доповідей (Н. Деметер «Цигани в Москві», Н. Зіневич і Т. Сторожко «Рані романі» як бажаний статус ци- ганки у поколінній та гендерній ієрархії», М. Смирновою-Сеславінською «Ієрархія статусів у процесі соціально-економічної інтеграції етнічних груп до макросуспільства (на прикладі етносоціаль- них процесів у циган)» та її ж у співавторстві з К. Красухіним «Циганський соціонім MORE: по- значення внутрішньоетнічного соціального статусу і проблема багатоскладової етимології»). Заслуговує на увагу розвідка київської дослід- ниці Наталії Зіневич (у співавторстві з Тетяною Сторожко), яка висвітлює маловивчену соціальну категорію ромської культури — «рані романі» (до- слівно — «шанована циганка»). Цей титул може здобути старша жінка з бездоганною репутацією, яка протягом життя успішно реалізувала свій ген- дерний сценарій, здобула повагу і авторитет в ро- дині та громаді. Унікальність такого статусу поля- гає в особливому становищі цієї жінки в загалом патріархальному циганському соціумі, коли уста- лені норми гендерної стратифікації та сегрегації по- части втрачають чинність, натомість жінка набу- ває раніше недоступних для неї важелів впливу і доступ до прийняття важливих рішень на рівні ро- дини та громади. Згадану доповідь було виголошено в межах сек- ції «Етнографія соціального статусу: етнічність, ген- дер, ієрархія, ритуал» під орудою представниць пе- тербурзької етнографічної школи Тетяни Щепан- ської і Олени Успенської. Значна частина представлених тут розвідок так чи інакше заторку- вали питання статусу жінок у сім’ї, громаді, обрядово- ритуальній культурі різних народів. В цьому контек- сті гідно прозвучала доповідь одеської дослідниці Галини Стоянової «Гендерні ролі як відображення архетипів національної культури в контексті обрядів життєвого циклу». У ній на конкретному етногра- фічному матеріалі було простежено гендерні відмін- ності ритуальних ролей чоловіків та жінок у середо- вищі болгар Південної Бесарабії. Прикметно, що низка російських етнологинь представила власні до- слідження про неєвропейські культури. Так, мо- сквичка Світлана Рижакова розповіла про унікаль- ний соціальний статус танцівниці та її стосунки з «покровителем» у східних регіонах Індії, а Ксенія Воздіган з Санкт-Петербурга висвітлила особливос- ті образу жінок-шаманок серед малих народів Індії, зупинившисть на їх участі у ритуальних практиках на тлі поширених уявлень про жіночу нечистоту. Гендерна проблематика виявилася чи не найпопу- лярнішою на КЕАР, про що недвозначно свідчить рекордна кількість доповідей, заявлених до секції «Міщанин і міщанка в минулому і майбутньому: ген- дерні дослідження в етнографії міста» — у програ- мі КЕАР їх було анонсовано 85. Організовувала цю секцію Російська асоціація дослідників жіночої історії (www.rarwh.ru) під орудою провідної у Росії вченої Наталії Пушкарьової, чиї праці вже давно належать до класики жіночої історії. Хронологіч- ний діапазон доповідей охоплював кілька століть, тоді як їх тематичний спектр простягався від історії жіночої освіти та професійної праці — до трансфор- мації традиційного гендерного укладу в сучасному урбанізованому середовищі та гендерних аспектів міських субкультур. Галина Ульянова, зокрема, на основі даних про розвиток промисловості Москви 769Х конгрес етнографів і антропологів Росії ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 у ХІХ ст. переконливо довела, що вже у той час со- тні жінок нарівні з чоловіками успішно займалися самостійним підприємництвом, в тому числі воло- діли великими фабриками. Вчена проаналізувала со- ціальний, етнічний і сімейний статус фабриканток і виявила, що впродовж століття спостерігалася тен- денція від моноетнічного (переважно росіянки) до поліетнічного складу жінок у бізнесі (німкені, фран- цужанки, англійки та ін.). Чималий інтерес та жваву дискусію викликали до- повіді на перехресті політичної історії, гендерних сту- дій та