Х конгрес етнографів і антропологів Росії
З 2 до 5 липня 2013 р. у Москві проходив Х Конгрес етнографів і антропологів Росії (далі у тексті скорочено КЕАР). Співорганізаторами цього без перебільшення масштабного заходу стали Асоціація етнографів і антропологів Росії та Інститут етнології і антропології ім. М. Миклухо-Маклая Російської Акаде...
Збережено в:
Дата: | 2013 |
---|---|
Автор: | |
Формат: | Стаття |
Мова: | Ukrainian |
Опубліковано: |
Інститут народознавства НАН України
2013
|
Назва видання: | Народознавчі зошити |
Теми: | |
Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94990 |
Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
Цитувати: | Х конгрес етнографів і антропологів Росії / О. Кісь // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 767-771. — укp. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraineid |
irk-123456789-94990 |
---|---|
record_format |
dspace |
spelling |
irk-123456789-949902016-02-14T03:03:04Z Х конгрес етнографів і антропологів Росії Кісь, О. Інформація З 2 до 5 липня 2013 р. у Москві проходив Х Конгрес етнографів і антропологів Росії (далі у тексті скорочено КЕАР). Співорганізаторами цього без перебільшення масштабного заходу стали Асоціація етнографів і антропологів Росії та Інститут етнології і антропології ім. М. Миклухо-Маклая Російської Академії Наук (www.iea.ras.ru). Суспільну значущість цієї події для академічного життя країни, як і політичну вагу етнологічних студій, засвідчив привітальний лист на адресу учасників Конгресу від Президента Росії Володимира Путіна. 2013 Article Х конгрес етнографів і антропологів Росії / О. Кісь // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 767-771. — укp. 1028-5091 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94990 uk Народознавчі зошити Інститут народознавства НАН України |
institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
collection |
DSpace DC |
language |
Ukrainian |
topic |
Інформація Інформація |
spellingShingle |
Інформація Інформація Кісь, О. Х конгрес етнографів і антропологів Росії Народознавчі зошити |
description |
З 2 до 5 липня 2013 р. у Москві проходив Х Конгрес етнографів і антропологів Росії (далі у тексті скорочено КЕАР). Співорганізаторами цього без перебільшення масштабного заходу стали Асоціація етнографів і антропологів Росії та Інститут етнології і антропології ім. М. Миклухо-Маклая Російської Академії Наук (www.iea.ras.ru). Суспільну значущість цієї події для академічного життя країни, як і політичну вагу етнологічних студій, засвідчив привітальний лист на адресу учасників Конгресу від Президента Росії Володимира Путіна. |
format |
Article |
author |
Кісь, О. |
author_facet |
Кісь, О. |
author_sort |
Кісь, О. |
title |
Х конгрес етнографів і антропологів Росії |
title_short |
Х конгрес етнографів і антропологів Росії |
title_full |
Х конгрес етнографів і антропологів Росії |
title_fullStr |
Х конгрес етнографів і антропологів Росії |
title_full_unstemmed |
Х конгрес етнографів і антропологів Росії |
title_sort |
х конгрес етнографів і антропологів росії |
publisher |
Інститут народознавства НАН України |
publishDate |
2013 |
topic_facet |
Інформація |
url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/94990 |
citation_txt |
Х конгрес етнографів і антропологів Росії / О. Кісь // Народознавчі зошити. — 2013. — № 4 (112). — С. 767-771. — укp. |
series |
Народознавчі зошити |
work_keys_str_mv |
AT kísʹo hkongresetnografívíantropologívrosíí |
first_indexed |
2025-07-07T01:38:30Z |
last_indexed |
2025-07-07T01:38:30Z |
_version_ |
1836950289042636800 |
fulltext |
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
З 2 до 5 липня 2013 р. у Москві проходив
Х Конгрес етнографів і антропологів Росії
(далі у тексті скорочено КЕАР). Співорганізато-
рами цього без перебільшення масштабного захо-
ду стали Асоціація етнографів і антропологів Росії
та Інститут етнології і антропології ім. М. Миклухо-
Маклая Російської Академії Наук (www.iea.ras.ru).