соціальної антропології. Ольга Мілова пору- шила тему необхідності ретельнішого вивчення ген- дерних особливостей життя жінок-політв’язнів у таборах системи Гулагу. Її розвідка ґрунтувалася на листах та особистих спогадах росіянок, в тому числі на унікальних малюнках колишньої каторжанки Євфросинії Керсновської, що ілюструють найбільш вражаючі момента табірного повсякдення. Ці доку- менти є важливими джерелами для розуміння жіно- чого досвіду Гулагу. Доповідь Оксани Кісь «Репре- зентації етнічного і повсякденного у спогадах українок-політв’язнів сердини ХХ ст.» збудована на аналізі ширшого масиву особистих спогадів. До- слідниця показала, як українки-політв’язні викорис- товували свій гендерно-забарвлений досвід, знання та уялення для створення подоби «нормального жит- тя» в умовах табору як на рівні упорядкування по- буту, так і через традиційну жіночу творчість (ви- шивання, спів) та релігійні практики (святкування Різдва і Великодня, недільні богослужіння). Ці по- всякденні практики набули нового смислу в умовах ув’язненння, оскільки, по-перше: дозволяли україн- кам підтримувати та демонструвати свої основні со- ціальні ідентичності (етнічну, гендерну, релігійну, політичну); по-друге: сприяли консолідації невіль- ниць та формуванню в них почуття солідарності, не- обхідного для виживання; по-третє: фактично були формою пасивного спротиву дегуманізуючій дії та- бірного режиму. Такий підхід дає змогу поглянути на жінок-політв’язнів не лише як безсилих жертв, але й побачити прояви жіночої дієздатності в умо- вах найжорсткішої депривації. Аналіз подій, пов’язаних з протестною акцією «Пуссі Райот», який представили американці Ендрю Уігет та Бра- йан Рурке, повернув присутніх до актуальних пи- тань про роль гендеру у політичній площині. На дум- ку дослідників, цей виступ засвідчив зрощування державної та релігійної влади в Росії. Власне, обговоренню питань проявів та взаємо- дії бунтівного та консервативного у міському про- сторі було присвячено окрему секцію «Політична антропологія: «революціонізм» і «традиціоналізм» в міській культурі», де доповідачі, окрім іншого, дискутували й про вуличні протести та організова- ні протестні рухи. Київська дослідниця Лариса Бу- ряк, яка виступила в межах цієї секції з доповіддю «Монументально-семантичний простір Києва в контексті соціокультурних трансформацій ХІХ— ХХ ст.», представила колегам своє бачення того, як у міському просторі символічно кодується істо- рична та культурна пам’ять та яким чином це впли- ває на суспільну свідомість та формування націо- нальної ідентичності. Чималий інтерес викликала секція «Неконвенцій- на медицина в умовах сучасного міста» під орудою знаної дослідниці нетрадиційних лікарських практик Валентини Харитонової (до слова, колишньої львів’янки). Слід зауважити, що медична антропо- логія, попри значний доробок вітчизняних дослідни- ків, ще не набула належного розвитку в українській етнологічній науці, на відміну від країн Заходу. Іс- торія становлення цієї субдисципліни у Північній Америці стала темою доповіді ученої з США Мар- джорі Балзер, тоді як її співвітчизниця Сана Лоо зо- середила увагу на правових аспектах створення про- фесійної асоціації медичних антропологів. У виступі Валентини Харитонової було проаналізовано зміст основних понять медичної антропології: конвенцій- на та неконвенційна медицина, традиційна медици- на, народна медицина, магіко-містичні практики тощо. У доповідях дослідники зверталися до акту- альних проблем медичної антропології, зокрема, дис- кутували про можливості збереження народних ме- тодів лікування в урбанізованому міському середо- вищі. У роботі цієї секції взяла участь й тернополянка Оксана Лабащук, яка представила до- повідь «Амбівалентний образ лікаря в уявленнях на- ших сучасниць (на матеріалах жіночих розповідей про вагітність і пологи)». Дослідниця-фольклористка проаналізувала натальні наративи та виявила