Суспільну значущість цієї події для академічного
життя країни, як і політичну вагу етнологічних сту-
дій, засвідчив привітальний лист на адресу учасни-
ків Конгресу від Президента Росії Володимира
Путіна, який було зачитано на урочистому пленар-
ному засідання з нагоди початку роботи форуму.
Пролунали й інші привітальні листи та промови на
адресу учасників наукового зібрання від низки ви-
сокопосадовців Російської Федерації та від уряду
Москви. Від імені керівництва РАН слово до при-
сутніх виголосила академік Талія Ярулівна Хабрі-
єва, віце-президентка РАН, доктор юридичних
наук, директор Інституту законодавства і порів-
няльного правознавства при уряді РФ.
З огляду на те, що більшість мешканців Росій-
ської Федерації нині живуть у містах та містечках,
урбаністична антропологія поступово стає одним з
потужних напрямків сучасних етнологічних дослі-
джень в Росії. Саме тому наскрізною темою цьо-
горічного конгресу було обрано таку: «Сучасне
місто і соціально-культурна модернізація Ро-
сії». Організатори заходу запропонували учасни-
кам розглянути та обговорити проблеми, пов’язані
з сучасною міською культурою, процесами урбані-
зації, поєднанням традиції і модерності в просторі
міста, впливом міграційних процесів на зміну місь-
кого середовища та ін. Передбачалося чимало ува-
ги звернути на актуальні для сучасної етнологічної
науки питання міждисциплінарності, формування
та використання етнографічних джерел, етногра-
фічного музейництва, застосування новітніх інфор-
маційних та цифрових технологій для вивчення
культурної спадщини тощо.
До програми Конгресу було включено близько
1400 доповідей 1, які досить нерівномірно розподі-
лили у 41 тематичну секцію та п’ять круглих сто-
лів. Справді, міжнародним цей форум зробило ши-
роке представництво науковців, які репрезентува-
ли понад два десятки країн світу: окрім Російської
1 X Конгресс этнографов и антропологов России: Тезисы до-
кладов. — Москва, 2—5 июля 2013 г. / редкол.: М.Ю. Мар-
тынова и др. — М. : ИЭА РАН, 2013. — 302 с.
Інформація
© О. КІСЬ, 2013
Оксана КІСЬ
Х КОНГРЕС ЕТНОГРАФІВ
І АНТРОПОЛОГІВ РОСІЇ
Оксана кіСЬ768
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
Федерації, у конгресі узяли участь дослідники з
Білорусі, Польщі, Угорщини, Болгарії, США, Ні-
меччини, Сербії, Хорватії, Італії, Греції, Узбекис-
тану, Казахстану, Киргизії, Молдови, Латвії, Лит-
ви, Естонії, Фінляндії, Швеції, Грузії, Азербай-
джану, Вірменії, Швейцарії, Австрії, Японії,
Великобританії. Гідно представила українську ака-
демічну науку доволі значна група українських до-
слідників — працівників вищих навчальних закла-
дів та академічних інституцій Києва, Львова, Оде-
си, Тернополя, Харкова, Севастополя, Маріуполя,
Дніпропетровська, Вінниці, Черкас. Українські на-
уковці взяли участь у роботі низки різних за своєю
тематикою секцій КЕАР, що засвідчило доволі ши-
рокий спектр дослідницьких зацікавлень і дало змо-
гу побачити перспективи розвитку окремих напрям-
ків української народознавчої науки в контексті су-
часних пострадянських тенденцій. Зупинимося на
них докладніше.
Не таємниця, що останнім часом в Європі зага-
лом зростає інтерес до культури ромів-циган, що
почасти зумовлено пролемами соціокультурної ін-
теграції ромів в країнах Євросоюзу. У відповідь на
цей суспільний запит етнологічна наука пропонує
фахові розвідки, що дають можливість політикам
краще зрозуміти культуру циган: під час КЕАР
було виголошено п’ять циганознавчих доповідей
(Н. Деметер «Цигани в Москві», Н. Зіневич і
Т. Сторожко «Рані романі» як бажаний статус ци-
ганки у поколінній та гендерній ієрархії»,
М. Смирновою-Сеславінською «Ієрархія статусів
у процесі соціально-економічної інтеграції етнічних
груп до макросуспільства (на прикладі етносоціаль-
них процесів у циган)» та її ж у співавторстві з
К. Красухіним «Циганський соціонім MORE: по-
значення внутрішньоетнічного соціального статусу
і проблема багатоскладової етимології»).