вираз- ні ознаки міфологізації образу медика: у них добрий лікар-помічник протиставлений своєму антагоністо- ві лихому лікареві-шкіднику; від зустрічі та спілку- Оксана кіСЬ770 ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 вання з цими персонажами власне й залежить успіх чи невдача досвіду материнства. Гідне місце у роботі Конгресу посіла й проблема- тика методики етнографічного дослідження. Окрім того, що діяла окрема секція «Польова етнографія та архівація етнографічних матеріалів», ціла низка доповідей, присвячених методиці усної історії та ро- боті з усноісторичними джерелами, було виголоше- но в інших тематичних секціях (М. Овчарова «Усна історія як метод і джерело для дослідження форму- вання мордовського населення Сибіру»; Ю. Галямі- на «Особливості документування сучасного кетсько- го усного тексту під час fieldworks»; Н. Драннікова, А. Чепіль «Усні оповіді «про зустріч рольовика і ци- віла»: за матеріалами усної традиції у середовищі ро- льового руху»; В. Донован, С. Подрєзова «Як се- ляни ставали міщанами: усні історії про міграції на- селення півночно-західного регіону з села до міста у другій пол. ХХ ст.»; А. Сабіров, С. Тіллабаєв «Малі міста Узбекистана в контексті усної історії»). З іншого боку, у секції «Візуальної антропології» досвідчені і молоді етнографи дискутували про роль фотодокументів в етнографічних студіях та ділили- ся досвідом зйомки етнографічного кіно і відеофік- сації у польових умовах. На цьому тлі помітно ви- різнялася доповідь латишки Гундеги Гайліте «Мати- Латвія у латиській карикатурі (до питання візуалізації етнічності)», яка стала чудовим прикла- дом міждисциплінарного підходу в етнології. До- слідниця застосувала методи візуального і гендер- ного аналізу до політичних карикатур від кінця ХІХ ст. дотепер, що дало змогу виявити способи конструювання і репрезентації латиськості, а також простежити, які саме етнічні та гендерні стереоти- пи було використано для національної мобілізації латишів в умовах політичних загроз ззовні. Серед інших вагомих тем, обговоренню яких було присвячено окремі секції, — питання формування етнічної політики, фахового моніторингу та експер- тизи у цій царині, проблеми міграції, толерантності і ксенофобії, регіональні студії та культура малих народів, вплив ЗМІ на формування міжетнічних відносин, роль етнічості в контексті молодіжних та інших міських субкультур та ін. Актуальні питання співвідношення етнічного та релігійного факторів в урбанізованому просторі були у центрі обговорення секції «Етнічність і релігія в умовах сучасного міс- та», співорганізатором якої став одеський народо- знавець Олександр Пригарін. До слова, науковець не вперше бере участь у КЕАР — у попередні роки він та інші дослідники з Одеси вже представляли свої розвідки на цьому поважному форумі. Зокре- ма, у 2007 р. на секції «Антропологія академічно- го життя» він виступив з доповіддю «Класифікація дослідницьких стратегій в етнології: виклики поля та особистий досвід», а його колега Галина Стояно- ва представила свою розвідку «Особливості побу- тування етнологів (на прикладі викладачів кафедри археології та етнології Одеського національного уні- верситету)». Обидві доповіді згодом були опублі- ковані у збірниках «Антропологія академічного життя» (2008 і 2010). На КЕАР, що відбувся у 2011 році в Петрозаводську, двоє представників одеської етнографічної школи також очолювали сек- ції: С. Коч — «Етноекономіка у реаліях традицій- них та сучасних культур», а О. Прігарін — «Інно- ваційний потенціал у консервативному релігійному середовищі: варіативний досвід культурної адапта- ції»). То ж нинішній значно масовіший «науковий десант» українських етнологів на КЕАР є вдалим продовженням уже започаткованої традиції, яку слід і надалі розвивати. Таке фахове спілкування необ- хідне не лише для того, щоб презентувати світовій науковій громадськості чималий доробок вітчизня- них