Заслуговує на увагу розвідка київської дослід-
ниці Наталії Зіневич (у співавторстві з Тетяною
Сторожко), яка висвітлює маловивчену соціальну
категорію ромської культури — «рані романі» (до-
слівно — «шанована циганка»). Цей титул може
здобути старша жінка з бездоганною репутацією,
яка протягом життя успішно реалізувала свій ген-
дерний сценарій, здобула повагу і авторитет в ро-
дині та громаді. Унікальність такого статусу поля-
гає в особливому становищі цієї жінки в загалом
патріархальному циганському соціумі, коли уста-
лені норми гендерної стратифікації та сегрегації по-
части втрачають чинність, натомість жінка набу-
ває раніше недоступних для неї важелів впливу і
доступ до прийняття важливих рішень на рівні ро-
дини та громади.
Згадану доповідь було виголошено в межах сек-
ції «Етнографія соціального статусу: етнічність, ген-
дер, ієрархія, ритуал» під орудою представниць пе-
тербурзької етнографічної школи Тетяни Щепан-
ської і Олени Успенської. Значна частина
представлених тут розвідок так чи інакше заторку-
вали питання статусу жінок у сім’ї, громаді, обрядово-
ритуальній культурі різних народів. В цьому контек-
сті гідно прозвучала доповідь одеської дослідниці
Галини Стоянової «Гендерні ролі як відображення
архетипів національної культури в контексті обрядів
життєвого циклу». У ній на конкретному етногра-
фічному матеріалі було простежено гендерні відмін-
ності ритуальних ролей чоловіків та жінок у середо-
вищі болгар Південної Бесарабії. Прикметно, що
низка російських етнологинь представила власні до-
слідження про неєвропейські культури. Так, мо-
сквичка Світлана Рижакова розповіла про унікаль-
ний соціальний статус танцівниці та її стосунки з
«покровителем» у східних регіонах Індії, а Ксенія
Воздіган з Санкт-Петербурга висвітлила особливос-
ті образу жінок-шаманок серед малих народів Індії,
зупинившисть на їх участі у ритуальних практиках
на тлі поширених уявлень про жіночу нечистоту.
Гендерна проблематика виявилася чи не найпопу-
лярнішою на КЕАР, про що недвозначно свідчить
рекордна кількість доповідей, заявлених до секції
«Міщанин і міщанка в минулому і майбутньому: ген-
дерні дослідження в етнографії міста» — у програ-
мі КЕАР їх було анонсовано 85. Організовувала
цю секцію Російська асоціація дослідників жіночої
історії (www.rarwh.ru) під орудою провідної у Росії
вченої Наталії Пушкарьової, чиї праці вже давно
належать до класики жіночої історії. Хронологіч-
ний діапазон доповідей охоплював кілька століть,
тоді як їх тематичний спектр простягався від історії
жіночої освіти та професійної праці — до трансфор-
мації традиційного гендерного укладу в сучасному
урбанізованому середовищі та гендерних аспектів
міських субкультур. Галина Ульянова, зокрема, на
основі даних про розвиток промисловості Москви
769Х конгрес етнографів і антропологів Росії
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
у ХІХ ст. переконливо довела, що вже у той час со-
тні жінок нарівні з чоловіками успішно займалися
самостійним підприємництвом, в тому числі воло-
діли великими фабриками. Вчена проаналізувала со-
ціальний, етнічний і сімейний статус фабриканток і
виявила, що впродовж століття спостерігалася тен-
денція від моноетнічного (переважно росіянки) до
поліетнічного складу жінок у бізнесі (німкені, фран-
цужанки, англійки та ін.).