народознавців, але й для обговорення з колега- ми актуальних питань розвитку етнологічної науки у пострадянських контекстах. Кілька міркувань щодо організації самого заходу. Упродовж усієї роботи КЕАР діяла велика книжко- ва ярмарка, де можна було за собівартістю придбати наукові книги з етнології та суміжних дисциплін. Зви- чайно, це були головним чином видання Інституту ет- нології та антропології РАН. Однак слід віддати на- лежне організаторам: вони надали можливість усім учасникам Конгресу представити на ярмарці власні праці, чим, між іншим, скористалися й українські до- слідники. Як і у більшості заходів такого масштабу, величезна кількість учасників КЕАР стала викли- ком, з яким організаторам заходу не вдалося до ладу впоратися. Однією з проблем стало те, що у голов- ному будинку РАН забракло відповідних приміщень для повноцінної роботи усіх секцій і деяким з них до- велося шукати собі притулку в інших академічних установах Москви (наприклад, секція «Міщанин і 771Х конгрес етнографів і антропологів Росії ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013 міщанка в минулому і майбутньому: гендерні дослі- дження в етнографії міста» працювала в Інституті ро- сійської історії РАН, а секція «Неконвенційна меди- цина в умовах сучасного міста» — у Московській медичній академії ім. І. Сєченова). До того ж, у вкрай велелюдних секціях не було завчасно укладено послі- довність виголошення доповідей (у Програмі КЕАР доповідачів було подано за абеткою), тому передба- чити, в який саме момент засідання відбудеться той чи інший виступ, виявилося неможливо. Через це ба- гатьом учасникам КЕАР не вдалося почути допові- ді, які їх цікавили. Тут російським колегам варто пе- рейняти досвід європейських та північно- американських колег, які, організовуючи такі репрезентативні наукові форуми, значно ретельніше ставляться до формування програми та планування засідань. Неефективність радянського стилю органі- зації таких масових заходів (з притаманною їм гіган- томанією, коли кількісними показниками намагають- ся компенсувати суттєві прогалини в якості) є оче- видною. Світовий досвід засвідчує, що сумлінніша робота оргкомітету під час підготовки конференції (ретельніша і прискіпливіша селекція заявок, вдум- ливіше формування секцій з небагатьох тематично- близьких доповідей та чіткий регламент роботи) дає змогу суттєво упорядкувати процес та значно підви- щити науковий рівень самого форуму. До того ж, та- кий підхід надає можливість науковцям грунтовніше обговорити актуальні для них питання у зацікавлено- му і компетентному средовищі, а не просто тезово озвучити основні ідеї своїх досліджень. Прикладом такої раціональної організації можуть бути щорічні конгреси дисціплінарно близьких до етнологів Асо- ціації дослідження національностей www.nationalities. org чи Асоціації славістики, східно-європейських та євразійських студій http://aseees.org/ у США. У своїй заключній промові Валерій Тішков, ди- ректор ІЕА РАН, наголосив на тих викликах і за- вданнях, які постають перед етнологічною наукою з огляду на актуальні політичні і соціальні проблеми сучасного суспільства. Порушені ним питання акту- альні й для українського народознавства. Подібно до «публічної соціології», українська етнологія має стати наукою, дослідницькі зусилля якої спрямова- ні на вирішення цілком конкретних суспільних пи- тань (як от міграції, етнічні та расові напруження, розвиток етнічних меншин, сімейно-демографічні проблеми, збереження культурної спадщини, забез- печення гендерної рівності та ін.). Сучасна етноло- гічна наука має виразний прикладний вимір, і її на- укові здобутки повинні стати важливим фактором у державній політиці. авторка висловлює вдячність Галині Стояно- вій (Одеса), Оксані лабащук (Тернопіль), Ната- лії Зіневич (київ), які долучилися до підготовки цього повідомлення, надавши важливу інформа- цію та власні спостереження про роботу кЕаР.