Чималий інтерес та жваву дискусію викликали до-
повіді на перехресті політичної історії, гендерних сту-
дій та соціальної антропології. Ольга Мілова пору-
шила тему необхідності ретельнішого вивчення ген-
дерних особливостей життя жінок-політв’язнів у
таборах системи Гулагу. Її розвідка ґрунтувалася на
листах та особистих спогадах росіянок, в тому числі
на унікальних малюнках колишньої каторжанки
Євфросинії Керсновської, що ілюструють найбільш
вражаючі момента табірного повсякдення. Ці доку-
менти є важливими джерелами для розуміння жіно-
чого досвіду Гулагу. Доповідь Оксани Кісь «Репре-
зентації етнічного і повсякденного у спогадах
українок-політв’язнів сердини ХХ ст.» збудована
на аналізі ширшого масиву особистих спогадів. До-
слідниця показала, як українки-політв’язні викорис-
товували свій гендерно-забарвлений досвід, знання
та уялення для створення подоби «нормального жит-
тя» в умовах табору як на рівні упорядкування по-
буту, так і через традиційну жіночу творчість (ви-
шивання, спів) та релігійні практики (святкування
Різдва і Великодня, недільні богослужіння). Ці по-
всякденні практики набули нового смислу в умовах
ув’язненння, оскільки, по-перше: дозволяли україн-
кам підтримувати та демонструвати свої основні со-
ціальні ідентичності (етнічну, гендерну, релігійну,
політичну); по-друге: сприяли консолідації невіль-
ниць та формуванню в них почуття солідарності, не-
обхідного для виживання; по-третє: фактично були
формою пасивного спротиву дегуманізуючій дії та-
бірного режиму. Такий підхід дає змогу поглянути
на жінок-політв’язнів не лише як безсилих жертв,
але й побачити прояви жіночої дієздатності в умо-
вах найжорсткішої депривації. Аналіз подій,
пов’язаних з протестною акцією «Пуссі Райот»,
який представили американці Ендрю Уігет та Бра-
йан Рурке, повернув присутніх до актуальних пи-
тань про роль гендеру у політичній площині. На дум-
ку дослідників, цей виступ засвідчив зрощування
державної та релігійної влади в Росії.
Власне, обговоренню питань проявів та взаємо-
дії бунтівного та консервативного у міському про-
сторі було присвячено окрему секцію «Політична
антропологія: «революціонізм» і «традиціоналізм»
в міській культурі», де доповідачі, окрім іншого,
дискутували й про вуличні протести та організова-
ні протестні рухи. Київська дослідниця Лариса Бу-
ряк, яка виступила в межах цієї секції з доповіддю
«Монументально-семантичний простір Києва в
контексті соціокультурних трансформацій ХІХ—
ХХ ст.», представила колегам своє бачення того,
як у міському просторі символічно кодується істо-
рична та культурна пам’ять та яким чином це впли-
ває на суспільну свідомість та формування націо-
нальної ідентичності.
Чималий інтерес викликала секція «Неконвенцій-
на медицина в умовах сучасного міста» під орудою
знаної дослідниці нетрадиційних лікарських практик
Валентини Харитонової (до слова, колишньої
львів’янки). Слід зауважити, що медична антропо-
логія, попри значний доробок вітчизняних дослідни-
ків, ще не набула належного розвитку в українській
етнологічній науці, на відміну від країн Заходу. Іс-
торія становлення цієї субдисципліни у Північній
Америці стала темою доповіді ученої з США Мар-
джорі Балзер, тоді як її співвітчизниця Сана Лоо зо-
середила увагу на правових аспектах створення про-
фесійної асоціації медичних антропологів. У виступі
Валентини Харитонової було проаналізовано зміст
основних понять медичної антропології: конвенцій-
на та неконвенційна медицина, традиційна медици-
на, народна медицина, магіко-містичні практики
тощо. У доповідях дослідники зверталися до акту-
альних проблем медичної антропології, зокрема, дис-
кутували про можливості збереження народних ме-
тодів лікування в урбанізованому міському середо-
вищі. У роботі цієї секції взяла участь й
тернополянка Оксана Лабащук, яка представила до-
повідь «Амбівалентний образ лікаря в уявленнях на-
ших сучасниць (на матеріалах жіночих розповідей
про вагітність і пологи)». Дослідниця-фольклористка
проаналізувала натальні наративи та виявила вираз-
ні ознаки міфологізації образу медика: у них добрий
лікар-помічник протиставлений своєму антагоністо-
ві лихому лікареві-шкіднику; від зустрічі та спілку-
Оксана кіСЬ770
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
вання з цими персонажами власне й залежить успіх
чи невдача досвіду материнства.
Гідне місце у роботі Конгресу посіла й проблема-
тика методики етнографічного дослідження. Окрім
того, що діяла окрема секція «Польова етнографія
та архівація етнографічних матеріалів», ціла низка
доповідей, присвячених методиці усної історії та ро-
боті з усноісторичними джерелами, було виголоше-
но в інших тематичних секціях (М. Овчарова «Усна
історія як метод і джерело для дослідження форму-
вання мордовського населення Сибіру»; Ю. Галямі-
на «Особливості документування сучасного кетсько-
го усного тексту під час fieldworks»; Н. Драннікова,
А. Чепіль «Усні оповіді «про зустріч рольовика і ци-
віла»: за матеріалами усної традиції у середовищі ро-
льового руху»; В. Донован, С. Подрєзова «Як се-
ляни ставали міщанами: усні історії про міграції на-
селення півночно-західного регіону з села до міста
у другій пол. ХХ ст.»; А. Сабіров, С. Тіллабаєв
«Малі міста Узбекистана в контексті усної історії»).
З іншого боку, у секції «Візуальної антропології»
досвідчені і молоді етнографи дискутували про роль
фотодокументів в етнографічних студіях та ділили-
ся досвідом зйомки етнографічного кіно і відеофік-
сації у польових умовах. На цьому тлі помітно ви-
різнялася доповідь латишки Гундеги Гайліте «Мати-
Латвія у латиській карикатурі (до питання
візуалізації етнічності)», яка стала чудовим прикла-
дом міждисциплінарного підходу в етнології. До-
слідниця застосувала методи візуального і гендер-
ного аналізу до політичних карикатур від кінця
ХІХ ст. дотепер, що дало змогу виявити способи
конструювання і репрезентації латиськості, а також
простежити, які саме етнічні та гендерні стереоти-
пи було використано для національної мобілізації
латишів в умовах політичних загроз ззовні.
Серед інших вагомих тем, обговоренню яких було
присвячено окремі секції, — питання формування
етнічної політики, фахового моніторингу та експер-
тизи у цій царині, проблеми міграції, толерантності
і ксенофобії, регіональні студії та культура малих
народів, вплив ЗМІ на формування міжетнічних
відносин, роль етнічості в контексті молодіжних та
інших міських субкультур та ін. Актуальні питання
співвідношення етнічного та релігійного факторів в
урбанізованому просторі були у центрі обговорення
секції «Етнічність і релігія в умовах сучасного міс-
та», співорганізатором якої став одеський народо-
знавець Олександр Пригарін. До слова, науковець
не вперше бере участь у КЕАР — у попередні роки
він та інші дослідники з Одеси вже представляли
свої розвідки на цьому поважному форумі. Зокре-
ма, у 2007 р. на секції «Антропологія академічно-
го життя» він виступив з доповіддю «Класифікація
дослідницьких стратегій в етнології: виклики поля
та особистий досвід», а його колега Галина Стояно-
ва представила свою розвідку «Особливості побу-
тування етнологів (на прикладі викладачів кафедри
археології та етнології Одеського національного уні-
верситету)». Обидві доповіді згодом були опублі-
ковані у збірниках «Антропологія академічного
життя» (2008 і 2010). На КЕАР, що відбувся у
2011 році в Петрозаводську, двоє представників
одеської етнографічної школи також очолювали сек-
ції: С. Коч — «Етноекономіка у реаліях традицій-
них та сучасних культур», а О. Прігарін — «Інно-
ваційний потенціал у консервативному релігійному
середовищі: варіативний досвід культурної адапта-
ції»). То ж нинішній значно масовіший «науковий
десант» українських етнологів на КЕАР є вдалим
продовженням уже започаткованої традиції, яку слід
і надалі розвивати. Таке фахове спілкування необ-
хідне не лише для того, щоб презентувати світовій
науковій громадськості чималий доробок вітчизня-
них народознавців, але й для обговорення з колега-
ми актуальних питань розвитку етнологічної науки
у пострадянських контекстах.
Кілька міркувань щодо організації самого заходу.
Упродовж усієї роботи КЕАР діяла велика книжко-
ва ярмарка, де можна було за собівартістю придбати
наукові книги з етнології та суміжних дисциплін. Зви-
чайно, це були головним чином видання Інституту ет-
нології та антропології РАН. Однак слід віддати на-
лежне організаторам: вони надали можливість усім
учасникам Конгресу представити на ярмарці власні
праці, чим, між іншим, скористалися й українські до-
слідники. Як і у більшості заходів такого масштабу,
величезна кількість учасників КЕАР стала викли-
ком, з яким організаторам заходу не вдалося до ладу
впоратися. Однією з проблем стало те, що у голов-
ному будинку РАН забракло відповідних приміщень
для повноцінної роботи усіх секцій і деяким з них до-
велося шукати собі притулку в інших академічних
установах Москви (наприклад, секція «Міщанин і
771Х конгрес етнографів і антропологів Росії
ISSN 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (112), 2013
міщанка в минулому і майбутньому: гендерні дослі-
дження в етнографії міста» працювала в Інституті ро-
сійської історії РАН, а секція «Неконвенційна меди-
цина в умовах сучасного міста» — у Московській
медичній академії ім. І. Сєченова). До того ж, у вкрай
велелюдних секціях не було завчасно укладено послі-
довність виголошення доповідей (у Програмі КЕАР
доповідачів було подано за абеткою), тому передба-
чити, в який саме момент засідання відбудеться той
чи інший виступ, виявилося неможливо. Через це ба-
гатьом учасникам КЕАР не вдалося почути допові-
ді, які їх цікавили. Тут російським колегам варто пе-
рейняти досвід європейських та північно-
американських колег, які, організовуючи такі
репрезентативні наукові форуми, значно ретельніше
ставляться до формування програми та планування
засідань. Неефективність радянського стилю органі-
зації таких масових заходів (з притаманною їм гіган-
томанією, коли кількісними показниками намагають-
ся компенсувати суттєві прогалини в якості) є оче-
видною. Світовий досвід засвідчує, що сумлінніша
робота оргкомітету під час підготовки конференції
(ретельніша і прискіпливіша селекція заявок, вдум-
ливіше формування секцій з небагатьох тематично-
близьких доповідей та чіткий регламент роботи) дає
змогу суттєво упорядкувати процес та значно підви-
щити науковий рівень самого форуму. До того ж, та-
кий підхід надає можливість науковцям грунтовніше
обговорити актуальні для них питання у зацікавлено-
му і компетентному средовищі, а не просто тезово
озвучити основні ідеї своїх досліджень. Прикладом
такої раціональної організації можуть бути щорічні
конгреси дисціплінарно близьких до етнологів Асо-
ціації дослідження національностей www.nationalities.
org чи Асоціації славістики, східно-європейських та
євразійських студій http://aseees.org/ у США.
У своїй заключній промові Валерій Тішков, ди-
ректор ІЕА РАН, наголосив на тих викликах і за-
вданнях, які постають перед етнологічною наукою з
огляду на актуальні політичні і соціальні проблеми
сучасного суспільства. Порушені ним питання акту-
альні й для українського народознавства. Подібно
до «публічної соціології», українська етнологія має
стати наукою, дослідницькі зусилля якої спрямова-
ні на вирішення цілком конкретних суспільних пи-
тань (як от міграції, етнічні та расові напруження,
розвиток етнічних меншин, сімейно-демографічні
проблеми, збереження культурної спадщини, забез-
печення гендерної рівності та ін.). Сучасна етноло-
гічна наука має виразний прикладний вимір, і її на-
укові здобутки повинні стати важливим фактором у
державній політиці.
авторка висловлює вдячність Галині Стояно-
вій (Одеса), Оксані лабащук (Тернопіль), Ната-
лії Зіневич (київ), які долучилися до підготовки
цього повідомлення, надавши важливу інформа-
цію та власні спостереження про роботу кЕаР.
|